Гистология 2
З давнiх-давен Рiвненське Полiсся з його рiзноманiтними грунтами, численними рiчками, потоками, болотами, наповненими багатою флорою та фауною, приваблювало сюди первiсних людей, якi невпинно та наполегливо прямували на схiд ще з часу фiнального палеолiту [Залiзняк, 2005, Рис. 64-65] i залишали по собi безлiч безцiнних джерел, артефактiв (Рис. 1-2).
Початки iсторiї дослiдження неолiту та енеолiту Рiвненського Полiсся сяають першої половини XX столiття. Так, В. Антонович, а згодом Я. Пастернак, Я. Фiтцке, К. Пшемиський, П. Сулiмiрський, О. Цинкаловський виявили понад 20 пам’яток, що були вiднесенi до цих епох. Велика заслуга в планi систематизацiї i введення в науковий обiг всiх пам’яток не лишень Рiвненського, а й загалом всього Полiсся, належить Ю. В. Кухаренку [Кухаренко, 1962]. Не менш наполегливо на теренах полiських низин даної областi працювали (i успiшно, на щастя, продовжують) такi дослiдники як : І. Свєшнiков, В. Ісаєнко, В. Пясецький, Д. Телегiн, Л. Залiзняк та Г. Охрiменко.
Ще ранiше пам’ятки Рiвненського Полiсся, як складової Волинського, Д. Телегiн вiднiс до так званого києво-волинського варiанту Днiпро-Донецької культури [Телегiн, 1968, С. 91]. В свою чергу археологи зi Львова називали їх культурою Гребiнцево-накольчатої керамiки [Свєшнiков, Нiкольченко, 1982, С. 9; Мацкевой, 1987, С. 109]. Однак О. Титовою, а потiм Г. Охрiменком неолiтичнi пам’ятки цього регiону були виокремленi в єдину Волинську неолiтичну культуру (ВНК) [Титова, 1985, С. 16; Охрiменко, 1991; Охрiменко, 1992; Охрiменко, 1994; Охрiменко, 2001; Охрiменко, 2009].
в пiзньому мезолiтi в Нiманську неолiтичну культуру) та Лiнiйно-стрiчкової керамiки на ранньому етапi становлення ВНК; подальша етнокультурна еволюцiя; характерний крем’яний та керамiчний iнвентар. Та головне поставлене питання полягало дослiдити на основi вище перелiчених позицiй доцiльнiсть видiлення i пiдстави, на яких обгрунтовувалося «створення» Волинської неолiтичної культури.
Таким чином було здiйснено слiдуюче дослiдження. Г. Охрiменком було видiлено ареал поширення Волинської неолiтичної культури: Волинське (пiвнiч Волинської, Рiвненської i частина Житомирської областей) i Мале (частина Хмельницької, Львiвської та Рiвненської областей) Полiсся [Охрiменко, 2009, С. 21]. А також вказується, що вона займала все Правобережжя Прип’ятi, включно з Київським Полiссям, а окремi її пам’ятки поширювалися i на територiю Бiлорусi (лiвий берег Прип’ятi), в область Нiманської та Схiднополiської культур [Охрiменко, 2009, Рис. 63]. Дана культура охоплює такi хронологiчнi рамки – сер. V- кiнець ІІІ тис. до н. е. [Охрiменко, 2009, С. 247]. Однак, ареал поширення та хронологiчнi рамки ВНК чiтко спiвпадають iз територiєю розповсюдження та iснування культурних традицiй янiславицької спiльностi [Зализняк, 1991, С. 29], якi ще визначають як пам’ятки типу Дубичай (ареал – басейн рiчок Нiману i Верхньої Прип’ятi та Пiвнiчно-Схiдна Польща) та Струмiль-Гастятин (Нижня Прип’ять та Полiське Поднiпров’я), спорiдненiсть яких, як ранньонеолiтичних пам’яток, не викликає жодного сумнiву [Римантене, 1966; Даниленко, 1969; Телегин, 1973].
Певна спорiдненiсть є iз пам’ятками типу Струмiль-Гастятин та типу Дубичай на ранньому етапi Волинської неолiтичної культури: характернi досить великi товстостiннi посудини з прямими або злегка звуженими до середини вiнцями та з гострим або шипастим дном. Край вiнець зрiзаний прямо або заокруглений. Глина мiстить значну рослинну домiшку. Поверхня горщикiв пiдлощена, зi слiдами рослинної домiшки та розчосами, що особливо помiтнi на внутрiшнiй поверхнi посуду [Охрiменко, 2009, Таб. 14]. бiльшiсть фрагментiв керамiки без орнаментацiї. Орнамент розташований переважно на верхнiй частинi посудини. Характернi дрiбнозубчастий гребiнцевий штамп, наколи розмочаленою паличкою, лiнiї, прокресленi тонким вiстрям, косi насiчки на вiнцях та глибокi наколи (Рис. 3-4) [Охрiменко, 2009, Рис. 68-72, 84-93, 100-101, 129-139, 141, 143-145].
вiдщепах, «велоракi», високi трапецiї, знарядя, якими рубають(Рис. 5-8) [Охрiменко, 2009, Рис. 73-79, 94-98, 102-103, 116-119, 122-125].
Надалi, на даний регiон поширення пам’яток ВНК, як i Рiвненського Полiсся зокрема, мали вплив такi культури як: КЛСК (Культура лiнiйно-стрiчкової керамiки), Буго-Днiстровська, Нiманська, Днiпро-Донецька, Трипiльська, Лендель-Полгарська, Лiйчастого посуду, Кулястих амфор, якi i визначали в сукупностi етнокультурну специфiку регiону (Рис. 1).
Як висновок можна сказати, що на етапi сер. -кiн. V – на поч. IV тис. до н. е. у межах поширення видiленої Г. Охрiменком самобутньої Волинської неолiтичної культури утворилися двi спорiдненнi ранньонеолiтичнi групи пам’яток: дубичайська в басейнах Нiману, Верхньої Прип’ятi та Пiвнiчно-Схiдної Польщi та струмiль-гастятинська по Нижнiй Прип’ятi, в Полiському Поднiпров’ї. Пам’ятки типу Дубичай становили перший етап Нiманської неолiтичної культури, що проiснувала на вказаних територiях за М. М. Чернявським до ІІ тисячолiття до н. е. [Черняускi, 1979]. Таким чином з упевненiстю можна зазначати, що ВНК з її територiєю розповсюдження, перiодизацiєю та хронологiчними рамками, крем’яним та керамiчним комплексами повнiстю збiгається i є нiчим iншим як Нiманською неолiтичною культурою (правонаступницею i спадкоємицею янiславицьких культурних традицiй), яка в ходi своєї еволюцiї пiд час таких епох, як неолiт та енеолiт, була невiд’ємною частиною культурних, етнiчних та соцiальних процесiв на теренах Пiвденного Полiсся вiд Верхньої Прип’ятi аж до Поднiпров’я, i Рiвненського Полiсся зокрема. А корiння її формування слiд шукати у взаємних впливах пiзньомезолiтичних нiманської та янiславицької культур янiславицької культурної областi [Залiзняк, Балакiн, 1985].
Лiтература
1. Даниленко В. Н. Неолит Украины. – К.: Наук. думка, 1969. – 258 с.
2. Залiзняк Л. Л., Балакiн С. А. Янiславицькi культурнi традицiї в неолiтi Правобережного Полiсся // Археологiя. – К.: Наук. думка, 1985. – Вип. 49. – С. 41-49.
3. Зализняк Л. Л. Население Полесья в мезолите. – К.: Наук. думка, 1991. – 172 с.
5. Кухаренко Ю. В. Первобытные памятники на территории Полесья // САИ. – 1962. – Вып. Б 1-18. – 24 с.
6. Мацкевой Л. Г. Культура гребенчато-накольчатой керамики // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Каменный век. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 109-114.
9. Охрiменко Г. В. Неолiт Волинi. – Луцьк: Де Марк, 1994. – Ч. 1. – 119с.
10. Охрiменко Г. В. Волинська неолiтична культура. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – 152с.
12. Римантене Р. К. Стоянки раннего неолита в Юго-Западной Литве // Древности Белорусси. – Минск, 1966. – С. 54-62.
13. Свєшнiков І. К., Нiкольченко Ю. М. Довiдник з археологiї України. Рiвненська область. – К.: Наук. думка, 1982. – 113с.
14. Телегiн Д. Я. Днiпро-Донецька культура. – К.: Наук. думка, 1968. – 258с.
15. Телегин Д. Я. Неолитические памятники Северной Украины и Южной Белорусси // МИА. – 1973. - № 172. – С. 181.
16. Титова Е. Н. Неолит Среднего Поднепров’я. Культурно-хронологическая характеристика: Автореф. канд. дисс. – К., 1985. – 16с.
17. Черняускi М. М. Неалiт Беларускага Панямоння. – Мiнск, 1979. – 141с.
|
