КУРСОВА РОБОТА
„Методи бiоiндикацiї навколишнього середовища”
на тему:
Одеса - 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
1. СТУПІНЬ ВИВЧЕННЯ ОЗНАЧЕНОЇ ПРОБЛЕМИ
1. 1 Едафiчнi фактори клiмату та середовища
1. 2 Екоклiмат та мiкроклiмат
1. 3 Бiоiндикатори клiмату та едафону
1. 4 Шляхи надходження радiонуклiдiв в органiзм i кормовi культури
1. 4. 1 Основнi перiоди формуваннi радiацiйної ситуацiї пiсля радiоактивного забруднення середовища
1. 4. 2 Особливостi нагромадження радiонуклiдiв в вегетативної та кореневої системах кормових культур
1. 4. 4 Органiзацiя технологiчних процесiв в умовах забруднення територiї продуктами радiоактивного розпаду
2. 1 Шляхи зменшення надходження радiонуклiдiв
2. 2 Етапи органiзацiї виробництва доброякiсної продукцiї
2. 3 Особливостi використання кормiв при рiзної щiльностi забруднення територiї
2. 4 Захисна роль деяких елементiв
2. 6. 1 Особливостi переробки вiдходiв
2. 6. 3 Бiоконверсiя вiдходiв рослинництва
3. 1 Проведення розподiлу, трансформацiї окремих радiоактивних забруднень в екосистемi
3. 2 Визначення бiологiчно-харчового ланцюга мiграцiї радiонуклiдiв в органiзмi
3. 3 Побудова i аналiз постачання i трансформацiї радiонуклiдiв у продукцiю
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
В сучасний час бiльшiсть захворювань (до 80%) людини мають природне походження внаслiдок змiн навколишнього середовища. Вiдставання адаптацiйних можливостей людського органiзму вiд стрiмко змiнюючихся умов середовища виявляється в збiльшеннi захворювань, смертностi, зменшеннi тривалостi життя та iн.
На думку експертiв ВОЗ, глобальна проблема людства у третьому тисячолiттi – проблема збереження життя та здоров'я людини в умовах погiршення середовища мешкання.
органiзм. Видiляють три основних групи природних факторiв: 1) атмосфернi або метеорологiчнi; 2) космiчнi або радiацiйнi; 3) телургiчнi або земнi.
атмосферi, а також пiдстилаючiй поверхнi. Погоду розглядають як цiлiсне утворення природи, яке характеризується комплексом взаємопов'язаних i взаємообумовлених метеорологiчних явищ, а також деяких технологiчних процесiв.
До хiмiчних факторiв атмосфери належать гази та рiзнi сумiшi; до фiзичних метеорологiчних факторiв вiдносяться температура повiтря, атмосферний тиск, вологiсть повiтря, хмарнiсть, опади, вiтер. Космiчнi фактори включають космiчнi лучи, радiацiйне поле, iмпульсивне електромагнiтне поле атмосфери. Електромагнiтнi iмпульси є однiєю з ознак розвитку процесiв в атмосферi, можуть викликати рiзного роду метеопатiчнi реакцiї до баченої змiни погоди. До групi телургiчних факторiв вiдносяться особливостi пiдстилаючий поверхнi Землi: геоглогiчний характер грунту, покриваюча його рослиннiсть, водоймища, рельєф (долини, гори). Цi особливостi земної поверхнi оказують вплив на хiд метеорологiчних та радiацiйних факторiв, змiнюючи чи послабляючи їх вплив. Крiм того, ландшафти є джерелом позитивних емоцiй.
та опадiв. Цей шар атмосфери має висоту 10-12 км у середнiх широтах.
Всi перелiченi фактори зовнiшнього середовища оказують вплив на органiзм людини. Однак цi фактори впливають не iзольовано, а комплексно. В залежностi вiд характеру поєднання цих факторiв вплив їх на органiзм буде рiзним, тому потрiбна комплексна оцiнка зовнiшнього середовища.
Метою курсової роботи є вивчення особливостей формування технологiчних процесiв виробництва доброякiсної продукцiї в умовах рiзного радiоактивного забруднення на територiї України.
Завданням курсової роботи є проведення формування та аналiз головних перiодiв радiацiйного забруднення середовища, дернинного резервуару радiонуклiдiв на луках та пасовищах, а також особливостi радiоактивного забруднення кормiв, самих тварин та їх продукцiї; запропонувати дiєвi методи ведення сiльського господарства на радiоактивно уражених територiях. Розрахувати можливу кiлькiсть стронцiю та цезiю в урожаї у рiзних с/г культур.
1. СТУПІНЬ ВИВЧЕННЯ ОЗНАЧЕНОЇ ПРОБЛЕМИ
Кожен органiзм вимагає для свого iснування визначенi констеляцiї клiматичних, едафiчних i бiотичних факторiв середовища. Володiючи деякою пластичнiстю, органiзми можуть переносити коливання факторiв, що вiдбуваються в певних межах. Ця здатнiсть у рiзних видiв рiзна, має бiльший або менший дiапазон. Цим визначається значною мiрою розподiл тварин i рослин їх угруповання в так званi бiоценози.
Як щiльнiсть населення, так i склад i характер бiоценозiв, що населяють тi або iншi частини земної поверхнi, далеко не однаковi. Вiдмiнностi видового складу часто визначаються причинами iсторичними, вiдмiнностi ж у щiльностi населення та екологiчному характер бiоценозiв виникає завдяки вiдмiнностям у комбiнацiях факторiв. Комбiнацiї цi незлiченнi, бо навiть кiлькiснi вiдмiнностi одного i того ж чинника викликають вже якiсно рiзнi явища.
Серед усiх факторiв середовища домiнуючу роль вiдiграють клiматичнi чинники вже тому, що вони надають глибоке вплив на всi iншi чинники. Пiд клiматичними факторами розумiються: температурнi умови, вологiсть i опади, свiтло, вiтер, тиск. Всi цi фактори дiють не iзольовано; клiмат дiє як єдине цiле.
Ми будемо говорити надалi про клiмат, який характеризується середнiми з довгострокових спостережень. Звичайно, такий клiмат в деякому розумiннi умовний, є певною мiрою узагальненням i вiдволiканням. На органiзм дiє перш за все конкретний стан атмосфери, тобто погода. Але все ж таки середнiй клiмат, клiмат метеорологiчної будки певною мiрою вiдображає характер стану погоди, який в даному мiсцi поверхнi землi пiддається органiзм. Вiн певною мiрою i реальний. І так як по такому клiмату ми маємо великi данi, то про нього i буде йти мова попереду. Про так званий мiкроклiмат буде сказано окремо.
1. 2 Екоклiмат та мiкроклiмат
Клiматичнi фактори грають у життi особин величезну роль. На жаль даних, якi дають метеорологи, далеко не достатньо для вирiшення багатьох еколого - бiологiчних питань. Приведення отриманих даних до рiвня моря, що практикується метеорологами для екологiв значною мiрою неприйнятнi, тому що останньому потрiбно знання реального клiмату.
Для живого органiзму часто важливiше так званий екоклiмат, тобто клiмат невеликих жилих ним районiв, нiж середнiй клiмат великих районiв. Поняття екоклiмата в екологiї вiдiграє велику роль. Клiмат обмежених мiсцеперебувань виду, тобто той реальний клiмат, в якому живе кожен органiзм повинен користуватися особливою увагою еколога [55,62].
Інодi й знання екоклiмата не пояснює нам факторiв розподiлу виду. У багатьох випадках клiматичне вивчення має поповнюватися не тiльки вивченням екоклiмата, але i мiкроклiмату - тiєї дiйсної середовища, в якому живе органiзм. Важко сказати, де кiнчається екоклiмат i починається екоклiмат. Як правило, можна вважати, що екоклiматом слiд називати клiмат так званих бiотопiв. Клiмати ярусiв лiсу можуть бути вiднесенi i до мiкроклiмату.
Для еколога звичайнi клiматичнi данi далеко не достатнi, що отримати данi про реальний для кожного виду клiматi важче, i що повинна розвиватися бiоклiматологiя, яка враховувала б усi моменти, важливi в життi живого органiзму, навчала би про дiйсному клiматi мiсце проживання, в якому живе даний вид. Вiдсiваються роль екоклiмата i навiть мiкроклiмату ясна сама собою.
1. 3 Бiоiндикатори клiмату та едафону
з клiматом, а тому насiт назва клiматичного завершального 'спiвтовариства' (climatic climax).
Рiзнi мiсцевi умови бiотопiв (мiсцепроживань - habitat, minor enviroments): екоклiмат, едафiчнi умови, фiзiкогеографiя - не завжди дозволяють розвинутися завершального 'спiльнотi'. Тому на ряду з останнiм, домiнуючим у данiй областi (або в данiй вертикальної зонi), будуть мати мiсце iншi, якi є стадiями його розвитку. У мiру змiни фiзичних умов бiотопiв, їх едафона, 'спiвтовариства' будуть все бiльш наближатися до завершального клiматичному в кожен даний вiдрiзок часу рослиннiсть i пов'язана з нею тварину населення являються показниками (iндикаторами) клiмату та едафона.
1. 4 Шляхи надходження радiонуклiдiв в органiзм i кормовi культури
1. 4. 1 Основнi перiоди формуваннi радiацiйної ситуацiї пiсля радiоактивного забруднення середовища
Наслiдки Чорнобильської катастрофи зумовлюють необхiднiсть детальнiшого вивчення виробництва продукцiї в умовах радiоактивного забруднення. Отже, забруднення землi у таких випадках ставить перед спецiалiстами-екологами складне завдання - забезпечити виробництво доброякiсної продукцiї в необхiдних обсягах i асортиментi.
Кiлькiсть радiоактивних опадiв, якi осiдають на поверхнi землi, залежить вiд пори року. Максимальнi випадання спостерiгаються у весняно-лiтнiй перiод i значно менше - восени i взимку. За чотири - п’ять весняно-лiтнiх мiсяцiв в середнiх широтах випадає близько 60 % рiчного надходження радiонуклiдiв. Найбiльш небезпечними є радiонуклiди бiогенних елементiв, якi характеризуються високим коефiцiєнтом резорбцiї у шлунково-кишковому трактi тварин та людини i вираженою здатнiстю концентруватися у життєво важливих органах i тканинах.
а) перший - вiд 1 до 1,5-2 мiсяцiв (йодної небезпеки);
б) другий - вiд 2 мiсяцiв до 2 рокiв, коли основну небезпеку становлять барiй-140, стронцiй-89 i 90, цезiй-134 та 137;
в) третiй - вiд двох рокiв i пiзнiше, коли головними факторами забруднення рацiону людини залишається стронцiй-90 i цезiй-137.
Цi перiоди характеризуються рiзними шляхами включення радiонуклiдiв у кормовi i харчовi ланцюги: у рiк випадання радiоактивних продуктiв розпаду, якщо це вiдбувається протягом вегетацiйного перiоду рослин, переважає аеральний (позакореневий) шлях, а в наступнi роки, у мiру проникнення радiонуклiдiв у горизонти ґрунту, де знаходиться корiння, основним стає ґрунтовий (кореневий) спосiб включення.1)
Вiд поведiнки радiонуклiдiв у ґрунтi залежать розмiри вимивання їх опадами, мiграцiя по ґрунтовому профiлю, ступiнь переходу у фiксований стан i, як наслiдок цих процесiв, iнтенсивнiсть надходження у рослину, а отже, у корми. Чим повнiше радiонуклiди поглинаються ґрунтовим поглинальним комплексом, чим мiцнiше вони закрiплюються у фiксованому станi, тим менше будуть вимиватися опадами, перемiщуватися по профiлю ґрунту i у порiвняно менших кiлькостях будуть надходити у рослини.
Природнi i сiянi сiнокоси та пасовища - важливi ланки бiологiчного ланцюга, по якому радiоактивнi речовини переходять в органiзм тварин i далi через продукцiю до людини. Радiонуклiди, що випадають на поверхню лукiв i пасовищ, доступнiшi для рослин i включаються в продукцiю, яку одержують з лукiв у бiльших обсягах, нiж у продукцiю, одержану з орних земель. Тому луки можуть бути одним iз основних джерел надходження радiонуклiдiв в органiзм тварин на територiях, якi забрудненi радiоактивними викидами. Якщо радiоактивнi аерозолi випадають на лучну i пасовищну рослиннiсть, значна частина радiонуклiдiв до потрапляння в ґрунт затримується в нижнiй частинi рослин i у верхньому шарi бiля кореневої дернини, звiдки через основу стебла i поверхневi коренi надходить в рослину. Цей механiзм поглинання радiонуклiдiв вiдiграє важливу роль при добре розвиненому дернинному шарi деяких типiв пасовищ. Отже, при випаданнi радiонуклiдiв на луки i пасовища рослиннiсть iнтенсивно забруднюється всiма їх видами i особливо стронцiєм-90 та цезiєм-137 за рахунок надходження iз так званого дернинного резервуару.
1. 4. 2 Особливостi нагромадження радiонуклiдiв в вегетативної та кореневої системах кормових культур
Радiоактивнi речовини, якi потрапили в ґрунт, можуть iз нього частково вимиватися i потрапляти в ґрунтовi води. Проте ґрунт досить мiцно утримує радiоактивнi речовини, що в нього потрапили i вони будуть дуже довго (протягом десятирiч) надходити в рослинну продукцiю, а отже, у корми. При цьому слiд пам'ятати, що рiзнi ґрунти утримують радiонуклiди неоднаково, найбiльш мiцно вони закрiплюються в чорноземах. Рiзнi радiонуклiди по-рiзному нагромаджуються в кормових культурах. Так, якщо стронцiя-90 тiльки 19,3 % нагромаджуються в кореневiй системi, а решта - у вегетативнiй, то у цезiя-137 цей показник становить 40,9 %, а у рутенiю -99,9%. Як правило, радiонуклiди, якi надходять у вегетативну частину рослин, концентруються в основному у соломi (листi, стеблах), менше - в половi i в невеликих кiлькостях - у зернi. Деякий виняток становить цезiй, вiдносний вмiст якого у зернi може досягати 10 %. При цьому у мiру збiльшення врожайностi, як правило, зменшується вмiст радiонуклiдiв в одиницi маси. 2)
аналогами кальцiєм та калiєм. Рослини, якi мають пiдвищений вмiст кальцiю, бiльше нагромаджують i стронцiю, а тi, що мають бiльше калiю, у бiльшостi випадкiв бiльше накопичують i цезiю.
Крiм того, надходження радiонуклiдiв залежить вiд розмiщення кореневої системи у грунтi, продуктивностi рослин, тривалостi вегетацiйного перiоду i деяких iнших бiологiчних особливостей. Так, озимi зерновi, як правило, нагромаджують стронцiю i цезiю в 2-2,5 рази менше, нiж ярi. Для вiдносної оцiнки вмiсту радiонуклiдiв у кормах необхiдно знати розмiри порiвняльного їх нагромадження в господарсько-цiннiй частинi врожаю. Визначивши вмiст радiонуклiдiв в урожаї ярої пшеницi на тому чи iншому грунтi, можна орiєнтовно, використовуючи коефiцiєнти, розрахувати можливу кiлькiсть стронцiю чи цезiю в iнших культурах, вирощених на тих же ґрунтах.3)
1. 4. 3 Шляхи надходження радiонуклiдiв в органiзм
Радiонуклiди можуть надходити в органiзм рiзними шляхами: через органи дихання, шлунково-кишковий тракт та поверхню шкiри. Проте значення шкiрного iз зазначених шляхiв далеко не iдентичне. Так, якщо тварини пiд час випадання радiоактивних залишкiв знаходяться на пасовищi, то надходження радiонуклiдiв може становити (у вiдносних одиницях): через шлунково-кишковий тракт - 1000, органи дихання - 1, шкiру - 0,0001. Отже, за умов випадання радiоактивних залишкiв особливу увагу слiд звертати на максимально можливе зниження їх надходження через шлунково-кишковий тракт, бо в пасовищний перiод тварина протягом доби з'їдає траву на площi 100 - 300 м2
. При цьому разом з травою (частково з дерниною) вона споживає велику кiлькiсть радiонуклiдiв, що випали на пасовище, виконуючи роль акумулятора i передавача їх людинi по харчовому ланцюгу. Особливо велика небезпека споживання радiоактивних часток iз поверхнi землi тодi, коли вони випали на початку пасовищного перiоду, а також при випасаннi тварин на низькопродуктивних пасовищах.
З практичної точки зору важливо знати, що корми, вирощенi на територiї з однаковою щiльнiстю забруднення, з розрахунку на 1 кормову одиницю нагромаджують рiзну кiлькiсть радiонуклiдiв. Радiонуклiди, якi надiйшли в шлунково-кишковий тракт, всмоктуються з рiзною швидкiстю, що залежить вiд їх фiзико-хiмiчних властивостей. Незважаючи на те, що слизова оболонка всiх вiддiлiв шлунково-кишкового тракту здатна всмоктувати радiонуклiди, роль їх у цьому процесi рiзна. Так, у ротовiй порожнинi i стравоходi в результатi короткочасного перебування корму радiонуклiди практично не засвоюються. Досить слабо вони всмоктуються i в передшлунках (в основному йод, натрiй i молiбден). Головним мiсцем всмоктування радiонуклiдiв є кишечник. Доведено, що в передшлунках всмоктується близько 18 % стронцiю-89, у товстому вiддiлi кишечнику 17 % i у тонкому – 4,7%. На iнтенсивнiсть всмоктування впливає вiк, характер годiвлi i склад рацiону тварин.
У реальнiй ситуацiї можливi рiзнi варiанти надходження радiонуклiдiв в органiзм: одноразово та постiйно. Важливо знати, як поводяться при цьому найбiльш поширенi iз них. Радiоактивнi iзотопи йоду спочатку найбiльше концентруються (до 30 %) у щитовиднiй залозi. З часом вiдбувається його перерозподiл в органiзмi i 60 - 70 % йоду зосереджується в м'яких тканинах, а частина переходить в щитовидну залозу i виводиться. В кiнцевому результатi на 14-й день у щитовиднiй залозi залишається приблизно 18 % вiд кiлькостi, що надiйшла, а в рештi органiв - близько 14% радiойоду. З практичного боку важливо знати розподiлення в органiзмi радiостронцiю та радiоцезiю. Звiдси за умов неконтрольованого надходження радiонуклiдiв в органiзм (випасання на пасовищах, забруднених радiонуклiдами) до визначення всiх обставин виключають забiй тварин.
В умовах тривалого (хронiчного) надходження радiонуклiдiв в органiзм (що спостерiгається пiсля Чорнобильської аварiї) їх нагромадження коливається у досить широких межах. Найбiльш iнтенсивно радiонуклiди нагромаджуються в тих випадках, коли вони починають надходити в молодому вiцi. Так, якщо стан рiвноваги у дорослої тварини вiдмiчають вже через 3-4 мiс. пiсля початку надходження нуклiду в органiзм, то у молодняку вiн настає приблизно через рiк пiсля початку надходження стронцiю.
Вiдкладання радiостронцiю в органiзмi залежить також вiд рiвня забезпечення тварин кальцiєм. Насичення рацiону кальцiєм дає можливiсть зменшити нагромадження радiостронцiю у кiстяку приблизно в 2-4 рази. Закономiрностi нагромадження цезiю-137 мають багато спiльного iз закономiрностями вiдкладання стронцiю-90, але для нього характерне бiльш швидке (1-2 мiс) встановлення стану рiвноваги. Виводяться радiоактивнi продукти розпаду в основному через шлунково-кишковий тракт. Винятком є лише радiоактивнi iзотопи йоду, якi виводяться iз органiзму, в основному, через нирки. Це пояснюється насамперед досить низьким їх засвоєнням у шлунково-кишковому трактi, або великими обсягами видiлення нуклiду цезiю-137 у порожнину шлунково-кишкового тракту пiсля всмоктування.4)
При споживаннi радiонуклiдiв певна частина їх у результатi метаболiзму переходить в продукцiю - молоко та м'ясо. У першi днi пiсля випадання радiоактивних речовин у молоцi знаходять переважно радiонуклiди з малим перiодом розпаду (йод, молiбден, барiй та iн.). Найбiльшу частку серед зазначених речовин становить радiоактивний йод. При хронiчному надходженнi радiонуклiдiв в органiзм тварин вже через кiлька днiв встановлюється постiйний рiвень їх концентрацiї в молоцi. Проте слiд пам'ятати, що концентрацiя радiонуклiдiв у молоцi може змiнюватися в дуже широких межах. Це зумовлено iндивiдуальними особливостями тварин, рiвнем мiнерального живлення, типом годiвлi тощо.
1. 4. 4 Органiзацiя технологiчних процесiв в умовах забруднення територiї продуктами радiоактивного розпаду
Цi процеси мають базуватися на дотриманнi норм гранично допустимих рiвнiв вмiсту радiонуклiдiв у рацiонах худоби i продукцiї, яку вiд неї одержують. Згiдно з тимчасово допустимими рiвнями (ТДР) вмiсту стронцiю-90 i цезiю-137 для молока - 370 Бк/кг i для яловичини -740 Бк/кг, допустимий вмiст радiоiзотопiв у рацiонi тварин, яка дає молоко не повинен перевищувати 37000 Бк/кг i тварину, яку вирощують i вiдгодовують на м'ясо -18500 Бк/кг.
Витримати вказанi рiвнi радiонуклiдiв у продукцiї можливо кiлькома шляхами: зменшенням надходження радiонуклiдiв в органiзм iз кормами; використання сорбентiв, якi сприяють виведенню нуклiдiв та органiзацiєю годiвлi «чистими» кормами. При цьому значення шкiрного iз зазначених шляхiв при виробництвi молока та яловичини нерiвноцiнне. Проте за будь-яких варiантiв виробництво продукцiї повинно проводитися при умовi повної радiацiйної безпеки для людей, якi працюють i проживають на такiй територiї.
Основний внесок у рiвень радiоактивного забруднення у першi днi i тижнi пiсля випадання радiоактивних залишкiв (у зв'язку з високою мiграцiйною здатнiстю) мають радiоiзотопи йоду з коротким перiодом розпаду. При цьому важливе значення для обсягiв його переходу в органiзм має пора року i стан сiльськогосподарських угiдь. Особливо це небезпечно, коли радiоактивнi залишки випадають у перiод вегетацiї рослин, а тварини знаходяться на пасовищах.
За цих умов необхiдно органiзувати рацiональну годiвлю особин i вилучити можливостi надходження радiонуклiдiв з коротким перiодом розпаду в органiзм. Якщо рiвнi радiацiї дозволяють людям знаходитися на такiй територiї, тварин термiново переводять на стiйлове утримання i перестають випасати. Годують кормами iз минулорiчних запасiв, якi не забрудненi радiонуклiдами, завезеними iз територiї, що не постраждала вiд радiоактивного забруднення, або навiть тимчасово переводять на пiдтримуючу годiвлю концентрованими кормами при забезпеченнi чистою водою. Як варiант можна використати пасовища, що мають рiвень забруднення бiльш низький. Це забезпечує одержання продукцiї, яка вiдповiдає вимогам ТДР. У випадках, коли неможливо припинити випасання, тварин слiд перевести на бiльш високоврожайнi пасовища з дуже розвиненим травостоєм. У цьому випадку вмiст йоду-131 у молоцi буде на 50 % меншим порiвняно iз випасанням на неудобрених, низьковрожайних угiддях.
Зменшити надходження йоду-131 у молоко можна i шляхом введення в мiнеральну пiдгодiвлю йодовмiсних солей. Щоденна добавка вiд 2,5 до 10 г йодистого калiю до рацiону сприяє зниженню надходження радiойоду у молоко на 50%. Сприятливо впливає на зниження переходу йоду-131 iз кормiв рацiону у молоко згодовування капусти, рiпаку та iнших кормових культур iз родини капустяних, якi характеризуються пiдвищеним вмiстом тiоурацилу.
Важливим завданням у цей перiод є забезпечення виробництва доброякiсного молока, придатного в натуральному виглядi для харчування людей, особливо дiтей. Для одержання молока iз низьким вмiстом радiонуклiдiв слiд групу високопродуктивних особин годувати чистими кормами (наприклад, силос i концентрованi корми), а при їх вiдсутностi органiзувати зелений конвеєр iз посiвiв озимих, багаторiчних чи однорiчних культур iз угiдь, якi характеризуються найменшими рiвнями забруднення. У районах, де дозволено проживання людей, допускається молоко, при рiвнях радiонуклiдiв у ньому, вищих ТДР, переробляють на олiю. Вiдвiйки можна використовувати для виробництва кормового бiлка, а сироватку, у якiй зосереджується основна кiлькiсть радiонуклiдiв, слiд знищувати. Особливо добре переробляти молоко в перетоплене вершкове масло, у якому практично повнiстю вiдсутнi радiонуклiди.
Якщо випадання радiоактивних продуктiв розпаду вiдбулося у зимовий перiод, то можливiсть забруднення радiонуклiдами ранiше заготовлених кормiв (грубих, соковитих та концентрованих) малоймовiрна, оскiльки вони надiйно захищенi. І навiть якщо їх зберiгають не в сховищах, а пiд вiдкритим небом, то забрудниться тiльки верхнiй (5-10 см) шар, який легко видалити перед початком використання корму. У цьому випадку проблеми радiоактивного забруднення молока i яловичини не виникне.
Пiсля зберiгання протягом 1-2 мiс, коли основна маса нуклiдiв з коротким перiодом розпаду розпадеться, цей корм можна використовувати без обмежень у сумiшi з iншими кормами, якi не мають радiонуклiдiв. Пiсля збирання трав отава, що вiдросте, буде мати значно менший рiвень забруднення, оскiльки перехiд радiонуклiдiв iз ґрунту в рослину у багато разiв менший, нiж поверхневе забруднення. Крiм того, за 2-3 тижнi, доки буде вiдростати отава, вiдбудеться значне (у 4-8 разiв) зниження активностi за рахунок фiзичного розпаду радiонуклiдiв з коротким перiодом розпаду. Тривалiсть утримання ссавцiв визначається конкретною радiацiйною ситуацiєю.
„
плямистий” характер. Це зумовлено великою рiзноманiтнiстю при їх випадiннi метеорологiчних умов, рельєфом тощо. Такий нерiвномiрний характер забруднення територiї з господарської точки зору має важливе значення, оскiльки дає можливiсть маневрувати розмiщенням сiвозмiн i окремих культур.
2. 2 Етапи органiзацiї виробництва доброякiсної продукцiї
Враховуючи це, на першому етапi органiзацiї виробництва доцiльно умовно територiю району подiлити, залежно вiд щiльностi радiоактивного забруднення, на окремi (наприклад, три) зони. До першої зони вiдносять ту частину угiдь, де можна одержувати продукцiю, яка вiдповiдає рiвням вмiсту нуклiдiв без проведення будь-яких додаткових заходiв i змiни технологiї. Пiдвищення врожайностi лукiв i пасовищ, використання травостоїв лише пiсля досягнення пасовищної зрiлостi є факторами, якi дозволяють «розбавити» радiонуклiди в кормах, тобто зменшити їх вмiст в одиницi рослинної маси. У цiй зонi роботи проводяться без обмеження вiдповiдно до iснуючих технологiй, i одержувана продукцiя використовується за прямим призначенням.
До другої зони вiдносять угiддя, розмiщенi на територiї iз середнiми рiвнями радiоактивного забруднення (орiєнтовно щiльнiсть забруднення радiонуклiдами в 3-4 рази вища, нiж у першiй зонi). В зонi проводять весь комплекс агротехнiчних i агроекологiчних заходiв щодо зменшення вмiсту радiонуклiдiв в продукцiї. Землю використовують в основному пiд кормовi i технiчнi культури або для насiннєвих дiлянок. Можна вирощувати й зерновi культури, але лише для згодовування худобi i птицi, або на технiчнi i насiннєвi потреби. При цьому проводять обов'язковий радiологiчний контроль продукцiї.
До третьої зони вiдносять сiльськогосподарськi угiддя з порiвняно високими рiвнями радiоактивного забруднення (щiльнiсть його в 8-10 разiв вища, нiж у першiй зонi). Тут обов'язкове проведення всього комплексу агротехнiчних заходiв, хоча i вони не завжди гарантують одержання продукцiї, яка вiдповiдає вимогам ТДР. Як правило, землю тут треба використовувати для вирощування кормових та технiчних культур, галузь - краще всього м'ясна, а якщо виробляти молоко, то лише для переробки на масло. При цьому слiд пам'ятати, що при однаковiй щiльностi забруднення грунтiв радiацiйна небезпека вiд стронцiю-90 приблизно в 6 разiв бiльша, нiж вiд цезiю-137. 5)
2. 3 Особливостi використання кормiв при рiзної щiльностi забруднення територiї
Оскiльки вiдомо, що концентрацiя радiонуклiдiв у рiзних кормах залежить вiд виду корму чи кормової рослини та рiвня забрудненостi угiдь, то це дає змогу регулювати склад рацiону таким чином, щоб дотримувати вимог ТДР. При щiльностi забруднення грунтiв до 5 Кu/км2
, можна складати рацiони, якi дають змогу одержувати умовно чисте молоко, а тiм бiльше м'ясо. Проте при використаннi кормiв з бiльш забруднених дiлянок у рацiонах слiд обмежувати вмiст стронцiй- та цезiйфiльних кормiв. Так, замiна пасовищної трави на зелену масу вiвса при забрудненнi полiв 5-10 Кu/км2
зменшує вмiст у рацiонi радiоцезiю майже в 10 разiв, а на злаково-бобовi рослини - лише у 3-5 разiв. Солома мiстить його в сотнi разiв бiльше, нiж зерно, а сiно бобових - у 3-5 разiв бiльше, нiж сiно злакових.
У зв'язку iз цим можна скласти перелiк кормiв у мiру пiдвищення їх забруднення цезiєм з розрахунку на 1 кормову одиницю: зерно кукурудзи, пшеницi, жита, ячменю, вiвса, гороху; хвойне борошно; зелена маса вiвса; буряки цукровi i кормовi; морква; силос кукурудзяний; зелена маса кукурудзи; гичка цукрових бурякiв; сiнаж з конюшини; сiно злаково-бобове; зелена маса з буркуну, гороху, озимої свирiпи; турнепс, трав'яне борошно, сiно i сiнаж люцерни, зелена маса люпину; солома озимої пшеницi, жита, ячменю; сiно, сiнаж i трав'яне борошно з конюшини; солома вiвса; зелена маса рiпаку та олiйної редьки; гичка кормових бурякiв; гарбузи, кабачки. Такi данi допоможуть при плануваннi кормовиробництва i варiюваннi набору кормiв у рацiонах з метою одержання продукцiї, яка б вiдповiдала вимогам ТДР.6)
В органiзмi менше нагромаджуються стронцiй i цезiй через корми при пiдвищеннi загального рiвня їх годiвлi i збалансованостi рацiонiв за деталiзованими нормами, особливо при насиченнi рацiонiв кальцiєм i калiєм. При цьому особливе значення має кальцiй i калiй кормiв, а також вуглекислi та фосфорнокислi солi кальцiю. Проте слiд пам'ятати, що зменшення нагромадження радiостронцiю в органiзмi при збагаченнi рацiонiв кальцiєм спостерiгається тiльки тодi, коли його вмiст вiдповiдає нормi або дещо менший. Однак, при тривалому надходженнi радiостронцiю в органiзм включення в рацiон компонентiв iз пiдвищеним вмiстом кальцiю не знижує нагромадження радiонуклiдiв у кiстяку. Пiдвищення концентрацiї кальцiю в рацiонi на фонi його дефiциту суттєво зменшує нагромадження стронцiю в кiстяку, при цьому дiя кальцiю корму значно ефективнiша, нiж кальцiю мiнеральних добавок.
2. 4 Захисна роль деяких елементiв
Захисна роль кальцiю, яка полягає в обмеженнi надходження iз кормiв рацiону в молоко стронцiю-90, рiзко зменшується з наближенням до нормальної фiзiологiчної норми у ньому органiзму. Нормальним рiвнем вважається добове надходження в кiлькостi 40-80г, оскiльки при нормi менше 40г спостерiгається збiльшення переходу стронцiю-90 iз кормiв рацiону в молоко. Щодо вмiсту вiд 40 до 80 г на голову за добу, то його слiд вважати нормальною концентрацiєю, при якiй iз рацiону в 1 кг молока переходить 0,11-0,23% стронцiю-90, що надходить щоденно в органiзм. Рiвнi кальцiю в рацiонi, що знаходяться в межах 80- 240 г за добу, оцiнюються як високi i супроводжуються мiнiмальним переходом стронцiю-90 iз кормiв рацiону в 1 кг молока, що становить 0,08-0,11% вiд щоденного його надходження.
Максимальнi коефiцiєнти переходу стронцiю-90 iз рацiону в молоко в зв'язку iз рiвнем кальцiєвого живлення вiдрiзняються вiд мiнiмальних у 8-11 разiв. Отже, для мiнiмального його надходження в молоко найбiльш сприятливими є рацiони з нормальним i пiдвищеним вмiстом кальцiю. На рiвень радiостронцiю впливає не лише рiвень, а й джерело кальцiю в рацiонi. Так, збiльшення кальцiю в дефiцитному за цим елементом рацiонi до 2-2,5 норми за рахунок трикальцiйфосфату в 4 рази зменшує виведення стронцiю-90 з молоком, проте величина цього виведення залишається в 1,7 рази бiльшою, нiж у особин, що одержували рацiон з нормальним вмiстом кальцiю в кормi. Найбiльш чiтко роль кальцiю в зниженнi переходу стронцiю в молоко спостерiгають при використаннi кормiв з високим вмiстом кальцiю (120 г), синтезованим за рахунок сiна бобових культур порiвняно з його дефiцитом. При цьому в 1 л молока переходить в 3-4 рази менше стронцiю-90, нiж у особин, яких утримують на рацiонах iз нормальним його вмiстом. Отже, збагачення рацiонiв кормами з високим вмiстом кальцiю (але не за рахунок мiнеральних добавок) на фонi нормального i дефiцитного його вмiсту дає змогу вiдповiдно вiд 3 до 23 разiв зменшити надходження стронцiю-90 у молоко.
2. 5 Особливостi використання ентеросорбентiв
Іншим важливим напрямом зменшення забрудненостi молока i м'яса є використання ентеросорбентiв, тобто зв'язування радiонуклiдiв у шлунково-кишковому трактi. Так, доведено, що одним iз препаратiв, який зменшує резорбцiю радiоактивного цезiю, є фероцiанiд, хоча тривале його використання небажане. Особливе мiсце серед ентеросорбентiв належить природним цеолiтам i препаратам, виготовленим на їх основi (хумолiт). Так, за даними Українського науково-дослiдного iнституту радiологiї, забрудненiсть молока у особин, якi одержували цеолiти, зменшувалася в 1,7 рази порiвняно з контролем. Застосування хумолiту було ще ефективнiшим. Через 11 дiб пiсля початку його згодовування концентрацiя цезiю в молоцi зменшувалася в 3,2 рази. Пiсля того, як хумолiт перестали згодовувати, вмiст радiоцезiю наблизився до вихiдних показникiв.7)
2
i пасовищного корму 425-525 Бк/кг, застосування цеолiту i хумолiту з розрахунку 0,5 кг на добу зменшувало вмiст радiоцезiю в молоцi в 1,4 рази. На луках iз бiльш високим рiвнем забруднення (близько 1000 Бк/кг маси рацiону), згодовування хумолiту з розрахунку 0,5 кг на добу зменшувало вмiст Сs -137 у молоцi в середньому в 1,2 рази i поряд з тiм на вмiст Sr-90 практично не впливало.
Важливим заходом по зниженню радiонуклiдiв у молоцi, i особливо у м'ясi, є використання „чистих кормiв” (жом, барда, силос, сiнаж), якi завезенi iз незабруднених районiв України. Завдяки цьому iз органiзму може бути виведена значна частина радiонуклiдiв, що нагромадилися. Такий захiд дає ефект для виведення нуклiдiв iз м'яких тканин, але не iз кiстяка. У зв'язку з тим, що стронцiй-90 не може бути виведений iз кiстяка за короткий час, при використаннi яловичини для харчових потреб кiстки видаляють, а м'ясо використовують для виготовлення фаршу i ковбасних виробiв.
Особливу увагу при виробництвi молока i яловичини в умовах радiоактивного забруднення слiд придiляти гiгiєнi. При порушеннi правил гiгiєни можливе рiзке пiдвищення у примiщеннях радiацiйного фону. Вiн пiдвищується також i в мiсцях зберiгання грубих кормiв, якщо вони зiбранi iз забруднених угiдь. Усе це слiд обов'язково враховувати при органiзацiї виробництва молока та яловичини на територiях, забруднених радiонуклiдами.
2. 6 Утилiзацiя сировинних ресурсiв
Адаптацiя сiльського господарства до нових клiматичних умов не вичерпуються перерозподiлом посiвних площ. У регiонах з низькою гумусiрованнiстю ґрунтiв основнi зусилля повиннi бути спрямованi на максимальне використання додаткових теплових ресурсiв в результатi потеплiння клiмату [103].
Це може бути досягнуто шляхом впровадження бiльш теплолюбних культур (сортiв), а також в результатi вирощування других (пожнивних) культур для утилiзацiї теплових ресурсiв, що залишаються пiсля збирання основних культур.
2. 6. 1 Особливостi переробки вiдходiв
Існуючi технологiї переробки вторинної рослинної сировини включають, принаймнi, два найважливiших аспекти сучасної переробної промисловостi. Перший: екологiчний - комплексна, безвiдходна переробка сировини; енергозберiгаючi прийоми переробки, малореагентнi, що забезпечують максимальне очищення стiчних вод, токсiлогiчну безпеку отримуваної продукцiї. Другий: соцiальний - забезпечення населення України бiльш широким асортиментом харчової продукцiї, полiпшення кормової бази, пiдвищення якостi, поживної цiнностi продукцiї (одержання лiкувально-профiлактичної продукцiї та препаратiв), створення нових виробництв i робочих мiсць [57,112]. Напрямок дослiджень включає розробку наукового обґрунтування рацiонального управлiння бiоенергiєю сiльськогосподарських рослин.
Згаданi спецiальнi екологiчнi напрямки передбачають збiльшення виробництва кормiв тiльки в тому випадку, якщо виявити додатковi сировиннi ресурси. Що ми маємо на увазi, говорячи про можливi сировиннi ресурси?
2. 6. 2 Обробка вторинної сировини
Обробка вiдходiв включає наступнi способи: механо-фiзичнi, хiмiчнi та бiологiчнi. Всi вони спрямованi на ослаблення зв'язкiв лiгноцелюлозного комплексу та руйнування кристалiчної структури целюлозних волокон. Проте кожен з них має свої особливостi [70].
До механо-фiзичних способiв обробки вiдноситься подрiбнення, гранулювання, обробка водяною парою i тиском, рiзнi види опромiнення. При всiх способах обробки спочатку проводять подрiбнення. При механiчному розмелi вiдбуваються руйнування елементiв деревини та збiльшення загальної площi поверхнi сировини.
Попереднє розмелювання корму не сприяє пiдвищенню перетравлюваностi поживних речовин, проте попередня деструкцiя вихiдної рослинної сировини дозволяє iстотно пiдвищити вихiд редуцируючих речовин при наступних видах обробки, а також зменшити їх можливi втрати. Для успiшного згодовування подрiбнених грубих кормiв жуйним необхiдно їх подальше гранулювання або брикетування з добавками. Вплив механiчної обробки на низькоякiсну сировину помiтнiше, нiж на високоякiснi корми.
При обробцi водяною парою сировина набухає, рвуться водневi зв'язки i утворюються новi, йде зниження кристалiчностi целюлози за рахунок проникнення молекул води всередину целюлозних волокон. При запарюваннi вiдбувається змiна хiмiчного складу. Бiльш ефективному вiдпарюванню дозволяє поєднання пропарювання з пiдвищенням температури i тиску, що носить назву гiдробаротермiчної обробки.
Хiмiчна обробка кислотами i лугами, як i механо-фiзична, проводиться для ослаблення зв'язкiв лiгноцелюлозного комплексу, але є бiльш дiєвим. Найбiльший ефект досягається при їх поєднаннi i залежить вiд ступеня помелу сировини, дози хiмiкату, кiлькостi води, ретельностi перемiшування, тривалостi обробки, температури, тиску i т. д.
3 3-4% по вiдношенню до маси соломи за допомогою пластику шланга або метод закритого сосуду. У деяких випадках корма обробляють водним, а в iнших безводними розчинами NH3
. Встановлено, що бiльш ефективним є використання рiдкого амiаку. Обробка грубих кормiв амiаком збiльшує їх перетравлюванiсть на 8-15% i пiдвищує споживання корму на 15-20%, в 2 рази пiдвищує вмiст сирого протеїну в кормах i попереджає псування кормiв з вмiстом сирого протеїну понад 25-30%. Амiак має гарний фунгiцидну дiю. У середньому по всiх видах соломи обробка амiаком знижує вмiст гемiцелюлози, легнiна, але не впливає на утримання целюлози в складi компонентiв клiтинних стiнок [8].
Для пiдвищення кормової цiнностi грубих кормiв крiм NH3
, їх обробляють NaOH. Пiсля обробки соломи їдким натром її вологiсть знижується вiд 1,6 до 0,8%, вмiст сирого протеїну зростає по вiдношенню до сухої маси з 2,23 до 2,38%, зольнiсть знижується з 11,67 до 11,37%. У результатi обробки перетравлюванiсть соломи пiдвищується в 1,7 рази, а живильна цiннiсть зростає на 35%. При обробцi деревини NH3
вiдбувається збагачення корму азотом i не створюється надлишку натрiю в шлунково-кишковому трактi тварин.
2. 6. 3 Бiоконверсiя вiдходiв рослинництва
Даний спосiб передбачає трансформацiю одеревенiлих рослинних матерiалiв за допомогою мiкроорганiзмiв в бiлок. Цей процес протiкає в 2 стадiї. Спочатку вiдбувається бiодеградацiя целюлози в водорозчиннi цукри, засвоюються живими клiтинами мiкроорганiзмiв, а потiм - синтез бiлкiв речовин. Для мiкробної конверсiї в бiлок використовують рiзнi види вторинної рослинної сировини. Виявлено, що одревенiлi рослиннi вiдходи, що мають низькi кормовi якостi, можуть бути перетворенi на високоякiсний кормовий продукт, збагачений легкорозчинними, в основному цукрами i органiчними кислотами, а також бiлком.
д.); провести об'єктивну оцiнку енергетичного потенцiалу вторинних рослинних ресурсiв у системi екологiчного чинника - бiоенергонакопичення сiльськогосподарськими рослинами (бiоенергопродукцii сiльськогосподарських рослин); проаналiзувати сучасне екологiчно обґрунтоване направлення утилiзацiї вторинної рослинної сировини в Причорноморському регiонi.
Нагромадження радiонуклiдiв кормовими рослинами, як й iншими, у першу чергу визначається їх бiологiчними особливостями i типом ґрунту, на якому вони вирощуються, про що зазначалося вище. Але у значнiй мiрi воно залежить i вiд характеру розподiлу радiонуклiдiв у ґрунтi. На угiддях, що оброблюються, радiонуклiди рiвномiрно розосереджуються в орному горизонтi, а на цiлинних землях природних лукiв, пасовищ i сiножатей—в основному (до 90 %) у верхньому 4–6 см шарi дернини. Внаслiдок цього питома радiоактивнiсть його при однаковiй загальнiй щiльностi радiонуклiдного забруднення територiї може у багато разiв перевищувати радiоактивнiсть ґрунту ораних угiдь. Така акумуляцiя радiонуклiдiв у зонi активного коренезаселення створює умови для пiдвищеного їх переходу, особливо радiоцезiю, в рослини (таблиця 4).
Таблиця 4. Коефiцiєнти накопичення Цезiю-137(Кн
) у кормах, одержаних в умовах природного лугу i ораних угiдь
| Види корму |
Кн
|
| Трава природного лугу: на зелений корм |
1, 43 |
| на сiно |
6, 12 |
|
0, 19 |
|
0, 59 |
| Багаторiчнi трави на сiнаж |
0, 27 |
|
0, 07 |
| Буряк кормовий |
0, 08 |
| Ячмiнь (зерно) |
0, 11 |
травостої рiвень радiонуклiдного забруднення молока i м’яса може бути у декiлька разiв вищим, нiж на луках з добрим травостоєм. Це пов’язане iз вже згадуваним мимовiльним захватом i поїданням тваринами радiоактивних частинок ґрунту i дернини. Встановлено, що корова на таких луках протягом пасовищного перiоду заковтує до 200 кг ґрунту, а вiвця—до 50 кг. Це, безперечно, може стати суттєвим джерелом надходження радiонуклiдiв до органiзму тварин, особливо навеснi та восени, коли у перiоди дощiв частка надходження їх iз ґрунтом може зростати.
Велике значення у формуваннi сiвозмiн на забруднених радiонуклiдами угiддях можуть мати сортовi особливостi рослин. Так, окремi сорти гороху та iнших бобових, у тому числi i кормових трав, за здатнiстю накопичувати 90137 це поверхневе та докорiнне полiпшення кормових угiдь, що передбачає вапнування кислих ґрунтiв, яке створює кращi умови для росту i розвитку трав i знижує перехiд радiонуклiдiв у травостiй. Внесення в таких умовах азотних добрив з пiдвищеними кiлькостями фосфорно–калiйних добрив разом зi зростанням продуктивностi лукiв i пасовищ у 2–4 рази зменшує перехiд в рослини радiонуклiдiв. Добрива при цьому бажано використовувати у легкорозчинних формах, вносити за допомогою спецiальних машин, що не порушують дернини [7].
Поверхневе полiпшення застосовують, як правило, на пiщаних ґрунтах, у випадках, коли угiддя не можна переорювати через загрозу ерозiї, або коли у травостої збереглось до 50% цiнних бобових та злакових трав. В iнших випадах належить проводити докорiнне полiпшення природних кормових угiдь. Воно дає змогу зменшити перехiд радiонуклiдiв у трави в 2–10 разiв в залежностi вiд умов i повноти здiйснення заходiв по полiпшенню.
Докорiнне полiпшення кормових угiдь включає їх оранку або глибоку культивацiю дисковими боронами з руйнуванням i перегортанням старої дернини. Воно обов’язково передбачає проведення вапнування кислих ґрунтiв, внесення повного мiнерального добрива з пiдвищеними вiдповiдно у 1,5 i 2 рази дозами фосфорних i калiйних добрив. Важливе значення при докорiнному полiпшеннi кормових угiдь надається формуванню травостою. Раннi злаковi сумiшi характеризуються вiдносно меншими рiвнями накопичення радiонуклiдiв, нiж пiзнi. Але за високої iнтенсивностi випасання худоби використання пiзнiх злакових трав виявляється ефективнiшим, особливо в сумiшцi з бобовими. Для пiдвищення вмiсту кормового бiлку бажано здiйснювати пiдсiви конюшини червоної у сумiшцi з раннiми злаковими травами i конюшини бiлої—з пiзнiми. Щодо вирощування кормових рослин у сiвозмiнах, то для одержання продукцiї високої якостi треба дотримуватися вищезазначених заходiв.
i, вiдповiдно, надходженнi їх в сiльськогосподарськi рослини, вiдiграє рельєф мiсцевостi та окремi ландшафтно–географiчнi особливостi територiї. Вони можуть посилювати рух радiонуклiдiв як в горизонтальному, так i у вертикальному напрямах i, вiдповiдно, впливати на їх перехiд в рослини. У цьому вiдношеннi умови бiльшостi територiї Лiсостепу є досить несприятливими. Висока еродованiсть ґрунтiв вказує на необхiднiсть проведення на територiях з пiдвищеними рiвнями забруднення радiоактивними речовинами системи протиерозiйних заходiв. Вона повинна включати низку взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих гiдромелiоративних, агромелiоративних та лiсомелiоративних прийомiв. Основнi з них такi:
1. Проведення осушувально–обводнювальної мелiорацiї, яка забезпечує зниження рiвня ґрунтових вод i зменшує вертикальну та горизонтальну мiграцiю радiонуклiдiв з водою. Проте проведення таких робiт не повинно призводити до переосушення ґрунтiв, так як це значно посилює вiтрову ерозiю. З цiєю ж метою необхiдне проведення снiгозатримання та регулювання снiготанення.
2. Проведення заорювання поверхневого шару ґрунту на максимально можливу глибину з наступним обробiтком безвiдвальними знаряддями на схильних до ерозiї дуже забруднених радiонуклiдами дiлянках.
3. Задерновування i залiсення виведених iз землекористування внаслiдок високого вмiсту радiоактивних речовин вiдкритих територiй з метою послаблення вiтрового перенесення частинок ґрунту та їх мiграцiї з водними стоками.
4. Застосування для боротьби з виникненням ярiв та балок водозатримуючих споруд для скиду води, закрiплення дна ярiв, терасування схилiв, використання на схилах вiд 4 до 12о обробiтку ґрунту, який руйнує його структуру i посилює ерозiйнi процеси, особливо на водозборах.
5. Внесення на сiльськогосподарських угiддях пiдвищених норм мiнеральних та органiчних добрив, проведення iнших заходiв, що сприяють збереженню i збагаченню гумусового шару ґрунту, котрi в свою чергу вiдiграють важливу роль у фiксацiї та утриманнi радiоактивних речовин.
вiдстанi, нiж ґрунтовi частинки.
3. 2 Особливостi ведення скотарства
Пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС тваринництво виявилось найбiльш критичною галуззю сiльськогосподарського виробництва. Саме проблеми у тваринництвi й донинi є предметом ретельної уваги з точки зору радiацiйної небезпеки. Цi проблеми подiляються на двi групи:
1. Вплив радiацiйного фактору на фiзiологiчний стан сiльськогосподарських тварин (радiацiйне ураження);
радiонуклiдами територiї. Окремi порушення фiзiологiчного стану тварин були вiдмiченi у ближнiй зонi ЧАЕС (в радiусi до 40 км вiд аварiйного реактора). У тварин вiдмiчали порушення функцiї щитовидної залози, вiдхилення вiд норми у показниках гемопоетичної системи. Тiльки в окремих випадках цi порушення призводили до зниження показникiв вiдтворення i продуктивностi [8].
Друга проблема — отримання доброякiсної продукцiї тваринництва—гостро постала з перших днiв пiсля аварiї i залишається актуальною й донинi. З 2,2 тис. забруднених радiонуклiдами населених пунктiв України у бiльш нiж 400 виробляється молоко з перевищенням iснуючих нормативiв за вмiстом радiоцезiю.
Найактуальнiша ця проблема для лiсостепу, що зумовлено не тiльки високими рiвнями радiоактивного забруднення територiї, але й особливостями екологiчних умов. Для Лiсостепу притаманнi вiдмiни сiрих лiсових ґрунтiв i чорноземiв. Вiдмiни у типах ґрунтiв обумовлюють не тiльки рiзницю в їх родючостi, але й велику рiзницю в поведiнцi радiонуклiдiв як у ґрунтi, так i пiд час їх мiграцiї по трофiчних ланцюгах вiд ґрунту в рослини i рослинницьку продукцiю, в органiзм тварин та тваринницьку продукцiю.
у ланку грунт—рослина найбiльш визнаним є вже згадуваний коефiцiєнт переходу КП
. На основi визначення закономiрностей надходження радiонуклiдiв розрахованi граничнi рiвнi радiонуклiдного забруднення ґрунтiв, на яких можливе вирощування кормових культур з наступним отриманням тваринницької продукцiї з вмiстом радiонуклiдiв вiдповiдно до вимог iснуючих нормативiв (таблиця 5).
Таблиця 5. Гранична щiльнiсть забруднення ґрунтiв цезiєм-137 при вирощуваннi кормових культур, кБк/м2
| Тип ґрунту |
| Культура, види кормiв |
Торфово- |
Дерново- |
|
| глейовий |
пiдзолистий |
важко- |
| осушений |
супiсчаний |
|
|
7 |
110 |
740 |
| Конюшина, зелена маса |
18 |
165 |
740 |
| Рiпак, зелена маса |
18 |
185 |
1480 |
| Турнепс, коренеплоди |
18 |
370 |
740 |
| Сiянi трави, зелена маса: |
| бобовi |
18 |
370 |
740 |
| злаковi |
37 |
550 |
2960 |
| Буряк, коренеплоди |
55 |
370 |
1850 |
| Овес: солома |
55 |
550 |
1850 |
| зелена маса |
74 |
740 |
2960 |
| зерно |
92 |
740 |
2960 |
| Кукурудза, силос |
92 |
740 |
2960 |
| Картопля, бульби |
185 |
740 |
2960 |
| Ячмiнь: зелена маса |
185 |
740 |
2960 |
| солома |
185 |
740 |
2960 |
| зерно |
277 |
1110 |
2960 |
отримати на чорноземах з рiвнем радiонуклiдного забруднення, в 10–100 разiв i бiльше вищим, нiж на дерново–пiдзолистих i торфових ґрунтах, тому проблема отримання доброякiсної тваринницької продукцiї в Лiсостепу не була в такої мiрi актуальною, як у регiонi Полiсся. Оцiнюючи властивостi ґрунтiв щодо їхньої здатностi впливати на мiграцiйнi процеси у трофiчнiй ланцi ґрунт–рослина, можна говорити, що за наявної радiологiчної ситуацiї в регiонах Лiсостепу України продукцiя тваринництва може вироблятися без будь яких обмежень у технологiї виробництва.
Проте, незважаючи на благополучну радiацiйну обстановку в регiонi Лiсостепу, слiд вiдзначити, що рiвнi радiонуклiдного забруднення сiльськогосподарської продукцiї в окремих районах у десятки разiв перевищують доаварiйний рiвень, хоча i залишаються нижчими за iснуючi нормативи. Тобто для даного регiону iснує певна можливiсть значно покращити радiологiчну якiсть продукцiї за рахунок впровадження протирадiацiйних заходiв, що вiдпрацьованi за пiсляаварiйний перiод.
При цьому слiд зважувати на те, що практично на всiй територiї, що забруднена радiонуклiдами, основним джерелом надходження радiоцезiю в органiзм людей є молоко великої i дрiбної рогатої худоби. Надходження 137
Сs з молоком при його виробництвi у приватних господарствах у декiлька разiв бiльше, нiж у громадських. Це пов’язане з особливостями поведiнки радiонуклiдiв у природних угiддях, де найчастiше випасається приватна худоба i заготовлюється сiно. Тому для виробництва чистої тваринницької продукцiї особливу увагу слiд придiляти органiзацiї годiвлi тварин кормами з окультурених угiдь.
Ще довгий час 137
Cs i 90
2) рацiональне використання кормiв iз рiзним ступенем радiонуклiдного забруднення з урахуванням особливостей метаболiзму радiонуклiдiв у органiзмi тварин та їх господарського призначення;
3) змiна умов утримання i рацiонiв годiвлi на заключнiй стадiї вiдгодiвлi худоби;
4) введення до рацiонiв спецiальних добавок, що зменшують перехiд радiонуклiдiв у продукцiю тваринництва;
5) технологiчна переробка продукцiї тваринництва;
Перехiд радiонуклiдiв з кормiв у продукцiю тваринництва залежить вiд рiвня i повноцiнностi годiвлi тварин, їх вiку, фiзiологiчного стану, продуктивностi та iнших факторiв. Для прогнозування початкової концентрацiї радiонуклiдiв в органiзмi тварин використовують такi параметри: коефiцiєнт концентрацiї (КК
), коефiцiєнт накопичення (КН
) та кратнiсть накопичення (F). КК
являє собою концентрацiю в органi в процентах вiд надходження радiонуклiду з добовим рацiоном; КН
—вiдношення концентрацiї нуклiда в органi i рацiонi; F—вiдношення вмiсту нуклiда в органi, тканинi чи органiзмi в цiлому до вмiсту у добовому рацiонi. Кратнiсть накопичення радiонуклiдiв можна визначити за формулою: F=C/M:Q, де С—концентрацiя нуклiда, Бк/кг, М—маса органу, кг; Q—активнiсть радiонуклiда, що надходить за добу, Бк. У високопродуктивних тварин КК
радiоцезiю в молоцi, як правило, нижчий, нiж у низькопродуктивних. Істотний вплив на величину КП
має збалансування рацiонiв годiвлi тварин за основними i особливо мiнеральними елементами. Інтенсивнiсть переходу 137
Cs iз кормiв в молоко на порядок вища, нiж 90
Табл. 3 Усередненi данi про перехiд радiонуклiдiв iз добового рацiону в продукцiю тваринництва (% вiд вмiсту в рацiонi на 1 кг продукту)
| Вид продукцiї |
Кк
радiонуклiдiв |
| цезiй-137 |
стронцiй-90 |
| Молоко коров'яче |
1 |
0,14 |
| Молоко кiз |
10 |
2 |
| Яловичина |
4 |
0,02 |
|
15 |
0,04 |
| Баранина |
15 |
0,2 |
| М'ясо куряче |
150 |
0,2 |
| М'ясо гусей |
70 |
- |
| Яйця (меланж) |
3, 5 |
- |
Встановлено певний зв’язок мiж вмiстом клiтковини у забрудненому рацiонi корiв при стiйловому утриманнi i переходом 137
Cs у молоко. Так, iз збiльшенням вмiсту клiтковини в рацiонi з 1,3–1,8 до 3,1 кг/добу вiдмiчається зменшення КК
137
Cs вiд 0,9 до 0,7. Його значення в молоцi корiв при стiйловому утриманнi i випасаннi на культурному пасовищi з рiзними рiвнями забруднення трав мало вiдрiзнялись (вiд 0,48 до 0,74). Проте за утримання корiв на малопродуктивному природному пасовищi з рiдким травостоєм можливе багаторазове пiдвищення концентрацiї 137
Cs у молоцi. Це пояснюється низькою якiстю трави на природному пасовищi i поїданням тваринами верхнього шару дернини з високою концентрацiєю радiоцезiю. У середньому для стiйлового перiоду прийнятий КК
137
Cs з рацiону в молоко 0,7, а для пасовищногоצ,9 %.
При радiацiйному контролi надходження радiонуклiдiв в органiзм худоби з рацiоном враховується наявнiсть їх в окремих кормах, що входять до складу рацiону, i КК
в продукцiї.
Для забезпечення виробництва молока i м`яса згiдно з дiючими нормативами встановлюють межi допустимого вмiсту 137
Cs i 90
Sr в рацiонах тварин (табл. 4).
Табл. 4 Гранично допустимий вмiст цезiю та стронцiю в рацiонах с/г тварин, що забезпечує дотримання вмiсту радiонуклiдiв у продукцiї згiдно з дiючими нормами
| ДР-97 |
|
| Продукцiя |
Бк/кг(л) |
| Цезiй |
Стронцiй |
Цезiй |
|
|
100 |
20 |
10000 |
20000 |
|
100 |
20 |
200 |
500 |
| М'ясо ВРХ |
200 |
20 |
5000 |
| М'ясо свиней |
200 |
20 |
1350 |
Для м'язової |
|
200 |
20 |
1350 |
тканини не |
| М'ясо гусей |
200 |
20 |
140 |
нормується |
| М'ясо курей |
200 |
20 |
150 |
К
, де
· ГДВ—гранично допустимий вмiст радiонуклiду в рацiонi, Бк;
· ДР—допустимий рiвень вмiсту радiонуклiду в харчовому продуктi (молоко, м`ясо), Бк/л (кг).
При цьому слiд мати на увазi, що параметри надходження радiонуклiдiв в органiзм тварин i птицi змiнюються залежно вiд вiку. Це очно продемонстровано на прикладi виробництва яловичини (табл. 5).
Табл. 5 Коефiцiєнт концентрацiї радiоцезiю (Кк
) у м’язах худоби рiзного вiку i гранично допустимий вмiст радiоцезiю (ГДВ) у рацiонi мясної худоби
| Вiк худоби, мiсяцiв |
Кк
, % вiд добового |
ГДВ, Бк/рацiон |
| надходження |
| 4 |
36 |
555 |
| 6 |
16 |
1250 |
| 12 |
7 |
2850 |
| 18 |
5 |
4000 |
| >18 |
4 |
5000 |
137
Cs у молоцi i молочнiй продукцiї для харчових потреб не повинен перевищувати 100 Бк/л i 90 за добу в рацiонi дiйної корови повинно бути не бiльше 10 кБк 13790
Sr в добовому рацiонi дiйних корiв складає 20 кБк. Для зручностi при практичному використаннi рекомендацiй розраховано нормативи ГДВ радiонуклiдiв у конкретних кормах на основi типових рацiонiв. Якщо забрудненiсть кормiв радiонуклiдами не перевищує ГДВ, добовий рацiон для дiйних корiв складають за iснуючими нормами згодовування окремих видiв кормiв i поживних речовин. Приблизний склад рацiону для корови з надоєм 10 кг i ГДВ радiонуклiдiв в кормах наведенi в таблицi 6. При забрудненнi окремих видiв кормiв, що перевищує ГДВ, зменшують вмiст радiонуклiдiв у рацiонi за рахунок збiльшення частки чистiших, насамперед концентрованих, кормiв. З таблицi 6 видно, що бiля половини 137
Cs надходить у органiзм ВРХ з травами (сiно та сiнаж), i тому для одержання молока i м’яса, що вiдповiдатимуть нормативним вимогам, зелену масу для сiна i сiнажу для молочної худоби i молодняку на заключному етапi вiдгодiвлi слiд вирощувати на полiпшених угiддях [8].
Табл. 6 Приблизний рацiон для корови з надоєм 10 кг i гранично допустимий вмiст радiонуклiдiв в стiйловий перiод
| Складовi |
Маса, |
Концентрацiя |
Разом |
Концентрацiя |
Разом |
| рацiону |
кг |
Цезiю, |
Цезiю, |
Стронцiю, |
Стронцiю, |
| Бк/кг |
Бк/добу |
Бк/кг |
Бк/добу |
| Сiно |
3 |
1000 |
3000 |
2600 |
7800 |
| Солома |
2 |
370 |
740 |
1850 |
3700 |
| Сiнаж |
6 |
300 |
1800 |
500 |
3000 |
| Буряк |
10 |
200 |
2000 |
100 |
1000 |
| Силос |
10 |
150 |
1500 |
50 |
500 |
| кукурудзяний |
| Концентрати |
3 |
200 |
600 |
100 |
300 |
| Разом |
9640 |
16300 |
При прогнозуваннi вмiсту 137 на зрiджених посiвах озимого жита або пасовищах iз слабкою дерниною i низьким (менше 10 см) травостоєм, коли кiлькiсть радiонуклiдiв, що потрапляє в органiзм iз ґрунтом, може зростати в декiлька разiв.
Основними умовами гарантованого одержання молока в межах вимог ДР–97 є використання кормiв з полiпшених сiнокосiв i орних земель, а також випасання дiйного стада на культурних пасовищах. Важливе значення має якiсний склад рацiону, вмiст у ньому необхiдних мiнеральних речовин i вiтамiнiв.
препаратiв. Використання їх в складi болюсiв, солi–лизунця i комбiкормiв для лактуючих корiв i великої рогатої худоби на заключнiй стадiї вiдгодiвлi дає змогу знизити концентрацiю 137
Сучаснi технологiї утримання м’ясної худоби з урахуванням закономiрностей метаболiзму радiоцезiю в органiзмi тварин дають змогу використовувати забрудненi землi Лiсостепу практично без обмежень. Вже у першi роки пiсля аварiї була запропонована триетапна технологiя вiдгодiвлi великої рогатої худоби на м`ясо, що дозволяє на першому етапi вiдгодiвлi (вiд 6 мiсяцiв до 12–16 мiс.) використовувати корми з будь-яким рiвнем радiонуклiдного забруднення. На другому етапi, який триває 1–2 мiс. залежно вiд строкiв реалiзацiї тварин, застосовують корми з рiвнем забруднення до 40 кБк/кг. Третiй етап вiдгодiвлi, залежно вiд рiвня забруднення тварин, може тривати 30–60 дiб з використанням кормiв, на порядок “чистiших”, нiж на першому етапi, i дає змогу за цей строк практично у 5–8 разiв знизити рiвень 137
Cs в органiзмi тварин за рахунок його виведення. У жуйних тварин залежно вiд вiку i продуктивностi перiод напiввиведення 137137
Cs у м’язовiй тканинi легко визначають за загально вiдомою методикою прижиттєвого визначення концентрацiї радiоцезiю в органiзмi тварин.
радiоактивного забруднення територiї дає змогу практично в кожному господарствi зони Лiсостепу знайти можливiсть органiзувати кормову базу для м`ясної худоби з одержанням кiнцевої продукцiї згiдно з вимогами ДР–97.
Якщо радiоактивне забруднення кормiв перевищує допустимi рiвнi i не дає змоги нормувати вмiст 137
Cs у добовому рацiонi на рiвнi до 5 кБк, то вирощують i вiдгодовують тварин у два етапи. На першому етапi утримують тварин за прийнятою в господарствi технологiєю без обмежень, що дає змогу повнiстю використати весь ресурс кормiв у господарствi, включаючи найзабрудненiшi. Але на останнi два мiсяцi вiдгодiвлi складають рацiони, у котрих вмiст 137 з однорiчних трав, коренеплоди, концентрати.
Контролювати рацiони за вмiстом 90 використанню сорбентiв. Найефективнiшим з усiх препаратiв, здатних вибiрково утворювати у шлунково–кишковому трактi тварин нерозчиннi сполуки з цезiєм, на теперiшнiй час вважається фероцин. Фероцин та його похiднi не проникають крiзь стiнки кишково–шлункового тракту i виводяться з органiзму з продуктами обмiну. Токсиколого–гiгiєнiчнi дослiдження переконливо пiдтвердили нешкiдливiсть препарату як для тварин, яким вводять препарат, так i для людей, якi споживають продукцiю вiд цих тварин. Препарат дозволено використовувати i для вживання людям.
Вiд корiв, що протягом 18 мiсяцiв споживали фероцин у дозi 6 г/добу на голову, за два отелення не вiдмiчено будь–яких вiдхилень клiнiко–фiзiологiчних показникiв у корiв–матерiв та їх нащадкiв. Препарат дається тваринам один раз на добу за ретельним перемiшуванням його з концентрованими кормами. При згодовуваннi фероцину лактуючим коровам суттєве зниження надходження 137
Сs в молоко вiдмiчається вже на третю добу, а максимальний ефект досягається через 15 дiб (табл. 7).
Табл. 7 Ефективнiсть використання фероцетину для зниження вмiсту Цезiю-137 у продукцiї тваринництва
| Вид тварин i продукцiї |
|
ВРХ |
Свинi |
Вiвцi |
Гуси |
| Молоко |
М'ясо |
М'ясо |
М'ясо |
М'ясо |
| Доза, г*добу/голову |
6 |
6 |
1 |
1 |
0,15 |
| Час досягнення |
15 |
20-30 |
20-30 |
20-30 |
20-30 |
| максимального ефекту, дiб |
| Кратнiсть зниження кiль |
8. 0-10 |
3. 0-4 |
3 |
7. 0-8 |
|
| костi цезiю у продуктi |
Висока ефективнiсть у зниженнi надходження радiоактивного цезiю в молоко та м'ясо великої рогатої худоби досягається введенням тваринам спецiальних пiлюль (болюсiв), що мiстять фероцин та iншi сорбуючi компоненти. Болюси вводять коровам у рубець на початку пасовищного сезону через рот у кiлькостi 2–3 шт. на голову за допомогою спецiальних iнструментiв—болюсоiн’єкторiв. Помiтне зниження концентрацiї 137
Сs у молоцi вiдмiчається вже на третю добу. Максимальне зниження (до 5–7 разiв) досягається на 10–15 добу. Ефект зберiгається протягом 2–2,5 мiсяцiв, пiсля чого слiд повторити введення болюсiв.
молока знижується у 2–5 разiв.
137
Cs в 1,5–2 рази. Ефективнiшi модифiкованi цеолiти, якi використовуються разом з концентрованими кормами (до 10 % сорбенту в сумiшi).
137137
Cs на “чистих” кормах за 3 мiсяцi знижується лише у 3–5 разiв. При годiвлi тварин зеленими кормами i немитими коренеплодами (40–60% рацiону) забрудненiсть свинини рiзко пiдвищується, особливо за лiтньо–табiрного утримання. Спостерiгається значне пiдвищення забруднення свинини при випоюваннi тваринам сироватки або молока. Враховуючи те, що заключна вiдгодiвля свиней не є ефективним методом очищення органiзму, при їх розведеннi слiд обмежувати, а наприкiнцi вирощування—повнiстю виключати з рацiонiв забрудненi радiонуклiдами корми [9].
Пiд час вирощування i вiдгодiвлi свиней широко застосовують рацiони з переважанням концентратiв, картоплi й коренеплодiв. Картопля та коренеплоди за весь перiод вiдгодiвлi можуть забезпечити 50% поживностi рацiону. В зв'язку з тим, що цi види кормiв характеризуються бiльш низьким вмiстом радiонуклiдiв, нiж грубi, можна одержувати свинину в 5–10 разiв менш забруднену, нiж м'ясо ВРХ i овець.
Особливостi ведення птахiвництва. Для зменшення радiонуклiдного забруднення м'яса курей та яєць у лiтнiй час птицю необхiдно утримувати на закритих майданчиках, а до рацiону включати зелень, вирощену на рiллi. В зимовий перiод концентрацiя радiонуклiдiв у продукцiї птахiвництва знижується. В цей перiод слiд лише забезпечити птицю повноцiнними за мiнеральними речовинами та вiтамiнами кормами. При виробництвi яєць та м’яса бройлерiв кiлькiсть 137
Cs у добовому рацiонi птицi не повинна перевищувати 130 Бк.
137
Cs в органiзм людини за споживання гусятини. При розведеннi гусей слiд мати на увазi їхню високу здатнiсть накопичувати та виводити радiоцезiй. Рекомендується вольєрно–вигульне утримання птицi, що виключить надходження радiонуклiдiв з частками ґрунту. Гусей, якi виросли на забрудненiй територiї, слiд перевести на "чистi" корми за один мiсяць до забою при вольєрному утриманнi з переважно комбiкормовими рацiонами [9].
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
особливостi територiї. Ми розглянули органiзацiї технологiчних процесiв виробництва доброякiсної продукцiї в умовах рiзного радiоактивного забруднення на територiї України та з’ясували, що вся проблема в радiоактивно забруднених кормах.
Ми розглядали можливiсть зменшення надходження радiонуклiдiв та етапи органiзацiї виробництва доброякiсної продукцiї. Органiзацiя технологiчних процесiв в умовах забруднення територiї продуктами радiоактивного розпаду має базуватися на дотриманнi норм гранично допустимих рiвнiв вмiсту радiонуклiдiв у рацiонах худоби i продукцiї, яку вiд неї одержують. Згiдно з тимчасово допустимими рiвнями (ТДР) вмiсту стронцiю-90 i цезiю-137 для молока - 370 Бк/кг i для яловичини -740 Бк/кг, допустимий вмiст радiоiзотопiв у рацiонi тварин, яка дає молоко не повинен перевищувати 37000 Бк/кг i тварину, яку вирощують i вiдгодовують на м'ясо -18500 Бк/кг. Витримати такi рiвнi радiонуклiдiв у продукцiї можливо кiлькома шляхами: зменшенням надходження радiонуклiдiв в органiзм iз кормами та використання сорбентiв, якi сприяють виведенню нуклiдiв та органiзацiєю годiвлi «чистими» кормами. Проте за будь-яких варiантiв виробництво продукцiї повинно проводитися при умовi повної радiацiйної безпеки для людей, якi працюють i проживають на такiй територiї. В разi, якщо на територiї випасання худоби виявлено завищений радiацiйний фон, необхiдно органiзувати рацiональну годiвлю особин i вилучити можливостi надходження радiонуклiдiв з коротким перiодом розпаду в органiзм.
Якщо рiвнi радiацiї дозволяють людям знаходитися на такiй територiї, тварин термiново переводять на стiйлове утримання i перестають випасати. Годують кормами iз минулорiчних запасiв, якi не забрудненi радiонуклiдами, завезеними iз територiї, що не постраждала вiд радiоактивного забруднення, або навiть тимчасово переводять на пiдтримуючу годiвлю концентрованими кормами при забезпеченнi чистою водою. Як варiант можна використати пасовища, що мають рiвень забруднення бiльш низький.
Рекомендацiї щодо утримання тварин були приведенi такi:
· Для ВРХ - при забрудненнi окремих видiв кормiв, що перевищує ГДВ, зменшують вмiст радiонуклiдiв у рацiонi за рахунок збiльшення частки чистiших, насамперед концентрованих, кормiв. Бiля половини 137
Cs надходить у органiзм ВРХ з травами (сiно та сiнаж), i тому для одержання молока i м’яса, що вiдповiдатимуть нормативним вимогам, зелену масу для сiна i сiнажу для молочної худоби i молодняку на заключному етапi вiдгодiвлi слiд вирощувати на полiпшених угiддях;
· Для свиней – зменшити у кiлька разiв об’єм годiвлi тварин зеленими кормами i немитими коренеплодами, тому що забрудненiсть свинини рiзко пiдвищується, особливо за лiтньо–табiрного утримання. Потрiбно ввести в рацiон корми, що характеризуються бiльш низьким вмiстом радiонуклiдiв, такi як картопля та кормовий буряк;
· Для птахiв - для зменшення радiонуклiдного забруднення м'яса курей та яєць у лiтнiй час птицю необхiдно утримувати на закритих майданчиках, а до рацiону включати зелень, вирощену на рiллi. Рекомендується вольєрно–вигульне утримання птицi, що виключить надходження радiонуклiдiв з частками ґрунту.
В крайньому разi, якщо не можливо виконати всi рекомендацiї, то iншим важливим напрямом зменшення забрудненостi молока i м'яса є використання ентеросорбентiв. Так, доведено, що одним iз препаратiв, який зменшує резорбцiю радiоактивного цезiю, є фероцiанiд, хоча тривале його використання небажане. Особливе мiсце серед ентеросорбентiв належить природним цеолiтам i препаратам, виготовленим на їх основi (хумолiт).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Гродзинський Д. М. Радiобiологiя. – К.: Либiдь, 2001. – 448 с.
3. Кашпаров В. О. Формування i динамiка радiоактивного забруднення навколишнього середовища пiд час аварiї на Чорнобильськiй АЕС та в пiсляаварiйний перiод // Зб. наук. праць «Чорнобиль. Зона вiдчуження», НАН України. — К.: Наук. думка, 2001. — С. 11—46.
5. Ведення сiльського господарства в умовах радiоактивного забруднення територiї України внаслiдок аварiї на Чорнобильськiй АЕС на перiод 1999-2002 рр.: Метод. рекомендацiї / Розроб. Б. С. Прiстер та iн. — К.: Ярмарок, 1998. — 104 с
8. Пути миграции искусственных радионуклидов в окружающей среде. Радиоэкология после Чернобыля: Пер. с англ./ Под ред. Ф. Уорнера и Р. Харрисона. —М.: Мир, 1999. —512 с.
"Київський Унiверситет", 2001. —167 с.
Додатки
1. Коефiцiенти для визначення кiлькостi радiонуклiдiв в урожаї деяких культур ( за одиницю прийнято вмiст 90
Sr i 137
Cs в 1 кг зерна ярої пшеницi)
| Культура |
Величина коефiцiента |
| для 90
Sr |
для 137 |
|
озима
|
1 |
1 |
| 0,35 |
0,40 |
| Жито озиме (зерно) |
0,35 |
0,40 |
| Овес (зерно) |
1,30 |
0,80 |
| Ячмiнь (зерно) |
1,30 |
1,80 |
| Горох (зерно) |
2,00 |
1,90 |
| Кукурудза (зелена маса) |
2,60 |
0,60 |
| Вiко-вiвсяна сумiш (зелена маса) |
2,20 |
1,90 |
| Картопля (бульби) |
0,80 |
0,60 |
2. Орiєнтованi данi забруднення деяких кормiв при щiльностi забруднення 1 Ки/км2
| Корми |
Мiститься в 1 корм. од. |
| для 90
Sr |
для 137
Cs |
Овес зерно
солома
|
-10
) |
1,0 (3·10-11
) |
| 16 |
6,3 |
|
солома
|
0,90 |
0,90 |
| 15 |
6 |
Пшениця яра зерно
|
0,60 |
0,80 |
| 18,70 |
10,00 |
| Кормовi буряки |
6,20 |
20,80 |
| Кукурудза на силос |
21,50 |
4,80 |
|
27,59 |
15,10 |
| Конюшина |
41,20 |
16,50 |
| Лучна трава |
19,00 |
47,60 |
| Сiно природних сiнокосiв |
31,70 |
67,40 |
| Сiно з окультурених лукiв |
15,00 |
46,60 |
|
