Гризуни

Гризуни . Гризуни – найбагатший на види ряд ссавцiв. Це дрiбнi та середнi за розмiром тварини. Цi тварини здатнi швидкр розмножуватися. Тверда їжа стирає й при- нно перетирають кутнiми зубами. Іклiв у них немає, рiзцi великi й гострi. Спере- ться – бiльше з того боку, де немає емалi ( або де вона тонша ). Рiзцi, хоч би як сильно сточувалися, завжди однакового розмiру, бо ростуть протягом усього жи- ття тварини. Ондатра. до жаркого субтропiчного поясу. В Українi її розводять з 1944 року. Ондатри живуть у великих i малих озерах, за- тонах, болотах, прiсних i солонкуватих рiчках, де споруджують свої хатки з ро- гозу та iнших водяних рослин. Поселення цих звiрят знайти легко. Їхнi оселi, за- ввишки з метр i майже стiльки ж завширки, мають конусоподiбну форму. Всере- динi є одна або й кiлька камер. У центрi споруди мiститься гнiздо. Дитинчата за- звичай народжуються з листопада по квiтень. У виводку буває вiд одного до оди- ннiсть ондатрових популяцiй. Ондатра просто створена для життя у водi. Плаває вона легко й швидко. Креме- нiх лапах, пальцi котрих з’єднанi невеликою плавальною перетинкою, є товстi жорсткi волосини, що утворюють так звану плавальну торочку i забеспечують краще вiдштовхування у водi. Голий лускатий хвiст, завдовжки понад 20 санти- ляють вушнi отвори. Звiря може пробути пiд водою кiлька хвилин. На суходолi воно незграбне й, бiгаючи, швидко стомлюється. Живиться ондатра переважно болотною рослиннiстю, iнодi поїдає i жаб, молюскiв та дрiбних рибок. Вона цi- нується за гарне й тепле хутро. Ондатра приносить велику користь тим, що полi- пшує кисневий режим для риб у водоймi: взимку робить у кризi отвори, а влiтку знищує жорсткi водоростi. Одне слово, людина має дбати про ондатру. Щури. Навiть нинi цi кмiтливi, хитрi й спритнi iстоти становлять серйозну проблему для малих i великих мiст. А в середнi вiки вони були справжнiм стихiйним ли- хом. Свого часу натуралiст Руссенель порiвнював появу цих тварин з навалою Чингiсхана та Атилли. Їх винищували сотнями, тисячами, використовуючи отру- ту, вогонь, окрiп, навiть вiдлучали вiд церкви, прикликаючи на них прокляття не- бес. То хто ж цi страхiтливi iстоти? Найзвичайнiсiнькi щури, або пацюки. Живуть вони повсюди, а особливо добре їм ведеться бiля людини. Вони понад усяку мi- ру ненажерливi i плодючi. Одна самиця щура здатна за рiк привести близько со- Найвiдомiшi щури – чорний i сiрий. Останнього iнодi називають голландським корабельним щуром. Чорний пацюк завдовжки 35 сантиметрiв, з котрих 19 при- падає на хвiст. Сiрий, вiдповiдно, 42 i 18 сантиметрiв. В обох видiв легендарне бойове минуле. Чорнi щури тероризували в середнi вiки всю Європу, пожираючи харчовi запаси й прирiкаючи на голодну смерть цiлi мiста. Сiрi пацюки здiйсни- ли 1727 року похiд вiд Каспiйського моря до Італiї. Щури величезними зграями рушили на захiд пiсля землетрусу. Їх не зупинила навiть повноводна Волга, в якiй вони гинули тисячами. Дорогою багатьох зжерли хижi птахи, вовки й лиси- цi, але то була лиш незначна частина незлiченної армiї. Того року було знищено багато ланiв та складiв з продовольством, безлiч людей i тварин зегризено на сметрь. На однiй паризькiй бойнi протягом мiсяця знищили 16000 цих iстот. Щури виживають у найскрутнiших обставинах. Вони напрочуд живучi – їх не беруть нi морози, нi вода, нi навiть радiацiя. Так, на одному з островiв, де прово- дилися випробування ядерної зброї, жили щури. Через рiк пiсля ядерного вибуху вони не тiльки не зникли, а й надзвичайно розмножилися, ставши завбiльшки по- Головнi недруги щурiв, окрiм людей, - кiшки й деякi породи собак. До того ж, пацюки поїдають одне одного, чим сприяють власному винищенню. Буває, що батьки пожирають своїх дiтей, i навпаки. У щурiв iснує дуже цiкаве явище – так званий щурячий король. Насправдi, це клубок переплетених хвостами й лапками щурiв, що iнодi мiстить у собi до 50 особин. Живуть вони лише за рахунок пiд- ношень iнших щурiв, оскiльки самi не можуть рухатися. Це явище досi є загад- Щури дуже кмiтливi iстоти. Свою кмiтливiсть i вiдвагу вони проявляють насам- перед у добуваннi їжi. Ось як, наприклад, пацюки крадуть яйця. Один щур охоп- нально добувають вони i сметану з банок i вузьких посудин. Щур опускає туди свого хвоста, а потiм дає iншим його облизувати. Для людини щури небезпечнi тим, щопереносять жахливу хворобу – чуму. Це одна з причин непримеренної з ними боротьби. Потерпати, що цей вид вимре, не доводиться, бо щури дуже швидко набувають iмунiтету до рiзних отрут. Деякi вченi вважають, що пiсля ядерної вiйни на землi залишаться тiльки таргани й щури. Мишi. Мишi видаються симпатичнiшими за щурiв. Проте, шкоди вони завдають не менше. Окрiм того, цi iстоти разносять жахливу хворобу – холеру. Тому люди так наполегливо їх винищують. Найпоширенiшi три види мишей. Перший – хатня миша, що живе в сiльських оселях i навiть у мiських помешканнях, завдаючи людям чимало клопоту. Зав- довжки вона разом з хвостом до 18 сантиметрiв. Другий вид – лiсова, а третiй – польова мишi. Способом життя всi три види схожi мiж собою, причому вiддавна вiдома людинi хатня миша легко приручається. Лагiдна й жвава, вона неабияк тi- шить господарiв. Деякi хатнi мишi навiть умiють спiвати й заливаються трелями, що нагадують пiсню молодої вiльшанки. Шкода, яку робить хатня миша, навiть не в тому, що вона краде їстiвнi припаси, а в тому, що нiвечить книжки й меблi. Лiсова миша поширена по всiй Європi й Середнiй Азiї. Вона така сама спритна, як i хатня, але вмiє ще й стрибати. Польова миша живе на величезнiй територiї вiд Рейну до Захiдного Сибiру. Це найменш спритна з усiх мишей, зате найдоб- родушнiша. Живиться вона збiжжям, комахами, червами. Ця iстота не тiльки прудко бiгає, а й вмiє лазити по стеблах. Найцiкавiше, що польова миша будує свої гнiзда на зразок пташиних, вправно звиваючи їх з прутикiв. Бобер. дiвник i лiсоруб. Вiн став не тiльки уособленням працелюбностi й наполегливос- тi, а й багато чого навчив людей, якi запозичили у нього деякi методи й iнженер- нi вирiшення при будiвництвi гребель. П’ять мiльйонiв рокiв тому предки бобрiв могли позмагатися з самим ведмедем. Теперiшнi бобри, звiсно, значно меншi. До- росла особина важить 20-30 кiлограмiв при довжинi 120 сантиметрiв, а деякi ста- ршi самцi заважують до 45 кiлограмiв. Близько 15-18 сантиметрiв загальної дов- жини бобра припадає на унiкальний хвiст завширшки 15-18 сантиметрiв. бровi перетинчастi лапи надихнули винахiдника ластiв для плавання. Переднi, досить маленькi, лапи бобра позбавленi перетинок, зате мають довгi мiцнi кiгтi для копання. Плаваючи, бобер стискає переднi лапи в кулачки й вiдгортає ними все, що йому заважає. Ними ж вiн носить гiлки й глину, притискаючи їх до гру- дей i нижньої щелепи. Вiд холоду бобра рятує товстий шар жиру й густа гарна шерсть, за якою вiн старанно доглядає, розчисуючи роздвоєними кiгтями заднiх лап. Аби хутро не намокало, бобер змащує його маслянистою рiдиною зi своїх залоз. Бобри, що живуть бiля великої рiчки чи озера, нерiдко викопують собi но- ру в крутому березi. А уславилися вони тим, що роблять у струмках греблi i зво- дять неприступнi хатинки-острiвцi. Для будiвництва й споживання бобри вико- гризенi шматки вiн переносить у зубах на будову й втикає гострими кiнцями в дно. Іншi цурпалки вкладає так, щоб їх не вiднесло течiєю. Помалу над рiчкою здiймається рiвний вал з хмизу, пригнiчений задля певностi важкими, до 15-18 кг каменюками. Довершує будову глина, листя та всiлякий непотрiб. жки 1200 метрiв, а в загатi за нею було збудовано 40 бобрових хатинок. У XIX сторiччi бобри ледь не зникли через моду на їхнє розкiшне хутро. Вряту- вало їх те, що ця мода невдовзi минула, i було ухвалено закон про охорону цих тварин. Бобри почали так швидко плодитися, що в деяких районах завдавали справжньої шкоди, затоплюючи поля, дороги й лiсовi дiлянки. У таких випадках їх доводиться вiдловлювати й переселяти у вiддаленi мiсця, де вони можуть, нi- кому не заважаючи, будувати свої греблi. Ховрахи. дяться у степах України, Казахстану, Приволжя та на Пiвнiчному Кавказi. Жи- вуть ховрахи в норах завглибшки вiд 80 до 150 сантиметрiв. У кiнцi нори вони облаштовують затишнi гнiздечка iз сухої трави. Дуже часто можна побачити хо- враха, що завмер бiля входу до своєї нори. Вiн стоїть на заднiх лапках, немов стовпчик чи кам’яна фiгурка. Та варто наблизитись до нього, як над степом про- лунає тривожний посвист. Умить безлiч фiгурок, що якусь секунду тому стояли нерухомо, зникають в норах. Існує кiлька видiв ховрахiв. Найпоширенiшi – малий, крапчастий, європейський, жовтий, рудуватий, великий та червонощокий ховрахи (першi водяться в Украї- нi ). Живляться вони сочистими частинами степових трав, цибулинами рослин та насiнням. Споживають вони також i комах, таких, як сарана, коники, жуки й гу- сiнь. У посушливу пору це маленьке звiрятко робить у пошуках корму переходи на вiдстань 7-10 кiлометрiв. Попри свою миловиднiсть, ховрахи – однi з найбiль- ших шкiдникiв. Вони поїдають колоски зернових культур, роблять спустошливi набiги на лiсонасадження. Ховрахи за запахом знаходять i викопують посадженi жолудi, насiння клена, лiщини, абрикосу та iнших порiд дерев. На осiнь i зиму ховрахи забивають вхiд до нiр землею i впадають у сплячку. У цей час вони нi- чого не їдять. Бiльше того, перебувають у близькому до смертi станi. Темпира- тура тiла падає до 1-2 градусiв тепла. Серце ледь б’ється – 5 ударiв на хвилину. Так вони можуть перебувати бiльш як пiвроку. Інодi сон триває до 9 мiсяцiв. За цей час вони втрачають до половини своєї ваги. Прокинувшись на веснi, ховра- хи зiгрiваються до нормальної темпиратури (38-40 градусiв), проривають верти- кальний хiд i вибираються назовнi. Невдовзi самицi приводять 6-7 ховрашкiв.