Годiвля корiв
Мiнiстерство аграрної полiтики України
Миколаївський державний аграрний унiверситет
Кафедра годiвлi та розведення
К
УРСОВИЙ ПРОЕКТ
Виконав:
студент ІІІ курсу 5 групи
денної форми навчання
Калугiн А. Г.
проекту на кафедрi ___________________
Дата захисту проекту ________________
Оцiнка ____________________________
Миколаїв - 2006
Натура зерна — один з якiсних показникiв, виражається його масою в об'ємi 1 л. Зерно може бути високо-, середньо- i низконатурне. У сприятливих умовах вегетацiї i прибране в оптимальнi термiни, воно має вищу натуру в порiвняннi iз зерном, вирощеним в умовах засухи або прибраним в недостиглому станi.
поганими умовами прибирання, зберiгання i поразкою грибами або бактерiями.
Кондицiйне зерно має слабковиразний запах, характерний для кожного виду. Зерно, що зберiгається з сильно пахучими продуктами, може придбати запах цих речовин. Затхлий, плiснявий запах указує на псування зерна i непридатнiсть його до згодовування тваринам без спецiальної пiдготовки. Зерно iз затхлим запахом повинне бути добре провiтрено i просушено. Плiснявiле зерно необхiдно вимити i термiчно обробити.
Оселедцевий запах у зерна може бути при забрудненнi його спорами головешки. Нудотно медовий запах указує на пошкодження зерна клiщами. Запах полину, часнику — результат засмiченостi зерна цими рослинами.
Смак зерна — один з показникiв його якостi. Наприклад, зерно пшеницi на смак солодкувато—прiсне, зерно вiвса має невеликий присмак гiркоти. Зерно, засмiчене полином, має гiркий смак. Солодкуватий смак набуває пророслого або пошкодженого в перiод прибирання заморожуваннями зерно, згiрклий смак — при окисленнi жирiв.
Вологiсть зерна залежить вiд погодних умов при прибираннi, ступенi стиглостi, рiвномiрностi дозрiвання. За несприятливих погодних умов прибирання зерно може мати пiдвищену вологiсть, яка сприяє його iнтенсивному диханню, розiгрiванню при зберiганнi, значнiй втратi резервних вуглеводiв, скороченню термiнiв зберiгання i кiнець кiнцем поразцi грибами i псуванню. При вологостi зерна 10—12 % воно може тривало зберiгатися. Для олiйних культур вологiсть не повинна перевищувати 6—8%. Зерно вологiстю 16—18% необхiдно досушувати перед закладкою на зберiгання. Зерно з вищою вологiстю консервують хiмiчними препаратами або силосують. [6]
Поживна цiннiсть зернових кормiв залежить вiд ступеня їх засмiченостi. У зернi можуть зустрiчатися домiшки: мiнеральнi (пiсок, галька, грудки землi), органiчнi (листя, стебла, колоски, мiтелки, насiння, шкiдливих i отруйних бур'янiв) i зерновi, такi, що складаються з битих, роздавлених, пророслих i заплiснявiлих зерен, а також зерен iнших культур.
Зерно, що мiстить бiльше 2 % насiння шкiдливих i отруйних рослин, вважається недоброякiсним. Шкiдники (клiщi, довгоносик, комори, моль, комори, хлiбний точильник), комор, завдають великого збитку при зберiганнi зерна. Перед згодовуванням зерна тваринам необхiдно перевiрити його на пошкодженiсть шкiдниками, комор. Уражене зерно перед згодовуванням знешкоджують.
1. 2 Зерна злакiв i бобових
Корм для всiх видiв сiльськогосподарських тварин. Його склад i поживнiсть по видах культур приведенi в таблицi 1. 2. 1
Вмiст протеїну в зернах злакiв складає в середньому близько 10 — 14% з коливаннями вiд 8 до 20 % залежно вiд вигляду, сорту i умов зростання. Протеїн на 85—90 % складається з бiлкiв; небiлковi азотистi речовини представленi аспарагiном i вiльними амiнокислотами.
Таблиця 1. 2. 1
Хiмiчний склад та поживна цiннiсть зерен злакiв
Зерно
|
Змiст % |
У 1 кг корму |
| Води |
Протеїну |
Жиру |
Клiтковини |
БЕР |
Золи |
|
Перетравного протеїну |
| Кукурудза |
13 |
10,4 |
4,1 |
2,2 |
68,7 |
1,6 |
1,34 |
78 |
| Овес |
13 |
11,0 |
4,7 |
9,8 |
58,2 |
3,4 |
1,00 |
85 |
| Ячмiнь |
13 |
10,1 |
2,1 |
4,0 |
68,0 |
2,8 |
1,21 |
81 |
| Жито |
13 |
12,3 |
2,0 |
2,4 |
68,4 |
1,9 |
1,18 |
102 |
| Пшениця |
13 |
13,1 |
2,3 |
2,7 |
67,2 |
1,7 |
1,20 |
117 |
| Сорго |
13 |
11,2 |
2,8 |
3,0 |
67,8 |
2,2 |
1,18 |
90 |
| Просо |
13 |
11,1 |
3,7 |
9,2 |
56,6 |
9,2 |
0,95 |
79 |
Із злакових зерно кукурудзи найбiднiше протеїном, зокрема лiзином, триптофаном i глiцином.
Вмiст жиру в зернах злакiв невисокийi складає вiд 2 % у пшеницi до 5 % у вiвса. Жири концентруються у зародку зерна (до 10—17 %), а в ендоспермi їх всього -1 — 2%; вони представленi в основному триглiцеридами неграничних жирних кислот — лiнолевої i олеїнової, якi при вiдгодiвлi свиней надають розм'якшуючу дiю на свиняче сало. Тому в останнiй мiсяць вiдгодiвлi багатi жиром зерна кукурудзи i вiвса замiнюють кормами з меншим змiстом жиру — ячменем, житом, пшеницею або корнеклубнеплодами.
Таблиця 1. 2. 2
Показники
|
Кукурудза |
Овес |
|
Жито |
|
Сорго |
Просо |
Тритiкале |
|
10 |
10,9 |
11,6 |
12,3 |
14,0 |
11,2 |
11,0 |
15,1 |
| Лiзин |
2,9 |
3,6 |
4,4 |
4,4 |
3,9 |
2,8 |
2,4 |
4,1 |
| Метонiн |
1,9 |
1,6 |
1,8 |
1,7 |
2,1 |
1,1 |
2,6 |
1,3 |
| Гiстiдин |
2,1 |
1,9 |
2,4 |
2,7 |
2,9 |
2,4 |
1,9 |
3,2 |
| Триптофан |
0,8 |
1,4 |
1,6 |
1,1 |
1,8 |
1,0 |
1,5 |
1,4 |
| Трионiн |
3,5 |
3,5 |
3,7 |
3,8 |
3,9 |
3,0 |
3,6 |
2,4 |
| Валiн |
5,4 |
5,9 |
5,9 |
6,1 |
6,0 |
5,1 |
5,3 |
3,9 |
| Аргiнiн |
4,1 |
6,6 |
5,2 |
5,8 |
7,0 |
3,7 |
3,2 |
5,4 |
| Лейцин |
12,2 |
7. 8 |
7,7 |
7,4 |
9,4 |
14,2 |
10,6 |
5,9 |
| Ізолейцин |
4,6 |
5,0 |
4,9 |
5,2 |
5,9 |
5,6 |
4,3 |
3,1 |
| Фенiлаланiн |
4,8 |
5,5 |
5,9 |
5,8 |
6,9 |
4,8 |
5,3 |
4,7 |
невисокої врожайностi. Пiдвищеним вмiстом клiтковини вiдрiзняється також зерно проса.
Загальний вмiст мiнеральних речовин в зернах злакiв коливається вiд 1,5 до 5 %; у золi переважають солi фосфорної кислоти i калiй, а кальцiю дуже мало (табл. 1. 2. 3).
Таблиця 1. 2. 3
| Зерно |
Ca |
P |
Mg |
K |
Na |
S |
Cl |
| Кукурудза |
0. 5 |
5. 2 |
1. 4 |
5. 2 |
1. 3 |
1. 0 |
0. 5 |
| Овес |
1. 5 |
3. 4 |
1. 2 |
5. 4 |
1. 8 |
1. 3 |
1. 4 |
|
2. 0 |
3. 9 |
1. 0 |
5. 0 |
0. 8 |
1. 3 |
2. 4 |
| Жито |
0. 9 |
2. 8 |
1. 1 |
4. 8 |
0. 1 |
0. 9 |
0. 7 |
| Пшениця |
0. 8 |
3. 6 |
1. 0 |
3. 4 |
0. 1 |
1. 2 |
0. 4 |
| Сорго |
1. 2 |
3. 0 |
1. 8 |
3. 5 |
0. 4 |
0. 9 |
0. 9 |
| Просо |
0. 9 |
5. 1 |
1. 2 |
4. 4 |
0. 1 |
1. 0 |
0. 8 |
По складу мiкроелементiв зерновi корми також неоднаковi (табл. 1. 2. 4).
Таблиця 1. 2. 4
Вмiст мiкроелементiв в зернi злакових, мг/кг
| Зерно |
Fe |
Co |
Cu |
I |
Mn |
Zn |
| Кукурудза |
303 |
0. 02 |
2. 19 |
0. 11 |
11. 1 |
19. 5 |
| Овес |
41 |
0. 07 |
4. 86 |
0. 1 |
56. 5 |
22. 5 |
| Ячмiнь |
50 |
0. 25 |
3. 42 |
0. 22 |
22. 3 |
21. 4 |
| Жито |
63 |
0. 08 |
6. 86 |
0. 09 |
35. 4 |
20. 0 |
| Пшениця |
40 |
0. 03 |
4. 87 |
0. 06 |
37. 5 |
19. 0 |
| Сорго |
50 |
0. 21 |
2. 96 |
0. 08 |
28. 4 |
2. 6 |
| Просо |
40 |
0. 03 |
16. 56 |
0. 02 |
17. 9 |
35. 0 |
У бiльшостi зерен злакiв дуже мало каротину; помiтнi кiлькостi (до 5 мiлiграм в 1 кг) виявляються лише в жовтих сортах кукурудзи. Значно багатше зерновi корми токоферолами (135 мг/кг), тiамiном (2,5—5 мг/кг), рибофлавiном (0,5— 0,8 мг/кг), нiкотиновою (8—60 мг/кг) i пантотеновою (7—11 мг/кг) кислотами; у зернi вiдносно багато холiну (0,4—1 мг/кг); у зернах вiвса i ячменю виявленi кобаломiни (2,6 мкг в 1 кг), якi по своїй фiзiологiчнiй дiї на органiзм тварини є аналогами вiтамiну В12.
По енергетичнiй цiнностi провiдне мiсце належить зерну кукурудзи; у 1 кг сухого зерна мiститься 1,3 корм. од., перетравнiсть органiчної речовини досягає 90 %. Проте зерно кукурудзи бiдно протеїном, лiзином, окремими макро- i мiкроелементами, а також деякими чинниками вiтамiнного живлення. Тому чергове завдання подальшого розвитку зернового господарства в нашiй країнi — розширення виробництва зерна бобових культур, сої, гороху.
При сумiсному згодовуваннi зерен злакiв i бобiв, мають рiзний хiмiчний склад, вони проявляють в живленнi тварини взаємодоповнюючу дiю. При годуваннi такими сумiшами знижуються витрати корму на формування в органiзмi тварини одиницi продукцiї; економiка виробництва продуктiв тваринництва помiтно полiпшується.
Зерна бобових культур мiстять бiльше амiнокислот, нiж зерна злакових Перетравлюється протеїн бобiв тваринами значно гiрше за протеїн злакiв.
При згодовуваннi у великiй кiлькостi зерна бобових культур у тварин в шлунково-кишковому трактi спостерiгається зайве газоутворення. Пояснюється це наявнiстю в зернах бобових специфiчних речовин, що ускладнюють перетравлення бiлкiв. У сої iнгiбiторами травних протеолiтичних ферментiв є гемаглютинiни, уреаза, лiпоксидаза, сапонiни i естроген.
Таблиця 1. 2. 5
Хiмiчний склад та поживна цiннiсть зерен бобових
Зерно
|
|
У 1 кг корму |
| Води |
Протеїну |
Жиру |
Клiтковини |
БЕР |
Золи |
|
Перетравного протеїну |
| Горох |
13 |
22,2 |
1,9 |
6,4 |
54,1 |
2,8 |
1,17 |
195 |
| Бобi |
12 |
27,3 |
1,6 |
7,7 |
48,2 |
3,2 |
1,15 |
237 |
| Соя |
11 |
34,5 |
17,4 |
5,7 |
26,8 |
4,6 |
1,38 |
290 |
| Люпин |
15 |
33,4 |
4,8 |
14,3 |
29,0 |
3,7 |
1,07 |
230 |
| Вiка |
14 |
25,8 |
1,3 |
5,3 |
50,6 |
3,0 |
1,16 |
200 |
| Чину |
13 |
26,9 |
1,2 |
5,3 |
50,8 |
3,0 |
1,06 |
220 |
| Чечевiця |
13 |
24,6 |
1,3 |
4,3 |
53,6 |
3,1 |
1,18 |
212 |
Жир зерен бобiв порiвняно багатий холестерином i лецитином. За змiстом мiнеральних речовин зерна бобiв дещо багатше за голозернi злаки.
У зернi бобiв мiститься бiльше окремих мiкроелементiв (кобальту, йоду, молiбдену i цинку), нiж в зернах злакiв, але менше марганцю.
У зернах бобiв мiститься незначна кiлькiсть каротину; у них в порiвняннi iз зернами злакових в 1,5 разу бiльше рибофлавiну, в 2 рази тiамiну i пантотенової кислоти i в 3—4 рази холiну.
В годiвлi всiх видiв сiльськогосподарських тварин зерна бобiв використовують тiльки як бiлковий доповнювач до вуглеводних корм; краще поєднання виходить з двох високоенергетичних зернових кормiв — сої i кукурудзи.
При згодовуваннi гороху, вики i чечевицi свиням вiд них одержують хороший прирiст маси i щiльне зернисте сало. Застосування люпину в кормових цiлях обмежується їх гiрким смаком, який обумовлений присутнiстю в них шкiдливих для тваринних алкалоїдiв — люпину i спартеїну. У практицi годування використовують сорти з малим вмiстом алкалоїдiв, якi також вимагають спецiальних прийомiв знешкодження перед згодовуванням. Селекцiонери працюють над виведенням безалкалоїдних сортiв люпину.
1. 3Пiдготовка зерна до згодовування та потреба в ньому тварин
Цiлi зерна, особливо з твердою, багатою клiтковиною оболонкою, недостатньо повно перетравлюються тваринами. Подрiбнення полегшує розжовування, живильнi речовини стають доступнiшими для дiї на них слини i травних ферментiв.
Зерна дроблять, сплющують i розмелюють з подальшим вiдсiвом плiвок або без нього. Ступiнь подрiбнення зернових кормiв знаходиться в тiснiй залежностi вiд особливостi травлення рiзних видiв сiльськогосподарських тварин i вiд вiку.
Свинi краще використовують зерно дрiбного помелу з розмiром частинок менше 1 мм. Суха речовина ячменю дрiбного помелу перетравлюється на 18% краще, нiж цiлiсного зерна; перетравнiсть лiзину цiлiсного зерна у свиней складає 32—36 %, а ячмiнної муки— 72%. Поросятам в молочний перiод рекомендується давати цiлiснi пiдсмаженi зерна ячменю або кукурудзи. При термiчнiй обробцi гинуть гриби, частина крохмалю зерен декстринiзуються, вони набувають своєрiдного аромату i солодкуватого смаку, подiбного скориночцi хлiба.
Велика рогата худоба i вiвцi добре використовують зерно, приготоване у виглядi дертi з розмiром переважаючих в помелi частинок вiд 1,5 до 4 мм. Телятам i ягнятам в пiдсосний перiод готують дерть з вiвса з вiдсiвом плiвок; вiдсiянi плiвки згодовують дорослим жуйним тваринам. Молодняку на вiдгодiвлi за останнiй час стали згодовувати цiлiснi зерна ячменю в плющеному виглядi. Жуйним не рекомендується давати велику Кiлькiсть пшеничної муки. Клейковина пшеницi утворює липку масу i може порушити проходження корму по стравоходу i хiмусу через книжку i сiтку в сичуг.
Коням i лошатам зерна звичайно згодовують в цiлiсному або роздробленому виглядi. Старим коням з поганими зубами дають плющене зерно. Перетравнiсть сухої речовини вiвса у коней з цiлiсних зерен на 4—8 % нижче, нiж з плющеного i роздробленого.
приготування бiологiчно повноцiнних сумiшей з цiлiсних зерен пов'язано поки з технiчними труднощами. Всi зерновi корми на заводах подрiбнюються, змiшуються з iншими подрiбненими добавками, ретельно перемiшуються, потiм зволожуються i на спецiальних установках перетворюються на гранули, що iмiтують за своїми розмiрами пшеничне зерно.
Курчатам, iндикам i перепелам згодовувати крупнi гранули недоцiльно. Перед згодовуванням їх знов потрiбно подрiбнити i перетворити на крупу з розмiром частинок, зручним для споживання.
Для пiдвищення бiологiчної цiнностi i смакових якостей подрiбнених зернових кормiв їх можна пiддавати дрiжджуванню або осолоджуванню.
бiльше критичних незамiнних амiнокислот (лiзину, метiонiну i iн.) i каротину.
При пророщуваннi замоченого зерна в теплих примiщеннях через 3—4 дiб його можна згодовувати дорослому птаху або iншим тваринам разом з паростками. Якщо зерно пророщувати на штучних живильних середовищах протягом 12—15 днiв, то зелена частина рослин повинна бути вiдокремлена вiд залишкiв зерна i корiнцiв; останнi можуть бути згодованi жуйним тваринам.
Для пророщування i виробництва гiдропонного корму необхiдно застосовувати зерно високою схожiстю (не нижче 80%); зерна, несхожостi, знаходячись у вологому середовищi, швидко плiснявiють i можуть зiпсувати всю партiю корму.
Економiчнi розрахунки i практичний досвiд показали, що дорогий гiдропонний корм як джерело каротину i повноцiнного протеїну з великою вигодою для господарства може бути замiнене при годуваннi птаха i iнших тварин трав'яною мукою.
Термiчну обробку подрiбненого зерна злакiв звичайно не застосовують; вариво зерен злакiв не покращує перетравностi i не може замiнити, пiдготовку їх до згодовування шляхом помелу.
сухе просмаження очищених i подрiбнених зерен при температурi 130— 150°С. Обов'язковому вариву або запарюванню пiдлягають зерна люпину i кормовий чини, що мiстять шкiдливi для тварин алкалоїди.
Вiдходи, одержанi при очищеннi зерна з високим вмiстом насiння смiтних рослин, битого i ураженого грибами зерна, також необхiдно перед згодовуванням тваринам пiддати термiчнiй обробцi в запарниках або сушильних агрегатах.
Зерна олiйних культур застосовуються в кормових цiлях тiльки пiсля витягання з них масел. У непереробленому виглядi використовують насiння льону, з якого готують лiкувальнi слизистi вiдвари для тварин при порушеннi процесiв травлення.
1. 3. 1 Плющення.
Для пiдвищення поживностi як сухого, так i вологого зерна застосовують плющення. Оптимальна вологiсть зерна при цьому — 23—25%. Зазор мiж вальцями плющилки, який забезпечує оптимальну товщину пластiвцiв, має бути 0,4—0,6 мм.
кислот (олеїнова, лiнолева), якi швидко окислюються i гiркнуть.
корiв-рекордисток — важливий чинник пiдтримання високої продуктивностi. Згодовування зерна, пропареного водяною парою при атмосферному тиску 9,81 Па протягом 10—12 хвилин, з наступним плющенням, сприяє збiльшенню приросту маси молодняку великої рогатої худоби й свиней на 5 %, витрати кормiв на 1 кг приросту при цьому зменшуються вiдповiдно на 9 i 6 %.[3]
не було встановлено пiдвищення продуктивної дiї зерна сухого плющення при згодовуваннi жуйним. Проте при вiдгодiвлi молодняка великої рогатої худоби та овець на вiдкритих майданчиках переваги сухого плющення зерна порiвняно з розмеленим полягають у зменшеннi механiчних втрат зернофуражу при навантажуваннi, транспортуваннi та роздаваннi його тваринам.
При волого-тепловiй обробцi зерна й нагрiваннi до температури 60—75 °С вiдбувається желатинiзацiя крохмалю як результат розриву оболонок крохмальних зерен. Внаслiдок цього поживнi речовини стають доступнiшими для тварин, що збiльшує ефект перетравностi до 13 %. Крохмаль желатинiзується в межах 30—60 % при поєднаннi гiдротермiчної обробки i плющення зерна. Найвищого ступеня желатинiзацiї (до 100 %) досягають екструзiєю пропареного зерна. Тонка желатинiзацiя крохмалю вiдбувається також при обробцi зерна гарячим повiтрям (108 °С) протягом 2 хв i наступному плющеннi. Змiнюються й бiлки. Одночасно дiя тепла, вологи i тиску спричиняє розрив водневих i навiть пептидних зв'язкiв. Це призводить до денатурацiї бiлка й пiдвищеного використання азоту. Згодовування зерна, пiдданого волого-тепловiй обробцi, викликає специфiчнi процеси бродiння в рубцi, при яких зростає вмiст пропiонової кислоти у рубцевiй рiдинi (Максаков В. Я- та iн., 1985).
Засвоєння тваринами крохмалю обробленого зерна супроводжується кращим використанням азоту та енергiї. При згодовуваннi обробленого зерна ефективнiсть вiдгодiвлi жуйних пiдвищується на 5, а свиней — на 10— 12 %. Витрати концентрованих кормiв при вирощуваннi бичкiв зменшуються на 9—10, а при вiдгодiвлi свиней — на 6 %.[4]
Флакування — виготовлення пластiвцiв пiд дiєю парi i тиску. Зерно надходить у парову камеру й пiддається дiї насиченої парi до досягнення вмiсту вологи в ньому 18—20 %. Година перебування зерна в камерi залежить вiд його видi й вологостi. Середня тривалiсть експозицiї кукурудзи—10—20 хв, сорго—15—30, ячменю, пшеницi i вiвса — 6—10 хв. Пiсля обробки парою зерно пропускають через вальцi, нагрiтi до температури 100 °С.
Комбiнована дiя вологи, високої температури й тису зумовлює значнi фiзичнi та хiмiчнi змiни зерна пiд дiєю парi вiдбувається же латинiзацiя. Ступiнь останньої — важливий фактор, що визначає пiдвищення кормової цiнностi готового продукту. Надмiрна желатинiзацiя може негативно вплинути на продуктивнiсть тварин, ефективнiсть використання кормi, а також викликати у них ацидоз. Оптимальною вважається 30— 50 %-на желатинiзацiя. Зерно кожна пiддавати дiї парi пiд тиском перед подачею на вальцi. Таку обробку називають флакуванням пiд тиском. Тривалiсть експозицiї цiлого зерна пiд дiєю парi 1—2 хв. Одержанi пластiвцi мають температуру 93 °С i вологiсть 16—20 %. Товщина їх залежить вiд зазору мiж вальцями. Худобi на вiдгодiвлi при рiвнi концкормiв у рацiонi понад 90 % краще згодовувати тонкi пластiвцi. Це порiвняно з використанням грубих збiльшує прирiст живої маси на 4—5 %, а ефективнiсть використання корму — на 8—10%. Якщо а рацiонах менше концкормiв (60—80 %), тонкi пластiвцi мають незначну перевагу над грубими або вона не спостерiгається зовсiм.[8]
Ефективнiсть використання пластiвцiв на 5—10 % вища, нiж подрiбненого або роздробленого зерна. Якщо в рацiонах високий рiвень концкормiв, добове споживання корму тваринами буде на 5—10 % вищим при замiнi роздробленого чи подрiбненого зерна на пластiвцi сорго. Проте при замiнi дробленої чи подрiбненої кукурудзи на кукурудзянi пластiвцi добове споживання корму знижується на 5—10 %. Згодовування зерна ячменю, обробленого способом флакування, сприяє пiдвищенню продуктивностi баранчикiв на вiдгодiвлi на 9 %.
1. 3. 3 Пiдсмажування зерна
Пiдсмажування зерна грунтується на iнтенсивному нагрiваннi його сухим повiтрям, пiд дiєю якого вiдбуваються фiзико-хiмiчнi змiни в структурi зерна. При цьому значно зростають поживнiсть, засвоюванiсть та iншi показники. Пiдсмажування надає зерну приємного смаку, кольору й аромату, що сприяє кращому поїданню його. Оброблене зерно сорго збiльшується в об'ємi у 9—13 разiв, пшеницi i ячменю — в 1,5 разу. На ступiнь декстринiзацiї крохмалю пiд годину нагрiвання великою мiрою впливають вихiдна вологiсть зерна, тривалiсть обробки й температура нагрiвного агента.
Найбiльша декстринiзацiя крохмалю вiдбувається яровини нагрiваннi зерна ячменю вологiстю 20—25 % i наступному пiдсмажуваннi при температурi 250 °С протягом 2,5 хв. Вмiст сирого протеїну в не такому разi змiнюється. Пiдвищення температури пiдсмажування кукурудзи вiд 80 до 104°С впливає на вмiст перетравної й обмiнної енергiї i значно збiльшує засвоєння азоту свиньми, що ростуть. Пiдсмажування зерна при температурi 124°С зменшує доступнiсть лiзину на 11 %.
Пiдсмажування зерна застосовують у свинарствi для пiдгодiвлi поросят-сисунiв. Як правило, використовують ячмiнь, який у такого виглядi має добрi смаковi якостi й краще засвоюється. Середньодобовi прирости поросят, що одержували в рацiонi 33 % пiдсмаженого ячменю, збiльшувалися на 5 %, а витрати корму на 1 кг приросту живої маси зменшувалися на 10 %.
При осолоджуваннi частина крохмалю, що є у кормi, пiд дiєю тепла i ферментiв перетворюється на солодовий цукор, кiлькiсть якого досягає 10—12 %. Здiйснюють осолоджування у примiщеннi кормоцеху при температурi 18—20 °С у спецiальних мiсткостях. Дрiбно розмелений корм насипають у мiсткiсть кулею не бiльше 50 см, заливають гарячою водою (85— 90 °С) з розрахунку 2—2,5 л на 1 кг сухої маси, ретельно перемiшують, накривають брезентом i залишають на З—4 рiк. Для кращого зберiгання тепла (60—65 °С) на брезент насипають куля тирси завтовшки 2—3 см. Для полiпшення осолоджування до корму пiсля охолодження до температури 65 °С додають 2—3 % (вiд початкової маси) подрiбненого солоду, виготовленого з пророслого ячменю. Через 3—4 рiк осолоджування закiнчується, корм має солодкий смак, його вiдразу ж використовують, щоб вiн не прокис. Згодовують осолоджений корм переважно поросятам, а також свиням на вiдгодiвлi у кiлькостi, що не перевищує половини даванки концкормiв. Інодi для пiдтримання апетиту осолоджений корм дають молодняку великої рогатої худоби i коровам.
Для осолоджування мелене зерно заливають 2— 2,5 частин гарячої води, ретельно перемiшують i протягом 4 ч пiдтримують температуру 55—60°С. Пiсля осолоджування вмiст цукру в зернi збiльшується з 0,5—1 до 8—12 %.
Цей спосiб трудомiсткий i вимагає великих витрат енергiї, тому застосовується тiльки в окремих господарствах.
1. 3. 5 Мiкронiзацiя зерна
Мiкронiзацiя зерна полягає в iнфрачервоному опромiненнi (довжина хвиль 2—5 мк). Інфрачервонi променi проникають у зерно i створюють iнтенсивну вiбрацiю молекул. При цьому виникає тертя, в процесi якого виробляється внутрiшнє тепло i за рахунок випаровування води пiдвищується тиск. Пiд дiєю iнфрачервоного промiння, що вимiрюється десятками секунд, зерно стає м'яким, бубнявiє й розтрiскується. Крохмаль при цьому набрякає i желатинiзується. Це руйнує структуру сирого крохмалю, вiн переходити у стадiю, близьку до перетворення його на цукор, що робить енергiю зерна доступнiшою для засвоєння тваринами. Усi цi процеси вiдбуваються швидко. Тривалiсть опромiнення зерна коливається поклад вiд температури й культури.
1. 3. 6 Екструзiя зерна.
З метою пiдвищення перетравностi та ефективностi використання поживних речовин зерна в годiвлi сiльськогосподарських тварин застосовують рiзнi фiзичнi методи його обробки. У виробництвi найбiльш поширений технологiчний прийом екструдування зерна, що забезпечує пiдвищення доступностi вуглеводiв та протешу для органiзму тварин, а також чинник дiї на антипоживнi речовини зерна гороху, сої та iнших культур. Зокрема, в бобах сої мiститься ряд факторiв антипоживного i токсичного характеру. Це iнгiбiтори трипсину та хiмотрипсину, що спричиняють гальмування процесу ферментацiї протешу, а також негативно впливають на стан здоров'я тварин. У нативнiй сої є гемаглютинiни (лектини), названi так за їхню здатнiсть аглютинувати еритроцити кровi у рiзних видiв тварин. Встановлено, що iнгiбiтор трипсину викликає гiпертрофiю пiдшлункової залози, а гемаглютинiни проявляють в органiзмi токсичну дiю, пригнiчують iнтенсивнiсть зростанню тварин. Обробка зерна сої температурою, тиском iнфрачервоними променями, парою формальдегiду, мiкронiзацiєю та екструзiєю знешкоджує антипоживну та токсичну дiю речовин.
Ефективнiсть використання екструдованого зерна злакових i бобових культур у годiвлi корiв, молодняка великої рогатої худоби на вiдгодiвлi та свиней пiдтверджена численними експериментальними дослiдженнями. Проте використання екструдованих зернових концкормiв у годiвлi цих груп тварин може обмежуватися тiєю причиною, що процес екструдування потребує великих витрат енергiї — у середньому на 1 т зерна 500 МДж, тодi як на подрiбнення — в п'ять разiв менше. Тому енергетичнi витрати при екструдуваннi повиннi покриватися за рахунок енергiї додатково одержаної продукцiї тваринництва. Пiдвищення продуктивностi тварин забезпечить позитивний баланс енергiї. Дослiдами В. Р. Гуглi та iнших (у 1985 р.) доведено, що введення в рацiон корiв у зимовий перiод 5 кг екструдованого ячменю сприяло збiльшенню середньодобових надоїв на 1,1 кг При такому рiвнi пiдвищення молочної продуктивностi витрати енергiї на екструзiю 5 кг ячменю покриваються енергiєю додатково одержаного молока. При зростаннi надоїв на 0,5—0,7 кг баланс енергiї буде вiд'ємним i повинний покриватися за рахунок iнших джерел енергiї.
та в оплатi корму продукцiєю.
За висновками Ю. У. Засухи, В. К. Кононенка та iнших (1986), годiвля рано вiдлучених поросят комбiкормами, до складу яких входять екструдованi горох з пшеницею та горох окремо, збiльшує середньодобовi прирости живої маси на 7—16 %. У тiєї ж година екструдувати ячмiнь для поросят недоцiльно, оскiльки при наявностi його у комбiкормi рiст тварин сповiльнюється, а витрати корму зростають порiвняно з тим молодняком, якому згодовували горох i пшеницю. Вiкорiстання комбiкорму з екструдованим горохом та пшеницею i тiльки горохом зменшує витрати корму на одиницю приросту живої маси на 0,5 — 15,5%, що дає змогу на 1 ц приросту економити 0,2 — 0,5 ц концентрованих кормiв. [2]
виготовлення гранул в сумiш добавляють iншi необхiднi компоненти. Поклад вiд вологостi зерна i розмiрiв гранул (3,1—7,9 мм) потужнiсть лiнiї —200—350 кг гранул за годину. У балансових дослiдах на свинях не спостерiгалось рiзницi в перетравностi органiчної речовини, протеїну та iнших речовин у складi таких гранул порiвняно з гранулами з подрiбненого зерна чи борошна. Інтенсивнiсть зростанню тварин i оплата корму в обох варiантах дослiду булi однаковими. Середньодобовi прирости при згодовуваннi гранул з цiлого зерна становили 736—764 г, тодi як при використаннi гранул з борошна — 746—766 г, оплата корму — вiдповiдно 2,62—2,54 i 2,60—2,54 кг/кг.[7]
1. 3. 8 Дрiжджування зерна.
Дрiжджi — природнi концентрати вiтамiнiв групи В, якi мають особливi1 значення при згодовуваннi молодняку всiх видiв сiльськогосподарських тварин. Якщо порiвняти данi за вмiстом вiтамiнiв у складi зерна кукурудзи, дрiжджiв i трав'яного борошна, то видно, що в дрiжджах їх значно бiльше.
Дрiжджi — багате джерело провiтамiну D. Вiтамiн D за дефiцитнiстю можна поставити на перше мiсце серед iнших вiтамiнiв. Навiть у кращих за вмiстом вiтамiну Про корми, таких як сiно, молоко i риб'ячий жир, його незначна кiлькiсть. Вiтамiн D вiдiграє важливу роль у мiнеральному обмiнi та в запобiганнi захворюванню тварин на рахiт. Особливо вiн необхiдний для молодняку всiх видiв сiльськогосподарських тварин i птицi.
використання кормiв, стiйкiсть молодняка проти захворювань, пiдвищення плодючостi та вмiсту жиру в молоцi корiв. Отже, це — високопоживний дiєтичний корм для всiх видiв тварин та птицi.
Характерною фiзiологiчною особливiстю бiльшостi дрiжджiв є їх властивiсть викликати спиртове бродiння цукрiв, при якому вiдбувається розпад цукрiв на спирт та вуглекислий газ. Утворення спирту зумовлено дiяльнiстю ферментного комплексу. Спиртове бродiння особливо iнтенсивне у анаеробних умовах, оскiльки внаслiдок бродiння дрiжджi одержують необхiдну їм енергiю для життєвих процесiв. На противагу цьому в аеробних умовах (за наявностi кисню) при продуваннi повiтря дрiжджi не зброджують, а окисляють вуглеводи, спирт при цьому майже не утворюється, посилюються синтетичнi процеси, дрiжджi розмножуються i при аерацiї середовища нагромаджується значно бiльше бiомаси, нiж в анаеробних умовах. За умови дотримання технологiї дрiжджування вмiст протеїну пiдвищується в 1,5—2 рази.
Ефективнiсть дрiжджування залежить вiд кiлькостi вирощених дрiжджових клiтин на одиницю кормової маси. Високоякiсними вважаються такi дрiжджi, концентрацiя дрiжджових клiтин у яких становить 60—260 мли. у 1 мл.
Добре дрiжджуються корми, багатi крохмалем Т (кукурудза, овес, ячмiнь), декiлька гiрше — пшениця i висiвки. Суть процесу полягає в тому, що при розмноженнi дрiжджiв ними використовуються небiлковi азотистi з'єднання зерна для синтезу повноцiнних бiлкiв власних клiток. У дрiжджованому кормi пiдвищується змiст бiологiчно активних речовин, ферментiв, вiтамiнiв i естрогену.
В даний час дрiжджування зернових кормiв рекомендується застосовувати не тiльки для свиней, але i для молочної худоби, позитивний ефект ох згодовування дрiжджованих кормiв високопродуктивнiй молочнiй худобi в зимових i пасовищних умовах одержаний в пiдмосковному колгоспi «Ленiнський промiнь». [9]
якi потiм стають джерелом протеїнових та вiтамiнних кормiв для тварин.
Поживним середовищем для дрiжджiв є цукор та продукти гiдролiзу бiлка, а також амiачнi солi (джерело азоту), мiнеральнi речовини. Тому в кормову масу перед дрiжджуванням вносять диамонiйфосфат та мiкроелементи. У виробництвi набула поширення рiдка комбiнована закваска «Саратовська-3».
У рядi господарств виготовлення рiдких кормових дрiжджiв — значний резерв пiдвищення продуктивностi тварин. Так, в Усть-Лабинському районi Краснодарського краю на мiжгосподарському пiдприємствi «Прогрес» по вирощуванню та вiдгодiвлi молодняка великої рогатої худоби використовують для годiвлi худоби високоякiснi кормовi дрiжджi i за рахунок цього, особливо в зимовий перiод, середньодобовий прирiст живої маси молодняка збiльшується на 80—100 г. Цех по дрiжджуванню в господарствi розширюється до потужностi 30 т рiдких дрiжджiв за добу. Дрiжджi є важливим фактором збереження молодняка.[7]
Лiтература:
1. Баканов В. Н., Меньки В. К. Кормление сельскохозяйственных животных. -М.: Агропромиздат, 1989. — 511 с.
2. Богданов Г. А. Довiдник по годiвлi сiльськогосподарських тварин – 2-є вид.; К.: Урожай, 1986- 495 с.
4. Жадан А. М. Кормление сельскохозяйственных животных. -М.: Колос, 1977.
5. Калашников А. П. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. -М.: Агропромиздат, 1986. -352 с.
6. Корма: Приготовление, хранение, использование: Справочник/ В. В. Щеглов, Л. Г. Боярський. – М.: Агропромиздат, 1990. — 255с.
7. Кулик М. Ф., Бабiйчук М. В., Хiмiч В. В. Рацiональне використання зерна у годiвлi сiльськогосподарських тварин. – К.: Урожай, 1988.— 88 с.
8. Максаков В. Я. Годiвля сiльськогосподарських тварин. -К.: «Урожай», 1987. -168 с.
9. Менькин В. К. Кормление животных. -2-е изд., перераб. и доп. -М.:Колос, 2004.— 360 с.
10. Проваторов Г. В. Годiвля сiльськогосподарських тварин. -Суми: ВТД „Унiверситетська книга”, 2004. -510 с.
|
