Грунти, грунтоутворення і їх родючість

Грунти, грунтоутворення i їх родючiсть ВСТУП 1. 1 КЛІМАТ 1. 2 ГЕОМОРФОЛОГІЯ І РЕЛЬЄФ 1. 3 ГРУНТОУТВОРЮЮЧІ ПОРОДИ 1. 4 РОСЛИННІСТЬ 1. 5 ГІДРОГРАФІЯ ТА ГІДРОЛОГІЯ 2. ГРУНТИ ГОСПОДАРСТВА 2. 1 НОМЕНКЛАТУРНИЙ СПИСОК ГРУНТІВ 2. 2 ОЦІНКА СТАНУ РОДЮЧОСТІ ГРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА 2. 3 ПРОВОДИМО АНАЛІЗ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ХІМІЧНОЇ МЕЛІОРАЦІЇ ВИСНОВОК ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ВСТУП Земля – неоцiненне народне багаство i основний засiб виробництва у сiльському господарствi. Грунт є основним багаством кожного суспiльства, головним засобом сiльськогосподарського виробництва та просторовим базисом розмiщення i розвитку всiх галузей народного господарства. Народногосподарське значення грунту як загального засобу виробництва визначається його якостями i властивостями. У сiльськогосподарському виробництвi велике значення має основна якiсть грунту – родючiсть, а для промислових галузей фiзичнi та фiзикомеханiчнi властивостi. Вiдомо, що земля дає всi необхiднi продукти харчування людинi, а також рiзнi види сировини для промисловостi. Земля – це джерело життя. Ось чому землю потрiбно охороняти, свiдомо та спрямовано збiльшувати, її продуктивнiсть. Вона належить не тiльки нам, але i наступному поколiнню. здiйснення на них агрономiчних та мелiоративних заходiв. Грунтовий покрив України – один з основних показникiв її багаства, базис розселення людського суспiльства i головний засiб виробництва в сiльському господарствi. Кiлькiсть i якiсть грунтових ресурсiв, їх використання визначають рiвень добробуту суспiльства. Рацiональне використання земель i спецiалiзацiї галузей землеробства можливi тiльки на базi глибоких знань особливостей грунтового покриву, специфiки родючостi грунтiв, їх екологiчних властивостей. З урахуванням особливостей грунтiв i клiматичних умов проводяться районування сiльськогосподарського виробництва, його спецiалiзацiя. Вiд використання грунтового покриву залежить виконання соцiально-економiчних завдань. 1. ПРИРОДНІ УМОВИ ТА ФАКТОРИ ГРУНТОУТВОРЕННЯ 1. 1 Мiсцезнаходження, спецiалiзацiя та клiмат господарства ТОВ “Свiтанок” знаходиться в м. Бобровиця Чернiгiвської областi, на вiдстанi 110 км вiд обласного центру м. Чернiгова. Земельнi угiддя господарства розмiщеннi в схiднiй частинi по вiдношенню до м. Бобровиця i господарського двору. як у натуральнiй так i в грошовiй формi. Господарство виступає перед державою гарантом, щодо здiйснення заходiв по охоронi земель. Землекористування господарства на 01. 01. 2003 року. Таблиця №1. № п\п Грунти i види угiдь Загальна площа в т. ч. с\г угiдь з них: а) рiлля б) сiножатi в) пасовища Іншi угiддя 2624 2504 2373 36 95 120 Площа рiллi в усiх сiвозмiнах в т. ч. польова сiвозмiна №1 польова сiвозмiна №2 кормова сiвозмiна №1 У грунтово-захиснiй сiвозмiнi 2373 900 870 603 96 24 З таблицi № 1 видно, що у структурi земельного фонду найбiльшу питому вагу займають сiльськогосподарськi угiддя. Що дає змогу значно розвивати землеробство. Всi сiльськогосподарськi угiддя забезпеченнi добре. Поля розмiщеннi на легкосуглинкових грунтах з вiдсотком гумусу вiд 2,5 до 3,5. ТОВ “Свiтанок” розташований в зонi Лiсостепу. Клiмат даної зони помiрно – клiматичний. Середня температура влiтку +25, взимку – 16. Рельєф територiї полiв являє собою слабохвилясту рiвнину з значною кiлькiстю блюдцеподiбних западин i має нахил 0 – 1 на пiвдень. Опадiв за рiк випадає 440 – 560 мм. Господарство здiйснює вирощування с\г культур без використання зрошувальних земель. Середньорiчна температура в районi 6,3. І ІІ ІІІ ІУ У УІ УІІ УІІІ ІХ Х ХІ ХІІ годова Середньомiсячнi температури, С -7,6 -7,7 -2,6 7,1 14,4 18,3 19,6 18,9 18,3 8,4 0 -4,5 6,3 Найбiльш холодними мiсяцями являються сiчень та лютий мiсяцi, найбiльш теплими мiсяцями являються червень та липень. Абсолютний мiнiмум температур повiтря –24,6 С спостерiгаються в сiчнi, а максимум + 34 С в липнi. Середньорiчна кiлькiсть опадiв Бобровицького району досягає 527 мм. Мiсяцi І ІІ ІІІ ІУ У УІ УІІ УІІІ ІХ Х ХІ ХІІ годова Опади, мм 35 29 32 30 49 60 69 61 38 36 47 41 527 З таблицi видно, що найбiльша кiлькiсть опадiв випадає в лiтньо – осiннiй перiод, в перiод максимального росту с\г культур та в час посiву озимих, що добре вiдображається на врожайностi. Зима зазвичай приходить у другiй декадi листопада. Стiйкий снiговий покрив устанавлюється в середньому на 110 дiб. Товщина снiгового прокриву досягає в середньому 20 см, макимальна висота 45 см, мiнiмальна – 5 см. Розподiл снiгу на великiй територiї нерiвномiрний. Максимальна глибина промерзання на рiвних дiлянках досягає 135 см, мiнiмальна – 40 см, середня – 88см. У виглядi снiгу випадає 30 – 35% рiчної кiлькостi опадiв, якi при добрих умовах водопоглинання створюють значнi запаси продуктивної вологи в грунтi та забезпечують формування високого врожаю. Середня кiлькiсть безморозного перiоду 160 днiв в роцi, а вегетацiйного 100 – 120 днiв. Вiтри переважають пiвденно – схiднi, пiвденнi, взимку – пiвнiчно – схiднi. добрива зберiгаються в гноєсховищах. На територiї господарства знаходиться один населений пункт. Всього працює в господарствi 180 чоловiк, з них 170 чоловiк постояннi робочi, в т. ч. 15 чоловiк iнженерно-технiчнi працiвники, 14 – службовцi, 2- молодший обслуговуючий персонал, 10 – сезоннi робочi. В господарствi налiчується 24 трактористи – машинiсти. Для роботи на тракторах, причiпних машинах i знаряддях до них, автомашинах, комбайнах допускаються особи, якi досягли 18 рокiв i одержали посвiдчення на право управлiння ними, а також пройшли iнструктаж по технiцi безпеки. Господарство має м”ясо – молочний виробничий напрямок в тваринництвi. В рослинництвi виробничий напрямок буряково – зерновий. Структура товарної продукцiї господарства визначається, як спiввiдношення вартостi товарної продукцiї господарства по видах до вартостi товарної продукцiї в цiлому по господарству. Таблиця № 2. № п\п Види продукцiї Структура товарної продукцiї,% 1 2 1 2 3 Зерновi i зернобобовi Цукровi буряки Всього по рослиництву Велика рогата худоба Свинi Молоко Всього по тваринництву Всього по господарству 14 18 32 14 16 17 47 21 100 Валова продукцiя рослинництва в порiвняльних цiнах 2001 року складає 2833 тис. грн., тваринництва 2215 тис. грн., всього 5048 тис. грн.. Середньорiчна кiлькiсть робiтникiв – 180 чоловiк, в т. ч. в рослинництвi – 85, в тваринництвi – 95. Продукцiя реалiзується згiдно укладених договорiв. Основнi ринки збуту продукцiї: м. Київ, м. Чернiгiв – за готiвку або по безготiвковому рахунку переробним пiдприємствам; по реогiональному контракту – м. Бобровиця “Заготзерно”. Бартернi операцiї по реалiзацiї зерна в господарствi не проводяться. В господарствi виробляється в середньому за рiк 40000 цнт кормових одиниць, що складає: - на 1 га сiльськогосподарських угiдь - 15,97; - собiвартiсть 1 цнт кормових одиниць складає 36 грн. 65 коп.; - прямi затрати працi – 2,44 люд. год.. № п\п 2001 2002 га % га % 1 2 3 4 5 6 7 Зерновi i бобовi (озимi i яровi)-всього В т. ч. озима пшениця Озиме жито Ячмiнь Овес Гречка Вика Цукровi буряки Кормовi буряки Кукурудза на зерно Багаторiчнi трави на зелений корм i сiно Однорiчнi трави на зелений корм i сiно 1110 500 100 350 90 40 30 180 400 20 100 320 243 2373 47 22 3 15 4 2 1 8 17 1 4 13 10 100 1190 490 110 400 90 50 50 70 400 20 100 200 393 2373 50 21 4 17 4 2 2 3 17 1 4 8 17 100 Таблиця № 6 Схема сiвозмiн господарства Чергування культур у сiвозмiнi ( на момент складання ) № поля, на якому буде розмiщена культура на рiк складання сiвозмiни Площа поля, га Конюшина Горох Озима пшениця Цукровий буряк Гречка Ячмiнь з пiдсiвом багат. трав 7 8 1 2 3 4 5 6 90 150 80 160 40 160 30 190 Польова сiвозмiна № 2 Озима пшениця Цукровий буряк Кукурудза на силос Озима жито Просо Кукурудза на зерно Ячмiнь з пiдсiвом люцерни 3 4 5 6 7 8 1 2 70 180 30 140 110 30 100 210 Кормова сiвозмiна № 1 Гречка з пiдсiвом багат. трав Кукурудза на силос Вика Овес Багаторiчнi трави на сiнаж 5 2 3 1 4 6 8 7 20 20 40 100 50 90 140 143 с\г культур. При дотриманнi сiвозмiни вiдбувається боротьба з хворобами, шкiдниками та бур”янами. 1. 2 ГЕОМОРФОЛОГІЯ І РЕЛЬЄФ Рельєфом тiєї чи iншої мiсцевостi називають сукупнiсть форм горизонтального i вертикального розмежування поверхнi землi. Як додатнi (опуклi ) так i вiдє»мнi ( увiгнутi ) форми рельєфу обмеженi з бокiв рiзно орiєнтованими схилами. Основними елементами рельєфу є вододiли, схили i долини. Рельєф є одним з важливих факторiв процесiв грунтоутворення. Характерно, що незначнi змiни рельєфу – пiдвищення або пониження навiть на площi в один гектар i менше – досить помiтно впливають на змiни грунту в цiлому або на окремi показники його родючостi. Рельєф впливає на розподiл атмосферних, грунтових i пiдгрунтових вод, тепла, сонячної радiацiї та на клiматичнi умови в цiлому. Пiд впливом рiзних умов рельєфу змiнюється зволоження грунту , склад рослинностi. Рельєф мiсцевостi впливає також на ерозiю поверхнi ( змивання i розмивання ), намивання грунтiв, порiд тощо. Грунти на пiвденних схилах одержують бiльше тепла, тут часто змiнюється температура, швидше випаровується волога та iн. Саме тому грунти пiвнiчних схилiв бiльш вилуженi i зволоженi, мають грубiший механiчний склад, бiднiшi на поживнi речовини, нiж пiвденнi. Розрiзняють додатковi i вiд»ємнi елементи рельєфу. До перших вiдносять усi пiдвищення – плато ( рiвнини ), тераси, бугри, гриви, бархани, дюни, а до вiд»ємних – долини, западини, улоговини, балки, яри, блюдця тощо. Бiльшу частину територiї займає Полiська низовина з долинами численних рiчок, у заплавах яких багато лук та озер, якi затоплююються повеневимиводами. Глибина рiчкових долин збiльшується з пiвночi на пiвдень i вони , як правило, мають по двi-три заплавнi тераси. У центральному та захiдному Полiссi слабко виражений макрорельєф i дуже розвинутий мезорельєф. Схiдна частина центрального Полiсся являє собою моренну рiвнину з грядово-хвилястим рельєфом. Мiкрорельєф тут проявляється у виглядi рiзних за формами неглтбоких впадин. Земельний масив господарства розмiщений з заходу на схiд на 5 км, а з пiвночi на пiвдень – 6км. Рельєф територiї полiв являє собою слабохвилясту рiвнину з значною кiлькiстю блюдцеподiбних западин i має нахил 0 – 1 на пiвдень. На територiї господарства знаходиться ряд водоканалiв та ставкiв. Довжина каналiв коливається вiд 1 до 3 км. Ставки займають площу вiд 0,25 до 0,5 га. 1. 3 ГРУНТОУТВОРЮЮЧІ ПОРОДИ Грунтом називають верхнiй шар земної кори, що утворився i змiнюється в результатi вивiтрювання гiрських порiд i безперервного впливу фiзико-хiмiчних i бiологiчних процесiв, а також дiяльностi людини та який на вiдмiну вiд гiрської породи набув у процесi розвитку основної ознаки – родючостi. Грунти з їхньою природною родючiстю на земнiй кулi утворились у процесi складного перетворення порiд i мiнералiв пiд впливом клiматичних i бiологiчних факторiв. Утворення грунту є процес взаємодiї гiрської порроди з водою, повiтрям i живими органiзмами – мiкроорганiзмами, вищими ррослинами i тваринами. Пiд впливом живих органiзмiв, що оселяються на породi, верхнiй шар її змiн перетворюються на доступнi для рослин поживнi речовини. Грунтовий покрив господарства представлений найбiльш поширеними чорноземами типовими. Вони займають 35% загальної площi, i становлять 54% її орних земель. Чорноземами типовими називають грунти, у яких найбiльш вираженi ознаки утворення чорноземiв – iнтенсивне нагромадження гумусу, азоту та зольних елементiв, неглибоке вимивання карбонатiв, вiдсутнiсть рiзкої диференцiацiї грунтового профiлю. Генезис цих грунтiв пов»язують iз нагромадженням великої кiлькостi бiомаси пiд рiзнотравно-злаковою рослиннiстю в умовах сприятливої зволоженостi. здебiльщого в захiдних районах, у мiсцях виходу на поверхню масивно-кристалiчних порiд трапляються крейдяно-мергельнi плями. У деяких мiсцях Полiсся невеликими острiвками поширенi лесовi вiдклади. Велика рiзноманiтнiсть материнських порiд на Полiссi, дрiбнохвилястий рельєф та коливання рiвня залягання грунтових вод зумовлює часту змiну одних рiзновидностей грунтiв iншими i створює рiзноманiтнiсть грунтового покриву. 1. 4 РОСЛИННІСТЬ У зонi Полiсся поширена переважно лiсова, трав»яниста та болотна рослиннiсть. Пiд покривом лiсу трав»яниста рослиннiсть розвивалась недостатньо i суттєвого впливу на грунтоутворення не мала. На безлiсних просторах питома вага суходiльних трав також була невисокою, оскiльки тут переважала болотна трав»яниста рослиннiсть. Природна змiна рослинних формацiй змiнювала i напрям грунтоутворення. У цiй зонi навiть в наш час зосереджено до 50% заболочених земель України, а лiси займають 30% територiї. Влив лiсу на формування грунтiв досить великий. Чергова змiна рослинних формацiй була головною причиною рiзноманiтностi грунтового покриву корiнних дiлянок плато Полiсся. Характерною особливiстю грунтiв є загальна вирiвняннiсть рельєфу та дуже розвинений мiкрорельєф у виглядi великої кiлькостi блюдець (впадин), якi на веснi та восени, а також пiсля лiтнiх злив заповнюються водою, що ускладнює обробiток грунту та догляд за посiвами. Рiзнотрав’я представлено гикавкою сизою, цикорiєм звичайним, подорожником середнiм. Інколи зустрiчаються бобовi: люцерна хмелевидна та лядвенец рогатий. На заболочених дiлянках переважають середнi i низькi осоки. На орних землях ростуть багато бур»янiв, вони спричиняють великої шкоди сiльськогосподарським культурам. Тут найбiльш поширенi такi бур’яни, як осот рожевий, мишiй сизий, пирiй повзучий, сурiпа звичайна, молочай. 1. 5 ГІДРОГРАФІЯ ТА ГІДРОЛОГІЯ Велике значення у формуваннi грунтiв мають грунтовi та поверхневi води, якi в межах господарства залягають на рiзнiй глибинi. На слабоглиняних дiлянках водолiв грунтовi води знаходяться на глибинi 1,5 – 2,0 м. По днищах балок грунтовi води в перiод обстеження знаходилися на рiзнiй глибинi. У центральнiй частинi грунтовi води залягають на глибинi 1,0 –1,5 м. По днищам iнших балок грунтовi води виходять на поверхню та викликають заболочування. Маємо два ставки бiля господарства. 2. 1 НОМЕНКЛАТУРНИЙ СПИСОК ГРУНТІВ ТОВ «Свiтанок» розташований в зонi Полiсся. У господарствi найбiльш розповсюдженi чорноземи типовi, потужнi малогумусованi середньосуглинiстi, займаючi вододiльнi плато й привододiльнi схили. Менш розповсюдженi гiдроморфнi грунти, розташованi по днищам балок. Чорноземи типовi утворилися за рахунок дернового типу грунтiв, пiд покривом трав»янистої степової рослинностi в умовах перiодичних посух. Розкладання рослинних залишкiв вiдбувалось при неповному насиченнi грунту вологою, переважно в аеробних умовах, при високих лiтнiх температурах. Висихання грунта влiтку та замерзання взимку спричинило перiодичне затухання бiологiчних процесiв. Такi умови перешкоджали швидку мiкролiзацiю органiчних залишкiв та сприяли утворення та накопиченню гумусних речовин. Крiм того, чорноземи типовi характеризуються високим змiстом поживних речовин та насиченiстю основами. Найбiльш поширенi грунти в господарствi: 1. Чорноземи типовi вилугованi малогумусованi. 3. Чорноземи типовi карбонажнi малогумусованi. Морфологiчна будова профiлю чорноземiв типових наводяться на прикладi чорнозема типового карбонатного мiцного малогумусованого крупнопиоувато-середньосуглинистого на лiсах. Розрiз закладений на рiвнiй дiлянцi вододiльного плато 0-1, угiддя – рiлля. - Нк – гумусовий, темно-сiрий, крупнопилуватий – середньосуглинистий, - 0-37 см до 24 см рельєфний, пилувато-непрочнокомкований, пiдрiллєвий ( 24 – 37 см ) грудковий, слабосуцiльний , сухий, карбонатний, - Нрк – верхнiй перехiдний, темно-сiрий з буроватим вiдтiнком, - Нрк – нижнiй, перехiдний, грязно – бурий, комкувато-пилуватий, карбонатно-ущiльнений, вологий, - 88-120 см карбональний, крупнопилувато-середньосуглинистий, переходить в материнську породу. З опису морфологiчної будови профiлю видно, що в чорноземах немає рiзної диферентацiї на орний шар. Характерною вiдмiннiстю їх є глибока гумусованiсть профiлю, яка досягає 120 см та поступовий перехiд мiж шарами. № п/п назва грунтiв механiчний склад грунтоутворюючи породи площа, га 1 крупнопилуватi-середньосуглинистi 102 2 лугово-слабосолончановi крупнопилуватi- середньосуглинистi лiсовиднi суглинки 58 3 лугово-болотнi крупнопилуватi- середньосуглинистi сучасний делювiй 26 4 болотнi-слабосолончасовi сучасний делювiй 5 5 болотнi сучасний делювiй 32 6 торфяники глубокопохованi добре розкладенi сучасний делювiй 4 Врожайнiсть основних сiльськогосподарських культур ТОВ «Свiтанок» за останнi три роки. Таблиця № 8 Культура 1999 2000 2001 Середня за три роки Озиме жито Ячмiнь Овес Горох Просо Гречка Кукурудза на зерно Кукурудза на силос Цукровий буряк 30,2 35,4 28,5 37,8 22,6 21,8 12,7 33,2 250,9 305,1 150,6 310,5 130,8 33,7 30,8 29,7 38,2 16,5 21,3 16,8 34,4 280,4 320,7 158,7 225,0 142,3 35,4 31,2 30,8 38,4 26,1 20,8 15,8 31,6 290,4 350,1 162,8 324,0 160,4 33,1 32,5 29,7 38,1 21,7 21,3 15,1 33,1 273,9 325,3 157,4 286,5 151,2 З таблицi видно, що врожайнiсть с\г культур за останнi три роки почала збiльшуватись, господарство вийшло з кризи. Господарство почало бiльш рацiонально використовувати мiнеральнi добрива, дотримуватись сiвозмiн. 2. 3 ПРОВОДИМО АНАЛІЗ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ХІМІЧНОЇ МЕЛІОРАЦІЇ Чорноземи мiцнi малогумуснi легкосуглинистi. Цi грунти найбiльш поширенi у господарствi та використовуються, в основному пiд рiллю. Вони добре забезпеченi гумусом. Забезпеченiсть рухливими формами поживних речовин коливається вiд нижчої до пiдвищеної. Реакцiя грунтового середовища чорноземiв типових-нейтральна. Для мобiлiзацiї фосфорних та азотних сполук, якi має грунти, необхiдно створити добрi умови для життєдiяльностi мiкроорганiзмiв. Це досягається створенням доброго водяно-повiтряного режиму грунту. Полiпшення родючих властивостей грунтiв накопичення вологи та поживних речовин, боротьба з бур»янами та шкiдниками сiльськогосподарських культур призводить до утворення найкращих умов для нормальної життєдiяльностi мiкроорганiзмiв. Збiльшення орного шару полiпшує умови життєдiяльностi мiкроорганiзмiв, у зв»язку з чим полiпшується забезпеченiсть рослин поживними речовинами. Не дивлячись на те, що грунти цiєї агрогрупи мають достатнi резерви гумусу, фосфора та калiю для пiдвищення їх родючостi необхiдно вносити органiчнi та мiнеральнi добрива. Добрий ефект на цих грунтах досягається при внесеннi повного мiнерального добрива. Внесення навозу на чорноземнi грунти має велике значення: вiн забезпечує грунти гумусом та поживними речовинами, полiпшує структуру, активiзує бiологiчну дiяльнiсть грунтової мiкрофлори. Середня кiлькiсть органiчних добрив у господарствi, на 1 га рiллi, складає 7% т. Морфологiчна будова профiлю чорноземiв типових наводиться на прикладi чорнозема типового карбонатного малогумусного крупнопилуватого – середньосуглинистого на лiсах. Розрiз закладений на рiвнiй дiлянцi вододiльного плато 0-1, угiддя – рiлля. обрiями. Мiцнiсть гумусного обрiю коливається вiд 37 до 43 см, а разом з верхнiм перехiдним ( Нр ) вiд 56 до 78 см. Структура орного шару пилувато – немiцногрудкова, а пiдорно-грудкова. Чорноземи типовi слабозлиннi вiдрiзняються вiд незлинних з меншою вiдмiннiстю гумусного горизонту. Через змив вiн скорочений до 28 – 30 см. У середньозлинних грунтiв у процесi змиву гумусний обрiй змитий повнiстю та на поверхнi вихо дить верхнiй перехiдний обрiй ( Нр ), мiцнiсть якого складає 30 – 32 см. Чорноземи налитi залягають на ложбинi стока, який тягнеться на пiвнiйний – схiд. Мiцноземи змиваються водяними потоками зi схилiв та навколишньої територiї, що призводить до збiльшення мiцностi гумусового обрiю до ( 45 – 50 см ), у верхнiй частинi якого маються прошарки неоднорiдного механiчного складу. Мiцнiсть гумусного обрiю разом з верхнiм перехiдним ( Н + Нр ) складає 95 – 100 см. Чорноземи типовi добре провiтрюються. Аерацiя у шарi 0 – 10 см у чорноземах типових середньосуглинистих – 22%, щiльнiсть складає – 56%. Грунти достатньо вологомiстнi ( 46,5 ), вологiсть зав»ядання складає 11,5%. Неактивним показником у цих грунтiв є високий коефiцiєнт вологовiддачi (64,0), що дає змогу говорити про їх здiбностi швидко втрачає вологу, особливо у спекотнi днi. Вмiст гумусу в орному обрiї чорноземiв складає вiд 4,6 до 5,6%. З глибиною кiлькiсть гумусу зменшується та на глибинi 30 – 40 см його мiститься 3,8 – 5,2 %, а на глибинi 60 – 70 см – 2,7 – 4,1%. Чорноземи типовi добре насиченi основами. У складi поглинених катiонiв переважає кальцiй ( 28,33 – 37,53 мг/екв на 100г грунту ). Реакцiя грунтового розчину у них близько до нейтральної. Забезпеченiсть по Р2О2 у чорноземiв типових коливається вiд середньої ( 6,5 – 9,8 мг на 100г грунту ) до пiдвищеної ( 10,4 –13,3 мг на 100 г грунту ). По К2О вiд середньої 15,0 –7,8 мг на 100 г грунту ) до пiдвищеної ( 8,9 – 9,6 мг на 100г грунту ). Чорноземи типовi середньозминнi низько забезпеченi фосфором ( 4,8 мг на 100 г грунту) та середньо калiєм ( 4,8 мг на 100 г грунту). Крiм чоноземiв у господарствi ще бувають: лукаво-слабосолончаковi, болотнi, лукаво-болотнi, торфяники низькi, але цих грунтiв набагато менше в господарствi нiж чорноземiв типових. 3. ЗАХОДИ ПО РАЦІОНАЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННЮ Хiмiчна мелiорацiя, зокрема вапнування – необхiдна умова пiдвищення родючостi дерново-пiдзолистих i сiрих лiсових грунтiв. Вапнування нейтралiзує кислотнiсть грунту, усуває шкiдливу дiю на рослини рухомих форм марганцю. При цьому пiдвищується вмiст в грунтi кальцiю, засвоюваних форм азоту, фосфору. калiю, молiбдену, значно полiпшуються умови живлення рослин. пiдвищується ефективнiсть використання органiчних та мiнеральних добрив, що в свою чергу полiпшує якiсть урожаю сiльськогосподарських культур. Вапнувати треба застосовувати на грнтах з рН сольовим вiд 6 i нижче та ступенем насичення основами менше 80%. Норма внесення вапняних добрив залежить вiд кислотностi i механiчного складу грунтiв. Строк дiї вапняних добрив 8 – 10 рокiв, тому вносять їх один раз за ротацiю сiвозмiни. Пiд цукровi буряки та кукурудзу добрива вносять пiд попередники, у сiвозмiнах iз багаторiчними травами - пiд покривну культуру. Для вапнування використовують вапнякове та доломiтове борошно, вапняковий туф, крейду, дефекат. При вапнуваннi грунтiв та внесеннi добрив потрiбно враховувати данi картограм грунтових дослiджень. є не тiльки джерелом живлення для рослин. а й полiпшують водний, тепловий i повiтряний режими грунтiв. Велике значення для збагачення грунтiв органiчною масою має застосування сидератiв. У сiльськогосподарському виробництвi найцiннiшими для освоєння є низиннi болотнi грунти, оскiльки вони мiстять багато зольних речовин та азоту i мають сприятливу реакцiю. Болотнi грунти використовуються також як джерело органiчних добрив та як сiльськогосподарськi угiддя. ВИСНОВОК Ми бачимо, що ТОВ «Свiтанок» представлений такими найбiльш потужними типами та пiдтипами грунтiв: чорноземами типовими, опiдзоленими, вилугуваними i реградованими, сiрими. Іншi типи грунтiв займають незначнi площi. Врожай на цих грунтах отримують високий, а як видно з таблицi врожайностi їх можна пiдвищувати. Основними агротехнiчними заходами пiдвищення родючостi способи обробiтку, нагромадження та правильне використання вологи, полiпшення структури посiвних площ, впровадження високоврожайних культур i сортiв, удосконалення сiвозмiн, рацiональне застосування мiнеральних i органiчних добрив, застосування сiльськогосподарських культур. Цi заходи необхiдно проводити диференцiйовано з урахуванням типу грунту та його властивостi. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. «Грунти i їх родючiсть» В. Г. Крикунов, видавництво «Вища школа», Київ - 1993 2. «Грунтознавство» М. М. Шкварук, М.І. Делеменчук, видавництво «Вища школа», Київ-1976 3. «Обробiток грунту в системi iнтенсивного землеробства» В. Л. Крупа, «Урожай» – 1986