Земельний кадастр

Земельний кадастр ЗМІСТ ВСТУП................................................................................................................... 3 1 ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР: ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ...................................... 6 1. 1 Загальнi вiдомостi i складовi частини земельного кадастру............. 6 1. 2. Сучаснi методичнi положення земельного кадастру i використання земель.................................................................................. 12 1. 3. Інформацiйна система земельного кадастру..................................... 15 2. 1. Кадастрове зонування.......................................................................... 19 ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................... 33 ВСТУП Згiдно статтi 13-14 Конституцiя України гарантує кожному громадянину право власностi та право користування землею та iншими природними об'єктами вiдповiдно до закону. На даний час в Українi завершився третiй етап земельних перетворень. Вiдбулися принциповi, глибокi змiни в формi власностi на землю, розв’язана проблема забезпечення громадян земельними дiлянками, введена платнiсть за землекористування, створеннi передумови для розвитку ринку землi, був введений в дiю з 1. 01. 2002 року Новий Земельний Кодекс України. Необхiдно зазначити, що даний перiод є не лише рубежем iсторичних вiх в розвитку суспiльства, а й вiдлiку здiйснення якiсно нових завдань щодо формування земельних вiдносин. Земельнi перетворення в Українi – це справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих крокiв, консолiдацiї зусиль вчених, економiстiв, фахiвцiв рiзного профiлю. Не таємниця, що земельна реформа покликана передусiм вiдродити реального власника землi, здiйснювалася дуже обережно аж до прийняття Указу Президента України вiд 03. 12. 1999 р. “Про невiдкладнi заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економiки”. Проведення земельної реформи – це дуже складний та довготривалий процес i щоб реалiзувати його успiшно, прийти до очiкуваних результатiв, вiн повинен базуватися на глибокому продуктивному веденнi необхiдного комплексу землевпорядних робiт. Важливу роль у здiйсненнi земельної реформи вiдiграє земельний кадастр. Земельний кадастр, як вiдомо, ве­деться з метою iнформацiйного забез­печення учасникiв земельних вiдносин при реалiзацiї їхнiх повноважень по во­лодiнню, користуванню i розпоряджен­ню землею. У процесi формування цих вiдносин, обумовленого особливостями використання землi, розвитком науково-технiчного прогресу та змiною соцiаль­них факторiв змiнювались завдання, методи i технологiї земельного кадаст­ру, а також область застосування його iнформацiї. За всiх часiв людство шу­кало найбiльш оптимальнi i найбiльш опрацьованi способи ведення кадастру - на перший план виходили реальна або парцелярна системи; у кадастрi зна­ходили висвiтлення переважно правовi, облiковi або оцiночнi данi. Тобто, перед суспiльством завжди гостро стояла про­блема вiдповiдностi кадастру сформо­ваним земельним вiдносинам, рiвню розвитку продуктивних сил i науково-технiчного прогресу, а також пошуку шляхiв вдосконалення кадастрових процедур. Актуальнiсть дослiдження: у нашiй країнi з початком земельних перетворень значення земельно-кадастро­вої iнформацiї ще бiльш зросло, тому що в її об'єктивностi стали зацiкавленi не тiльки державнi органи i господарськi структури, але i практично всi громадя­ни та юридичнi особи, залученi до зе­мельних вiдносин. Самi земельнi вiдносини за останнє десятилiття зазнали принципових змiн. У першу чергу, це змiна форми власностi на землю, залу­чення її в ринковий оборот i введення земельного податку. При цьому кадастр, як iнформацiйна iнфраструктура i ме­ханiзм регулювання земельних вiдносин, стає все бiльш складним у порiвняннi з кадастром попереднiх десятирiч. Об’єкт дослiдження: земельний кадастр. Мета дослiдження: розкрити поняття земельного кадастру та його ролi у сучасному вирiшеннi проблем земельних правовiдносин. Завдання роботи: - проаналiзувати iнформацiю про земельний кадастр України та його роль у встановленнi нових земельних правовiдносин; - виявити проблемнi питання в земельному законодавствi, пов’язанi з земельним кадастром; - розкрити регулюючу сутнiсть земельного кадастру. Методи дослiдження: метод правового аналiзу, порiвняльний, дiалектичний, синтетичний. 1 ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР: ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ Слово "кадастр" походить вiд латинських слiв “сарut”, що означає "податковий предмет" та “сареtasturm” - "опис податкових предметiв". Спочатку пiд кадастром розумiлася книга, в якiй вказувалися вiдомостi про предмет оподаткування. З виникненням i розвитком держави земля стала основним джерелом державних доходiв i у зв’язку з цим об’єктом оподаткування. Внаслiдок цього на певних етапах розвитку суспiльства з'явилася необхiднiсть у точному облiку земель, а вiдтак i їх оцiнцi як об'єкта господарювання й оподаткування. Так, ще у Стародавньому Єгиптi (4 тисячi рокiв тому) удобренi розливами рiки Нiл землi облiковувалися у кiлькiсному i якiсному аспектах з-метою вилучення п'ятої частини доходiв i встановлення права власностi на землю. Такi дiї з облiку та оцiнки земель проводилися двiчi на рiк таксаторами - чиновниками фараона. В Аравiйськiй пустелi, у Теллосi були знайденi халдейськi таблицi з першими планами територiї й описом мiста Данги, якi належали до 4000 року до нашої ери. Найстарiша кадастрова карта, яка дiйшла до нас, зберiгається в Туреччинi у Стамбульському музеї. Це глиняна табличка iз зображенням районiв, якi пiдлягали оподаткуванню. Цей документ належить приблизно до 2200 року до нашої ери. Цiкавим кадастровим документом, створеним у далекому минулому ацтеками, є карта долини озера Шогимiлко (мiсячне), виготовлена на великому листi стародавнього "паперу", яким була кора дерева. На цiй картi показана мережа осушувальних каналiв, дорiг, близько 400 будинкiв iз зображенням господаря iєроглiфом його iменi, дiлянка землi, осушеної дренажем придатної для вирощування сiльськогосподарських рослин. Вiдомостi про поземельнi кадастри знаходять також у Стародавньому Китаї, Месопотамiї, Стародавнiй Грецiї i Римi, де вони успiшно велися. З розвитком суспiльства змiнювалися форми оподаткуваннi населення, а тому вносилися певнi змiни у земельний кадастр, результатi чого розрiзняють такi три основнi його види: 1) за маєтками (господарствами); 3) за окремими дiлянками (парцелами). – оцiнку окремих земельних дiлянок. Порiвняльна оцiнка землi у кадастрi проводилася за даними ринкових цiн на землю або за чистим доходом. В умовах приватної власностi ринковi цiни на землю часто служили показником її якостi. Малося на увазi, що цiна землi вiдображає її дiйсну дохiднiсть. Тому земельний кадастр, який проводився на, основi ринкових цiн на землю» дiстав назву, реального кадастру. У реальному земельному кадастрi оцiнка земель проводилася в цiлому щодо маєтку або садиби. При цьому не вимагався детальний обмiр земель, подiл на угiддя та бонiтування ґрунтiв. Виходячи з того, що оцiнка земель проводилась залежно вiд iснуючих цiн продажу на землю, то результати реальних. кадастрiв виявлялися не завжди точними i тому цей видземельного кадастру не знайшов значного поширення. Бiльшiсть земельних кадастрiв базувалася на вiдмiнностях, дохiдностi вiд землi за середнiм, чистим доходом, який визначався як середня рiзниця мiж нормальним валовим доходом i затратами виробництва, взятими за декiлька останнiх рокiв. Роки з рiзкими вiдхиленнями клiматичних умов до розрахункiв не бралися. При визначеннi чистого доходу виходили iз середньої нормальної дохiдностi, яку можна одержувати на землях даного району при однакових середнiх умовах ведення господарства i середньому рiвнi землеробської технiки. У лiтературi цей вид земельного кадастру називають парцелярним, оскiльки вiн проводився за чистим доходом з окремих дiлянок (парцел). Земельнi кадастри буржуазних держав сприяли посиленню експлуатацiї й розорення селянських господарств, але мали й позитивний бiк вони характеризувалися комплекснiстю робiт i достатньо глибокою детальнiстю польових обстежень на точнiйкартографiчнiй основi. Слiд зазначити, що науково-методичнi й практичнi аспекти земельно-кадастрових робiт на територiї України в минулому мають наукову цiннiсть та практичне значення при проведеннi земельного кадастру i в наш час. [6] Державний земельний кадастр має важливе народногосподарське значення. Його данi служать для органiзацiї ефективного використання земель i їх охорони, планування народного господарства, управлiннi земельними ресурсами, яке потребує цiлеспрямованого впливу на їх використання i охорону. Необхiднiсть ведення державного земельного кадастру зумовлюється потребами суспiльного виробництва. Стан його ведення в Українi залежить вiд потреб суспiльного ладу в минулому i сучасних потреб переходу до ринкової економiки. Система його даних в минулому за умов соцiалiстичного ладу зводилася в основному до реєстрацiї землекористувань i кiлькiсного облiку земель за видами угiдь, що повнiстю задовольняло потреби соцiалiстичної економiки на перших етапах. 12 сiчня 1993р. №15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру». Вiдповiдно до цих актiв державний земельний кадастр – єдина державна система земельно-кадастрових робiт, яка встановлює процедуру визначення чи припинення права власностi на земельнi дiлянки i права користування ними та мiстить сукупнiсть вiдмiнностей i документiв про мiсце розташування та правовий режим цих дiлянок, їх оцiнку, класифiкацiю земель, кiлькiсну та якiсну характеристику, розподiл серед власникiв землi й землекористувачiв. Державний земельний кадастр розглядається як єдина державна система земельно-кадастрових робiт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власностi i права користування земельними дiлянками та мiстить сукупнiсть вiдомостей i документiв про мiсце розташування та правовий режим цих дiлянок, їх оцiнку, класифiкацiю земель, кiлькiсну та якiсну характеристику, розподiл серед власникiв землi та землекористувачiв. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрiв iнших природних ресурсiв. громадян з метою регулювання земельних вiдносин, рацiонального використання та охорони земель, визначення розмiру плати за землю i цiнностi земель у складi природних ресурсiв, контролю за використанням i охороною земель, економiчного та екологiчного обґрунтування бiзнес планiв та проектiв землеустрою. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсiв. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: · забезпечення повноти вiдомостей про всi земельнi дiлянки; · запровадження єдиної системи земельно-кадастрової iнформацiї та її достовiрностi. Система державного земельного ка­дастру включає: б) органи, що здiйснюють державне управлiння у галузi державного земель­ного кадастру; в) органiзацiю, ведення та управлiн­ня в галузi державного земельного ка­дастру; г) здiйснення земельно-кадастрових робiт та ведення державного земельно­го кадастру на загальнодержавному, регiональному та мiсцевому рiвнях; ґ) державний i самоврядний конт­роль за здiйсненням земельно-кадаст­рових робiт; д) наукове, кадрове та фiнансове забезпечення державного земельного кадастру; є) суб'єкти та об'єкти державного земельного кадастру; є) державнi i комунальнi науково-дослiднi та проектно-вишукувальнi органiзацiї, приватнi юридичнi i фiзичнi особи, якi здiйснюють земельно-кадас­тровi роботи Державний земельний кадастр має базуватися на наступних принципах: 1) комплексностi, яка передбачає охоплення всiх земель України; 4) документованостi всiєї iнформацiї; 5) безперервностi, що передбачає систематичне виявлення i вiдображен­ня всiх змiн в земельно-кадастрових даних; i плануваннi рацiонально­го використання i охорони земель, здiйсненнi землеустрою, контролю за використанням земель, вирiшеннi зе­мельних спорiв тощо.[8] Згiдно дiючого земельного законодавства та змiсту державного кадастру видно, що його данi не є однорiдними оскiльки включають вiдомостi про правовий, природний i господарський стан земель, тому вiн за своєю структурою включає такi складовi частини: 1. Кадастрове зонування, 2. Кадастровi зйомки, 3. Бонiтування ґрунтiв, 4. Економiчну оцiнку земель, 5. Грошову оцiнку земельних дiлянок, 6. Державну реєстрацiю земельних дiлянок, 7. Облiк кiлькостi та якостi земель. Всi цi складовi частини державного земельного кадастру мають рiзне застосування в загальнiй системi управлiння земельними ресурсами. Державна реєстрацiя земельних дiлянок здiйснюється у складi державного реєстру земель. кадастрових номерiв земельних дiлянок i Поземельної книги, яка мiстить вiдомостi про земельну дiлянку. 1. 2. Сучаснi методичнi положення земельного кадастру i використання земель В умовах коли земля стає товаром реєстрацiя є гарантом захисту прав власникiв землi i землекористувачiв, недоторканостi меж i розмiрiв землеволодiння i землекористування та об’єктiв нерухомостi, розмiщених на їх територiї. Реєстрацiя земельних дiлянок - це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципiв недоторканостi земельного фонду країни й охорону прав власникiв та землекористувачiв на наданi їм в установленому порядку землi [9]. Держава, проводячи реєструвальнi роботи, з одного боку, виступає гарантом права власностi на землю, з другого боку, здiйснює контроль за використанням свого стратегiчного потенцiалу. Спираючись на реєстрацiю земель, вона завжди використовувала її як правову пiдставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвiдомiшу з найдавнiших часiв фiскальну функцiю. надбанням суспiльства i ознакою рiвня його цивiлiзованостi [10,11,12]. В умовах економiчних реформ в Українi значно зросло значення реєстрацiї прав на земельнi дiлянки i тiсно пов'язанi з ними iншi об'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрацiї земельних дiлянок та нерухомого майна, розмiщеного на нiй, має численнi недолiки i в цiлому не вiдповiдає новим, розширеним державним i суспiльним потребам, перебуває на стадiї становлення й удосконалення. Фактично сучасна цiлiсна система введення, накопичення, зберiгання, пошуку, обробки i видачi даних про земельнi дiлянки вiдсутня. Реєстрацiя - це внесення в реєстри (списки, описи, перелiки, вiдомостi, спецiальнi книги) записiв про особи, предмети, певнi факти тощо з метою облiку, надання їм законної сили. Державна реєстрацiя - це процес, необхiдний для виникнення, змiни, переходу, обмеження i припинення прав власностi або iнших прав. Таким чином, державна реєстрацiя земельних дiлянок - це система юридичних та технiчних дiй iз закрiплення прав власникiв землi та землекористувачiв на земельнi дiлянки та нерухомiсть вiдповiдно до чинного законодавства, на основi документiв, що пiдтверджують цi права. Пiдставою для реєстрування будь-якої земельної одиницi, незалежно вiд її адмiнiстративного пiдпорядкування, є документи, єдиного для держави зразка, серед яких: державний акт на право власностi, державний акт на право постiйного користування землею та договори оренди землi. Вiдповiдно до "Інструкцiї про порядок складання, видачi, реєстрацiї i зберiгання державних актiв на право приватної власностi на землю i право постiйного користування землею (в тому числi на умовах оренди) та договорiв оренди землi", затвердженої наказом Держкомзему України вiд 29. 02. 2000 р. №27, для того, щоб вiдбувся факт реєстрацiї, виконують комплекс забезпечувальних робiт, внаслiдок яких бланки документiв наповнюються конкретним змiстом i перетворюються на повноцiннi документи, якi реєструються у вiдповiдних Книгах записiв реєстрацiї. 1) пiдготовчi роботи; 2) визначення меж земельної дiлянки на мiсцевостi; 3) заповнення бланкiв державних актiв i договорiв; 4) реєстрацiя i видача документiв. Виконавши комплекс робiт, здiйснюється запис документiв у вiдповiднiй Книзi записiв реєстрацiї. Книга 1 - Книга записiв реєстрацiї державних актiв на право власностi на землю громадян; Книга 3 - Книга записiв реєстрацiї державних актiв на право постiйного користування землею; Книга 4 - Книга записiв державної реєстрацiї договорiв оренди землi. Поземельна книга, вiдповiдно до вказiвки Держкомзему України №11 вiд 20. 03. 2002 р. "Про запровадження форми Поземельної книги та порядку її ведення", мiстить всi необхiднi правовi, територiальнi, кiлькiснi та якiснi данi i є єдиним джерелом офiцiйної земельно-кадастрової iнформацiї, що гарантується державою фiзичним та юридичним особам. При встановленнi розмежування районiв мiст чи кадастровi квартали (зони) повинна бути забезпечена стабiльнiсть цих територiальних утворень. Кадастрове зонування включає встановлення: а)мiсця розташування обмежень щодо використання земель, б)меж кадастрових зон та кварталiв, в)меж оцiночних районiв та зон, г)кадастрових номерiв (територiї адмiнiстративно-територiальної одиницi). Роботи по впровадженню єдиної системи кадастрової нумерацiї земельних дiлянок виконується державними та iншими землевпорядними органами. При проведеннi операцiй iз земельними дiлянками попереднi кадастровi номери земельних дiлянок зберiгаються на черговому кадастровому планi та архiвах. Кадастровi зйомки – це комплекс робiт, виконуваних для визначення та вiдновлення меж земельних дiлянок. а)геодезичне встановлення меж земельної дiлянки, в)вiдновлення меж земельної дiлянки на мiсцевостi, г)встановлення меж частин земельної дiлянки, якi мiстять обмеження та обтяження щодо використання землi, д)виготовлення кадастрового плану. Економiчна оцiнка земель рiзного призначення проводиться для порiвняльного аналiзу ефективностi їх використання. Данi економiчної оцiнки земель є основою грошової оцiнки земельної дiлянки рiзного цiльового призначення. Економiчна оцiнка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразi. Особливiсть оцiнки сiльськогосподарських земель виходить з того факту, що земля у сiльському господарствi, на вiдмiну вiд iнших галузей, є не лише умовою, але водночас i головним засобом виробництва. Ст. 200 Земельного кодексу України (2001 р.) наголошує, що економiчна оцiнка землi - це оцiнка землi як природного ресурсу i засобу виробництва в сiльському i лiсовому господарствi та як просторового базису в суспiльному виробництвi за показниками, що характеризують продуктивнiсть земель, ефективнiсть їх використання та дохiднiсть з одиницi площi [ 5]. Інформацiйною базою для грошової оцiнки земель сiльськогосподарського призначення є матерiали державного земельного кадастру (кiлькiсна i якiсна характеристика земель, бонiтування ґрунтiв, економiчна оцiнка земель), матерiали внутрiшньогосподарського землевпорядкування, проекти формування територiй i встановлення меж сiльських, селищних рад, встановлення меж населених пунктiв, матерiали iнвентаризацiї земель усiх категорiй, а грошової оцiнки земель, населених пунктiв i земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення, що пiдлягають продажу, - матерiали iнвентаризацiї земель населених пунктiв, економiчної оцiнки їх територiй, генеральнi плани населених пунктiв, схеми генеральних планiв сiльських (селищних) рад, проекти районного планування (проекти територiальної органiзацiї) адмiнiстративних районiв, проекти детального планування. Експертна грошова оцiнка використовується при здiйсненi цивiльно-правових угод щодо земельних дiлянок. Земельний кадастр є основою функцiонування цивiлiзованого ринку землi i нерухомостi будь-якого суспiльства, що в кiнцевому результатi дозволяє ефективно здiйснювати державну полiтику в галузi земельних вiдносин. Це вимагає створення державної автоматизованої системи земельного кадастру i в Українi, головною метою якої є формування iнформацiйної iнфраструктури, яка забезпечує органи державної влади громадян країни iнформацiєю про землю i нерухомiсть та захищає права власникiв землi i землекористувачiв на переданi у власнiсть i наданi у користування землi. Метою автоматизованої iнформацiйної системи державного земельного кадастру є: - наочне вiдображення в комплексi картографiчних i цифрових даних земельного кадастру; - забезпечення оперативного одержання земельно-кадастрової iнформацiї для управлiння земельними ресурсами; - скорочення строкiв, зниження трудових затрат на складання i оформлення земельно-кадастрових документiв та пiдвищення якостi їх виконання; - пiдвищення iнтелектуального рiвня працi iнженерно-технiчних працiвникiв iз земельного кадастру i землевпорядкування. Головним завданням автоматизованої iнформацiйної системи земельного кадастру є: юридична реєстрацiя землеволодiнь, землекористувань та об’єктiв нерухомостi не переданi у власнiсть i наданi у користування землi, в тому числi i на умовах оренди, згiдно з виданими власникам землi i землекористувачам документiв на власнiсть i користування землею; - графiчне вiдображення територiального розмiщення земельних угiдь, даних кiлькiсного i якiсного облiку та показникiв бонiтування ґрунтiв i економiчної оцiнки земель. Таким чином удосконалення земельного законодавства в Українi сприятиме чiткому функцiонуванню земельних вiдносин мiж державою та власниками землi i землекористувачами, стимулюванню рацiонального використання i охорони земель, i соцiального захисту громадян. Однак через вiдсутнiсть належної координацiї контролю з боку державних органiв, несвоєчасне вирiшення ряду органiзацiйних i правових питань реформування земельних вiдносин, реалiзацiя земельних реформ стримується, її темпи залишаються незадовiльними, а також вiдсутнi роботи, якi б дозволили встановити рiвень використання земель на перспективу. Основним i найскладнiшим завданням земельної реформи є реалiзацiя переходу функцiонуючої системи землекористувань рiзних форм господарювання та землекористування на територiї сiльської ради. Основним змiстом земельної реформи є вирiшення таких питань: - видiлення фонду земель ОПГ; - визначення земель громади села – сiльськогосподарських угiдь громадського користування; - формування землеволодiння селянських (фермерських) господарств; - формування мережi основних шляхiв на територiї сiльської ради з врахуванням нової органiзацiї територiї. Вирiшуючи цi питання необхiдно врахувати основнi положення формування здорового i продуктивного агроландшафту. Одним iз основних елементiв виконання цього завдання є розробка складових частин рацiональної системи використання земель, в структурi угiдь, доцiльний виробничий напрямок господарств, структура рослинництва. На сучасному етапi ведення державного земельного кадастру створюється система автоматизованого ведення земельного кадастру. Розроблена i постiйно вдосконалюється система облiку земель (програмний комплекс “Земля”), закладено основу для створення нумерацiї земельних дiлянок на основi класифiкатора об’єктiв адмiнiстративно-територiального устрою України (КОАТУУ), що забезпечує присвоєння унiкального номера кожнiй земельнiй дiлянцi, яка знаходиться на територiї України, завершуються роботи по проведеннi грошової оцiнки земель населених пунктiв i iн. Всi цi заходи дадуть змогу створити ринок земель, забезпечать можливiсть ведення земельного кадастру в ринкових умовах. оскiльки включають вiдомостi про правовий, природний i господарський стан земель, тому вiн за своєю структурою включає такi складовi частини: 1. Кадастрове зонування; 2. Кадастровi зйомки; 3. Бонiтування ґрунтiв; 5. Грошову оцiнку земельних дiлянок; 6. Державну реєстрацiю земельних дiлянок; 2. 1. Кадастрове зонування. Кадастрове зонування – це одна iз складових частин державного земельного кадастру. Вiдповiдно до статтi 197 Земельного кодексу України кадастрове зонування включає : а) мiсця розташування обмежень щодо використання земель. б) меж кадастрових зон та кварталiв. в) меж оцiночних районiв та зон. г) кадастрових номерiв ( територiї адмiнiстративно-територiальної одиницi). Кадастровий план обмежень i обтяжень складається з метою одержання достовiрної графiчної i аналiтичної iнформацiї про наявнiсть, склад, мiсце розташування об’єктiв з особливим режимом використання i меж зон в яких обмежуються тi або iншi види господарської дiяльностi з метою гарантування прав власникiв землi, захисту населення вiд шкiдливих впливiв при господарськiй дiяльностi, роботи об’єктiв, що мають спецiальний режим виробничої дiяльностi. Обмеження – це перелiк дiй (право третiх осiб), що обмежують права власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною дiлянкою. Обтяження на використання землi – це право на земельну дiлянку включаючи право на заставу, оренду, сервiтути, обмеження, обов’язки по договору, рiшення суду про передачу прав i iншi встановленнi законодавством права вiдносно землi. Об’єктами кадастрового зонування являються зони особливого режиму використання земель : -- охоронна зона; -- зона санiтарної охорони; -- прибережна захисна смуга; -- санiтарно-захисна зона; -- зони мiнiмальних вiдстаней; Для забезпечення, створення i функцiонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки, управлiння iнформацiєю у вiдповiднiй iнформацiйнiй системi, пiдтримки зв’язку з iншими галузевими кадастрами та iнформацiй цими системами запроваджено єдину систему кадастрової нумерацiї земельних дiлянок. > “Кадастрова зона” => “Кадастровий квартал” => “Земельна дiлянка”. представлена в такому виглядi : КОАТУУ : НКЗ : НКК : НЗД , де КОАТУУ -- код одиницi адмiнiстративно-територiального устрою України; НКЗ -- номер кадастрової зони; НКК -- номер кадастрового кварталу у межах кадастрової зони; НЗД -- номер земельної дiлянки в межах кадастрового кварталу; : -- роздiльник мiж складовими кадастрового номера. Код одиницi адмiнiстративно-територiального устрою України КОАТУУ складається iз десяти чисел i використовують його тiльки один раз для визначення зовнiшнiх меж населеного пункту чи земель сiльської (селищної) ради, пiсля чого означену територiю подiляють на кадастровi зони, кадастровi квартали, та земельнi дiлянки в межах кадастрового кварталу. Номер кадастрової зони НКЗ у межах територiї визначеної КОАТУУ складається iз двох чисел, а тому максимальна кiлькiсть кадастрових зон в межах населеного пункту чи земель сiльської (селищної) ради становить 99 одиниць. Номер кадастрового кварталу НКК у межах кадастрової зони НКЗ складається з трьох чисел. Максимальна кiлькiсть кадастрових кварталiв становить 999 одиниць. Номер земельної дiлянки НЗД у межах кварталу НКК складається iз чотирьох чисел. Максимальна кiлькiсть земельних дiлянок в межах кадастрового кварталу може становити 9999 дiлянок. Максимальна кiлькiсть земельних дiлянок за даною структурою у межах визначеного КОАТУУ -- об’єкта адмiнiстративно-територiального устрою становить: 99 х 999 х 9999 = 988911099. Для вiдображення розташування i нумерацiї облiкових кадастрових одиниць в кадастровiй картi Космацької сiльської ради створено чотири кадастрових зони, вiдповiдно в кожнiй зонi – кадастровi квартали в населених пунктах та кадастровi земельнi дiлянки сiльськогосподарського призначення за межами населених пунктiв. Індексний код земельної дiлянки в межах вiдповiдної земельної дiлянки та кадастрового кварталу в сiльськiй радi має вигляд : 26 2048360 :01 : 001 : 0001 Важливою умовою проведення об’єктивної оцiнки земель є ретельний облiк природноклiматичних i екологiчних факторiв. З цiєю метою проводять земельно-оцiночне районування. При оцiнцi земель населених пунктiв головним являється встановлення однорiдностi територiї за її ренто-утворюючими факторами, якi впливають на потенцiальну прибутковiсть та iншi соцiально-економiчнi переваги вiд використання земель населених пунктiв. З цiєю метою видiляють земельно-оцiночнi райони. Кожний земельно-оцiночний район характеризується такими факторами як : -- доступнiсть; -- рiвень iнженерно-траспортного забезпечення та благоустрою територiї; -- привабливiсть середовища; -- зручнiсть органiзацiї дiяльностi. Сумiжнi оцiночнi райони, якi однотипнi за функцiональним використанням i близькi за своєю цiннiстю об’єднуються у планувально-економiчнi зони, межi яких вiдображаються на планi населеного пункту. 2. 2 Реєстрацiя землi та нерухомостi Реєстрацiя земельних дiлянок - це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципiв недоторканостi земельного фонду країни й охорону прав власникiв та землекористувачiв на наданi їм в установленому порядку землi [9]. Держава, проводячи реєструвальнi роботи, з одного боку, виступає гарантом права власностi на землю, з другого боку, здiйснює контроль за використанням свого стратегiчного потенцiалу. Спираючись на реєстрацiю земель, вона завжди використовувала її як правову пiдставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвiдомiшу з найдавнiших часiв фiскальну функцiю. Залишаючи право людини на земельну власнiсть i її право на справедливий податок за цю власнiсть, реєстрацiя земель спрацьовує як механiзм правового регулювання i впорядкування земельних вiдносин, будучи надбанням суспiльства i ознакою рiвня його цивiлiзованостi [ 10; 11;12]. В умовах економiчних реформ в Українi значно зросло значення реєстрацiї прав на земельнi дiлянки i тiсно пов'язанi з ними iншi об'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрацiї земельних дiлянок та нерухомого майна, розмiщеного на нiй, має численнi недолiки i в цiлому не вiдповiдає новим, розширеним державним i суспiльним потребам, перебуває на стадiї становлення й удосконалення. Фактично сучасна цiлiсна система введення, накопичення, зберiгання, пошуку, обробки i видачi даних про земельнi дiлянки вiдсутня. Державна реєстрацiя - це процес, необхiдний для виникнення, змiни, переходу, обмеження i припинення прав власностi або iнших прав. Таким чином, державна реєстрацiя земельних дiлянок - це система юридичних та технiчних дiй iз закрiплення прав власникiв землi та землекористувачiв на земельнi дiлянки та нерухомiсть вiдповiдно до чинного законодавства, на основi документiв, що пiдтверджують цi права. Об'єктами реєстрацiї є: - об'єкти землi та нерухомостi; - документи. Суб'єктами реєстрацiї земельних дiлянок є уповноваженi державою реєстрацiйнi органи (установи). Згiдно з "Положенням про реєстрацiю землеволодiнь та землекористувань", затвердженим Державним комiтетом по земельних ресурсах за №144 вiд 23. 08. 2001 р., державну реєстрацiю покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземi України (Центр ДЗК). Знаряддям реєстрацiї землi та нерухомостi є реєстрацiйна система, яка включає персонал, iнформацiйну технiку, технологiю тощо. До складу системи входять фахiвцi, якi офiцiйно здiйснюють реєстрацiю, права i обов'язки яких регламентуються спецiальним положенням. Методом реєстрацiї є внесення записiв у державний реєстр землi та нерухомостi на пiдставi заяв i вiдповiдних документiв, отриманих вiд власникiв, та користувачiв i з iнших джерел [ 14,16]. Державна реєстрацiя земельних дiлянок, згiдно статтi 202 Земельного кодексу України здiйснюється у складi державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин : а) Книги записiв реєстрацiї державних актiв на право власностi на землю та на право постiйного користування землею, договорiв оренди землi iз зазначенням кадастрових номерiв земельних дiлянок; б) Поземельної книги, яка мiстить вiдомостi про земельну дiлянку. Державна реєстрацiя земельних дiлянок – це складова частина земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципiв недоторканостi земельного фонду України i охорону прав землевласникiв, землекористувачiв на данiй їм в установленому порядку землi. Як вiдомо, земельнi дiлянки належать на правах власностi або користування фiзичним або юридичним особам, тому саме при цьому їх можна вважати землеволодiннями або землекористуванням, якi потребують вiдповiдної реєстрацiї. Реєстрацiя – це внесення до спискiв, реєстрiв або спецiальних книг будь-яких осiб, органiзацiй, документiв або запис про змiни фактiв. Стосовно до земельної дiлянки, реєстрацiя передбачає комплекс дiй, якi виконуються у встановленою земельною практикою порядку i вiдповiднiстю iз завданням управлiння земельними ресурсами. Таким чином, державна реєстрацiя земельних дiлянок – це юридичне оформлення права власностi або користування землею закрiплення меж земельних дiлянок в натурi, видача власникам землi i землекористувачам документiв на право власностi чи користування землею, та запис їх у вiдповiдних земельно-реєстрацiйних документах. Документацiя державного земельного кадастру подiляється на : основну i допомiжну. Основна документацiя державного земельного кадастру складається з єдиного державного реєстру земель, кадастрових справ, кадастрових планiв, об’єктiв облiку i чергових кадастрових планiв. До допомiжної документацiї належить книга облiку документiв i книга облiку вiдомостей, каталоги координат, пунктiв межової мережi. Єдиний реєстр земель мiстить сукупнiсть вiдомостей про iснуючi i тi об’єкти облiку, якi припинили своє iснування. Виникнення або припинення iснування об’єкта пiдлягає державному облiку в єдиному державному реєстрi земель. Дата виникнення iснування об’єкта i датою припинення є дати внесення вiдповiдних записiв в єдиний державний реєстр земель. Землеволодiння i землекористування є загально-визначеними поняттями в галузi практичної органiзацiї використання земель, якi пiдлягають обов’язковiй реєстрацiї. Землеволодiння – земельна дiлянка, передана у встановленому порядку у власнiсть громадянам, сiльськогосподарським пiдприємствам, громадським органiзацiям для цiлей, визначених земельним законодавством. Земельна дiлянка при державнiй реєстрацiї є облiково-реєстрацiйною одиницею. до цiлей i призначень, для яких вони наданi землевласникам i землекористувачам. Таким чином, земельна реєстрацiя досить добре забезпечує вивчення земель у правовому вiдношеннi i визначає їхнє господарське положення. Державна реєстрацiя земельних дiлянок i прав на них є третiм структурним блоком державного земельного кадастру. За своєю суттю це процедура перевiрки i юридичного пiдтвердження правильностi iнформацiї в кадастровiй справi i внесення вiдповiдних записiв у поземельну книгу. Принципове значення цих дiй полягає в тому, що з часом занесення даних про право власностi на земельну дiлянку в Поземельну книгу держава гарантує суб’єкту права умови користування земельною дiлянкою, якi зафiксованi у правовстановлюючому документi. І кадастровiй справi ( реєстр обмежень, сервiтутiв). Процедура державної реєстрацiї земельних дiлянок включає: аналiз i юридичну експертизу правовстановлюючих документiв їх вiдповiднiсть чинному законодавству; запис в поземельну книгу; виписку реєстрацiйного свiдоцтва (посвiдчення), вiдмiтку факту реєстрацiї в реєстрацiйнiй картi земельної дiлянки, передачу кадастрової справи; реєстрацiйної карти; свiдоцтво про державну реєстрацiю i його копiю у вiддiл земельних ресурсiв, який вручає свiдоцтво суб’єкта права власностi на земельну дiлянку i передає кадастрову справу в архiв. Первинним правовим документом системи реєстрацiї земельних дiлянок i прав на них є Поземельна книга, яка мiстить в собi всi необхiднi данi для однозначного визначення прав на земельнi дiлянки i є єдиним джерелом iнформацiї, основою для визначення iснуючих прав на землю громадян, юридичних осiб, судових органiв i органiв управлiння. пропонуються логiчнi схеми процесу реєстрацiї земельних дiлянок та взаємодiй вiдомств щодо створення ведення та використання земельно-кадастрової iнформацiї. При реєстрацiї земельних дiлянок приватної форми власностi на землю спочатку реєструють землi, переданi громадянам для будiвництва та обслуговування житлового будинку та господарських будiвель (присадибна дiлянка) та для ведення селянського (фермерського) господарства, для садiвництва, дачного i гаражного виробництва. Окремо реєструють земельнi дiлянки громадян, наданi їм у користування як постiйне, так i тимчасове. Пiсля цього проводиться пiдсумок всiх земель переданих у приватну власнiсть i наданих у користування. Загальну площу земельних дiлянок записують на основi документiв, якi пiдтверджують право власностi, право користування землею. Що до кожного виду власностi i користування землею вказують назву документу, на основi якого проведена реєстрацiя, його номер i дату видачi власнику землi i землекористувачу або номер i дату прийняття рiшення. ВИСНОВКИ На даний час в Українi завершився третiй етап земельних перетворень. Вiдбулися принциповi, глибокi змiни в формi власностi на землю, розв’язана проблема забезпечення громадян земельними дiлянками, введена платнiсть за землекористування, створеннi передумови для розвитку ринку землi, був введений в дiю з 1. 01. 2002 року Новий Земельний Кодекс України. – це справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих крокiв, консолiдацiї зусиль вчених, економiстiв, фахiвцiв рiзного профiлю. Проведення земельної реформи – це дуже складний та довготривалий процес i щоб реалiзувати його успiшно, прийти до очiкуваних результатiв, вiн повинен базуватися на глибокому продуктивному веденнi необхiдного комплексу землевпорядних робiт. Однак фундаментальне завдання, яке ставилось перед земельною рефор­мою - радикально змiнити вiдношення до землi як до нацiонального багатства шляхом розширення спектра форм власностi, залучення до виробництва нових власникiв, зацiкавлених i спро­можних ефективно, рацiонально, по-господарськи та еколого-безпечно вико­ристовувати сiльськогосподарськi зе­мельнi ресурси - практично не вирiше­но. Разом з тим необхiдно вiдмiтити, що до цього часу вiдсутнi скiльки-небудь помiтнi зрушення i у розв'язаннi такого важливого завдання земельної рефор­ми, як розвиток ринкового та неринкового земельного обiгу. Останнiй покли­каний сприяти: - розумнiй концентрацiї сiльськогоспо­дарських угiдь у руках дбайливих i вiдповiдальних власникiв; - пiдвищенню результативностi вико­ристання цих угiдь; - їх використанню, зменшенню нега­тивних антропотехногенних наванта­жень на ґрунтовий покрив. Вирiшення цих життєво важливих завдань вимагає цiлеспрямованої робо­ти всiх гiлок влади щодо створення пра­вової, органiзацiйної та економiчної бази функцiонування в Українi цивiлiзовано­го земельного ринку. земельного ринку. [5] сама земельна рефор­ма ще не досягла своєї кiнцевої мети. Поки що не вдалося: - стабiлiзувати агропромислове ви­робництво; - iстотно пiдвищити конкурентоспро­можнiсть вiтчизняної агро-продукцiї; - ефективнiсть використання земель­них ресурсiв; - знизити земле мiсткiсть сiльського господарства в нашiй державi; - зберегти ґрунт вiд виснаження та деградацiї. Тому слiд продовжувати земельну реформу та вдосконалювати земельнi вiдносини, насамперед в аграрнiй сферi, вносячи певнi змiни у форми i методи здiйснення земельних перетво­рень на селi. Доцiльно, на наш погляд, внести певнi корективи в iснуючу сис­тему земельної оренди, державного кон­тролю за рацiональним та еколого-безпечним використанням усiх земель сiльськогосподарського призначення, посилити увагу i збiльшити iнвестуван­ня земле-охоронних i земле-мелiоративних заходiв. Щоб земельна реформа в Українi найближчим часом була спроможна дати реальнi та вiдчутнi позитивнi резуль­тати, необхiдно, на нашу думку, вирiши­ти щонайменше чотири великих групи складних i нелегких проблем. 1. Проблеми, пов'язанi зi стабiлiза­цiєю аграрного виробництва, iстотним покращанням фiнансового стану сiльсь­когосподарських пiдприємств рiзних форм власностi та господарювання, по­силенням iнвестицiйної дiяльностi в усiх сферах нацiонального АПК. З цiєю ме­тою вкрай необхiдно розвивати пiдпри­ємницьку iнiцiативу на селi, надавати агропромисловим товаровиробникам пiльговi кредити, дотацiї на деякi види затрат, наприклад, на придбання мiне­ральних добрив, отрутохiмiкатiв, гербi­цидiв, сортового насiння, племiнних тва­рин тощо. Все це, безперечно, позитив­но вiдiб'ється на рацiоналiзацiї та екологiзацiї використання земельних ре­сурсiв у сiльському господарствi. 2. Проблеми, якi безпосередньо сто­суються поглиблення земельної рефор­ми i пiдвищення її результативностi: - необхiдно завершити повне юридич­не оформлення прав власностi на землю та iншi форми землеволодiн­ня; - провести широкомасштабнi кадаст­ровi роботи; - запровадити i жорстко дотримувати­ся правил стимулювання та санкцiй за показниками рiвня використання сiльськогосподарських угiдь та їх еко­логiчного стану. який враховує нинiшнi соцiально-економiчнi реалiї та регiональнi особливостi можливого зе­мельного обiгу. 3. Проблеми, якi пов'язанi зi ство­ренням повноцiнної та високорозвиненої ринкової iнфраструктури, в т. ч. i зе­мельного ринку. Без такої iнфраструктури подальший розвиток ринкових пере­творень аграрного сектора та усього АПК, поглиблення земельної реформи просто неможливi. Для цього в держав­ному бюджетi, як i в мiсцевих бюдже­тах, мають передбачатися вiдповiднi кошти. Вiд успiшного вирiшення зазна­чених вище проблем залежать продо­вольча безпека держави та рацiональ­не й еколого-безпечне використання її найцiннiшого багатства - земельних ре­сурсiв. завданням но­вого етапу здiйснення земельної рефор­ми в Українi. Як вiдомо, Конференцiя ООН з навколишнього середовища i розвитку, яка вiдбулася в червнi 1992 р. в м. Рiо-де-Жанейро, визначила комп­лекс завдань щодо системного пiдходу до планування та рацiонального вико­ристання земельних ресурсiв взагалi й у сiльському господарствi зокрема.[1] Важливу роль у здiйсненнi земельної реформи вiдiграє земельний кадастр. Земельний кадастр виконує певнi ролi: 1) регулююча роль кадастру - iнфор­мацiйно забезпечити формування, удосконалювання i функцiонування адмiнiстративних i економiчних ме­ханiзмiв державного регулювання земельних вiдносин, i особливо фор­мування земельного ринку; 2) фiскальна роль кадастру - iнфор­мацiйно й органiзацiйно забезпечи­ти надходження податкових платежiв за земельнi ресурси, у т. ч. при здiйсненнi з ними рiзних угод (вста­новлення ставок податку й облiк платникiв податкiв); 3) правова роль кадастру - забезпе­чити реєстрацiю правового статусу земельних дiлянок (їхня прина­лежнiсть, данi про угоди, про форму права на дiлянку i її право-володiльця) або її iнформацiйне забезпечен­ня; т. п.) як найважливiшого нацiонального над­бання; 5) господарська ( агро-виробнича) роль кадастру - забез­печити потребу в даних про якiсть зе­мель для сiльськогосподарського (придатнiсть до оброблення тих або iнших культур) i iншого використан­ня (для розмiщення виробничих об'єктiв, лiсонасаджень i т. п.). Цi п'ять пунктiв iсторично вирiшують­ся в рамках земельного кадастру, скла­дають його сучасну суть i обумовлюють необхiднiсть його ведення. На пiдставi вже зiбраної iнформацiї, для вирiшен­ня цих завдань, земельний кадастр за­безпечує землевпоряднi та iншi роботи, спрямованi на органiзацiю рацiонально­го використання земель, здiйснення кон­трольних функцiй держави щодо управ­лiння i використання землi, а також може задовольнити потреби учасникiв земельного ринку в зведеннях про землi, що втягуються у ринковий обо­рот. У зв'язку iз залученням землi в рин­ковий оборот, додаткову актуальнiсть набуло давно обговорюване питання про можливостi розширеного тлумачен­ня об'єкта земельного кадастру: тiльки земля або земля разом iз розташова­ними на нiй i пiд нею рукотворними об'єк­тами, покладами корисних копалин i т. iн.[2] СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституцiя України. Верховна Рада України. 28. 06. 1996 р. Київ 2. Земельний кодекс України. Верховна Рада України. 25. 10. 2001 р. Київ. – 80 ст. 3. Про державний земельний кадастр. Закон України. - 2003 4. Науково-виробничий журнал «Землевпорядкування» №3(7), Київ, 2002. – С. 3-7, С. 26-32. 5. Науково-виробничий журнал «Землевпорядкування» №1(9), Київ, 2003. – С. 61-65. 6. Ступень М. Г. Теоретичнi основи Державного земельного кадастру, навчальний посiбник. - Львiв, 2003. - С. 123 7. Гнаткович Д. Й. Земельный кадастр. Економика землепользования. - Львов: Выстая школа, 1986. – С. 23-33 9. Даниленко А. С., Лихо груд М. Г., Основнi засади запровадження в Українi кадастрової-iнформацiйної системи//Землевпорядний вiсник. – 2003. - №1. – С. 22-27. 10. Добряк Д. С., Вагiн Ю. М., Єршов В. Г., Методологiчнi основи автоматизацiї процесу реєстрацiї прав на земельнi дiлянки // Землевпорядний вiсник. – 1998р. - №1(2). – С. 10-15. 11. Водний Кодекс України, прийнятий 06. 06. 1995// ВВРУ. - №8. – 1995. 12. Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення iз змiнами i доповненнями. Прийнятий 11. 07. 1995//ВВРУ. – 1995. - №9. 13. Егоренков П. Е. Природоохронные основы землеустройства- М: Агропромиздат, 1986. С. 32 15. Земельный кадастр в сельськохозяйственных предприятиях. - Львов: ЛСИ 1975 16. Інструкцiя про порядок складання, видачi, реєстрацiї i зберiгання державних актiв на право приватної власностi на землю, право власностi на землю i право постiйного користування землею (у тому числi на умовах оренди) та договорiв оренди землi : Затверджена наказом Держкомзему України вiд 29. 02. 2002., №27, - К.: Деркомзем України , 2002. 17. Іванух Р. А. Охорона i рацiональне використання природоресурсного потенцiану сiльського господарства. -К; Урожай; 1985 18. Казьмiр П. Г., Мицай М. А. “ Важливi умови реалiзацiї земельної реформи”. Економiка АПК 1995 19. Магазинщиков Т. П. Земельный кадастр. - Львiв: Свiт, 1991. - 452с.