Іван Михайлович Сєченов бiографiя
Іван Михайлович Сєченов
(1829-1905) - росiйський учений i мислитель-матерiалiст, творець фiзiологiчної школи, член-кореспондент (1869), почесний член (1904) Петербурзької АН.
службу в Києвi. У 1850 вийшов у вiдставку. У1851 р. вступив вiльним слухачем до Московського унiверситету на медичний факультет i з вiдзнакою закiнчив його в 1856 р. "в ступенi лiкаря з вiдзнакою з наданням... права пiсля захисту дисертацiї отримати диплом на ступiнь доктора медицини". Потiм протягом трьох з половиною рокiв Сєченов вчився в Нiмеччинi, займався не лише бiологiчними дисциплiнами, але також фiзикою та аналiтичної хiмiєю. На початку 1860 Сєченов приїхав до Петербурга, захистив дисертацiю на ступiнь доктора медичних наук. Вiн почав читати лекцiї в Медико-хiрургiчнiй академiї: у березнi - курс "тваринного магнетизму", а з осенi - повний курс фiзiологiї. Сеченовська лабораторiя стала в тi роки центром дослiджень в областi не лише фiзiологiї, але i токсикологiї, фармакологiї, клiнiчної медицини. У 1870 р. Сєченов вийшов у вiдставку i був обраний професором кафедри фiзiологiї в Новоросiйському унiверситетi в Одесi. З 1876 по 1889 р. вiн обiймав кафедру фiзiологiї в Петербурзькому унiверситетi. З 1876 по 1901 р. викладав в Московському унiверситетi спочатку як доцент, а з 1891 р. - як професор.
Самим значним результатом дослiджень, проведених Сеченовим, було вiдкриття так званого центрального гальмування - особливих механiзмiв у головному мозку жаби, що ослабляють або пригнiчують рефлекси. Про це повiдомив Сєченов в роботi, опублiкованiй в 1863 роцi спочатку французькою, а потiм нiмецькою та росiйською мовами. У тому ж роцi росiйський журнал «Медичний вiсник» опублiкував статтю Сеченова «Рефлекси головного мозку». Вчений вперше показав, що вся складна психiчна життя людини, її поведiнку залежать вiд зовнiшнiх подразникiв, а не вiд якоїсь загадкової «душi». Усяке роздратування викликає той чи iнший вiдповiдь нервової системи - рефлекс. Рефлекси бувають простi i складнi. В ходi дослiдiв Сєченов встановив, що мозок може затримувати збудження. Це було абсолютно нове явище, яке отримало назву «сеченовского гальмування». Вiдкрите Сеченовим явище гальмування дозволило встановити, що вся нервова дiяльнiсть складається з взаємодiї двох процесiв - збудження i гальмування. Сєченов експериментально довiв, що якщо у собаки вимкнути нюх, слух i зiр, то вона буде весь час спати, оскiльки в її мозок не буде надходити нiяких сигналiв iз зовнiшнього свiту. Ця стаття вiдразу ж, як свiдчать сучасники, стала вiдомою в самих широких колах росiйського суспiльства.
У Сеченова, як i у широкої наукової громадськостi, великий iнтерес викликала сенсацiя тих рокiв - полiт трьох французьких повiтроплавцiв на аеростатi «Зенiт», що пiднялися на висоту 8 кiлометрiв. Однак полiт цей завершився трагiчно: двоє повiтроплавцiв загинули вiд задухи. Іван Сєченов проаналiзував причини їхньої загибелi i в груднi 1879 року в доповiдi на VI з'їздi природодослiдникiв i лiкарiв висловив думку про особливостi фiзiологiчних процесiв, що протiкають у людському органiзмi при зниженому тиску повiтря.
робить надалi великi вiдкриття в галузi теорiї розчинiв. У вереснi 1869 року вiн став членом-кореспондентом Імператорської Санкт-Петербурзької академiї наук. Навеснi 1876 Сєченов знову приїхав до мiста на Невi i вступив на посаду професора кафедри фiзiологiя фiзико-математичного факультету Петербурзького унiверситету. Незважаючи, однак, на цi труднощi, Сєченов розгорнув тут рiзноманiтнi фiзiологiчнi дослiдження i отримав цiннi результати. Вiн в основному завершив свої роботи, пов'язанi з фiзико-хiмiчними закономiрностями розподiлу газiв в кровi i штучних сольових розчинах, а у 1889 роцi йому вдалося сформулювати «рiвняння Сєченова» - емпiричну формулу, яка пов'язує розчиннiсть газу в розчинi електролiту з його концентрацiєю. Це рiвняння i зараз знаходиться на озброєннi науки. До цього часу вiдноситься початок вивчення газообмiну людини.
У груднi 1901 року Іван Сєченов залишив викладання на кафедрi фiзiологiї Московського унiверситету i пiшов у так звану чисту вiдставку, тобто вiдмовився читати навiть приватнi курси. 15 листопада 1905 Іван Михайлович помер.
Вклад цього вченого в науку влучно охарактеризував І. П. Павлов, який назвав Сеченова «батьком росiйської фiзiологiї». Дiйсно, з його iм'ям фiзiологiя не тiльки ввiйшла у свiтову науку, але i зайняла в нiй одне з провiдних мiсць.
|
