Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна

Основнi органiзацiйнi заходи стабiлiзацiї виробництва та формування ринку зерна “Основнi органiзацiйнi заходи стабiлiзацiї виробництва та формування ринку зерна” Вступ Серед сiльськогосподарських культур, якi вирощують в свiтi та в нашiй країнi зерновi культури займають перше мiсце. Велике поширення їх пояснюється винятковим значенням i рiзнобiчним використанням. Зерно i продукти переробки є головним продуктом харчування бiльшостi населення земної кулi. Хлiб, крупа, макарони та багато iнших продуктiв мiстять достатню кiлькiсть бiлкiв, вуглеводiв, мiнеральних солей та вiтамiнiв необхiдних для органiзму людини. При тому продукти iз зерна вiдзначаються високими смаковими якостями i задовольняють до 60-67% щоденної потреби людини в калорiях. Велика роль зернових культур у змiцненi кормової бази тваринництва. Кормова цiннiсть зерна значно вища, нiж iнших кормiв. На корм використовується зерно кукурудзи, вiвса, ячменю та вiдходи переробки зерна iнших культур. Крiм того значну кормову цiннiсть мають солома i полова зернових культур. Зелена маса використовується для годiвлi тварин i заготiвлi силосу, сiна, сiнажу. Солому також використовують на пiдстилку худобi, що збiльшує вихiд гною. Зерно i солому багатьох зернових культур використовують як сировину для технiчної переробки. Із зерна виробляють крохмаль, спирт, пиво, декстрин та iншу продукцiю, а з соломи - папiр, целюлозу, рiзнi побутовi речi, мати та iнше. Важливим є також те, що зерно може зберiгатись декiлька рокiв, завдяки чому можна створювати запас продуктiв харчування. Зерновi культури вирощують в рiзних ґрунтових i клiматичних зонах, дуже добре реагують на внесення добрив, зрошення та iншi агротехнiчнi заходи. Цiнним є також те, що мають досить високий коефiцiєнт розмноження (1:20 i бiльше) i досить просту технологiю вирощування, збирання врожаю, що дозволяє добре механiзувати всi роботи. Валовий збiр зерна в свiтi з кожним роком збiльшується. Якщо в 1913 р. було зiбрано 480 млн. т., то в 1970 р. досяг 1258 млн. т. зерна, в 1985 р. - 1851млн. т., а у 1995 р. зiбрано 2106 млн. т. Збiльшення валового збору зерна в свiтi вiдбувається в основному за рад пiдвищення урожайностi. В 1995 р, вона становила 27 центнерiв з 1 гек. Особливо висока вона була в країнах Захiдної Європи: в Нiмеччинi 62 Францiї - 69. 3. Великобританiї - 70. 9 i Нiдерландах 80. 9 ц. з 1 га. Змiни у структурi посiвних площ зернових культур, їх урожайностi та валового збору зерна в Українi приведенi в поданiй таблицi. Посiвна площа врожайнiсть та валовий збiр зернових культур в Українi. Показники 1913 р. 1970 р. 1990 р. 1996р. Посiвна площа, млн. га 18. 7 15. 5 14. 5 12,5 12. 4 23. 5 35. 1 19,6 Валовий збiр зерна, млн. т. 23. 2 36. 4 51. 0 24,6 пiдвищення врожайностi на основi застосування iнтенсивних технологiй вирощування зернових культур. 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР Всi зерновi культури належать до родини злакових, крiм гречки. Зерновi злаки - це однорiчнi рослини, якi мають багато спiльних ознак i бiологiчних властивостей. Але, крiм спiльних ознак, зерновi злаки мають багато специфiчних особливостей. Тому за господарським призначенням, морфологiчними особливостями i способом вирощування зерновi культури подiляють на двi групи: 1. Хлiбнi злаки першої групи (пшениця, жито, ячмiнь i овес) - рослини довгого дня, мають озимi та ярi форми, досить холодостiйкi, вологолюбивi. Зерно має борозенку, яка подiляє його вздовж на двi половини, проростає кiлькома корiнцями. На початку вегетацiї вiдзначаються швидким ростом, через 10-15 днiв пiсля появи сходiв починають кущитися i менше пригнiчуються бур'янами. 2. Хлiбнi злаки другої групи, або просовиднi (просо, кукурудза, рис, сорго) рослини короткого дня, бiльш теплолюбивi i посухостiйкi (крiм рису). Зерно в них без борозенки i проростає одним корiнцем. На початку вегетацiї рослини ростуть повiльно, тому дуже пригнiчуються бур'янами. Зернову культуру гречку теж вiдносять до хлiбiв другої групи, але вона за своїми бiологiчними особливостями iстотно вiдрiзняється вiд зернових зерно їi зя хiмiчним складом близьке до зерна хлiбних злакiв. Коренева система у зернових злакiв мичкувата, добре розвинена, основна маса якої розмiщується в орному i пiдорному шарах. Розвиток її залежить вiд вологостi i родючостi ґрунту, температури, сортових особливостей та iнших факторiв. Краще розвиваються коренi при раннiх строках сiвби. Стебло - соломина, яка складається з 5-7 мiжвузлiв, а у кукурудзи до 25-30, цилiндричне, здебiльшого порожнє, тiльки у кукурудзи виповнене серцевиною. Висота стебла за сприятливих умов росту досягає 1 -2 м, а у кукурудзи i сорго до 2-4 м. i бiльше. розвивається язичок, а в деяких злакiв вушка. Суцвiття у пшеницi, жита, ячменю - колос, у проса, вiвса, рису, сорго –волоть, у кукурудзи чоловiче суцвiття - волоть, жiноче - качан. ендосперму i двох оболонок: плодової i насiнної. Зародок становить 2-3% маси зернiвки i мiстить всi органи майбутньої рослини у зародковому станi. Для проростання зернiвки потрiбнi вода, повiтря i тепло. Вода потрiбна для набубнявiння зерен i розчинення в них запасних поживних речовин. При цьому потреба у водi така: вiвса, жита - 60-65%, пшеницi, ячменю - 48-55% ; кукурудзи - 37-44%, проса i сорго - 25-30% вiд маси сухого зерна. Мiнiмальна температура проростання насiння злакiв першої групи 1 -2°С, другої групи 8-10°С i бiльше. Оптимальна температура для проростання насiння першої групи 20-25°С, а просо видних - 25-30°С. При проростаннi зерна спочатку з'являються зародковi корiнцi, а потiм i зародкове стебло. На поверхню ґрунту зародкове стебло появляється у виглядi шильця, покритого тонким прозорим чохликом, який називають колеоптилем. Вiн захищає стебло i перший листок вiд пошкоджень при виходi їх з ґрунту. Хлiбнi злаки мають таку бiологiчну властивiсть як кущiння, тобто утворювати з вузла кущiння бiчнi пагони. Кущiння починається пiсля утворення на рослинi 3-4 листкiв. Енергiя кущiння, або кiлькiсть пагонiв, якi розвиваються в середньому на однiй рослинi, залежить вiд забезпечення рослин вологою i поживними речовинами, температури, глибини загортання насiння. пiхви. В цiй фазi посилено росте листя, стебло i формується суцвiття. розрiзняють самозапильнi зерновi культури (пшениця, овес, ячмiнь, просо) та перехреснозапильнi (жито, кукурудза, сорго), у яких пилок переноситься приймочки маточок вiтром. Пiсля заплiднення починається формування зерна, утворюється зародок i нагромаджуються поживнi речовини. Із стiнок зав'язi утворюється оболонки плода. Триває фаза формування 10-15днiв. Маса зерна збiльшується, а вмiст води в ньому поступово зменшується. Пiсля формування настає фаза достигання зерна. Ця фаза має три етапи стиглостi: молочна, воскова i повна. У молочнiй фазi рослини ще зеленi, але нижнi листки їх починають жовтiти. Зерно вже сформувалося, має зелене забарвлення, а якщо його роздавити, видiляється рiдина, яка нагадує молоко, вологiсть його вiд 60 до 40%. У восковiй стиглостi зерно за консистенцiєю нагадує вiск, легко розрiзується нiгтем,, стає типовим за кольором, вологiсть його зменшується до 30-40%, стебластають жовтими, листки пiдсихають i припиняється надходження поживних речовин у зерно. В цей перiод починають роздiльне збирання хлiбiв. збиранням врожаю найбiльш цiнне зерно, яке достигає ранiше, обсипається. 2. ІНТЕНСИВНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР Серед сiльськогосподарських культур за площею посiву i валовим збором перше мiсце в свiтi i нашiй країнi займає пшениця. Загальна свiтова посiвна площа пшеницi становить близько 240 млн. га. Великi площi пшениця займає в Китаї (26 млн. га), США. (22 млн. га), Канадi (10 млн. га), Українi (7-8 мл. Га). Вирощують її майже в усiх країнах свiту. Пшениця належить до найдавнiших культур на земнiй кулi. У країнах Азiї та Європи її вирощували вже за 5-6 тис. рокiв, а в Єгиптi - за 10 тисяч рокiв до нашої ери. З стародавнього Риму вона поширилась у країни Захiдної Європи. На Українi зерно її знаходять в скiфських могилах. Пшениця - основна продовольча культура в нашiй країнi i у багатьох країнах свiту. Зерно пшеницi має велику поживну цiннiсть i краще, нiж зерно iнших культур, вiдповiдав вимогам харчування. Пшеничне борошно використовують для випiкання хлiба, виготовлення макаронiв, печива та iнших виробiв. Якiсть пшеничних бiлкiв дуже висока, i вони добре засвоюються. Пшеничнi висiвки є цiнним концентрованим кормом для всiх видiв тварин. Пшеничну солому i полову використовують як грубий корм i на пiдстилку. Висiвають озиму пшеницю у зеленому конвеєрi, для забезпечення тварин зеленою масою на початку вегетацiї. Озима пшениця є добрим попередником для iнших культур сiвозмiни. За бiологiчними особливостями пшениця має озиму i яру форми. Озима пшениця; має довший вегетацiйний перiод, нiж яра, краще використовує вологу i поживнi речовини ґрунту i дає вищий урожай, нiж ярi зерновi культури. В умовах теплої осенi вона розвиває мiцну кореневу систему i у посушливу весну краще використовує зимову вологу, нiж навiть раннiх строкiв сiвби. Крiм того, осiння сiвба озимої пшеницi дає змогу краще використовувати робочу силу i засоби виробництва. Велике значення для пiдвищення врожайностi озимої пшеницi має правильний добiр сортiв з урахуванням їхнiх вимог до грунтово-клiматичних умов. Для пiвденно-схiдних районiв потрiбнi сорти посухостiйкi, а для захiдних районiв достатнього зволоження - стiйкi проти вилягання, випрiвання та ураження грибковими хворобами. Саме тому на Українi вирощують багато сортiв озимої пшеницi. Найбiльш поширенi такi сорти: Альбатрос одеський, Безоста 1, Одеська 51. Миронiвська 27,30,40,61, Полiська-90. Лютесценс 7, Донська напiвкарлик, Збруч, Мерлебен, Ювiлейна 75 тощо. Озима пшениця - вимоглива культура до умов життя. Насiння починає проростати при температурi 1-2°С, але дружнi сходи появляються при 12-15°С. Пiд снiговим покривом рослини витримують морози 25-30°С, а без снiгу гинуть при мiнус 16-18°С. Особливо знижується холодостiйкiсть в кiнцi зими. Високi температури (35-40°С) пшениця переносить добре, особливо при наявностi вологи в грунтi. У фазi достигання зерна найкраща температура повiтря - 22-25°С. До вологи пшениця вимоглива, особливо в перiод сходiв, кущення, колосiння i цвiтiння. Вона добре використовує осiннi та веснянi опади. Якщо пiсля цвiтiння немає вологи, то це приводить до пустоколосся, знижується маса 1000 насiнин. Транспiрацiйний коефiцiєнт-350-400. Озима пшениця вимоглива до ґрунтiв, поживних речовин, особливо азоту. Кращими ґрунтами для неї є чорноземи, каштановi, темно-сiрi та сiрi опiдзоленi, з реакцiєюґрунтового розчину рН 6-7. 5. Малопридатнi для озимої пшеницi супiщанi, кислi, пiдзолистi ґрунти. При вирощуваннi озимої пшеницi за iнтенсивною технологiєю насамперед має значення вибiр найкращих попередникiв. Вона вимагає родючих i чистих ґрунтiв. До попередникiв ставляться вимоги, щоб вони своєчасно звiльняли поле вiд попередньої культури для пiдготовки ґрунту до посiву, очистки вiд бур'янiв, збереження i нагромадження вологи, що забезпечить одержання дружнiх сходiв озимої пшеницi. У районах Степу України таким вимогам найбiльше вiдповiдають такi попередники, як чистi чорнi та раннi пари. Вони сприяють нагромадженню i збереженню вологи в ґрунтi, дають можливiсть очистити площi вiд бур'янiв, особливо вiд кореневищних i коренепаросткових, пiдвищують запас поживних речовин в ґрунтi. Цiнними попередниками озимої пшеницi в районах Степу є також зайнятi пари, озимина на зелений корм, горох, кукурудза на зелений корм i силос, баштаннi культури. При нестачi попередникiв у Степу допускається сiвба пшеницi два роки пiдряд пiсля парiв. В районах Лiсостепу чистi пари не мають переваги перед раннiми зайнятимипарами. Кращими попередниками тут є багаторiчнi та однорiчнi трави, зернобобовi, кукурудза на силос i зелений корм. На Полiссi цiнними попередниками озимої пшеницi є пари, зайнятi конюшиною та кормовим люпином, якi використовують на один укiс, а пiслязбиральнi рештки заорюють на зелене добриво Озима пшениця є цiнним попередником для цукрових бурякiв, кукурудзи, соняшнику, картоплi, льону-довгунця, зернобобових культур. Раннє збирання її дає можливiсть своєчасно провести обробiток ґрунту пiд наступнi культури, що i має велике значення для пiднесення культури землеробства та його iнтенсифiкацiї. Важливим заходом для пiдвищення врожаю озимої пшеницi та покращення якостi зерна є система удобрення. Науково обґрунтованi норми добрив розраховують на основi даних агрохiмiчних аналiзiв вмiсту хiмiчних елементiв в ґрунтi, запланованого врожаю та показникiв виносу елементiв живлення на одиницю продукцiї. добрива. В Українi органiчнi добрива вносять лише пiсля однорiчних трав приблизно 40-60 тонн на гектар. Мiнеральнi добрива рекомендується вносити в межах 60-90 кг дiючої речовини фосфору i калiю на гектар. Основне удобреннявносять пiд оранку. Високi прирости врожаю дає озима пшениця при внесеннi мiнеральних, добрив у рядки пiд час сiвби. Краще всього вносити по 1 ц. нiтроамофоски на гектар. Рядкове удобрення створює оптимальнi умови для живлення рослин в першi фази росту i розвитку добре розвивається коренева система i пiдвищується зимостiйкiсть пшеницi. Якщо немає в господарствi нiтроамофоски, то вносять iншi добрива в розрахунку 10-15 кг N. i по 15-20 кг Р i К на один гектар. Надзвичайно важливе значення має пiдживлення озимої пшеницi, особливо азотом, при вирощуваннi високопродуктивних сортiв озимої пшеницi кращi результати дає роздрiбнене внесення азотних добрив i в першу чергу в критичнi перiоди. Перше пiдживлення посiвiв азотними добривами проводять навеснi по таломерзлому ґрунтi. Доцiльнiсть внесення добрив диктується тим, що в цей перiод мiкрофлора пригнiчена низькою температурою i не мiнералiзуються органiчнi речовини, а ґрунтi мало поживних речовин i рослини вiдчувають нестачу азоту. При цьому вносять 30% вiд повної норми азоту, але не бiльше за 60 кг дiючої речовини на гектар. Друге пiдживлення проводиться в фазi виходу рослин в трубку, пiд час якого використовується 50% норми азоту, але не бiльше 60-90 кг/га. Достатня кiлькiсть азоту в цей час дозволяє збiльшити продуктивнiсть колоса. Якiсть врожаю створюється пiд час наливу зерна. Для збiльшення маси зерен, вмiсту бiлка i клейковини на початку колосiння пшеницi до наливу зерна проводять трете пiдживлення, вносячи 30-40 кг дiючої речовини азоту на гектар. Система обробiтку ґрунту залежить вiд попередника, рельєфу, забур'яненостi, а також конкретних умов господарства. Вона повинна бути направлена на збереження вологи i створення дрiбно грудочкуватого стану. Пiсля багаторiчних трав, вiдразу за збиранням врожаю, поле лущать дисковими знаряддями на глибину 6-8 см в два слiди, а через 7-9 днiв орють на глибину 23-25 см плугами з котками або боронами. Пiсля гороху або однорiчних трав дискують в 2 слiди на глибину 6-8 см, а потiм орють на глибину 20-22 см. Слiдом за оранкою проводять поверхневий обробiток грунту на глибину 8-12 см.. Для цього при появi бур'янiв поле культивують, по мiрi випадання дощiв боронують i розробляють рiллю до придатного для сiвби стану. Перед сiвбою ґрунт розпушують культиваторами з боронами на глибину загортання насiння. При iнтенсивнiй технологiї сiвбу озимої пшеницi проводять високоякiсним насiнням кращих сортiв. Оптимальна маса 1000 зерен - 45-55 грамiв. Перед сiвбою насiння протруюють машиною ПС-10. На одну тонну насiння витрачають один iз препаратiв: 2. 5-3 кг вiтаваксу, 75% змочуючого порошку, фундазолу –50%, 2кг байтану. Для нормального розвитку озимої пшеницi потрiбно, щоб перiод осiнньої веге тацiї тривав 50-55 днiв. Наприклад, кiлькiсть днiв в Тернопiльськiй областi набирається з 10 вересня до 1 листопада. У зв'язку з цим оптимальнi строки сiвби озимої пшеницi в умовах областi - з 10 по 25 вересня. Як запiзнення з сiвбою, так i проведення її ранiше знижує зимостiйкiсть рослин i призводить до зниження врожайностi пшеницi. На строки сiвби також впливають вологiсть i родючiсть ґрунту, бiологiчнi особливостi сорту, а також метеорологiчнi умови. Найбiльш прогресивний спосiб сiвби пшеницi є вузькорядний, з шириною мiжрядь - 7. 5-6. 5 см. При цьому бiльш рiвномiрно розмiшується насiння, в результатi чого рослини краще розвиваються, менше пригнiчуються мiж собою сильнiше розвивається коренева система, краще використовується свiтло, волога, елементи живлення. Сiють в господарствах також звичайним рядковим способом, з мiжряддям 13 -15 см, або перехресним. При сiвбi залишають технологiчну колiю для руху агрегатiв пiд час догляду за посiвами. Швидкiсть руху агрегатiв не бiльше 5-6 км/год. найкраще рослини розвиваються при мiнiмальнiй глибинi загортання насiння на 3-5 см, Проте в перiод сiвби часто верхнiй горизонт ґрунту мiстить мало вологи, тому треба заробляти насiння на глибину 5-6 см. На площах з недостатньо осiлим ґрунтом глибину збiльшують до 6-7 см. Як зрiдженi, так i загущенi посiви завжди дають зниженi врожаї, тому дуже важливим є правильне встановлення норми висiву насiння. Залежить вона вiд багатьох причин: часу i способу сiвби, родючостi грунту i бiологiчних особливостей сорту, удобрення i якостi насiння та iнших факторiв. В умовах областi, при сiвбi в оптимальнi строки, висiвають озиму пшеницю сорту Киянка, Збруч - 5. 5 млн., сортiв Полiська, Миронiвка 5. 0-5. 5 млн. схожих насiнин на 1га. Пiсля сiвби на другий день посiви коткують кiльчасто-шпоровими, кiльчасто-зубчастими котками. Це сприяє перемiщенню вологи з нижнiх шарiв у верхнi, в результатi чого одержують дружнi сходи i краще кущення рослин восени. При потребi, не пiзнiше як за мiсяць до припинення вегетацiї, проводять пiдживлення фосфорно-калiйними добривами. В осiннiй перiод проводять боротьбу з шкiдниками i хворобами озимих. Особливо великої шкоди завдають мишовиднi гризуни. При наявностi в осiннiй перiод 3 i бiльше жилих колонiй мишовидних гризунiв на 1 га, витрачаю 2-3 кг/га зернових принад, отруєних фосфiд-цинком або глiфтором. На один кiлограм зерна беруть 30 г олiї i 40 г фосфiду цинку. На 100 кг зерна витрачають 600 гаглiфтору, який розчиняють у 40 л води i томлять 7-8 годин. Важливо своєчасно визначити площi озимої пшеницi, якi будуть насiватись та пересiватись. Пересiву пiдлягають розкушенi посiви з густотою менше 150 рослин на 1 м2 , а також в фазi 1 -2 листочки, з густотою 250-300 рослин на 1 м2 . Площi з густотою 150-200 штук на 1 м2 пiдлягають ремонту. досягаєфiзичної стиглостi, впоперек напряму рядкiв на малiй швидкостi агрегату, щоб найменше пошкоджувати рослини. На загущених посiвах рекомендується пiсля першого боронування через тиждень провести друге. На площах, де спостерiгається випирання, замiсть боронування проводять коткування. На початку виходу в трубку, проти хвороб i для запобiгання можливого вилягання рослин, посiви обприскують 0. 6 кг/га фундазолу в сумiшi з препаратом ТУР (доза 2. 6 кг/га). В цей перiод посiви також обробляють гербiцидами. В перiод цвiтiння i наливу зерна, при появi шкiдникiв, площi обробляють вофатоксом 30%, метафосом 50% по 1 кг/га. Збирають озиму пшеницю роздiльним способом або прямим комбайнуванням, при тому важливо правильно визначити, яким способом будуть збирати озиму пшеницю. Роздiльне збирання розпочинають наприкiнцi воскової стиглостi або на 5-6 днiв ранiше, нiж пряме комбайнування, що дає змогу скоротити строки збирання i зменшити втрати врожаю. Роздiльно збирають також забур'яненi площi, полеглi, високостебельнi та сорти з нерiвномiрним достиганням колосся. Коли наступає повна стиглiсть, площi, чистi вiд бур’янiв, та низькорослi збирають прямим комбайнуванням, при добовiй погодi пiд час збирання, перевагу надають прямому комбайнуванню, при нормальних умовах - роздiльному збиранню. Незалежно вiд способу збирання, озиму пшеницю необхiдно зiбрати в стислi строки-за 7-8 днiв. Через 2 тижнi пiсля початку збирання врожаю, втрати досягають 4-8 ц/га. Пiсля збирання озимої пшеницi, зерно ще раз очищають, доводять до Озиме жито - одна з цiнних продовольчих i кормових культур нашої країни. В 1905 р. посiвна площа становила 9 млн. га, а свiтова-близько 20 млн. га. На Українi посiви жита займають бiля 1 млн. га, з них на Тернопiльщинi - 6. 4 тис. га. Основнi площi жита зосередженi в пiвнiчних районах України. Озиме жито належить до високоврожайних культур. В окремi роки врожайнiсть жита на сортодiльницях досягає 50-60 ц/га, а iнодi i бiльше. Так, на Вишнiвецькiй сортодiльницi врожайнiсть жита становила 62. 2 ц/га. Проте середня врожайнiсть жита на Українi становить 18-20 ц/га, а в 1987 р. по Тернопiльськiй областi зiбрали по 29,3 ц/га. Жито менш вимогливе, нiж пшениця до ґрунту, клiмату та iнших умов життя. Має добре розвинену кореневу систему, яка краще вiд iнших культур засвоює елементи живлення iз важкодоступних сполук. До попередникiв озиме жито менш вимогливе, нiж пшениця. Крiм тих попередникiв, що пiд озиму пшеницю, можна висiвати також по стернових культурах, якi йшли по удобрених просапних. Всi агротехнiчнi заходи по вирощуванню озимого жита такi ж, як i по озимiй пшеницi. Озимий ячмiнь сiють в районах з м'яким клiматом так як зимостiйкiсть його нижча, нiж озимої пшеницi або жита. Врожайнiсть озимого ячменю вища, нiж ярого, бо рослини краще використовують запаси вологи. Агротехнiчне вирощування озимого ячменю аналогiчне вирощуванню iнших озимих зернових культур. Вiдмiннiстю є лише те, що строки сiвби кради пiзнiше проводяться з 20 по 25 вересня. Збирають його на 10-12 днiв ранiше iнших зернових культур. На Українi урожайнiсть ячменю за останнi роки становила 22-27 ц/га. Окремi господарства одержують по 40 i бiльше центнерiв з гектара посiву. У Тернопiльськiй областi в 1987 р. з площi 98. 6 тис. га зiбрали по 36. 1 ц/га зерна ячменю. Ярий ячмiнь - культура раннього висiву, насiння проростає при температурi 1 –2°С, легко витримує заморозки мiнус 5-7°С. Рослини стiйкi проти високих температур. До вологи ячмiнь менш вимогливий, нiж iншi зерновi культури, краще переносить посуху. Добре росте на всiх ґрунтах, але кращими для ячменю є чорноземи з високим вмiстом поживних речовин i нейтральною або слаболужною реакцiєю. Ячмiнь має порiвняно слабо розвинену кореневу систему i невисоку здатнiсть засвоювати поживнi речовини з важкорозчинних сполук. В зв'язку з цим, посiви його розмiщують на високородючих i чистих вiд бур'янiв полях. Найкращими попередниками ярого ячменю в умовах областi є цукровi та кормовi буряки, картопля.. Пiсля збирання попередникiв, восени поле орють на глибину 22-25 см. Весною, як тiльки ґрунт досягне фiзичної стиглостi, проводять боронування або шлейфування. На площах, де пiд ячмiнь будуть пiдсiватись багаторiчнi трави пiсля накриття вологи проводять двi культивацiї: першу - на глибину 6-10 см., другу - на глибину 5-6 см в агрегатi з кiльчасто-шпоровими котками. Якщо багаторiчнi трави пiд ячмiнь не пiдсiватимуться, то можна обмежитись лише однiєю передпосiвного культивацiєю. Ячмiнь дуже чутливий до внесення добрив, так як вiн потребує iнтенсивного живлення на початку росту. Однак надмiрне удобрення приводить до виляганнярослин. Тому пiд ячмiнь вносять лише мiнеральнi добрива, а органiчнi лише пiд попередник. Пiд стiйкi до вилягання сорти вносять по 60 кг д. р. азоту, фосфору i калiю, а пiд малостiйкi до вилягання - по 30-40 кг. Вказанi добрива вносять пiд зяблеву оранку або навеснi пiд культивацiю, при сiвбi в рядки вносять 1 ц. гранульованого суперфосфату або нiтрофоски на 1 гектар. При посiвi добре удобрених попередниках або високородючих ґрунтах добрива вносять лише час сiвби. Сiють ячмiнь весною у першi днi польових робiт, навiть незначне запiзнення призводить до рiзного зниження врожаю. Кращим способом сiвби є вузькорядний. Застосовують також звичайний рядковий i перехресний. Глибина загортання насiння при достатнiй кiлькостi вологи - 4-5 см, важких ґрунтах - 3-4 см. Перед сiвбою насiння протруюють проти збудникiв i хвороб. Важливе значення для формування врожаю має норма висiву, залежить вiд бiологiчних особливостей сорту i умов вирощування. Для сортiв низький коефiцiєнтом продуктивного кущiння висiвають 5 млн. схожих зерен на 1 га, а з високим коефiцiєнтом - 4 мли. зерен. За масою це становитиме 160-180 кг/га. Ори пiдсiвi багаторiчних трав норма зменшується на 10-15%. Пiсля посiву, якщо верхнiй шар ґрунту сухий, поле коткують кiльчасто-шпоровими катками, а якщо пiдсiянi багаторiчнi трави, то застосовують гладкi. зубовими 4-5 кг/га препарату ТУР. Найкраще збирати ячмiнь роздiльним способом. Починають його збирати i в кiнцi фази воскової стиглостi. Чистi вiд бур'янiв площi, в фазi повної стиглостi, збирають прямим комбайнуванням. Закiнчити збирання потрiбно через 5-1 пiсля настання фази повної стиглостi, бо в перестиглих колосках легко ламається колосовий стержень, що проводить до значного зниження врожаю. Овес - цiнна зернофуражна i частково продовольча культура. Зерно поїдається всiма тваринами. Солома вiвса також використовується як корм. Цiнним кормом є зелена маса i сiно в сумiшi iз зернобобовими культурами. Із зерна вiвса виготовляють толокно, крупу, пластiвцi, та iншi продукти, якi використовують у дiєтичному i дитячому харчуваннi. Свiтова площа вiвса становить бiля 30 млн. га, а в Українi - 950 тис. га. Поширений овес у районах, де є достатня кiлькiсть вологи, бiльше - в пiвнiчних i захiдних районах. Врожайнiсть вiвса на Українi - 20-22 ц/га. В передових господарствах збирають вiвса по 40-50 ц/га. Овес не вимогливий до тепла. Добре витримує веснянi приморозки до 4-5°С i бiльше. До вологи овес вимогливий. Найбiльш критичний перiод - 10-15 днiв до викидання волотi. До родючостi ґрунту овес менш вимогливий, нiж iншi зерновi культури. Вiн може рости на важких глинистих, заболочених i пiщаних ґрунтах. Краще за iншi зерновi культури переносить кислотнiсть ґрунту. Агротехнiка вирощування вiвса мало чим вiдрiзняється вiд агротехнiки ярого ячменю. Попередником можуть бути озимi культури. Овес висiвають в бiльш раннi строки порiвняно з ячменем i насiння загортають на меншу глибину. Збирати овес краще роздiльний способом, бо зернiвки достигають нерiвномiрно. Спочатку достигає зерно у верхнiй частинi волотi, а потiй у середнiй i нижнiй, скошують овес, коли зерно у верхнiй частинi волотi досягне повної стиглостi При цьому недостигле зерно достигає у валках i зменшуються втрати врожаю вiд осипання. Яра пшениця - найцiннiша продовольча культура. Зерно має високi борошномельнi i хлiбопекарськi якостi, використовується для виробництва круп i макаронних виробiв. На Українi її вирощують лише як страхову культуру на площi 70-100 тис. га. Невелика площа ярої пшеницi на Українi пояснюється тим, що вона поступається врожайнiстю перед озимою пшеницею. га. На Українi посiви кукурудзи займають 6-6. 5 млн. га, з них 2-2. 5-на зерно. до мiнус 2°С в кiнцi вегетацiї рослини гинуть. Кукурудза - рослина короткого дня. Для нормального росту i розвитку їй потрiбне iнтенсивне сонячне освiтлення, бо затiнення продовжує перiод вегетацiї i качани не утворюються. Кукурудза вiдносно посухостiйка рослина. Вона бiльш продуктивно використовує вологу, порiвняно з iншими зерновими культурами. Проте вона витрачає багато води, бо розвиває велику вегетативну масу i має довгий вегетацiйний перiод. При правильному обробiтку та удобреннi кукурудза росте майже на всiх ґрунтах, але кращими є чорноземи, темно-каштановi i сiрi опiдзоленi з реакцiєю ґрунтового розчину рН 6-7. 5. Індустрiальна технологiя вирощування кукурудзи передбачає: розмiщення її по найкращих попередниках, сiвбу насiнням високопродуктивних ранньостиглих гiбридiв, рацiональне використання добрив, застосування ефективних препаратiв для захисту рослин вiд шкiдникiв i збудникiв хвороб знищення бур'янiв, своєчасне i якiсне проведення всiх технологiчних операцiй. Кращими попередниками кукурудзи є озимi зерновi, зернобобовi, картопля i цукровi буряки. Якщо кукурудзу висiвають пiсля зернових, то слiдом за збиранням врожаю попередника проводять перше лущення дисковими лущильниками на глибину 7-8 см, через 1. 5-2 тижнi-друге лемiшне на глибину 12-14см. Дальше, через 10-14 днiв пiсля останнього лущення, орють на глибину 25-27 см. Пiсля просапних культур проводять лише зяблеву оранку. загортання насiння. Пiд час обробiтку ґрунту вносять гербiциди для боротьби а бур'янами. Пiд зяблеву оранку вносять органiчнi добрива 30-40 т/га, азоту -90- 120, фосфору - 80-60 i калiю - 60-90 кг дiючої речовини на гектар. В рядки при сiвбi вносять 0. 5-1 ц/га гранульованого суперфосфату або нiтрофоски. Пiдживлюють кукурудзу гноївкою по 4-6 т/га, а також мiнеральними добривами: азоту – 30-40, фосфору i калiю - 20-30 кг дiючої речовини на гектар. Велике значення для вирощування високих врожаїв кукурудзи має сiвба в оптимальнi строки. Приступають до сiвби, коли середньодобова температура ґрунту на глибинi 8-10 см досягне 10-12°С. При висiваннi у мало прогрiтий ґрунт насiння плiснiє i призводить до зрiдження посiвiв. Основним способом сiвби кукурудзи є пунктирний з шириною мiжрядь 70 см. Оптимальна густота рослин перед збиранням становить 65-70 тис/га. Норма висiву кукурудзи буде становити 12-18 кг/га. На зелений корм i силос сiють густiше (160-180 тис. рослин i бiльше). Глибина загортання насiння при достатньому зволоженнi на важких суглинистих ґрунтах - 2-3 см на середнiх i легких суглинках - 3-4 см, а якщо ґрунт сухий, то збiльшують до 5-6 см. Пiслясiвби поле коткують. Догляд за повiвами кукурудзи починають з досходового боронування середнiми або легкими боронами. До утворення 3-4 листкiв на рослинах посiви повторно боронують впоперек рядкiв i на невеликiй швидкостi агрегату (4,5-5 км/год.). В фазi 5-6 листкiв проводять перше рихлення мiжрядь на глибину 5-6 см. По мiрi проростання бур'янiв проводять це 2-3 рихлення мiжрядь на глибину 6-8 см. При висотi стебел 40-50 см кукурудзу пiдгортають. Якщо спостерiгається висока забур'яненiсть, посiви обробляють гербiцидами - дiаленом, зеноном або 2. 4-Д. На зерно збирають при повному дозрiваннi насiння в качанах, з вологiстю зерна не вищiй 40%, а з обмолотом - не вищiй 30%. При вирощуваннi кукурудзи на силос застосовується та ж технологiя, тiльки рiзниця в тому, що посiви густiшi i збирати починають у фазi молочно-воскової стиглостi. Гречка є однiєю з найцiннiших круп'яних культур. Крупа мiстить важливi i легкозасвоюванi органiзмом людини поживнi речовини. Гречка - цiнний медонос. Вона є також страховою культурою, добре затiнює ґрунт, внаслiдок чого багато бур'янiв гине. Свiтова площа гречки становить 3. 5-4 млн. га., з них на Українi -250-280 тис. га. Гречка - вибаглива до тепла. Насiння починає проростати при температурi 6°С, оптимальна - 20-25°С, приморозки до мiнус 2-3°С пошкоджують рослини. Росте гречка на рiзних ґрунтах, але щоб вони були чистими вiд бур'янiв i багатими на поживнi речовини. норма добрив становить - азоту 40-60, фосфору - 20-30 i калiю 40-50 кг дiючої речовини на гектар. В рядки обов'язково вносять гранульований суперфосфат по 0. 5-1 ц/га або нiтрофоску - по 0. 7-1 ц/га. Обробiток ґрунту пiд гречку залежить вiд попередника. Пiсля стерньових попередникiв проводять лущення на глибину 8-10 см та зяблеву оранку на 22-25 см. Пiсля просапних площу орють без попереднього лущення, весною обробiток ґрунту складається з закриття вологи i двох-трьох культивацiй. Першої – на глибину 10-12 см, другої - 6-10 см i передпосiвної - на глибину загортання насiння. Перед сiвбою насiння протруюють препаратом ТМТД, або фентiураном по 2 кг на 1 кг насiння. Раннi посiви можуть пошкодитись весняними приморозками, а пiзнi - в перiод цвiтiння та наливу зерна спекою, яка дуже погiршує умови запилення. Оптимальним строком сiвби є перiод, коли ґрунт на глибинi заробки насiння прогрiвається до 12-14°С. В умовах областi це спiвпадає з початком другої декади травня. Кращим способом сiвби гречки в широкорядний, з шириною мiжрядь 45 см. буряковою сiвалкою. Норма висiву - 2. 2-2. 5 млн. схожих зерен на гектар, що становить 50-60 кг/га. Глибина загортання насiння - 4-5 см. Догляд за посiвами розпочинають з коткування кiльчасто-шпоровими котками з одночасним застосуванням легких борiн. Як тiльки з'являються сходи, проводять перше рихлення мiжрядь на глибину 4-6 см, у фазi бутонiзацiї - друге, на глибину 7-8 см. Якщо необхiдно, проводять i трете рихлення на початку цвiтiння. Для кращого запилення вивозять бджоли не менше 2 сiмей на 1 га. Збирають гречку роздiльним способом, коли на рослинi побурiє 70- 75% плодiв. Скошують жатками на висотi 15-20 см i через 4-6 днiв обмолочують комбайнами при зменшенiй кiлькостi обертiв барабана. Обмолочене зерно очищають, пiдсушують до 15% вологостi i засипають у склад на зберiгання. Лiтература 1. З. Ф. Бриндзя, І. О. Джула. Система технологiй в рослинництвi. Навчальний посiбник. Тернопiль: Консультацiйний центр. – 2000, 188 с. 2. Основи сiльського господарства. Практикум. Пiд редакцiєю Польського Б. Н. – К.: Вища школа, 1983. 3. Кияк С. Г. Рослинництво. К.: Вища школа. 1982. 5. Зерновi культури / за ред. Пiкша Г. Р., Бондаренка В.І. – К.: Урожай, 1985. – 272 с. 6. Основи сiльського господарства. Практикум. Польський Б. М., Стеблянко М.І., Чмир Р. Д., Яв орський В. С. – К.: Вища школа. 7. Довiдник агронома / упоряд. В. А. Кононюк., та iн.; за ред. Л. Л. Зiневича. – К.: Урожай, 1985. 8. С. С. Рубiн. Землеробство. К.: - Вища школа, 1980.