Дикорослi плодово-ягiднi рослини України родини Лохових
Інститутприродничо-географiчноїосвiти та екологiї
Кафедра ботанiки
Курсова робота
«Дикорослi плодово-ягiднi рослини України родини Лохових»
Виконала студентка
3 курсу, 3 БП групи
Заочного вiддiлення
Київ - 2009
Змiст
Вступ
2. Родовий i видовий склад лохових у флорi України
2. 1 Аборигеннi види родини
3. Ареал дикорослих видiв лохових в Українi
4. Ботанiчна характеристика видiв
5. 2. Особливостi плодоношення
5. 3. Насiннєве розмноження
5. 4. Вегетативне розмноження
Висновки
Лiтература
Вступ
крушиновидна (hippophaerhomnoides).
Також мене зацiкавило дуже рiзноманiтне застосування у рiзних галузях промисловостi. Плоди облiпихи — цiнна полiвiтамiнна сировина. Олiя (яку добувають не лише з плодiв, а i з насiння також), одержана з них, дiє як епiтелiзуючий, гранулюючий i болезаспокiйливий засiб, її застосовують у гiнекологiчнiй практицi, для лiкування опiкiв, вiдморожень, екзем, погано загоюваних зовнiшнiх виразок, виразок шлунка i дванадцятипалої кишки, а також для зменшення регенеративних змiн слизової оболонкистравоходу при променевiй терапiї раку. Крiм медичного застосування, плоди мають велике харчове значення, їх їдять у свiжому виглядi, використовують для виготовлення варення, киселiв, пастил, желе, плодового вина тощо. Листя облiпихи мiстить 10% дубильних речовин, тому їх можна застосовувати для дублення шкiр.
Лох вузьколистий,також зветься Маслинка вузьколиста, - це медоносна, харчова, лiкарська, танiдоносна, фарбувальна, камеденосна, ефiроолiйна, деревинна, декоративна, фiтомелiоративна рослина. Маслинка вузьколиста гарний ранньолiтиiй медонос, цвiте протягом десяти i бiльше днiв. Медопродуктивнiсть досягає 200 кг з гектара. Плоди багатi на вуглеводи, серед них переважають цукри (до 70% у м’якушi), клiтковина (понад 6%), крохмаль (1,5%). У них мiстяться чимало бiлка, фосфорних i калiйнi солiкалiйних солей, слиз i танiди. В кондитерськiй промисловостi маслинку можна використовувати для виготовлення цукатiв та iнших виробiв. З плодiв маслинки виготовляють смачнi вина, що мають своєрiдний пряний аромат. У народнiй медицинi використовують плоди маслинки при хворобах травних органiв як в'яжучий i обволiкаючий засiб. Квiтки використовують при простудних захворюваннях для втирання. У гомеопатiї iз стиглих плодiв виготовляють настойки. Кора i листки маслинки мiстять танiди i фарбувальнi речовини. Ними можна фарбувати тканини в коричневий i чорний кольори i дубити шкури. На стовбурi маслинки утворюється камедь, яка може знайти застосування в текстильнiй промисловостi для ситцедрукування, вона в певнiй мiрi може замiнити iмпортну сенегальську камедь i гумiтрагант. Ефiрна олiя з квiток маслинки використовується у парфумернiй та в iнших галузях промисловостi. Маслинка має тверду, щiльну деревину жовтого кольору, яку використовують для виготовлення столярних i токарних виробiв та музичних iнструментiв. Дрова з маслинки горять погано, даючи неприємний запах. Маслинка має велике значення у фiтомелiоративних i менше у декоративних насадженнях. Вона широко використовується в захисних смугах, у лiсових насадженнях (особливо на засолених ґрунтах ), для створення живоплотiв i закрiпленнякрутосхилiв.
завдяки кореневим бульбочкам з азотфiксуючими бактерiями.
1.
Мiсце родини
Elaeagnaceae
в сучасних фiлогенетичних системах
(Magnoliophita, або Angiospermae)
Дводольнi (Dicotiledones)
Пiдклас Розиди (Rosidae)
Родина Маслинковi (Elaeagnaceae)
Родина лохових у фiлогенетичному вiдношеннi вивчена недостатньо. Серед ботанiкiв i на сьогоднiшнiй день йдуть суперечки про мiсце цiєї родини в системi квiткових рослин. Кронквiст ( Gronquist, 1957 ) включає Elaeagnaceae в порядок Proteales. Шарма (Sharma? 1956) розглядає цю родину, як високоспецiалiзовану (цитується по Поддубной – Арнольди, 1982), близьку до Thymelaceae. Тахтаджян помiстив родину лохових в самостiйний порядок Elaeagnales i розташував його бiля Proteales, тому, що цi порядки мають подiбнi цитоембрiологiчнi ознаки.
Родина Elaeagnaceae виявляє тiснi родиннi зв`язки з родиною Thymelaceae. Веттштейн ( Wettstein, 1935 ) помiщає Elaeagnaceae в загальний порядок Myrales, в групу рослин Penacaceae, Ycissolomataceae, Oliniaceae, Thymelaceae i Elaeagnaceae, якi володiють однiєю або небагатьма насiнинами i верхньою зав’яззю.
в iншому положеннi зародка, наявностi полiгамних квiток i характерного для всiх лохових покриву iз лусочкових i зiрчастих ворсинок; очевидно Elaeagnaceae є потомками древнiх Thymelaceae.
В працi Зундерзена ( Zynderzen, 1950 ) родини дводольних Elaeagnaceae разом з Penacaceae, Oliniaceae, Thymelaceae складають порядок Thymelacales; з родиною Thymelaceae лоховi зв’язують через рiд Elaeagnus, з Penacaceae – через Hipophae i Shepherdia.
2.
В родинi лохових всього 3 роди i бiля 55 видiв поширених в Європi, Азiї i Пiвнiчнiй Америцi. В природнiй флорi один
2. 1
Аборигеннi види родини
Лох вузьколистий ( маслинка вузьколиста ) Elaeagnusangustifolia. Має вигляд досить великого куща або невеликого деревця, стовбур якого сягає 20 – 30 см у дiаметрi. Стовбур покритий червонувато – бурою корою, на бiльш старих частинах – з трiщинами. Пагони часто з гострими колючками, якi досягають 0,7 – 3 см i в молодому вiцi покритi срiблясто – бiлими лусочками.
Лох вузьколистий має ареал, що лежить в пiвденно – схiднiй частинi Європейської частини СРСР, в пiвденнiй частинi схiдного Сибiру, в Середнiй Азiї Закавказзi. На Українi в культурi з кiнця XVII столiття. Широко поширений в садах, парках, полезахисних насадженнях i лiсомелiоративних посадках. [ 8 ]
Облiпиха крушиновидна ( Hippophaerhamnoides ). Кущ або невелике деревце до 5 м. Стовбур i старi гiлки покритi жовто – бурою або орною корою. Багаточисельнi вузлуватi гiлки покритi колючками, якi представляють собою закiнчення укорочених пагонiв.
Українi, Молдовi, Прибалтицi, Іранi, Гiмалаях, в Монгольськiй Народнiй Республiцi, Китаї на Алтаї. На Українi в культурi з початку XXI столiття. Широко поширена в парках i садах. [ 4, 6, 8 ]
Невеликi природнi зарослi облiпихи є на Українi ( Одеська область, дельта Дунаю ). Формова рiзноманiтнiсть цiєї популяцiї облiпихи практично не вивчена.
При обстеженнi дунайської популяцiї облiпихи крушиновидної вiдмiчена висока ступiнь рiзноманiтностi особин цього виду. Така рiзноманiтнiсть за рядом морфологiчних ознак i бiологiчних властивостей вiдносно однакових екологiчних умов росту свiдчить про генетичну неоднорiднiсть складу популяцiї.
України.
[ 1, 2, 4, 8 ]
Лох вузьколистий, мiсцева назва – маслинка, росте в чистих i змiшаних насадженнях у сумiшi з бiлою акацiєю, тополями, рiдше з широколистими порадами. Культивується в садах, парках, захисних насадженнях, лiсосмугах по всiй Українi, але найбiльш поширена в Степу i Лiсостепу. Лох вузьколистий в дикому станi на Українi зустрiчається рiдко в Причорномор’ї, Пiвнiчному Криму та iнших районах Степу України. Широко культивується в полезахисних смугах вздовж зрошувальних каналiв, на засолених ґрунтах.
4. Ботанiчна характеристика видiв
В родинi лохових 3 родини i бiля 55 видiв, поширених в Європi, Азiї i Пiвнiчнiй Америцi. Лоховi – кущi або невеликi дерева з простими цiльнокраїми почерговими листками на коротких черешках. Можуть бути вiчнозеленими i опадаючими. Для видiв характерна наявнiсть кореневих бульбочок з азотофiксуючими бактерiями, завдяки чому лоховi можуть рости також на дуже бiдних ґрунтах. [ 2, 10, 6 ]
Квiтки лохових правильнi, четверного типу з трубчастою оцвiтиною. Вони пазушнi, поодинокi, в небагатоквiткових пучках або в коротких китицях. У лоха ( Elaeagnus ) квiтки двостатевi або полiгамнi ( двостатевi i чоловiчi), а у облiпихи – дводомнi, рiдко – двостатевi. Оцвiтина проста, має тiльки чашечку, яка у двостатевих i жiночих квiток бiльш менш трубчаста, а у чоловiчих квiток – чашовидна або майже плоска. У лоха чашечка чотирьохлопатева, а у облiпихи ( Hippophae) чашечка дволопатева. Тичинок 4, вони зростаються нитками з пелюстками оцвiтини. Нитки тичинок дуже короткi. Всерединi трубки чашечки є добре розвинутий диск у виглядi залозистих виростiв, якi чергуються з тичинками. Однолистковий гiнецей з довгим квiтко подiбним стовпчиком, який закiнчується головчастою приймочкою, оцвiтина зовнi покрита срiблясто-бiлими лусочками, в серединi її лопатi жовтi. Плiд лохових - горiшок, м’якоть якого утворюється за рахунок зростання зав’язi з квiтколожем i оцвiтиною. Це утворення дуже схоже на кiстянку, але ботанiки вважають правильним називати його псевдокiстянкою. Насiння з прямим зародком i без ендосперму або зi слабо розвиненим ендоспермом. Квiтки духмянi, запилюються комахами у лоха, а у облiпихи запилюються вiтром.[ 2, 6 ]
Лох вузьколистий (
Elaeagnus
angustifolia
)
Пагони ростуть часто з гострими колючками, у молодому вiцi покритi срiблясто – бiлими лусочками. Листки черговi, латентнi, до 7 см довжиною, на коротких черешках, а також покритi срiблясто-бiлими лусочками з обох сторiн або тiльки з нижньої. [ 2 ]
Квiтки медоноснi, з’являються в кiнцi травня на початку червня. Плоди дозрiвають в вереснi – жовтнi. Плоди їстiвнi, солодкуватi на смак, борошнистi, утворюються щорiчно у великiй кiлькостi. Використовуються в кондитерському виробництвi. Плоди – кiстянки до 1,4 см довжини i 0,5 - 10 см ширини, округло – елiпсовиднi, срiблясто – бiлi, а при дозрiваннi стають жовтувато – бурими. Насiння ( кiсточки ) твердi, щiльнi, вузько – елiпсовиднi до 10 мм довжини i 4 мм ширини з 8 повздовжнiми борозенками. В 1 кг їх 13 – 15 тисяч. Першi паростки з’являються весною пiсля осiннього посiву; при весняному посiвi необхiдна стратифiкацiя впродовж 3 – 4 мiсяцiв. Паростки з надземними м’ясистими, зеленiючими сiм’ядолями i першим супротивним листям, густо опушенi мiлкими зiрчатими волосками. Ростуть доволi швидко, в перший рiк сягають декiлькох десяткiв сантиметрiв у висоту. Лох дає густу парость вiд пенька, утворює вiдводки, при засипаннi стовбура утворює додатковi коренi. Розводиться зимнiми черенками. [ 6 ]
Облiпиха крушиновидна (
Hippophae
Rh
а
mnoides
)
Лiнiйне або лiнiйно – ланцетне листя до 8 см у довжину сидять в черговому порядку, iнодi бувають зближеними. Краї листкiв суцiльнi, трохи завернутi до низу. Листова пластинка зверху сiрувато – темно – зелена, знизу срiбляста вiд густорозмiщених зiрчатих лусочок.
Цвiте в квiтнi – травнi, дещо ранiше або одночасно з розпусканням листкiв. Квiтки роздiльностатевi, рослини дводомнi. Тичинковi квiтки мають двороздiльну жовту оцвiтину i 4 тичинки. Вони зiбранi у невеликi колосовиднi суцвiття. Маточковi квiтки невиразнi, зеленуватi, сидять по 2 – 5 штук у пазухах бокових гiлочок. Оцвiтина трубчаста, дволопатева; маточка з верхньою одногнiздною зав’яззю, коротким стовпчиком i видовженою приймочкою, яка не висовується з оцвiтини. Плоди – кiстянки, соковитi, кулеподiбнi або яйцеподiбнi до 1 см завдовжки, золотисто – жовтi або оранжевi з бурими краплинками. М’якоть оранжева або червонувата, утворюється за рахунок розростання оцвiтини. Кiсточка яйцевидна, з однiєю повздовжньою борiдкою, темно – коричнева або чорна, близько 5 мм завдовжки. В 1 кг їх 76 тисяч штук. Насiння при весняному посiвi потребує 2 – 3 – мiсячної стратифiкацiї. Має можливiсть вегетативно розростатись кореневими вiдростками i вiдводками. Має досить мiцну поверхневу кореневу систему. [ 6 ]
5. 1 Вимоги до абiотичних умов
Росте головним чином по долинам рiчок у напiвпустиннiй i пустинних зонах, утворюючи разом з деякими тополями поiменнi лiси – так званi тугаї, зустрiчаються по болотисто – солончаковим мiсцях, солончаках, на пiсках по впадинах мiж буграми, по котловинам видування. Дуже любить свiтло, внаслiдок чого не може рости у пiдлiску насаджень, утвореним навiть свiтлолюбивими породами.
рiзко скорочувати iнтенсивнiсть транспiрацiї i пiдвищувати її в залежностi вiд наявностi вологи. Легко мириться з сухiстю ґрунту i повiтря. Жаростiйкiсть лоху вражаюча, навiть тканини молодих листкiв весною пошкоджуються лише при + 40 – 45˚ С, а лiтом тiльки при + 55 – 60˚ С. Однiєю з цiнних особливостей лоху є його здатнiсть видiляти камедь.
Облiпиха крушиновидна ( HippophaeRhаmnoides )
Росте по берегах рiчок, рiк, озер, морiв, пiднiмається в гори до верхньої границi широколистяних лiсiв, входить у склад вербо – тополевих лiсiв на пiсках. Характеризується доволi значним свiтолюбством : сильно реагує на затiнення, i краще всього росте на вiдкритих, освiтлених сонцем мiсцях. Низькi змiни температури переносить добре. Це зимостiйка культура, витримує морози до мiнус 40 – 45 ˚ С. Початок iнтенсивного росту пагонiв в облiпихи спостерiгається при середньодобовiй температурi 12˚ С, пiсля вiдцвiтання, а iнтенсивний рiст при температурi 17 – 21˚ С. Не вибаглива до вологостi ґрунту i успiшно переносить посушливi умови. Росте добре на самих рiзних ґрунтах – на пiсках, змитих вiдкосах, засолених ґрунтах i т. д. Характерною особливiстю лоху вузьколистого i облiпихи крушиноподiбної є наявнiсть на корiннi бульбочок ( азот фiксуючих бактерiй, за допомогою яких рослина засвоює атмосферний азот i збагачує ним ґрунт ). [ 2, 10, 11 ]
5. 2 Особливостi плодоношення
зрiлi плоди жовтувато – бурого, жовто – блiдокоричневого кольору або з червонуватим рум’янцем; по формi нагадує плiд їстiвної маслини. Вага одного плода вiд 1 до 2,5г. Плоди достигають звичайно у вереснi. Врожайнiсть однiєї рослини вiд 3 до 18 – 25кг ( 50 – 60 ц плодiв з 1 га). В Закавказзi врожаї лоху нерiдко чергується через рiк.
Деякi рiзновиди лоху дають виключно цiннi по якостi плоди ( крупнi, багатi на м’якоть, з незначним процентом вмiсту кiсточок ). В плодах дикого лоха вмiст м’якотi сягає 74,1% в той час у окремих його представникiв воно може знижуватися до 41,9%. Кiсточок в диких плодах лоха мiститься вiд 25,9 до 58,1 % маси плода.[ 4 ]
Облiпиха – вiтрозапильна дводомна рослина з одностатевими квiтками. Інодi крiм одностатевих у молодих особин при умовi хорошого живлення зустрiчаються i двостатевi квiтки. Квiтковi бруньки формуються на вкорочених обростаючих i на подовжених ростових пагонах. [ 7, 11, 14 ]
Плодоносить на 4 – 6 рiк пiсля посадки Цвiте в першiй половинi травня, майже одночасно з розгортанням листкiв. Першими розкриваються чоловiчi квiтки, на один день пiзнiше розкриваються жiночi квiтки. Тривалiсть цвiтiння 6 – 12 днiв. Перiод формування плодiв продовжується приблизно 100 – 120 днiв. Дозрiвання плодiв починається в серпнi. Плiд - несправжня сiм’янка. Його форма буває округлою, довгастою, дiжкоподiбною, цилiндричною. Колiр залежить вiд фарбуючих речовин, що мiстяться в плодах i може бути жовто – оранжевою, червоно – оранжевою i т. д.
На смак вони кислi або кисло – солодкi. При дбайливому уходi облiпиха дає високi врожаї: з дорослого куща збирають вiд 16 до26 кг. [ 2 ]
5. 3 Насiннєве розмноження
Лох вузьколистий i облiпиху крушиновидну розмножують насiнням. Найкращий час для посiву – вересень – жовтень. При весняному посiвi необхiдна 3 – 4 мiсячна стратифiкацiя при 10 – 15˚ С. При можливостi тримати застратифiковане насiння у свiтлому пiдвалi при 15 – 20˚ С, з щоденним перемiшуванням їх, час стратифiкацiї зменшується вдвоє. Насiння пiсля збирання змiшують з пiском чи тирсою i зберiгають в ящику або iншому посудi з отворами, щоб не застоювалась вода. Час вiд часу насiння треба перевiряти, перемiшувати. Пiзно восени перед морозами насiння закопують i зверху утепляють, а весною, те, що проросло або наклюнулося, висiвають у дерев’яний ящик iз сумiшшю землi та перегною ( 1 : 1 ). Вiдстань мiж насiнинами 4-5 см. Схожiсть насiння висока 90 – 95 %. Можна просто висiяти насiння осiнню або весною пiсля 3-мiсячної стратифiкацiї. Норма висiву насiння 12 г на глибину 3 – 4 см, а можна висiяти вiдразу пiсля збирання свiжим у ґрунт на 2 – 3 см щоб запобiгти проморожуванню його взимку, посiви треба вкрити невеликим шаром перегною, торфу чи тирси. В разi потреби насiння пророщують у закритих примiщеннях, теплицях, парниках, а потiм висiвають у вiдкритий ґрунт.[ 13 ]
Облiпиха переважно розмножується насiнням. Насiння пiсля вiджимання соку вiддiляють вiд м’якотi i шкiрки, промивають i просушують у затiнку в добре провiтрюваному примiщеннi. Вихiд їх складає 3 – 10 % вiд маси перероблених плодiв. Насiння, якщо його зберiгати сухим за кiмнатних умов, не втрачає схожостi протягом кiлькох рокiв. Висiвають їх весною або осiнню. При весняному посiвi необхiдна мiсячна стратифiкацiя, потiм рекомендують пророщування впродовж 16 годин на свiтлi, при кiмнатнiй температурi. Насiння проростає i без стратифiкацiї, але не разом. Посiв проводять доволi густо в борозни на грядках з легким ґрунтом, засипаючи зверху шаром перегною в 1 см. Паростки отримують у рiк посiву. При осiнньому посiвi паростки отримують на слiдуючу весну. На перших етапах паростки необхiдно притiняти, так як вони не витримують прямого сонячного промiння, хоча дорослi рослини дуже свiтлолюбивi. Для формування бiльш компактної i розгалуженої кореневої системи бажана пiкiровка сiянцiв з першою парою справжнiх листкiв з прищипуванням стрижневого кореня i наданням площi живлення 10 х 15 см. Для формування крони на другий рiк життя кущi обрiзають « на пень », у випадку слабкого кущування обрiзку « на пень » повторюють i на третiй рiк. [ 7 ]
5. 4
Вегетативне розмноження
Для розведення вiдiбраних форм лоху перевагу треба вiддавати вегетативному розмноженню. Його можна розмножувати зеленими, здерев’янiлими, кореневими живцями, кореневою порошею, подiлом куща, дуже добре горизонтальними, дугоподiбними, вертикальними i повiтряними вiдсадками. [ 13,2]
Розмноження зеленими живцями нескладне. Їх нарiзують довжиною 8 – 10см, з верхiвкою в станi активного росту протягом червня з найсильнiших пагонiв поточного року. На 12 – 20 годинi нижню частину живцiв (приблизно на ½ - 1/3 ) занурюють у розчин стимулятора росту (1,5 – 2 таблетки гетероауксину на 1л. води). Можна використовувати i iншi стимулятори коренеутворення. Потiм похило висаджують у пiдготовленi парники чи грядки на глибину 1,5 – 2см, зверху насипають 3см промитого рiчкового пiску. Обприскують водою i закривають парник полiетиленовою плiвкою. Декiлька разiв на день живцi обприскують водою, в сонячнi днi прицiнюються, щоб живцi не загинули вiд перегрiву. Через 1. 5 – 2 тижнi утворюється калус, i живцi починають утворювати корiння.
Для розмноження зеленими черенками грядку краще розмiстити пiд кроною плодового дерева з метою захисту вiд прямих сонячних променiв. Верхнiй шар ґрунту, змiшують з пiском i торфом ( 1 : 1 : 1 ). На поверхню грядки насипають 2 – 3 см пiску. Зранку нарiзають пагони коли вони досягли висоти 15 см. Роблять зрiз пiд брунькою. У 3 – 4 нижнiх листкiв зрiзують листкову пластинку. Черенки зв’язують у пучки i ставлять у воду. Саджати потрiбно на глибину 2 – 3 см у сильно зволожений ґрунт i накривають полiетиленовою плiвкою, яку через 12 – 14 днiв перiодично вiдкривають для загартування. При похолоданнi потрiбно вкрити листям i стружками. Пiсля зими черенки пересаджують на постiйне мiсце.
Щоб розмножити облiпиху здерев’янiлими черенками потрiбно заготовити однорiчнi пагони з кущiв трьох – п’ятирiчного вiку у кiнцi листопада – початку грудня. Пагони потрiбно зберiгати пiд снiгом пiд температурою 0… - 2˚ С. Ранньою весною їх рiжуть на черенки по 15 – 20 см i витримують у водi впродовж 2 – 3-х дiб при кiмнатнiй температурi.
Висаджують на грядки вертикально, залишаючи 2 – 3 бруньки на вiдстанi 10 см мiж черенками. Землю обробляють i добре поливають.
Розмноження кореневими черенками є найбiльш простим способом вегетативного розмноження. Облiпиха вiд корiння утворює порош. Щоб отримати саджанцi весною кореневий паросток вiддiляють вiд материнської рослини. Для утворення власної кореневої системи його залишають до осенi i регулярно поливають. Осiнню викопують i висаджують на постiйне мiсце. Кореневi паростки не зберiгають в собi всiх властивостей материнської рослини. [ 7 ]
Формуючи обрiзку облiпихи проводять у першi 4 – 5 рокiв iнтенсивного росту облiпихи для формування компактної низько розташованої крони. Вирiзають лишнi, паралельно i неправильно розташованi пагони.
Омолоджуючу обрiзку використовують для старих рослин 8 – 10 рокiв i старiше, коли прирости стають малими ( 10 – 15 см ), основнi скелетнi гiлки висихають i урожайнiсть рiзко зменшується. Для цього кущi обрiзають на трирiчну деревину.
Профiлактичну обрiзку проводять щорiчно. Вирiзають « на кiльце » засохлi пiсля плодоношення укороченi рiчнi пагони i багаторiчнi гiлки, а також пiдмерзлi i зламанi. Обрiзку проводять рано весною до розпускання бруньок. [ 7 ]
6. Хiмiчний склад i використання плодiв
Плоди лоха вузьколистого надзвичайно багатi на вуглеводи, причому iз вуглеводiв переважають в них найбiльш цiннi речовини для органiзму людини – цукри ( до 70% в м’якотi ). Плоди мiстять клiтковину ( вище 6 % ) Крохмаль у склад плодiв входить у невеликих кiлькостях ( в декiлька десяткiв разiв менше, нiж цукру – 1,5% ).
Із цукрi в складi плодiв знайденi лише моносахариди ( фруктоза i глюкоза ), тобто саме тi, якi найбiльш легко i повнiстю засвоюються органiзмом людини. В свою чергу, iз моносахаридiв в плодах переважає фруктоза - найбiльш солодкий цукор. В культурних плодах лоха переважає глюкоза.
На хiмiчний склад плодiв мають великий вплив клiматичнi умови. При великiй кiлькостi сонячної енергiї процеси накопичення цукрiвв плодах лоха протiкають особливо активно.
М’якоть плодiв лоха може бути використана для виготовлення етилового спирту. Спирт, отриманий з лоха, мiстить понижену кiлькiсть сивушних масел. Вихiд спирту з 1 ц плодiв становить 12 – 13 л ( до 15% )
З плодiв цiєї рослини можна виготовляти вина високої алкоголiчностi ( хороших смакових якостей ), крiм того вони мають свiй своєрiдний аромат.
В кондитерськiй промисловостi цi плоди можливо використовувати для виготовлення цукатiв та багатьох iнших виробiв.
У свiжому виглядi виключно добре транспортуються i зберiгаються без проявiв псування чи гниття, але слiд надавати перевагу твердi або напiвтвердiй тарi.
Плоди також мiстять в’яжучi i слизистi речовини, тому їх використовують як в’яжучi i обволакуючi засоби при захворюваннi травних органiв.
Ягоди облiпихи володiють високими їстiвними i смаковими якостями; за смаком i ароматом вони нагадають плоди ананаса.
Своєрiдний, дуже приємний смак у плодiв облiпихи. Можливiсть широкого проникнення цього виду сировини в промисловiсть обумовили багатогранне використання.
продуктiв i препаратiв. Разом з тим м’якоть плодiв дуже збагачена жирним маслом, яке володiє сильним, приємним, неповторним ароматом. Вмiст жирної олiї в м’якотi плодiв досягає 92%. По виключно високому вмiсту жирної олiї в плодовiй м’якотi ягоди облiпихи замають особливе мiсце серед iнших плодово – ягiдних рослин.
Також плоди облiпихи мiстять найпростiшi цукри – полiцукри ( глюкозу i фруктозу ), якi прекрасно засвоюються органiзмом. Разом з тим плоди мiстять високу кiлькiсть органiчних кислот, пектиновi ароматичнi i мiнеральнi речовини.
Висока ароматичнiсть сильно пiдвищує смаковi якостi ягiд.
Жирна олiя м’якотi плодiв облiпихи має iнтенсивно оранжеве забарвлення i має оригiнальний своєрiдний аромат ананасу ( iодне число 70,4 – 75,5 ); а олiя насiння має бiльш свiтлий, слабко жовтий колiр ( iодне число насiння 128,7 ).
При вiдстоюваннi соку з плодової м’якотi впродовж 12 – 24 годин на його поверхнi утворюється жирна олiя, яка має не лише аромат, але й бактерициднi властивостi, добрий смак, тому вона може широко використовуватись в кулiнарiї, медицинi i iнших галузях промисловостi.
Олiя облiпихи володiє виключно А – вiтамiнною активнiстю ( колiр якої пов'язаний з присутнiстю в нiй каротина ). Вмiст провiтамiна А ( каротина ) в жирнiй олiї досягає 90 – 100 мг %. Крiм вiтамiну С i провiтамiну А, в плодах мiститься вiтамiн Р ( 75 – 100 мг % ), В1 – тiамiн ( 0,016 – 0,085 мг % ), В2 – рибофлавiн ( 0,030 – 0,056 мг % ), В1, В9 – фолiєва кислота ( 0,79 мг % ), Е – токоферол ( 8 – 18 мг % ), група вiтамiну К – фiлохiнони ( 0,9 – 15 мг % ), група вiтамiну А – насиченi жирнi кислоти ( до 77 % ).
В плодах знайдено 15 мiкроелементiв, в тому числi залiзо, магнiй, марганець, бор, сiрка, алюмiнiй, кремнiй, титан. [ 7, 4, 8, 13 ].
7. Значення та використання лоху вузьколистого i облiпихи крушино видної
Лох вузьколистий – медоносна, харчова, лiкарська, танiдоносна, фарбуюча, камедоносна, ефiроолiйна, деревинна, декоративна, фiто мелiоративна рослина.
головним взятком, особливо в степових районах, де угiддя вiдзначаються недостатнiм весняним запасом нектару. Добре пiдготовленi бджолинi сiм'ї дають товарний мед янтарного кольору з приємним ароматом. Маслинку бджолi вiдвiдують охоче, збирають переважно нектар i за час її цвiтiння кожна бджолина сiмя поповнює запаси меду на 4 – 13 кг. Медопродуктивнiсть досягає 200 кг з гектару.
Квiтки лоха, настоянi на дерев’яному маслi, використовують при простудних захворюваннях, як втирання. В гомеопатiї iз зрiлих плодiв виготовляють тинктуру. [ 4 ]
Маслинка дає тверду, суцiльну деревину жовтого кольору, яку використовують в столярно – токарнiй справi i для виготовлення музичних iнструментiв.
Деревина лоха вузьколистого виключно добре протистоїть гниттю, тому її нерiдко використовують для виготовлення частин, якi знаходяться пiд водою.
Кора i листя мiстять дубильнi i фарбуючи речовин, їх можна використовувати при фарбуваннi матерiалiв ( фарбування в коричневий i чорний кольори ) i вичинцi шкiри. На стовбурах лоха утворюється камедь, яка володiє хорошими властивостями. Вона може знайти використання у текстильнiй промисловостi для ситце друкування, вона в певнiй мiрi може замiнити iмпортну сенегальську камедь та гумi пергамент.
Ефiрну олiю з квiток лоха можна використовувати в парфумернiй промисловостi та iнших галузях промисловостi. [ 4, 11 ]
Лох – посухостiйка рослина, може рости на засолених ґрунтах. Це свiтлолюбна рослина. Його можна використовувати для органiзацiї захисних смуг, лiсових насаджень, живих загороджень i закрiплення пiскiв.
Лох швидко росте, дає кореневi черенцi, за допомогою яких може розмножуватися. Менше ця рослина застосовується у декоративних насадженнях.
Маслинка легко переносить стрижку, а при засипаннi пiском утворює додатковi коренi тому i використовується для закрiплення берегiв рiчок i пливучих пiскiв [ 12, 8, 10 ]
Завдяки смаковим якостям i високiй вiтамiннiй активностi плодiв, вони використовуються, як сировина для вiтамiнної промисловостi; виробництво високоякiсних, добре засвоюваних ароматичних натуральних сокiв i сокiв з цукром; використовують облiпиху також у промисловостi, яка виготовляє концентрованi продукти – екстракти, сиропи i т. д. , в плодово – ягiдному виноробленнi для виробництва рiзних типiв вина ( особливо хорошою якiстю володiють вина десертнi i мiцнi ) i в лiкеро – горiлчанiй промисловостi для виготовлення лiкерiв, наливок, настойок.
Настойки, лiкери, наливки з облiпихи крушино видної завдяки незрiвняннiй смаковi якостi – тонкому прекрасному аромату – здавна вироблялися у країнах СРСР i високо розцiнювалися користувачами.
Облiпиха є прекрасною сировиною для виготовлення нiжного високоароматного желе, повидла, джемiв, варення, наповнювачiв для цукерок i багатьох iнших продуктiв.
Плоди i продукти переробки облiпихи крушино видної мають особливо велике лiкарське значення i знаходять широке застосування в медицинi.
Листки облiпихи, а також гiлки мiстять велику кiлькiсть високоякiсних дубильних речовин – чистий галотанiн, тому використовуються в якостi в’яжучих засобiв. Ягоди облiпихи разом iз залiзним купоросом використовують для фарбування матерiалiв у жовтий колiр.
Облiпиху можливо використовувати для озеленення населених пунктiв, насаджень на схилах гiр, закрiплення зсувних дiлянок, рiвчакiв, тощо. Посiв насiння облiпихи проводять восени i весною; для весiннього посiву використовують насiння, яке було завчасно стратифiковане впродовж 30 дiб. [ 1, 2, 7 ]
Облiпиха крушино видна дає тверду, важку, достатньо щiльну, досить мiцну деревину, жовтого кольору, з буро – жовтим ядром – питомої ваги 0,70 ( у сухому станi).
Облiпиха є чудовим пилко носiєм, дає багато високопоживного пилку в лiтнiй перiод. Плоди є цiнним лiкувально – дiєтичним продуктом. Олiя цiєї рослини з плодiв i насiння використовується для лiкування променевих уражень шкiри, як бактерицидний засiб, її використовують при багатьох iнфекцiях у гiнекологiчнiй практицi, при виразках шлунка i дванадцятипалої кишки.
У ветеринарнiй практицi гiлки облiпихи застосовують для прискорення росту шерстi у овечок i надання їм блиску.
Облiпиха крушино видна також використовується в косметологiї. З її олiї готують живильнi маски, якi прискорюють епiтелiзацiю i генерацiю тканин шкiри, а вiдвар з плодiв i гiлок застосовують при облисiннi та випадiннi волосся. [ 4 ]
Завдяки декоративностi плодiв i листкiв облiпихи крушино видної , вона є чудовою прикрасою мiст i сел., численних новобудов, при реконструкцiї старих i створеннi нових лiсопаркiв i скверiв.
Увесь вегетацiйний перiод облiпиха дуже декоративна. Рекомендується для групових посадок, а також для зелених живоплотiв. [ 4, 3, 14 ]
Висновки
цiєї родини в системi квiткових рослин. Не зовсiм визначеними є внутрiшньовидовi вiдносини в родинi.
Невеликi природнi зарослi облiпихи є в Українi – Одеська область, дельта Дунаю; Лоху вузьколистого – Пiвнiчний Крим, зона Степу. Отже, можна вважати, що облiпиха крушиновидна i лох вузьколистий розповсюдилися з цих країв.
Лоховi – дерева i кущi з характерним опушенням iз щитковидних лусочок, або зiрчастих ворсинок. Листки у них почерговi, або iнколи супротивнi, на коротких черешках, щiльнi i цiльнокраї, вiчнозеленi або листопаднi. Для них характерна наявнiсть кореневих бульбочок з азотофiксуючими бактерiями, завдяки чому лоховi можуть рости, також на дуже бiдних ґрунтах. Квiтки лохових пазушнi, поодинокi, в небагатоквiткових пучках або в коротких китицях.
Представники родини лохових – посухо- i газостiйкi, добре витримують засолення, невибагливi до ґрунтiв, морозо- i зимостiйкi, свiтлолюбовi, широко використовуються в захисному лiсорозведеннi, особливо в посушливих районах. Вступають в плодоношення на 5 – 6 рiк. У лоху вузьколистого спостерiгається перiодичнiсть плодоношення, облiпиха родить щорiчно i рясно.
вiдсадками, а також дугоподiбними, вертикальними i повiтряними.
Лоховi – медоноснi, харчовi, лiкарськi, дубильнi, фарбувальнi, камедоноснi, ефiроолiйнi, деревиннi, декоративнi, фiтомелiоративнi рослини.
Представникiв родин лоховi потрiбно широко використовувати у декоративному садiвництвi, озелененнi та лiсовому господарствi, для створення живоплотiв i закрiплення крутосхилiв.
Лоховi – це перспективнi високовiтамiннi рослини. Зокрема, лох вузьколистий, його плоди мiстять до 70% цукрiв ( фруктоза, глюкоза ), бiлкiв – бiльше 6%, клiтковини 1,5%, крохмалю 0,5%, вiльнi кислоти. Внаслiдок високо вмiсту поживних речовин i малої кiлькостi води, дуже добре транспортуються i зберiгаються в свiжому виглядi. За легкiсть вони стоять на першому сцi порiвняно з iншими плодами. Плоди можна використовувати для одержання етилового спирту ( з 1 ц плодiв отримують 12 – 13 лiтрiв спирту ).
Плоди облiпихи мають в собi також глюкозу, фруктозу, велику кiлькiсть органiчних кислот, пектиновi, ароматичнi i мiнеральнi речовини. В плодах знайдено 15 мiкроелементiв, в тому числi залiзо, магнiй, марганець,бор, сiрка, алюмiнiй, кремнiй, титан.
Лiтература
1. Плеханова М. Н. « Облепиха ». – Л.: Агропромиздат. Ленинградское отделение, 1988. – 80 с.
2. Аксенова Н. А. Фролова Л. А. « Деревья и кустарними для любительского садоводства и озеленения ». – М.: Издательство МГУ, 1989, -160 с.
3. Трофимов Т. Т. « Облепиха в культуре ». Издательство Московского университета 1967год
4. Туркин В. А. « Использование дикоростучих плодово – ягодных и орехоплодных растений ». М.: Сельхохизд., 195, с. 293 – 298.
5. Д. Рандушки, Л. Шомшак, И. Габерова « Цветовой атлас растений ». Издательство « Обзор». Братислава, 1990 год, 416с.
6. С. С. Пятницкий. Курс дендрологи Харько, 1960 год
7. Т. Ф. Царькова « Облепиха » . М.: Агропромизд., 1987 год
8. Д. В. Горюнов и др.. « Растения применяемые в быту ». Издательство Московского университета, 1966 год
9. А. В. Решетникова, Е. И. Синчинская. Лечение растениями. Киев МП « Феникс », 1993 год
10. Кондратюк Е. Н., Ивченко С. И., Смык Г. К. « Дикорастущие лекарственные и плодове растения Украины ». – К.: Урожай, 1969 год, с. 114 – 115.
11. Бурмистов А. Д. « Ягодные культуры ». – Л.: Агропромиздат., 1985, с. 226 – 240.
12. Христо А. А., Мочалов В. В., Шпиков А. К. « Садоводство в Сибири ». – Новосибирск: Наука, 1972 год, с. 240 – 248
13. Колбасина Э. И., Поздняков А. Д. « Лох и целебные ягоды ». – Знание, 1988 №2, с. 35 – 36
14. Букштынов А. Д., Трофимов Т. Т., Ермаков Б. С. и др.. « Облепиха ». – М.: Лесная промышленность, 1985. – 181 с.
| 
