Право лісокористування в Україні

Право лiсокористування в Українi Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка КУРСОВА РОБОТА „Право лiсокористування за законодавством України” 2007 Вступ Людина здавна користується ресурсами лiсу. Ще у вiддаленому минулому вона використовувала деревину, гриби, ягоди, мед диких бджiл та iншi продукти, якi знаходила у лiсi. У наш час головним матерiальним ресурсом, що одержується вiд лiсу, є деревина, використовувана для виробництва будматерiалiв, паперу, картону, меблiв тощо. Вiдмовитися вiд споживання деревини людство не може - це було б нерозумним навiть iз природоохоронної точки зору (використання деревини в багатьох випадках дозволяє уникнути використання невiдновних видiв сировини - нафти, газу, вугiлля). Таким чином господарювання й заготiвля деревини повиннi здiйснюватися, але таким чином, щоб наносити мiнiмальну шкоду лiсу, зберiгаючи для майбутнiх поколiнь можливiсть користуватися всiма благами, якi приносить лiс сьогоднi. За даними останнього чергового державного облiку лiсiв станом на 1. 01. 1996 р. площа земель лiсового фонду становить 10,8 млн. га, з них 9,4 млн. га вкритi лiсовою рослиннiстю. Лiсистiсть становить 15,6% площi країни. Лiси 1 групи (виконують переважно природоохороннi функцiї) становлять 55,8% вiд загальної площi земель лiсового фонду. Решта (44,2%) належить до лiсiв 2 групи (поряд з екологiчним мають експлуатацiйне значення). Хвойнi насадження займають 42,2% вкритих лiсовою рослиннiстю земель, твердолистянi — 43,3, м’яколистянi — 13,6, iншi деревнi породи — 0,5, чагарники — 0,4%. За площею лiсiв та запасами деревини Україна належить до лiсодефiцитних країн.[1] На сьогоднi загальний стан лiсiв не вiдповiдає еколого-економiчним вимогам. Лiсосировинна база України виснажена. Головними факторами, що негативно впливають на бiолого-екологiчну стiйкiсть та адаптованiсть лiсiв, їх соцiальну, протиерозiйну, гiдрологiчну, клiматичну функцiю, є: застосування недосконалих способiв i технологiй рубок головного користування, штучне вiдновлення лiсу в окремих регiонах без врахування типу лiсорослинних умов, переосушення i перезволоження цiлих регiонiв, неконтрольований випас худоби, забруднення ґрунтiв промисловими викидами, кислотнi дощi, нерегульована рекреацiя. Надмiрна нерегульована експлуатацiя лiсiв України в цьому столiттi призвела до виснаження лiсових ресурсiв, порушення їхньої вiкової структури, погiршення породного складу, посилення ерозiйних процесiв та iнших стихiйних явищ. за їх охороною, захистом i використанням) спрямована сучасна полiтика нашої держави у цiй сферi (Указ Президента України „Про додатковi заходи щодо розвитку лiсового господарства”). Юридичне поняття лiсу Лiс — це унiкальне природне явище, яке за своїми бiологiчними ознаками являє собою сукупнiсть дерев, чагарникiв, iншої лiсової рослинностi (трави, мохiв, лишайникiв тощо), ґрунтового покриву, що взаємопов'язанi i впливають одне на одне та на навколишнє природне середовище. У цьому значеннi поняття лiсу спiввiдноситься iз поняттям рослинного свiту як спецiальне iз загальним. Так, рослинний свiт — це сукупнiсть усiх видiв рослин, а також грибiв та утворених ними угруповань на певнiй територiї. Об'єктами рослинного свiту є дикорослi та iншi несiльськогосподарського призначення судиннi рослини, мохоподiбнi, водоростi, лишайники, а також гриби на всiх стадiях розвитку та утворенi ними природнi угруповання. Важлива особливiсть лiсу полягає у тому, що вiн є вiдтворюваним природним ресурсом, але процес вiдтворення пов'язаний iз значним строком вирощування (кiлька десятилiть). Лiс — це також середовище проживання диких тварин у всьому їх видовому i популяцiйному рiзноманiттi. Лiсу належить вагома роль у пiдтримцi гiдрологiчного режиму рiк, у попередженнi ерозiї та псування ґрунтiв, у боротьбi з суховiями, у регулюваннi кислотного балансу в атмосферi, а також у створеннi необхiдних умов життя на Землi. Таким чином, екологiчними ознаками лiсу є виконання ним клiматорегулюючих, середовищозахисних, ґрунтозахисних, водоохоронних, санiтарно-гiгiєнiчних, оздоровчих, рекре­ацiйних функцiй. Лiс має також естетичне, виховне, науково-пiзнавальне та iншi значення. Економiчне значення лiсу полягає у тому, що вiн є основним джерелом деревини, технiчної i лiкарської сировини, кормових, харчових та iнших лiсових продуктiв, що використовуються для задоволення потреб рiзних галузей народного господарства та насе­лення. Зокрема, лiс — це основа кормової бази для тваринництва, для ведення мисливського господарства, основа паперової, мебле­вої, фармацевтичної та iнших галузей промисловостi. Збiрник лiсових термiнiв щодо лiсiв, лiсових земель, лiсорозведення i лiсовiдновлення (Рим, 1998), укладений Управлiнням наукового i технiчного розвит­ку при Секретарiатi третьої Конференцiї Сторiн Рамкової Конвенцiї ООН про змiну клiмату, мiстить понад 2000 визначень поняття «лiс», якi мо­жна подiлити на три групи: 1) лiс як правова чи адмiнiстративна одиниця (зокрема, за законодавством Індiї будь-яка земля, котра з земельних реєстрах згадується як лiс, юридично є лiсовою землею, вiдповiдно до законiв Ізраїлю лiс — це земля, що визнана лiсовою з юридичному чи програмному документi, чи земля, що управляється лiсовим департаментом Ізраїлю); «комплексна екологiчна система, де дерева є домiнуючою формою життя» — Британська енциклопедiя, 1995 р.). Так само визначається лiс i у Лiсовому кодексi Укра­їни; для всесвiтнього сiльськогосподарського перепису, 2000 р. — «природнi чи утворенi земельнi дiлянки, якi мають цiннiсть для отримання деревини, iнших продуктiв лiсу i для захисту».[2] Мiж тим питання, яким має бути наповнен­ня юридичного визначення лiсу, залишається сьогоднi дискусiйним. У визначеннi лiсу, передбаченому ч. 1 ст. 1 ЛК, вiдображена та обставина, що лiс є складним бiологiчним об'єктом i як такий має вiдповiднi характеристики, а саме: лiс — тип природних комплексiв, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослиннiсть з вiдповiдними ґрунтами, трав’яною рослиннiстю, тваринним свiтом, мiкроорганiзмами та iншими природними компонентами, що взаємопов’язанi у своєму розвитку, впливають один на одного i на навколишнє природне середовище. Такий пiдхiд до юридичного визначення лiсу не всiма науковцями визнається обґрунтованим. На думку деяких з них, включення до визначення лiсу землi, тварин та мiкроорганiзмiв є без­пiдставним. Адже цi та iншi природнi компоненти (надра, вода тощо), хоч i взаємопов'язанi з лiсами, водночас є самостiйними предметами пра­вового регулювання, незалежно вiд мiсця розташування мають свiй режим, зумовлений їх природними властивостями та соцiально-економiчною роллю[3] . Іншi ж науковцi зазначають, що наведене у Лiсовому кодексi України[4] визначення лiсу, яке дає всебiчну його якiсну характеристику як складової природи, узгоджується iз сучасною доктри­ною правового регулювання охорони довкiлля та рацiонального використання природних ресурсiв, прийнятою в Українi. Ключовим моментом цiєї доктрини є забезпечення поєднання диференцiйованого й комплексного регулювання вiдносин у сферi охорони та використання природних ресурсiв. Диференцiйований пiдхiд дозволяє видiляти вiдповiдний природний ресурс в окремий об'єкт правової регламентацiї, зосереджувати увагу на особливостях його правової охорони, а комплексний пiдхiд забезпечує урегулювання охорони й використання вiдповiдного природного ресурсу, враховуючи й iншi природнi ресурси. Штучно обмежуючи якiснi структурнi характеристики лiсу, керуючись лише тим, що окремi складовi лiсу (земля, води, тваринний свiт тощо) є самостiйними предметами правового регулювання, сферу застосування лiсового законодавства можна звести лише до заготiвлi деревини. Однак це не узгоджуватиметься з потребою комплексного вирiшення проблем охорони, вiдтворення та використання лiсiв, необхiднiстю врахування їх не тiльки економiчного, а й екологiчного, соцiально-культурного та iншого значення. Законодавче регулювання лiсових вiдносин має здiйснюватися з урахуванням складної структури лiсу як предмета регулювання лiсового законодавства. В останньому насамперед мають домiнувати норми, що надають прiоритет лiсу (встановлюють вимоги щодо здiйснення лiсокористування, якi забезпечують збере­ження лiсу як цiлiсного природного об'єкта), вирiшують мiжгалузевi питання охорони й використання окремих природних ресурсiв[5] . Головною ознакою лiсу з правової точки зору є його реєстрацiя у державних облiкових документах як об'єкта права власностi, управлiння, використання та охорони. Значення реєстрацiї полягає у тому, що вона дає можливiсть вiдмежувати лiс вiд iнших природних ресурсiв, встановити знаходження його на спецiально видiлених землях, визначити власникiв, користувачiв, органи, що здiйснюють управлiння в галузi рацiонального використання та охорони лiсiв. Отже, лiс — це самостiйний i вiдтворюваний об'єкт природи i складова навколишнього природного середовища; об'єкт рослинного свiту; об'єкт державної власностi у виглядi сукупностi дерев, чагарникiв, iншої лiсової рослинностi, ґрунтового покрову; джерело одержання деревини та iншої лiсової продукцiї, що є базою ведення рiзних галузей господарювання; об'єкт природи, який виконує клiматорегулюючi, захиснi, водоохороннi, санiтарно-гiгiєнiчнi, оздоровчi, рекреацiйнi, естетичнi, виховнi та iншi функцiї та який впливає на навколишнє природне середовище; розмiщений на спецiально видiлених землях i зареєстрований у державних лiсооблiкових документах як лiс, об’єкт власностi, управлiння, використання та охорони[6] . Лiси України за екологiчним i господарським значенням подiляються на першу i другу групи. До першої групи належать лiси, що виконують переважно природоохороннi функцiї, а також лiси на територiях природно-заповiдного фонду, лiси, що мають наукове або iсторичне значення (включаючи генетичнi резервати), лiсоплодовi насадження, субальпiйськi деревнi та чагарниковi угруповання. До другої групи належать лiси, не вiднесенi до лiсiв першої групи, що поряд з екологiчним мають експлуатацiйне значення. Для збереження захисних функцiй, безперервностi та невиснажливостi використання в лiсах цiєї групи встановлено режим обмеженого лiсокористування (Порядок подiлу лiсiв на групи, вiднесення їх до категорiй захисностi та видiлення особливо захисних земельних дiлянок лiсового фонду, затверджений постановою КМУ вiд 27 липня 1995 р. N 557). До лiсового фонду України належать лiсовi дiлянки, в томучислi захиснi насадження лiнiйного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лiсового фонду України не належать:зеленi насадження в межах населених пунктiв (парки, сади, сквери, бульвари тощо), якi не вiднесенi в установленому порядку до лiсiв;окремi дерева i групи дерев, чагарники на сiльськогосподарських угiддях, присадибних, дачних i садових дiлянках. Землi, зайнятi лiсом, не включаються до складу лiсового фонду, оскiльки вони включаються до складу земель лiсового фонду. У складi земель лiсового фонду видiляються: лiсовi площi (вкритi та не вкритi лiсовою рослиннiстю); нелiсовi площi (ст. 55 Земельного кодексу України). Поняття, види i форми права лiсокористування Право лiсокористування в юридичнiй лiтературi розглядається як один з важливих правових iнститутiв лiсового права, котрий включає в себе сукупнiсть правових норм, якi встановлюють умови i порядок багатоцiльового рацiонального використання, вiдтворення i охорони лiсiв, ведення лiсового господарства, права i обов'язки лiсокористувачiв, виходячи з iнтересiв суспiльства в одержаннi деревини, iнших лiсових ресурсiв, використання iнших корисних властивостей лiсу. Право лiсокористування може розглядатися в об’єктивному i суб’єктивному значеннях. Як правовий iнститут лiсового права, що включає в себе сукупнiсть правових норм, якi регулюють вiдповiдну групу лiсових правовiдносин, право лiсокористування розглядається з об'єктивної точки зору. Право лiсокористування з суб'єктивної точки зору — це сукупнiсть повноважень особи щодо використання, охорони, захисту i вiдтворення лiсiв. Суб'єктами права лiсокористування можуть бути державнi, ко­лективнi, громадськi пiдприємства, установи, органiзацiї, в тому числi релiгiйнi, громадяни України та їх об'єднання, iноземнi громадяни та юридичнi особи. Об'єктами права лiсокористування є лiсовi ресурси та земельнi дiлянки лiсового фонду. Змiстом права лiсокористування є сукупнiсть повноважень лiсокористувачiв або сукупнiсть визначених законодавством їх прав i обов’язкiв. Так, лiсокористувачi мають право: 1) самостiйно господарювати в лiсах; 2) виключне право на заготiвлю деревини (постiйнi лiсокористувачi); 3) за погодженням iз власниками лiсiв, постiйними лiсокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасовi будiвлi та споруди, необхiднi для зберiгання i первинної обробки заготовленої продукцiї; 4) право на вiдшкодування збиткiв у випадках, передбачених законодавством тощо. Серед обов’язкiв лiсокористувачiв видiляють обов’язок: 1) забезпечувати охорону, захист, вiдтворення, пiдвищення продуктивностi лiсових насаджень, посилення їх корисних властивостей, пiдвищення родючостi ґрунтiв, вживати iнших заходiв вiдповiдно до законодавства на основi принципiв сталого розвитку; 3) вести лiсове господарство на основi матерiалiв лiсовпорядкування, здiйснювати використання лiсових ресурсiв способами, якi забезпечують збереження оздоровчих i захисних властивостей лiсiв, а також створюють сприятливi умови для їх охорони, захисту та вiдтворення; 4) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 5) забезпечувати охорону типових та унiкальних природних комплексiв i об’єктiв, рiдкiсних i таких, що перебувають пiд загрозою зникнення, видiв тваринного i рослинного свiту, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологiчної мережi вiдповiдно до природоохоронного законодавства; 6) своєчасно вносити плату за спецiальне використання лiсових ресурсiв; дiлянцi провадиться за спецiальним дозволом - лiсорубним квитком, ордером або лiсовим квитком. ► за пiдставами виникнення — загальне та спецiальне використання лiсових ресурсiв ► за правовою формою реалiзацiї – первинне використання лiсiв ► за строками використання – постiйне i тимчасове ► за цiльовим призначенням лiсу – використання лiсiв для потреб лiсового господарства; для потреб мисливського господарства; у науково-дослiдних, санiтарно-гiгiєнiчних, рекреацiйних, оздоровчих, спортивних та iнших цiлях[7] . В основу класифiкацiї видiв права лiсокористування за чинним законодавством покладена роль лiсiв, використовуваних як природний ресурс, що виражається в значеннi лiсiв як джерела деревини, ресурсiв iншого рослинного походження i специфiчних ресурсiв нематерiального походження (рекреацiйна роль). Виходячи iз цього, пропонується наступна класифiкацiя видiв лiсокористування: • використання деревних ресурсiв лiсу (заготiвля деревини, живицi й другорядних лiсових матерiалiв); • використання ресурсiв нематерiального походження (користування лiсом у науково-дослiдних i культурно-оздоровчих цiлях). Особливим видом права лiсокористування є ведення лiсового господарства[8] . Лiсовому праву вiдома лише первинна форма права лiсокористування. Таким правом надiленi спецiалiзованi лiсогосподарськi пiдприємства, установи, органiзацiї, у яких створено спецiалiзованi пiдроздiли. Таких суб’єктiв законодавство визначає як постiйних лiсокористувачiв. Праву лiсокористування цих суб’єктiв передує право постiйного користування земельними дiлянками лiсового фонду. Постiйнi лiсокористувачi не вправi передати дiлянки лiсу у вторинне користування. Надання в установленому порядку дiлянок для сiнокосу чи випасання худоби не можна розглядати як надання права вторинного лiсокористування, мова у цьому випадку йде про вторинне право землекористування, про реалiзацiю пiдприємством-землекористувачем (лiсокористувачем) правомочностi внутрiшньогосподарського управлiння землею[9] . (крiм загальнодоступних) мають договiрну форму: здiйснення лiсових користувань дозволяється лише за наявностi спецiального дозволу – лiсорубного квитка(ордера) або лiсового квитка. Види права лiсокористування Право загального лiсокористування До початку 90-х рокiв використання природних ресурсiв в Українi було безоплатним, а природокористування, яке сьогоднi називається загальним, практично не регламентувалося. Все це базувалося на концепцiї невичерпностi природних багатств i створювало передумови для їх нищiвної експлуатацiї.[10] видiв природокористування, притаманнi праву користування всiма природними ресурсами, i визначено, особливостi здiйснення цього права. Вiдповiдно до статтi 13 Конституцiї України[12] , земля, її надра, атмосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси, якi знаходяться в межах територiї України, природнi ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економiчної зони є об’єктами права власностi Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власностi народу вiдповiдно до закону. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” зазначає, що використання природних ресурсiв в Українi здiйснюється в порядку загального i спецiального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсiв для задоволення життєво необхiдних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреацiйних, матерiальних тощо) безоплатно, без закрiплення цих ресурсiв за окремими особами i надання вiдповiдних дозволiв, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. Зазначенi положення конкретизуються у ЛК (стаття 66): громадяни мають право в лiсах державної та комунальної власностi, а також за згодою власника в лiсах приватної власностi вiльно перебувати, безоплатно без видачi спецiального дозволу збирати для власного споживання дикорослi трав’янi рослини, квiти, ягоди, горiхи, гриби тощо, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом та iншими законодавчими актами України. такого перебування. Для суб'єктiв загального використання природних ресурсiв законодавством не встановлюється вiкових обмежень. Вiдповiдно до ст. 333 Цивiльного кодексу України[13] особа, яка зiбрала ягоди, лiкарськi рослини, зловила рибу або здобула iншу рiч у лiсi, водоймi тощо, є їхнiм власником, якщо вона дiяла вiдповiдно до закону, мiсцевого звичаю або загального дозволу власника вiдповiдної земельної дiлянки. На законодавчому рiвнi не закрiплена процедура i форма надання власником такого дозволу. Існує думка, що загальний дозвiл власника на користування лiсовими ресурсами слiд вважати наданим, якщо власником не встановлено окремих обмежень щодо загального лiсокористування. При цьому на власника лiсу має бути покладено обов’язок щодо iнформування населення через засоби масової iнформацiї чи у iнший спосiб (зокрема, у виглядi спецiальних знакiв, табличок з iнформацiєю про вiдповiднi обмеження, що встановлюються на кордонi лiсу) про встановленi обмеження на лiсокористування.[14] Загальне лiсокористування може бути обмежене в кiлькох випадках. Перша група таких обмежень стосується територiй та об'єктiв природно-заповiдного фонду та деяких iнших категорiй природних територiй, що особливо охороняються. Вiдповiднi обмеження передбаченi Законом України «Про природно-заповiдний фонд України» i передусiм стосуються територiй природних заповiдникiв, заповiдних зон бiосферних заповiдникiв, заказникiв, ботанiчних садiв, дендрологiчних, зоологiчних паркiв i паркiв — пам'яток садово-паркового мистецтва. Спецiальнi обме­ження загального лiсокористування на конкретних територiях i об'єктах природно-заповiдного фонду можуть встановлюватися та­кож положеннями про цi територiї чи об'єкти. Так, наприклад, на територiї природних заповiдникiв, у заповiднiй зонi бiосферних заповiдникiв та нацiональних природних паркiв забороняються усi види лiсокористування. Обмеження права загального лiсокористування можуть накладатися: а) за способами природокористування (наприклад способами, що завдають шкоди вiдтворенню природних ресурсiв), Громадяни пiд час здiйснення загального використання лiсових ресурсiв зобов’язанi виконувати вимоги пожежної безпеки в лiсах, користуватися лiсовими ресурсами способами i в обсягах, що не завдають шкоди вiдтворенню цих ресурсiв та не погiршують санiтарного стану лiсiв. Вiдповiдно до Правил пожежної безпеки в лiсах України, затверджених наказом Держкомлiсгоспу України вiд 27. 12. 2004, протягом пожежонебезпечного перiоду забороняється: · розведення багать у лiсi (крiм тих, що пов’язанi з технологiчними вимогами лiсогосподарських заходiв у спецiально передбачених для цього мiсцях); · заїзд на територiю лiсового фонду (крiм транзитних шляхiв) транспортних засобiв та iнших механiзмiв, за винятком тих, що використовуються для лiсогосподарської мети; · вiдвiдування населенням хвойних насаджень при 5-му класi пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди; · залишати у непередбачених для цього мiсцях лiсу обмащене, просочене бензином, гасом, мастилом або iншими горючими речовинами ганчiр’я тощо; · заправляти пальним у лiсi паливнi баки пiд час роботи двигуна; · експлуатувати машини та iншi механiзми з несправною паливною та iскрогасною системою; · палити або користуватися вiдкритим вогнем пiд час проведення робiт з паливно-мастильними матерiалами (переливання пального, заправлення двигунiв тощо); · використовувати на полюваннi пижi, виготовленi з горючих або здатних тлiти матерiалiв. Максимальнi норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квiтiв, ягiд, горiхiв, грибiв тощо встановлюються органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лiсового господарства Автономної Республiки Крим, територiальних органiв центрального органу виконавчої влади з питань лiсового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республiки Крим, територiальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. України вiд 23 квiтня 1996 р. N 449. Цей порядок визначає, що збiр громадянами у лiсах дикорослих трав'янистих рослин, квiтiв, грибiв, ягiд, горiхiв та iнших плодiв для власного споживання належить до загального використання лiсових ресурсiв i провадиться безкоштовно. Заготiвля другорядних лiсових матерiалiв i побiчнi лiсовi користування повиннi здiйснюватися способами та у термiни, що виключають можливiсть заподiяння шкоди лiсу. Порядком встановленi основа ресурсної бази для заготiвлi в лiсах дикорослих плодiв, горiхiв, грибiв, ягiд, лiкарських рослин, межi, правила та перiодичнiсть їх збору. Отже, незважаючи на те, що для реалiзацiї права загального лiсокористування не потрiбно отримувати спецiальний дозвiл, державою все ж всановлюються певнi обмеження у виглядi норм, способiв збору об’єктiв рослинного свiту та вимог пожежної безпеки з метою збереження та забезпечення вiдтворення лiсових ресурсiв. Право спецiального лiсокористування В порядку спецiального використання природних ресурсiв громадянам, пiдприємствам, установам i органiзацiям надаються у володiння, користування або оренду природнi ресурси на пiдставi спецiальних дозволiв, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здiйснення виробничої та iншої дiяльностi, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пiльгових умовах. На вiдмiну вiд права загального лiсокористування, правом спецiального лiсокористування надiляється спецiальний суб’єкт. Ним може бути як юридична, так i фiзична особа. Для отримання цього права необхiдно попередньо отримати в користування належним чином оформлену земельну дiлянку. Важливою ознакою права спецiального лiсокористування є його мета – як правило, отримання прибутку. Спецiальне лiсокористування здiйснюється на платнiй основi i супроводжується видiленням лiсової дiлянки для встановленої мети, без надання земельних дiлянок. Лiсова дiлянка може бути видiлена одному або кiльком тимчасовим лiсокористувачам для рiзних видiв використання лiсових ресурсiв. Право спецiального лiсокористування має договiрну форму: здiйснення лiсових користувань допускається лише за наявностi спецiальго дозволу – лiсорубного квитка (ордера) або лiсового квитка. На вiдведених земельних дiлянках лiсового фонду можуть використовуватися лише тi лiсовi ресур­си, на якi видано спецiальний дозвiл. Спецiальний дозвiл видається власниками лiсiв або постiйними лiсокористувачами у встановленому порядку також на проведення iнших рубок та робiт, як пов’язаних, так i не пов’язаних iз веденням лiсового господарства. Лiсорубний або лiсовий квиток є основним документом, на пiдставi якого: здiйснюється спецiальне використання лiсових ресурсiв; ведеться облiк дозволених до вiдпуску запасiв деревини та iнших продуктiв лiсу, встановлюються строки здiйснення лiсових користувань та вивезення заготовленої продукцiї, строки i способи очищення лiсосiк вiд порубкових решток, а також облiк природного поновлення лiсу, що пiдлягає збереженню; ведеться облiк плати, нарахованої за використання лiсових ресурсiв Лiсорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лiсового господарства Автономної Республiки Крим, територiальними органами Держкомлiсгоспу, на заготiвлю деревини пiд час проведення рубок головного користування на пiдставi затвердженої в установленому порядку розрахункової лiсосiки. Оформлення дозволiв на спецiальне використання лiсових ресурсiв здiйснюється у встановленому порядку до початку робiт. У виняткових випадках допускається оформлення лiсорубного квитка протягом мiсяця вiд початку рубки. Лiсовий квиток видається власником лiсiв або постiйним лiсокористувачем для: здiйснення побiчних лiсових користувань; використання корисних властивостей лiсiв на умовах короткострокового тимчасового користування (до 1 року). Лiсовий квиток видається щороку на пiдставi лiмiтiв використання лiсових ресурсiв пiд час заготiвлi другорядних лiсових матерiалiв, здiйснення побiчних лiсових користувань (у межах територiї та об’єктiв природно-заповiдного фонду — за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республiки Крим, територiальних органiв Мiнприроди). Для видачi лiсового квитка пiдприємства, установи, органiзацiї i громадяни подають заявку на використання лiсових ресурсiв. Передача лiсового квитка iншому лiсокористувачевi може здiйснюватися власником лiсiв або постiйним лiсокористувачем, якi видали квиток, на пiдставi письмової заяви. Вiдмiтка про передачу лiсового квитка робиться в усiх його примiрниках. З моменту видачi лiсорубного або лiсового квитка видiленi лiсокористувачевi лiсовi дiлянки (лiсосiки) здаються пiд його охорону. Видача дозволiв на спецiальне використання лiсо­вих ресурсiв державного значення здiйснюється у вiдповiдностi з затвер­дженими лiмiтами. До видання Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища наказу вiд 22. 11. 2005, № 419, це питання регулювалося вiдповiдно до "Інструкцiї про порядок встановлення лiмiтiв на використання лiсових ресурсiв державного значення", затвер­дженої наказом Мiнекобезпеки України вiд 31 березня 1993 р. № 26. Сьогоднi ж це питання регулюється Положенням про порядок установлення лiмiтiв використання природних ресурсiв загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 серпня 1992 р. № 459, п. 2 якого зазначає, що лiмiти спецiального використання лiсових ресурсiв встановлюються у порядку, визначеному Лiсовим кодексом України. Вiдповiдно до ЛК лiмiт використання лiсових ресурсiв при заготiвлi другорядних лiсових матерiалiв встановлюється вiдповiдними органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лiсового господарства Автономної Республiки Крим, територiальних органiв центрального органу виконавчої влади з питань лiсового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республiки Крим, територiальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища господарства Автономної Республiки Крим, територiальних органiв центрального органу виконавчої влади з питань лiсового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республiки Крим, територiальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Лiмiтом заготiвлi деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лiсосiка. Заготiвля деревини в порядку рубок головного користування в розмiрах, що перевищують розрахункову лiсосiку, забороняється. Наказом Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 05. 02. 2007 № 38 затверджено Iнструкцiю про порядок погодження та затвердження розрахункових лiсосiк. Розрахункова лiсосiка – науково обґрунтована оптимальною щорiчна норма рубки достиглих деревостанiв, яка обчислюється на тривалий перiод для кожного пiдприємства, що веде лiсове господарство, роздiльно за групами лiсiв, господарствами у кожнiй областi, регiонi. за щорiчними планами, якi складаються з ураху­ванням перспективного плану шляхом розподiлу мiж лiсозаготiвельниками рiчного лiсосiчного фонду держави (необхiдний обсяг заготiвлi деревини по кожному лiсозаготiвельному пiдприємству на рiк). Вiдповiдно до статтi 67 ЛК, у порядку спецiального використання можуть здiйснюватися такi види використання лiсових ресурсiв: 1) заготiвля деревини в порядку рубок головного користування; Порядок та умови здiйснення спецiального використання лiсових ресурсiв встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Заготiвля деревини Заготiвля деревини є основним лiсовим користуванням у частинi задоволення потреб суспiльства у лiсових ресурсах. Порядок заготiвлi деревини регулюється статтями 70-71 ЛК, Правилами рубок головного користування в лiсах України, затвердженими постановою КМУ вiд 27 липня 1995 р. N 559, Порядком спецiального використання лiсових ресурсiв, затвердженим постановою КМУ вiд 23 травня 2007 р. N 761. Заготiвля деревини здiйснюється при використаннi лiсових ресурсiв у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих i перестiйних деревостанах. Заготiвля деревини пiд час проведення рубок головного користування здiйснюється з дотриманням принципiв безперервного, невиснажливого i рацiонального використання лiсових ресурсiв, збереження умов вiдтворення високопродуктивних деревостанiв, їх екологiчних та iнших корисних властивостей. Деревина заготовляється також пiд час здiйснення лiсогосподарських заходiв, не пов’язаних з використанням лiсових ресурсiв (полiпшення якiсного складу лiсiв), та пiд час проведення iнших заходiв (розчищення лiсових дiлянок, вкритих лiсовою рослиннiстю, у зв’язку з будiвництвом гiдровузлiв, трубопроводiв, шляхiв тощо). Пiд час проведення заготiвлi деревини не дозволяються вирубування та пошкодження: цiнних i рiдкiсних дерев та чагарникiв, занесених до Червоної книги України; у встановленому порядку надано це право. Рубки головного користування — це вирубування стиглих деревостанiв з метою заготiвлi деревини. Рубки в пристигаючих деревостанах можуть проводитись у виняткових випадках в лiсах другої групи з дозволу Мiнлiсгоспу, погодженого з Мiнекобезпеки. Рубки головного користування проводяться в: експлуатацiйних лiсах; захисних лiсах, що прилягають до смуг вiдведення дiючих i тих, якi будуються, залiзниць, автомобiльних дорiг державного значення, вздовж берегiв рiчок, навколо озер, водойм та iнших водних об’єктiв, а також захисних лiсах, що є байрачними або площа яких становить до 100 гектарiв, або якi розташованi серед безлiсної мiсцевостi; рекреацiйно-оздоровчих лiсах, розташованих у межах третьої зони округiв санiтарної охорони лiкувально-оздоровчих територiй i курортiв та в лiсогосподарськiй частинi лiсiв зелених зон; лiсах природоохоронного, наукового, iсторико-культурного призначення в межах господарської зони нацiональних природних i регiональних ландшафтних паркiв, а також заказниках. Залежно вiд категорiї лiсiв, лiсорослинних умов, бiологiчних особливостей деревних порiд, типу лiсу, складу i вiкової структури деревостанiв, наявностi та стану пiдросту господарсько цiнних порiд, ступеня стiйкостi ґрунтiв проти ерозiї, стрiмкостi схилiв та iнших особливостей застосовуються такi системи рубок: Вибiрковi — рубки, пiд час яких перiодично вирубується частина дерев, що є перестiйними i стиглими, а лiсова дiлянка залишається постiйно вкритою лiсовою рослиннiстю; Поступовi — рубки, пiд час яких передбачається видалення деревостану за кiлька прийомiв; Суцiльнi — рубки, пiд час яких весь деревостан вирубується повнiстю, за винятком насiнникiв, життєздатного пiдросту i молодняку, цiнних i рiдкiсних видiв дерев та чагарникiв, що пiдлягають збереженню; Комбiнованi — несуцiльнi рубки, пiд час яких поєднуються елементи рiзних систем поступових i вибiркових рубок. Для заготiвлi деревини пiд час рубок головного користування включають перестiйнi i стиглi деревостани, з яких до першочергової рубки призначають пошкодженi, тi, що усихають, iншi деревостани, що потребують термiнової рубки за своїм станом, i деревостани, якi вийшли з пiдсочування. Деревостани, що потребують термiнової рубки, але за породами та категорiями лiсiв не збiгаються з розрахунковою лiсосiкою, вирубуються в межах її загального розмiру замiсть здорових деревостанiв. Заготiвлю деревини пiд час розчищення просiк уздовж лiнiй зв’язку, електромереж, iнших iнженерних споруд здiйснюють в установленому порядку пiдприємства, установи, органiзацiї або громадяни, у вiданнi яких вони перебувають. За домовленiстю заготiвлю деревини можуть здiйснювати власники лiсiв або постiйнi лiсокористувачi. Пiд час проведення рубок головного користування забезпечується збереження життєздатного пiдросту i молодняку господарсько цiнних порiд, не дозволяється вирубування i пошкодження цiнних i рiдкiсних видiв дерев та чагарникiв, занесених до Червоної книги України, насiнникiв i плюсових дерев. Дiлянки лiсу площею до 3 гектарiв у степовiй i до 5 гектарiв в iнших зонах незалежно вiд їх форми можуть вiдводитись для рубки повнiстю. Дiлянки лiсу площею до 5 гектарiв, розташованi серед вкритих лiсовою рослиннiстю земель, вiдводяться для рубки на рiк за умови, що їх загальна площа в кварталi не перевищуватиме подвiйного розмiру максимальної площi лiсосiк. У лiсах другої групи дiлянки пристигаючих насаджень площею до 0,5 гектара, розташованi серед стиглих деревостанiв або сумiжнi з ними, можуть включатись до лiсосiки i призначатися для рубки, якщо загальна її площа не перевищить максимального розмiру лiсосiки. Дiлянки молоднякiв i середньовiкових деревостанiв площею 0,3 гектара i бiльше, розташованi серед лiсосiки, вiдмежовуються в натурi, наносяться на план лiсосiки i не включаються в експлуатацiйну площу. У лiсах, що зазнали радiоактивного забруднення, рубки головного користування проводяться пiсля реабiлiтацiї лiсiв. У лiсах, що знаходяться в межах прикордонної смуги, рубки головного користування проводяться з урахуванням режиму територiї. Особливостi проведення рубок головного користування залежно вiд категорiй лiсiв, породного складу деревостанiв, а також лiсорослинних умов визначаються Держкомлiсгоспом за погодженням з Мiнприроди. Весь комплекс лiсосiчних робiт, включаючи пiдготовку лiсосiк до рубки, лiсокористувачi зобов’язанi виконувати способами, якi виключають або обмежують негативний вплив на стан лiсiв, їх вiдтворення, а також на стан грунтiв, водойм та iнших природних об’єктiв. У лiсорубних квитках повинен зазначатися спосiб рубки i очищення лiсосiки, кiлькiсть пiдросту господарсько цiнних порiд, який повинен бути збережений пiд час розробки лiсосiки, та iншi заходи щодо лiсовiдновлення на зрубах. На кожну лiсосiку до початку її розробки складається технологiчна карта, яка з врахуванням конкретних умов вiдображає лiсiвничi та органiзацiйнi вимоги до виконання робiт. Технологiчна карта вмiщує, зокрема, перелiк пiдготовчих робiт, визначає схему розробки лiсосiки з нанесенням на нiй виробничих об’єктiв, устаткування, шляхiв, волокiв, способи виконання лiсозаготiвельних операцiй (валка, обрубка, трелювання, кряжування, сортування, штабелювання, навантаження деревини, очищення мiсць рубок), черговiсть розробки пасiк, передбачає заходи щодо охорони працi, запобiгання ерозiї грунтiв, збереження пiдросту i молодняку тощо. Пiсля закiнчення лiсосiчних робiт величина дiлянок з пошкодженою поверхнею грунту, включаючи волоки, навантажувальнi майданчики тощо, не повинна перевищувати 15 вiдсоткiв. Пiсля закiнчення розробки лiсосiк лiсокористувачi зобов’язанi привести землi, порушенi внаслiдок лiсових користувань, у стан придатний для використання за призначенням, вжити найпростiших заходiв до запобiгання розмиву волокiв, поправити весь збережений та вирубати пошкоджений i всохлий пiдрiст i молодняк, а також провести очищення русел водотокiв вiд порубкових решток, вiдремонтувати пошкодженi пiд’їзнi шляхи. Пiд час пiдготовки всiєї лiсосiки до рубки, а у разi потреби її частини, визначаються способи лiсовiдновлення. При цьому враховуються лiсiвничi особливостi деревних порiд, лiсорослиннi умови, досвiд i можливостi господарства. Пiсля закiнчення лiсосiчних робiт i очищення мiсць рубок проводиться облiк кiлькостi пiдросту, який зберiгся. рубки, суцiльнi санiтарнi рубки, лiсовiдновнi рубки в деревостанах, що втрачають захиснi, водоохороннi та iншi природнi властивостi; прокладання квартальних просiк, догляд за пiдростом та за узлiссям тощо). Цi рубки регулюються Правилами рубок, пов'язаних з веденням лiсового господарства та iнших рубок, затвердженими постановою КМУ вiд 16 травня 1996 р. N 535. В цьому випадку, на вiдмiну вiд рубок головного призначення заготiвля сировини є лише супутнiм процесом до заходiв, спрямованих на покращення якiсного складу лiсiв чи досягнення iнших цiлей (у випадку iнших рубок).[15] Обсяги заготiвлi деревини пiд час проведення рубок, пов'язаних з веденням лiсового господарства, визначаються на пiдставi обстежень, що проводяться лiсовпорядними службами та вiдповiдними працiвниками лiсогосподарських пiдприємств. У лiсах заповiдникiв, заповiдних i рекреацiйних зон нацiональних природних i регiональних ландшафтних паркiв, пам'яток природи, заповiдних урочищ у виняткових випадках можуть проводитись санiтарнi рубки, рубки, пов'язанi з реконструкцiєю малоцiнних деревостанiв та влаштуванням протипожежних розривiв, лише на пiдставi наукового обґрунтування i за погодженням з органами Мiнекобезпеки. Рубки догляду за лiсом полягають у перiодичному вирубуваннi дерев, подальше збереження яких в складi насаджень недоцiльне. Головними завданнями рубок догляду є: полiпшення якостi i породного складу насаджень; збереження i посилення екологiчних (захисних, водоохоронних, санiтарно-гiгiєнiчних, оздоровчих, рекреацiйних), естетичних та iнших властивостей лiсу; пiдвищення стiйкостi та продуктивностi насаджень; створення умов для скорочення термiнiв вирощування технiчно стиглої деревини. Рубки догляду за лiсом подiляються на такi види: освiтлення; прочищення; прорiджування; прохiдна рубка. Рубки освiтлення формують насадження бажаного складу та густоти, забезпечують таку участь головної породи в насадженнi, яка вiдповiдає конкретним лiсорослинним умовам та призначенню створюваного насадження. Рубки прочищення забезпечують склад i форму деревостану (вiдрiзняються вiд освiтлення тим, що створюють рiвномiрне розмiщення дерев головної породи на площi, формують оптимальну структуру майбутнього деревостану, регулюють кiлькiсне спiввiдношення мiж окремими породами). небажане, то продовжується його полiпшення, формується другий ярус у складних деревостанах); складу, структури та пiдвищення стiйкостi деревостану). Рубки догляду провадяться способами, що не викликають ерозiї ґрунтiв, пошкодження дерев, якi залишаються для подальшого росту, виключають можливiсть негативного впливу на стан лiсiв та водоймищ. До iнших видiв рубок, пов'язаних з веденням лiсового господарства, належать: вибiрковi санiтарнi рубки; лiсовiдновнi рубки в деревостанах, що втрачають захиснi, водоохороннi та iншi природнi властивостi; рубки, пов'язанi з реконструкцiєю малоцiнних молоднякiв i похiдних деревостанiв; Санiтарнi рубки спрямовуються на оздоровлення лiсiв, запобiгання захворюванню i пошкодженню насаджень i здiйснюються в порядку, встановленому Санiтарними правилами в лiсах України. Лiсовiдновнi рубки в деревостанах, що втрачають захиснi, водоохороннi та iншi кориснi властивостi, проводяться з метою поновлення цих властивостей, створення умов для вирощування стiйких, високопродуктивних деревостанiв. Рубки, пов'язанi з реконструкцiєю малоцiнних молоднякiв та похiдних деревостанiв, проводяться з метою забезпечення належного використання лiсорослинних умов, пiдвищення продуктивностi, стiйкостi та довговiчностi, посилення захисних властивостей насаджень. сильно зрiдженi, з куртинним розмiщенням дерев молодняки природного та штучного походження; низькоповнотнi насадження; деревостани, якi за своїм складом не вiдповiдають лiсорослинним умовам i є малоцiнними в господарському вiдношеннi. Реконструктивнi рубки проводяться способами, якi забезпечують проведення робiт з вiдновлення лiсу вiдповiдно до Технiчних вказiвок щодо виправлення i замiни (реконструкцiї) малоцiнних насаджень в лiсах України. Рубки, пов'язанi з прокладанням квартальних просiк, полягають в звiльненнi вiд лiсової рослинностi смуг, ширина яких визначається при лiсовпорядкуваннi. Заготiвля другорядних лiсових матерiалiв У лiсах без заподiяння їм шкоди може здiйснюватися заготiвля живицi, пнiв, лубу та кори, деревної зеленi, деревних сокiв. Заготiвля живицi здiйснюється шляхом пiдсочування у стиглих хвойних деревостанах, якi пiсля закiнчення строкiв пiдсочування вирубуються, а також у пристигаючих деревостанах, якi до часу закiнчення пiдсочування пiдлягатимуть вирубуванню. Живиця (смола хвойних дерев) використовується для одержання медичних препаратiв, а також у технiчних цiлях. Живицю одержують шляхом пiдсочки, тобто надрiзу на корi стиглих та пристигаючих хвойних насаджень: сосни — не ранiше нiж за 10 рокiв, ялини — за 3 роки, модрини — за 5 рокiв до призначення їх до суцiльної рубки. Вiд­повiдно до ст. 61 ЛК, Правил заготiвлi жи­вицi в лiсах України, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 лютого 1996 р., заготiвля живицi здiйснюється пере­важно постiйними та тимчасовими лiсокористувачами — пiдпри­ємствами лiсозаготiвельної промисловостi на пiдставi спецiального дозволу — лiсорубного квитка, який видається на весь термiн експлуатацiї дiлянки, призначеної для пiдсочки. Основу сировинної бази пiдсочки становлять стиглi та пристигаючi насадження I - IV класiв бонiтету, в складi яких налiчується 40 i бiльше вiдсоткiв придатних для пiдсочки дерев хвойних порiд, що пiсля закiнчення термiну пiдсочки будуть призначенi до суцiльної або останнього прийому поступової рубки головного користування. Для пiдсочки не призначаються: насадження в осередках розмноження шкiдникiв до їх лiквiдацiї; насадження в лiсах, де згiдно з законодавством не допускається проведення рубок головного користування; насадження, послабленi внаслiдок пожеж, пошкодженi шкiдниками, хворобами та iншими несприятливими факторами; насадження, в яких передбачається проведення вибiркових рубок головного користування. Для кожного постiйного лiсокористувача лiсовпоряднi органи пiд час проведення лiсовпорядкування складають план пiдсочки насаджень з розподiлом за роками, який вiдповiдає плану рубок головного користування. Насадження передаються для пiдсочки на весь перiод експлуатацiї i призначаються до рубки тiльки пiсля закiнчення встановленого термiну пiдсочки. Крiм заготiвлi живицi ЛК передбачає можливiсть заготiвлi таких другорядних лiсових матерiалiв як пнiв, лубу, кори дерев, деревної зеленi i сокiв. Цi питання регулюються Порядком заготiвлi другорядних лiсових матерiалiв i здiйснення побiчних лiсових користувань в лiсах України, затвердженого Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23 квiтня 1996 р. N 449, Інструкцiєю про порядок видачi дозволiв на спецiальне використання лiсових ресурсiв та Порядком спецiального використання лiсових ресурсiв. Така заготiвля здiйснюється для потреб виробничої та комерцiйної дiяльностi з метою їх промислової переробки, розвитку лiсових промислiв i задоволення потреб населення i повинна проводитись за плату на пiдставi дозволу – лiсового квитка i тiльки у межах видiлених дiлянок лiсового фонду. Вiдповiдно до вимог ст. 72 Лiсового кодексу України заготiвля другорядних лiсових матерiалiв повинна здiйснюватись без заподiяння шкоди лiсу. Пнi дерев заготовляються для отримання осмолу (сировина для смолоскипидарного виробництва) та дров. Забороняється заготiвля пнiв у смузi завширшки 50 метрiв уздовж водотокiв. Луб заготовляється в перiод iнтенсивного руху сокiв (квiтень-травень) шляхом знiмання кори з дерев, призначених для рубки у поточному роцi. Кора деревних порiд (дуба, крушини, калини, ялини тощо) заготовляється з метою отримання лiкарської сировини, а також технiчної сировини для виробництва дьогтю. Кора для виробництва дьогтю заготовляється з дерев берези, призначених для рубки в найближчi два роки, або iз зрубаних i вiтровальних дерев протягом року. До деревної зеленi належать дрiбнi пагони i гiлки дерев, пiдлiску, пiдросту та цiлi дерева, що заготовляються з метою приготування корму для тварин, а також задоволення технiчних, ритуальних та iнших потреб. Цiлi дерева заготовляються (викопуються) для садiння на землях iнших категорiй. Заготiвлю деревної зеленi здiйснюють на спецiально визначених лiсових дiлянках або сумiщають з проведенням рубок. Із дерев, що ростуть, зелень заготовляють тiльки пiд час обрiзування гiлок при формуваннi крони. з придатних для пiдсочування дерев на спецiально створених деревостанах; на дiлянках лiсу, якi видiляються за 10 рокiв до проведення рубок головного користування або iнших рубок (коли деревостан призначено до рубки); з пнiв дерев, зрубаних напередоднi соковидiлення. З метою полегшення свердлiння зачищають сокирою або стругом кору дерева, не допускаючи пошкодження луб'яного шару. Пiсля закiнчення сезону канали замазують садовим варом, вiконною замазкою, живичною пастою або глиною з вапном. У наступний сезон канали закладають на рiвнi каналiв першого року пiдсочки з додержанням установлених iнтервалiв. У разi погiршення санiтарного стану деревостанiв заготiвля соку припиняється достроково. Термiни проведення заготiвельних робiт визначаються постiйними лiсокористувачами i зазначаються у лiсовому квитку. Як правило, пнi заготовляються протягом року, луб – лише в перiод iнтенсивного руху сокiв (квiтень-травень), кора – у весняний перiод iз дерев i чагарникiв, призначених для рубки в поточному роцi.[16] Пiсля завершення робiт територя, де заготовлялися пнi, має бути приведена до стану, придатного для лiсогосподарського використання. Побiчнi лiсовi користування Серед видiв права лiсокористування особливе мiсце займають побiчнi лiсовi користування. У ст. 73 Лiсового кодексу вказано, що до побiчних лiсових користувань належать: випасання худоби, розмiщення пасiк, заготiвля сiна, деревних сокiв, збирання i заготiвля дикорослих плодiв, горiхiв, грибiв, ягiд, лiкарських рослин i технiчної сировини, лiсової пiдстилки та очерету. Здiйснення побiчних лiсових користувань повинно провадитися без заподiяння шкоди лiсу. Вiдповiдно до Порядку здiйснення побiчних лiсових користувань в лiсах України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23 квiтня 1996 р. № 449 та Порядком спецiального використання лiсових ресурсiв, побiчнi лiсовi користування можна подiлити на двi групи. До першої вiднесено побiчнi лiсовi користування, об'єктом яких є лiс - заготiвля (збирання) дикорослих плодiв, горiхiв, грибiв, ягiд, лiкарських рослин; заготiвля деревних сокiв; збирання лiсової пiдстилки. До другої - не тiльки лiс, але й землi лiсового фонду, не покритi лiсом, - розмiщення пасiк, заготiвля сiна i випасання худоби, заготiвля очерету. Здiйснення побiчних лiсових користувань (включаючи спецiально створенi для цього насадження) для потреб виробничої та комерцiйної дiяльностi належать до спецiального використання, провадяться за плату на пiдставi спецiального дозволу - лiсового квитка i тiльки у межах вiдведених земельних дiлянок лiсового фонду. Збiр рослин (їх частин) i грибiв, занесених до Червоної книги України, забороняється.[17] Основу ресурсної бази для заготiвлi в лiсах дикорослих плодiв, горiхiв, грибiв, ягiд, лiкарських рослин становлять: ягiдники у разi проективного покриття ними понад 10 вiдсоткiв площi земель лiсового фонду i лiкарськi рослини - 5 вiдсоткiв; насадження, у складi яких нараховується понад 50 плодових i горiхоплiдних кущiв i дерев на гектарi. Обсяги щорiчних заготiвель продукцiї встановлюються постiйними лiсокористувачами на пiдставi матерiалiв лiсовпорядкування. Заготiвля лiсових продуктiв для одержання харчової та лiкарської сировини в лiсах, де здiйснювалися заходи боротьби iз шкiдниками та хворобами з використанням хiмiчних засобiв, i в лiсонасадженнях, що знаходяться у смузi вiдводу автомобiльних шляхiв i зонах впливу хiмiчних та промислових виробництв, провадиться з дотриманням вiдповiдних санiтарних норм i правил. Оптимальнi термiни заготiвель дикорослих плодiв i грибiв визначаються постiйними лiсокористувачами, виходячи iз календарних термiнiв їх достигання i зазначаються у лiсовому квитку. Пiд час збирання лiкарських рослин необхiдно дотримуватись таких вимог: заготовляти пiдземнi частини рослин (корiння, кореневища, бульби, цибулини) тiльки пiсля достигання i осипання насiння, залишати частину рослин для вiдновлення заростей, а молодi рослини - для подальшого росту; зрiзати траву без грубих приземних частин, не виривати рослини з корiнням, кореневищами, бульбами, цибулинами; залишати кращi екземпляри квiток i суцвiть для запилення i наступного вiдновлення рослин, не допускати зрiзування та обламування гiлок дерев i чагарникiв. Збiр лiкарської сировини допускається в таких межах (вiд загального бiологiчного запасу на дiлянцi): пiдземних частин рослин (корiння, кореневища, бульби, цибулини) - до 10 вiдсоткiв; трави, листя, квiток, суцвiть трав'янистих рослин, дерев i чагарникiв - до 40 вiдсоткiв. Постiйнi лiсокористувачi пiд час здiйснення побiчних користувань зобов'язанi забезпечувати невиснажливiсть ресурсiв харчових, лiкарських i технiчних рослин з урахуванням збереження цiлiсностi екосистем. Заготiвля рослинної сировини на однiй i тiй же територiї проводиться перiодично, зокрема: суцвiть, плодiв, iнших надземних органiв однорiчних рослин - один раз на два роки; надземних частин багаторiчних рослин (листя, стебла, бруньки) - один раз на п'ять рокiв; пiдземних частин всiх рослин - один раз у десять рокiв. Найбiльш придатними для розмiщення пасiк є мiшанi лiси з наявнiстю медоносiв: липи, клена, верби, горобини, жимолостi, крушини, глоду, чорницi, малини, вересу, калини, терну тощо. Перiод розмiщення вуликiв i пасiк визначається залежно вiд календарних термiнiв цвiтiння медоносiв. Мiсця розмiщення вуликiв i пасiк визначаються постiйними користувачами земельних дiлянок лiсового фонду з урахуванням умов ведення лiсового господарства та спецiального використання лiсових ресурсiв. На дiлянках для розмiщення вуликiв i пасiк дозволяється спорудження тимчасових (не капiтальних) будiвель без права вирубування дерев i чагарникiв, розчищення та розорювання земельних дiлянок лiсового фонду. квитку. Випасання худоби, за винятком кiз, дозволяється на вкритих i не вкритих лiсовою рослиннiстю землях лiсового фонду, якщо це не завдає їм шкоди. Мiсця та термiни випасання худоби зазначаються у лiсовому квитку. На територiях об'єктiв природно-заповiдного фонду випасання худоби може здiйснюватися лише за умови, що воно не суперечить їх цiльовому призначенню. у державних захисних i полезахисних лiсових смугах, протиерозiйних лiсах, особливо цiнних лiсових масивах, лiсах першого та другого поясiв зон санiтарної охорони джерел водопостачання, лiсах першої i другої зон округiв санiтарної охорони лiкувально-оздоровчих територiй та iнших категорiй захисностi лiсiв, де це передбачено законодавчими актами; на площах лiсових культур, природних молоднякiв i у насадженнях з наявнiстю жiттєздатного пiдросту - до досягнення ними висоти, коли вершини не пошкоджуються тваринами, на лiсонасiннєвих та iнших плантацiях, а також дiлянках, де проводяться заходи сприяння природному поновленню лiсiв; на зрубах та iнших не вкритих лiсовою рослиннiстю землях, призначених для природного вiдновлення лiсiв; на площах з легкорозмивними та легкорозвiюваними грунтами та у мiсцях масового зростання ягiдникiв i грибiв; без пастуха, за винятком випасання на огороджених дiлянках або на прив'язi; з використанням собак. За рiшенням мiсцевих органiв державної виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, в межах їх компетенцiї, можуть передбачатись також iншi обмеження випасання худоби в лiсах. Збирання лiсової пiдстилки допускається в окремих випадках у лiсах другої групи, причому на однiй i тiй же площi не частiше нiж один раз протягом 5 рокiв. Термiн збирання зазначається у лiсовому квитку. Збирання лiсової пiдстилки забороняється на лiсових дiлянках, розташованих у бiдних лiсорослинних умовах, на дiлянках, де грунти пiддаються ерозiї, та в мiсцях масового розмноження грибiв. заготiвлi очерету зазначаються у лiсовому квитку. Використання лiсiв для iнших цiлей у повiтрi. Ця його можливiсть i є метою використання лiсових ресурсiв з санiтарно-гiгiєнiчною, рекреацiйною, оздоровчою та iншою метою. Правове регулювання використання лiсових ресурсiв у культурно-оздоровчих, рекреацiйних, спортивних i туристичних цiлях та проведення науково-дослiдних робiт забезпечується вимогами статей 74 - 75 Лiсового кодексу України. Використання корисних властивостей лiсiв для культурно-оздоровчих, рекреацiйних, спортивних, туристичних i освiтньо-виховних цiлей та проведення науково-дослiдних робiт здiйснюється з урахуванням вимог щодо збереження лiсового середовища та природних ландшафтiв, з дотриманням правил архiтектурного планування примiських зон i санiтарних вимог. Право користування лiсом у культурно-оздоровчих, рекреацiйних, спортивних i туристичних цiлях оформляється вiдповiдно до норм як лiсового, так i земельного законодавства, що виражається у двох правових формах його реалiзацiї – регламентацiєю порядку розмiщення в лiсах i на землях лiсового фонду туристських таборiв, баз вiдпочинку тощо, а також через здiйснення загального використання лiсових ресурсiв. Видiлення лiсових дiлянок для культурно-оздоровчих, рекреацiйних, спортивних, туристичних i освiтньо-виховних цiлей здiйснюється з урахуванням схем районного планування, генеральних планiв розвитку населених пунктiв, програм розвитку лiсового господарства Автономної Республiки Крим, областей, а також матерiалiв лiсовпорядкування. У разi вiдсутностi зазначених схем, планiв i програм або iнших матерiалiв пропозицiї щодо видiлення лiсових дiлянок для культурно-оздоровчих, рекреацiйних, спортивних, туристичних i освiтньо-виховних цiлей можуть вносити органи Держкомлiсгоспу, власники лiсiв або постiйнi лiсокористувачi, заiнтересованi пiдприємства, установи, органiзацiї i громадяни. Вiдповiдно до вимог лiсового законодавства мiсцевi ради, державнi адмiнiстрацiї усiх рiвнiв разом з органами лiсового господарства залучають зазначених суб'єктiв цього виду права лiсокористування (пiдприємства, установи, органiзацiї та громадян) до проведення заходiв з благоустрою лiсових дiлянок i культурно-побутового обслуговування населення з урахуванням необхiдностi збереження лiсового середовища i природних ландшафтiв одержанням правил архiтектурного планування примiських зон i санiтарних вимог. та оздоровчi функцiї. Використання лiсiв для вказаних цiлей юридичними особами здiйснюється за плату в межах умов договорiв з лiсогосподарськими пiдпри­ємствами на використання лiсових ресурсiв у межах наданих земельних дiлянок лiсового фонду. Використання корисних властивостей лiсiв може бути тимчасово зупинене у разi високої пожежної небезпеки, незадовiльного стану лiсiв внаслiдок ущiльнення ґрунту їх вiдвiдувачами, виникнення вогнищ шкiдникiв i хвороб лiсу та iнших факторiв, що призводять до ослаблення природних функцiй лiсiв. З метою вивчення закономiрностей розвитку лiсових екосистем реалiзується право науково-дослiдного лiсокористування. Головною метою такого права є виявлення, вивчення, збереження i викори­стання генетичного фонду рослин у лiсах України шляхом застосування наукових досягнень генетики i селекцiї деревних порiд. робiт у лiсах пiдприємствам, уста­новам i органiзацiям можуть надаватися спецiальнi дiлянки, на яких можуть бути обмеженi або повнiстю забороненi лiсовi корис­тування iнших лiсокористувачiв, у тому числi громадян, якщо це не сумiсно з цiлями проведення науково-дослiдних робiт. Рiшення про обмеження чи заборону таких видiв права користування приймають мiсцевi ради за погодженням з постiйними лiсокористувачами. Суб'єктами права користування лiсом з зазначеною метою є лiсогосподарськi науково-дослiднi установи i органiзацiї, заповiдники, лiсовi насiннєво-виробничi станцiї, спецiалiзованi насiннєвi лiсгоспи, селекцiйно-розсадниковi комплекси тощо. Право лiсокористування для цiєї мети здiйснюється в межах земельних дiлянок лiсового фонду, що надаються у тимчасове користування мiсцевими радами за погодженням з органами лiсового господарства. Лiс — це самостiйний i вiдтворюваний об'єкт природи i складова навколишнього природного середовища; об'єкт рослинного свiту; об'єкт державної власностi у виглядi сукупностi дерев, чагарникiв, iншої лiсової рослинностi, ґрунтового покрову разом iз тваринним свiтом, мiкроорганiзмами та iншими природними компонентами, що взаємопов’язанi у своєму розвитку, впливають один на одного i на навколишнє природне середовище; джерело одержання деревини та iншої лiсової продукцiї, що є базою ведення рiзних галузей господарювання; об'єкт природи, який виконує клiматорегулюючi, захиснi, водоохороннi, санiтарно-гiгiєнiчнi, оздоровчi, рекреацiйнi, естетичнi, виховнi та iншi функцiї та який впливає на навколишнє природне середовище; розмiщений на спецiально видiлених землях i зареєстрований у державних лiсо облiкових документах як лiс, об’єкт власностi, управлiння, використання та охорони. Право лiсокористування може розглядатися в об’єктивному i суб’єктивному значеннях. Як правовий iнститут лiсового права, що включає в себе сукупнiсть правових норм, якi регулюють вiдповiдну групу лiсових правовiдносин, право лiсокористування розглядається з об'єктивної точки зору. Право лiсокористування з суб'єктивної точки зору — це сукупнiсть повноважень особи щодо використання, охорони, захисту i вiдтворення лiсiв. Використання природних ресурсiв в Українi здiйснюється в порядку загального i спецiального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсiв для задоволення життєво необхiдних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреацiйних, матерiальних тощо) безоплатно, без закрiплення цих ресурсiв за окремими особами i надання вiдповiдних дозволiв, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. Обмеження права загального лiсокористування можуть накладатися: а) за способами природокористування (наприклад способами, що завдають шкоди вiдтворенню природних ресурсiв), б) за видами (наприклад, заборона випасання худоби, полювання, рибальства тощо), в) за строками ( в певний перiод року, в перiод гнiздування птахiв, у нiчний час тощо). В порядку спецiального використання природних ресурсiв громадянам, пiдприємствам, установам i органiзацiям надаються у володiння, користування або оренду природнi ресурси на пiдставi спецiальних дозволiв (лiсорубного квитка (ордера) або лiсового квитка), зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здiйснення виробничої та iншої дiяльностi. На вiдведених дiлянках лiсового фонду можуть використовуватися лише тi лiсовi ресур­си, на якi видано спецiальний дозвiл. Заготiвля деревини є основним лiсовим користуванням у частинi задоволення потреб суспiльства у лiсових ресурсах. Вона здiйснюється при використаннi лiсових ресурсiв у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих i перестiйних деревостанах. Деревина заготовляється також пiд час здiйснення лiсогосподарських заходiв, не пов’язаних з використанням лiсових ресурсiв (полiпшення якiсного складу лiсiв), та пiд час проведення iнших заходiв (розчищення лiсових дiлянок, вкритих лiсовою рослиннiстю, у зв’язку з будiвництвом гiдровузлiв, трубопроводiв, шляхiв тощо). Заготiвля деревини в порядку проведення рубок головного користування, а також iнших рубок, пов’язаних iз веденням лiсового господарства, проводиться власниками лiсiв i постiйними лiсокористувачами, яким у встановленому порядку надано це право. У лiсах без заподiяння їм шкоди може здiйснюватися заготiвля другорядних лiсових матерiалiв: живицi, пнiв, лубу та кори, деревної зеленi, деревних сокiв. Вiдповiдно до вимог ст. 72 Лiсового кодексу України ця дiяльнiсть повинна здiйснюватись без заподiяння шкоди лiсу. Заготiвля живицi здiйснюється шляхом пiдсочування у стиглих хвойних деревостанах, якi пiсля закiнчення строкiв пiдсочування вирубуються, а також у пристигаючих деревостанах, якi до часу закiнчення пiдсочування пiдлягатимуть вирубуванню. Пнi дерев заготовляються для отримання осмолу та дров. Забороняється заготiвля пнiв у смузi завширшки 50 метрiв уздовж водотокiв. Луб заготовляється в перiод iнтенсивного руху сокiв шляхом знiмання кори з дерев, призначених для рубки у поточному роцi. Заготiвлю деревної зеленi здiйснюють на спецiально визначених лiсових дiлянках або сумiщають з проведенням рубок. Із дерев, що ростуть, зелень заготовляють тiльки пiд час обрiзування гiлок при формуваннi крони. До побiчних лiсових користувань належать: випасання худоби, розмiщення пасiк, заготiвля сiна, деревних сокiв, збирання i заготiвля дикорослих плодiв, горiхiв, грибiв, ягiд, лiкарських рослин i технiчної сировини, лiсової пiдстилки та очерету. щодо збереження лiсового середовища та природних ландшафтiв, з дотриманням правил архiтектурного планування примiських зон i санiтарних вимог. Використання лiсiв для вказаних цiлей юридичними особами здiйснюється за плату в межах умов договорiв з лiсогосподарськими пiдпри­ємствами на використання лiсових ресурсiв у межах наданих земельних дiлянок лiсового фонду. Але, незважаючи на достатньо детальне регулювання на нормативному рiвнi права користування лiсовими ресурсами, деякi питання лишились поза увагою правотворця. Так невизначеними на сьогоднi є: а) процедура i форма надання власником земельної дiлянки лiсового фонду загального дозволу для здiйснення громадянами права загального лiсокористування (збiр ягiд, грибiв тощо); б) максимальнi норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квiтiв, ягiд, горiхiв, грибiв та iнших ресурсiв лiсу; в) лiмiти на спецiальне використання лiсових ресурсiв державного значення (на сьогоднi врегульованими є лише лiмiти заготiвлi деревини в порядку рубок головного використання у виглядi розрахункової лiсосiк та деякi iншi питання. [1] Нацiональна доповiдь про стан навколишнього природного середовища в Українi. – К., 1998 – с. 39. [2] Попков М., Сторожук В., Пол якова Л., Кирилюк С, Савущик Н. О ключевых понятиях лесного законодательства Украины. — WoodBussiness, 2002. — №1. — С. 18-22. [3] Горбовой В. Ф. Предмет и система советского лесного прав Красноярск, 1984. — С. 8 [4] Вiдомостi Верховної Ради (ВВР) 1994, N 17, ст. 99 [8] Крассов О. И. Право лесопользования в СССР. — М., 1990. — С. 27 [9] Крассов О. И. Право лесопользования в СССР. — М., 1990. — С. 28 [10] Екологiчне право України. Академiчний курс: Пiдручнк / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2005. – с. 96 [11] Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1991, N 41, ст. 546 [12] Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 [14] Шершун Сергiй Миколайович. Еколого-правове регулювання лiсокористування в Українi: Автореферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Київ, 2005 [15] Костицький В. В. Лiсове право України. – К.: ЗАТ Нiчлава”, 1999. – с. 56 [16] Екологiчне право України. Академiчний курс: Пiдручнк / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2005. – с. 537 [17] Екологiчне право: Особлива частина: Повний акад. курс / за ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – с. 382