Особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва

Особливостi епiзоотологiї, дiагностики, лiкування та профiлактики демодекозу собак в умовах м. Києва КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ДОПУСТКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ д. в. н., проф. _______________ В. Ф. Галат 03. 02. 03 – ДР. 680с 03 06 13. 064. ПЗ Студент-дипломник ___________ В. В. Ошовський к. в. н., доцент _____________ М. П. Прус Консультанти: з охорони працi д. м. н., професор _____________ В. Г. Цапко к. б. н., доцент _____________ М. Т. Радiонов 2003 ЗМІСТ ЗАВДАННЯ НА ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ.. 3 РЕФЕРАТ. 4 1. ВСТУП.. 5 2. 2. МОРФОЛОГІЯ ЗБУДНИКА ДЕМОДЕКОЗУ.. 7 2. 3. ПАТОГЕНЕЗ ТА БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КЛІЩІВ DEMODEX CANIS. 10 2. 5. ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ ТА ДІАГНОСТИКА ДЕМОДЕКОЗУ.. 16 2. 7. ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ ПРИ ДЕМОДЕКОЗІ 33 2. 8. ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ПРОТИ ДЕМОДЕКОЗУ.. 36 2. 9. ЗАКЛЮЧЕННЯ З ОГЛЯДУ ЛІТЕРАТУРИ.. 37 3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 39 3. 1. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 39 3. 2. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІКИ.. 45 3. 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ. 46 3. 3. 2. ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК.. 52 3. 3. 3. УСКЛАДНЕННЯ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК.. 55 3. 3. 4. ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СПОСОБІВ ЛІКУВАННЯ ІВЕРМЕКТИНОМ І АМІТРАЗІНОМ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК.. 56 3. 4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ. 58 3. 5. ПОРІВНЯЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕНИХ.. 59 4. ОХОРОНА ПРАЦІ 63 5. ВИСНОВКИ І ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 67 6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.. 68 7. ДОДАТКИ.. 73 НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ спецiальнiсть 7. 130501 "Ветеринарна медицина" ЗАТВЕРДЖУЮ завiдувач кафедрипаразитологiї та тропiчної ветеринарiї "____"______________2003 р. студенту Ошовському Володимиру Володимировичу ТЕМА РОБОТИ: ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ, ДІАГНОСТИКИ,ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ДЕМОДЕКОЗУСОБАК В УМОВАХ М. КИЄВА 1. Затверджена наказом ректора вiд 03. 06. 13 № 680с 2. Термiн здачi студентом завершеної роботи в деканат_______________ 3. Вихiднi данi до роботи: Дослiдження проводились на базi товариства охорони тварин "SОS". Загальна кiлькiсть тварин - 100 голiв. Утримуються тварини у вол'єрах по 5 - 7 голiв. Компресорним методом дослiдили 65 зскрiбкiв i отримали 50 позитивних результатiв. - Вивчити доступнi лiтературнi джерела по демодекозу м'ясоїдних; - Вивчити деякi питання епiзоотологiї демодекозу собак у м. Києвi; - Проведення дiагностики демодекозу собак; - Перевiрка акарицидної активностi препаратiв Івермектин та Амiтразiн; к. в. н., доцент ___________________М. П. Прус Робота виконана на тему: “Особливостi епiзоотологiї, дiагностики, лiкування та профiлактики демодекозу собак в умовах м. Києва”. Обсяг роботи 73 сторiнки машинописного тексту, робота мiстить 5таблиць та 50лiтературних джерел. Метою роботи було вивчення особливостей епiзоотологiчного процесу у м. Києвi, патогенезу демодекозу собак, перевiрка ефективностi акарицидних препаратiв iвермектин та амiтразин та розробка науково обґрунтованих методiв лiкування демодекозу м’ясоїдних. В результатi проведеного аналiзу та на пiдставi власних дослiджень i спостережень були встановленi епiзоотологiчнi, клiнiчнi особливостi перебiгу демодекозу собак у м. Києвi, а також перевiрена акарицидна ефективнiсть амiтразу та iвермектину. Дослiдження показали, що найбiльш ефективним засобом лiкування демодекозу собак є iвермектин, а проведений розрахунок ефективностi ветеринарних заходiв при такому методi лiкування свiдчить про наявнiсть економiчного ефекту, який складає 13,4 гривнiна 1 гривню витрат. 1. ВСТУП Тварина в домi – це затишок, радiсть та гарний настрiй. Коли людина пiклується про тварину, вона стає добрiшою, з повагою ставиться до iнших. Маленьку тварину не можна розглядати як живу iграшку. З часом це маленьке кошеня чи цуценя виростає, у нього з’являються свої iнстинкти, звички, а iнколи i неприємнi риси характеру. Догляд за такими тваринами вимагає деякого досвiду i часу. Слiд вiдмiтити, що вiд людини залежить, чи будуть собака, кiшка здоровими i доглянутими. Якщо людина пiклується про здоров’я та зовнiшнiй вигляд своєї тварини, то i людинi не загрожує небезпека, адже вона несе вiдповiдальнiсть за життя та здоров’я тварини. Актуальнiсть теми. Перед спецiалiстами ветеринарної медицини стоять великi i вiдповiдальнi завдання. Перш за все – попередження i лiквiдацiя iнфекцiйних та iнвазiйних хвороб домашнiх тварин, адже цi хвороби приносять значнi економiчнi i моральнi збитки господарствам, державi, власникам. До таких хвороб, вiдноситься демодекоз. Демодекоз з часом набув широкого розповсюдження серед м’ясоїдних. Крiм того, хвороба викликає функцiональнi змiни в органiзмi тварин, якi iнодi приводять до смертi. Не дивлячись на розробленi i рекомендованi в практицi профiлактичнi i лiкувальнi заходи, захворюванiсть м’ясоїдних демодекозом залишається значною. Для пiдвищення ефективностi боротьби з демодекозом собак, необхiдно вивчити епiзоотологiю даного захворювання. Успiх також залежить вiд своєчасної i ефективної дiагностики, ефективностi акарицидних препаратiв та їх доступностi щодо вартостi. Разом з тим, на наш погляд, недостатньо вивченi особливостi епiзоотологiчної ситуацiї, клiщiв Demodex canis. 2. 1. СИСТЕМАТИКА ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІЩІВ DEMODEX CANIS Клiщi (Acarina) – групова назва, що об’єднує три ряди класу павукоподiбних (Arachnida): паразитиформних – Parasitiformes, акариформних – Acariformes i клiщiв-сiнокосцiв – Opiliocarina. Ветеринарне значення мають два ряди клiщiв: Acariformes (клiщi – збудники хвороб) i Parasitiformes (клiщi, якi переносять збудникiв хвороб) [13]. Ряд Parasitiformes подiляють на двi надродини: Ixodoidea i Gamasoidea. До клiщiв надродини Ixodoidea належать двi родини: Ixodidae i Argasidae. Надродина Gamasoidea об’єднує велику кiлькiсть родин, але ветеринарне значення має родина Dermanyssidae. Ряд Acariformes включає клiщiв трьох пiдрядiв: саркоптиформних (Sarcoptiformes), тромбiдиформних (Trombidiformes) i панцирних (Oribatei). До пiдряду Sarcoptiformes вiдносять представникiв 2-х родин: родина Sarcoptidae (з родами – Sarcoptes, KnemidocoptesiNotoedres) та родина Psoroptidae (з родами – Psoroptes, Chorioptes, Otodectes). У пiдряд Trombidiformes вiдносять клiщiв родин Demodecidae та Syringophilidae. Пiдряд Oribatei представлений сапрофiтами, вiн налiчує до 90 родин, серед яких бiльшiсть виявилась промiжними хазяями стьожкових червiв – збудникiв аноплоцефалятозiв тварин [21]. Систематичне положення: Тип Arthopodae Клас Arachnoidea Ряд Acariformes Родина Demodecidae Демодекози – досить поширена в Українi арахнозна хвороба тварин, яку спричиняють акариформнi клiщi з родини Demodecidae. Вони представленi декiлькома видами клiщiв. Це бiнiмфальнi клiщi. Розвиваються з метаморфозом. Розвиток одного поколiння триває 25 – 27 днiв. Живляться лiмфою, епiдермiсом, запальним ексудатом. Паразитують всi стадiї демодексiв iмають досить чiткi родиннi вiдмiнностi вiд клiщiв iнших родин[25]. свинях - D. philloides, собаках - D. Canis. У людини демодекоз викликають демодекси – D. folliculorum та D. brevis. Хвороба характеризується дерматитами, гiперкератозами i прогресуючим схудненням. В ускладнених випадках до запального процесу залучається рiзна гноєутворююча мiкрофлора: стафiлококи, стрептококи, протей, рiзнi умовно-патогеннi грибки. Нерiдко захворювання закiнчується виснаженням та загибеллю тварини [31]. Хворiють усi види тварин, але собаки, велика рогата худоба, вiвцi, кози, свинi перехворювають у бiльш важкiй формi. 2. 2. МОРФОЛОГІЯ ЗБУДНИКА ДЕМОДЕКОЗУ В залежностi вiд видової приналежностi має подовжене тiло, розмiром вiд 0,22-0,25 мм (у самцiв) i вiдповiдно вiд 0,24-0,30мм (у самок). Яйця веретеноподiбної форми iз загостреними кiнцями довжиною 0,07 - 0,09мм, шириною 0,025мм. Demodex canis ясно-сiрого кольору, на переднiй частинi тулуба розташованi атрофованi лапки, кутикула поперечно покреслена (це поперечнi ряди маленьких шипiв, вiстря яких спрямованi назад). Статевонезрiлi особини, личинки i нiмфи мають бiльш коротке черевце, личинка безнога, на мiсцi нiг розташованi 3 пари горбкiв – зачатки кiнцiвок. Форма тiла клiщiв преiмагiнальних фаз розвитку в областi розташування нiг бочкоподiбна, що свiдчить про непристосованiсть личинок i нiмф до пересування по твердiй поверхнi. – гiпостом. Ротовий апарат дорослих демодекозних клiщiв рiжучо-колючо-сисного типу, добре розвинений i має лiроподiбну форму. За допомогою гострого гiпостома iмаго здатнi проколювати оболонки клiтин. Могутня, оточена м'язами, глотка сприяє заковтуванню клiтинного вмiсту в шлунок, що знаходиться усерединi подосоми, у нижнiй її площинi. Дно шлунка розташовується мiж III i IV поперечними галузями коксостернального кiстяка [25]. За допомогою гачкоподiбних хелiцер, роблячи ними ножицеподiбнi рухи, iмаго здатнi пiдрiзати оболонки клiтин, умiст яких, потрапляючи в демодекозне вогнище, служить їжею личинкам i нiмфам. Пiд час харчування пiсля проходу дорослого клiща за ним залишається в епiтелiальнiй тканинi демодекозного вогнища поглиблення у видi овальної борозни, глибина якої в середньому складає 28-30мкм, а ширина, як правило, дорiвнює ширинi гнатосоми (30-35мкм). Поряд з основною функцiєю – добуванням їжi – гнатосома при перемiщеннi клiща може активно допомагати ходильним кiнцiвкам. Ноги iмаго можуть бути майже цiлком прибранi, як поршень у цилiндр, i висунутi в будь-якому напрямку, можуть працювати синхронно i кожна самостiйно, незалежно вiд рухiв iнших семи. П’ятичленикова лапка (чотири членики якої спрямованi вперед i один назад), обладнана короткими кiгтиками. Вентральна частина подосоми плоска, з коксостернальним кiстяком. Усi цi ознаки – свiдчення адаптацiї клiщiв до руху по сушi. Личинки i нiмфи не здатнi не тiльки до перемiщення по поверхнi шкiри тварини-хазяїна, але вони навiть не в змозi самостiйно вийти на поверхню [31,32]. Дорослi клiщi мають чiтко вираженi бiчнi очi правильної класичної форми, центральна частина їх пiгментована. Розмiри ока 4´2 мкм, тобто довжина перевищує ширину в 2 рази. Очi простi, досить великi, розташованi з бокiв гнатосоми, у заднiй її частинi, i тому добре виднi тiльки збоку. Обоє очей з'єднанi мiж собою надочноямковим валиком, за яким вiдразу ж починається опукла дорсальна поверхня подосоми. У личинок i нiмф органiв зору не знайдено [37,48]. Клiщi роду Demodex, на вiдмiну вiд iнших клiщiв цього пiдроду, не мають стигм i трахей. Дихальна система демодекозних клiщiв своєрiдна. Якщо в личинок i нiмф немає нi стигм, нi трахей i їх дихання шкiрне, то в дорослих клiщiв воно може здiйснюватися двома шляхами: шкiрним i дифузним, в останньому випадку за участю трахеї, що виникає на фазi iмаго як пристосування для дихання атмосферним повiтрям. Зовнiшнi структури органiв дифузiйного дихання знайти в клiщiв значно легше, нiж внутрiшнi. З бокiв пiдстави гiпостома приблизно на 5мкм вище глоткового сосочка в iмаго виднi два дихальних отвори дiаметром по 1мкм кожне, що вiдстоять друг вiд друга на вiдстанi 4-5мкм. Вiд них у каудальному напрямку вiдходять два повздовжнiх трахейних стовбури, що розташовуються над шлунком. Трахеї мають опорнi стовщення, унаслiдок чого їхнi стiнки при русi клiщiв не спадаються. Кожний з цих двох стовбурiв закiнчується повiтряносним мiшком, кулястi розгалуження якого представленi сплетенням стовбурiв бiльш дрiбного перетину. Таким чином, iмаго, знаходячись на поверхнi шкiри, можуть вiльно пересуватися, орiєнтуватися в просторi за допомогою очей i дихати, використовуючи атмосферне повiтря. Спарювання самцiв i самок вiдбувається безпосередньо в колонiї, а не на поверхнi шкiри тварини. Копуляцiя супроводжується щiльною фiксацiєю самця, що знаходиться при спарюваннi внизу, на внутрiшнiй стiнцi демодекозного вогнища. 2. 3. ПАТОГЕНЕЗ ТА БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КЛІЩІВ DEMODEX CANIS Життєвий цикл клiща Demodex canis триває 25-27 дiб i характеризується кiлькома фазами розвитку. У процесi онтогенезу клiщi проходять наступнi фази: яйця – личинки – протонiмфи – дейтонiмфи - iмаго [7,13]. Пiсля заплiднення дорослi самки , що знаходяться у фолiкулах у положеннi вниз головою уздовж волоскiв, вiдкладають веретеноподiбнi яйця (80´30 мкм). Яйця швидко збiльшуються в розмiрi i стають пiгментованими i зернистими. Через 4 – 6 днiв з них виходять червоподiбнi личинки з шiстьма нiжками. Пiсля появи на свiт клiщi преiмагiнальних стадiй рухаються, живляться, а також ростуть i розвиваються i через 6 – 8 днiв перетворюються в протонiмфи (6 нiжок), якi за 3 днi стають восьминiжковими дейтонiмфами (личинки другого вiку) морфологiчно схожими на дорослих особин (вiдрiзняючись вiд них тiльки довжиною черевця). Дейтонiмфи залишають волосяний мiшечок разом iз секретом сальних залоз i розсiюються по iнших фолiкулах. Вони стають статевозрiлими через 10 днiв (iмаго). Спарювання вiдбувається швидко. Самцi вмирають, а заплiдненi самки спускаються у волосянi мiшечки (живуть у волосяних цибулинах 4-6 днiв). Повний цикл складає 25 - 27 днiв. Дейтонiмфи залишаються на шкiрi протягом 24 - 48 годин [9,10]. Клiщi занурюються переднiм кiнцем тiла в порожнину волосяних мiшечкiв i сальних залоз, де iнтенсивно розмножуються. Зазвичай клiщi поселяються у верхнiй частинi фолiкула i, розмножуючись, повнiстю заповнюють його. Число їх у волосяному фолiкулi i сальнiй залозi iнодi досягає 200. Харчуються клiщi шкiрним салом, епiтелiєм цибулини, запальним ексудатом. Однак демодекознi клiщi найчастiше можуть переживати i навiть розмножуватися в iнших тканинах, а також паренхiматозних органах. Клiщiв та їх яйця знаходять в лiмфатичних залозах, стiнках та просвiтi кишечнику, в паренхiмi печiнки, селезiнцi, нирках, що свiдчить про високу пристосувальну активнiсть збудника [16,40]. Але окремi дослiдники вважають що до цього призводить емболiзацiя клiщiв при їх розмноженнi i загибелi волосяних мiшечкiв, внаслiдок чого яйця та клiщi попадають у кров i лiмфу якi розносять їх по внутрiшнiх органах. Їх знаходили також в молоцi та секретi крайньої плотi. Але вони мертвi i не здатнi до зараження. Оскiльки хворi тварини часто облизуються, клiщi можуть бути виявленi i при копрологiчному аналiзi, але варто помiтити, що паразити виживають, тiльки знаходячись у волосяних мiшечках [32,42]. розмножуючись, повнiстю заповнюють його. Число їх у волосяному фолiкулi i сальнiй залозi iнодi досягає 200. Харчуються клiщi шкiрним салом, епiтелiєм цибулини, запальним ексудатом. Вплив на органiзм починається з моменту занурення самки у волосянi фолiкули. Пiд час харчування клiщi, проходячи по внутрiшнiй стiнцi вогнища ураження, за допомогою хелiцер вiдрiзають цiлi шари епiтелiоцитiв, iнодi до базальної мембрани i глибше, залишаючи за собою западини у видi борозни. Клiщi протискуються мiж волосом i його пiхвою у волосяну сумку, розмножуються там i просуваються, руйнуючи кореневу пiхву, у глибину сумки, досягаючи, зрештою, волосяної цибулини. Механiчно подразнюючи тканини шкiри i дiючи на нервовi закiнчення клiщi викликають атрофiю волосяних сосочкiв i сальних залоз, розлади роботи шкiрних капiлярiв, порушують харчування шкiри її iннервацiю [11,13]. боку органiзму хазяїна вiдзначається реакцiя, що виражається iнфiльтрацiєю та утворенням сполучнотканинної оболонки-капсули, що є своєрiдною зовнiшньою стiнкою вогнища ураження, еозiнофiлами, гiстiоцитами, круглими клiтинами [40]. Поряд з цим у процесi гiстiогенезу ушкодженої тканини включаються i клiтини зовнiшнього шару шкiри. Епiдермiс, що знаходиться безпосередньо над вогнищем ураження, гiпертрофується. У результатi базальна мембрана змiщається вглиб тканин, а внутрiшнiй епiтелiальний шар вогнища в мiсцях ушкодження вiдновлюється, поповнюючи запаси їжi для паразита. гiгантських клiтин. Крiм того, вiдзначається ушкодження мiкроцеркуляторного русла сполучної тканини. Усi цi змiни, а так само наявнiсть периваскулярних iнфiльтратiв i продуктивного ендоваскулiту вказують на реакцiю гiперчутливостi уповiльненого типу в механiзмi вiдповiдi на демодекозну реакцiю. Клiтиннi реакцiї при такому iмунному запаленнi вiдображують динамiку тканинної елiмiнацiї продуктiв реакцiй антиген-антитiло [50]. У мiсцях ураження клiщами розвивається осередкове запалення, що супроводжується випаданням волосся, утворенням пустул i везикул. Потiм до запального процесу приєднується ускладнення секундарню мiкрофлорою (стафiлококи, стрептококи, протей, рiзнi умовно-патогеннi грибки), розвиваються абсцеси волосяних цибулин i сальних залоз. Некротизованi при цьому тканини шкiри i продукти її запалення пiддаються гнильному розпаду з появою неприємного специфiчного запаху. Зрештою, розвивається загальна iнтоксикацiя органiзму [39,42]. Демодекоз у собак протiкає в двох формах: у локальнiй(синонiми: обмежений, монетний демодекоз) i генералiзований (синонiми: загальний демодекоз). Інкубацiйний перiод тривалий: 4 - 6 тижнiв. Локальний демодекоз. При осередковiй (лускатiй) формi демодекозу в собак на рiзних дiлянках шкiри голови: в областi очних дуг (так називанi “демодекознi окуляри” чи монокль), повiк, кути губ, на мордi вiд чола до нiздрiв, основи вушних раковин, на шиї, грудях, кiнцiвках i рiдше на зовнiшнiх покривах тулуба, розвивається еритема (почервонiння шкiри), що добре помiтно в собак , що мають непiгментовану шкiру, випадає волосся i формуються алопецiї у виглядi окремих круглих плям дiаметром близько 5 см, що супроводжується жирною себореєю. Волосянi мiшечки закупорюються i гiпертрофуються через iнтенсивне видiлення сального секрету, формуються вугри ("чорнi крапки" - комедони ), i на дотик шкiра здається шорсткуватою, гранульозною (фолiкулярне кератозне ураження). Шкiра на уражених дiлянках потовщується, стає зморшкуватою, (нерiдко з трiщинами, з яких видiляється сукровиця або кров) набуває синювато – сiрого чи мiдно – червоного забарвлення (це почервонiння одержало назву "червоної корости") i звичайно буває вкрита лусочками ороговiлого епiдермiсу (сквамозна форма). Сухий демодекоз нiколи не супроводжується сверблячкою. Прогноз при цiй формi бiльш сприятливий, особливо якщо хвороба уражає вже в досить великих щенят ( у вiцi бiля року), захворювання не генералiзовано, оскiльки кiлькiсть вогнищ ураження не перевищує 4-5 i вони не поширюються на весь тулуб тварини, немає мiкробної суперiнфекцiї (тому його називають сухим, лускатим демодекозом) [11,15,30,37,42]. що i при сквамознiй формi. Пустульозна форма хвороби є ускладнням, пов’язанним iз проникненням у тканину шкiри секундарної мiкрофлори. При цiй формi, спочатку на уражених дiлянках шкiри з'являються свiтло – червонi вузлики, заповненi клiщами i продуктами запалення, що темнiють, пiзнiше випадає волосся. Вузлики перетворюються в гнiйнички, що лопаючись, видiляють секрет, який засихає в сiрi чи бурi струпи. У гної, що виходить з пухирцiв, мiститься величезна кiлькiсть клiщiв, що легко можна розглянути пiд мiкроскопом.Інодi утворюються невеликi папули, що можуть зливатися й уражати досить великi дiлянки. Шкiра потовщується, стає складчастою i набуває, особливо мiж складками, iнтенсивно червоний колiр та може переходити в пiодермiю. Найчастiше збудником пiодермiї є мiкроб Staphylococcus intermedius, але iнодi й iншi бактерiї (Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis). Гнiйний процес може охопити бiльш глибокi шари шкiри, i у результатi розвивається виразкове запалення шкiри. У рядi випадкiв у хворих собак розвивається виснаження i загальний сепсис вiд пiококової iнфекцiї, в результатi чого тварина гине. Прогноз при пустульознiй формi хвороби рiшуче несприятливий [11,15]. Локальний демодекоз закiнчується самовидужанням через 1-2 мiсяця в 90% випадкiв, зокрема в щенят у вiцi бiля року. Приблизно в 10% випадкiв вiн приймає загальну, генералiзовану, форму [16]. Генералiзований демодекоз. Генералiзований демодекоз розвивається з локального iхарактеризується або великою кiлькiстю вогнищ облисiння, якi далi зливаються(бiльше 5), або поширенням уражених дiлянок, на весь тулуб, принаймнi, на кiнцiвки, або появою мiкробного ускладнення. Таке ускладнення виникає, як правило, завжди, що є пiдставою для назви «пiодемодекоз» (демодекоз + пiодерматит). Поверхневий дерматит чи бактерiальний фолiкулiт, що виникає при захворюваннi, характеризується присутнiстю численних виступаючих бiлуватих гнiйничкiв. Вони вiдповiдають зараженим i гiпертрофованим волосяним мiшечкам, що мiстять бiлу сумiш шкiрного сала i гною з великою кiлькiстю клiщiв. Збудниками найчастiше є Staphylococcus pyogenes albus (стафiлодемодекоз), але iнодi й iншi бактерiї (Pseudomonas aeroginosa, Proteus mirabilis) [15,18]. Глибокий пiодерматит (спочатку мiкробний фурункульоз, а потiм бактерiальний целюлiт у кiнцевiй стадiї), що є наступною стадiєю мiкробної iнфекцiї, характеризується поширенням iнфекцiї з волосяних мiшечкiв на дерму внаслiдок розриву їхнiх стiнок. Спостерiгаються утисненi фурункули червоно-фiолетовогокольору дiаметром 5 мм, наповненi кров'янистим гноєм. У цьому гної мало клiщiв. Демодекоз буває i гнiйний, супроводжується сверблячкою, викликаною алергенним впливом мiкробних антигенiв. Хронiчна форма виражається в альтерацiї шкiри: гiперкератоз (стовщена, складчаста шкiра), меланоз (сiрувате забарвлення), себорея з дуже сильним запахом. Спостерiгається значне погiршення загального стану тварини: аденомегалiя (гiпертрофiя залоз), схуднення, анорексiя, апатiя , ниркова недостатнiсть внаслiдок всмоктування бактерiальних токсинiв. При генералiзованiй формi в процес втягуються великi дiлянки шкiри i з'являються симптоми загальної iнтоксикацiї. Тварина може загинути з явищем кахексiї i хронiчного сепсису. При генералiзованiй формi демодекозу, коли клiщi проникають глибоко в пiдшкiрну клiтковину i попадають у внутрiшнi органи, прогноз для життя тварини майже завжди несприятливий. Якщо загальний демодекоз не ускладнений бактерiальною мiкрофлорою, за умови проведення складної терапiї, прогноз може бути благоприємним [20,35]. Перебiг демодекозу в собак звичайно хронiчний. Ця форма спостерiгається в 85% випадкiв у собак старше 7 мiсяцiв. Самовидужанням хвороба закiнчується менш, нiж у 30% випадкiв [3,46]. Ця форма захворювання обмежена лапами. Звичайно її ускладнюють вториннi бактерiальнi iнфекцiї. Найчастiше демодекозний пододерматит дiагностують у тварин з генералiзованою формою захворювання. Проте, вiн розглядається окремо в першу чергу в зв'язку з тим, що дуже часто вже пiсля очищення тiла собаки вiд уражень на лапах клiщi залишаються. Локалiзацiя колонiй демодекса в цiй областi може бути настiльки глибока, що часом для виявлення клiщiв i постановки вiрного дiагнозу необхiдна бiопсiя. Вiдома схильнiсть до цiєї форми захворювання староанглiйських вiвчарок i шарпеїв. Подальна форма демодекозу може спочатку виявлятися у виглядi еритеми чи локальної алопецiї у мiжпальцевих просторах, але швидко ускладнюється бактерiальною флорою по типу фурункульозу, i виявляється також у виглядi целюлiту, що ускладнює клiнiчну картину (дуже швидко минаючi пустули, свищi, вузли, гiперпiгментацiю. З даним процесом iнодi може асоцiюватися хворобливiсть i набряк, що заважає i провокує кульгавiсть [11]. спостерiгається у вiцi вiд 3-х мiсяцiв до 1 року. Але захворювання виникає й у дорослих собак. У цьому випадку необхiдно уважно дослiджувати фактори, що привертають, i супутнi хвороби. У перiод з 1983 - 1993 р. у Москвi i Московськiй областi обстежували (Ф. И. Василевич, М. В. Розовенко, МВА 1994) 1565 собак, з них у 615 - знайшли демодекоз (39,5%). Сезонна динамiка: узимку - 271 (47,1%), навеснi - 210 (38,2%), улiтку - 56 (8,7%), восени - 42 (6,1%) собак. Широке поширення в зимово-весняний перiод, мабуть, зв'язано зi зниженням у тварин тонусу шкiри через недостатню iнсоляцiю що й обумовлює активiзацiю клiщiв i як наслiдок цього, клiнiчний прояв хвороби [16,18]. Demodex canis - один з найпоширенiших паразитiв у собак. Їхнiми носiями є приблизно 50% дорослих тварин. Багато дослiдникiв вважають, що у високо резистентних тварин (до 40% усього поголiв'я) демодекозний клiщ може бути присутнiм в органiзмi протягом усього життя, не викликаючи розвитку захворювання. Точного пояснення цьому явищу поки не знайдено, однак можна припустити що значну роль у цьому вiдiграють особливостi iмунної системи органiзму тварини. Часто цих клiщiв розглядають у якостi коменсалiв (звичних мешканцiв) волосяних мiшечкiв, що можуть стати хвороботворними i дiючими в залежностi вiд обстановки. Навколишнє середовище не є джерелом паразитiв. Передаватися вони можуть лише безпосередньо вiд однiєї тварини до iншої [2,10,28]. (по iншим даним, як тiльки клiщi Demodex canis виявляються поза хазяїном, чи навiть на поверхнi шкiри, вони швидко гинуть внаслiдок висихання). В вологому середовищi, особливо в скоринках i струпах, при температурi 16 - 20 °С клiщi виживають 2 - 3 тижня. У водi при кiмнатнiй температурi клiщi зберiгають життєздатнiсть до 9 днiв, а при температурi 37 °С в пустульознiй рiдинi - до 20 днiв. D. canis проходить повний життєвий цикл на хазяїнi, але поза хазяїном i, навiть, на поверхнi шкiри швидко гине, тому демодекоз не передається через зовнiшнє середовище. Клiщi передаються тiльки безпосередньо вiд собаки до собаки. Найчастiше щенята заражаються вiд матерi в першi години життя (максимум - у першi три днi) при контактi з її мордою i сосками пiд час облизування чи годiвлi молоком (у вагiтних сук клiщi Demodex canis можуть розмножуватися на сосках i на мордi). Зараження дорослих собак зустрiчається вкрай рiдко, але можливiсть передачi збудника через предмети догляду виключати не можна [37]. Внутрiшньоматкового зараження не буває. Зараження одного щеняти, чи дорослого собаки, вiд iншого є винятковим випадком [31,44]. тобто iнтенсивне розмноження клiща, обумовлено факторами сприйнятливостi, спадкоємними факторами i зовнiшнiми факторами. бультер'єр, мопс, чiхуахуа, коллi, далматин, доберман, нiмецький дог, афганська борза, пiнчер, пiтбуль, пойнтер, стаффордширський бультер'єр, такса. · Схильнi до пододемодекозу: нiмецький дог, сербернар. · Рiдше хворiють: пекiнес, шар-пей, ньюфаундленд, чау-чау, мастiно неаполiтано. · Вiк тварини. Особливо схильнi молодi тварини у вiцi вiд 3-х мiсяцiв до року та дорослi собаки старшi 3-х рокiв. Демодекоз це типова хвороба молодих собак. У дорослих собак розвитку захворювання сприяють ослаблення iмунiтету, ендокриннi захворювання, аутоiмуннi захворювання, а також деякi фiзiологiчнi змiни - эструс (тiчка), чи вагiтнiсть, лактацiя; ослаблення внаслiдок лiкування iнших хвороб. до слабкого розпiзнавання паразитарних антигенiв i, отже, до недостатньої iмунної реакцiї. · Виникнення демодекозу зв'язане з iмунодефiцитом, зокрема, з недостатнiстю клiтинного iмунiтету. Причиною розвитку демодекозу в здорових собак може бути використання в лiкуваннi антилiмфоцитарних сироваток, iмунодепресивних чи кортикоїдних препаратiв (гормонiв кори наднирникiв), гiпотиреоз, протиракова хiмiотерапiя тощо. · Тип шерстного покриву, його довжина. Найчастiше це короткошерстi собаки, що мають великi сальнi залози i схильнiсть до себореї. · Себорея, що сприяє розвитку паразитiв, може бути спровокована надлишком жирiв у харчуваннi чи ендокринними захворюваннями (недостатнiсть щитоподiбної залози, синдром Кушинга), а також породою собаки. · Гiгiєна шкiри: вогкiсть сприяє розмноженню клiща Demodex canis (утримання собак у сирому примiщеннi чи дуже часте миття, що викликає роздратування шкiри). · Супутнi захворювання: кон’юнктивiт зi слiзними видiленнями (у щенят, що мають заворот повiка), рясне видiлення слини, токсокароз (викликає iмунодепресiю), короста, лейшманiоз. · Hедолiки харчування: кiлькiсний (погане харчування, що викликає iмунодепресiю, чи надлишок лiпiдiв та бiлкiв, що приводить до жирної себореї), якiсний (недолiк вiтамiнiв групи В, вiтамiнiв С, А, Е i К, сiрковмiсних амiнокислот) що впливає на захисну функцiю шкiри. · Стреси: агресивнiсть тварин по вiдношенню одне до одного, велика скупченiсть теж можуть приводити до зниження iмунiтету. Таким чином, при наявностi факторiв, що привертають, (породних, спадкоємних чи зовнiшнiх) слабо патогенний паразит поширюється i викликає демодекоз спочатку в обмеженiй формi, потiм у розповсюдженiй формi, часто ускладненiй вторинною бактерiальною iнфекцiєю. Дiагноз на демодекоз встановлюють на пiдставi комплексу даних, однак, варто пам'ятати, що використовуючи лише клiнiчнi i епiзоотологiчнi данi можна помилитися в його постановцi, тому що практично, аналогiчнi характеристики можуть мати рiзнi бактерiози, мiкози, хвороби, пов'язанi з порушенням обмiну речовин i т. д. У зв'язку з цим вирiшальне значення в цiй роботi мають мiкроскопiчнi дослiдження матерiалу з уражених дiлянок шкiри, а також секрети свiжих пустул [23]. Демодекоз звичайно неважко дiагностувати, якщо зробити кiлька глибоких шкiрних зiскрiбкiв. Щоб пiдвищити шанс постановки остаточного дiагнозу, шкiра повинна бути здавлена безпосередньо до проведення шкiрного зiскрiбка, щоб вигнати клiщiв з волосяного фолiкула. Потiм зiскрiбок шкiри треба проводити доти, поки не буде вiдзначене деяке просочування кровi, щоб переконатися, що зiскрiбок є досить глибоким. Для пiдтвердження дiагнозу необхiдно велике число дорослих клiщiв чи незрiлих форм i яєць, тому що випадковий клiщ може бути знайдений на зiскрiбках вiд здорових собак. Якщо iзольований клiщ розглядається як випадковий, то шкiрний зiскрiбок беруть знову в iнших мiсцях, i особливо в областi морди i лап, де клiщ паразитує найчастiше. Може мати сенс також зiскрiбок зi здорової шкiри у випадках локалiзованого демодекозу; велика кiлькiсть знайдених паразитiв може вказати на небезпеку наступної генералiзацiї [12,34]. При бiльш складних хронiчних випадках з глибокими ураженнями, особливо в областi лап, i в деяких порiд, таких як китайський шарпей, дiагноз може бути поставлений мiкроскопiчним дослiдженням матерiалу бiопсiї [2]. Для дослiдження матерiалу у лабораторiї надсилають вмiст декiлькох вузликiв, а при їх вiдсутностi – зiскрiбши шкiри. Вмiстиме вузликiв вмiщують в пробiрки з 0,5мл вазелiнової, рослинної олiї або фiзiологiчного розчину та закривають кришкою. Зiскрiбки дослiджують мортальними i вiтальними методами. Із мортальних методiв виявлення мертвих клiщiв найбiльш застосовують такi [44]. Метод компресорного дослiдження: зiскрiбки шкiри кладуть на предметне скло, додають кiлька крапель 5–10 %-го розчину лугу (КОН, NaОН), накривають другим предметним склом i розглядають пiд мiкроскопом. Метод М. Добичина: в пробiрку з 1 мл 10 %-го розчину лугу помiщають зiскрiбок шкiри i пiдiгрiвають 1-2 хв. Через 3-5 хв. у пробiрку доливають 55%-ий розчин цукру або 60%-ий розчин гiпосульфiту i залишають у спокої на 5 хв. Потiм з поверхнi розчину дротяною петлею збирають краплi i помiщають на предметне скло, накривають покривним склом i розглядають пiд мiкроскопом. такi методи: Метод Д. Приселкової: зiскрiбок помiщають в лабораторну чашку або на предметне скло i додають подвiйну за об’ємом кiлькiсть гасу, ретельно розмiшують i готують роздавленi краплi, якi розглядають пiд мiкроскопом (клiщi у гасi не гинуть до 4 годин). Метод Алфiмової: зiскрiбок кладуть в лабораторну чашку, перевертають вверх дном i ставлять у термостат або на джерело тепла з температурою 45 °С. Через 10 хв. iз зiскрiбка виповзають нашкiрники i шкiроїди, а через 30 хв. – свербуни. Потiм кришку чашки розглядають пiд мiкроскопом або пiд лупою. У позитивних випадках у препаратах знаходять клiщiв, нiмфи, личинки i яйця. Імаго роду демодекс червоподiбної форми, довжиною 0,2-0,3 мм. Тiло в iмаго i нiмф складається з ротового комплексу (гнатосоми), грудей (подосоми) i черевця (опiстосоми), короткi трьохчлениковi 4 пари нiг закiнчуються кiгiтками. У личинок подосома й опiстосома злитi в iдiосому (грудочеревний вiддiл), на мiсцi нiг розташовуються 3 пари бугоркiв. Протонiмфи веретеноподiбної форми, довжиною до 0,5 мм, дейтонiмфи лялечкоподiбної, довжиною до 0,3 мм. Яйця D. canis - веретеноподiбної форми, довжиною 0,07 - 0,09мм [12,13]. Клiщiв демодекозних необхiдно диференцiювати вiд клiщiв саркоптоїдних. Диференцiацiя заснована на морфологiї збудникiв i їхнiй локалiзацiї. При визначеннi роду клiщiв користаються спецiальною таблицею (Таблиця 1). Виявлення дрiбних червоподiбний форми демодексiв у зiскрiбках шкiри в молодих короткошерстих собак дозволяє надiйно диференцiювати демодекоз вiд саркоптозу й отодектозу, крiм того, варто вiдрiзняти сухий демодекоз вiд: аутоiмунного дерматозу, облисiння ендокринної природи, кон’юнктивiту, що супроводжується випаданням волоскiв навколо очей, грибкових захворювань шкiри: це особливо важливо, тому що в обох випадках ушкодження схожi i мають однакове розташування. Інодi обидва захворювання розвиваються одночасно [23]. лишай). Довгостроково розвивається демодекоз, iз сильною змiною загального стану по клiнiцi iнодi нагадує лейшманiоз. Таблиця 1. Морфологiя збудникiв коростяних захворювань тварин. Рiд Локалiзацiя 1 2 3 Демодекс Клiщi червоподiбної форми, довжиною 0,2-0,3 мм, тiло складається з гнатосоми, подосоми, опiстосоми, короткi трьохчлениковi 4 пари нiг закiнчуються кiгтиками. У волосяних цибулинах великої рогатої худоби шкiри голови, пiдгрудка, шиї, плеча, лопаток, спини, а також в овець - у шкiрi вiк, мошонки, у кiз - кiнцiвок, у свиней - у сальних залозах шкiри п'ятачка, щiк, морди, внутрiшнiх поверхонь стегон, живота, у собак - у шкiрi надбрiвних дуг, губ, лiктьових суглобiв. Псороптес Клiщi довгасто-овальної форми, довжиною 0,5-0,8 мм, виднi неозброєним оком. Ноги довгi. У самки наявнi присоски на 1, 2 i 4 парах нiг, у самця - на 1, 2 i 3 парах. раковин. Клiщi довжиною 0,3-0,5 мм., овальної форми, ротовий апарат - пiдковоподiбної. У самки наявнi присоски на нечленистих стерженьках на 1, 2 i 4 парах нiг. У самця - на всiх кiнцiвках, ноги 4 пари в 2-3 рази менше 3 пари, опiстомальнi лопати з 4 довгими щетинками. поверхнi вушних раковин i кiнцiвок. Клiщi довжиною 0,2-0,5 мм., округлої форми, гнатосома - клиноподiбної. Ноги короткi, конiчнi, за конфiгурацiю тiла виступають 1 i 2 пари нiг. У самки наявнi чашеподiбної форми присоска на нечленистих стерженьках на 1 i 2 парi кiнцiвок; у самця - на 1, 2 i 4 парах нiг. На дорзальнiй поверхнi наявнi численi трикутної форми каудально спрямованi лусочки. У коней, великої рогатої худоби, овець, кiз, свиней, верблюдiв, пiвнiчних оленiв, кроликiв у шкiрi голови, спини, бокiв, кiнцiвок, iнодi живота, вушних раковин, а в хутрових звiрiв, собак у шкiрi хвоста. Нотоедрес Клiщi довжиною 0,16-0,23 мм., схожi на клiщiв роду саркоптес. Гнатосома маленька, розташована ближче до вентральної сторони. На дорзальнiй сторонi в самки розташованi анальний i копулятивний отвори; у самця наявний тiльки анальний. У кроликiв, собак, кiшок на шкiрi голови (спинка носа, навколо очей, чоло, основа i зовнiшня поверхня вушних раковин), рiдше шиї. Отодектес Клiщi довжиною 0,3-0,4 мм., по морфологiї схожi на клiщiв роду хорiоптес. У самки ноги 4 пари рудиментованi, присоски маються на всiх кiнцiвках, опiстомальнi лопати слабко вираженi i мають по 2 довгих i 2 коротких щетинки. У хутрових звiрiв, собак, кiшок на шкiрi внутрiшньої поверхнi вушних раковин. 2. 6. ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ БОРОТЬБИ ПРИ ДЕМОДЕКОЗІ Способи лiкування демодекозу рiзнi. Крiм того, вибiр лiкарських препаратiв залежить вiд ступеня розвитку хвороби i її форми. Ефективнiсть лiквiдацiї демодекозу в собак обмежена, принаймнi, двома обставинами. По-перше, паразитуючи в шкiрi клiщ важко доступний для контакту з акарицидними препаратами. По-друге, акарициди системної дiї (фосфорорганiчнi препарати, iвомек, пiретроїди) не дiють на преiмагiнальнi стадiї клiща. Личинки i нiмфи клiща при обробцi тварини рiзними акарицидами не гинуть, оскiльки не харчуються i знаходяться в пасивному станi. При настаннi сприятливих умов (припинення обробок) личинки i нiмфи переходять в активний стан, при цьому нiмфа линяє на iмаго, що харчуються, розмножуються i їхня чисельнiсть швидко вiдновлюється [37]. Хворих собак, особливо з генералiзованою формою хвороби варто оберiгати вiд переохолодження i утримувати в утеплених сухих примiщеннях. Годувати потрiбно висококалорiйними кормами, збагаченими вiтамiнними добавками. Варто включати в рацiон добавки, що полiпшують обмiн речовин: Цамакс, Риал, Баксин, вiтамiнно-мiнеральнi добавки "Гама", використовувати лiкувальнi корми. Необхiдно також давати собакам вiтамiн Е и ненасиченi жирнi кислоти (рослиннi олiї). Їхнiй прийом прискорює видужання. Собака повинний мати гарне здоров'я в цiлому, i його лiкування повинне бути переглянуте i вiдкоректоване, якщо це показано [3,15]. Лiкувальнi заходи при демодекозi собак повиннi бути сконцентрованi в чотирьох основних напрямках: [15] · знищення збудника в органах i тканинах тварини; · протизапальна терапiя; здатнi проявляти лiкувальну дiю тiльки при безпосередньому контактi з шкiрою. Тому якщо шкiрну поверхню попередньо не очистити вiд струпiв, гною чи забруднення (зробити це можна за допомогою шампунiв “Лапушка”, “Пеггi”, “Пушистiк” i iн. Крiм того такi шампунi придатнi для профiлактики ускладнень.), використання протирань чи мазей не дозволить досягти бажаного ефекту, а лише закупорить пори i забруднить шкiру тварини. При змазуваннi голови варто дотримувати особливу обережнiсть, щоб лiки не потрапили в очi [11]. Амiт наносять на попередньо очищенi ураженi мiсця, рiвномiрно розподiляючи вiд периферiї до центра. Препарат втирають в ураженi дiлянки i додатково ретельно обробляють зону навколо вогнищ ураження шириною не менш сантиметра. Обробку проводять 2-5 разiв з iнтервалом у 5 днiв до видужання, однак великi ураження на шкiрi вимагають наполегливого лiкування протягом багатьох тижнiв. Препарат ципам добре проникає до коренiв волосся, що значно полегшує боротьбу з демодекозним клiщем, причому ципамом не обов'язково обробляти всю тварину [20]. Для мiсцевого лiкування також застосовують препарат педемс – синтетичний пiретроїд. Характерна риса препарату – створювати в пiдшкiрнiй жировiй клiтковинi своєрiдне депо дiючої речовини, у результатi клiщ позбавляється можливостi вижити. Наноситься на мiсце ураження в розрахунку 1 – 1,5мл на 1 кiлограм маси тiла, повторно через 7 дiб, рясно змочуючи шкiру облисiлi зони i прикордонну облямiвку шириною 0,5 – 1 сантиметр. Через 15 хвилин препарат наносять повторно. Акарицидом, що залишився, розсунувши волосяний покрив, змочують шкiру спини шляхом поливання вздовж хребта, вiдступивши вiд нього на 2 – 3 сантиметри. Для запобiгання злизування педемса на щелепи собаки накладають петлю з тасьми, що знiмають через 15 хвилин пiсля закiнчення обробки [35]. Для лiкування також рекомендується використовувати лiнiмент, що складається з рiвних частин солярової олiї i чьотирихлористого вуглецю чи скипидару. Лiнiмент втирають з iнтервалом 1-2 дня. Видужання настає на 15-27-й день [34]. Існує ще метод лiкування сiрково-дегтярним лiнiментом, що складається з: сiрка – 2 частини, березовий дьоготь – 1 частина, тетравiт - 4 частини. Перший тиждень обробляти щодня, потiм 1 раз/4 днi протягом мiсяця. У тварин з лускатою формою демодекозу через 21 день пiсля початку лiкування в зiскрiбках шкiри клiщ не виявлявся, ураженi дiлянки стали покриватися шерстю [44]. Хороший ефект отримували вiд застосування внутрiвенно чи пiдшкiрно 1 % розчину трипансинi в дозi 0,005-0,01г на 1 кг маси собаки. Препарат iн’єкують 2 чи 3 рази, у важких випадках 5 разiв з iнтервалом 3-6 днiв. Одночасно в ураженi дiлянки шкiри втирають порошок осадженої сiрки. При такiм лiкуваннi тварина видужує через 14-17 дiб [34]. При лiкуваннi собак застосовують також 2 % емульсiю СК 9, 0,5-1 % емульсiю корала, 1-2% водяний розчин хлорофосу, 1,5% емульсiю карбофосу, 5-6% теплу емульсiю мила ДО, 1 % суспензiю севiну. Один iз зазначених препаратiв наносять на ураженi мiсця 5-6 разiв через 5-6 днiв. Одночасно всередину дають хлорофос у дозi 25 мг на 1 кг маси тварини [47]. Для знищення клiщiв на поверхнi шкiри застосовують i такий метод: тварину обмивають 5% теплою емульсiєю мила ДО чи 1% водяним розчином хлорофосу. Одночасно проводять дезакаризацiю примiщення i предметiв догляду. При невеликому ураженнi шкiри (один-три вогнища на тiлi) волосся у цих мiсцях вистригають, шкiру протирають ватним тампоном, змоченим бензином, ефiром чи ацетоном, i змазують настойкою йоду чи аерозолем «Акродекс». Через три днi на цi мiсця в якостi протизапального наносять мазь Вишневського. Такi обробки повторюють 2-4 рази з iнтервалом 5-6 днiв. При лускатiй формi демодекозу звичайно використовують для лiкування аверсектинову мазь. Обробку аверсектиновою маззю застосовують трикратно з iнтервалом 6-7 днiв. Розроблений також iнший бiльш ефективний метод акарицидного лiкування демодекозу в собак. Дуже ефективним акарицидним засобом є амiтраз (amitraz, амiтразiн, мiтабан, триатрiкс, тратокс). Амiтраз розводитися у водi в спiввiдношеннi 0. 5/1000 (Ectodex, Tactic). Суспензiя наноситься зi значним покриттям уражених дiлянок шерстного покриву кожнi два днi протягом першого тижня, а потiм один раз у тиждень протягом 1-2 мiсяцiв. Також можна проводити лiкування шляхом обприскування чи купання в розчинi амiтраза. Якщо на собацi ще залишився шерстний покрив, для кращого контакту з лiкувальними розчинами його рекомендується збрити. Розчин амiтраза наноситься губкою i iнтенсивно втирається. Пiсля чого собацi дають обсохнути, не змиваючи препарат i не обполiскують пiзнiше. Собака не дають промокнути аж до наступної процедури. Подiбна обробка рекомендується кожнi два тижнi, починаючи з 25% концентрацiї амiтраза в розчинi i до 4 обробки доводячи її до 80% [5]. настає при вiдсутностi рецидивiв через 6 мiсяцiв пiсля початку лiкування. Пiсля акарицидного лiкування на собаку можна надягти акарицидний нашийник, що поширює амiтраз (Preventuic). Але варто пам’ятати, що амiтраз може викликати побiчнi явища, роздратування шкiри (еритеми з елементами кропивницi), пруриту, анорексiї, атаксiї, блювоти, дiареї, конвульсiй, гiпотензiї. Седативний ефект проявляється сонливiстю, яка зникає через кiлька годин (максимум через 24 години). При явнiй iнтоксикацiї, що виражається не тiльки в сонливостi, але й у брадикардiї i гiпотермiї, можна застосувати специфiчну протиотруту - атипамезол (Antisedan). Амiтраз також чинить гiперглiкемiчний вплив, змушуючи виявляти обережнiсть у його використаннi для лiкування тварин, що страждають дiабетом. Ризик проникнення через шкiру, при вдиху i потенцiйний отруйний ефект даної речовини для людини (еритематозний сип на поверхнi обличчя i рук, роздратування кон’юнктиви i респiраторного апарату) свiдчать про необхiднiсть обережного поводження з даним препаратом: використовувати рукавички, пластиковий халат i проводити лiкувальнi процедури в добре провiтрюваному мiсцi [3]. За даними лiтератури застосування препарату є доцiльним i позитивний терапевтичний ефект спостерiгається в 50-86% випадкiв, а повне одужання без рецидиву хвороби – в 60% тварин, що вилiковувалися. Подальну i вушну форму демодекозу, що важко пiддається контролю, лiкують шляхом застосування розведеного амiтраза в мiнеральнiй олiї чи пропiленгликолi (1 мл розчину амiтраза 12,5% у 30 мл мiнеральної олiї), локально 2 рази в тиждень [3,5]. Для лiкування також використовують препарати системного впливу: трипанову синь, iвомек, цидектин, абодектин, сайфли. Івермектин - антипаразитарний препарат широкого спектру дiї, вiн широко використовується у лiкуваннi паразитарних хвороб. Івермектин вiдносно недорогий i не вимагає нiякого трудомiсткого купання тварини. Однак, вiн є неприємним на смак, що утруднює його введення через рот тому звичайно його застосовують iн’єкцiйно. Висока ефективнiсть iвермектину при демодекозi пiдтверджена практичними дослiдженнями i його ефективнiсть при тривалому застосуваннi може досягати 100%. Івермектином лiкуються навiть складнi форми генералiзованого демодекозу коли лiкування амiтразом та iншими засобами не дають ефекту. Показник випадкiв рецидиву хвороби через рiк складає 25%, що перевищує вiдповiдний показник iнших засобiв [3,15]. спробну iн'єкцiю в мiнiмальнiй дозi - 0,2мл, пiсля попереднього введення димедролу. В окремих тварин при повторному введеннi вiдзначають млявiсть, слинотечу, червонi плями на непiгменованих дiлянках шкiри (алергiйна реакцiя). Цi явища звичайно зникають через 2-3 днi без терапевтичного втручання. При необхiдностi застосовують симптоматичне лiкування (димедрол). Шотландськi вiвчарки (колi), шелтi, добермани, бобтейли i грейхаунди мають пiдвищену чутливiсть до iвомеку i, тому застосовувати його для лiкування собак цих порiд слiд дуже обережно. Препарат високотоксичний, i його побiчний вплив стає особливо помiтним на останнiх стадiях курсу терапiї. Спочатку тварина вiдмовляється вiд їжi, стає млявою, надалi може спостерiгатися порушення травлення, нервової системи i навiть летальний результат. Пiсля закiнчення лiкування при рецидивi захворювання вводити iвомек знову не можна, оскiльки токсичний вплив на печiнку призводить до її виснаження i пiсля першої ж iн'єкцiї можуть спостерiгатися: рясна блювота, пiдвищення температури i iншi ознаки сильної iнтоксикацiї. Тому в тих випадках, коли при першому терапевтичному курсi використовували iвомек, для повторних обробок краще застосовувати препарати iнших груп [39]. Представником групи iвермектинiв є цедектив, препарат наступного поколiння, бiльш очищений i менш токсичний для печiнки, нiж iвомек, проте теж здатний викликати алергiйнi реакцiї, що супроводжуються набряками, пригнiченням, слинотечею, шкiрною сверблячкою. У таких випадках застосовують протигiстамiннi засоби (димедрол, супрастин, тавегiл, пiпольфен, дипразiн) [20]. За кордоном для лiкування демодекозу використовують зовнiшнiй препарат тактик, обробка яким дає хорошi результати. Причому, у залежностi вiд розмiру, собака умовно подiляється на частини i обробляється циклiчно. Тим самим уникають проникнення занадто великої кiлькостi лiкарської речовини в кров. Зовнiшнi обробки тактиком за ефективнiстю дають ефект прирiвняний до ефекту iвомеку, крiм того при необхiдностi терапевтичний курс можна повторити без ускладнень з боку печiнки. Можливо, перспективним для лiкування виявиться препарат сайфлi (Syflee) для перорального застосування. Ефективнiсть препарату сайфлi висока, однак i вiн не позбавлений побiчної дiї - здатний викликати алергiю, а при перенасиченнi - i блювоту, тобто вiдбувається iнтоксикацiя. Проте за всiма показниками сайфлi повинний замiнити iвомек, що нерiдко використовується для iн'єкцiй, хоча може викликати серйознi ускладнення, зокрема печiнковi. Крiм того, якщо на доберманах i ротвейлерах його ефект пiдтверджений, то американськi стафордшири погано пiддаються лiкуванню. Таблетки задаються 2 рази на тиждень кожен третiй день протягом 6 тижнiв. Але вартiсть їх складає 25 долларiв США за упаковку (25 таблеток) при дозi 1 таблетка на 10кг маси тiла [41]. Боротьба iз супутнiми iнфекцiями. Часто демодекоз ускладнюється вторинною iнфекцiєю i призводить до розвитку гнiйних процесiв в шкiрi, зокрема пiодермiї, найчастiше збудником є мiкроб Staphylococcus intermedius, але iнодi й iншi бактерiї (Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis) чи навiть грибки. Тому лiкування ускладнених форм демодекозу часто доводиться поєднувати iз терапiєю супутнiх хвороб [18]. В основу боротьби iз супутньою мiкрофлорою повиннi бути покладенi результати лабораторних дослiджень по вивченню складу i патогенностi мiкроорганiзмiв, а також їхньої чутливостi до рiзних протимiкробних препаратiв (антибiотикограми можна здобути в будь-якiй лабораторiї при надсиланнi патматерiалу). При незначному ступенi ураження шкiрн протимiкробну терапiю доцiльно проводити з використанням препаратiв зовнiшньої дiї (мазi, лiнiменти, суспензiї, аерозолi), що знижує iмовiрнiсть появи резистентних форм мiкроорганiзмiв, пiдвищує локальну концентрацiю дiючої речовини i виключає побiчний вплив на органiзм тварини. При пустульознiй формi необхiдно з акарицидними засобами застосовувати антибiотикотерапiю чи давати з кормом кiлька разiв у день сульфанiламiди для специфiчної терапiї пiококової iнфекцiї, що ускладнює демодекоз. З антибiотикiв часто застосовують цефалексин, тому що вiн добре проникає в шкiру, акумулюється в нiй i дiє на поверхневу мiкрофлору, при запущених формах – кламоксил чи бiмоксил, також ураженi дiлянки можна обробляти гентамiциновою маззю (або iн’єкцiї розчину гентамiцину), розчином брильянтової зеленi чи йоддицерином. Доцiльно при мiсцевiй обробцi поєднувати антибiотики i антигрибковi препарати. Хорошi результати досягаються при застосуваннi ветабiолу чи ведiнолу (мазь на основi 3%-го сiлбiолу, ефективна при лiкуваннi алопецiї, шкiрних i грибкових захворювань). Мiсцева обробка ветабiолом добре знiмає запальну реакцiю при демодекозi та сприяє вiдновленню шерстного покриву. При лiкуваннi демодекозу мазь наносять тонким шаром на ураженi дiлянки щодня 2-3 рази на добу без накладення пов'язки [38]. Демодекознi клiщi викликають потужнi запальнi реакцiї у шкiрi, крiм того спостерiгаються аутоiмуннi явища, нейтрофiльний лейкоцитоз та загальне пригнiчення iмунiтету. Тому важливим елементом при таких ускладнених формах демодекозу проводити протизапальну терапiю. Для цього використовують антигiстамiннi засоби: димедрол, супрастiн, тавегiл, пiпольфен, дипразин та у випадках пiодермiї - новокаїнову блокаду. Спрямованiсть протизапальної терапiї багато в чому залежить вiд ступеня i виразностi уражень i може включати в'язкi засоби (1%-ий спиртовий розчин пiоктанiну, брильянтової зеленi, метиленової синi), стероїднi i нестероїднi протизапальнi препарати. лiкування кортикоїдами протипоказане, як i при iнших паразитозах, тому що воно сприяє бiльш глибокому проникненню клiщiв i переходу сухого демодекозу в пiодемодекоз. Хоча короткочасне використання кортикостероїдiв може бути виправданим, але не бiльше 3-х iн'єкцiй [16]. Демодекоз, особливо ускладнений, має виражений вплив на печiнку та iмунну систему, що викликане алергiзацiєю органiзму, всмоктуванням продуктiв розпаду запального ексудату, та зниженням рiвня вiтамiнiв групи В. До того ж використання бiльшостi акарицидних препаратiв не є цiлком безпечним для органiзму, а деякi з них мають виражену гепатодепресивну дiю. Тому доцiльно з лiкувальною або профiлактичною метою вводити в схему лiкування гепатопротектори та iмуностимулятори. Для захисту печiнки вiд побiчної дiї препаратiв рекомендується давати собакам ЛИВШИ-52, карсiл, лiпостабiл, фоспренiл, сирепар, вiтагепат, ессенцiале, вiтамiн В12 . Особливу увагу придiляють iмуностимулюючим препаратам. Це можуть бути iммунофан, рiботан, факринiл, баксiн, цамакс, максiдiн чи серйозний препарат - фоспренiл. Останнiй, вiдомий як наймогутнiший противiрусний засiб, має деяку перевага, оскiльки володiє також високою гепатопротективною активнiстю - властивiсть важлива при лiкуваннi демодекозу [2,15,20]. Для боротьби з демодекозом почав використовуватися новий препарат – iммунопаразiтан, що дiє на паразита опосередковано, через iмунну систему. Це вiдбувається в результатi здатностi препарату активувати iмунну систему таким чином, що навколо клiща розвивається посилена запальна реакцiя, у результатi якої вiн гине. Даний препарат вiдкриває значнi можливостi в боротьбi з демодекозом [41]. У молодих собак гарним засобом пiдвищення природного iмунiтету є аутогемотерапiя. Перевага цього методу полягає в тiм, що пiсля курсу аутогемотерапiї органiзм починає боротися сам, а необхiднiсть у створеннi пасивного iмунiтету вiдпадає. Рекомендовано на весь перiод лiкування застосовувати дiєту, збiднену бiлком. Кiлькiсть м’яса зменшується в 2-3 рази, даються рис, гречка, овочi з рослинною олiєю, сир, кефiр. Непогано ввести в рацiон добавки, що полiпшують обмiн речовин: цамакс, баксин, омега-маслянi кислоти ЭПО-капс, бiотин, вiтамiн Е. Дiєти Специфiк C, omega D, вiтамiнно-мiнеральнi пiдгодiвлi “Гама”, лiкувальнi корми [3,11,46]. Таким чином, пiдбiр акарицидних засобiв повинний проводитися з урахуванням iндивiдуальних особливостей i чутливостi органiзму тварини до препаратiв, а також чутливостi до них збудника демодекозу. Первинний курс лiкування займає в середньому 4 тижнi, пiсля чого собацi роблять повторнi аналiзи. У залежностi вiд результатiв, лiкування або продовжують негайно, або роблять перерву. При необхiдностi продовжити лiкування варто мати на увазi, що на певному етапi органiзм собаки перестає реагувати на застосовуванi лiкарськi засоби через звикання. Лiкування продовжують протягом двох тижнiв пiсля негативної вiдповiдi дослiдження. Видужання наступило, якщо протягом 6 мiсяцiв пiсля закiнчення лiкування немає рецидивiв. 2. 7. ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ ПРИ ДЕМОДЕКОЗІ Патологiчнi змiни при демодекозi собак до останнього часу були мало вивченi. Подальшi вiдомостi випливають з результатiв дослiджень, проведених Ф. И. Василевичем, А. А. Лисициною, В. А. Голубєвої, засноване за результатами пат-анатомiчного розтину 5 собак у вiцi вiд 6 мiсяцiв до 2 рокiв з рiзними формами демодекозу. З рiзних мiсць ураження були взятi проби, шматочки лiмфовузлiв, печiнки, нирок, селезiнки. Потiм матерiал був зафiксований у 10 % нейтральному формалiнi i залитий парафiном. Серiйнi зрiзи товщиною 6-8 мк фарбували гематоксилiном i еозином, а також по Ван Гiзону. При морфологiчному дослiдженнi шкiри собак, хворих на демодекоз, встановили, що клiщi викликають у нiй осередковi дистрофiчнi, некробiотичнi i некротичнi процеси, характер яких залежить вiд iнтенсивностi i форми хвороби, а запальний процес має продуктивний характер. Тканиннi змiни виявляли в епiдермiсi, волосяних фолiкулах, сосочковому i сiтчастому шарах дерми. М'язи залишалися iнтактними. Багатошаровий плоский епiтелiй на обмежених дiлянках має виразки чи сплощений. На поверхнi цих дiлянок визначаються гнiйно-некротичнi чи некротичнi маси. Багато усть епiтелiальних фолiкулiв волосся i волосяних фолiкулiв розширенi, мiстять клiщiв i зруйнованi клiтки епiтелiю. У багатошаровому плоскому епiтелiї й устях волосяних фолiкулiв – вогнища гiперкератозу i паракератозу. Навколо фолiкулiв зi скупченнями клiщiв i збереженою стiнкою зовнiшньої кореневої пiхви клiтинна запальна реакцiя виражена дуже слабко чи вiдсутня. При руйнуваннi стiнки волосяного фолiкула i контактi клiщiв з дермою в нiй розвивається клiтинна запальна реакцiя, i формуються эпiтелiоiднi гранули з наявнiстю гiгантських багатоядерних клiтин типу Пирогова-Лангханса i стороннiх тiл. У дермi наявнi масивнi запальнi iнфiльтрати i вогнища рiзного розмiру гранулематозної будови. У дiлянках шкiри з некрозами в епiдермiсi переважно запальний iнфiльтрат, що складається в основному з гранулоцитiв з перевагою еозинофiльних лейкоцитiв, серед яких виявляються епiтелiоїднi i гiгантськi клiтини, а також клiщi. Інфiльтрат розташовується в сосочковому i сiтчастому шарах дерми. У бiльшостi випадкiв у дермi навколо клiщiв утворяться гранулеми, що складаються з епiтелiоїдних i гiгантських багатоядерних клiтин з домiшкою лiмфоцитiв, гiстiоцитiв, моноцитiв, плазматичних клiтин i еозинофiльних лейкоцитiв. їхнього занурення розвивається гранулематозне запалення. Лiмфатичнi фолiкули в корковому шарi множиннi, великi, iз широкими свiтлими центрами розмноження i фiгурами розподiлу клiтин. У лiмфовузлах наявнi ознаки iмунної вiдповiдi по клiтинному типу з гiстiоцитозом синусiв i гiперплазiєю лiмфоїдних фолiкулiв. У печiнцi у всiх випадках вiдзначають однотипнi змiни осередкового характеру з локалiзацiєю переважно в портальних трактах, перипортально i периваскулярно. Портальнi тракти значно розширенi в результатi набряку, крововиливiв i слабкого клiтинного iнфiльтрату. У периферичних вiддiлах часточок порушена балкова будова печiнки, набряк, крововиливи, некроз груп гепатоцитiв. Печiнковi клiтини в станi бiлкової дистрофiї дифузного характеру. Демодекозних клiщiв у структурах печiнки не виявляли, хоча проникнення їх зi шкiри в просвiт великих кровоносних судин i замет у печiнку достатньо верогiднi. Гостра запальна реакцiя печiнки на клiщiв виявляється розвитком гемоциркуляторных порушень i гранулематозного гепатиту з формуванням гранулем туберкулоїдного типу. У розвитку гранулем, iмовiрнiше всього, вiдiграють роль процеси сенсибiлiзацiї i зв'язанi з ними iмуннi реакцiї. У нирках виявленi гемоциркуляторнi порушення, що виражаються нерiвномiрним повнокров'ям коркової i мозкової зон, помiтним розширенням судин, набряком i крововиливами навколо деяких з них i осередковим фiброзом стiнки. Епiтелiй звитих канальцiв у станi зернистої i дрiбновогнищевої гiдропiчної дистрофiї. У канальцях мозкового шару знаходяться дрiбнi нечисленнi звапненi цилiндри. Збудник демодекозу в нирковiй паренхiмi не виявляється [40]. 2. 8. ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ПРОТИ ДЕМОДЕКОЗУ З метою профiлактики в розплiдниках перiодично обстежують здорових собак i собак що знаходяться в карантинi. Хворих i пiдозрiлих у захворюваннi iзолюють. Предмети, з якими стикалися iнвазованi тварини обприскують 0,1% суспензiєю севiну чи 0,5% розчином хлорофосу. Щенят вирощують окремо вiд iнших. Собак, що мають в анамнезi демодекоз, необхiдно виключати з розведення [11,46]. комплексiв. Необхiдно правильно доглядати за шкiрою i шерстними покривами собак з урахуванням породних особливостей. Використовувати спецiальнi шампунi для собак i не застосовувати в лiкувальних цiлях препаратiв, що рекомендуються для лiкування iнших видiв тварин [11]. Для профiлактики перезараження новонароджених щенят вiд сук використовувати iвомек, який варто вводити щенним сукам пiдшкiрно за 5-7 днiв до пологiв у дозi 0,2 мл/10 кг маси однократно. Вiдйом щенят здiйснювати не пiзнiше, нiж на тридцяту добу пiсля ощененя. Профiлактика в основному полягає в тому, щоб: виключити розвиток iмунодепресiї в щенят, не застосовувати кортикоїди до 1 року, правильно проводити дегельмiнтизацiю, стежити за тим, щоб шкiра собаки не була вологою, утримувати її в чистотi, щоб уникнути роздратування шкiри, не допускати появи блiх та застосовувати спецiальнi нашийники, просоченi дельтаметрином. . Крiм того, забороняється спiлкування здорових собак з незнайомими, особливо з бездоглядними. Видужання тварини, ураженої клiщами – демодексами (у генералiзованiй формi) настає тiльки пiсля iнтенсивного пролонгованого i дорогого лiкування, але лiкування не завжди є ефективним [44,47]. Важливо також вчасно обробляти квартиру чи примiщення, де утримується хвора тварина, препаратами аррiво, амiтразiн, больфо-спрей, бiо-кiлл чи iншими акарицидними засобами. Бажано провоити таку обробку не рiдше одного разу на тиждень. На сьогоднi актуальним залишається лiквiдацiя iнфекцiйних та iнвазiйних хвороб домашнiх тварин, якi приносять значнi економiчнi збитки господарствам. Одним з таких захворювань є демодекоз, який набув широкого поширення серед собак i викликається клiщем Demodex canis, що паразитує на шкiрi у волосяних цибулинах та сальних залозах. до важких важко вилiковних ускладнень, а iнколи i до смертi. При вивченнi життєвого циклу клiща D. сanis, який триває 25-27 дiб, було вiдмiчено кiлька фаз розвитку – яйце, личинка, нiмфа (протонiмфа, дейтонiмфа) та iмаго. Встановлено, що клiщ D. сanis на всiх фазах розвитку живе у волосяних фолiкулах собак (та iнших тварин) i є постiйним паразитом, що може виявлятися у цiлком здорових особин. Клiнiка демодекозу собак достатньо ретельно описана в лiтературi i має широкий спектр проявiв. Так, на початку хвороби вiдмiчають виникнення незначного, а потiм все бiльш прогресуючого облисiння в дiлянцi морди: бiля вух, очей, в кутах рота, на щоках, а також лапах, тулубi, животi, бiля кореня хвоста тварини. При вiдсутностi лiкування до 40% тварин самовилiковуються. З розвитком запалення шкiра на уражених дiлянках потовщується i з її поверхнi починає видiлятися серозний, а потiм i гнiйний ексудат, який при пiдсиханнi утворює кiрки. При подальшому розвитку захворювання окремi осередки ураження зливаються i можуть охоплювати значну площу поверхнi шкiри тварини. Цiлий ряд дослiдникiв повiдомляють, що однiєю з основних причин розповсюдження демодекозу серед собак є хворi тварини, що допускаються власниками до розведення, а також пригнiчення загального iмунного статусу тварини, яка є прихованим носiєм збудника хвороби. Також собаки заражаються пiд час злучки, в пiдсисний перiод, в перiод вiдлучення молодняку – шляхом контакту з хворими тваринами. Переносниками збудника демодекозу можуть бути бродячi собаки. З метою лiкування демодекозу собак рекомендують цiлий ряд препаратiв: фосфорорганiчнi препарати, пiретроїди, ципам, епацид-альфа, моринiл, амiт, педемс, чьотирихлористий вуглець, хлорофос, карбофос, севiн, циодрiн, неоцидол, етафос та iншi. Але в останнi роки широкого розповсюдження набули препарати на основi iвермектину та амiтрази. Однак, навiть новiтнi препарати мають недолiки у використаннi i тому i в наш час йде пошук бiльш ефективних i безпечних акарицидних препаратiв. 3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ 3. 1. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ - нiмецька вiвчарка – 4; - ротвейлер – 5; - бобтейл –2; - дворовi собаки – 7; Всi тварини мали характернi ураження на мордi та лапах рiзної локалiзацiї. Матерiалом для дослiдження були зiскрiбки шкiри та кiрочки з мiсць патологiчного процесу. Матерiал дослiджували мортальними i вiтальними методами. Із мортальних методiв (методи виявлення в зiскрiбках шкiри мертвих клiщiв) використовували метод компресорного дослiдження. Із вiтальних методiв (методи виявлення в зiскрiбках шкiри живих клiщiв) – метод Алфiмової. Метод Алфiмової Зiскрiбок шкiри або кiрочки помiщали в бактерiальну чашку, накривали кришкою i ставили в термостат або на джерело тепла з температурою 45 °С на 10-15 хвилин. Потiм чашку розглядали пiд мiкроскопом. Живi клiщi рухались на днi чашки. При порiвняннi цих методiв дослiдження варто зауважити, що найбiльш швидким i сприятливим є метод компресорного дослiдження, але для оцiнки ефективностi акарицидних препаратiв краще всього застосовувати вiтальнi методи. В загальному обсязi компресорним методом дослiджено 65 зiскрiбкiв з уражених дiлянок шкiри. Всього одержано 50 позитивних результатiв. Методом Алфiмової було дослiджено 79 зiскрiбкiв, взятих з уражених дiлянок шкiри (дослiдження проводилось у всiх групах кожнi 7 днiв до отримання негативних результатiв). Як перед початком експерименту, так i пiсля, проводили клiнiчне обстеження тварин. Температуру визначали за допомогою електронного термометра (°С), пульс – пальпаторно з внутрiшньої поверхнi гомiлки, дихання – вiзуально по коливанню грудних стiнок. Для визначення ефективностi лiкувальних заходiв собак подiлили на 3 групи по 7 тварин в кожнiй. При подiлi тварин на групи проводили клiнiчне обстеження, враховуючи ускладнення патогенною мiкрофлорою i породну належнiсть тварин. Також вiдбирали кров з вени i вiдправляли в баклабораторiю на виявлення супутньої мiкрофлори, та визначення чутливостi її до лiкарського препарату. Були зробленi лабораторнi дослiдження на наявнiсть зовнiшньої грибкової мiкрофлори. У тварин, в яких спостерiгалось ускладнення демодекозу патогенною мiкрофлорою, вiдбирали матерiал з уражених дiлянок тiла i вiдправляли у лабораторiю для з’ясування чутливостi мiкрофлори до антибiотикiв. Таких тварин було двоє, в залежностi вiд вiдповiдi баклабораторiї їм призначали додаткове лiкування. Всiм тваринам, у яких було знайдено ураження шкiри грибковою мiкрофлорою, призначали внутрiшньом’язово iн’єкцiї “Вакдерм”, якi вводили 3 рази по 1 мл з iнтервалом 10 днiв. iз уражених дiлянок шкiри, якi готували спочатку методом компресорного дослiдження. При виявленнi клiщiв для вивчення їх життєздатностi використовували метод Алфiмової. Якщо були знайденi живi клiщi, то тваринам продовжували лiкування в тiй же дозi, а через 7 дiб знову брали контрольнi зiскрiбки i дослiджували їх обома методами. Пiд час лiкування ураженi дiлянки шкiри очищали вiд кiрочок i ексудату за допомогою розчину перекису водню 3% (H2 O2 ). В цiй групi були 2 тварини з ускладненням демодекозу гнiйною мiкрофлорою. Їм, на пiдставi лабораторних даних бак висiву, призначили 4%-ий розчин гентамiцину в дозi 1 мл/10 кг (4 мг/кг), двiчi на день протягом 5 днiв. До цiєї групи були вiдiбранi собаки з характерними клiнiчними ознаками демодекозу, що було пiдтверджено лабораторними дослiдженнями: 1. Нiмецька вiвчарка (вiк 3,5 року) – спостерiгали локалiзованi алопецiї у дiлянцi голови: бiля вуха, на спинцi носа, навколо очей та в дiлянцi переднiх кiнцiвок. Тварина млява, з ураженi мiсця вкритi лусочками, вологi i почервонiлi, з подряпини видiлявся гнiйний ексудат. 2. Нiмецька вiвчарка (вiк 10 мiс) – виявляла занепокоєння. Виявлено характернi демодекознi ураження на головi: демодекознi “окуляри”, облисiння у кутах рота та дрiбними червоними крапочками в дiлянцi грудей, що помiтнi на не пiгментованiй дiлянцi, на дотик шкiра шершава та масна. 3. Ротвейлер (вiк 11 мiс.) – спостерiгали появу червонуватих вузликiв в дiлянцi повiк та верхнiй i нижнiй губах, тварина чухається. На нижнiй щелепi та в шкiрi губ, в кутах рота помiтнi вузлики завбiльшки з просяне зерно, шерсть в цих мiсцях випадає, шкiра грубiє, вкрита лусочками. 4. Ротвейлер (вiк 8,5 мiс.) – наявнi невеликi гнiйники в дiлянцi голови: за вухами, в дiлянцi очей, рота та на шиї. Спостерiгаються алопецiї в цих мiсцях, шкiра гiперемiйована та волога, вiдчувається неприємний запах. 5. Ротвейлер (вiк 1 рiк) – спостерiгали на лiктях та лапах випадiння шерстi, шкiра груба i суха, волосся погано утримується в шкiрi i висмикується пучками, шкiра лап i дiлянка грудей покритi лусочками, нiби посипано, змiн у поведiнцi немає. 6. Дворова собака – спостерiгаються локальнi почервонiння на головi та шиї, припухання та прорiдження шерстного покриву в цих мiсцях. Шерсть тьмяна. 7. Дворова собака – спостерiгаються дифузнi ураження шкiри в дiлянцi голови та тулуба, двi алопецiї круглої форми на груднiй стiнцi, оголена шкiра має синюшний вiдтiнок i зморшкувата, з дрiбних трiщин видiляється прозорий ексудат, що засихає кiрочками. Розчин амiтразiну 0,05%-ї концентрацiї застосовувався зовнiшньо для обробки уражених дiлянок тiла у другiй групi тварин. Уражену дiлянку тiла тварини перед обробкою очищали вiд кiрочок i ексудату за допомогою 3% розчину перекису водню, потiм висушували її ватними тампонами. Пiсля цього обробляли ураженнi поверхнi 0,05% розчином амiтразiну. Обробки амiтразiном проводили 1 раз на добу. Розчин амiтразiну за допомогою щiтки ретельно втирали в ураженнi дiлянки тiла тварини, причому раз у 7 днiв прводили повну обробку тварини. Пiсля 7-ми обробок робили контрольний зскрiбок з ураженої поверхнi тiла i розглядали його застосовуючи метод компресорного дослiдження. При виявленнi клiщiв для визначення їх життєздатностi проводили дослiдження за методом Алфiмової. Якщо у тварин виявлялись живi клiщi, то проводили ще 7 обробок 0,05%-м розчином амiтразiну i потiм знову брали контрольнi зiскрiбки i дослiджували їх двома методами. До цiєї групи були вiдiбранi собаки з характерними клiнiчними ознаками демодекозу, дiагноз був пiдтверджений лабораторними дослiдженнями: 1. Колi (вiк 9 мiс.) – спостерiгаються почервонiння в дiлянцi голови, повiки набряклi та припухлi, шкiра вкрита лусочками i на дотик здається шорсткуватою, помiтнi чорнi крапочки. Також, бiля кореня хвоста i сiдничної частини шерсть скуйовджена i мiсцями випадає. та струпами. круглих плям дiаметром близько 5 см – 4 дiлянки. Жирна себорея шкiри уражених дiлянок. 4. Ротвейлер (вiк 6 мiс.) – спостерiгали ураження шкiри на головi, лiктях та лапах випадiння шерстi, шкiра груба i суха, складчаста, волосся погано утримується у волосяних цибулинах i висмикується пучками, шкiра лап у зморшках, вкрита лусочками. 5. Дворова собака (до року) – спостерiгаються дифузнi ураження шкiри в дiлянцi голови, дрiбнi алопецiї круглої форми на носi, бiля губ та щоках, шкiра зморшкувата, має синюшний вiдтiнок i вкрита кiрочками. 6. Дворова собака (вiк 4,5 роки) – спостерiгали появу червонуватих вузликiв в дiлянцi повiк та на верхнiй i нижнiй губах. Пiд нижньою щелепою на шкiрi дiлянки облисiння, шкiра груба, зморшкувата i вкрита лусочками. 7. Дворова собака (вiк 5 мiс.) – спостерiгаються локальнi дiлянки облисiння шкiри на головi та шиї, припухання та запалення оголених дiлянок, шкiра їх потовщена, нееластична, iз лусочками. В третю групу тварин входили собаки з характерними ознаками демодекозу: 1. Колi (вiк 9 мiс.) – спостерiгаються вогнища прорiдження волоскiв в дiлянцi голови, лап та живота. На уражених дiлянках шкiра потовщена, почервонiла iз синюшним вiдтiнком, горбкувата, помiтнi рожевi дрiбнi вузлики, жирна. 2. Колi (вiк 2,5 року) – спостерiгаються ураження в дiлянцi голови: навколо очей та губ, на спинцi носу, вiд його кiнчика до лоба, на вушних раковинах. Волосся на цих дiлянках прорiджене i скуйовджене, шкiра потовщена i вкрита дрiбними лусочками. 3. Бобтейл (вiк 7 мiс.) – спостерiгаються дифузнi ураження на головi та тулубi. Шерсть мiсцями випадає, помiтнi ознаки затримки линьки, тварина пригнiчена. На уражених дiлянках шкiра жирна, брудного кольору iз дрiбненькими червоними вузликами. Шерсть тьмяна i скуйовджена. 4. Бобтейл (вiк 1,5 року) – спостерiгаються характернi демодекознi ураження на головi: демодекознi “окуляри”, облисiння у кутах рота та дрiбнi червонi крапочки, шкiра потовщена, iз дрiбними складочками, шершава та масна. 5. Нiмецька вiвчарка (вiк 3,5 роки) – спостерiгаються ураження локалiзованi на головi характернi для лускатої форми демодекозу: демодекознi “окуляри”, ураження дiлянки губ та пiдборiддя, припухання повiк, кон’юнктивiт. Шкiра припухла iз чорними вуграми – комедонами i вкрита лусочками. 6. Дворова собака (вiк до року) – спостерiгаються дрiбнi алопецiї круглої форми на груднiй стiнцi, шкiра iз синюшним вiдтiнком i зморшкувата, на дотик волога, вкрита кiрочками. 7. Дворова собака (бiльше 5 рокiв) – спостерiгаються локальнi облисiння на головi та шиї, припухання та прорiдження шерстного покриву в цих мiсцях. Шкiра iз дрiбними вузликами, жирна, шерсть тьмяна. Оскiльки застосовувати iвермектин для собак порiд (колi, бобтейл i шелтi) системно не можна, ми вирiшили застосувати для лiкування цих тварин розчин амiтразiну у мiнеральнiй олiї або пропiленглiколi (1мл розчину амiтрази 12,5% у 30мл мiнеральної олiї). На обробку однiєї хворої тварини витрачали 1,5-3,5мл розчину. Обробки ним проводили 2 рази на тиждень. Один раз на 7 днiв проводили лабораторнi дослiдження для перевiрки ефективностi лiкування за методами компресорного дослiдження i Алфiмової. Перед тим як наносити розчин амiтразiну враженi дiлянки тiла очищували ватними тампонами, змоченими у 3% розчинi перекису водню. Клiнiка знаходиться при притулку для безпритульних собак, який належить товариству охорони тварин “SOS”. Притулок розташований в Голосiєвському районi м. Києва за адресою: Сталiнградське шоссе, 90. Фiнансування притулку здiйснюється за рахунок благодiйних внескiв вiд громадян та органiзацiй i завдяки пiдтримцi керiвних установ України та iнших країн (Австрiя, Швейцарiя). Притулок добре забезпечений медикаментами, кормом для тварин. У штатi клiнiки: директор, два лiкарi ветеринарної медицини, черговi робiтники – 8 осiб, два водiї та студенти-волонтери. Завданням притулку є: - пропаганда захисту тварин; - вiдлов безпритульних тварин; - допомога власникам подiбних невеликих притулкiв, якi утримують собак та котiв. На територiї притулку розташовано 14 критих вольєрiв для собак та один – для котiв. 2 , стiнки мiж вольєрами i заднi стiнки суцiльнi, переднi – сiтчастi. Вольєри зачиняються з зовнiшньої та внутрiшньої сторiн. В кожному вольєрi утримується вiд 4 до 6 собак, залежно вiд розмiрiв. Два вольєри призначенi для цуценят вiд 2-х до 10-мiсячного вiку. По досягненнi 10 мiсяцiв їх переводять до дорослих собак. У двох вольєрах карантинують собак з заразними та незаразними хворобами. У всiх вольєрах розмiщенi дерев’янi будки для тварин, де вони захищенi вiд дощу та вiтру. На територiї притулку є кiлька будок для собак, якi не розмiщенi у вольєрах. Крiм того, там є невелика будiвля пiд офiс, для спiвробiтникiв, а також будiвля, в якiй знаходиться кухня, 6 вольєрiв для собак та кiмната для котiв. В цiй кiмнатi розмiщенi секцiї: карантинна, пiсляоперацiйна. Клiтки та вольєри для новоприбулих тварин. Клiнiка знаходиться в окремiй будiвлi. Має в своєму складi такi примiщення: операцiйну кiмнату та 8 вольєрiв для пiсляоперацiйного утримання тварин. В операцiйнiй кiмнатi є два операцiйних столи, лампа, автоклав, сейф, апарат для штучного дихання, шафи для iнструментiв та лiкiв, бактерицидна лампа та холодильник для зберiгання бiопрепаратiв. Є окрема кiмната пiд склад. В кожному пiсляоперацiйному вольєрi розмiщують по три тварини, в залежностi вiд норову (добрий, злий). В примiщеннi для вольєрiв теж розташована бактерицидна лампа. Годують тварин три рази на день. Рацiон тварин є збалансованим за поживними речовинами та мiнералами. Їжу розвозять за допомогою тачки. Огорожа навколо притулку бетонна заввишки 2,5 метри. При в’їздi на територiю обладнано санпропускник. Вхiд стороннiх осiб на територiю заборонений. Дозволяється заходити лише тим людям, якi привели тварин на стерилiзацiю. Деяких тварин з притулку забирають люди для охорони власних будинкiв. 3. 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ 3. 3. 1. ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЕПІЗООТОЛОГІЇ ДЕМОДЕКОЗУ В м. КИЄВІ у формi демодекозу - як хвороби). Залишаються невизначеними вiдсоток прояву демодекозу у формi хвороби в популяцiї собак, роль i спiввiдношення факторiв, що сприяють розвитку демодекозу, як внутрiшнiх (порода, вiдповiдно тип шкiри i шерстi, спадковiсть, вiк, стан iмунiтету), так i зовнiшнiх (порушення гiгiєни шкiри, а також харчування, що супроводжують захворювання i фактори пригнiчення iмунiтету). мiсяцiв i пiсля 3-х рокiв. Звичайно хвороба спостерiгається у вiцi вiд 3-х мiсяцiв до 1 року. Демодекоз, що починається, як правило, в локальнiй формi - у 80% випадкiв має тенденцiю до самовидужання, а в 20% випадкiв при генералiзацiї процесу i приєднаннi вторинної бактерiальної iнфекцiї здобуває важкий, затяжний перебiг, вiдповiдно, несприятливий прогноз i вимагає посиленої терапiї. При виникненнi демодекозу в собак старше 3-х рокiв i особливо в лiтнiх необхiдно заглиблене клiнiчне обстеження на предмет виявлення супутнiх хвороб. Хвороба має й економiчне значення: лiкування обходиться дорого (особливо при тривалому чи рецедивуючому перебiгу); деякi виробники передаючи спадково генетичну схильнiсть до демодекозу, дають заражене потомство, у такий спосiб сприяють поширенню паразитоносiйства в популяцiї , а також прямо знижується цiннiсть такого потомства. За даними дослiдникiв з України i країн СНД мають мiсце такi закономiрностi в епiзоотологiї демодекозу. Питома вага демодекозу в структурi шкiрної патологiї коливається в межах вiд 18% до 21,26%, при цьому ураження носили, як правило, асоцiйований характер з бактерiальною iнфекцiєю (у 17,3%) i умовно патогенними грибами (у 0,34%) i їхньому одночасному сполученнi (у 2,4%) випадкiв, а в чистому виглядi демодекоз зустрiчався лише в 1,2%. Частка паразитарних уражень шкiри в собак у цiлому складає: до 12%, а диференцiйовано по породах вiд 1,3% до 19,5%. Захворюванiсть на демодекоз безпородних собак склала - 4,2%, а чистопорiдних, зокрема нiмецьких вiвчарок, - 25%. Захворюванiсть арахнозами (у т. ч. демодекозом) переважає в зимово-весняний перiод i складає - 58 %. Поголiв'я дрiбних домашнiх тварин у м. Києвi складало: - на 1. 01. 2000р.: собак - 29 750, кiшок - 1450; - на 1. 01. 2001р.: собак - 32 259, кiшок - 1350; - на 1. 01. 2002р.: собак - 30 000, кiшок - 1450. стосовно iнших захворювань шкiри в цiлому, склала - 7,8%. Цi данi свiдчать про те, що демодекоз у Києвi є поширеною хворобою (Таблиця 3.). У перiод спостережень 2000-2002 рр. виявилося що найчастiше демодекоз спостерiгався у таких порiд собак: нiмецька вiвчарка, стаффордширський тер'єр, ротвейлер вiдповiдно - 11,1; 10,5; 9,9% обстежених тварин. (Див. Таблицю 4.) Таким чином, можна зобити наступнi висновки: - популяцiйний аналiз поширення i прояву демодекозу, дозволяє видiлити вiковi i породнi групи ризику захворювання демодекозом (Див. Таблицю.), а вiдповiдно вчасно дiагностувати i лiкувати дану патологiю; виключення таких особин з подальшого розведення, або мiри профiлактики чи превентивного лiкування; - основою для успiшного лiкування є не тiльки комплексний пiдхiд у терапiї (етiотропна i патогенетична терапiя), але й у першу чергу варто органiзувати належний догляд за шкiрою i шерстю та нормалiзувати харчування. (за даними звiтiв про роботу мiської служби державної ветеринарної медицини). Роки спостереження 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 середнє Кiлькiсть клiнiчних оглядiв собак на шкiрнi захворювання : - 38123 35185 36772 33595 30365 29973 30827 35581 32316 33584 33739 Демодекоз 56 45 68 60 75 108 88 85 96 83 97 78,3 133 156 247 237 287 219 201 435 482 607 643 Короста 34 28 60 81 61 14 28 52 79 128 186 Кiлькiсть клiнiчних оглядiв кiшок на шкiрнi захворювання : - 3210 2012 2135 1819 1710 1443 1522 1951 1690 1922 Демодекоз - - - - - - - - 1 - - 108 118 132 137 140 151 274 354 387 422 564 42 93 145 224 206 257 320 350 395 368 532 Прийнято дрiбних тварин iз заразною патологiєю 1576 2045 2769 3153 2493 2341 2942 3270 3357 3842 3409 iз незаразною патологiєю - 20136 28949 26506 22269 15104 20589 18311 21352 27224 21477 Питома вага демодекозу стосовно захворювань дрiбних тварин (%): -заразної етiологiї 3,5 2,2 1,9 1,9 3,0 4,6 2,9 2,6 2,8 2,2 2,8 2,8 -шкiрним хворобам - 0,12 0,19 0,16 0,22 0,35 0,29 0,27 0,24 0,25 0,28 0,23 Захворювання шкiри Липень-грудень 1997р 1998р 1999р 2001р 2002р Всього Шкiрнi захворювання, обумовленi ектопаразитами ДЕМОДЕКОЗ собак 20 16 11 23 76 63 209 кiшок - - - - 2 1 3 ІНШІ АРАХНОЕНТОМОЗИ: Триходектоз 1 - - 2 10 16 29 Саркоптоз - 1 - - - 1 2 - - - - 2 - - Нотоедроз - - - - - 2 2 Хейлетиельоз - - - 1 - 1 2 ГРИБКОВІ УРАЖЕННЯ ШКІРИ: 3 7 33 29 326 299 697 Трихофiтiя 19 11 14 14 82 42 182 Мiкроспорiя 2 4 1 7 16 31 61 Парша - - - 3 - 1 4 Пiтiроспороз* - - - - - 15 15 УРАЖЕННЯ ШКІРИ НЕЗАРАЗНОЇ ЭТІОЛОГІЇ 9 10 35 91 422 335 902 у т. ч. алергiчної природи - - - 9 197 217 423 ІНШІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ: Екзема - - - - 85 130 215 Пiодермiї - - - 2 66 59 127 - - 1 11 56 152 220 у т. ч. отодектоз - - 1 2 5 41 49 ВСЬОГО: 54 49 95 183 1143 1148 2672 *ураження шкiри дрiжджовим грибком Malassezia. Таблиця 4. Прояв демодекозу по породних i вiкових групах (результати спостережень за 2000-2002р. за даними лiкарнi державної ветеринарної медицини Печерського району м. Києва). Кiль-кiсть % Порода Кiль-кiсть % Порода % 18 11,1 мастiно-неаполiтано 4 2,5 шарпей 2 1,2 стаф. амер. тер'єр 17 10,5 декорат. породи 4 2,5 пекiнес 2 1,2 ротвейлер 16 9,9 сеттери 4 2,5 поинтер 1 0,6 боксер 11 6,8 3 1,9 кавказ. вiвчарка 1 0,6 доберман 10 6,1 лабрадор 3 1,9 лайка 1 0,6 англ. бульдог 10 6,1 3 1,9 кане-корсо 1 0,6 спанiєлi 9 5,6 дог 2 1,2 колi 1 0,6 такса 9 5,6 далматин 2 1,2 чау-чау 1 0,6 метиси 9 5,6 Вельштер’єр 2 1,2 порода невiдома 16 9,9 Разом: 162 - по вiковiй приналежностi: вiд 2 мiс. до 6 мiс. вiд 6 мiс. до 1 року до 5 рокiв пiсля 10 рокiв разом кiлькiсть 39 51 42 22 7 1 162 % 24,1 31,5 25,9 13,6 4,3 0,6 100 - по статевiй приналежностi: кобелi суки 86 76 53,1% 46,9% 3. 3. 2. ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК Демодекоз у собак протiкає в двох формах: у локальнiй(синонiми: обмежений, монетний демодекоз) i генералiзований (синонiми: загальний демодекоз). Локальний демодекоз. Ця форма зустрiчається в 90% випадкiв захворювання й уражає молодих собак до одного - двох рокiв в 80% випадкiв. При осередковiй (лускатiй) формi демодекозу в собак на рiзних дiлянках шкiри голови: в областi очних дуг (так називанi “демодекознi окуляри” чи монокль), повiк, кути губ, на мордi вiд чола до нiздрiв, основи вушних раковин, на шиї, грудях, кiнцiвках i рiдше на зовнiшнiх покривах тулуба, розвивається еритема (почервонiння шкiри), що добре помiтно в собак , що мають непiгментовану шкiру, випадає волосся i формуються алопецiї у виглядi окремих круглих плям дiаметром близько 5 см, що супроводжується жирною себореєю. Волосянi мiшечки закупорюються i гiпертрофуються через iнтенсивне видiлення сального секрету, формуються вугри ("чорнi крапки" - комедони ), i на дотик шкiра здається шорсткуватою, гранульозною (фолiкулярне кератозне ураження). Шкiра на уражених дiлянках потовщується, стає зморшкуватою, (нерiдко з трiщинами, з яких видiляється сукровиця або кров) набуває синювато – сiрого чи мiдно – червоного забарвлення (це почервонiння одержало назву "червоної корости") i звичайно буває вкрита лусочками ороговiлого епiдермiсу (сквамозна форма). Сухий демодекоз нiколи не супроводжується сверблячкою. Прогноз при цiй формi бiльш сприятливий, особливо якщо хвороба уражає вже в досить великих щенят ( у вiцi бiля року), захворювання не генералiзовано, оскiльки кiлькiсть вогнищ ураження не перевищує 4-5 i вони не поширюються на весь тулуб тварини, немає мiкробної суперiнфекцiї (тому його називають сухим, лускатим демодекозом). Пустульозна форма зустрiчається значно рiдше. Вона може розвинутися з описаної вище форми в стадiї утворення лусочок або виникнути самостiйно. Пустульозне ураження шкiри локалiзується на тих же дiлянках що i при сквамознiй формi. Пустульозна форма хвороби є ускладнням, пов’язанним iз проникненням у тканину шкiри секундарної мiкрофлори. При цiй формi, спочатку на уражених дiлянках шкiри з'являються свiтло – червонi вузлики, заповненi клiщами i продуктами запалення, що темнiють, пiзнiше випадає волосся. Вузлики перетворюються в гнiйнички, що лопаючись, видiляють секрет, який засихає в сiрi чи бурi струпи. У гної, що виходить з пухирцiв, мiститься величезна кiлькiсть клiщiв, що легко можна розглянути пiд мiкроскопом.Інодi утворюються невеликi папули, що можуть зливатися й уражати досить великi дiлянки. Шкiра потовщується, стає складчастою i набуває, особливо мiж складками, iнтенсивно червоний колiр та може переходити в пiодермiю. Найчастiше збудником пiодермiї є мiкроб Staphylococcus intermedius, але iнодi й iншi бактерiї (Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis). Гнiйний процес може охопити бiльш глибокi шари шкiри, i у результатi розвивається виразкове запалення шкiри. У рядi випадкiв у хворих собак розвивається виснаження i загальний сепсис вiд пiококової iнфекцiї, в результатi чого тварина гине. Прогноз при пустульознiй формi хвороби рiшуче несприятливий. Локальний демодекоз закiнчується самовидужанням через 1-2 мiсяця в 90% випадкiв, зокрема в щенят у вiцi бiля року. Приблизно в 10 % випадкiв вiн приймає загальну, генералiзовану, форму. Генералiзований демодекоз розвивається з локального iхарактеризується або великою кiлькiстю вогнищ облисiння, якi далi зливаються(бiльше 5), або поширенням уражених дiлянок, на весь тулуб, принаймнi, на кiнцiвки, або появою мiкробного ускладнення. Таке ускладнення виникає, як правило, завжди, що є пiдставою для назви «пiодемодекоз» (демодекоз + пiодерматит). мiшечкам, що мiстять бiлу сумiш шкiрного сала i гною з великою кiлькiстю клiщiв. Збудниками найчастiше є Staphylococcus pyogenes albus (стафiлодемодекоз), але iнодi й iншi бактерiї (Pseudomonas aeroginosa, Proteus mirabilis). на дерму внаслiдок розриву їхнiх стiнок. Спостерiгаються утисненi фурункули червоно-фiолетовогокольору дiаметром 5 мм, наповненi кров'янистим гноєм. У цьому гної мало клiщiв. Демодекоз буває i гнiйний, супроводжується сверблячкою, викликаною алергенним впливом мiкробних антигенiв. Хронiчна форма виражається в альтерацiї шкiри: гiперкератоз (стовщена, складчаста шкiра), меланоз (сiрувате забарвлення), себорея з дуже сильним запахом. Спостерiгається значне погiршення загального стану тварини: аденомегалiя (гiпертрофiя залоз), схуднення, анорексiя, апатiя , ниркова недостатнiсть внаслiдок всмоктування бактерiальних токсинiв. При генералiзованiй формi в процес втягуються великi дiлянки шкiри i з'являються симптоми загальної iнтоксикацiї. Тварина може загинути з явищем кахексiї i хронiчного сепсису. При генералiзованiй формi демодекозу, коли клiщi проникають глибоко в пiдшкiрну клiтковину i попадають у внутрiшнi органи, прогноз для життя тварини майже завжди несприятливий. Якщо загальний демодекоз не ускладнений бактерiальною мiкрофлорою, за умови проведення складної терапiї, прогноз може бути благоприємним. Перебiг демодекозу в собак звичайно хронiчний. Ця форма спостерiгається в 85% випадкiв у собак старше 7 мiсяцiв. Самовидужанням хвороба закiнчується менш, нiж у 30% випадкiв. Ця форма захворювання обмежена лапами. Звичайно її ускладнюють вториннi бактерiальнi iнфекцiї. Найчастiше демодекозний пододерматит дiагностують у тварин з генералiзованою формою захворювання. Проте, вiн розглядається окремо в першу чергу в зв'язку з тим, що дуже часто вже пiсля очищення тiла собаки вiд уражень на лапах клiщi залишаються. Локалiзацiя колонiй демодекса в цiй областi може бути настiльки глибока, що часом для виявлення клiщiв i постановки вiрного дiагнозу необхiдна бiопсiя. Вiдома схильнiсть до цiєї форми захворювання староанглiйських вiвчарок i шарпеїв. Подальна форма демодекозу може спочатку виявлятися у виглядi еритеми чи локальної алопецiї у мiжпальцевих просторах, але швидко ускладнюється бактерiальною флорою по типу фурункульозу, i виявляється також у виглядi целюлiту, що ускладнює клiнiчну картину (дуже швидко минаючi пустули, свищi, вузли, гiперпiгментацiю. З даним процесом iнодi може асоцiюватися хворобливiсть i набряк, що заважає i провокує кульгавiсть. В результатi проведених дослiджень ми встановили, що у пiддослiдних тварин були такi форми демодекозу: - двi собаки – ротвейлер i нiмецька вiвчарка (з 1 групи) мали ускладнену форму демодекозу; у них спостерiгалось пустульозна форма демодекозу. - всi iншi твариниз усiх груп хворiли на лускату форму демодекозу. 3. 3. 3. УСКЛАДНЕННЯ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК Для виявлення ускладнень, що супроводжували ту чи iншу форму демодекозу, були зробленi лабораторнi дослiдження: 1. Дослiдження зскрiбкiв шкiри компресорним методом. Нами були виявленi ураження спорами грибiв. Характернi ураження спостерiгались у ротвейлера i нiмецької вiвчарки з 1-ї групи. Види грибiв не визначали. i нiмецької вiвчарки з 1-ї групи був виявлений стафiлокок i стрептокок. 3. Дослiдження кровi. Результати дослiджень свiдчать, що у чотирьох тварин спостерiгалось ураження золотистим стафiлококом S. аures. Це були дворовi собаки з 1-ї i 3-ї дослiдних груп. 4. Копрологiчнi дослiдження. Проводили дослiдження калу методом Фюлеборна. У дворових собак всiх трьох груп виявили гельмiнтнi ураження токсокарозом, токсаскаридозом, дипiлiдозом, анкiлостоматидозом. Таким чином, деякi пiддослiднi тварини мали супутнi захворювання. З певнiстю можна вважати, що лише ускладнення вражених дiлянок шкiри секундарною мiкрофлорою є наслiдком демодекозу. Але встановити, чи був причиною появу iнших супутнiх захворювань демодекоз, чи навпаки, вони сприяли появi демодекозу, не вдалося. Не було можливостi зробити дослiдження на наявнiсть iнших захворювань: гормональнi, захворювання системи травлення, сечостатевої системи, печiнки, пiдшлункової залози. 3. 3. 4. ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СПОСОБІВ ЛІКУВАННЯ ІВЕРМЕКТИНОМ І АМІТРАЗІНОМ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК Через 7 днiв пiсля початку лiкування у тварин 1-ї групи зникли ознаки ускладнення уражених дiлянок шкiри секундарною мiкрофлорю. Для визначення ефективностi застосування iвермектину у пiддослiдних тварин 1-ї групи через кожнi 7 днiв лiкування з уражених дiлянок шкiри брали контрольнi зiскрiбки, якi дослiджувались компресорним методом. Пiсля цього у тварин, в яких були знайденi клiщi, зiскрiбки додатково дослiджували за методом Алфiмової. Пiсля проведення дослiджень виявилось, що у всiх тварин цiєї групи з 5-6-го тижня лiкування у всiх зiскрiбках з уражених дiлянок тiла спостерiгалось зменшення кiлькостi клiщiв та їх яєць i з усiєї кiлькостi знайдених у зiскрiбку клiщiв 60% були мертвими. А на 9-10 тижнi лiкування вiдбувалося повне одужання тварин i в зiскрiбках клiщi та їх яйця не виявлялися. методом. Пiсля цього тварин, у яких були знайденi клiщi, дослiджували методом Алфiмової. Пiсля проведення дослiджень виявилось, що у всiх тварин цiєї групи з 5-го тижня лiкування спостерiгалось зменшення кiлькостi клiщiв та яєць у зiскрiбках з уражених дiлянок шкiри при чому 45% вiд загальної кiлькостi їх були загиблi. На восьмому тижнi лiкування у всiх зiскрiбках були отриманi вiд’ємнi результати. дiлянок шкiри були взятi контрольнi зiскрiбки, якi дослiджувались компресорним методом. Пiсля цього тварин, у яких були знайденi клiщi, дослiджували методом Алфiмової. Пiсля проведення дослiджень виявилось, що у всiх тварин цiєї групи з 3-го тижня лiкування спостерiгалось зменшення кiлькостi клiщiв та яєць у зiскрiбках з уражених дiлянок шкiри при чому 55% вiд загальної кiлькостi їх були загиблi. На шостому тижнi лiкування у всiх зiскрiбках були отриманi вiд’ємнi результати. Через три мiсяцi пiсля проведеного лiкування було проведене контрольне дослiдження з метою перевiрки ефективностi вищезгаданих лiкарських заходiв. У ходi дослiдження з’ясувалось: · що у першiй групi спостерiгалось 2 випадки рецидиву хвороби (28%); · що у другiй групi спостерiгалось 4 випадки рецидиву хвороби (57%); · що у третiй групi спостерiгалось 3 випадки рецидиву хвороби (43%). 3. 4. Демодекоз собак є великою проблемою для мiсцевих ветеринарних фахiвцiв та власникiв тварин. Хвороба спричиняє як економiчнi, так i моральнi збитки. При несвоєчасних дiагностицi та лiкуваннi захворювання призводить до погiршення стану тварини, виникають ускладнення, якi можуть призвести навiть до загибелi тварини. Тому лiкарю необхiдно вмiти дiагностувати i лiкувати демодекоз тварин, а також запобiгати його розповсюдженню. випадках малоефективне. З часом хвороба прогресує, ускладнюється, тварини виснажуються i гинуть. В 3-й групi тварин були особини з пiдвищеною чутливiстю до iвермектинiв. Тому в цiй групi застосовували амiтразiн зовнiшньо у виглядi емульсiї. Це призвело до збiльшення кiлькостi рецидивiв у данiй групi тварин. Застосування зовнiшньо розчину амiтразiну 0,05% (у другiй групi) дало негативний результат бо через три мiсяцi 58% тварин захворiли знову. На нашу думку, найкращим i найбiльш ефективним методом лiкування демодекозу є пероральне введення iвермектину у дозi 600мкг/кг. Для тварин з групи ризику (колi, шелтi та iншi) можна запропонувати мiсцеве використання емульсiї амiтразiну на розчинi мiнеральної олiї, як найбiльш ефективний метод лiкування. 3. 5. ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ матерiальних ресурсiв. розраховують за формулою: З= Мр х Т х Ск , де: Мр – кiлькiсть робочих тварин, голiв; Т – середня тривалiсть простою, днiв; Ск У нашому випадку Мр – 21 голова, Т – 54 днi, Ск – 10 грн. Питома величина економiчного збитку в розрахунку на одну захворiвшу тварину , вираховують за формулою: Кзб = З : Мз , де З – загальна сума економiчного збитку, грн.; Мз – число захворiлих тварин, гол. з – 21 гол. Кзб = 11340 : 21 = 540 грн. Економiчнi збитки, попередженi в окремому господарствi внаслiдок профiлактики та лiквiдацiї хвороб тварин , вираховують за формулою: Пз = Мсг х Кзi х Кзб Мсг – загальне поголiв’я сприйнятливих тварин, голiв; Кзi – коефiцiєнт можливого захворювання (0,4); Кзб – питома величина економiчного збитку в розрахунку на одну захворiвшу тварину, грн. У нашому випадку Мсг зi – 0,4; Кзб – 540 грн., З – 11340 грн. Пз = 100 х 0,4 х 540 - 11340 = 10260 грн. Заробiтну плату вираховували за формулою: ЗВ = А + Б, де Б – цiна використаних лiкарських препаратiв, грн. Заробiтна плата ветлiкаря складає 220 грн. на мiсяць, лiкування тривало 2 мiсяцi, цiна використаних препаратiв: І. При лiкуваннi тварин внутрiшньо iвермектином в дозi 600мкг/кг вартiсть лiкарських препаратiв, що пiшла на лiкування, складає 270 грн. ЗВ Економiчний ефект, отриманий в результатi здiйснення лiкувально-профiлактичних заходiв, розраховували за формулою: Ее = ПЗ – ЗВ ПЗ – попередженi економiчнi збитки, грн.; ЗВ – зарплата робiтникiв, якi здiйснювали лiкування, грн. Ее Економiчний ефект вiд проведених лiкувально-профiлактичних заходiв на одну гривню витрат розраховували за формулою: е : ЗВ Ее – економiчний ефект вiд проведених лiкувально-профiлактичних заходiв, грн.; ЗВ – зарплата робiтникiв, якi здiйснювали лiкувально-профiлактичнi заходи, грн. Е грн. = 9550 : 710 = 13,4 грн. ІІ. При лiкуваннi тварин мiсцево 0,05 % водним розчином Амiтразiну вартiсть використаних лiкарських препаратiв склала 315 грн. ЗВ Економiчний ефект, отриманий в результатi здiйснення лiкувально-профiлактичних заходiв : Ее = 10260 - 755 = 9505 грн. Економiчний ефект вiд проведених лiкувально-профiлактичних заходiв на одну гривню витрат: Е грн. = 9505 : 755 = 12,6 грн. ІІІ. При лiкуваннi тварин мiсцево розчином амiтразiну на мiнеральнiй олiї вартiсть використаних лiкарських препаратiв становить 290 грн. ЗВ Економiчний ефект, отриманий в результатi здiйснення лiкувально-профiлактичних заходiв : Ее = 10260 - 730 = 9530 грн. Економiчний ефект вiд проведених лiкувально-профiлактичних заходiв на одну гривню витрат: Е грн. = 9530 : 730 = 13,1 грн. використаннi iвермектину внутрiшньо, а найменший – при застосуваннi водного розчину амiтразiну 0,05% мiсцево. Лiкарський засiб Івермектин, внутрiшньо 13,4 Амiтразiн (водний розчин), мiсцево 12,6 Амiтразiн (олiйний розчин), мiсцево 13,1 4. ОХОРОНА ПРАЦІ Охорона працi – це система законодавчих актiв, соцiально-економiчних, органiзацiйних, технiчних заходiв та засобiв, спрямованих на утворення безпечних умов, збереження здоров’я та працездатностi людини в процесi працi. Складовими частинами охорони працi являються законодавство про працю, виробнича санiтарiя та безпека застосування рiзних технiчних засобiв на виробничих процесах у сiльському господарствi, при роботi в клiнiцi, включаючи i протипожежну безпеку. Трудове законодавство регламентується Конституцiєю України, Кодексом законiв про працю, законом України “Про охорону працi”. В притулку товариства охорони тварин “SOS”, який розташований в Голосiївському районi м. Києва за адресою Сталiнградське шосе, 90, питанню охорони працi придiляється належна увага. Загальне керiвництво, вiдповiдальнiсть за виконання i дотримання технiки безпеки, протипожежної безпеки, норм та iнструкцiй по охоронi працi, дiючого законодавства несе директор притулку. Вiн також здiйснює органiзацiю роботи, оперативний контроль з питань охорони працi. З усiма новоприбулими спiвробiтниками проводять вступний iнструктаж, направлений на безпеку роботи iз собаками. До штату притулку також входять два ветеринарних лiкаря, черговi працiвники, водiї, ловцi собак. Органiзацiя роботи по охоронi працi в притулку базується на пiдставi “Положення про роботу по охоронi працi i технiки безпеки на пiдприємствах, в органiзацiях, закладах, спiльних пiдприємствах”. В обов’язки керiвникiв за стан технiки безпеки входить розробка перспективних, рiчних планiв про покращення умов працi i оперативний контроль за станом охорони працi. Інструктаж по технiцi безпеки i навчання проводять згiдно з “Положенням про проведення iнструктажу по технiцi безпеки й навчанню працiвникiв безпечним методам роботи на пiдприємствах, в органiзацiях, закладах i спiльних пiдприємствах”. З усiма особами, яких приймають на роботу, незалежно вiд їх освiти, стажу роботи, i з прибулими у вiдрядження з iнших органiзацiй, а також iз студентами, якi проходять виробничу практику, проводять вступний iнструктаж. На робочому мiсцi проводять первинний iнструктаж з усiма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу, переведеними з iнших робiт, вiдрядженими, учнями i студентами, що прибули на навчання або практику, з iншими працiвниками, якi будуть виконувати нову для них роботу. Проведення iнструктажу на робочому мiсцi реєструють у спецiальному журналi. Через 6 мiсяцiв пiсля первинного iнструктажу на робочому мiсцi незалежно вiд квалiфiкацiї, стажу роботи працiвники проходять повторний iнструктаж за програмою iнструктажу на робочому мiсцi з реєстрацiєю у вiдповiдному журналi. Позаплановий iнструктаж проводять у притулку у разi порушення вимог безпеки, якi призвели або можуть призвести до травм. Цiльовий iнструктаж проводять з працюючими, що виконують разовi роботи, не пов’язанi з прямими обов’язками за спецiальнiстю. Дуже велика увага придiляється профiлактицi виробничого травматизму (покуси собак). Щомiсячно проводять збори у виробничому пiдроздiлi. Проводять аналiз роботи, розглядають заяви на покращення умов роботи, щоб уникнути виробничого травматизму. За шiсть рокiв iснування притулку були тiльки дрiбнi покуси працiвникiв, якi не мали тяжких наслiдкiв. Слiд зазначити, що в притулку не проводяться профiлактичнi медичнi огляди працюючих. Для запобiгання травматизму в притулку користуються спецiальною петлею для вiдлову, переведення собак в iншi вольєри, для виконання медичних заходiв. Всi працiвники працюють у рукавицях, спецiальнiй формi. До безприв’язного утримання допускаються тiльки собаки з добрим норовом. суцiльнi, переднi – сiтчастi. Вольєри зачиняються з зовнiшньої та внутрiшньої сторiн. Декiлька вольєрiв розташовано в примiщеннi. Вони мають природну та штучну вентиляцiю, штучне освiтлення. Є кiлька примiщень для персоналу. В примiщеннi офiсу розташованi: кiмната вiдпочинку, туалет, кабiнет. В кухнi є двi електричнi плити (плити мають заземлення), джерело водопостачання. В клiнiцi розташована операцiйна, в якiй є холодильник, лампа штучного освiтлення (для операцiй), бактерицидна лампа, автоклав, сейф, кiмната для медикаментiв, два операцiйнi столи. Також є стацiонар для пiсляоперацiйних тварин. Офiс, операцiйна та стацiонар обладнанi аптечками першої допомоги. Всi примiщення мають природне та штучне освiтлення, природну та штучну вентиляцiю, штучне опалення. Їжу тваринам розвозять за допомогою вiзкiв в кожен вольєр. Агресивних тварин пiд час годiвлi попередньо заганяють у будки, щоб запобiгти травматизму працiвникiв. Для заразно хворих тварин iснують окремi вольєри, вхiд до яких дозволяється тiльки в спецодязi. гумовi чоботи та рукавицi) та суворо дотримуються правил особистої гiгiєни. В притулку дотримуються протипожежного режиму. Вiн передбачає не загороджувати проходи мiж вольєрами, пiдходи до вольєрiв, не палити, не користуватися вiдкритим вогнем. Особлива увага придiляється електромережi i електроосвiтленню. На територiї iснує два протипожежних щити з набором протипожежного iнвентарю. На покрiвлi кожного примiщення є громовiдводи. На випадок пожежi є план евакуацiї. Фiнансування притулку здiйснюється за рахунок благодiйних внескiв вiд громадян та органiзацiй, та завдяки пiдтримцi керiвних установ України i зарубiжних країн (Австрiя, Швейцарiя). Робiтники вчасно отримують заробiтну платню. Притулок добре забезпечений медикаментами i кормом для тварин. - бажано, щоб притулок був розширений, адже багато бездомних тварин. Інодi їх розташовують по 7-8 у вольєрах при нормi 5-6; - оскiльки притулок не обладнаний водопроводом, воду доводиться привозити з с. Пирогово. Бажано, щоб питання власного водопроводу було вирiшено; - бажано, щоб працюючi проходили медичнi огляди. 5. ВИСНОВКИ І ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИСНОВКИ 1. За останнiй час демодекоз серед собак у м. Києвi набув широкого розповсюдження. 3. Динамiка захворюваностi на демодекоз значно вища у молодому вiцi. 4. Наибiльш часто зустрiчається луската форма обмеженого демодекозу. Пустульозна форма зустрiчається рiдше. 5. У тварин, хворих на демодекоз, вiдмiчається наявнiсть супутнiх захворювань: бактерiальне i грибкове ураження шкiри, гельмiнтознi хвороби. 6. Застосування препарату iвермектин в дозi 600 мкг/кг всередину забезпечує високу ефективнiсть лiкування демодекозу. 7. Собаки порiд колi, шелтi, бобтейл характеризуються пiдвищеною чутливiстю до iвермектину, в зв’язку з чим для їх лiкування слiд застосовувати препарати iнших груп у виглядi мазей та емульсiй. 8. Застосування емульсiї амiтразiну на мiнеральнiй олiї виявилося бiльш ефективним нiж на водi. 1. Результати проведених дослiджень можуть бути використанi для дiагностики, лiкування i профiлактики демодекозу собак практикуючими лiкарями ветеринарної медицини. 2. Для лiкування демодекозу собак рекомендується застосовувати препарати iвермектину в дозi 600 мкг/кг щоденно всередину. 1. Абуладзе К. И., Никоявский С. Н. Демодекоз животных // Паразитология и инвазионные болезни сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1975. – С. 158 -159. 2. Бензиор Е., Карлотти Д. Н. Руководство по демодекозу у собак. //Ветеринар. – 2000. - №3. – с. 32-36. 3. Бердыева А. Демодекоз: доктор Айболит. //Домашние любимцы. – 2002. - №6. – с. 8. 4. Берестов В. А. Краткий справочник зверовода. – Петрозаводск, Карелия, 1974. – С. 437-445. экологии. – 1998. – Т. 104. – С. 57-63. 6. Болезни собак и кошек / В. Б. Борисевич, В. Ф. Галат, Г. М. Калиновский и др.; под ред. А. Й. Мазуркевича. – К.: Урожай, 1996. – 432 с. 7. Бондаренко И. В., Поляков И. Я., Стрелков А. А. Клещи // Вредные нематоды, клещи, грызуны. – М.: Колос, 1969. – С. 89–93. 9. Бэкер Э. В., Уартон Г. В. Введение в акарологию; пер. с анг., – М.: Иностранная литература, 1955. – 476 с. 11. Бэне Ф. Демодекоз. //Ветеринар. - 1997- №1- С. 10-14. 12. Ветеринарная лабораторная практика: В 2т. / Издательство сельскохозяйственной литературы, журналов и плакатов. – М.: 1963. – Т.: 2. 13. Ветеринарная энтомология и арахнология: Справочник/ В. А. Поляков, У. А. Узаков, Г. А. Веселкин. – М.: Агропромиздат, 1990. – 239 с. дрiбних домашнiх тварин. – К.: НАУ, 1999. – С. 81-83. 15. Головко А. Демодекоз: советы о здоровье. //Мир собаки. – 2002. - №2. – с. 12-13. 17. Головко А. Н.,УшкаловВ. А и др. Заболлеваемость демодекозом собак разных пород. // Материалы 2-й междунар. конференции «Проблемы ветеринарного обслуживания мелких домашних животных» октябрь1997г - г. Киев. - С. 67-68. 18. Гордиенко Л. Н., Пильщик Е. В. Этиологическая структура заболеваний кожи, содержащихся в условиях муниципального приюта. //Тезисы 7-й междунар. конференции по проблемам ветеринарной медицины мелких домашних животных, март 1999 - г. Москва. - С. 266-268. 19. Гряних Г. М., Лехман С. Д., Будко Т. А. Охорона працi. – К.: Урожай, 1994. – С. 78–95. 20. Демодекоз собак. //Ветеринария. – 2000. - №4, февраль. – с. 6-7. 22. Дьяконов Л. П. Паразитарные болезни сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1985. – 383с. 23. Карпецкая Н. Л. Синдромный подход в диагностике поражений кожи у собак. //Тезисы 7-й междунар. конференции по проблемам ветеринарной медицины мелких домашних животных, март 1999 - г. Москва. - С. 92-93. тварин. – К.: НАУ, 2000. – С. 96-98. 25. Любащенко С. Я. Арахно-энтомозы // Болезни пушных зверей. – М.: Колос, 1973. – С. 205-218. г. Киев. - С. 80-81. 28. Машней И. А. Арахноэнтомозы собак и кошек Украины // Вiсник Сумського ДАУ. – 1999. – № 4. – С. 14-16. 29. Машней И. А. Арахноэнтомозы собак и кошек Украины // Збiрник матерiалiв IVМiжнародної науково-практичної конференцiї “Проблеми ветеринарного обслуговування дрiбних домашнiх тварин”. – К.: НАУ, 1999. – С. 14-16. 30. Ниманд Х. Г., Сутер П. Ф. Болезни собак. Практическое руководство для ветеринарных врачей / Пер. с нем. – М.: Аквариум, 1998. – 816 с. 32. Орлов И. В., Аргинский Н. И., Никольский С. Н. Ветеринарная акарология // Практикум по ветеринарной паразитологии. – М.: Сельхозиздат, 1962. – С. 185 -232. 34. Паразитология и инвазионные болезни животных / М. Ш. Акбаев, А. А. Водянов, Н. Е. Космиников и др.; под ред. М. Ш. Акбаева. – М.: Колос, 2000. – 743 с. 35. Патерсон С. Кожные заболевания собак / Пер. с анг. Е. Осипова. – М.: Аквариум, 2000. – 176 с. 36. Поживил А. И., Головкина Л. П., Корж А. В. и др. Эффективность аверсектина при клещевых болезнях плотоядных // Материали Першої мiської конференцiї з проблем дрiбних домашнiх тварин. – К.: НАУ, 1996. – С. 14 - 116. 37. Поляков В. А., Узаков У. Я., Веселкин Г. А. Ветеринарная энтомология и арахнология. – Мю: Агропромиздат, 1990. – 239с. 38. Пономаренко А. Н., Мельникова М. В., Волкова В. В. и др. Арахнозы кошек: особенности эпизоотологии и лечения в условиях мегаполиса // Збiрник матерiалiв IVМiжнародної науково-практичної конференцiї “Проблеми ветеринарного обслуговування дрiбних домашнiх тварин”. – К.: НАУ, 2001. – С. 43-45. 41. Птицина О. Новое в лечении демодекоза. //Ветеринарная газета. – 2000. - №11, июнь. – с. 7. 42. Семенов И. В., Буран С. Н. Демодекоз собак. //Тезисы докладов 1-й Международной ветеринарной конференции октябрь 1996 г -г. Киев. - С. 65-70. 43. Справочник по охране труда и технике безопасности в животноводстве. Изд. 2-е, доп. и перераб. – К.: Урожай, 1985. – 199с. 45. Хайдаров К. М. Новые пестициды для борьбы с иксодидами // Экспресс-информация НИИИТЭК Госплана Туркменской ССР. – Ашхабад, 1980. – Серия 60. – Вып. 4. – С. 5-8. 46. Хугаев С. С. Демодекоз. //Зоо-фито биржа. – 2002. - № 1-2. – с 16-17. 47. Чеботарёв Р. С. Справочник по ветеринарной и медицинской паразитологии. – Минск: Наука и техника, 1971. – 373с. 48. Шерешевская Е. Г. Наружные паразиты // Ветеринарная паразитология. – М.: Колос, 1965. – С. 302-305. 49. Шеховцов В. С., Машкей И. А. и др. Видовой состав паразитов домашних животных. //Материалы 2-й междунар. конференции «Проблемы ветеринарного обслуживания мелких домашних животных» октябрь 1997г - г. Киев. - С. 64-65. 50. Щанкина М., Осийчук Ю. Особенности этиопатогенеза болезней кожи собак. //Тезисы 7-й междунар. конференции по проблемам ветеринарной медицины мелких домашних животных, март 1999 - г. Москва. - С. 80-82. Структура захворювань шкiри в собак i кiшок (за даними лiкарнi державної ветеринарної медицини Печерського району м. Києва). Захворювання шкiри 1998р 1999р Листопад-грудень 2000р 2001р 2002р Всього ДЕМОДЕКОЗ собак 20 16 11 23 76 63 209 кiшок - - - - 2 1 3 ІНШІ АРАХНОЕНТОМОЗИ: Триходектоз 1 - - 2 10 16 29 - 1 - - - 1 2 Псороптоз - - - - 2 - - Нотоедроз - - - - - 2 2 Хейлетиельоз - - - 1 - 1 2 ГРИБКОВІ УРАЖЕННЯ ШКІРИ: 3 7 33 29 326 299 697 Трихофiтiя 19 11 14 14 82 42 182 2 4 1 7 16 31 61 Парша - - - 3 - 1 4 Пiтiроспороз* - - - - - 15 15 УРАЖЕННЯ ШКІРИ НЕЗАРАЗНОЇ ЭТІОЛОГІЇ 9 10 35 91 422 335 902 - - - 9 197 217 423 ІНШІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ: Екзема - - - - 85 130 215 - - - 2 66 59 127 Запалення зовнiшнього слухового проходу - - 1 11 56 152 220 у т. ч. отодектоз - - 1 2 5 41 49 ВСЬОГО: 54 49 95 183 1143 1148 2672 *ураження шкiри дрiжджовим грибком Malassezia. Структура захворювань шкiри в собак i кiшок в умовах м. Києва 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Кiлькiсть клiнiчних оглядiв собак на шкiрнi захворювання - 38123 35185 36772 33595 30365 29973 30827 35581 32316 33584 33739 56 45 68 60 75 108 88 85 96 83 97 78,3 Стригучий лишай 133 156 247 237 287 219 201 435 482 607 643 34 28 60 81 61 14 28 52 79 128 186 - 3210 2012 2135 1819 1710 1443 1522 1951 1690 1922 Демодекоз - - - - - - - - 1 - - Стригучий лишай 108 118 132 137 140 151 274 354 387 422 564 Короста 42 93 145 224 206 257 320 350 395 368 532 Прийнято дрiбних тварин 1576 2045 2769 3153 2493 2341 2942 3270 3357 3842 3409 - 20136 28949 26506 22269 15104 20589 18311 21352 27224 21477 Питома вага ДЕМОДЕКОЗУ стосовно захворювань дрiбних тварин (%) 3,5 2,2 1,9 1,9 3,0 4,6 2,9 2,6 2,8 2,2 2,8 2,8 - 0,12 0,19 0,16 0,22 0,35 0,29 0,27 0,24 0,25 0,28 0,23 Прояв демодекозу по породних i вiкових групах (результати спостережень за 2000-2002р. за даними лiкарнi державної ветеринарної медицини Печерського району м. Києва): - по породнiй приналежностi: Порода % Порода Кiль-кiсть % Порода Кiль-кiсть % нiмецька вiвчарка 18 11,1 4 2,5 шарпей 2 1,2 17 10,5 4 2,5 пекiнес 2 1,2 16 9,9 4 2,5 поинтер 1 0,6 11 6,8 бульмастиф 3 1,9 кавказ. вiвчарка 1 0,6 доберман 10 6,1 лабрадор 3 1,9 лайка 1 0,6 10 6,1 3 1,9 кане-корсо 1 0,6 спанiєлi 9 5,6 дог 2 1,2 колi 1 0,6 такса 9 5,6 далматин 2 1,2 1 0,6 метиси 9 5,6 Вельштер’єр 2 1,2 16 9,9 Разом: 162 вiкова група вiд 2 мiс. до 6 мiс. вiд 6 мiс. до 1 року до 5 рокiв пiсля 5 рокiв разом 39 51 42 22 7 1 162 % 24,1 31,5 25,9 13,6 4,3 0,6 100 - по статевiй приналежностi: кабелi суки 86 76 53,1% 46,9% Доповiдь Шановний голово, шановнi члени державної екзаменацiйної комiсiї, дозвольте представити вашiй увазi доповiдь на захист моєї дипломної роботи по темi: Тварина в домi – це затишок, радiсть та гарний настрiй. Коли людина пiклується про тварину, вона стає добрiшою, з повагою ставиться до iнших. Маленьку тварину не можна розглядати як живу iграшку. З часом це маленьке кошеня чи цуценя виростає, у нього з’являються свої iнстинкти, звички, а iнколи i неприємнi риси характеру. Догляд за такими тваринами вимагає деякого досвiду i часу. І саме вiд людини залежить, чи будуть собака, кiшка здоровими i доглянутими. Якщо людина пiклується про здоров’я та зовнiшнiй вигляд своєї тварини, то i людинi не загрожує небезпека, адже вона несе вiдповiдальнiсть за життя та здоров’я тварини. Метою нашої роботи було вивчення особливостей епiзоотологiчного процесу у м. Києвi, дiагностики демодекозу собак, перевiрка ефективностi акарицидних препаратiв iвермектин та амiтразин та розробка науково обґрунтованих методiв лiкування демодекозу собак. - шотландська вiвчарка (колi) – 3; - нiмецька вiвчарка – 4; - бобтейл –2; - дворовi собаки – 7; Всi тварини мали характернi ураження на мордi та лапах рiзної локалiзацiї. Матерiалом для дослiдження були зiскрiбки шкiри та кiрочки з мiсць патологiчного процесу. Матерiал дослiджували мортальними i вiтальними методами. Із мортальних методiв використовували метод компресорного дослiдження. Із вiтальних методiв – метод Алфiмової. Для визначення ефективностi лiкувальних заходiв собак подiлили на 3 групи по 7 тварин в кожнiй. До першої : 2) 1 собака породи колi, 1 нiмецька вiвчарка, 2 ротвейлери та 3 безпородних; до третьої : 3) 2 колi, 1 нiмецька вiвчарка, 2 бобтейли та 2 безпороднi собаки. Тварин кожної групи клiнiчно обстежували, враховуючи наявнiсть ускладнень i породну належнiсть тварин. Також вiдбирали кров з вени i вiдправляли в бак. вiддiл лабораторiї на виявлення супутньої мiкрофлори. Були зробленi лабораторнi дослiдження на наявнiсть зовнiшньої грибкової мiкрофлори. У тварин, в яких спостерiгалось ускладнення демодекозу патогенною мiкрофлорою, вiдбирали матерiал з уражених дiлянок тiла i вiдправляли у лабораторiю для з’ясування чутливостi мiкрофлори до антибiотикiв. При виявленнi клiщiв для вивчення їх життєздатностi використовували метод Алфiмової. Якщо були знайденi живi клiщi, то тваринам продовжували лiкування в тiй же дозi, а через 7 днiв знову брали контрольнi зiскрiбки i дослiджували їх обома методами. Пiд час лiкування ураженi дiлянки шкiри очищали вiд кiрочок i ексудату за допомогою розчину перекису водню 3%. Для лiкування собак 1 групи застосовували iвермектин перорально в дозi 600 мкг/кг щоденно. В другiй групi застосовували водну емульсiю амiтразiну в концентрацiї 0,05% якою обмивали ураженi дiлянки кожного дня i всю тварину повнiстю раз на тиждень. В тертiй олiйну емульсiю в спiввiдношеннi 1 мл 12,5% амiтрази до 30мл мiнеральної олiї якою змочували ураженi мiсця 2 рази на тиждень. Демодекоз це хвороба що перебiгає хронiчно i це пов’язане iз особливостями розвитку демодекозних клiщiв. Великий iнтерес, з погляду епiзоотологiї демодекозу, представляє вивчення поширеностi клiща D. canis серед популяцiї собак, як у формi прихованого, так i у формi клiнiчно виявленого носiйства паразита. За лiтературними даними вiд 10-50% дорослих собак є прихованими носiями клiща D. canis. Демодекоз, що починається, як правило, в локальнiй формi - у 80% випадкiв має тенденцiю до самовидужання, а в 20% випадкiв при генералiзацiї процесу i приєднаннi вторинної бактерiальної iнфекцiї здобуває важкий затяжний перебiг. Причини, що викликають iнтенсивний розвиток клiщiв у тварин якi були тiльки носiями залишаються недостатньо з’ясованими. Як видно з Таблицi (1) у Києвi доля демодекозу серед всiх захворювань дрiбних тварин заразними хворобами, в середньому, складає 2,8%, а серед шкiрних хвороб – 0,23%. Тобто поширенiсть демодекозу у Києвi є високою. За спостереженнями лiкаря Титаренка середня ураженiсть собак демодекозом складає, в середньому, 44 тварини на рiк, а питома вага демодекозу стосовно iнших захворювань шкiри – 7,8%. Якщо аналiзувати данi Таблиця (3) по породнiй приналежностi, то, як видно з таблицi, в Києвi найбiльш схильними до демодекозу собак є тварини порiд: нiмецька вiвчарка, стаффордширський тер’єр та ротвейлер. Можна бачити, що довжина шерстi не впливає на схильнiсть тварин до захворювання. Цiкаво, що демодекозом у 90% випадкiв хворiють чистопороднi собаки, а безпороднi лише у 10%. Пояснення цьому поки не має. Аналiз за вiковим принципом дозволяє стверджувати, що демодекоз зустрiчається переважно у молодому вiцi вiд 2х мiсяцiв до 2х рокiв, а у старших тварин зустрiчається значно рiдше. Як видно з таблицi, статева приналежнiсть тварин на захворюванiсть демодекозом не впливає i зустрiчається з однаковою частотою. Що стосується дослiджень з лiкування тварин авермектином та амiтразiном, то: У тварин 1 групи, що лiкувалися iвермектином, при дослiдженнi зiскрiбкiв з уражених дiлянок, спостерiгалося зменшення загальної кiлькостi клiщiв та яєць i зменшення кiлькостi живих особин на половину вiд вихiдної, вже з 5-6 тижня лiкування. На 9й-10й тиждень лiкування в зiскрiбках клiщi та їхнi яйця не виявлялися. У тварин другої групи, де для лiкування застосовували 0,05%-ву водну емульсiю амiтрази, зменшення живих форм клiщiв наполовину спостерiгалося з 5го тижня лiкування. А одужання вiдбувалося на 8му тижнi лiкування. У тварин третьої групи, де для лiкування застосовували 12,5% амiтразу на мiнеральнiй олiї, зменшення живих форм спостерiгалося на 3-4 тижнi лiкування, а одужання на 6-му тижнi. Через три мiсяцi пiсля проведеного лiкування було проведене контрольне дослiдження з метою перевiрки ефективностi вищезгаданих лiкарських заходiв. У ходi дослiдження з’ясувалось: · що у другiй групi спостерiгалось 4 випадки рецидиву хвороби (57%); · що у третiй групi спостерiгалось 3 випадки рецидиву хвороби (43%). Тобто, на нашу думку, найкращим i найбiльш ефективним методом лiкування демодекозу є пероральне введення iвермектину у дозi 600мкг/кг. Для тварин з групи ризику (колi, шелтi та iншi) можна запропонувати мiсцеве використання емульсiї амiтразiну на розчинi мiнеральної олiї, як найбiльш ефективний метод лiкування. На основi проведених дослiджень було зроблено наступнi висновки: 9. За останнiй час демодекоз серед собак у м. Києвi набув широкого розповсюдження. 10. Висока чутливiсть до демодекозу характерна для таких порiд собак: нiмецька вiвчарка, коллi та ротвейлер. 11. Динамiка захворюваностi на демодекоз значно вища у молодому вiцi. 12. Наибiльш часто зустрiчається луската форма обмеженого демодекозу. Пустульозна форма зустрiчається рiдше. 13. У тварин, хворих на демодекоз, вiдмiчається наявнiсть супутнiх захворювань: бактерiальне i грибкове ураження шкiри, гельмiнтознi хвороби. 14. Застосування препарату iвермектин в дозi 600 мкг/кг всередину забезпечує високу ефективнiсть лiкування демодекозу. 15. Собаки порiд колi, шелтi, бобтейл характеризуються пiдвищеною чутливiстю до iвермектину, в зв’язку з чим для їх лiкування слiд застосовувати препарати iнших груп у виглядi мазей та емульсiй. на дипломну роботу студента 5 курсу факультету ветеринарної медицини Нацiонального Аграрного Унiверситету Ошовського Володимира Володимировича “Особливостi епiзоотологiї, дiагностики, лiкування та профiлактики демодекозу собак в умовах м. Києва” Дипломна робота Ошовського В. В. виконана на базi товариства охорони тварин "SОS" в 2002-2003р. Тема роботи є актуальною, оскiльки це захворювання має значне розповсюдження i наносить значнi економiчнi збитки. Робота викладена на 73 сторiнках комп'ютерного тексту, iлюстрована 3 рисунками, 5 таблицями. При написаннi лiтературного огляду використано 50 лiтературних джерел. В результатi проведення дослiджень, а також узагальнення лiтературних даних, автором вивченi деякi особливостi епiзоотологiї хвороби, клiнiчнi ознаки та методи лабораторної дiагностики, а також у виробничих умовах проведене лiкування хворих тварин. На прикладi пiдприємства визначенi економiчнi збитки i економiчний ефект вiд проведених лiкувальних заходiв. Дипломна робота Ошовського В. В. свiдчить про його добру спецiальну пiдготовку, має практичне значення, заслуговує позитивної оцiнки, а її автор – присвоєння квалiфiкацiї лiкаря ветеринарної медицини. ________________ 2003р. Науковий керiвник: к. в. н., доцент ____________________________________ М. П. Прус РЕЦЕНЗІЯ на дипломну роботу студента 5 курсу факультету ветеринарної медицини Нацiонального Аграрного Унiверситету Ошовського Володимира Володимировича “Особливостi епiзоотологiї, дiагностики, лiкування та профiлактики демодекозу собак в умовах м. Києва” Дипломна робота присвячена поширенiй арахнознiй хворобi собак в Українi. Автор роботи провiв дослiдження з вивчення питань епiзоотологiї демодекозу собак у м. Київ. Цiкавими є данi з проведених дiагностичних дослiджень та лiкування хвороби, що має значення у пошуку та розробцi ефективних методiв її лiкування. Дипломна робота мiстить 73 сторiнки комп'ютерного тексту, iлюстрована 3 рисунками та 5 таблицями. Список використаної лiтератури складає 50 джерел, виданих, в основному, за останнi 15 рокiв. Робота оформлена згiдно останнiх вимог. Зустрiчаються невдалi вирази. Висновки аргументованi i не викликають сумнiвiв в їх достовiрностi. Вважаю, що дипломна робота “Особливостi епiзоотологiї, дiагностики, лiкування та профiлактики демодекозу собак в умовах м. Києва вiдповiдає необхiдним вимогам, а її автор В. В. Ошовський заслуговує присвоєння йому квалiфiкацiї лiкаря ветеринарної медицини. ________________ 2003р. Рецензент: _________________________ М. Г. Наконечна