Годiвля, утримання та догляд за козами
Реферат з сiльського господарства на тему:
"Годiвля, утримання та догляд за козами".
Кози невибагливi до кормiв, але це не означає, що їх можна годувати абияк. Низька молочна продуктивнiсть цих тварин часто буває наслiдком поганої годiвлi, тому що поживних речовин корму вистачає лише на пiдтримку життя. Великiй козi потрiбно бiльше корму, нiж малiй, молодняку - бiльше порiвняно з дорослою твариною однакової величини. Кiтну козу годують краще, нiж ялову; матцi з високим надоєм дають кормiв бiльше, нiж низькопродуктивнiй.
висушенi гiлки дерев з листям (вiники), кукурудзяне бадилля, картоплиння, бурякову гичку, гарбузиння, а також яру солому i полову.
Дорослiй козi на зимовий перiод необхiдно 400-500 кг сiна або 700-800 кг рiзноманiтного грубого корму, в тому числi не менш як 200-250 кг сiна. Крiм сiна, залежно вiд можливостей заготовляють 150-200 кг листя, 150-200 - гiлок, 150-200 - картоплиння, кукурудзиння i гички, 150-200 кг соломи. Поживна цiннiсть таких кормiв у два рази нижча, нiж сiна. На кожну голову молодняка (вiком 6-12 мiс) також заготовляють 300-500 кг грубого корму в перерахунку на сiно.
Крiм грубих кормiв, козам, особливо високоудiйним, дають сумiш розмелених концентрованих кормiв (0,3 - 1 кг на голову за добу) i соковитi: гарбузи (подрiбненi), буряки, моркву, рiпу, капусту, тощо (2-4 кг на добу), сиру i варену картоплю (1-2 кг на добу).
Сухостiйнi
першої половини кiтностi
Кукурудзиння - 0,5
Листя дерев - 0,5
Концентрованi корми - 0,4
Сiно рiзне -0,4
Солома ярих зернових
культур - 0,5
Вiники з листям - 1
Картопля варена -1,5
Дiйнi
з надоєм 2 кг на добу
Сiно рiзне - 1
Листя дерев - 1
Буряки кормовi - 2
Густi кухоннi вiдходи - 1
Концентрованi -0,8
Дiйнi
з надоєм 2 кг на добу
Вiники з листям - 1,5
Гарбузи - 2
Комбiкорм - 0,6
|
Сухостiйнi
другої половини кiтностi
1. Сiно рiзне -0,7
Картоплиння - 0,5
Концентрованi корми -0,5
Сiно рiзне - 0,5
Листя дерев - 0,5
Солома ярих зернових культур - 0,7
Концентрованi корми -0,3
Дiйнi
з надоєм 4 кг на добу
Сiно рiзне - 1
Листя дерев - 1
Кормовi буряки - 1,5
Картопля варена - 1
Концентрованi корми - 0,8
Дiйнi
з надоєм 4 кг на добу
Сiно рiзне - 1
Вiники з листям -1
Солома ярих зернових культур - 0,5
Густi кухоннi вiдходи - 1
Картопля варена -1,5
Комбiкорм - 0,8
|
непридатнi. Вiд них кози хворiють, бувають аборти, погiршується якiсть молока, м”яса i вовни.
- обов”язковий компонент рацiонiв для кiз. Кухонну сiль використовують протягом року. Молодняку потрiбно її 6-10, а дорослим козам - 10-15г на добу. Краще давати сiль з водою, пiйлом i перемiшаною з кормами. Як молодняку, так i дорослим козам у сумiшi з кормами згодовують також товчену крейду з розрахунку 7-10г на добу.
Годують кiз три рази на добу
в один i той же час з однаковим iнтервалом: перший раз о 6 -7-й год, другий - о 12 - 13-й, третiй - о 18 -19-й год. Корми дають у певнiй послiдовностi - в одну годiвлю спочатку пiйло, потiм соковитi i в останню чергу грубi корми.
концентрованi, грубi корми (вiники, солома, кукурудзиння) й напувають.
напування.
Годiвниця повинна
бути двохярусною: зверху вiддiлення з вертикальних планок для грубих кормiв, знизу щiльне корито для концентрованих i коренеплодiв. Така конструкцiя краща тим, що коза не буде ставати у годiвницю ногами. Годiвницю регулярно очищають вiд залишкiв корму.
Влiтку кiз краще утримувати на пасовищi
. Коли їх є багато, то можна пасти окремою чередою або разом з вiвцями чи коровами. Треба пам”ятати, що при випасаннi у садах та в кущах кози пошкоджують молодi деревця - об”їдають гiлочки й обгризають кору. Щоб запобiгти цьому, використовують гредний ремiнь. Роблять його так. На голову надiвають найпростiшу вуздечку, а тулуб поза лопатками перев”язують вiрьовкою. Вуздечку i вiрьовку зв”язують промiж переднiх нiг ремiнцем, щоб коза вiльно ходила й паслася. Але з таким пристосуванням вона не стане на заднi ноги i не об”їдатиме дерев.
Кiз також зручно утримувати на прив”язi, що дає змогу використовувати малi дiлянки пасовищ поблизу городiв та посiвiв. Можна порадити два типи прив”язi. В першому випадку козу прив”язують за один прикiл, на який надiвають металеве кiльце.
До нього прив”язують повiд довжиною (залежно вiд обставин) 5 -20 м.
У цьому разi прив”язь проста, але площа пасовища для кози обмежується довжиною повода.
У другому випадку прив”язь дещо складнiша. Кiльце повода надiвають на металеву дротину (дiаметром 2,5 -3 мм) будь-якої довжини, яку крiплять краями до землi двома кiлочками. Кiлочки забивають в землю повнiстю, так щоб повiд або кiльце не чiплялись. У цьому разi площа пасовища буде значно бiльшою.
який виготовляють з великого (120 -150мм) гвiздка i дроту.
розрахунку на кожний лiтр молока понад 2. 5-3 л 0,5 кг конц кормiв або 1 кг густих кухонних вiдходiв. Пiдгодовують тварину вранцi i ввечерi.
Кози добре пасуться на всiх пасовищах, за винятком дуже мокрих та заболочених, де вони заражуються глистами й простуджуються. Переходити вiд стiйлового до пасовищного утримання потрiбно поступово, протягом 5 - 6 дiб, щоб запобiгти розладу дiяльностi шлунково-кишкового тракту тварин. Першого дня кiз пасуть 1 -1,5 год, другого - 2 - 3 год i так поступово збiльшують тривалiсть перебування їх на пасовищi.
У перший день випасання тварин годують так, як на стiйлi, потiм поступово зменшують рацiон, i коли вже коза наїдається трави, пiдгодiвлю дома припиняють. Кiз не можна випасати на молодiй конюшинi, люцернi, горосi та iнших бобових травах, оскiльки це приводить до гострого захворювання на тимпанiю (здуття рубця).
У пасовищний перiод козу обов”язково напувають чистою водою з колодязя, рiчки чи джерела. Не слiд використовувати для цього воду з калюжi, болота або ставу, де вона стояча. Такi водойми - джерело зараження тварин iнвазiйними та iншими захворюваннями.
Кiз утримують у будь-якому примiщеннi, але воно повинне бути сухим, чистим, теплим, без протягiв, з вентиляцiєю i добре освiтленим. Вiкна вставляють на рiвнi 1,5 - 1,75 м вiд пiдлоги з таким розрахунком, щоб кози не розбивали скла. Низькi вiкна вiдгороджують дротяною сiткою.
Примiщення обладнують вентиляцiйною трубою, за допомогою якої регулюють мiкроклiмат. Замiсть труби можна користуватися кватиркою у вiкнi. Взимку температуру в примiщеннi пiдтримують на рiвнi 6 - 7 С тепла, а коли є малi козенята, - 8 -10 С.
пiдлогу роблять iз дощок, щiльно пiдiгнаних одна до одної. В кiнцi стiйла встановлюють риштак, у який стiкає сеча i падає гнiй.
Кози люблять спати на пiдвищеннях. З цiєю метою бiля стiнки роблять помiст з дощок шириною 60 -70 см на рiвнi 40 -50 см вiд пiдлоги. У примiщеннi кiз краще не прив”язувати. Для кiтних маток i маток з козенятами роблять окремi клiтки з дверцятами i годiвничками. Весь молодняк пiсля вiдлучення утримують в однiй клiтцi. Навколо примiщення обов”язково обладнують майданчик для прогулянок, куди регулярно випускають кiз. Влiтку тодi, коли кози не пасуться, вони там перебувають постiйно.
Доїння кiз i догляд за вим”ям.
Продуктивнiсть кози значною мiрою залежить вiд правильного доїння та вмiлого догляду за вим”ям. Щоб зручно було доїти, коза повинна стояти спокiйно. Для цього краще користуватися доїльним станком. Його конструкцiя проста. На краю низького (35 - 40 см) дерев”яного столика довжиною 100 i шириною 50 -60 см роблять жорстку раму для фiксацiї на ньому матки за шию. До рами прикрiплюють годiвничку. Зафiксовану козу доять збоку, сидячи на столику, так щоб вона була праворуч. Щоб пiд час доїння тварина стояла спокiйно, станок встановлюють впритул до стiни.
У кожному випадку козi пiд час доїння обов”язково дають смачний корм. У першiй половинi лактацiї її доять три рази на добу, а потiм два з рiвномiрною перервою мiж доїнням: при триразовому 8, дворазовому 12год.
Молоко видоюють повнiстю, оскiльки в останнiх його порцiях мiститься у два рази бiльше жиру. Крiм того, систематичне недодоювання знижує надiй молока i спричиняє передчасний запуск кози. Перед доїнням ретельно миють руки, вим”я витирають спочатку змоченим у теплiй водi, а потiм сухим рушником. При доїннi не допускають змочення дiйок i вим”я молоком, бо це призводить до утворення трiщин i захворювання вим”я на мастити. Краще доїти кулаком. Першi цiвки здоюють в окремий посуд, щоб не забруднити й не зiпсувати все молоко. Доять швидко i безупинно, оскiльки повiльнi рухи нервують козу i знижують надої. Пiсля доїння вим”я витирають сухим рушником, а дiйки змазують вазелiном. Перед доїнням i по закiнченнi його вим”я масажують. Це посилює роботу молочної залози й пiдвищує надої. Кожну половину вим”я краще масажувати почергово. Молочний посуд повинен постiйно бути чистим. Доїльне вiдро перед доїнням зав”язують зверху марлею, щоб молоко не забруднювалось.
Якi ознаки характернi для молочної кози.
Шкiра тонка i щiльна, легко вiдтягується на стегнах. У кози з гармонiйною будовою тiла мають бути глибокi й широкi груди, широка пряма спина, рiвнi i широко поставленi ноги з мiцними копитами, мiцний, добре розвинений кiстяк, довгий з широкою задньою третиною тулуб.
ступiнь розвитку
вим”я.
Краще, коли воно добре розвинене, не вiдвисає, грушоподiбної або кулястої форми, не обросле грубим волоссям. Перед доїнням у молочної кози на вим”ї помiтнi венознi судини (молочнi жили), воно пружне. Пiсля доїння таке вим”я зменшується i зморщується. Якщо пiсля доїння воно не зменшується, то це буде не молочне, а жирове вим”я. Вiдвисле, що гойдається при ходьбi, а також роздiлене борозною на двi половини вважається небажаним. Дiйки повиннi бути середнього розмiру i спрямованi дещо вперед i в боки.
Треба пам”ятати
, що найкращий спосiб визначення молочної продуктивностi - доїння. Походження кози також має велике значення. Продуктивнi ознаки передаються за спадковiстю. Коза, предки якої давали високi надої молока, буде продуктивнiшою порiвняно з тiєю, що походить вiд низькопродуктивних батькiв. Вовновий покрив
у молочної кози повинен бути помiрним, характерним для мiсцевих кiз молочного типу. Такi ознаки, як масть, наявнiсть або вiдсутнiсть рiг чи сережок тощо, не пов”язанi з молочнiстю.
Вiк кози визначається
по зубах-рiзцях. У дорослої кози 32 зуби. На верхнiй щелепi тiльки 12 корiнних зубiв, на нижнiй - 12 корiнних зубiв i 8 рiзцiв. Форма молочних i постiйних рiзцiв у кiз така, як i в овець. До рiчного вiку у кiз всi рiзцi молочнi, потiм вони починають випадати i змiнюватися на постiйнi. Постiйнi рiзцi ширшi й бiльшi, нiж молочнi, за формою нагадують лопаточки. До 15 - 18-мiсячного вiку виростає перша пара постiйних рiзцiв (зачепiв) замiсть молочних. До 24-27 мiс змiнюється друга пара молочних рiзцiв, приблизно в три роки - третя i в 3 - 4 - остання пара крайнiх рiзцiв, так званих окрайкiв. Усi рiзцi на цей час стають довгими й рудими i нагадують долото, в 6 - 7 - це вже рiдкi пеньки, якi хитаються.
У молодої кози, як i в старої, можуть бути вiдсутнi деякi рiзцi. Щоб правильно визначити вiк тварини, треба добре знати рiзницю мiж молочними й постiйними рiзцями. Найвища молочнiсть маток у вiцi 3 -5 рокiв, а далi вона знижується.
Окiт кiз та вирощування молодняка.
козою, щоб у разi потреби подати їй допомогу, а в деяких випадках покликати ветеринарного працiвника.
Наближення родiв визначити легко: коза починає непокоїтись, лягає, встає, жалiбно мекає. Вим”я збiльшується, зовнi статевi органи набрякають i також збiльшуються. У здорової, добре розвиненої i нормально вгодованої матки при правильному положеннi плода окiт вiдбувається протягом 30 -40 хв i, звичайно, нiякої допомоги в цей час не потрiбно. Козеня при нормальних родах виходить переднiми нiжками, на яких лежить голова. Якщо матка пiсля народження одного козеняти не заспокоюється, слiд чекати другого, яке народжується приблизно через 10-15 хв пiсля першого. Коли матка довго не може окотитися, а з петлi показуються одна або обидвi нiжки козеняти, це свiдчить, що плiд лежить неправильно. В такому разi необхiдне втручання спецiалiста.
Послiд у матки вiдокремлюється через 1-2 год. пiсля родiв i для цього не потрiбна допомога. Якщо вiн протягом 4-5 год не вийшов, тодi необхiдно звернутися до працiвника ветеринарної служби. Послiд разом з мокрою пiдстилкою зразу ж виносять i закопують.
год пiсля родiв козi дають теплу воду. В першi три доби матку годують помiрно доброякiсними кормами (доброякiсне сiно, висiвки, свiжа трава).
У новонародженого козеняти зразу ж звiльняють чистою ганчiркою нiздрi, рот, i очi вiд слизу. Пуповина звичайно обривається сама, а якщо нi її вiдрiзають на вiдстанi 7-10 см вiд живота i змазують розчином йоду або марганцевокислого калiю. Козеня дають матерi облизати, а потiм витирають сухою ганчiркою i помiщають у тепле сухе мiсце.
Існує два способи вирощування козенят: пiд маткою i без неї. Перший спосiб - найпростiший. Вiн бiльше поширений у пуховому та вовновому козiвництвi. Козенят разом з матками утримують до 3-4 мiсячного вiку, потiм вiдлучають, а маток ще доять 1,5-3 мiс. У молочному козiвництвi також застосовують цей спосiб. Маломолочних маток з одним козеням починають доїти через 1,5 мiс пiсля окоту, коли воно вже добре їсть траву, сiно та iншi корми. Таких маток з двома або трьома козенятами починають доїти через 3-4 мiс пiсля окоту, як тiльки вiдлучають приплiд. Козу можна також доїти пiсля окоту i вирощувати пiд нею козенят. В цьому разi частину молока не видоюють, а залишають козенятам, яких пускають до матерi три рази на добу.
ж пiсля доїння або пiдiгрiтим до 38 С.
У першi 2-4 доби пiсля окоту коза дає молозиво, яке обов’язково згодовують козенятам. Першi цiвки молока здоюють в окремий посуд i знищують, тому, що в ньому багато небезпечних мiкробiв. Це необхiдно мати на увазi й при вирощуваннi козенят пiд маткою.
Пити молоко з миски козеня привчають так: спочатку дають йому проголодатися. Перед напуванням його ставлять бiля миски, пiдгинають переднi ноги i лiвою рукою нахиляють голову до миски. Коли воно не п’є саме, в молоко занурюють вказiвний палець чисто вимитої правої руки i змушують козеня ссати з пальця, притримуючи iншими його мордочку. Коли воно почне пити молоко, палець iз рота виймають. Якщо ж пiсля цього козеня перестає пити, все повторюють знову, доки воно не буде пити самостiйно. Привчати козеня пити тiльки з пальця не слiд, оскiльки потiм його важко буде вiд цього вiдлучити. Пляшки, миски, соски постiйно утримують чистими i пiсля кожної годiвлi миють гарячою водою й просушують.
Першого тижня козенят годують п’ять разiв на добу, через кожнi 2,5 год. У перший день дають по 100 г молока, потiм разову норму поступово збiльшують, а кратнiсть годiвлi зменшують. До 10-20-денного вiку добову норму молока доводять до 1,1-1,2 л, а з 40-денного її поступово зменшують за рахунок того, що козенята в цей час уже їдять концентрованi, соковитi i грубi корми.
З 15-денного вiку козенятам щоденно дають невелику кiлькiсть доброякiсного сiна або висушений пучок гiлок з листям. У 1,5 мiс. вони вже добре поїдають грубi корми. З 30-денного вiку молодняку дають концентрованi корми: висiвки, подрiбнений овес або ячмiнь, макуху, а краще сумiш цих кормiв з добавкою 5 г крейди i 5 г кухонної солi на голову за добу.
Добре варити рiдку вiвсянку (100 г борошна на 1 л води), яку добавляють у молоко з розрахунку 150-200 г на голову з 10-денного вiку. Вiвсянку варять щоденно, її цiдять, остуджують i трохи пiдсолюють. Поступово кiлькiсть цього корму збiльшують до 600 г на добу, а з 2-мiсячного вiку його поступово виводять з рацiону.
З 1,5 мiсячного вiку козенятам дають дрiбно порiзанi кормовi буряки: спочатку 100 г, а потiм 200-300 г на голову. Переводять на безмолочну годiвлю з 3 - мiсячного вiку поступово, протягом 7-10 дiб. Одночасно збiльшують кiлькiсть концентрованих, грубих i соковитих кормiв, якi згодовують три рази на добу. Незалежно вiд годiвлi молоком козенят щоденно напувають досхочу чистою нехолодною водою.
Концентрованi корми змiшують з дрiбно нарiзаними коренеплодами (у виглядi локшини) i засипають у годiвницю.
Як розводити кiз у домашньому господарствi.
а також пух i вовну (могер).
Козяче молоко має ряд переваг перед коров’ячим:
Воно мiстить бiльше жиру i бiлка, легко засвоюється в органiзмi людини. Крiм того, у нього чимало солей кальцiю, що запобiгає захворюванню дiтей на рахiт.
Кози поїдають рiзноманiтнi корми, тому в їхньому молоцi багато поживних речовин.
З козячого молока виготовляють масло, кефiр, кисле молоко, сир, бринзу, та iншi молочнi продукти.
Козяче молоко за смаком i поживнiстю не поступається перед бараниною. Вiд однiєї кози з двома козенятами, яких забивають у 7-8 мiсячному вiцi, одержують 25-30 кг м’яса й жиру.
Утримують кiз у невеликих примiщеннях.
Випасати їх можна на пасовищах малого розмiру.
Грубого корму козi потрiбно в 4-5 разiв менше, нiж коровi.
Присадибна дiлянка розмiром 0,1 - 0,15 га дає змогу утримувати козу, i за рiк сiм’я одержить 300-400 кг свiжого поживного молока та iншої продукцiї.
До порiд молочного напрямку вiдносять рiзнi вiдряддя мiсцевих, так званих росiйських, кiз i кращу молочну породу свiту - зааненську.
Зааненська порода виведена в Швейцарiї (мiстечко Заанен). Найбiльша група цих кiз завезена в Росiю у 1912-1913 рр. Поширенi вони по багатьох i областях України. Зааненськi кози безрогi, бiлої мастi. Вовновий покрив короткий, без пiдшерстя (пуху), складається з тонкої остi. Вони скороспiлi й великi. Жива маса кiз 50-60, козлiв 70-80 кг. Тварини мають мiцний кiстяк, глибокi i широкi груди, й довгий тулуб. Задня частина тулуба бiльш розвинена порiвняно з передньою. Вим’я кулястої або грушеподiбної форми, з дiйками середнього розмiру. Середнiй надiй молока за лактацiю 600-700 кг. Тривалiсть лактацiї 8-10 мiсяцiв. Вмiст жиру в молоцi 3,8-4,5%. В умовах доброї годiвлi кращi кози дають за рiк 1000-1200 кг молока i бiльше.
Зааненськi кози добре передають потомству свої ознаки: високу молочну продуктивнiсть, скороспiлiсть. Бiлу масть, комолiсть. Використання цих тварин позитивно позначилося на продуктивностi та ектер’єрi мiсцевих кiз Харкiвської, Київської, Кримської та iнших областей України.
Мiсцевi кози мають продуктивнi ознаки зааненських. Вони великi, жива маса дорослих маток 40-50 кг, з добре вираженими ознаками молочностi i плодючостi (дають по двоє козенят), скороспiлi, й добре пристосованi до мiсцевих умов. Масть частiше бiла i сiра. Бiльшiсть тварин рогатi, у деяких бувають сережки на шиї. Молочна продуктивнiсть мiсцевих кiз 300-500 кг за лактацiю вiд 4 до 5% i в останнi мiсяцi її досягає 5,5 - 6% i бiльше.
Вовнове козiвництво представлене ангорською, радянською вовновою та iншими породами. Козяча вовна (могер) вiдрiзняється вiд овечої красивим шовковистим блиском, пiдвищеною мiцнiстю i використовують її для виготовлення багатьох видiв трикотажних виробiв, килимiв, шарфiв, тощо.
|
