Бджiльництво
Курсова робота
на тему:"Бджiльництво"
Змiст
1. Із iсторiї бджiльництва
3. Продукти, що збирають бджоли з рослин
4. Використання продуктiвбджiльництва в рiзнихгалузях народного господарства
4. 1 Радять лiкарi
4. 2 Важливий продукт бджiльництва
4. 3 Зодчi воскових споруд
4. 5. Цiнний бiологiчний стимулятор
4. 7. Отрута лiкує
5. Скарби народного фольклору
5. 1 Майстри слова про бджiльництво
5. 2 Прислiв’я та приказки
5. 3 Народнi порiвняння
6. 1 Крилатi навiгатори
6. 2 Чудовi синоптики
6. 3 Бджоли сигналiзують
Використанi джерела
Бджiльництво в нашiй країнi є важливою галуззю сiльського господарства. Бджоли дають цiнний продукт харчування – мед, який вiдзначається високими поживними якостями i має лiкувальнi властивостi. До його складу входять переважно виноградний та плодовий цукри, що легко засвоюються органiзмом людини, а також необхiднi для органiзму ферменти, вiтамiни та мiнеральнi речовини. При лiкуваннi деяких тяжких хвороб використовують бджолину отруту, маточне молочко та бджолиний клей (прополiс).
Дуже важливу роль вiдiграє бджiльництво i в пiдвищеннi урожайностi багатьох перехреснозапильних культур. Дослiдженнями наукових установ та практикою передових господарств доведено, що вiд запилення бджолами збiльшуються врожаї соняшника, гречки, гiрчицi, насiнникiв еспарцету, люцерни, конюшини, яблунi та iнших плодоягiдних культур на 25-30 i бiльше процентiв.
Вiд запилення бджолами полiпшується також якiсть насiння, збiльшується розмiр, соковитiсть i смаковi властивостi плодiв. Користь, яку дають бджоли при запиленнi сiльськогосподарських культур, в 10–15 разiв перевищує прямi доходи вiд бджiльництва.
чином, бджiльництво у нас має не тiльки медовий, а й переважно запилювальний напрям i є досить розвиненою галуззю сiльського господарства.
З давнiх-давен основною базою розвитку бджiльництва в нашому краї були лiси. Багато рiзних медоносних рослин, а особливо липа, давали бджолам великi медозбори. Дупла в деревах з трухлявиною всерединi були захищенi товстим шаром живої деревини та кори i являли собою найкращi житла для бджiл в усi пори року. Нашi предки знаходили в лiсах цi дупла з бджолами i забирали з них мед та вiск. Але з часом вони не обмежувались добуванням цих продуктiв з випадково знайдених гнiзд i почали самi видовбувати в деревах дупла для бджiл. Дерево з штучно видовбаним у ньому дуплом для бджiл називалось "бортьовим деревом". Бортi робили ще й з коротких круглякiв, у яких видовбували дупла i прикрiплювали високо на деревах.
в нерозбiрних вуликах-колодах та дуплянках. Пасiки влаштовували недалеко вiд населених пунктiв. Заняття це називали пасiчництвом.
Вiск i мед широко використовували в народному побутi. Особливо славились напої з меду, якi дуже часто згадуються в билинах.
З утворенням Київського князiвства бджiльництво, як основний промисел, було взято пiд охорону держави. Дуже довго бджiльництво було досить продуктивним, i хоч у другiй половинi XIV столiття почалось вирубування дерев, але тодi ще стiнами стояли бортнi лiси i багато давали меду та воску, частина якого вiдправлялась у Захiдну Європу.
Бортьове бджiльництво було дуже поширене до початку XVIIстолiття. Пасiчники лише однiєї Лебединської дачi Чигиринського повiту щороку одержували не менше 24 тис. пудiв липового меду, а таких дач налiчувалось тисячi. В цих районах переважали липовi лiси. Технiка бортництва була дуже примiтивною. Вона обмежувалась виготовленням бортiв, заманюванням роїв до них, весняною пiдчисткою бортiв, вiдбором меду та захистом бортiв вiд звiрiв. Примiтивною була i технiка утримання бджiл в нерозбiрних вуликах-дуплянках на пасiках. При цьому iснувала роєбiйна система бджiльництва, коли для вiдбору меду вибирали найбiльш сильнi сiм'ї, що зiбрали багато меду, i знищували їх закурюванням. Така система бджiльництва обмежувала можливiсть впливу на бджолину сiм'ю рацiональними методами годiвлi, утримання, догляду та розведення бджiл i, отже, життя вимагало змiнити цей примiтивний спосiб пасiчникування. В цю справу великий вклад зробив вiдомий всьому свiтовi наш вiтчизняний пасiчник Петро Іванович Прокопович. Вiн перший у свiтовiй практицi винайшов розбiрний рамковий вулик i на його основi розробив систему заходiв по утриманню, годiвлi, штучному роїнню, боротьбi з хворобами, полiпшенню i рацiональному використанню кормової бази бджiльництва та iн. В органiзованiй ним спецiальнiй школi бджiльництва вчились прогресивним методам пасiчникування учнi з усiєї колишньої Росiї i навiть iз-за кордону.
Помiщицько–крiпосницький лад царської Росiї не сприяв iнтенсивному веденню бджiльництва, зокрема переходовi до рамкового вулика i рацiонального догляду за бджолами. Бортники i пасiчники уперто тримали бджiл в бортях та дуплянках. Внаслiдок скорочення кормової бази для бджiл i роєбiйної системи бджiльництва пасiки в кiнцi XIX столiття все бiльше ставали дрiбними i малопродуктивними. За даними Чефранова, у 1893р. розмiр пасiк в середньому становив у чорноземних губернiях 15, а в степових — 21 бджолину сiм'ю.
Вихiд меду в цих губернiях в середньому на одну закурену сiм'ю становив 19 фунтiв, воску 2–3 фунти. Внаслiдок закурювання найбiльш продуктивних бджолиних сiмей в зимiвлю йшли слабкi сiм'ї, з яких 50% гинуло до весни.
У 1910р. (за Шавровим) в українських губернiях налiчувалось 1 658 582 бджолосiм'ї, пасiки були малi, в середньому на кожну пасiку припадало 23 бджолосiм'ї i лише 18,3% сiмей знаходилось у рамкових вуликах, а решта – в бортях i дуплянках.
За роки iнтервенцiї i громадянської вiйни кiлькiсть бджолиних сiмей рiзко зменшилась. Велике значення для вiдновлення i дальшого розвитку бджiльництва мав декрет Ради Народних Комiсарiв "Про охорону бджiльництва", пiдписаний В. І. Ленiним в квiтнi 1919 р.
станцiя бджiльництва. Створювались бджiльницькi товариства, органiзовувались курси по бджiльництву, виготовлявся iнвентар для постачання пасiчникам i прискорився перехiд на рамковi вулики.
Ще до проведення колективiзацiї сiльського господарства бджiльництво повнiстю перейшло на рамковi вулики.
Перед Великою Вiтчизняною вiйною в колгоспах УРСР налiчувалось 22 209 пасiк з наявнiстю у них 1247,5 тисячi бджолиних сiмей. Середнiй розмiр колгоспної пасiки становив 54 сiм'ї. Але пiд час тимчасової окупацiї України нiмецько-фашистськими загарбниками бджiльництво в республiцi було фактично знищено. На 1 травня 1944 року в колгоспах залишилось лише 4623 пасiки (20% довоєнного рiвня) з кiлькiстю бджолиних сiмей 120,8 тисячi (10% довоєнного рiвня).
Пiсля вiйни кiлькiсть пасiк i бджолиних сiмей в них швидко зростала, i в республiцi їх налiчується 2,5 млн., або 25% всiх бджолиних сiмей Радянського Союзу. З них майже половина знаходиться в колгоспах, радгоспах та iнших державних пiдприємствах, а решта – в пасiчникiв-любителiв.
Бджiльництвом займаються 95% колгоспiв i радгоспiв. Розмiр пасiк досягає в середньому 110 бджолиних сiмей в колгоспах i 125 в радгоспах. Найбiльше воно зосереджено в Лiсостепу, близько 50% всiх бджолосiмей. В зонi Степу (включаючи Крим) – 34%; на Полiссi— 15%. Найменше бджiл в районi Карпат – 1,7%.
Товарний збiр меду на пасiках колгоспiв України в 1964р. становив 5572 тонни. З них в зонi Степу – 2152, Лiсостепу – 2711, Полiсся – 610 тонн.
Виробництво меду в найближчий час можна збiльшити принаймнi в два-три рази. Для цього у нас є всi умови: чудовi кадри пасiчникiв колгоспних i радгоспних пасiк, помiрний клiмат, наявнiсть раннiх весняних пилконосiв та медоносiв, що дають можливiсть, починаючи з весни, швидко нарощувати силу бджолиних сiмей до головного взятку.
У господарствах, розташованих вздовж нижньої течiї Днiпра, Пiвденного Буга, Днiстра i Дунаю, є непоганi умови для раннього утворення вiдводкiв, якi можна використати для розвитку бджiльництва та медозборiв.
формуваннi вiдводкiв бджолиних пакетiв.
Уже зараз в лiсгоспах гiрських Карпат органiзованi великi пасiки по виробництву товарного меду. На цих пасiках майже щорiчно валовий медозбiр становить 50–60 i бiльше кiлограмiв на бджолину сiм'ю.
За природними умовами Україну подiляють на такi зони: Степ, Лiсостеп, Полiсся та гiрськi райони Карпат i Криму.
базою бджiльництва i в цих зонах є посiви рiзних сiльськогосподарських культур, особливо гречки, а також плодоягiднi насадження. В Степу основними медоносами є соняшник, корiандр, плодоягiднi культури, акацiя та iншi насадження.
пiвднi України в умовах зрошення. Все це створює багату кормову базу для дальшого розвитку бджiльництва.
3. Продукти,що збирають бджоли з рослин
Бджоли збирають з медоносних рослин нектар, пилок, бджолиний клей (прополiс), падь рослинного i тваринного походження. Їжа бджiл мiстить всi життєво необхiднi харчовi речовини: бiлки, жири, вуглеводи, мiнеральнi речовини, вiтамiни.
Нектар – цукриста рiдина, що видiляється нектарниками медоносних рослин. Кiлькiсть i якiсть видiленого нектару залежить вiд виду рослин, їх природних особливостей i умов вирощування.
i мiнеральних сполук та iнших речовин.
Концентрацiя цукру в нектарi коливається вiд 5 до 70% i вище, але найбiльше буває в межах 40-50%. Концентрацiя нектару величина непостiйна, вона навiть протягом доби дуже змiнюється. Ранком нектар, як правило, має меншу концентрацiю, нiж у серединi дня. В дощову i вологу погоду вiн рiдкий, а в суху, вiтряну – густий
Якщо в нектарi цукру менше 5%, то бджоли його не беруть. Нектар, що мiстить цукру менше 15%, бджоли беруть неохоче. При збираннi рiдкого нектару бджоли витрачають багато енергiї на випаровування лишкiв води. Бджоли неохоче збирають i дуже густий нектар, який мiстить понад 85% цукру. Перш нiж набрати такого нектару в дзьобик, бджоли повиннi розвести його слиною. Найбiльш охоче бджоли збирають нектар з концентрацiєю 50-55%.
Квiтковий пилок. Бджоли крiм нектару, збирають з квiток рослин пилок, який є джерелом бiлкового корму, а також мiстить жири, вiтамiни, мiнеральнi солi та iншi речовини. Пилок необхiдний для нормального розвитку i життєдiяльностi бджiл i розплоду. Обчислено, що для 1000 комiрок з бджолиним розплодом потрiбно 100 г меду, 50 г пилку i близько 30 г води. Трутневий розплiд споживає корму майже в два рази бiльше. Таким чином, перерва в забезпеченнi бджiл пилком може викликати припинення розвитку розплоду.
Хiмiчний склад пилку у рiзних рослин в кiлькiсному вiдношеннi теж не однаковий, але у всiх вiн вiдносно багатий на бiлки, жири, солi, ферменти й вiтамiни.
До мiнеральних речовин, що входять до складу пилку, належать: сiрка, калiй, натрiй, залiзо, алюмiнiй, кальцiй, магнiй, марганець, кобальт, iридiй, цинк, миш’як, платина, молiбден, хром, кадмiй, стронцiй; до складу азотистих речовин пилку входять численнi амiнокислоти у вiльному станi чи в складi бiлкiв. Високий вмiст бiлкiв, амiнокислот, ферментiв, вiтамiнiв, солей зумовлює дуже велике значення пилку в живленнi бджолиного розплоду i молодих бджiл, а також можливiсть використовувати його для людини з дiєтичною i лiкувальною метою.
Бджоли збирають пилок з квiток рiзних диких i культурних пилконосних рослин i складають його в комiрки стiльникiв, де вiн пiд впливом ферментiв перетворюється в пергу. Зверху бджоли заливають пергу медом i запечатують комiрки восковими кришками. Перга за хiмiчним складом вiдрiзняється вiд пилку.
В порiвняннi з пилком перга мiстить менше бiлкiв, але збiльшується кiлькiсть цукру (за рахунок меду) i пiдвищується кислотнiсть, завдяки чому вона краще зберiгається.
Для збору пилку бджоли роблять за день вiд трьох до п’яти вильотiв i витрачають на кожний з них вiд 30 хвилин до 2 годин.
Найбiльшу кiлькiсть обнiжжя приносять бджоли у вулик з 7 до 11 години, коли достигає пилок. Вага одного обнiжжя вiд 0,008 до 0,015 г.
В нормальнiй сiм’ї звичайно працює на збираннi пилку до 20-30% бджiл. Вони приносять за день 100-400 й бiльше грамiв пилку. Пiдраховано, що за сезон сiм’я бджiл збирає 25-30 кг пилку, а iнодi й бiльше.
Оскiльки живлення пилком i пергою необхiдне для життя бджолиних сiмей не тiльки в перiод його збирання, але i коли вiн вiдсутнiй в природi, пасiчник повинен мати в запасi необхiдну кiлькiсть медово-пергових рамок також на випадок несприятливої погоди, коли бджоли не можуть вилетiти з вулика. Можна практикувати ручне збирання пилку чи збирання його пиловловлювачем. При ручному збираннi з дерев, що дають багато пилку (лiщина, вiльха, тополя та iн.), зрiзують чоловiчi суцвiття (сережки), пiдсушують їх у теплому примiщеннi, розклавши на паперi, а потiм витрушують з них пилок i збирають його у склянi банки з щiльними пробками. Правильно висушений пилок довгий час зберiгається в герметично закритiй тарi, при цьому його цiннi властивостi майже не змiнюються. В останнi роки почали застосовувати пилок при лiкуваннi ряду захворювань, в косметицi, в дiєтичному та дитячому харчуваннi.
Вiдомо також, що пилок i нектар деяких рослин можуть бути отруйними i внаслiдок цього небезпечними для бджiл i людини. По пилкових зернах, виявлених у медi, можна встановити, з яких рослин бджоли збирали пилок i нектар. Пилок отруйних рослин дає можливiсть дiагностувати такi гострi захворювання бджiл, як нектарний та пилковий токсикози.
Бджолиний клей (прополiс). Його бджоли виробляють з клейких речовин, що видiляють деякi дерева (тополя, каштан), та з речовин iншого походження. Залежно вiд виду рослини, з якої бджоли беруть клей, вiн має рiзний колiр i склад, мiстить близько 55% смол i бальзамiв, близько 30% воску i до 10% ефiрних масел, квiткового пилку та iнших домiшок. В прополiсi є також залiзо, мiдь, марганець, цинк, кобальт та iншi елементи.
Найбiльш iнтенсивно бджоли збирають прополiс веною, коли стоять холоднуватi вечори. Бджоли використовують прополiс для замазування щiлин у вулику, скорочення льотка, полiрування комiрок, приклеювання рамок, замазування шкiдникiв, якi потрапили у вулик, i т. iн. Прополiс застосовують для виготовлення високоякiсних лакiв. Лак, до складу якого входить прополiс, засихаючи, робить поверхню гладкою, дзеркальною i стiйкою проти дiї гарячої води. Останнiм часом прополiс набуває значення в медицинi.
Медяна роса — ще солодкий сiк, що виступає на листках дерев i трав'янистої рослинностi. З'являється здебiльшого сухими ранками пiд впливом рiзкої змiни температури дня i ночi. Медяна роса видiляється продихами листкiв. Вона зустрiчається в меншiй кiлькостi, нiж падь, але як повноцiнний корм на зиму також непридатна. За хiмiчним складом медяна роса подiбна до нектару бiльше, нiж падь.
рослин, їх органiзм забирає з соку рослин головним чином бiлки та деяку кiлькiсть цукрiв, а видiляє, як випорожнення, продукти розкладу – небiлковi азотистi сполуки, значну кiлькiсть незасвоюваних цукрiв та надлишок мiнеральних солей. Найчастiше бджоли збирають падь з липи, лiщини, верби, клену, дуба, яблунi, береста, сосни та iнших. Хiмiчний склад падi залежить вiд виду рослин, часу живлення комах i вiд мiсцевостi. За своїм складом падевий мед вiдрiзняється вiд квiткового: в ньому значно бiльше декстрину, азотних речовин та мiнеральних солей, особливо калiйних. Для зимiвлi бджiл падевий мед непридатний. Щоб запобiгти збиткам, яких завдає бджiльництву падевий токсикоз бджiл, необхiдно своєчасно виявити домiшки падi в зимових кормових засадах, повнiстю їх вiдкачати i замiнити на доброякiсний мед або цукор.
Цiлющий мед
Натуральний мед – продукт життєдiяльностi квiток i бджiл. Хiмiчний склад залежить перш за все вiд його походження, природних та клiматичних умов. Мед мiстить близько 60 рiзних речовин. Головною складовою частиною всiх сортiв меду є вуглеводи: глюкоза (виноградний цукор) та фруктоза (плодовий цукор). Крiм того, мед має до 20% води та багато iнших речовин.
Мед вживають при виразцi шлунка, хворобах серця, печiнки, захворюваннях шкiри та очей, лiкуваннi ран, фурункулiв та карбункулiв, туберкульозi, рiзних виснаженнях та iн.
лiкувальнi властивостi, мiстять вiтамiни та iншi важливi сполуки, необхiднi для життєдiяльностi органiзму людини.
У народi знають, що печиво з медом довго не псується. Вершкове масло, яке покрите медом, довго зберiгається, а сигари не висихають, не кришаться i мають приємний аромат.
У народнiй медицинi найбiльш цiниться липовий мед, який має чудовий аромат та смак i цiлющi властивостi при простудi. Мед розпiзнають перш за все за походженням. Існують монофлорнi меди (акацiєвий, гречаний, малиновий), якi зiбранi з одного якого-небудь медоноса, i полiфлорнi – одержанi з багатьох медоносiв (луговий, лiсовий, гiрський).
Бджоли збирають мед з багатьох лiкарських рослин, а тому такi меди мають лiкувальнi властивостi. Крiм квiткового меду, iснує ще падевий, який бджоли збирають з падi тваринного та рослинного походження. Для людей такий мед не шкiдливий, але непридатний для зимiвлi бджiл, оскiльки має багато мiнеральних солей.
4. 1 Радять лiкарi
При простудi мед рекомендується вживати з гарячим чаєм або молоком на нiч (одна столова ложка на один стакан чаю чи гарячого молока), з соком лимона (100г меду i сiк одного або половини лимона).
Коли людина хворiє на грип, то готують медово-часникову кашку: очищений часник натирають на терцi, змiшуючи з медом у спiввiдношеннi 1:1 i приймають по однiй столовiй ложцi на нiч, запиваючи теплою водою.
Медову маску можна виготовляти, взявши 100г меду i один лимон. Таку маску наносять тонким шаром на шкiру обличчя i залишають на 5–10 хвилин, потiм змивають водою. Вона запобiгає утворенню морщин при сухiй та нормальнiй шкiрi.
При виразках рекомендується вранцi приймати 30–60г меду, вдень 40–80 i ввечерi – 30–60г. Для лiкування довго незаживаючих ран готують мазь з меду, риб'ячого жиру i ксероформу, її накладають на очищену рану у виглядi пов'язки.
Народна медицина рекомендує при туберкульозi вживати мед з жирами. Для цього беруть: 100г меду, 100г вершкового масла, 100г смальцю або гусиного жиру, 15г алое i 100г какао. Всю цю сумiш потрiбно розiгрiти разом (але не кип'ятити) i приймати по однiй столовiй ложцi на стакан гарячого молока два рази на день (вранцi та ввечерi).
При хворобах серця мед вживають невеликими порцiями (по чайнiй або столовiй ложцi 2–3 рази на день) з молоком, сиром, фруктами та iншими продуктами.
4. 2 Важливий продукт бджiльництва
Вiск виробляється в органiзмi бджiл i видiляється на поверхню чотирма парами воскових дзеркалець, де застигає у виглядi тонких прозорих платiвок, з яких потiм бджоли будують стiльники. При перетоплюваннi стiльникiв одержують чистий вiск. Це досить складна речовина. Вiн мiстить вiльнi жирнi кислоти, складнi ефiри, насиченi вуглеводи та багато iнших сполук.
Бджолиний вiск має надзвичайно велике значення в багатьох галузях народного господарства. Оптичнi заводи використовують вiск для гравiрування скла i виготовлення мастик для склеювання та полiрування. У металургiйнiй промисловостi використовують вiск для перевiрки форм при чавунних вiдливках, а у радiотехнiчнiй — при виготовленнi конденсаторiв та електропроводiв.
Вiск входить до складу рiзних мастик, якими обробляють шкiру взуття, щоб вона не пропускала воду. На кондитерських фабриках України тонким шаром воску обробляють деякi сорти цукерок, щоб вони не склеювалися. Медичнi працiвники вважають, що споживання медовiтамiнiзованих цукерок "Бджiлка" та "Золотий вулик" пiдвищує обмiн речовин, впливає на кровообiг i м'язову працездатнiсть. Крiм того, вiск механiчно очищає зуби вiд нальоту, змiцнює ясна. Вiск як складова частина вживається при виготовленнi кремiв, якi випускає вiтчизняна фармацевтична промисловiсть. Великим попитом користуються креми для сухої шкiри "Миколаївський", "Спермацетовий", "Миндальний", "Бiокрем", "Ромашка", "Трембiта", "Медовий", "Люкс", "Поживний" та iн. Проте головним споживачем воску є бджiльництво. 80% усього валового воску переробляється на штучну вощину. Для полiпшення воскової продуктивностi пасiк важливо в перiод медозборiв бiльше вiдбудовувати рамок з штучною вощиною, застосовувати воскобудiвельнi рамки, своєчасно переробляти сировину, повсякденно боротись з втратами воску та iн.
4. 3 Зодчi воскових споруд
Бджоли будують стiльники, якi мають шестиграннi комiрки геометричної форми, в яких вони розвиваються, i зберiгають мед та пергу. Шестигранна форма комiрок – досить вдалий витвiр природи. Вона сприяє економному витрачанню воску при будiвництвi стiльникiв. Для оздоблення стiн, пiдлоги житлових будинкiв з успiхом використовують керамiчнi плитки, формою подiбнi до бджолиних комiрок, а в текстильнiй промисловостi зараз налагоджено випуск тканин з вiзерунком бджолиних комiрок.
Маточне молочко — це маса бiло-кремового кольору, яка має специфiчний смак. На повiтрi воно стає темно-коричневим. У США, Францiї, Англiї, Італiї та iнших країнах його ще називають королiвським желе. Цей продукт бджоли виробляють верхньощелепними залозами для годiвлi личинок маток. За хiмiчним складом маточне молочко досить складна сполука. В ньому мiститься 65% води, 14–18 бiлкових речовин, 9–19 вуглеводiв, 1,5–1,7% жирiв, статевi гормони, мiкроелементи, мiнеральнi солi, вiтамiни, фолiєва кислота. Маточне молочко також багате на мiкроелементи: залiзо, цинк, кобальт, якi необхiднi для нормального утворення кровi. Доведено, що воно має бактерiостатичну та бактерицидну дiю, здатне в певному середовищi припиняти рiст багатьох бактерiй i навiть їх вбивати.
Маточне молочко широко застосовується в лiкувальнiй косметицi. Наприклад, крем "Нектар" рекомендується як кращий тонiзуючий засiб. Кандидат медичних наук Н. П.Іойриш вважає, що маточне молочко можна додавати до будь-якого косметичного крему, якiсть його вiд цього тiльки полiпшиться. Багато пасiчникiв України вже опанували технологiю одержання маточного молочка.
4. 5 Цiнний бiологiчний стимулятор
та iн. Особливо велика потреба в пилку пiд час весняного нарощування бджiл.
При збираннi пилку бджоли виконують титанiчну роботу. Щоб зiбрати 1 кг перги, бджоли змушенi вiдвiдати дуже багато квiток i зробити близько 50 000 вильотiв. Вага обнiжжя 8–15 мг мiстить у собi 100 000 пилкових зерен. Для виховування розплоду кожна бджолина сiм'я споживає до 20 кг пилкового корму.
Знають чудодiйну силу пилку i в медицинi. Лiкарi рекомендують особливо вживати його людям похилого вiку, для пiдвищення апетиту та працездатностi, а також при лiкуваннi нервової системи та iнших хвороб.
4. 6 Бальзам природи
як ремонтно-будiвельний матерiал та для полiрування стiльникових комiрок. Коли у вулик попадають шкiдники – ящiрки, мишi – бджоли їх вбивають, а потiм запрополiсовують, щоб не допустити гниття.
Дослiдження вчених показали, що прополiс має бактерициднi властивостi по вiдношенню до стрептококiв, стафiлококiв, черевнотифозної палички та iнших мiкроорганiзмiв. За хiмiчним складом бджолиний клей мiстить близько 55% смол та бальзамiв, 30 воску, ефiрних масел та 5% квiткового пилку. Вiн не шкiдливий для органiзму людини, а тому його в медицинi використовують для лiкування туберкульозу, бронхiту, захворювань шкiри.
Препарати прополiсу – чудовий засiб при обмороженнях та опiках, вони добре зарекомендували себе в стоматологiчнiй практицi.
У ветеринарiї препарати прополiсу застосовують як протизапальний засiб при лiкуваннi некробацильозу, паршi, стригучого лишаю та маститiв.
Прополiс також застосовується як складова частина при виготовленнi високоякiсних лакiв. Пiсля покриття таким лаком столярних виробiв поверхня їх стає гладкою, дзеркальною та стiйкою проти дiї гарячої води. Знали цiну прополiсу iталiйськi майстри музичних iнструментiв з мiста Кремони. Славнозвiснi скрипки Страдiварi мали неповторне звучання, бо до складу розчинiв, якими просочували дерево, додавали бджолиний клей.
Для утеплення гнiзда бджоли зони Полiсся витрачають бiльше прополiсу, нiж пiвденнi. Пояснюється це тим, що бджоли пiвнiчних районiв у процесi еволюцiї мають бiльш виражену реакцiю на похолодання порiвняно з пiвденними.
На пасiках колгоспiв та радгоспiв слiд заготовляти цю важливу сировину для фармацевтичної промисловостi. Зiбраний прополiс ущiльнюють у грудочки вагою 50–100г i упаковують у парафiновий або вощаний папiр, щоб вiн не втрачав своїх властивостей. Його слiд зберiгати в чистих, добре провiтрюваних примiщеннях та оберiгати вiд дiї вологи.
4. 7 Отрута лiкує
Бджолина отрута, секрет двох отруйних залоз бджоли, безбарвна густа рiдина, яка має специфiчний запах. Склад бджолиної отрути складний i остаточно ще не вивчений. Бiльшiсть дослiдникiв вважає, що отрута – комплекс жироподiбних, мiнеральних речовин, амiнокислот та бiлкiв.
та iн. Рекомендується на вжалене мiсце класти лiд, розчин валiдолу. Добре дiє петрушка, якщо нею потерти ужалене мiсце, а ранку змазати соком.
Серед iснуючих примiтивних порiд та популяцiй найбiльш злобливi середньоросiйськi бджоли, значно менше українськi та сiрi гiрськi кавказькi бджоли.
5. Скарби народного фольклору
5. 1 Майстри слова про бджiльництво
Древньогрецький напiвлегендарннй байкар Езоп, який жив в VIсторiччi до нашої ери, писав свої лаконiчнi байки прозою. Серед них є три про бджiл.
"Байка про бджiл i пастуха, який радить не давати зиску негiдникам"
У дупло дуба бджоли носили мед. Один пастух побачив їх i захотiв дiстати мед. Але бджоли налетiли з усiх сторiн, почали жалити його. І пастух сказав: "Пiду собi, не потрiбен менi мед, якщо я повинен зустрiчатися з бджолами". Нечесний зиск — небезпека для тих, хто його шукає.
"Пасiчник"
вуликiв, боляче покусали. А вiн сказав: "Нiкчемнi ви створiння! Того, хто вкрав ваш вiск, ви безкарно пустили, а мене, що про вас пiклується, покусали".
Так i дехто з людей через незнання не стережеться ворогiв, а друзiв зрiкається, як зрадникiв.
"Бджоли i Зевс"
Розгнiвався на них Зевс i зробив так, що бджоли водночас втрачають i жало, i життя. Ця байка стосується злiсних людей, якi ладнi самi терпiти лихо, якого вони завдають iншим.
Фiлософ i поет Григорiй Сковорода в байцi "Бджола i Шершень" славить виняткову роботоздатнiсть бджiл, якi збирають мед не заради користi, а тому що вони для цього народженi. Саме цього не розумiють Шершнi-люди, якi живуть за рахунок iнших. Сатиричне перо поета спрямоване проти нетрудових класiв, ненаситних шершнiв i дармоїдiв.
"Бджола i Мухи", "Ведмiдь-пасiчник", "Муха i бджола", "Жук i бджола" в образi бджоли Леонiд Глiбов оспiвує працьовитiсть, чеснiсть, любов до батькiвщини нашого народу. Бджiл також оспiвували в байках М. Устинович "Рiй i Трутень", Павло Бiленький "Приказки в чотирьох частинах", байках "Квочка та Бджоли", "Молодая паночка да бджола".
Байкар Микита Годованець написав ряд чудових байок "На пасiцi", де вiн гостро критикує трутнiв-дармоїдiв, пiд якими розумiє нероб, що люблять поживитись солодким медком, ведуть ледачий образ життя. У байцi "Ведмiдь i Бджола" вiн гостро критикує колонiзаторiв на Заходi i Сходi, якi солодкi на словах, а за спиною тримають обух.
Л. М. Толстой дуже цiкавився бджiльництвом, часто бував на пасiцi, про маленьких крилатих комах письменник згадує в романi "Вiйна i мир" у порiвняннi залишеної Москви з сiм'єю бджiл, яка втратила матку.
У книжцi М. В. Гоголя "Вечори на хуторi бiля Диканьки" пасiчник Рудий Панько розповiдає: "Зате, коли завiтаєте в гостi, то динь подамо таких, яких ви зроду, може, не їли, а меду, i забожуся, кращого не знайдете на хуторах. Подумайте тiльки собi, що як внесеш щiльник – запах пiде по всiй кiмнатi, уявити не можна який: чистий, як сльоза, або кришталь дорогий, що буває в сергах".
В оповiданнi "Народження людини" О. М. Горький писав "... а в дуплах старих букiв та лин можна знайти "п'яний мед", який в давнi часи малоне загубив солдат Помпея Великого п'янкою солодкiстю своєю, зваливз нiг цiлий легiон залiзних римлян; бджоли роблять його з квiтiв лавра та азалiї".
Як мед — то й ложкою.
Маленька тiлом, а користю велика бджола.
Бджола знає, де мед брати.
Гречка — це каша, гречка — це мед.
Мед i гречка — брат i сестра.
Хто про бджiл все знає, той прибуток великий має.
Щоб влiтку багато меду зiбрати, треба стiльникiв достатньо мати.
У доброго господаря рiй за роєм роїться, у недбальця — бджоли переводяться.
Вiд слабких бджолиних сiмей меду не вiзьмеш.
Пасiку до медоносiв пiдвезеш — меду набереш.
Любиш мед споживати — люби й бджiл доглядати.
Яка пасiка, такий i бджоляр.
Бджолам — нектар рослин, а людям — мед.
Ластiвка лiпить гнiздо, а бджола — стiльники.
Бджiлка мала, але й та працює.
Яка пасiка, такi й бджоли.
Медоносiв не посiєш — меду не збереш.
Коли вчасно бджiл доглядати, то мед завжди можна мати.
Бджоли — маленькi крилатi фармацевти.
5. 3 Народнi порiвняння
Працьовитий, як бджiлка.
Ледачий, як трутень.
Летить, як муха на мед.
Допався, як циган до меду.
Жовтий, як вiск.
Ласий, як ведмiдь до меду.
Припав до води, як муха до меду.
Слова, як мед, а дiла, як полинь.
Тане снiг, як воскова свiчка.
Хвалить, як медом мастить.
Учнi до школи йдуть, як бджiлки гудуть.
Людина працьовита, як бджола.
Робить, як бджоли у вулику.
Людей зiбралось на свято, як бджiл у вулику.
6. Чи знаєте ви, що...
У бджiл спостерiгається повний партеногенез (з незаплiдненої яйцеклiтини виникає цiлком розвинений органiзм самця-трутня). У африканських бджiл з незаплiднених яєць розвиваються не тiльки самцi, але й робочi бджоли i матки.
- ранiше вважали, що матка парується тiльки з одним трутнем. Проте дослiдження В. В. Тряско спростовують це. Було пiдраховано, що у яйцепроводах матки знаходиться вiд 6 до 20 мл сперми, тодi як у статевих органах трутня лише 1,5–3 мл.
- бджола пiсля того, як вжалить людину, гине через 2–4 години. Цього не трапляється, коли вона жалить iнших комах, в тiлi яких утворюється широкий отвiр з ламаними краями, що дає можливiсть вийняти жало, i бджола залишається жити.
- у бджоли три простих i два складних ока. Функцiї простих очей ще точно не встановлено. Вважають, що вони пiдвищують свiтлочутливiсть складних очей. Складнi очi складаються з окремих зорових одиниць-оматидiїв. У робочої бджоли їх є 4–5 тисяч, а у трутня понад вiсiм тисяч. Мозаїчний зiр, який зумовлюють складнi очi, дає можливiсть бджолi орiєнтуватись пiд час польоту. Бджоли добре розрiзняють бiлий, голубий та синi кольори.
- сила бджiл надзвичайно велика по вiдношенню до власної ваги. Якщо бджола пересувається по пiдлозi, то вона може тягнути вантаж, що у 20 разiв перевищує вагу її тiла.
- уссурiйська бджола належить до середньоiндiйських бджiл, має виняткову роботоздатнiсть: вилiтає за взятком у туман та активно вiдбудовує на волi гнiздо, добре зимує. Проте при утриманнi її в рамкових вуликах сiм'ї залишають гнiздо (злiтають).
- личинка пiсля виходу з яйця має довжину 1–1. 5 мм. Бджоли ледве встигають нагодувати її. За шiсть днiв вага личинки збiльшується бiльш як в 1500 раз. На личинку припадає в середньому до 10 000 вiдвiдувань.
- ноги бджоли – оригiнальний витвiр природи. На переднiй нiжцi розмiщений вирiз для чистки вусикiв, на середнiй – голковидний вiдросток – шпорець, яким бджоли виштовхують з кошика задньої нiжки грудочку квiткового пилку.
- iз зниженням температури зовнiшнього середовища при температурi +8° бджоли впадають у холодове заклякнення, тривалiсть якого залежить вiд температури i кiлькостi глюкози в органiзмi. При температурi +5° бджолу можна оживити через два днi, а при мiнус 15° –через 15–20 хвилин. Пiсля вказаних перiодiв бджоли гинуть. Вони не можуть довго знаходитись у станi анабiозу, через те що в тiлi мають надзвичайно малу кiлькiсть жиру (1,5% вiд ваги тiла).
- ненормальнi явища можна зустрiти i в життi бджолиної сiм'ї. Часом у нiй з'являються трутнi з бiлими очима, якi слiпi, не можуть лiтати, важко орiєнтуються в просторi. В таких випадках необхiдно замiнити матку.
- бджоли можуть блукати, не знаходячи при цьому вулика, в якому знаходиться їх гнiздо. Щоб цього не траплялося, на пасiках правильно розташовують вулики, фарбують їх, ставлять орiєнтири.
- бджоли пiд час слабкого взятку мiгрують на квiтки рослин iншого виду, наприклад, з гречки на соняшник, з буркуну на сурiпку. Флоромiграцiя бджiл залежить вiд концентрацiї цукру в нектарi, загальної кiлькостi його i добової динамiки видiлення. Вiдвiдування бджолою за один вилiт рослин рiзних видiв сприяє кращому використанню взятку. Флоромiграцiя у рiзних бджiл неоднакова. Пилковий аналiз меду дозволяє точно встановити, якi медоноси вiдвiдують бджоли.
- бджолиний вовк, або фiлант, нагадує осу, проте розбiйницька сила в нього велика. Вiн нападає на робочу бджолу, коли вона повертається з поля, забирає мед, а труп несе в гнiздо, на груди якого самка вiдкладає яйце. Ненаситнi личинки живляться тiльки трупами бджiл, мед для них – смертельна отрута.
"мертва голова" дуже гарний. Переднi крила – чорнi, покритi волосками, мають жовтий малюнок, а заднi – свiтло-жовтi. Груди теж чорнi з жовтим малюнком, що нагадує череп. Коли цей розбiйник вночi проникає в вулик за медом, вiн збуджує всю сiм'ю. Бджолам важко вбити непроханого сильного гостя, тому що все тiло в нього вкрите мiцним покривом з рогових лусочок i густих волосинок. Щоб не допустити метелика у вулик, часом застосовують льотковi загороджувачi.
- дуже привабливий вигляд має птах – щурка золотиста. Передня частина голови зеленувато-синя, дзьоб довгий, гострий, шия золотиста, низ зеленувато-синiй, спинка бура, хвiст голубувато-зелений. В зонi розташування пасiк щурка, яка гнiздиться колонiями на берегах рiчок, знищує досить багато бджiл. Проте знищувати щурок заборонено вiдповiдно до iснуючих правил охорони природи. Для врятування бджiл вiд щурки використовують звуковий репелент – голос сокола-щеголка, якого вона дуже боїться.
вона блискавично наздоганяє її i в дiлянцi голово-грудної мембрани вiдкладає одну личинку. Самка здатна родити до 600 личинок, якi живляться гемолiмфою та тканинами бджоли, що призводить до. загибелi її через 4–6 днiв. Дорослих мух знищують отрутохiмiкатами, механiчним способом. На пасiцi кожнi три днi збирають i спалюють трупи бджiл. При пiдозрi на захворювання у ветеринарну лабораторiю надсилають загиблих бджiл.
- багаторiчна трав'яниста рослина ластовень (ваточник) завжди приваблює своїм духмяним ароматом. Мед з цiєї культури високоякiсний, ароматний, має янтарний вiдтiнок. Рослина на одному мiсцi росте до 20 рокiв. Проте ця цiнна медоносна рослина має один недолiк — механiзм, який дiє подiбно капкану, бджола, потрапивши в пастку, калiчиться або гине вiд голоду.
- український мед далеко вiдомий за межами країни. В 1961 роцi на Мiжнароднiй виставцi в Ерфуртi мед з малини, фацелiї, буркуну, рiзнотрав'я лук, еспарцету, соняшника, бiлої акацiї, гречки, васильку i чистцю польового одержав високу оцiнку – господарствам Кримської, Запорiзької, Чернiвецької та Вiнницької областей присудженi Золотi медалi.
6. 1 Крилатi навiгатори
Бджоли лiтають за допомогою безперервних ритмiчних рухiв крилами. Вони неперевершенi навiгатори: можуть рухатися в повiтрi вперед, назад, вбiк, здатнi висiти на одному мiсцi. Із зiбраним нектаром або пилком бджола летить з швидкiстю 18–30 км/год, а без вантажу – 65 км/год.
Нaзбирання нектару бджола в полi витрачає близько години. В середньому за день вона робить 8-10вильотiв. Тривалiсть польоту становить 35-40 хвилин, а при несприятливих умовах i бiльше. У просторi бджоли орiєнтуються по сонцю.
Бджоли дуже чутливi до змiн погоди. Перед негодою вони сидять у вулику i не вилiтають, з льоткiв чути тривожний гул. Перед дощем бджоли великими групами повертаються у вулик. Якщо вранцi при хмарнiй погодi бджоли не вилiтають з вулика, буде хороший день.
Перед суворою зимою бджоли сильно прополiсують в гнiздi, iнстинктивно не допускають втрат тепла.
Бджоли цiкавий об'єкт для бiонiкiв, адже розкриття таємниць барометричних механiзмiв у бджiл буде сприяти створенню в технiцi унiкальних малогабаритних високочутливих метеорологiчних приладiв, якi зможуть безпомилково передбачати погоду.
6. 3 Бджоли сигналiзують
Вченi наполегливо вивчають засоби iнформацiї тваринного свiту. Цiкавим об'єктом для експериментатора є бджоли, якi, виконуючи найрiзноманiтнiшi роботи у вулику, повiдомляють про це певними сигналами.
Коли у вулику пiдвищена температура, вiдчувається нестача води, гудiння бджiл схоже на сильний шум. Жалiснi звуки вказують на те, що сiм'я знесилена, хвора. Слабкий шум подiбний до шелесту сухого листя свiдчить, що сiм'я голодує. А коли бджоли-розвiдницi повертаються з поля, то "круговим" танком вони iнформують iнших про виявлене нове джерело взятку, яке знаходиться недалеко вiд пасiки, а "виляючим", що медо- чи пилконоси є в бiльш вiддаленому мiсцi.
Вiдомо, що в перiод взятку на прильотнiй дошцi i стiльниках бджоли посилено вентилюють крильцями. В цей час на пасiцi вiдчувається урочистий гул, який неоднаковий в рiзних сiм'ях.
На Українськiй дослiднiй станцiї бджiльництва рiвень шуму бджiл пiд час випаровування нектару вимiрювали увечерi шумомiром. Дослiдження показали, що у високопродуктивних сiмей сила звуку значно вища, нiж у середнiх. Це свiдчить про те, що сильнi сiм'ї мобiлiзують значно бiльшу кiлькiсть бджiл не тiльки для медозбору, але й на випаровування нектару. Оцiнка рiвня гулу свiдчить про роботоздатнiсть бджiл, дає можливiсть поряд з iншими методами виявити племiннi сiм'ї, не порушуючи їх нормальної дiяльностi. Знаючи характер звукiв, можна надати вiдповiдну допомогу бджолам.
Використана джерела
1. М. Ф. Токарєв, В.І. Ведеречко, О.І. Лашко Домашня ферма. Київ "Урожай" 1988.
2. Приусадебное животноводство: Справочник/ К. М. Иванов, О. А. Елисеев, А. И. Нетеса. – Л.: Агропромиздат. Ленинградское отделение, 1986.
"Урожай",1975.
4. Кормова база бджiльництва. М.І. Чергик, О. М. Бага. Київ: "Урожай", 1969.
5. Карпатские пчелы/ Кол. авт.;Отв. За вып. В. А. Гайдар и В. П. Пилипенко. – 2-е изд.,перераб. и доп. – Ужгород: Карпаты, 1989.
6. Н. Л. Буренин, Г. Н. Котова. Справочник по пчеловодству. Москва: "Колос", 1984.
"Выща школа", 1990.
8. В. А. Нестерводський. Органiзацiя пасiк та догляд за бджолами. Київ: "Урожай", 1971.
| 
