Відтворення поголів’я свиней

Вiдтворення поголiв’я свиней План Вступ 1. Загальна характеристика господарства ДПФ «Деметра» 2. Характеристика поголiв’я свиней в господарствi 3. Органiзацiя вiдтворення поголiв’я свиней 3. 1 Характеристика виробничих груп свиней 3. 2 Комплектування стада кнурiв-плiдникiв i свиноматок 4. Особливостi розвитку i продуктивного використання кнурiв i свиноматок для вiдтворення 5. Шляхи пiдвищення ефективностi осiменiння маток Список використаної лiтератури Вступ В Українi виробництво свинини нарощують за рахунок збiльшення поголiв’я свиней, переходу до iнтенсивних методiв ведення галузi, широкого впровадження мiжпородного схрещування та гiбридизацiї, що сприяє значному пiдвищенню продуктивностi тварин. Свинарство країни нинi переживає не кращi часи, вкладання грошей в цей вид бiзнесу подiбне ходiнню по канату над ареною цирку без усiлякого страхування. Але люди вчаться балансувати на цьому канатi, незважаючи на ризик. З одного боку, кон’юнктура ринку непередбачувана: палкi дискусiї у Верховнiй Радi – звичайна справа, i немає нiякої впевненостi в тому, що поставки дешевого iмпорту i навiть «викид» контрабанди не перекреслять усiх зусиль вiтчизняних свинарiв. З iншого боку, контрабанда начебто зникла, оформити пiльговий кредит на розвиток тваринництва до початку кризи було все ж таки можливо, а бюджетнi дотацiї, що їх видiляли господарствам за вирощених свиней та збiльшення поголiв’я, росли з кожним роком. Треба сказати, що тваринники ще пам’ятають часи, коли цiни на м’ясо в Українi перевищували європейськi. Отже, була можливiсть працювати за небаченою для аграрного ринку рентабельнiстю. Отже, на сьогоднiшнiй день, продуктивнiсть свиней значною мiрою залежить вiд рiвня селекцiйно-племiнної роботи в стадi, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнiчних заходiв щодо якiсного полiпшення тварин. У цей комплекс входять: цiлеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використанням сучасних методiв вiдбору та добору батькiвських пар, пiдвищення вiдтворної здатностi свиноматок та кнурiв, скороспiлостi молодняку, зменшення витрат кормiв на одиницю продукцiї й полiпшення м’ясних якостей свиней на вiдгодiвлi. 1. Загальна характеристика господарства ДПФ «Деметра» Дочiрнє пiдприємство фiрма «Деметра» знаходиться у с. Кам’янка Кам’янець-Подiльському районi Хмельницької областi. Господарство розташоване на пiдвищенiй мiсцевостi. Клiмат помiрно-континентальний, що дозволяє розвиватися всiм галузям сiльського господарства. Дане господарство спрямоване на утримання ВРХ та свиней. В даному господарствi утримується понад 2500 голштинської породи та 300 голiв молодняка. Свиней у ДПФ «Деметра» налiчується понад 600 голiв породи Українська велика бiла. Пiдприємство у 2009 роцi планує провести промислове схрещування великої бiлої породи свиней з ландрасом, щоб покращити вiдгодiвельнi якостi свиней. Ферма ДПФ «Деметра» вiдноситься до закритого типу господарства, так як молоко i м'ясо переробляється безпосередньо в господарствi. З молока виготовляють рiзнi твердi сири, масло та молочнi продукти, а з м’ясної сировини – ковбаснi та м’яснi вироби. Ферму обслуговують 22 людини: 2 ветеринарних лiкаря, 2 завiдувачiв ферми, 1 помiчник завiдувача ферми, 1 зоотехнiк, 7 доярок, 1 телятник, 6 кормачiв та 3 свинарки. Метою ДПФ «Деметра» являється виготовлення екологiчно чистого продукту та вчасної доставки продукцiї до споживачiв. пiдприємствах спостерiгається скорочення розмiрiв пiдприємства по обсягу валової i товарної продукцiї. А в результатi процесу герметизацiї, розукрупнення може скорочуватись i площа земельних угiдь. Одночасно зменшуються енергетичнi ресурси, так як тривалий час пiдприємство не має можливостi придбати нову технiку, не будує виробничих примiщень. Важливим фактором ефективного функцiонування будь-якої галузi тваринництва є кормо виробництво. У зв’язку з цим розглянемо склад i структуру посiвних площ. Таблиця 2. 1. Динамiка i структура землекористування в ДПФ «Деметра» с. Кам’янка Кам’янець-Подiльському районi Хмельницької областi Види угiдь Площа, га Структура, % Загальна земельна площа 1005 1005 Площа сiльськогосподарських угiдь 1005 100 891 88,6 44 4,4 пасовища 70 7 багаторiчнi насадження - - Площа осушених земель - - Ставки - - Присадибнi дiлянки - - - - Таблиця 2. 2. Виробництво продукцiї тваринництва в ДПФ «Деметра» с. Кам’янка Кам’янець-Подiльському районi Хмельницької областi Показники Рiк 2007 2008 т 883 1197 т 1742 1292 В тому числi свинина т 1067 907 Вовна - - - Надiй молока на одну фуражну корову кг 5194 4790 Середньодобовий прирiст великої рогатої худоби, всього г 455 399 г 455 399 Середнiй прирiст свиней, всього г 356 330 Середнiй настриг вовни на одну вiвцю - - - надiй молока та виробництво м’яса. Таблиця 2. 3. Реалiзацiя продукцiї тваринництва в ДПФ «Деметра» с. Кам’янка Кам’янець-Подiльському районi Хмельницької областi Показники Одиниця вимiру Рiк 2007 2008 Молоко Т 777 584 Т 1742 1292 Вовна - - - - - - Показники Одиниця вимiру Багатоплiднiсть гол. №53 №36 №22 №110 №10 14 13 15 12 13 Великоплiднiсть кг. 9 8 9 7 8 Кiлькiсть поросят у гнiздi мiсячного вiку гол. 10 10 10 10 10 Кiлькiсть поросят у гнiздi двохмiсячного вiку гол. 9 10 10 9 10 Збереження молодняку в двохмiсячному вiку % 90 100 100 90 100 Середня жива маса однiєї голови поросят при вiдлученнi кг. 15 15 14 15 14 Данi таблицi свiдчать, що хоча всi свиноматки у господарствi досить продуктивнi, i по показниках вони перекривають одна одну. Виробнича група 2007 рiк 2008 рiк Основнi свиноматки 85 120 30 40 Свинi на вiдгодiвлю 400 800 357 378 3. Органiзацiя вiдтворення поголiв’я свиней 3. 1 Характеристика виробничих груп свиней Характер продуктивностi свиней, їх скороспiлiсть, здатнiсть до вiдгодiвлi, а також здоров'я тiсно пов'язанi з будовою тiла та зовнiшнiми формами. свиней та їх виробничого призначення, видiляють три групи порiд: перша – породи унiверсального напряму продуктивностi (велика бiла, українська степова бiла); третя – породи сального напряму продуктивностi (миргородська, українська степова ряба, велика чорна, пiвнiчнокавказька). Група свиней м'ясних порiд характеризується видовженим тулубом, розтягнутим в основному за рахунок середньої частини. Довжина тулуба у них значно перевищує обхват за лопатками. Холка, спина i крижi неширокi, ребра некрутi. Окороки полегшенi й короткi. Голова i ганашi легкi. Кiнцiвки досить високi. При вiдгодiвлi до живої маси 100–120 кг вiд них одержують значно бiльше м'яса, нiж сала. характеризується глибоким i широким тулубом, крутими ребрами. Обхват за лопатками у них дорiвнює довжинi тулуба або навiть перевищує її. Холка, спина й крижi широкi, окороки великi, добре виповненi, округлi, спускаються до скакальних суглобiв. Голова вкорочена, лоб широкий, ганашi м'ясистi, профiль голови трохи увiгнутий. Кiнцiвки короткi, широко поставленi, кiстяк не грубий. При вiдгодiвлi вони швидко жирiють, а при забої вiд них одержують бiльше сала, нiж м'яса. Група свиней унiверсальних порiд так i сальну свинину. Ландрас. Виведена в Данiї в результатi схрещування данської свинi з крупною бiлою в умовах повноцiнного годування при насиченнi рацiонiв бiлками тваринного походження. При цьому вели тривалий вiдбiр i пiдбiр по скороспiлостi, оплатi корму продукцiєю i м'ясним якостям. Свинi типово беконного типа. Тулуб у них розтягнутий; окiст широкий, плоский; вуха довгi, сильно нависаючi на очi; шкiра тонка; щетина бiла, рiдка. Кабани цiєї породи мають масу 309 кг при довжинi тулуба 181,6 см; свиноматки – 253 кг при довжинi тулуба 166,7 см; багатоплiддя свиноматок 11 поросят. Середньодобовий прирiст живої маси – 707 г.; витрата корму на 1 кг приросту – 3,97 корм. од.; вiк досягнення живої маси 100 кг – 189 дн. У господарствах нашої країни найближчими роками ландрасiв використовуватимуть в мiжпородному схрещуваннi зi свиноматками вiтчизняних порiд i порiдних груп, а також при гiбридизацiї i виведеннi свиней нових типiв. Велика бiла порода. Сучасна вiтчизняна велика бiла порода виведена шляхом тривалої i цiлеспрямованої селекцiї свиней, одержаних у результатi схрещування завезеної великої бiлої породи з Англiї i мiсцевих порiд. Тварини вiдрiзняються мiцною конституцiєю, будова тiла не груба, голова легка, незначно вигнутий профiль, вуха середньої величини, прямостоячi; тулуб гармонiйно побудований, достатньо довгий i глибокий; плечi та окости добре розвинутi, м'ясистi; кiнцiвки сухi, мiцнi; шкiра еластична, масть бiла, щетина рiвномiрно вкриває все тiло. Серед вад екстер'єру, якi спостерiгаються найчастiше, – звислi крижi, м'якi бабки кiнцiвок, щiлини копитного рогу, недостатньо виповнений окiст. Свинi великої бiлої породи характеризуються високим генетичним потенцiалом щодо вiдтворної, вiдгодiвельної i м'ясної продуктивностi. Середнiй показник багатоплiдностi свиноматок становить 10,0–12,0 поросят, молочнiсть – 50–60 кг, збереженiсть потомства – 90–95%, жива маса поросят при вiдлученнi – 17–20 кг. 3. 2 Комплектування стада кнурiв-плiдникiв i свиноматок обмiну кнурами та перiодичного завозу племiнних кнурцiв, неспорiднених власним. Розведення свиней у фермерському господарствi буде базуватися на таких принципах: – у племiннiй групi основного стада свиней буде вестися чистопородне розведення на базi однiєї iз районованих порiд (велика бiла, миргородська або iнша порода свиней в залежностi вiд району розташування); – у товарнiй групi повинне використовуватись промислове схрещування або гiбридизацiя. Для цього необхiдно використовувати як материнську породу свиноматок велику бiлу або миргородську, а породу кнурiв полтавська м’ясна або українська м’ясна. При стабiлiзацiї виробництва подальша зоотехнiчна робота буде вестися згiдно схеми. Згiдно прийнятої схеми для комплектування племiнної групи треба завезти племiнний молодняк iз провiдних племiнних заводiв вiдповiдної породи, а для гiбридизацiї – кнурцiв другої породи. З цiєю метою в товарному свинарствi вiдтворення поголiв’я здiйснюють iз застосуванням дво – або трипородного промислового схрещування i гiбридизацiї. Гарантований ефект гетерозису можна забезпечити використанням для схрещування вiдселекцiонованих на комбiнацiйну здатнiсть лiнiй рiзних порiд. Останнiми роками пропонується селекцiя на спецiалiзованi лiнiї за обмеженою кiлькiстю ознак. У спецiалiзованих батькiвських лiнiях селекцiю ведуть на одержання високих показникiв м’ясних i вiдгодiвельних якостей i при помiрних показниках вiдтворних ознак. Селекцiю у материнських лiнiях ведуть на високу вiдтворнi якостi при помiрних показниках м’ясностi. Таким чином, у результатi схрещування спецiалiзованих лiнiй однiєї або декiлькох порiд, якi поєднуються мiж собою, створюється товарний продукт – внутрiшньопородний та мiжпородний гiбрид. Вiдтворення стада необхiдно вести за системою турових опоросiв, яка передбачає: – для основних свиноматок перший тур опоросiв у сiчнi-лютому, парування у вереснi-жовтнi,; другий тур опоросiв у червнi-липнi, парування у березнi-квiтнi; Перше парування ремонтних свинок у племiнному ядрi проводять у вiцi 9–10 мiсяцiв при досягненнi живої маси 120–130 кг. У товарному репродукторi, вiдповiдно 11–12 мiсяцiв, 110–120 кг. Ремонтних кнурiв допускають до парування (взяття сперми) при досягненнi живої маси 130–150 кг, у вiцi 11–12 мiсяцiв. Технiка парування передбачає визначення охоти у свиноматок кнуром-пробником 2 рази на добу: о 6. 00 годинi ранку й о 17. 00 годинi вечора. Час парування (осiменiння) молодих свинок – через 36 годин вiд початку охоти, дорослих – через 24 години. Початок охоти вважається середина промiжку вiд часу, коли свиноматка останнiй раз не прийняла кнура i прийняла перший раз (наприклад, останнiй раз не прийняла о 6. 00, а перший раз прийняла о 17. 00, значить, початком охоти можна вважати 12. 30). Якщо час парування випадає на нiчний перiод, то можна парувати ввечерi цього ж дня або зранку наступного дня. Парування проводиться в спецiальному манежi. При паруваннi молодих свиноматок з дорослими кнурами з великою живою масою використовують парувальний станок. 1. Вiдлучення поросят проводяться в племiннiй групi в 60 днiв, в товарнiй групi в 45 днiв. Опороси приймаються в iндивiдуальних станках, обладнаних захисними перегородками, якi застерiгають вiд задавлювання поросят. 2. Пiсля закiнчення опоросу, що контролюється виходом послiду з обох рогiв матки, поросятам вiдривають (вiдрiзають) пуповину, залишаючи 5–7 см, дезiнфiкують розчином марганцю або перекисом водню, обтирають i помiщують в спецiальний ящик. 4. Закрiплення поросят за сосками проводиться з урахуванням молочностi соскiв i розвитку поросяти: слаборозвинутих поросят пiдсаджують до переднiх соскiв (як бiльш молочних), а мiцних – до заднiх. 5. Для профiлактики анемiї поросятам роблять iн’єкцiю одного iз препаратiв: фероглюкiну (1 мл), феродексу (2,5 мл) або урозферану (3 мл) на третiй день i повторно на 14 день. Привчання поросят до поїдання кормiв починається з 5–7 дня життя спецiальними престартерними комбiкормами. При згодовуваннi комбiкормiв досхочу, починаючи з 10 дня життя, жива маса поросят в 2‑мiсячному вiцi досягає 18–20 кг. Витрати корму за перiод вирощування складають 20–25 кг. 6. При вiдлученнi свиноматок переганяють в групу холостих, поросят залишають в iндивiдуальному станку, не змiнюючи складу, норм, режиму годiвлi i напування протягом 2 тижнiв. Вирощування ремонтного молодняку. Для вiдтворення i ремонту стада проводять вирощування ремонтного молодняку в своєму господарствi iз розрахунку 25% вiд основних свиноматок. Вiдбiр ремонтних свинок проводять переважно iз першого туру опоросiв основних свиноматок. Ремонтний молодняк також можна залишити вiд високопродуктивних свиноматок – першоопоросок. Вирощування проводиться в лiтнiх таборах з використанням пасовищ, на рiвнi вимог не нижче першого класу. 3. 3 Структура стада свиней Головне завдання свинарських господарств в областi вiдтворення – рацiональне використання маткового поголiв'я з метою здобуття max кiлькостi поросят з розрахунку на кожну матку за рiк, а т\ же iнтенсивне вирощування приплоду. Структура стада – спiввiдношення в нiм статевих i вiкових груп свиней (%). У племгосподарствах, що займаються виробництвом чистопорiдного племiнного молодняка, є групи: основнi матки, що перевiряються; кабани-виробники; ремонтний молодняк; племiнний молодняк для продажу. У товарних господарствах на свинарському комплексi з повним продуктивним циклом бiльш всього займають вiдгодiвельнi поголiв'я для забою. Структура стада не залишається постiйною, змiнюється по сезонах року – вiд термiну опоросу маток, реалiзацiї племiнного i вiдгодiвельного молодняка. Зворот стада – рух свиней в стадi по мiсяцях року, з врахуванням їх фiзiологiчного стану, вступу i прибуття поголiв'я, змiни вiку i господарського призначення тварини. На основi звороту стада намiчають заходи по його ремонту, визначають потребу в примiщеннях для свиней, в кормах, в засобах на капiталовкладення. 3. 4 Планування опоросiв свиноматок Для розробки плану злучок i опоросiв потрiбно мати данi: 1. Записи про фактичнi злучки за 4 мiсяцi минулого року, тобто з вересня по грудень. 2. Кiлькiсть i дати опоросiв основних маток в листопадi i груднi минулого року для складений плану злучок на сiчень i лютий в планованого року. 3. Кiлькiсть покритих маток на 1 сiчня планованого року для визначений термiнiв злучок неодружених маток. 4. Термiни фактичних (плiдних) злучок маток, що перевiряються, в звiтному роцi для планування їх опоросiв. 5. Кiлькiсний i вiковий склад ремонтних свинок для визначений термiнiв їх покриття. 6. Вiковий склад i продуктивнiсть основних маток для визначений кiлькостi бракованих маток i календарних термiнiв постановки їх на вiдгодiвлю. 7. Планова кiлькiсть поросят, кiт чекають отримати вiд основної свиноматки, що перевiряється. Складання плану злучок i опоросiв слiд починати iз злучок основних маток торiк. Встановивши дату злучок по журналу, останнi 4 мес планують опороси цих маток. Другу злучку основних маток планується через 2 мес пiсля опоросу, а опороси – через 4 мес пiсля злучки. Закiнчивши складання плану злучок i опоросiв основних маток, приступають до планерування злучок i опоросiв маток, що перевiряються. Перемноживши кiлькiсть поросят, що плануються на опорос основних маток, що перевiряються, на поголiв'ї маток, що опоросилися, отримують кiлькiсть поросят в кожному планованому мiсяцi. При опоросi органiзм матки сильно зневоднюється. Вона вiдчуває спрагу. Тому поважно, аби корито з чистою водою завжди було у верстатi. З молоком видiляється велика кiлькiсть живильних речовин. У першу добу йде молозиво, ще бiльш живильне, нiж молоко. Поступає воно безперервно. На другу добу вiддається рефлекторно, коли все або бiльшiсть поросят починають масажувати i смоктати. Молоковiддача триває 25–30 секунд, за цей час кожне порося висмоктує 30–40 г. молока. Якщо їх десять пiд маткою, то за одне годування видiляється до 400 г. молока. Поросята смокчуть матiр практично кожну годину, таким чином, добова молочнiсть свиноматки складає близько 8 л. Пiсля двадцятого дня подсосного перiоду молочнiсть знижується, на другому мiсяцi лактацiї вона складає 5–2 кг в добу. Молоко свиноматки питательнее коров'ячого. За добу вона видiляє з молоком значно бiльше живильних речовин, що засвоює з кормом. Тому хороша молочна матка за перiод лактацiї помiтно худне. І годувати її в цей час слiдує по потребi. Якнайкраще рiзноманiтити рацiон, особливо соковитими i молокогонными кормами. Годувати краще всього три рази в день вологими мешанками. Пiсля годування матку прогулюють, верстат чистять, поросят пiдгодовують. У теплий час свиноматка гуляє разом з поросятами. В умовах присадибного господарства подсосный перiод, як правило, триває не бiльше мiсяця. Якщо до цього часу поросята привченi до поїдання кормiв з годiвниць i вже можуть обходитися без матерi, їх вiднiмають. Це робиться в один день або поступово, залишаються лише слабкi зростанням. Краще вiднiмати одночасно всiх поросят. За 3 – 4 днi до вiдбирання скорочують дачу концентрованих кормiв i виключають соковитi, а в день вiдбирання свиноматку не годують зовсiм. Це сприяє молокоутворенню i запобiгає маститам. тобто зберегла всiх поросят, що народилися, можна залишити її для подальшого вiдтворення. Пiсля вiдбирання поросят матка приходить в полювання через 7 – 10 днiв. Таким чином, за рiк вiд неї можна отримати 2 – 3 опороси (110–114 днiв пороснiсть, 30 днiв – на вигодовування поросят, 10 днiв – фiзiологiчна перебудова органiзму на новий цикл вiдтворення, разом 154 днi – це виробничий цикл). Якщо свиноматка погано вигодовувала поросят, малоплiдна, її вибраковують. Недостатньо угодовану вiдгодовують протягом двох мiсяцiв. Аби прирости були максимальними, в перше ж пiсля вiдбирання поросят полювання матку злучають i рясно годують 1,5–2 мiсяцi, пiсля чого забивають. Тривалiсть використання свиноматок в домашньому господарствi – два-три роки, проте вигiдно отримувати завжди два опороси: у березнi – квiтнi i другий – у вереснi – жовтнi, потiм, в зиму, забити. 4. Особливостi розвитку i продуктивного використання кнурiв i свиноматок для вiдтворення молодняку у господарствi немає, його завозять з племiнних господарств. Поголiв'я ремонтної групи молодняку має бути в 1,5–2 рази бiльшим за поголiв'я основних свиноматок, яке пiдлягає вибракуванню. Такий пiдхiд сприяє вiдбору в основне стадо пiсля першого опоросу найбiльш продуктивних свиноматок (якi дають бiльшу кiлькiсть якiсного приплоду, є високомолочними, тому добре його вiдгодовують), а також для забезпечення розширеного вiдтворення. Науково обґрунтованим є термiн використання основних свиноматок 3–4 роки. Вiдхилення вiд нього залежать вiд iнтенсивностi використання маток. Тому на комплексах прагнуть отримувати вiд свиноматки за 2 роки 5 опоросiв, а не чотири, як за звичайних умов. Для цього поросят вiд маток вiдлучають не через два мiсяцi, а через 26 днiв, пiсля чого маток знову спаровують. Залежно вiд доцiльного строку використання маток норматив їх вибракування становить 25–33%, а на комплексах – 40%, тобто свиноматок використовують 2,5 року, кнурiв-плiдникiв не бiльше 3 рокiв, тому третина їх щороку пiдлягає вибракуванню. На комплексах кнурiв-плiдникiв використовують 2,5 року. вибракуваних маток. Строк першого парування ремонтного (перевiрюваного) молодняку визначають за його фiзiологiчним станом. При використаннi для промислових цiлей вiн становить 9–10 мiс. при живiй масi однiєї голови 100–120 кг, у племiнних господарствах вiдповiдно 10–12 мiс. i 120–140 кг. Молодняк кнурiв-плiдникiв у племiнних господарствах переводять в основне стадо у вiцi 11–12 мiс. живою масою 160–180 кг, у промислових – вiдповiдно 10–11 мiс. i 130–150 кг. На свинарських комплексах ремонт основного стада здiйснюють за рахунок племiнного ремонтного молодняку, завезеного з племiнних господарств. На деяких комплексах створюють племiннi ферми i групу ремонтного молодняку формують за рахунок приплоду вiд власних породних свиноматок. Системи i строки одержання приплоду. Вiд систем i строкiв одержання приплоду в свинарствi залежать обсяг виробництва продукцiї, затрати працi i сумарнi витрати на одиницю продукцiї, економiчна ефективнiсть галузi. Фiзiологiчну особливiсть свиноматок пороситись у будь-який час можна використати з метою ефективного ведення галузi в конкретному господарствi. У свинарствi вiдомi системи: рiвномiрного отримання приплоду; турова (циклiчна); потоково-турова (конвеєрна). Система рiвномiрного отримання приплоду пов'язана з певними труднощами у вирiшеннi органiзацiйно-економiчних питань як на початковiй стадiї, так i в процесi дорощування та вiдгодiвлi молодняку. Зокрема, утруднюється можливiсть концентрацiї зусиль працiвникiв на формуваннi однотипних за вiком груп, годiвлi за однаковими рацiонами iз змiною останнiх залежно вiд вiку поголiв'я та iн. Доцiльно вводити таку систему в господарствах, якi бiльшiсть поросят реалiзують пiсля вiдлучення вiд маток вiдповiдно до попиту на ринку i з боку своїх працiвникiв, а також при невеликому обсязi виробництва, наприклад, у пiдсобних господарствах промислових пiдприємств для почергового забою на власнi потреби. Бiльш доцiльною є турова (циклiчна) система одержання приплоду. Суть її полягає в тому, що приплiд отримують вiд великої групи свиноматок протягом короткого термiну (1,5–2 тижнi). Якщо в господарствi є 200 свиноматок, то їх подiляють на двi групи по 100 голiв у кожнiй. Вiд однiєї групи приймають опороси протягом 1,5–2 тижнiв в одному мiсяцi, вiд другої – в наступному мiсяцi. Переваги цiєї системи в тому, що, по-перше, є можливiсть формувати вiдгодiвельнi групи великих розмiрiв з однорiдним за вiком молодняком. Це полегшує працю тваринникiв, поголiв'я є однорiдним, його можна утримувати на однотипних рацiонах, якi змiнюють вiдповiдно до вiкового стану тварин. По-друге, це дає змогу бiльш рацiонально використовувати капiтальнi примiщення. В одних i тих самих будiвлях можна одержувати приплiд з утриманням його до 2 мiс. почергово турами вiд основних перевiрюваних i разових свиноматок. Найдоцiльнiший перiод опоросiв основних свиноматок першого туру – сiчень – лютий. Через два мiсяцi пiсля вiдлучення поросят свиноматок групують на вiдгодiвельних майданчиках, а в тих самих станках ферми у березнi – квiтнi розмiщують для опоросу перевiрюваних i разових свиноматок. рацiонах з добавкою зелених кормiв, а утримання поголiв'я на пасовищах в лiтнiх таборах значно зменшує затрати працi i сумарнi витрати. бiльш складний зимовий перiод. Тому господарства, якi планують продаж двомiсячних поросят, реалiзують переважно поросят вiд другого туру опоросiв основних свиноматок. Пiсля цього свиноматок вибраковують i замiнюють молодим продуктивним поголiв'ям. Спаровують свиноматок у вереснi, жовтнi з тим, щоб в наступному роцi знову повторити тi самi цикли опоросiв. Почергове використання одних i тих самих капiтальних примiщень для опоросiв економiчно вигiдне, оскiльки через амортизацiю вартiсть використовуваних будiвель i споруд переноситься на собiвартiсть вироблюваної продукцiї. Тому наявнi в господарствi капiтальнi примiщення необхiдно використовувати якомога iнтенсивнiше з метою зниження виробничих витрат. Потоково-турову (конвеєрну) систему застосовують на великих свинарських комплексах. При цьому вiд великої групи свиноматок одержують приплiд щодня. Наприклад, на комплексах з вiдгодiвлею за рiк 108 тис. голiв свиней щодня парують, об'єднуючи їх у групи по 44 голови в кожнiй для того, щоб за умови 75% заплiдненостi одержувати приплiд вiд 33 голiв i однорiдними групами передавати його на вiдгодiвлю. Згiдно з технологiчним процесом, через день вiдгодоване поголiв'я (300 голiв) знiмають з вiдгодiвлi i реалiзують. Для пiдвищення ефективностi галузi у свинарствi проводиться племiнна робота, адже чистопороднi свиноматки, як правило, народжують бiльшу кiлькiсть поросят, якi мають значно вищу енергiю росту й розвитку. Ефективною є гiбридизацiя свиней. У господарствi рекомендується мати кнурiв-плiдникiв двох порiд. Доведено, що мiжпородне схрещування i гiбридизацiя пiдвищують продуктивнiсть свиноматок (до 11 поросят за опорос), середньодобовi прирости поросят вищi на 10–15%, живої маси 110–120 кг вони досягають за 6–7 мiс. При цьому пiдвищуються вiддача корму, якiсть продукцiї, вихiд м'яса (при забої досягає 60%). 5. Існує двi форми органiзацiї штучного осiменiння свиноматок – використання сперми кнурiв, яких утримують на внутрiгосподарських пунктах (станцiях) штучного осiменiння та використання сперми кнурiв, що утримують на станцiях по племiннiй справi i штучному осiменiнню тварин або на станцiях при свинарських господарствах i мiжгосподарських станцiях. Заплiдненiсть та багатоплiднiсть свиноматок у бiльшостi залежить вiд своєчасного осiменiння. Вiльне парування категорично забороняється. Воно виснажує кнура, призводить до безсистемного парування i не дає можливостi удосконалювати стадо. В усiх невеликих господарствах слiд застосовувати ручне парування, а у великих – штучне осiменiння. Але в цих випадках заплiдненiсть свиноматок залежить вiд своєчасного осiменiння, а також здатностi до заплiднення яйцеклiтин i спермiїв пiд час їх зустрiчi в середнiй частинi яйцепроводу. Найбiльше яйцеклiтин нагромаджується в яйцепроводах, а найвищу заплiдненiсть спостерiгають через 2–3 год. вiд початку овуляцiї (через 30–36 год. вiд початку охоти у молодих свинок та через 26–30 год. у дорослих свиноматок). Максимальне нагромадження та найвища здатнiсть яйцеклiтин до заплiднення вiдмiчаються протягом 6–18 год. пiсля осiменiння. В першi ж години пiсля осiменiння й перед закiнченням першої доби пiсля нього кiлькiсть i рухливiсть спермiїв у яйцепроводах значно зменшується. Вважають, що здатнiсть до заплiднення спермiї втрачають ранiше рухливостi. При осiменiннi свиноматок у кiнцi охоти (бiльше нiж через 10–12 год. пiсля закiнчення овуляцiї) бiльшiсть клiтин уже гинуть або мають понижену здатнiсть до заплiднення. Якщо заплiднення й вiдбувається, то значна кiлькiсть зародкiв гине на рiзних стадiях розвитку, а поросята, що народжуються, нежиттєздатнi. Найефективнiше осiменяти свиноматок через 23–24 год. пiсля початку охоти або за 10–20 год. до овуляцiї. Пiд впливом осiменiння овуляцiя прискорюється, в яйцепроводах знаходиться найбiльша кiлькiсть повноцiнних Яйцеклiтин, якi зустрiчаються з великою кiлькiстю спермiїв, що мають високу здатнiсть до заплiднення. Для заплiднення досить одного спермiя. Проникнення у яйцеклiтину десяткiв i сотень статевих клiтин кнура забезпечує яйцеклiтину необхiдним запасом енергiї та бiологiчно активних речовин, прискорює розвиток зародка, пiдвищує зберiгання ембрiонiв, багатоплiднiсть та якiсть приплоду. Оскiльки в бiльшостi господарств свиноматок на стан охоти перевiряють не частiше 2 разiв на добу (вранцi i ввечерi, приблизно через 12 год.), помилка у визначеннi початку охоти може становити 11–12 год. Через це осiменяти їх слiд через 10–18 год. пiсля виявлення охоти. У результатi своєчасного виявлення охоти i осiменiння спермою високої якостi заплiдненiсть i плодючiсть тварин при штучному осiменiннi не тiльки не нижча, а у бiльшостi випадкiв навiть вища, нiж при природному паруваннi. Крiм того, кiлькiсть кнурiв зменшується в 5–10 разiв. У промислових стадах для пiдвищення заплiдненостi свиноматок при повторному їх осiменiннi в одну i ту ж охоту рекомендується використовувати iншого кнура тiєї ж породи (для одержання бiльш вирiвняного приплоду). В племiнних господарствах для повторного осiменiння використовують того самого кнура. У бiльшостi промислових господарств пороситься не бiльше 70% свиноматок, що були осiмененi перший раз. Приблизно вiд 10–15% свиноматок, якi опоросилися, одержують менше 8 поросят. Свиноматки виявляються маломолочними. Поросят вiд таких тварин забирають i пiдсаджують до бiльш молочних, а свиноматок вiдправляють на повторне осiменiння або вибраковують. Імунологiчнi дослiдження кровi свиней у господарствах Ставропiлля, Ростовської i Московської областей свiдчать, що у 50% кнурiв iз загального поголiв'я в обстежених господарствах по групах кровi, встановлена Імунологiчна сумiснiсть з 80–90% свиноматок. До 30% кнурiв були iмунологiчне сумiсними лише з деякими свиноматками (40–60%); а 15–20% – iмунологiчне несумiснi з бiльшiстю свиноматок (80–90% i бiльше). Сперму iмунологiчне несумiсних кнурiв, якi характеризуються добрим розвитком, високою статевою активнiстю та задовiльною якiстю еякулятiв, в багатьох господарствах широко використовують для змiшування iз спермою iнших кнурiв i наступного осiменiння. Це одна з головних причин надто низького (50% i менше) рiвня заплiднення свиноматок та їх низької багатоплiдностi в рядi промислових господарств. У кровi i слизi статевих шляхiв свиноматок, яких осiменили, виявленi антитiла до антигену кровi i сперми кнурiв. У результатi в статевих шляхах свиноматки спермiї гинуть в 10–30% випадках загальної кiлькостi. В перiод поросностi у них продовжують вироблятися i нагромаджуватися антитiла. Вважається, що плацента для антитiл непроникна, одночасно можуть порушуватися захиснi функцiї плаценти стосовно деяких токсичних речовин i вiрусiв, що призводить до загибелi i розсмоктування ембрiонiв, абортiв. У бiльшостi випадкiв антитiла, нагромаджуючись в органi поросних свиноматок, суттєвого впливу на розвиток поросят не мають. Але пiсля споживання перших порцiй молозива, яке мiстить несумiснi з бiлками еритроцитiв антитiла, деякi (але не всi) поросята гнiзда стають кволими, синiють, у них з'являються проноси та блювота. Народженi протягом перших годин життя гинуть. Симптоматичне лiкування поросят в даному випадку неефективне. Тому через це в багатьох господарствах гине до 75% поросят вiд загальної кiлькостi загиблих. Внаслiдок цього знижується середня багатоплiднiсть свиноматок: при першому опоросi – до 7–8, а в наступних – до 8–9 поросят. Імунологiчна несумiснiсть свиноматок з кнурами частiше всього пов'язана з утворенням антитiл на бiлки А- i С-систем груп кровi. Це дає можливiсть здiйснювати груповий пiдбiр з врахуванням взаємної iмунологiчної сумiсностi. Таким чином, розробка надiйних методiв запобiгання iмунологiчнiй несумiсностi тварин – це найбiльш перспективний напрям подальшого пiдвищення заплiдненостi та багатоплiдностi свиноматок у товарних господарствах i значного збiльшення кiлькостi поросят та свинини при зниженнi її собiвартостi. у зонi розмiщення та експлуатацiї свинарських пiдприємств залежить вiд кiлькостi примiщень, розташованих на данiй територiї, щiльностi забудови та концентрацiї в них тварин. У навколишнє середовище iз свинарських пiдприємств кожну годину виходить певна кiлькiсть шкiдливих газiв, пилу та мiкроорганiзмiв Значним забрудненням ґрунту є бiомаса. Так, широке використання комбiкормiв, до складу яких входять цинк, мiдь, марганець у великих кiлькостях призводить до видiлення їх з калом i сечею. Встановлено, що в гнойовiй бiомасi мiститься значна кiлькiсть металiв, якi, потрапляючи у ґрунт, викликають його забруднення. Вихiд у зовнiшнє середовище газу, пилу, мiкроорганiзмiв поширюється по горизонталi на значну вiдстань (1–20 м) вiд свинарникiв. У мiру вiддалення вiд примiщень їх концентрацiя знижується. Заходи по охоронi повiтряного басейну в свинарниках, навколо територiї подiляються па двi частини: загальнi та частковi. До загальних, спрямованих на охорону бiосфери вiд забруднення, вiдносяться: розмiщення примiщень торцевою частиною до пануючих вiтрiв з метою швидкого перенесення забрудненого повiтря, що нагромаджується мiж ними; дотримання санiтарних розривiв – до населених пунктiв не менше 1500 м та мiж iншими тваринницькими пiдприємствами – 1000–1500 м; викиди забрудненого повiтря через витяжнi канали свинарникiв; нагромадження чистого повiтря знизу в торцевих частинах з урахуванням рози вiтрiв; обладнання на витяжних вентиляторах захисних конвертiв, висаджування дерев мiж примiщеннями не менше нiж у два ряди; створення по периметру територiї ферми лiсозахисних насаджень шириною до 10 м. фiльтрiв та бактерицидних ламп у витяжних трубах. Джерелом забруднення територiї i води є неправильне зберiгання гною та викиди стiчних вод (сеча, стоки вiд миття обладнання, дезiнфекцiї), несвоєчасна утилiзацiя загиблих тварин. Достатньо вiдмiтити, що на свинокомплексi потужнiстю 108 тис. голiв на рiк в результатi щоденної дезiнфекцiї 5 тис. м~ площi витрачається 5–5,7 т води, з якою в навколишнє середовище потрапляє 20–25 кг лужних елементiв, 8–10 л формальдегiду на кожнi 1000 м примiщення. Екологiчна оцiнка бiосфери та її охорона вiд забруднень вiдходами тваринництва проводиться згiдно з вимогами Ветеринарного статуту та рекомендацiй по знешкодженню стiчних вод, трупiв тварин, що повинно бути передбачено в проектах на будiвництво, експлуатацiю i реконструкцiю свинарських пiдприємств, малих та сiмейних ферм. Зооiнженери та спецiалiсти ветеринарної медицини повиннi пам'ятати, що вiд їх дiяльностi залежить ефективнiсть способiв охорони бiосфери, особливо в зонi розмiщення свинарських пiдприємств. Висновки i пропозицiї обсяг виробництва i визначену продуктивнiсть худоби, планують її поголiв’я. На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнiчне й економiчне обґрунтування рацiональної структури стада. Остання характеризується таким спiввiдношенням окремих вiкових i статевих груп худоби у стадi даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбiльша кiлькiсть високоякiсної продукцiї при найменших затратах працi й коштiв. Критерiями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого (валового) доходу чи товарної (валової) продукцiї. Плануючи структуру стада, ураховують такi фактори: спецiалiзацiю галузi в господарствi, на фермi; рiвень iнтенсивностi вирощування i вiк реалiзацiї надремонтного молодняку; строк виробничого використання маточного поголiв’я, систему вiдтворення стада (проста чи розширена) i темпи росту поголiв’я худоби, вiк уведення маточного поголiв’я в експлуатацiю. Наприклад, у господарствi м’ясо-молочного напряму iз закiнченим оборотом стада корови становлять 35%, нетелi – 6, ремонтнi телицi – 15, надремонтний молодняк – 44% загального поголiв’я, а в господарствах, що спецiалiзуються на виробництвi незбираного молока, – вiдповiдно 60, 11, 25 i 4%. Структура стада свиней у першу чергу залежить вiд напряму свинарства i спецiалiзацiї галузi в господарствi. За м’ясної i беконної вiдгодiвлi питома вага свиноматок вища, нiж за сальної i напiвсальної. У першому випадку питома вага свиноматок не перевищує 5–6%. Бiльш високий рiвень цього показника свiдчить про низьку iнтенсивнiсть використання маток. У господарствах-репродукторах питома вага свиноматок становить 16–20%. У господарствах, що застосовують циклiчну систему опоросiв, може бути така структура стада свиней (%): основнi матки – 7–8, свинки, старшi за 9 мiсяцiв, – 15–16, кнури-виробники – 1, ремонтнi кнури, старшi за 6 мiсяцiв, – 2, поросята 2–4 мiсяцiв – 11, вiдгодiвельне поголiв’я – 62–64. На свинарських комплексах i фермах iндустрiального типу, де застосовують цiлорiчнi рiвномiрнi опороси, питому вагу основних маток може бути знижено до 4–6%. основних зменшується. При цьому детально аналiзується ефективнiсть використання разових маток порiвняно з основними; вона залежить вiд продуктивностi як основних, так i разових маток. За iнтенсивного використання основних маток (1,8–1,9 опоросу i 15–16 поросят на свиноматку) використання разових маток дає ефект, коли вiд них одержують не менш нiж 7–8 поросят. У цьому разi собiвартiсть вiдлучених вiд разових маток поросят на 15–20% нижча, нiж вiд основних. До того ж собiвартiсть приросту пiд час вiдгодiвлi разових маток на 25–30% нижча, нiж звичайного вiдгодiвельного поголiв’я, що досягається за рахунок високих середньодобових приростiв разових маток. Коли ж вихiд поросят вiд основної свиноматки не перевищує 10–12 голiв на рiк, ефективне використання разових маток досягається за умови одержання вiд них не менше шести поросят. Якщо одержують п’ять поросят вiд разової матки, використання їх уважається неефективним. 1. Березовський М. Д. «Селекцiйно-технологiчна система виробництва свинини в Українi». 3. Василенко Д. Я., Меланчук О.І. Свинарство i технология виробництва свинини – К.: Вища школа, 2005. 4. Герасимов В.І., Рибалко В. П., Цицюрський Л. М. та iншi. Свинарство i технологiя виробництва свинини. – К: Урожай, 2004. – 352 с. 5. Герасимов В.І., Цицюрський Л. М., Домашенко І. М. та iншi. Практикум iз свинарства i технологiя виробництва свинини. – К.: Урожай, 2003 – 176 с. 6. Рогов И. А. Общая технология мяса и мясопродуктов – М.: Колос, 2000. 7. Смислов А., Картусь М. Економiка свинарства. К. 2006. 8. Фоломеєв В. З., Коваленко В. Ф., Смислов Ю., Пiдтереба О.І. «Модульна технологiя у свинарствi». 9. Офiцiйний сайт. Агропромисловий комплекс України. 10. Ариаутов В. Й. Технология механизированных работ на репродукторных свинофермах. – М.: Колос, 2002. – 207 с. 12. Волкопялов Б. П. Свиноводство. – 4‑е изд., перераб. й доп. – Л.: Колос, 2008. – 432 с. 13. Доброхотов Г. Н., Нетеса А. Й. Учебная книга свинаря. – М.: Колос, 2005. – 287 с. 14. Иваиов М. Ф. Свиноводство: Учеб. пособие. – М.: Сельхозгиз, 2007. – 304 с. 15. Ладан П. Е., Козловстй В. Г., Степанов В. Й. Свиноводство: Учеб. – М.: Колос, 2008. – 304 с. 16. Мысик А. Т., Непiеса А. Й. Свиноводство. – М.: Колос, 2004. – 443 с. 17. Очеретько Ф. І. Породи свиней. – К.: Держсильгоспвидав УРСР, 2004. – С. 38. 18. Пшеничний П, Д. Основи учення о воспитании сельскохозяйственньїх животньїх. – К.: Госсельхозиздат УССР, 2005. – 143 с. 19. Ухтверов М. П., Назаркии Г. М. Селекция свиней на продолжительность хозяйственного использования. М.: Рос-агропромиздат, 2008. – 155 с.