Агротехнiка вирощування картоплi
Курсова робота
Агротехнiка вирощування картоплi
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Технологiя вирощування культури
Роздiл 2. Морфологiчнi та бiохiмiчнi особливостi культури
Роздiл 3. Характеристика сортiв
Роздiл 4. Технологiя вирощування планового врожаю
а) Попередники
д) Пiдготовка насiння до посiву
е) Посiв
з) Економiчна ефективнiсть вирощування культури
Список використаної лiтератури
Батькiвщиною культурної картоплi є Пiвденна Америка. В Європу картоплю вперше завезли у 1565 роцi, спочатку в Іспанiю, а звiдти в Італiю. Дещо пiзнiше вона потрапила в Бельгiю, Англiю, Францiю, Нiмеччину, Голландiю та iншi країни. У Росiю перша картопля була завезена з Голландiї Петром Першим пiд час його подорожi по Європi в кiнцi XVII столiття.
На Україну картоплю завезено з Росiї на початку другої половини XVIII столiття. Вперше її почали садити на Лiвобережжi, згодом – на Чернiгiвщинi, Волинi i Подiллi. В серединi XIX столiття картопля набула поширення на всiй територiї України.
Картоплю недаремно величають в Українi «другим хлiбом». Це один з найпоширенiших на сьогоднi продуктiв харчування.
Картопля – цiнна продовольча, технiчна i кормова культура. Головний харчовий компонент картоплi – вуглеводи у виглядi крохмалю. У рiзних його сортах мiститься вiд 17 до 30% сухої речовини, з якої 70 - 80% доводиться на крохмаль i до 3% на бiлковi речовини. У бульбах є вiтамiни А, З, В1, В2, PP. Картопля є незамiнною сировиною для крохмалопаточної i спиртної промисловостi. Бульби використовують на корм худобi як в свiжому, так i в переробленому виглядi.
Картопля – пластична культура, її можна обробляти з високим економiчним ефектом в рiзних ґрунтово-клiматичних зонах України. За ґрунтово-клiматичними та еколого-географiчними умовами майже весь регiон Карпат сприятливий для вирощування картоплi. Чимало господарств Закарпатської, Чернiвецької, Івано-Франкiвської та Львiвської областей в останнiх десятирiччях досягли значного пiдвищення врожайностi цiєї культури.
За останнiх 10-12 рокiв ця культура майже повнiстю перемiстилася на присадибнi дiлянки, городи, iндивiдуальнi особистi господарства. Вважається, що для вирощування на великих площах це дуже нерентабельна i трудомiстка культура. Проте досвiд вирощування картоплi свiдчить, що за здобуття програмованої врожайностi – це одна з найприбутковiших культур.
Актуальнiсть теми даної курсової роботи визначається тим, що важливим шляхом прискорення науково-технiчного прогресу в картоплярствi є створення i впровадження у виробництво високопродуктивних сортiв, пристосованих до вiдповiдних ґрунтово-клiматичних умов. Цим сортам потрiбно забезпечити найповнiше виявлення генетичного потенцiалу на основi добре поставленої насiнницької роботи, освоєння зональних iнтенсивних технологiй.
Для досягнення означеної мети ми поставили перед собою наступнi задачi:
· розглянути технологiю вирощування культури;
· визначити морфологiчнi та бiохiмiчнi особливостi культури;
· дати характеристику рiзних сортiв картоплi;
· оцiнити економiчну ефективнiсть вирощування культури.
Об’єктом даної курсової роботи є процес вирощування картоплi.
«Картофель и его культура» показано особливостi iнтенсивної технологiї вирощування картоплi, приведено основнi сорти картоплi та розглянути фактори забезпечення високої врожайностi культури. Цiкавою також для нашого дослiдження є книга «Картофель» iз серiї «Основные огородные культуры» Бексеєва Ш. Г., в якiй розглянуто технологiю пiдвищення врожайностi картоплi в умовах невеликої дiлянки. Змiстовною є праця Вольпера І. М., Магидова Я.І. «Картофель: История, применение, употребление», в якiй розглянута iсторiя картоплярства, морфологiчнi та бiохiмiчнi властивостi культури, а також технологiя вирощування та збереження врожаю. Крiм вищесказаних праць, у роботi нами використано ряд енциклопедичних та довiдкових видань, таких як «Довiдник картопляра», в якому на основi узагальнення результатiв наукових дослiджень та практичного досвiду висвiтлено питання вирощування високих врожаїв картоплi в умовах зони Карпат; «Производство картофеля: возделывание, уборка, послеуборочная доработка, хранение. Справочник» пiд редакцiєю Б. А. Писарева та колективу авторiв, в якому змiстовно розкрито технологiю вирощування та зберiгання картоплi у виробничих масштабах та iншi.
Курсова робота складається iз вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв та списку використаної лiтератури. У першому роздiлi «Технологiя вирощування культури» ми розглядаємо основнi технологiчнi моменти вирощування картоплi. У другому роздiлi «Морфологiчнi та бiохiмiчнi особливостi культури» ми даємо морфологiчнi та бiохiмiчнi показники та характеристики картоплi. У третьому роздiлi «Характеристика сортiв» ми даємо розгорнуту характеристику та особливостi деяких сортiв картоплi. У четвертому роздiлi «Технологiя вирощування планового врожаю» ми поетапно розглядаємо технологiю пiдготовки ґрунту, удобрення, посiву та збирання врожаю картоплi.
Роздiл 1. Технологiя вирощування культури
Картопля – iнтенсивна культура, що вимагає великих витрат працi i засобiв. Недотримання технологiй неминуче дає великi збитки, пов'язанi iз значною вартiстю посадочного матерiалу. Кращими попередниками картоплi є: огiрки, редис, редька, квасоля, зелений горошок. Не можна розмiщувати картоплю пiсля томату, баклажана. Розмножується картопля бульбами – це основний вигляд її вiдтворення. Проте для швидкого розмноження цiнних сортiв сповна застосовнi способи безклубневих посадок. Також, вирiшальне значення для здобуття високих стiйких урожаїв картоплi має сорт, оскiльки багато сортiв швидко псується вiрусними, вироїдними i мiкроплазмовими хворобами, а високi температури в лiтнiй перiод сприяє масовому розмноженню переносникiв захворювань [20, с. 29].
Основнi технологiчнi етапи вирощування картоплi
Обробiток ґрунту
Глибока зяблева оранка створює сприятливi умови для розвитку бульб. Тому її проводять на повну глибину орного шару з попереднiм лущенням стернi, якщо це поле картоплi розмiщують пiсля зернових (на чорноземах глибина оранки становить 27-30 см). При неглибокiй оранцi ускладнюється пiдгортання картоплi, що призводить до утворення дрiбних бульб, якi залягають близько до поверхнi ґрунту. У господарствах, де картоплю саджають улiтку, навеснi ґрунт розпушують на глибину 20-22 см i обробляють, як чорний пар [20, с. 92].
Добрива
З урожаєм 10 т/га картопля виносить iз ґрунту 50 кг азоту, 20 кг фосфору i 100 кг калiю. Слiд зазначити, що коренева система картоплi засвоює з ґрунту калiю бiльше за iншi культури. Тому при вирощуваннi її на пiщаних i торф'яних ґрунтах, якi мiстять дуже мало калiю, потрiбно вносити пiдвищенi дози калiйних добрив (орiєнтовними дозами мiнеральних добрив на запланований врожай 20 т/га є N100-140, Р50-90, К120-180). Пiд картоплю використовують рiзнi органiчнi добрива — гнiй, торфогнiй, компости, зеленi добрива. Внесення гною (20-30 т/га) пiд картоплю пiдвищує вмiст крохмалю в бульбах та значно збiльшує урожай [20, с. 127].
Садiння i догляд за насадженнями
Картоплю перед садiнням сортують, видаляють всi хворi та пошкодженi бульби. Використання для садiння здорових, вирiвняних, з високими врожайними якостями бульб є важливим резервом пiдвищення врожайностi картоплi та однiєю з основних умов реалiзацiї iнтенсивної технологiї. Садити картоплю починають тодi, коли температура ґрунту на глибинi 10 см досягне 8-10'С. Садiння бульб у попередньо нарiзанi гребенi найбiльш ефективне в ґрунтах з неглибоким вмiстом гумусу. Це пов'язано з тим, що гребiнь створює сприятливi умови для розвитку i ґрунтового живлення рослин картоплi. Догляд за картоплею полягає в розпушуваннi ґрунту в мiжряддях, кiлькiсть яких залежить вiд клiматичних умов конкретного року. Захист насаджень картоплi вiд хвороб та шкiдникiв залежить вiд фiто санiтарного стану ґрунту та рослин. Кiлькiсть обробок вiд колорадського жука та фiтофтори значною мiрою залежить вiд ступеня поширення хвороби та жукiв. Для ефективного хiмiчного захисту iснує цiлий ряд рiзноманiтних препаратiв, якi, з урахуванням зональних та мiсцевих особливостей, згубно дiють на суто специфiчнi хвороби, шкiдники та бур'яни [7, с. 55].
Збирання врожаю
Залежно вiд призначення картоплю збирають у рiзнi строки. Столовi раннi сорти для лiтнього споживання збирають до настання повної стиглостi. Картоплю, вирощену на зайнятих парах, збирають на 8-10 днiв ранiше, щоб мати змогу пiдготувати ґрунт для сiвби озимих. Пiзньостиглi сорти картоплi потрiбно збирати до настання осiннiх приморозкiв (ранiше повної стиглостi).
Застосовується як захiд послаблення впливу вiрусного ураження та прискореного розмноження насiнного безвiрусного садивного матерiалу в пiвденних областях України. Кращi результати одержують, використовуючи для цього ранньостиглi сорти.
Метод полягає в тому, щоб спочатку одержати раннiй врожай картоплi при весняних строках садiння прогрiтими бульбами. Збирають його в кiнцi червня, вiдразу пiсля цвiтiння, коли бульби ще молодi.
Викопанi бульби без спецiальної пiдготовки, перебуваючи в станi бiологiчного спокою, пiсля пересаджування не проростають. Щоб вивести їх iз стану спокою, проводять спецiальну пiдготовку. Великi бульби рiжуть на 2-3 частини, а дрiбнi надрiзають частково, пiдготовленi бульби замочують у розчинi стимулюючих проростання речовин протягом 30 хвилин. Робочий розчин складається з двох компонентiв: 2-процентної тiосечовини (200 г/10 л води) i 0,0002-процентного гiберелiну (20 мг/10 л води). Можна використовувати бiльш складний багатокомпонентний розчин: 1-процентну тiосечовину (100 г/10 л води), 1-процентний роданистий калiй (100 г/10 л води), 0,0005-процентний гiберелiн (50 мг/10 л води), 0,002-процентну янтарну кислоту (200 мг/10 л води). У такому розчинi бульби замочують лише на 2-3 сек., i цю операцiю можна поєднати з висаджуванням бульб картоплi саджалками [13, с. 33].
на рiвнi 70- 75% НВ, в наступний перiод — 80-95% НВ. Подальший догляд i збирання врожаю проводять за загальноприйнятою схемою.
Урожай збирають у жовтнi, бульби просушують i закладають на зберiгання. Урожайнiсть при лiтнiх строках садiння досягає 200-250 ц/га.
Картопля – багаторiчна трав'яниста рослина, але в сiльськогосподарськiй практицi використовується як однорiчна культура. Розмножується бульбами. Для прискореного розмноження використовують частини бульб, паростки, черешки. В селекцiйнiй роботi застосовують генеративне розмноження насiнням. Види, сорти i гiбриди картоплi розрiзняють i класифiкують за морфологiчними ознаками пiдземних i надземних органiв.
Рослини, вирощенi з насiння, утворюють стрижневу кореневу систему – головний корiнь з численними бiчними корiнцями. При розмноженнi бульбами утворюється мичкувата коренева система, яка складається з проросткових, або первинних коренiв, що мають вигляд горбикiв, пристолонних i столонних коренiв.
Розвиток кореневої системи залежить вiд особливостей сорту та умов вирощування. Найбiльшого розвитку вона досягає пiд час цвiтiння. В мiру дозрiвання бульб коренi поступово вiдмирають.
Бульби (столони) являють собою потовщенi i вкороченi пiдземнi пагони, вiд довжини яких залежить компактнiсть або розкиданiсть гнiзда. В ранньому вiцi на бульбах можна помiтити дрiбнi лусковиднi листочки, позбавленi хлорофiлу. З розвитком бульб листочки атрофуються, а на їх мiсцi утворюються надбрiвнi дуги рiзної форми. У пазухах листочкiв закладаються бруньки спокою, гак званi вiчка. У кожному вiчку знаходиться не менше трьох бруньок, але проростає тiльки основна [9, с. 7].
поверхнею. В окремих сортiв вона змiнюється залежно вiд вмiсту вологи в ґрунтi. При рiзкiй змiнi засушливого перiоду вологим виникають дiтки, трiщини, дуплистiсть, спостерiгається проростання ранiше утворених бульб. Пiд впливом вiрусних захворювань утворюються веретено i грушоподiбнi бульби.
Товщина шкiрки бульб залежить вiд зовнiшнiх умов. Вологий ґрунт i одностороння дiя фосфорних добрив сприяють її потовщенню, сухий ґрунт i азотне та калiйне удобрення зумовлюють утворення тонкої шкiрки. За характером поверхнi шкiрка буває гладенькою або сiтчастою. По нiй розкиданi невеликi округлi точки – сочевички, крiзь якi здiйснюється дихання. При удушеннi бульб сочевички розростаються.
Забарвлення бульб залежно вiд наявностi i концентрацiї пiгменту антоцiану в шкiрцi може набувати рiзних вiдтiнкiв: синього, фiолетового, червоного. При вiдсутностi антоцiану бульби мають бiле або жовте забарвлення.
У бiльшостi сортiв м'якуш бiлий, у деяких (з пiдвищеним вмiстом каротину) – жовтий, рiдше синiй, синьо-фiолетовий, рожевий, бiлий з рожевими плямами, з бiльш або менш iнтенсивно забарвленим судинно-волокнистим пучком.
Стебло картоплi тригранне, рiдше – багатогранне з виростами (крилами) у мiсцях з'єднання граней на ребрах. Розрiзняють кущi мало- i багатостеблi, високi, середнi (в бiльшостi сортiв) i низькi; компактнi й розлогi. Стебла бувають прямої або колiнчастої форми. У деяких сортiв, особливо раннiх, стебла в кiнцi вегетацiї або одразу ж пiсля цвiтiння лягають на ґрунт [9, с. 9].
Забарвлення стебел зелене з бурим або чорнуватим вiдтiнком. Інодi при значному вмiстi антоцiану стебла набувають червоно- або синьо-фiолетового забарвлення.
Листок картоплi переривчасто-непарноперисторозсiчений. Складається з кiнцевої частки, кiлькох пар бiчних часток i дрiбнiших часточок мiж ними. Частки i часточки стерженьками крiпляться до стержня, який поступово переходить в черешок листка. Характерною сортовою ознакою є форма краю часток листка, яка буває дрiбно хвилястою, гвинтоподiбно-вигнутою, човникоподiбно-вигнутою. Квiтки картоплi зiбранi в суцвiття, яке складається з квiтконiжки, квiтколожа i квiток. Форма суцвiть компактна або розлога, квiтконосiв – довга або коротка. Оцвiтина колесоподiбна, пелюстки зрощенi. Інодi з внутрiшнього або зовнiшнього боку оцвiтини з'являються додатковi недорозвиненi пелюстки – це явище називають махровiстю, воно властиве окремим сортам. Забарвлення оцвiтини буває синє, блакитньо- або червоно-фiолетове i бiле. Інтенсивнiсть забарвлення визначають по квiтках, якi щойно розпустилися: з вiком рослини вони слабшає. Бутони округлi, овальнi або видовженi. Приймочка маточки свiтло- або чорно-зелена; дозрiває звичайно на 3-4 днi ранiше вiд пилякiв. Зав'язь верхня цвiтiння триває кiлька днiв.
рослинi з оранжевими пиляками [9, с. 10].
Бiохiмiчний склад бульб змiнюється пiд впливом рiзноманiтних факторiв. Основнi хiмiчнi компонента – вода i крохмаль.
перiод засухи бульби втрачають тургор i вiддають воду листю. Інодi при цьому розсмоктуються органiчнi речовини, якi компенсують витрати, зв'язанi з iнтенсивнiшим диханням листя.
Вмiст сухих речовин залежить вiд сорту, ґрунтово-клiматичних умов, агротехнiки тощо. Пiзньостиглi сорти, як правило, мiстять їх бiльше, нiж ранньостиглi. В суху i жарку погоду вмiст сухих речовин вищий, нiж у вологу i прохолодну. Перiод посиленого нагромадження їх спiвпадає з цвiтiнням i активним бульбоутворенням. Кiлькiсть сухих речовин дещо знижується при внесеннi пiдвищених доз добрив, а також пiд час зберiгання картоплi внаслiдок використання вуглеводiв на енергетичнi потреби (дихання).
Основним компонентом сухих речовин є крохмаль, вмiст якого становить 70-80% сухої i близько 18% загальної маси сирих бульб. Вiн нагромаджується у виглядi зерен. Чим бiльша кiлькiсть крупних крохмальних зерен, тим вища якiсть картоплi i продуктiв її переробки. Крiм чистого крохмалю, в зернах мiститься 11-22% води, 0,06-0,13% фосфору, 0,016-0,07% лiпiдiв, 0,002-0,032% кремнiю, а також мiнеральнi елементи: азот, сiрка, калiй, кальцiй, магнiй. У переважнiй бiльшостi випадкiв крохмалистiсть прямо пропорцiйна тривалостi вегетацiйного перiоду: ранньостиглi сорти мiстять вiд 10 до 16-18% крохмалю, середньостиглi – вiд 12 до 18-20% i пiзньостиглi – вiд 14-15 до 22-25%. Найвищий вмiст крохмалю в бульбах середньої фракцiї; в дрiбних i великих (особливо дуплистих) вiн дещо нижчий.
Сирий протеїн включає бiлок i азотистi речовини небiлкової природи. В бiлку мiститься 60% всього азоту (в тому числi 40% розчинного i 20% нерозчинного). До складу азотистих небiлкових речовин входять амiачна й нiтратна солi, алкалоїди, нуклеїновi кислоти, вiльнi амiнокислоти, амiди, окремi вiтамiни [9, с. 11].
Бiлок (туберин) складається з двох фракцiй: солерозчинного глобулiну i водорозчинного альбумiну у спiввiдношеннi 7:3. До складу туберину входять практично всi амiнокислоти, в тому числi й незамiннi (табл. 2. 1), якi станi тлить близько 30% всього амiнокислотного складу бульб.
Крiм спiльних для всiх сортiв форм бiлкiв, кожен сорт миє ще й свої, специфiчнi. Загальний вмiст сирого протеїну становить близько 2% мiси бульб i коливається залежно вiд сорту та умов вирощування. Вiн пiдвищується iз зменшенням маси бульб, при тривалiй сонячнiй погодi, а також при застосуваннi органiчних добрив.
Таблиця 2. 1. Середнiй вмiст незамiнних амiнокислот у бiлку бульб, % до сирої речовини (за П. А. Власюком та iн., 1979) [9, с. 11].
| Назва амiнокислот |
Середнiй
вмiст
|
|
Середнiй вмiст |
Валiн
Лейцин
Ізолейцин
Треонiн
Метiонiн
|
0,1 –0,16 0,1 –0,20 0,07–0,24 0,05–0,08 0,02–0,08 |
Триптофан
Гiстидин
Лiзин
Аргiнiн
|
|
У бульбах картоплi мiститься цiлий комплекс вiтамiнiв (табл. 2). Особлива цiннiсть картоплi в тому, що вона є дешевим джерелом вiтамiну С: при вживаннi 200-300 г картоплi на добу наполовину забезпечується потреба людини в цьому вiтамiнi.
Таблиця 2. 2. Вмiст вiтамiнiв у картоплi та потреба в них людини (за П. А. Власюком та iн., 1979) [9, с. 12].
| Назва вiтамiну |
Вмiст вiтамiну,
Мг % до сирої
|
Добова потреба людини |
А (каротин)
В1 (тiамiн)
В2 (рибофлавiн)
В6 (пiридоксин)
С (аскорбiнова кислота)
РР (нiкотинова кислота)
Н (бiотин)
Р (цитрин)
|
0,2 –0,2
0,075–0,2
0,2–0,32
0,0009–0,25
5–50
1,7–1,9
25–40
|
1,4
2,0
2,0
2,0
75,0
20,0
35–50
|
Вмiст вiтамiну С досягає максимуму в перiод iнтенсивного бульбоутворення, пiзнiше дещо зменшується. Утворення вiтамiну С залежить вiд ряду причин: зменшується, зокрема, при сильних спадах, пониженiй температурi, недостатньому освiтленнi, надлишку азоту i калiю в ґрунтi. Суха похмура погода i високий вмiст фосфору сприяють синтезу вiтамiну С.
Із класу органiчних кислот картопля мiстить лимонну, яблучну, щавлеву, пiровиноградну, фумарову, глiоксалеву та iншi кислоти, якi зумовлюють кислу реакцiю картопляного соку та його буфернiсть. Нагромадженню органiчних кислот сприяє удобрення нiтратним азотом. Використання амiачної селiтри знижує вмiст у бульбах лимонної кислоти.
рази, хоч якiсний склад практично не мiняється.
Для картоплi характерний глюкозид (глюкоалкалоїд) соланiн, який iнодi надає бульбам гiркого смаку. Його вмiст значно зростає пiд дiєю сонячного свiтла (озеленення картоплi).
i мiцностi стiнкам клiтин та шкiрцi бульб) i хлорогенову кислоту, яка виконує захисну функцiю.
В
мiст мiнеральних елементiв у бульбах залежить вiд сорту та умов вирощування i становить приблизно 0,5–1,9% до сирої речовини i 2,1–7,5% до вмiсту сухих речовин. Сюди входить калiй – 60-70%, фосфор – 7-10%, магнiй i кальцiй – 6% i в незначних кiлькостях залiзо, сiрка, натрiй, хлор, бор, марганець, йод, цинк, бром, кремнiй, алюмiнiй, молiбден, миш'як, кобальт, нiкель, лiтiй [9, с. 13].
Порiвняно з iншими культурами картопля вимагає для нормального росту i розвитку значно бiльше поживних речовин, при цьому випис їх вiдбувається переважно з незначного за об'ємом поверхневого шару ґрунту, де зосереджена основна маса (до 60%) коренiв.
Інтенсивнiсть засвоєння азоту найвища в перiод посиленого розвитку бадилля, згодом вона знижується, а з початком вiдмирання бадилля практично припиняється. Фосфорнокислi сполуки поглинаються в меншiй кiлькостi, нiж азотнi. Поглинання фосфору прямо пропорцiйне поглинанню води. Найбiльше калiю рослина засвоює в перiод iнтенсивного росту бадилля i бульб, при його нестачi рослини погано використовують амiачний азот.
Потреба картоплi у водi визначається її хiмiчним складом, величиною надземної маси та врожаю бульб. Протягом вегетацiйного перiоду картопля витрачає (на суглинкових ґрунтах) понад 100 ц води на центнер бульб. Перезволоження, як i нестача води, негативно впливає на рiст i розвиток рослин: знижується вмiст крохмалю та сухої речовини, збiльшується ураження рослин грибними та бактерiальними захворюваннями.
Для нормального росту i розвитку картоплi рослини споживають за добу близько 1 мг кисню на 1 г сухої речовини. Найбiльше потребують його в перiод iнтенсивного приросту врожаю. Тiльки пухкий, в мiру вологий ґрунт може забезпечити потребу картоплi в повiтрi. Кiлькiсть повiтря в ґрунтi визначається його шпаруватiстю, яка становить 60–65% на добре оброблених, структурних землях, i вологiстю – чим бiльше перезволожена дiлянка [9, с. 14].
Картопля – свiтлолюбна рослина. При поганому освiтленнi погiршується галуження куща i цвiтiння зменшується кiлькiсть бульб, знижується врожайнiсть. Велике значення має правильний вибiр густоти садiння та рiвномiрнiсть розмiщення рослин на площi. Найбiльш рiвномiрного освiтлення можна досягти, розмiщуючи рядки на пiвдень.
Картопля – рослина прохолодного лiта, яка дуже чутлива до температури повiтря i ґрунту. Для повного розвитку картоплi сума температур вище 10000
Пiд сортом картоплi розумiють нащадкiв особини чи клону, якi розмножуються вегетативно i здатнi на великих площах вiдтворювати свої властивостi, зберiгаючи протягом репродукцiй характернi для них морфологiчнi ознаки. При селекцiйнiй роботi беруться до уваги всi ознаки, обов'язковi для всiх сортiв: висока врожайнiсть, округла або округло-овальна форма бульб, поверхневi або дрiбнi вiчка (для кормових сортiв допускаються середньо глибокi i глибокi), стiйкiсть до раку, вiдносна стiйкiсть до фiтофторозу, бактерiальних гнилей, паршi та вiрусних хвороб, стабiльна хороша якiсть пiд час зберiгання, придатнiсть для iндустрiального вирощування. Крiм цього, селекцiя може проводитися i за додатковими ознаками (пiдвищений вмiст бiлка i крохмалю, стiйкiсть до засухи тощо).
способи одержання вихiдного матерiалу, як полiплоїдiя, гаплоїдiя, експериментальний мутагенез та iнцухт з наступним схрещуванням. У вирiшеннi складних проблем селекцiї поряд з ними методами одержання вихiдного матерiалу для створення нових сортiв перспективне застосування клiтинної селекцiї, гiбридизацiї соматичних клiтин [17, с. 265].
В останнi роки розробляються методи генної iнженерiї з метою введення у високопродуктивнi генотипи окремих цiнних генiв, що пiдвищують стiйкiсть до хвороб та iншi цiннi властивостi й ознаки. В захiдних районах України селекцiйна робота по картоплi почала iнтенсивно розвиватися лише пiсля Великої Вiтчизняної вiйни – спочатку у Львiвському сiльськогосподарському iнститутi, а пiзнiше в Науково-дослiдному iнститутi землеробства i тваринництва захiдних районiв України.
У гiрських районах Карпат були виявленi ендемiчнi форми картоплi, стiйкi проти фiтофторозу, i вивченi їх генетичнi особливостi. Шляхом самозапилення ендемiчної форми картоплi виведено унiкальний високопродуктивний, з 24%-ним вмiстом крохмалю в бульбах, фiтофторостiйкий сорт картоплi Карпатська, який широко використовується в селекцiї як «донор» комплексу господарськоцiнних ознак. Сорт Карпатська i виведенi з його участю сорти Мавка та Полонина внесенi в список сортiв з високою комбiнацiйною здатнiстю, екологiчною пластичнiстю.
За строком дозрiвання видiляють сорти:
· раннi – дозрiвають за 50-60 днiв, виключно столовi для лiтнього використання;
· середньостиглi – за 80-100 днiв, переважно столовi;
· середньопiзнi – за 100-120 днiв, рiзного призначення;
· пiзнi – понад 120 днiв, переважно унiверсальнi й технiчнi.
За господарським призначенням розрiзняють сорти:
· столовi – мають хороший смак, нетемнiючий м’якуш, хорошу форму бульб з дрiбними вiчками;
· столово-технiчнi – характеризуються пiдвищенiм вмiстом крохмалю, хорошим смаком, нетемнiючим м’якушем, використовуються для харчування та переробцi;
· кормовi – мiстять пiдвищену кiлькiсть бiлка i сухих речовин, високоврожайнi, йдуть на корм худобi;
· унiверсальнi – високоврожайнi, з хорошим смаком, нетемнiючим м'якушем, високим вмiстом крохмалю i бiлка, використовуються для їжi, переробки, на корм тваринам;
· столово-заводськi – для виготовлення напiвфабрикатiв (чiпсiв, крекерiв тощо) – мають пiдвищений вмiст сухих речовин, нетемнiючий м'якуш, низький вмiст редукуючих цукрiв i короткий перiод ресинтезу крохмалю [17, с. 267].
Верховина – сорт ранньостиглий столово-технiчний. одержаний схрещуванням Карпатської i Приєкульської ранньої. Квiтки бiлi; бульби овальнi, бiлi, вiчка дрiбнi. М'якуш бiлий, при варiннi не темнiє. Вмiст крохмалю пiдвищений, смаковi якостi хорошi, зберiгається добре. Стiйкий до раку, вiдносно стiйкий до фiтофторозу.
Половецька – середньопiзнiй столовий сорт. Виведений схрещуванням сортiв Амарин i Сафiр. Квiтки середнi. Забарвлення вiночка червоно-фiолетове з бiлими кiнчиками. Цвiте рясно, утворює багато ягiд. Бульби округлi, жовтi, вiчка середньоглибокi, шкiрка сiтчаста. М'якуш жовтий, на зрiзi не темнiє. Смак хороший. Сорт врожайний, з пiдвищеним вмiстом крохмалю. Зберiгається добре. Стiйкий до звичайної i мiжгiрської рас раку. Середньо уражується фiтофторозом.
Воротинська рання – ранньостиглий столовий сорт. Виведений на Калузькiй державнiй сiльськогосподарськiй дослiднiй станцiї шляхом схрещування сортiв Приєкульська рання i Фаленська. Квiтки бiлi. Бульби округло-овальнi, бiлi, вiчка неглибокi; шкiрка гладенька. М'якуш бiлий, на зрiзi не темнiє. Врожайнiсть пiдвищена, вмiст крохмалю середнiй. Смаковi якостi задовiльнi. Зберiгається добре. Стiйкий до раку, вiдносно стiйкий до паршi звичайної, але уражується фiтофторозом [9, с. 20].
Гатчинська – середньостиглий столовий сорт. Одержаний в Пiвнiчно-захiдному НДІ сiльського господарства схрещуванням гiбрида 382-42 з Приєкульською ранньою. Квiтки червоно-фiолетовi. Бульби бiлi, округлi, вiчка поверхневi, шкiрка сiтчаста. М’якуш бiлий, на зрiзi не темнiє. Сорт врожайний, iз середнiм вмiстом крохмалю. Столовi якостi добрi й середнi. Зберiгається добре. Стiйкий до раку, чорної нiжки. Макроспорiозом i паршею уражується слабо, фiтофторозом – сильно.
Гiбридна 14 – середньопiзнiй столовий сорт. Складний гiбрид вiд схрещування диких видiв картоплi з сортами Приєкульська рання, Кур'єр, Фрюгольд, Катадiн, Штеркерагiс, Едельгард. Одержаний у Львiвському сiльськогосподарському iнститутi. Квiтки бiлi. Бульби бiлi, округлi, вирiвнянi, з тупою вершиною i плоским столонним слiдом. Вiчка дрiбнi; шкiрка злущується. М'якуш бiлий. Високоврожайний сорт з середнiм вмiстом крохмалю. Смаковi якостi середнi. Бульби зберiгаються добре. Стiйкий до раку, фiтофторозу, вiрусних хвороб.
з бiлими кiнчиками. Ягоди утворюються зрiдка. Бульби червонi, овальнi. Шкiрка сiтчаста. Вiчка поверхневi, малочисленi. М'якуш ясно-коричневий, при розрiзi не темнiє, врожайний. Вмiст крохмалю середнiй. Зберiгається добре. Стiйкий до раку, фiтофторозом уражується середньо.
до пiдвищенi; вмiст бiлка пiдвищений. Смаковi якостi хорошi, зберiгається добре. Стiйкий до раку, але уражується фiтофторозом [9, с. 21].
Зарево – середньопiзнiй сорт. Схрещування гiбрида 7692 с/68 i сорту Бекра. Квiтки середнi за розмiром, червоно-фiолетовi, з гострокiнцевими частками. Цвiтiння рясне, тривале. Утворює багато ягiд, особливо у вологi роки. Бульби рожевi, округлi, вiчка поверхневi, шкiрка сiтчаста. М'якуш бiлий, на зрiзi не темнiє. Смаковi якостi вiдмiннi. Врожайнiсть висока. Вмiст крохмалю високий. Зберiгається добре. Стiйкий до раку i фiтофторозу.
Львiв'янка – середньораннiй столовий сорт. Виведений схрещуванням сорту Олев iз сiянцем 6-1671. Суцвiття компактне, багатоквiткове. Квiтки червоно-фiолетовi, з бiлими кiнчиками. Цвiтiння рясне i тривале. Ягоди утворює рiдко. Бульби бiлi, опальнi, вiчка поверхневi, нечисленнi, шкiрка гладенька. М'якуш бiлий, на зрiзi не темнiє. Високоврожайний. Зберiгається добре. Стiйкий до раку i вiдносно стiйкий до фiтофторозу.
короткоовальнi та овальнi, вiчка неглибокi, нечисленнi, шкiрка гладенька, в посушливi роки лускувата. М'якуш бiлий на зрiзi не темнiє. Врожайнiсть висока. Вмiст крохмаль пiдвищений. Зберiгається добре. Стiйкий до раку. Вiдносно стiйкий до фiтофторозу. Вiдзначається високою стiйкiстю до вiрусних хвороб.
Мета – пiзньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортiв Сагiтта i Комтесса. Квiтки бiлi. М'якуш бiлий. Сорт високоврожайний iз середнiм вмiстом крохмалю. Смаковi якостi хорошi Зберiгається добре. Стiйкий до раку i картопляної нематоди. Сильно уражується фiтофторозом, середньо – паршею, i слабо – скручуванням листя.
Невська – середньораннiй столовий сорт. Виведений схрещуванням сортiв Веселовська i Кандидат. Квiтки бiлi. Бульби округлi й овальнi, бiлi, з плоским столонним слiдом; шкiрка гладенька, вiчка поверхневi, малочисленi. М'якуш бiлий, на зрiзах не темнiє. Вмiст крохмалю середнiй. Врожайнiсть висока. Смаковi якостi хорошi. Зберiгається добре. Стiйкий до раку, сильно уражується фiтофторозом [9, с. 22].
Нижиьоворiтська – середньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортiв КарпатськаXПерлинаX57 Н-В. Суцвiття компактне, багатоквiткове. Вiночок середнього розмiру, бiлий. Ягiд утворює мало. Бульби бiлi, кругло-овальної форми; шкiрка сiтчаста; вiчка численнi, поверхневi; м'якуш бiлий, на зрiзi не темнiє. Смаковi якостi хорошi й вiдмiннi, вмiст крохмалю високий. Сорт високоврожайний. Зберiгається добре. Стiйкий до раку i дуже стiйкий до фiтофторозу.
Огоньок – середньостиглий столовий сорт. Виведений схрещуванням сорту Аквiла з сiянцем 9170. Квiтки червоно-фiолетовi. Бульби бiлi, округло-овальнi, крупнi; вiчка злегка заглибленi. М'якуш бiлий, при варiннi не темнiє. Врожайний сорт з пiдвищеною крохмалистiстю. Смаковi якостi хорошi й вiдмiннi, зберiгається добре. Стiйкий до раку. Фiтофторозом уражується в кiнцi вегетацiї.
овальнi, коричневi, вiчки дрiбнi. М'якуш свiтло-жовтий. Гнiздо компактне. Вмiст крохмалю низький. Смак хороший. Зберiгається добре, Стiйкий до раку. Слабо уражується паршею, помiрно – фiтофторою. Стiйкий до засухи.
Полонина – пiзньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортiв Київська рання та Карпатська. Суцвiття компактнi. Вiночок середнiй, бiлий. Ягiд утворює мало. Бульби рожевi, крупнi, округлої форми; шкiрка гладенька; вiчка поверхневi, рожевi; м'якуш бiлий, при розрiзаннi не темнiє. Смаковi якостi вiдмiннi, вмiст крохмалю високий. Високоврожайний. Зберiгається добре. Стiйкий до раку i фiтофторозу [9, с. 23].
Темп – пiзньостиглий столово-технiчний сорт. Виведений схрещуванням сортiв Олев i Мiр. Бульби бiлi, округло-овальнi, плоскi, крупнi; вiчок мало, поверхневi. М'якуш свiтло-жовтого кольору. Врожайнiсть i крохмалистiсть високi, вмiст протеїну пiдвищений. Смак хороший. Зберiгається добре. Стiйкий до агресивних форм раку. Фiтофторозом уражується слабо. Вiдносно стiйкий проти паршi звичайної.
Найбiльшi урожаї картоплi збирають при розмiщеннi її пiсля озимих культур, якi вирощують у сiвозмiнi по пласту багаторiчних трав пiсля зайнятих парiв або зернобобових культур; по удобренiй кукурудзi на силос, льону-довгунцю, однорiчних травах. На Полiссi кращими попередниками картоплi є люпин на зелене добриво пiсляжнивного посiву. У Лiсостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплi, а й для цукрових бурякiв, цi двi культури в сiвозмiнi розмiщують у таких ланках: багаторiчнi трави – озима пшениця – цукровi буряки; зерновi бобовi – озима пшениця – картопля. Добре родить картопля в цих районах також пiсля кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження – пiсля цукрових бурякiв. У степу високi врожаї картоплi лише на зрошуваних землях (де вирощують два врожаї за рiк), в заплавах рiчок, на низинних дiлянках. В овочевих сiвозмiнах картоплю вирощують пiсля багатьох культур, крiм пасльонових, що мають багато спiльних з картоплею шкiдникiв i хвороб.
Ранню картоплю доцiльно вирощувати в зайнятих парах як пiсляукiсну культуру, тiльки для садiння слiд використовувати пророщенi бульби i садити в стислi строки.
Картопля – один з кращих попередникiв у сiвозмiнi для багатьох культур, особливо для раннiх ярих, льону-довгунця, конопель та iн. [20, с. 249].
б) Система обробки ґрунту
Картопля позитивно реагує на глибокий обробiток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно вiд зони вирощування картоплi, строку внесення органiчних добрив належної розпушеностi ґрунту досягають як зяблевим, так i весняним обробiтком, включаючи й лущення стернi, основну та передпосiвну пiдготовку ґрунту з диференцiацiєю цих прийомiв залежно вiд типу ґрунту, його фiзичних та хiмiчних властивостей, забур'яненостi.
Лущення проводять вiдразу пiсля збирання попередника або не пiзнiш як через 3-4 днi пiсля збирання.
утворення розеток цих бур'янiв на 10-12 см з використанням лущильникiв (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та iн.). Пiсля появи сходiв бур'янiв поле орють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 та iн.) на глибину 27 – 30 см. На ґрунтах з мiлким орним шаром використовують плуги-розпушувачi (ПРПВ-5-50 та iн.).
Попередники, засмiченi кореневищними бур'янами, 2-3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) i пiсля появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичiсують»: проводять лущення полицевими лущильниками або мiлку оранку на глибину залягання кореневищ бур'янiв у ґрунтi (10-15 см), пiсля чого кореневища витягують з ґрунту (вичiсують) пружинними культиваторами або боронами i вивозять за межi поля.
На Полiссi обробленi восени дерново-пiдзолистi ґрунти часто запливають. При внесеннi восени гною або компостiв на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують. Якщо восени гнiй не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням i переносять дальший обробiток ґрунту на весну [14, с. 52].
Оскiльки ґрунти у лiсостеповiй i степовiй зонах мають бiльш важкий механiчний склад i навеснi досягають фiзичної спiлостi повiльно, а весняна оранка їх здебiльшого спричинює утворення брил, її тут не проводять.
На площах, де можливе перiодичне перезволоження ґрунту, слiд проводити вузькозагiнну оранку при ширинi загiнок 28-56 м, залишаючи мiж ними розгiннi борозни для стiкання води у вiдкритi канали. У лiсостепових i степових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25-30 см в агрегатi з кiльчасто-шпоровими котками або важкими боронами.
використанням просапних культиваторiв (КРН-4,2, КРН-5,6А).
На зрошуваних ґрунтах пiвдня України зяблеву оранку проводять на глибину 35-40 см, на окультурених торфовищах Полiсся – на 22-25 см, на середньо мiнералiзованих торфовищах 25-27 см. Навеснi закривають вологу i розпушують ґрунт на глибину 14-16 см. Якщо пiд картоплю вирощують пiсляжнивний люпин, його часто залишають на зиму для снiгозатримання i приорюють навеснi. Практика багатьох полiських господарств показує, що весняне приорювання люпину за ефективнiстю не поступається осiнньому, а iнколи й перевершує його.
Обробiток ґрунту пiд пiсляукiсну картоплю включає лущення на глибину 7-8 см i неглибоку оранку на 16-18 см з обов'язковим внесенням органiчних i мiнеральних добрив.
в) Система добрив, розрахунок необхiдної кiлькостi добрив на врожай
рослин, а i як ефективний засiб полiпшення фiзичного стану ґрунту та повнiшого забезпечення картоплi вуглекислотою.
добре реагує на внесення високих доз гною – до 60-80 т/га. Однак при визначеннi ефективних доз органiчних добрив слiд враховувати, що при їх пiдвищеннi понад 60 т/га звичайно спостерiгається абсолютне збiльшення урожаю бульб, але нерiдко знижується прирiст врожаю на 1 т внесених добрив i пiдвищується собiвартiсть картоплi.
На мiнеральних ґрунтах Полiсся безпосередньо пiд картоплю вносять 50-60 т/га напiвперепрiлого гною або торфокомпостiв, у Лiсостепу – пiд попередник не менше 40 т/га розкидачами РОУ-6, ПРТ-10-1, ПРТ-16М та iн. Вносять рiдкий гнiй розкидачами РЖТ-4М, МЖТ-16, МЖТ-19, але його норми збiльшують у 1,5-2 рази, причому на Полiссi приблизно 50-60 % площi пiд картоплю удобрюють восени, а 40-50 % навеснi, в лiсостепових районах всю норму гною вносять восени. Не рекомендується вносити пiд картоплю свiжий торф, бо в його складi є багато закисних сполук, шкiдливих для картоплi [7, с. 54].
В якостi органiчних використовують також зеленi добрива – люпин, рiпак, озиме жито, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калiю, а до рiпаку й озимого жита – 1/3 норми азоту. Навеснi на цих полях зелене добриво придисковують, вносять по 30 т/га гною, який приорюють.
При використаннi гною або торфокомпостiв вносять повнi мiнеральнi добрива з розрахунку: на чорноземах – N60-90Р60-90К60-90; на дерново-пiдзолистих, сiрих лiсових, свiтло-каштанових ґрунтах – 90-120Р60-90К90-120. Фосфорно-калiйнi добрива застосовують восени, азотнi – навеснi. На осушених торфових ґрунтах слiд вносити тiльки фосфорно-калiйнi добрива в дозi Р60-90К90-120 i один раз за ротацiю добрива iз вмiстом мiдi – 5-6 ц/га пiритного недогарку або 25-30 кг/га мiдного купоросу. За iнтенсивної технологiї всю норму добрив використовують для основного внесення або вносять мiнеральнi добрива в рядки картоплi (локально) на 5 – 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садiннi картоплi або культиваторами удобрювачами-гребенеутворювачами КОН-2,8Г. За iнтенсивної технологiї картоплю, як правило, не пiдживлюють. Але при недостатньому внесеннi добрив пiд обробiток ґрунту слiд провести пiдживлення.
Кращими мiнеральними добривами для картоплi є: амiачна селiтра, сечовина, суперфосфат, калiмагнезiя i складнi добрива. Хлорид калiю, сирi калiйнi солi для картоплi малопридатнi, їх краще не застосовувати.
Кислi ґрунти потрiбно вапнувати – пiщанi з розрахунку 0,6 норми вапна за гiдролiтичною кислотнiстю, супiщанi – 0,75 норми. Найкраще використовувати для цього доломiтове борошно. На засолених ґрунтах пiвдня України ефективне гiпсування (3-5 т/га гiпсу).
На бiльш легких ґрунтах Лiсостепу гребенi нарiзують навеснi, пiсля розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або використовують фрезерний культиватор (КГФ-2,8) [7, с. 56].
На полях, призначених для лiтнього садiння картоплi, основний обробiток ґрунту проводять так само, як i для весняного садiння, з наступним застосуванням 1-2 культивацiй для знищення бур'янiв.
Перед садiнням картоплi нарiзають гребенi. Коли навеснi вносять органiчнi добрива, а орний шар неглибокий i є потреба в його поглибленнi, ґрунт переорюють плугами без полиць, але з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛП-8-35), якi заробляють гнiй i одночасно розпушують ґрунт на 27-30 см без вивертання пiдґрунтя на поверхню. Використовують також плуги з вирiзними полицями, плуги-розпушувачi.
Обробленi восени дерново-пiдзолистi ґрунти часто запливають. Тому навеснi їх повторно орють для полiпшення фiзичного стану ґрунту. При внесеннi восени гною або компостiв на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують, а навеснi на цих площах орють плугами без полиць на глибину 25-25 см. Якщо восени гнiй не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням i переносять дальший обробiток ґрунту на весну [20, с. 255].
д) Пiдготовка насiння до посiву
Перед садiнням бульби сортують, пророщують або прогрiвають, обробляють їх захисно-стимулюючими речовинами, великi розрiзають на частини.
Сортують картоплю на картоплесортувальних пунктах КСП-25, КСП-15В на 3 фракцiї: дрiбну – 25-50 г, середню – 51-80 г й велику – понад 80 г. Для садiння використовують переважно бульби середньої фракцiї (з домiшкою некондицiйних бульб до 7 %). Великi бульби (понад 80 г) рiжуть на двi частини на спецiальних бульборiзках за 2-3 днi до садiння. Щоб краще вiдбувалося опробковiння рiзаних частин бульб, їх обробляють стимуляторами росту, зокрема 10 %-м ячмiнним солодом (10 кг пророщеного ячменю в 100 л води) з додаванням 25 г розчиненої в 100 мл води янтарної кислоти.
Вiдсортованi за фракцiями бульби складають у бурти, де їх прогрiвають на сонцi (при температурi вдень 12-15 °С, вночi до 5 °С) пiд плiвковим арковим укриттям протягом 2-3 тижнiв – до утворення проросткiв 5 мм завдовжки (не бiльше 10-15 мм). Можна прогрiвати бульби i в засiках, продуваючи їх 7-10 днiв теплим повiтрям (18-20 °С) з використанням теплогенераторiв ТГ-75, ТГ-150, ВПГ-400 та iн [20, с. 268].
Пророщують бульби також у плiвкових теплицях, парниках, у спецiалiзованих примiщеннях-яровизаторах (на стелажах, у ящиках на 10-15 кг), полiетиленових мiшках (на 8-10 кг), полiетиленових рукавах (розмiром 30 х 1,5-3 м), на площадках пiд полiетиленовою плiвкою при температурi близько 15°С, доброму освiтленнi й вентиляцiї, вологостi повiтря 80-90 % протягом 15-30 днiв – до утворення проросткiв приблизно 5 мм завдовжки.
20 л суспензiї фунгiциду на 1 т бульб. Суспензiю наносять на поверхню бульб у розпиленому станi. Для протруєння використовують препарати: проти ризоктонiї, фiтофторозу, мокрої гнилi, паршi – дитан М-45 (80 %-й) – 2-2,5 кг/т; лiкарбацин (80 %-й) – 2,6-2,7 кг/т; проти фiтофторозу – цинеб (80 %-й) – 0,5-1 кг/т; проти ризоктонiозу – вiтавакс 200 (75 %-й) – 2 кг/т, фундазол (50 %-й) – 0,5-1 кг/т та iн., рекомендованi в рiк вирощування.
е) Посiв
До садiння картоплi приступають при температурi 4-7°С фiзично спiлого ґрунту на глибинi 10 – 12 см, на ґрунтах легкого механiчного складу в раннi строки – одночасно iз сiвбою раннiх зернових культур. Насамперед садять пророщенi бульби ранньостиглих сортiв картоплi, потiм насiнну й товарну картоплю i закiнчують садiння рiзаними бульбами (у добре прогрiтий ґрунт).
На Полiссi картоплю садять гребеневим способом або в гребенi, нарiзанi перед садiнням; у Лiсостепу i Степу – гребеневим способом або в гребенi, нарiзанi восени, саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6.
Середня густота садiння бульбами масою 50-80 г: на Полiссi – товарної картоплi не менше 55-60 тис./га, насiнної 65-70 тис./га; в Лiсостепу – вiдповiдно 50 i 55 тис./га; у Степу – 45 i 50 тис./га; при зрошеннi – 55-60 тис./га.
Бiльша густота насаджень (на 10 %) при садiннi картоплi на ґрунтах з бiльшим вмiстом поживних речовин, при вирощуваннi ранньої картоплi, при використаннi для садiння дрiбних бульб; менша – на бiдних ґрунтах, при садiннi великих бульб; вирощуваннi пiзньостиглих сортiв. Щоб досягти рекомендованої густоти насаджень на час збирання, норму висаджування бульб збiльшують на 10-15 %. Залежно вiд розмiру бульб на 1 га висаджують їх 3,5-4,5 т. Для бiльшостi сортiв густота насаджень має становити 200-250 тис./га [20, с. 274].
Глибина садiння на ґрунтах середнього механiчного складу (суглинкових) 6-8 см вiд вершини гребеня, на легких (супiщаних) – на 1-2 см глибше (8-10 см).
є) Догляд за посiвом, пiдвищення якостi продукцiї
2-3 досходових i 2-3 пiслясходових обробiтки мiжрядь та застосування хiмiчних засобiв захисту картоплi вiд бур'янiв, хвороб i шкiдникiв. Для першого i другого досходових обробiткiв (на 5-7-й i 12-14-й день пiсля садiння картоплi) на кожнiй секцiї культиваторiв КРН-4,2Д, КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, КОН-2,8А ставлять лапу-пiдгортач (або дисковий пiдгортач), двi долотоподiбнi лапи з ротацiйною або сiтчастою бороною позаду. Другий обробiток нерiдко проводять секцiєю з лапою-пiдгортачем посерединi та лапами-бритвами для пiдрiзання вершин гребенiв з бокiв.
Перший пiслясходовий обробiток мiжрядь проводять пiдгортача-ми-розпушувачами i долотами. Лапи-пiдгортачi при розпушуваннi встановлюють на глибину 6-8 см, долота 12-14 см. Нерiдко секцiю обладнують лише трьома долотами. Другий пiслясходовий обробiток (через тиждень) проводять тим самим набором лап з одночасним присипанням на гребенях бур'янiв i сходiв картоплi шаром землi 2-3 см. Третiй обробiток полягає в пiдгортаннi кущiв картоплi на початку бутонiзацiї, коли рослини досягають висоти 25 – 35 см i змикаються бадиллям рядки, для чого по центру мiжрядь ґрунт розпушують стрiлчастими лапами на глибину 5-6 см з шириною захвату 170 мм, а кущi пiдгортають дисковими пiдгортачами-розпушувачами [19, с. 74].
Боротьба з бур'янами iз застосуванням гербiцидiв. Восени проти коренепаросткових бур'янiв поля обробляють у перiод формування розеток, наприклад, амiнною сiллю 2,4Д з розрахунку 5-6 л/га (за препаратом), проти вегетуючих рослин пирiю вносять раундап (36 %-й, 2-5 кг/га).
2-4 кг/га та iн.
Проти хвороб – фiтофторозу, макроспорозу – рослини при досягненнi висоти 15-20 см обприскують акробатом МЦ (69 %-м) 2 кг/га, дитаном М-45 1,2-1,6 кг/га, купроксатом (34,5 %-м) 3-5 кг/га або полiкарбацином 2,4 кг/га; при повторному обприскуваннi (через 10-12 днiв за потребою) використовують цинеб – 2,5 кг/га, хлороксид мiдi (90 %-й) 2,4 - 3,2 кг/га.
Колорадського жука знищують, обприскуючи картоплянi поля перший раз пiд час масового виходу шкiдникiв з ґрунту, другий – при масовiй появi личинок другого вiку, третiй i наступнi – в перiод виходу молодих жукiв, використовуючи один з препаратiв – банкол (50 %-й) 0,2-0,3 кг/га, децис (2,5 %-й) 0,2 кг/га, золон (35 %-й) 1,5-2 кг/га, сонет (10 %-й) 0,2 кг/га, сумiцидин (20 %-й) 0,3 кг/га, сумi-альфа (5 %-й) 0,25 кг/га, фастак (10 %-1) 0,07-0,1 кг/га та iн. Робочi розчини готують на агрегатах АПЖ-12 або в механiзованих пунктах СЗС-10. Обприскують насадження картоплi обприскувачами ОПШ-15-01, ОМ-630-2 та iн [19, с. 82].
ж) Пiдготовка до збирання i збирання врожаю
Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене бадилля – у фазi технiчної стиглостi бульб. Бадилля перед збиранням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70, КСК-100А) i силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з ручним пiдбиранням бульб.
Середньо- й пiзньостиглi сорти починають збирати на початку вiдмирання бадилля. Закiнчують збирання за 20-25 днiв до настання постiйної середньодобової температури 7°С. За нижчої температури пiд час збирання рiзко збiльшується пошкодженiсть бульб.
За 10-15 днiв до збирання насiнної картоплi i за 3-6 днiв – товарної скошують бадилля на висотi 8 – 10 см при збираннi картоплi копачами або на 18-20 см – при комбайновому збираннi. Залишки бадилля обприскують хлоратом магнiю (30 кг/га) або реглоном (2-3 л/га), розчиненими у 400-500 л води. Це сприяє швидкому фiзiологiчному дозрiванню бульб, дозрiванню та огрубiнню шкiрки, що запобiгає пошкодженню хворобами.
КПК-3 та iн.). Бадилля, уражене фiтофторою, скошують i вивозять з поля.
У роки надмiрного зволоження i нестачi тепла, коли затягується вегетацiя рослин, рекомендується проводити сенiкацiю бадилля. Для цього в 500 л води настоюють протягом 1-2 дiб суперфосфат (20 % вiд кiлькостi води), додають 20 г гербiциду 2,4Д i гектарну норму фунгiциду ридомiлу (0,8-1 кг/га) [12, с. 153].
При збираннi середньопiзнiх та пiзньостиглих сортiв картоплi пiдсушують бадилля, тобто проводять його десикацiю. Посiви картоплi при цьому за 10-15 днiв до збирання обприскують розчинами хлорату магнiю (25 - 30 кг/га в 400-600 л води) або реглону (2-3 л/га). Завдяки десикацiї швидше достигають бульби, грубiють покривнi тканини бульб i вони менше уражуються хворобами.
Збирають картоплю прямим комбайнуванням, комбiнованим або роздiльним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих площах, легких i середнiх за механiчним складом ґрунтах, на яких ґрунт легко вiдсiвається на робочих органах комбайна. При комбайновому збираннi можливi втрати з мiнiмальним пошкодженням бульб – не бiльше 3 % вiд загального урожаю.
При комбiнованому збираннi використовують копачi-валкоутворювачi КСТ-1,4А, КТН-2В, якi викопують картоплю iз двох рядкiв i укладають у мiжряддя невикопаних двох рядкiв, а бадилля залишають за собою. При наступному проходi копачi пропускають два невикопаних рядки iз зiбраними бульбами з двох попереднiх рядкiв i викопують наступнi два рядки картоплi. Залишенi рядки з бульбами викопують комбайном КПК-2.
Роздiльний спосiб збирання застосовують на вологих ґрунтах. Копачами-валкоутворювачами викопують бульби i укладають їх у валки з двох, чотирьох або шести рядкiв. Пiдбирають рядки комбайнами, котрi обладнанi пiдбирачами.
Збирання може бути потоковим або потоково-перевалочним. При потоковому способi зiбранi комбайном бульби вiдразу доставляють на сортувальнi пункти КСГ-15В, КСП-25, де їх роздiляють на фракцiї i кожну фракцiю вiдправляють на зберiгання – в засiки, сховища та кагати. При потоково-перевалочному збираннi бульби спочатку зберiгають пiд шаром соломи в наземних кагатах з витяжною вентиляцiєю протягом 15-20 днiв. Пiсля цього товарну картоплю сортують на фракцiї i вiдправляють на постiйне зберiгання [12, с. 168].
з) Економiчна ефективнiсть вирощування культури
Картопля – економiчно вигiдна культура, але собiвартiсть її виробництва майже у 2-2,5 рази вища за собiвартiсть зернових, затрати на 1 ц бульб становлять 0,5-0,8 люд./год, або вища за аналогiчнi показники вирощування навiть цукрових бурякiв в 2-3 рази. Рентабельнiсть культури також нижча порiвняно з рентабельнiстю зернових, соняшнику, цукрових бурякiв та iнших культур (на 40 – 60 %) при врожайностi не менше 250 ц/га. У багатьох районах iнтенсивного картоплярства, наприклад, у Рiвненськiй областi, де врожайнiсть картоплi в господарствах становить 36-40 т/га i бiльше, показники економiчної ефективностi її оптимальнi. Вiдповiдно до цього вищi й показники бiоенергетичної ефективностi вирощування картоплi. Зазначимо, що безгербiцидна технологiя вирощування картоплi реальна вже в багатьох господарствах, проте ефективно боротися з колорадським жуком та фiтофторою можна поки що переважно хiмiчними засобами. Втрати сукупної енергiї як при обробiтку гербiцидами, так i при механiчному доглядi практично однаковi – 40 тис. МДж/га. При врожайностi 39 т/га i бiльше енергетичний коефiцiєнт становить близько 3, а коефiцiєнт енергетичної ефективностi виробництва – 2,4 [2, с. 63].
Картопля посiдає одне з перших мiсць серед iнших сiльськогосподарських культур за унiверсальнiстю використання в господарствi. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технiчною культурою.
Крохмаль картоплi легко засвоюється органiзмом, а її бiлки за бiологiчною повноцiннiстю переважають бiлки iнших культур, у тому числi озимої пшеницi. Бульби багатi на вiтамiни групи В, РР, каротиноїди. У зимовий перiод картопля є головним продуктом харчування i джерелом вiтамiну С
Вживають картоплю в їжу у виглядi рiзних страв, яких лише в європейськiй кухнi налiчується понад 200. Проте у складi бульб, особливо позеленiлих, мiстяться отруйнi речовини (соланiн). І хоч вони пiд час варiння значною мiрою розкладаються, все ж при їх вмiстi понад 0,01 % краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технiчних потреб.
Бульби картоплi широко використовуються для годiвлi тварин у сирому й запареному виглядi. Мають певне значення силос iз зеленого бадилля (картоплиння) та вiдходи промислової переробки бульб – барда, жмаки та iн. За поживнiстю 100 кг сирих бульб оцiнюються 29,5 корм. од., силосу – 8,5, сушених жмакiв – 52 корм. од.
Середня врожайнiсть картоплi в Українi у сприятливi роки 125-130 ц/га. Досвiд кращих господарств показує, що її урожайнiсть в основних районах вирощування може бути в 2-3 рази вищою. У багатьох господарствах Чернiгiвської та iнших полiських областей вирощують по 250-300 ц/га бульб i навiть бiльше.
Природнi умови України й застосування прогресивних технологiй вирощування картоплi дають змогу довести її середню врожайнiсть у найближчi роки на Полiссi до 250-300 ц/га, в Лiсостепу до 200-220 ц/га i в Степу до 180-220 ц/га.
Картопля – багаторiчна трав'яниста рослина, але в культурi вирощують її як однорiчну рослину. Розмножують картоплю вегетативно – бульбами та їх частинами, проростками, живцями, а в селекцiйнiй практицi – також насiнням.
В Українi районоване близько 70 сортiв картоплi. Залежно вiд використання в господарствi їх подiляють на 4 групи: столовi, кормовi, технiчнi та унiверсальнi. Найпоширенiшi (займають близько 60 % посiвних площ картоплi) столовi сорти. Вони вiдзначаються високими кулiнарними та смаковими якостями, сприятливим спiввiдношенням бiлка й крохмалю та пiдвищеним вмiстом вiтамiну С в бульбах, мають звичайно округлу i овальну форми бульб з поверхневим розмiщенням вiчок.
Картопля може давати добрi врожаї пiсля рiзних попередникiв. Розмiщують її пiсля озимих зернових, зернобобових, однорiчних i багаторiчних трав, кукурудзи на силос. Картоплю часто рекомендують для монокультурного вирощування.
режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для дiяльностi мiкроорганiзмiв.
Пiд картоплю вносять високi норми добрив, проте не можна вносити надмiрну кiлькiсть їх, бо при надмiрному живленнi азотом сильно розростається бадилля, затримується утворення бульб, подовжується вегетацiйний перiод, спостерiгається дуплистiсть бульб (зовнiшнi частини їх ростуть швидше, внутрiшнi розриваються, утворюючи дупло), надмiр фосфору зумовлює передчасне вiдмирання бадилля, листя, внаслiдок чого знижується iнтенсивнiсть фотосинтезу, надмiр калiю затримує дозрiвання бульб. Надмiрне живлення одночасно всiма поживними речовинами викликає ферментативне потемнiння бульб, надає їм неприємних смаку й запаху.
Картопля є досить трудомiсткою культурою. За умови покупки посадочного матерiалу (наприклад, 1 кг бульб по 1 грн.) сума витрат на 1 га складає 6262 грн. При врожайностi 300 ц/га (вихiд товарних бульб – 240 ц/га) навiть за цiною 30 коп. за 1 кг бульб, можна з 1 га отримати 938 грн. прибули. При цiнi 50 коп/кг прибуток зростає до 5738 грн. з 1 га, а за цiною 70 коп. – до 10358 грн. Пiдвищення врожайностi до 400 ц/га (вихiд товарних бульб 320 ц/га), що сповна реально при iнтенсивнiй технологiї вирощування i витрат 6000 грн/га, дає можливiсть за цiною 70 коп. кг бульб отримати з 1 га 16138 грн. прибули. Особливо вигiдним є вихiд на ринок з насiнним посадочним матерiалом.
Список використаної лiтератури
1. Аверкиева Е. Г. Картофель и его культура, – М.: Колос, 1988. – 253 с.
2. Баранчук Ю. В. Економiчна ефективнiсть вирощування картоплi // Економiка АПК. – 2003. – № 7. – С. 62-69.
3. Бексеев Ш. Г. Картофель. – СП-б. : Диля, 1998. – 160 с.
4. Белик В. Ф. Овощеводство / В. Ф. Белик В. Е. Советкина, В. П. Дерюжкин / Под ред. В. Ф. Белика. – М.: Колос, 1981. – 380 с.
6. Вольпер И. М., Магидов Я. И., Картофель: История, применение, употребление. – М.: Колос,1978. – 285 с.
7. Гамаюнов В.Є., Грабовецький С. М. Продуктивнiсть i якiсть бульб картоплi в залежностi вiд добрив // Проблеми та перспективи розвитку зрошуваного землеробства на пiвднi України: Матерiали професорсько-викладацької та студентської наукових конференцiй агрономiчного факультету. – Херсон: ХДАУ, 2003. – С. 54-56.
9. Довiдник картопляра / [Вiдп. за вип. С. С. Лищук, С. С. Моспан]. – Ужгород: Карпати, 1987. – 202 с.
10. Доспехов В. А. Методика полевого опыта. – М.: Колос, 1985. – 416 с.
12. Картофель / Под ред. Н. С. Бацанова. – М.: Колос, 1970. – 376 с.
13. Картофель / Сост. Т. Е. Лущиц. – Мн.: Книжный дом, 2001. – 80 с.
конференцiї: Наук. видан. – Львiв: ЛДАУ, 2002. – С. 52-54.
15. Коцюба Т. М. Особливостi формування урожаю картоплi пiд час вирощування на рiзних грунтових профiлях в умовах передгiр’я Криму // Вiсник аграрної науки. – 2000. – № 2. – С. 74-75.
16. Мринський М., Шабля В. С. Позитивнi та негативнi аспекти використання генетично модифiкованих (трансгенних) сортiв картоплi // Проблеми та перспективи розвитку зрошуваного землеробства на пiвднi України: Матерiали професорсько-викладацької та студентської наукових конференцiй агрономiчного факультету. – Херсон: ХДАУ, 2003. – С. 168-172.
17. Паздерська Р. М. Бiолого-господарська характеристика сортiв картоплi як вихiдного селекцiйного матерiалу: сборник научных трудов // Лiдери АПК ХХІ столiття / Луганський нацiональний аграрний унiверситет. – Луганськ, 2003. – Ч. 1: Тваринництво i ветеринарна медицина ХХІ столiття. Рослинництво ХХІ столiття. Екологiчнi проблеми АПК. – С. 264-268.
18. Посыпанов Г. С. Растениеводство. – М.: Колос, 1997. – 448 с.
19. Производство картофеля: возделывание, уборка, послеуборочная доработка, хранение. Справочник / Б. А. Писарев и др. – М.: Росагропромиздат, 1990. – 221 с.
20. Рослинництво: Пiдручник. / О.І. Зiнченко, В. Н. Салатенко, М. А. Бiлоножко – К.: Аграрна освiта, 2001. – 591 с.
21. Справочник картофелевода / Под ред. А. И. Замотаева. – М.: Агропромиздат, 1987. – 351 с.
22. Справочник картофелевода / Под ред. С. И. Карманова. – М.: Россельхозиздат, 1978. – 206 с.
23. Черников В. А., Чекерес А. И. Агроэкология. – М.: Колос,2001. – 536 с.
24. Ширко Т. С., Войтковская А. А. Картофель: от ростка до горшка. Подарок хозяину. – Мн.: Полымя, 1999. – 173 с.
|
