Змiст
Вступ
1. Стратегiя iнновацiйного розвитку України на 2010-2020 рр
2. Стан, проблеми та перспективи розвитку АПК України
2. 2 Концепцiя реформ i розвитку аграрної освiти та науки в Українi
2. 3 Основнi стратегiчнi напрями розвитку та результати мiжнародної дiяльностi в сферi АПК
2. 4 Інновацiї АПК
3. Використання мiжнародного фактору в iнтересах iнновацiйного розвитку економiки України
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
В перiод подолання кризи в Українi актуальним є питання розвитку iнновацiйних процесiв у сферi сiльського господарства. Особливо важливим є залучення iнновацiйних технологiй при здiйсненнi пiдприємствами зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Основною проблемою при цьому є пiдтримка науково-технiчного i освiтнього потенцiалу на належному рiвнi та постiйне фiнансування проектiв розвитку iнновацiйної дiяльностi.
Інновацiйний розвиток України дослiджували багато вiтчизняних авторiв. Серед них можна видiлити Л. Гаман, І. Павленко, Д. Кокорiна, М. Згуровського, В. Семеноженка та iнших наукових дiячiв, що придiляють увагу розвитку iнновацiйної дiяльностi та її необхiдностi для розширення виробництва при виходi на свiтовий ринок.
Метою роботи є розкриття необхiдностi використання iнновацiй у сiльському господарствi, отримання належної фiнансової пiдтримки та розвитку iнновацiйної дiяльностi для вирiшення проблем виходу на зарубiжнi ринки.
Подолання кризових явищ та вибiр правильних орiєнтирiв економiчного розвитку АПК свiдчить, що найоптимальнiшим iз можливих напрямкiв у сiльськогосподарськiй сферi є iнновацiйна. Лише таким чином можна швидко i ефективно трансформувати сiльськогосподарське виробництво, стимулювати мале i середнє пiдприємництво та водночас забезпечити вихiд на свiтовий ринок, що надзвичайно важливо для нашої держави з її величезним потенцiалом аграрної країни.
Поряд з постiйним розвитком iнновацiйних технологiй завжди iснує ризик. Уникнути його цiлком в iнновацiйному пiдприємництвi не можливо, оскiльки iнновацiї i ризик - двi взаємозалежнi категорiї. Інновацiйна дiяльнiсть має високий ступiнь невизначеностi. Дуже важко передбачати, яке нововведення буде мати успiх на ринку, а яке не буде користатися попитом. Тому iнновацiйним пiдприємствам у першу чергу варто ретельно аналiзувати iнновацiйнi проекти для того, щоб уникнути можливих помилок на самiй раннiй стадiї - стадiї вiдбору проектiв.
Активiзацiї iнновацiйної дiяльностi в сiльському господарствi на етапах розробки, апробацiї та вiдтворення новацiй сприятиме створення технопаркiв, дослiдних станцiй й iнших iнновацiйних структур. Це прискорить процес поширення i впровадження новацiй, а також лiквiдацiї тiньового ринку в аграрнiй сферi.
Для здiйснення iнновацiйного розвитку використовуються два пiдходи до розв'язання проблем: стабiлiзацiя i розвиток сiльськогосподарських i харчових пiдприємств та розробка шляху розвитку з урахуванням регiональних аспектiв.
В умовах реформування української економiки виникла проблема пошуку фiнансових джерел активiзацiї iнновацiйної дiяльностi - прийняття вiдповiдних законiв, надання пiльг, створення приватного капiталу, стимулювання припливу в науку талановитої молодi, оновлення наукових кадрiв через удосконалення системи оплати працi та вiдродження престижу професiї науковця.
В сучасних умовах вiдбувається багато змiн, якi впливають на iнновацiйний потенцiал i якi слiд ураховувати при управлiннi його розвитком. Це розширення варiантiв використання ресурсiв для досягнення цiлей iнновацiйної дiяльностi, посилення функцiй держави з мобiлiзацiї й ефективного використання iнновацiйних ресурсiв, пiдвищення ролi ймовiрнiсних факторiв, пов'язаних iз визначенням напряму iнновацiйного потенцiалу, ускладнення змiсту, структури й динамiки ресурсної бази iнновацiйного розвитку економiчних суб'єктiв.
Таким чином, на даному етапi розвиток iнновацiйної сфери при виходi сiльськогосподарських пiдприємств на зарубiжнi ринки є основою подолання кризової ситуацiї у виробничої дiяльностi пiдприємств. Найголовнiшими факторами слабкого розвитку є постiйне реформування економiки, недостатнє фiнансування з боку влади та iнвесторiв, а також небажання частини українських працiвникiв застосовувати свої знання й навички в iнновацiйнiй сферi. Самофiнансування iнновацiйних заходiв, на даний момент, найбiльше використовується пiдприємцями, саме тому iнновацiйна дiяльнiсть характеризується низькими темпами розвитку.
1.
Стратегiя iнновацiйного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалiзацiйних викликiв розроблена на виконання Постанови ВР України вiд 17 лютого 2009 р. «Про проведення парламентських слухань «Стратегiя iнновацiйного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалiзацiйних викликiв». Комiтетом Верховної Ради з питань науки i освiти, Центром дослiджень науково-технiчного потенцiалу та iсторiї науки iм. Г. М. Доброва НАН України за участю iнших наукових установ НАН України, а також центральних i мiсцевих органiв державної влади iз врахуванням ключових положень, закладених в проектi Стратегiї iнновацiйного розвитку України на 2009–2018 роки та на перiод до 2039 року, пiдготовленого Державним агентством з iнновацiй та iнвестицiй України i Державним пiдприємством «Інститут економiки i прогнозування НАН України», та в рядi iнших стратегiчних проектiв.
Дана Стратегiя є органiчною складовою Стратегiї розвитку України у перiод до 2020 року (проект цiєї Стратегiї розроблено на виконання доручення Кабiнету Мiнiстрiв України Мiнiстерством економiки України). Вона розвиває основнi положення Концепцiї науково-технологiчного та iнновацiйного розвитку України, затвердженої Постановою Верховної Ради України вiд 13 липня 1999 р., уточнює i доповнює їх з врахуванням нових вимог сучасностi i викликiв щодо змiн, на якi Україна повинна мати адекватнi вiдповiдi. Визнання високої актуальностi тиску зовнiшнiх i внутрiшнiх викликiв, що посилюються, врахування їх можливих наслiдкiв з метою недопущення кризових явищ в економiцi i суспiльствi є головною передумовою формування дiєздатної iнновацiйної полiтики соцiально-економiчного розвитку держави.
нормативних та програмних документах органiв державної влади i разом з iншими державними стратегiчними документами є стрижневою основою для подальшого розвитку законодавчої i нормативної бази в цiй сферi, для формування державних, регiональних i галузевих програм iнновацiйного розвитку, забезпечення скоординованої дiяльностi влади, суспiльства, пiдприємництва, науки та освiти – всiх головних учасникiв нацiональної iнновацiйної системи.
Стратегiя складається з аналiтичної та безпосередньо стратегiчної частин. У першiй частинi сформульовано системну соцiально-економiчну проблему, що вирiшується Стратегiєю. Ця проблема спроектована на iснуючий стан iнновацiйного розвитку України у порiвняннi з основними мегатрендами iнновацiйного розвитку свiтової та європейської економiк, а також економiк окремих країн. Надано також характеристику основних викликiв i загроз, що стають перед Україною, адекватнi вiдповiдi на якi можливi за умов посилення iнновацiйного розвитку країни.
Стратегiчна частина окреслює ключовi стратегiчнi цiлi, основнi стратегiчнi прiоритети, визначає напрямки, механiзми i можливi варiанти вирiшення проблеми, мiстить формулювання ключових заходiв щодо практичного впровадження Стратегiї.
Результатом реалiзацiї Стратегiї має стати утвердження в Українi iнновацiйної моделi її економiчного i соцiального розвитку, пiдвищення ефективностi використання iнтелектуального потенцiалу країни, всiх її людських i природних ресурсiв, забезпечення пiдвищення конкурентоспроможностi нацiональної економiки, досягнення стабiльного сталого розвитку i пiдвищення добробуту громадян. Реалiзацiя Стратегiї створить можливостi для успiшного просування України по шляху розбудови економiки i суспiльства, заснованих на знаннях.
Термiн дiї Стратегiї визначено з врахуванням масштабу часу, необхiдного для здiйснення узгоджених системних змiн у всiх ланках нацiональної iнновацiйної системи – науцi, освiтi, пiдприємництвi, винахiдництвi, управлiннi, та можливостi за умов послiдовної i дiйової реалiзацiї положень Стратегiї досягти активно зростаючої фази наступного циклу iнновацiйного розвитку економiки, коли iнновацiйний фактор стане визначальним у забезпеченнi зростання вiтчизняної економiки.
Сучаснi досягнення України в мiжнародному вимiрi конкурентоздатностi економiки, рiвня розвитку i особливо ефективностi функцiонування нацiональної iнновацiйної системи є недостатнiми для забезпечення сталого розвитку вiтчизняної економiки, гарантованої нацiональної безпеки, виходу в найближчiй перспективi за рахунок економiчного зростання на європейськi стандарти життя українських громадян.
Головна системна проблема полягає в тому, що результативнiсть, якiсть функцiонування i структура креативної частини нацiональної iнновацiйної системи – сектору дослiджень i розробок, освiти, винахiдництва – не повною мiрою вiдповiдають потенцiйним потребам iнтенсивного розвитку економiки. З iншого боку, структурно вiдстала, технологiчно низькоукладна вiтчизняна економiка, отримана у спадок вiд СРСР, а також система пiдприємництва, що склалася пiд впливом нав’язаних Українi ззовнi неолiберальних реформ, залишаються вкрай неприйнятними до сучасних досягнень науки та технологiчних iнновацiй.
виявити слабкi сторони i перепони, що гальмують такий розвиток, а також наявнi переваги i потенцiйнi можливостi щодо здiйснення узгоджених системних змiн.
2.
Стан, проблеми та перспективи розвитку АПК України
моделлю аграрного сектору сьогоднi не в змозi забезпечити своє населення доступною за цiною i достатньою за стандартними нормами харчовою продукцiєю. Виробництво сiльськогосподарської продукцiї на душу населення скоротилося в 2007 р. порiвняно з 1990 р. на 40%. До того ж на внутрiшньому ринку вiдбувається виштовхування вiтчизняної продукцiї iмпортною внаслiдок її бiльш високої конкурентоспроможностi, досягнутої за рахунок використання бiльш передових, нiж в Українi, технологiй.
Реформи в сiльському господарствi проводилися передусiм задля лiквiдацiї iснуючих крупних колективних i державних господарств та розпаювання землi. Проте ефективного фермерства замiсть цих господарств створити не вдалося, однак за час реформ село втратило 2/3 парку тракторiв, зернозбиральних комбайнiв i вантажних автомобiлiв. Виробництво продукцiї сiльського господарства лягло на плечi господарств населення, яке змушене за вiдсутностi технiчних засобiв i коштiв на їх закупiвлю перейти на примiтивне ведення господарства. Таким чином в Українi виробляється понад 60% сiльськогосподарської продукцiї, а деяких її видiв – до 90 вiдсоткiв i бiльше.
аграрного сектору. Парадоксальнiсть ситуацiї полягає в тому, що в умовах масштабної детехнологiзацiї i деiндустрiалiзацiї аграрного сектору майже повнiстю зберiгся його науковий потенцiал. З 1991 р. вiн скоротився лише в 1,3 рази, в той час як загальна чисельнiсть дослiдникiв країни скоротилася у 2,6 рази. У цiлому зменшення чисельностi дослiдникiв в аграрному секторi було менш значним, нiж скорочення самого аграрного сектору, включаючи обсяги виробництва продукцiї, розмiр рiллi, а також чисельнiсть зайнятих в цьому секторi.
Кадрова наукоємнiсть аграрного сектору за роки реформ навiть зросла. В iнтересах цього сектору сьогоднi працює понад 11 тис. науковцiв (15% загальної чисельностi науковцiв країни), в тому числi 2,1 тис. докторiв i кандидатiв наук, понад 200 академiкiв та членiв-кореспондентiв. Аграрний сектор обслуговує державна Українська академiя аграрних наук, в складi якої понад 120 наукових установ. На потреби цього сектору працює добре розвинута система навчальних закладiв.
Головна причина полягає в тому, що в Українi не сформувалися крупнi сiльськогосподарськi пiдприємства i не вiдбулася ринкова iнтеграцiя фермерських господарств. На початок 2008 р. майже 70% господарств мали в своєму розпорядженнi сiльськогосподарськi угiддя розмiром до 100 га, що автоматично робить їх нездатними до використання сучасних дороговартiсних технологiчних i технiчних засобiв виробництва. До того ж в аграрному секторi набирає обертiв тенденцiя скуповування торговельним, фiнансовим та промисловим капiталом корпоративних прав засновникiв сiльськогосподарських пiдприємств, що призводить до вiдчуження значної кiлькостi угiдь iз сiльськогосподарського виробництва.
яких аграрна наука залишилася вiдiрваною вiд сiльськогосподарського виробництва i слабо комерцiоналiзованою, що суперечить свiтовому досвiду. У розвинутих країнах аграрна наука є найбiльш комерцiоналiзованим сектором наукових дослiджень.
Зрозумiло, що за умов збереження iснуючої архаїчної органiзацiї українського сiльського господарства, коли технiчнi засоби для бiльшостi пiдприємств, особливо фермерських господарств, залишаються недоступними, виробник сiльськогосподарської продукцiї вiдтиснутий вiд її покупця численними перекупщиками, кредитори обмежують аграрiїв не пiдйомними кредитами на придбання сучасної матерiальної бази, на розгортання iнновацiйної дiяльностi не вистачить коштiв не тiльки самих аграрiїв, але й усiх доходiв країни.
в продуктах харчування, а тим бiльше успiшно конкурувати з аграрiями iнших країн, фактично неможливо. Тому держава i суспiльство мають здiйснити масштабнi заходи з метою захисту сiльськогосподарського виробника вiд руйнiвної сили неолiбералiзму i створення економiчних, правових, органiзацiйних, соцiальних та iнших умов для спрямування реформ на забезпечення iнновацiйного розвитку цього найважливiшого для нормального життя країни i суспiльства сектору економiки.
2. 2
Концепцiя реформ i розвитку аграрної освiти та науки в Українi
Реформування аграрної освiти та науки має пiдвищити їх якiсть та результативнiсть, сприяти зростанню ефективностi використання кадрового потенцiалу країни, забезпечити конкурентоспроможнiсть агропромислового сектору економiки держави, пiдвищити добробут населення. В основу реформування аграрної освiти i науки покладається:
а) поглиблення iнтеграцiї вказаних видiв дiяльностi та переведення їх на iнновацiйнi системи взаємодiї з виробничою сферою АПК;
б) введення диференцiацiї вiдповiдальностi за розробку загальнодержавних i регiональних наукових, iнновацiйних i кадрових проблем в АПК (в цiлому i по регiонах), згiдно мiжнародних стандартiв;
в) вiдповiдальнiсть за стан науково-технiчного прогресу i кадрове забезпечення сфери АПК, а також за зберiгання i переробку сiльськогосподарської i харчової сировини та продукцiї, їх якiсть i безпеку, збереження довкiлля та соцiальний розвиток сiльської мiсцевостi – вчорашнi аграрнi унiверситети i НДІ мають стати установами наук про якiсть життя i безпеку довкiлля та рацiональне природокористування.
Метою реформування системи аграрної освiти та науки є
:
·докорiнне пiдвищення конкурентоспроможностi результатiв дiяльностi ВНЗ та вiдповiдних науково-дослiдних установ Мiнагрополiтики, НААН України спрямованих на покращення наукового i кадрового забезпечення розвитку на iнновацiйнiй основi галузей вiтчизняного агропромислового комплексу з урахуванням нових економiчних умов та свiтових продовольчих i фiнансових викликiв.
спроможного швидко адаптуватися i ефективно працювати в нових економiчних умовах та мiжнародному конкурентному середовищi шляхом спiльного використання наукового потенцiалу та матерiально-технiчної бази установ Мiнагрополiтики, НААН України;
·створення загальнодержавної системи iнформацiйно-консультативного та телекомунiкацiйного забезпечення агропромислового i природоохоронного комплексiв України.
Завданнями реформування аграрної освiти та науки для досягнення поставленої мети
:
спроможнi швидко адаптуватися i ефективно працювати в нових економiчних умовах;
ресурсiв на прiоритетних напрямах розвитку установ аграрної науки i освiти та їх iнновацiйної дiяльностi;
-iнтенсифiкувати фундаментальнi та прикладнi дослiдження, результати яких повиннi вiдповiдати свiтовому рiвню i мати вагомий вплив на освiту та соцiально-економiчний розвиток агропромислового виробництва;
-забезпечити високу результативнiсть наукових дослiджень та широке спрямування їх результатiв на iнновацiйний розвиток агропромислового виробництва;
-пiдготувати проекти законодавчих та нормативних актiв, якi необхiднi для реалiзацiї пропозицiй з реформування аграрної освiти та науки України в нових економiчних умовах;
-привести у вiдповiднiсть до дiючих нормативiв МОН України та вимог Болонського процесу критерiї оцiнки рiвнiв пiдготовки фахiвцiв рiзних ступенiв.
Основнi стратегiчнi напрями реформування аграрної науки i освiти:
Þ перехiд на створення iнновацiй, якi повиннi забезпечити конкурентоспроможнiсть та комерцiйну привабливiсть науково-технiчних розробок на ринку наукоємної продукцiї;
Þ оптимiзацiя систем аграрної науки i освiти для концентрацiї матерiально-технiчних, кадрових i фiнансових ресурсiв на вирiшення прiоритетних завдань АПК;
Þ запровадження системи планування та виконання науково-технiчних програм пiд iнновацiйну модель розвитку галузей АПК;
Þ створення дiєвих систем iнновацiйного провайдингу;
Þ формування системи державного замовлення на науково-технiчну продукцiю через Мiнагрополiтики;
Þ оптимiзацiя системи аграрної освiти для концентрацiї матерiально-технiчних, кадрових i фiнансових ресурсiв забезпечення розвитку всiх ланок освiтнiх закладiв;
Þ створення системи мотивацiї одержання аграрної освiти;
Þ пiдпорядкування навчальних закладiв аграрного профiлю галузевому мiнiстерству;
Þ удосконалення системи пiслядипломної освiти, пiдготовки органiзацiйно-управлiнських кадрiв;
Þ iнтеграцiя аграрної освiти, науки i виробництва;
Þ формування системи перманентного наповнення змiсту нового та запровадження в навчальний процес iнновацiйних технологiй;
Þ формування системи замовлень АПК на пiдготовку фахiвцiв аграрного профiлю та оцiнка їх квалiфiкацiйного рiвня;
Þ реформування системи пiдготовки науково-педагогiчних кадрiв, їх освiтянської та наукової дiяльностi, її нормативно-правового забезпечення у вiдповiдностi до мiжнародних стандартiв;
Þ навчання в унiверситетах зорiєнтувати на вирiшеннi глобальних проблем сьогодення;
Þ пiдвищення якостi та безпеки сiльськогосподарської продукцiї;
Þ екологiзацiя усiх сфер аграрного сектору економiки на усiх етапах життєвого циклу людини;
Þ мiнiмiзацiя шкiдливого впливу вiд сiльськогосподарської дiяльностi на довкiлля;
Þ розвиток систем управлiння якiстю в сферi агарного виробництва, переробки i зберiгання сiльськогосподарської продукцiї;
Þ посилення ролi гуманiтарної пiдготовки фахiвцiв, як фактора розвитку демократiї та протистояння тероризму, наркоманiї та iншим негативним соцiальним проявам у суспiльствi;
Þ посилення практичної складової у пiдготовцi фахiвцiв за всiма напрямами пiдготовки (спецiальностями) та освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями.
Основнi напрями розвитку
:
1) Сформувати прiоритетнi напрями мiжнародної наукової дiяльностi, якi сприятимуть майбутнiй Угодi про асоцiацiю України та ЄС.
2) Започаткувати новi комунiкацiйнi канали з метою обмiну науковою i освiтянською iнформацiєю мiж партнерами у вирiшеннi глобальних проблем людства.
3) Спрямувати зусилля наукового i освiтнього потенцiалу на зближення позицiй України та ЄС з питань, якi розглядаються в рамках мiжнародних органiзацiй IGC, ISO, FAO тощо. 4) Взяти участь у проектах TWINNING та TAIEX з метою розбудови iнституцiйної спроможностi, необхiдної для адаптацiї нацiонального законодавства до законодавства ЄС.
5) Використати європейський iнструмент сусiдства та партнерства (ENPI) для ефективної координацiї та застосування зовнiшньої допомоги в галузi науки та технологiй.
6) Збiльшити чисельнiсть фахiвцiв, якi у свою дiяльнiсть спрямовують на вирiшення питань мiжнародного розвитку, патентного та стандартизацiйного законодавства.
7) Визначити першочерговi дiї щодо визнання дипломiв спецiалiстiв, магiстрiв, кандидатiв наук (PhD), докторiв наук (doc. habil.) в країнах Спiльноти;
8) Вiдродити традицiю проведення щорiчних спецiалiзованих виставок в тому числi з мiжнародним представництвом, завершених науково-технiчних i технологiчних розробок, якi сприятимуть зустрiчам виробникiв i споживачiв наукової продукцiї.
9) Завершити гармонiзацiю у сферi iнтелектуальної власностi i трансферу технологiй до єдиної термiнологiї з метою унеможливлення подвiйного трактування законодавства суб’єктами мiжнародної науково-технiчної спiвпрацi.
10) Інтенсифiкувати практику стажування вiтчизняних вчених, особливо молодих науковцiв, у провiдних зарубiжних унiверситетах та фiрмах.
11) Збiльшити кiлькiсть науковцiв i студентiв ВНЗ та їх вiдокремлених пiдроздiлiв, якi беруть участь у мiжнародних освiтянських i наукових проектах.
Здiйснити заходи щодо вiдкриття пiдготовчих вiддiлень для iноземних громадян на базi аграрних ВНЗ.
13) Здiйснити заходи щодо проведення систематичної профорiєнтацiйної роботи в зарубiжних країнах для популяризацiї вищої аграрної освiти України.
14) З метою iнформування ВНЗ та залучення їх до мiжнародних проектiв створити на веб-сайтi Мiнiстерства аграрної полiтики України окремий роздiл з iнформацiєю про реалiзацiю мiжнародних проектiв в сферi освiти, науки та дорадництва України.
створення спiльних наукових органiзацiй i iнновацiйних структур та забезпечення їхнього фiнансування.
Очiкуванi результати:
o У результатi реалiзацiї реформ очiкується створення спiльно з науково-дослiдними установами НААН України та Мiнiстерства аграрної полiтики України Регiональних центрiв iнновацiйного розвитку АПК.
o Буде скоординована та iнтегрована система взаємодiї аграрної освiти та науки, спрямованої на iнновацiйний розвиток АПК.
o Будуть створенi регiональнi та галузевi об’єднання, як основний елемент поєднання науки та виробництва.
o Будуть запровадженi ресурсозберiгаючi i природоохороннi агротехнологiї з компетентним фаховим супроводом.
o Буде створений єдиний iнтелектуальний (науково-технiчний, економiчний та культурно-просвiтницький) простiр в аграрнiй сферi.
Інновацiйна дiяльнiсть складається з трьох основних складових:
а) наукова дiяльнiсть;
б) роботи по доведенню завершених науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських i технологiчнихробiт (НДДКР) до рiвня iнновацiйних проектiв (продуктiв, товарiв, технологiй i т. д.);
Першою складовою - наукового забезпечення АПК присвяченi конференцiї, «круглi столи» i т. д. У той же час iснує ряд проблем в самiй органiзацiї аграрної науки. Необхiдно удосконалити процес органiзацiї НИОКР. Як тiльки з'явиться конкуренцiя серед сiльськогосподарських товаровиробникiв у сферi iдеї та технологiй, iнновацiйних проектiв, почнеться перехiд до сталого економiчного розвитку сiльськогосподарського виробництва в Києвi, як i в усьому свiтi.
Важливо виробити дiєвий механiзм приймання завершених науково-технiчних i технологiчних розробок та їх вiдбору вже на рiвнi iнновацiйних проектiв, необхiдних сiльськогосподарському виробництву. Велику роль у вирiшеннi цих проблем належить вiдiграти Науково-технiчнiй радi (НТР) Мiнсiльгоспу України в якому повиннi проходити апробацiю всi завершенi та рекомендованi для освоєння науково-технiчнi розробки. Слiд налагодити зв'язок мiж наукою та виробництвом, щоб забезпечити передачу адаптованих науково-технiчних розробок та їх ефективне впровадження.
Технологiчне i технiчне переозброєння сiльського господарства в сучасних умовах є ключовою проблемою забезпечення продовольчої безпеки України. Тiльки створення й освоєння нової технiки i машинних технологiй дозволить пiдняти якiсть i конкурентоздатнiсть вiтчизняної сiльгосппродукцiї. Для розвитку сiльського господарства та енергозабезпечення потрiбна державна пiдтримка, особливо при розробцi та освоєннi енерго- i ресурсозберiгаючих агротехнологiй.
науки - це пiдвищення ефективностi сiльського господарства.
Передовi науковi розробки
Ефективнiсть агропромислового виробництва визначається взаємодiєю науки i практики, впровадження у виробництво передових iнновацiйних технологiй. На це був нацiлений п'ятирiчний цикл науково-дослiдних робiт Української академiї сiльськогосподарських наук, намiчених програмами фундаментальних та прiоритетних прикладних дослiджень з наукового забезпечення розвитку агропромислового комплексу України на 2001-2005 та 2006-2010 рр.. Програми розробленi у вiдповiдностi з вимогами «Основ полiтики України у галузi розвитку науки i технологiй на перiод до 2010 року та на подальшу перспективу» i складенi з урахуванням перелiку критичних технологiй державного рiвня i прiоритетних напрямкiв розвитку науки i технiки, затверджених Президентом України.
виробництва та сiльських територiй.
Концепцiя переведення економiки на iнновацiйний шлях розвитку знайшла повну пiдтримку в суспiльствi. Однак при виробленнi стратегiї i тактики реалiзацiї цiєї концепцiї виникли розбiжностi. У черговий раз «реформатори» спробували зробити науку головною винуватицею того, що наше виробництво несприйнятливе до досягнень НТП. Доцiльно також в Українi розробити програми по збiльшенню виробництва сої i сорго. Вченi можуть запропонувати виробникам с/г продукцiї новi ресурсозберiгаючi технологiї обробiтку цих культур, що забезпечують захист посiвiв вiд бур'янiв, хвороб i шкiдникiв, а також зниження енерговитрат на обробку ґрунту i посiвiв.
Важливим резервом у вирiшеннi кормової проблеми є розширення посiвiв багаторiчних бобових трав. У нових сортiв конюшини вдало поєднуються ультра скоростиглих i висока зимостiйкiсть. Вони дозволили розширити зону стiйкого обробiтку цiєї культури на 300 км на пiвнiч, i на 600 км на пiвнiчний схiд.
зондування та вивчення фiто санiтарного стану агроекосистем країни. Складенi карти, представленi на електронних носiях та на сайтi в Інтернетi.
В останнi роки, iнститутами та станцiями придiляється недостатня увага розвитку теорiї та практики iмунiтету рослин. У багатьох наукових установах згорнутi роботи та лiквiдованi науковi пiдроздiли по цьому найважливiшому напрямку. Низький рiвень практичного освоєння препаратiв, що iдентифiкують захиснi функцiї рослин.
Сьогоднi ж абсолютно ясно, що не тiльки окреме поле, але й окремi його контури вимагають особливої агротехнiки. Ученими розробленi унiкальнi технологiї, що дозволяють досить точно визначити рiвень родючостi ґрунту, забур'яненiсть, зараженiсть окремих дiлянок поля i за один прохiд агрегату, оснащеного сучасним бортовим комп'ютером, забезпечити оптимальне внесення хiмiкатiв. Це технологiї майбутнього, вони забезпечують пiдвищення врожайностi при скороченнi в 2-3 рази кiлькостi внесених мелiоратiв. Основними проблемами, тут є не тiльки вiдсутнiсть сучасної технiки, але й необхiднiсть оновлення картографiчних матерiалiв. Ефективно ведуться роботи з використання альтернативних видiв енергiї. Вченими агро iнженерної науки розроблена програма по стимулюванню широкомасштабного перекладу сiльськогосподарської технiки на газомоторное паливо, реалiзацiя якої дозволить скоротити витрати в 1,82 рази в порiвняннi з використанням дизельного палива i бензину.
У число найважливiших проблем в Українi входить боротьба за здоров’я нацiї. Істотний внесок у її рiшення вносять iнститути Вiддiлення зберiгання i переробки сiльськогосподарської продукцiї. За звiтний перiод ними розроблено та передано для освоєння у промисловiсть понад 700 нових технологiй i близько 3700 нових найменувань продуктiв харчування.
3.
Використання мiжнародного фактору в iнтересах iнновацiйного розвитку економiки України
В умовах глобалiзацiї великого значення для позицiювання країни на високому рiвнi iнновацiйного розвитку має використання можливостей мiжнародного спiвробiтництва. Серед таких факторiв надзвичайно важливим є залучення зарубiжних iнвесторiв до розвитку вiтчизняної iнновацiйної сфери, зокрема в областi АПК. Вирiшення проблеми залучення зарубiжних iнвесторiв має здiйснюватись наступними заходами:
- полiпшення загальних умов для iнвестицiй в економiку України;
- створення законодавчих норм, iдентичних для вiтчизняних та зарубiжних iнвесторiв;
- розробка єдиних критерiїв оцiнки iнвестицiйної привабливостi iнновацiйних програм i проектiв.
Залучення iнвестицiй з рiзних груп країн має свої особливостi. Що стосується iнвестицiй з країн СНД, перш за все з Росiї, то необхiдно стимулювати вiдповiдну взаємодiю у рамках вже iснуючих численних угод та мiждержавних домовленостей. Доцiльною є державна пiдтримка прiоритетних проектiв за рахунок залучення як державних, так i приватних iнвестицiй в авiацiйну, космiчну та деякi iншi галузi.
пiдприємств у високотехнологiчному секторi економiки. Це важливо тому, що iнвестицiї з країн СНД можуть прийти насамперед на вже iснуючi пiдприємства, в роботi яких зацiкавленi технологiчно пов’язанi з ними пiдприємства Росiї та iнших країн СНД.
Щодо iнвесторiв з розвинутих країн Європи, Азiї та США, то, як свiдчить статистика, вони можуть бути залученi не тiльки до вже iснуючих пiдприємств, але i для здiйснення iнвестицiй в новi проекти та виробництва. Важливим кроком в цьому напрямi повинно стати створення вiдповiдних баз даних та пiдроздiлiв (агенцiй) у мiнiстерствах i вiдомствах, якi мають проводити активну полiтику залучень iнвесторiв через проведення вiдповiдних конференцiй, презентацiй тощо.
Скасування привiлеїв для iноземних iнвесторiв не повинно супроводжуватися встановленням додаткових бар’єрiв (у виглядi спецiальних умов приватизацiї для вiтчизняних iнвесторiв i таке iнше).
Україна бере участь в рiзноманiтних мiжнародних проектах i програмах i має формальну можливiсть брати участь у майже всiх мiжнародних вiдкритих програмах. Необхiдно провести аналiз iснуючих програм i спiввiднести їх зi здатнiстю держави надавати їм фiнансову пiдтримку.
Прiоритети повиннi вiддаватися перш за все мiжнародним програмам пiд егiдою ЄС та країн СНД. Механiзми i конкретнi пропозицiї щодо участi в них розроблено досить детально. Є проект Концепцiї спiвробiтництва в iнновацiйнiй сферi країн СНД, який пiдготовлено за активної участi України. Конкретизацiя форм i напрямкiв спiвробiтництва в iнновацiйнiй сферi має бути здiйснена прийняттям вiдповiдних нормативних актiв. Стосовно спiвробiтництва з ЄС завдання полягає в iнiцiюваннi нових програм на умовах, що iснували й iснують у ЄС для країн Центральної та Схiдної Європи. Це дозволить не тiльки залучати бiльш значнi кошти до виконання НДДКР та iнновацiйних проектiв, але i розширити спектр спiвробiтництва мiж українськими та зарубiжними органiзацiями.
Крiм того, необхiдно суворiше дотримуватися виконання зобов’язань держави з фiнансування українських частин спiльних проектiв. Для цього подiбне фiнансування могло б бути включене окремим рядком до так званих “захищених ” статей бюджету.
Податкова полiтика держави стосовно участi в мiжнародних проектах також має вiдповiдати мiжнародним стандартам, тобто вiдповiднi трансфери не повиннi обкладатися податками як виробнича дiяльнiсть.
Важливим завданням є формування нормативно-правової бази забезпечення рiвноправного входження України в науково-технологiчний простiр країн Європи та свiту. Нормативно-правова база повинна формуватися у вiдповiдностi з тенденцiями, що спостерiгаються у свiтi. Україна приєдналася до бiльшостi iснуючих угод та конвенцiй у сферi захисту iнтелектуальної власностi, ноу-хау тощо.
Цiла низка угод iснує у рамках СНД. Проблеми полягають в тому, що, по-перше, не розроблено ефективного механiзму введення вiдповiдних законодавчих актiв у дiю. По-друге, велика кiлькiсть законодавчих актiв має вiдверто декларативний характер i не сприяє реальному розвитку мiжнародного спiвробiтництва.
Тому головним завданням повинен стати перегляд iснуючих угод i законiв з метою наповнення конкретним змiстом, зокрема перегляд закону про фiнансово-промисловi групи, який би дозволив провести процеси реальної iнтеграцiї пiдприємств у високотехнологiчних секторах економiки.
Необхiдно розробити перелiк унiкальних наукових об’єктiв, розташованих на територiї України, якi можуть бути використанi у мiжнародних проектах, в тому числi в рамках наукового спiвробiтництва, яке здiйснюється МААН.
Положення щодо розвитку науково-технiчного спiвробiтництва повиннi, як правило, входити до нових угод, що укладає Україна iз зарубiжними країнами та мiжнародними органiзацiями, зокрема в економiчнiй сферi.
Слiд переорiєнтувати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть України на високотехнологiчний експорт i скорочення частки продажу за кордон сировинних ресурсiв. Полiтика держави щодо стимулювання експорту високотехнологiчної продукцiї повинна бути бiльш активною i цiлеспрямованою. Держава має виходити зi своїх стратегiчних iнтересiв, а не з короткочасної вигоди. Цього можна досягти за рахунок впровадження двох груп заходiв.
По-перше, держава зобов’язана створити дiйсно рiвнi умови для роботи пiдприємств у традицiйних секторах економiки. Це знизить середню прибутковiсть таких пiдприємств i змусить деякi фiрми впроваджувати iнновацiї або переносити свою дiяльнiсть у високотехнологiчнi сектори. Для дiяльностi високотехнологiчних секторiв повиннi бути встановленi серйознi пiльги з метою стимулювання НДДКР.
Потрiбно удосконалити державну систему експертизи технологiй, технiчного обладнання, а також лiцензiй для виробництва продукцiї, якi купує Україна. Експертиза технологiй повинна спиратися на iснуючi мiжнароднi стандарти i вiдповiдати дiючим в Українi законодавчим положенням. Для експертної оцiнки окремих спiрних проблем, пов’язаних iз технологiчними трансферами, доцiльно створити вiдповiднi науково-технiчнi ради iз залученням провiдних українських (а в деяких випадках i зарубiжних) фахiвцiв.
Проблеми захисту iнтелектуальної власностi повиннi вирiшуватися за умов дотримання мiжнародних угод у цiй галузi. Їх вирiшення пов’язане головним чином з труднощами впровадження основних положень законодавчих актiв у дiю, а також браком коштiв на захист iнтелектуальної власностi.
Основним напрямком удосконалення захисту iнтелектуальної власностi в Українi має стати пiдтримка державою переходу до мiжнародно-визнаної практики у галузi патентування та захисту iнтелектуальної власностi.
Впровадження результатiв зарубiжного досвiду iнновацiйних дослiджень сприятиме збереженню ґрунтового покриву, вiдтворенню його родючостi, сталому розвитку сiльськогосподарських територiй, зростанню продуктивностi агроекосистем, завдяки чому середньорiчнi обсяги виробництва зерна зростуть до 65 млн. тонн, олiйних культур – 16, овочiв – 9, плодiв та ягiд – 4,6 i винограду – 1,2 млн. тонн.
Використання нової системи органiзацiї селекцiйного процесу дасть можливiсть у 2,5-3,0 рази iнтенсифiкувати генетичнi дослiдження з метою виведення нових порiд тварин з наперед визначеними господарсько-корисними властивостями. Розробки щодо збалансованої годiвлi тварин i полiпшення умов їх утримання сприятимуть пiдвищенню ефективностi засвоєння корму, завдяки чому витрати на 1 кг приросту свиней знизяться до 2,8-3,0, а великої рогатої худоби – до 7-8 кормових одиниць. Впровадження наукових розробок у сiльськогосподарське виробництво дозволить забезпечити виробництво молока в обсязi 22 млн. тонн, м’яса – 6,1 млн. тонн, яєць – 17,1 млрд. штук.
Буде налагоджено виробництво нових видiв високоякiсних харчових продуктiв функцiонального призначення, збiльшено вихiд м‘ясної i молочної продукцiї з одиницi сировини. Інтенсифiкацiя окремих технологiчних процесiв дасть змогу збiльшити вихiд продукцiї на 5-8 % за рахунок зменшення її втрат у процесi переробки i подовжити термiн зберiгання плодоовочевої продукцiї без суттєвих змiн споживчих якостей бiльше нiж у 2 рази, а м’ясних виробiв – майже в 5 разiв.
Застосування нових органiзацiйних, технологiчних i технiчних рiшень дасть можливiсть зменшити питомi витрати промислової енергiї на виробництво продукцiї в 1,5-1,7 рази i пiдвищити продуктивнiсть працi в 2,0-2,3 рази. Завдяки використанню енергiї з поновлюваних джерел у сiльському господарствi на 10% знизиться споживання енергiї з традицiйних джерел.
Реалiзацiя наукових розробок з удосконалення податкової, фiнансово-кредитної полiтики, органiзацiйних та економiчних механiзмiв розвитку аграрного сектора економiки країни забезпечать його рентабельнiсть в межах 18-20% i розширене вiдтворення галузi.
Кошти, якi вивiльняться за рахунок оптимiзацiї та реструктуризацiї системи аграрної освiти та науки, спрямуються на оновлення лабораторного обладнання i приладiв наукових установ та вищих навчальних закладiв, а також розвиток нових напрямiв дослiджень.
стандартiв, збiльшиться кiлькiсть робочих мiсць та полiпшаться умови працi, прискориться соцiальний розвиток села, а також зменшиться негативний вплив агропромислового виробництва на довкiлля. Впровадження у виробництво нових наукових розробок сприятиме пiдвищенню життєвого рiвня народу.
1. Гнаткович О. Д. Активiзацiя iнновацiй у сiльське господарство України. [Електронний ресурс] / http: // www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=65.
3. Іртищева І. О. Побудова iнновацiйних моделей регiональної агропродовольчої сфери на iнтеграцiйнiй основi. Економiка АПК. - 2009. - №9. - С. 39-43.
4. Лайко П. А., Кулiєв М. М. Інновацiйнi процеси в аграрному секторi економiки. Економiка АПК. - 2009. - №9. - С. 26-30.
5. Мiщенко І. М. Інновацiйна дiяльнiсть у сiльському господарствi. [Електронний ресурс] / http: // www.dy.nayka.com.ua/a/2200915. files/image001.gif.
6. http://library.if.ua/library.if.ua-tov.html
8. http://www.rusnauka.com/ONG2006/Economics/17818.doc.htm
9. http://innovations.kmpu.edu.ua/
10. http://agpr.info/index.php?l=2&o=61
11. http://h.ua/story/74747
12. http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/337743.html
| 
