Годування жеребців-плідників

Годування жеребцiв-плiдникiв Вступ Значення коней в iсторiї людської цивiлiзацiї неоцiненне. Кiнь — одна з перших приручених i одомашнених людиною тварин i саме завдяки йому людина вперше стала використовувати альтернативний вид м’язової енергiї фiзичну силу коня. Тривалий час кiнь був єдиним помiчником людини при виконання тяжкої фiзичної працi — обробiток грунту, перевезення вантажiв, людей тощо. Науково-технiчний прогрес привiв до опанування людиною нових форм енергiї i створення механiзмiв, якi значно переважають фiзичнi можливостi коня. Це привело до значного зниження рiвня використання коней як робочої сили в багатьох галузях господарства, в тому числi й сiльському господарствi, i недооцiнки ролi робочого коня в практичнiй дiяльностi людини, що викликало повсюдне зниження поголiв’я робочих коней у господарствах i припиненнi племiнної роботи. Як тепер уже всi розумiють — це велика помилка. Досвiд i розрахунки показують, що використання коней при виконаннi ряду господарських робiт бiльш доцiльно економiчно i енергетично вигiднiше, нiж використання потужних механiзмiв, якi потребують дорогих енергоносiїв, в першу чергу, нафтопродуктiв. Все це набуває великої актуальностi в сучасних аграрних умовах України, в умовах вiдносно невеликих фермерських господарств та присадибного господарювання. В зв’язку з цим значної ваги набуває ведення племiнної справи в конярствi, створення високопродуктивних коней верхових i рисистих порiд. На перше мiсце при вирiшеннi цього питання виходять годiвля i утримання коней-плiдникiв, так як саме вiд них залежить цiннiсть вiдтвореного поголiв’я. В своїй роботi я ставила за мету розкрити науково-практичнi аспекти годiвлi жеребцiв-плiдникiв, якi дають можливiсть утримувати їх в найкращiй репродуктивнiй формi i одержаннi вiд них найбiльш повноцiнного потомства та, вiдповiдно до iндивiдуального завдання, — визначити норму годiвлi i скласти добовi рацiони на зимовий i лiтнiй перiоди для жеребця-плiдника; розрахувати рiчну потребу в мiнеральних добавках i вiтамiнних препаратах, необхiдних для балансування рацiонiв упродовж року в умовах Полiсся для верхових порiд. 1. 1 Коротко про iсторiю розвитку конярства в Українi У далекому минулому природноклiматичнi умови для розвитку конярства на територiї сучасної України були досить сприятливими. Численнi археологiчнi розкопки й дослiдження давнiх поселень, житлових споруд та мiсць поховання знатi переконливо свiдчать про це. Ретельний аналiз остеологiчних решток i пам'яток матерiальної культури дає пiдстави стверджувати, що дослов'янськi племена й давнi слов'яни, якi проживали на цiй територiї, мали досить розвиненi землеробство й тваринництво, в тому числi й конярство [6]. Про розвиток конярства у Київськiй Русi (IX - XII ст.) i в бiльш пiзнi часи свiдчать численнi письмовi джерела. Вiдомо, що запорозьке козацтво мало надзвичайно цiнного верхового коня, невибагливого до кормiв, здатного довго зберiгати набуту на добрих кормах вгодованiсть, витривалого, хуткого в походi, у затяжних перегонах пiд час переслiдування ворога i втеч. Для створення цього верхового коня було використано перських жеребцiв [28]. Пiсля приєднання до Москви (1654 р.) Україна стала головним постачальником коней для росiйської кiнноти. Тодi українських коней звали черкаськими i досить високо цiнували їх за добре вираженi господарськi ознаки. Були створенi державнi та вiйськовi кiннi заводи, якi повиннi були насамперед задовольняти потреби кiнноти. Вирощений на кiнних заводах приплiд використовувався для комплектування припускних та земських парувальних пунктiв i державних заводських стаєнь жеребцями-плiдниками [13]. Тiльки Нiмеччина вивозила з України до 30 тис. коней щороку. До 1916 р. в Українi функцiонувало 9 державних стаєнь. За породною належнiстю жеребцi державних стаєнь подiлялися на: верхових — 62 % (переважно чистокровна верхова та арабська), ваговозних (робочих) — 23,4 % (першерон, арден) та легкозапряжних — 14,6 % (орловський рисак) [6]. До 1917 р. конярство в Українi розвивалося швидкими темпами. Цьому сприяли програма розвитку сiльського господарства, розроблена й реалiзована П. А. Столипiним, розвиток мiського та мiжмiського транспорту i зв'язку, впровадження тоталiзатора на iподромах, зростання рiвня життя пересiчного громадянина тощо. В 1916 р. Україна досягла максимального поголiв'я коней — 5424 тис. голiв. збереглася одна — Полтавська зi 124 жеребцями-плiдниками. За часiв непу на селi конярство набуло бурхливого розвитку. Значно полiпшилася робота державних заводських стаєнь (вдруге вiдновлених), органiзовано мережу державних племiнних розплiдникiв, вiдновлено випробовування коней на iподромах, вживалися заходи щодо полiпшення iснуючих та створення нових порiд. В тi часи категорично заборонялося забивати коней на м'ясо, оскiльки вони були вкрай потрiбнi для селянських господарств. На початок 1941 р. в Українi налiчувалося 4,7 млн. голiв коней [6]. Розвитковi племiнного конярства сприяли високий рiвень селекцiйної роботи, належнi умови годiвлi та утримання вiдтворного складу i молодняку, сучаснi технологiї тренування i випробування коней. Якщо в кiннозаводствi нинi справи бiльш-менш нормальнi, то в робочому конярствi здобуткiв обмаль, оскiльки якiсть коней залишається низькою, молодняк i доросле поголiв'я не завжди повною мiрою забезпеченi кормами, що впливає на їхнiй загальний розвиток. У багатьох господарствах не придiляється належної уваги вiдтворенню поголiв'я. Тому по республiцi маємо не бiльше 35 лошат вiд 100 кобил. Серед загального поголiв'я коней у державi дуже низький вiдсоток чистопородних i надто мала частка кобил у загальному поголiв'ї (Табл. 1). Деякi показники стану конярства в Українi за 1990 - 2005 рр Показники 1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 Всього, тис. голiв 753,5 736,6 698,1 701,2 693,4 684,3 677,7 671,4 26,9 190,5 390,5 451,4 475,4 494,7 512,3 532,0 Приватне конярство, % 3,6 25,9 55,9 64,4 68,6 72,3 75,6 79,2 206,0 207,5 212,4 237,0 231,6 226,5 234,1 238,0 Кобил вiд загального поголiв'я, % 27,3 28,2 30,4 33,8 33,4 33,1 34,5 35,4 31,0 33,1 32,4 30,9 33,7 34,2 35,2 36,7 В той же час слiд вiдмiтити, що Україна за поголiв’ям коней нинi займає друге мiсце серед європейських країн пiсля Румунiї. 1. 2 Вплив годiвлi жеребцiв-плiдникiв на якiсть сiм’япродукцiї i потомства повинна бути придiлена велика увага. Одна з основних умов найбiльш повного використання жеребецiв-плiдникiв — правильне утримання i годiвля. Встановлено, що висока заплiднюванiсть кобил, краще за якiстю i найбiльш життєве потомство одержується у тих випадках, коли жеребець знаходиться в хорошому станi, а це залежить не тiльки вiд вiку й iндивiдуальних особливостей жеребця, але i вiд умов годiвлi i племiнного використання. Вплив годiвлi на якiсть статевих клiтин жеребця викликає не тiльки рiзну заплiднюванiсть кобил, але i приводить до одержання потомства полiпшених якостей. жеребця в доброму станi. Такий стан не визначається тiльки вгодованiстю чи темпераментом жеребця. кiнного заводу Б. В. Троїцький [10], який аналiзував матерiали рисистого кiннозаводства. За його даними, тi самi жеребцi в умовах недостатньо досконалої кiннозаводської технiки i не цiлком повноцiннiй годiвлi давали набагато гiрше потомство, нiж в умовах хорошої годiвлi i утримання. У 1946 р. М. М. Асланяном [16] були проведенi дослiди на кроликах i вiвцях. Для пiддослiдних самцiв були встановленi рацiони, багатi повноцiнними бiлками i вiтамiнами (свiжа кров, дрiжджi, препарати каротину). Матки i контрольнi групи самцiв знаходилися на звичайнiй годiвлi. У результатi у пiддослiдних самцiв вдвiчi пiдвищилася життєздатнiсть сiменi, пiднялася заплiднюванiсть i був отриманий бiльш життєздатний i великий приплiд. найбiльш життєздатним сiм’ям народжувалися телята, у яких жива вага була на 4—5 кг бiльше середньої для всiх телят [2] Утворення сiм’я в жеребця вiдбувається в його статевих залозах. Статева клiтина, що сформувалася, надходить через прямi канальцi в мережу насiнника, потiм у виноснi протоки, i, нарештi, у придаток сiм’яника. Таким чином, сiм’ю доводиться робити довгий шлях, вимiрюваний декiлькома десятками метрiв. У хвостовiй частинi придатка канал значно розширений, i сiм’я тут може зберiгатися тривалий час. Швидкiсть проходження сiм’я залежить вiд стану жеребця. Якщо жеребець тривалий час не використовувався в злучцi, просування сперматозоїдiв вiдбувається повiльнiше, а при частих садках просування насiння прискорюється. Дослiди показали, що сiм’я, яке пройшло цей шлях у нормальний термiн, бiля двох трьох тижнiв, краще того, яке просувалося прискорено при надмiрному використаннi виробника [19]. Це вiдбувається тому, що в процесi просування всерединi статевих шляхiв жеребця сiм’я поступово дозрiває. В мiру просування воно стає все бiльш i бiльш життєздатним, на ньому утворюється захисний покрив, пiдвищується його заплiднююча сила i здатнiсть до руху поза органiзмом. У еякулятi, що видiляється жеребцем при садцi, статевi клiтини складають 2—3 куб. см, вся основна маса — секрет придаткових залоз. Зовнiшнi умови, що впливають на утворення сiм’я, можуть позначитися на якостi видiлюваного сiменi не вiдразу, а через кiлька днiв. Пiдвищене видiлення сiм’я i кращi його якiснi показники, викликанi введенням у кормовий рацiон окремих кормiв чи полiпшенням вiтамiнного i мiнерального складу кормових рацiонiв, можуть позначитися тiльки через один-три тижнi, а не вiдразу. Ясно тому, що необхiдно починати пiдготовку жеребцiв до злучки до початку злучного сезону. комбiкорму починала позначатися на 16-й день пiсля початку його згодовування, i якiсть сiм’я поступово полiпшувалася до 36-го дня. Виключення з рацiону корму, що виявив сприятливий вплив на якiсть сiм’я, також позначається не вiдразу. Життєздатнiсть насiння починала знижуватися на 8—9-й день пiсля виключення з рацiону вiдгону. Неправильна чи недостатня годiвля, порушення в травленнi, утримання жеребцiв у непровiтрюваних чи темних примiщеннях, вiдсутнiсть моцiону впливають на якiсть сiм’я. У станi млявостi в жеребця видiляється недостатня кiлькiсть сiм’я, хоча воно i знаходиться в достатнiй кiлькостi в придатку. Змiна годiвлi й умов утримання, надання моцiону, купання можуть пiдвищити якiсть сiм’я. Роль нервової системи в статевiй дiяльностi жеребця є ведучою, i тому умови утримання i годiвлi, якi вiдбиваються на станi нервової системи, позначаються i на якостi сiм’япродукцiї. Професор В. К. Мiлованов [26]вiдзначає, що вiрний шлях керування процесами розмноження тварин — вивчення умов життя, необхiдних для того чи iншого процесу, вiдшукання подразникiв кожного рефлексу i вивчення складних взаємодiй мiж ними. Внутрiшнi хiмiчнi регулятори-гормони складають лише одну з ланок в ланцюзi нервової регуляцiї. Здоровий органiзм створює їх сам, якщо для цього є вiдповiднi умови. Варто врахувати i величезну роль ендокринних факторiв. Нормальна дiяльнiсть сiм’яникiв залежить вiд функцiй ряду ендокринних залоз органiзму. Гормони передньої частки гiпофiза, щитовидної залози, кори наднирникiв збуджують дiяльнiсть сiм’яника. Вiдомий взаємозв'язок гормонiв i вiтамiнiв, i, отже, стає очевидною потреба органiзму в постачаннi його вiтамiнами для нормальної функцiї ендокринних залоз. Встановлено зв'язок процесiв утворення сiм’я зi станом бiлкового i лiпоїдного обмiну, роль мiнеральних речовин у забезпеченнi нормальної сiм’япродукцiї [25] 1. 3 Потреба жеребця в поживних речовинах Сiм’я жеребця являє собою складну за хiмiчним складом i бiологiчними властивостями продукцiю життєдiяльностi органiзму. У його складi невеликий вiдсоток сухої речовини — в середньому близько 5%. За дослiдженнями Словцова [26], у сiменi жеребця мiститься 4,3% сухої речовини, золи — 0,9%, органiчної речовини — 3,4%. У складi сухої речовини 66% азотистих речовин (альбумiни, глобулiни i нуклеопротеїди). За даними дослiджень М. В. Попової [16], у 100 г сiм’я мiститься (у мiлiграмах): азотистих речовин 700, лiпоїдiв — 200, редукуючих речовин — 42, фосфору — 19, сiрки —3, хлору — 76, натрiю — 68, кальцiю — 20, магнiю — 3. Сiм’я багате ферментами, якi зумовлюють мiнливiсть його хiмiчного складу. Специфiчнiсть складу сiменi жеребця вимагає дуже високої повноцiнностi призначуваних йому кормових рацiонiв. Очевидно, що в перiод пiдготовки i проведення злучної кампанiї годiвля жеребця повинна бути бiльш повноцiнною, нiж в iнший час. При годiвлi жеребця-плiдника необхiдний iндивiдуальний пiдхiд. Однак деякi загальнi правила для нормування годiвлi все-таки варто мати на увазi. Потреба жеребця в поживних речовинах корму зв'язана з великою витратою органiзму на пiдвищення загального обмiну. У дослiдах Всесоюзного науково-дослiдного iнституту конярства було встановлено, що пiд час садки жеребець витрачає енергiї в шiсть разiв бiльше, нiж у спокої, легенева вентиляцiя пiдсилюється в 6,5 рази, майже в два рази збiльшується число ударiв пульсу. Чим iнтенсивнiше використовується жеребець пiд час злучної кампанiї, тим вище i потреба його в поживних речовинах корму [16]. Разом з тим варто мати на увазi велику специфiчнiсть органiчних речовин i в мiнеральному складi сiменi жеребця. Це збiльшує кiлькiсну потребу в кормi. В окремих дослiдах i спостереженнях були зробленi спроби з'ясувати, як впливає на сiм’япродукцiю жеребця та чи iнша норма його годiвлi. Дослiди Н. А. Маргойт [1], що проводилися в Єсентуцькому кiнному заводi, показали, що кормовi рацiони, по поживностi рiвнi 9,8—10 корм. од. при рiзних комбiнацiях кормiв, давали можливiсть тривалий час iнтенсивно використовувати в злучцi жеребцiв. Г. В. Паршутiним [10] була зроблена спроба зв'язати калорiйнiсть рацiонiв з розмiром сiм’япродукцiї. От деякi остаточнi данi цих розрахункiв (Табл. 2). Таблиця 2 Калорiйнiсть рацiонiв i розмiр сiм’япродукцiї [10] Рацiони Вмiст у рацiонi Ккал Залишилося енергiї на спермоутворення (Ккал) Кiлькiсть сперматозоїдiв в % Контрольний 1-й дослiдний 2-й » 23103 28 092 31280 19 415 20 206 20 351 3 698 6 085 7 741 10 330 3,5 6,4 1,9 2,6 1,7 7,3 3,0 4,4 -1,8 +0,8 +1,1 +1,8 -54 +13 +58 +69 садки проводили перед початком дослiдної годiвлi, тому змiна сiм’япродукцiї мiж контрольною i дослiдною садками служила показником впливу на сiм’япродукцiю рацiону, що перевiрявся в дослiдi. Е. А. Синяєва [18]у своїй роботi на рисистих жеребцях прийшла до висновку, що в злучний перiод рацiони повиннi бути бiльш поживнi (не нижче 2 корм. од. на 100 кг живої ваги жеребця). Навiть при цiлком задовiльних рацiонах, але по загальнiй поживностi нижче 2 корм. од. на 100 кг живої ваги, у жеребцiв знижувалися кондицiї. Докладнi спостереження П. Н. Скаткiна [18]показали, що пiдвищення рiвня годiвлi жеребцiв-плiдникiв понад 2—2,25 корм. од. на 100 кг живої ваги не робило помiтного впливу на кiлькiсть i якiсть видiлюваного жеребцем сiменi. Якiсть сiм’я завжди полiпшувалося при пiдвищеннi повноцiнностi кормових рацiонiв, збiльшувалася концентрацiя i загальна кiлькiсть сiм’яних клiтин у еякулятi, їх активнiсть i життєздатнiсть. При цьому загальний обсяг еякуляту не змiнювався. молодих i бiльш вiкових жеребцiв. При переходi на повноцiнну годiвлю пiдвищення життєздатностi сiм’яних клiтин вiдбувається в бiльшiй мiрi в молодих 3—4-рiчних жеребцiв i в меншiй мiрi у жеребцiв у вiцi 7—8 рокiв. Виходячи з наявних даних науково-дослiдних робiт i досвiду роботи кiнних заводiв i конярських ферм, як орiєнтований розрахунок можна рекомендувати такi норми годiвлi жеребцiв-виробникiв у злучний перiод: жеребцям великих крокових порiд 1,75—2 корм, од., що мiстять 2,6—2,9 кг сухої речовини на 100 кг живої ваги; жеребцям швидких алюрiв—2—2,5 корм. од.—2,4—2,7 кг сухої речовини на 100 кг живої ваги. На кожну кормову одиницю для всiх жеребцiв повинно припадати: протеїну 120—140 г, кальцiю 4—6 г, фосфору 3—5 г i каротину 10—15 мг. У злучний перiод варто слiдкувати за протеїновою повноцiннiстю рацiону. Ця повноцiннiсть досягається рiзноманiттям рослинних бiлкiв i включенням у рацiон кормiв тваринного походження. Величезне значення має мiнеральна i вiтамiнна повноцiннiсть харчування жеребцiв. Роздiл 2. Оптимiзацiя умов годiвлi жеребцiв-плiдникiв i визначення їх потреби в кормових добавках i вiтамiнних препаратах 2. 1 Індивiдуальне завдання — 198: Визначити норму годiвлi i скласти добовi рацiони на зимовий i лiтнiй перiоди для жеребцiв-плiдникiв Полiсся (тривалiсть зимового перiоду 230 днiв; i лiтнього — 135 днiв). Утримується 3 тварини, якi мають середню живу масу 500 кг. Навантаження — середнє. 2. 2. 1 Рацiони жеребцiв-плiдникiв Норми годiвлi плiдникiв визначають вiдповiдно до породи, перiоду статевого використання, живої маси. Рацiон складався для зимового перiоду (з включенням сiна, соковитих i концентрованих кормiв) та лiтнього перiоду, коли близько 40% поживностi рацiону можуть становити зеленi корми. Потреби жеребцiв у злучний перiод в цукровi i сирому жирi в лiтературi не обумовлюються. 2. 2. 2 Рацiони для жеребцiв-плiдникiв верхових i рисистих порiд живою масою 500 кг в зимовий i лiтнiй перiоди в зонi Полiсся Таблиця 3 1. Добовий рацiон жеребця-плiдника верхових i рисистих порiд живою масою 500 кг на зимовий перiод Показник Маса корму, кг Корм. од. Суха речовина, г Перетр. прот., г Сира клiтковина, г Ca, г P, г Норма - 10 12500 1170 2000 62 44 Сiно вико-вiвсяне 8,0 3,5 6640 536 2128 52 23,2 Морква кормова 7 1 840 56 77 6,3 4,2 Овес 4,5 4,5 3825 355,5 436,5 6,75 15,3 Висiвки пшеничнi 0,6 0,5 510 58,2 52,8 1,2 5,76 Борошно м’ясо-кiсткове 0,48 0,5 432 163,68 - 68,64 35,52 Сiль кухонна 0,03 - - - - - - Мiдi сульфат, мг 200 - - - - 2 - - - - - Кобальту хлорид, мг 10 - - - - - - Цинку сульфат, мг 120 - - - - - - Ол. р-н вiт. D, мг 0,08 - - - - - - Всього в рацiонi - 10 12247 2694,3 83,98 - 0 -253 -0,62 +72,89 +39,98 Показник Маса корму, кг Mg, г Fe, мг Cu, мг Zn, мг Mn, мг І, мг Каротин, мг Вiт. D, ІО Вiт E, мг Норма - 12 1000 106 400 6,25 500 6,25 125 6000 437 Сiно вико-вiсяне 8 8,8 816 16,88 167,2 1,92 548 2,56 120 2000 504 Морква кормова 7 2,1 70 7,7 15,4 0,56 14,7 0,21 378 - 10,5 Овес 4,5 5,4 184,5 22,05 101,25 0,315 254,25 0,45 5,85 - 58,05 Висiвки пшеничнi 0,6 2,58 102 6,78 48,6 0,06 70,2 1,05 1,56 - 12,54 Борошно м’ясо-кiсткове 0,48 0,864 24 0,72 40,8 0,08 5,9 0,63 - - 0,48 Добавки: Сiль кухонна 0,03 - - - - - - - - - Мiдi сульфат, мг 200 - - 51,87 - - - - - - - Калiй йодид, мг 2 - - - - - - 1,35 - - - Кобальту хлорид, мг 10 - - - - 3,315 - - - - - Цинку сульфат, мг 120 - - - 26,75 - - - - - - Ол. р-н вiт. D, мл 0,08 - - - - - - - - 4000 - Всього в рацiонi - 19,744 1196,5 106 400 6,25 893,05 6,25 505,41 6000 585,57 - +196,5 0 0 0 +393,05 0 +380,41 0 +148,57 1. Структура рацiону i тип годiвлi: соковитi - 10 концентрованi - 50 Тип годiвлi: концентратний 2. Суха речовина на 100 кг живої маси: 2,45 кг 3. Енергетична поживнiсть 1 кг сухої речовини: 0,82 корм. од. 4. Перетравний протеїн на 1 корм. од.: 116,9 г 5. Клiтковина у сухiй речовинi: 22% Таблиця 4 2. Добовий рацiон жеребця-плiдника верхових i рисистих порiд живою масою 500 кг на лiтнiй перiод Показник Маса корму, кг Суха речовина, г Перетр. прот., г Сира клiтковина, г Ca, г P, г Норма - 10 12500 1170 2000 62 44 Корми: Зелений корм – конюшина +тимофiївка 25 4 5000 450 1475 45 15 Сiно злакове змiшане 2 1,04 1694 84 556 13 4,2 Борошно м’ясо-кiсткове 0,48 0,5 432 - 68,64 35,52 Овес 3 3 2550 237 291 4,5 10,2 Горох 1,2 1,46 1020 230,4 64,8 2,4 5,16 Добавки: Сiль кухонна 0,03 - - - - - - Мiдi сульфат, мг 150 - - - - - 3 - - - - - - Цинку сульфат, мг 209 - - - - - - Калiю йодид, мг 5 - - - - - - Динатрiйфосфат, г 66,9 - - - - - - Ол. р-н вiт. D, мл 0,12 - - - - - - Всього в рацiонi - 10 10696 1165,08 133,54 83,46 ± проти норми - 0 - 1804 - 4,92 +386,8 +39,46 Таблиця 4 (продовження) 2. Добовий рацiон жеребця-плiдника верхових i рисистих порiд живою масою 500 кг на лiтнiй перiод Показник Маса корму, кг Mg, г Fe, мг Cu, мг Co, мг Mn, мг І, мг Каротин, мг Вiт. D, (ІО) Вiт E, мг Норма - 12 1000 106 400 6,25 500 6,25 125 6000 437 Зелений корм-конюшина+тимофiївка 25 7,5 1050 35 170 4,75 822,5 1,25 925 92,5 950 Сiно злакове змiшане 2 1,6 308 8 42 0,18 200 0,06 40 - - 0,48 0,864 24 0,72 40,8 0,08 5,9 0,63 - - 0,48 Овес 3 3,6 123 14,7 67,5 0,21 169,5 0,3 3,9 - 38,7 Горох 1,2 1,44 721,2 9,24 32,04 0,216 24,24 0,072 0,24 - 63,6 Добавки: Сiль кухонна 0,03 - - - - - - - - - Мiдi сульфат, мг 150 - - 38,34 - - - - - - - 3 - - - - 0,814 - - - - - 209 - - - 47,66 - - - - - - Калiй йодид, мг 5 - - - - - - 3,938 - - - Динатрiйфосфат, г 66,9 - - - - - - - - - - Ол. р-н вiт. D, мл 0,12 - - - - - - - - 5907,5 - - 15,004 2226,2 106 400 6,25 1222,14 6,25 6000 1052,8 ± проти норми - +3,004 +1226,2 0 0 0 +722,14 0 +844,14 0 +615,8 Аналiз рацiону 1. Структура рацiону i тип годiвлi: Корми, % : грубi - 10 зеленi - 40 концентрованi - 45 корми тваринного походження - 5 Тип годiвлi: концентратний 2. Суха речовина на 100 кг живої маси: 2,14 кг 3. Енергетична поживнiсть 1 кг сухої речовини: 0,93 корм. од. 4. Перетравний протеїн на 1 корм. од.: 116,5 г 5. Клiтковина у сухiй речовинi: 22,3% 6. Вiдношення кальцiю до фосфору: 1,6:1 Зима (230 днiв) 1) Сiль кухонна: 0,03 кг/гол. х 230 днiв х 3гол. = 20,7 кг; 2) Мiдi сульфат: 0,2 г/гол х 230 днiв х 3 гол. = 138 г; 4) Кобальту хлорид: 0,01 г/гол х 230 днiв х 3гол. = 6,9 г; 5) Олiйний розчин вiтамiну D: 0,08 мл/гол х 230 днiв х 3 гол. = 55,2 мл; 6) Цинку сульфат: 0,12г/гол х 230 днiв х 3 гол. = 82,8 г. Лiто (135 днiв) 1) Сiль кухонна: 0,03 кг/гол х 135 днiв х 3 гол. = 12,15 кг; 2) Мiдi сульфат: 0,15 г/гол х 135 днiв х 3 гол. = 60,75 г; 3) Кобальту хлорид: 0,003 г/гол х 135 днiв х 3 гол. = 1,215 г; 4) Цинку сульфат: 0,209 г/гол х 135 днiв х 3 гол. = 84,6 г; 5) Калiю йодид: 0,005 г/гол х 135 днiв х 3 гол. = 2,025г; 6) Динатрiйфосфат: 0,067кг/гол х 135 днiв х 3 гол. =27,135кг; 1) Сiль кухонна: 20,7 кг + 12,15 кг = 32,85 кг; 2) Мiдi сульфат: 138 г + 60,75 г = 198,75 г; 4) Кобальту хлорид: 6,9 г + 1,215 г = 8,115 г; 6) Олiйний розчин вiтамiну D: 55,2мл + 48,6мл = 103,8мл; 7) Динатрiйфосфат: 27,135кг. Таблиця 5. Потреба жеребцiв-плiдникiв у кормових добавках i вiтамiнних препаратах (в умовах зони Полiсся) Назва добавки, Потреба лiто (135 днiв) всього на рiк на одну голову на все поголiв'я на одну голову на все поголiв'я 1. Сiль кухонна, кг 6,9 20,7 4,05 12,15 32,85 2. Мiдi сульфат, г 46 138 20,25 60,75 0,46 1,38 0,675 2,025 3,405 4. Кобальту хлорид, г 2,3 6,9 0,405 1,215 8,115 5. Цинку сульфат, г 27,6 82,8 28,2 84,6 167,4 6. Олiйний розчин вiтамiну D, мл 18,4 55,2 16,2 48,6 103,8 7. Динатрiйфосфат,кг - - 9,045 27,135 27,135 2. 2. 4 Ознаки недостатностi поживних речовин у жеребцiв-плiдникiв Недостатня кiлькiсть протеїну в кормових рацiонах жеребцiв-плiдникiв призводить до зменшення перетравностi та засвоєння поживних речовин кормiв, знижує рiвень обмiнних процесiв, що негативно впливає на вiдтворювальну здатнiсть i захиснi функцiї органiзму. Недостатня кiлькiсть клiтковини призводить до розладу травлення, зниження перетравностi та використання поживних речовин кормiв. При недостатньому надходженнi жиру до органiзму у жеребцiв погiршується використання азоту та вiтамiнiв, пiдвищується потреба у них, знижуються захиснi функцiї i вiдтворювальна здатнiсть. При нестачi вiтамiну А у жеребцiв розвивається куряча слiпота, сльозотеча, кератинiзацiя рогiвки; з’являється загальна кволiсть, втрата апетиту, знижується репродуктивна здатнiсть. Вiдсутнiсть чи нестача вiтамiну D приводить до погiршення кальцiєвого обмiну i, як наслiдок, остеомаляцiї (розм’якшення кiсток), зниження статевої охоти. В рацiонi жеребцiв обов’язково повинний бути присутнiй вiтамiн Е (антистерильний фактор), без якого неможливою стає репродукцiя тварин. Крiм того, пошкоджується мускулатура, вiдбуваються змiни в судиннiй i нервовiй системах (ексудативний дiатез i енцефаломаляцiя), виникають захворювання печiнки, порушується депонування жирiв. Нестача водорозчинних вiтамiнiв групи В рiдко спостерiгається при годiвлi коней, так як цi вiтамiни завжди є у доброякiсних кормах. Важливим фактором продуктивного стану жеребцiв-плiдникiв є достатнє забезпечення їх мiнеральними речовинами кормiв. Особливе мiсце має кальцiєвий обмiн, регулюючий вплив на який здiйснює вiтамiн D. Зниження вмiсту кальцiю приводить до розладу нервової системи, остеомаляцiї. Нестача фосфору в рацiонах призводить до неповного поїдання кормiв i внаслiдок цього — до зниження продуктивностi та вiдтворної здатностi жеребцiв. Магнiй є антагонiстом кальцiю i вiн необхiдний для регуляцiї нервової i м’язової систем. З мiкроелементiв у кормах повиннi бути: залiзо, нестача якого приводить до зниження вмiсту гемоглобiну; мiдь, яка необхiдна в процесах кровотворення i iмунозахисних реакцiях органiзму; цинк, без якого порушується обмiн вiтамiну А; марганець, який впливає на репродуктивну здатнiсть; кобальт, який входить до складу вiтамiну В12; йод, який посiдає значне мiсце в дiяльностi ендокринних систем органiзму. Роздiл 3. Характеристика кормiв, технологiя заготiвлi та способи їх ефективного використання у годiвлi жеребцiв-плiдникiв Рослиннi корми. Коням згодовують грубi, концентрованi та соковитi корми. За енергетичною цiннiстю, фiзичним станом i впливом на травлення у тварин рослиннi корми подiляють на об'ємистi (грубi й вологi) i концентрованi. Об'ємистi корми характеризуються невисокою поживнiстю, зумовленою низьким вмiстом сухої речовини у вологих кормах i високим вмiстом сирої клiтковини в грубих. Грубi корми. До цiєї групи належать корми, що мiстять не бiльше 22 % вологи й 0,65 корм. од. в 1 кг сухої речовини (сiно, солома, полова тощо). Грубi корми в рацiонi племiнних i робочих коней становлять до 50 % його загальної поживностi. Сiно — скошена i законсервована шляхом висушування до вологостi 15-17% трава. Його вiдносять до об'ємистого грубого корму. Воно є одним iз основних кормiв у стiйловий перiод для коней. Кормова цiннiсть сiна залежить вiд складу та властивостей рослин iз яких його готовлять (ботанiчний склад), вiд фази вегетацiї трав пiд час збирання, вiд умов приготування (погоднi умови, тривалiсть заготiвлi, способи заготiвлi) та зберiгання. Кращим є сiно, заготовлене в перiод цвiтiння трав, коли вони мають найбiльшу поживну цiннiсть. У залежностi вiд ботанiчного складу та угiдь, на яких вирощуються трави, розрiзняють такi види сiна: 1) сiяне бобове (бобових бiльше 60%); 2) сiяне злакове (злакових бiльше 60% i бобових менше 20%); трав мiстить 12-16% сирого протеїну, 1-2% жиру, 22-30% клiтковини, 35-40% БЕР, 6-8% золи. Загальна поживнiсть 1 кг бобового сiна низька (бiля 0,5 од. корм.), а протеїнова поживнiсть висока (150-200г перетравного протеїну на 1 корм. од.). Концентрацiя енергiї у 1 кг сухої речовини сiна становить 0,54–0,63 корм, од., або 6,4—7,5 МДж обмiнної енергiї. Кращi сорти сiна — лучне iз злакових трав, степове, гiрське та iз сiяних трав. Сiно iз сухих лук якiснiше, нiж iз заболочених, де росте багато малоцiнних i майже непридатне для годiвлi коней видiв трав — осока, очерет, хвощi тощо. Сiно з них мало поживне, викликає у тварин кольки, катари шлунка й кишок i навiть випадання волосу. Із сiяних трав використовують тимофiївку, мiтлицю, кострицю. У сiно природних лук нерiдко потрапляють шкiдливi та отруйнi рослини (жовтцi їдкий та отруйний, чемериця, мак-самосiйка, пажитниця п'янка та iн.). Бажано, щоб трави на сiно були своєчасно скошенi, добре висушенi (без втрат листочкiв у бобових) i не потрапили пiд дощ, а сiно своєчасно звезене на ферми для зберiгання. Із токових (гуменних) кормiв конi добре поїдають вiвсяну, просяну та ячмiнну солому, гiрше — солому озимих зернових. Для годiвлi коней використовують також полову. Її поживнiсть дещо вища, нiж соломи, i залежить вiд виду рослин, чистоти та способу зберiгання. Трав'яне борошно (сiчка) за вмiстом клiтковини можна вiднести до грубого корму, а за концентрацiєю енергiї в 1 кг корму — до концентрованих. В трав'яному борошнi мiститься 88-92% сухої речовини, 13-17% сирого протешу, 2,5-3,5% — жиру, 20-25% — клiтковини, 35-45% БЕР, 6-10% золи. Реакцiя золи трав'яного борошна є лужною. У 1 кг трав'яного борошна (сiчки) мiститься 0,6-0,8 корм. од. (8,2-9,2 МДж обмiнної енергiї), 110-150 г перетравного протеїну, 170-180 мг каротину. Концентрацiя енергiї в 1 кг сухої речовини — 0,7-0,9 корм. од. Цi корми мiстять високi рiвнi кальцiю, калiю, магнiю, сiрки та мiкроелементiв i вiдносно низький рiвень фосфору. Вони багатi вiтамiном Е, вiтамiнами групи В, за винятком вiтамiну В12. До рацiону робочих коней треба вводити соковитi корми — моркву, кормовi та цукровi буряки, турнепс i брукву. Можна згодовувати їм сиру i варену картоплю, а також силос. Коренебульбоплоди, баштаннi i овочевi культури (кормовi i цукровi буряки, картопля, морква, гарбузи, кормова капуста) характеризуються високим вмiстом води (70— 90%), низьким вмiстом клiтковини. Основною масою сухої речовини в цих кормах є легкодоступнi компоненти — крохмаль i цукор. Коренеплоди використовують для балансування рацiонiв за цукро-протеїновим вiдношенням. Силос племiнним коням давати небажано. та тригонелiн. Цi бiологiчно активнi речовини роблять овес незамiнним не тiльки для дорослих коней, але й для молодняку. Як зазначив сприятлива дiя вiвса на фiзiологiчний стан тварин пов'язана iз вмiстом у ньому авенiну, який збудливо дiє на нервову систему. Вмiст його значно зменшується при подрiбненi зерна. Кормову цiннiсть вiвса визначають за його повнозернiстю, товщиною плiвок та умовами зберiгання. Так, у складi повнозерного вiвса до 30 % плiвок, тодi як щуплого — до 40 %. Маса 1 л якiсного вiвсяного зерна має становити не менше 550 г. Залежно вiд можливостей господарства овес частково або повнiстю можна замiнити зерном ячменю чи кукурудзи, загальна поживнiсть яких на 15 — 25 % вища, нiж вiвса. У зернi кукурудзи мiститься вiдносно багато жиру — близько 8 %, вуглеводiв — до 70 %, бiлка — 9 — 10 %, але немає деяких цiнних амiнокислот, особливо лiзину. В зернi кукурудзи мало кальцiю (0,03 — 0,09 %). Враховуючи це, небажано годувати коней тiльки зерном кукурудзи. Краще згодовувати тваринам зернову сумiш. Дуже цiнними для годiвлi коней є пшеничнi висiвки, якi порiвняно багатi на легкоперетравний протеїн та мiнеральнi речовини, особливо фосфор. Зерно бобових (горох, сочевиця, вика, боби) багате на повноцiнний бiлок, добре перетравлюється, але привчати коней до нього треба дуже обережно, оскiльки зерно спричинює запори i здуття. Макуха i шроти — вiдходи олiйножирової промисловостi є високопротеїновими цiнними кормами для тварин всiх видiв. В господарствах найчастiше використовують соняшникову макуху i шроти. На вiдмiну вiд iнших видiв, вони не мають антипоживних речовин, i їх використовують як протеїновi добавки до рацiонiв коней. Комбiнованi корми — це складнi однорiднi сумiшi очищених i подрiбнених кормiв та мiкродобавок, якi виробляють за науково обгрунтованими рецептами i забезпечують повноцiнну годiвлю тварин. Комбiкорм-концентрат має пiдвищений вмiст протеїну, мiнеральних речовин i мiкродобавок. Його згодовують iз зерновими, соковитими чи грубими кормами для забезпечення бiологiчно повноцiнної годiвлi. Корми тваринного походженнямають високу поживну цiннiсть, мiстять, як правило, бiологiчно повноцiнний протеїн, комплекс макро- i мiкроелементiв, вiтамiни. Бiлки незбираного молока (казеїн, альбумiн, глобулiн) мiстять всi незамiннi амiнокислоти, а жир складається головним чином з олеїнової, пальмiтинової, стеаринової, масляної, капронової i капринової жирних кислот. Казеїн становить близько 80% всiх бiлкiв, альбумiн, глобулiн та низькомолекулярнi бiлки — 20%. М'ясо-кiсткове борошно — бiлково-мiнеральний корм. Його вводять в рацiони коней як джерело кальцiю, фосфору й амiнокислот. З вiдходiв цукроварної промисловостi для годiвлi коней використовують жом (переважно сухий) i патоку (мелясу). В 1 кг меляси мiститься до 42 г перетравного протеїну i близько 530 г цукру. корму. Картопляну м'язгу дають по 3 кг на одну голову на добу сухої i 7 — 10 кг силосованої. Використовують також такi продукти переробки кукурудзи, як глютен (або майцен), максолiн, кукурудзяну клейковину, гiдрол та солений гiдрол. Глютен — це висушенi оболонки i рештки клейковини, мiстить 90 % сухої речовини, 30 % сирого протеїну. Суху кукурудзяну клейковину одержують з крохмального молока, вона мiстить 90 % сухих речовин, з них 45 - 48 % сирого протеїну. Глютен i суху клейковину згодовують замiсть концентратiв по 2 кг на одну голову за добу. Гiдрол одержують пiсля видiлення глюкози з гiдролiзату кукурудзяного крохмалю. Зовнi вiн нагадує патоку, мiстить до 35 % цукру. В годiвлi коней використовують так само, як i патоку. Для коней будь-якого вiку i призначення цiнним кормом є зелена трава природних чи сiяних пасовищ. У нiй органiчнi та бiологiчно активнi речовини, макро- й мiкроелементи перебувають у найдоступнiшому для засвоєння станi. Завдяки нiжностi i соковитостi, вмiсту ароматичних речовин зеленi корми охоче поїдають тварини всiх видiв. Суха речовина цього корму за вмiстом перетравного протеїну й загальною поживнiстю наближається до зернових, проте значно переважає їх за бiологiчною цiннiстю, особливо за вiтамiнним складом. i далеко помiчають на пасовищi. За спостереженнями М. Ф. Іванова, пiсля споживання молодого осоту конi стають бiльш енергiйними i бадьорими, у них швидко вiдновлюється вгодованiсть, волосся стає блискучим. Мабуть, враховуючи це, конярi Англiї, Ірландiї та iнших країн до зернової частини рацiону (чи в комбiкорм) додають сухий порошок м'яти, часникове борошно та часник у гранулах, борошно iз сухого молодого (молочного) чортополоху, гранули цукрового буряку, пластiвцi цукрового буряку з горохом та iн. Цi природнi добавки стимулюють апетит i краще перетравлення корму, мають збудливу i тонiзуючу дiю, глистогiнний та лiкувальний ефект. Дослiдами встановлено, що конi вiдчувають шкiдливi рослини на вiдстанi 1,5 м i не поїдають їх: це блекота, дурман, парило, лопух, кiнський щавель, хвощi всiх видiв, в'юнок, мак, чистотiл, звiробiй звичайний та iн. 3. 2 Технологiя заготiвлi кормiв На якiсть кормiв, в першу чергу грубих, великий вплив має технологiя їх заготiвлi i зберiгання. Для заготiвлi сiна це — строки збирання, висота скошування, висушування, умови i тривалiсть зберiгання. Поживнiсть сiна у значнiй мiрi залежить вiд збереження на скошених рослинах листкiв, якi у порiвняннi iз стеблами мiстять бiльше у 2-3 рази протеїну, у 10-15 — каротину, та 1,5-3 рази менше клiтковини. Механiчнi втрати, особливо при висушуваннi бобових трав внаслiдок обламування листочкiв, суцвiть та бiльш нiжних частин листка, можуть досягати 30-50% Це вiдбувається при перевертаннi, згрiбаннi та скиртуваннi пересушеного сiна. Поряд iз ботанiчним складом на якiсть сiна впливає також фаза вегетацiї рослин при їх скошуваннi. Як рання косовиця трав, так i запiзнення iз їх збиранням, призводить до зниження виходу поживних речовин корму. Оптимальними строками для природних сiнокосiв iз переважною кiлькiстю злакових трав є перiод колосiння злакiв, а там де переважають бобовi — на початку їх цвiтiння. Сiянi злаковi трави треба також косити в перiод колосiння, а бобовi — у фазi бутонiзацiї на початку цвiтiння. Сiно отримують природнiм чи штучним висушуванням трави. Для отримання сiна високої якостi важливо висушити траву в найкоротшi строки. Це пов'язано з тим, що скошенi рослини ще продовжують жити за рахунок власних запасiв до того часу, поки вмiст води в них не знизиться до 36-40% Цей перiод висушування трав називають голодним обмiном, при якому розпад поживних речовин переважає над синтезом. Пiсля вiдмирання клiтин, пiд дiєю ферментiв, продовжується розпад поживних речовин (автолiз) до простiших форм, якi розчиняються у водi i можуть легко вимиватися дощами та росою. Втрати поживних речовин за рахунок голодного обмiну та автолiзу можуть досягати 15-20%. Отже, для того, щоб запобiгти значних втрат протеїну, цукрiв, каротину та iнших поживних речовин, треба якнайшвидше знизити вологiсть у скошенiй масi до 14-17%. Правильна органiзацiя сiнозбирання є важливою умовою зниження втрат поживних речовин корму. При збираннi трав на сiно одночасно з косiнням бажано проводити плющення маси (особливо бобових), що скорочує строки висушування майже у два рази. Пiсля скошування вiдбувається пров'ялювання маси. Для прискорення цього процесу проводять ворушiння трави. Пiсля пiдсушення покосiв до вологостi 45-55% їх згрiбають у валки. Пiдбiр валкiв проводиться при вологостi маси 35-40%, коли використовується в подальшому метод активного вентилювання. При вологостi 22-25%, сiно iз валкiв доцiльно збирати у рулони або пресувати у тюки чи згрiбати в копицi для послiдуючого досушування у полi до стандартної вологостi —16-17%. Якщо ж вологiсть маси у валках становить 16-17%, таке сiно закладають на зберiгання. При закладцi на зберiгання сiна з пiдвищеною вологiстю (20-25%) доцiльно до нього додавати кухонну сiль з розрахунку 5-20 кг на 1 т в залежностi вiд вологостi, що запобiгає самонагрiванню сiна та покращує його зберiгання. Зберiгають сiно у сiносховищах та пiд навiсами, а при їх вiдсутностi — у скиртах або стiжках. Трав'яне борошно (сiчка)— штучно висушена у сушильних агрегатах подрiбнена (розмелена) трава до вологостi 8-12%. Порiвняно з iншими способами консервування штучне висушування трави, завдяки швидкому зневодненню пiд впливом високих температур (800-950°), дає змогу майже повнiстю зберегти поживнi речовини трави (протеїн на 97%, каротин — 90%). У зв'язку з цим трав'яне борошно (сiчка) є цiнним бiлковим та вiтамiнним кормом. Для виготовлення трав'яного борошна (сiчки) найбiльш цiнними є перш за все однорiчнi i багаторiчнi бобовi трави та їх сумiшки iз злаковими, скошеними у фазi початку бутонiзацiї та виходу у трубку. При тривалому зберiганнi (6-7 мiс.) у трав'яному борошнi (сiчцi) вiдбуваються значнi руйнуванню бiологiчно активних речовин (каротину). Для запобiгання руйнування цих речовин, до трав'яного борошна до закладки на зберiгання необхiдно додавати антиоксиданти (сантохiн, дiлудiн — 200г на 1 т трав'яного борошна). Гранулювання трав'яного борошна (брикетування сiчки) сприяє кращому збереженню поживних речовин, пiдвищує транспортабельнiсть та зменшує потребу у сховищах. Зберiгати трав'яне борошно краще у паперових крафт-мiшках, що зменшує негативний вплив навколишнього середовища на якiсть корму. 3. 3 Пiдготовка кормiв до згодовування, режим i технiка годiвлi тварин (способи пiдготовки, кратнiсть годiвлi, послiдовнiсть згодовування кормiв добового рацiону) Норми годiвлi жеребцiв-плiдникiв встановлюють залежно вiд живої маси, племiнного використання i виконуваної роботи. Жеребцi-плiдники повиннi мати заводську вгодованiсть. В парувальний перiод тварини одержують енергiї на 25% бiльше, нiж в iнший перiод. На 100 кг живої маси жеребцям ваговозних порiд в передпарувальний i парувальний перiоди дають по 1,8-2 корм, од. На 1 корм. од. повинно припадати 130 г перетравного протеїну. Влiтку близько 40 % поживностi рацiону можуть становити зеленi корми, взимку в рацiон вводять сiно, соковитi, концентрованi корми, корми тваринного походження (до 5—10 % за поживнiстю). В передзлучний i злучний перiоди в склад концентрованих кормiв вводять корми тваринного походження (незбиране i збиране молоко, сир, свiжу кров, м’ясо-кiсткове борошно, курячi яйця). Незбираного чи збираного молока можна давати до 5-8 л. До молока тварин привчають поступово, починаючи з невеликих порцiй у сумiшi з висiвками чи вiвсянкою. Курячi яйця дають по 5-8 штук в добу по 2-3 рази в день в сумiшi з вiвсом. Крiм того, в рацiон можуть включатися пророщене зерно, морква тощо. Доступ до води має бути вiльним або тварин слiд напувати перед кожною годiвлею. Корми роздають 4—5 разiв за добу. Сiно згодовують без пiдготовки 2 рази. Зеленi корми дають тiльки свiжими. Горох i просо подрiбнюють, висiвки злегка зволожують, концкорми можна згодовувати без пiдготовки. Коренебульбоплоди дають у натуральному виглядi. сiно (урожаю поточного року) можна згодовувати коням тiльки через 8—12 тижнiв пiсля скошування трав. За цей час воно дозрiває — вiдпотiває i зброджується. Згодовують його невеликими даванками i краще в сумiшi зi «старим» сiном чи хорошою кормовою соломою (переважно вiвсяною). Сiно вологих лук («кисле») та з перезрiлих трав має дуже низьку якiсть. Тюки чи рулони iз сiном за добу-двi до його згодовування слiд розв'язати i ретельно перевiрити на наявнiсть плiснявих, зiпсованих чи затхлих пластiв. Такi пласти видаляють i не згодовують тваринам, навiть не використовують для пiдстилки. Придатне сiно принаймнi за годину до згодовування слiд ще й перетрусити, щоб видалити можливi механiчнi домiшки (камiнцi, грудки землi, пил) i дати йому «подихати». Крiм недосушеного сiна, шкiдливими для коней є зелений овес (свiже пiсля обмолоту зерно протягом 6 — 8 тижнiв) та замороженi корми. тваринами подрiбнена солома (довжина сiчки 3 — 5 см), змочена пiдсоленою водою, свiжою бардою, розведеною у водi патокою, а також змiшувана iз силосом, жомом, подрiбненими корене-та бульбоплодами. Конi добре поїдають солом'яну сiчку, запарену та здобрену висiвками, дертю чи комбiкормом. Запарюють сiчку так: засипають її у ящик шаром 20 — 30 см, обливають окропом (8-10 вiдер на 1 ц сiчки) i закривають кришкою з гнiтом. Через 6-8 год. сiчка готова до згодовування — в нiй вiдбулися бродильнi процеси, про що свiдчить її приємний запах. Треба давати її коням теплою i не залишати на наступний день, оскiльки вона прокисає. Слiд пам'ятати, що гнила та заплiснявiла солома запарюванням не знешкоджується. Кращий спосiб пiдготовки полови до згодовування — запарювання. Не дають коням остисту ячмiнну полову, оскiльки вона пошкоджує слизову оболонку ротової порожнини i язик, а також з домiшками пилу й пiску, щоб запобiгти захворюванню тварин на кольки. Пiдготовка вiвсу до згодовування зазвичай полягає в очищеннi його вiд домiшок. Щодо плющення зерна вiвса для дорослих робочих, спортивних i племiнних коней єдиної думки серед спецiалiстiв кiнних заводiв, тренерiв i науковцiв немає. Вважається, що лошатам та одно-дворiчному молодняку корисно давати плющений овес, а дорослому поголiв'ю у такому виглядi згодовувати його небажано, оскiльки при дефiцитi фiзичної роботи й моцiону можливе ожирiння тварин, «вiдвикання» вiд натурального корму та iн. Не можна згодовувати коням, плiснявий, затхлий, кислий та гiркий на смак овес. Потрiбно перiодично оглядати видiлений тваринами кал i при наявностi у ньому неперетравленого зерна ретельно оглянути ротову порожнину: чи немає виразок та гострих запалень на її слизовiй оболонцi, язику, яснах, чи не травмованi зуби, щелепи, чи правильно змикаються зубнi аркади тощо. У весняно-лiтнiй перiод це може бути наслiдком одночасного згодовування вiвса i зеленого корму, що звичайно неприпустимо. Зерно кукурудзи, ячменю, пшеницi та жита перед згодовуванням треба подрiбнювати. Проведенi дослiди ВИДІ конярства показали, що швидкiсть перетравлення зерна зазначених культур неоднакова. Так, зерно вiвса через 2 год. пiсля згодовування в шлунку коня було перетравлене; зерно кукурудзи через 8 год. було м'яким, а пшеницi й жита — ще залишалося досить твердим. Слiд зазначити, що кiлькiсть зерна пшеницi коням обмежують. Його краще згодовувати подрiбненим у зерновiй сумiшi чи комбiкормах, де пшениця становить до 20 % вiд загальної маси. Жито й тритикале (гiбрид жита й пшеницi) використовують для годiвлi коней рiдко. Це пов'язано з тим, що таке зерно часто уражується рiжками (плiсенi), якi спричинюють аборти у кобил. Крiм того, жито мiстить алкiлрезорционол (так званий «фактор жита»), який має антимiкробну дiю. Пiд впливом «фактора жита» в слiпому мiшку шлунка коней пригнiчується процес бродiння корму, внаслiдок чого зерно розбухає, а не перетравлюється. Можливо, алкiлрезорционол є iнгiбiтором ферментiв шлунка коня, антиферментна дiя якого зникає пiсля термiчної обробки зерна. Кiлькiсть цих кормiв у рацiонi має становити не бiльше 20 % вiд загальної маси корму. Насiння льону має для коней дiєтичне значення. Його використовують для приготування кашi та слизових вiдварiв, якi сприятливо впливають на травлення, посилюють блиск покривного волосу. Цей корм згодовують по 150 — 200 г двома даванками на тиждень. У насiннi льону мiститься мiкроелемент селен, що має Е-вiтамiноподiбну дiю. Проте надмiрна кiлькiсть цього корму в рацiонi призводить до розладу травлення. Перед згодовуванням зерно бобових треба подрiбнювати, плющити або розмелювати i давати в сумiшi з iншими кормами (сiчкою, половою, подрiбненими буряками тощо). цьому треба враховувати, що меляса має послаблюючу дiю. Є два способи використання зелених кормiв: випасання i скошування та згодовування з годiвниць. Коням можна згодовувати тiльки свiжоскошену траву, а не залежалу й ту, що зiгрiлася. Проте випасання тварин вигiдне й тим, що пасовищний корм найдешевший. Випасання забезпечує тварин свiжою, доброякiсною зеленою масою та пов’язане з моцiоном тварин i позитивним впливом чистого повiтря i сонячного опромiнення на їх здоров’я та продуктивнiсть. Спутувати коням кiнцiвки не можна, оскiльки це ускладнює пересування, втомлює їх, призводить до пошкодження м'язiв та сухожилкiв i розрощення суглобiв, особливо путових. що заготовляють господарства. Всi корми подiлено на 18 груп, якi мають кодовi номери. Кожну групу подiляють на пiдгрупи залежно вiд способу вирощування i виробництва кормових культур тощо. Пiдгрупи в свою чергу дiлять на види (залежно вiд типу угiдь, стану корму та iн.). Вказана система полегшує роботу з довiдковою лiтературою i дає змогу обробляти одержанi результати на ЕОМ. Назву корму кодують семизначним шифром: першi два числа означають групу корму, третє — пiдгрупу, четверте — вид корму й три останнiх — рiзновиднiсть. Наприклад: сiно грястицi збiрної має код 04. 2. 2. 009. Першi два числа означають, що корм належить до четвертої (iз 18) групи, третє — до другої пiдгрупи (сiно сiяних трав), четверте — до другого виду (сiно сiяних злакiв) i три останнiх вказують на рiзновиднiсть сiна сiяних злакiв — грястицi збiрної. Агрохiмiчна служба систематично вивчає якiсть кормiв, якi заготовляють. Аналiз результатiв цих дослiджень дає можливiсть забезпечити деталiзовану нормовану годiвлю тварин з урахуванням фактичної поживностi кормiв. Залежно вiд якостi корму його подiляють на класи з урахуванням показникiв хiмiчного складу — вологи, протеїну, клiтковини, жиру, безазотистих екстрактивних речовин та деяких характерних для кожного корму показникiв, органолептичних показникiв — зовнiшнього вигляду, кольору, запаху, ураженостi шкiдниками, грибами i плiсенями. 3. 5 Технiка i режим згодовування кормових добавок i вiтамiнних препаратiв Мiнеральнi добавки Кухонна сiль очищена харчова мiтить 30 % натрiю i 57 % хлору. З розрахунку на 100 кг живої маси жеребцям-плiдникам згодовують 8-9 г у розсипному виглядi у сумiшi з концентрованими кормами. У рацiонах жеребцiв кiлькiсть солi повинна складати 0,2-0,3% вiд сухої речовини рацiонiв. Для коней солi мiкроелементiв згодовують у кiлькостях, необхiдних для покриття дефiциту рацiонiв у мiкроелементах. Найкраще згодовувати солi мiкроелементiв у складi премiксiв, якi добавляють до комбiкормiв у кiлькостi 1%. Можна їх згодовувати також, попередньо розчинивши у водi, i отриманим розчином рiвномiрно зрошувати корми рацiону. вiтамiнi для кожного виду i статево-вiкової групи тварин. За рiзницею мiж нормою i вмiстом вiтамiну, що вже є у рацiонi, визначають нестачу, яку i поповнюють за рахунок препарату. Визначену кiлькiсть препарату вiдмiрюють цилiндром (маслянi розчини вiтамiнiв) або вiдважують на терезах (вiтамiни у виглядi порошку) i змiщують з кормами (краще з концентрованими). Також можна маслянi препарати перетворити в емульсiю на водi, а порошкоподiбнi розчинити у водi i додавати до кормiв у виглядi розчину. Стерильнi препарати полiвiтамiнiв можна застосовувати шляхом iн'єкцiй. Проте, найвищий економiчний ефект вiд використання вiтамiнних препаратiв отримують при їх комплексному застосуваннi разом iз мiкроелементами у комбiкормовiй промисловостi. Висновки 1. Зимовий та лiтнiй рацiони збалансованi за основними показниками та вiдповiдають потребi тварин. Характерною ознакою зимових i лiтнiх рацiонiв жеребцiв-плiдникiв є дефiцит мiдi — 51,87 мг за добу взимку, що становить 49% по вiдношенню до норми i 38,34 мг влiтку (36%). Дефiцит мiдi можна компенсувати, згодовуючи у складi сумiшi концентратiв по 0,2 г сульфату мiдi на голову за добу взимку i по 0,15 г цiєї ж солi за добу влiтку. 2. В зимових i лiтнiх добових рацiонах жеребцiв-плiдникiв не вистачає також йоду ( взимку — 1,35 мг; влiтку — 3,938 мг). Цей дефiцит компенсується добавкою до кормiв йодиду калiю в складi сумiшi концентратiв взимку — 0,002 г, влiтку — 0,005 г на голову за добу. 3. В зимових i лiтнiх добових рацiонах жеребцiв-плiдникiв не вистачає також кобальту ( взимку — 3,315 мг; влiтку — 0,814 мг). Цей дефiцит компенсується добавкою хлориду кобальту в складi сумiшi концентратiв взимку — 0,01г, влiтку — 0,003 г на голову за добу. 4. В лiтньому та зимовому добовому рацiонi жеребцiв-плiдникiв не вистачає також цинку — 26,75 мг – взимку та 3,938 мг - влiтку. Цей дефiцити компенсується добавкою до кормiв цинку сульфату в складi сумiшi концентратiв — 0,12 г(зима) та 0,209 г(лiто) на голову за добу. 5. У лiтньому i зимному рацiонах жеребцiв-плiдникiв спостерiгається нестача вiтамiну D; вiдповiдно: взимку — 4 тис. МО; влiтку — 5,907 тис. МО. Дефiцит вiтамiну D можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складi сумiшi концентратiв взимку — 0,08 мл, а влiтку – 0,12 мл олiйного розчину вiтамiну D. Використана лiтература 1. Александров В. Новое в кормлении лошадей // Коневодство и конный спорт. — 2001. — № 4. — С. 12 - 15. 2. Баканов В. Н., Менькин В. К. Кормление сельскохозяйственных животных. — М.: Агропромиздат, 1989. — 511 с. 3. Батюжевський Ю. П., Головко Т. М., Лелюк Т. І. Зерновi корми в годiвлi коней. — К: Урожай, 1975. — 95 с. 5. Бомко В. С. i iн. Годiвля сiльськогосподарських тварин.— Вiнниця, 2001.— 238 с. 6. Гопка Б. М. i iн. Конярство: Пiдручник.— К.: Вища освiта, 2004 7. Даниленко Й. А., Перевозiна О. О., Качухова А. А, та iн. Хiмiчний склад i поживнiсть кормiв. — К.: Урожай, 1973. — 348 с. 9. Деталiзованi норми годiвлi сiльськогосподарських тварин. Довiдник /За ред. М. Т. Ноздрiна. -К.: Урожай, 1991, - 344 с 10. Добрынин В. П. Основные принципы нормированного кормления лошадей //Книга о лошади. -М. -1995 11. Довiдник по годiвлi сiльськогосподарських тварин /П. О. Богданов, В. Ф. Каравашенко, О.І. Звєрєв та iн., за ред. Г. О. Богданова - 2-е вид., -К.: Урожай, 1986. - 488 с. 12. Калашников А. /7, Клейменов Н. И., Баканов В. Н. и др. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. — М.: Агропромиздат, 1985. — 348 с. 13. Калугин В. У истоков отечественного коневодства // Коневодство и конный спорт. — 1980. — №11. —С. 38-39. 14. Карпусь М. Л., Малiєнко А. В. Арсентьева Н. І. та iн. Нормативи розрахунку поживностi кормiв в кормових одиницях i обмiннiй енергiї. — К., 1991. — С. 3 — 5. 15. Клищенко Т. Т.,Карпусь Н. М., Малиенко А. В. и др. Заготовка, хранение и использование кормов. — Киев: Урожай, 1987. — 336 с. 17. Копил А. М. Пiдготовка, зберiгання та використання кормiв. -К.: Урожай, 1997. -290 с. 18. Кошаров А. Н., Соколов Ю. А. Вопросы современной теории и практики кормления лошадей // Биологические основы технологии коневодства. — ВНИИ коневодства, 1982. — С. 117 — 125. 20. Максаков В. Я. Годiвля сiльськогосподарських тварин. — К.: Урожай, 1987. — 162 с. 23. Практикум з годiвлi сiльськогосподарських тварин / І. І. Ібатуллiн, Ю. О. Панасенко та iн. — К.: НАУ, 2000. 25. Соколов Ю. А. Разработка норм аминокислотного питания лошадей // Продуктивное коневодство. Аминокислотное питание лошадей. — М.: ВНИИ коневодства, 1974. — С. 131 — 211. 26. Угадчиков С, Фомина Е и др. Направленное кормление жеребцов-производителей // Коневодство и конный спорт. — 1988. — № 1. — С. 11 — 27. Щеглов В. В. Боярский. Л. Г. Корма: приготовление, хранение, использование: Справочник. — М.: Агропромиздат, 1990. — С. 173 — 178. 28. Яворницький Д. І. Історiя запорозьких козакiв. — Львiв: Свiт, 1990. — Т.