Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

КУРСОВА РОБОТА «Здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель» Вступ Земельнi вiдносини завжди перебували в центрi уваги громадськостi, рiзних верств населення країни незалежно вiд наявностi чи вiдсутностi у них земельних дiлянок. В сучасних умовах актуальнiсть цих вiдносин значно пiдвищилась у зв’язку з проведенням земельної реформи, приватизацiї землi; прийняттям нового Земельного кодексу України, яким знiмаються всi суперечностi та неузгодженостi чинних нормативно-правових актiв iз земельних питань. Суб’єктом права державної власностi на землю виступає держава в особi уповноважених органiв. Згiдно з Конституцiєю України – це Кабiнет Мiнiстрiв України i вiдповiднi виконавчi органи. Держава як власник землi забезпечує через земельне, природоохоронне та iнше законодавство її належну охорону з метою поєднання iнтересiв усiх соцiальних суб’єктiв, а також рацiональне й ефективне використання земель державної власностi, екологiчну рiвновагу при експлуатацiї всiх земель, заходи продовольчої та екологiчної безпеки тощо. Мета курсової роботи – уточнення порядку державного контролю за використанням та охороною земель, розмежування повноважень суб’єктiв щодо здiйснення державного контролю. Державний орган, який дiє як господарюючий суб’єкт, повинен проявляти пiдвищену увагу до того, щоб його власнi дiї та дiї його партнерiв – власникiв землi, не задавали збиткiв природi, щоб у складених за його участю орендних договорах знайшли вiдображення належнi права третiх осiб. Контроль за використанням та охороною земель покладається на вiдповiднi державнi служби та їхнi органи на мiсцях: Державний комiтет України по земельних ресурсах, який здiйснює контроль за станом використання i охорони всiх земель незалежно вiд їх вiдомчої належностi та форм власностi; Державний комiтет будiвництва, архiтектури та житлової полiтики України; Держкомлiсгосп України; Держводгосп України. До основних завдань контролю за використанням i охороною земель вiдноситься забезпечення додержання усiма органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадянами земельного законодавства України з метою рацiонального використання, охорони та вiдтворення земельних ресурсiв. Державний контроль за рацiональним використанням земель в умовах ринкової економiки набуває важливого значення. Законодавство про земельну реформу надає власникам, землекористувачам, орендаторам широкi права щодо самостiйного господарювання на землi. Однак така дiяльнiсть не повинна завдавати збиткiв навколишньому природному середовищу i порушувати права й законнi iнтереси iнших осiб, а також держави. У ходi вирiшення конкретних питань земельного контролю функцiї спецiально уповноважених органiв розмежованi таким чином, щоб не допускалось дублювання в роботi й забезпечувалась погодженiсть контрольних дiй i заходiв. Загальна характеристика здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель контроль охорона земля державний 1. 1 Поняття здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченнi додержання органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадянами земельного законодавства України. за собою значний обсяг прав стосовно публiчно-правового регулювання земельних вiдносин. Така позицiя законодавця щодо землi обумовлена її найважливiшими властивостями як головної екологiчної цiнностi та тими функцiями, якi вони виконують. Охорона земель – система правових, органiзацiйних, економiчних, технологiчних та iнших заходiв, спрямованих на рацiональне використання земель, запобiгання необґрунтованому вилученню земель сiльськогосподарського призначення для несiльськогосподарських потреб, захист вiд шкiдливого антропогенного впливу, вiдтворення i пiдвищення родючостi ґрунтiв, пiдвищення продуктивностi земель лiсового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення. Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, фiзичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалiзацiї державної полiтики у сферi охорони та рацiонального використання земель; запобiгання порушенням законодавства України у сферi використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень i вжиття вiдповiдних заходiв щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землi та землекористувачами стандартiв i нормативiв у сферi охорони та використання земель, запобiгання забрудненню земель та зниженню родючостi ґрунтiв, погiршенню стану рослинного i тваринного свiту, водних та iнших природних ресурсiв. Основними принципами здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення рацiонального використання та охорони земель як основного нацiонального багатства, що перебуває пiд особливою охороною держави; прiоритет вимог екологiчної безпеки у використаннi земельних ресурсiв над економiчними iнтересами; повне вiдшкодування шкоди, заподiяної довкiллю внаслiдок порушення земельного законодавства України; поєднання заходiв економiчного стимулювання i вiдповiдальностi у сферi використання та охорони земель. Державний контроль за використанням та охороною земель здiйснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсiв, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – центральний орган виконавчої влади з питань екологiї та природних ресурсiв. [2]. Порядок здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної полiтики проводить монiторинг родючостi ґрунтiв та агрохiмiчну паспортизацiю земель сiльськогосподарського призначення. Державний контроль за рацiональним використанням земель в умовах ринкової економiки набуває важливого значення. Законодавство про земельну реформу надає власникам, землекористувачам, орендаторам широкi права щодо самостiйного господарювання на землi. Однак така дiяльнiсть не повинна завдавати збиткiв навколишньому природному середовищу i порушувати права й законнi iнтереси iнших осiб, а також держави. Повиннi суворо дотримуватися вимоги Земельного кодексу України, указiв Президента України, розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України щодо рацiонального використання земель i охорони їх вiд забруднення, деградацiї тощо. До системи органiв державного контролю вiдносяться органи представницької i виконавчої гiлок влади, з одного боку, та органи, спецiально уповноваженi виконувати функцiї державного контролю, – з другого. До перших вiдносяться державнi i мiсцевi органи загальної компетенцiї. Вони вирiшують загальнi питання земельної реформи. 1. 2 Види державного контролю за використанням та охороною земель Згiдно iз Земельним Кодексом України, контроль за використанням i охороною земель подiляється на державний i громадський. В окремих випадках до видiв контролю вiдносять виробничий контроль. [3] Державний контроль за використанням та охороною земель здiйснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – спецiально уповноваженими органами з питань екологiї та природних ресурсiв. розглядатися як слухнянi виконавцi вказiвок державних контрольних органiв, що було характерно для їх дiяльностi в СРСР. Практика показує, що громадськi органiзацiї недовго залишаються пiд опiкою державних служб. Контроль за дiями порушникiв нерiдко приводить цi органiзацiї до конфлiктiв з контролюючими органами, якщо останнi незадовiльно ведуть боротьбу з порушниками природи. З другого боку, посилилась просвiтницька роль багатьох природоохоронних органiзацiй. За допомогою засобiв масової iнформацiї тепер майже всi верстви населення iнформованi про велику кiлькiсть екологiчних небезпек, пов’язаних з безконтрольним використанням земель та iнших природних ресурсiв. Цьому сприяло введення екологiчних дисциплiн у навчальних закладах, а також пропаганда екологiчних знань. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» вiд 26 червня 1991 передбачає участь громадськостi в охоронi природних ресурсiв. Громадськiсть має право активно здiйснювати свої правка в повному обсязi, виступати з власними iнiцiативами з рiзних питань екологiї, вносити пропозицiї в органи державної влади. Позицiя громадського об’єднання необов’язково повинна збiгатися з рiшенням державних органiв i їх посадових осiб. Для широких кiл громадськостi ближчi i доступнiшi питання охорони природи, оскiльки вони торкаються здоров’я громадян i їх життєвого благополуччя. Закон України «Про природно-заповiдний фонд України» вiд 16 червня 1992 року також передбачає участь громадян в охоронi навколишнього природного середовища. Статтi 26, 28, 30, 38 цього закону вказують на те, що власники або користувачi земельних дiлянок, водних та iнших природних об’єктiв, оголошених заказниками, пам’ятками природи, заповiдними урочищами, парками – пам’ятниками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. [8] Питання господарського використання земель перебувають на другому планi. Практично право звернення в суд володiють лише громадськi органiзацiї, якi спецiалiзуються на охоронi природи, оскiльки складнi питання доведення забруднення земель i навколишнього середовища та виявлення винних вимагає спецiальних знань, поєднання зусиль цiлого ряду експертiв, включаючи правознавцiв. Судовi позови можуть бути надiсланi не лише проти забруднювачiв, але й проти iнiцiаторiв проектiв, що можуть привести до забруднення довкiлля. Останнiй вид позовiв полегшується тим, що крупнi проекти, якi вимагають затвердження з боку державних установ, повиннi мiстити екологiчнi прогнози, що вiдносяться до наслiдкiв здiйснення цих проектiв. Вiдсутнiсть чи неповнота таких прогнозiв, невиконання процедури суспiльного їх обговорення дають судам пiдстави вiдхиляти проекти i не дозволяти їх здiйснювати. Виробничий контроль за використанням та охороною земель у тiй чи iншiй галузi господарства здiйснюють посадовi особи. Так само будується контроль i в землеробствi, оскiльки посадовi особи завжди зацiкавленi в культурному веденнi сiльськогосподарського виробництва. Однак цей контроль неможна назвати повноцiнним через двi основнi причини: - керiвники господарств обтяженi багатьма iншими турботами, тому вони не можуть спецiально придiляти увагу питанням охорони родючостi ґрунтiв, дотриманню iнших вимог земельного законодавства щодо рацiонального та ефективного використання угiд внутрiшньогосподарськими пiдроздiлами й окремими виконавцями сiльськогосподарських робiт; - з другого боку, деякi керiвники свiдомо чи несвiдомо вiддають перевагу поточним проблемам i результатам виробництва порiвняно з перспективними завданнями. Це, як правило, послаблює їх контрольнi функцiї щодо використання землi. важливого значення набуває складання екологiчно та економiчно обґрунтованих проектiв земельного устрою таких господарств, а також контроль за дотриманням ними норм земельного законодавства. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здiйснюється сiльськими, селищними, мiськими, районними та обласними радами. Вiдповiдно до Закону України «Про мiсцеве самоврядування» вiд 21 травня 1997 р., до вiдання виконавчих органiв сiльських, селищних, мiських рад належать: здiйснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням i охороною земель; здiйснення контролю за виконанням проектiв i схем землеустрою, проектiв внутрiшньогосподарського землеустрою. [7] Районнi та обласнi ради, як це передбачено законом, безпосередньо не здiйснюють контроль за використанням та охороною земель. Разом з тим, вони мають iншi повноваження, якi опосередкованим чином дають змогу контролювати додержання вимог земельного законодавства. 1. 3 Правова основа здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель Державний контроль за використанням та охороною земель здiйснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – спецiально уповноваженими органами з питань екологiї та природних ресурсiв. Конституцiя України, зважаючи на виключно важливе значення землi у всiх сферах економiки країни, проголошує її основним нацiональним багатством i запроваджує при цьому iмперативний принцип особливої охорони зазначеного найважливiшого компонента бiосфери. [1] Принцип особливої охорони державою землi як основного нацiонального багатства передбачено в ст. 14 Конституцiї України. Вiн складає систему правових, органiзацiйних, економiчних та iнших заходiв, спрямованих на її рацiональне використання, запобiгання необґрунтованому вилученню земель iз сiльськогосподарського обiгу; захисту вiд шкiдливих антропогенних впливiв, а також на вiдтворення i пiдвищення родючостi ґрунтiв, продуктивностi земель лiсового фонду, забезпечення належного режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення. Ця система заходiв передбачена усiма нормами Земельного кодексу України, а також iншими законами i нормативними актами, виданими вiдповiдними органами державної влади, мiсцевого самоврядування та мiсцевих державних адмiнiстрацiй згiдно iз їхнiми повноваженнями у галузi регулювання земельних вiдносин. Сучасне земельне законодавство України являє собою доволi складну, iнодi суперечливу сукупнiсть правових приписiв. Земельно-правовi норми знайшли своє закрiплення як в спецiалiзованих джерелах земельного права, так i розташованi в нормативних актах iнших галузей законодавства. в тiй частинi, яка не суперечить Земельному Кодексу. [2] Таким чином, Земельний кодекс є ядром вiтчизняного земельного законодавства, своєрiдною «земельною Конституцiєю держави». Вiн – основний нормативно-правовий акт у сферi регламентацiї сучасних земельних вiдносин. Його завдання полягає у регулюваннi цих вiдносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осiб територiальних громад та держави, рацiонального використання та охорони земель. Кодекс розвиває основнi концептуальнi положення регулювання земельних вiдносин, закрiплених Конституцiєю України. Вiдповiдно до Положення про Державне агентство земельних ресурсiв України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 4 квiтня 2007 р., Держземагенство забезпечує реалiзацiю державної полiтики та управлiння у сферi регулювання земельних вiдносин, використання, охорони та проведення монiторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також мiжгалузеву координацiю та державне регулювання у сферi встановлення меж областi, району, мiста, району в мiстi, села i селища. [12] i охорони всiх земель незалежно вiд їх вiдомчої належностi та форм власностi; Державний комiтет будiвництва, архiтектури та житлової полiтики України; Держкомлiсгосп України; Держводгосп України. Державний контроль за використанням та охороною земель в умовах ринкової економiки набуває важливого значення. Законодавство про земельну реформу надає власникам, землекористувачам, орендаторам широкi права щодо самостiйного господарювання на землi. Принцип особливої охорони державою землi як основного нацiонального багатства передбачено в ст. 14 Конституцiї України. Вiн складає систему правових, органiзацiйних, економiчних та iнших заходiв, спрямованих на її рацiональне використання, запобiгання необґрунтованому вилученню земель iз сiльськогосподарського обiгу; захисту вiд шкiдливих антропогенних впливiв, а також на вiдтворення i пiдвищення родючостi ґрунтiв, продуктивностi земель лiсового фонду, забезпечення належного режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення. Ця система заходiв передбачена усiма нормами Земельного кодексу України, а також iншими законами i нормативними актами, виданими вiдповiдними органами державної влади, мiсцевого самоврядування та мiсцевих державних адмiнiстрацiй згiдно iз їхнiми повноваженнями у галузi регулювання земельних вiдносин. 2. Порядок здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель Порядок здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель регламентовано ч. 2 ст. 188 Земельного Кодексу України на виконання якої прийнято Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» вiд 19 червня 2003 р. [10] Вiдповiдно до ст. 6 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень спецiально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсiв у сферi державного контролю за використанням та охороною земель належать: – здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель у частинi: додержання органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, юридичними та фiзичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття i реалiзацiї права на землю; виконання вимог щодо використання земельних дiлянок за цiльовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесi укладання цивiльно-правових угод, передачi у власнiсть, надання у користування, в тому числi в оренду, вилучення земельних дiлянок; ведення державного облiку i реєстрацiї земель, достовiрностi iнформацiї про земельнi дiлянки та їх використання; розмiщення, проектування, будiвництво та введення в дiю об’єктiв, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхiдних заходiв щодо захисту земель вiд ерозiї, селiв, пiдтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушення, ущiльнення, псування, забруднення, засмiчення вiдходами, заростання бур’янами, чагарниками та дрiбнолiссям; дотримання строкiв своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних дiлянок та обов’язкового виконання, заходiв щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження i використання родючого шару ґрунту пiд час проведення гiрничодобувних, геологорозвiдувальних, будiвельних та iнших робiт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивацiї порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивацiї земель; додержання встановленого законодавством порядку визначення та вiдшкодування втрат сiльськогосподарського та лiсогосподарського виробництва; - внесення до органiв виконавчої влади або органiв мiсцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у вiдповiднiсть iз законодавством прийнятих ними рiшень з питань регулювання земельних вiдносин, використання та охорони земель; припинення будiвництва та експлуатацiї об’єктiв у разi порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень i лiквiдацiї їх наслiдкiв; припинення права користування земельною дiлянкою вiдповiдно до закону; - одержання в установленому порядку вiд органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, власникiв i користувачiв, у тому числi орендарiв, земельних дiлянок документiв, матерiалiв та iншої iнформацiї, необхiдної для виконання покладених на нього завдань:; - видачi спецiальних дозволiв на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних дiлянок вiдповiдно до затверджених в установленому законом порядку проектiв; - участь у розробцi нормативно-правових актiв з питань державного контролю за використанням та охороною земель; Державний комiтет України по земельних ресурсах є центральним органом виконавчої влади, який здiйснює контроль за використанням та охороною земель. [16] Держкомзем України у своїй дiяльностi керується Конституцiєю України, законами України, указами Президента України, актами Кабiнету Мiнiстрiв України, спецiальними директивними наказами Мiнiстра екологiї т природних ресурсiв України, а також Положенням «Про державний комiтет України по земельних ресурсах», затвердженим Указом Президента України вiд 14 серпня 2000 року №970/2000. Держкомзем України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенцiї, розробляє пропозицiї щодо вдосконалення цього законодавства i в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентовi України i Кабiнету Мiнiстрiв України. У межах своїх повноважень Держкомзем України органiзовує виконання актiв законодавства та здiйснює систематичний контроль за їх реалiзацiєю. Основними завданнями Держкомзему України є: - пiдготовка пропозицiй щодо формування державної полiтики у сферi регулювання земельних вiдносин, використання, охорони та монiторингу земель, ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалiзацiї; - координацiя проведення земельної реформи в Українi; - здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель; - органiзацiя i забезпечення ведення державного земельного кадастру, здiйснення землеустрою; ґрунтiв, ведення державного земельного кадастру. Держкомзем України вiдповiдно до покладених на нього завдань: - готує пропозицiї щодо вдосконалення регулювання земельних вiдносин, державного контролю за використанням i охороною земель, а також змiсту, органiзацiї та порядку ведення державного земельного кадастру, здiйснення монiторингу земель; - розробляє державнi програми з питань розвитку земельних вiдносин, рацiонального використання, охорони та здiйснення монiторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також здiйснює нормативно-методичне забезпечення їх виконання; - бере участь у розробленнi проектiв Державного бюджету, Державної програми економiчного i соцiального розвитку України, Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України; - органiзовує та забезпечує проведення робiт з грошової, в тому числi експертної оцiнки земель, готує пропозицiї щодо вдосконалення методики та порядку проведення таких робiт; - забезпечує розроблення та здiйснення органiзацiйних, економiчних, екологiчних та iнших заходiв, спрямованих на рацiональне використання земель, їх захист вiд шкiдливих антропогенних впливiв, а також на вiдтворення та пiдвищення родючостi ґрунтiв, продуктивностi земель, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення; - бере участь у розробленнi та здiйсненнi заходiв щодо розвитку ринку земель, кредитних вiдносин та вдосконалення системи оподаткування; - здiйснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числi встановленого порядку вилучення i надання земельних дiлянок, режиму використання земельних дiлянок вiдповiдно до їх цiльового призначення та умов надання, власниками земельних дiлянок i землекористувачами; - готує разом з iншими центральними органами виконавчої влади пропозицiї щодо вдосконалення захисту права власностi на землю та права користування землею; - бере участь у формуваннi iнвестицiйної полiтики, виходячи з прiоритетних напрямiв структурної перебудови економiки; - розглядає та в межах своєї компетенцiї бере участь у затвердженнi нормативно-технiчних документiв з питань розроблення землевпорядної документацiї, цiноутворення у проектуваннi, будiвництвi, експлуатацiї об’єктiв i споруд; - органiзовує в установленому порядку землевпоряднi роботи; - виступає в установленому порядку державним замовником науково-дослiдних, проектно-розвiдувальних робiт, що здiйснюються в межах заходiв з охорони земель, реформування земельних вiдносин, землеустрою, ведення державного земельного кадастру, здiйснення монiторингу земель; - створює iнформацiйну базу даних з питань реформування земельних вiдносин, землеустрою, охорони земель, ведення державного земельного кадастру, здiйснення монiторингу земель; - використовує в установленому законодавством порядку бюджетнi та позабюджетнi кошти для реалiзацiї програм освоєння нових технологiй, iншої науково-технiчної дiяльностi у сферi рацiонального використання та охорони земель; - здiйснює державну експертизу програм i проектiв з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних вiдносин, управлiння земельними ресурсами, землеустрою та охорони земель i ведення державного земельного кадастру, науково-технiчне спiвробiтництво з науковими установами та органiзацiями; зобов’язань України за мiжнародними договорами у сферi регулювання земельних вiдносин, використання та охорони земель; - здiйснює заходи щодо галузевого спiвробiтництва України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання українською стороною зобов’язань за Угодою про партнерство i спiвробiтництво мiж Україною та європейськими спiвтовариствами i їх державами-членами, адаптацiю законодавства України до законодавства Європейського Союзу, виконання iнших заходiв щодо iнтеграцiї України до Європейського Союзу. До iнших спецiально уповноважених державних органiв, що здiйснюють земельний контроль, вiдносяться: – Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України; – Мiнiстерство охорони здоров’я України; 2. 2 Об’єкти здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель бути об’єктом права не лише державної, а й комунальної, колективної i приватної власностi. Конституцiя України 1996 р. проголосила землю та iншi природнi ресурси об’єктом права власностi Українського народу (ст. 13), а також громадян, юридичних осiб i держави (ст. 14). Юридично право власностi народу України на свою землю було закрiплено в Декларацiї про державний суверенiтет України вiд 16. 07. 1990 р., законi України «Про власнiсть» та в Конституцiї України. Земля як об’єкт надбання Українського народу пов’язана з правом на всю територiю, яку займає Україна i яка обмежена кордонами з iншими країнами, з правом територiального верховенства народу вiд iменi якого виступає держава. Конституцiя України (ст. 13) вiдображає ставлення Українського народу до землi, як до територiї i закрiплює право територiального верховенства народу як вираз полiтичного панування держави над певною частиною земної кулi. Конституцiйна норма про землю як об’єкт права власностi укра\нського народу засвiдчує територiальний подiл держави на регiони: Автономна республiка Крим, областi, мiста, селища i села. Право територiального верховенства народа на землю, право на землю органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування є iнститутом конституцiйного, державного права, норми якого вiдносяться до публiчного права. У зв’язку з встановленням в Українi рiзних форм власностi на землю i подiлом земель за цiльовим призначенням на категорiї землi мають рiзний правовий режим. Земля як єдиний державний земельний фонд або ж землi вiдповiдних категорiй можуть розглядатися як об’єкт державного суверенiтету, тобто як територiя держави чи мiсцевого адмiнiстративного формування. З метою забезпечення цiльового i рацiонального використання на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення забороняється дiяльнiсть, що суперечить їх цiльовому призначенню або може негативно впливати на якiсний стан земель (глава 10 ЗК України). В умовах ринкової економiки i товарно-грошових вiдносин земельна дiлянка i побудованi на нiй будiвлi i споруди розглядаються як єдиний об’єкт права власностi. У разi переходу права власностi на будiвлю i споруду разом з цими об’єктами переходить у розмiрах, передбачених земельним законодавством, i право власностi чи право користування на земельну дiлянку без змiни її цiльового призначення, якщо iнше не передбачено договором. Об’єктом особливої охорони держави є всi землi в межах територiї України. [9] Вiн здiйснюється на таких принципах: забезпечення рацiонального використання та охорони земель як основного нацiонального багатства, що перебуває пiд особливою охороною держави; прiоритет вимог екологiчної безпеки у використаннi земельних ресурсiв над економiчними iнтересами; повне вiдшкодування шкоди, заподiяної довкiллю внаслiдок порушення земельного законодавства України; поєднання заходiв економiчного стимулювання i вiдповiдальностi у сферi використання та охорони земель. 1) землi сiльськогосподарського призначення; 2) землi населених пунктiв (мiст, селищ мiського типу i сiльських населених пунктiв); 3) землi промисловостi, транспорту, зв'язку, оборони та iншого призначення; 4) землi природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення; 6) землi водного фонду; 7) землi запасу. Наведенi категорiї земель за своїм цiльовим призначенням, за своїм внутрiшнiм складом не однорiднi. Вони включають в себе землi, що використовуються для рiзних господарсько-економiчних цiлей, якi визначають особливостi їх правового режиму в рамках загального правового режиму вiдповiдної категорiї земель; i тому вони володiють певними особливостями режиму використання i охорони з урахуванням правового режиму всiх категорiй земель. Власники землi i землекористувачi, в тому числi орендарi, здiйснюють: рацiональну органiзацiю територiї; збереження i пiдвищення родючостi ґрунтiв, а також полiпшення iнших корисних властивостей землi; захист земель вiд водної та вiтрової ерозiї, селiв, пiдтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущiльнення, забруднення вiдходами виробництва, хiмiчними i радiоактивними речовинами та вiд iнших процесiв руйнування; захист вiд заростання сiльськогосподарських угiдь чагарниками i дрiбнолiссям, iнших процесiв погiршення культур технiчного стану земель; знiмання, використання i збереження родючого шару ґрунту при проведеннi робiт, пов'язаних iз порушенням земель; тимчасову консервацiю деградованих сiльськогосподарських угiдь, якщо iншими способами неможливо вiдновити родючiсть ґрунтiв. Державнi органи здiйснюють необхiднi заходи у рамках мiжнародних, державних i регiональних програм щодо охорони земель. 2. 3 Стадiї здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель Для того, щоб прийняти квалiфiковане рiшення за результатами контролю, кожний орган контролю повинен володiти точною й об’єктивною iнформацiєю про те, чи є порушення земельного законодавства, в чому воно проявляється, хто винен у цьому, що необхiдно вжити стосовно зупинення правопорушення, яка шкода спричинена правопорушенням, а якщо правопорушення ще не почалося, як йому можна запобiгти. Виникають i iншi питання на початковiй стадiї земельного контролю. Їх рiшення вимагає збирання матерiалiв, проведення перевiрок, ревiзiй, дослiдження цих матерiалiв. У необхiдних випадках може призначатись експертиза матерiалiв, отриманих у ходi контролю. [10] Незалежно вiд того, чи проводить державний iнспектор планову перевiрку використання того чи iншого об’єкта природи чи здiйснює виїзд за скаргою, закон дає йому право виконувати ряд правових дiй: – перевiрку законностi пiдстав користування земельною дiлянкою; – обстеження фактичного стану використання чи невикористання даного об’єкта; – перевiрку його використання вiдповiдно до цiльового призначення та згiдно зi статусним станом суб’єкта природокористування. Рiшення, що приймається, може носити попереднiй характер. Це буває тодi, коли необхiдне проведення додаткових робiт (лабораторних аналiзiв, економiчних розрахункiв, оцiнки екологiчних наслiдкiв тощо) пiд час довготривалих порушень i вiдсутностi можливостей їх негайного усунення. В подальшому у разi отримання державним iнспектором усiх матерiалiв, що дозволяють винести правильне обґрунтоване рiшення, вони передаються в комiсiю та iншi органи. Рiшення стосовно питання, що розглядається, може прийматися на мiсцi шляхом винесення вiдповiдних розпоряджень про усунення виявленого порушення чи застосування адмiнiстративних санкцiй. Так, державний iнспектор у разi виникнення тих чи iнших обставин може прийняти такi рiшення: - дати вказiвку (за затвердженою формою) про виконання певної дiї, що стосується користувача даної земельної дiлянки, посилаючись на вимоги закону, з визначенням строку виконання перерахованих у вказiвцi конкретних робiт, заходiв; у вказiвцi дається також попередження користувачу земельної дiлянки: якщо вiн не виконує всi вимоги, що мiстяться у вказiвцi, то матерiали будуть надiсланi в комiсiю з контролю за використанням i охороною земель вiдповiдного (мiсцевого) Комiтету по земельних ресурсах для притягнення порушника до вiдповiдальностi; - скласти протокол про порушення земельного законодавства, який направляється в комiсiю; - приписати порушниковi вимогу про зупинення робiт, експлуатацiю об’єкта, що здiйснюється з порушенням земельного законодавства; у вимозi вказується також термiн, протягом якого належить усунути допущенi недолiки, i попередження, що якщо роботи будуть продовжуватись без усунення порушень, то за приписом iнспектора буде припинено фiнансування робiт; - надiслати у банк чи iншу органiзацiю, що фiнансує роботи, припис щодо припинення фiнансування будiвництва, експлуатацiї об’єкта. Вiн вручається порушнику особисто. Лише пiсля усунення порушень, що були зафiксованi у вимозi iнспектора правопорушнику видається повiдомлення про право поновити зупиненi роботи. Одночасно з цим надсилається повiдомлення про поновлення зупиненого фiнансування робiт. [16] Виконання судового рiшення забезпечує державний виконавець Департаменту державної виконавчої служби України. Виконання рiшення державного iнспектора кожної служби державного контролю забезпечується самим держiнспектором. З цiєю метою iнспектори Держкомзему України, Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України, Державного комiтету будiвництва, архiтектури та житлової полiтики мають книгу (журнал) облiку виявлених земельних правопорушень, ведуть записи в нiй про вжитi заходи, домагаються поновлення порушених прав, роблять вiдмiтки про виконання приписiв i вказiвок з питань належного виконання вимог земельного та екологiчного законодавства. [13] При плануваннi та проведеннi перевiрок, оформленнi актiв перевiрок, протоколiв про адмiнiстративнi правопорушення, приписiв та iнших матерiалiв щодо справ про адмiнiстративнi правопорушення посадовi особи iнспекторського складу органiв Держкомзему України зобов’язанi керуватись наказами Комiтету з даних питань, а саме: - вiд 12. 12. 2003 №312 «Про затвердження Порядку планування та проведення перевiрок з питань здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель», зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 25. 12. 2003 за №1223/8544; [19] - вiд 09. 03. 2004 №67 «Про затвердження Положення про порядок оформлення, видачi i реєстрацiї приписiв у разi виявлення порушень земельного законодавства», зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 18. 03. 2004 за №340/8939; [12] - вiд 18. 05. 2004 №147 «Про затвердження Інструкцiї з оформлення органами Державного комiтету України по земельних ресурсах матерiалiв про адмiнiстративнi правопорушення», зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 09. 06. 2004 за №710/9309; [17] Погоджена дiяльнiсть державних органiв земельного контролю та громадськостi з одночасною участю екологiчних служб пiдприємств, установ i органiзацiй дає змогу своєчасному запобiганню правопорушенням, пiдвищити ефективнiсть роботи усiєї системи земельного контролю i нагляду в країнi. Порядок здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель регламентовано ч. 2 ст. 188 Земельного Кодексу України на виконання якої прийнято Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» вiд 19 червня 2003 р. ж землi вiдповiдних категорiй можуть розглядатися як об’єкт державного суверенiтету, тобто як територiя держави чи мiсцевого адмiнiстративного формування. З метою забезпечення цiльового i рацiонального використання на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення забороняється дiяльнiсть, що суперечить їх цiльовому призначенню або може негативно впливати на якiсний стан земель. проявляється, хто винен у цьому, що необхiдно вжити стосовно зупинення правопорушення, яка шкода спричинена правопорушенням, а якщо правопорушення ще не почалося, як йому можна запобiгти. ефективнiсть роботи усiєї системи земельного контролю i нагляду в країнi. 3. Правовi наслiдки виявлення порушень законодавства у разi здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель Громадяни та юридичнi особи несуть цивiльну, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законодавства за такi порушення: - укладення угод з порушенням земельного законодавства; - розмiщення, проектування, будiвництво, введення в дiю об’єктiв, що негативно впливають на стан земель; - невиконання вимог щодо використання земель за цiльовим призначенням; - знищення межових знакiв; - приховування вiд облiку i реєстрацiї та перекручення даних про стан земель, придатний для використання за призначенням; - не проведення рекультивацiї порушених земель; - знищення або пошкодження протиерозiйних i гiдротехнiчних споруд, захисних насаджень; - самовiльне вiдхилення вiд проектiв землеустрою; - порушення строкiв розгляду заяв щодо вiдведення земельних дiлянок та iншi. При виявленнi порушень земельного законодавства з метою усунення його наслiдкiв державними iнспекторами з контролю за використанням та охороною земель видаються приписи. – обов’язкова для виконання письмова вимога державного iнспектора, яка видається юридичним i фiзичним особам з метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення наслiдкiв. Контроль за своєчаснiстю та повнотою виконання заходiв, зазначених у приписi, здiйснює державний iнспектор. Особи, яким видано припис можуть оскаржити дiї посадової особи, яка його видала, у органi вищого рiвня або у судi. Подання скарги на дiї посадової особи, яка видала припис, розглядається органом вищого рiвня в 10-ти денний строк. [14] Правовими наслiдками виявлення порушень законодавства у разi здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель є притягнення до адмiнiстративної та дисциплiнарної вiдповiдальностi громадян України, у тому числi посадових осiб, неповнолiтнiх, вiйськовослужбовцiв та iнших осiб, а також iноземцiв та осiб без громадянства. Провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення здiйснюється на основi суворого додержання законностi. [17] При визначенi шкоди, нанесеної правопорушником земельних вiдносин, а також при її вiдшкодуваннi керуються постановою КМУ вiд 19 квiтня 1993 року №284 «Про порядок визначення та вiдшкодування збиткiв власникам землi та землекористувачам» Ця постанова встановлює правила вiдшкодування збиткiв, нанесених вилученням (викупом) землi або тимчасовим зайняттям земельних дiлянок, а також обмеженням прав власникiв землi i землекористувачiв, в тому числi орендарiв, погiршенням якостi земель або приведенням їх в непридатний для цiльового використання стан в результатi негативної дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян. Вказанi правила застосовуються при настаннi майнової вiдповiдальностi за порушення земельного законодавства в випадках, коли необхiдно вiдшкодувати: · вартiсть плодоягiдних та iнших багаторiчних насаджень; · вартiсть водних джерел; · iншi збитки власникiв землi i землекористувачiв. Розмiри збиткiв визначаються в повному обсязi вiдповiдно до реальної вартостi майна на момент заподiяння збиткiв, проведених витрат на полiпшення якостi земель. Розмiри збиткiв, якi заподiянi вилученням або тимчасовим зайняттям земельних дiлянок, а також обмеження прав власникiв землi та землекористувачiв, погiршенням якостi земель або приведенням їх у непридатнiсть для використання за цiльовим призначенням у результатi негативного впливу, спричиненого дiяльнiстю пiдприємств, установ та органiзацiй та громадян визначаються комiсiями. створеними Київською та Севастопольською мiськими, районними державними адмiнiстрацiями, виконавчими комiтетами мiських Рад народних депутатiв. Збитки вiдшкодовуються власникам землi i землекористувачам пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами за рахунок власних коштiв не пiзнiше одного мiсяця затвердження актiв комiсiй, а при вилученнi земельних дiлянок – пiсля прийняття вiдповiдною Радою народних депутатiв рiшення про вилучення земельних дiлянок у перiод до видачi документа, що засвiдчує право на земельну дiлянку пiдприємства, установи, органiзацiї або громадянина. Збитки при вилученi або тимчасовому зайняттi земельних дiлянок можуть завдаватися i правомiрними дiями, передбаченими законом. За подiбнi дiї майнова вiдповiдальнiсть не наступає, а здiйснюється компенсацiя втрат сiльськогосподарського виробництва в об'ємi i в порядку. передбаченому в правових актах. [20] При вилученнi земельних дiлянок до земель запасу збитки вiдшкодовують власникам землi i землекористувачам Ради народних депутатiв, якi прийняли рiшення про вилучення земель. робiт з обумовленням розмiрiв збиткiв i порядку їх вiдшкодування в договорi. · офiцiйне попередження, яке фiксується установленим способом або виноситься в письмовiй формi; · штраф-грошове стягнення, яке накладається на порушникiв за адмiнiстративне правопорушення; · конфiскацiя предмета, який належав власнику i став знаряддям вчинення або безпосереднiм об'єктом адмiнiстративного правопорушення-полягає в примусовiй безоплатнiй передачi цього предмета у власнiсть держави; · виправнi роботи (на строк до 2 мiс. за мiсцем постiйної роботи особи i з вiдрахуванням 20% заробiтку в доход держави); · адмiнiстративний арешт – до 15 дiб у виняткових випадках за окремi види правопорушень. Оформлення документiв (вказiвок i протоколiв) при виявленнi порушень земельного законодавства проводиться спецiалiстами центрального апарату Держкомзему та його органiв на мiсцях, на яких згiдно з посадою покладено здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель i якi є державними iнспекторами по використанню та охоронi земель. [19] При виявленнi земельних дiлянок, якi використовуються не за цiльовим призначенням, нерацiонально або способами, що призводять до зниження родючостi ґрунтiв та забруднення, державний iнспектор по використанню та охоронi земель вiдповiдно до статтi 29 Земельного кодексу України виносить вказiвку з встановленням мiсячного термiну для усунення порушень, про що складається вiдповiдний документ. У випадку не усунення порушень у вказаний термiн службова особа складає протокол про порушення земельного законодавства. При виявлення iнших порушень, якi вказанi в статтi 115 (укладеннi угод, зазначених у статтi 114 Земельного Кодексу; самовiльне зайняття земельних дiлянок; псування сiльськогосподарських та iнших земель, забруднення їх хiмiчними та радiоактивними речовинами, виробничими вiдходами i стiчними водами; розмiщення, проектування, будiвництво, введення в дiю об'єктiв, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель Земельного кодексу України протокол може бути складений i без попередження. Протокол про порушення земельного законодавства складається у трьох примiрниках, з яких перший примiрник в триденний термiн передається службовiй особi, уповноваженiй розглядати справи про правопорушення земельного законодавства, другий примiрник вручається порушнику земельного законодавства, третiй примiрник залишається у службової особи, яка склала протокол. В випадках порушення майнових прав власникiв землi, земле володiльцiв, землекористувачiв i орендарiв земельних дiлянок або завдання їм шкоди застосовується цивiльно-правова вiдповiдальнiсть. Основною пiдставою цивiльно-правової вiдповiдальностi є факт правопорушення: 1. наявнiсть майнової шкоди в результатi правопорушення; 2. протиправнiсть цивiльно-правової дiяльностi або поведiнки боржника; 3. наявнiсть вини боржника за вчинення шкоди; пiдстав виникнення правовiдносин, за порушення яких виникає вiдповiдальнiсть, остання подiляється на договiрну та позадоговiрну. Довгий час розглядалась тiльки позадоговiрна вiдповiдальнiсть, яка передбачала вiдшкодування шкоди в натурi або повне вiдшкодування збиткiв за порушення абсолютного права власникiв землi, землеволодiльцiв та землекористувачiв. Але з розвитком такого правового iнституту як оренда землi, все бiльш уваги придiляється договiрнiй вiдповiдальностi. Закон України «Про оренду» вiд 6 жовтня 1996 р. в ст. 31 передбачає вiдповiдальнiсть за невиконання зобов’язань по договору оренди землi i порушення земельного законодавства сторонами договору. За невиконання зобов’язань по договору оренди земельної дiлянки, в тому числi за змiни або розiрвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть вiдповiдальнiсть у вiдповiдностi з законом або договором. Орендодавець несе вiдповiдальнiсть за недолiки переданої в оренду земельної дiлянки, якi не були обумовленi в даному договорi оренди, але якi суттєво перешкоджають обумовленому договором використанню земельної дiлянки. В випадку виявлення таких недолiкiв орендар має право: вимагати зменшення орендної плати або вiдшкодування затрат на усунення цих недолiкiв; утримати певну суму понесених затрат на усунення недолiкiв з орендної плати, повiдомивши про це орендодавця заздалегiдь, вимагати дострокового розiрвання договору оренди землi. Орендодавець звiльняється вiд вiдповiдальностi за наслiдки, якi виникли в результатi недолiкiв переданої в оренду земельної дiлянки, якщо про цi недолiки було вказано в договорi оренди. [11] Кримiнальна вiдповiдальнiсть є найбiльш суворим видом вiдповiдальностi за земельнi правопорушення i носить каральний характер. Дiючий Кримiнальний кодекс України до числа суспiльно небезпечних правопорушень в областi земельного правопорядку вiдносить такi злочини: порушення правил, встановлених з метою боротьби з хворобами i шкiдниками рослин, що спричинило тяжкi наслiдки (ст. 158), самовiльне зайняття земельної дiлянки та самовiльне будiвництво (ст. 199). В Кримiнальному кодексi лише 2 статтi регулює земельнi вiдносини. В наш час iснує тенденцiя до декримiналiзацiї окремих складiв злочинiв i вiднесення їх до числа адмiнiстративних проступкiв. За порушення земельного законодавства Земельний кодекс України передбачає цивiльну, адмiнiстративну i кримiнальну вiдповiдальнiсть. В Земельному кодексi правової норми, що передбачає дисциплiнарну вiдповiдальнiсть за земельнi правопорушення, не iснує однак у практицi дисциплiнарнi проступки з питань використання та охорони земель скоюються i виннi в їх скоєннi притягаються до дисциплiнарної вiдповiдальностi згiдно з вимогами Кодексу законiв про працю України. i кримiнального злочину. У правовiй нормi визначається коло органiв i службових осiб, яким закон надає право застосовувати заходи правового впливу, та порядок здiйснення функцiї застосування права. Висновок Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченнi додержання органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадянами земельного законодавства України. сiльськогосподарського призначення; землi населених пунктiв (мiст, селищ мiського типу i сiльських населених пунктiв); землi промисловостi, транспорту, зв'язку, оборони та iншого призначення; землi лiсового фонду; землi водного фонду; землi запасу. особливостi їх правового режиму в рамках загального правового режиму вiдповiдної категорiї земель; i тому вони володiють певними особливостями режиму використання i охорони з урахуванням правового режиму всiх категорiй земель. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам України рiвнi умови захисту прав власностi на землю. У статтi 13 Конституцiї України проголошено, що держава забезпечує захист прав усiх об’єктiв права власностi i господарювання, соцiальну спрямованiсть економiки. Усi об’єкти права власностi рiвнi перед законом. В земельному кодексi також пiдкреслюється, що власник земельної дiлянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навiть якщо цi порушення не пов’язанi з позбавленням володiння земельною дiлянкою i вiдшкодування завданих цим збиткiв. З метою пiдвищення ефективностi контролю у галузi охорони природи та рацiонального використання земельних ресурсiв в Українi здiйснюється стимулювання працiвникiв спецiально уповноважених державних органiв, а також громадських iнспекторiв у данiй галузi. Керiвник територiального природоохоронного органу при визначеннi розмiру суми стимулювання враховує конкретний внесок особи, яка виявила порушення природоохоронного законодавства та вжила заходiв для притягнення винних до вiдповiдальностi. Згiдно iз Земельним Кодексом України, контроль за використанням i охороною земель подiляється на державний i громадський. В окремих випадках до видiв контролю вiдносять виробничий контроль. уповноваженими органами з питань екологiї та природних ресурсiв. 1. Конституцiя України: Закон України вiд 28 червня 1996 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141. 2. Земельний кодекс України: Закон України вiд 25 жовтня 2001 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 2002. – №3–4. – Ст. 27. 3. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Видавничий Дiм «Ін Юре», 2003. – 676 с. кодекс України вiд 05. 04. 2001 р. // ВВР. – 2001. 7. Про мiсцеве самоврядування: Закон України вiд 21. 05. 1997 р. // ВВР. – 1997. – №248. Про природно-заповiдний фонд України: Закон України вiд 16. 06. 1992 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1992. – №349. Про охорону земель: Закон України вiд 19 червня 2003 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 2003. – №39. – Ст. 349. 10. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України вiд 19 червня 2003 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 2003. – №39. – Ст. 350. 11. Про оренду землi: Закон України вiд 6 жовтня 1998 р. (в редакцiї 05. 10. 2003 року) // Офiцiйний вiсник України. – 2003. – №44. – Ст. 2288. 12. Про затвердження Положення про Державний комiтет України по земельних ресурсах: Указ Президента України вiд 14 серпня 2000 р. // Офiцiйний вiсник України. ─ 2000. ─ №33. ─ Ст. 1401. 13. Про утворення Державної iнспекцiї з контролю за використанням i охороною земель: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 грудня 2002 р. №37 // Офiцiйний вiсник України. – 2002. – №34. – Ст. 762. 14. Про затвердження типових положень про територiальнi органи земельних ресурсiв: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 24 лютого 2003 р. №200 // Офiцiйний вiсник України. – 2003. – №9. – Ст. 371. 15. Про порядок ведення державного земельного кадастру: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв вiд 12 сiчня 1993 р. // Зiбрання постанов Уряду України. – 1993. – №3. – Ст. 55; Офiцiйний вiсник України. ─ 1997. ─ №5. ─ Ст. 182; Офiцiйний вiсник України. ─ 1999. ─ №42. ─ Ст. 2096. 16. Про затвердження Тимчасового положення про порядок здiйснення органами Держкомзему державного контролю за використанням та охороною земель: Наказ Державного комiтету України по земельних ресурсах вiд 29 липня 1993 р. №65 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професiонал 7. 5. 1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБiзнесІнформ, 2003 17. Порядок розгляду органами Державного комiтету України по земельних ресурсах справ про адмiнiстративнi правопорушення земельного законодавства: Наказ Державного комiтету України по земельних ресурсах вiд 8 квiтня 1993 р. №25 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професiонал 7. 5. 1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБiзнесІнформ, 2003 18. Про затвердження порядку пiдготовки та внесення до органiв виконавчої влади або органiв мiсцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства: Наказ Державного комiтету України по земельних ресурсах вiд 14 грудня 2004 року №407 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професiонал 7. 5. 1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБiзнесІнформ, 2005 19. Про затвердження порядку одержання документiв, матерiалiв та iншої iнформацiї, необхiдних для здiйснення державного контролю за використанням та охороною земель: Наказ Державного комiтету України по земельних ресурсах вiд 19 травня 2005 року №132 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професiонал 7. 5. 1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБiзнесІнформ, 2005 20. Про затвердження методичних рекомендацiй щодо здiйснення провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення при притягненнi до вiдповiдальностi порушникiв земельного законодавства: Наказ Державної iнспекцiї з контролю за використанням i охороною земель вiд 11 травня 2005 року №40 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професiонал 7. 5. 1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБiзнесІнформ, 2005 21. Гусев Р. К. Земельное право: Учеб. Пособие. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ»: «ИНФРА М», 2000. – 205 с. 22. Земельное право Украины: Учеб. Пособие / Авт. кол.: Беженарь А. М., Бердников Е. С., Бондар Л. А. и др. / Под ред. Погребного А. А., Каракаша И. И. – К.: Истина, 2002. – 496 с. 23. Земельнi вiдносини в Українi. Законодавчi акти i нормативнi документи // Держкомзем України. – К.: урожай, 1998 25. Третяк А. М., Юрченко А. Д., Степанюк В. Р. До питання про державний контроль за використанням i охороною земель // Землевпорядний вiсник. – К., 1998. – №3. – С. 38–40 26. Шеремет А. П. Земельне право України: Пiдручник. Чернiвцi: ТОВ «Видавництво «Нашi книги», 2008. – 632 с.