Основнi вiдомостi про шкiдникiв
Шкiдники й хвороби рослин можуть завдавати великої шкоди сiльському господарству, знижуючи врожай на 10 - 25%, а iнодi до 35%. Для успiшного використання найбiльш досконалих засобiв захисту посiвiв необхiдно знати основнi їх види, особливостi розвитку, а також заходи боротьби з ними.
Серед шкiдникiв сiльськогосподарських культур найбiльш небезпечнi комахи - рiзнi види саранових, попелиць, клопiв, жукiв, метеликiв, пильщикiв, а також нематодb, клiщi, слимаки, гризуни - мишi, пацюки, хом'яки, ховрахи.
Всi хвороби рослин подiляють на двi групи: неiнфекцiйнi, або не паразитарнi, та iнфекцiйнi, або паразитарнi.
Неiнфекцiйнi хвороби виникають внаслiдок дiї на рослину несприятливих (абiотичних) факторiв зовнiшнього середовища води, температури, умов живлення, шкiдливих домiшок у повiтря тощо.
Інфекцiйнi хвороби з'являються пiд дiєю патогенних органiзмiв або бiотичних факторiв. Збудниками їх можуть бути гриби, бактерiї, актиномiцети, вiруси, мiкоплазмовi тiла й квiтковi рослини-паразити.
Шкiдники та хвороби зернових i зернобобових культур
Шкiдники. Зерновi й зернобобовi культури пошкоджують понад 100 видiв комах. Серед них є багатоїднi та спецiалiзованi. Великої шкоди колосовим культурам iз спецiалiзованих завдають клопи-черепашки, попелицi, хлiбна жужелиця, хлiбнi жуки, гесенська та шведська мухи. Небезпечними шкiдниками зернобобових культур є попелицi, гороховий зерноїд, бульбочковi довгоносики, гороховi плодожерки.
Клопи-черепашки поширенi у пiвденних степових районах. Зимують у листянiй пiдстилцi в лiсах, полезахисних лiсосмугах, садах. Навеснi, коли встановиться стiйка тепла погода (17-20C), перелiтають на посiви, де живляться i в першiй половинi травня вiдкладають яйця на молодi сходи рослин, бур'яни, залишки соломи i навiть на грудочки землi. В серединi лiта личинки перетворюються на дорослих клопiв, якi пошкоджують листки, нижню частину стебел i колосся пшеницi, жита, вiвса та ячменю, iнодi й кукурудзи а у фазах молочної, воскової та повної стиглостi й зерно.
Попелицi (звичайна, злакова, велика злакова та ячмiнна). Це не мiгруючi, або однодомнi, види. Яйця зимують на листках озимих i сходах диких злакiв. Навеснi виплоджуються личинки, якi перетворюються у безкрилих самок-засновниць. Розмножуючись партеногенетично (без заплiднення), вони дають декiлька поколiнь. Серед них є крилатi форми, якi перелiтають на ярi злаки, де продовжують розмножуватися.
i висмоктуванням соку рослин спричиняють нерiвномiрний рiст тканин. Листки скручуються, жовтiють i вiдмирають.
сходи, поки не перетворяться в лялечку. Жуки з'являються в серединi лiта. Починаючи з фази молочно-воскової стиглостi, вони вигризають у колосках зерно. Шкiдник дає одне поколiння на рiк.
Хлiбнi жуки. Найбiльшої шкоди колосовим зерновим завдає жук-кузька. Зимують у ґрунтi личинки, розвиток їх триває 22 мiсяцi. Протягом першого року життя вони живляться перегноєм i корiнням рiзних рослин, а на другий рiк перегризають пiдземнi частини сходiв i молодих рослин. Жуки з'являються на посiвах пiд час достигання хлiбiв. Нестигле зерно обгризають, а стигле частково вибивають з колоскiв. Яйця вiдкладають у ґрунт на глибину вiд 5 до 20 см. Жуки вилiтають у травнi - червнi. Спочатку концентруються на пирiї та iнших диких злаках, а потiм на озимих i ярих культурах.
Гесенська муха найбiльшої шкоди завдає пшеницi. Поширена на всiй територiї України. За зовнiшнiм виглядом нагадує комарика. Зимують личинки в несправжнiх коконах на озимих посiвах, сходах самосiву, а також на диких злаках. Вилiт мух першого (весняного) поколiння вiдбувається в перiод виходу озимих у трубку. Через 4-5 днiв пiсля вильоту вони вiдкладають яйця. Пiсля виплоджування личинки залазять по пластинцi листка за його пiхву i, присмоктавшись бiля основи стебла, живляться соками рослин.
Шведська муха поширена на всiй територiї України, особливо на Полiссi та в Лiсостепу. Зимують дорослi личинки на озимих посiвах, багаторiчних та дикоростучих злакових травах. Вилiт мух першого поколiння спостерiгається в кiнцi квiтня - на початку травня. Залежно вiд погодних умов розвивається 2-4 поколiння. Перше поколiння розвивається на ярих злакових культурах, багаторiчних травах, друге - на дикоростучих злаках, третє - на самосiвi, а четверте - на сходах озимих.
Гороховий зерноїд особливо великої шкоди завдає у пiвденних районах республiки. Посiви гороху жуки заселяють пiд час бутонiзацiї та цвiтiння. Самки вiдкладають яйця на поверхню зелених бобiв. Личинка вгризається в горошину, де розвивається до перетворення в дорослого шкiдника.
Із зiбраним зерном шкiдник потрапляє у зерносховища, де й зимує в серединi зерна. Частина жукiв залишається зимувати в зернi на полi. Основна маса їх попадає в поле з посiвним матерiалом.
Бульбочковi довгоносики. Зернобобовим найбiльшої шкоди завдають смугастий та щетиновий, а люпину - люпиновий бульбочковий довгоносики. Першi два види дуже поширенi в Лiсостепу, а третiй - на Полiссi. У бiльшостi видiв зимують жуки. З'являються вони пiсля зимiвлi рано i
Хвороби. Залежно вiд збудникiв хвороби зернових культур дiлять на грибнi (сажковi, iржастi, фузарiознi, гельмiн-тоспорiознi, борошнисторосянi), бактерiальнi та вiруснi.
Тверда сажка, або зона, поширена на всiй територiї України. Уражений колос на початку молочної стиглостi зерна має iнтенсивно зелений колiр з синiм вiдтiнком, колоски розпушенi пiд дiєю збудника. В ураженому колосi замiсть зерна утворюються округлої форми чорнi "мiшечки" зони, в яких мiститься багато хламiдоспор. При збираннi пшеницi, особливо пiд час обмолочування, "мiшечки" руйнуються i хламiдоспори потрапляють на поверхню зерна. Пiд час сiвби разом iз зерном вони потрапляють у ґрунт, де проростають, утворюють iнфекцiйну гiфу, яка проникає в молодий проросток пшеницi. Пiд час формування зерна спостерiгається значне розростання мiцелiю, його дiлення i утворення чорної спорової маси-хламiдоспор.
Порошиста (летюча) сажка поширена в усiх районах вирощування пшеницi. В ураженому колосi ще до того, як вiн вийде з пiхви листка, всi частини - зав'язь, луски, остюки - вже зруйнованi й перетворенi в чорну порошисту масу хламiдоспор гриба.
Зараження вiдбувається пiд час цвiтiння. Потрапивши на приймочку квiтки, хламiдоспори проростають i утворюють гiфи (нитчастi утворення), якi досягають зав'язi й проникають у насiнний зачаток або в оболонку зернини, де й зберiгаються. Висiяне заражене зерно проростає, одночасно розвивається i мiцелiй (вегативне тiло) паразита, досягши колоса, утворює масу спор. Джерелом летючої сажки є заражене насiння.
Пiзнiше, в кiнцi вегетацiї пшеницi вони набувають вигляд довгастих чорних подушечок, якi зливаються в чорнi смужки. Весною, перезимувавши на рештках, збудник хвороби розвивається на промiжнiй рослинi - барбарисi, звiдки поширюється знову на злаковi рослини.
Бура листкова iржа пшеницi поширена в Лiсостепу i на Полiссi, але в окремi роки з'являється i на пiвднi. Проявляється на листкових пластинках i пiхвах, частiше з верхнього боку, спочатку у виглядi червоно-бурих, а пiзнiше чорних подушечок. Збудник хвороби гриб. На Українi вiн зимує в листках озимої пшеницi, диких злакiв. Весною утворюються спори, якими гриб розмножується. Протягом весняно-лiтнього перiоду буває декiлька поколiнь спор. Джерелом iнфекцiї можуть бути пирiй повзучий, стоколос, житняк, костриця лучна, тонконiг звичайний. У пiвнiчних районах спори з решток стернi можуть потрапляти на новi сходи І заражати їх. Внаслiдок ураження зменшується поверхня листкiв i тому ослаблюється процес утворення органiчних речовин. Недобiр урожаю може досягати 20-30%.
Жовта iржа розвивається з ранньої весни до пiзньої осенi, уражуючи всi надземнi частини рослини, листки, листковi пiхви, стебла. На уражених частинах рослини утворюються дуже дрiбнi лимонно-жовтi порошистi подушечки, розташованi поздовжнiми шарами. Наприкiнцi вегетацiї поряд з жовтими подушечками з'являються чорнi, якi теж розмiщенi лiнiйними рядами i прикритi епiдермiсом (шкiрочкою). Збудник хвороби - гриб, може заражати понад 20 видiв злакiв, в тому числi пшеницю, ячмiнь, жито, пирiй та iн. Зимує на озимих посiвах І багаторiчних диких злаках В ураженiй тканинi вегетативних органiв, а також у зернi.
Аскохiтоз поширений на всiх зернобобових. Уражуються сходи, листки, стебла, боби, насiння, на яких з'являються плями. На стеблах i бобах вони часто вдавленi й облямованi. Уражене насiння або зовсiм втрачає схожiсть, або з нього виростають хворi ростки, якi гинуть. Зимують гриби - збудники хвороби в насiннi i рештках рослин.
Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Хвороба гороху дуже поширена в районах достатнього зволоження. Збудники - гриби. З верхнього боку листкiв з'являються округлi бiлуватi або жовтуватi плями, з нижнього боку яких утворюється сiрувато-фiолетовий павутинистий налiт спороношення гриба. При ураженнi бобiв плями спочатку безбарвнi, а потiм коричневi. Рослини в'януть i часто не дають врожаю. Джерелом iнфекцiї є ураженi рештки рослин насiння.
два воскоподiбних бугорки. На стеблах i черешках плями довгастi. Збудник хвороби - гриб, який зимує на рослинах. Шкiдливiсть хвороби полягає у передчасному масовому опаданнi листкiв i зниженнi врожаю насiння.
Шкiдники i хвороби цукрових бурякiв та iнших технiчних культур
Шкiдники. Бурякова попелиця масово розмножується в захiдних районах України. Оселяється колонiями на нижньому боцi листкiв бурякiв, а також на молодих стеблах висадкiв. Дорослi попелицi та їх личинки висмоктують сiк рослин, внаслiдок чого листки скручуються i вiдстають у ростi. Протягом лiта розвивається до 15 поколiнь. Дводомний вид. Зимують яйця на калинi, жасминi.
Бурякова коренева попелиця шкодить у рiзних фазах свого розвитку. Особливо великої шкоди завдає у посушливi роки. Зимують безкрилi форми у ґрунтi на бурякових полях. Навеснi самки народжують по 10-25 личинок, якi проникають до дрiбних корiнцiв рослини i висмоктують сiк. Внаслiдок цього корiнцi вiдмирають, листки в'януть, рослини вiдстають у ростi. За час вегетацiї на буряках розвивається 9-10 поколiнь.
Буряковi блохи. Найбiльш шкiдливими є звичайна, або гречкова, й пiвденна буряковi блохи. Зимують жуки пiд рiзними рослинними рештками на полi i в лiсосмугах пiд опалими листками. Пiсля виходу з мiсць зимiвлi живляться спочатку на бур'янах, а при з'явленнi сходiв бурякiв переселяються на них, де жуки вигризають м'якоть з верхнього боку листкiв. Дуже пошкодженi сходи гинуть. Самки вiдкладають яйця у поверхневий шар ґрунту бiля корiнцiв рiзних рослин, якими потiм живляться личинки. Заляльковуються вони в поверхневому шарi ґрунту. Молодi жуки, якi з'являються у другiй половинi лiта, шкоди не завдають.
всерединi листкiв ходи (мiни), виїдаючи м'якоть i залишаючи непошкодженими верхню й нижню шкiрочки. Розвиток личинок триває 2-3 тижнi, потiм вони заляльковуються у ґрунтi. За лiто шкiдник дає 2-3 поколiння.
Бурякова мiгруюча мiль дуже поширена в пiвденних областях України. Гусеницi пошкоджують буряки та їх висадки. Вони проточують ходи у черешках листкiв та у верхнiй частинi кореня. Пошкодженi молодi рослини гинуть. На висадках гусеницi роблять ходи у верхiвках квiтконосних стебел i пазушних листках. За лiто розвивається 4 поколiння. Зимують гусеницi рiзного вiку. Метелики з'являються у травнi. Яйця (100-150 шт) вiдкладають на сходи бурякiв, ґрунт та рослиннi рештки.
Звичайний буряковий довгоносик поширений у Степу i в деяких районах Лiсостепу. Шкодять жуки й личинки. Найбiльш небезпечнi жуки у весняний перiод пiсля виходу з зимiвлi. Потребуючи додаткового живлення, вони об'їдають листки, стебельця i проростки сходiв. Пiсля спарювання i вiдкладання яєць жуки поступово вiдмирають, а личинки живуть у ґрунтi й живляться коренями бурякiв та iнших лободових i рослин, заляльковуються в ґрунтi. Молодi жуки, як правило, не виходять з ґрунту i залишаються зимувати.
Хвороби. Коренеїд уражує тiльки молодi рослини, до утворення другої пари справжнiх листкiв. У проросткiв загниває корiнець i пiдсiм'ядольне колiно. У мiсцях ураження тканина кореневої шийки бурiє, стебельце тоншає, бiчнi коренi не розвиваються, надземна частина рослини жовтiє i в'яне. Причина розвитку коренеїда - комплекс несприятливих умов для розвитку сходiв бурякiв i ґрунтовi мiкроорганiзми. До найбiльш активних збудникiв належать гриби та бактерiї. Збудник хвороби зберiгається у ґрунтi.
Коренеїд найбiльш поширений на вологих, глинистих i суглинкових ґрунтах при недостатнiй аерацiї.
Шкiдники i хвороби картоплi та овочевих культур
Шкiдники. Колорадський жук дуже небезпечний шкiдник картоплi та iнших пасльонових культур. Шкодять жуки та їх личинки, об'їдаючи листки картоплi. Самка вiдкладає яйця з нижнього боку листкiв. Личинки живуть близько трьох тижнiв. Закiнчивши розвиток, вони залазять у ґрунт i там заляльковуються. Протягом весни й лiта, залежно вiд погодних умов, розвивається 2-3 поколiння жукiв. Зимують у ґрунтi дорослi жуки й лялечки.
Капустяний бiлан дуже поширений на Полiссi та в Лiсостепу на капустi. Зимують лялечки шкiдника на гiлочках дерев, кущiв. Самки вiдкладають яйця на нижнiй бiк листкiв кормових рослин. Молодi гусеницi пошкоджують всi капустянi, обгризаючи листки з країв. Капустяний бiлан на Українi дає 2-4 поколiння на рiк.
Павутинний клiщ дуже небезпечний шкiдник багатьох, зокрема гарбузових культур, особливо в суху жарку погоду. Клiщi висмоктують сiк з нижнього боку листкiв, обплутуючи їх тонким павутинням. На пошкоджених листках спочатку з'являються свiтлi плями, потiм листки знебарвлюються i засихають. Клiщ зустрiчається у парниках i на городах. Зимують самки у щiлинах парникiв, на рослинних рештках. Весною вони вiдкладають яйця на нижнiй бiк листкiв. Протягом сезону в теплицях розвивається 8-10 поколiнь.
Стеблова нематода картоплi. В бульбах шкiдник знаходиться на межi здорової та ураженої тканини. Першi ознаки ураження бульб - утворення пiд шкiркою картоплi невеликих бiлих плям, якi є мiсцем розмноження нематод. Шкiрка на цих плямах трiскається, звiдти видно пухку уражену тканину бурого кольору. У пошкоджених бульбах розпадаються крохмальнi зерна i бульби трухлявiють.
Хвороби. Фiтофтороз дуже поширений на Українi. Уражує всi надземнi частини i бульби. Першi ознаки виявляються на листках i стеблах у виглядi бурих розпливчастих плям з бiлуватим нальотом спороношення на нижнiй поверхнi листка. Ураженi листки чорнiють, рослина передчасно вiдмирає. На бульбах хвороба проявляється у виглядi буруватих, злегка вдавлених плям рiзного розмiру. Збудником хвороби є гриб. Протягом вегетацiї вiн розповсюджується спорами. Головним джерелом фiтофторозу є зараженi бульби, в яких зберiгається гриб у формi грибницi. Збудник, крiм картоплi, уражує помiдори та деякi iншi рослини з родини пасльонових.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) уражує цибулю в усi перiоди росту. На листках з'являються жовтi плями з сiрувато-фiолетовим нальотом. Пiзнiше листки стають темно-сiрими, поступово жовтiють i засихають. Насiння на уражених рослинах недорозвинуте. Збудник хвороби - гриб. Зимує вiн у цибулинах i звiдти при пророщуваннi їх переходить у листки.
Бактерiальний рак уражує помiдори протягом усiєї вегетацiї. Розрiзняють дифузне (проникнення по всiй рослинi) й мiсцеве ураження. При дифузному розсада в'яне й гине. У дорослих рослин в'януть окремi листки i пагони, на стеблах помiтнi темнi смужки. На поперечному розрiзi стебел судини мають вигляд темних крапок. При мiсцевому ураженнi плодiв бiля плодонiжки виникають бiлi плями з темним центром, подiбнi до пташиного ока, через що цю хворобу часто називають "пташине око". Збудник хвороби - бактерiї, якi проникають у тканину в мiсцях поранень. Джерелом хвороби є уражене насiння i неперегнилi рештки рослин.
Борошниста роса гарбузових культур проявляється на всiх гарбузових культурах у вiдкритому i особливо в закритому ґрунтi у виглядi бiлого або рожево-сiрого нальоту з обох бокiв листкiв. Ураженi листки засихають. Збудником є гриби. Пiд час вегетацiї рослин збудники поширюються спорами. Первинне зараження їх навеснi вiдбувається вiд спор, якi дозрiвають на опалих листках.
Шкiдники та хвороби садiв i ягiдникiв
Шкiдники. Яблуневий квiткоїд. В Європейськiй частинi поширений скрiзь, де росте яблуня. Може пошкоджувати i грушу. Зимують жуки пiд опалими листками, у щiлинах кори i верхнiх шарах ґрунту. Рано навеснi жуки з'являються на деревах i пошкоджують бруньки й бутони. Самки вiдкладають по одному яйцю в зеленi бутони. Личинки виїдають їх внутрiшнi частини, склеюють пелюстки. Такi бутони не розпускаються, бурiють i засихають, утворюючи ковпачок, пiд яким личинки заляльковуються. Молодi жуки деякий час живляться листками. В серединi лiта впадають у стан спокою. Протягом року розвивається одне поколiння. Букарка поширена по всiй територiї України, в Криму, на Кавказi. Пошкоджує бруньки i листки рiзних плодових дерев. Зимують жуки в ґрунтi. З появою листкiв самки вiдкладають по яйцю в черешки листкiв або центральну жилку, вмiстом яких потiм живляться личинки. Пошкодженi листки засихають i опадають. Восени личинки з опалих листкiв переходять у ґрунт, де заляльковуються i перетворюються в дорослих жукiв. Дають одне поколiння на рiк.
в м'якоть плода. Личинка може розвиватися тiльки в плодах, уражених плодовою гниллю, якi згодом опадають. Личинки заляльковуються у ґрунтi, де й зимують сформованi жуки. Розвивається одне або два поколiння.
Яйця вiдкладають в зелений плiд, вигризаючи в ньому яйцеву камеру i закупорюють її пробкою з екскрементiв. Личинка проникає в м'яку кiсточку i живиться її вмiстом. Пошкодженi плоди не опадають. Заляльковуються личинки в ґрунтi. Молодi жуки залишаються в грунтi на зиму. Частина личинок зимує в ґрунтi i заляльковується в кiнцi лiта наступного року.
Пiсля цвiтiння яблунi вiдкладають яйця у загорнутi кiнцi листкiв. Личинки виплоджуються через 10-12 днiв, падають на землю, заглиблюються в ґрунтi, де живляться корiнням протягом двох рокiв. Заляльковуються в кiнцi наступного лiта.
Яблунева плодожерка поширена скрiзь, де є її основна кормова порода - яблуня. Крiм того, пошкоджує грушу, айву, iнодi кiсточковi. Лiт метеликiв починається пiд час цвiтiння яблунi. Самки вiдкладають яйця в тиху погоду ввечерi пiсля заходу сонця. Гусеницi виплоджуються через 9-14 днiв, вгризаються всередину плода до насiннєвої камери i живляться насiнням. Пiсля живлення (через 24 - ЗО днiв) вони залазять у щiлини кори або в ґрунт, там плетуть кокони, в яких i зимують.
i утворює щиток. Гусеницi залишаються пiд щитком на зимiвлю. Навеснi виповзають з-пiд них i вгризаються в молодi листки, роблять всерединi їх ходи (так званi мiни). В перiод цвiтiння починають об'їдати листки, обмотуючи їх павутинням. Заляльковується кожна гусениця в окремому коконi в павутинному гнiздi. Розвивається одне поколiння.
Кiльчастий шовкопряд пошкоджує всi плодовi породи. Метелики вiдкладають яйця навколо гiлки у виглядi кiльця. Кладки яєць зимують. Перед цвiтiнням плодових дерев гусеницi виходять з мiсць зимiвлi i об'їдають листки. Заляльковуються поодинцi в коконах мiж листками.
Бiлан жилкуватий найбiльшої шкоди завдає у лiсостеповiй i пiвденнiй частинi лiсової зони. Пошкоджує всi плодовi дерева. Метелики лiтають у червнi i вiдкладають яйця на верхнiй бiк листкiв. Гусеницi живуть групами, скелетуючи листки. Зимують вони в окремих коконах у гнiздах iз одного-двох листкiв, стягнутих павутинкою. В перiод розпускання бруньок виходять iз зимових гнiзд i живляться бруньками й листками. Пiсля цвiтiння яблунi (через 7 - 10 днiв) починають заляльковуватися. На початку червня з'являються метелики.
Американський бiлий метелик поширений у Закарпаттi та в Криму, Одеськiй, Донецькiй i Вiнницькiй областях, є об'єктом внутрiшнього карантину. Пошкоджує всi плодовi культури. Навеснi самки вiдкладають яйця купками на нижнiй бiк листкiв. Молодi гусеницi живуть колонiями, утворюють гнiзда, обплiтаючи листки павутинням. Бiльш дорослi зустрiчаються на листках поодинцi. Вони живляться листками, вигризаючи м'якоть. Зимують лялечки пiд корою дерев та в iнших затишних мiсцях. Має два поколiння на рiк.
Червоний плодовий клiщ дуже поширений. Пошкоджує переважно яблуню, грушу, сливу, черешню, абрикос. Зимують яйця в розгалуженнях гiлок i трiщинах кори. Личинки виплоджуються з часу вiдокремлення бутонiв. За лiто розвивається 4-6 поколiнь.
Уражуються квiтки, листки, зав'язь, плоди, пагони. Ураженi органи вкриваються дрiбними темними плямами, на поверхнi яких можна побачити зеленуватий бархатний налiт конiдiй гриба. Ураженi квiтки засихають i плоди не зав'язуються. На листках i плодах хвороба проявляється у виглядi маслянистих розпливчастих плям. Плоди в мiсцях утворення плям вкриваються трiщинами, швидко загнивають. Джерелом первинного зараження є ураженi листки, що перезимували. Збудник хвороби може зимувати на пагонах у виглядi мiцелiю (грибницi).
Плодова гниль, або монiлiоз, поширена в садах усiх зон, де завдає великої шкоди, знищуючи в окремi роки до 50% урожаю плодiв. Збудник хвороби - гриб. Уражуються плоди яблунi, грушi, айви та iнших. На ураженому плодi з'являється бура пляма, яка швидко розростається по всьому плоду. На поверхнi його з'являється велика кiлькiсть сiрувато-бiлих подушечок, якi розташованi концентричними колами. Вони являють собою щiльне сплетiння гiф мiцелiю гриба, на кiнцях яких утворюється конiдiальне спороношення. Зимує збудник хвороби у виглядi мiцелiю в мумiфiкованих плодах, а також у плодових гiлочках i навiть бруньках.
являє собою мiцелiй i спороношення гриба. Ураженi листки припиняють рiст, бурiють, скручуються i опадають, а суцвiття не утворюють плодiв. Зимує мiцелiй гриба, який зберiгається в бруньках.
Мiльдью дуже шкiдливе захворювання винограду. Проявляється хвороба на всiх зелених надземних органах рослин. На уражених листках помiтнi зверху блiдо-зеленi або жовтуватi плями, якi потiм бурiють. З нижнього боку листкiв, у мiсцях плям, формується бiлий пушистий налiт спороношення гриба - зооспорангiї i зооспорангiєносцi. Ураженi ягоди набувають темно-шоколадного кольору, а навколо плодонiжки утворюється синювата смужка. Збудник хвороби - гриб з роду плазмопара. В опалих листках зимують спори, якi проростають навеснi. При сильному розвитку хвороби листки i пагони засихають, вусики загнивають, квiтки i зав'язi вiдмирають.
Кореневий рак, або зобуватiсть коренiв. Уражуються коренi та коренева шийка. Бактерiї потрапляють у рослини через ранки на коренях, що з'являються внаслiдок їх пошкодження шкiдниками. Пiд впливом бактерiй тканина розростається i на коренях утворюються щiльнi нарости рiзної форми, внаслiдок чого утруднюється засвоєння води i поживних речовин з ґрунту.
Мозаїка яблунi. Збудником є вiрус, що передається пiд час окулiрування або щеплення живцiв. Проявляється хвороба у розсадниках на молодих листках, якi вкриваються жовтувато-зеленими плямами. Плями неправильної форми - кiльцевi, дужкоподiбно зiгнутi, розташованi по всiй поверхнi листкiв. При сильному ураженнi листки вiдмирають.
Багатоїднi шкiдники
Дротяники - личинки жукiв-коваликiв. На Українi рiзнi культури пошкоджують види смугастий степовий i темний. Дротяники вигризають ходи рiзної довжини у набубнявiлому насiннi, в проростках i стебельцях сходiв, а також у прикореневiй частинi стебельця. Личинки розвиваються в ґрунтi 3-4 роки. Дорослi жуки майже не шкодять.
Хрущi. Найбiльше шкодять такi види, як захiдний, схiдний, травневий та мармуровий хрущi. Жуки з'являються перед цвiтiнням плодових культур. Лiтають пiсля заходу сонця. Личинки пошкоджують корiння рiзних рослин, розвиваються протягом 2-4 рокiв.
Пiвденний сiрий довгоносик. Небезпечний шкiдник багатьох культур, зокрема кукурудзи, особливо у Степу. Зимують жуки. Самки вiдкладають яйця на верхнiй шар ґрунту. Шкодять жуки, обгризаючи листки рослин, перегризаючи молодi стебла. За рiк розвивається одне поколiння.
Зимують у рiзних фазах розвитку. На Українi розвивається 3 поколiння на рiк.
Капустяна совка. Метелики з'являються у травнi - червнi. Шкiдник належить до групи надземних совок (гусеницi її пошкоджують надземнi частини рослин). Самки вiдкладають яйця на нижнiй бiк листкiв. Зимує шкiдник у фазi лялечки в ґрунтi. На Українi розвивається 2 поколiння.
Озима совка - один з найнебезпечнiших шкiдникiв сiльськогосподарських рослин. Гусеницi пошкоджують бiльш як 147 видiв рослин. На Українi дає 2 поколiння за рiк. Зимують дорослi гусеницi у ґрунтi, навеснi вони заляльковуються у верхньому шарi ґрунту. Самки вiдкладають яйця на рештки бур'янiв та культурнi рослини. Особливо великої шкоди завдають гусеницi першого поколiння молодим рослинам бурякiв, а другого поколiння пошкоджують сходи озимої пшеницi, жита та iнших культур.
об'їдаючи листки, стебла, квiтки i зав'язi, трохи обплутуючи пошкодженi частини павутиною. Зимують дорослi гусеницi в коконах у ґрунтi. Залежно вiд умов може давати 2-3 поколiння.
яйця. Гусеницi ховаються пiд обгортки качанiв, у листки, де живляться м'якими частинами рослини, потiм вгризаються всередину стебла, де вигризають довгi ходи i перемiщуються ближче до основи стебла. На Українi стебловий метелик дає одне поколiння.
Заходи боротьби з шкiдниками та хворобами сiльськогосподарських культур
Агротехнiчнi заходи можуть змiнювати мiкроклiмат (температуру i вологiсть) у травостої польових культур, умови життя комах i збудникiв хвороб у несприятливий для них бiк розвитку.
Рацiональне розмiщення й чергування культур у сiвозмiнi, вибiр кращих попередникiв, дотримання оптимальних строкiв сiвби i глибини загортання насiння мають велике значення в запобiганнi розвитку тих шкiдливих органiзмiв, якi продовжують свiй цикл розвитку на рослинних рештках, нагромаджуються у ґрунтi й здатнi довгий час бути життєздатними.
На стiйкiсть рослин проти шкiдливих органiзмiв позитивно впливає правильна система удобрення, своєчасний i якiсний догляд за посiвами (боронування сходiв, обробiток ґрунту в мiжряддях, боротьба з бур'янами). Знищення бур'янiв заважає розселенню комах i поширенню збудникiв хвороб.
Важливим заходом є впровадження у виробництво стiйких сортiв, а також дотримання правильної системи насiнництва. При розмiщеннi посiвiв слiд дотримуватись просторової iзоляцiї, яка утруднює перелiт комах i запобiгає перезараженню рослин збудниками хвороб.
Хiмiчнi заходи боротьби з шкiдниками i хворобами рослин. Основою хiмiчного методу є використання отруйних для шкiдливих органiзмiв хiмiчних сполук - пестицидiв, якi залежно вiд призначення подiляють на iнсектициди - препарати, якi застосовують проти шкiдливих комах; акарициди - проти клiщiв; зооциди - проти гризунiв; фунгiциди - пiроти збудникiв хвороб, нематоциди - проти нематод i гербiциди - проти бур'янiв.
У даний час роль хiмiчних засобiв боротьби зростає, в зв'язку з цим налагоджено виробництво препаратiв комплексної i комбiнованої дiї проти шкiдникiв i збудникiв хвороб (фентiурам, тигам, меркургексан, гептатiурам), а також препаратiв системної та внутрiрослинної дiї (вiта-вакс, фозалон, фундазол).
Тепер до пестицидiв пред'являються новi вимоги - бути високотоксичними для шкiдливих органiзмiв, малотоксичними для. рослин, людини i теплокровних тварин i нездатними нагромаджуватись в оброблених рослинах.
Інсектициди. Хлорофос (80% -ний порошок, що змочується, i 7% -ний гранульований) застосовують проти клопа-черепашки, хлiбних жукiв, капустяного бiлана, капустяної молi, совки, личинок капустяної й бурякової мух, яблуневої молi, гусениць кiльчастого i непарного шовкопрядiв, листокруток, колорадського жука, лучної совки, лучного метелика. Доза 80% -ного порошку на зернових культурах - 1,5-2, а овочевих - 0,5-0,8 кг/га. дiючої речовини.
Метафос (20% -ний концентрат емульсiї i 30% -ний порошок) використовують для боротьби з клопом-черепашкою, хлiбними жуками, а також для знищення клiщiв, трипсiв, попелиць та iн. Доза препарату при обприскуваннi зернових - 1,5-2 кг/га (норма витрати рiдини - 25 - ЗО л/га), проти сисних шкiдникiв зернобобових культур - 0,25, люцерни - 0,5 кг/га дiючої речовини.
Ф о с ф а м i д (40% -ний концентрат емульсiї) використовують протiї сисних i гризучих шкiдникiв овочевих та технiчних культур в 0,1-0,2% -нiй концентрацiї.
Гамма-iзомер ГХЦГ (25% -ний порошок, що змочується, та 16% -ний концентрат мiнерально-масляної емульсiї) застосовують проти бурякових довгоносикiв у концентрацiї 0,3%, горохової зернiвки - 0,1, хлiбної жужелицi, озимої совки - 0,2-0,3%. Для внесення в ґрунт у розсадниках проти личинок хрущiв, дротяникiв та гусениць пiдгризаючих совок з розрахунку 50 кг/га використовують 2% -ний крупно-зернистий та 4% -ний дрiбнозернистий гранульованi препарати на суперфосфатi.
ДНОК (40% -ний розчин) використовують у 0,5-1% -нiй концентрацiї для ранньовесняного (до розпускання бруньок) обприскування плодових дерев i проти зимуючих фаз рiзних шкiдникiв (медяницi, попелицi, клiщiв, щитiвки, спори грибiв). Норма витрати робочої рiдини при обприскуваннi саду - 1500-2000 л/га.
Сайфос (70-80% -ний порошок) використовують як контактний i внутрiрослинної дiї iнсектицид проти всiх видiв попелиць (за винятком газоутворюючих), а також для обпудрювання насiння з метою захисту сходiв вiд сисних шкiдникiв. Доза препарату для передпосiвної обробки насiння - 2-4 кг/т, при обприскуваннi овочевих культур - 1-2 кг/га дiючої речовини.
Акарициди. Кельтан (20% -ний концентрат емульсiї i 18,5-ний порошок) застосовують в 0,2% -нiй концентрацiї проти рiзних клiщiв на плодових, овочевих, виноградi. Доза препарату - 1,6-3 кг/га дiючої речовини з витратою робочої рiдини 800-1500 л/га для обробки садiв i 400 л/га польових культур.
Тедiон (30-50% -ний порошок, що змочується). Високотоксичний акарицид проти личинок i яєць усiх видiв клiщiв на плодових, овочевих, цитрусових культурах, бавовнику i винограднiй лозi. Норма витрати - 3-8 кг/га дiючої речовини; суспензiю готують у концентрацiї 0,2 - 0,4% для багатолiтражного обприскування та 0,8-1,6% для малооб'ємного.
зернобобових та iн). Застосовують її в 1% - нiй концентрацiї лише при багатолiтражному обприскуваннi. Для виготовлення 100 л 1% -ної бордоської рiдини потрiбно взяти 1 кг мiдного купоросу, 1 - 1,2 кг високоякiсного гашеного вапна i 98 л води.
та iн). Доза препарату при обробцi овочевих - 2-4 кг/га, зернових i технiчних культур - 4-6 кг/га дiючої речовини.
Хлорокис мiдi (90% -ний порошок, що змочується) використовують для обприскування рослин проти тих хвороб, що й бордоську рiдину. Доза препарату 3-8 кг/га, а при авiаобприскуваннi цукрових бурякiв - 4 кг/га дiючої речовини.
Купрозан випускається у формi порошку (65% хлорокису мiдi +15% цинебу), його використовують для обробки садiв, виноградникiв, овочево-баштанних та технiчних культур у виглядi 0,4% -ної водної суспензiї в дозi 1,5 - 7 кг/га дiючої речовини. Препарат не можна змiшувати з милом.
Сiрка колоїдна (70% -ний порошок, що змочується) використовують проти грибних хвороб (парша, борошниста роса, плодова гниль). Доза препарату - 2 - 20 кг/га.
Зооциди. Ратиндан застосовують для боротьби з пацюками, мишами у виробничих примiщеннях, дiє як антикоагулянт кровi. Норма витрати препарату - 3% вiд маси принади.
Фосфiд цинку (21% - ний порошок, таблетки, паста) використовують як кишкову отруту для боротьби з гризунами (ховрахи, пацюки, мишi) i вовчком. Доза витрати - 0,2-0,4 кг/га. Застосовують у виглядi отруйних принад з вмiстом отрути 4,5% проти пацюкiв i полiвок, ховрахiв - 10, вовчка - 5% вiд маси принади. Для кращого прилипання отрути до принади додають 3% олiї.
стеблової, бурякової та iнших нематод при дозi витрати препарату 150-200 см3
/м2
, кореневої гнилi огiркiв - 175-250, чорної нiжки капусти - 50-75 см3
/м2
. Восени або за 4 - 6 тижнiв до садiння основної культури норму препарату розводять в 6-10 л води i обробляють ґрунт.
Тiазон (85% -ний порошок) використовують як високоефективний нематоцид i фунгiцид шляхом внесення у ґрунт з розрахунку 700--1500 кг/га. В карантинних цiлях проти картопляної нематоди використовують препарат у дозi 100-200 г/м2
Способи застосування хiмiчних препаратiв для боротьби з шкiдниками та хворобами сiльськогосподарських культур. У хiмiчнiй боротьбi з шкiдниками та хворобами культурних рослин використовують рiзнi способи: обприскування, обпилювання, фумiгацiю, аерозолi, отруйнi принади, протруювання, внутрiшню терапiю рослин.
Обприскування - нанесення на об'єкти обробки (рос лини i ґрунт) дрiбних крапель рiдких отрутохiмiкатiв за допомогою спецiальних машин (обприскувачi). Для обприскування застосовують розчини, емульсiї, суспензiї.
Фумiгацiя - насичення повiтря у закритому примiщеннi або ґрунтi хiмiчним препаратом у газоподiбному або пароподiбному станi.
Отруйнi принади - кормовi рослини, обробленi розчином отрути або змiшанi з нею, - розкидають в мiсцях нагромадження шкiдникiв i гризунiв. У кожному конкретному випадку харчовою основою має бути улюблена їжа того шкiдника, проти якого ведуть боротьбу.
(вологе). Вибiр способу i пестициду залежить вiд бiологiї збудника захворювання, ступеня зараження насiння, обробки культури та iнших умов.
Внутрiшня терапiя полягає у введеннi в рослини нешкiдливих для них хiмiчних речовин, якi розповсюджуються по рослинi, роблячи її отруйною для шкiдливих органiзмiв. До способу внутрiшньої терапiї ставляться спецiальнi вимоги - токсичнiсть для шкiдливих органiзмiв, неотруйнiсть для рослин i людини.
Призначений для хiмiчної обробки садiв, полезахисних смуг i польових культур. Робочий орган - це однобiчне овальне розпилювальне сопло на базi осьового вентилятора. Привiд вiд вала вiдбору потужностi трактора. Можна використовувати для малооб'ємного обприскування при обладнаннi горизонтальною штангою. Експлуатацiйна ширина захвату при обробцi польових культур - 20-40 м. Продуктивнiсть 6-15 га/год. Мiсткiсть бака - 1200 л.
Обприскувач ОН-400-3 - польовий малооб'ємний начiпний. Призначений для обробки пестицидами польових i технiчних культур. Розпилюючим органом є польове сопло типу трубки Вентурi. Експлуатацiйна ширина захвата - 50-75 м. Продуктивнiсть при обробцi польових культур - 8,6 га/год.
Обпилювач ОЩУ-50 - унiверсальний широкозахватний тракторний. Призначений для хiмiчної боротьби з шкiдниками i хворобами садiв, виноградникiв, польових, технiчних i овочевих культур шляхом нанесення на них сухих порошкоподiбних отрутохiмiкатiв. Експлуатацiйна ширина захвату при обробцi польових культур до 100 м, продуктивнiсть при цьому 27 га/год, при обробцi садiв - 4,4, а виноградникiв - 3,9 га/год.
Аерозольний генератор АГ-УД-2 призначений для боротьби з шкiдниками в садах, на посiвах польових культур, при обробцi теплиць, сховищ, примiщень. Продуктивнiсть до 12 га/год.
Технiка безпеки пiд час роботи з пестицидами. При роботi з пестицидами треба дотримуватись правил, викладених у спецiальнiй iнструкцiї по технiцi безпеки щодо зберiгання, видачi, перевезення i використання отрут для боротьби з шкiдниками i хворобами сiльськогосподарських культур, затвердженої Мiнiстерством сiльського господарства СРСР вiд 2 лютого 1976 р.
Робiтники, якi працюють з пестицидами i на машинами для хiмiчного захисту рослин, повиннi пройти медогляд та iнструктаж по ознайомленню з правилами i заходами безпеки при роботi з отрутами. Пiдлiтки, вагiтнi жiнки i матерi, що годують немовлят, до роботи з хiмiчними засобами
Звичайний буряковий довгоносик поширений у Степу i в деяких районах Лiсостепу. Шкодять жуки й личинки. Найбiльш небезпечнi жуки у весняний перiод пiсля виходу з зимiвлi. Потребуючи додаткового живлення, вони об'їдають листки, стебельця i проростки сходiв. Пiсля спарювання i вiдкладання яєць жуки поступово вiдмирають, а личинки живуть у грунтi й живляться коренями бурякiв та iнших лободових рослин, заляльковуються в грунтi. Молодi жуки, як правило, не виходять з грунту i залишаються зимувати.
Хвороби. Коренеїд уражує тiльки молодi рослини, до утворення другої пари справжнiх листкiв. У проросткiв загниває корiнець i пiдсiм'ядольне колiно. У мiсцях ураження тканина кореневої шийки бурiє, стебельце тоншає, бiчнi коренi не розвиваються, надземна частина рослини жовтiє i в'яне. Причина розвитку коренеїда - комплекс несприятливих умов для розвитку сходiв бурякiв i грунтовi мiкроорганiзми. До найбiльш активних збудникiв належать гриби та бактерiї. Збудник хвороби зберiгається у грунтi.
Коренеїд найбiльш поширений на вологих, глинистих i суглинкових грунтах при недостатнiй аеiрацiї.
Шкiдники i хвороби картоплi та овочевих культур
близько трьох тижнiв. Закiнчивши розвиток, вони залазять у грунт i там заляльковуються. Протягом весни й лiта, залежно вiд погодних умов, розвивається 2-3 поколiння жукiв. Зимують у ґрунтi дорослi жуки й лялечки.
Капустяний бiлан дуже поширений на Полiссi та в Лiсостепу на капустi. Зимують лялечки шкiдника на гiлочках дерев, кущiв. Самки вiдкладають яйця на нижнiй бiк листкiв кормових рослин. Молодi гусеницi пошкоджують всi капустянi, обгризаючи листки з країв. Капустяний бiлан на Українi дає 2-4 поколiння на рiк.
Павутинний клiщ дуже небезпечний шкiдник багатьох, зокрема гарбузових культур, особливо в суху жарку погоду. Клiщi висмоктують сiк з нижнього боку листкiв, обплутуючи їх тонким павутинням. На пошкоджених листках спочатку з'являються свiтлi плями, потiм листки знебарвлюються i засихають. Клiщ зустрiчається у парниках i на городах. Зимують самки у щiлинах парникiв, на рослинних рештках. Весною вони вiдкладають яйця на нижнiй бiк
Серед хижих жукiв найбiльш кориснi сонечка. На Українi вiдомо їх понад 80 видiв, з яких 75 - хижаки. Вони знищують попелиць, кокцид, медяниць.
Жужелицi живляться яйцями бульбочкових довгоносикiв, рiзними гусеницями, лялечками метеликiв, багатьох жукiв, в тому числi - колорадського, дротяникiв. Кримська жужелиця поїдає рiзних слимакiв. Найефективнiшим ентомофагом з числа сiтчастокрилих є золотоочки. Вони знищують попелиць, черевцiв, щитiвок, павутинних клiщiв.
Серед ентомофагiв особливо слiд пiдкреслити роль яйцеїдiв, зокрема трихограму, яку зараз застосовують проти шкiдникiв рослин на значних площах. В бiологiчнiй боротьбi найширше використовують буру та бурувато-жовту трихограми. Розводять їх у бiолабораторiях. Випущенi в поле або сад, трихограми вiдкладають яйця у яйця рiзних шкiдливих комах. Личинка, що розвивається, живиться вмiстом яйця. Таким чином зменшується чисельнiсть шкiдникiв.
Ефективним є використання проти павутинного клiща, який є найнебезпечнiшим шкiдником огiркiв у закритому грунтi, хижого клiща фiтосейулюса. Розвиток i розмноження його вiдбуваються на рослинах, заражених павутинними клiщами. Самки вiдкладають яйця серед їх колонiй. Личинки фiтосейулюса, якi вiдроджуються з яєць, перед линькою впадають в стан спокою, а в наступних фазах живляться павутинними клiщами та їх яйцями. Найбiльш сприятлива температура для розвитку фiтосейулюса - 20-30°С, а вiдносна вологiсть повiтря - понад 70%.
Вiтчизняна промисловiсть випускає бактерiальний препарат кишкової дiї ентобактерин-5 - порошок сiрого кольору, що складається iз спор кристалоутворюючої бактерiї i наповнювача. Препарат мiстить не менше як ЗО млрд. спор бактерiй i таку ж кiлькiсть бiлкових кристалiв ендотоксину в 1 г. Доза препарату 1-3 кг/га проти шкiдникiв овочевих i 2-5 кг/га - проти шкiдникiв садових культур.
З грибних препаратiв для боротьби з шкiдниками (колорадський жук, яблунева плодожерка, дубова листокрутка, шкiдлива черепашка та iншi) використовують боверин - бiопрепарат з широким спектром дiї. Його випускають у формi порошку, що змочується. У кожному грамi препарату мiститься не менш як 2-6 млрд. спор гриба i наповнювач каолiн.
Боверин - бiопрепарат контактної дiї. Спори гриба, Що потрапляють на тiло комахи, утворюють мiцелiй, який через кутикулу проникає в гемолiмфу. Ураження може бути i через кишковий тракт.
Доза препарату - 2 кг/га.
Вiтчизняна промисловiсть випускає бактороденцид амiнокiстковий - зерниста сипка маса сiрого кольору з кiсткового борошна, в якому знаходяться бактерiї мишачого тифу. Вологiсть препарату - 6%. В 1 г мiститься не менш 0,1 млрд. бактерiй. Перед застосуванням препарат зволожують чистою водою i змiшують з кормовою принадою.
Із звiробою звичайного i кмину пiщаного одержано антибiотики iманiн i аренарин, якi при використаннi для передпосiвного намочування насiння або обприскування розсади перед висаджуванням у грунт пiдвищують стiйкiсть помiдорiв i тютюну проти тютюнової мозаїки, бронзовостi, стовбура пасльонових та iнших вiрусних i бактерiальних хвороб. Доза препаратiв - 5-6 г/га для п'ятиразового обприскування розсади овочевих або намочування насiння.
| 
