ДНК-дiагностика та її застосування у ветеринарiї
Мiнiстерство освiти i науки України
Реферат
Тема: ДНК-дiагностика та її застосування у ветеринарiї
2010
Змiст
Вступ
1. ПЛР – основний метод ДНК - дiагностики
2. Проведення полiмеразної ланцюгової реакцiї
3. Переваги ПЛР - дiагностики iнфекцiйних захворювань тварин
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Інфекцiйна патологiя у ветеринарiї охоплює широке коло хвороб, рiзних як по характеру течiї (гострi, хронiчнi, латентнi), ступенi розповсюдження (вiд спорадичних випадкiв до епiзоотiї), так i по складностi їх дiагностики. Важливе, а при деяких хворобах вирiшальне значення мають серологiчнi дослiдження, направленi на виявлення антитiл, що виробляються органiзмом тварини у вiдповiдь на впровадження iнфекцiйного агента або вакцини. Не дивлячись на ряд переваг, методи, заснованi на цьому принципi, володiють недостатньою чутливiстю i специфiчнiстю. Істотний прорив був зроблений останнiми роками, коли для дiагностичних цiлей привернули методи генної iнженерiї i бiотехнологiї. Для дiагностики iнфекцiйних захворювань найбiльшого застосування знайшов спосiб амплiфiкацiї (множення) нуклеїнових кислот: полiмеразна ланцюгова реакцiя (ПЛР), лiгазна ланцюгова реакцiя, NASBA-метод та iн [1].
У роботi були поставленi наступнi завдання:
- дати комплексну оцiнку методу ПЛР-дiагностики;
1. ПЛР – основний метод ДНК-дiагностики
ПЛР в лабораторнiй дiагностицi iнфекцiй характеризується швидкiстю, неперевершеною чутливiстю i високою специфiчнiстю, що дозволяє виявляти мiкроорганiзми, присутнi в дуже низьких концентрацiях (1-10 збудникiв в пробi). При цьому ДНК iнфекцiйних агентiв може бути достатньо ефективно екстрагована з будь-якої бiологiчної рiдини або тканини, а також з проб об'єктiв навколишнього середовища (грунти, води i так далi) i продуктiв харчування. Полiмеразна ланцюгова реакцiя ефективна при виявленнi бактерiйних, грибкових, паразитарних i вiрусних патогенiв.
Одним словом, це метод, заснований на принципi амплiфiкацiї, — iзольованого множення гена або його певного фрагмента. Амплiфiкацiя — один iз способiв виживання мiкроорганiзмiв i клiтин тварин в умовах дiї протипухлинних i протибактерiйних препаратiв. ПЛР дозволяє проводити аналогiчний процес in vitro, тобто в пробiрцi.
Основнi положення амплiфiкацiї ДНК in vitro були обгрунтованi спiвробiтником корпорацiї "Cetus" (США) Керi Маллiсом в 1983 роцi. Через 10 рокiв за цю розробку вiн був удостоєний Нобелiвської премiї по хiмiї.
Метод базується на добудовi ферментом (термостабiльна ДНК-полiмераза) олiгонуклеотидных затравок (праймерiв), приєднаних до денатурованої низькокопiйованiй ДНК-матрицi. Праймери визначають специфiчнiсть реакцiї i величину фрагмента. Процес амплiфiкацiї включає багатократне повторення певних циклiв, як правило, 30-40. Кожен складається з трьох основних стадiй: денатурацiя ДНК, вiдпалу (приєднання) i добудови праймерiв.
ДНК. На третiй фермент (термостабiльна ДНК-полiмераза) при температурi 72° С добудовує обидва праймери в напрямi вiд 3-го до 5-го кiнця, внаслiдок чого утворюється дволанцюгова ДНК.
Пiсля першого циклу створюються довгi фрагменти, оскiльки полiмераза добудовує праймери, використовуючи як матрицю весь геном. У наступних циклах праймери вiдпалюють iз знов синтезованими молекулами ДНК. Полiмераза зупиняється, доходячи до кiнця цих молекул, тобто до праймерiв, використаних в попередньому циклi. Пiсля кожного циклу число молекул матрицi подвоюється, в результатi вiдбувається експоненцiальна амплiфiкацiя фрагмента ДНК-матрицi. Це дозволяє за 25-40 циклiв накопичити ПЛР-продукт в достатнiй кiлькостi для вiзуальної детекцiї пiсля електрофоретичного роздiлення i фарбування бромистим етидiєм [1].
Основнi компоненти ПЛР
1. Два синтетичних олiгонуклеотидних праймера (завдовжки приблизно по 18-25 нуклеотидов). Кожен з них комплементарний одному з ланцюгiв матрицi, що обмежує початок i кiнець амплiфiкуючої дiлянки. Специфiчнiсть реакцiї в основному визначається температурою вiдпалу праймерiв, при якiй вiдбувається їх комплементарна взаємодiя з ДНК-матрицею. Температура залежить вiд довжини праймера i змiсту G-C пар (З — гуанин, З — цитозин). Як правило, вона варiюється в дiапазонi 50-64° С. Дизайн праймерiв здiйснюється з використанням спецiальних комп'ютерних програм i автоматичного ДНК-синтезатора.
2. Термостабiльна ДНК-полiмераза— фермент, який каталiзує реакцiю полiмеризацiї ДНК. Полiмераза для використання в ПЛР повинна зберiгати активнiсть при високiй температурi тривалий час, тому використовують ферменти, видiленi з термофiлiв, — Thermus aquaticus (Taq-полiмераза), Pyrococcus furiosus (Pfu-полiмераза), Pyrococcus woe-sei (Pwo-полiмераза) та iншi.
3. Дезоксинуклеотiдтрiфосфати (dATP, dGTP, dCTP, dTTP).
4. Іони Mg2+, необхiднi для активацiї полiмерази.
5. Буфер, що створює оптимальнi умови для функцiонування ферменту. Як правило, використовується Трiс-hci буфер, який утримує рН реакцiйного середовища в межах 7,8. Для стабiлiзацiї ферменту в середовище додають желатин або бичачий сироватковий Альбумiн, неiоннi детергенти (Твiн-20, Тритон Х-100 i iн.) [3].
Створення амплiконiв необхiдної довжини починається з 3 до 25 циклiв i носить експоненцiальний характер. Через виснаження дезоксинуклеотидтрифосфатов, праймери, iнактивацiй Taq-полiмерази, зростання конкуренцiї амплiконов у ферментi, починаючи з 40-45 циклiв реакцiя виходить на плато. Звiдси, як правило, при постановцi реакцiї число циклiв не перевищує 30-35.
ПЛР проводять в амплiфiкаторi — приладi, що забезпечує перiодичне охолоджування i нагрiвання пробiрок, зазвичай з точнiстю не менше 0,1° С. Зазвичай в нiм можна задавати складнi програми, зокрема можливiсть "гарячого старту" (Touchdown ПЛР) i подальше зберiгання амплiфiкованих молекул при 4° С. Для реакцiї в реальному часi випускають прилади, обладнанi флуоресцентним детектором. З тих, що поставляються зарубiжними фiрмами найбiльш популярнi амплiфiкатори фiрм "Перкин-ельмер", "Еппендорф" i "Хайбенд".
"Цикло-темп", "Медiмакс", "Термоцик", "Амрly 4L" та iн.
матерiал, так i проби з об'єктiв зовнiшнього середовища.
Залежно вiд виду визначеного збудника i клiнiчної проби застосовують рiзнi способи видiлення ДНК (РНК). В деяких випадках обробка полягає в додаваннi агента, що лiзирує, мiстить розчин гуанидинтиоционата, з подальшою сорбцiєю ДНК (РНК), багатократного вiдмивання i елюцiї, очищеної нуклеїнової кислоти.
В iнших випадках необхiдна депротеїнiзацiя фенолом/хлороформом з подальшим осадженням ДНК (РНК) етанолом або iзопропанолом. Останнiми роками ряд вiтчизняних фiрм ("Лiтех", "ДНК-технологiя", "Дiалат" i iн.) проводять набори для екстракцiї ДНК i РНК з рiзних клiнiчних зразкiв.
Постановка ПЛР. У пробiрку типу "Eppendorf" об'ємом 0,2 або 0,5 мл додають певну кiлькiсть реакцiйної сумiшi, що складається з води, ПЛР-буфера, розчину дизоксинуклеотидтрифосфатов, розчину праймерiв i Taq-полимеразы. Потiм вводять одну краплю мiнерального масла з високою точкою кипiння, наприклад вазелiнового, для запобiгання випаровуванню реакцiйної сумiшi в процесi амплiфiкацiї. Якщо використовувати амплiфiкатор з кришкою, що пiдiгрiвається, цього робити не потрiбно.
Додавання пiрофосфатази може збiльшити вихiд ПЛР-реакцiї. Цей фермент каталiзує гiдролiз пiрофосфата, побiчного продукту приєднання нуклеотидтрифосфатов до ланцюга ДНК, що росте, до ортофосфату.
Оброблену клiнiчну пробу вносять пiд масло в об'ємi 5-10 мкл. Амплiфiкацiя проводиться в програмованому термостатi в автоматичному режимi за програмою, вiдповiдно виду визначеної iнфекцiї. Як правило, необхiдно 1,5-3 години залежно вiд заданої програми.
При постановцi реакцiї проводиться вiдповiдний контроль: позитивний — препарату ДНК дослiджуваного збудника; негативний — деiонiзованої води. Останнiй необхiдний для перевiрки реакцiйної сумiшi на наявнiсть контамiнацiї продуктами амплiфiкацiї (амплiконами).
В однiй реакцiї амплiфiкацiї можливе визначення декiлькох iнфекцiй (Multiplex PCR). З цiєю метою в реакцiйну сумiш додають декiлька пар праймерiв, проте при цьому зменшується кiлькiсть води. Враховуючи, що чутливiсть реакцiї знижується пропорцiйно розбавленню, рекомендується одночасно визначати не бiльше 3 iнфекцiй.
Для визначення РНК-вмiсних вiрусiв у складi реакцiйної сумiшi додатково вносять зворотну транскриптазу i iнгiбiтор рибонуклеази (RT-PCR).
Ефективнiсть ПЛР залежить вiд багатьох чинникiв, зокрема вiд кiлькостi ДНК-матрицi, якостi Taq-полимеразы i дезоксинуклеотидтрифосфатiв, специфiчностi праймерiв, концентрацiї Мд2+ i програми амплiфiкацiї. Для отримання максимального ефекту проводять оптимiзацiю реакцiї. У таблицi наведенi межi варiацiї її основних параметрiв.
Чутливiсть ПЛР iстотно залежить вiд температури вiдпалу праймерiв. При заниженiй пiдвищується вiрогiднiсть амплiфiкацiї неспецифiчних фрагментiв, при пiдвищенiй знижується вихiд амплiфiкованого продукту, оскiльки праймери слабо взаємодiють з ДНК-матрицею.
| Параметр
|
Дiапазон варiацiй
|
Градiєнт варiацiй
|
| Концентрацiя Mg2+
|
1,5-3,0 mM
|
|
|
|
0,5-3,0 ед.
|
0,5 ед./100 мкл
|
|
|
0,2-2,0 мкМ
|
0,5 мкМ
|
| Температура вiдпалу
|
45-64° З
|
|
Насьогоднi розроблений ряд пiдходiв, що пiдвищують специфiчнiсть реакцiй. Часто з цiєю метою застосовується так звана "Nested PCR" (гнiздова ПЛР). Принцип даного методу полягає у використаннi двох пар праймерiв, одна з яких здатна амплiфiкувати внутрiшню дiлянку амплiкона, отриманого пiсля першого раунду, iз зовнiшньою парою праймерiв. Застосування гнiздової ПЛР має переваги: висока чутливiсть методики; вiдсутнiсть необхiдностi використовувати iншi методи. До недолiкiв вiдносять перенесення продуктiв реакцiї з однiєї пробiрки в iншу, що iстотно знижує концентрацiю iнгiбiторiв, а також приводить до появи великої кiлькостi псевдопозитивних результатiв внаслiдок перехресної контамiнацiї проб продуктами амплiфiкацiї.
Останнiми роками для пiдвищення чутливостi i специфiчностi реакцiї використовується "гарячий старт". Суть його полягає в тому, що перш нiж додавати Taq-пoiимеразу, реакцiйна сумiш прогрiвається заздалегiдь до 95° С. Це виключає можливiсть утворення неспецифiчних фрагментiв внаслiдок неспецифiчного вiдпалу праймерiв при температурi нижче оптимальною.
що геноми багатьох вiрусiв складаються з молекул рибонуклеїнових кислот (РНК), i внаслiдок цього актуальна iдентифiкацiя РНК-вiрусiв. Практично це вирiшується за допомогою декiлькох прийомiв, зокрема використання додаткового ферменту — РНК-залежної ДНК-полiмерази — зворотної транскриптазы (RT — reverse transcriptase). Реакцiя, що каталiзується цим ферментом, приводить до утворення одноланцюгових фрагментiв ДНК, використовуваних надалi в амплiфiкацiї за допомогою Taq-полимеразы.
Як було вiдмiчено вище, Taq-полiмераза нездатна каталiзувати процес зворотньої транскрипцiї, тобто синтез одноланцюгової ДНК на РНК-матрицi. У 1991 роцi Маєрсом i Гельфандом охарактеризований фермент ДНК-залежної ДНК-полiмерази, видiленої з iншого екстремального термофiлу Thermus thermophilus (Tth-полиме-раза), який у присутностi iонiв магнiю i хелаторов iонiв марганцю дозволяв ферменту каталiзувати звичайну ДНК-залежну ДНК-полiмеразну реакцiю. Цей фермент мiг бути використаний для одночасного синтезу комплементарних одноланцюгових фрагментiв ДНК i амплiфiкацiї.
Реєстрацiя результатiв. В бiльшостi випадкiв амплiфiкований фрагмент ДНК або кДНК виявляють методом електрофорезу в 1,5-2% гелю агарози у присутностi бромистого етидiя, який утворює з фрагментами ДНК стiйкий комплекс. При опромiнюваннi гелю ультрафiолетом довжиною хвилi 290-330 нм амплiфiкованi фрагменти ДНК виявляються у виглядi смуг, що свiтяться.
Специфiчнiсть амплiфiкованого фрагмента також може бути пiдтверджена рестрикцiйним аналiзом або гiбридизацiєю iз специфiчним мiченим флуоресцентним або радiоактивним зондом.
Іншi методи детекцiї заснованi на iдентифiкацiї мiчених компонентiв реакцiї. Зокрема, в окремих тест-системах (фiрми "Хофманн Ля Рош") використовуються праймери, мiченi биотином. В процесi детекцiї амлiкон, мiчений биотином, гiбридизуєтся iз специфiчним ДНК-зондом, iммобiлiзованним на мiкропланшетi. Активнiсть ферменту, що входить в комплекс ампликон-биотин-авидин-пероксидаза хрiну, виявляють прийомом, використовуваним при стандартному iммуноферментном аналiзi. Інтенсивнiсть забарвлення визначають на планшетному фотометрi при 450 нм. Даний пiдхiд дозволяє проводити об'єктивну оцiнку результатiв реакцiї у виглядi показникiв оптичної щiльностi i, отже, кiлькiсно визначати концентрацiю ДНК або РНК в пробi.
Полiмеразна ланцюгова реакцiя — високочутливий специфiчний метод. Нажаль, вiн не виключає можливої контамiнацiї.
до амплiфiкацiї в процесi реакцiї специфiчного фрагмента ДНК i, як наслiдок, до появи псевдопозитивних результатiв.
псевдопозитивних результатiв; i продуктами амплiфiкацiя (ампликоны), яка є також причиною отримання псевдопозитивних результатiв. В процесi проведення ПЛР ампликоны накопичуються у великих кiлькостях i є класичними матрицями для реамплiфiкацiї.
Розрiзняють i контамiнацiю слiдами амплiконами посуду, автоматичних пiпеток i лабораторного устаткування, поверхнi лабораторних столiв.
На пiдставi досвiду ПЛР-лабораторий до теперiшнього часу сформульованi основнi принципи органiзацiї дiагности, що виключають можливiсть контамiнацiї i отримання псевдопозитивних результатiв.
Необхiдно роздiлити рiзнi стадiї проведення аналiзу, розмiщуючи їх в окремих примiщеннях: для видiлення ДНК або РНК; для проведення детекцiї продуктiв амплiфiкацiї.
Клiнiчнi зразки необхiдно помiщати тiльки в одноразовi стерильнi пластиковi пробiрки. Робота повинна проводитися в лабораторному одязi, що змiнюється при переходi з одного примiщення в iнше. Бажано, щоб на кожному етапi проведення реакцiї працювали iншi спiвробiтники.
На рiзних стадiях аналiзу слiд мати окремi набори напiвавтоматичних пiпеток.
в пiпетку. Пiсля роботи пробiрки i наконечники повиннi скидатися в дезинфiкуючий розчин (1Н соляної кислоти, 10% гипохлорида натрiю, 10% хлорною винищити).
Опромiнювання робочих поверхонь проводять протягом 1 години до початку i пiсля досвiду (випромiнювання до 260 нм).
В даний час успiшно застосовують метод ферментативного попередження контамiнацiї. Суть його полягає в тому, що замiсть одного з 4 дНТФ, а саме замiсть дТТФ (дезокситимiдинтрифосфат) вводиться аналог дУТФ (дезоксиуридинтрифосфат), який включившись в амплiфiкон замiсть дТТФ, робить цей амплiфiкон чутливим до ферменту урацил-глiкозилази, яка також вводиться в амплiфiкациону сумiш. Деякi комерцiйнi ПЛР-тест-систеи мiстять цi компоненти i тому гарантують вiдсутнiсть псевдопозитивних результатiв вiд контамiнацiї. Подiбну систему захисту мають ряд тест-систем, що випускаються зарубiжними фiрмами, зокрема фiрмою "Хофманн Ля Рош" [1].
3. Переваги ПЛР-дiагностики iнфекцiйних захворювань тварин
Метод дозволяє досягти гранично можливої чутливостi: вiд одного до декiлькох збудникiв в пробi. Специфiчнiсть методу складає 99-100 вiдсоткiв. Для ПЛР-аналiза придатний будь-який матерiал, у тому числi i гiстологiчнi препарати. Кiлькiсть дослiджуваного матерiалу, як правило, складає декiлька десяткiв мiкролiтiв. Висока чутливiсть методу дозволяє контролювати ефективнiсть лiкування, що проводиться. ПЛР успiшно використовується при дiагностицi важкокультивованих i некультивованих збудникiв, а також хронiчних, латентних i персистентных форм iнфекцiї. Тривалiсть аналiзу не перевищує 5-6 годин.
Але разом з перевагими є певний недолiк, який можна охарактеризувати як технологiчний. Маються на увазi пiдвищенi вимоги до оснащення лабораторiї, якостi тест-наборiв i строге дотримання регламенту дослiдження щоб уникнути отримання помилкових результатiв. Вирiшення проблеми якостi аналiзiв можливо при вiдповiднiй квалiфiкацiї персоналу i обов'язкової сертифiкацiї лабораторiї.
Розробка методик i випробування приладiв i устаткування — один з етапiв великої роботи по впровадженню ПЛР-методiв в практику дiагностичних лабораторiй. У зв'язку iз зростаючим iнтересом до ПЛР-дiагностики впровадження її методiв в систему державної ветеринарної служби — справа сьогоднiшнього дня. Необхiдно вiдзначити, що перспективними напрямами є визначення антибiотикорезистентностi клiнiчних штамiв збудникiв, можливiсть кiлькiсного облiку результатiв для контролю динамiки iнфекцiйного процесу, правильного вибору тактики лiкування i оцiнки ефективностi вживаних лiкарських засобiв.
До теперiшнього часу ветеринарними фахiвцями вже розробленi тест-системи для дiагностики методом ПЛР таких захворювань, як туберкульоз, сибiрська виразка, лейкоз, чума великої рогатої худоби, сказ, ящур, бруцельоз, кампилобактерiоз, лiстерiоз, хламiдiоз тварин, класична чума свиней, респiраторно-репродуктивний синдром свиней, парвовiрусна iнфекцiя свиней, енцефаломiокардит свиней, сальмонельоз, стафилококкоз, мiкоплазмоз, хвороба Марека, реовирусная iнфекцiя, хвороба Гамборо, iнфекцiйний бронхiт птахiв, ньюкаслська хвороба; чума м'ясоїдних, вiрусний ентерит норок, вiрусний гепатит качок та iн. [4].
Дiагностика приватної патологiї методом ПЛР. У даному роздiлi розглянутi тiльки деякi види патологiї, при яких цей метод грає важливу роль. Слiд зазначити, що дана дiагностика — один iз способiв i не може повнiстю замiнити вживаний в даний час комплекс дiагностичних дослiджень.
Серед методiв лабораторної дiагностики грипу птахiв найбiльш ефективним вважається метод полiмеразної ланцюгової реакцiї. Використовуючи праймери до НА, NA i М-генам рiзних субтипiв вiрусу грипу, Zhang W. i Evans D. N. (1991 р.) вперше продемонстрували можливiсть детекцiї вiрусiв. Проте дослiдження були виконанi на музейних штамах.
Головними перевагами ПЛР порiвняно з методами культурального пiдходу є його вища чутливiсть, швидкiсть i безпека для персоналу. При порiвняннi з серологiчними методами ПЛР iстотно виграє, оскiльки дозволяє виявляти вiруси грипу на найранiших стадiях, задовго до появи антитiл.
Окрiм явних дiагностичних переваг, його доповнюють методом секвенування ДНК, i тодi вiн є унiверсальним молекулярно-генетичним пiдходом до визначення бiльшостi бiологiчних властивостей вiрусiв грипу птахiв, що дозволяє виявляти спорiдненiсть циркулюючих штамiв, передбачати його небезпеку для людини i ефективнiсть противiрусної терапiї [2].
Хламiдiозная iнфекцiя широко поширена практично серед всiх видiв ссавцiв i завдає iстотного економiчного збитку рiзним галузям тваринництва, викликаючи загибель тварин, патологiю їх репродуктивних органiв, аборти, народження мертвого або нежиттєздатного приплоду.
Хворi тварини часто стають джерелом iнфекцiї працiвникiв господарств, що приводить до виникнення епiдемiчних спалахiв. Поширенiсть збудникiв хламiдiозов в природi серед диких тварин i особливо птахiв представляє постiйну загрозу спорадичних захворювань для людей, професiйно не зайнятих в сiльському господарствi.
Тривалий час загальновизнаним еталоном для прямих методiв виявлення хламiдiй вважається видiлення збудника в культури клiтин. Проте метод має недолiки, що iстотно обтяжує його широке використання в практичнiй ветеринарiї. Перш за все високий ризик iнфiкування персоналу, а отже, необхiднiсть проведення робiт по видiленню збудника в спецiальнiй режимнiй лабораторiї.
Крiм того, культуральний метод трудомiсткий i займає багато часу. Не дивлячись на те, що для висiву патогена пiдходить практично будь-який матерiал вiд iнфiкованої тварини, успiх дослiдження багато в чому залежить вiд швидкостi транспортування проб в лабораторiю i дотримання умов доставки зразкiв (спецiальнi транспортнi середовища, охолоджування, додавання антибiотикiв, попереднє очищення матерiалу вiд токсичних речовин i так далi).
З урахуванням цих недолiкiв були розробленi альтернативнi тести, такi, як визначення антигена методами iммуноферментного аналiзу (ІФА), прямiй iмунофлуоресценцiї (МФА), а також експрес-методами.
Разом з тим для Іфа-детекциi антигенiв так само, як i для культурального методу, характернi низька чутливiсть i специфiчнiсть. Враховуючи, що при проведеннi методу iмунофлуоресценцiї для достовiрного виявлення хламiдiй необхiдно виявити певне число елементарних тiлець у всьому дослiджуваному зразку, чутливiсть аналiзу залежить вiд досвiду роботи лаборанта.
В даний час одним з найбiльш перспективних слiд рахувати метод полiмеразної ланцюгової реакцiї (ПЛР). Для дiагностики хламидиозов людини i тварин вiн був вперше застосований в 1989 роцi. Це швидкий i надiйний дiагноз, своєчасна ефективна терапiя i науково обгрунтована профiлактика. Додаткова iнформацiя про рiзновид збудника, легко отримувана методом ПЛР, дозволить проводити епiдемiологiчний контроль i запобiгати розповсюдженню небезпечних штамiв хламiдiй [3].
недолiки: тривалий термiн виявлення захворювання; збудник туберкульозу при посiвi патолого-анатомического матерiалу росте поволi; колонiї мiкобактерiй туберкульозу бичачого вигляду з'являються тiльки через 20-60 днiв, а пташиного — через 15-30 днiв посiву. При адаптацiї до живильного середовища швидкiсть росту може зростати.
аналiзують при введеннi туберкулiну. Також полiмеразну ланцюгову реакцiю доцiльно застосовувати при вивченнi патматериала вiд вбитих тварин для дiагностики i iдентифiкацiї культур М. Bovis i М. Tuberculosis з iншими видами мiкобактерiй [1].
Висновки
Отже, активний розвиток i впровадження методу ПЛР в дiагностичну практику дозволив продемонструвати основнi переваги i ефективнiсть цiєї реакцiї, виявити недолiки i виробити пiдходи для їх подолання.
Таким чином, висока чутливiсть i специфiчнiсть ПЛР-метода дозволяє гарантовано виявляти одиничних збудникiв в бiологiчному матерiалi за короткий промiжок часу, що дозволяє поставити точний дiагноз, призначити адекватне лiкування i розробити профiлактичнi заходи.
Список використаних джерел
1. http://www.webpticeprom.ru
2. http://www.medlinks.ru
3. http://www.veterinarka.ru
| 
