Бiологiя лева
Змiст
Вступ
2. Ареал проживання
3. Левова сiм'я або прайд
4. Територiя
5. Левова ненажерливiсть
6. Час вiдпочинку
7. Серенгетi - рай для левiв
Висновок
Вступ
З усiх диких тварин, з якими людина дiлить свою планету, одна величезна кiшка незмiнно пояснювала йому найбiльшу пошану i пiдкорювала його фантазiю. Мова, звичайно, йде про лева.
Так званий король джунглiв - лев - насправдi мешкає на вiдкритих рiвнинах, а не в джунглях. Могутнiсть i сила лева овiянi легендами. За це й жорстокi звички хижака правильнiше називати царем звiрiв.
З тих самих пiр, коли людина почала спостерiгати навколишнiй свiт i мислити символами, вiн почитав лева й надiляв царственого звiра якостями, якi найвище цiнував у собi подiбних, - шляхетнiстю, хоробрiстю, вiрнiстю, мiццю непереможного бiйця i пишнiстю в любовi. Стародавнi єгиптяни зробили лева емблемою божественної влади i царської гiдностi. Ассiрiйцi i греки бачили в левах супутникiв богинь.
Мета роботи - вивчити бiологiю лева: ареал проживання, поведiнка в прайдi, полювання i т. д.
1. Зовнiшнiй вигляд
Лев - величезний хижак, iз сильним, гнучким, рухливим i м'язистим тiлом. Вiн добре бiгає. Ця Велика хижа кiшка, яка володiє добре розвиненою мускулатурою шиї i переднiх лап, якими вона захоплює i утримує свою здобич. Щелепи у лева могутнi, з величезними iклами. Хватка лева лише одними зубами дуже сильна. Вiн може утримувати навiть таких великих тварин, як антилопа гну. Мова грубий i покритий горбками у виглядi гострих шипiв, якi допомагають йому хапати i вiдривати шматки м'яса, буквально розриваючи видобуток на частини. Цi ж шипи допомагають леву ловити блiх i знiмати клiщiв, коли вiн доглядає за своєю шкiрою.
Львiв подiляють за величиною i забарвленню гриви, за загальною забарвленнi тварини, а також за вагою та середнiми обсягами тiла. Втiм, ця класифiкацiя заперечується багатьма вченими, вони вважають, що мiж деякими з цих пiдвидiв насправдi немає нiякої особливої рiзницi. Слiд згадати i про так званих «зоопаркових левах». Це - леви, якi вже протягом кiлькох поколiнь живуть у неволi. У числi їхнiх предкiв були представники багатьох рiзновидiв диких левiв, в тому числi i тих, що винищенi. Тому в зоологiчних садах дожили до наших днiв тварини, схожi на берберських левiв. 1
Образ «царя звiрiв» в деяких деталях: основний забарвлення верхньої частини тiла - бiло-сiрий (азiатськi леви). Кремовий, пiсочно-жовтий, темна охра. Нижня частина тулуба забарвлена в бiльш свiтлi тони. До старостi грива у деяких рiзновидiв левiв розростається i покриває плечi i живiт.
1. Михайлова А. В. Що таке Хто такий?.
У дорослих звiрiв вона повнiстю чорного кольору або з домiшкою темно-коричневого. Іншi пiдвиди левiв (насамперед масайськi) обдiленi природою: грива у них невелика, на плечах i на лобi вона не росте; колiр її темно-коричневий.
Вуха у лева закругленi; зовнi вони чорнi з жовтою плямою посерединi. У молодих левiв до настання статевої зрiлостi (а у левиць до появи дитинчат) зберiгаються слiди плямистого малюнка, що прикрашав маленьких левенят. І у левiв i у левиць на кiнцi хвоста є прикметна пензлик - це видiляється останнiй їх хребець.
Довжина дорослих левiв коливається вiд 2,3 до 3,1 м, на частку хвоста доводиться 4 / 11 частини. Важать дорослi леви не менше 125кг.
У кiнцi плейстоцену, вiд 100 до 10тис. рокiв тому, леви жили по всiй земнiй кулi. Ареал їхнього поширення охоплював всю Європу, Азiю вiд Передньої Азiї до Індiї, i на пiвнiч до Сибiру, практично всю Африку, а також обидва Американських континенту вiд Юкона до Перу. Проте потiм їх територiя стала невблаганно скорочуватися: близько 10000 рокiв тому в Америцi не залишилося левiв, в iсторичний час (початок нової ери) вони повнiстю зникли в Європi, i в останнi два столiття були винищенi на пiвднi i по всiй пiвночi Африцi, в Іранi, в Індiї, де в 1940-х залишилося менше 30 левiв, проте там популяцiю вдалося зберегти i збiльшити. Тепер леви зберегли за собою Схiдну Африку (за винятком пустель i тропiчних лiсiв), в Пiвденнiй Африцi вони живуть лише на територiї Нацiональних паркiв Kruger i Kalahari Gemsbok, а окремий пiдвид дивом вижив у Гiрському лiсi в пiвнiчно-захiднiй Індiї - азiатський лев.
Оптимальною середовищем iснування для лева є парковi i трав'янистi савани, напiвпустелi, щiльнi заростi чагарника. У горах леви зустрiчаються на висотi до 3000 метрiв, рекорд висоти - 4240 м. у горах Балi в Ефiопiї.
Невередливим у виборi мiсця для житла, уникають лише великих пустель i тропiчних лiсiв. Головним обмеженням є кiлькiсть i доступнiсть видобутку. Леви чудово пристосованi до життя в семiарiдних областях, можуть не пити мiсяцями, задовольняючись мiститься в їжi вологою. У благополучних для них умовах леви - другi за чисельнiстю хижаки пiсля плямистої гiєни (Crocuta сrocuta).
на початку столiття цi леви водилися в Атлаських горах на пiвночi Африки.
На крайньому пiвднi континенту ще сто рокiв тому мешкав найбiльший iз сучасних левiв капский. До нещастя, вихiдцi з Європи бури оселилися в Капськiй провiнцiї, були гарними мисливцями... Капськiй лев теж винищений.
3. Левова сiм'я або прайд
тридцяти-сорока.
члени прайда прекрасно ладять мiж собою та проявляють ознаки теплою прихильностi - наприклад, лижуть одне одному морди або привiтно труться щоками при зустрiчi.
єднiсть прайду, доглядає за левенятами, коли левицi полюють, i захищає всю групу вiд потенцiйно небезпечних прибульцiв. У прайдi рiдко буває бiльше трьох дорослих самцiв, тому що, виростаючи, молодi леви починають оскаржувати верховенство ватажка. Якщо їм це не вдається, вони зазвичай виганяють з прайду, або створюють свiй власний, або якийсь час ведуть холосту життя.
три тижнi. Пара йде вiд прайда i проводить п'ятиденний «медовий мiсяць» в якому-небудь вiдокремленому мiсцi. Весь час вони нерозлучнi у буквальному сенсi слова - ходять разом, сплять плiч-о-плiч i навiть сумують разом. Спаровування, що повторюється багато разiв на добу, вiдбувається швидко i тихо, якщо не вважати гарчання. Коли в припадку пристрастi самець кусає подругу в загривок. Вiдомi випадки, коли самець, не розрахувавши укусу, ненавмисно вбивав самку.
Через три з половиною мiсяцi пiсля спаровування вагiтна левиця йде вiд прайда, вiдшукує вiдокремлений, зарослий травою куточок i там породжує на свiтло потомство. Левенята безперервно пiддаються небезпеки з моменту народження i до зрiлостi, яке настає приблизно через два роки. Вони народжуються слiпими i безпорадними i в усьому залежать вiд материнських турбот. У цей перiод левиця змушена надовго, iнодi на цiлий день, залишати дитинчат заради полювання, i вони легко можуть стати жертвою якогось голодного хижака. А розшукуючи видобуток, левиця сама може бути вбита або покалiчена, i тодi про її дитинчат нiкому буде пiклується. Небезпеки раннього дитинства такi великi, що виживає в бiльшостi випадкiв не бiльше половини всiх левенят. Однак коли левенята у вiцi близько двох мiсяцiв приєднуються до прайду, життя їх стає помiтно легше. Знову беручи участi в колективному полюваннi, левиця знаходить їжу швидше i з меншими зусиллями, а тому у неї залишається бiльше часу для дитинчат. До того ж у вiдсутнiсть матерi малюки можуть приєднається до iншої матерi-годувальницi. І їхнє життя стає не тiльки легше, але й веселiше - скiльки колом хвостiв з такими привабливими пензликами! А до цими хвостах з iншого боку прикрiпленi поблажливi леви i левицi ласкавi всiх вiкiв i розмiрiв, i вiд них левенята переймають вмiння пiдкрадатися i всi тонкощi спiльного iснування та полювання.
4. Територiя
Межi територiї свого прайду домiнуючий лев мiтить, пирскаючи на кущi сумiшшю сечi i видiлень анальних залоз i оповiщає про те, що територiя належить йому, громовим ревом.
Коли кордону встановлено, вони стають непорушними, i вiн готовий захищати їх, б'ючись на смерть. У основi такої територiальної поведiнки лежить потреба захистити самок прайда, вiд замахiв iнших самцiв, мисливська дiлянка самок автоматично стає його територiєю.
мародери за вiйськом, не мають нi потреби, нi часу обзаводиться територiєю. Прайди i територiї для них завойовуються силою. Коли молодий лев або декiлька таких левiв починає виявляти цiкавiсть до чиїхось володiнь, це означає вiйну. Подiбнi вторгнення - найчастiше свiдомий виклик, кинутий власнику. Якщо претендент достатньо сильний, бiй за панування може виявитися дуже кривавим. Не так уже й рiдко вiн закiнчується тим, що обидва супротивники лежать на землi мертвi або вмираючi. Леви ж вiдгонять будь-яку чужу самку, яка спробує приєднатися до прайду. Хоча на вiдмiну вiд iнших територiальних тварин, наприклад вовкiв, леви не настiльки пильно патрулюють свої володiння, вони, як уже згадувалося, мiтять свої кордони, i чужi леви, у яких не вистачає сил або смiливостi кинути виклик власнику, наткнувшись на таку мiтку, розсудливо звертають убiк. Досить часто один-два молодих холостяка постiйно бродять бiля кордонiв територiї, зловiсно нагадуючи її власниковi, що вiн не вiчний.
5. Левова ненажерливiсть
Пiд їжею ж леви розумiють майже все, що рухається. Не гребують навiть сараною та мишами. Нападають на молодих слонiв, носорогiв, бегемотiв, буйволiв (дорослих особин щадять, з ними левам часом не впоратися). Ну а улюблена їжа - це тварини: антилопи, газелi, зебри, бородавочники, кози, вiвцi, велика рогата худоба.
Пошкодженi тварини стають найчастiше здобиччю всiєї зграї. Полюють леви зазвичай спiльно, але не кожна вилазка їм вдається. Інодi царям африканським цiлими днями доводиться голодувати. Леви нiколи не вбивають заради розваги. Задовольняються, як правило, лише одним здобутим тваринам, i лише коли всi м'ясо буває з'їдено, знову вирушають на полювання. Тому їх жертви навчилися добре вiдрiзняти ситих львiв вiд голодних. Перших не бояться анiскiльки, ну а якщо зустрiчають голодних - всi звiрi, помiтивши їх, блискавично розбiгається врiзнобiч. Тому, як i належить монархам, царя звiрiв доводиться бути в мiру пiдступним i нападати у водопою або, насуваючись на видобуток зграєю, заганяти її в засiдку.
Левиця, досвiдчена мисливиця, обережно пiдбирається до видобутку, ховаючись за низькими кущами, поки не настане момент для стрiмкого кидка вперед. У надiї на дармовий обiд лев стежить за грифами, якi кружляють в небi, або розсаджуються на деревах. Вони завжди злiтаються до свiжої туше, i це служить бажаним сигналом для голодної кiшки. Левиця здатна пiвдня нерухомо пролежати в хащi, пiдiбравшись, поки у водопою не з'явиться стадо гну. Кiлька секунд, коли вони опускають морди до води, цiлком достатньо для її добре розрахованого стрибка.
причаїлися левиць. Тут вже левицi нiчого не варто вiдбити намiчену жертву, точно ковбою - теляти пiд час таврування, оглушити її одним ударом i вскочити їй на плечi для вирiшального укусу в шию. Нерiдко, однак, перша атака не завершується повним успiхом, тому що в порiвняннi з гепардом або леопардом - лев досить недбалий мисливець. Тодi до левицi, перекинувшись видобуток, приєднуються її сестри. Одна впивається в горло, щоб придушити жертву i не дати їй скочити на ноги, iнша чiпляється в круп, спритно уникнувши смертоносних копит, i через хвилину - iншу можна починати бенкет.
просто вбити триста кiлограмову зебру без допомоги прайду.
Голодний лев накидається на будь-яке м'ясо, будь то миша чи бегемот. Йому не властивi нi розбiрливiсть, нi гидливiсть. Падло леви поїдають з не меншим задоволенням, нiж тiльки що вбиту здобич. Леви їдять i собi подiбних: зголоднiлi та роздратованi самцi нерiдко пожирають левенят. Зазвичай леви обходять стороною тварин багато крупнiше себе, але бувають випадки, коли вони безстрашно кидаються на великих i небезпечних тварин i справляються з ними, хоча, здавалося б, ця видобуток їм не пiд силу наприклад, дорослий жираф або злiсний шiстсот кiлограмовий африканський буйвол. Якщо туша досить велика, дорослий лев здатний з'їсти 25-30 кг м'яса за один присiд, а потiм додати кiлограмiв п'ятнадцять при наступнiй годiвлi.
велика чи не велика, добута ним самим або знайдена, вона завжди для лева важлива, тому що гарантує їй виживання. Однак на неї зазiхають та iншi любителi м'яса, начебто гiєн, шакалiв i грифiв, а тому леви весь час її охороняють. Одинокому хижаковi рiдко вдається з'їсти свою здобич без перешкод, але прайд успiшно вiдганяє непрошених гостей i встигає пообiдати у тушi вдруге. Мабуть, леви поїдають здобич в строго встановленому порядку: спочатку розривають черево i з'їдається серце, печiнка i нирки, а потiм м'ясо разом з шкурою. Домiнуючий самець їсть першим, навiть якщо нiякої участi в полюваннi не приймав. Якщо дичини в цей час року багато i вiн не особливо голодний, то iншi члени прайда теж можуть бути допущенi до бенкету. Інакше вони вимушенi чекати, поки вiн не насититься, i лише тодi уривають свою частку. Левенята їдять останнiми, якщо для них ще щось залишається, i нерiдко домiнуючий самець стежить, щоб вони отримали хоч якi-небудь залишки.
Однак роль левiв у регуляцiї чисельностi копитних йде на другий план у порiвняннi з достатнiстю кормової бази, тому леви, як i майже всi великi хижаки, швидше за кориснi для стану популяцiї копитних, так як знищують ослаблених тварин; це перешкоджає розвитку масових захворювань i залишає бiльше їжi здоровим особинам.
Леви сплять в маленьких острiвцях тiнi або в травi, нагрiтої сонцем савани, по 20 годин на добу.
Повнi ледачою самовпевненостi, наче нiчого не помiчаючи у коло, члени прайда занурилися в сон, пiдставивши сонцю животи, задерши лапи i лише зрiдка посмикуючи хвостами. Тiльки коли сонце зайде, на тлi темнiючого неба з'являться фiгури полюють левiв.
7. Серенгетi - рай для левiв
Нацiональний парк Серенгетi в Танзанiї, що займає площу в 14800 квадратних кiлометрiв, має найбiльш щiльною популяцiєю левiв у свiтi (близько тисячi особин). Горбистi рiвнини i савани парку i величезнi кочують стада травоїдних вiдкривають перед левиними прайдами прекрасну можливiсть демонструвати свою мисливську вправнiсть. У Серенгетi десятки тисяч зебр i гну, усю рiвнину до самого горизонту, пасуться, вiдганяють мух або просто смажаться пiд променями нещадного сонця. І прайд, де-небудь осторонь спостерiгає за стадом, становить невiд'ємну частину загальної картини. Леви не полюють вдень на зiрках антилоп, якi здатнi бiгати багато швидше за них. Вони вичiкують настання ночi. Тодi леви один за одним безшумно йдуть в темноту i оточують стадо. Якщо самцi допомагають їм, декiлька грiзних гуркотiв реву поженуть переляканих тварин туди, де їх чекають леви. Без цiєї допомоги левам все доводиться робити самим. Коли зебр i гну багато, леви харчуються майже виключно ними. Лев зазвичай їсть раз на два - три днi, але здатний обходиться без їжi кiлька тижнiв. Серйозною небезпекою, голод стає для деяких левiв пiсля того, як стада починають сезонну мiграцiю по рiвнинах. Так, левиця з безпорадними новонародженими левенятами iнодi залишається одна, коли йдуть стада, а за ними i її прайд. Доведена до крайностi, вона може стати людоїдкою. Але частiше, влаштовуючи засiдку в зручних мiсцях, на кшталт водопоїв, i орiєнтуючись по поведiнцi iнших мешканцiв рiвнини, наприклад грифiв, навiть самотня мисливиця здатна знаходити здобич.
лев тварина хижак
Висновок
Володiючи харизматичною зовнiшнiстю, лев має ряд особливостей, завдяки яким сильно вiдрiзняється вiд всiх iнших представникiв котячого царства. Тiльки лев надiлений такою розкiшною гривою. Тiльки у лева простежується такий чiткий статевий диморфiзм. Тiльки у лева на хвостi є характерна пензлик. Тiльки леви живуть прайдами, i нарештi тiльки лев має настiльки громоподiбним голосом.
Грива самцiв грає захисну роль при зiткненнях мiж самцями. Самцi левiв набагато частiше б'ються один з одним, на вiдмiну вiд iнших представникiв сiмейства. Вони живуть на вiдкритих просторах, з чiтко подiленими кордонами мiж прайдами. Таким чином левам - самцям частенько доводиться захищати своїх самок i територiю вiд зазiхань iншого самця. У такiй нелегкiй левової життя, де сутички мiж особинами неминучi, грива є цiнним «винаходом». Вона пом'якшує удари переднiх лап, завданих супротивником, а також ускладнює противнику впитися зубами в горло.
Страхiтливо гарчати можуть всi представники роду Panthers. Рик тигра нiяк не слабше лев'ячого, але ревiти подiбним чином умiє тiльки лев. Характерний левиний рев - найпотужнiший звук, видаваний хижим тваринам. Жоден хижак не здатний видавати такi потужнi звуки.
iншим левам, що мешкали по близькостi, що це його територiя, на яку заходити не рекомендується.
Залишилося тiльки сказати кiлька слiв про таку нестандартну для котячого сiмейства соцiального життя левiв. Я думаю що це пов'язано знову ж таки з тим, що леви з споконвiкiв жили i живуть на вiдкритiй мiсцевостi. Тут немає таких густих заростей, як у джунглях, а леви, у свою чергу не так прудконогий, як гепарди. Тому спiльна полювання в таких умовах куди бiльш продуктивною. Бiльш того, зiбравшись разом, левам було набагато легше конкурувати з iншими хижаками, а головне - з первiсним, в той час, людиною, яка теж полював великими групами.
Список лiтератури
2. Бродський Б.І. бiологiя тварин. Москва - 1994р. 250С.
3. Козловський П. М. «Тварини Африки» - М. 1999р. 400с.
4. Любимов Л. Д. «Капськiй лев» - 1999р. М. 58С.
5. Михайлова А. В. Петров С. М. Що таке Хто такий? М. 300 С.
|
