Екокономічна ефективність виробництва картоплі

Вступ Картопля є одним з основних продуктiв харчування, а також дуже важливим i практично незамiнним кормом для худоби. Крiм того, вона є цiнною технiчною культурою, що використовується в промисловостi для виробництва крохмалю та спирту. Саме тому дуже важливим є вивчення виробництва цiєї культури в Українi, визначення економiчної ефективностi виробництва її. На основi цих дослiджень потрiбно зробити шляхи усунення недолiкiв, якi спричиняють збитковiсть або низьку ефективнiсть галузi картоплярства. Для свого дослiдження я обрала ЗАТ «Інтерагросистема», що знаходиться в селi Стольному Менського району на Чернiгiвщинi. Це пiдприємство має досить сприятливi природно - клiматичнi умови для вирощування картоплi. Виробництво цього виду продукцiї в господарствi є прибутковим. Моє завдання полягає у досконалому вивченнi процесу виробництва, окремих його показникiв, вивчення умов, у яких знаходиться ЗАТ «Інтерагросистема» для того, щоб розробити напрями для усунення недолiкiв, пiдвищення рiвня рентабельностi та загальної ефективностi виробництва картоплi. Роздiл 1. Науковi основи економiчної ефективностi виробництва картоплi 1. 1 Народногосподарське значення виробництва картоплi Картоплярство – велика галузь сiль­ськогосподарського виробництва, яка має важливе народногосподарське значення. Картопля — культура унiверсальна. Вона водночас є продуктом харчування, сировиною для переробної промисловостi та високоякiсним кормом для худоби. Вмiст сухих речовин у картоплi становить 25 %, з яких 16—20 % припадає на крохмаль. З 1 га посiвної площi культура забезпечує у 2,5—3 рази бiльший вихiд сухих речовин, нiж пшениця, жито, ячмiнь чи овес. Бульби картоплi мiстять багато вуглеводiв, бiлка, вiтамiнiв та iнших поживних речовин, необхiдних для харчування людини. Зокрема, бiлок вiдзначається високою бiологiчною цiннiстю, оскiльки включає незамiннi амiнокислоти, зокрема валiн, лiзин та iн. Маючи добрi смаковi якостi та високу поживнiсть, картопля пiдвищує засвоєння людським органiзмом iнших продуктiв харчування. У продовольчому балансi культура посiдає друге мiсце пiсля хлiба, тому в народi її називають другим хлiбом. За нормами харчування залежно вiд зони в середньому людинi потрiбно на рiк 110 —120 кг картоплi. Фактично протягом 1980—1995 рр. в Українi на душу населення її споживалося 133—116 кг. Крiм того, картопля — цiнна технiчна культура, сировина для виробництва крохмалю та спирту. При переробцi 1 т картоплi з вмiстом крохмалю 17,6 % можна одержати 112л спирту, 55кг рiдкої вуглекислоти, 0,39л сивушного масла i 1500л барди. Продукти переробки культури використовують у рiзних галузях промисловостi i найбiльше в харчовiй, хiмiчнiй, текстильнiй, шкiрянiй та лакофарбовiй.; У поєднаннi з iншими кормами картоплю широко використовують для годiвлi практично всiх видiв худоби i птицi. При врожайностi 200 ц/га одержують 58 ц к. од. за виходом їх з 1га картопля переважає багато iнших сiльськогосподарських культур. У системi рацiонального ведення землеробства картопля має велике значення. Вона — добрий попередник для ба­гатьох сiльськогосподарських культур, особливо зернових. Прирiст урожаю зернових, якi висiвають пiсля картоплi, становить 2—3 ц/га, що є результатом пiслядiї внесених пiд картоплю органiчних та мiнеральних добрив. У структурi посiвних площ колективних, державних i мiжгосподарських пiдприємств питома вага картоплi становить 4%. транспортабельна культура, що треба мати на увазi при розмiщеннi її посiвiв. Зберiгання картоплi обходиться дорого i супроводжується значними втратами, що негативно впливає на рiвень собiвартостi та ефективнiсть виробництва. У громадському секторi вирощується лише до 6 % валової продукцiї картоплi, решта — в господарствах населення. За обсягом споживання та географiчною поширенiстю ця культура займає одне з провiдних мiсць в Українi. Крiм того, продукцiя картоплярства значною мiрою використовується як фураж, а також як технiчна сировина для виробництва крохмалю, спирту тощо. Виходячи з iсторичних, природно – клiматичних та економiчних умов, формування ринку картоплi має специфiчнi особливостi. Вони зумовлюються рядом факторiв, зокрема ступенем розвитку матерiально-технiчної бази i науково-технiчного прогресу в галузi, органiзацiєю селекцiйно-насiнницької роботи, а також розвитком переробної промисловостi. {11 %). Протягом останнiх рокiв у розмiщеннi картоплi вiдбулися значнi змiни — вона поширилася на пiвденний схiд та пiвдень України. її, як i зерно, вирощують повсюдно, проте найбiльшу кiлькiсть — на Полiссi, зокрема в Чернiгiвськiй, Волинськiй та Житомирськiй областях. За 1940—1995 рр. посiвнi площi картоплi значно коливалися i скоротилися на 25 %. Проте за рахунок змiни врожайностi валовi збори її порiвняно з довоєнним перiодом практично залишилися на тому ж самому рiвнi. Державнi закупiвлi також коливалися, а в останнi роки зменшилися. Найбiльшу питому вагу в державних закупiвлях має Чернiгiвська область — близько 25 % загального їх обсягу. Урожайнiсть картоплi коливається по областях. При середнiй урожайностi в Українi 105 ц/га у Житомирськiй та Чернiгiвськiй областях одержано по 148 ц/га, а в Днiпропетровськiй, Донецькiй — по 40 ц/га. В основному цим i пояснюються перевезення картоплi на значнi вiдстанi. Скорочення посiвних площ можна розглядати як позитивне явище, по-перше, з погляду заощадження садивного матерiалу та зменшення пов'язаних iз цим витрат на його зберiгання, по-друге, зменшення витрат на вирощування картоплi i, по-третє, використання зазначених площ пiд посiви iнших, зокрема кормових, культур. Необхiдно вiдзначити, що постачання населення картоплею з боку державних органiзацiй останнiм часом зменшується, а самозабезпечення та колгоспний ринок розширюються. 16—20 %. Природнi умови цiєї зони найсприятливiшi для розвитку картоплярства. Велика кiлькiсть картоплi звiдси вивозиться в промисловi центри Донецько-Приднiпровського економiчного району. Значнi площi картоплi розмiщенi в лiсостеповiй зонi, де питома вага її в структурi посiвних площ становить близько 8 %. Тут картоплю в основному використовують для харчування населення та годiвлi сiльськогосподарських тварин, а незначну частину — як сировину для переробної промисловостi. завозиться з Полiсся. Взагалi у вирощування картоплi спостерiгаються такi закономiрностi: значнi площi технiчних сортiв зосередженi в районах розмiщення спиртової та крохмале-патокової про­мисловостi, продовольчої — навколо великих мiст i промислових центрiв, кормової картоплi — переважно в районах розвинутого тваринництва, особливо свинарства. вiдповiдної областi, але для Києва, Харкова та iнших великих мiст вона може бути розширена за рахунок iнших областей. У примiських зонах вирощування картоплi має свої особливостi. Навколо великих мiст i промислових центрiв створенi спецiалiзованi державнi пiдприємства. Тут вищi рiвнi концентрацiї посiвiв культури та iнтенсифiкацiї вирощування, бiльша врожайнiсть, значна питома вага посiвiв ранньої картоплi. Зокрема, з розрахунку на одне пiдприємство площi посiвiв картоплi становлять 200—250 га, урожайнiсть — понад 250 ц/га. Особливiстю розвитку картоплярства є також те, що значнi площi картоплi розмiщенi на присадибних дiлянках колгоспникiв, робiтникiв держгоспiв, службовцiв. Ця тенденцiя зростатиме внаслiдок розширення орендних вiдносин i приватизацiї в аграрному секторi економiки. Для повного задоволення потреб населення України в картоплi необхiдно довести її виробництво на душу населення за рiк до 650кг замiсть 300кг у 1900—1995 рр. У перспективi виробництво i заготiвля картоплi повиннi збiльшуватися на основi переходу на iнтенсивнi технологiї вирощування, полiпшення якостi бульб, а також скорочення втрат продукцiї при перевезеннi з поля до споживача. При цьому попит населення на картоплю передбачається задо­вольняти в основному за рахунок вирощування її в районах споживання. 1. 2 Ефективнiсть виробництва як економiчна категорiя вiдображає дiю об’єктивних економiчних законiв, яка виявляється в результатi виробництва. Ефективнiсть виробництва показує кiнцевий корисний ефект вiд застосування засобiв виробництва i живої працi, а також сукупних їх вкладень. Економiчна ефективнiсть сiльськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кiлькостi продукцiї з одного гектара земельної площi, при найменших затратах працi i коштiв на виробництво одиницi продукцiї. Пiдвищення економiчної ефективностi сiльськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходiв господарств, що є основою розширення i вдосконалення виробництва, пiдвищення оплати працi i вдосконалення виробництва. Пiдвищення ефективностi сiльського господарства є вирiшальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу i дальшого зростання результативностi економiки країни. Економiчну ефективнiсть виробництва оцiнюють за допомогою критерiю, який зумовлюється дiєю економiчних законiв i характеризує ефективнiсть з якiсного боку. В науковому розумiннi критерiй – це властивiсть i якiсть ефективностi, що вiдображає найiстотнiшу її суть i є основним принципом оцiнки. Економiчна ефективнiсть показує кiнцевий корисний результат вiд застосування всiх виробничих ресурсiв й визначається порiвнянням одержаних результатiв i витрат виробничих ресурсiв. Ефективнiсть виробництва є узагальнюючою економiчною категорiєю, якiсна ознака якої вiдображується у високiй результативностi використання засобiв виробництва i працi. Будь-якi заходи, спрямованi на пiдвищення ефективностi виробництва, необхiдно оцiнювати не тiльки з економiчних позицiй, а з урахуванням соцiального результату (полiпшення умов працi, соцiально-культурного обслуговування на селi, пiдвищення оплати працi тощо). вартiсть валової продукцiї на 1га сiльськогосподарських угiдь, на одного середньорiчного працiвника чи на 1люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондiв та на 1 грн. виробничих витрат; врожайнiсть, продуктивнiсть працi, собiвартiсть, чистий доход та прибуток з розрахунку на 1га посiву, рiвень рентабельностi. Собiвартiсть – це грошовий вираз поточних витрат пiдприємства на виробництво та реалiзацiю одиницi продукцiї. Її обчислюють як вiдношення витрат пiдприємства до обсягу виробленої продукцiї. Рiвень рентабельностi вiдображує ефективнiсть виробничих витрат у пiдприємствi. Рентабельнiсть визначають вiдношенням рiвня собiвартостi до фактичних цiн реалiзацiї продукцiї рослинництва i тваринництва. Важливими показниками економiчної ефективностi вирощування картоплi є її собiвартiсть та рентабельнiсть виробництва. Протягом останнiх рокiв у зв'язку iз збiльшенням матерiальних витрат, амортизацiйних вiдрахувань та вiдрахувань на державне соцiальне страхування собiвартiсть зростає. Аналiз структури собiвартостi свiдчить, що витрати на оплату працi дещо зменшуються, а на насiння, мiнеральнi добрива, засоби захисту рослин, паливо i мастильнi матерiали, на поточний ремонт та технiчне обслуговування постiйно зростають. Отже, собiвартiсть вирощування цiєї культури має значнi зональнi вiдмiнностi. Найнижча собiвартiсть 1ц. бульби на Полiссi, дещо вища – в зонi Карпат i значно вища в Степу. Ефективнiсть вирощування культури значною мiрою визначається цiнами реалiзацiї. На картоплю, як i на плодоовочеву продукцiю, що реалiзується, встановлюють закупiвельнi та договiрнi цiни. Останнi застосовують на продукцiю, яка поставляється за договорами пiдприємствам i органiзацiям. При цьому для регулювання роздрiбних цiн мiсцевим органам надано право встановлювати в необхiдних випадках граничнi роздрiбнi цiни на дану продукцiю. Таким чином забезпечується поєднання державного цiноутворення з розширенням прав мiсцевих органiв i пiдприємств, широким використанням договiрних i самостiйно встановлених цiн. Закупiвельнi цiни на продовольчу картоплю, яка продається державi сiльськогосподарськими пiдприємствами, органiзацiями i населенням, диференцiйованi по зонах Україна та строках реалiзацiї. Найдороще в 2003 роцi картопля коштувала на 22 березня – 2. 03 гривнi за кiлограм. Структура реалiзацiї картоплi у 2000 роцi порiвняно iз середнiми показниками за 1986 – 1990рр. зазнала значних змiн. Якщо в 1986-1990рр. держава закуповувала майже 61% товарної картоплi, а на ринку реалiзувалося її лише 10. 6%, то в 2000 роцi частка картоплi, реалiзованої заготiвельним органiзацiям зменшилась до 5%. становила у середньому 25. 5%, то в 2000 роцi – лише 15%. Ефективнiсть вирощування картоплi для продовольчих цiлей характеризують такi показники: урожайнiсть, затрати працi на 1 ц, собiвартiсть 1 ц картоплi та рiвень рентабельностi. За цими ж показниками розраховують й ефективнiсть насiнної картоплi з урахуванням сортiв, а картоплi для переробки — виходу крохмалю. Картопля, що продається спиртовим чи крохмале-патоковим заводам, при вмiстi крохмалю понад базисний рiвень оплачується з надбавкою до закупiвельної цiни на картоплю для переробки; при вмiстi крохмалю, нижчому вiд базисної норми, робиться знижка в тому ж розмiрi. В Українi вирощується близько 100 сортiв картоплi, з яких три (Гатчинський, Невський, Темп) займають 71 % посiвних площ громадського сектора. У Чернiгiвському районi Чернiгiвської областi врожайнiсть сортiв Гатчинський та Невський у 1986— І994 рр. становила в середньому 287—320 ц/га. Отже, знаючи показники ефективностi виробництва картоплi ми можемо розрахувати їх та порiвняти з середнiми по даному регiону. Тi показники, що є не досить ефективними можна змiнити при подальшiй розробцi та впровадженнi шляхiв усунення недолiкiв у виробництвi та реалiзацiї цiєї культури. Роздiл 2. Сучасний етап виробництва картоплi та його економiчна характеристика 2. 1 Виробничi та природно – клiматичнi умови об’єкта Землi ЗАТ «Інтерагросистема» розмiщенi в пiвнiчно – схiднiй частинi центрального Полiсся в 154км вiд обласного центру м. Чернiгова та у 25км вiд районного центру м. Мена. На територiї землекористування господарства проходять автомобiльнi дороги загального користування, протяжнiстю 15. 7км, в тому числi з твердим покриттям 11. 9км. По них здiйснюється зв'язок з районним центром, а через нього з обласним. Внутрiгосподарський зв'язок – телефонний. Бази постачання: м. Мена – 25 км., м. Чернiгiв – 154км. Бази реалiзацiї продукцiї – м. Мена – 25км., м. Корюкiвка – 41км. Територiя господарства не мiстить важливих автомобiльних шляхiв та залiзно дорожнiх станцiй. Тому господарство має не дуже сприятливi шляхи сполучення для реалiзацiї продукцiї та зв’язку з постачальниками. коли буває найнижча температура повiтря. Пересiчна температура сiчня -26ºС, липня +19. 3ºС. Мiнiмальна температура повiтря -26ºС, максимальна +34ºС. Снiговий покрив становить 8 – 12см. Найбiльша глибина промерзлого ґрунту – 100см. Напрямок пануючих вiтрiв по всiх мiсцях пiвнiчно – захiдний, буває пiвнiчно – схiдний та схiдний, який несе посуху. та дерновi – середньо пiдзолистi ґрунти легкого механiчного складу. Серед обслуговуючих виробництв господарства – автопарк, електрогосподарства, ремонтна майстерня та будiвельна бригада; серед пiдсобних – млин, хлiбопекарський цех. продуктивних сил, основою для вiдтворення всiх факторiв економiчного зростання. Оскiльки земля є головним засобом виробництва у сiльському господарствi, її рацiональне використання має вiдповiдне значення. Землi, якi використовуються для виробництва сiльськогосподарської продукцiї називаються сiльськогосподарськими угiддями, до них вiдносять: - рiлля; - багаторiчнi насадження; - сiножатi; - пасовища; - ставки i водоймища. Спiввiдношення окремих видiв угiдь у загальнiй земельнiй площi називають їх структурою. Використання сiльськогосподарських угiдь характеризує таблиця 1. Структура сiльськогосподарських угiдь господарства ЗАТ «Інтерагросистема» Менського району Чернiгiвської областi Угiддя 2002 2003 2004 2004 рiк в % до 2001року га % га % га % Всього сiльськогосподарських угiдь 3621 100 3621 100 3621 100 100 iз них рiлля 3505 96. 8 3505 96. 8 3505 96. 8 100 116 3. 2 166 4. 74 166 4. 74 143. 1 Майже всю площу земельних угiдь ЗАТ «Інтерагросистема» займають сiльськогосподарськi угiддя. Ця тенденцiя зберiгається на протязi 2002 – 2004 рокiв. Це свiдчить про iнтенсивне використання землi в господарствi, а також необхiднiсть проведення вiдповiдних заходiв щодо захисту земель вiд водної та вiтрової ерозiї. З таблицi 1 видно, що в господарствi вiдбулися змiни площi сiножатих у 2003 роцi вони збiльшилися в порiвняннi з 2002 майже на 69. 9% у зв’язку з розширенням виробництва. Проте в наступному роцi площа залишилась незмiнною. Найбiльшу питому вагу в структурi сiльськогосподарських угiдь за три роки займає рiлля, яка тримається на високому рiвнi. Важливим також є визначення землезабезпеченостi господарства. Вона визначається забезпеченням рiллi та сiльськогосподарських угiдь на 1-го середньорiчного працiвника. Землезабезпеченiсть господарства ЗАТ «Інтерагросистема» Менського району Чернiгiвської областi Роки Припадає на 1-го середньорiчного працiвника, га. Середньорiчна кiлькiсть працiвникiв, чол.. сiльськогосподарських угiдь рiллi сiльськогосподарських угiдь рiллi 2002 3621 3505 21,81 21,11 166 2003 3621 3505 19,36 18,74 187 2004 3621 3505 18,47 17,88 196 Аналiзуючи землезабезпеченiсть ЗАТ «Інтерагросистема» ми бачимо, що навантаження сiльськогосподарських угiдь на 1-го працiвника по роках коливається. Так, за 2002 – 2003 роки цей показник зменшився на 11,23%. В 2003 роцi вiн зменшився на 0. 89га. Цi коливання пов’язанi передусiм з коливанням чисельностi працiвникiв в господарствi. У сiльському господарствi поряд iз засобами виробництва i землею, необхiдним виробничим фактором є праця. Носiями здатностi працювати є трудовi ресурси. Трудовi ресурси – це сукупнiсть здатних до працi людей, що безпосередньо беруть участь у матерiальному виробництвi. До них вiднесене i та частина населення, яка не бере, але може брати участь у виробництвi продукцiї або наданнi послуг. Рiвень забезпеченостi сiльського господарства трудовими ресурсами, рiвномiрне i рацiональне їх використання значною мiрою впливає на ефективнiсть галузi. Основними показниками наявностi i використання трудових ресурсiв в господарствi є: - трудозабезпеченiсть господарства. Визначається вiдношенням кiлькостi працiвникiв до площi сiльськогосподарських угiдь; - вiдсоткове спiввiдношення працiвникiв рослинництва i тваринництва; Фактична кiлькiсть вiдпрацьованих людино-годин визначається сумою затрат працi по рослинництву i тваринництву. Нормативний запас працi визначають множенням середньорiчної кiлькостi працiвникiв на ефективний рiчний фонд робочого часу одного працiвника, який становить 1885 людино-годин. - трудова активнiсть працiвникiв по господарству визначають вiдношенням фактичної кiлькостi вiдпрацьованих людино-днiв до чисельностi працiвникiв у господарствi. Також цей показник розраховують окремо по галузях. Таблиця 3. Наявнiсть i використання трудових ресурсiв в ЗАТ «Інтерагросистема» Показники 2002рiк 2003рiк 2004рiк 2004 р. в % до 2002р. в тому числi: в рослинництвi тваринництвi 205 145 21 227 167 20 241 174 22 117 120 105 Фактична кiлькiсть вiдпрацьованих тис. люд-год. 1 працiвником люд-год. в тому числi в рослинництвi 606,2 2957,1 1480,6 613,3 2938,3 3672,5 667 2544,8 3833 110 86 259 Коефiцiєнт використання трудових ресурсiв 2. 0 1. 8 1. 9 95 Провiвши аналiз наявностi i використання трудових ресурсiв в ЗАТ «Інтерагросистема», ми бачимо, що трудозабезпеченiсть господарства зросла порiвняно 2002рiк з 2004 роком на 15. 3% Отже, фактична кiлькiсть вiдпрацьованих люд-год 1 працiвником в порiвняннi 2002 року з 2004 роком, має тенденцiю до зменшення, тобто кiлькiсть вiдпрацьованих 1 працiвником люд-год в порiвняннi 2002 року з 2004 роком зменшилась на 5. 8%. А коефiцiєнт використання трудових ресурсiв порiвнюючи 2002 рiк з 2004 рiк зменшився у 0. 14 разiв, про що i свiдчить зменшення забезпеченостi господарства ЗАТ «Інтерагросистема» трудовими ресурсами. Для нормального розвитку сiльського господарства необхiдна достатня забезпеченiсть господарства основними виробничими фондами. До них належать засоби виробництва, якi безпосередньо пов’язанi з виробничими процесами. Основними показниками економiчної ефективностi використання основних виробничих фондiв є такi: - фондомiсткiсть – обернений показник до фондовiддачi ; - норма прибутку – вiдношення прибутку до суми основних i оборотних фондiв. Наведемо цi показники в таблицi 4. Таблиця 4. Економiчна ефективнiсть використання основних виробничих фондiв та забезпеченiсть ними ЗАТ «Інтерагросистема» 2002р. 2003р. 2004р. Вартiсть основних виробничих фондiв, тис. грн. На 1 сiльськогосподарських угiдь На 1 середньорiчного працiвника 4508,7 1,21 21,9 5106,6 1,41 22,5 5702,3 1,57 23,7 126,5 129,8 108,2 Фондовiддача, тис. грн. 0. 94 1,17 1,31 139,4 Фондомiсткiсть, тис. грн. 1,06 0,85 0,78 73,6 Норма прибутку, % 49,7 50,2 38,6 × Аналiзуючи данi та економiчну ефективнiсть використання основних виробничих фондiв в ЗАТ «Інтерагросистема» ми можемо побачити, що в динамiцi за два роки забезпеченiсть фондами зросла на 20,9% за рахунок збiльшення середньорiчної вартостi основних виробничих фондiв. Фондовiддача збiльшилась на 28%. Це означає, що одиниця вартостi основних виробничих фондiв стала виробляти бiльше валової продукцiї на 28%. На це вплинуло збiльшення вартостi валової продукцiї через зниження цiн реалiзацiї на деякi види продукцiї. Фондомiсткiсть навпаки знизилась, тобто на одиницю вартостi продукцiї потрiбно менше затрат вартостi основних виробничих фондiв. Норма прибутку зменшилася в 1. 3 рази. Тобто одиниця вартостi фондiв стала приносити менш прибутку в 1. 3 рази. Важливе значення для розвитку пiдприємства також має спецiалiзацiя, яка дозволяє: - концентрувати матерiальнi та фiнансовi ресурси на виробництво продукцiї бiльш вигiднiшої з економiчної точки зору; - покращувати технологiї виробництва процесiв шляхом комплексної механiзацiї та автоматизацiї. Спецiалiзацiя сiльського господарства – це переважний розвиток виробництва одного або кiлькох видiв продукцiї в окремих регiонах, пiдприємствах чи їх пiдроздiлах. Вiдповiдно до цього спецiалiзацiя характеризується переважним розвитком тих галузей сiльського господарства, якi забезпечують виробництво даних видiв продукцiї. У свою чергу вона вимагає зосередження засобiв виробництва та робочої сили для органiзацiї розвитку цих галузей i виробництва певних видiв продукцiї. Таблиця 5. Структура грошових надходжень вiд реалiзацiї товарної продукцiї в ЗАТ «Інтерагросистема» 2002 рiк виручка тис. грн.. % виручка тис. грн.. % Зерно 2028,3 34,2 54,6 Картопля 62,1 4587,2 43,0 Овочi 15,0 0,3 15,7 0,1 Інша продукцiя рослинництва 30,9 0,5 38,6 0,4 97,1 10462,3 98,1 79,1 1,3 85,8 0,8 Продукцiя свинарства 96,1 1,6 85,8 1,1 Інша продукцiя тваринництва - - - - 175,2 2,9 109,2 1,9 Всього по рослинництву i тваринництву 5932,2 100 195,0 100 Розглянувши структуру грошових надходжень вiд реалiзацiї продукцiї в ЗАТ «Інтерагросистема» за 2002 i 2003 роки ми можемо визначити, що господарство спецiалiзується на вирощуваннi картоплi i зерна. Ця тенденцiя, за рiк не змiнилась. Крiм того, ми можемо точно назвати це господарство спецiалiзованим, бо воно має двi головнi галузi, якi займають понад 60% у структурi грошових надходжень вiд реалiзацiї продукцiї. - вартiсть валової продукцiї в розрахунку на 1га сiльськогосподарських угiдь, на 1 середньорiчного працiвника, на 1 люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондiв, на 1 грн. витрат виробництва; - чистий дохiд на 1га сiльськогосподарських угiдь, на 1 середньорiчного працiвника, на 1 люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондiв, на 1грн. витрат виробництва; - норма прибутку; - рiвень рентабельностi. Визначається як вiдношення прибутку до повної собiвартостi, виражених у вiдсотках. Таблиця 6. Результати господарської дiяльностi ЗАТ «Інтерагросистема» Чернiгiвської областi Роки 2004р. в % до 2002р. 2002 2003 2004 Вартiсть валової продукцiї, грн.: на 1 середньорiчного працiвника 5981. 4 1651. 9 36032. 5 10410. 4 57323 11410. 4 3151. 2 58216. 3 190. 8 190. 8 161. 6 Прибуток, тис. грн. на 1га сiльськогосподарських угiдь на 1 середньорiчного працiвника 1405. 3 0. 39 6. 85 1506. 7 0. 42 6. 64 0. 44 6. 56 112. 4 112. 8 95. 8 Рiвень рентабельностi % 30. 7 32. 7 29. 7 × Аналiзуючи результати господарської дiяльностi ЗАТ «Інтерагросистема», ми бачимо, що вартiсть продукцiї в розрахунку на 1га сiльськогосподарських угiдь, 1 середньорiчного працiвника i на 1 люд-год – збiльшилися. Це сталося через зменшення загальних затрат працi. Прибуток на 1га сiльськогосподарських угiдь збiльшився на 11%, а на 1 середньорiчного працiвника зменшився на 4%. Рiвень рентабельностi зменшився в 1,03 рази. Отже, результати господарської дiяльностi ЗАТ «Інтерагроситема» по господарству можна визнати непоганими. Проте перегляд деяких моментiв виробництва та реалiзацiї продукцiї допоможе пiдвищити цi показники та загальну ефективнiсть виробництва. 2. 2 Посiвнi площi, урожайнiсть i валовий збiр Ефективнiсть використання земельних угiдь зумовлена оцiнкою родючостi земель i встановленням рiвня виробництва. Родючiсть земель характеризується урожайнiстю. Урожайнiсть певної культури визначається вiдношенням валового збору до площi посiву i вимiрюється в центнерах з 1 гектара. Розглянемо динамiку змiни посiвних площ, валового збору i урожайностi за 2002 – 2004 роки в ЗАТ «Інтерагросистема» Таблиця 7. Показники Роки 2004р. в % до 2002р. 2002 2003 2004 Посiвна площа, га 636 636 636 100 94573 133560 162816 172 Урожайнiсть, ц/га 149 210 256 172 Розглянувши посiвну площу, валовий збiр та урожайнiсть в динамiцi за три роки в ЗАТ «Інтерагросистема», ми бачимо, що посiвна площа i валовий збiр залишились незмiнними. Валовий збiр збiльшився за цей перiод на 68243 ц (тобто майже в 42 рази). Урожайнiсть за 2002 – 2004 роки зросла також на 42%. Це пов’язано з кращим забезпеченням господарства добривами, сприятливими погодними умовами для вирощування картоплi, високим рiвнем автоматизацiї виробничих процесiв, впровадженням науково-обгрунтованих сiвозмiн. 2. 3 Продуктивнiсть працi картоплярства виробництво, можна назвати шляхами пiдвищення продуктивностi працi. Але оскiльки її рiвень визначають вiдношенням обсягiв валової продукцiї до затрат робочого часу на її виробництво, то пiдвищення продуктивностi працi можливе лише за таких умов; збiльшення обсягу валової продукцiї при незмiнних затратах працi; скорочення затрат працi при незмiнному обсязi виробництва продукцiї; одночасне збiльшення обсягу виробництва продукцiї i скорочення затрат працi; збiльшення виробництва продукцiї та збiльшення затрат працi при випереджаючих темпах росту виробництва продукцiї. При цьому доцiльно зазначити, що в ринкових умовах продуктивнiсть працi залежить також вiд рiвня цiн на робочу силу i засоби виробництва. Якщо робоча сила дешева (коли її пропозицiя перевищує попит на неї), а засоби виробництва через низьку купiвельну спроможнiсть сiльськогосподарських пiдприємств є для них надто дорогими, то для досягнення певного обсягу виробництва продукцiї використовується бiльше робочої сили, нiж засобiв вироб­ництва. Адже у виробничому процесi на рiвнi пiдприємства вiдбувається замiна одних виробничих ресурсiв iншими з метою зниження витрат виробництва до мiнiмуму. В такому випадку продуктивнiсть працi знижуватиметеся. Однак сучасний стан ринку робочої сили на селi такий, що наведене явище є, швидше, винятком, нiж правилом. Слiд також зауважити, що всi шляхи пiдвищення продуктивностi працi вiдображують специфiку сiльського господарства, оскiльки виробництво в цiй галузi пов'язане з використанням землi i тварин. Тому продуктивнiсть працi в сiльському господарствi в кiнцевому рахунку залежить вiд урожайностi сiльськогосподарських культур та продуктивностi тварин, з одного боку, i вiд затрат працi з розрахунку на 1га посiву чи голову худоби — з другого. Все, що впливає на урожайнiсть i продуктивнiсть, на рiвень затрат працi з розрахунку на 1га посiву та голову худоби, прямо впливає на продуктивнiсть працi. Пiдвищення врожайностi всiх культур може бути забезпечене при впровадженнi iнтенсивних технологiй їх вирощування. Суть останнiх полягає в оптимiзацiї умов вирощування сiльськогосподарських культур на всiх етапах їх росту i розвитку. Вона включає такi фактори: розмiщення посiвiв пiсля попередникiв, передбачених сiвозмiнами; впровадження високоврожайних сортiв iнтенсивного типу; оптимальне забезпечення рослин елементами мiнерального живлення з урахуванням їх вмiсту в ґрунтi; порцiонне внесення азотних добрив у перiод вегетацiї вiдповiдно до вимог культури; iнтегровану систему захисту рослин вiд бур'янiв, шкiдникiв i хвороб; своєчасне й високоякiсне виконання всiх технологiчних прийомiв, спрямованих на захист ґрунтiв вiд ерозiї, нагромадження вологи, створення сприятливих умов для розвитку сiльськогосподарських культур. Продуктивнiсть тварин також має зростати завдяки тим факторам, сукупнiсть яких становить iнтенсивнi технологiї виробництва з урахуванням їх видiв. Основними елементами iнтенсивної технологiї в усiх галузях тваринництва є створення оптимальної кормової бази для забезпечення рацiональної годiвлi тварин, полiпшення їх племiнних i продуктивних якостей, впровадження комплексної механiзацiї виробничих процесiв тощо. Стан i рiвень кормової бази — фактори, що визначають напрям тваринництва й продуктивнiсть тварин. Тому створення вiдповiдної кормової бази, забезпечення поголiв'я протягом року рiзноманiтними та якiсними кормами — важливi умови пiдвищення продуктивностi тварин. Пiдвищення продуктивностi працi безпосередньо пов'язане з досягненнями науково-технiчного прогресу, послiдовною iнтенсифiкацiєю виробництва. на працiвника, в зниженнi затрат працi на одиницю земельної площi чи голову худоби та iн. Пiдвищення рiвня технiчної оснащеностi сiльського господарства завдяки полiпшенню якостi виконання робiт i дотриманню оптимальних строкiв їх виконання сприяє зменшенню потреби у працi, пiдвищенню врожайностi культур та продуктивностi тварин. Нинi фондоозброєнiсть працi в сiльському господарствi вдвоє нижча, нiж у промисловостi, а свiтова практика свiдчить, що повинно бути навпаки. Основними шляхами пiдвищення продуктивностi працi є комплексна механiзацiя i автоматизацiя виробничих процесiв. Слiд зазначити, що в рослинництвi рiвень механiзацiї виробництва багатьох видiв продукцiї становить 100% або наближається до цiєї цифри. Однак у таких галузях, як картоплярство, овочiвництво, садiвництво й виноградарство, багато виробничих процесiв виконується вручну. Значна частина робiт виконується вручну i в тваринництвi, особливо на невеликих фермах. виробничу кооперацiю та агропромислову iнтеграцiю, оптимальну концентрацiю посiвiв сiльськогосподарських культур i продуктивних тварин. У свою чергу високий рiвень продуктивностi працi при виробництвi окремих видiв продукцiї є показником правильного розмiщення i спецiалiзацiї сiльського господарства. методiв виконання операцiй, сучасних форм кооперацiї i подiлу працi, найбiльш рацiональне розмiщення людей у процесi виробництва. Вона дає змогу якнайкраще поєднати технiку i людей в єдиному виробничому процесi, створити умови для найефективнiшого використання матерiальних та трудових ресурсiв, пiдвищення продуктивностi працi. Удосконалення технiчного нормування i науково обґрунтованi норми, розробленi з урахуванням повного використання технiки, впровадження прогресивних технологiй, передових методiв органiзацiї виробництва забезпечують рацiональне використання робочої сили, пiдвищення мате­рiальної заiнтересованостi, а отже, i продуктивностi працi. На пiдвищення продуктивностi працi впливають також перехiд до ринкових вiдносин, реформування власностi та розвиток нових форм господарювання. Роздержавлення i приватизацiя в сiльському господарствi створюють передумови для бiльшої мотивацiї до працi. Однак почуття власника необхiдно вiдродити, бо частина майна кожного учасника корпоративного пiдприємства ще не робить його психологiчно власником. Призводитимуть до продуктивнiшої працi й економiчнi засади, що виникають у нових господарських формуваннях, якi ґрунтуються на товарно-грошових вiдносинах. Не слiд вiдмовлятися i вiд орендних форм органiзацiї працi, якi останнiм часом почали згортатися. Але при цьому важливо не тiльки забезпечити добровiльнiсть формування орендних колективiв, а й створити умови для дотримання сторонами зобов'язань, передбачених угодою про оренду. Поряд з орендою доцiльно ширше впроваджувати рiзнi форми кооперативних об'єднань, що утворюються в реформованих колгоспах та радгоспах. Адже пiдвищення матерiальної заiнтересованостi працiвникiв у результатах своєї працi — один з найважливiших факторiв зростання її продуктивностi. ринкових вiдносин сприятиме розвитку демократiї, хоча в окремих випадках демократiя сприймається як вседозволенiсть. Тому необхiдно створювати умови для широкої участi трудiвникiв села у вирiшеннi всiх питань спiльного життя, розвивати вимогливiсть до порушникiв трудової дисциплiни. складу кадрiв, диференцiйованого розвитку як спецiалiзацiї, так i унiверсалiзацiї працi з урахуванням застосування нової, досконалiшої технiки i прогресивних технологiй. Це висуває особливi вимоги до органiзацiї пiдготовки кадрiв, систематичної їх перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї. Адже при пiдвищеннi квалiфiкацiї, наприклад, механiзатора з IIIдо І класу продуктивнiсть його працi зростає на 25—30%. Продуктивнiсть працi тiсно пов'язана з полiпшенням й умов, збереженням здоров'я i працездатностi робiтникiв, iз зниженням виробничого травматизму та професiйної захворюваностi. Служба охорони працi безпосередньо впливає на рiвень продуктивностi працi: чим вища культура виробництва i сприятливiшi умови працi, тим вищий рiвень її про­дуктивностi. Розрахуємо продуктивнiсть працi в картоплярствi за такими показниками: Таблиця 8. Продуктивнiсть працi в картоплярствi в ЗАТ «Інтерагросистема» Показники 2002 р. 2003 р. 2004 р. Затрати працi на 1ц картоплi, люд-год: Виробництво картоплi: на 1 люд-год, кг на 1 середньорiчного працiвника, ц 4,2 23,7 569,7 3,04 32,92 714,22 2,8 35,7 830,7 66,7 Аналiзуючи показники продуктивностi працi в галузi картоплярства в ЗАТ «Інтерагросистема» за 2002-2004 роки, ми бачимо, що пiдвищення продуктивностi працi в галузi сталось через зниження затрат працi. Оцiнка показникiв продуктивностi працi в картоплярствi свiдчить про зменшення затрат працi та збiльшення загальної продуктивностi. Це пояснюється високим рiвнем комплексної автоматизацiї виробничих процесiв та малим обсягом ручних робiт. 2. 4 Собiвартiсть рентабельностi виробництва картоплi Собiвартiсть продукцiї — важливий узагальнюючий економiчний показник виробничо-фiнансової дiяльностi пiдприємства, органiзацiї чи окремого виробника. На практицi її обчислення необхiдне для об'єктивної оцiнки господарської дiяльностi колективних чи державних пiдприємств у цiлому, окремих їх пiдроздiлiв та виробництва окремих видiв продукцiї, для розрахунку чистого доходу, прибутку i рентабельностi, якi залежать вiд собiвартостi. Данi про середнiй рiвень собiвартостi є основою для встановлення цiн на продукцiю сiльського господарства за державним контрактом, а також цiн на промисловi товари, що використовуються в сiльськогосподарському виробництвi. Рiвень собiвартостi визначає можливе зниження роздрiбних цiн на продукцiю i промисловi товари. i органiзацiй, порiвняння ефективностi рiзних технологiй вирощування сiльськогосподарських культур, що дає змогу визначати напрями рацiонального використання земельних угiдь, трудових ресурсiв, основних i оборотних засобiв. Отже, зниження собiвартостi продукцiї має велике на­родногосподарське й економiчне значення для пiдвищення ефективностi сiльськогосподарського виробництва, дiяльностi пiдприємств АПК. селянських (фермерських) господарств Собiвартiсть — це грошовий вираз поточних витрат пiдприємства на виробництво i реалiзацiю одиницi продукцiї. Її обчислюють як вiдношення витрат пiдприємства до обсягу робленої продукцiї. Таким чином, собiвартiсть як економiчна категорiя об'єднує всi витрати пiдприємства в грошовiй формi, вiдшкодування яких необхiдне для здiйснення процесу простого вiдтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукцiї. Рентабельнiсть сiльськогосподарських пiдприємств визначають вiдношенням рiвня собiвартостi до фактичних цiн реалiзацiї продукцiї рослинництва i тваринництва. Важливими показниками економiчної ефективностi вирощування картоплi є її собiвартiсть та рентабельнiсть її виробництва. Протягом останнiх рокiв у зв'язку iз збiльшенням матерiальних витрат, амортизацiйних вiдрахувань та вiдрахувань на державне соцiальне страхування собiвартiсть зростає. Аналiз структури собiвартостi свiдчить, що витрати на оплату працi дещо зменшуються, а на насiння, мiнеральнi добрива, засоби захисту рослин, паливо i мастильнi матерiали, на поточний ремонт та технiчне обслуговування постiйно зростають. Отже, собiвартiсть виробництва картоплi може бути знижена завдяки рацiональному й економному викори­станню насамперед садивного матерiалу, органiчних i мiнеральних добрив, палива та мастильних матерiалiв, зменшенню собiвартостi насiння та скороченню витрат по органiзацiї виробництва й управлiння. За 1990—1995 рр. в структурi собiвартостi картоплi витрати на оплату працi становили 16. 2%, роботи i послуги—3. 9, утримання основних засобiв — 6. 2, по органiзацiї виробництва й управлiння — 10. 4, страховi платежi — 6. 7, iншi основнi витрати — 1. 6%. Слiд вiдзначити, що структура собiвартостi картоплi дуже вiдрiзняється вiд структури собiвартостi iнших сiльськогосподарських культур. Близько половини витрат у колективних пiдприємствах України припадає на садивний матерiал, що зумовлено великими потребами в ньому для садiння (до ЗО ц/га) та високою його собiвартiстю. Один з головних резервiв скорочення витрат на садивний матерiал — удосконалення системи насiнництва в мiсцях вирощування картоплi для перiодичного оновлення та полiпшення якостi власного насiння й зниження його собiвартостi. Собiвартiсть вирощування цiєї культури має значнi зональнi вiдмiнностi. Найнижча собiвартiсть 1 ц бульб — на Полiссi, дещо вища — в зонi Карпат i значно вища — в Степу. Для її зниження, крiм зменшення витрат на садивний матерiал i матерiаломiсткостi, велике значення мають пiдвищення врожайностi картоплi, механiзацiя виробничих процесiв, органiзацiя орендних колективiв та фермерських господарств. Собiвартiсть картоплi постiйно зростає. Протягом i 1992 р. повна собiвартiсть 1 ц картоплi пiдвищилась в 11. 3 рази i становила 421. 84 грн. У структурi собiвартостi картоплi в господарствах частка витрат на оплату рацi становила 26. 2 %. При цьому витрати на оплату працi порiвняно з 1991 р. значно зросли i з розрахунку на 1 ц картоплi становили вiдповiдно 6. 92 i 89. 94 грн. В умовах значного пiдвищення цiн реалiзацiї продукцiї росла маса прибутку в картоплярствi. З розрахунку на 1 ц картоплi в сiльськогосподарських пiдприємствах було одержано 978. 47 грн. прибутку, а на гектар насаджень — 32. 4 тис. грн. Це зумовило досить високий рiвень рентабельностi виробництва картоплi — 232%. Рiвень рентабельностi вирощування картоплi у колективних пiдприємствах України зрiс вiд 16% в 1999 р. до 26. 6 % — в 2000 р. У державних господарствах воно було збитковим, i лише 1989 р. виробництво картоплi досягло рiвня рентабельностi 10,8, а 1995-го — 30,1 %. У межах країни цей показник виробництва картоплi значно коливається. В окре­мих регiонах (Степ, частина Лiсостепу) воно збиткове, а на Полiссi та в зонi Карпат — високорентабельне. Такi областi Полiсся, як Чернiгiвська, Житомирська, виробляють картоплю при рiвнi рентабельностi 50—150 % i бiльше. Таблиця 9 Показники 2002рiк 2003рiк 2004рiк 2004р. в % до 2002р. Реалiзовано картоплi, ц 95682 136847 159783 167 Собiвартiсть 1ц реалiзованої продукцiї, грн. 32,8 23,07 23,63 72 38,49 33,52 31,07 81 3,39 6,66 6,97 206 Рiвень рентабельностi, % 10,34 28,87 29,50 × Отже, аналiзуючи показники собiвартостi i рентабельностi виробництва картоплi, можемо сказати, що собiвартiсть одного центнера картоплi в порiвняннi 2002 року з 2004 роком зменшилась на 38%. Роздiл 3. Шляхи збiльшення виробництва картоплi i пiдвищення її економiчної ефективностi 3. 1 Інтенсифiкацiя картоплярства Інтенсифiкацiя це форма розширеного вiдтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуваннi та рацiональному використаннi на основi науково – технiчного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої працi на одиницю земельної площi з метою збiльшення обсягу продукцiї та пiдвищення ефективностi її виробництва. Суть iнтенсифiкацiї полягає не тiльки в ефективному використаннi землi чи тварин, а й в удосконаленнi всiх iнших факторiв виробництва – матерiальних i трудових ресурсiв, впровадженi нових органiзацiйних форм господарювання, нових технологiй та iн. Інтенсифiкацiя сiльськогосподарського виробництва – процес динамiчний, бо пов'язаний з бiологiчними та економiчними процесами в галузi. Правильна методика дослiдження дає змогу виявити най рацiональнiшi та ефективнiшi шляхи збiльшення виробництва картоплi, знайти невикористанi резерви та обґрунтувати напрями iнтенсифiкацiї галузi картоплярства. Так характеризуючи iнтенсифiкацiю картоплярства в господарствi, потрiбно сказати що виробничi витрати на 1га посiву збiльшились у 2004 роцi порiвняно з 2002 роком на 80%, а з 2003 року зменшились на 17%. Збiльшення виробничих витрат свiдчить про великi грошовi затрати на технiку, можливе збiльшення цiни насiннєвого матерiалу та iнше, спостерiгається зменшення затрат працi на 1га посiву у 2004роцi порiвняно з 2002 роком на 1. 6%, а з 2002 року на 16% (бiльше використання технiки для виконання робiт). Таблиця 10 Інтенсифiкацiя картоплярства Показники 2002 2003 2004 Виробничi витрати на 1га посiву, грн. 9376,6 10609,3 10580,5 112,8 0,6 0,6 0,7 116,7 148,7 210 256,0 172,2 4,2 3,04 2,8 66,7 Собiвартiсть 1ц, грн.: - виробнича - реалiзацiйної продукцiї 35,1 32,8 26,86 23,07 24,10 23,63 68,7 72,0 Цiна реалiзацiї 1ц, грн.. 38,49 33,52 31,07 80,7 Прибуток /збиток (+,-) грн. - на 1ц картоплi 3,39 2210 6,66 6,97 2485 205,6 112,4 Рiвень рентабельностi, збитковостi (+,-), % 0,1 0,29 × Окупнiсть додаткових витрат, грн. - 1,7 × Отже за даними таблицi ми бачимо, що тут спостерiгається прибуток на 1ц картоплi та на 1га посiву. Важливе значення для iнтенсифiкацiї господарства має виведення та впровадження у виробництво бiльш нових урожайних сортiв сiльськогосподарських культур. Тривале вирощування в господарствi одного й того ж сорту картоплi, без змiни насiння призводить до зниження його продуктивних якостей. Низький рiвень агротехнiки, засмiченiсть в процесi вирощування iншими низьковрожайними нестiйкими до хвороб i шкiдникiв сортами, вегетативний спосiб розмноження з допомогою насичених поживними речовинами i вологою бульб – все це сприяє сильному пошкодженню хворобами i шкiдниками, негативно позначаються на врожайностi. Цiннi властивостi сорту в колгоспах i радгоспах пiдтримують за рахунок своєчасного сортооновлення. Селекцiонери регулярно виводять i передають у виробництво новi, бiльш високоврожайнi сорти. 1. Елiтнi господарства, якi спецiальними прийомами i методами, прийнятими для даної зони чи областi, вирощують елiтну; 2. Господарства якi розмножують елiту до репродукцiї, прийнятої в данiй областi чи зонi для видачi на сортооновлення; 3. Насiнницькi дiлянки колгоспiв i радгоспiв, насiнницькi господарства району, якi розмножують одержаний на сортооновлення насiннєвий матерiал i видають його на всю площу товарних посiвiв господарства. Важливе значення для одержання високих врожаїв картоплi має внутрiгосподарське насiнництво. Пiдраховано, що для нормальної щорiчної забезпеченостi високоякiсним насiнням кожне господарство повинно вiдводити пiд насiнницькi посiви 30-30% картопляних плантацiй. Насiннєву картоплю садять, як правило на най родючiших ґрунтах i створюють умови для її вирощування. Доручають вирощування насiннєвої картоплi бригадам чи ланкам, якi з року в рiк домагаються високих врожаїв, вмiло запроваджують площi, технiку та добрива. На насiнницьких дiлянках застосовують залущене садiння з тим, щоб коефiцiєнт розмноження був чим вищий. Використовують для цього i дрiбнi бульби (25г), одержанi вiд здорових рослин високих репродукцiй. Цим самим знижуються витрати садибного матерiалу. 2-3 сорти з рiзними строками дозрiвання. Пiд раннi середньораннi сорти найчастiше вiдводять 40-50%, пiд середньопiзнi та пiзнi 15-30%. Велику увагу придiляють пiдготовцi садивного матерiалу. Насiння обов’язково пророщують i протруюють. Пророщення насiння оцiнюють за кiлькiстю i товщиною паросткiв, що дозволяє правильно спланувати густоту садiння. Рiзати садибний не рекомендується. Якщо ж така потреба i виникає, то ножi, якими рiжуть бульби, дезинфiкують розчином перманганату калiю. Хiмiзацiя сiльськогосподарського виробництва – один з основних напрямiв його iнтенсифiкацiй. Вона забезпечує пiдвищення врожайностi культур, продуктивностi працi. Для пiдвищення ефективностi хiмiзацiї важливо рацiонально використовувати добрива. При цьому слiд пам’ятати про те, що мiнеральнi добрива дають найвищий економiчний ефект в поєднаннi з органiчними, передусiм з гноєм. Самi меншi мiнеральнi добрива не можуть замiнити гнiй. Ефективнiсть застосування добрив знижується недостатньою їх забезпеченiстю. Основним критерiєм внесення добрив пiд картоплю є розрахунок оптимальних доз на запланований урожай. При цьому враховують запаси поживних речовин у ґрунтi i кiлькiсть органiчних залишкiв пiсля попередника, забезпеченiсть господарства органiчними добривами, коефiцiєнти засвоєння картоплею елементiв живлення iз внесених добрив у перший рiк, винос основних макроелементiв на одиницю продукцiї. При рахуваннi коефiцiєнта засвоєння картоплею елементiв живлення мiнеральних добрив слiд мати на увазi необхiднiсть оптимального розпушення ґрунту на протязi вегетацiйного перiоду та збереженнi посiвiв у чистому вiд бур’янiв, хвороб i шкiдникiв станi. Фактичнi врожаї в сприятливi у клiматичному вiдношеннi роки будуть тодi близькi до розрахункових. Для формування 100 – центнерного врожаю картопля виносить з ґрунту 40-60кг азоту, 15-25кг фосфору, 80-100кг калiю, 25кг кальцiю. Один мiлiграм поживних речовин на 100г ґрунту вiдповiдає 30кг їх в орному шарi 1га. В середньому картопля засвоює з ґрунту 10-15% Р2 О5, 30-50% К2О. З органiчних добрив у першiй рiк вона використовує 25% азоту, 40% фосфору i 70% калiю. Вмiст азоту в 1кг гною становить 5Кг, фосфору 2. 5кг, калiю 6кг. Із мiнеральних добрив картопля засвоює 60% азоту, 20% фосфору, 70% калiю. Враховуючи цi приблизнi данi, тип ґрунту i характер його обробiтку та iншi особливостi вирощування картоплi, планують рiвень урожайностi, дози добрив, строки i способи їх застосування. Одним iз головних напрямiв iнтенсифiкацiї сiльського господарства, необхiдною умовою пiдвищення продуктивностi сiльськогосподарських угiдь є мелiорацiя земель. Зрошення земель пiд сiльськогосподарськими культурами не тiльки в посушливiй зонi, а й у зонi недостатнього зволоження пiдвищує їх урожайнiсть в 1. 5-2 рази i бiльше. Воно дозволяє iнтенсивнiше використовувати землю адже вiдпадає потреба у паровому полi i виникає можливiсть збирати 1. 5 – врожаю за рiк шляхом пiсляжнивних та повторних посiвiв. Для виконання робiт по мелiорацiї земель створено необхiдну виробничу базу. Водогосподарськi органiзацiї оснащенi землерийною технiкою, тракторами, автомобiльним транспортом, спецiальними машинами i механiзмами. Важливою умовою високоефективного використання зрошувальних земель є впровадження науково обґрунтованих систем землеробства, якi враховують грунтово – клiматичнi та економiчнi умови господарств районiв i областей України з розвинутим зрошенням. пшеницi, 130-150 сiна люцерни, 25-30 зерна сої, 130-150 ранньої картоплi, 500-600 ц/га помiдорiв. Важливу роль у здiйсненнi програми мелiорацiї земель вiдiграє науково-технiчний прогрес. Сучаснi мелiоративнi системи, iнженернi споруди, закрита трубчаста зрошувальна i осушувальна мережа, автоматизацiя i телеуправлiння, досконала технiка створюють умови для високопродуктивної працi трудiвникiв сiльського господарства. 3. 2 Комплексна механiзацiя та вдосконалення технологiї вирощування картоплi за якою необхiдно пiдтримувати культуру землеробства, використовувати новi форми органiзацiї працi, орендний пiдряд. Органiчнi добрива дають високий ефект при внесеннi їх разом iз мiнеральними. Важливими елементами iнтенсивної технологiї є садiння картоплi у заздалегiдь нарiзаннi гребенi з одночасним вживанням мiнеральних добрив, а також дотримання оптимальних строкiв i густоти садiння. Данi науково – дослiдних установ i практика передових пiдприємств свiдчать, що вищi врожаї забезпечують раннi посади. У дослiдах проведеною Чернiгiвською обласною дослiдною станцiєю в середньому з 1984 – 1987 роки, найвищий урожай (337 ц/га) було одержано при садiннi картоплi 20 – 30 квiтня, що збiгається з масовою сiвбою ярих зернових. При зниженi густоти насаджень багато пiдприємств щороку недобирають 20 – 30% можливого врожаю. Тому залежно вiд розмiрiв насiнної картоплi й умов її вирощування необхiдно висаджувати на 1 га 55 – 60 тис. бульб. Гребеневий спосiб садiння картоплi сприяє швидкому прогрiванню ґрунту й дає змогу провести 2- 3 разовий до сходовий обробiток площi, що стимулює проростання рослин та забезпечує прирiст врожаю до 25 – 30 ц/га. Значно пiдвищити врожайнiсть картоплi та збiльшити валовi її збори можна за рахунок рацiонального використання осушених земель. На таких землях урожайнiсть бульб на 10 – 15% вища, нiж на богарних. Важливим заходом пiдвищення економiчної ефективностi картоплярства є подальша комплексна механiзацiя вирощування культури з використанням iнтенсивних технологiй i нових органiзацiйних форм виробництва. Механiзацiя – це комплекс технiчних, органiзацiйних, економiчних та iнших заходiв, що забезпечують широку замiну ручної працi машинною. машин створює кращi умови для розвитку рослин завдяки полiпшенню обробiтку ґрунту та розгляду за посiвами, ясному збиранню врожаю, виконанню всiх технологiчних операцiй в оптимальнi агротехнiчнi строки. 3. 3 Удосконалення способiв зберiгання та полiпшення якостi картоплi Для збiльшення виробництва сiльськогосподарської продукцiї та пiдвищення її економiчної ефективностi необхiдно здiйснювати фундаментальнi i прикладнi науковi дослiдження, сприятливi на створення нової та вдосконалення iснуючої технiки, полiпшення селекцiйної роботи щодо створення нових i полiпшення iснуючих сортiв, розробку нових i вдосконалення iснуючих технологiчних процесiв виробництва, переробки та зберiгання культури. Пiдвищення якостi садивного матерiалу – важлива умова одержання високих врожаїв. Сорт має певну тривалiсть продуктивного життя. Високу врожайнiсть, стiйкiсть проти захворювань вiн зберiгає до десяти рокiв пiсля районування, потiм цi якостi поступово знижуються. Тому сорти картоплi замiнюють через кожних 8 – 10 рокiв. Найбiльшої шкоди картоплярству завдають фiтофтороз, колорадський жук, гнилi бульб, а також мiль, рак. Внаслiдок недостатньої забезпеченостi хiмiчними засобами боротьби з хворобами i шкiдниками, сiльськогосподарськi пiдприємства щороку недодержують та втрачають 25 – 30%уроржаю. Ще бiльшi втрати спостерiгаються при вирощуваннi картоплi на присадибних дiлянках, iндивiдуальних та колективних городах населення. Для ефективного використання пестицидiв, одержання екологiчної продукцiї та запобiгання забрудненню навколишнього середовища посiви повиннi обробляти спецiальнi пiдроздiли пiд контролем держави. Задоволенню потреби населення в картоплi та пiдвищенню ефективностi її виробництва сприяє полiпшення умов зберiгання бульб. В Українi значна їх кiлькiсть ще зберiгається у полi в бортах. Картоплесховища для продовольчої картоплi будують переважно у мiстах, а в сiльськогосподарських пiдприємствах їх споруджують в основному для зберiгання насiнної. За даними наукових установ i торговельних органiзацiй, втрати картоплi, завезеної у мiста сягають 50%. При зберiганнi бульб безпосередньо в мiсцях їх вирощування втрати значно зменшуються. За розрахунками спецiалiстiв, до 70% зiбраної картоплi вигiднiше зберiгати в мiсцях вирощування i 30% в мiсцях споживання, але для цього необхiдно розширити будiвництво сховищ у мiсцях вирощування культури. Про надiйне зберiгання картоплi слiд дбати ще при її вирощуваннi, здiйснювати контроль за захворюванiстю бульб, внесенням добрив та пестицидiв. Пiдвищення якостi картоплi та скорочення її втрат залежать також вiд способу реалiзацiї. Бiльшiсть пiдприємств реалiзує продукцiю через заготiвельнi пункти, оптовi бази, якi потiм вiдправляють її в торговельну мережу. Широкого використання повинна набути завантажування товарної картоплi в контейнери з механiзованим її навантаженням її в полi, вивантаженню i навантаженню у вагони на приймальних пунктах. Контейнерний спосiб перевезення та зберiгання не тiльки зменшує втрати продукцiї i витрати на вантажно-розвантажувальнi роботи, а й прискорює вантажооборот транспорту, скорочує строки збирання культури. Прямi зв’язки сiльськогосподарських, заготiвельних i торговельних пiдприємств, закупiвлi на мiсцi вирощування з вивезенням продукцiї транспортом заготiвельних органiзацiй дозволять пiдвищити якiсть продукцiї, скоротити витрати на вантажно-розвантажувальнi роботи й повнiше задовольнити попит населення в картоплi. Висновки i пропозицiї 1. Виробництво картоплi є надзвичайно важливим для будь-якого господарства. Тому необхiдно, щоб воно було ефективне. Для цього треба мати сприятливi природно – клiматичнi умови, а також господарство має бути забезпечене всiма необхiдними ресурсами для вирощування i реалiзацiї картоплi. 2. Розглянувши виробництво цiєї культури в ЗАТ «Інтерагросистема» ми бачимо, що загалом пiдприємство має сприятливi природно – клiматичнi умови i вигiднi умови для реалiзацiї своєї продукцiї та закупки сировини. 3. Виробничими ресурсами пiдприємство забезпечене лише частково. Так земельних ресурсiв i основних фондiв господарству вистачає, але вiдчувається нестача трудових ресурсiв. Основнi фонди в господарствi є застарiлими i потребують оновлення. 4. Щоб покращити ситуацiю, необхiдно вжити ряд заходiв, якi допоможуть не тiльки покрити, а й отримати достатнiй прибуток. 5. Основою пiдвищення ефективностi галузi картоплярства повинен бути комплексний пiдхiд, який охоплює насiнництво, технологiю i зберiгання. Головним також є iнтенсифiкацiя галузi, яка вимагає ефективного поєднання всiх ресурсiв та застосування досягнень науково – технiчного прогресу для скорочення витрат. Список використаної лiтератури 1. Закон України «Про стимулювання розвитку сiльського господарства в перiод 2001 – 2004 рр.» // Урядовий кур’єр – 2001. - 20 лютого 2. Господарський кодекс України // Голос України. – 2003 – 14 березня 3. Батюта В. Г. Інтенсифiкацiя колгоспного виробництва на Полiссi. – К.: Урожай. 1982 – 96с. 4. Географiчна енциклопедiя, 1т. // Українська енциклопедiя iм.. Бажана. – к., 1980 5. Дiєсперов В. С. Економiчна робота в господарствi. К – 2002 – 2004рр. 6. Економiка сировини i матерiальних ресурсiв у сiльському господарствi / В. В. Брей. – К.: Урожай 1986 – 96с. 7. Економiчна ефективнiсть виробництва картоплi в сiльському господарствi А. О. Погорiлий // Економiка АПК, 2002, №4 – ст. 90 – 92. 8. Ефективнiсть виробництва картоплi. Ю. Б. Бiлан // Економiка АПК, 2001, №2г ст.. 106 – 109. 10. Мацебора В.І. Економiка сiльського господарства. – К.: Вища школа. – 1994. – 415с. 11. Руснак П. П. Економiка сiльського господарства. – К.: Урожай, 1998. – 320с.