Вплив малих доз радiацii

Вплив малих доз радiацii ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ IМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО природничий факультет кафедра фiзiологii _P НА КЛIТИННИЙ IМУНIТЕТ Дипломна робота студента 5 курсу природничого факультету Науковий керiвник доктор бiологiчних наук Черкаси - 1996 р. ЗМIСТ Вступ....................................... 1 1. Огляд лiтератури 1. 1 Iсторiя дослiджень...................... 3 1. 2 Загальна характеристика лейкоцитiв...... 6 1. 3 Характеристика Т- i В-лiмфоцитiв........ 9 Т-клiтинний iмунiтет.................... 13 1. 5 Дiя iонiзуючого випромiнювання на органiзм людини......................... 17 2. 2 Методика визначення субпопуляцiй Т-лiмфоцитiв............................ 22 2. 3 Методика пiдрахування числа лейкоцитiв вкровi....................... 24 2. 4 Методика визначення диференцiйованоi формули лейкоцитiв...................... 25 2. 5 Визначення рiвня CD3+,CD4+,CD5+,CD8+. лiмфоцитiв у периферичнiй кровi......... 28 2. 6 Статистична обробка даних............... 29 3. Стан клiтинного iмунiтету у 4. Стан клiтинного iмунiтету у осiб, що проживають в зонi посиленого радiацiйного контролю................... 33 5. Висновки.................................... 42 Лiтература.................................. 43 __ ВСТУП АКТУАЛЬНIСТЬ РОБОТИ На даний час вважасться доведеним, що сильна або тривала дiя ряду неспецифiчних факторiв навколишнього середовища може призво- дити до порушень клiтинного iмунiтету [ ] Значне мiсце серед цих факторiв займас iонiзуюче вип- ромiнювання. Встановлено, що гостра дiя радiацii призводить до Наслiдком цих змiн с зниження iмунноi вiдповiдi органiзму за логiчних i функцiональних змiн iзсторони iмунноi системи людини. Порушення функцiй iмунноi системи можуть бути причиною ви- никнення ряду захворювань: аутоiмунний тиреозит, бронхолегеневi захворювання, виникнення добро-та злоякiсних пухлин i iн. Враження iмунокомпетентних клiтин веде до формування вторин- ного iмунодефiциту, структура i вираженiсть якого залежить вiд характеру та дози випромiнювання, а також вихiдного функцiо- ганiв, що обумовлюють функцii iжмунноi системи. Патогеннi змiни функцii iмунноi системи, iх проявлення дас змогу профiлактики та вчасному лiкуванню тих захворювань в пато- генезi яких лежить порушення iмунного гомеостазу. вання на iмунну систему актуальним. _" МЕТОЮ__ дипломноi роботи с вивчення вiддаленоi дii аварii на ЧАЕС на клiтинний iмунiтет населення Украiни. _" ЗАДАЧI__ якi ставилися для досягнення цiсi мети: 1. Вивчити експресii Т-поверхневих клiтинних маркерiв у меш- канцiв радiацiйно-незабруднених районiв Украiни. 2. Вивчення модифiкацii Т-лiмфоцитарних рецепторiв у сту- дентiв, що зазнали впливу малих доз радiацii внаслiдок аварii на ЧАЕС 3. Порiвняльний аналiз впливу малих доз радiацii на Т-клiтин- ний iмунiтет студентiв рiзних факультетiв ЧДУ. __ НАУКОВА НОВИЗНА Вперше дослiджено вплив на iмунiтет дii комбiнованого iунiзуючого випромiнювання. Дипломна робота виконана в рамках теми, що викладасться в ЧДУ по замовленню Мiнiстерства Освiти Украiни "Вплив малих доз радiацii на клiтинний iмунiтет". __ 1. 1. Iсторiя дослiджень. Проблема впливу iонiзуючого випромiнення на органiзм людини ючи з 40-х рокiв нашого сторiччя. острови, США) було проведено вибух термоядерноi бомби з експери- ментальною метою. В результатi вибуху мало мiсце осадження радi- казали, що в районах випадання радiоактивних речовин була висока радiоактивна забрудненiсть. Значне число осiб як серед мiсцевого населення, так i серед учасникiв дослiджень одержали радiацiйнi враження в тiй чи iншiй мiрi. В результатi дослiджень за потерпiлими були зiбранi цiннi на людину. Початковi данi були доповненi повторними спостережен- нями через 6 та 24 мiсяцi з моменту враження. На основi порiвня- у Хiросiмi та Нагасакi, а також матерiалами, одержаними при не- щасних випадках у лабораторiях та при експериментах iз тваринами було зроблено спробу встановити гранично допустиму дозу випромi- нення для людини. Було доведено, що -випромiнення найбiльш небезпечне в рай- онi випадання осадiв, воно с проникаючим iйого вплив може викли- кати таке ж гостре променеве враження, яке спостерiгалось у япо- нцiв у Хiросiмi та Нагасакi. Опромiнення шкiри -променями небе- зпене i при вiдсутностi -випромiнення. Незважаючи на те,що шкi- рне враження iнодi з'являсться пiзно, воно може привести до тяж- ких наслiдкiв. У осiб, що зазнали дii радiоактивних осадiв, може спостерi- гатися внутрiшнс забруднення радiоактивними речовинами. Кiлькiсть радiоактивних речовин, депонованих у кiстковiй тканинi, виявила- ся невеликою i не викликала гостроi реакцii. Вважали, що вражен- ня, якi розвиваються при цьому, нетривалi i нетяжкi,особливо як- що прийняти мiри захисту проти надмiрного вдихання радiоактивних матерiалiв. Основними проблемами медичного контролю в мiсцях ви- падання радiоактивних осадiв вважали питання,пов'язанi з загаль- ним - та -опромiненням шкiри [ матерiалiв. Основними проблемами медичного контролю в мiсцях ви- падання радiоактивних осадiв вважали питання,пов'язанi з загаль- ним - та -опромiненням шкiри [ Особливо цiкаву групу дослiджень склали лабораторнi тести по впливу iонiзуючого випромiнення на стан iмунноi системи та фу- нiх Т-клiтин продемонстрували статистично-достовiрне вiково-зале- жне пiдвищення рiвня CD3-4+(8-) -лiмфоцитiв у периферичнiй кровi потерпiлих. Але загальний рiвень Т-клiтин знижувався, можливо, сло натуральних кiллерiв (НК) та клiтин-попередникiв цитотоксич- ноi активностi значно пiдвищувалося у старих людей, що зазнали впливу радiацii. Було також встановлено, що щорiчне збiльшення середньоi час- тоти соматичних мутацiй в опромiненого населення на одну величину бiльше в Т-клiтинному рецепторному комплексi та в HLA-A2 [ ] Як бачимо, наведенi дослiдження продемонстрували, що один з найбiльш яскравих ефектiв впливу радiацii на органiзм людини ха- рактерний саме для iмунноi системи. Пiдтвердженням цьому стали У результатi катастрофи на ЧАЕС виникло радiоактивне забру- ми - в США, Китаi та Японii [ ] В умовах радiоактивного забруднення основне дозове наванта- ження формують радiонуклiди, що потрапляють в органiзм людини з харчовими продуктами, iстотно впливаючи на стан здоров'я населен- ня. Аварiя на ЧАЕС призвела до виникнення безпрецендентного для радiацii стали багатотисячнi контингенти населення. Оскiльки до спектра пов'язаних iз Чорнобильською катастро- фою радiонуклiдiв входять довгоживучi радiоiзотопи, очевидно, що ситуацiя, яка виникла, значною мiрою визначатиме стан здоров'я населення Украiни принаймi у найближчiй iсторичнiй перспективi. Все це вимагас детального вивчення наслiдкiв опромiнення малими ни. Серед останнiх важливе мiсце знову ж таки належить iмуннiй системi, оскiлькивона с рiвноправною ланкою нейроiмуноендокрин- ного регуляторного контуру, порушення з боку якого вiдiграють ви- значну роль у патогенезi найпоширенiших хронiчних захворювань та iн.) [ ] Слiд мати на увазi, що на вiдмiну вiд iнших фiзiологiчних систем, визначення показникiв iмунiтету, як правило, проводить- ся в статичному режимi, а не в режимi функцiональних наванта- тестованоi системи, який визначас в кiнцевому рахунку ii адап- Любченко П. Н. з спiвавт. (1990) вiдмiчають, що при впливi iонiзуючоi радiацii вражасться перш за все клiтинний iмунiтет (антигенрозпiзнаюча ланка) [ ] 1. 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕЙКОЦИТIВ Лiмфоiднi клiтини, з якими зв'язанi всi iмуннi механiзми, також багаточисельнi рециркулюючi клiтини. До клiтин iмунноi системи вiдносять лiмфоцити: агранулоцити - В- i Т-лiмфоцити (незернистi лейкоцити). Лейкоцити вiдносять до бiлих кров'яних клiтин. В них с ядро i цитоплазма. Значне число чисельнiсть може змiнюватись вiд часу доби, функцiонального ста- ну органiзму. Розрiзняють фiзiологiчний i реактивний лейкоцитоз Перший частiше спостерiгасться пiсля вживання iжi, пiд час вагiтностi при м'язевiй роботi, сильних емоцiях, вiдчуттi болю. Другий вид характерний для запальних процесiв та iнфекцiйних захворювань. подiльним. кровоутворення клiтин i пероеважно молодих. В цьому приймас участь кiстковий мозок, легенi, селезiнка [ ] протiкання деяких iнфекцiйних захворювань. Спостерiгасться в ос- пiдвищеннямрадiацiйного фону. Особливо гострою вона бувас при уш- кодженнi кёсткового мозку в результатi опромiнення [ ] Кiлькiсне спiввiдношення рiзних видiв лейкоцитiв периферичноi формули являсться важливим дiагностичним показником при рiзно- манiтних захворюваннях [ ] В нормi вона являс слiдуюче базофiли 0 - 1 паличкоядернi нейтрофiли 1 - 6 сегментоядернi нейтрофiли 47 - 72 лiмфоцити 19 - 37 моноцити 3 - 11 ху може досягати до 40 мкм/хв. При наявностi певних хiмiчних подразникiв лейкоцити можуть виходити через ендотелiй капiлярiв i спрямовуватись до подразни- ка, мiкробiв клiтин, якi розпадаються чужородного тiла або ком- плексу антиген-антитiло. По вiдношенню до них лейкоцити во- лодiють позитивним хемотаксисом. Свосю цитоплазмою лейкоцити Один лейкоцит може захопити 15-20 бактерiальних клiтин (моно- iзольовано. Лейкоцити здатнi адсорбувати деякi речовини i перено- сити iх на своiй поверхнi. Бiльше 50% всiх лейкоцитиi розмiщусться за межею судинного русла - гiстоцити, 30% у кiстковому мозку. По вiдношенню до лей- коцитiв кров виконус транспортну функцiю, доставляючи iх вiд мiсця утворення до рiзних органiв[ ] на однорiдна, лейкоцити дiлять на 2 групи гранулоцити i агрануло- цити[ ]Гранулоцити становлять 60% всих лейкоцитiв кровi, час iх Гранулоцити подiляють на види: 1. Еозинофiли - гранули яких забарвлюються кислими фарбами (в рожевий колiр); 2. Базофiли - основними фарбами (синiй колiр) 3. Нейтрофiли - здатнi сприймати тi i другi фарби (розово-фiо- летовий колiр). алергiчнiй реакцii, при цьому в органiзмi утворюються антитiла проти власних клiтин [ ] глобулiни плазми кровi. Так утворюсться iмунний комплекс. Iз гра- нул звiльнясться гiстимiн, який викликас розширення судин, спазм бронхiв, свербiж. (полiморфоядернi): у юних - ядро кругле; у молодих - у виглядi палички; зрiлi - сегментоядернi. З вiком ядро клiтин перешнуро- вусться i роздiлясться на декiлька сегментiв [ ] Нейтрофiли с найбiльшважливими елементами неспецифiчного за- роднi тiла з якими органiзм ранiше не зустрiчався. Вони накопи- чуються в мiсцях пошкодження тканин або проникнення мiкроро- ганiзмiв, захоплюють i перетравлюють iх. Нейтрофiли адсорбують аьо видiляють на поверхнiмембран антитiла проти мiкробiв i чу- жерiдних бiлкiв. I таким чином нейтрофiли теж забеспечують iмун- ний механiзм захисту. Агранулоцити (незернистi лейкоцити) подiляють: 1. Моноцити 2. Лiмфоцити боiдного руху i характеризуються самою високою фагоцитарною ак- тивнiстю. В залежностi вiд функцiональних властивостей розрiзняють 2 основнi класи лiмфоцитiв: Т- та В-клiтини. Тимусозалежнi лiмфоцити (Т-лiмфоцити), в свою чергу, утво- рюють ряд пiдкласiв. Однi з них забезпечують виконання регулято- "допомагати" ( "хелпери" ) чи "по- давляти" ("супресори") розвиток iмунноi вiдповiдi, в тому числi утворення антитiл. Iншi виконують ефекторнi функцii, наприклад, виробляють розчиннi реовини, якi сприяють виникненню реакцiй за- палення або здiйснюють пряме руйнування клiтин, що несуть на со- бi антигени. Таким чином, видiляють Т-хелпери, Т-супресори, Т-кiллери та Т-клiтини реакцiй сповiльненоi гiперчутливостi. Т-лiмфоцити утворюються з стволових клiтин кровотворних тка- воi зони. Вiдомо також, що основну масу клiтин тимусу складають субпопуляцii CD4-8-, CD4+8+, CD4+8-, CD4-8+ (подвiйнi негативнi, подвiйнi позитивнi, одинарнi позитивнi клiтини). Подвiйнi негативнi - незрiлi (immature), CD4-8- переважають у тимусi ембрiонiв. Iх кiлькiсть зростас при регенерацii тимусу стково-мозкових попередникiв тiмоцитiв. Цi клiтини, що несуть CD5 -антиген (CD4-8-5+), забезпечують генерацiю 3-х основних суб- популяцiй тiмоцитiв (CD4+8+,CD4+8-,CD4-8+). Подвiйнi позитивнi клiтини вважаються незрiлими i нездатними до подальшого дозрiвання, вони приреченi на загибель у тимусi. риферичним Т-клiтинам. Лiмфоцити периферичноi кровi належать до клiтин з комплекс- ночасно продукти власних МНС-генiв (гени головного комплексу гiс- тосумiсностi) та чужорiднi антигени. Головний комплекс гiстосумi- сностi - основна генетична система, що визначас функцiонування групи молекул головного комплексу гiстосумiсностi - молекули МНС класу I та молекули МНС класу II. вально в усих клiтинах. У людини 3 локуси, що кодують молекули класу I - HLA-A, HLA-B, HLA-C. тинами. Молекули МНС класу II (у людини HLA-Dr та HLA-Dc) вiдiграють дас основу iмунноi вiдповiдi у змiшанiй культурi лiмфоцитiв. Роз- IЛ-2 для посилення цитотоксичноi активностi [ ]. Т-хелпери (iндуктори). Iснус три типи цих клiтин. Перший - iмфоцити, що впiзнають елементи головного комплексу гiстосумiс- ностi. Вони мають специфiчнiсть до антигенiв, зв'язаних iз влас- iх диференцiювання до антитiл-утворюючих клiтин. Другу групу скла- цифiчнiстю як до антигену, так i до власних iзотопiчних детермi- нант. Активують В-клiтини, що мають такi ж детермiнанти. Третя група Т-хелперiв секретус лiмфокiнiн (IЛ-2). Вони впiзнають анти- ген у комплексi з власними Ia-детермiнантами. Регуляторна функцiя Т-хелперiв полягас в здатностi стимулю- вати В-клiтини до пролiферацii i диференцiацii в антитiлоутворюючi клiтини. Вiдповiдь В-клiтини на бiльшiсть бiлкових антигенiв пов- нiстю залежить вiд допомоги Т-клiтин. Такi антигени - тимусозалеж- нi. пряма взасмодiя Т-хелпера i реагуючоi В-клiтини (когнантна допомо- га). У цьому випадку Т-клiтина розпiзнас детермiнанти антигенноi молекули, уже фiксованоi на В-клiтинi. Також розпiзнаеться продукт гас в утвореннi розчинних неспецифiчних хелперних факторiв - лiм- фокiнiнiв. Це обидва фактори росту (в першу чергу фактор, що регу- люс пролiферацiю В-клiтин i вiдповiдь на антигенну стимуляцiю). Одна й та ж Т-клiтина може здiснювати хелперну функцiю як на основi когнантноi взаемодii, так i з допомогою медiатора. Деякi Т-клiтини вiдiграють роль пiдсилювача хелперноi дii. Вони дiють на вже стимульованi В-клiтини. Т-супресори складають групу клiтин, якi здатнi пригнiчувати перiв. Прямий вплив цих клiтин на В-лiмфоцити вивчений недостатньо. Супресорна система включас три клiтиннi форми. Форма Ts 1 спе- цифiчна до антигену i виробляе фактор TsF 1. Вiн активус Ts 2, cпе- цифiчний проти iдiотипiв антитiл до антигену, зв'язаного Ts 1. TsF 2 активус клiтину TsF 3, яка супресорно дiс на хелпернi Т-клi- тини. Iснують також Т-контрсупресорнi клiтини (з фенотипом Ly 1). Во- ни запобiгають iнактивацii Т-хелперiв супресорними клiтинами. Вiдi- грають важливу роль для розвитку iмунологiчноi толерантностi при активнiй супресii. T-цитотоксичнi клiтини несуть маркери, схожi iз супресорними клiтинами (Lyt 2). Вони лiзують клiтини, що несуть на поверхнi ан- тигени, до яких специфiчнi данi лiмфоцити. Перша стадiя лiзису - розпiзнавання антигену i молекул кла- су I на поверхнi клiтини-мiшенi. Далi йде руйнування цiсi клiтини. Т-цитотоксичнi клiтини можуть брати участь в декiлькох циклах лi- Кiллернi клiтини вiдiграють важливу роль в захистi вiд вiрусних Особливу групу складають природнi кiллери (ПК). Вони здатнi вбивати деякi види пухлинних клiтин, використовуючи зовсiм iншi Iснують данi про рiзноманiтну радiочутливiсть популяцiй i пресори, а найбiльш радiорезистентними - Т-хелпери [ ] Проте деякi автори вважають, що вiдмiнностi в радiочутливо- стi в умовах in vivo можуть бути обумовленi якимись певними фак- торами, можливо навiть рiзними пропорцiйними спiввiдношеннями окремих лiмфоцитних субпопуляцiй. Тому N. Nakamura з спiвавтора- ми (1990) оцiнили вiдповiдь кожноi субпопуляцii Т-лiмфоцитiв на iонiзуюче випромiнення в умовах in vitro. Дослiдники використали методику клонування Т-клiтин у присутностi фактору росту iнтер- лейкiну-2 (IL-2). Дослiдження показали, що фракцiя колонiй лiм- фоцитiв CD4+ становила 30-50% вiд загальноi кiлькостi клiтин i фракцiя колонiй CD8+ - 15-20%. Взагалi, бiльше 97% сортованих Доза опромiнення не перевищувала 5 Гр, оскiльки при бiльшiй дозi Результати чiтко продемонстрували, що радiочутливiсть CD4+ фоцитiв показав, що вони несуть поверхневi маркери CD4- i CD8- (тобто, не мають хелперних чи супресорних властивостей). Хоча не було точно визначено, чи присутнiй на них маркер дорослих лiмфо- цитiв CD3, вченi вирiшили, що бiльшiсть iз них - натуральнi кiл- лери. Виявилося, що радiочутливiсть цих клiтин також не вiдрiз- новок, що в умовах in vitro гiпотеза про найбiльшу радiочутли- вiсть Т-супресорiв не пiдтверджусться. Можливо, в цих умовах пе- реважну бiльшiсть клiтин з поверхневим антигеном CD8 складають тi, що не виконують супресорних функцiй [ ] 1. 4 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА Т-КЛIТИННИЙ IМУНIТЕТ нення? Вплив радiацii на iмунну систему (зокрема, ii тимусозалежну ланку) вивчений недостатньо. Т. Ю. Харченко зi спiвавт. (1994) прове- ли дослiдження на мишах, здiйснивши опромiнення в перiод органоге- незу. Закладка i формування тимусу мишей проходить на 7-12 добу ро- звитку ембрiону. Саме в цей перiод органiзм найбiльш чутливий до дii iонiзуючого опромiнення, його результатом може бути спотворен- На 9-ту добу ембрiонального розвитку мишей закладасться стро- ма тимусу, на 13-ту - закiнчусться перша хвиля заселення тимусу вого шарiв тимусу, здiйснюсться перебудова генiв - i -ланцюгiв рецептора Т-клiтин для Thy-антигену. До 17-i доби завершусться пе- ребудова генiв клiтинного рецептору, проходить його експресiя на CD4-8+, CD4+8- -тiмоцитiв. З цими ж термiнами пов'язана друга хвиля заселення тимусу клiтинами-попередниками Т-лiмфоцитiв. В цi критичнi термiни розвитку тимусу опромiнювали вагiтних самок з наступним дослiдженням вмiсту i популяцiйного складу клi- тин тимусу i селезiнки. Дози опромiнення варiювали вiд 0,15 до 4 Гр. Аналiз проводили в першу добу i через 2 тижнi пiсля народже- ння. При опромiненнi на 9-й день вагiтностi плiд гинув при дозi 0,5 Гр, на 13-ту добу - при дозi 0,7 Гр, при опромiненнi на 17-ту добу доза 0,15-4 Гр не перешкоджала вагiтностi i пологам. Виявилося, що при дозi радiацii, меншiй 1 Гр, значних змiн у клiтинностi тимусу немас. А при дозах 0,15 i 0,3 Гр спостерiгасть- на 17-ту добу розвитку приводить до зниження клiтинностi тимусу i селезiнки, доза в 1 Гр на 13-ту добу - до зниження клiтинностi ли- ше в селезiнцi. Можливо, тiмоцити в цей перiод бiльш резистентнi, нiж в пiзнiшi термiни. Справдi, на 13-ту добу розвитку 100% тiмо- цитiв складають СD4-8- -попередники Т-клiтин, яким властива до- сить висока радiорезистентнiсть. Данi свiдчать про вищу радiорезистентнiсть тiмоцитiв 17-ти до- падку мова йде про рiзне спiввiдношення субпопуляцiй тiмоцитiв, що вiдрiзняються в радiочутливостi. Дiйсно, вмiст радiорезистентних CD4-8- -клiтин складас в цей перiод 40%, тодi як у дорослих мишей 3-5%. I все ж у опромiнених в ембрiональний перiод мишей сплостерi- гасться вiдставання в клiтинностi тимусу, яке при дозi менше 1 Гр лiквiдусться на 30-ту добу (пiсля цього клiтиннiсть навiть вища, нiж у неопромiнених). При дозi бiльше 2 Гр вiдставання залишасться i пiд кiнець мiсяця. Для клiтин селезiнки характернi глибшi змiни, рослому вiцi клiтиннiсть тимусу швидше вiдновлюсться у мишей, якi були опромiненi у перiод внутрiшньоутробного розвитку. Вмiст у тимусi i селезiнцi Thy 1+, CD4+ та CD8+ -клiтин прак- тично не вiдрiзнясться по вiдносному складу вiд контролю (опромi- дiб пiсля народження). Вченi роблять висновок, що описанi вище радiацii переважно на юнi тiмоцити, без iстотного впливу на послi- дуючу диференцiацiю клiтин-попередникiв, що вижили, i дивергенцiю Звичайно вважають, що враження лiмфоiдних популяцiй тимусу с результатом виключно пошкоджуючоi дii iонiзуючого опромiнення як такого. В той же час с багато доказiв стресорного ефекту опромiнен- ня i можливостi спустошення тимусу i розвитку лiмфопенii в резуль- татi пiдвищення сироваточного рiвня кортикостероiдiв, зумовленого стресом. М. П. Савiна та А. А. Ярилiн (1994) провели дослiдження, в якому намагалися виявити, чи впливас на клiтиннiсть тимусу локальне оп- проведено на мишах. Доза радiацii варiювала вiд 1 до 10 Гр. Аналiз вилося,що при локальному опромiненнi будб-якого органу клiтиннiсть тимусу знижувалася. Проте,термiни нормалiзацii числа тiмоцитiв бу- ли рiзними. При опромiненнi стегна та cелезiнки рiвень Т-клiтин вiдновлювався через добу; гонад - до кiнця першого року. При опро- мiненнi самого тимусу (10 Гр) зниження рiвня тiмоцитiв вiдмiчало- ся на протязi всього перiоду спостережень. Вченi роблять висновок, лише опромiнення тимусу, але й стабiльнi ендокриннi порушення пiс- ля опромiнення гiпоталамуса та гонад (але не селезiнки та стегна). мус, гонади, селезiнку та стегно (10 Гр) раннс спустошення тимусу може бути викликане як безпосередньою дiсю опромiнення на орган, так i пiдвищенням рiвня гормонiв - медiаторiв стресовоi реакцii при дii радiацii на iншi органи [ ] Деякi автори вважають, що iонiзуюче опромiнення в малих до- зах може здiйснювати стимулюючий вплив на органiзм iз збiльшенням маси тiла, середньоi тривалостi життя, пiдвищенням стiйкостi до рiзних несприятливих впливiв i iнфекцiй завдяки активацii iмунних реакцiй. Хоча пов'язанi з цим дослiдження проводилися на тваринах, клiтиннi механiзми згаданих ефектiв до цього часу практично не ви- стимулюючоi дii малих доз опромiнення на iмунiтет, зокрема, на бласттрансформацiю лiмфоцитiв кровi пацюкiв по критерiю включення Н-тимiдину в ДНК. Причому перевiряли як самостiйний вплив опромi- нення, так i його ефект на фонi стимуляцii мiтогеном. В якостi мi- до опромiнення. Дози варiювали вiд 1 до 6 сГр. Дослiдники вiдмiти- ностi вiд цього iх роздiлили на 3 групи). Можливо, причина цього - рiзноманiтнiсть у початковому вмiстi лiмфобластiв у кровi рiзних тварин та в рiзнiй початковiй чутливостi рецепторiв лiмфоцитiв до мiтогену. Результати дослiджень показали вiдсутнiсть стимуляцii бласттрансформацii при опромiненнi в дозах 0,09-6 сГр на фонi Кон А (при сумарнiй дозi 12 сГр рiвень знижувався до контролю). Тобто, опромiнення само по собi не с стимулятором пролiферацii лi- мфоцитiв кровi, але в сполученнi з мiтогеном здатна посилювати йо- го стимулюючий вплив на клiтини iмунноi системи [ I. М. Бiляков зi спiвавторами висунув думку про iснування "сти- мулюючих доз", при яких в культурi з'являюься ростовi фактори Т-клiтин. Вони провели дослiдження впливу -опромiнення у новона- роджених мишей на пролiферативну активнiсть камбiального епiтелiю в культурi стромальних клiтин тимусу. Виявилося, що опромiнення в момент висiву культури послаблюс пролiферацiю клiтин в логарифмiч- доза 15 Гр викликала посилення пролiферативноi активностi. Якщо оцiнка результатiв проводилася через 48 годин культурування (а не через 24, як у першому випадку) посилення пролiферацii спостерiга- лося при дозах 5, 8 i 15 Гр. При 10 Гр - iнгiбiцiя, пiсля 20 Гр - послаблення пролiферацii. Вченi припускають,що "стимулюючi дози" змiнюють iнтенсивнiсть мiжклiтинних контактiв ЕК з iншими клiтинами строми тимусу. Цей обмiн проходить повiльно, тому наслiдки пошкоджень можуть прояви- тися на рiвнi цiлого органiзму вiдносно пiзно. В кiнцевому резуль- татi цi пошкоджуючi ефекти радiацii на ЕК тимусу повиннi вiдобра- зитися на вмiстi в стромi тимусу епiтелiальних клiтин, iх функцiо- нальнiй активностi, ефективностi процесу розвитку Т-лiмфоцитiв. Очевидно, наслiдками саме таких змiн с заресстрованi прояви Т-клi- ЧАЕС через 5 рокiв пiсля iх дii. Взагалi, дослiдження Бiлякова показали,що ефект радiацii про- являсться в посиленнi подiлу Т-клiтин, якi без опромiнення перехо- дять в стан спокою, тобто стають бiльш зрiлими, функцiонуючими 1. 5 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА ОРГАНIЗМ ЛЮДИНИ. Р. В. Петров зi спiвавт. (1994) вiдмiчають, що для iмунноi сис- теми характерна висока мобiльнiсть, пов'язана з тим, що всi ii го- ловнi компоненти практично завжди знаходяться в активованому (робо- iмунноi системи. Пiд впливом антигенних та неантигенних проявiв (якими може виступати iонiзуюча радiацiя), що безперервно поступа- ють у внутрiшнс середовище органiзму, iмунна система постiйно змi- нюс свiй облiк, рiвнi своiх складових частин (Т-хелперiв, Т-супре- сорiв, Т-контрсупресорiв i т. д.). При виникненнi реакцii на зов- "збурена" до того часу, доки не перейде в новий рiвноважний стан. Цей стан зберiгасться до того ча- су,доки iнший стимул не поступить зовнi або не виникне в органiзмi. Якщо антигеннi стимули проникають в органiзм неперервно, очевидно, iмунна система безперервно буде змiнюватися i знаходитися в русi. У свiтлi концепцii iмунологiчних мобiлiв по новому виникас питан- ня про нормативнi параметри iмунноi системи. Наприклад, пiдви- макрофагiв. Навпаки, мале число помiчникiв може бути iдеальним,ко- ли немас супресорiв [ ] Першi ж дослiдження стану iмуноi системи у людей, що приймали участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС продемонстрували пору- шення в клiтиннiй ланцi iмунiтету. Вмiст Т-загальних лiмфоцитiв був знижений, Т-активних - пiдвищений. Зниження кiлькостi Т-лiмфо- - у 75% обстежених. Враховуючи вiдмiнностi в дозi опромiнення осiб, що працювали в 1986 i 1987 рр., було проаналiзовано матерiал у за- лежностi вiд часу перебування в Чорнобилi. Любченко П. Н. зi спiв- авторами (1990) встановили, що кiлькiсть Т-клiтин у тих,хто працю- вав у Чорнобилi в 1986 i 1987 рр., iстотно не вiдрiзнялася i була достовiрно нижчою, нiж у контролi. Кiлькiсть Т-клiтин, що активно утворювали розетки, у осiб, що працювали в 1987 роцi, була досто- вiрно нижчою, нiж у тих, що працювали в 1986 роцi, але перевищува- ла рiвень в контрольнiй групi [ ] Любченко вiдзначас, що хоча iс- нус думка про швидке вiдновлення складу лiмфоцитiв вже до кiнця другого мiсяця, с докази повiльного вiдновлення кiлькостi саме Т- приймали участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС i якi працю- вали в Чорнобилi в 1986 роцi, навiть через 5-5,5 рр. вiдмiчалися нерiзко вираженi, але стiйкi порушення клiтинного iмунiтету. Причо- му сильнiше страждас субпопуляцiя CD4+ -хелперiв, формування яких залежить вiд тимусу, нiж CD8+ -супресорiв [ ] В. С. Смiрнов зi спiвавт. (1990) проводили дослiдження населен- ня, яке зазнало впливу факторiв аварii на ЧАЕС через 2 роки пiсля катастрофи. У потерпiлих було виявлено iстотне пiдвищення вiднос- Т8+ -субпопуляцiй. Але достовiрне зниження вiдносного вмiсту Ea- РОК i пригнiчення лiмфокiноутворюючоi активностi Т-лiмфоцитiв свiд- чить про те, що функцiональна активнicть Т3+ -лiмфоцитiв була си- льно пригнiчена. Можливо, певну роль в депресii iмунних реакцiй iмунiтету у людей, що зазнали впливу радiацii в дозах 0,2-0,5 Гр пiд час аврii на ЧАЕС показали, що iмунологiчнi порушення, якi ви- никли при цьому, можуть зберiгатися протягом 2 рокiв пiсля опромi- нення. Було зроблено припущення, що нестабiльнiсть iмунного стату- ються в конформацiйних змiнах ссДНК. Глибина зниження функцiональ- ходиться у прямiй залежностi вiд ступеня деспiралiзацii ссДНК (ра- пригнiченням, а пiдвищена суперспiралiзацiя - нормалiзацiсю бiль- Змiни у станi Т-клiтинного iмунiтету були виявленi не лише у лiквiдаторiв аварii на ЧАЕС, але й у мешканцiв радiацiйно забруд- нених районiв. Так, О. Ф. Мельников зi спiавт. (1993) дослiлили стан Проведенi дослiдження засвiдчили, що протягом першого року пiсля аварii найбiльш вираженi змiни визначалися з боку НЦК (натуральних цитотоксичних клiтин) та К-кiллерiв, якi вiдiграють важливу роль у реалiзацii протипухлинного та противiрусного iмунiтету. Функцiона- льна активнiсть цих клiтин була рiзко знижена. Значно менш вираже- ний характер мали змiни з боку Т-лiмфоцитiв периферичноi кровi об- стежених, котрi проявилися в основному тенденцiсю до зниження за- гального вмiсту Т-клiтин (CD3+) та вiдносного числа Т-ефекторiв (CD4+ -хелперiв), що призвело до загального зниження у них iндексу iмунореактивностi (CD4+/CD8+). Виявлене в 1987 роцi значне зниження цитолiтичноi активностi НЦК продовжувало збiльшуватися в 1988 та 1989 рр., у 1990 роцi рi- вень цитолiтичноi активностi К-кiллерiв периферичноi кровi обсте- жених значною мiрою вiдновився, тодi як функцiональна активнiсть НЦК зростала набагато повiльнiше, досягаючи в середньому 9,4%, що iстотно нижче контрольних значень. Триваюче пiдвищення рiвня акти- компенсацiю цитотоксичноi функцii, що певною мiрою не реалiзува- лася НЦК, функцiональна активнiсть яких мало змiнилася порiвняно з 1990 роком. Вмiст лiмфоцитiв периферичноi кровi до 1990 р. набли- зився до контрольного значення [ ] У випадку жителiв мiста Кисва можна говорити про вплив малих доз радiацii. нiзуючого опромiнення, що переважають природний радiацiйний фон (ПРФ) бiльше, нiж у 10 разiв. Вiдносно людини, така доза складас 0,04-0,05 Гр при тривалому опромiненнi. НКДАР ООН рекомендус вва- жати малими дози, що перевищують ПРФ у 10-100 разiв. Результати дослiджень впливу низьких рiвнiв iонiзуючого випромiнення на здо- променевоi дii, починаючи з рiвнiв ПРФ. При оцiнцi малих доз опро- мiнення МКРЗ при ООН виходить iз того, що будь-яка доза, вiдмiнна Як уже вiдмiчалося, одним iз наслiдкiв аварii на ЧАЕС с три- никнення в органiзм радiоактивних речовин, що забруднюють продук- ти харчування. При цьому характерний повiльний розвиток патологi- чних процесiв [ ] Дослiдження, проведенi на пацюках i мишах, показали, що три- вале введення малих доз окису тритiю (180 дiб) приводить до стiй- кого спустошення стволового кровотворного пула, яке зберiгасться передникiв Т-клiтин вiдмiчалося i пiсля тривалого зовнiшнього - -опромiнення. Спостерiгалися значнi порушення Т-лiмфопоезу, не тiв. Iмунодефiцитний стан формувався в результатi стiйкоi гiпопла- зii лiмфоiдноi тканини. Причому гiпоплазiя тимусу та лiмфатичних вiддiлiв виражена сильнiше, нiж у селезiнцi i кiстковому моз- ку [ 2. 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ГРУП. що навчаються в Черкаському державному унiверситетi на фа- Показники клiтинного iмунiтету у практично здорових во- лонтерiв студентiв факультету фiзичного виховання та студен- тiв природничого факультету розглядалися як контрольнi дослiдження. Для проведення iмунологiчних обстежень на кож- ня, розроблена в Республiканському центрi iмунологiчних дос- В контрольну групу вiдбиралися волонтери-чоловiки, що вiдповiдали слiдуючим критерiям: -вiсутнiсть професiйних шкiдливостей; -вiдсутнiсть побутових шкiдливостей (контакт з нiтрофарбами, гербiцидами, пестицидами); -вiдсутнiсть перенесених iнфекцiйних захворювань, травм, опiкiв; -вiдсутнiсть в анемнезi: хiмiкотерапii (цитостатиками, гор- мональними препаратами, iмунодепресантами i iмуностимулято- рами) та променевоi терапii; -iмунологiчно не обтяжений сiмейний анемнез; -вiдсутнiсть клiнiчних ознак iмунологiчноi недостачi; Карта iндивiдуального iмунологiчного обстеження запов- ський центр iмунологii, другий залишався на кафедрi фiзiо- в iмунологiчнiй лабораторii. До дослiдних груп належали студенти факультету фiзично- го виховання та студенти природничого факультету, котрi заз- нали дii малих доз iонiзуючоi радiацii, проживаючи у зонiпо- ситленого радiацiйного контролю (4-та зона). До проведення iмунологiчного обстеження на пiддос- лiдних заповнювалися карти iндивiдуального iмунологiчного обстеження. Для проведення дослiдiв по змiнi показникiв клiтинного iмунiтету в периферичнiй кровi обстеженню пiдлягали слiдуючi групи: 1-ша група - практично здоровi волонтери, що навчаються на 4-му курсi факультету фiзвиховання ЧДУ; 2-га група - практично здоровi волонтери, щонавчаються на 4-му курсi природничого факультету ЧДУ; радiацiйного контролю та навчаються на 4-му 4-та група - особи, що проживають в зонi посиленого радiацiйного контролю та навчаються на 4-му 2. 2 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ СУБПОПУЛЯЦIЙ Т-ЛIМФОЦИТIВ У ВЕНОЗНIЙ КРОВI З ВИКОРИСТАННЯМ МОНОКЛОНАЛЬНИХ СИВОРОТОК келiнгу i iндингу (злущуванню) антигенiв пiсля взасмодii з антитiлами, до суспензii клiтин добавляють 0. 2%-й азид нат- рiю. У прямих методах IФА використовують специфiчнi до клiтинних антигенiв антитiла, коньюгуючi з флуорисцентною мiткою. А маркування клiтин проводять як одноетапну реакцiю. У непрямих методах IФА в якостi антитiл використовують не мiченi антитiла до клiтинних антигенiв, а в якостi дру- гих - мiченi флуорохромом антитiла до iмуноглобулiнiв. Мар- кування клiтин проводять у два етапи. Другi антитiла служать для виявлення зв'язаних з клiти- ною перших антитiл. 1. Венозну кров (7 мл) з антикоагулянтом (9. 8% цитрат нат- рiю 0. 5 мл, або 25 од/мл гепарина) розбавлясмо фосфатним буфером у спiввiдношеннi 1:1. КН РО 1,15 г. NaCl 8 г. на 1мл. дистильованоi води До фосфатного буферу додасмо 2 г. сироватки альбумiнiв кролика. вий градiснт (2 мл.) нашаровусмо за допомогою пiпетки з фужнiй пробiрцi. 24,4 г. фiколу-400 розчиняють у теплiй дистильованiй водять об'см до 340 мл. Температура зберiгання розчину +8 С. 3. Пробiрки з градiснтом кровi центрифугусмо протягом 20-25 хв. 5. Вiдмивасмо популяцiю лiмфоциту вiд залишкiв градiснта фосфатним буфером двiчi, за допомогою центрифугування 6. Доводимо концентрацiю мононуклеарних клiтин за допомо- гою розведення ФБ до рiвня 1-5 х 10 кл./мл. Контроль концентраццii проводимо вкамерi Горясва (в од- ному великому квадратi повинно мiститись 20 лiмфатич- 7. До 50 мкл одержаних клiтин добавлясмо мiкропiпеткою по 5 мкл. антисироватки LT3 - для визначення кiлькостi визначення Т-хелперiв (CD4), LT8 - для визначення Т-супресорiв (CD8). 8. Iнкубусмо сумiш лiмфоцитiв з антисиворотками протягом 20-25 хв при кiмнатнiй температурi. 9. Вiдмивасмо мононуклеари вiд залишкiв не зв'язаноi АС. лячим альбумiном (2. 5%) i центрифугусмо протягом 10 хв. Вiдмивку повторюсмо двiчi. 10. До 50 мкл отриманоi 11. Проводимо вiдмивку вiд флуоресцуючих антитiл мононук- леари. Вiдмивку проводимо аналогiчно вiдмивцi вiд анти- сивороток тричi. 12. Мононуклеари за допомогою пiпетки наносимо на предметне скельце. 13. Скельця помiщасмо на ваний препарат пiдсушують при кiмнатнiй темпера - протягом 3-х дiб. 15. Аналiз препаратiв. Пiдрахунок проводиться шляхом перерахунку % флуоресцуючих клiтин на 100 клiтин проглянутих у препаратi. Мiкроскопують за допомогою мiкроскопу з люмiнiсцентною насадкою, окуляр-7, об'сктив-90. У якостi iмерсii використовус- ться водний розчин глiцерину. 2. 3. МЕТОДИКА ПIДРАХУНКУ ЧИСЛА ЛЕЙКОЦИТIВ В КРОВI 1. Палець протерти ватою змоченою 70% розчином спитту. 2. Одноразовим стерильним скарифiкатором проколоти палець. 3. Першу краплю кровi зтерти ватою змоченою спиртом. 4. Декiлька крапель кровi з пальця витиснути на пред- метне скло. 5. Капiляром Салi 0,02 мл. кровi перенести в центри- фужну пробiрку з 0,4мл. 3% розчину оцтовоi кислоти. 6. Легким посту куванням по пробiрцi перемiшати вмiст i залишити пробiрку для руйнування еритроцитiв. 7. Притерти покривне скло до камери Горясва таким чи- 8. Пiдрахувати кiлькiсть клiтин в 25 великих квадра- тах камери Горясва. 9. Одержаний результат перерахувати за формулою: квадратах. ться в межах 4500-10000 в 1 куб. мм. ЛЕЙКОЦИТIВ. Визначення загальноi кiлькостi бiлих кров'яних тiлець, про процентне спiввiдношення (диференцiйовану формулу) мiж рiзними видами лейкоцитiв i про якiснi змiни в iх морфологii при хворобливих станах. Визначення диференцiйованоi формули проводиться на фар- бованому мазку кровi. Диференцiйована формула характерно змiнгюсться при рядi хворобливих станiв i мас надзвичайно важливе дiагностичне i прогностичне значення. Нормальна диференцiйована формула дорослоi людини нас- тупна: лiмфоцити - 20-40% моноцити - 2-6% еозинофiльнi клiтини - 1-4% базофiльнi клiтини - 0-1% плазматичнi клiтини - 0-5% ВИГОТОВЛЕННЯ МАЗКА КРОВI. 1. Необхiдною умовою для правильного пiдрахунку морфо- логiчних особивостей кров'яних клiтин являсться вда- лозроблений i добре забарвлений кров'яний мазок. Добре зроблений мазок кровi повинен вiдповiдати наступ- ним умовам: а) починасться на 1 см. вiд вузького краю предметного скла i закiнчусться на 2-3 см. вiд його другого краю. скла. подiбний. Правельний мазок кровi товщий на початку, поступо- во тоншас i закiнчусться у виглядi слiду, мов би залишеного тонкою щiточкою. метне скло, на якому буде зроблено мазок, беруть за один кiнець великим i вказiвним пальцями правоi руки. Другий кiнець, вiдступаючи на 1 см. вiд краю, обережно дотикасться до свiжоiкраплi капiлярноi кровiiз пальця, нi в якому разi дить на скло, вона повинна мати дiаметр 2-3 мм. Предметне скло перекладають у лiву руку взявши його ве- ликим вказiвним i середнiм пальцямитак, щоб крапля знаходил нього пальцiв. Шлiфоване скло, яким буде зроблено мазок вставлясться пiд кутом 40-45 на 1-2 мм перд краплею, придержуючи великим i вказiвним пальцями правоi руки край шлiфованого скла i обидва краi предметного скла. Шлiфоване скло рухають назад так, щоб воно торкалося кровi i крапля поширювалася в кутi мiж шлiфованим i предметним склом. потiм швидким рухом ру- хаючи скло в зв оротньому напрямку роблять мазок. Протягом того часу коли робиться мазок, великий iвказiвний пальцi правоi руки ковзають по краях предметного скла i тим створюють необхiдну опору для накладання шару кровi. ФАРБУВАННЯ КРОВ'ЯНОГО МАЗКА. фарбування кров'яного мазка мас важливе значення. Основу су- часного фарбування кров'яних клiтин поклав петербуржський лiкар Д. Л. Романовсьий. В 1891 роцi вiн запропонував свiй Барвник Романовського-Гiмза складасться з лужноi i кис- лоi частини. Лужна частина - азур 2, А кисла частина - еозин. Азур 2 забарвлений в яскраво-синiй колiр, а еозин в роже- во-червоний. Щоб приготувати основний розчин барвника розчиняють 30 г. азуру 2-еозину i 0,8г. азуру 2 в 250 мл. глiцерину, наг- чистого метилового спирту. Пiсля вiдстоювання протягом 1-7 днiв при кiмнатнiй температурi фiльтрують. ФIКСАЦIЯ КРОВ'ЯНОГО МАЗКА. для денатурацii бiлкiв у клiтинах, при збереженнi iхжиттсвоi структури iж для закрiплення клiтин на предметному склi. Для фiксацii - 3-5 хв. Перед роботою ,пiсля фiксацii, препарат заливають робо- чим розчином (розведеним) барвника Романовського-Гiмза. I залишають на 20-40 хв. Потiм його промивають, сушать, див- ляться пiд мiкроскопом. препратi. На початку i в кiнцi мазка вiдкладасться бiльшiсть великих клiтин з малою питомою вагою (моноцити, гранулоцити), а в серединi - бiльшiсть малих клiтин, з вели- кою питомою вагою (лiмфоцити). Порiвняно найбiльш правильне спiввiдношення складасться на дiлянках показаних на малюнку: ┌───────┬─────┬───────────┬─────┬──────┐ │ │ ┌─┐ │ │ ┌─┐ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ └─┘ └─┘ └─┘ └─┘ │ │ │ │ ┌─┐ ┌─┐ ┌─┐ ┌─┐ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ │ └─┘ │ │ └─┘ │ │ └───────┴─────┴───────────┴─────┴──────┘ Тому саме на них проводиться диференцiйований пiдрахунок кров'яних тiлець. Пiдрахунок робиться у виглядi меандрiв, Пiдраховують не менше 25 клiтин (краще по 100) в 4-х Замiсть 4-х малих меандрiв, можна без грубоi помилки, описати 2 великих меандри, тобто злити 2 малих поля вiдцен- тру з обох сторiн в одне велике, не роблячи розриву в сере- вують мiнiмально по 50 клiтин (краще по 100) i результат ви- ментарнi механiчнi лiчильнi машини. 2. 5 ВИЗНАЧЕННЯ РIВНЯ CD3+,CD4+,CD5+,CD8+ ЛIМФОЦИТIВ У ПЕРИФЕРИЧНIЙ КРОВI. 1. Кров брали стерильно з лiктьовоi вени вранцi, до вжи- вання iжi. Лiмфоцити видiляли з гепаринiзованоi кровi цен- трифугуванням на градiснтi Фiкол-Вiрографiну (густина 1,077 2. 1-0,1 млн. лiмфоцитiв в об'смi 50 мкл. вносили в цен- трифужнi пробiрки i до клiтин додавали 5 мкл. моноклонально- го антитiла CD8 i iнкубували 30-45 хв. при +4 С. хв. при g 200. 4. Вилучали супернатант. Потiм вносили 50 мкл. розчину кса i центрифугували 5 хв. при g 200. 5. Вилучали супернатант. До осаду вiдмитих клiтин дода- вали 50 мкл. F(ab)2-Фрагментiв овечих антитiл до Ig мишi, помiчених ФIТЦ i розбавлиних 1:100. Для розведення викорис- 0,5% желатину i 0,5% азиду натрiю. Клiтини суспензували i iнкубували 30 хв. при 4 С. 6. Клiтини 2 рази вiдмивали як указано в п. п. 3-4. 7. Пiсля остаточного видалення супернатанту клiтини ви- носили на предметне скельце i помiщали в пари формалiну для фiксацii на 10-1 хв. Мiченi клiтини аналiзували з допомогою 2. 6 СТАТИСТИЧНА ОБРОБКА ДАНИХ варiацiйноi статистики по Стьюденту за допомогою програми складеноi аспiрантом кафедри алгебри Андрущенко. Оскiльки програма написана на мовi Ассемблер, то датиii ропечатку не- Розрахунок основних характеристик вибiрки Показник: cd 1. 2. 00000 2. 3. 00000 3. 7. 00000 4. 8. 00000 Середне арифметичне - 5. 000 Середне квадратичне вiдхилення - 2. 944 Коефiцiент варiацii - 58. 878 % Коефiцiент асиметрii - 0. 000 Ексцес - -0. 417 Програма оброблялася на ПЕОМ IBM PC/XT 286 _@ 3. СТАН КЛIТИННОГО IМУНIТЕТУ У _@ ПРАКТИЧНО ЗДОРОВИХ СТУДЕНТIВ ЧДУ. Нами проведене диференцiальне дослiдження показникiв клiтин- ного iмунiтету у студентiв 4 курсу факультетiв фiзвиховання та Встановлено, що у практично здорових волонтерiв, що нав- чаються на 4-му курсi факультету фiзвиховання та природничому фа- культетi показники рiвня лейкоцитiв в периферичнiй кровi статис- тично достовiрно не вiдрiзняються.(Табл. 1). Табл. N1. Рiвень лейкоцитiв та лiмфоцитiв у практично здорових во- та факультету фiзвиховання ЧДУ ┌─────┬──────────────────┬───────────┬───────┬──────┬──────┐ │N п/п│Групи пiддослiдних│Показники │Лейко- │Лiмфо-│Лiмфо-│ │ │ │статистич- │ти │цити │цити │ │ │ │ноi обробки│x 10/л │ % │ г/л │ ├─────┼──────────────────┼───────────┼───────┼──────┼──────┤ │ 1 │Практично здоровi │ M │ 6,3 │32,5 │1,9 │ │ │волонтери студенти│ б │ 1,27 │12,4 │0,2 │ │ │факультету фiз- │ m │ 0,5 │5,3 │0,1 │ │ │виховання │ n │ 6 │6 │6 │ ├─────┼──────────────────┼───────────┼───────┼──────┼──────┤ │ 2 │Практично здоровi │ M │ 6,7 │24,5 │1,5 │ │ │волонтери студенти│ б │ 1,4 │9,6 │0,7 │ │ │природничого │ m │ 0,6 │3,8 │0. 1 │ │ │факультету │ n │ 6 │6 │6 │ ├─────┴──────────────────┼───────────┼───────┼──────┼──────┤ │ │ t │ 0,63 │0,5 │1,3 │ │ │ p │ >0,05 │>0,05 │>0,05 │ └────────────────────────┴───────────┴───────┴──────┴──────┘ риферичнiй кровi обох груп знаходилась в межах вiковоi норми. Ми не спостерiгали статистично достовiрних рiзниць рiвня вiдносноi iабсолютноi кiлькостi лiмфоцитiв. Вiдомо, що лiмфоцити с гетерогенною популяцiсю. В ос- таннiй час субпопуляцii диференцiюють по експресii поверхне- вих маркерiв [ ] Взасмозв'язок фенотипiчних i функцiональних варiацiй Т-клiтин реалiзусться через змiну iх рецепторного поля та експресii молекул, що приймають участь у виконаннi ефектор- ноi функцii клiтин [ ] Вiдомо, що для Т-клiтин характерна експресiя Т-клiтин- них рецепторiв. До таких рецепторiв вiдносяться поверхневi маркери CD3 [ ] раннiх стадiях розвитку Т-клiтин. Вiдомо, що навiть претомоцити можуть мати такий фенотип: CD7+2+1-38+4-8-3-ТКР- верхневий маркер CD5, але не експресують СD3, свiдчать про появу в периферичнiй кровi менш зрiлих лiмфоцитiв. Про поя- ву в кровi менш зрiлоi субпопуляцii Т-клiтин ми судили по рiзницi мiж кiлькiстюлiмфоцитiв СD3+ та СD5+. Нами встановлене статистичнодостовiрне пiдвищення числа СD5+ лiмфоцитiв у практично здорових волонтерiв, що нав- Табл. N 2. Експресiя СD3- i СD5- антигенiв на поверхнi лiмфоцитiв периферичноi кровi практично здорових волонтерiв студентiв 1-го та 4-го курсу факультету фiзичного виховання ЧДУ. ┌─────┬──────────────────┬────────────┬───────────┬───────────┐ │N п/п│Група пiддослiдних│Показники │СD3+ │ СD 5+ │ │ │ │статис- ├───────────┼─────┬─────┤ │ │ │тичноi │ │ │ │ │ │ │обробки │ % г/л │ % │г/л │ ├─────┼──────────────────┼────────────┼─────┬─────┼─────┼─────┤ │ 1 │Практично здоровi │ M │62,3 │1,2 │65 │1,3 │ │ │волонтери студенти│ б │4,4 │0,13 │3,9 │0,19 │ │ │4-го курсу │ m │1,97 │0,05 │1,6 │0,09 │ │ │ │ n │6 │6 │6 │6 │ ├─────┼──────────────────┼────────────┼─────┼─────┼─────┼─────┤ │ 2 │Практично здоровi │ M │63,8 │1,05 │69,6 │1,1 │ │ │волонтери студенти│ б │0,97 │0,5 │2,4 │0,6 │ │ │1-го курсу │ m │0,4 │0,2 │0,98 │0,2 │ │ │ │ n │6 │6 │6 │6 │ │─────┴──────────────────┼────────────┼─────┼─────┼─────┼──── │ │ │ t │0,75 │1 │2,6 │1,5 │ │ │ p │>0,05│>0,05│<0,05│>0,05│ └────────────────────────┴────────────┴─────┴─────┴─────┴─────┘ в експресii поверхневого маркеру СD + у практично здорових волонтерiв - студентiв 1-го та 4-го курсiв факультету фiзич- ного виховання. 4. СТАНКЛIТИННОГО МУНIТЕТУ У ОСIБ, ЩО ПРОЖИВАЮТЬ В ЗОНI Дослiджувалися 2 групи осiб проживаючих у зонах посиле- ного радiацiйного контролю. 1-ша група-студенти 4-го курсу факультету фiзичного виховання, якi проживають у 4 зонi. Особливiстю цiсi групи с те, що з 1986 по 1992 рiк во- ни проживали в мiстах i селах черкаськоi областi, якi вiдно- сяться до зони посиленого радiацiйного контролю, а з 1992 по 1996 Р. в м. Черкаси. Але всi продукти харчування студенти нейтронами спостерiгасться вихiд Сs та Sr. При близьких перiодах напiврозпаду (28,2 - 30,2 р)допустимий рiвень заб- руднення чорнозему буде перевищений в 20 разiв. Зараз все частiше у зв'язку з аварiсю на ЧАЕС проявляс- ться так званий "вплив малих доз радiацii", що потрапляс в органiзм з iжею i водою. Головними iзотопами наявними в рос- линнiй i твармннiй iжi с Сs та Sr. Це -iзотопи, якi не рес- кiстковiй тканинi i мають тенденцiю до наростання, т. т. у людини створюсться внутрiшнс джерело випромiнювання, яке ко- жен день активно травмус iмунну систему. Тому студенти 4-го курсу навiть не проживаючи в зонi пiдвищеного радiацiйного контролю отримують свою дозу опромiнення зпродуктами приве- зеними з дому. Разом з тим цi студенти вiдчувають позитивний вплив оп- тима льних фiзичних навантажень. У зв,язку з вищевказаним стають зрозумiлими отриманiна- Табл. N 3. Рiвень лейкоцитiв та лiмфоцитiв у осiб, що проживють в зонi посиленого радiацiйного кон- тролю i практично здорових волонтерiв сту- дентiв 4-го курсу факультету фiзичного ви- ховання ЧДУ. ┌────┬──────────────────┬───────────┬──────┬──────┬──────┐ │Nп/п│Групи пiддослiдних│Показники │Лейко-│Лiмфо-│Лiмфо-│ │ │ │статистич- │цити │цити │цити │ │ │ │ноi оброб- │х 10/л│ % │ г/л │ │ │ │робки даних│ │ │ │ ├────┼──────────────────┼───────────┼──────┼──────┼──────┤ │ 1 │Практично здоровi │ M │6,3 │32,6 │1,9 │ │ │волонтери студенти│ б │1,27 │12,7 │0,3 │ │ │4-го курсу │ m │0,5 │5,2 │0,1 │ │ │ │ n │6 │6 │6 │ ├────┼──────────────────┼───────────┼──────┼──────┼──────┤ │ 2 │Особи,що прожива- │ M │5,9 │34,6 │2,1 │ │ │ють в зонi пiдви- │ б │2,0 │4,9 │0,6 │ │ │щеного радiацiйно-│ m │0,9 │2,1 │0,3 │ │ │го контролю сту- │ n │5 │5 │5 │ │ │денти 4-го курсу │ │ │ │ │ ├────┴──────────────────┼───────────┼──────┼──────┼──────┤ │ │ t │0,44 │0,4 │0,3 │ │ │ p │>0,05 │>0,05 │>0,05 │ └────────────────────────┴───────────┴──────┴──────┴──────┘ Табл. N 4 Експресiя CD3 i CD5 -антигенiв на поверхнi вих волонтерiв студентiв 4-го курсу факультету фiзичного виховання та iх однокурсникiв, що тролю. ┌─────┬──────────────────┬──────────┬───────────┬───────────┐ │N п/п│Групи пiддослiдних│Показники │ CD 3+ │ CD 5+ │ │ │ │статистич-├─────┬─────┼─────┬─────┤ │ │ │ноi оброб-│ % │г/л │ % │г/л │ │ │ │ки даних │ │ │ │ │ ├─────┼──────────────────┼──────────┼─────┼─────┼─────┼─────┤ │ 1 │Практично здоровi │ M │62,3 │1,2 │65 │1,3 │ │ │волонтери студенти│ б │4,84 │0,13 │3,9 │0,19 │ │ │4-го курсу факуль-│ m │1,97 │0,05 │1,6 │0,08 │ │ │тету фiзвиховання │ n │6 │6 │6 │6 │ ├─────┼──────────────────┼──────────┼─────┼─────┼─────┼─────┤ │ 2 │Особи, що прожива-│ M │59,8 │1,2 │63,2 │1,2 │ │ │ють в зонi посиле-│ б │9,6 │0,4 │5,2 │0,4 │ │ │ного радiацiйного │ m │4,2 │0,2 │2,3 │0,2 │ │ │контролю, студенти│ n │5 │5 │5 │5 │ │ │4-го курсу факуль-│ │ │ │ │ │ │ │тету фiзвиховання │ │ │ │ │ │ ├─────┴──────────────────┼──────────┼─────┼─────┼─────┼─────┤ │ │ t │1,2 │0,1 │0,6 │0,5 │ │ │ p │>0,05│>0,05│>0,05│>0,05│ └────────────────────────┴──────────┴─────┴─────┴─────┴─────┘ Дослiди переконують в тому, що у студентiв 4-го курсу фа- культету фiзвиховання, що зазнали хронiчного впливу фак- торiв аварii на ЧАЕС не постерiгасться статистично дос- товiрних змiн показникiв клiтинного iмунiтету. В другiй серii експериментiв дослiджувався стан клiтин- ту, що також зазнали впливу малих доз радiацii. Встановлено,що в цих студентiв iснус рiзниця мiж зрiвнювани- ми середнiми варiацiйних рядiв iпрактично здорових однокур- сникiв по показниках вiдносноi кiлькостi CD3+ та CD5+ лiмфо- Однак патологiчнаiонiзуючого випромiнювання може посилю- ватись iншими патологiчними факторами. Так в якостi цих фак- торiв може виступати емоцiйний стрес обумовлений наявнiстю манiтнi зазалiки та екзамени. Томму ми проаналiзували стан лiтинного iмунiтету у студентiвприродничого факультету, що проживають у 4 зонi з практично здоровими волонтерами, якi Нами встановлено, що дiя малих доз радiацii посилюсться екстримальними i емоцiйними навантаженнями. Феноменпрояв- ричнiй кровi, а таккож у зниженнi абсолютноi кiлькостi клiтин, що експресують на своiй поверхнi клiтини рецептори CD3+, CD5+). (Табл. N6,7). Табл. N5. Експресiя CD3 I CD5 - антигенiвна поверхнi лiмфо- цитiв периферичноi кровi практично здорових iх однокурсникiв, що проживають в зонi посилено- го радiацiйного контролю. ┌─────┬──────────────────┬───────────┬────────────┬────────────┐ │N п/п│Групи пiддослiдних│ Показники │ CD 3+ │ CD 5+ │ │ │ │ статистич-├──────┬─────┼──────┬─────┤ │ │ │ ноi оброб-│ % │г/л │ % │г/л │ │ │ │ ки даних │ │ │ │ │ ├─────┼──────────────────┼───────────┼──────┼─────┼──────┼─────┤ │ 1 │Практично здоровi │ M │63,8 │1,05 │69,6 │1,14 │ │ │волонтери,студенти│ б │0,97 │0,5 │2,4 │0,6 │ │ │4-го курсу природ-│ m │0,4 │0,2 │0,98 │0,2 │ │ │ничого факультету │ n │6 │6 │6 │6 │ ├─────┼──────────────────┼───────────┼──────┼─────┼──────┼─────┤ │ 2 │Особи,що прожива- │ M │50,1 │0,6 │58,2 │0,7 │ │ │в зонiпосиленого │ б │6,03 │0,14 │4,96 │0,15 │ │ │радiацiйного конт-│ m │1,6 │0,03 │1,3 │0,03 │ │ │ролю, студенти 4 │ n │14 │14 │14 │14 │ │ │курсу природничого│ │ │ │ │ │ │ │факультету │ │ │ │ │ │ ├─────┴──────────────────┼───────────┼──────┼─────┼──────┼─────┤ │ │ t │8,6 │2,25 │7,1 │1,5 │ │ │ p │<0,001│<0,05│<0,001│>0,05│ └────────────────────────┴───────────┴──────┴─────┴──────┴─────┘ Табл. N6. Рiвень лейкоцитiв та лiмфоцитiв у практично здорових волонтерiв студентiв 4-го курсу при- родничого факультету, та студентiв природничго факультету, що проживають у 4-й зонi. ┌────┬───────────────────┬───────────┬──────┬──────┬──────┐ │Nп/п│Групи пiддослiдних │Показники │Лейко-│Лiмфо-│Лiмфо-│ │ │ │статистич- │цити │цити │цити │ │ │ │ноi оброб- │х 10/л│ % │ г/л │ │ │ │робки даних│ │ │ │ ├────┼───────────────────┼───────────┼──────┼──────┼──────┤ │ 1 │Практично здоровi │ M │6,3 │32,6 │1,9 │ │ │волонтери, студен- │ б │1,27 │12,7 │0,3 │ │ │ти 4-го курсу │ m │0,5 │5,2 │0,1 │ │ │ │ n │6 │6 │6 │ ├────┼───────────────────┼───────────┼──────┼──────┼──────┤ │ 2 │Особи, що прожива- │ M │5,5 │22,2 │1,2 │ │ │ють у 4-й зонi, │ б │1,4 │4,9 │0,3 │ │ │студенти 4-го курсу│ m │0,4 │1,3 │0,07 │ │ │ │ n │14 │14 │1,4 │ ├────┴───────────────────┼───────────┼──────┼──────┼──────┤ │ │ t │1,25 │1,94 │5,83 │ │ │ p │>0,05 │>0,05 │<0,001│ └────────────────────────┴───────────┴──────┴──────┴──────┘ Табл. N 7. Експроесiя CD3 i CD5-антигенiв на поверхнi осiб, що проживають у 4-й зонi (студентiв 4-го курсу природничого факультету). ┌─────┬──────────────────┬──────────┬────────────┬────────────┐ │N п/п│Групи пiддослiдних│Показники │ CD 3+ │ CD 5+ │ │ │ │статистич-├─────┬──────┼─────┬──────┤ │ │ │ноi оброб-│ % │г/л │ % │г/л │ │ │ │ки даних │ │ │ │ │ ├─────┼──────────────────┼──────────┼─────┼──────┼─────┼──────┤ │ 1 │Практично здоровi │ M │62,3 │1,2 │65 │1,3 │ │ │волонтери,студенти│ б │4,84 │0,13 │3,9 │0,19 │ │ │4-го курсу факуль-│ m │1,97 │0,05 │1,6 │0,08 │ │ │тету фiзвиховання │ n │6 │6 │6 │6 │ ├─────┼──────────────────┼──────────┼─────┼──────┼─────┼──────┤ │ 2 │Особи, що прожива-│ M │50,1 │0,6 │58,2 │0,7 │ │ │в зонiпосиленого │ б │6,03 │0,14 │4,96 │0,15 │ │ │радiацiйного конт-│ m │1,6 │0,03 │1,3 │0,03 │ │ │ролю, студенти 4 │ n │14 │14 │14 │14 │ │ │курсу природничого│ │ │ │ │ │ │ │факультету │ │ │ │ │ │ ├─────┴──────────────────┼──────────┼─────┼──────┼─────┼──────┤ │ │ t │4,8 │10,34 │3,3 │7,05 │ │ │ p │<0,01│<0,001│<0,01│<0,001│ └────────────────────────┴──────────┴─────┴──────┴─────┴──────┘ Встановлено, що через 7-9 рокiв пiсля аварii на ЧАЕС у осiб евакуйованих з 1-i радiацiйноi зони, спостерiгасться Спостерiгасться абсолютне пiджвищення числа лiмфоцитiв у обох групах пiддослiдних. Але присубпопуляцiйному аналiзi Встановлено статистичну достовiронiсть зниження числа клiтин, щоекспресують CD3-пан-Т-клiтинний маркер у осiб, що проживають у 4-й радiацiйнiй зонi. Через рецепторний ком- цитiв, тому зниження числа клiтин акцепторiв активацii CD3+ може свiдчити про враження даного шляху iмунноi вiдповiдi. У осiб, що проживають в четвертiй радiацiйнiй зонi на вiдмiну вiд евакуйованих з 30 км. зони спостерiгасться дос- товiрне зниження кiлькостi клiтин з фенотипом CD4,тобто клiтин-хелперiв. дозами опромiнювання не виявлено. Зниження експресii CD4-поверхневого маркера лiмфоцита- ми при дii малих доз радiацii може бути проявом радiацiйно- го старiння iмунноi системи. Спiввiдношення CD4+/CD8+ (iму- норегуляторний iндекс с важливим показником iмунноi системи. I порушення iмуннорегуляторного iндексу на користь клiтин-супресорiв, при тривалiй дii малих доз може привести до вторинних iмунодефiцитних станiв, вiдмiни протипухлинно- Таблиця N 8. Рiвень лейкоцитiв i лiмфоцитiв в перифе- iонiзуючого випромiнювання в рiзних режимах. ┌────────────────────┬────────────────────────────────────┐ │Групи дослiджуваних │ ПОКАЗНИКИ │ │ ├──────────┬─────────────────────────┤ │ │Лейкоцити │ Лiмфоцити │ │ │ ├──────────────┬──────────┤ │ │ │ % │ х10 /л │ ├────────────────────┼──────────┼──────────────┼──────────┤ │1. Контроль(n=13) │6,2 +0,41 │ 28,0 + 0,94 │1,70+0,137│ ├────────────────────┼──────────┼──────────────┼──────────┤ │2. Особини,що ева- │5,4 +0,50 │ 35,0 + 2,64 │1,80+0,118│ │ куйованi з 1-i │ │ │ │ │ радiацiйноi зони │ │ │ │ │ (n=12) │ │ │ │ │────────────────────┼──────────┼──────────────┼──────────┤ │3. Особини, що про- │6,3 +0,32 │ 24,0 + 1,36 │1,52+0,120│ │ живають в 4-Й │ │ │ │ │ радiацiйнiй зонi │ │ │ │ │ (n=27) │ │ │ │ ├────────────────────┼──────────┼──────────────┼──────────┤ │ t 1-2 │ 1,23 │ 2,50 │ 0,55 │ │ t 1-3 │ 0,076 │ 1,68 │ 0,99 │ └────────────────────┴──────────┴──────────────┴──────────┘ Таблиця 9. Експресiя Т-клiтинних маркерiв лiмфоцитами у особин, що були пiдверженi впливу iонiзуючоi ┌──────────────┬────────────────────────────────────────────────┐ │ Групи │ ПОКАЗНИК И │ │дослiджуваних ├───────────────────┬──────────────────┬─────────┤ │ особин │CD4+ -л iмфоцити │CD8+ -лiмфоцити │CD4+/CD8+│ │ ├────────┬──────────┼────────┬─────────┤ │ │ │ % │ 10 /л │ % │ 10 /л │ │ │ │ │ │ │ │ │ ├──────────────┼────────┼──────────┼────────┼─────────┼─────────┤ │Контроль(n=13)│41,0+1,4│0,69+0,06 │30,0+1,7│0,51+0,59│1,40+0,08│ ├──────────────┼────────┼──────────┼────────┼─────────┼─────────┤ │Особини, що │34,0+1,8│0,65+0,03 │27,0+1,1│0,47+0,40│1,30+0,06│ │евакуйованi з │ │ │ │ │ │ │1-i рад. зони │ │ │ │ │ │ │(n=12) │ │ │ │ │ │ ├──────────────┼────────┼──────────┼────────┼─────────┼─────────┤ │Особини, що │34,0+1,1│0,51+0,04 │28,0+0,9│0,41+0,03│1,24+0,09│ │проживають в │ │ │ │ │ │ │4-Й рад. зонi │ │ │ │ │ │ │(n=27) │ │ │ │ │ │ ├──────────────┼────────┼──────────┼────────┼─────────┼─────────┤ │ t 1-2 │3,68 │0,60 │1,65 │0,56 │0,98 │ │ t 1-3 │3,78 │2,43 │0,99 │1,52 │1,23 │ │ t 2-3 │1,22 │2,72 │0,89 │1,23 │0,53 │ └──────────────┴────────┴──────────┴────────┴─────────┴─────────┘ ВИСНОВКИ 1. РiвеньCD3+,CD4+,CD5+,CD8+-лiмфоцитiв у практично здорових осiб, що мешкають на черкащинi знахо- Украiни. 2. У студентiв, що зазнали впливу малих доз радiацii спостерiгасться порушення у регуляторнiй ланцi iмунiтету, що спостерiгасться у зниженнi iмуноре- гуляторного iндексу (CD4+/CD8+). 3. Малi дози iонiзуючого випромiнювання впливають на стан клiтинного iмунiтету, що проявлясться в зни- женнi абсолютноi i вiдносноi кiлькостi зрiлих 4. Дозоване фiзичне навантаження викликас стабiлiзацiю показникiв Т-клiтинного iмунiтету у осiб, що зазнали впливу малих доз радiацii. 1. Анохин Ю. Н., Норец Т. А., Белоусова А. В. Стимуляция вос- становления иммунологической реактивности у мышей пос- эндокринологии. - 1989. - N 1,- с. 79-83. 3. Беляков И. М., Кузьменюк О. И., Ярилина А. А. Влияние -из- лучения на пролиферативную активность камбиального эпи- телия в культуре стромальних клеток тимуса // Радиобио- лог. - 1993. - Т. 33. -Вып. 2. -с. 214-218. 4. Борисова А. М., Сетдикова Н. Х., Пинегин Б. В. Клинико-им- мунологическая эффективность применения оксиметацила у больных с вторичным иммунодефицитным состоянием //Имму- нол. - 1994. - N 6. - с. 48-50. 5. Действие ионизирующей радиации на организм человека // Под ред. Е. П. Кронкайте и др. -Медгиз. -1960. - с. 8-9, 15-149. др. Влияние агентов, ингибирующие процессы киллинга на интерфазную гибель облученных тимоцитов // Иммунол. - 7. Елисеева Н. А., Левитман М. Х.,Корыстов Ю. Н. и др. Влия- ние малых доз облучения на бланстрансфрмацию лимфоци- тов крови крыс // Иммунол. - 1994. - N 1. - с. 28-30. 8. Иммунология: В 3-х т. Т. 1. Пер. с англ. // У. Пола. - М.: 9. Итоги науки и техники. Иммунология. 1992. - Т. 23. - с. 5-8. 10. Капитоненко А. М., Дочкин И. И. Клинический анализ лабо- раторных исследований. - М. - Воениздат. - 1988. 11. Кирилова Е. Н., Мурзитна А. Д., Муксинова К. Н. Клеточные основы иммунодефицитного состояния в отдаленном перио- де после хронического радиационного воздействия // Иммунол. - 1989. - N 1. - с. 32-33. 12. Климарская Н. Н., Левицина Г. М., Шалькова Г. А. Радиоак- тивные изотопы и иммунитет. - М.: Энергоиздат. - 1969. 13. Коляда Т. I., Волянський Ю. Л., Васiльев М. В. Проблема виявлення прихованих форм вторинних iмунодефiцитiв та бiологiчнi наслiдки Чорнобильськоi аварii //Укр. радiол. Ж. - 1995. - N 1. - с. 44-47. тояние иммунной системы у людей, учавствовавших в лик- видации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Имму 15. Любченко П. Н., Юрина Т. Н., Дубинина Е. Б. и др. Динами- ка некоторых показателей иммунитета у мужчин, учавство- вавших в ликвидации последствий аварии на Черно- быльской АЭС в 1986 и 1987 гг. // Иммунол. -1994. - N 3. - с. 53-55. 16. Мельников О. Ф., Самбур М. Б., Розенфельд Л. Г. Динамiка стану эмунноi системи у мешканцiв Киева пiсля аварii на Чорнобильськiй АЕС // Укр. Радiол. Ж. - 1993. - N 2. - с. 81-84. ных. - М.: Высшая школа. - Т. 2. - 1991. кум). К.: Выща школа. - 1989. - с. 302. 20. Петров Р. В., Хаитов Р. М., Пинегин Б. В. Оценка иммунно- го статуса человека в норме и при патологии // Иммунол. - 1994. - N 6. - с. 6-9. лимфоцитов в ранние и отдаленные сроки после локально- го облучения лимфоидных иэндокринных органов // Имму- нол. - 1994. - N 4. - с. 39-43 22. Сарыбаева Д. В., Захарова Л. А., Михайлова А. А. Актива- ция неспециических Т-клеток-супрессоров в условиях ба- рокамерной гипоксии // Иммунол. - 1990. - N 1. - с. 66-68. 24. Смирнов В. С., Ващенко В. И., Морозов В. Г. Состояниеимун- ной системы у людей через 2 года послевоздействия фак- торов радиационной аварии // Иммунол. - 1990. - N 6. - с. 25. Смирнова В. П. Математическое моделирование радиацион- ных воздей на систему иммунитета // Иммунол. - 1984. - N 2. - с. 38-42. 26. Ткачева Г. А., Балаболкин М. И., Ларичева И. П. Радиоимму- нологические методы исследования (справочник). -М.: Ме- 27. Хансон К. П., Комар В. Е. Молеулярные механизмы радиа- ционной гибели клеток. - М.: Медицина,- 1985. 28. Харченко Т. Ю., Ярилин А. А., Мирошниченко И. В и др. Влияние пренатального облучения на развитие тимуса и селезенки мышей //Иммунол. - 1994. - N 3. - с. 15-18. 29. Шубик В. М. Проблемы экологичесской иммунологии. М.: Ме- дицина, - 1976. са и дифференцировка Т-лимфоцитов. К.: Наукова думка ,- 1991. ровании разнообразия Т-лимфоцитов // Проблемы и пер- спективы современной иммунологии. Метод. анализ. - 1988 с. 234-247. 32. Ярошинская А. А. Чернобыль с нами. - М.: Книга,- 1991. - с. 100-103. 33. Nakamura N., Kusinoki Y., Akiyama M. Radiosensitiviti of CD4 or CD8 Positive Humane N-limphocytes by an In Vitro Colony Formation assay // Rad. Res. -1990. -V. 123. -P. 224-227. <____*. FRM_________________________________________*. MAC______________________________________________________________-___В_______ _