Кореневе живлення рослин
. Виборче поглинання елементiв живлення рослинами
кисню, iншi - з грунту у формi води i iонiв мiнеральних солей. Вiдповiдно розрiзняють повiтряне (фотосинтез) i грунтове (кореневе) живлення.
Ускладнення рослин, збiльшення їх розмiрiв супроводилося появою рiзних органiв i тканин, що виконують функцiю поглинання i пересування речовин. Бiльшiсть рослин поглинає воду i мiнеральнi речовини з грунту коренями. Корiнь називають нижнiм кiнцевим двигуном речовин у рослин.
Грунтове живлення у папоротей i насiнних рослин здiйснюється за допомогою кореня. Будова кореня пристосована до поглинання води i елементiв живлення з грунту. В цьому процесi бере участь зона поглинання (всмоктування), яка має кореневi волоски. При розглядi кореневого волоска пiд мiкроскопом видно, що вiн є молодою клiтиною, яка покрита оболонкою, має ядро, цитоплазму i органоїди. На 1 мм2 поверхнi кореня може розташовуватися вiд 200 до 400 кореневих волоскiв. За рахунок цього всмоктуюча поверхня кореня збiльшується приблизно в 18 разiв. Кореневi волоски недовговiчнi, живуть в середньому 10 - 12 дiб, але щодня у мiру зростання кореня на молодiй його дiлянцi утворюються новi кореневi волоски.
Клiтка кореневого волоска поглинає воду завдяки тому, що в нiй мiстяться неорганiчнi i органiчнi речовини, якi створюють високу концентрацiю розчину, перевищуючу концентрацiю грунтового розчину, що оточує кореневий волос. Вода (по законах осмосу) пересувається з менш концентрованого грунтового розчину в бiльш концентрований розчин, який знаходиться в кореневому волоску. В засуху концентрацiя грунтового розчину зростає, i поглинання води кореневими волосками затруднюється.
Деякi рослини видiляють органiчнi кислоти (яблучну, щавлеву i iн), якi володiють великою розчинювальною здатнiстю.
За зоною всмоктування розташована провiдна зона кореня. В неї iз зони всмоктування поступають поглиненi кореневими волосками вода i мiнеральнi речовини. По провiднiй тканинi вони пересуваються вгору по рослинi.
Всмоктування води коренем i її пересування можна знайти по "плачу" рослин i гутацiї. "Плачем" рослин називають видiлення соку (пасоки) з перерiзаного стебла. Особливо iнтенсивно видiляється пасока весною. Гутацiя - це видiлення крапельок води непошкодженою рослиною по краях листа у закiнчення листових жилок. Гутацiю можна побачити рано вранцi у багатьох рослин, наприклад, у садової суницi, манжети, троянди i iн. "Плач" i гутацiя свiдчать про те, що вода поступає з кореня в стебло пiд тиском. Цей кореневий тиск. Разом з водою в рослину з грунту поступають розчиненi в нiй мiнеральнi солi.
фiзiологiчним процесом, пов'язаним з обмiном речовин. Для поглинання живильних речовин i нормальної життєдiяльностi коренiв необхiднi доступ повiтря до коренiв, сприятлива температура навколишнього середовища, оптимальнi кислотнiсть (рН) розчину, склад i концентрацiя солей в грунтi.
"вологий" i ропео - "працювати", "трудитися"), дозволив встановити, що всi мiнеральнi речовини рослини одержують з їх водних розчинiв. Рiзнi рослини потребують рiзних кiлькостях мiнеральних речовин. Так, рослини пшеницi на площi 1 га поглинають бiльше 40 кг азоту,20 кг фосфору, 25 кг калiя, при урожаї в 30 ц/га жито винесе з грунту 75 кг азоту, 45 кг фосфору i 90 кг калiя. А картопля використовує живильних речовин бiльше, нiж зерновi, багаторiчнi i однорiчнi трави.
даної проблеми обумовлена тим, що рiвень i якiсть мiнерального живлення рослин багато в чому визначають врожай i його якiсть. Споживання рослинами елементiв живлення в онтогенезi визначається багатьма чинниками. Найзначнiшими з них є нерiвномiрнiсть зростання i розвитку, яка обумовлена генетичними особливостями культур i сортiв, грунтово-клiматичнi умови зростання. З останнiх найважливiшим для споживання елементiв живлення є рiвень забезпеченостi рослин вологою i теплом. З метою пiдвищення доступностi елементiв живлення розробленi рiзноманiтнi прийоми обробки грунту, накопичення i збереження вологи в грунтi. Важливе мiсце в рiшеннi цього питання вiдводиться дробовому застосуванню мiнеральних добрив, приуроченностi їх внесення до перiоду найбiльшої потреби рослин в елементах живлення, особливо азоту.
кiлькостях (мiкроелементи - цинк, молiбден, мiдь, залiзо, бор i iн).
Концентрацiя живильних речовин може коливатися в досить широких межах. Органiзм рослини, витягуючи цi речовини iз зовнiшнього середовища, створює в тканинах їх необхiдну концентрацiю. Якщо цих речовин у водi i грунтi достатньо, рослина розвивається правильно, швидко росте, квiтне i плодоносить. При недолiку одного або декiлькох необхiдних речовин наголошується вiдставання в зростаннi, змiна форми рослини, припиняється розмноження. Інодi спостерiгається надлишок тих або iнших хiмiчних елементiв, що також може викликати порушення розвитку рослин.
в нiй цукру - капуста погано зберiгається. При надлишку в грунтi солей азоту в бульбах картоплi знижується змiст крохмалю, у багатьох рослин в клiтках розжарюються нiтрати. Вживання в їжу овочiв, картоплi i iнших продуктiв, що мiстять надлишок нiтратiв, робить шкiдливий вплив на здоров'я людини.
Найважливiшi перiоди в живленнi рослин. Значення пошарового внесення добрив
В рiзнi фази зростання i розвитку потреба рослин в елементах живлення неоднакова. Пiд час зростання рослини бiльшою мiрою потребують в пiдвищеному вмiстi азоту, а декоративно-листяним цей елемент у великiй кiлькостi необхiдний протягом всього життя. У фазах цвiтiння i плодоносiння рослини споживають бiльше фосфору i калiя.
по спiввiдношенню засвоєння основних элементiв - азота, фосфору i калiя.
Для культур, бiльш вимогливих до елементiв живлення (цукровий буряк, кукурудза, картопля i iн), за iнших рiвних умов необхiднi бiльш високi дози добрив. Рiзнi сорти однiєї i тiєї ж культури можуть сильно розрiзнятися по вимогливостi до живильного режиму i сприймання на внесення добрив. Скоростиглi сорти характеризуються бiльш коротким перiодом поглинання живильних речовин i бiльш вимогливi до умов живлення в порiвняннi з пiзньостиглими.
При розробцi системи добрива, визначеннi доз, термiнiв i способiв застосування добрив повиннi бути врахованi вiдмiнностi в чутливостi окремих культур (особливо у молодому вiцi) до концентрацiї живильних речовин в грунтовому розчинi, в засвоюючiй здатностi кореневої системи i характерi її розвитку (потужностi, глибинi проникнення i т. д.), у вимогливостi до реакцiї середовища.
Гетерогенний розподiл добрив в грунтi робить великий вплив на трансформацiю елементiв живлення, зростання i розвиток рослин, функцiональну активнiсть кореневої системи. Все це, природно, повинне знаходити вiддзеркалення i в ступенi використовування елементiв живлення добрив i грунту рослинами. Свiдоцтвом тому є численнi дослiдження, проведенi на рiзних культурах в найрiзноманiтнiших грунтово-клiматичних умовах.
Спостереження показали, що стрiчкове внесення нiтроаммофоса на вилуженому чорноземi разом з позитивним впливом на ростову функцiю рослин пшеницi на початку онтогенезу також пiдвищувало вмiст в надземнiй частинi загального азоту i фосфору. Бiльший вмiст цих елементiв в листi в порiвняннi з розкидним внесенням зберiгався до фази колошения. До фази цвiтiння рослини ярової пшеницi накопичують основну кiлькiсть елементiв живлення. Надалi з початком формування i наливання зерна вiдбувається зниження вiдносного їх вмiсту у вегетативних органах. З даних виходить, що на фонi локального розмiщення добрива процес реутилiзацiї йде бiльш iнтенсивно, нiж при розкидному способi. До фази кущення рослини ярової пшеницi при розкидному i локальному внесеннi, як правило, помiтно розрiзняються i по абсолютнiй кiлькостi накопичених елементiв живлення. До часу настання фази кущення при стрiчковому розмiщеннi добрива рослини накопичували в надземнiй частинi на 20% бiльше азоту i на 41% фосфору, нiж при розкидному способi. При внесеннi половинної норми нiтроаммофоса рослини накопичували майже таку ж кiлькiсть елементiв живлення, що i при повнiй дозi урозкид. Порiвняннi результати по даних варiантах були отриманi i у фазу воскової стиглостi зерна. Проте наявнiсть вогнища високого змiсту елементiв живлення в грунтi на найранiших етапах онтогенезу рослин може гальмувати їх споживання рослинами.
На рiвень споживання елементiв живлення добрив на початкових фазах зростання i розвитку рослин робить вплив як об'єм грунту, з яким перемiшується добриво при розкидному його внесеннi, так i глибина розташування вогнища при локальному способi. В дослiдах на яровiй пшеницi найiнтенсивнiше споживання 15N-мочевины, внесеної спiльно з фосфором i калiєм до початку кущення, наголошувалося при перемiшуваннi добрив з шаром грунту 0-10 см. Перемiшування добрива з шаром грунту 0-25 см гальмувало поглинання азоту добрива до початку iнтенсивного зростання надземної частини рослини. Найтривалiша депресiя в споживаннi рослинами азоту добрива на початку онтогенезу спостерiгалася при внесеннi його суцiльним екраном на глибинi 25 см. Представляється, що основною причиною цього було погiршення позицiйної доступностi елементiв живлення кореневим системам рослин.
Перспективним є пошарово-стрiчкове внесення добрив пiд цукровий буряк. Цiль цього прийому полягає в тому, що повне мiнеральне добриво або тiльки гранульований суперфосфат вносяться безперервною стрiчкою на глибину 12-15 i 25-28 см. В результатi цього рослини цукрового буряка протягом всього вегетацiйного перiоду забезпеченi необхiдною кiлькiстю елементiв живлення в потрiбному спiввiдношеннi. При цьому особливу роль грає той факт, що в другу половину вегетацiї рослини забезпеченi достатньою кiлькiстю доступного фосфору i калiя, посиленим цукронакопиченням. В одному з дослiдiв повне мiнеральне добриво урозкид пiд культивацiю вносилося в дозах: N - 90, P2O5 - 60 i K2O - 100 кг/га. На дiлянках з локальним внесенням дози були пониженi на 1/3. Не дивлячись на це, стрiчкове двох'ярусне розмiщення тукiв було бiльш ефективним, нiж розкидне: пiдвищувався не тiльки урожай, але i цукристiсть коренiв. Локалiзацiя тiльки PK i NK при рiвномiрному перемiшуваннi азоту i фосфору зробила менший вплив на урожай, нiж локалiзацiя всiх трьох елементiв живлення.
Рiчну дозу добрив пiд окремi культури можна вносити в рiзнi термiни i рiзними способами. Термiни i прийоми внесення добрив повиннi забезпечувати якнайкращi умови живлення рослин протягом всiєї вегетацiї i отримання найбiльшої окупностi живильних речовин урожаєм. Розрiзняють три способи внесення добрив: допосiвне (або основне), припосiвне (в ряди, кубла, лунки) i пiсляпосiвне (або пiдгодiвля в перiод вегетацiї).
В основне добриво до посiву вносять гнiй (i iншi органiчнi добрива) i, як правило, велику частину загальної дози вживаних пiд дану культуру мiнеральних добрив.
Припосiвне добриво, розраховане головним чином на забезпечення рослин досяжними формами елементiв живлення в початковий перiод їх життя, має важливе значення i для подальшого розвитку рослин. Сприятливi умови живлення з початку вегетацiї сприяють формуванню у молодих рослин бiльш могутньої кореневої системи, що забезпечує надалi краще використовування живильних елементiв з грунту i основного добрива. Завдяки рядному добриву рослини швидше розвиваються i легше переносять тимчасову засуху, менше ушкоджуються шкiдниками i вражаються хворобами, краще пригнiчують бур'яни.
Основнi родовища калiєвих руд. Сирi калiєвi добрива, їх використовування
Родовища країн ближнього зарубiжжя: Прикарпатське (Україна), Старобiнське (Бiлорусь), найкрупнiшi родовища країн далекого зарубiжжя: Верхньорейнське (Францiя, Нiмеччина), Делаверське (США), Саськачеванське (Канада).
Росiя володiє багатющими запасами сировини для виробництва калiєвих добрив, зосередженими у Верхньокамському родовищi калiєвих солей в Пермськiй областi. Верхньокамське родовище розробляється з 1933 року. Загальнi запаси складають 150 млрд. т. (сильвинiт, карналiт i iн. солi), вмiст КCl в рудi - 18-34%. Здобич ведеться пiдземним способом. Розробка ведеться двома пiдприємствами в Пермськiй областi - ВАТ "Уралкалiй (р. Березняки) i ВАТІВ" "Сильвiнiт" (р. Солiкамськ), потужностi яких дозволяють випускати до 6,5 млн. т. продукцiї щорiчно.
ВАТ "Сильвiнiт" - одне з найбiльших пiдприємств Росiї по виробництву мiнеральних добрив. В його склад входять три рудоуправлiння iз закiнченим циклом виробництва, шахтобудiвне управлiння, промисловий порт. На пiдприємствi працює дослiдна станцiя, яка проводить агрохiмiчнi дослiдження ефективностi калiєвих добрив. На сьогоднiшнiй день калiй хлористий гранульований, який виробляється на ВАТИ "Сильвiнiт", є одним з кращих за якiстю в Росiї i країнах СНГ. Вiн має найнижчий рiвень гiгроскопiчностi i найвищi показники, що гарантує збереження якiсних характеристик продукту при транспортуваннi i зберiганнi.
Основнi види дiяльностi ВАТА "Сильвiнiт" - виробництво i реалiзацiя висококонцентрованих, екологiчно чистих, високоякiсних калiєвих добрив, вживаних пiд будь-якi сiльськогосподарськi культури i на рiзних типах грунтiв; виробництво i реалiзацiя рiзних видiв солей для промисловостi i сiльського господарства.
ВАТ "Уралкалiй" є єдиним в Росiйськiй Федерацiї виробником бiлого (галургiчного) хлористого калiя зi змiстом К2О не менше 62% в дрiбнокристалiчнiй i стандартнiй (знепиленої) формах. Тiльки тут в промислових масштабах випускається хлористий калiй реактивної чистоти iз змiстом корисного компоненту не нижче 99,8 вiдсотки для фармацевтичної промисловостi. На пiдприємствi налагоджений випуск комплексних мiнеральних добрив i сумiшей (NPK - добрива) удобрювачiв, якi використовуються в особистих пiдсобних господарствах.
Родовища калiєвих руд є також у Волгоградськiй, Оренбургськiй областях. Зона БАМа має в своєму розпорядженнi крупний сировинний потенцiал калiєвих солей (Сакунське родовище синнiрiтов в Читинськiй областi i Непське родовище хлористих калiєвих солей в областi Іркутська).
Калiєвi добрива є другими за об'ємом виробництва видом добрив в Росiї: в 2000 р. на їх частку припадало 32,8% загальнi випуски.
Сирi калiєвi солi, i розмолотi природнi калiєвi руди (сильвiнiт, карналiт, каїнiт), ефективнi на рiзних грунтах при внесеннi пiд картоплю, коренеплоди, льон, тютюн i iншi культури, якi споживають багато калiя. Промисловий вмiст К2О в рудi 12-13%.
Використовуються також калiєвi солi, якi одержують шляхом змiшення сирих калiєвих солей з концентрованими, звичайно з хлористим калiєм - 30-ти i 40% -нi калiєвi солi.
Змiст натрiю (в калiєвiй солi i сильвiнiтiв) погiршує фiзико-хiмiчнi властивостi багатьох грунтiв, особливо чорноземних, каштанових i солонцових.
Всi калiєвi добрива в грунтах глинистих i суглинних закрiплюються в тому мiсцi, куди вони внесенi, глибоко вниз з водою вони не проходять. На легких пiщаних грунтах вони не закрiплюються або закрiплюються слабо. Тому якщо на глинистих грунтах калiєвi добрива можна вносити i з осенi, то на легких пiщаних грунтах цього робити не можна. Можуть бути великi втрати калiя. Калiєвi добрива на глинистих грунтах треба закладати глибоко - ближче до коренiв.
Добрива, що мiстять хлор (зокрема, калiєву сiль) в пiдвищених дозах, краще вносити восени (хлор вимивається з грунту, калiй залишається). В звичайних дозах цi добрива можна вносити i восени i весною, але все таки осiнньому внесенню, особливо пiд червону смородину, малину, виноград i суницю, треба вiддати перевагу.
Нiтрофоська. Виробництво i застосування
НІТРОФОСЬКА - це складне азотно-фосфорно-калiєве добриво для застосування пiд все вирощуванi культури на всiх типах грунтiв.
Склад: фосфор-10%, азот-11%, калiй-11%.
Агрегатний стан - твердий гранульований продукт.
Призначення - для основного внесення, для припосiвного внесення, для пiдгодiвлi.
Спосiб застосування:
Основне внесення: при перекопуваннi грунту восени або весною пiд картоплю i овочевi культури 40-60 г/м2 на окультурених грунтах i 80-120 г/м2 на неокультурених. Пiд суницю i малину весною вносять 30-40 г/м2. При посадцi плодово-ягiдних i декоративних дерев i чагарникiв вносять 70-300 г в посадкову яму, пiсля внесення грунт ретельно перемiшують.
Пiдгодiвля в перiод вегетацiї рослин:
2-3 рази за сезон по 30-40 г/м2, з подальшим поливом.
При внесеннi в сухому видi добрива рiвномiрно розподiляють по поверхнi грунту з подальшим закладенням (перекопування або спушення) у вологий шар грунту або при необхiдностi поливом.
добриву характеризувалися бiльш високим, нiж при перемiшуваннi добрива з грунтом, змiстом не тiльки загального, але i бiлкового азоту. Найзначущiшi вiдмiнностi за змiстом небiлкового азоту в листi по варiантах досвiду спостерiгалися на початку активного накопичення рослинами бiомаси, тобто в перiод трубкування. При стрiчковому розподiлi нитрофоски воно було майже в два рази нижче, нiж при перемiшуваннi зi всiм об'ємом грунти.
Заходи безпеки: При роботi слiд дотримувати загальнi вимоги i правила особистої гiгiєни, користуватися гумовими рукавичками. Пiсля роботи вимити руки i особу водою з милом.
Заходи першої долiкарської допомоги: При попаданнi на шкiру - змити водою з милом. При попаданнi в очi промити великою кiлькiстю води. При попаданнi в шлунок дати випити декiлька стаканiв води, викликати блювоту i негайно звернутися до лiкаря (при собi мати тарну етикетку або iнструкцiю по застосуванню). Тару, що звiльнилася, спалюють або утилiзували з побутовим смiттям в спецiально вiдведених мiсцях. Добрива, що розсипаються, збирають i використовують по прямому призначенню.
Берегти в сухому закритому примiщеннi, окремо вiд продуктiв, лiкiв i кормiв; мiсцях неприступних для дiтей i тварин.
Комплексне використовування бобiв сидератiв. Добриво сидератiв
Сидерати - це рослини або сумiш рослин, посiяна з метою збагатити грунт органiкою i живленням. Сидерати - могутнi вiдновники грунтової родючостi, iстиннi зеленi лiки для грунту. Сидерати вирощують культури, що дають багато зеленої маси. Боби сидерати бiльш цiннi. Перевага їх в тому, що вони збагатили грунт не тiльки органiчною речовиною (гумусом), але i азотом, засвоєним бактерiями безпосередньо з повiтря.
Боби (горох, нут, у нас - бабин, або пупатiй горох, боби, квасоля, соя, чечевиця, i трави: вiка, однорiчний люпин, еспарцет, мишачий горох, сачевичник, люцерна i конюшина) мiстять на коренях колонiї бактерiй - азотофiксаторiв - i сильно збагатили грунт азотом. Якщо рослина боба використана як сидерат, то в грунтi буде створений запас азоту на 2-3 роки. Всi вони холодостiйкi i рано сходять. Коренi їх могутньо спушують землю. Сидерати часто використовують пiд поєднання культур бобiв i зернових (жито, овес).
тiльки першi 2-3 роки. Надалi, коли коренева система кущiв малини розростеться i займе всi мiжряддя, сидерати не висiвають.
Висiвають сидерати в другiй половинi лiта (кiнець червня - початок липня). Смуги по рядах шириною 1 м залишають вiльними вiд сидератiв. На 1 м2 площi мiжрядь потрiбно насiння: люпину синього 18-20 г, вiковiвсяної сумiшi 15 г (10 г вiки i 5 г вiвса), гороху 12,5 г i гiрчицi 1-1,5 р. Перед посiвом мiжряддя необхiдно прокультивувати, а в зонi достатнього зволоження i важких грунтiв дрiбно переорати (скопати). Одночасно з цим грунт треба заразити клубеньковими бактерiями, специфiчними для даної рослини боба (розкидання вологого грунту, узятого з дiлянки, де ранiше оброблявся вказаний сидерат, бо присутня обробка насiння нiтрагином - культурою клубенькових бактерiй).
Перед їхнiм заорюванням бажано повторно внести фосфорнi добрива. Насiння обробляється нiтрагином або земляною суспензiєю, приготованою з грунту з дiлянки, де ранiше обробляли люпин.
Сидерати, висiянi в другiй половинi лiта, встигають дати до кiнця осенi велику зелену масу, яку закладають в грунт. Для бiльш рiвномiрного розподiлу зеленої маси за всiєю площею мiжряднi сидерати перед закладенням пiдкошують. Люпин i iншi боби на зелене добриво заорюють у стадiї утворення бобiв.
Пiсля збору урожаю бобiв їх бадилля можна закопати як добриво в пристволових кругах плодових дерев.
З сидератами в грунт вноситься велика кiлькiсть органiчних речовин. В середньому їх заорювання еквiвалентне внесенню 30-50 т/га гною. Гнiй - класичне органiчне добриво, його iнодi називають перлиною землеробства. І, проте, сидерати перевершують його у багатьох вiдношеннях. По-перше, вони обходяться дешевше. Їх не треба транспортувати на полi. По-друге, вони не мiстять насiння смiтних рослин в такiй кiлькостi, як це властиво гною. І якщо сидерати використовують для рослини бобiв, то за один сезон грунт додатково одержує вiд 100 до 400 кг/га бiологiчно чистого азоту. Пiсля сидератiв якiсть продукцiї рослинництва завжди вище: бiлковiсть зерна пiдвищується, а нiтрати не нагромаджуються. У картоплi сидерати пiдвищують крохмальнiсть, у цукрового буряка - цукристiсть.
В порiвняннi з iншими способами боротьби з дегумификацiею грунтiв сидерати вiдрiзняються ще однiєю важливою перевагою. Як i смiтнi рослини, за рахунок бiльш глибоких кореневих систем бiльшiсть сидеральних культур здатнi активiзувати геохiмiчний обмiн мiж пiдгрунтям i її орним горизонтом. Особливо важливий цей процес для таких елементiв, як фосфор, кальцiй, мiкроелементи. Тiльки по фосфору однорiчна культура сидератов замiнить внесення його в кiлькостi 25 кг.
Класичним способом використання сидеральних культур є вiдведення для них особливого поля в сiвозмiнi. Цей спосiб дає найбiльшу зелену масу, але економiчно в умовах максимiзацiї вiддачi землi вигiдний не завжди. Тому в даний час окремi поля пiд сидерати не вiдводять. Частiше їх просто впихають в сiвозмiну за рахунок ущiльнення.
сидератами беруть культури з повiльним розвитком: багаторiчний люпин, озиму або ярову вiку, сераделлу або однорiчний райграс. Розвиваючись пiд запоною основної культури, цi сидерати як би доїдають залишки азоту i вуглекислого газу i тим самим пiдвищують загальну ефективнiсть сонячної батареї. Живуть вони, таким чином, в своїй екологiчнiй нiшi i особливо шкiдливого впливу на основну культуру не надають. Якщо i вiдбувається деяке зниження їх врожайностi, то воно з лишком окупається урожаєм наступного року, коли позначиться плiдний ефект сидерального добрива. Пiсля прибирання основної культури сидеральна культура продовжує рости i встигає накопичити значну масу. Заорюють такi сидерати звичайно навеснi наступного року.
Використовування агрохiмiчних картограм в господарствах
Агрохiмiчна картограма показує забезпеченiсть грунтiв живильними елементами або потребу у вапнуваннi i гiпсуваннi. Агрохiмiчна картограма - своєрiдна вiзитна картка поля. Вона дає уявлення про кислотнiсть грунту, вмiсту в нiй фосфору, калiя i iнших речовин.
Ефективнiсть добрив залежить вiд багатьох чинникiв, проте, основою рацiонального використовування добрив служать картограми, що вiдображають кiлькiсну характеристику агрохiмiчних показникiв. Вони дозволяють правильно розмiстити польовi культури з урахуванням їх агрохiмiчних особливостей по полях сiвозмiн, встановити дози добрив, необхiднiсть проведення хiмiчної мелiорацiї грунтiв i т. д. На основi картограм можна вести планомiрну роботу по пiдвищенню родючостi грунтiв сiльгоспугiдь, що зрештою сприяє зростанню урожаю.
ними, багато господарств добилися рiзкого пiдвищення родючостi полiв, одержують високi i стiйкi урожаї.
В 1991 р. РосНiiЗемпроект розробив "Методичнi рекомендацiї по грунтовому i агрохiмiчному обстеженню селянських (фермерських) господарств". Вiдповiдно до цiєї методики для проведення обстеження земель, пiдготовки грунтових карт i агрохiмiчних картограм фермерських земельних дiлянок, необхiдна топографiчна основа мiсцевостi в масштабi 1: 5000.
грунтiв. Поле незалежно вiд строкатостi грунтового покриву (що враховувалося в колишнiй методицi вiдбору зразкiв), пропонується дiлити за допомогою маркувальних прапорцiв на квадрати середньою площею вiд 0,4 до 2,4 га (залежно вiд конкретних умов). З кожного квадрата поля береться вiд 6 до 12 грунтових проб для складання змiшаного зразка. Грунтовi зразки аналiзують, а результати аналiзу використовують при складаннi агрохiмiчних картограм, виконаних також у виглядi сiтки квадратiв. Агрохiмiчне картограмування проводять раз в три роки.
Внесення добрив вiдповiдно до агрохiмiчних показникiв грунтiв здiйснюють розкиданнями "Soilection rig" з електронним монiтором, регулюючим внесення добрив по квадратах картограми. Користуючись новими картограмами, є можливiсть вирiвнювати на полях запаси доступних живильних речовин, що гарантує отримання однорiдного урожаю по всьому полю i значний економiчний ефект.
| 
