Виробництво сої в Українi та свiтi
Вступ
ґрунт соя сорт
Соя - одна з головних бiлково-олiйних культур iз широким спектром застосування: харчовий, кормовий, технiчний i медичний. З урахуванням високої харчової цiнностi та вмiсту бiлкiв соя визначена органiзацiєю ЮНЕСКО як стратегiчна харчова культура.
У сучасних умовах агропромислового виробництва України соя набула важливого значення як цiнна бiлково-олiйна культура, яку широко використовують у кормовиробництвi, харчовiй, переробнiй промисловостi та медицинi.[9] Із сої виробляють понад 400 видiв продукцiї. Соєвий шрот i макуха – найцiннiшi добавки до комбiкормiв. Поживним кормом для худоби i птицi є її зелена маса, сiнаж, трав’яне борошно.
При цьому вирощування сої на зерно в окремих країнах сягає майже 100 вiдсоткiв.
В Українi поки що такого стратегiчного та важливого значення соя ще не набула, i тiльки в окремих областях її вирощують переважно на зерно. Тож не настав час, щоб за рахунок сої вирiшувати проблему бiлка, як, примiром, у США, Китаї, Бразилiї, Італiї та iнших країнах. Там нинi високими темпами нарощують її виробництво та ефективне використання в тваринництвi.
Завдяки багатому та рiзноманiтному хiмiчному складу, соя не знає собi рiвних за темпами росту виробництва: за останнi 60 рокiв вони зросли в свiтi майже в дев'ятеро, тодi як пшеницi — в 4,6 раза, кукурудзи — в 4,3, рису — в 3,4 i ячменю — в 4,2 раза. [8]
За даними Свiтової продовольчої органiзацiї (ФАО) прн ООН сою в свiтi вирощують понад 80 країн. Основну кiлькiсть зерна сої виробляють: у США — 54,8; Бразилiї— 19,2; Китаї —9. 7; Аргентинi —11,1; Індiї – 3,0; Італiї – 1,4 ллн тонн. Країни СНД виробляють 1,0-1,3 млн тонн. За останнi роки площа посiву сої в Укрiїнi становить 0,5-0,6 мли га. Низька також i врожайнiстi цiєї цiнної культури.
Головна умона збiльшення валових зборiв сої – впровадження iнтенсивної технологiї її вирощування, яка передбачає:
2. Застосування диференцiйованої системи обробiтку грунту;
3. Ефективне використання комплексу добрив i хiмiчного захисту рослин вiд шкiдникiв, хвороб i бур'янiв;
4. Вирощування лише високоврожайних в умовах кожної грунтово-клiматичної зони сортiв;
1. Виробництво сої в Українi та свiтi
Україна за обсягами виробництва сої у 2006 р. зайняла перше мiсце в Європi, нинi входить до 9 найбiльших країн-виробникiв цiєї культури в свiтi й має сприятливi перспективи розширення її посiвiв. Це вiдбулося завдяки потеплiнню клiмату, створенню i впровадженню у виробництво вiтчизняних сортiв сої нового поколiння, розробцi сортової технологiї її вирощування. Культура сої адаптована до ґрунтово-клiматииних умов регiонiв нашої країни. Сприятливi умови для неї у регiонах помiрного клiмату, для них виведено українськi сорти сої, насiння яких має високий умiст бiлка i жиру, розроблено i освоюють прогресивну сортову технологiю їх вирощування Лише за 2001 — 2006 рр. площа посiвiв сої з росла з 73 тис. га до 714,8, або в 10 разiв, виробництво насiння — з 73,9 до 889,6 тис. т. або 12 разiв, урожайнiсть — з 10,1 до 12,4 ц/га. або на 22,8%. Новi сорти сої українських селекцiонерiв поширюються в iншi країни, де використовуються при виведеннi нових сортiв.
За велику iсторiю iнтродукцiї, селекцiї i насiнництва сої у нашiй країнi сформовано найбiльший центр соєсiяння у Європi, виведено її новi сорти, адаптованi до умов помiрного клiмату. Результатом багаторiчної селекцiї у слов'янському пiдвидi є створення українського рiзновиду сої (Vаr. ukrainica Вab.), сорти якого вирощують на полях України i використовують в iнших країнах.
Державний реєстр сортiв рослин, придатних для поширення в Українi, 2008 року внесено 90 сортiв сої за перiод iз 1981 року. Регулярно сорти цiєї культури реєстрували, починаючи з 1990 року.
· скоростиглi: Аннушка, Бiлоснiжка. Ворскла, Єлена, Знахiдка, Ксеня. Устя, Фея;
· ранньостиглi: Аметист. Аполлон, Анжелiка, Алмаз, Блискавиця, Бояна, Донька, Дiона, Київська 91, Краса Подiлля, Київська 98, Корада, КиВiн, Лара, Медея, Мрiя, Протеїнка, Прип'ять, Романтика, Седмiца, Святкова;
· середньораннi: Аркадiя одеська, Артемiда, Берегиня, Василькiвська, Валентiа, Версiя, Валюта, Вiлана, Величава, Горлиця, Горизонт,
Дельта, Ентерпрайс, Ельдорадо, Золотиста, Іванка, Ізумрудна, Київська 27, Медiсон, Особлива, Офелiя, Омега вiнницька, Оксана, Орiана;
Україна вперше вийшла на свiтовий рiвень нарошування бiлково-олiйних ресурсiв за рахунок сої. Цю тенденцiю дуже важливо закрiпити, використати позитивний досвiд, виправити недолiки в її виробництвi.
Водночас уже лунають голоси про скорочення площ сої в окремих господарствах та замiну її рiпаком. Цс буде виликою помилкою. Не можна залишати стратегiчного шляху виробництва сої. У свiтi в 2006/2007 вироблено сої 228 млн. тон, рiпаку — 46, тобто сої виробляють у п'ять разiв бiльше, нiж рiпаку. До того ж, виробництво сої у найближчi десять рокiв прогнозують збiльшити на 70 мли т, виробництво рiпаку за останнi три роки стабiлiзувалося Тож i в нас доцiльно й надалi нарощувати виробництво сої. Вона стабiльно користується попитом на ринку, рентабельна, конкурентоспроможна, прибуткова.
Але побоюючись, що соя не дозрiє, в цетральних областях висiвали переважно скоростиглi та ранньостиглi сорти, якi дають меншу врожайнiсть на рiвнi 10-13 ц/га. Якщо замiнити їх на середньоранньостиглi i середньостиглi сорти, можна одержати по 18-25 ц/га. [1]
За останнi 11 рокiв урожайнiсть соєвих бобiв в Українi становила лише 0,89—1,45 т/га, тодi як у провiдних соєсiючих країнах свiту: США — 2,52—2,89: Аргентинi — 2,09—2,73; Бразилiї — 2,2—2,4 т/га, що вiдповiдно у 2—2,3 раза бiльше, а ступiнь реалiзацiї генетичного потенцiалу сортiв сої в Українi становить лише 35%, тодi як у Канадi та США — 70—73%.
Свiтова кон'юнктура ринку досить сприятлива i попит на соєвi боби зростає. Поряд iз США нинi потребу у соєвих бобах задовольняють основнi країни-виробники: Бразилiя, Аргентина, Китай, Парагвай та iн. Чи зможе Україна скласти належну конкуренцiю цим країнам на зовнiшньому ринку покаже час. а її потенцiйнi можливостi великi. Крiм того, iснує достатнiй внутрiшнiй ринок соєвих бобiв i продуктiв їхньої переробки для потреб галузi тваринництва та харчової промисловостi.
Якщо ми передбачаємо значне розширення площ посiву цiєї культури в Українi, то маємо врахувати, що провiднi країни в цiй галузi досягали вагомих результатiв, насамперед завдяки впровадженню сучасних адаптивних сортiв та iнтенсифiкацiї технологiй їх вирощування. Завдяки цьому виробництво соєвих бобiв у свiтi збiльшилось вiд 130,2 млн т у 1996 р. до 222,3 млн т 2006 р.. або в 1,8 раза [6].
перспективою вступу України до цiєї мiжнародної органiзацiї очевидно, що зусилля вiтчизняних селекцiонерiв мають бути спрямованi на створення високопродуктивних адаптивних сортiв сої за критерiями продуктивностi, скоростиглостi, реакцiї на фотоперiод, стiйкостi проти хвороб, посухостiйкостi, якостi насiння.
Парагваї — 1,8 млн га, або 70%: Канадi — 0,9 млн га, або 83%; Пiвденнiй Африї: — 0,25 млн га, або 73%; Румунiї — 0,1 млн га або 90% [6].
В Українi експорт сої з роками поступово зростає : якщо 2002-2003 роках обсяги експорту соєвих бобiв з України становили 7,2 тис т, то в 2003-2004 було експортовано 60,6 тис. т.
Основними покупцями української сої були: Туреччина — 21. 3 тис. т, Угорщина — 13,2, Нiдерлаиди — 7,8, Великобританiя — 4,4 тис. т. Експортнi цiни на неї коливалися в межах 230-250 USD/т. Окрiм експорту бобiв, Україна продає також соєвий шрот (в основному до Росiї — 4-5 тис. т за цiнами 1550-І600 грн/т) та соєву олiю (до Росiї, Бiлорусi Молдови). Отже, для української соєвої продукцiї ринки збуту є. [5]
Водночас соєвi боби та продукти їхньої переробки для високоiнтенсивних галузей (птахiвництва i свинарства) не завжди є привабливими на внутрiшньому ринку України. Насамперед є претензiї споживачiв щодо вмiсту сирого протеїну та бiологiчної повноцiнностi бiлка, на що ринок соєвих бобiв реагує досить швидко. Так, iмпорт соєвих бобiв в Україну з 2000 р. знизився вiд 18,21 до 2 тис. т у 2006 р., тодi як експорт — навпаки збiльшився вiд 18,78 до 403 тис. т (табл. 1). За останнi маркетинговi роки в Україну було завезено близько 82— 85 тис. т соєвого шроту, як правило з Бразилiї та Аргентини.
Очевидно, цей факт має бути пiдставою для роздумiв над тим, чи насправдi вирощенi в Українi соєвi боби мають низьку якiсть i не можуть бути ефективно використанi вiтчизняними споживачами? [6]
Таблиця Експорт-iмпорт соєвих бобiв i соєвого шроту в Українi, тис. т.
| Процес |
Рiк |
| 1996 |
2000 |
2004 |
2005 |
2006 |
|
|
14,15 |
18,21 |
5,43 |
1,54 |
2,0 |
| Експорт |
22,66 |
17,78 |
51,41 |
|
403,0 |
| Соєвий шрот |
| Імпорт |
66,9 |
9,1 |
85,5 |
79,4 |
87,8 |
| Експорт |
2,4 |
-------- |
1,7 |
3,3 |
5,2 |
3. Шляхи пiдвищення ефективностi функцiонування ринку сої в Українi
Українi повинна стати пiдтримка виробництва стратегiчно ваажливих видiв сiльськогосподарської продукцiї, зокрема сої - як основного джерела подолання бiлкового дефiциту.
сої.
Ринкова економiка диктує принципово новi вимоги до якостi продукцiї, що випускається. Це повязано з тим, що виробнича дiяльнiсть будь-якого пiдприємства, його стiйке становище на ринку товарiв i поспуг визначаються рiвнем конкурентноздатностi.
До найбiльш важливих i ефективних шляхiв цiлеспрямованого пiдвищення якостi продукцiї, її конкурентоспроможностi на свiтовому i нацiональному ринках небезпiдставно вiдносять полiпшення стандартизацiї як головного iнструмента фiксацiї та забезпечення заданого рiвня якостi. [7] На свiтовому ринку показники якостi сої не є об'єктами стандартизацiї, оскiльки вони визначаються цiною у контрактi мiж продавцем i покупцем.
В Українi аналiз якостi зерна сої та продукцiї її переробки здiйснюється за стандартами, що дiяли за радянських часiв, а це призводити до великих економiчних втрат як для товаровиробникiв, так i для держави. Тому постає завдання поєднувати нацiональнi стандарти з мiжнародними щодо методiв визначення показникiв якостi насiння сої та продукцiї її переробки.
Полiпшення якостi та безпеки продукцiї соєвого пiдкомплексу, а також органiзацiя вiдповiдного контролю вимагає наступних практичних дiй:
1) нарощування потужностей дiючих пiдприємств з переробки сої за рахунок їх реконструкцiї i технiчного переоснащення;
2) контроль з боку пiдприємства за дотриманням технологiчної дисциплiни при виробництвi та переробцi сої;
3) гармонiзацiя нацiональних стандартiв з мiжнародними стандартами щодо методiв визначення показникiв якостi насiння сої та продукцiї її переробки;
4) затвердження та атестацiя вiдповiдник методик щодо визначення не лише вмiсту, а й кiлькостi генетично-модифiкованих органiзмiв у продукцiї;
5) визначення гранично можливого рiвня вмiсту ГМ компонентiв для подальшого маркiрування продукцiї, яка мiстить бiльшу кiлькiсть генетико-модефiкованих органiзмiв, нiж зазначений рiвень.
i високоолiйних сортiв сої, адаптованих до рiзних природно-клiматичних умов.
державну пiдтримку через цiноутворення, фiнансування, кредитування, оподаткування, захисту iнтересiв вiтчизняних товаровиробникiв.
Певне розумiння цiєї концепцiї знайшло вiдображення у затвердженiй профiльнiй програмi «Соя України 2005-2010».[7]. Для планомiрного й поетапного виконання одного iз завдань згаданої програми iз Державного бюджету України необхiдно видiляти кошти на щорiчну компенсацiю сiльськогосподарським товаровиробниками за посiяну сою iз розрахунку 150 грн/га.
Для пiдтримки переробникiв сої держава повинна сприяти розширенню виробництва вiтчизняного обладнання для подальшої переробки її на корм тваринам та продукти харчування, а також створити рiвнi умови з експортерами через введення експортного мита на неї, оскiльки експортоорiєнтоване виробництво сої обмежує можливостi формування великих партiй для збiльшення обсягiв й переробки на вiтчизняних потужностях.
Переробка сої великими партiями на спецiалiзованих олiйно-екстракцiйних заводах значно полiпшить якiсть соєвого шроту i олiї i в майбутньому дозволить вiдмовитися вiд закордонних поставок шляхом введення iмпортного мита на цi продукти, якi вже зараз ввозяться на територiю України iз вмiстом генетично-модифiкованих органiзмiв.[7]
Отже, соя — культура, на яку в нашiй країнi потрiбно звернути бiльше уваги й зробити її стратегiчною культурою держави. Адже, за твердженням зарубiжних бiзнесменiв-експертiв, Україна — єдина держава в Європi, що має достатньо типiв грунтiв та добрий клiмат, щоб стати не тiльки самодостатньою у виробництвi рослинного протеїну, а й серйозним його експортером.
Для розв'язання проблем виробництва сої в державi, збереження сортових ресурсiв цiєї культури та завоювання нею мiсця головного протеїнового району Європи наша країна, в особi Державної служби з охорони прав на сорти рослин разом i Українським iнститутом експертизи сортiв рослин, вирiшує питання наукової основи формування сортових ресурсiв цiєї надзвичайно цiнної культури з подальшим вивченням їхньої придатностi для поширення в Українi.
Створення нових сортiв рослин потребує не тiльки багато часу та глибоких знань селекцiонера, а й значних матерiальних затрат i витрат фiзичної працi. Але за вiдсутностi охорони прав iнтелектуальної власностi нiщо не стоїть на завадi третiм особам користуватися результатами працi селекцiонера.
Тому, щоб забезпечити визнання досягнень селекцiонерiв, Україна з 1995 року стала країною — учасницею УПОВ (Мiжнародний союз з охорони нових сортiв рослин) i має право надавати селекцiонерам правову охорону сортiв як об'єктiв iнтелектуальної власностi.
Для подальшого розвитку iндустрiї виробництва i споживання рослинного бiлка доцiльна i необхiдна законодавча пiдтримка, реалiзацiя соцiально-економiчних заходiв, що забезпечать збереження здоров'я нацiї, вирiшення проблеми збалансованих кормiв для тваринництва. 3 цiєю метою необхiдно:
· Рекомендувати органам виконавчої влади регiонiв, що входять до соєвого поясу, розробити й затвердити регiональнi цiльовi програми по нарощуванню виробництва сої з урахуванням прогнозних параметрiв територiального розмiщення посiвiв i фiнансуванням витрат за рахунок власних джерел, а також у межах сум, передбачених бюджетом:
· Мiнiстерству економiки, Мiнiстерству фiнансiв передбачити i видiляти бюджетнi кошти для надання пiльгових кредитiв на розвиток вiтчизняної переробки сої на харчовi та кормовi цiлi;
та продуктiв її переробки.
· Передбачити в бюджетi країни видiлення коштiв на поглибленi дослiдження використання сої в дитячому й лiкувальному харчуваннi;
· Комiтетовi з телебачення i радiомовлення разом з Мiнохорони здоров'я України забезпечити широку пропаганду серед населення заходiв особистої i суспiльної значимостi впровадження харчових соєвих продуктiв i напiвфабрикатiв;
· Держстандарту переглянути нормативну i технiчну документацiю на харчовi соєвi продукти та напiвфабрикати з метою забезпечення населення збалансованим харчуванням.
Список використаної лiтератури
1. Бабич А. О. Новi сорти сої i перспективи виробництва її в Українi.// Пропозицiя. -2007. -№4. - С. 46-48.
2. Головатюк С. О., Ситар О. В. Продуктивнiсть та якiсть насiння сої за рiзних умов азотного живлення.// Вiсник аграрної науки. – 2008. - №1. – С. Бабич А. О. Розвиток селекцiї i перспективи виробництва сої.// Вiсник аграрної науки. – 2007. - №12. – С. 20-23.
3. Коротич Ю. Українське соївництво: у грi чи на лавi запасних?//Пропозицiя. – 2006. - №11. – С. 66-67.
4. Тимченко В. Соєвий прорив.// Пропозицiя. – 2005. - №8-9. – С. 34-35.
5. Петриченко В. Ф. Виробництво та використання сої в Українi.//Вiсник аграрної науки. – 2008. - №3. – С. 24-27.
6. Пiдлубна О. Д. Шляхи пiдвищення ефективностi функцiонування ринку сої та продуктiв її переробки.// Вiсник СНАУ. – 2007. - №6-7. – С. 130-134.
7. Безручко О. Поповнення ринку сортiв рослин: соя культурна.// Пропозицiя. – 2008. - №9. – С. 68-69.
8. Мельник А. продуктивнiсть рiзних сортiв сої в умовах Прикарпаття.//Пропозицiя. – 2008. - №6. – С. 49-51.
| 
