Основні аспекти технології відтворення поголів`я коней

Основнi аспекти технологiї вiдтворення поголiв`я коней ВСТУП Розвиток тваринництва в нашiй державi є досить розповсюджене явище. На територiї Українi iснує досить добра кормова база для забезпечення нормальної годiвлi тварин. Кормова база для рiзних видiв тварин, якi вирощуються в господарствах має свої певнi особливостi та використовується з певною метою. Кормовi рацiони мiстять рiзнi кормовi речовини в залежностi вiд мети використання: чи для збiльшення м`ясної маси, чи для зростання молочної продукцiї, чи для одержання плiдного високоякiсного потомства. В народному господарствi країни коней використовують як робочих i продуктивних тварин. Вiд них одержують м`ясо та молоко (переважно для виробництва кумису), сироватку жеребних кобил для стимуляцiї багатоплiдностi корiв i вiвцематок та сироватку коней нормального фiзiологiчного стану, шлунковий сiк i гамма-глобулiн. На сьогоднiшнiй день в Чернiгiвськiй областi досить мало господарств займаються вирощуванням коней. Одне з провiдних у цiй галузi – господарство с. Комарiвка Борзнянського району. Мета роботи – розглянути основнi аспекти технологiї вiдтворення поголiв`я коней. Об`єкт дослiдження – господарство с. Комарiвка Борзнянського району. Основнi завдання: 1) дати коротку характеристику господарства; 2) охарактеризувати основнi етапи технологiї вiдтворення поголiв`я коней, якi використовуються в господарствi; 3) запропонувати плани реалiзацiї продукцiї. 1. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО Виробнича сфера господарства є фундатором нагромадження коштiв, розквiту господарства. Наведемо кiлька цифр, якi характеризують трудову дiяльнiсть господарства у минулому роцi. Урожайнiсть зернових склала з: кожного гектара по 34,5 центнера, перевиконали державне замовлення трудiвники по хлiбу, м'ясу. Зробимо короткий екскурс в iсторiю розвитку конярства в даному господарствi. У 1984 роцi, у колгоспi було близько 30 коней. Минули роки, i в Комарiвцi створили племiнну конеферму, дитячо-юнацьку спортивну школу. В нiй навчилися цiкавої захоплюючої професiї наїзника бiльше пiвсотнi юнакiв i дiвчат. Розвитку конярства керiвник господарства навчався у добрих господарiв. Так стала розводитися українська верхова порода коней з великою витривалiстю i добрив норовом. Коней цього господаря використовують не тiльки для сiльськогосподарських робiт, але вони ставали основними учасниками перших всеукраїнських кiнноспортивних змагань. В середньому цi конi на ринку коштували до 5 тис. грн. їх сумлiнно доглядають спецiалiсти. Це вiдкриває для господарства ще бiльшi перспективи для розвитку племiнного конярства. Таблиця 1 - Стан продуктивностi кiнного господарства за останнi 3 роки (в % вiд загальної кiлькостi коней) Породи коней Продуктивнiсть за 2002 рiк Продуктивнiсть за 2003 рiк Продуктивнiсть за 2004 рiк М`яса Молока Одержано жеребцiв М`яса Одержано жеребцiв М`яса Молока Одержано жеребцiв 55 10 25 58 9 27 65 7 22 Молочна 10 75 20 12 78 12 15 82 15 Племiнна 35 15 55 30 13 61 20 11 63 Господарство має достатньо сiльськогосподарських угiдь близько 5000 га для вирощування переважно всiх видiв рослинної продукцiї для забезпечення належного розвитку господарства. що дає можливiсть використовувати в достатнiй кiлькостi як грубi корми так i зелену масу. На сьогоднiшнiй день досить часто зустрiчаються господарства, в яких значнi матерiально-технiчнi труднощi. Дане господарство також не в повнiй мiрi забезпечене сiльськогосподарською технiкою, досить часто не вистачає запчастин для вiд ремонтування хоч i старої технiки. В ресурсах господарства знаходиться значна частина земельних фондiв, тому вкрай необхiдно для господарства забезпечення та фiнансування з боку держави. Таблиця 2 - Стан забезпеченостi кормами господарства за рахунок власної продовольчої програми Назва корму Процент вiд загальної потреби кормiв Ячмiнь 95,5 Кукурудза 100 Пшениця фуражна 100 Овес 99 Горох 75 Сiно 85 Солома 100 Силос 100 Сiнаж 95 Коренеплоди 95 Зеленi 100 Молочнi корми 100 Для ведення сiльськогосподарської галузi, такої як конярство корма використовуються переважнiй бiльшостi, якi були вирощенi на полях господарства. Розглянемо бiльш детально вирощування найбiльш широко вирощуваних зернових культур в господарствi. Вирощування овса. У сiвозмiнi овес розмiщують пiсля кукурудзи, зернобобових культур, озимини тощо. Обробiток ґрунту нiчим не вiдрiзняється вiд обробiтку пiд iншi ярi зерновi культури. Тут обов'язкова зяблева оранка на глибину 20 - 22 см, а якщо попередники стерньовi, то обробiток ґрунту треба розпочинати з лущення стернi. Якщо ґрунти мокрi, зяб переорюють [23]. Навеснi ґрунт боронують, шлейфують i культивують. Коренева система всмоктує з ґрунту важкорозчиннi форми фосфатiв, тому пiд овес вносять менше добрив. Його можна розмiщувати другою, навiть третьою культурою пiсля внесення добрив. Проте при безпосередньому внесеннi мiнеральних добрив, особливо азотних, набагато пiдвищується врожай зерна (7 ц/га i бiльше). Середня доза - по 30 кг/га дiючої речовини азотних i фосфорних добрив. На кислих ґрунтах доцiльно вносити фосфоритне борошно. Насiння вiвса проростає при температурi- 2-3 °С, а сходи переносять значнi заморозки (мiнус 4-5 °С i бiльше). Тому овес треба сiяти рано - як тiльки ґрунт добре оброблятиметься. Сiють овес очищеним кондицiйним насiнням. Перед сiвбою (за 2-3 днi) насiння протруюють. Кращими способами сiвби є вузькорядний i перехресний. Насiння вiвса легше, нiж насiння ячменю та пшеницi, тому його загортають на меншу глибину 4-5 см. Догляд за посiвами вiвса аналогiчний догляду за ячменем i ярою пшеницею. Овес збирають тiльки роздiльним способом, бо зерна у волотi дозрiвають неодночасно. Починають збирати тодi, коли зернiвки у верхнiй частинi волотi досягнуть повної стиглостi. Озима пшениця потребує родючих i чистих ґрунтiв, тому її висiвають пiсля найкращих попередникiв. У степових районах її висiвають по чорних парах. Добрими попередниками є також кукурудза на зелений корм i силос, яку вирощують широкорядним способом, i баштаннi культури. У господарствах лiсостепової зони озиму пшеницю висiвають пiсля вико-вiвсяної сумiшi на корм i сiно, гороху, багаторiчних бобових трав. На Полiссi кращими попередниками є кормовий i сидеральний люпини, конюшина, рання картопля, льон-довгунець, озимi на зелений корм. Уся система обробiтку ґрунту залежить вiд попередника. Використовуючи пiд пшеницю чорний пар, то обробiток розпочинають у кiнцi лiта з лущення стернi, а потiм проводять глибоку зяблеву оранку на глибину 25- 30 см. Якщо орний шар не дає змоги провести глибоку оранку, тодi орють на 20-22 см. Якщо попередником є кукурудза, оранку проводять вiдразу пiсля збирання врожаю. При достатнiй кiлькостi вологи глибина оранки пiсля такого попередника не повинна перевищувати 16-18 см. Пiсля гороху та iнших стерньових попередникiв поле орють на повну глибину плугами з передплужниками. Одночасно з оранкою проводять боронування i коткування. Бувають випадки, коли вiдразу пiсля збирання врожаю провести оранку неможливо, тодi поле лущать, а через два тижнi орють. Поле пiсля просапних культур, наприклад картоплi або баштанних, можна не орати, а лише культивувати чи дискувати на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням. Це забезпечує нормальний рiст i розвиток озимої пшеницi з мiнiмальними затратами на виробництво одиницi продукцiї [23]. випирання вузла кущiння пiсля осiдання ґрунту. Такi рослини будуть легко вимерзати. Якщо ґрунт ущiльнився, тодi перед сiвбою пшеницi проводять культивацiю на глибину загортання насiння з одночасним боронуванням. вносити на поля пiсля непарових (стерньових) попередникiв. Доза внесення органiчних добрив залежить вiд району вирощування озимої пшеницi. Мiнеральнi добрива вносять по 30 - 45 кг/га азоту, фосфору i калiю. При висiваннi озимої пшеницi пiсля зернобобових i бобових багаторiчних трав дози внесення азоту треба зменшити або не вносити взагалi, бо бульбочковi бактерiї, розташованi на бобових, накопичують азот у ґрунтi. Мiнеральнi добрива вносять восени при висiваннi пшеницi i пiд час пiдживлення. В цей час вносять в рядки по 16-18 кг/га Р2 О5 у виглядi гранульованого суперфосфату. При внесеннi такої кiлькостi фосфорних добрив урожайнiсть зерна пiдвищується на 3-4 ц/га. Суперфосфат позитивно дiє на розвиток кореневої системи, солi фосфорної кислоти пiдвищують також концентрацiю клiтинного соку, чим забезпечується висока зимостiйкiсть пшеницi. ц/га золи. Навеснi добрива вносять по таломерзлому ґрунту, щоб добриво вдень при вiдтаваннi добре вбиралося ним. В цей час найкраще вносити добрива з лiтакiв. при 5 °С, але поживних речовин, доступних для рослин в цей час ще мало, тому внесення їх у формi мiнеральних добрив конче потрiбно [23]. озиму пшеницю в господарствi високоякiсним (кондицiйним) насiнням кращих районованих сортiв. Перед сiвбою насiння очищають, сортують та протруюють. На 1 т насiння витрачають 1 кг гранозану або 3 кг фундазолу. Препарати використовують для боротьби з твердою сажкою, спори якої мiстяться на поверхнi зерна. Щоб застерегти рослини вiд летючої сажки (її спори розташованi в зародку), застосовують термохiмiчне протруювання, яке проводять у теплiй водi при 49 °С протягом 3 год. Кращим способом сiвби є вузькорядний з шириною мiжрядь 7,5 см або перехресний. В результатi цього врожай пiдвищується на 2,4 ц/га порiвняно iз звичайним рядковим посiвом. Норма висiву залежить вiд багатьох причин. На норму висiву впливають час i способи сiвби, удобрення, господарська придатнiсть насiння, його величина, особливостi сорту, грунтово-клiматичнi умови та iншi фактори. Але середня норма висiву озимої пшеницi на Полiссi - 180-200 кг/га, в Лiсостепу- 160-200 кг/га, Степу - 160-180 кг/га, або 4-5 млн. зерен на 1 га. Глибина загортання насiння залежить вiд вологостi i механiчного складу ґрунту. На глибину загортання впливають також перiод оранки, попередники, величина насiння, бiологiчнi особливостi сорту тощо. При достатнiй кiлькостi вологи на середньо-в'язких ґрунтах можна загортати насiння на глибину 4-5 см. Глибина висiву на чорноземних ґрунтах i посушливих районах бiльша i становить 6- 8 см, а в сухих районах Степу може досягати 10 см. Догляд за посiвами включає ряд агротехнiчних заходiв. При сiвбi озимої пшеницi по свiжiй оранцi ґрунт прикотковують для ущiльнення кiльчастими, шпоровими або рубчастими котками. Ґрунтову кiрку до появи сходiв пшеницi знищують боронуванням. Щоб зберегти озиму пшеницю вiд вимерзання, на посiвах проводять снiгозатримування. Навеснi до початку польових робiт посiви пiдживлюють мiнеральними добривами та боронують. Це пiдвищує врожай на 2-3 ц/га. При випираннi вузлiв кущiння посiви коткують [23]. скошують i вкладають у покоси. Пiсля пiдсихання їх обмолочують самохiдними комбайнами. При повнiй стиглостi пшеницю збирають прямим комбайнуванням. Пiсля збирання озимої пшеницi зерно ще раз очищають, доводять до вологостi 14 % i вiдправляють на заготiвельнi пункти або зберiгають у своїх господарствах. Солому i полову негайно скиртують, а поле лущать. на зерно та силос, ячмiнь, пшениця фуражна, горох, сiно. Для господарства характерним є також вирощування великої рогатої худоби. Ця галузь є бiльш-менш прибутковою та використовується i для власних потреб: забезпечення шкiльної їдальнi та їдальнi господарства, частина молочної продукцiї реалiзується на молокозавод, м`ясна продукцiя на м`ясокомбiнати областi. В господарствi iснує певна структура управлiння: це спiльне фермерське господарство (СФГ), на чолi якого є голова СФГ обраний на загальних зборах членiв СФГ, та його пiдлеглi - головний зоотехнiк, головний ветеринарний лiкар, головний бухгалтер, економiст, вiдповiдальний за матерiально-технiчне забезпечення, керiвники пiдроздiлiв (ланковi) найманi працiвники. В господарствi налiчується декiлька пiдроздiлiв: - ферма великої рогатої худоби; - свиноферма (незначна кiлькiсть поголiв`я, якi використовуються переважно для потреб господарства); - кiнний двiр; - ремонтно-транспортна дiльниця; - управлiнсько-бухгалтерський вiддiл. Всi пiдроздiли працюють злагоджено, кожного мiсяця кожен керiвник пiдроздiлу подає звiт про роботу його пiдлеглих, здiйснюється простiйний контроль роботи працiвникiв, проводяться збори на яких заслуховуються зауваження пропозицiї працюючих. Взагалi в господарствi досить стабiльна соцiально-економiчна ситуацiя, робота господарства спрямована на розвиток такої галузi сiльського господарства як конярство. В наступному роздiлi ми бiльш детально розглянемо технологiю вiдтворення поголiв`я коней, яка досить добре втiлюється в життя в даному господарствi. 2. ТЕХНОЛОГІЯ ВЕДЕННЯ ГАЛУЗІ 2. 1 Технологiя вiдтворення поголiв’я коней Основне завдання вiдтворення - це збiльшення кiлькостi та полiпшення якостi тварин. Чiтка його органiзацiя сприяє швидким темпам вдосконалення племiнних i робочих коней, дає можливiсть довести структуру поголiв'я до економiчно обґрунтованих розмiрiв, а також збiльшити поставки їх на плем'я, для забою на м'ясо, спорту i експорту. Реалiзацiя цих завдань пов'язана iз щорiчним одержанням лошат вiд кожної кобили, придатної до розмноження. у кобил заводських порiд спостерiгається значне послаблення заплiднюваностi та висока смертнiсть ембрiонiв. З'ясування передумов цього та їх запобiгання - важливе завдання бiологiчної, ветеринарної та зоотехнiчної наук [18]. Причини, що призводять до зниження вiдтворної здатностi коней, досить рiзноманiтнi. Неплiднiсть може бутиприродженою (гермафродитизм та iншi аномалiї статевих органiв), старечою, алiментарною (нестача в рацiонах жеребцiв i кобил деяких мiкроелементiв-та вiтамiнiв), експлуатацiйною (як наслiдок захворювання ринопневмонiєю, вагiнiтом, ендометритом, метритом та iншими хворобами), хромосом (моносомiя, трисомiя, полiплоїдiя), несумiснiстю груп кровi, спорiдненим паруванням, радiацiйною, хiмiчною та газовою забрудненiстю навколишнього середовища тощо. Важливим фактором пiдвищення ефективностi галузi є максимальне використання висококласних жеребцiв, приплiд вiд яких реалiзується за найвищими цiнами. Отже, показники вiдтворення об'єктивно характеризують стан i культуру конярства в господарствах будь-якої категорiї. Основним показником вiдтворення поголiв'я коней є кiлькiсть здорових, нормально розвинених лошат, одержаних вiд 100 кобил, наявних на початок року [13]. Статева зрiлiсть. Конi досягають статевої зрiлостi у 15- 16 - мiсячному вiцi, а загальний розвиток органiзму триває до 4-5 рокiв. Значною мiрою вона зумовлена породною належнiстю жеребчикiв i кобилок, особливостями годiвлi та утримання молодняку, загальним розвитком органiзму. Для аборигенних порiд коней (бурятської, монгольської, якутської та iн.) характерна пiзньоспiлiсть, тому статевої зрiлостi вони досягають лише у 2,5-3-рiчному вiцi. Молодняк заводських порiд бiльш скороспiлий. Кобили цих порiд можуть бути жеребними вже в 12-18-мiсячному вiцi. Раннє парування шкiдливо впливає на органiзм молодих тварин. Жеребцiв i кобил усiх порiд використовують для розмноження з 3-рiчного вiку при умовi хорошого загального їх розвитку. На кiнних заводах країни дещо пiзнiше (з 4- 5 рокiв) використовують для вiдтворення жеребцiв верхових i рисистих порiд. Проте жеребцiв зазначених порiд, якi мають високий бiговий чи скаковий клас, у 3-3,5-рiчному вiцi у паруваннi використовують обмежено. Це дає можливiсть у 6-6,5-рiчному вiцi (а не в 8-10-рiчному, як звичайно) мати об'єктивнi данi про якiсть їхнiх потомкiв. В бiльшостi кiнних заводiв та племiнних ферм колгоспiв i радгоспiв жеребчикiв i кобилок утримують окремо з 12- 14-мiсячного вiку [18]. Особливостi вiдтворення у кобил. Порiвняно з самками iнших видiв свiйських тварин кобилам притаманнi деякi особливостi у вiдтвореннi. Насамперед, це стосується тривалостi охоти й статевого циклу, особливостей овуляцiї, мiграцiї зиготи, функцiонування яєчникiв, органiзацiї перевiрки фiзiологiчного стану кобили пробником, парування тощо. Знаючи їх, можна створити найбiльш сприятливi умови для заплiднення кобил, їх жеребностi та вижереблення. У кобил рiзних порiд охота триває в середньому 5-7 дiб з коливаннями вiд 2 до 14 дiб, тобто значно бiльше, нiж у iнших видiв сiльськогосподарських тварин. Так, за даними Дж. Хеммонда, її тривалiсть у кобил становить 144 год, тодi як у свиней - до 48, корови - до 36, вiвцi - до 20 год. Вже один цей факт створює певнi труднощi при заплiдненнi кобил. На тривалiсть охоти впливають клiмат, сезон року, умови годiвлi, утримання та використання кобил на роботах, а також їх здоров'я, вiк та iндивiдуальнi особливостi. Проте вiдомо, що при вiдносно добрих умовах годiвлi й утримання багатьом кобилам притаманна значна постiйнiсть тривалостi й циклiчностi охоти протягом декiлькох рокiв. Виявлення охоти. Охоту у кобил визначають за її поведiнкою та станом статевих органiв. Тварина часто iрже, сама пiдходить до жеребця, не захищається при його спробах зробити садку; у неї набухають зовнiшнi статевi органи, з'являються бiлi видiлення, мигає «петля», вона стає в позу сечовидiлення. Пiд час охоти кобили втрачають апетит, занадто нервують в роботi, дуже пiтнiють, швидко стомлюються. У лошат пiдсисних кобил пiд час першої пiсля жереблення охоти, як правило, спостерiгають пронос. На кiнних заводах та племiнних фермах охоту в кобил виявляють за допомогою жеребцiв-пробникiв, якi мають бути енергiйними, сильними й смiливими, з добрим норовом, безознак хвороби. Виявлення кобил в охотi (пробу) проводять у спецiальному манежi чи закритому дворi. Технiка проби така: до пробника, якого тримають два коневоди на довгих поводахлейцях (5-6 м), пiдводять кобил головою до голови. Пробник обнюхує голову кобили, потiм шию, черево, здухвини, задню частину тулуба. За поведiнкою кобили визначають, в охотi вона чи нi. Пробу слiд проводити вранцi - до годiвлi й роботи, краще через дерев'яний" бар'єр (висота 80-100 см, довжина - 2-2,5 м), Який захищає жеребця вiд можливих ударiв кобили. Бар'єр бажано накрити солом'яними матами. У деяких господарствах практикують проведення пробника через коридор стайнi, де розмiщенi кобили. Таку пробу для кобил, особливо пiдсисних, робити не слiд, оскiльки вона може травмувати лошат i жеребця. В усiх господарствах забороняється здiйснювати пробу жеребцями-плiдника-ми. Така проба виснажує жеребцiв, призводить до травм (iнодi тяжких) та притуплення статевої активностi. За парувальний сезон пробникам слiд покрити 3-4 робочих кобили, оскiльки у нього можуть загальмуватись статевi рефлекси. Пробниками можуть бути спецiально прооперованi (вазектомованi) жеребцi, якi не можуть здiйснювати нормальну садку. На кiнних заводах слiд мати не менше двох пробникiв. На перiод парувальної кампанiї жеребцiв i кобил розковують. Контроль за розвитком фолiкулiв. Найбiльш доступним методом вивчення стану яєчникiв кобил є ректальне дослiдження, запропоноване О. Ю. Тарасевичем (1924) i широко впроваджене в практику конярства заслуженим ветлiкарем РРФСР, лауреатом Державної премiї X.І. Животковим (1934). Воно дає можливiсть довести заплiднення кобил до 95-100 % за рахунок поєднання строкiв овуляцiї та осiменiння, а також збiльшити навантаження на жеребця до 75-90 кобил [18]. Ректальне дослiдження проводять лише ветеринарний чи зоотехнiчний працiвники, якi пройшли спецiальну пiдготовку. В перiод статевого спокою в яєчниках кобили фолiкули невеликi за розмiром. На початку парувального сезону вони збiльшуються в дiаметрi до 1-3 см i випинаються на поверхнi яєчникiв у виглядi пiвкуль. Напередоднi охоти в одному або обох яєчниках розвивається кiлька фолiкулiв, але повної зрiлостi досягає, як правило, один з них. За даними В. Уппенборна, близько 30 % кобил заплiднюються двiйнями, але протягом перших двох мiсяцiв жеребностi один iз зародкiв гине i розсмоктується. Нормально розвинених близнят народжується близько 2 %. онтогенетичному розвитку i у молодих кобил функцiонує значно слабкiше - в 4-5-рiчному вiцi кiлькiсть овуляцiй в ньому становить всього 60 % кiлькостi овуляцiй лiвого яєчника. У 9-10-рiч-ному їх активнiсть вирiвнюється, а на старiсть (пiсля 15 рокiв) активнiсть його знову зменшується. Тому парування чи штучне осiменiння кобил ввечерi, або вранцi ефективнiше за денне. вивчити вплив цих вiдмiнностей на якiсть коней. Так, О. М. Буйновський (1981) вiдмiчає, що жеребцi орловської рисистої породи, якi розвивалися в правих рогах матки, були в середньому на 6,6 с жвавiшi, нiж їхнi ровесники з лiвого рога. Середня жвавiсть кобил, якi розвивалися в рiзних рогах матки, була однаковою [19]. Статевий цикл та режим парування. Час вiд початку однiєї охоти до початку другої називається статевим циклом. Якщо кобила не була заплiднена пiд "час попередньої охоти, то через 10-16 днiв пiсля її закiнчення вона, як правило, знову приходить у стан статевого збудження. Середня тривалiсть статевого циклу становить 20-23 днi з коливаннями вiд 12 до 33 днiв i бiльше. Кiлькiсть, частота й тривалiсть статевих циклiв зумовленi iндивiдуальними особливостями, станом здоров'я i вiком кобили. Впливають на статевий цикл також клiматичнi умови, якiсть годiвлi, iнтенсивнiсть використання кобили на роботах тощо. Молодих кобил, яких вперше використовують для вiдтворення, а також холостих i тих, що абортували (пiсля гiнекологiчного обстеження) перевiряють пробником через день, починаючи з першого дня парувального сезону (наприклад, з 20 лютого). У пiдсисних кобил охоту починають виявляти з п'ятого дня пiсля вижереблення i роблять це щоденно, щоб визначити тих, у яких охота триває 2-3 днi. Пiдсисних кобил парують у першу чергу. З початку сезону перше парування здiйснюють на другий день пiсля виявлення охоти. Кобил, особливо пiдсисних, якi мають чiтко виражену охоту, парують в той же день, а вдруге - через 24 год. Пiсля першого парування їх перевiряють пробником через день i якщо знову виявляють охоту, то вiдразу парують. Практика кiннозаводства свiдчить, що проба й парування можуть чергуватися через 24-36-48 год. аж до закiнчення охоти. Це зумовлено iндивiдуальними особливостями проявлення, тривалостi та перебiгу охоти, а також кiлькiстю та фiзiологiчним станом жеребцiв. Інтервал у паруваннi 1-2 доби зумовлений ще й тим, що в статевих органах кобили спермiї зберiгають заплiднювальну здатнiсть до 48 год., що дає можливiсть рацiональнiше використовувати жеребцiв-плiдникiв. даними таблицi, половина заплiднених кобил мала сервiс-перiод до 20 днiв. Це свiдчить, що їх парували в першу охоту пiсля вижереблення. Якщо в першу охоту пiсля вижереблення кобила залишилась холостою, то наступна охота (друга, третя) часто проходить непомiтно або її зовсiм не буває протягом 2-3 мiс. Це зумовлено тим, що материнський iнстинкт та лактацiя домiнують над статевими рефлексами. Через 10 днiв пiсля закiнчення охоти всiх спарованих кобил знову перевiряють пробником (через добу) доти, поки не буде виявлено жеребнiсть або наступну охоту. Якщо спарована кобила не пiдпускає жеребця, то перевiрку пробником продовжують ще 35-45 днiв для того, щоб остаточно переконатися в її жеребностi. . Якщо ж буде виявленадруга охота, то режим проб i парувань органiзовують такий, як i в першу охоту [20]. Кобилам, що тривалий час не були в охотe або мають аномальну циклiчнiсть, полiпшують годiвлю, подовжують моцiон. Якщо при цьому не одержують бажаного ефекту, застосовують лiкування чи вдаються до стимуляцiї її бiологiчно активними речовинами. Так, на Дубровському кiнному заводi семи кобилам, що тривалий час не приходили в охоту, згодовували концентрат мiкробiального лiзину. Через 10-48 днiв усi кобили прийшли в охоту, а шiсть iз них стали жеребними. В органiзмi лiзин у поєднаннi з бiотином (вiтамiн Н) утворює бiологiчно активну речовину - бiоцинiт. Нестача його в органiзмi негативно впливає на вiдтворну здатнiсть тварин, статеву циклiчнiсть та якiсть сперми. Хорошi результати дало застосування Для кобил орловської рисистої породи (Московський кiнний завод) оварiотропiну, видiленого з сироватки жеребних кобил. Заплiднення та мiграцiя зиготи. Яйцеклiтина, що вийшла з фолiкула, зберiгає здатнiсть до заплiднення лише 5-6 год., пiсля чого гине. Пiд час парування сперма жеребця видiляється в матку кобили й дуже швидко досягає кiнця її рогiв. Цьому сприяє скорочення поздовжньої та кiльчастої мускулатури матки i збiльшення головки статевого органа жеребця, що призводить до розширення шийки матки й нагнiтання в неї сперми. Крiм того, пiд час парування в матцi кобили створюється понижений тиск, внаслiдок чого в неї може всмоктатися до 80 мл сперми. Заплiднення вiдбувається у верхнiй частинi яйцепроводу, де починається утворення багатоклiтинного органiзму - зиготи. Приблизно через 6 дiб пiсля заплiднення вона потрапляє у порожнину рога матки, а пiзнiше - в матку. Спочатку зародок живиться за рахунок цитоплазми i секрету матки (маточного молочка), а згодом - через плаценту. У 7-тижневому вiцi зародок знаходиться в порожнинi матки. Його iмплантацiя (прикрiплення до слизової оболонки рога матки) вiдбувається в перiод 8-14 тижнiв. З цього часу ембрiон живиться через плаценту. Заплiднена яйцеклiтина (зигота) у статевих органах кобили мiгрує. Дозрiвши, наприклад, у лiвому яєчнику, вона пiсля заплiднення (у 60 % випадкiв) iмплантується в правому розi. Роги матки (за Вiттом В. О., 1954) також гетерохроннi - нерiвноцiннi в рiзнi вiковi перiоди. У молодих кобил менш активно функцiонує лiвий рiг (а яєчник - правий). Парувальний сезон. Кобили мiсцевих порiд, а також конi, яких розводять на пiвнiчних островах, мають чiткi сезоннi статевi цикли, що припадають на весняну пору року. Приутриманнi в стайнях у кобил протягом року буває кiлька статевих циклiв, але краще вони вираженi у квiтнi-червнi. Тому парування кобил органiзовують так, щоб вижереблення припадало на раннi веснянi мiсяцi. Це дає ряд переваг: до початку зими раннi лошата розвиваються краще, нiж пiзнi; до початку весняно-лiтнiх робiт закiнчується вижереблення у кобил, тому їх можна ефективнiше використовувати у запряжцi; бiльш стислi строки народження лошат сприяють кращiй органiзацiї вiдлучення їх i дальшого вирощування, а також постачанню iподромiв молодняком бiльш вирiвняного вiку. На iподромах вiк коней визначають без урахування дня i мiсяця народження [20]. Тому в господарствах, де коней утримують в стайнях, рекомендовано парувати кобил у перiод з 1 лютого по 15-20 липня. В господарствах України парувальний сезон в робочому конярствi доцiльно розпочати 1 березня й закiнчити 1 липня. 2. 2 Пiдготовка i проведення парувальної компанiї До загальних питань органiзацiї парувальної кампанiї вiдносять: складання плану парувань з обґрунтованим пiдбором кобил до жеребцiв, вибiр господарств для органiзацiї парувальних пунктiв, визначення необхiдної кiлькостi жеребцiв, пiдготовка кобил, облiк результатiв роботи, пiдготовка спецiалiстiв та обслуговуючого персоналу до виконання визначених завдань. Для парувальних пунктiв в першу чергу видiляють жеребцiв планових порiд. Вони мають бути вищого класу, нiж кобили, за породнiстю, екстер'єром, роботоздатнiстю та промiрами. Перед початком парувального сезону перевiряють плодючiсть жеребцiв, дослiджують стан їх статевих органiв, здатнiсть до парування та якiсть сперми. Вiдтворна здатнiсть жеребцiв характеризується кiлькiстю заплiднених кобил та одержаного за минулi роки приплоду. Перiодично проводять клiнiчний огляд жеребцiв: сiм'яники та придатки мають бути пружними, рухливими, з рiвною поверхнею, не зростатися з мошонкою. На статевому органi жеребця, який краще оглядати пiд час ерекцiї, не повинно бути крововиливiв, червоних плям, виразок, пухлин. Якiсть сперми жеребцiв перевiряють перед початком парувальної кампанiї протягом трьох сумiжних днiв при умовi однiєї садки за день. Остаточне рiшення про її якiсть приймають за показниками третього дня. Протягом парувального сезону якiсть сперми перевiряють щомiсячно [18]. За результатами оцiнки сперми жеребця, якщо це необхiдно, проводять заходи щодо полiпшення годiвлi й утримання, збiльшення тривалостi перебування на свiжому повiтрi та виконання фiзичних навантажень (робота в запряжцi чи пiд сiдлом). Вiдтворна здатнiсть жеребцiв зумовлена генотипом i типом нервової системи, станом здоров'я та вiком, якiстю годiвлi й утримання, режимом статевого використання, порушення якого призводить до iмпотенцiї. За 1 -1,5 мiсяця до початку парувальної кампанiї жеребцям-плiдникам збiльшують норми годiвлi. На кожному парувальному пунктi утримують жеребця-пробника, за станом здоров'я, вгодованостi та статевої активностi якого необхiдно ретельно стежити. Перед початком парувального сезону зоотехнiки i ветеринарнi працiвники господарства проводять огляд всього наявного поголiв'я кобил 3-рiчного вiку i старше, складають їх список, зазначаючи кличку й вiк, вгодованiсть, походження [18]. При пiдборi кобил до жеребцiв слiд дотримувати таких правил: жеребець має бути вищого класу, нiж кобила; кращих кобил слiд парувати з кращими жеребцями, щоб посилювати у потомкiв їхнi кориснi ознаки; не допускати спорiдненого парування, яке призводить до зменшення виходу лошат i пiдвищення їх смертностi. Протягом парувального перiоду необхiдно ретельно вести облiк дат перевiрки охоти пробником, парування, результатiв ректального дослiдження кобил. Всi цi данi записують у журнал проби та парування. За ними визначають дату жереблення кобил та походження їх приплоду. Осiменiння кобил. Строки осiменiння кобил залежать вiд перiоду охоти, який визначають за їх поведiнкою, станом статевих органiв, ректальним дослiдженням яєчникiв, реакцiєю на жеребця-пробника. Осiменiння кобил краще проводити за допомогою дзеркала-розширювача й твердого ебонiтового або еластичного гумового катетера зi шприцом. Складовi штучного осiменiння та їх послiдовнiсть такi: фiксацiя кобил у станку чи парувальними путами; обмивання статевих органiв теплою водою; бинтування хвоста; промивання катетера й шприца iзотонiчним розчином глюкози, пiсля чого набирають сперму в шприц; зволожування розчином глюкози поверхнi катетера i дзеркала; введення дзеркала у статевi органи кобили та фiксацiя його; введення катетера у шийку матки на 10-12 см; приєднання шприца до катетера й введення сперми в матку. Доза разового введення сперми становить: для кобил верхових i рисистих порiд - 25-30 мл, ваговозних i пiсля вижереблення - 35-40, мiнiмальна доза - 20 мл. через кожнi 24 год перiоду охоти. Якщо кобила залишається холостою, то з настанням наступного статевого збудження її осiменяють в тiй же послiдовностi. Облiк осiменiння кобил ведуть за встановленою формою. Дiагностика жеребностi. Досягнення високих показникiв вiдтворення поголiв'я коней значною мiрою зумовлено збереженням жеребностi кобил. Це досягають створенням спецiальних умов годiвлi, утримання, догляду та використання їх на роботах. Щоб створити такi умови, необхiдно якомога ранiше встановити факт жеребностi кобили [19]. Першою ознакою жеребностi є припинення тiчки (охоти) й намагання кобили пiд час проби «вiдбити» жеребця - не допустити його до себе. Помiчено, що вже на 20-40-й день жеребнi кобили стають спокiйнiшими, мають порiвняно з холостими пiдвищений апетит i краще засвоюють корми, внаслiдок чого у них полiпшується вгодованiсть. Деякi з них в табунi «жеребцюють» i навiть «сiдають» на холостих кобил. При зовнiшньому оглядi у жеребних кобил спостерiгають асиметрiю - збiльшення об'єму одного з бокiв черевної порожнини. Це бiльш чiтко помiтно у кобил при першiй жеребностi, починаючи з 5 мiс. недоуздок з довгим поводом, пiдходять до неї з лiвого боку, в лiву руку беруть повiд i жмут волосся гриви в межах холки, а долонею правої руки легко надавлюють трохи вперед i догори вiд вим'я. Через деякий час вiдчувається рух плода, тобто легкi поштовхи об стiнку черева. На 9-му мiсяцi западають м'язи крижiв, помiтно збiльшується вим'я й черево, зростає асиметрiя. Методи ранньої дiагностики жеребностi кобил подiляють на лабораторнi (дослiдження маточного слизу, сечi, кровi, застосування ультразвуку та рентгенографiя) й клiнiчнi. Хоча вони i дають позитивнi результати, проте широкого, застосування не знайшли. Методи внутрiшнiх дослiджень - вагiнальний та ректальний - заснованi на морфологiчних i топографiчних змiнах статевих органiв - їх розмiру, конфiгурацiї, положення й стану матки, яєчникiв, маточних артерiй. Це визначають оглядом шийки матки, слизових оболонок пiхви, консистенцiєю маточного слизу та дослiдженнями через пряму кишку (ректально) [20]. У практицi кiнних заводiв, деяких племiнних ферм колгоспiв i радгоспiв найчастiше використовують ректальний метод, який дає можливiсть спецiалiсту виявляти жеребнiсть з 20-30-го дня. Вiн був запропонований О. Ю. Тарасевичем у 1924 р. i запроваджений у практику вiтчизняними спецiалiстами І. X. Животковим, С. М. Бєляєвим, В. Т. Кобцевим, В. Г. Тоглiєвим та iн. Проте ректальна дiагностика у другiй половинi жеребностi не бажана: вона турбує кобил i нерiдко дає неправильнi результати, оскiльки пiд впливом маси плода, плаценти та навколоплiдної рiдини матка iстотно змiщується. Ректальне дослiдження повиннi проводити ветеринарнi спецiалiсти. Практика передових колгоспiв, радгоспiв та кiнних заводiв свiдчить про те, що поряд з правильною органiзацiєю парувальної кампанiї повноцiнна годiвля жеребних кобил та рацiональне використання їх на роботах є запорукою одержання здорового приплоду. Протягом пасовищного перiоду жеребнi кобили повиннi споживати по 10-12 кг зеленої трави на 100 кг живої маси. З погiршенням пасовищ в осiннiй перiод необхiдно збiльшити кiлькiсть концкормiв, вводити в рацiон сiно, вiтамiнну та мiнеральну пiдгодiвлю. Перехiд вiд пасовищного до стiйлового утримання у бiльшостi кобил збiгається з другою половиною жеребностi, коли досить iнтенсивно збiльшується маса плода. Тому в цей перiод не слiд допускати перебоїв у забезпеченнi кобил поживними речовинами. Саме в цей час зареєстровано найбiльшу кiлькiсть абортiв - 60- 70 % їх загальної кiлькостi. З переходом на стiйлове утримання жеребним кобилам видiляють кращi корми, що є в господарствi - якiсне злаково-бобове сiно, сумiш концкормiв, в т. ч. овес чи спецiальний комбiкорм, моркву, буряки, якiсний силос (5-10 кг на добу), трав'яне та м'ясо-кiсткове борошно, мiнерально-вiтамiннi добавки. Частину зернових кормiв згодовують в пророщеному виглядi. До цього вiтамiнного корму кобил слiд привчати поступово, починаючи з 50 г i лише через 6-8 днiв згодовувати оптимальну кiлькiсть - 300-50Р г на добу. Дуже корисною для жеребних кобил є каша з висiвок,, вiвса та насiння льону. її готують так: в дерев'яний ящик чи бочку засипають третину або чверть добової потреби вiвса, заливають його гарячим вiдваром насiння льону, ретельно перемiшують, засипають зверху пшеничними висiвками й добре вкривають. Через 5-6 год. кашу знову перемiшують додають кухонну сiль i згодовують по ,1,5-2,0 кг на голову. Взимку жеребних кобил треба напувати тiльки у стайнi. Не можна випасати їх на заснiжених посiвах озимих культур або згодовувати мерзлi корми [20]. Жеребних племiнних кобил розмiщують в стайнях денникового типу, а на кумисних пiдприємствах та конефермах робочого призначення - в стайнях секцiйного або стiйлового типу. В останнiх обладнують денники для утримання жеребцiв-плiдникiв i вижереблення кобил (15-20% вiд наявної кiлькостi конемiсць у стайнi). Забезпечення достатнього моцiону в стiйловий перiод - необхiдна умова одержання вiд кобил здорових лошат. У цей час слiд регулярно органiзовувати їм прогулянку на вiдстань 10-12 км в обидва кiнцi, рухатись вони повиннi кроком та риссю. У другiй половинi дня протягом 3-4 год. кобил доцiльно утримувати в загонах бiля стайнi, де вони споживають грубi корми. З наближенням вижереблення кобил, особливо ваговозних порiд, треба примушувати рухатися (водити), оскiльки вони майже весь час Стоять. Бiльш ефективним є використання жеребних кобил на легких i середнiх сiльськогосподарських й транспортних роботах по обслуговуванню тваринницьких бригад чи ферм i польових станiв, на заготiвлi й перевезеннi кормiв, для роз'їздiв тощо. Використання жеребних кобил на роботах протягом 220-230 днiв за рiк слiд вважати оптимальним. Жеребнiсть кобил триває 335-340 днiв. Вона являє собою складний фiзiологiчний процес, що зобов'язує спецiалiстiв та обслуговуючий персонал забезпечити народження здорового приплоду. Турботи про лоша слiд починати ще тодi, коли воно знаходиться в утробi матерi. Тому доброякiсна годiвля, оптимальнi умови утримання, помiрна робота та здоров'я кобили є запорукою одержання якiсного приплоду та основними умовами профiлактики абортiв. У кобил, крiм абортiв, бувають випадки народження мертвих та недоношених, хоча й живих, але слабких лошат, виходити яких складно [20]. Причинами незаразних абортiв, якi можуть статися в будь-який перiод жеребностi, є споживання недоброякiсних кормiв (гнилих, уражених плiсенями та грибками, мерзлих, отруйних) i холодної води; рiзкi больовi подразнення (травми, удари батогом, поштовхи, перевтома, колiки, простуднi й гельмiнтознi захворювання); парування жеребних кобил (при несправжнiй охотi), жеребнiсть близнятами (близько 30 % кобил починають жеребнiсть саме ними), аномалiї статевих органiв, несумiснiсть груп кровi тощо. Інфекцiйнi аборти є наслiдком захворювання паратифом, сальмонельозом, бруцельозом, трихомонозом, iнфекцiйною анемiєю, контагiозним метритом. Як правило, вони перебiгають непомiтно, оскiльки вiдбуваються на раннiх стадiях розвитку плода. Великих збиткiв господарствам завдає ринопневмонiя жеребних кобил, яка супроводжується майже поголовними абортами на 8-10-му мiсяцi ембрiонального розвитку. Строк жеребiння визначають за допомогою спецiального календаря, наведеного нижче, або такого розрахунку: до дати останнього парування додають 3-5 днiв i вiднiмають один мiсяць. У господарствах iз стiйловим утриманням коней обладнують 2-3 денники для проведення в них жеребiння, якi пiсля кожного з них добре чистять та дезинфiкують. При цьому на пiдстилку для кобил не можна використовувати тирсу, торф та дуже подрiбнену солому. В стайнях не повинно бути котiв i собак, яскравого свiтла вночi, в них не можна шумiти. Все це лякає тварин, може призвести до абортiв i навiть до їх загибелi. Напередоднi жеребiння помiтно збiльшується вим'я, на кiнцях дiйок з'являються краплини молозива, у деяких кобил набрякають молочнi судини й кiнцiвки. За кiлька годин до жеребiння кобила починає непокоїтись: вона розгрiбає пiдстилку, часто" лягає й встає, метушиться по деннику, поглядає на черево, часто видiляє кал i сечу. В цей час необхiдно стежити за тим, щоб кобила не лягла задньою частиною тулуба близько до стiни або перегородки денника, оскiльки це заважає родам i в разi необхiдностi немає можливостi надати їй допомогу. Не слiд допускати, щоб кобила жеребилася прив'язаною. Як правило, жеребiння вiдбувається ввечерi або вранцi, коли в стайнi тихо i спокiйно. Спочатку iз статевої щiлини з'являється мiхур з навколоплiдних оболонок. Пiд дiєю черевних м'язiв вiн лопається й при наступних потугах з'являються кiнцiвки плода: переднi - п'ятками копит донизу або заднi - п'ятками догори. При нормальному передлежаннi плода - (головному чи тазовому) в перебiг родiв втручатися не слiд. Жеребiння кобил триває 20-40 хв., вiдбувається легко й без сторонньої допомоги. Проте тазове передлежання, не ускладнюючи жеребiння, iнодi може призвести до загибелi плода. Суть полягає в тому, що пiд час родiв його пуповина притискується до тазових кiсток матерi, вiд чого припиняється кровообiг i настає смерть. Щоб цього уникнути, необхiдно при потугах прискорити роди витягуванням плоду за кiнцiвки, особливо коли його таз увiйшов у тазову порожнину матерi. Навколоплiдну оболонку розривають i знiмають з лошати тодi, коли його грудна клiтка пройде таз. Якщо лоша народилося в навколоплiдних оболонках, їх необхiдно негайно розiрвати, iнакше воно задихнеться [20]. Зразу пiсля жеребiння кобилу не пiднiмають, щоб передчасно не обiрвати пуповину. Перервати або перерiзати пуповину краще тодi, коли в нiй припиниться пульсацiя кровi. Кiнець пуповини в 12-15 см, що залишається з лошам, на третину чи половину занурюють у розчин йоду або iнший дезинфiкуючий розчин. Нiздрi, рот i вуха лошати звiльняють вiд первородного слизу, а весь тулуб витирають чистою мiшковиною чи м'яким солом'яним жмутом. Пiсля цього дають кобилi облизати лоша. Послiд нормально вiдходить через годину-пiвтори. При затримцi його до 4-5 год. необхiдна допомога ветлiкаря. Пiсля закiнчення жеребiння, коли вiдiйде послiд, кобилi миють теплою водою вим'я, статевi органи, кiнцiвки та хвiст i пiдпускають до неї лоша. Йому слiд допомогти пiдвестись та знайти сосок. Інодi слабких лошат доводиться годувати молозивом матерi з рiжка. Важливо простежити або й вжити необхiдних заходiв, щоб у лошат своєчасно вiдiйшов первородний кал, затримка якого викликає захворювання з ознаками колiк. Для втамування спраги кобилi пiсля жеребiння дають 2-3 л води, а через 2-3 год. її напувають й згодовують сiно. У першi днi кiлькiсть концкормiв зменшують наполовину, доводячи їх до норми на 7-8-й день. У тиху погоду Вже на 3-5-й день кобил з лошатами виводять на прогулянку або випускають у варок на 20-30 хв., щоденно збiльшуючи тривалiсть моцiону. В першi 7-10 днiв пiсля жеребiння за кобилами й лошатами старанно доглядають [19]. Присвоєння кличок лошатам. та розбiрливi, мати змiстовне значення i легко вимовлятися. Неприпустимо називати тварин людськими iменами, або такими, що мають полiтичний вiдтiнок чи пов'язанi з назвами нацiй i народностей свiту. За своїм змiстовним значенням клички на iншi мови не перекладаються. Слова iноземного походження використовують для кличок ЯК виняток i лише пiсля з'ясування їх змiсту. В конезаводах та iнших господарствах практикуються подвiйнi клички, але вони також повиннi вiдповiдати зазначеним вимогам. До вибору кличок слiд пiдходити з великою вiдповiдальнiстю, особливо у племiнних господарствах усiх категорiй; клички тварин записують у Державнi книги племiнних коней, стають широко вiдомими через родоводи потомки, шкодять в iсторiю породи. Основним недолiком у цiй справi є те, що дуже часто серед поширених заводських порiд коней деякi клички багаторазово повторюються не лише в породi, але й у господарствi. Це певною мiрою ускладнює селекцiйну роботу, вносить плутанину в зоотехнiчний облiк. та iн. Хiмiчний склад кормiв дуже рiзноманiтний i значною мiрою характеризує якiсть корму. Потреба в кормах для коней представлена в табл. 3. Вмiст води в кормах коливається вiд 4 до 95 %. Наприклад, у зернi рослин - вiд 10 до 14 %, дещо бiльше в грубих кормах - вiд 15 до 20 %. Найбiльш водянистi корми - барда, жом тощо - мiстять до 90 - 95 % води, зелена маса i силос - 60 - 85, а коренебульбоплоди - 80 - 92%. Чим бiльша вологiсть корму, тим нижча його поживнiсть i тим важче його зберiгати. Рослиннi корми мiстять до 5 % мiнеральних речовин (золи). В листках i коренях їх в два рази бiльше, нiж в зернi. В рослинах бобових культур (горох, вика, конюшина та iн.) золи бiльше, нiж у злакових. Мiнеральнi речовини є будiвельним матерiалом для кiсткової тканини i частково для м'яких тканин; вони також вiдiграють дуже важливу роль у процесах обмiну. Для нормальної життєдiяльностi органiзму сiльськогосподарським тваринам потрiбнi не тiльки макроелементи (кальцiй, фосфор, натрiй, хлор i калiй), а й мiкроелементи (залiзо, мiдь, йод, кобальт, марганець, цинк та iн.). Азотистi речовини корму злакiв (10 - 12 %), у сiнi i соломi злакiв (4 - 6 %), коренеплодах (6 - 10 %). Дуже багатi на протеїн корми тваринного походження - до 70 - 90%. Пiд час перетравлювання корму бiлки розкладаються до амiнокислот. Клiтковина - основна складова частина оболонок рослинних клiтин. Вона не розчиняється пiд дiєю травних сокiв. Найбiльше клiтковини в грубих кормах, особливо в соломi (40 - 45 %), мало - в зернi (2 - 10 %), ще менше в коренеплодах. Корми, багатi на клiтковину, малопоживнi. Безазотистi екстрактивнi речовини дуже рiзноманiтнi за складом. В плодах i бульбах багато крохмалю, а цукор мiститься в основному в плодах i коренеплодах [4]. Вiтамiни - дуже важлива складова частина кормiв. Нестача або вiдсутнiсть їх призводить до значних порушень обмiну речовин в органiзмi тварин. Вiтамiни мiстяться в основному в рослинних кормах i класифiкуються залежно вiд здатностi розчинятись у водi i жирах. На хiмiчний склад кормiв впливає багато факторiв, з яких найбiльш важливi: грунт i добрива, клiматичнi умови, сорт рослин, агротехнiка, спосiб сiвби, якiсть насiння, догляд за рослинами, спосiб збирання i збереження, способи переробки. Так, внесення в грунт азотних добрив сприяє пiдвищенню вмiсту протеїну в рослинах. Корми, вирощенi в мiсцевостi з вологим клiматом, мають менше протеїну, нiж корми, вирощенi в мiсцевостях з сухим клiматом. Рiзнi сорти рослин розрiзняються за вмiстом сухої речовини. У сiнi, зiбраному в пiзнi строки, бiльше клiтковини, а зiбраному в дощову погоду, - менше поживних речовин. цукор i глiкоген, яких немає в рослинах. Бiлки i жири тваринного походження також вiдрiзняються вiд бiлкiв i жирiв рослинного походження. З'їдений тваринами корм пiддається механiчнiй, хiмiчнiй i бiологiчнiй обробцi. Бiлки, жири й вуглеводи в органiзмi тварин розщеплюються до простiших речовин, якi всмоктуються в кров. При розведеннi сiльськогосподарських тварин ступiнь перетравностi поживних речовин виражається коефiцiєнтом перетравностi (кiлькiсть перетравних речовин в процентах до з'їдених). багатi на клiтковину, нiж конi, свинi i птиця [3]. Зерновi i соковитi корми рiзнi види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молодi i старi тварини гiрше засвоюють корми порiвняно з тваринами зрiлого вiку. В молодих це пов'язано з недостатнiм розвитком зубної i травної систем, а в старих-зношуванням зубної системи. Великi частки корму дуже перевантажують травний тракт, що негативно позначається на перетравностi корму. Надлишок або нестача яких-небудь поживних речовин, високий вмiст клiтковини в кормi знижують перетравнiсть усiх його поживних речовин. Рiвень протеїнової годiвлi, або правильне спiввiдношення мiж протеїном-i безазотистими речовинами, показує, скiльки припадає на одну частину перетравних вуглеводiв i жирiв. Оптимальними вважають вiдношення 1:6-чи 1:8, при яких найбiльш висока перетравнiсть поживних речовин. Розглянемо приблизний склад рацiону та потреби в кормах коней. Таблиця 3 - Потреба в кормах Корм Потреба в корм. од. ц. Страховий фонд корм. од Поживнiсть 1 ц Потреба у кормi, фiзична маса, ц Вмiст перетравного протеїну, кг Перетравного протеїну, кг 1 2 3 4 5 6 7 939,06 84,51 1023,57 487,0 35,6 13,4 110,34 Ячмiнь 234,76 19,1 254,66 120 8,5 2,1 17,85 Кукурудза 46,95 3,9 50,85 132 9,3 2,6 24,18 Пшениця фуражна 93,9 7,9 101,8 151 10,5 1,5 15,75 Овес 563,4 47,94 611,34 84,0 7,3 7,2 52,56 Горох - - - - - - - 869,5 130,4 999,9 89 1,77 22,33 19,79 Сiно 521,7 78,15 599,85 53 1,02 11,23 11,47 Солома 347,8 52,25 400,05 36 0,75 11,1 8,32 Соковитi – всього 695,6 104,34 799,94 422 24,15 17,65 109,04 Силос 41,7 319,94 110 8,7 2,9 25,3 Сiнаж 173,9 26,08 199,98 95 1,25 2,1 2,62 Коренеплоди 36,5 105 8,3 2,66 22,13 Зеленi 973,84 146,0 1119,91 112 5,9 9,99 58,99 - - - - - - - 2. Складемо норму годiвлi на зимовий i лiтнiй перiоди для жеребцiв рисистих i верхових порiд вiком 6 мiс. Рацiон на зимовий i лiтнiй перiоди для жеребцiв рисистих i верхових порiд вiком 6 мiс. представимо у виглядi таблиць (табл. 4,5). Таблиця 4 - Рацiон на лiтнiй перiод Корм Кiлькiсть корму, кг Кормовi одиницi, кг Перетравний протеїн, г Кальцiй, г Фосфор, г 1 2 3 4 5 6 45,0 8,38 638,0 69,65 24,0 314,2 Ячмiнь 0,5 0,60 40,5 0,6 1,7 0,5 20,0 4,0 280,0 30,0 10,0 300 Пшениця фуражна 10,0 2,0 140,5 15,2 5,4 5 Овес 12,5 1,32 115,0 0,85 4,9 2,7 Горох 2,0 0,46 62,0 23,0 2,0 6 Грубi – всього 1,0 2,68 55,6 41,4 11,2 109 Сiно 0,5 2,08 316, 37,2 8,8 100 Солома 0,5 0,60 24,0 4,2 2,4 9 63,3 10,5 700,0 75,5 33,7 309,0 Силос 25,5 4,0 270,0 30,0 12,0 300 Сiнаж 15,0 2,1 210,0 23,0 2,4 7,0 10,0 1,20 90,0 4,0 4,0 - Зеленi 12,8 3,2 130,0 18,5 6,8 - Молочнi корми 5,0 1,2 85,9 3,5 8,5 2,0 Таблиця 5 - Рацiон на зимовий перiод Корм Кiлькiсть корму, кг Кормовi одиницi, кг Перетравний протеїн, г Кальцiй, г Фосфор, г Каротин, г 1 2 3 4 5 6 Концентрати - всього 57,7 8,38 638,0 69,65 24,0 314,2 Ячмiнь 1,2 0,60 40,5 0,6 1,7 0,5 22,0 4,0 280,0 30,0 10,0 300 15,0 2,0 140,5 15,2 5,4 5 Овес 18,5 1,32 115,0 0,85 4,9 2,7 Горох 1,0 0,46 62,0 23,0 2,0 6 7,0 2,68 55,6 41,4 11,2 109 Сiно 4,0 2,08 316, 37,2 8,8 100 3,0 0,60 24,0 4,2 2,4 9 Соковитi – всього 39,5 10,5 700,0 75,5 33,7 309,0 Силос 27,5 4,0 270,0 30,0 12,0 300 Сiнаж - 2,1 210,0 23,0 2,4 7,0 Коренеплоди 12,0 1,20 90,0 4,0 4,0 - Зеленi - 3,2 130,0 18,5 6,8 - Молочнi корми 9,0 1,2 85,9 3,5 8,5 2,0 Характерною особливiстю та вiдмiннiстю рацiонiв лiтнього та зимового перiодiв є те, що в лiтнiй перiод акцент ставиться на соковитi корми, в них мiститься значна кiлькiсть вiтамiнiв, мiкроелементiв, якi потрiбнi для нормального розвитку для жеребцiв рисистих i верхових порiд вiком 6 мiс. в зимовий перiод навпаки зелених кормiв, крiм заготовленого силосу нема, але в ньому мiститься вже не та кiлькiсть поживних речовин, тому переходять на збiльшення використання концентратiв та грубих кормiв [2]. Данi рацiони забезпечать нормальний розвиток жеребцiв рисистих i верхових порiд вiком 6 мiс. 3. ПЛАНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ В господарствi досить чiтко визначенi та намiченi плани щодо реалiзацiї виробленої продукцiї. Отже можемо представити у виглядi таблицi реалiзацiю продукцiї конярства по господарству за 3 останнi роки. Таблиця 6 Рiк Вид реалiзацiї Вартiсть продукцiї Втрати при реалiзацiї Прибуток 2002 12,0 грн./кг 3,0 грн./кг 9,0 грн./кг 10,0 грн./кг 7,0 грн./кг 3200 грн. за одного 3000 грн. за одного 2003 На м`ясопереробнi заводи 11,0 грн./кг Для потреб господарства 11,0 грн./кг 3,0 грн./кг Реалiзацiя жеребцiв племiнної породи 3500 грн. за одного 300 грн. за одного 3200 грн. за одного 2004 На м`ясопереробнi заводи 14,0 грн./кг 4,0 грн./кг 4,0 грн./кг 7,0 грн./кг Реалiзацiя жеребцiв племiнної породи 3600 грн. за одного 3300 грн. за одного Як бачимо, з даних представлених в таблицi6 дана галузь має достатнiй розвиток в даному господарствi iснує досить реальна перспектива одержання \прибуткiв вiд розвитку конярства. 2. Важливим фактором пiдвищення ефективностi галузi є максимальне використання висококласних жеребцiв, приплiд вiд яких реалiзується за найвищими цiнами. Показники вiдтворення об'єктивно характеризують стан i культуру конярства в господарствах будь-якої категорiї. Основним показником вiдтворення поголiв'я коней є кiлькiсть здорових, нормально розвинених лошат, одержаних вiд 100 кобил, наявних на початок року. 3. Годiвля - важливий фактор, за допомогою якого можна впливати на органiзм тварини. Знаючи природу тваринного органiзму, закономiрностi перетворення кормiв у ньому i прийоми годiвлi, можна керувати обмiном речовин, удосконалювати тварин i пiдвищувати їх продуктивнiсть. Кормова база в переважнiй бiльшостi кормiв забезпечена достатньо. Господарства переважно власними силами має забезпеченiсть в кормах майже на 100 вiдсоткiв. 4. Пiдвищення якостi кормiв можна забезпечити вжиттям певних заходiв: - внесення в ґрунт азотних добрив, що сприяє пiдвищенню протеїну в рослинах. Лiтература 1. Андрюшкин В. Вопросы искусственного осеменения. - Коневодство и конный спорт, 1991, № 7. - С. 9. 2. Баканов В. Н., Менькин В. К. Кормление сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1989. – 511 с. 3. Барминцев Ю. Н., Кавешников В. С., Нечаев И. Н. и др. Продуктивное коневодство. - М.: Колос, 1980. - 207 с. 5. Боголюбский С. Н. Происхождение и преобразование домашних животных. - М., 1959. 8. Волков Д. Украинская верховая. - Коневодство и конный спорт, 1991, №2. - С. 10-12. 10. Гопка Б. М. Конярство. – К.: Вища школа, 1984. – 198 с. 12. Дмитроченко А. П. и др. Методы нормирования кормления сельскохозяйственных животных. - М.: Колос, 1970. - 284 с. 13. Добрынин В. П. и др. Корма для лошадей. - М.: Сельхозгиз, 1950. - 216 с. 15. Камбегов БД. Коневодство и коннозаводство. - М.: Росагропромиздат, 1988. - 224 с. 16. Кожевников С. И., Гуревич Д. Я. Отечественное коневодство. - М.: Агропромиз, 1990. - 221 с. 17. Коневодство: Учебное пособие. / Под ред. Калашникова А. П. - М.: Агропромиздат, 1989. – 352 с. 18. Конярство / Б. М. Гопка, П. М. Павленко, О. А. Калантар, В. М. Клок. – К.: Урожай, 1991. – 216 с. 19. Красников А. С. Коневодство. - М., 1973. - 312 с. 20. Кулешов П. Н. Коневодство. - С. -Петербург: Издание Девриена, 1896. -226 с. 21. Лебедев С. Г. Технология осеменения кобыл/ВНИИ Коневодства: Доклады международного семинара по биологии размножения лошадей. - М., 1976. -С. 15-21. 22. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: Справочное пособие. / А. П. Калашников, Н. И. Клейменов, В. Н. Баканов и др. – М.: Агромпомиздат, 1985. – 352 с. 23. Основи сiльського господарства: Навч. посiбник/ За ред. Польський Б. М. – К.: Вища шк., 1991. – 296 с. 24. Пащлев Б. Как развиваются жеребята, полученные путем пересадки эмбрионов. - Коневодство и конный спорт, 1990, № 8. - С. 32-33. 25. Пономаренко ММ. Конярство / В кн.: Довiдник зоотехнiка. - К.: Урожай, 1989. -С. 188-194.