Органiзацiя, нормування та оплата працi на виробництвi продукцiї садiвництва
Змiст
Вступ
1. Органiзацiйно-економiчна характеристика Агропромислової фiрми “Таврiя”
2. Органiзацiя працi в Агропромисловiй фiрмi “Таврiя”
2. 1 Трудовi колективи та iснуючi в них форми розподiлу та кооперацiї працi
2. 2 Органiзацiя, оснащення та обслуговування робочих мiсць
2. 3 Обґрунтування рацiональних режимiв працi та вiдпочинку виконавцiв
3. Розроботка норм i нормативiв працi
4. Оплата працi в рослинництвi
Висновок
Список використаних лiтературних джерел
Вступ
Темою обраною для розгляду в данiй роботi є органiзацiя, нормування та оплата працi на виробництвi продукцiї садiвництва. Концепцiя розвитку садiвництва в Українi на 2005 р. (Андрiєнко М. В., Васюта В. М. та iн., 1990) передбачає на перспективу забезпечити наступну породну структуру плодових i ягiдних насаджень: плодовi й горiхоплiднi — 82,3%, ягiднi — 17,7%; у тому числi зернятковi — 55,6% (iз них 88,6 — яблуня, 10,7 — груша, 0,7 — айва), кiсточковi — 24,5% (iз них 28,1 — слива, 45,9 — вишня, 10,3 — черешня, 10,9 — абрикоса, 4,8 — персик), горiхоплiднi — 2,2%, ягiдники — 17,7% (iз них суниця — 70,3, смородина й порiчки — 16,5, аґрус — 7,2, малина — 7,2). Така породна структура садiв i ягiдникiв передбачає наступний стан обсягiв виробленої продукцiї: 71,1% — плоди зерняткових, 19,6% — кiсточкових, 4,2% — горiхоплiдних i 5,1 — ягiдних. В основу цього спiввiдношення покладено грунтово–клiматичнi умови, економiчнi особливостi окремих регiонiв (близькiсть розмiщення вiд великих мiст, курортних мiсць, промислових центрiв, плодопереробних заводiв, цiльове призначення продукцiї), наявнiсть сортiв конкретної культури, що представляють iнтерес для широкого промислового вирощування.
Сприятливе поєднання клiматичних та ґрунтових факторiв дозволяють успiшно вирощувати в захiдному Лiсостепу яблуню, грушу, сливу, вишню, волоський горiх, а в пiвденнiй частинi зони i черешню. Захiдний Лiсостеп особливо придатний для вирощування ягiдних культур. Останнiми роками розпочато визначення регiонiв України, в яких можлива найповнiша реалiзацiя бiологiчного потенцiалу плодових порiд.
ВАТ АПФ "Таврiя" - пiдприємство з бiльш нiж вiковою iсторiєю, що бере свiй початок ще у 1889 роцi. Першi об'єднання виноградарiв з'явилися тут на початку 80-х рокiв 19 столiття. Це були винороби i виноградарi, вихiдцi з Францiї, Швейцарiї i Нiмеччинi, що привнесли в цi землi старовиннi традицiї виноробства, що дбайливо зберiгають тепер нащадки.
На сьогоднiшнiй день АПФ "Таврiя" займає лiдируюче мiсце серед виробникiв престижних колекцiйних та марочних коньякiв в Українi. Основнi напрямки дiяльностi фiрми: коньячне виробництво, виноробство, виноградарство та садiвництво.
"Таврiя":
- вина сухi, напiвсухi, мiцнi;
- коньяки;
- соки натуральнi.
«Агропромислова фiрма«Таврiя» — спецiалiзоване господарство виноградарсько-виноробного напряму з давнiми традицiями виробництва i випуску високоякiсних вин, коньякiв та мiцних напоїв. Потужнiсть пiдприємства — майже 250 тис. дал ординарних i марочних коньякiв, 250 тис. дал вина виноградного столового i крiпленого, 50 тис. дал мiцних напоїв i горiлки щорiчно. Вироби «Таврiї» отримали 61 медаль, з них 11 бронзових, 29 срiбних, 21 золоту.
добре вiдомi споживачевi не лише в Українi. За оцiнками спецiалiстiв, продукцiю «Таврiї» вирiзняє висока якiсть, неповторнi смак i аромат. Пiдтвердження тому — багата колекцiя медалей престижних мiжнародних конкурсiв i виставок-дегустацiй. З 1970 р. по 2000 р. вироби «Таврiї» отримали 61 медаль, з них — 11 бронзових, 29 срiбних, 21 золоту.
Можна сказати, що вишуканий смаковий букет продукцiї «Таврiї» — результат спiвпрацi двох талановитих творцiв — природи й людини. Ще у ХVІІІ ст. вихiдцi з Францiї, Нiмеччини, Швейцарiї заклали в благословенних для виноградарства i виноробства таврiйських степах першi виноградники. Як не згадати, що на тiй самiй 46-й паралелi розташована не лише Нова Каховка, де знаходиться фiрма, а й такi всесвiтньо вiдомi постачальники мiцних напоїв та вин мiста Бордо та Коньяк (Шаранта). Тож тавричанам самою долею визначено рiвнятися на уславлених французьких виробникiв.
Нинi ВАТ «Агрофiрма «Таврiя», яке очолює голова правлiння Олександр Миколайович Сидоренко, одне з найбiльших виноробних пiдприємств України з давнiми традицiями. Основнi галузi: виноградарство, садiвництво, виноробство i коньячне виробництво. Це 11 видiв коньяку й 18 — вин на будь-який смак. За рiк 1326 працiвникiв фiрми (професiоналiв високого ґатунку) виробляють: ординарних i марочних коньякiв — 250 тис. дал.; вина виноградного столового й мiцного — 250 тис. дал.; мiцних напоїв та горiлки — 50 тис. дал.
Пiввiкова iсторiя пiдприємства — це шлях творчого опанування кращого вiтчизняного i зарубiжного досвiду, постiйного нарощування обсягiв випуску, впровадження найсучаснiших технологiй. У центрi уваги працiвникiв «Таврiї» — висока якiсть i конкурентоспроможнiсть продукцiї, розширення асортименту. Тут налагоджено найретельнiший хiмiчний i мiкробiологiчний контроль якостi отримуваних виноматерiалiв i готової продукцiї. На всiх етапах виробничого процесу пiдтримується сталий режим температури обробки холодом i теплом. Триває пошук нових рiшень.
Насолоджуючись коньяком чи вином з маркою «Таврiї», переконаєтесь: в унiкальному смаковому букетi продукцiї тавричан гармонiйно поєдналися наполеглива праця людей, краса землi, на якiй вони живуть i працюють, добiрнi винограднi грона, осяйнiсть i тепло сонячних променiв.
2. Органiзацiя працi в Агропромисловiй фiрмi “Таврiя”
2. 1 Трудовi колективи та iснуючi в них форми розподiлу та кооперацiї працi
У процесi спiльної працi, як правило, виокремлюються рiзнi види дiяльностi, робiт або операцiй, якi доповнюють одна одну, тобто одним або групою працiвникiв виконується певна частина загального обсягу роботи.
В економiцi країни можна видiлити такi форми подiлу працi: мiж галузями економiки, всерединi цих галузей, а також всерединi пiдприємств. Подiл працi на пiдприємствi передбачає спецiалiзацiю окремих працiвникiв на виконаннi певної частини спiльної роботи. Існують такi основнi види подiлу працi: технологiчний, пооперацiйний, функцiональний, професiйний, квалiфiкацiйний.
Технологiчний подiл працi передбачає подiл виробничого процесу за видами, фазами i циклами.
безперебiйної та ефективної роботи основних робiтникiв. Вони зайнятi на таких роботах: транспортуваннi готових виробiв, деталей, матерiалiв; ремонтi устаткування; виготовленнi iнструменту; технiчному контролi якостi продукцiї тощо.
вдосконалення органiзацiї контролю якостi продукцiї — фактори, що впливають на динамiку чисельностi допомiжних робiтникiв. В одних випадках названi фактори викликають збiльшення кiлькостi допомiжних робiтникiв, в iнших — її скорочення. Наприклад, у промисловостi зростає частка робiтникiв з налагодження i ремонту машин i механiзмiв, а також зайнятих виготовленням iнструменту, технологiчного оснащення. Проте збiльшення кiлькостi i частки робiтникiв, зайнятих на вантажно-розвантажувальних, складських роботах свiдчить про застосування важкої малопродуктивної працi.
цих чинникiв вiдбуваються змiни в професiйному подiлi працi, що характеризуються зростанням кiлькостi професiй механiзованої працi, скороченням перелiку вузьких професiй i спецiальностей та збiльшенням кiлькостi професiй широкого профiлю. Так, часткова механiзацiя супроводжується пооперацiйним подiлом працi, вузькою спецiалiзацiєю працiвникiв. Комплексна механiзацiя передбачає об'єднання вузьких спецiальностей робiтникiв, розширення їх професiйного профiлю. В умовах пiдвищення рiвня автоматизацiї виробництва, виявляється тенденцiя до поєднання функцiй робiтника-оператора з порiвняно вузькою квалiфiкацiєю i робiтника-наладчика високої квалiфiкацiї та широкого професiйного профiлю.
складнiсть функцiй з пiдготовки i здiйснення трудових процесiв, а також контролю за якiстю продукцiї.
Ступiнь складностi робiт обумовлює квалiфiкацiйнi вiдмiнностi мiж групами працiвникiв, що їх виконують. Квалiфiкацiя вiдбиває рiвень знань, умiння працювати, виробничий досвiд i є пiдставою для розподiлу працiвникiв за квалiфiкацiйними групами — розрядами, категорiями, класами тощо.
Кооперацiя — це органiзована виробнича взаємодiя мiж окремими працiвниками, колективами бригад, дiльниць, цехiв, служб у процесi працi для досягнення певного виробничого ефекту.
Ефективнiсть кооперацiї полягає в забезпеченнi найрацiональнiшого використання робочої сили i засобiв працi, безперервностi виробничих процесiв, ритмiчного виконання робiт, пiдвищення продуктивностi працi, а також у встановленнi рацiональних соцiально-трудових взаємовiдносин мiж учасниками виробництва та узгодженнi їхнiх iнтересiв i цiлей виробництва.
Розрiзняють такi взаємопов'язанi форми кооперацiї:
- всерединi суспiльства, коли обмiн дiяльнiстю i продуктом працi здiйснюється мiж галузями економiки;
- всерединi галузi, що передбачає обмiн продуктами працi або спiльну участь низки пiдприємств у виробництвi певної продукцiї;
- всерединi пiдприємства. Здiйснюється мiж цехами, дiльницями, окремими виконавцями залежно вiд конкретних виробничих умов тип виробництва, особливостi технiки i технологiї та iн.).
На пiдприємствi кооперування працi може здiйснюватися за умов iндивiдуального виконання роботи на окремих робочих мiсцях, багатоверстатної роботи або сумiщення трудових функцiй i спецiальностей пiд час колективної роботи. Серед колективних форм органiзацiї працi провiдне мiсце посiдають груповi форми органiзацiї працi, зокрема, виробничi бригади.
Бригада — це органiзацiйно-технологiчне i соцiально-економiчне об'єднання працiвникiв однакових або рiзних професiй на базi вiдповiдних виробництв, устаткування, iнструменту, оснащення, сировини i матерiалiв, для виконання виробничого завдання з випуску високоякiсної продукцiї певної кiлькостi з найменшими матерiальними i трудовими витратами на основi колективної матерiальної заiнтересованостi i вiдповiдальностi.
Створення бригад вiдбувається за наявностi вiдповiдних матерiально-технiчних i органiзацiйних передумов. Основнi з них такi:
- неможливiсть розподiлу загальної роботи мiж окремими виконавцями;
- необхiднiсть забезпечення чiткої взаємодiї мiж основними i допомiжними робiтниками для досягнення вищого результату в працi;
- необхiднiсть визначення обов'язкiв i обсягу робiт за вiдсутностi постiйних робочих мiсць;
- наявнiсть спiльної мети та зв'язкiв мiж робiтниками в процесi працi;
- взаємозамiнюванiсть i сумiщення професiй в окремих робочих групах;
- можливiсть визначення норм i нормативiв трудових i матерiальних затрат на кожну з операцiй, або на кiнцеву продукцiю;
- можливiсть облiку трудових i матерiальних затрат по операцiях i по кiнцевiй продукцiї;
- наявнiсть системи планування й облiку операцiйної i кiнцевої продукцiї та iн.
Процес формування бригад i органiзацiї працi всерединi них передбачає: проведення попереднiх розрахункiв чисельностi професiйно-квалiфiкацiйного складу бригади; побудову графiкiв завантаження виконавцiв протягом робочого часу; встановлення бригадних норм виробiтку, а також системи керiвництва бригадою. Розробляються критерiї оцiнки працi, матерiального i морального стимулювання. Проектнi розрахунки i рiшення заносяться до паспорта бригади i враховуються пiд час атестацiї i рацiоналiзацiї робочих мiсць. Залежно вiд особливостей технологiї, органiзацiї виробництва i його технiчного рiвня розрiзняють спецiалiзованi i комплекснi бригади.
Спецiалiзованi бригади формуються iз робiтникiв однiєї професiї однакової або рiзної квалiфiкацiї, зайнятих в однорiдних технологiчних процесах (механiчне оброблення деталей, обслуговування потужного агрегату, конвеєрної i потокової лiнiї та iн.).
Комплекснi бригади формуються з робiтникiв рiзних професiй (як основних, так i допомiжних), якi виконують технологiчно рiзнорiднi, проте взаємопов'язанi роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлiв тощо. Створення таких бригад ефективнiше на дiльницях зi складним технологiчним устаткуванням, в умовах поточно-конвеєрних, предметно (подетально) спецiалiзованих виробництв iз замкненим технологiчним циклом.
Комплекснi бригади можуть бути з повним подiлом працi, частковим i без подiлу працi.
У бригадi з повним подiлом працi кожний робiтник постiйно виконує роботу однiєї професiї i квалiфiкацiї, i ця робота є складовою частиною комплексного завдання бригади.
У бригадi з частковiм подiлом працi, зумовленим певною технологiчною послiдовнiстю виробництва, робiтник поряд зi своєю певною операцiєю, в разi необхiдностi виконує операцiї зi спорiднених спецiальностей.
Комплекснiй бригадi без подiлу працi властиве широке сумiщення професiй i певна взаємозамiннiсть робiтникiв у процесi працi. Кожний робiтник може виконувати всi операцiї, що входять у виробниче завдання бригади.
Залежно вiд режиму роботи комплекснi i спецiалiзованi бригади можуть бути змiнними i наскрiзними. До складу змiнних бригад входять робiтники лише однiєї змiни, протягом якої виконується весь комплекс робiт. Наскрiзнi бригади створюються за таких виробничих умов, коли тривалiсть циклу оброблення виробiв або час виконання певної роботи на дiльницi перевищує тривалiсть змiни. До таких бригад входять робiтники двох або трьох змiн.
За кiлькiсним складом бригади можуть бути нечисленнi (5—10 осiб), середнi (11—25), великi (25—50 осiб i бiльше).
Ефективнiсть функцiонування бригад залежить вiд рiвня їх самостiйностi. Подальше запровадження бригадного госпрозрахунку, що передбачає органiзацiю роботи на основi поєднання оперативно-виробничої самостiйностi i бiзнес-плану, порiвняння витрат i одержуваного ефекту, встановлення прямої залежностi оплати працi вiд кiнцевих результатiв роботи, пiдвищення вiдповiдальностi бригади й адмiнiстрацiї за виконання виробничих завдань.
- створення системи госпрозрахункових показникiв (обсяги виробництва, матерiальнi витрати, якiсть продукцiї тощо) для оцiнки дiяльностi бригад рiзних типiв;
- закрiплення за бригадами конкретної площi, технологiчного устаткування;
- обгрунтованiсть, стабiльнiсть i своєчаснiсть доведення до бригад планових завдань;
- забезпечення бухгалтерського й оперативного облiку дiяльностi бригади;
- органiзацiю зберiгання i видачi бригадам матерiальних цiнностей;
- установлення бригадних норм i розцiнок;
Найефективнiше застосування госпрозрахунку в тих бригадах, якi здiйснюють повний цикл виготовлення певного виду продукцiї або конструктивно i технологiчно закiнченої її частини, що характерно для комплексних бригад.
В органiзацiї роботи бригад важливе мiсце має розроблення бiзнес-плану i виконання всiх його показникiв.
Переведення бригад на госпрозрахунок викликає потребу регулювання госпрозрахункових вiдносин мiж бригадами та iншими пiдроздiлами, з одного боку, i мiж бригадами й адмiнiстрацiєю пiдприємства, з iншого. У тих випадках, коли мiж цими суб'єктами були порушенi правила взаємодiї, можуть бути пред'явленi госпрозрахунковi претензiї, якi оформлюються у виглядi актiв.
Найдосконалiшою формою госпрозрахунку бригад є договiр, згiдно з яким одна iз сторiн зобов'язується на замовлення iншої сторони виконати певну роботу за вiдповiдну оплату. Залежно вiд форм органiзацiї виробництва пiдряд може бути iндивiдуальним i колективним. Колективний пiдряд подiляється на бригадний, цеховий, сiмейний. Умовою впровадження колективного пiдряду є внутрiшньогосподарський розрахунок. У пiдрядних взаємовiдносинах важливим є встановлення вiдповiдальностi мiж адмiнiстрацiєю i пiдрядним колективом, а також мiж сумiжними колективами. Основу регулювання цих вiдносин становить пiдрядний договiр, в якому зазначенi обсяги робiт з виготовлення конкретної продукцiї або надання послуг, умови виконання робiт, основнi показники, нормативи та iн.
Обов'язками адмiнiстрацiї (замовника) є: своєчасне забезпечення пiдрядного колективу необхiдними машинами, устаткуванням, пристосуваннями, матерiалами, iнструментом, технiчною документацiєю, а також профiлактичний огляд i ремонт устаткування. У договорi фiксується взаємна вiдповiдальнiсть сторiн у разi виникнення непередбачених обставин або невиконання зобов'язань.
2. 2 Органiзацiя, оснащення та обслуговування робочих мiсць
Важливим елементом органiзацiї працi на пiдприємствi є вдосконалення планування, органiзацiї i обслуговування робочих мiсць з метою створення на кожному з них необхiдних умов для високопродуктивної працi.
Робоче мiсце — це зона трудової дiяльностi робiтника, або групи робiтникiв, оснащена всiм необхiдним для успiшного здiйснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури пiдприємства, яка може функцiонувати вiдносно самостiйно.
Органiзацiя робочого мiсця — це система заходiв щодо його планування, оснащення засобами i предметами працi, розмiщення в певному порядку, обслуговування й атестацiї.
Планування робочого мiсця передбачає рацiональне розмiщення у просторi матерiальних елементiв виробництва, зокрема устаткування, технологiчного та органiзацiйного оснащення, а також робiтника. Робоче мiсце має робочу, основну i допомiжну зони. В основнiй зонi, яка обмежена досяжнiстю рук людини в горизонтальнiй i вертикальнiй площинах, розмiщуються засоби працi, що постiйно використовуються в роботi. У допомiжнiй зонi розмiщуються предмети, котрi застосовуються рiдко.
Велике значення має рацiональне технологiчне й органiзацiйне оснащення робочих мiсць, що передбачає забезпечення їх основним технологiчним устаткуванням, технологiчним i органiзацiйним оснащенням (iнструментом, пристроями, допомiжними матерiалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберiгання i розмiщення, а також засобами сигналiзацiї, освiтлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).
Оснащення робочих мiсць масових професiй може здiйснюватися за типовими проектами, в яких урахованi необхiднi рекомендацiї щодо оснащення i планування робочих мiсць даного виду. Використання типових проектiв сприяє впровадженню досягнень науки i передового досвiду в процесi органiзацiї робочих мiсць, знижує трудомiсткiсть роботи, дозволяє пiдвищити рiвень органiзацiї трудових процесiв.
Робочi мiсця класифiкують за такими параметрами, як професiя та кiлькiсть виконавцiв, ступiнь спецiалiзацiї, рiвень механiзацiї, кiлькiсть устаткування, характер розмiщення в просторi.
Залежно вiд кiлькостi виконавцiв розрiзняють iндивiдуальнi та колективнi робочi мiсця. Індивiдуальне робоче мiсце призначене для роботи одного працiвника протягом змiни. Колективне робоче мiсце призначене для здiйснення процесу працi одночасно кiлькома робiтниками (бригадою).
Залежно вiд кiлькостi устаткування розрiзняють одноверстатнi та багатоверстатнi робочi мiсця. Останнi характеризуються тим, що робiтник у певнiй послiдовностi здiйснює виробничий процес на кiлькох одиницях технологiчного устаткування.
процесами.
Робочi мiсця за характером розмiщення в просторi бувають стацiонарними (робоче мiсце токаря, коваля, вагранника) i рухомi (робоче мiсце водiя, машинiста крана).
Велике значення в органiзацiї працi має обслуговування робочих мiсць, тобто забезпечення їх протягом робочої змiни сировиною, матерiалами, заготiвками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.
- транспортно-складська — доставка предметiв працi до робочого мiсця, вивезення готової продукцiї i вiдходiв виробництва, зберiгання, облiк i видача матерiалiв, сировини та iнших цiнностей;
- пiдготовчо-технологiчна — розподiл робiт за робочими мiсцями; комплектування технiчної документацiї; пiдготовка iнструменту та допомiжних матерiалiв; iнструктаж виконавцiв щодо передових методiв працi;
- налагоджувальна — налагодження i регулювання технологiчного устаткування;
- мiжремонтна — профiлактичне обслуговування; • контрольна — контроль якостi сировини, напiвфабрикатiв i готових виробiв;
- облiкова — облiк бракованої продукцiї та аналiз причин браку, профiлактичнi заходи для пiдвищення якостi продукцiї та iн.
Всi цi функцiї мають виконуватися безперебiйно i в певних органiзацiйних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих мiсць.
Для забезпечення збалансованостi мiж кiлькiстю робочих мiсць i наявними трудовими ресурсами, рацiональнiшого використання резервiв виробничого потенцiалу та пiдвищення продуктивностi працi застосовують атестацiю i паспортизацiю робочих мiсць.
Робочий час є загальною мiрою кiлькостi працi Загальна тривалiсть робочого часу визначається, з одного боку, рiвнем розвитку виробництва, з iншого — фiзичними i психофiзiологiчними можливостями людини. Полiпшення використання робочого часу є одним з основних шляхiв пiдвищення продуктивностi працi. Воно залежить вiд спiввiдношення екстенсивного та iнтенсивного факторiв розвитку виробництва.
Згiдно з Кодексом законiв про працю України нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 год. на тиждень. Пiдприємства й органiзацiї, укладаючи колективний договiр, можуть установлювати меншу норму тривалостi робочого часу. У разi шкiдливих умов працi передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалiсть робочого часу для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв — 36 год. на тиждень, а для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) — 24 год. на тиждень.
розпорядку або графiками змiнностi, якi затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдприємства, органiзацiї з додержанням установленої законодавством тривалостi робочого тижня.
На тих пiдприємствах i в органiзацiях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцiльним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. За шестиденного робочого тижня тривалiсть щоденної роботи не може перевищувати 7 год. за тижневої норми 40 год., 6 год. — за тижневої норми 36 год. i 4 год. — за тижневої норми 24 год. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом спiльно з профспiлковим комiтетом з урахуванням специфiки роботи, думки трудового колективу i за погодженням з мiсцевою Радою народних депутатiв.
Важливим завданням у полiпшеннi органiзацiї працi є встановлення найдоцiльнiших режимiв працi та вiдпочинку. Розрiзняють змiнний, добовий, тижневий та мiсячний режими працi та вiдпочинку
Змiнний режим визначає загальну тривалiсть робочої змiни, час її початку та закiнчення, тривалiсть обiдньої перерви, тривалiсть працi та частоту регламентованих перерв на вiдпочинок.
Добовий режим працi та вiдпочинку включає кiлькiсть змiн за добу, час вiдновлення працездатностi мiж змiнами.
Тижневий режим працi та вiдпочинку передбачає рiзнi графiки роботи, кiлькiсть вихiдних днiв на тиждень, роботу у вихiднi та святковi днi. Графiки роботи передбачають порядок чергування змiн.
Мiсячний режим працi та вiдпочинку визначає кiлькiсть робочих та неробочих днiв у даному мiсяцi, кiлькiсть працiвникiв, якi йдуть у вiдпустку, тривалiсть основних та додаткових вiдпусток. Режим працi та вiдпочинку регулюється ст. 50—65 та 66—84 (глави 4 та 5) Кодексу законiв про працю України (1995).
3. Розробка норм i нормативiв працi
Методика встановлення норм часу залежить насамперед вiд типу виробництва (масове, серiйне, дрiбносерiйне, iндивiдуальне), рiвня механiзацiї працi робiтникiв, а також вiд форми органiзацiї працi. Для вищого рiвня серiйностi характернi досконалiша технiка, технологiя, органiзацiя виробництва i працi. Внаслiдок цього затрати працi виготовлення тих самих виробiв i рiвень продуктивностi працi будуть рiзними в умовах масового, серiйного та iндивiдуального виробництва. Розрiзняють такi методи нормування: сумарний дослiдно-статистичний, розрахунково-аналiтичний, укрупнений, мiкроелементний.
Суть сумарного дослiдно-статистичного методу полягає в установленнi норми загалом на операцiю без розчленування її на складовi елементи. За цим методом норми визначають на основi статистичних даних про фактичнi затрати часу за минулий перiод або порiвняння якоїсь операцiї з аналогiчними операцiями. Норми, установленi таким методом, називаються дослiдно-статистичними.
сумарний дослiдно-статистичний. Вiн є основним методом для масового, крупносерiйного i серiйного типiв виробництва, тобто для тих умов, коли одна операцiя повторюється багато разiв.
В умовах iндивiдуального i дрiбносерiйного виробництва, коли операцiя повторюється кiлька разiв або й зовсiм не повторюється, застосування трудомiсткого аналiтичного методу розрахунку норми часу економiчно себе не виправдовує. Тому його застосовують тут тiльки для розрахунку норм на дуже складнi операцiї.
Складовими аналiтичного методу є: аналiз застосовуваного технологiчного процесу та iснуючих форм органiзацiї працi на робочому мiсцi: проектування найрацiональнiшого складу, послiдовностi i тривалостi виконання елементiв операцiй, якi нормують, розроблення оптимальних режимiв роботи устаткування, передових прийомiв працi i рацiональної органiзацiї робочого мiсця.
Суть укрупненого методу полягає у визначеннi норми на основi попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типовi операцiї, деталi або види робiт. За цим методом найдоцiльнiше розраховувати норми на пiдприємствах з iндивiдуальним i дрiбносерiйним типом виробництва.
Велике значення має мiкроелементний метод нормування працi (для нормування ручних i деяких машинно-ручних процесiв). За допомогою цього методу видiляють i вивчають найпростiшi елементи, так званi мiкроелементи, з яких складаються складнi i рiзноманiтнi за своїм характером трудовi операцiї. Цi мiкроелементи визначають норми затрат часу залежно вiд найважливiших чинникiв, якi впливають на їхню структуру.
Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручнi прийоми рiзних трудових процесiв на основi створення системи мiкроелементiв, якi визначаються характером i методом виконання роботи, схемою органi зацiї робочого мiсця i трудовими навичками робiтника. За допомогою цiєї системи можна встановити рацiональнiсть затрат часу на виконання окремих елементiв операцiї.
Затрати часу на окремi найпростiшi елементи визначають за так званими мiкроелементними нормативами. Цi нормативи є сподiваними величинами часу, знайденими в результатi статистичної обробки.
Аналiтичним, укрупненим методами i методом мiкроелементного нормування визначаються технiчно обґрунтованi норми.
4. Оплата працi в рослинництвi
Механiзованi роботи займають провiдне мiсце у всiх сiльськогосподарських процесах. Тому удосконаленню оплати працi трактористiв-машинiстiв повинна придiлятися найбiльша увага.
Оплата працi трактористiв-машинiстiв здiйснюється залежно вiд системи матерiального стимулювання працi, застосовуваної у господарствi. На сiльськогосподарських механiзованих роботах оплата працi в Українi здiйснюється за виконаний обсяг робiт або вiдпрацьований час за спецiально встановленими галузевою угодою тарифними ставками.
Для всiх механiзаторiв, якi працюють у сiльськогосподарському виробництвi, встановлюється єдина професiя - тракторист-машинiст. Залежно вiд знань i досвiду, згiдно з положенням про атестацiю трактористiв-машинiстiв їм надається квалiфiкацiя -тракторист-машинiст І, II, III класу з виплатою надбавок: трактористам-машинiстам І класу - 20%; П класу - 10% до заробiтку на механiзованих роботах, якi оплачуються за тарифною сiткою трактористiв-машинiстiв.
Окремi технологiчнi процеси в рослинництвi, виконання яких вимагає оптимальних агротехнiчних строкiв i вiдповiдної якостi (пiдготовка грунту i сiвба, догляд за посiвами, збирання врожаю i заготiвля кормiв та iн.), у багатьох випадках визначають долю майбутнього врожаю. Це зумовлює необхiднiсть застосування поточного премiювання та iнших заохочень до виконання даних робiт. Виходячи з технологiчних особливостей, необхiдно будувати систему органiзацiї та матерiального стимулювання працi в галузях рослинництва. Данi оплати i надбавки слiд розглядати як важливу складову частину тарифної системи оплати працi. Однi з них мають компенсацiйний, а iншi - стимулюючий характер.
згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв України.
При складаннi колективного договору в кожному господарствi доцiльно атестувати весь перелiк робiт iз шкiдливими умовами працi всiх працiвникiв, якi беруть участь в їх виконаннi i ще в плановому порядку визначити розмiри доплат i надбавок згiдно iз типовим положенням про оплату працi.
На вирощуваннi окремих сiльськогосподарських культур таких, як рис, гречка, просо, соняшник, тютюн, цукровi буряки, насiння цукрових i кормових бурякiв, льон-довгунець слiд встановлювати додатковi матерiальнi заохочення, крiм тих, якi передбаченi дiючою в господарствi системою оплати працi у рослинництвi.
удосконалення оплати працi на основi перегляду багатьох положень, якi склалися в механiзмi матерiального стимулювання аграрної працi. Основним принципом органiзацiї оплати працi в нових умовах господарювання є принцип самозароблення коштiв, проведення всiх заходiв щодо пiдвищення заробiтної плати тiльки за рахунок власних коштiв пiдприємств. Тут оплата працi стає не просто винагородою за працю, а часткою господарського доходу, який вiдповiдає вкладу працiвника в загальний результат пiдроздiлу чи пiдприємства в цiлому.
Реструктуризацiя сiльськогосподарського виробництва обумовлює створення нових форм сiльськогосподарських пiдприємств, таких, як акцiонернi товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, селянськi спiлки, фермерськi господарства та iн., якi у своїй дiяльностi все бiльше будуть орiєнтуватися на використання ринкових вiдносин. Цьому в повнiй мiрi буде сприяти перехiд на оплату працi вiд валового, госпрозрахункового доходу та стимулювання з прибутку, пiдвищення їх господарської та економiчної самостiйностi на основi паювання землi та засобiв виробництва.
вiдрахувань визначають як вiдношення суми виплачених коштiв по сукупностi в ньому елементiв стимулювання до величини прибутку (чистого доходу) за вiдрахуванням з неї платежiв у бюджет та вiдсоткiв за кредит.
Однак для всiх госпрозрахункових варiантiв формування i розподiлу фонду оплати працi, як зазначалося, потрiбно створювати паритетнi цiновi умови на сiльськогосподарську i промислову продукцiю, щоб вони могли не тiльки вiдшкодувати витрати виробництва, а й забезпечували створення фондiв нагромадження. Полiпшити фiнансове положення своїх пiдроздiлiв, якi виробляють продукцiю землеробства, можуть i повиннi самi пiдприємства за рахунок перерозподiлу прибутку, особливо вiд комерцiйної дiяльностi та створення на її основi необхiдних страхових фондiв.
Висновок
Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка її кiлькiсть потрiбна для виконання кожної конкретної роботи i якою має бути її якiсть. Норми працi є основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей.
пiдприємств, плануються обсяги виробництва цехiв i дiльниць, розраховується завантаження устаткування й робочих мiсць. На основi норм працi встановлюють завдання з пiдвищення продуктивностi працi, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-плановi нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодiя цехiв, бригад i вiддiлiв пiдприємства, досягається синхронiзацiя роботи на рiзних робочих мiсцях, виробничих дiльницях, забезпечується рiвномiрнiсть i ритмiчнiсть виробничого процесу.
Норми трудових затрат потрiбнi для органiзацiї працi не тiльки робiтникiв-вiдрядникiв, а й робiтникiв-почасовикiв, спецiалiстiв, службовцiв. Визначають їх для кожної категорiї працюючих. Норми працi є складовим елементом органiзацiї заробiтної плати, оскiльки виконання норм є умовою отримання заробiтку, вiдповiдного тарифу або окладу, установленого для даного працiвника.
визначення як мiри працi для виконання тiєї чи iншої конкретної роботи, так i мiри винагороди за працю залежно вiд її кiлькостi та якостi.
Список використаних лiтературних джерел
3. Центр социальных технологий, 1995.
5. Статистика: Пiдручник / С. С. Герасименко та iн. — К.: КНЕУ, 1998 – 414 с..
6. Травин В. В., Дятлов В. А. Менеджмент персонала предприятия. — М.: Дело, 2000 – 203 с.
7. Уманский А. М., Сумцов В. Г. Международные трудовые нормы и рекомендации. — Луганск: ВУГУ, 1999 – 218 с..
8. Хомич О. І. Вiдтворення трудового потенцiалу села i зайнятiсть (регiональний аспект дослiдження). — Львiв, 2006 – 178 с..
9. Черенко Л. М. Проблеми бiдностi в Українi: методи визначення та напрями подолання: Автореф. дис. к. е. н. — К., 2000 – 25 с..
10. Щёкин Г. В. Теория кадровой политики. — К.: МАУП, 2006 – 168 с.
11. Экономика и социология труда / Под. ред. Б. Ю. Сербиновского и В. А. Чуланова. — Ростов н/Д: Феникс, 1999 – 150 с.
| 
