Реферат/сочинение: "Агрохімія"

ВСТУП

Рацiональне використання добрив i одержання високих урожаїв сiльськогосподарських культур неможливе без агрохiмiчних дослiджень, необхiдних для оцiнки родючостi ґрунту, встановлення науково обґрунтованих доз добрив, без контролю за потребою рослин в елементах живлення в процесi їх росту i розвитку, без визначення якостi продукцiї i добрив.

Враховуючи самостiйнiсть виконання лабораторних робiт, а також обмеженiсть робочого часу студента, нами з учбовою метою складенi методичнi розробки до виконання лабораторних занять з курсу агрономiчної хiмiї

ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ.

Завдання даного методичного посiбника полягає в тому, щоб допомогти студенту бiльш ефективно виконати програму лабораторних занять з курсу агрохiмiї, закрiпити та поглибити знання з теоретичного курсу.

Мета запропонованих лабораторних занять слiдуючи:

1. Ознайомити студентiв з методами проведення агрохiмiчних аналiзiв.

2. Допомогти студентам в опануваннi методiв агрохiмiчних аналiзiв рослин, ґрунту, добрив.

Лабораторнi заняття з курсу агрохiмiї складаються з 3 – х роздiлiв:

1. Аналiз рослин

3. Аналiз добрив

Об’єм та змiст лабораторного практикуму визначенi програмою курсу з агрохiмiї для студентiв сiльськогосподарських вищих учбових закладiв.

Основнi методи аналiзу рослин, ґрунту i добрив поданi згiдно iснуючих сучасних класичних методiв дослiджень i вiдповiдно з державними та галузевими стандартами.

ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКУМА.

та складними приладами. Неуважнiсть i неакуратнiсть може бути причиною нещасних випадкiв, тому до початку аналiтичної безпеки при роботi в лабораторiї i обов’язково дотримуватись їх.

в хiмiчних лабораторiях. За чистоту в лабораторiї вiдповiдає черговий. Студенти, виходячи з лабораторiї, повиннi привести в порядок свої робочi мiсця.

Робочий зошит е звiтом перед викладачем. Хiмiчний аналiз рахується виконаним i зарахованим при умовi надання викладачу правильних результатiв аналiзу, всiх записiв в зашитi i усної вiдповiдi на контрольнi запитання.

1.

Сiльськогосподарськi культури засвоюють з ґрунту поживнi речовини, кiлькiсть яких залежить вiд бiологiчних особливостей цих культур, живлення, технологiї вирощування, грунтово-клiматичних умов тощо.

При визначеннi доз добрив то строкiв їх внесення важливо встановити споживання поживних речовин щодо фаз росту та розвитку рослин.

Вмiст поживних речовин, засвоєних рослинами, i накопичення їх на створення врожаю встановлюється шляхом визначення елементiв живлення в рослинах за допомогою хiмiчного аналiзу.

Велике значення набувають показники якостi продукцiї, якi характеризуються наявнiстю в нiй речовин, шкiдливих для здоров’я людей i тварин / нiтрати, свинець, ртуть, миш’як, радiоактивнi елементи тощо. / . Аналiз якостi урожаю сiльськогосподарських культур дає змогу правильно оцiнити, вивчити найбiльш оптимальнi умови формування i тим самим керувати якiстю продукцiї.

В процесi лабораторних занять студенти повиннi освоїти методики аналiзу рослин, використати одержанi результати при розрахунках виносу поживних речовин, встановленнi доз добрив пiд сiльськогосподарськi культури, доз добрив в пiдживлення за даними тканинної дiагностики, оцiнцi якостi одержаної продукцiї.

1. 1. ВІДБІР ПРОБ РОСЛИН І ПІДГОТОВКА ЇХ ДО АНАДІЗУ.

Для проведення аналiзу рослин вiдбирають середню пробу, яка повинна характеризувати дослiджуваний оберт. Вiдбiр середньої проби – операцiя не тiльки вiдповiдальна i важлива, але й досить важка. Вiдбiр проб залежить вiд об’єкту дослiдження i завдання, яке ставиться. Тому прийоми вiдбору i складання середньої проби при оцiнцi хiмiчного складу рослин i якостi продукцiї рiзнi. Проби рослин можуть вiдбиратись, починаючи як вiд початкових фаз розвитку рослин /кущiння, вихiд у трубку, бутонiзацiя/, так i пiд час збирання врожаю i його зберiгання. Спочатку вiдбирається попереднiй зразок, з якого одержують середню i аналiтичну пробу. Проба рослин може складатись з листкiв, черешкiв i стебел, зерна, бульб, коренеплодiв, качанiв, соломи та iн.

Нижче наведенi прийоми вiдбору середньої i аналiтичної проби для окремих культур.

Середню пробу зерна, кормiв, борошна вiдбирають у виглядi окремих проб за допомогою щупiв, пневматичних пробовiдбiрникiв з рiзних мiсць кучi, мiшкiв, вагонiв. Проби змiшують i одержують середнiй зразок, маса якого 1 – 2 кг на кожнi 10 – 20 т. З середнього зразка вiдбирають аналiтичний масою 0,2 - 0,5 кг.

СІНО, СОЛОМА. При вiдборi середньої проби сiно з листочками, суцвiттями, дрiбними стеблами, беруть в ручну з рiзних мiсць скирти i при рiзнiй глибиннi. Середня проба повинна бути не менше 10 т. Вiдiбранi сiно i солому рiжуть на соломорiзцi або ножицями. Довжина рiзки 1 – 3 см. Одержану рiзку розкладають тонким шаром i вiдбирають для аналiзу аналiтичну / лабораторну / пробу масою 0,2 - 0,5 кг.

БУЛЬБИ, КОРЕНЕПЛОДИ. Із загальної маси / парт 11/ 5 – 10 т в 10 – 20 мiсцях вiдбирають пiдряд 50 бульб або коренеплодiв. Їх сортирують на фракцiї/ крупнi, середнi, дрiбнi/, находять долю кожної в загальнiй масi i складають аналiтичну пробу 1 – 2 кг. Якщо бульби чи коренеплоди крупнi, їх рiжуть, беруть для аналiзу 1/2; 1/4 ; 1/8; . Пробу подрiбнюють, сушать i розмелюють.

Залежно вiд вимог дослiджень рослинний матерiал може аналiзуватись у свiжому станi, повiтряно-сухому, у законсервованому у свiжому станi рослини аналiзують тодi, коли необхiдно визначити речовини, вмiст яких швидко змiнюється /цукри, форми сполук азоту, ферменти та iншi.

соломи, силосу, коренеплодiв i бульб, маса яких пiсля висушування не повинна бути менше 100 г. Проби висушують у сушильнiй шафi при температурi 60 – 65 ⁰ С до повiтряно-сухого стану. Повiтряно – суху пробу подрiбнюють на млинi i просiвають через сито. Середнi проби комбiкормiв, зерна, жмихiв та iнше розмелюють без попереднього сушiння.

1. 2. ВИЗНАЧЕННЯ СУХОЇ РЕЧОВИНИ І ВОЛОГИ В

РОСЛИНОМУ МАТЕРІАЛІ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Вмiст сухої речовини визначають так само, як в вмiст води. Вмiст води в рослинах, або ступiнь обводнення, характеризує фiзiологiчний стан рослин. Вмiст води має велике значення при оцiнцi якостi врожаю сiльськогосподарських культур, особливо плодових, овочевих, кормових, при заготiвлi кормiв i силосних культур, при засипаннi насiннєвих фондiв.

Вмiст вологи в рослинному матерiалi необхiдно також знати для того, щоб результати аналiзiв рослин розрахувати на суху масу.

, сухих речовин 5 – 20 %⁰ С до постiйної маси.

У попередньо висушений i зважений алюмiнiєвий бюкс вмiщують 3-5 г подрiбненого повiтряно – сухого матерiалу, я кий вiдбирають з декiлька мiсць аналiтичної проби, розподiленої тонким шаром на листi паперу. Бюкс закривають кришкою, зважують на аналiтичних терезах, вiдкривають кришку, ставлять у сушильну шафу i висушують при 100 – 105 ⁰ С протягом 4 – 6 годин.

Потiм бюкс виймають, закривають кришкою, охолоджують в ексикаторi 20 – 30

І зважують. Далi бюкс з вiдкритою кришкою знову ставлять у сушильну шафу i сушать 1,5 – 2 години при тiй же самiй температурi. Висушування i зважування матерiалу проводять до сталої його маси / рiзниця мiж двома зважуваннями повинна бути не бiльше як 0, 02 г/ .

РЕЗУЛЬТАТИ ЗВАЖУВАННЯ.

Назва

зразка

№

бюкса

Маса

пустого

а

Маса

бюкса

з наважкою

б

Наважка

в = б – а

Маса

бюкса

з наважкою

пiсля сушки

г

Маса

абсолютно

сухої речовини д = г – а

Суха речовина

%

волога

%

С = (д*100)/в , де

С - % сухої речовини,

Д – маса абсолютно сухої речовини,

В

100 – для перерахунку результатiв в %.

Процент гiгроскопiчної вологи розраховують за формулою

Е = 100 – С

гiгроскопiчної вологи,

С - % сухої речовини.

Для перерахунку даних на абсолютно суху масу визначають коефiцiєнт гiгроскопiї /К/.

К = 100/ ( 100 – Е)

1. 3. ВИЗНАЧЕННЯ “СИРОЇ” ЗОЛИ В РОСЛИНАХ МЕТОЛОМ

СУХОГО СПАЛЮВАННЯ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ . Золою називається мiнеральна частина рослин, яка залишається пiсля їх спалювання. В складi сухих речовин на долю золи / не спалюваної частини/ приходиться в середньому близько 5%0,5 до 7% . В золi мiститься велика кiлькiсть елементiв: фосфорю сiрка, калiй, кальцiй, магнiй, залiзо i мiкроелементи –д бор, мiдь, марганець, цинк, молiбден, кобальт та iншi.

Сучасними методами аналiзу , включаючи спектроскопiю, удається виявити наявнiсть в золi майже 1/3 елементiв всiєї таблицi Д. І. Менделєєва.

в окремi перiоди життя, вияснити спiввiдношення зольних елементiв в складi рослин i виробити практичнi заходи що до покращення умов їх живлення.

До складу “ сирої ” золи входять глина, пiсок, рiзнi солi вуглекислоти. “ Сира ” зола дає лише приблизне уявлення про кiлькiсть мiнеральних речовин рослин При бiльш точних дослiдженнях визначають чисту золу.

ХІД РОБОТИ. У тигель, доведений до постiйної маси, помiщають дослiджувану пробу масою 0,5 – 2,0 г. Пробу укладають в тигель без ущiльнення для того, щоб в ІІ нижнi шари поступав кисень повiтря. Пробою заповнюють не бiльше половини тигля.

200 – 250 ⁰ С /до появи диму/. Пiсля припинення видiлення диму температуру печi доводять до ⁰ С І прожарюють протягом 3 годин. Вiдсутнiсть частини вугiлля i рiвномiрне сiре забарвлення золи вказує на повне золiння матерiалу.

При наявностi вуглистих частинок тигель з золою охолоджують на повiтрi, золу змочують водою або 3% - ним розчином перекису водню. Воду випаровують в сушильнiй шафi, тигель вмiщують в пiч, прожарюють при температурi /525 – 25 ⁰ С ексикаторi i зважують переконуються в тому, що досягнута постiйна маса. В iншому випадку тигель знову прожарюють.

ФОРМА ЗАПИСУ РЕЗУЛЬТАТІВ

Назва

зразка

№

тигля

Маса

порожнього

а

Маса

б

Наважка,

в = б – а

Маса

Тигля з наважкою пiсля золiння

Маса “сирої“ золи,

д = г – а

“Сира” зола,

%

Розрахунки “сирої” золи проводяться за формулою:

Е = (Д*100 /в) *К

К – коефiцiєнт гiгроскопiї, береться з попередньої роботи.

1. 4. ІИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО АЗАТУ, ФОСФОРУ І КАЛІЮ

В РОСЛИННОМУ МАТЕРІАЛІ ЗА МЕТОДОМ ГІІНЗБУРГ,

ЩЕГЛОВОЇ

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Азот, фосфор i калiй мають виключно важливе значення в життi рослин. Азот i фосфор входять i склад цiлого ряду органiчних провин: азот – в склад бiлкiв, амiнокислот, амiдiв, фосфатидiв, нуклеїнових кислот, хлорофiлу, алкалоїдiв, глюкозидiв то iнших ; фосфор – в склад нуклеїнових кислот, фосфатидiв, фiтину – лецетину. Калiй в рослинах знаходиться в iонiй формi i не входить до складу органiчних сполук клiтини.

Бiльша частина органiчних сполук представлена бiлковими речовинами, якi становлять фосфор – у виглядi солей ортофосфорної кислоти.

Визначення вмiсту азоту, фосфору та калiю в рослинах дає можливiсть робити висновки про винос урожаєм культур цих елементiв з ґрунту, про вiдношення рослин до умов живлення ними в рiзнi перiоди росту та розвитку, про харчової i кормової якостi урожаю.

При визначеннi загального азоту в кормах вiн може перераховуватись в “сирий” протеїн. Крiм бiлкiв в склад “ сирого” протеїну входять небiлковi азотистi речовини – амiнокислоти, амiни, амiди i амiак, якi також засвоюються тваринним органiзмом.

Для орiєнтовної оцiнки якостi кормiв визначення сирого протеїну цiлком достатньо.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Суть методу полягає у розкладi органiчної речовини зразка киплячою сiрчаною кислотою присутнiсть хлорної до мiнеральних сполук. Внаслiдок оголення амонiйний азот, вiдновлений до амiаку калiй, натрiй, кальцiй, магнiй зв’язується у сульфати, а фосфор – в ортофосфат.

Визначення азоту фото колориметричним методом базується на взаємодiї солей амонiю з реактивом Неслера, внаслiдок чого утворюється комплекснi сполуки типу меркурамонiю жовтого кольору, iнтенсивнiсть яких залежить вiд вмiсту солей амонiю. Шкiдлива дiя кальцiю i магнiю усувається розчином сегнетової солi.

Суть методу визначення фосфору полягає в здатностi ортофосфорної кислоти при взаємодiї з молiбденово кислим амонiєм при кислому середовищi в присутностi вiдновника /хлористого олова/ утворювати комплексну сполуку (Мо0₂ * 4Мо0₃ )2 * Н₃ Р0₄ * 4Н₂ О , яка має блакитний колiр. Інтенсивнiсть забарвлення пропорцiйна вмiсту фосфору в розчинi.

Калiй i бiльшiсть мiкроелементiв знаходяться в розчинi у виглядi катiонiв.

Концентрацiю азоту та фосфору визначають на фотоелектроколориметрi, калiй – на полум’яному фотометрi.

ХІД РОБОТИ. Зважують на аналiтичних терезах 0,2 г розмеленого рослинного матерiалу i вмiщають його в конiчну термостiйку колбу на 100

Сумiш кислот готують так: на 5Н₂ S 0₄ густиною 1,84 г/см³ беруть 0,5 мл НС10₄ .

Сумiш виготовляють безпосередньо перед використанням, наливають тiльки цилiндром або бюреткою, обережно.

Залишають стояти 30-60 хв. , краще на нiч, до обвугленiм рослинної маси. Пiсля цього вмiст колби нагрiвають на слабкому вогнi 5-7 хв. , до утворення однорiдної коричнево - бурої маси. Температуру оголення пiдвищують i продовжують оголення до знебарвлення розчину. Процесi озолення вмiст колби часто перемiщують i весь час проводять спостереження. Повне озолення триває 15 – 251 - 2 краплi хлорної кислоти i продовжують нагрiвання.

100 мл, доводять водою до риски i перемiшують /колба № І./.

Паралельно проводять холосте спалювання 620 хв. , охолоджують i переносять i мiрну колбу на 100 мл /колба № І /. З колби № І беруть певний об’єм розчину для визначення азоту, фосфору i калiю.

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АЗОТУ І СИРОГО ПРОТЕЇНУ.

ХІД РОБОТИ. Із колби № І беруть 1 – 2 мл пiдготовленої витяжки i переносять у мiрну колбу на 100 мл, доливають І мл 25% -го розчину сегнетової солi i близько 50 мл дистильованої води, добре змiщують, пiсля чого розчин у колбi нейтралiзують розчином 10% N_а 0Н / приливають N _а 0Н2 мл реактиву Неслера, збовтують, доводять об’єм у колбi до риски, ще раз перемiшують i через 5440 нм / , розмiр кювети 10 мл.

Паралельно для контролю беруть iз колби N100 мл i приливають такi ж реактиви, як в колбу з витяжкою.

Маючи показники приладу, за графiком знаходимо кiлькiсть NН₄

NН ₄ СІ . Наважку 0,3820 г N Н₄ СІ

0,1 мг азоту. Для одержання робочого розчину запасний Розин розбавляють в 100,01 мг азоту. Із робочого розчину готується серiя еталонних стандартних розчинiв. Для цього мiрнi колби на 100 мл нумерують i в кожну наливають iз бюретки робочий розчин NН₄ СІ .

У колбу добавляють воду, сегнетову сiль i реактив Неслера, колериметрують.

Кiлькiсть розчину наводиться табл.І.

І. Шкала зразкових розчинiв на азот

Стандартний

розчин
Номер колби

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Об’єм мл. 0 1 2 4 6 8 10 12 14 16

Вмiст NН₄ _,

мг. / 100 мл.

0

0,01

0,02

0,04

0,06

0,08

0,10

0,12

0,14

0,16

Вмiст NН₄ в % ( Х ) розраховують за формулою:

Х = (а*У*100)/(У_І *Н)*К

а – кiлькiсть NН₄ в 100 мл розчину, знайдене за графiком мг;

У – загальний об’єм вихiдного розчину, мл;

100

У_І - об’єм вихiдного розчину, взятого для колотрметрування;

н- наважка, в мг, яка вiдповiдає взятому розчину (2)

к- коефiцiєнт перерахунку на суху речовину.

Результат, виражений в % Н4 , множимо на коефiцiєнт 0,778табл. 2 .

2. Коефiцiєнти перерахунку азоту на “сирий” протеїн

Вмiст азоту в “сирому”

Коефiцiєнт перерахунку на “сирий” протеїн

Пшениця, жито, ячмiнь 17,60 5,7

16,66

6,0

Льон, конопля, соняшник 18,20 5,5

Вегетативна маса, кормовi культури, картопля
16,00

6,25

ХІД РОБОТИ. 250 мл, добавляють приблизно 30 мл дистильованої води, І-2 краплi iндикатору бетадинiтрофенолу i нейтралiзують 10%- ним розчином N_а 0Н до слабо – жовтого забарвлення, яке усувають одною – двома краплями 10 Н₂ S 0₄ вище, тiльки з розчином з колби №І пiсля холостого спалювання.

При наявностi в дослiджуваному розчинi сполук фосфору розчин забарвлюється в синiй колiр. Через 10 хвилин розчин фотометрують проти контролю( розчину порiвняння), використовуючи червоний свiтлофiл НТР /650

Для приготування стандартної шкали на фосфор, готують зразковий розчин з хiмiчно чистої солi КН₂ РО₄ . Наважка КН₂ РО- 0, 1917 г розчиняється в лiтрi дистильованої води(запасний розчин) Потiм готують робочий розчин шляхом розбавлення запасного в 10 раз. В І мл такого розчину мiститься 0,01 мг Р₂ О₅ 50 мл нумерують i в кожну наливають з бюретки робочий розчин КН ₂ РО₄ . Кiлькiсть розчину наводиться в табл.. 3.

3. Шкала зразкових розчинiв на фосфор

Стандартний

розчин об’єм мл.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

0 1 2 4 6 8 10 12 14 16

Вмiст Р₂ О₅ ,

0

0,01

0,02

0,04

0,06

0,08

0,10

0,12

0,14

0,16

У колби добавляють реактиви, як i при аналiзi дослiд жувальних проб. На основi одержаних показникiв будують калiбрувальний графiк i по ньому визначають вмiст фосфору в дослiджувальному розчинi.

Загальний вмiст фосфору /Р₂ О₅ / в рослинному матерiалi в % на суху речовину, (х) обчислюють за формулою:

А

Н

100 – для перерахунку в проценти,

К – коефiцiєнт перерахунку на суху речовинну.

ВИЗЕАЧЕЕЕЯ ВМІСИТУ КАЛІЮ.

ХІД РОБОТИ. Калiй визначають безпосередньо у вихiдному розчинi, який залишився у мiрнiй колбi на 100 мл (колба №І) ; пiсля визначення вмiсту загального азоту й фосфору. Розчин вводять в полум’я пальника полум’яного фотометра. Записують покази гальванометра. Щоб визначити концентрацiю калiю в дослiджуваному розчинi, будують калiбрувальний графiк. Готують зразковий розчин. Для цього 583 г перекристалiзованого КСІ розчиняють у мiрнiй колбi на І л у дистильованiй водi i доливають водою до риски. Розчин мiстить І мг калiю в І мл. ; це є вихiдним розчином для приготування робочої шкали зразкових розчинiв. Для цього в десять мiрних колб на 250 мл приливають iз бюретки 0, 0,5, 1,0, 2,5, 5,0, 7,5, 10,0, 15,0, 20,0, 25,0 мл зразкового розчину КСІ i доводять дистильованою водою до риски. У перерахунку на І л розчину вмiст калiю становить вiдносно 0, 2, 4, 10, 20, 30, 40,60, 80, 100 мг К₂ 0 . Цей розчин використовують для настроювання приладу. Розчин вводять в полум’я пальника приладу i записують показники гальванометра. За даними показiв гальванометра i вмiсту калiю /К₂ 0/

Вмiст калiю в рослинах /К₂ О/, в % (х)

Х = (а*у*100) / (100*Н)*К

А – кiлькiсть калiю /К₂ 0 /,знайдене за калiбрувальним графiком, мг/І л;

У – загальний об’єм розчину пiсля мокрого оголення, мл;

100

1000 – для перерахунку концентрацiї калiю, мг /К₂ 0

Н – маса наважки в мл, яка вiдповiдає взятому розчину( 25 );

К – коефiцiєнт перерахунку на суху речовину.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Сира клейковина - це губоподiбна бiлкова високо гiдратована маса, яка залишається пiсля вiдмивання тiста. З водою вiдокремлюються розчиннi цукри, висiвки, крохмаль тощо. У складi клейковини близько 75%25% сухої речовини. Суха речовина, в свою чергу, складається з бiлкiв , розчинних у спиртах /глiадинiв/ та в лугах /глютелiнiв/ /6,7% /,цукрiв в /1,2% /, жирiв /2,І% / i золи /0,9% /.

Вмiст сирої клейковини в борошнi пшеницi 12 - 52% . За вмiстом клейковини зерно пшеницi вiдносять до тiєї чи iншої категорiї. Якщо в ньому 28% i бiльше “сирої” клейковини, то пшениця “ сильна”, якщо - таке зерно належить до категорiї “цiнних” пшениць, якщо менше нiж 25% , то до найнижчої категорiї – “слабких” пшениць.

Кiлькiсть та якiсть клейковини зумовлюють хлiбопекарськi якостi: колiр хлiба , смак, запах, пористiсть, поживнiсть тощо. Вмiст клейковини i зернi залежить вiд сортових особливостей, грунтово – клiматичних умов, удобрення.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод кiлькiсного визначення сирої клейковини ґрунтуються на властивостi деяких бiлкiв зерна /глiадiну тоглютелiну/ утворювати в’язку масу при набуханнi з водою. Згусток що утворюється, промивають водою доти, доки вiдмиють його вiд крохмалю, клiтковини та розчинних домiшок, пiсля чого губоподiбну клейковину вiджимають i зважують.

ХІД АНАЛІЗУ . Наважку зерна озимої пшеницi 30 – 50 ,вiдiбрану iз загального середнього зразка, очищають вiд домiшок та пошкоджених зерен культури. Подрiбнюють на лабораторному млинку до такого стану, щоб залишок розмеленого зерна не перевищував 2%0,5 мм. Розмелене зерно ретельно перемiшують i вiд нього на технохiмiчних терезах беруть наважку 25 г, переносять у фарфорову чашку або ступку, доливають 14 мл водопровiдної води, замiшують скляною паличкою чи шпателем тiсто до однорiдної мас. Часточки, якi прилипли до шпателя, зчищають ножем i приєднують до тiста, з якого руками роблять балабушку, кладуть у чашку, накривають склом i залишають на 30

Далi тiсто обережно переминають пальцями пiд струменем водопровiдної води. Температура якої 18-⁺ 2⁰ С , вiдмиваючи крохмаль i оболонки. Робити це треба над решетом, щоб запобiгти можливим втратам клейковини. Коли бiльша частина крохмалю буде вiдмита i клейковина, спочатку м’яка i рвучка, стане в’язкою, переминати i промивати починають енергiйнiше. Це роблять доти, доки вiдмиваються оболонки, а вода, що стiкає при вiджиманнi, стане зовсiм прозорою. Час закiнчення вiдмивання встановлюють за допомогою розчину йоду, який з крохмалем дає сине забарвлення. Вiдмиту клейковину вiджимають мiж долонями, витираючи їх час вiд часу сухим рушником. При цьому клейковину декiлька роз вивертають i знов вiджимають мiж долонями, поки вона не почне злегка прилипати до рук.

5-10 хв., потiм знову зважують. Якщо рiзниця мiж двома зважуваннями не перевищує 0, 1 вiдмивання припиняють.

Крiм сирої iнколи визначають суху клейковину. Для цього бюкс iз сирою клейковиною переносять у сушильну шафу, де просушують при температурi ⁰ С протягом 20 годин.

Висушивши i схолодивши бюкс iз клейковиною в ексикаторi, визначають масу клейковини. Визначення вмiсту сухої клейковини дає приблизне уявлення про вмiст бiлка. Як правило, його на 1-3% бiльш, нiж сухої клейковини.

Вмiст сирої та сухої клейковини обчислюють за формулою:

Х = (М*100)/М_І

Х% ;

М – маса клейковини, г ;

М_І – маса наважки борошна, г.

Допустима розбiжнiсть результатiв – 2% .

Кiсть сирої клейковини характеризується ІІ кольором, еластичнiстю та розтяжнiстю.

Колiр визначають вiзуально перед зважуванням І характеризують термiнами свiтла, сiра або темна. Розтяжнiсть i еластичнiсть клейковини визначають, встановивши i колiр i кiлькiсть. Для цього пiсля зважування вiдмитої клейковини вiд неї вiдокремлюють i зважують на технохiмiчних терезах 4 г клейковини. Зважений шматочок розминають пальцями /три - чотири рази/, роблять з нього кульку, яку вмiщають у чашку з водою /18⁺ _- 2⁰ С/ на 15 хвилин, а далi визначають розтяжнiсть клейковини. Клейковину беруть трьома пальцями правої i лiвої руки i над лiнiйкою з мiлiметровими подiлками рiвномiрно розтягують протягом 10 с до розривання. В момент розривання клейковини вiдмiчають, на яку довжину вона розтягнулася.

10 см, середня – вiд 10 до 20 i довга – понад 20 см.

Еластичнiсть –це властивiсть клейковини вiдновлювати свою початкову форму пiсля того, як припиняється дiя розтягу вального зусилля. Еластичнiсть визначають так: шматочок клейковини трьома пальцями обох рук розтягують над лiнiйкою з мiлiметровими подiлками приблизно на 2 см І вiдпускають /або шматочок клейковини стискають великим І вказiвним пальцями/. За тим, як швидко вiдновлюється початкова довжина або форма кульки, визначають еластичнiсть клейковини. Розрiзняють еластичнiсть добру, коли довжина або форма кульки пiсля зняття зусилля майже повнiстю поступово вiдновлюється, незадовiльну, коли кулька зовсiм не вiдновлює своєї початкової форми, i задовiльну, коли клейковина займає промiжне положення.

Залежно вiд еластичностi i розтяжностi клейковину подiляють на три групи:

І група – клейковина з доброю еластичнiстю i довга або середня зо розтяжнiстю;

ІІ група – клейковина з доброю еластичнiстю, коротка за розтяжнiстю, а також iз задовiльною еластичнiстю, коротка, середня або довга за розтяжнiстю;

ІІІ група – клейковина мало еластична, сильно тягнеться, провис при розтягуваннi, рветься пiд дiєю власної маси.

ВИЗНАЧЕННЯ КРОХМАЛЮ ВРОСЛИНАХ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Крохмаль /С₆ Н₁₀ О₅ / - це основний запасний полiсахариди, який мiститься у бiльшостi рослин у виглядi зерен дiаметром 0,002 –15 мм. Вiн завжди знаходиться в зелених листках /0,3-2,0% /,частково використовується на побудову нових клiтин i тканин, проте основна його маса вiдкладається в запасну злакових /50-80%/ i бульбах картоплi /11-30% .

У насiннi пшеницi вмiст крохмалю на суху масу становить 60 - 70 %, кукурудзи , рису .

Крохмаль складається iз двох полiсахаридiв – амiлози та амiлопектину, якi вiдрiзняються хiмiчними i фiзичними властивостями. Крохмаль мiстить 15 -25% амiлози i амiлопектину. Амiлоза розчиняється уводi без утворення клейстеру i дає з йодом сине забарвлення. Амiлопектин з гарячою водою утворює клейстер, а в присутностi йоду забарвлюється в фiолетовий колiр.

Крохмаль має широке застосування. Це основний продукт харчування людини, корм для тварин i технiчна сировина. Кiлькiсть крохмалю в рослинах значною мiрою залежить вiд умов вирощування то удобрення.

ПРИНЦИП МЕТОДУ.

Поляриметричний метод визначення крохмалю за Еверсом ґрунтується на його гiдролiзi – перетвореннi в глюкозу з послiдуючим визначенням на поляриметрi або цукру. На крохмале-патокових заводах при прийомi картоплi найчастiше застосовують метод визначення крохмалю в бульбах за їх питомою масою, який досить простий, хоча недуже точний.

Мiж питомою масою i вмiстом крохмалю в картоплi знайдена певна залежнiсть. Для цiєї мети є вага Реймана i Парова.

Десятинна вага Реймана має короткi плечi , до одного з них пiдвiшенi двi/ одна пiд другою/ металевi /дротянi/ корзини, а до другого пiдвiшена чашка для гир. Терези закрiпленi на бочцi, наповненiй водою. Нижня корзина опускається у воду i терези зрiвноважуються пересуванням по плечу вантажу.

ХІД РОБОТИ.

1. у верхню корзину покласти вiдмитi вiд землi сухi бульби картоплi i вiдважити 5 кг.

2. Вiдважену картоплю з верхньої корзини висипати в нижню /опущену в воду/i ще раз зважити.

3. Картопля втрачає в своїй масi стiльки важить витiснена нею вода.

4. Якщо позначити через а –масу картоплi у водi, то питома маса ІІ буде дорiвнювати:

5/(5-а)

табл. 4 знаходять вмiст сухої речовини i крохмалю в картоплi. Можна користуватись ще бiльш простою табл. 5

Вода, в яку занурюється картопля, мусить бути чистою i мати температуру 17-18⁰ С .

В посудину наливають води стiльки, щоб рiвень ІІ торкався Істрiя стержня, І кг вимитих сухих бульб картоплi, доливають його злитою цилiндр водою до тих пiр, доки рiвень води знову не торкнеться острiя стержня. Вода, яка залишилася, замiшується картоплею i об’єм її дорiвнює об’єму взятої наважки картоплi. Знаючи об’єм цiєї води /приймаючи до уваги, що маса 1мл води дорiвнює 1г/, визначаємо питому масу взятої картоплi:

Питома маса,г/см³ = маса сухої картоплi, г / об’єм залишку води цилiндрi, мл

який дорiвнює приблизно 1,5% .

ВИЗНАЧЕННЯ АСКОРБІНОВОЇ КИСЛОТИ.

/вiтамiну “С”/ за методом І. К. Мурр

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ . Аскорбiнова кислота має важливе значення для органiзму людини, приймає участь в окислювально-вiдновних реакцiях, Нестача ІІ в продуктах харчування людини є причиною ряду захворювань. Встановлено, що реакцiя нiтоозування в органiзмi людини пригнiчується аскорбiновою кислотою, вона має захисну дiю проти утворення деяких рiзновидностей раку. Постiйне вживання вiтамiну С може перешкодити утворенню кону ерогенних нiтрозамiнiв.

Аскорбiнова кислота в особливо великих кiлькостях мiститься в свiжих ягодах, плодах /шипшини, чорнiй смородинi, апельсинi, лимонi /i овочах /капустi, салатi, петрушцi, селерi/.

Вiтамiн С розчинний у водi i дуже чутливий до кисню повiтря i нагрiвання, бiльш стiйкий до руйнування в кислому середовищi.

Визначення вмiсту аскорбiнової кислоти в плодах i овочах має велике значення для характеристики їх харчової цiнностi.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод базується на здатностi аскорбiнової кислоти вiдновлювати в кислому середовищi iндикатор синього кольору /2,6 дiхлорфенолiндофенол/ в сполуку, яка має рожевий колiр.

Середню пробу /плодiв, качанiв, бульб тощо/ подрiбнюють на пластмасовi терцi або ножем з нержавiючої сталi, тому що в присутностi залiза вiтамiн руйнується, в фарфоровiй чашцi.

4. Визначення крохмального числа за питомою масою.

Питома вага Суха речовина, % Крохмальне число

1,0606

1,0616

1,0650

1,0661

1,0672

1,0684

1,0718

1,0753

1,0764

1,0776

1,0778

1,0811

1,0822

1,0834

1,0870

1,0881

1,0917

1,0929

1,0941

1,0977

1,0989

1,1001

1,1013

1,1025

1,1038

1,1050

1,1062

1,1074

1,1084

15,500

15,748

15,948

16,219

16,711

16,947

17,204

17,439

17,931

18,188

18,916

19,172

19,408

19,921

20,157

20,670

20,927

21,184

21,676

22,447

22,703

22,960

23,217

23,474

23,987

24,244

24,501

25,036

25,293

25,549

9,700

9,996

10,232

10,468

10,724

10,959

11,195

11,944

12,179

12,436

12,928

13,420

13,656

13,913

14,169

14,405

14,662

14,918

15,175

16,181

16,438

16,605

16,951

17,208

17,465

17,722

17,979

18,492

18,746

19,027

19,284

19,541

20,054

5.

Суха речовина, %

290

295

300

305

310

315

320

325

330

335

340

345

350

355

360

365

370

375

380

385

390

395

400

405

410

415

420

425

430

435

440

445

450

455

460

465

470

475

480

485

490

495

500

505

510

515

520

525

530

535

540

545

550

555

560

565

570

575

580

585

15,75

16,00

16,25

16,50

16,75

17,00

17,25

17,50

17,75

18,00

18,25

18,50

18,75

19,00

19,25

19,50

19,75

20,00

20,25

20,50

20,75

21,00

21,25

21,50

21,75

22,00

22,25

22,50

22,75

23,00

23,25

23,50

23,75

24,00

24,25

24,50

24,75

25,00

25,25

25,50

25,75

26,00

26,25

26,50

26,75

27,00

27,25

27,50

27,75

28,00

28,25

28,50

28,75

29,00

29,25

29,50

29,75

30,00

30,25

30,50

9,5

9,7

10,0

10,2

10,5

10,7

10,9

11,1

11,4

11,6

11,9

12,0

12,2

12,5

12,7

13,0

13,3

13,50

13,7

14,0

14,2

14,4

14,6

14,9

15,2

15,4

15,7

15,9

16,2

16,4

16,7

16,9

17,1

17,3

17,6

17,8

18,1

18,4

18,6

18,9

19,2

19,3

19,6

19,8

20,0

20,4

20,7

20,9

21,2

21,4

21,6

21,9

22,2

22,4

22,7

23,0

23,2

23,4

23,7

24,0

ВИЗНАЧЕННЯ НІТРАТІВ В РОСЛИНАХ ЗА ДОПОМОГОЮ

ІОН – СЕЛЕКТИВНОГО ЕЛЕКТРОДУ.

нiтрати у високiй концентрацiї в синтезi бiлкових речовин. Тому надлишок нiтратiв в рослинницькiй продукцiї призводить до марної витрати азоту i крiм того, може бути причиною отруєння людей, тварин.

Метод ґрунтується на витiсненнi нiтратiв iз рослинницької продукцiї /овочiв, плодiв, кормiв/ І%4 , для сухого І : 100 i вимiрюваннi активностi нiтрат iона в одержуванiй суспензiї за допомогою iоноселекивного електроду.

ХІД РОБТИ. 2 см ножицями. Плоди i коренеплоди повиннi бути вiдмитi вiд землi, осушенi фiльтрованим папером i подрiбненi на терцi. Потiм наважку масою 12,5 г вмiщують у посудину гомогенiзатора, наливають 5 0 мл І% -го розвину алюмокалiеваого галуну i гомогенiзують протягом І хв., при 6000 обертах. За вiдсутностi гомогенiзатора наважку масою 12, 5 г розтирають у ступцi з прожареним пiском або битим склом до однорiдної маси, переносять у технологiчнi мiсткостi за допомогою 50 мл І% -го розчину алюмокалiєвого галуну i перемiшують на ротаторi протягом 30 хв., так же роблять з подрiбненою масою сухого корму або сухого рослинного матерiалу, але без попереднього розтирання з пiском або склом. Наважка проби складає 0,5 г.

В одержанiй суспензiї, а також в контрольних /стандартних/ розчинах К%О₃ -. 10^-2 м/л, 10^-4 м/л вимiрюють активнiсть нiтрат iону. Вмiст %О₃ в зразках розраховують, виходячи з одержаної величини концентрацiї /С/%О_3- з врахуванням взятої наважки i розбавлення.

Результати переводять в мг/кг сирої речовини або в % на суху речовину.

І. N-NО₃ ^- мг / кг сирої речовини.

Х = (СN-NО₃ *14*50*1000*1000) / 1000*12,5 =СN-NО₃ ; 14 ; 10³ ; 4,

де Х – вмiст % - %О₃ ^- , мг/ кг;

14 – атомна маса азоту;

10³ -коефiцiент, який враховує вiдношення наважки до екстрагую чого розчину i переведення г в м;

СN-NО₃ ^-

2. N -NО₃ ^- сухої речовини.

Х = (СN-NО₃ *14*50*1000*1000) / 1000*12,5

4 , 427 .

нiтратiв. Г гранична допустима концентрацiя / ГДК / нiтратiв в овочах i кормах наведена в табл. , додатку.

АЗОТОМ, ФОСФОРОМ І КАЛІЕМ / тканинна дiагностика /.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ забезпеченостi сiльськогосподарських культур поживними речовинами i прийняти необхiднi заходи для виправлення їх недолiкiв. Важливе практичне значення методи тканинної дiагностики мають при пiдживленнi озимих культур, в плодiвництвi, овочiвництвi, особливо в закритому Грунi, де можливе коректування живлення культур протягом вегетацiї шляхом проведення пiдживлення вiдповiдними видами добрив.

Визначення вмiсту в соцi або на зрiзах рослин нiтратiв, мiнерального фосфору i калiю ґрунтується на використаннi кольорових реакцiй. Іони N О₃ ^- , Н₂ РО₄ -i К⁺ дають з певними реактивами забарвленi розчини або осади. Одержане забарвлення порiвнюється з наявною кольоровою шкалою, в вмiст мiнеральних сполук азоту, фосфору i калiю оцiнюється за системою балiв або виражається у вiдсотках на сиру масу рослин.

Аналiз проводять на зрiзах любих частин рослин, причому слiд мати на увазi, що найбiльше неорганiчних сполук знаходиться в тих органах, якi багатi судинно - провiдною системою, тобто в стеблах i черешках листкiв.

В нижнiх ярусах рослин їх бiльше, нiж у верхнiх. Молодi рослини мiстять бiльш нiж дорослi, а такi сполуки як нiтрати у фазi цвiтiння майже зникають в тканинах добре забезпеченої рослини.

Всi визначення проводять на грубих лозових зрiзах

ВИЗНАЧЕННЯ НІТРАТІВ. На предметне скло кладуть з промiжками в 1 – 2 см зрiзи певної частини рослин. Потiм на кожний наносять по І краплi І% - нього розчину дифенiламiну i слiдкують за появою синього забарвлення, порiвнюють з кольоровою шкалою.

6. Шкала потреби рослин в азотних добривах

Бал. Вмiст нiтратiв

1. Блiдо-блакитне, дуже швидко настає обвуглення низький

2. Сине, поступово зникає середнiй

3.
Темно-синє або темно-фiолетове, швидко настає,

стiйке
високий

ВИЗНАЧЕННЯ ФОСФОРУ. Листки фiльтрувального паперу нарiзають розмiром 2 см² на плями соку i окремо на тканину зрiзу послiдовно наносять по однiй краплi розчину бензидину i оцтовокислого натрiю. При наявностi фосфатiв в рослинi на паперi з’являється сине забарвлення. Інтенсивнiсть забарвлення порiвнюють з показниками шкали для визначення фосфатiв.

7. Шкала потреби рослин в фосфорних добривах .

Бал Вiзуальнi ознаки забарвлення зрiзу Вмiст фосфатiв

1. Сiро-блакитне, пучки темнi

2. Свiтло-сине, пучки синi середнiй

3. Темно-сине, судиннi пучки синьо-чорнi високий

ВИЗНАЧВВЕННЯ КОЛІІЮ: усередину фiльтрувального паперу розмiром бiля 2² кладуть зрiз рослин, потiм притискають скляною паличкою i перемiшують зрiз в бiк вiд плями витисненого соку. На пляму та зрiз послiдовно наносять по однiй краплi 5% нього розчину кобальт нiтриту натрiю / дають можливiсть утворитися осаду/, через одну хвилину – 1 – 2 краплi соляної кислоти i перемiшують вмiст скляною лопаточкою. Через 3-5 хв. , порiвнюють iнтенсивнiсть забарвлення з кольоровою шкалю для визначення калiю.

8. Шкала погреби рослин в калiї .

Бал Вiзуальнi ознаки забарвлення зрiзу Вмiст калiю

1. Блiдо-рожеве низький

2. середнiй

3. Жовто-оранжеве високий

iнструменти, хiмреактиви, шкали кольорових стандартiв для визначення поживних речовин та iнше.

1. 10 ВИЗНАЧВВЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ І ДОЗА

АЗОТУ В ПІДЖИВЛЕНІ ОЗИМИХ З ВИКОРИСТАННЯМ

ПРИЛНЦИП МЕТОДУ. Доцiльнiсть проведення i дозу пiдживлення встановлюють на основi визначення нiтратного азоту в рослинах. Кiлькiсть нiтратiв в соцi зрiзу стебел рослин встановлюється за методом В. В. Церлiнг / реакцiя з розчином дифенiламiнi в сiрчанiй кислотi /або за допомогою iндикаторного паперу “Індом”. Дiагностика проводиться безпосередньо в полi в слiдуючи фази: кущiння, вихiд у трубку, колосiння, цвiтiння.

Проби рослин у виробничих умовах вiдбираються з дiлянок, розмiри яких визначаються природними i господарськими умовами зони, строкатiстю ґрунтового покриву, удобренiстю поля. З високопродуктивних полiв при вирiвняному стеблостої оди6н зразок береться приблизно з 10 га. В умовах зрошеного землеробства з рослин або iндикаторних листкiв. Всi рослиннi проби вiдбираються в ранковi часи /8-11 год /, але не пiсля дощу. Потiм з них формується середнiй зразок з 20 типових стебел. Лезом або скальпелем на предметне скло вирiзається 5 мм частина стебла / в кущiннi – безпосередньо над вузлом кущiння, при виходi у трубку, колосiннi, цвiтiннi – вiдповiдно в 1,2 та 3 – му мiжвузлях /. На зрiз пiпеткою /не торкаючись носиком пiпетки зрiзу/ наносять тiльки краплю реактиву, накривають другим предметним склом i здавлюють скло пальцями. За забарвленням, яке утворилося, встановлюють бал забезпеченостi рослин азотом. Розраховують середнiй бал для дiлянки.

20 типових стебел 107 зрiзiв – 2 бали. 3 зрiзи –3 бали.

Середньозважений бал забезпеченостi азотом дорiвнює:

(10*І+7)*(2+3*3) / 20 = 1 ,6

За середнiм балом, користуючись таб. 9 встановлюють необхiдну дозу азоту.

9. Дози азоту в пiдживлення

Середнiй бал поля Доза азоту, кг/га д. р.

До 1,8 60

1,9 – 2,5 30

2,5

При визначеннi нiтратного азоту з використанням iндикаторного паперу “Індом” пробу рослин описаним способом. Скальпелем або лезом розрiзують стебло поперек на вiдповiднiй частинi. Надавивши пальцем /або пiнцетом/ стебло вище зрiзу, прокладають зрiз до диску iндикаторного паперу. Забарвлення, яке появилось на паперi, порiвнюють з шкалою i встановлюють бал забезпеченостi рослин азотом. Розраховують середнiй бал для дiлянки, яка обстежується, i за таблицею визначають доцiльнiсть проведення пiдживлення i дозу азоту.

2. АНАЛІЗ ГРУНТУ.

Агрохiмiчний аналiз ґрунту проводиться з метою :

- оцiнки рiвня родючостi ґрунту для встановлення забезпеченостi сiльськогосподарських культур доступними формами елементiв живлення i потреби у використаннi добрив:

- визначеним агрохiмiчних властивостей, що виявляють на взаємодiї мiнеральних добрив з ґрунтом i дозволяють робити висновок про необхiднiсть хiмiчної мелiорацiї , про строки внесення добрив поглинальна та буферна здатнiсть, реакцiя ґрунту, ступiнь кислотностi або лужностi, ступiнь i характер засолення та iн. ;

- контролю за змiною вмiсту в ґрунтi поживних речовин i їх доступностi рослинам залежним вiд прийомiв технологiї використання добрив i засобiв хiмiчної мелiорацiї;

- дослiдження процесiв взаємодiї добрив з ґрунтом, а також для оцiнки балансу поживних речовин в землеробствi.

Для агрохiмiчної оцiнки земель i контролю за змiною актуальної родючостi ґрунту науково-виробничими пiдроздiлами агро хiмслужби по договорах з сiльськогосподарськими пiдприємствами , фермерськими господарствами, проводиться агрохiмiчне обстеження ґрунтiв. Результати обстеження використовуються для розробки рекомендацiй i проектно - кошторисної документацiї про використання добрив i хiмiчних мелiорантiв в господарствах всiх рiвнем.

Агрохiмiчне обстеження проводять на всiх типа сiльськогосподарських угiдь з перiодичнiстю в 5 рокiв. Елементарний у часток для середнього зразку ґрунту на Полiссi складає 5 га, в лiсостепу 10 га. На зрошуваних дiлянках один змiшаний зразок вiдбирають з 1 – 5 га.

Для забезпечення якостi агрохiмiчного обстеження необхiдно правильно вiдiбрати ґрунтовий зразок в полi.

2. 1 ВІДБІР ЗРАЗКІВ ГРУНТУ ТА ПІДГОТОВКА ЇХ ДО АНАЛІЗУ.

Вiдбiр зразкiв ґрунту:

дуже важливий момент в агрохiмiчних дослiдженнях. Якщо зразки вiдiбранi неправильно то результати аналiз не вiдображатимуть природних властивостей ґрунт i будуть не правильними.

Зразки ґрунту вiдбирають на глибину одного i пiдорного шарiв.

20 iндивiдуальних проб, взятих за допомогою бура. Для цього бур ставлять вертикально до поверхнi ґрунту, ступнею натискають на педаль i занурюють у ґрунт на глибину орного шару. Пробу пересипають у пронумерований мiшок, куди засипають усi iндивiдуальнi проби. Таким чином нарають змiшаний зразок масою 0,3 –0,5 кг. Зверху кладуть етикетку, на якiй простим олiвцем записують назву господарства, номер зразка i номер поля, дату i глибину вiдбору зразка, прiзвище виконавця. Такий самий запис роблять одночасно в польовому журналi, де додатково записують: тип ґрунту, рельєф, стан розвитку культурних рослин i ступiнь їх забур’яненостi. На картi ґрунтiв господарства ставлять номер змiшаного зразка i обводять олiвцем елементарну дiлянку, з якої його взято. Необхiдно, щоб кожна ґрунтова вiдмiна, яка видiлена на картi ґрунтiв господарства. Була охарактеризована окремими змiшаними зразками. Розмiщення точок для вiдбирання iндивiдуальних проб залежить вiд конфiгурацiї поля, Якщо воно довге i вузьке, то їх зручно вiдбирати по серединi полi через певнi промiжки; якщо форма поля близька до квадрата, то iндивiдуальнi проби беруть по дiагоналях або в шаховому порядку. Вiдбираючи зразки, слiд уникати нехарактерних для дiлянки мiсць/ блюдець, горбiв та iн./. Вiдiбранi змiшанi зразки ґрунту вiдправляють.

ВІДБІР ПРОБИ ГРУНТУ ДЛЯ АНАЛІЗВ В ЛАБОТАТОРІЇ.

До лабораторiї зразки ґрунту надходять висушенi до повiтряно-сухого стану, подрiбненi i просiянi крiзь сито з круглими отворами дiаметром І мм. Якщо зразки надходять у спецiальних коробочках, то перед тим, як взяти грунит на аналiз, його перемiшують ложкою або шпателем на всю глибину коробочки. Пробу ґрунту для аналiзу вiдбирають ложкою або шпателем не менш, як з п’яти рiзних мiсць.

2 . 2 ВИЗНАЧЕННЯ РОТРЕБИ ГРУНИУ У ВАПНУВАННІ,

ВСТАНОВЛЕЛННЛЯ І РОЗНАХУНКИ ДОЗИ ВАПНА.

направленiсть хiмiчних та бiологiчних процесiв, якi проходять в ґрунтi. Вапнування ґрунту це захiд, який потребує значних затрат коштiв. Тому, перед тим як проводити вапнування, потрiбна переконатись в його необхiдностi. Останнє може бути точно встановлено лише за даними визначення кислотностi ґрунту та насиченостi його основами з врахуванням особливостей культур, що вирощуються.

Показник активностi iонiв водню умовно позначений символом РН, становить собою вiд’ємний десятинний логарифм активностi цих iонiв, тобто РН = . Символ РН дозволяє виразити актив iонiв водню в межах 10⁰ ¹⁴ .

Розрiзняють два види кислотностi : групу актуальну /активну/ i потенцiальну /приховану/.

Актуальна кислотнiсть обумовлюється концентрацiєю вiльних iонiв водню в ґрунтовому розчинi. Вона визначається у водiй витяжцi з ґрунту i вимiрюється в одиницях РН /РН Н₂ 0/. Актуальна кислотнiсть коливається в межах вiд 3 до 8,5 РН. Ця величина нестiйка, вона сильно змiнюється протягом вегетацiйного перiоду. На основi визначення актуальної кислотностi не можна робити висновки що до потреб ґрунту у вапнуваннi i, тим бiльше що до кiлькостi вапна, яка необхiдна для вапнування.

У зв’язку з вище сказаним, для визначення потреби у вапнуваннi ґрунту використовують данi не актуальної, а обмiнної кислотностi, яка є однiєю iз форм потенцiальної кислотностi ґрунту.

Потенцiальна кислотнiсть обумовлюється iонами водню i алюмiнiю, знаходяться в ґрунтовому вбирному комплексi. Вона подiляється на обмiнну та гiдролiтичну. Обмiнна кислотнiсть ґрунту обумовлюється бiльш рухомою частиною iонiв водню i алюмiнiю, яка може бути витiснена з ґрунтового вбирного комплексу катiонами нейтральної солi хлористого калiю.

₃ _а /.

Кислотнiсть ґрунту може визначатись слiдуючи ми методами:

1. Шляхом визначення величини РН водної /актуальна кислотнiсть /або сольової / обмiнна кислотнiсть \ витяжок.

2. Шляхом титрування сольової витяжки з фрунту лугом.

Визначення РН сольової витяжки потенцiометричним метолом. /обмiнна кислотнiсть/

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ . За показниками РН сольової витяжки визначають ступiнь кислотностi ґрунту, що дає можливiсть робити висновок про потребу ґрунту у вапнуваннi та вибору форм добрив.

Вапнування потребують сильно кислi та кислi ґрунти. На кислих ґрунтах не бажано вносити фiзiологiчно кислi добрива. Найчастiше рН вимiряють за допомогою приладiв РН – метрiв.

ПРНЦИП МЕТОДУ . Метод базується на витiсненнi обмiнних iонiв нормальним розчином КСІ/РН=5. 5-6,0/ при спiввiдношеннi ґрунту до розчину І:2,5 для торф’яних з наступним вимiрюванням активностi iонiв водню потенцiометричним методом.

. Наважку ґрунту 10 г помiщають у стаканчик i приливають25 мл 1,он розчину КСІ, збовтують 3хв. Потiм, не збовтуючи

розчину занурюють у нього електроди i за допомогою РН- метра визначають величину РН сольової витяжки.

Для визначення кислотностi торфу iз середньої проби беруть 2 г повiтряно - сухого торфу або вiдповiдну цiєї наважцi кiлькiсть сирого торфу, помiщають в пляшку на 200 мл, заливають 50 хв. , І,ОН КСІ, закривають пробкою i збовтують на ротаторi 30 хв. , пiсля чого визначають кислотнiсть на потенцiометрi.

РН- метр пiдготовляють до роботи згiдно з iнструкцiєю. Настроюють РН- метр за допомогою буферних розчинiв з рН, що дорiвнюють 4,01; 6. 86; 9, 18

Щоб встановити ступiнь кислотностi ґрунту, користуються даними табл.

10. Групування ґрунтiв за ступенем кислотностi

Колiр забарвлення Ґрунти мiнеральнi Ґрунти торфяноболотнi
Гiдролiтична

кислотнiсть,

мг. екв. 100 г.

РН

КСІ

Ступiнь

кислотностi

РН

КСІ

кислотностi

1 рожевий до 4,1
Дуже сильно

кислi
до 2,0

2 оранжевий 4,1 – 4,5 Сильно кислi До 4,5
Сильно

кислi

3 жовтий
Середньо

кислi

4,6-

5,5
кислi

4 зелений 5,1 – 5,5 Слабо кислi
5,6-

6,5
Слабо-кислi 4,1 – 5,0

5 блакитний 5,6 – 6,0
Близькi до нейтраль

ної

6,6-

7,0
Нейтральнi 5,1 – 6,0

6а синiй
Нейтрал

льнi
7 Лужнi 6

6б сiрий 6,6 – 7,0 -“-

6в фiолетовий 7,0 -“-

Найбiльш сприятливим середовищем для розвитку сiльськогосподарських рослин є слабко кисла ,нейтральна або слабо лужна реакцiя / табл.. ІІ/.

П. О оптимальнi значення рН Н₂

Рослини Оптимальнi значення РН Рослини Оптимальнi значення РН

Озима пшениця 6,3 – 7,6 5,0 – 5,5

Ярова пшениця 6,0 – 7,5 Льон-довгунець 5,5 – 6,5

Озиме жито 5,0 – 7,7 Цукровi буряки 7,0 – 8,0

Ячмiнь 6,0 – 7,0

Овес Люцерна 7,8 – 8,0

Кукурудза 6,0 – 7,0 Люпин 4,5 – 6,0

Гречка 4,7 – 7,5 Горох 6,0 – 7,0

Найбiльш поширений в свiтовiй практицi сiльського господарства спосiб визначення доз вапна за показником рН сольової витяжки з врахуванням механiчного / складу ґрунту /тобл. І2/.

12. Приблизнi дози С_а сО₃ т/га залежно вiд рН КСІ /вiдповiдають ¾ дози. що встановлено за гiдролiтичної кислотностi

Механiчний склад ґрунту рН сольової витяжки

4,5 4,6 4,8 5,0 5,2

Супiщанi ґрунти i легкi суглинки 4,0 3,5 3,0 2,5 2,0 2,0

6,0 5,5 5,0 4,5 4,0 3,5

наявностi в сiвозмiнах таких культур, як цукровi буряки або люцерна, вапнувати потрiбно навiть ґрунти реакцiєю, близькою до нейтральної. Якщо в сiвозмiнi є картопля, льон-довгунець, а ґрунти легкого механiчного /складу, то дози вапна не повиннi бути високими / бiльше ¾ за гiдролiтичною кислотнiстю/, тому що цi культури реагують на них вiд’ємно.

Групування ґрунтiв за показником гiдролiтичної кислотностi, рекомендоване хiмiзацiї, наведено в табл.. 10.

Розрахунок дози вапна за величиною гiдролiтичної кислотностi, проводиться за формулою.

Х = (Нг*50*3000000*10) / 1000000000 , де

Х – доза 10о0 % СаСО₃ , т/га;

3000000 – маса орного шару глибиною 20 см з площi І га, кг;

10 – коефiцiєнт для перерахунку 100 г в І кг;

_а СО₃ в І т.

Пiсля проведення всiх арифметичних дiй знаходила, що Х- доза С_а СО₃ , т/га = Н 15: /формула вiрна тiльки при щiльностi будови ґрунту в орному шарi 1, 5 г/см³ /. Наторфяно-болотних ґрунтах рекомендуєтеся слiдуючи орiєнтовнi дози вапна т/га С_а СО₃ :

верховi торфи середньо розкладеним торфом – 6 8 ;

низиннi збiдненi торфи з потужним шаром сфагнум 5 6 ;

низиннi з слабко розвиненими сфагнумам І рН КСІ менше 4. 8 –3-4;

Торф’янi ґрунти низинних болiт з рН сольової витяжки 4, 8 i бiльше вапнування не потребують.

ВИЗНАЧВЕННЯ ЛУЖНОГІДРОЛІЗОВАНОГО АЗОТУ В

ГРУНТІ ЗА МЕТОДОМ КОТНФІЛДА

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Кiлькiсть азоту, визначена за методом Корнфiлда, характеризує ступiнь окультуреностi ґрунтiв, а також ступiнь забезпеченостi азотом а скiльки вмiст його в основних типах ґрунтiв має тiсну кореляцiйну залежнiсть мiж вмiстом гумусу, загальним вмiстом азоту та нiтрифiкицiйною здатнiстю ґрунту.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. _а ^о С в чашцi Конвея з прошлiфованою кришкою протягом двох дiб. Це умовно iмiтує процес окислення i розчинення кореневою системою рослин ризосферної мiкрофлори. Внаслiдок цього азот обмiнного амонiю, вiльного i ввiбраного амiаку, амiдiв, частково моно амiнокислот, амiносахарiв /глюкозоамiни, галакиозоамiни/ та деяких iнших сполук видiляється з ґрунту у виглядi №Н₃ , який завдяки дифузiї потрапляє у внутрiшнє вiддiлення чашки i поглинається розчином Н ₃ ВО₃ .

З NН₃ + Н₃ ВО₃ = /NН₄ /₃ ВО₃

Пiсля закiнчення гiдролiзу амiак кiлькiсно визначають титруванням 0, 1 н розчинам Н₂ sО₄ .

2 (NН₄ ) ₃ ВО₃ + 3Н₂ SО₄ = 3 (NН₄ )₂ S₄ + 2Н₃ ВО₃

кiлькiсть нiтратiв , цей метод дає менш високу кореляцiю з урожаєм рослин.

ХІД РОБОТИ. 2 г ґрунту вмiщують в одне iз зовнiшнiх вiддiлень чашки Конвея, у внутрiшню частину наливають 2 мл 2% розчину борної кислоти i добавляють 2 краплi iндикатора Гроака. Потiм у зовнiшню частину чашки приливають 5 мл 1,0н розчину №_а ОН, не допускаючи змочування грунту. Для цтого чашку слiд тримати злегка нахиленою до перегородки. Не змiнюючи положення, чашку накривають кришкою. Обережними коловими рухами чашки протягом І хв.. ґрунт змiшують з розчином N_а ОН. Потiм чашку ставлять у термостат при 28^о С на 48 год. Пiсля цього ІІ виймають, знiмають кришку І вiдтитровують амiак, який поглинувся борною кислотою. Титрують з мiкро бюретки 0,02 н розчином Н₂ ³⁰ ₄ до переходу зеленого забарвлення у фiолетова-червоне.

Для поправки на можливе забруднення реактивiв проводять контрольний дослiд. Все роблять так, як описано ранiше, тiльки без наважки ґрунту. Величину азоту, що визначна - контрольному зразку вiднiмають вiд даних аналiзу.

N = (У*0,28*1000) / м , де

У – кiлькiсть 0,02 н розчину Н₂ SО₄ , витраченої на титрування зв’язаного амiаку, мл;

0,28 – кiлькiсть азоту, яка вiдповiдає І мл 0, 02 н розчину Н₂ SО₄

n– маса наважки ґрунту, г.

Пiсля скорочення вмiст азоту, мг /кг грубник = кiлькiсть мл, що пiшло на титрування * 140.

Кiлькiсть лужно-гiдролiзованого азоту за Корнфiлдом становить для бiльшостi ґрунтiв 4-6%, а iнколи 8-10% загального азоту. Вiдносити всю цю кiлькiсть до засвоюваної рослинами не можна. Групування грантiв за вмiстом гiдролiзованого азоту, наведено в табл.. 13.

13.Групування ґрунтiв за вмiстом гiдролiзованого азоту, визначеного методом Корнфiлда

№ групи Ступень забезпеченостi гiдролiзованим азотом N, мг / кг ґрунту

1 Дуже низький

2 Низький 101 – 150

3 151 – 200

4 Пiдвищений 200

Рослини використовують лише частину азоту, яка вилучається, а решта становить потенцiальний запас І може бути використана ними найближчим часом.

На основi зiставлення даних врожайностi у польових умовах з результатами визначення легкогiдролiiзованого азоту за Корнфiлдом запропоновано орiєнтовнi iндекси забезпеченостi рослин азотом, мг/І кг: до 80 – висока потреба в азотних добривах ; 80 –160 – середня; 160- 200 – низька; бiльш як 200 – потреби азотних добрив немає.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУЮ. електроду. Визначення вмiсту нiтратiв в ґрунтi має значення при встановленнi дози азоту в пiдживлення сiльськогосподарських культур. Для характеристики окультуреностi ґрунту.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Також. Як i при визначення вмiсту нiтратiв в рослинних зразках, метод базується на використаннi І% -го розчину алюмокалiєвого галуну при спiввiдношення проби до екстрагенту І:2,5 i визначеннi концентрацiї нiтратiв за допомогою iоноселекитивного електроду.

ХІД РОБРТИ. Наважку ґрунту масою 20о г переносять у колбу на 10оо0 мл, приливають 50 мл І% розчину алюмокалiєвого галуну i перемiшують протягам 3 хв. Отриману масу переливають у стаканчики i визначають концентрацiю нiтрат iонiв. Перед зняттям показiв приладу при аналiзi дослiджуваних зразкiв їх потрiбно добре перемiшати, потiм занурити електроди i провести вимiрювання пiсля встановлення потенцiалу покази приладу знiмають через 30 60 с/. Пiсля кожного вимiрювання електроди промивають дистильованою водою i осушують фiльтрувальним папером.

Вмiст нiтратного азоту у пробах знаходять за калiбрувальним графiком, побудованим на мiлiметровому паперi. На осi абсцис викладають величини ре NО₃ , що вiдповiдають стандартним розчинам нiтрат калiю: 10^-1 м;10^-2 м;10^-3 ^-4 ; на осi ординат показники приладу мв.

За графiком знаходять величину ре NО₃

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ РУХОМІХ ФОРМ ФОСФОРУ І КАЛІЮ В ГРУНТІ ЗА МЕТОДОМ А. І. КИРСАНОВА.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. визначення вмiсту рухомих форм фосфору i калiю в ґрунтi має важливе значення для оцiнки рiвня забезпеченостi сiльськогосподарських культур вiдповiдними елементами живлення i визначення необхiдних доз мiнеральних добрив. Цей метод використовують для визначення рухомих форм фосфору i калiю в дерново -пiдзолистих, сiрих опiдзолених ґрунтах i вилугуваних чорноземах.

Метод ґрунтується на вилученнi рухомих форм фосфору i калiю з ґрунту 0,2 н розчином соляної кислоти при спiввiдношеннi грунт: розчин І:5, тривалiсть перемiшування суспензiї І хв., вiдстоювання – 15хв.

солей та iн). Ця частина сполук фосфору є найбiльш доступною для рослин. Визначають фосфорно-молiбденової синi, амонiю i вiдновлення комплексної фосфорно-молiбденової сполуки хлористим оловом в фосфорно - молiбденову синь. Чим бiльше в дослiджуваному розчинi мiститься фосфорної кислоти, тим вища концентрацiя сполуки, що утворилася, а отож, i iнтенсивностi забарвлення. Калiю в ґрунтах бiльше, нiж азоту i фосфору. Знаходиться вiн у виглядi рiзних мiнералiв i солей, ступiнь розчинення яких, а отже, i засвоєння рослинами не однакова. Рослинам доступний калiй. Який знаходиться в ґрунтi у водорозчинному i обмiнному станi. Малодоступний рослинам калiй мiнеральної частини ґрунту, представлений калiйновмiстними силiкатними мiнералами. А також необмiнним калiєм. Тому для характеристики забезпеченостi ґрунту калiєм, що засвоюється, прийнято визначати доступний калiй, який за умовою аналiзу є сумою водорозчинної та обмiнної форми.

Калiй вилучається з ґрунту 0,2 н розчином соляної кислоти i визначається на полум’яному фотометрi. Метод полуменевометричноговизначеннi лужних i визначення лужних i лужноземельних елементiв ґрунтується на тому, що при високiй температурi ( полум’я газового пальника /1800-2100^о /кожний елемент випускає при згораннi випромiнювання певної довжини хвилi. Інтенсивнiсть випромiнювання прямо пропорцiйна концентрацiї даного елементу в розчинi. За допомогою фотоелемента. Перетворюючого енергiю випромiнювання в електричну, можна вимiряти цю концентрацiю.

ХІД РОБОТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФОСФОРУ.

Зважують на технiчних терезах 5 г ґрунту, пропущеного через сито з отворами І мм. Переносять ґрунт в конiчну колбу на 100 мл i приливають 25 мл 0, 2 н розчину соляної кислоти. Збовтують протягом І хв., вiдстоюють 15 хв. , i фiльтрують через без зольний фiльтр. Екстрагують фосфор i калiй iз ґрунту при температурi 18-20^о С.

Для визначення фосфору вiдбирають 1-2 мл фiльтрату в мiрну колбу на 50 мл, розбавляють дистильованою водою до об’єму 30 –40 мл, приливають iз бюретки 2 мл розчину малiбденовокислого амонiю, доводять до риски i перемiшують. Потiм добавляють 3 краплi хлористого олова i знов перемiшують. Через 10 – 15 хв., колориметрують.

Одночасно проводять холосте визначення, при якому виконують всi вказанi вище операцiї про хiд аналiзу, окрiм зважування ґрунту. Розрахунки результатiв аналiзу проводяться слiдуючи формулою:

Х = (100*в*с) / н*а , де

Х –вмiст рухомого фосфору, мг/100 г ґрунту ;

В – пiдрахунок мл 0, 2н НСІ, прилитої до наважки;

А – кiлькiсть мл витяжки, взятої для колориметрування.

ВИЗНАЧЕННЯ КАЛІЮ. Витяжку, одержану при визначеннi фосфору за методом Кiрсанова, вводять в полум’я пальника i записують пiдрахунок. Знаходять вмiст за графiком. Пiдрахунок за рафiком вiдповiдає концентрацiї К₂ О в ґрунтi, мг / 100г. Групування ґрунтiв за показниками рухомих форм фосфору i калiю.. наведенi в табл.. 14- 15.

14. Групування ґрунтiв за вмiстом рухомого фосфору

№ групи
Рекомендований

колiр забарвлення

Ступiнь забезпеченостi

Рухомим фосфором
Р₂ О₅ , мг/100 г

мiнеральнi ґрунти

i торф’яники

1 Рожевий до 2,5 до 10

2 Оранжевий 2,6 – 5,0 10 – 20

3 Жовтий Середня 5,1 – 10,0 20 – 40

4 Зелений Пiдвищена 10,1- 15,0 40 – 60

5 Блакитний Висока 15,1 – 25,0 60 – 80

6 Синiй Дуже висока бiльше 25 80

15. Групування ґрунтiв за вмiстом доступного калiю

№ групи
Ступiнь забезпеченостi

К₂ О , мг/100 г

мiнеральнi ґрунти

i торф’яники

1 Дуже низька до 4,0 до 10

2 Низька

3 8,1 – 12,0

4 Пiдвищена 12,1- 17,0 25 – 35

5 Висока 17,1 – 25,0 35 – 50

6 50

2. 6 ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕЗ ПО – 137 В ГРУНТІ.

Радiоактивне забруднення природних ресурсiв територiї України , яке визнане аварiєю на Чорнобильський АЕС, диктує гостру необхiднiсть проведення комплексу робiт з оцiнки i уточнення родiоацiйної обстановки на землях, якi використовуються пiд сiльськогосподарське виробництво.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Аналiз проб ґрунту проводися на спектрометричному гама радiометрi /СГР / АМА – 03Ф, який призначений для кiлькiсного визначення iзотопiв 137 С₃ i С = 134.

СГР включає в себе: спектрометричний сцинтиляцiйний блок детектування /БД/ ,для погоджування БД АІ, джерело живлення БД.

включенi контрольнi джерела 137 С_3.

Кiлькiсний та якiсний склад радiонуклiдiв оцiнюється за допомогою мiнi ЕВМ.

ХІД РОБРТИ. Активнiсть зразка ґрунту, вiдiбраного пiдготовленого вiдповiдно вимогам, визначається шляхом вимiрювання його зовнiшнього фотонного випромiнювання за допомогою СГР i наступних розрахункiв з використанням характеристик радiоактивного розкладу нуклiда.

А =Э( ) С погл.

А = , де

- поправка на самопоглинання реєстрованого опромiнювання в зразку;

- швидкiсть пiдрахункiв СГР при реєстрацiї опромiнювання;

- чутливiсть СГР до зовнiшнього фотонного опромiнювання; стандартної форми для конкретної енергiї опромiнювання.

-

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІТТУ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ГРКНТІ МЕТОДОМ РЕНГЕНОФУЛОРЕСЦЕНТНОГО АНАЛІЗУ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. температура навколишнього повiтря, С⁰

ХІД РОБРТИ. Пробу ґрунту, яка надiйшла на аналiз, висушують до повiтряно - сухого стану при температурi 105^о Вiдбирають наважку масою не менше 25 г i подрiбнюють, використовуючи обладнання, яке не забруднює пробу /вихiд часток 71 мкВ пiсля подрiбнення повинен бути не менше 95%. Методом трикутника вiдбирають пробу i засипають в тарiлочку, яка входить в комплект розбiрної кювети, що поставляється з спектрометром, ущiльнюють за допомогою скляної пробки. Потiм знов добавляють грунт, вирiвнюють склом для формування плоскої поверхнi, яка знаходиться на рiвнi з краями тарiлочки. Останню накривають куском полiетилентерефталатної плiвки товщиною 6 мкм розмiром 30*30 см, яку натягують за допомогою алюмiнiєвого конiчного кiльця, що входить до комплекту розбiрної кювети. Пiдготовлений зразок вставляють в кювету, кювету в спектрометр i приступають до пiдготовки слiдую чого зразку. “Програмний комплекс” дозволяє вибрати режим вимiрювання, який забезпечує проведення аналiзу самих рiзних матерiалiв.

3. АНАЛІЗ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ.

Вимоги до якостi промислових мiнеральних добрив встановленi нормативно - технiчною документацiєю. Вона регламентує загальний вмiст дiючої речовини в добривах, доступнiсть фосфору в фосфорвмiстних туках, максимальний вмiст вологи i шкiдливих для рослин домiшок, гранулометричний склад добрив мiцнiсть гранул.

Для органiзацiї правильного i безпечного зберiгання i використання мiнеральних добрив необхiдно знати їх фiзичнi i фiзико-механiчнi властивостi / гiгроскопiчнiсть, злежуванiсть, гранулометричний /факцiйний/ склад, мiцнiсть гранул, вологоємнiсть, щiльнiсть, розсiюванiсть, повила змiшування добрив, технiку безпеки i охорону працi при роботi з ними.

Важливими показниками якостi вапняних матерiалiв є вмiст нейтралiзуючої речовини, вологiсть i гранулометричний склад. Поряд з промисловими вапняними добривами для вапнування широко використовуються мiсцевi матерiали, якi потребують попередньої оцiнки.

В сiльському господарствi використовують рiзноманiтнi мiсцевi органiчнi добрива. Їх удобрювальна цiннiсть залежить вiд умов накопичення /добування \ приготування i зберiгання, швидкостi їх мiнералiзацiї ґрунтi, зольностi i вмiсту зольних елементiв.

Агрохiмiчна оцiнка традицiйних форм органiчних дорив включає визначення вологостi, валового вмiсту вуглецю i азоту, зольних макрос i мiкроелементiв, амонiйного азоту. При використаннi нетрадицiйних органiчних матерiалiв /наприклад, вiдходiв мiста або промисловостi/ необхiдна бiльш докладна характеристика їх хiмiчного складу i поживної цiнностi для сiльськогосподарських культур, попереднє вивчення можливого впливу на урожай, якiсть продукцiї i властивостi ґрунту в польових умовах.

ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГИ В ДОБРВАХ.

i висушують протягом 3 год. Температура висушування повинна бути: для сечовини i складних добрив 65- 70^о С, для подвiйного суперфосфату i змiшаних добрив 75-80^о С,для суперфосфату простого, калiю хлористого, калiю сiрчанокислого, 40% калiйної солi змiшаної - 100-105^о С. Амiачну селiтру висушують протягом 2 год. , при температурi 100-105^о С. Наважку калiмагнезiї i калiйно - магнiєвого концентрату змiшують з подвiйною кiлькiстю карбонату натрiю, зверху покривають тонким шаром карбонату натрiю i знову зважують. Висушують при температурi 200 – 205^о

Вмiст води обчислюють за формулою:

Х=(а-б)*100/в, де

Х - вмiст води, %;

А – маса добрива з бюксам до висушування, г;

Б – маса добрива з бюксам пiсля висушування, г;

в – маса наважки добрива до висушування, г;

3. 1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АЗОТУ В ДОБРИВАХ

Азотнi добрива виробляють у твердому i рiдкому станi. Твердi добрива мають кристалiчну будову, бiльшiсть з них гранульованi.

₃ ), амонiйнi /NН₄ /, нiтратнi /NО₃ -/, амонiйно-нiтратнi /NО ₄ ^- / i /N О₃ -/, амiднi /NН₂ /. До амiачних добрив належать безводний i водний амiак, до амонiйних – сульфат амонiю i хлористий амонiй, до нiтратних – натрiєва селiтра, до амiачно – нiтратних – амiачна селiтра, до амiдних – сечовина, цiанамiд кальцiю.

На основi сечовини виробляють сечовину – формальдегiднi добрива. Цi добрива є повiльно дiючими.

До рiдких азотних добрив вiдносять рiдкий амiак, амiчну воду i амiакати, плав.

При правильному застосуванню азотних добрив амонiйний, амiачний амiдний азот поглинається грунтом, рослинами i мiкроорганiзмами. Нiтратний азот добре поглинається рослинами i мiкроорганiзмами. Пiд впливом мiкробiологiчних процесiв амонiйний азот може перетворитися в нiтратний, газоподiбнi сполуки, якi можуть втрачатися з грунту в значних кiлькостях.

Нiтратний азот мiститься в грунтовому розчинi, що зумовлює його велику рухомiсть. Завдяки цьому нiтрати можуть вимиватись з орного грунту.

В той же час мiкроорганiзми можуть перетворювати нiтратний азот в газоподiбнi сполуки, що призводить до значних його втрат.

В мiачно-нiтратних добривах вмiст азоту визначають формальдегiдним методом i методом Едварда i титриметричним методом, в амонiйних - формальдегiдним i хлорамiновим методами, а також потенцiометричним iз застосуванням iоноселективних електродiв, в амiачних – титриметричним, в амiдних – формальдегiдним, спектрофотометричним, гiпохлоритним, у вуглеамiкатах – формальдегiдним, дистиляцiйним методом, в сечовино- формальдегiдних – методом Кельдаля.

селiтрi – 34,0 – 34,8, в сечовинi /карбамiдi/ -46,0 46,3, в цiанамiдi кальцiю – 19,0 –21,0, в амiак атах – 30, 50,0. У сечовино- формальдегiдних добривах вмiст водорозчинного азоту становить 5,4 – 7,2 загального – 31,9-37,0.

3. 2. 1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АМІАЧНОГО АЗОТУ В ДОБРИВАХ ФОРМАЛЬДЕГІДНИМ МЕТОДОМ

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Визначення азоту в добривах необхiдно для розрахунку дози внесення добрива, а також для оцiнки їх якостi.

Метод рекомендується для визначення азоту в добривах, якi мiстять амонiй, крiм фосфорних.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод ґрунтується на взаємодiї амонiю з формальдегiдом, в наслiдок чого утворюється гексаметилентетрамiн i мiнеральна кислота в еквiвалентнiй кiлькостi амонiйному азоту:

2(NH₄ )₂ SO₄ – 6HCOOH = (CH₂ )₆ N₄₂ SO₄ + 6H₂ O

H₂ SO₄ + 2NaOH = Na₂ SO₄ + H₂ O

ХІД РОБОТИ. 2-5 г добрив (2 г для амiачної селiтри, 5 г – для iнших), зважених з похибкою не бiльше як 0,001 г на мл води, потiм переливають в мiрну колбу на 250 мл, доводять водою до риски i ретельно перемiшують. Якщо одержали каламутний розчин, його фiльтрують. 25 мл одержаного фiльтрату переносять пiпеткою в конiчну колбу 250 мл, приливають 3 краплi фенолфталеїну i нейтралiзують, добавляючи з бюретки 0,1н розчин NaOH, до змiни забарвлення iндикатора з безбарвного на блiдо-рожевий. В iншу колбу мiсткiстю 250 мл вливають 25 мл формальдегiду (25% розчин). Кислий розчин формалiну нейтралiзують 0,1н розчином NaOH за наявностi 2-3 крапель фенолфталеїну також до появи блiдо-рожевого забарвлення. Нейтралiзуючи розчин добрива i формалiну, не можна допускати залишки лугу для нейтралiзацiї їхньої кислотностi.

стiйкого (протягом 1 хв) блiдо-рожевого забарвлення. За бюреткою вiдраховують об’єм NaOH, витраченого на нейтралiзацiю кислоти, що утворилася пiсля промивання розчину формалiну до розчину добрива.

Вмiст азоту в добривi розраховують за формулою:

Х=а*К*0,0014*100/Н, де

Х – вмiст азоту, %;

А – кiлькiсть мл 0,1 NaOH, витраченого на титрування, мл;

К – поправка до титру лугу;

0,0014 – кiлькiсть азоту, яка вiдповiдає 1 мл 0,1н NaOH, г;

Цим методом можна визначити азот i в амiачнiй селiтрi, в якiй вмiст амонiйного та нiтратного азоту складає по 50%. Для визначення загального вмiсту азоту в амiачнiй селiтрi вмiст амонiйного азоту подвоюють.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Азот в амiачнiй водi на 60% знаходиться у виглядi газу амiаку, який легко може втрачатися при неправильному зберiганнi. Тому визначення азоту в амiачнiй водi повинно проводитися перед кожним ІІ внесенням в грунт для розрахунку необхiдної дози.

Стандартом передбачається метод титрування.

Визначення азоту методом титрування

В колбу ємнiстю 250 мл приливають iз бюретки 40 мл 1, 0н Н₂ SO₄ _, добавляють 2 – 3 краплi метилового червоного i туди ж вливають 2мл амiачної води. Вмiст колби титрують 1,0н NaOH до появи злотисто – жовтого забарвлення.

Х=(40* К₁ ) - (а* К₂ ) *0,01703*0,82*100/2, де

Х – вмiст азоту, %;

А – кiлькiсть NaOH, витраченого на титрування, мл;

К₁

К₂ – поправка до титру лугу;

₂ SO₄ , г;

0,82 – коефiцiєнт для перерахунку на азот.

Густина при 15^о С Поправка до густини +-1⁰ С

0,970

0,968

0,966

0,964

0,962

0,960

0,958

0,956

0,954

0,952

0,950

0,948

0,946

0,944

0,942

0,940

0,938

0,936

0,934

0,932

0,930

0,928

0,926

0,924

0,922

0,920

0,918

0,916

0,914

0,912

0,910

0,908

0,906

0,904

0,902

0,900

7,31

7,82

8,33

8,84

9,35

9,91

10,47

11,03

11,60

12,17

12,74

13,31

13,83

14,46

15,04

15,63

16,22

16,82

17,42

18,60

18,64

19,25

19,87

20,49

21,12

21,75

22,39

23,03

23,68

24,33

24,99

25,65

26,31

26,98

27,65

28,33

6,02

6,43

6,84

7,27

7,70

8,16

8,61

9,08

9,55

10,01

10,50

10,96

11,41

11,90

12,39

12,77

13,36

13,85

14,33

14,85

15,33

15,85

16,35

16,90

17,34

17,89

18,40

19,00

19,55

19,80

20,50

21,10

22,43

22,10

22,68

22,30

0,00025

0,00026

0,00026

0,00027

0,00028

0,00029

0,00030

0,00031

0,00032

0,00033

0,00034

0,00036

0,00037

0,00038

0,00039

0,00040

0,00041

0,00041

0,00042

0,00043

0,00044

0,00048

0,00049

0,00050

0,00051

0,00053

0,00054

0,00055

0,00056

0,00057

ФОСФОРНІ ДОБРИВА.

подiляють на лимонно розчиннi i цитратно- розчиннi. До цитратно-

—розчинних належать добрива, сполуки фосфору яких розчиннi у розчинi цитрату амонiю / реактив Петермана/ . До цитратно- - розчинних добрив належить преципiтат. Добрива, сполуки фосфору яких розчиннi у лиманнiй кислотi, називаються лимонно-розчиними. До таких добрив вiдносять фосфатшлак i томасшлак, знефторенi фосфати.

До важкорозчинних добрив, розчинних у концентрованих кислотах / солянiй, азотнiй/ , вiдносять фосфоритне борошно. Рослини добре засвоюють сполуки фосфору з водорозчинних добрив, дещо гiрше з розчинних у слабих кислотах.

Загальну фосфорну сполуку вилучають з фосфорних добрив, в тому числi з фосфоритного борошна, 20% розчином соляної кислоти або розбавленою / 1:2 / азотною кислотою.

Кiлькiсно вмiст фосфору в добривах в перерахунку на р₂ О₅ визначають гравiметричним, колориметричним та iншими методами. Для характеристики фосфорних добрив, крiм вмiсту фосфору, визначають вологiсть, гранулометричний склад, тонину помолу та iншi показники.

враховують при використаннi фосфоритного борошна.

Вмiст р₂ О₅ –31; фосфоритному борошнi – 19-30.

3. 1. 3 ВИЗНАЧЕНЯ ВМІСТУ ВОДОРОЗЧИННОГО ФОСФОРУ У СУПЕРФОСФАТІ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Завданням аналiзу є кiлькiсне визначення у суперфосфатi фосфорної кислоти, яка знаходиться у розчиннiй формi. Вмiст ІІ характеризує кислоти, якiсть суперфосфату. Солi фосфорної кислоти, якi вивiльнюються водою, це найбiльш доступна рослинам форма фосфатiв в обривах. Приймаючи до уваги, що суперфосфат мiстить бiльше водорозчинної фосфорної кислоти, аналiзом можна користуватися для розрахункiв дози добрива.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Визначення водорозчинного фосфору базується на тому що водну витяжку iз суперфосфату – встановлюється вмiсту Р₂ О₅

(NH₄ )₃ PO₄ . 12MoO₃ . 2HNO₃₂ O, яка з хлористим оловом утворює сполуку, забарвлену в блакитний колiр. За iнтенсивнiстю забарвлення визначають концентрацiю Р₂ О₅ в суперфосфатi.

ХІД РОБОТИ. 1г суперфосфату, попередньо розтертого у ступцi, переносять в пляшку на 200 мл, приливають бiля 160 мл дистильованої води, збовтують 30 хв, на ротаторi. Потiм доводять об’єм в пляшцi дистильованої води до 200 мл, фiльтрують, 10 мл розчину переносять в мiрну колбу на 250 мл i доливають до риски – одержують робочий розчин.

1 мл робочого розчину переносять в мiрну колбу на 50 мл, приливають приблизно 30 мл води, потiм 2 мл молiбденово кислого амонiю i доводять водою до риски. Пiсля цього добавляють 3 краплi хлористого олова, i через 5-10 хв, колориметрують.

Вмiст фосфору в добривах розраховують за формулою:

Х=(а*100)/Н, де

Х – вмiст Р₂ О₅ , %;

Н – наважка, яка вiдповiдає кiлькостi робочого розчину, взятого для колориметрування; при даних розбавленнях вона дорiвнює 0,2 г.

3. 2. 1 ВИЗНАЧЕННЯ ВІЛЬНОЇ КИСЛОТНОСТІ СУПЕРФОСФАТУ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Суперфосфат має в своєму складi невелику кiлькiсть вiльних кислот: фосфорної i сiрчаної, що обумовлює кислотнiсть цього добрива. Наявнiсть вiльної кислоти пiдвищує гiгроскопiчнiсть суперфосфату i може негативно впливати на схожiсть насiння при сумiсному внесеннi його з гранульованим суперфосфатом. Тому необхiдно нейтралiзацiя добрива, для чого слiд визначити вмiст кислоти.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Вiльну фосфорну i сiрчану кислоту вилучають iз суперфосфату обробкою його водою i вiдтитровують потiм лугом. При титруваннi сiрчана i фосфорна кислоти зв’язуються.

H2SO4 + 2NaOH = Na2SO4 + 2H2O

H3PO4 + 2NaOH = Na2HPO4 + 2H2O

свiтло-жовтий колiр.

Вмiст вiльної кислоти розраховують за формулою:

Х=а*Т*0,0071*100/Н, де

Х – вiльна кислотнiсть суперфосфату в перерахунку на Р₂ О₅ , %;

А – кiлькiсть 0,1 лугу, витраченого на титрування, мл;

0,0071 – кiлькiсть Р₂ О₅

100 – для перерахунку результатiв аналiзу в %;

Н –наважка добрива, яка вiдповiдає об’єму витяжки, взятої для титрування, г.

Т – поправка до титру лугу.

3. 2. 3 ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ КИСЛОТНОСТІ ФОСФОРНОЇ КИСЛОТИ У ФОСФОРИТНОМУ БОРОШНІ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Визначення вмiсту фосфору у фосфоритному борошнi необхiдно для розрахунку дози цього добрива при внесеннi в грунт.

ПРИНЦИ МЕТОДУ. Ґрунтується на розкладеннi фосфоритного борошна соляною кислотою до водорозчинних сполук i подальшому визначеннi р₂ О₅ об’ємним молiбденовим методом , як i в суперфосфатi.

Са₃ (PO₄ )₂₃ PO₄₂

ХІД РОБОТИ. Зважують І г добрива на аналiтичних терезах з точнiстю до 2, 0002 г. Помiщають в стакан на 200 мл, наривають часовим склом i розчиняють при нагрiваннi у 50 мл 10% НСІ, кип’ятять 20 – 25 хв. Охолоджують, переносять в мiрну колбу на 250 мл i дистильованою водою доводять до риски, потiм вiдфiльтровують i суху колбу. 10 мл цього розчину переносять в мiрну колбу на 100 мл i доводять дистильованою водою до риски, перемiшують i з цiєї колби пiпеткою беруть І мл розчину в мiрну колбу на 50 мл, добавляють 35 мл дистильованої води 1 2 мл розчину молiбденово кислого амонiю, збовтують приливають І мл хлористого олова. Доводять об’єм до риски дистильованою водою i через 10 хв, колориметрують на ФЕК-56М.

Вмiст Р₂ О₅ на суху речовину розраховують за формулою:

Х= (а*у*100*100)/(н*в*г*1000), де

Х – вмiст фосфору (Р₂ О₅ ), %;

А – пiдрахунок за графiком;

У – об’єм витяжки (250 мл);

В – кiлькiсть витяжки, взятої для колориметрування (1 мл)

Г - кiлькiсть витяжки, взятої в колбу на 100 мл (10 мл)

1000 – для перерахунку наважки в мг;

100 – об’єм витяжки пiсля другого розведення;

100 – для розрахунку в %, пiсля скорочення х=а*250.

3. 4. КАЛІЙНІ ДОБРИВА.

до без хлорних –сульфат калiю, калiмагнезiю.

Калiйнi добрива добре розчиннi у водi. При внесеннi в грунт калiй калiйних добрив поглинається ґрунтом, а анiони залишаються у ґрунтовому розчинi. Усi калiйнi добрива виробляють кристалiчними або гранульованими. Вмiст К₂ ₂ О ,30-44%, калiмагнезiї – 26-28% К₂ ₂ О, каiнiтi – 8-12% К₂ О

3. 5 ВИЗНАЧЕННЯ КАЛІЮ В КАЛІЙНИХ ДООБРИВАХ НА ПОЛУМЕНЕВОМУ ФОТОМЕТРІ. ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ.

Визначення калiю в добривах необхiдно для розрахунку дози внесення добрива, для оцiнки якостi добрив.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Цей метод є найбiльш простим i точним. Визначенню калiю при цьому не заважають такi домiшки, як iони натрiю, магнiю, хлору та iн. Розведення розчину повинно бути таким, щоб в 1л мiстилося 1% - 50 мг К₂ О. Ґрунтується вiн на вимiрюваннi iнтенсивностi випромiнювання калiю, що вводиться i полум’я у виглядi аерозолю.

ХІД РОБОТИ. 1г добрива розчиняють в мiрнiй колбi 250 мл, доводять водою до риски, ретельно перемiшують i фiльтрують. Вiдмiряють пiпеткою 5 мл фiльтрату, переносять в мiрну колбу на 250 мл, доводять до риски, ретельно перемiшують.

Одержаний так дослiджуваний розчин добрива вводять у полуменевий фотометр i записують покази приладу. За калiбрувальним графiком знаходять концентрацiю калiю у дослiджуваному розчину.

Розрахунок вмiсту калiю в добривах ведуть за формулою:

Х= (а*100*250)/(Н*1000) = (а*100)/(Н*4), де

Х – вмiст К₂ О, %;

А - К₂ О за калiбрувальним графiком, мг;

1000 – для перерахунку на 1 л.

Загальнi вимоги до методiв аналiзу.

1 см. З п’яти точок проби лопатою або шпателем вiдбирають 0,5 кг органного добрива, яке використовують для аналiзу.

Пробу рiдкого органiчного добрива об’ємом не менше 1л перемiшують за допомогою лабораторної мiшалки i вiдбирають з трьох шарiв порцiї по 150-200 мл кожна, перемiшують їх i використовують для аналiзу.

^о крiзь сито дiаметром отворiв 1 мл до повного проходження, вмiщують у полiетиленовi пакети або бокси.

Пiдготовлений так залишок наважки використовують для наступного аналiзу.

Сухий залишок наважки органiчного добрива допускається зберiгати i використовувати для повторного аналiзу не бiльше 2 рокiв.

Результати аналiзу подають у вiдсотках, заокруглюючи до десятих часток при визначеннi вмiсту загальних форм азоту, фосфору i калiю i до сотих часток при визначеннi масової частки золи, вологи i сухого залишку.

3. 5. 2 ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ, ФОСФОРУ І КАЛІЮ В ГНОЮ І ТОРФОКОМПОСТА ЗА МЕТОДОМ ГІНЗБУРГ, ЩЕГЛОВОЇ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Данi аналiзу використовуються для характеристики удобрювальної цiнностi органiчних добрив, встановлення дози внесення органiчних добрив на гектар та розрахунку дози внесення мiнеральних добрив балансовим методом.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Викладений при аналiзi рослин.

ХІД РОБОТИ. Зважується на аналiтичних терезах 1 г попередньо подрiбненого матерiалу, переноситься в термостiйку колбу на 100 мл, приливається iз бюретки 15 мл сумiшi сiрчаної та хлорної кислот, залишається на 1 годину для змочування та обвуглення органiчної маси. Потiм колбу з лiйкою ставлять на вогонь i кип’ятять до освiтлення розчину. Якщо пiсля 20 хв, кип’ятiння рiдина не обезбарвилась, то добавляють (пiсля охолодження колби) 2 краплi хлорної кислоти i знов продовжують спалювання. Сумiш охолоджують, переносять дистильованою водою в мiну колбу на 250 мл, доводять до риски i перемiшують (колба N1).

ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ. Із колби N1 беруть 2 мл в мiрну колбу на 100 мл, доливають 1 мл 25% сегнетової солi i приблизно 80 мл дистильованої води. Потiм добавляють декiлька крапель 10% NaOH для нейтралiзацiї розчину за червоним лакмусом. Далi добавляють 2 мл реактиву Неслера, збовтують, доводять об’єм у колбi до риски, ще раз перемiшують i через 15 хв. колориметрують.

Паралельно для контролю беруть 2 мл витяжки iз колби N1 пiсля холостого спалювання (без наважки) в мiрну колбу на 100 мл i добавляють такi само реактиви.

Кювети використовують на 50 мл, свiтофiльтр синiй. Маючи показники приладу, за графiком знаходять кiлькiсть азоту в мг на вiдповiдну наважку.

Розрахунок ведуть за формулою:

Х – вмiст азоту, %;

А – кiлькiсть азоту, яка вiдповiдає взятому об’єму фiльтрату, мг (пiдрахунок за графiком);

Н – наважка органiчного добрива, що вiдповiдає взятому об’єму фiльтрату, мг;

0,778 – коефiцiєнт для перерахунку NН₄

К – коефiцiєнт перерахунку на стандартну вологiсть, або на суху речовину.

в безбарвний 1-2 краплями 10% Н₂ SО₄

Паралельно готують контроль. 2 мл розчину iз колби N1 пiсля холостого спалювання переносять в колбу на 50 мл i приливають всi тi ж реактиви, що i при визначеннi фосфору.

Розраховують за формулою:

Х=(а*100)/Н*К, де

Х – вмiст Р₂ О₅

Н – наважка органiчного добрива, що вiдповiдає взятому об’єму фiльтрату, г;

К – коефiцiєнт перерахунку на стандартну вологiсть, або на суху речовину.

ВИЗНАЧЕННЯ КАЛІЮ.

25 мл розчину iз колби N1 переносять в мiрну колбу на 100 мл, доводять водою до риски, перемiшують. Визначення проводять на полуменевому фотометрi.

Розраховують за формулою:

Х=(а*100)/(10*Н)*К, де

Х – вмiст К₂ О, %;

А – кiлькiсть калiю, яка мiститься в 1 л (1000 мл), мг (пiдрахунок за графiком);

10 – для перерахунку мг К₂

Н – наважка органiчного добрива, що вiдповiдає взятому об’єму розчину, мг;

К – коефiцiєнт перерахунку на стандартну вологiсть

К=(100 – в)/(100-75), де

В – гiгроскопiчна волога.

3. 5. 3 ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АМОНІЙНОГО АЗОТУ ГНОЮ

КОЛОРИМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ/ За І. Ф. Ромашкевичем/ .

безпосередньо доступного рослинам амонiйного азоту. Низький вмiст амонiйного азоту в гною є наслiдком або слабкої ступенi розкладу органiчної речовини, або неправильного зберiгання його.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Амонiйний азот i вiльний амiак, який мiститься в гною, витiсняється i одночасно зв’язується 0, 05н соляною кислотою

NН₃ – НСІ = N Н₄ СІ

Визначення амонiйного азоту в солянокислiй витяжцi основане на утвореннi сполуки з жовтим забарвленням при взаємодiї амонiю з реактивом Неслера / лужний розчин йодистої ртутно калiєвої солi/. Інтенсивнiсть виникну того забарвлення дослiджуваного розчину порiвнюється з забарвленням зразкових розчинiв, якi мають певну концентрацiю амонiю.

який помiщають попередньо в фарфорову чашку i разом зважують , беруть наважку ситого гною 5г. Потiм наважку гною з папером переносять в колбу на 250 мл приливають 100 мл 0, 05н НСІ, закривають пробкою i збовтують на ротаторi 30 хв. Пiсля збовтування вмiст колби фiльтрують /переносять на фiльтр зразу ж по можливостi бiльшу масу твердих часток гною, першi каламутнi порцiї фiльтрату вiдкидають.

10 мл прозорого фiльтрату переносять в мiрну колбу на 250 мл, доводять об’єм дистильованою водою до риски, закривають пробкою i добре перемiшують, перевертаючи колбу догори дном не менше 20 раз. Беруть 25 мл цього розчину в колбу на 100 мл приливають 4 мл 25%-ного розчину сегнетової солi (для зв’язування кальцiю та магнiю, якi можуть бути у витяжцi i якi при реакцiї з реактивом Неслера викликають появу каламутi у розчинi), добавляють дистильовану воду до об’єму 80 –90 мл, перемiшують, приливають дистильованою водою до риски, закривають пробкою i добре перемiшують. Через 15 хв, колориметрують на ФЕК вiдносно контрольного розчину, який складається iз дистильованої води i реактиву Неслера. За графiком знаходять змiст амонiйного азоту в дослiджуваному розчинi i вираховують масову долю амонiйного азоту в гною за формулою:

Х=(а*100)/Н*К, де

Х – вмiст амонiйного азоту, %;

А – пiдрахунок за графiком;

Н – наважка в перерахунку на розведення, мг (50);

К – коефiцiєнт перерахунку на вологiсть.

АНАЛІЗ ВАПНЯНИХ ДОБРИВ.

Вапнянi добрива застосовують для вапнування кислих грунтiв з метою пiдвищення їхньої родючостi.

, випалюванням їх / палене вапно, гашене вапно/ , подрiбненiм i просiюванням м’яких вапняних порiд/ вапнянi туфи, озерне вапно, крейдо, мергель, торфотуки. Д о вапняних вiдходiв промисловостi належать дефект, вапняно –сiрчаної вiдходи, сланцева зола ,цементний пил, вапнянi вiдходи целюлозного виробництва тощо, якi мiстять значну кiлькiсть сполук кальцiю, здатних нейтралiзувати кислотнiсть ґрунту.

Нейтралiзуюча здатнiсть вапняних матерiалiв зумовлена наявнiстю i них сполук, якi дiють як основи / СаСО₃ , Мg СО₃₂ та iн./. Якщо вапняний матерiал мiстить кальцiй i магнiй , то його нейтралiзуюча здатнiсть вища тих, що мiстять тiльки кальцiй внаслiдок меншої атомної маси.

За швидкiстю дiї вапняних матерiалiв на грунт, замовлено розчиннiстю нейтралiзуючих сполук, їх можна подiлити на швидкодiючi (палене вапно, гашене вапно, сланцева зола, цементний пил), повiльно дiючi (вапняне борошно, доломiтове борошно) i середньо дiючi (крейда, вапнянi туфи, озерне вапно, дефекат). Швидкiсть взаємодiї вапняних матерiалiв з ґрунтом та ефективнiсть їх значною мiрою залежить вiд тонину помелу.

1 мм i крiзь сито з отворами 0,25 мм – 55-70%. Щоб визначити якiсть i встановити дозу вапняного матерiалу, необхiдного для вапнування ґрунту проводять аналiз їх на вмiст вологи, суму основ i гранулометричний склад.

₃ найчастiше визначають методом титрування. У доломiтизованих вапняних матерiалах iз вмiстом карбонату магнiю i бiльш як 6% на доломiтовому борошну суму карбонатiв кальцiю i магнiю визначають трибометричним методом.

ВИЗНАЧЕННЯ НЕЙТРАЛІЗУЮЧОЇ ЗДАТНОСТІ ВАПНЯНИХ ДОБРИВ МЕТОДОМ ТИТРУВАННЯ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Визначення СаСО₃ у вапняних добривах потрiбно для розрахунку дози вапна i якiсної характеристики вапняних добрив.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод ґрунтується на нейтралiзацiї вапняних матерiалiв, що мiстять СаСО_3, MgСО_3, СаОН_2, СаО надлишком соляної кислоти з наступним титруванням її лугом.

СаСО₃ + 2НСІ = СаСІ₂ + СО₂₂ О

НСІ + NаОН = NаСІ+ Н₂ О

За кiлькiстю соляної кислоти, яка прореагувала з основами, обчислюють вмiст суми оксидiв, гiдроксидiв i карбонатiв для перерахунку на СаО або СаСО_3.

ХІД РОБОТИ. 2 г вапняного добрива переносять в стакан або колбу, приливають 250 мл 0,5н НСІ, перемiшують, закривають лiйкою i повiльно нагрiвають на електричнiй плитцi до повного розкладання карбонатiв кальцiю i магнiю. Нагрiвання ведуть при помiшуваннi скляною паличкою до тих пiр, поки починається помiтне видiлення парiв з колби (але не до кипiння).

Пiсля повного розчинення наважки розчин перемiшують i фiльтрують крiзь сухий фiльтр. У конiчну колбу вiдбирають 50 мл фiльтрату, добавляють 2-3 краплi фенолфталеїну i титрують сумiш 0,5н розчином NаОН до появи блiдо-рожевого забарвлення.

₃ у вапняних добривах розраховують за формулою:

₁ - а* К₂ ) *0,025*100)/Н, де

Х – вмiст СаСО₃ , %;

50 – об’єм фiльтрату, який було взято для титрування, мл;

К₁ – поправка до титру кислоти;

А – кiлькiсть 0,5н NaOH, витраченого на титрування, мл;

К₂

0,025 – кiлькiсть СаСО₃ , яка вiдповiдає 1 мл 0,5н НСІ;

100 – для перерахунку у %;

Н – наважка добрива у 50 мл взятого розчину, г.

Технiки безпеки при роботi в агрохiмiчнiй лабораторiї

При роботi в лабораторiї необхiдно дотримуватися всiх правил з технiки безпеки. Не дотримування правил може бути причиною нещасних випадкiв.

1. При роботi з концентрованими кислотами, лугами i амiачними розчинами необхiдно дотримуватись слiдуючи запобiжних заходiв:

А/ наливати рiдину тiльки через лiйку;

Б/ не нахиляти великий бутель, який стоїть на пiдлозi, а повертати його, пiднiмаючи з пiдлоги, краще удвох;

В /концентрованi кислоти – соляну, азотну амiаку наливати тiльки пiд тягою,

потiм це мiсце нейтралiзують содою кили розiллється кислота, або кислотою коли розiллється луг.

3. Кислоти нагрiвають тiльки у витяжнiй шафi при спущенiй шторцi.

4. При визначеннi запаху речовини, його не слiд пiдносити до носа. Посудину потрiбно держати на вiдстанi. Направляючи до носа невелику кiлькiсть парiв легкими рухами руки.

5. Щоб зберегти руки вiд порiзiв, потрiбно обережно поводитися з скляними приладами i посудом. При закриваннi коркою не слiд застосовувати великих зусиль.

6. Не слiд включати електроприлади вологими руками, тому що волога шкiра має бiльшу електропровiднiсть, нiж суха. Забороняється торкатися предметами, якi проводять струм, до спiралi електроплитки або iнших нагрiвальних приладiв.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ.

1. При попаданнi диких рiдин /кислот, лугу та iн./ на шкiру рук або обличчя необхiдно спочатку зняти цю рiдину, не розтираючи її, добре промити пошкоджену дiлянку шкiри спочатку водою, а потiм слабким розчином питної соди.

Концентрованi луги змивають спочатку слабким розчином оцтової кислоти, а потiм водою.

2. При попаданнi їдких рiдин в очi слiд добре промити їх водою, а потiм термiново звернутися до найближчого медичного пункту.

1. Вмiст елементiв живлення в рослинах (% на повiтряно - суху речовину; для корене-клубнеплодiв i зеленої маси – на сиру речовину).

Культура Азот Зольнi елементи

Р2О5 К2О СаО MgO S

Зерновi i зернобобовi

Пшениця озима

зерно

солома

Пшениця ярова

зерно

солома

зерно

зерно

солома

Кукурудза

зерно

стебло

зерно

солома

Горох

зерно

солома

Люпин

зерно

зелена маса

2,0-2,5

0,5

0,6

1,6

0,45

1,9

0,5

1,8-2,0

0,75

1,8

0,8

45

1,4

0,05

4,8

0,55

1,73

4,86

2,32

3,48

1,83

3,93

2,55

4,49

1,23

4,37

1,15

5,25

2,63

3,91

1,37

3,68

0,9

0,85-1

0,2

0,85

0,2

0,85

0,26

0,85

0,20

0,57

0,30

0,57

0,61

1,0

0,35

0,15

1,42

0,11

0,5-0,8

0,6-0,9

0,75-1

0,6

1,0

0,55

1,0

0,37

1,64

0,27

2,42

1,25

0,5

-

1,14

0,30

0,07

0,28

0,05

0,26

0,09

0,29

0,10

0,33

0,03

0,49

0,05

0,95

0,09

0,82

0,35

0,28

0,16

0,15

0,11

0,22

0,09

0,12

0,09

0,16

0,09

0,19

0,26

0,15

0,19

0,13

0,27

0,14

0,45

0,06

1,14

0,04

0,18

0,05

0,11

0,16

0,12

0,15

0,06

0,15

0,18

0,13

0,18

0,32

0,26

0,40

0,57

Технiчнi культури

Льон

насiння

солома

Хмiль

цiла рослина

стебло

шишки

4,0

0,62

2,5

2,57

3,22

3,27

3,03

7,22

3,89

6,56

1,35

0,42

0,58

0,39

1,11

1,0

0,97

1,79

1,12

2,3

0,26

0,69

1,97

1,25

1,10

0,47

0,20

0,70

0,27

0,36

0,33

0,26

-

-

-

3. Вмiст вiтамiну С (аскорбiнової кислоти) у плодах i овочах, мг %

Плоди i ягоди
Аскорбiнова

кислота
Овочi
Аскорбiнова

Яблука

Грушi

Горобина

Апельсини

Шипшина

Мандарини

Грейпфрути

Персики

Сливи

Вишнi

Облiпиха

Актинiдiя

Аґрус

Полуниця

Малина

Клюква

Смородина червона

Шпинат

Крiп

Цибуля

Часник

5-50

3-17

20-145

40-66

100-8000

40-55

30-50

40-50

3-10

12-20

0-7

13-20

120

0,4-12

15-20

70-400

33-70

10-30

12-31

8-38

16-50

135-150

2-10

10-20

Картопля

Капуста бiлокачанна

Капуста цвiтна

Кольрабi

Бруква

Буряк

Морква червона

Рiпа жовта

Редиска

Редька

Горошок зелений

Перець зрiлий

Диня

Кавун

Огiрки

Томати червонi

Ревiнь

Салат листковий

Щавель

Петрушка зелена

Цибуля зелена

6-17

25-30

20-80

40-100

25-30

5-10

5

8-20

25-30

20

200

22-33

10-29

117-275

10-40

5-10

2,5-15

5-18

20-40

11-36

10

12-60

100-150

16-33

4. Коефiцiєнти переведення продукцiї рослинництва в зерновi одиницi для визначення сумарного приросту урожаю вiд системи удобрення у сiвозмiнах.

Культура i продукцiя Коефiцiєнт перерахунку Коефiцiєнт перерахунку

Овес

Картопля, бульби

Цукровi буряки

Льон-довгунець, волокно

Насiння

Солома

1,0

0,8

0,25

0,26

3,85

1,65

0,41

1,47

Кормовi коренеплоди

Кукурудза на силос i зелену масу

Сiно трав

однорiчних

багаторiчних

Солома озимих культур

Солома ярих культур

Овочi

0,2

0,17

0,4

0,5

0,2

0,25

0,16

5. Валовий вмiст гумусу, азоту, фосфору i калiю в орному шарi рiзних типiв ґрунтiв, %

Грунт Гумус N Р₂ О₅ К₂ О

пiщаний i супiщаний

суглинковий i глинистий

Сiрий i лiсовий

Чорнозем

опiдзолений

вилугуваний

звичайний

Передкавказький карбонатний

Каштановий бурий:

темно-каштановий

каштановий

свiтло-каштановий

Бурий

Солонцi

Солончаки

0,8-2,5

0,8-1,5

1,5-2,5

2,0-8,0

4,0-13,0

4,0-10,0

4,0-10,0

4,0-13,0

6,0-9,0

4,0-7,0

2,5-3,5

2,0-3,0

1,0-2,0

0,04-0,43

0,04-0,08

0,08-0,13

0,08-0,30

0,20-0,30

0,20-0,45

0,20-0,45

0,20-0,50

0,20-0,35

0,15-0,30

0,15-0,30

0,10-0,16

0,07-0,20

0,07-0,20

0,02-0,15

0,02-0,06

0,06-0,15

0,06-0,20

0,10-0,25

0,10-0,25

0,12-0,25

0,10-0,20

0,15-0,20

-

-

-

-

-

-

0,5-2,5

0,5-1,5

1,5-2,5

1,5-2,5

1,75-2,5

1,75-2,5

1,75-2,5

1,75-2,5

1,75-2,5

2,0-2,5

-

-

-

-

-

-

6. Групування ґрунтiв за вмiстом гумусу, сiрки та суми ввiбраних основ.

Вмiст елементу S, мг/кг Сума ввiбраних основ

1

2

3

4

5

6

Дуже низький

Низький

Середнiй

Пiдвищений

Високий

Дуже високий

До 2,0

2,1-4,0

4,1-6,0

6,1-8,0

8,1-10,0

10,0

12,0

До 5,0

5,1-10,0

10,1-15,0

15,1-20,0

20,1-30,0

30,0

7. Групування ґрунтiв за вмiстом рухомих форм мiкроелементiв, мг/кг

N групи Вмiст елементу В Мо Си Zn Mn Co

1

2

3

Низький

Високий

До 0,33

0,7

0,1-0,22

0,22

До 1,5

1,6-3,0

3,0

1,1-3,0

3,0

До 10,0

10,1-50

50,0

До 1,0

1,1-3

3,0

3. Символи рiзних мiнеральних добрив.

Символ Мiнеральне добриво Символ

Nаа

Nас

Nх

Nс

Nс

Nк

Nц

Nа

Nж

Рс

Рсг

Рсд

Рп

Рзф

РФ

Рфш

Сiрчанокислий амонiй

Хлористий амонiй

Сечовина

Натрiєва селiтра

Калiйна селiтра

Цiанамiд кальцiю

Амiачна вода

Безводний амiак

Суперфосфат простий

Суперфосфат гранульований

Суперфосфат подвiйний

Преципiтат

Знефторений фосфат

Фосфоритне борошно

Кх

Кск

КК

Раф

Рдаф

Рн

Рс

Рнф

Рнаф

Г

ТГК

ТМАД

Хлористий кальцiй

Калiйна сiль

Амофос

Дiамофос

Нiтрофос

Фосфат сечовини

Нiтрофоска

Гнiй

Торфогнойовий компост

Торфомiнеральнi амiачнi добрива

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

І. Агрохiмiчний аналiз. Практикум: Навчальний посiбник. М. М. Городнiй, В. А. Тобiлевич, А. Г. Сердюк, В. П. Каленський. За ред. М. М. Городнього – Вища шк.., 1995 319с.

2. Анспок П. К. Штиконс Ю. А. Визла Р. Р. Справочник агрохимика чорнозёмной полосы. Л. Колос. 1981.

4 Радов А. С. и др. Практикум по агрохимии. М. Агропромиедат, 1985. - 312 с.

5 Русин. Г. Г. Физико- химические методи анализа в агрохимии. - М. Агропромиздат , 1990. –303 с.

Агрохімія

ВСТУП

Маса

Вмiст азоту в “сирому”

**Х = (М*100)/М_І**

Х = (СN-NО₃ 145010001000) / 1000*12,5 =СN-NО₃ ; 14 ; 10³ ; 4,

Вiдбiр зразкiв ґрунту:

ВІДБІР ПРОБИ ГРУНТУ ДЛЯ АНАЛІЗВ В ЛАБОТАТОРІЇ.

Х = **(100вс) / н*а ,** де

Агрохімія

ВСТУП

Маса

Вмiст азоту в “сирому”

Х = (М*100)/МІ

Х = (СN-NО3 *14*50*1000*1000) / 1000*12,5 =СN-NО3 ; 14 ; 103 ; 4,

Вiдбiр зразкiв ґрунту:

coding_js_asc("C269E4E169F020E7F0E0E7EA69E220B4F0F3EDF2F320EFF0E820E0E3F0EEF569EC69F7EDEEECF320EEE1F1F2E5E6E5EDED692E20")

ВІДБІР ПРОБИ ГРУНТУ ДЛЯ АНАЛІЗВ В ЛАБОТАТОРІЇ.

Х = (100*в*с) / н*а , де

**Х = (М*100)/М_І**

Х = (СN-NО₃ 145010001000) / 1000*12,5 =СN-NО₃ ; 14 ; 10³ ; 4,

Х = **(100вс) / н*а ,** де