Змiст
Вступ
1. Види альтернативного сiльського господарства
1. 1 Бiологiчне землеробство
1. 2 Органiчне та органобiологiчне землеробство
1. 4 Екологiчне землеробство
2. Основнi напрями екологiчної стабiлiзацiї агроекосистем
3. Альтернативний метод захисту рослин
Висновок
Традицiйне сiльське господарство має простi прiоритети: максимальний врожай за найменших витрат працi й повного iгнорування можливої деградацiї природного середовища.
собою суспiльно-технологiчну систему, покликану забезпечити виробництво продуктiв харчування в кiлькостi, достатнiй для будь-якої окремо взятої країни i людства в цiлому. Забезпечення продуктами харчування вiдповiдно до медичних норм, гарантована продовольча безпека є завданням уряду будь-якої держави. Природно, що чисельнiсть населення при такому пiдходi, який виключає голод, не може бути нескiнченно великою. Ця чисельнiсть визначається ємнiстю природного середовища, тобто наявнiстю територiї, природних ресурсiв i технологiчних засобiв для виробництва продуктiв харчування. Таким чином, як планета в цiлому, так i окремi її регiони мають певну ємнiсть виживання як гранично допустиму чисельнiсть народонаселення, яку можна забезпечити продовольством при рацiональному користуваннi природними ресурсами.
Таке рацiональне сiльськогосподарське користування розумiють як тривале збереження для нащадкiв природного середовища в невиснаженому i не забрудненому вiдходами i токсикантами станi. Воно веде до необхiдностi дотримання вимог екологiї при виробництвi продуктiв харчування. Екологiчний iмператив на початку XXIстолiття стає провiдним критерiєм оцiнки рослинницьких i тваринницьких технологiй.
1. Види альтернативного сiльського господарства
1. 1 Бiологiчне землеробство
Як самостiйний напрямок бiологiчне землеробство було запропоноване Лемер-Буше в 1964 роцi. Воно передбачало вiдмову вiд застосування мiнеральних добрив, пестицидiв та iнших хiмiчних препаратiв. Родючiсть ґрунту пiдтримується виключно за рахунок органiчних добрив: гною, сидератiв i т. п. Для прискорення мобiлiзацiї поживних речовин гнiй обов'язково компостується, проходячи при цьому аеробний розклад. Гнiй та сидерати для кращого контакту з повiтрям закладаються в ґрунт лише поверхнево. Коло засобiв боротьби з бур'янами й шкiдниками обмежується нетоксичними або слаботоксичними речовинами. Перевага надається при цьому бiопрепаратам: вiдвари шретруму, тютюну, кропиви, полину, хвощiв. Велике значення в бiологiчному землеробствi вiдводиться сiвозмiнам.
1. 2 Органiчне та органобiологiчне землеробство
Ця система являє собою американський варiант бiологiчного землеробства й принципово не вiдрiзняється вiд нього. Тут також виключається застосування мiнеральних добрив i пестицидiв, але екологiчнi вимоги менш жорсткi. Заборона на використання мiнеральних добрив обмежується тiльки роком, який передує збору врожаю на даному полi.
Органобiологiчне землеробство засноване на працях X. Руша та X. Мюллера i особливо популярне в країнах Захiдної Європи. З погляду агроекологiї це найбiльш продумана система, яка дозволяє контролювати природнiсть кругообiгiв речовин в агроекосистемах кожного окремого господарства. Бiологiзацiя виробництва в цiй системi досягається шляхом максимальної стимуляцiї дiяльностi ґрунтової мiкрофлори. Для цього сiвозмiни насичуються бобовими культурами та кормовими злаками. Гнiй та дозволенi для застосування несинтетичнi добрива (томасшлак, доломiт, вапняки) закладаються в ґрунт поверхнево. У деяких господарствах застосування синтетичних мiнеральних добрив заборонене повнiстю, i тодi навiть гнiй купується тiльки на тих фермах, що працюють за системою альтернативного землеробства.
Землi та космiчному простору. Ретельно враховуються i цикли Мiсяця. Ідея ця має сенс i перегукується з працями ОЛ. Чижевського (1976). У наш час бiодинамiчне землеробство розвивається в країнах Захiдної Європи й iнодi дає непоганi результати. Так, було перевiрено залежнiсть врожаю кукурудзи вiд 18- та 6-рiчних циклiв Мiсяця. Ця перевiрка показала, що пiки максимальних врожаїв дiйсно повторюються кожнi 18-19 рокiв i охоплюють послiдовно 5-8-рiчнi цикли, що вiдповiдає часу мiнiмальних мiсячних деклiнацiй. Цiлком рацiональна рекомендацiя бiодинамiчного землеробства щодо застосування для пiдживлення ґрунту борошна з водоростей у дозi до 600 кг/га, яке вмiщує велику кiлькiсть мiкроелементiв. Разом з тим запропонована система включає використання особливих бiодинамiчних компостних препаратiв iз рослин (кропива, хвощi, пижма, валерiана), заготiвлю та виготовлення яких проводять у певнi термiни, якi визначаються певним розташуванням небесних свiтил, що забезпечують "активiзацiю" цих компостiв. Ця частина бiодинамiчного землеробства в прихильникiв традицiйних технологiй викликає великi сумнiви.
1. 4 Екологiчне землеробство
Цей напрямок складає аморфну групу технологiй та iдей, якi передбачають тi чи iншi засоби екологiзацiї землеробства. До нього приєднується система АNOG-комiтету з вирощування овочiв i фруктiв iз природними якостями. Звичайно, значна увага тут придiляється дотриманню сiвозмiн, якi мають забезпечувати збереження природної родючостi ґрунту. У рядi випадкiв це майже єдиний елемент таких систем. Додатково в рядi iнших випадкiв вдаються до насичення сiвозмiни бобовими культурами, при чому пiдбирають їх так, щоб вони мали кореневi системи рiзної глибини. Нерiдко одне-два поля вiдводяться пiд сидерати, якi переорюють не тiльки восени, але й весною. Обробiток ґрунту в екологiчному землеробствi мiнiмiзований. Вiн полягає в спушуваннi, у безвiдвальнiй оранцi та дискуваннi. Боротьба з бур'янами проводиться головним чином механiчними й бiологiчними методами. Деяке збiльшення засмiчення посiвiв в екологiчному землеробствi вважають навiть позитивним явищем, оскiльки воно знижує ерозiю ґрунту.
в 2400 га, дотримувались 4-пiль-ної сiвозмiни й використовували як добрива гнiй, солому, фосфорит, морськi водоростi та iншi природнi речовини. Обсяги продовольства, що виробляється в усiх системах альтернативного землеробства, поки що невеликi: у США - 2,4%, у країнах Захiдної Європи - 0,1-0,8%. Це пояснюється переважно низькою економiчною рентабельнiстю таких господарств, хоча цiни на бiологiчно чисту продукцiю в 1,5-2 рази вищi, нiж на звичайну.
В останнє десятилiття альтернативне землеробство почало набувати все бiльшої пiдтримки як таке, що забезпечує одержання екологiчно чистої продукцiї. В Естонiї з 1 травня 2001 року почав дiяти спецiальний закон, який пiдтримує органiчне сiльське господарство. У Нiмеччинi кiлькiсть сiльськогосподарських ферм, що ведуть альтернативне землеробство, зросла до 10,5 тисяч при загальнiй площi земель у 0,5 млн. га. Вони почали виробляти 2,4% усiєї сiльськогосподарської продукцiї, хоча економiчний дохiд таких ферм у середньому на 11,5% нижчий, нiж дохiд ферм, - що працюють за системою традицiйного землеробства.
Альтернативнi системи землеробства зазнають критики. У. Бурт та X. Бейтц (1988) пiдкреслювали, що безпечнiсть цродукцiї, яка отримується вiд альтернативного землеробства, лише уявна. Так, фiтопатогеннi гриби в рядi випадкiв продукують мiкотоксини, якi є сильнодiючими отрутами. Екскременти плодожерки яблуневої мiстять канцерогеннi речовини. Господарства, що працюють за системою альтернативного землеробства, страхуються вiд епiфiтотiй тiльки тим, що знаходяться в оточеннi ферм, якi використовують засоби хiмiчного захисту рослин.
Потрiбне створення принципово нової технологiї, яка б вiдповiдала концепцiї отримання екологiчно чистих продуктiв в екологiчно безвiдходному виробництвi.
У цьому напрямку представляють iнтерес пiдходи так званого компромiсного землеробства. Розробка компромiсного землеробства вiдбувалася приблизно з кiнця XVIIIстолiття одночасно в країнах Захiдної Європи та Росiї. Ідея компромiсу полягала у включеннi до використовуваних засобiв впливу на поле та сiльськогосподарськi рослини таких засобiв, якi разом з максимiзацiєю виходу продукцiї запобiгали чи хоча б сповiльнювали темпи втрати рiллею головної споживчої якостi - родючостi ґрунту i не призводили б до деградацiї природного середовища в агросферi.
Одним iз варiантiв компромiсного землеробства є система адаптивного рослинництва, розроблена О. О. Жученком (1988-1990). Адаптивне рослинництво - це сукупнiсть iндустрiальних сiльськогосподарських систем з високою продуктивнiстю, що вiдповiдає природним умовам i не порушує екологiчної рiвноваги. У таких системах скорочене використання мiнеральних добрив. У цiлому адаптивне рослинництво має спиратися i на сорти нового типу. Замiсть iнтенсивних сортiв на поля повиннi прийти сорти адаптивнi. Адаптивний сорт, на думку О. О. Жученка та БМ. Мiркiна, повинен мати такi особливостi: 1) велика екологiчна пластичнiсть, унаслiдок чого дає врожаї при широкiй амплiтудi змiни умов; 2) скоростиглiсть; 3) висока конкурентна спроможнiсть щодо бур'янiв i стiйкiсть до шкiдникiв та хвороб; 4) висока господарська врожайнiсть, тобто висока частка тих частий рослин, якi використовуються людиною - насiння, бульби i т. д.; 5) реактивнiсть на полiпшення умов проростання; 6) придатнiсть для вирощування разом з iншими сортами або навiть з iншими культурами, тобто велика ценотична сумiснiсть.
Таких сортiв сучасне рослинництво не має. У США виник напрямок адекватних технологiй у сiльському господарствi, одним iз компонентiв якого є орiєнтацiя на мiсцевi ресурси - сорти та породи. У наш час в США пiд керiвництвом Г. Набхана розпочата програма "Пошук тубiльного насiння", реалiзацiя якої може допомогти повернути виробництво "сiмейних", народних сортiв, дещо менш продуктивних, проте внаслiдок внутрiшнього генетичного рiзноманiття! значно стiйкiших до бур'янiв, шкiдникiв, хвороб i змiни режимiв вирощування. А в цiлому в сiльському господарствi США простежується чiткий перехiд до аграрної економiки, пiд якою розумiють рослинництво й тваринництво, заснованi на природних системах. Аграрна економiка розвивається на противагу iндустрiальному сiльському господарству. Колись КЛ. Тимiрязєв (1917-1920) писав: "Володiння землею не тiльки право або привiлей, а важкий обов'язок, який тягне вiдповiдальнiсть перед судом нащадкiв". Цi слова в перiод переходу до ринкової економiки особливо актуальнi.
2. Основнi напрями екологiчної стабiлiзацiї агро екосистем
Для покращання якостi й екологiчної чистоти сiльськогосподарської продукцiї та збереження агроресурсiв треба впроваджувати агроекологiчнi пiдходи до ведення сiльського господарства. Цi пiдходи не потребують великих iнвестицiй, не знижують вихiд продукцiї, яка стане бiльш рентабельною.
систем, тiльки вiдносно невелика частина цих знань реалiзована на практицi.
Необхiдно пiдкреслити: агроекосистема - це досить складна система, створена пiд впливом природних та клiматичних факторiв i дiяльностi людини. Агроекоеистема є природним комплексом, в якому всi основнi компоненти: рельєф, клiмат, води, ґрунти, рослинний i тваринний свiт перебувають у складнiй взаємодiї та взаємообумовленостi, створюючи однорiдну за умовами розвитку нерозривну систему.
Ландшафт не залишається незмiнним. Використання ресурсовiдтворювальної системи ландшафту змiнює тiєю чи iншою мiрою також його складовi. В агроландшафтах природна рослиннiсть найчастiше замiнюється на культурну. Тому для ландшафтiв, що використовуються як, сiльськогосподарськi угiддя, питання їх охорони необхiдно розглядати як захист вiд деградацiї в процесi використання. Такий пiдхiд потребує застосування технологiй, якi б ураховували збереження ресурсовiдтворювальних властивостей складної, точно збалансованої системи, якою є ландшафт.
ландшафту, так i мiж ландшафтами. Наприклад, збiльшення внесення органiчних i мiнеральних добрив виявить себе не тiльки збiльшенням врожаю на полях, але й iнтенсивним цвiтiнням водойм, якi разом iз дощовими водами, що стiкають зi схилiв, надходять i речовини, якi стимулюють розвиток синьо-зелених водоростей. Змiни агротехнiки обов'язково позначаться на розвитковi ерозiйних процесiв, змiнi водностi рiчок.
там рослинницької продукцiї i опосередковано впливає на здоров'я людей. Таких прикладiв можна навести багато. З цього випливає висновок; створення будь-якої технологiї використання територiї, вод i земель повинно завжди враховувати як складний зв'язок елементiв природи в самих ландшафтах, так i їх зв'язок мiж собою.
Реалiзацiя будь-яких сiльськогосподарських проектiв вимагає екологiчного моделювання i прогнозування негативних змiн, що можуть виникнути. Необхiдний постiйний монiторинг за цими змiнами, проведення заходiв щодо регулювання агроландшафту, пiдтримки його вiдтворювальних властивостей на оптимальному рiвнi.
Агроландшафти є системами, що безперервно вiдтворюють властивостi та умови, необхiднi для самого iснування людини. Тобто пiдтримують високу родючiсть ґрунтiв, запобiгають їх ерозiї та деградацiї, зберiгають хiмiчний та бiологiчний склад поверхневих i ґрунтових вод, вiдтворюють дику флору та фауну.
Ґрунти, бiота, природнi води агроландшафту беруть участь у процесi його самоочищення. Внаслiдок обмiнiв речовиною та енергiєю, якi вiдбуваються в межах агроландшафту i мiж природними ландшафтами, стан навiть досить вiддалених вiд вас ландшафтних систем може суттєво впливати на навколишнє середовище. Тому постає проблема повсюдної охорони, ландшафтiв як механiзмiв загальної глобальної системи вiдтворення фундаментальних, найнеобхiднiших для життя властивостей навколишнього середовища: газового складу атмосфери, хiмiчного i бiологiчного складу ґрунтiв i. вод, теплового режиму та iн.
а й забезпечення населення якiсними продуктами харчування.
забезпечує постiйну взаємодiю малих i великих бiологiчних кругообiгiв речовини в агросферi, забезпечує концентрацiю i накопичення вологи, поживних речовин. Вiн зразково обслуговує механiзм взаємодiї мiж геосферами - утому числi лiтосферою, педосферою, гiдросферою, атмосферою - з одного боку, i бiотою в усiх її проявах, включаючи й людину, - з iншого. Таким чином, ґрунтовий покрив має не тiльки суто агроландшафтне, але й унiверсальне бiосферне значення.
- оптимальною просторовою органiзацiєю земельних ресурсiв рiзноманiтного призначення;
- екологiчно збалансованим спiввiдношенням мiж орними землями та iншими угiддями з урахуванням природоохоронної спрямованостi ландшафтiв;
- зменшенням розораностi територiї;
- органiзацiєю мiкрозаповiдникiв для збереження запилювачiв i ентомофагiв;
- формуванням рекреацiйних зон i природних паркiв. Системно вирiшувати такi завдання в агроландшафтах дає змогу ґрунтозахисна контурно-мелiоративна система землеробства. Основа її - диференцiйоване використання земельних ресурсiв з урахуванням ґрунтово-ландшафтних факторiв, контурна органiзацiя територiї землекористування, застосування оптимальної структури посiвних площ i сiвозмiн, протиерозiйних технологiй обробiтку ґрунту, досягнення, як мiнiмум, бездефiцитного балансу гумусу i основних поживних речовин, виведення з активного використання еродованих i ерозiйнонебезпечних земель, створення водоохоронних i рекреацiйних зон.
За контурно-мелiоративної органiзацiї територiї сiвозмiни окремi поля i робочi дiлянки органiчно враховують структуру природних ландшафтiв. А це при Використаннi ґрунтозахисних технологiй вирощування сiльськогосподарських культур забезпечує регулювання поверхневого стоку, зниження дiї ерозiйних процесiв, запобiгання забрудненню водних джерел ерозiйним матерiалом i агрохiмiкатами.
Надзвичайно важливу роль для агроландшафтiв у формуваннi їх ґрунтозахисної, вологонакопичувальної, природоохоронної просторової структури вiдiграють фактори постiйної дiї. Такими факторами є система полезахисних та iнших захисних лiсових насаджень у комплексi з гiдротехнiчними протиерозiйними спорудами.
Державнi владнi структури повиннi забезпечувати належне управлiння використанням i охороною земель, збереженням i вiдтворенням їхнiх корисних властивостей - незалежно вiд форм власностi на землю та господарювання на землi.
Настала необхiднiсть розширити масштаби та пiднести рiвень дослiджень, спрямованих на забезпечення рацiонального використання земель та iнших природних ресурсiв на принципах їх вiдновлюваностi. Тобто формувати агроекосистеми iз зростаючою часткою бiологiзацiї всiх технологiчних процесiв.
Такi дослiдження мають базуватися на багатоварiантних пошуках шляхiв створення оптимальної структури агроландшафтiв - з розробкою ряду моделей з кiлькома сценарiями досягнення мети.
Вiд хiмiчного методу захисту рослин жодна з країн поки що не вiдмовляється, i тому в умовах масового застосування пестицидiв необхiдна розробка прийомiв обмеження та рацiонального i бiльш безпечного їх використання. До таких прийомiв належать:
- використання в системi захисту рослин пестицидiв, якi пройшли державнi реєстрацiйнi випробування (визначення ефективностi та регламентiв застосування пестицидiв; оцiнка негативного впливу пестицидiв на здоров'я людини, розробка гiгiєнiчних нормативiв, санiтарних норм i правил; екологiчна оцiнка регламентiв застосування пестицидiв) i експертизу результатiв реєстрацiйних випробувань пестицидiв (державна екологiчна експертиза, токсико-гiгiєнiчна експертиза й експертиза регламентiв застосування пестицидiв) та отримали спецiальну лiцензiю на застосування;
- суворе дотримання правил транспортування i зберiгання пестицидiв та їх утилiзацiї в разi закiнчення термiну зберiгання;
- практика суцiльних хiмiчних обробок у певнi календарнi строки-має бути замiнена впорядкованим застосуванням пестицидiв на основi оцiнки екологiчної ситуацiї i тiльки за наявностi фактичної загрози зниження врожаю; повиннi враховуватися чинники природної регуляцiї, чисельностi шкiдливих органiзмiв з метою обґрунтованого скасування ранiше запланованих хiмiчних обробок;
- застосування пестицидiв для профiлактики спалахiв iнфекцiї чи масового розмноження шкiдникiв вже на їх початку;
- удосконалення хiмiчних засобiв захисту рослин - синтез нестiйких препаратiв, якi швидко розкладаються, мають вибiркову дiю, безпечнi для хижакiв i паразитiв шкiдникiв, для iнших корисних видiв; максимальне зниження токсичностi для органiзму людини i теплокровних тварин;
наземною апаратурою; зменшення кратностi обробок шляхом планового чергування пестицидiв рiзних хiмiчних груп та iн.);
- iнтегрування хiмiчного методу, тобто поєднання його з iншими iснуючими методами захисту, рослин (органiзацiйно-господарським, механiчним, фiзичним, агротехнiчним та бiологiчним);
- проведення постiйного скринiнгу пестицидiв у рiзних субстратах (сiльськогосподарськiй продукцiї, водi, повiтрi, ґрунтi).
Всi цi прийоми - основа рацiоналiзацiї хiмiчного методу захисту рослин та зменшення негативного впливу пестицидiв на навколишнє середовище, органiзм людини i теплокровних тварин, корисну ентомофауну.
3. Альтернативний метод захисту рослин
Альтернативою хiмiчного методу є бiологiчний захист рослин вiд шкiдникiв, хвороб та бур'янiв.
Практична зацiкавленiсть бiологiчним методом зумовлена тим, що вiй безпечний для людини i теплокровних тварин. Агенти бiологiчного захисту не забруднюють навколишнє середовище, проявляють високу селективнiсть, зручнi для масового виробництва та мають невичерпнi ресурси для цього. Ось чому такого важливого значення бiологiчному захисту рослин надають екологiчно розвиненi країни. Зокрема, в положеннi, прийнятому в департаментi землеробства США, зазначається, що сучасний бiологiчний захист рослин, застосований i контрольований вiдповiдальною особою, є екологiчно безпечною i прiоритетною формою в довготривалих програмах боротьби зi шкiдливими органiзмами.
Слiд вiдзначити, що нинiшнiх умовах застосування самого лише бiологiчного методу ще не дає змоги повною мiрою захистити сiльськогосподарськi культури вiд шкiдникiв та хвороб. Тут вiдiграють певну роль матерiально-технiчнi труднощi в реалiзацiї бiометоду i безпiдставний скепсис щодо його ефективностi. Сьогоднi лише iнтегрований захист рослин, який є iдеальною комбiнацiєю бiологiчних, агротехнiчних, селекцiйно-генетичних, хiмiчних та iнших методiв, спрямованих проти комплексу шкiдникiв та хвороб у конкретнiй еколого-географiчнiй зонi на певнiй культурi, i при якому здiйснюється регулювання чисельностi шкiдливих видiв до економiчного порогу шкодочинностi i збереження дiї природних корисних органiзмiв, ставить надiйний заслiн перед шкiдниками та хворобами сiльськогосподарських культур.
Щодо перспективи, то бiологiчний захист рослин розглядається як дорога в майбутнє. Що ж становить собою бiологiчний метод, або бiологiчна боротьба? У статутi мiжнародної органiзацiї бiологiчної боротьби (МОББ) записано, що термiн "бiологiчна боротьба" означає використання живих органiзмiв для запобiгання втратам, якi завдаються шкiдливими органiзмами, а також використання бiологiчно активних речовин, якi керують поведiнкою шкiдливих органiзмiв, з метою регулювання чисельностi їх популяцiї.
Розглянемо конкретнi основнi прийоми i методи бiологiчного захисту:
- використання паразитичних i хижих комах (ентомофагiв);
- мiкробiологiчний метод (використання патогенних мiкроорганiзмiв, якi вражають шкiдливi для сiльського господарства органiзми);
- селекцiйно-генетичний метод (культивування створених генетиками-селекцiонерами стiйких до пошкодження шкiдниками сортiв сiльськогосподарських культур);
- генетичнi, або автоциднi, методи захисту рослин (введення в популяцiю шкiдника нежиттєздатних або безплiдних особин, переважання в популяцiї самцiв, моновольтинiзм для шкiдникiв, що розвиваються у двох i бiльше поколiннях, i" навпаки, використання цитоплазматичної несумiсностi, отримання бездiапаузних популяцiй та iн.);
- бiологiчна боротьба з бур'янами (використання комах-фiтофагiв для боротьби з бур'янами).
Наведенi принципи екологiчно безпечного ведення сiльськогосподарського виробництва дозволять отримати високi врожаї, вберегти стабiльнiсть сiльськогосподарських ландшафтiв та поступово перейти на шлях сталого розвитку агроекосистем.
Висновок
не витримується.
Припущена при цьому екологiчна недосконалiсть технологiй призвела до необхiдностi розвитку альтернативного сiльського господарства.
Альтернативнi рослинництво й тваринництво керуються екологiчним iмперативом та мiстять два компоненти:
1) найбiльш доцiльнi способи використання ресурсiв;
2) вiдтворення ресурсiв та їх охорона вiд виснаження.
Розробка конкретних технологiй альтернативного землеробства триває вже близько 30 рокiв. Залежно вiд конкретних рiшень в альтернативному землеробствi склалося кiлька основних напрямкiв. До основних видiв альтернативного сiльського господарства належать: бiологiчне, органiчне, органобiологiчне, динамiчне та екологiчне землеробство.
Останнiм часом набуває широкого впровадження система точного землеробства, основним завданням якої є оптимiзацiя використання технологiчних матерiалiв (насiння, пестицидiв i агрохiмiкатiв) у конкретнiй дiлянцi поля вiдповiдно до вимог, якi висуваються до вирощуваної сiльськогосподарської культури, стану ґрунту та збереження навколишнього середовища. Така стратегiя виробництва рослинницької продукцiї дає змогу iстотно зменшити витрати на технологiчнi матерiали, покращити робоче i зберегти навколишнє природне середовище. Система точного землеробства є надзвичайно актуальною й перспективною за всiх форм використання ресурсiв агробiоценозiв. В Українi цей перспективний напрям оптимiзацiї землеробства перебуває на початковому етапi й має фрагментарний характер.
Напрямом точного землеробства є бiологiчне землеробство, яке засноване на застосуваннi органiчних добрив (перегною, торфу, сапропелiв, сидератiв, вторинної продукцiї рослинництва та iн.). Воно повнiстю виключає застосування отрутохiмiкатiв i неякiсних мiнеральних добрив, але вимагає дотримання всiх термiнiв, вимог до обробiтку ґрунту i догляду за рослинами, застосування бiологiчного методу захисту рослин.
На жаль, вiд хiмiчного методу захисту рослин жодна з країн поки що не вiдмовляється, i тому в умовах масового застосування пестицидiв необхiдна розробка прийомiв обмеження та рацiонального i бiльш безпечного їх використання.
Список лiтератури
1. Бiлявський Г. О. та iн. Основи екологiї: Пiдручник. – К.: Либiдь, 2004. – 408 с.
2. Бiлявський Г. О. та iн. Основи екологiчних знань. – К.: Либiдь, 2000. – 336 с.
3. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологiя i охорона навколишнього середовища: Навчальний посiбник. – Суми: ВТД „Унiверситетська книга", 2002. – 284 с.
4. Злобiн Ю. А. Основи екологiї. – К.: Лiбра, 1998. – 248 с.
5. Невелєв О. М., Іванова Т. В., Федоренченко Л. О. Основи екологiї та природокористування: Навч. посiбник. – К.: ТОВ "Богдана", 2000. – 144 с.
| 
