Змiст довкiлля2. 2 Екологiчнi стандарти
екологiчних навантажень, викидiв i скидань. При визначеннi цих критерiїв враховуються геофiзичнi i економiчнi можливостi по обмеженню викидiв. Висока якiсть середовища зберiгається, якщо змiни її стану вiдбуваються в межах кордонiв, званих допустимими, i невеликi змiни якостi середовища не впливають на її нормальне функцiонування. За первинне береться фоновий стан середовища за вiдсутностi обурюючої дiї за середнiх метеорологiчних умов. Вiдмiннiсть мiж гранично допустимим i фактичним станом середовища складає екологiчний резерв довкiлля. Вiн характеризує її здатнiсть до вiдновлення, вiдтворенню i є основою для розрахунку допустимих навантажень. Розрiзняють два пiдходи визначення допустимих навантажень: санiтарно-гiгiєнiчний i екологiчний пiдходи. Вони розрiзняються рiвнем вимогою. До критерiїв оцiнки вiдносної небезпеки поширення в ОС рiзних забруднень вiдносять гранично допустиму концентрацiю (ГДК), гранично допустимий викид (ГДВ) i стрес-iндекс. А також гранично допустимi екологiчнi навантаження (ГДЕН), максимально допустимий рiвень (МДР), кризиснi екологiчнi ситуацiї (КЕС) i iн. ГДК встановлюється головними санiтарними iнспекцiями в законодавчому порядку або рекомендується вiдповiдними органiзацiями, комiсiями на основi результатiв складних експериментiв, а також вiдомостей, отриманих в час або пiсля рiзних аварiй, катастроф i так далiГДК в рiзних країнах часто вiдрiзняється, хоча i трохи. ГДК полютанта — це таке його вмiст в довкiллi, який не знижує дiєздатностi i самопочуття людини, не шкодить його здоров'ю в умовах постiйного контакту, а також не викликає негативних наслiдкiв в наступного поколiння. При визначеннi ГДК враховують не лише рiвень дiї забрудникiв на здоров'ї людини, але i їх дiю на живi органiзми. Результати дослiдiв показують, що будь-якi дози, що перевищують звичний фон, вже шкiдливi. ГКВ - це кiлькiсть шкiдливих речовин, яка не повинна перевищуватися пiд час викида в повiтря за одиницю часу, аби концентрацiя забрудникiв повiтря на кордонi санiтарної зони не була вища чим ГДК. Стрес-iндекс враховує об'єм шкiдливих речовин, що поступають в довкiлля тобто мiра контакту з людиною, мiру їх шкiдливої дiї на природу, людину i об'єкти його господарської дiяльностi. На поширення забруднень впливає також географiчне положення регiону, його довкiлля i природнi умови. Ландшафт, погода, мiсце розташування, довколишнi об'єкти - цi i iншi чинники вiдповiдають за швидкiсть поширення i концентрацiю речовин в повiтрi. Система параметрiв, що характеризують кордон гранично допустимого. 1) Нормативи гранично допустимих рiвнiв змiни середовища:а) ГДК;б) ПДУ (рiвнi). 2) Нормативи ПДВ (дiї). Гранично допустимi викиди у водоймища, атмосферу, грунт. 3) Нормативи ГДЕН (екологiчних навантажень). 4) Нормативи витягання корисних компонентiв з властивостей природи: корисних копалини, комплексне використання вiдходiв, врожайнiсть сiльськогосподарських культур. 5) Нормативи надiйностi заходiв (iнженерних споруд) з точки зору їх дiї на довкiлля. 6) Параметри допустимостi природоперетворення пiдприємств (осушення, забудова). 7) Показник стiйкостi природних комплексiв i їх компонентiв. 8) Поширення речовини в довкiллi. Поширення забруднень обумовлене природними процесами i залежить вiд фiзико-хiмiчних властивостей речовин; вiд фiзичних процесiв, пов'язаних з їх перенесенням, бiологiчних процесiв, що беруть участь в глобальних процесах круговороту речовин. Циклiчнi процеси в окремих природних системах. територiй неможливе вироблення науково обґрунтованих рекомендацiй по розвитку продуктивних сил країни i розробки як чисто природоохоронної стратегiї, так i стратегiї стiйкого розвитку. Екологiчна ємкiсть територiї визначається, з одного боку, сукупнiстю природних компонентiв – повiтряного басейну, водоймищами, земельними площами i запасами ґрунту, флорою i фауною, з iншої – потужнiстю потокiв бiогеохiмiчного круговороту, швидкiстю атмосферного газообмiну, поповнення об'ємiв чистої води, процесiв ґрунтоутворення, продуктивнiстю бiоти. Для того, щоб було забезпечено стiйкий розвиток, сумарне антропогенне навантаження не повинне перевищувати потенцiал природних систем. У свою чергу антропогенний вплив складається з двох основних чинникiв: щiльнiсть населення i техногенної насиченостi територiї. Показник для класифiкацiї територiй – ергодемографiчний iндекс (ЕДІ):ЕДІ = 7 х 10-62222 i переносити в перебiгу довгого часу сукупнiсть реципiєнтiв i екологiчних систем територiї без порушення їх структурних i функцiональних властивостей. Екологiчна техноємкость територiї (ЕТТ) кiлькiсно визначається сумою екологiчних техноємкiстей компонентiв природного комплексу (атмосфери i=1, гiдросфери i=2, i педосфери, тобто поєднання ґрунту i бiоти – i=3). При розрахунку показника ЕТТ необхiдне знання порогових ефектiв i тривалiсть дiї техногенних чинникiв. Розрахунок ЕТТ заснований на допущеннi, згiдно якому ЕТТ складає долю загальної екологiчної ємкостi територiї, визначувану коефiцiєнтом варiацiї вiдхилення складу середовища вiд його природного рiвня i його коливань. Перевищення даного рiвня мiнливостi вважається отриманим за рахунок антропогенних дiй, що досягли межi стiйкостi природного комплексу даної територiї. Об'єктивнiший показник – норматив гранично допустимого навантаження (ГДНТ). Вiн вiдрiзняється вiд ЕТТ тим, що в першому враховується ще i соцiальна цiннiсть об'єктiв, що випробовують техногенне навантаження. Розрахунок заснований на обмеженнi техногенного навантаження граничною можливiстю природного комплексу територiї зберiгати цiлiснiсть екосистем i якiсть середовища шляхом перетворення сонячної енергiї для процесiв самоочищення i регенерацiї. Вочевидь, якщо природоємнiсть виробничого комплексу територiї не перевищує ГДНТ, то дану територiю можна вважати благополучною. Інакше вiдбувається руйнування природного середовища територiї. Жоден з органiв влади не має права скоректувати норматив ПЕЕ у бiк збiльшення. У загальному випадку визначення нормативу ПЕЕ повинно враховувати наступнi цiльовi установки:- створення сприятливого для людини природного довкiлля i забезпечення кожної людини соцiальне прийнятним рiвнем вжитку «екологiчних благ» (зон вiдпочинку, природних резервацiй);- забезпечення умов збереження i вiдтворення асимiляцiйної здатностi природного середовища. Соцiальнi чинники, стратегiчнi установки територiї або регiону враховуються на наступному етапi, коли вiд показника ПЕЕ переходить до наступного показника – допустимого рiвня забруднення (ДУЗ). Перехiд вiд ПЕЕ до ДУЗ означає облiк регiональних особливостей при формуваннi екологiчної стратегiї. Цей перехiд набуває особливо важливого значення в умовах суверенiтету територiй, є вiдправною точкою мiжреспублiканських (i мiжрегiональних) стосункiв з приводу трансграничного перенесення забруднення. ДУЗ визначається на базi ПЕЕ, але в основi його знаходяться власнi цiлi соцiально-екологiчної полiтики республiканських i територiальних утворень. ДУЗ менше, нiж ПЕЕ. Територiальнi освiта, обмежена рамками адмiнiстративних кордонiв, має можливiсть внести певну специфiку до екологiчної стратегiї, але специфiка стратегiї повинна мати свої межi, що полягають в наступному:- встановлення величини ДУЗ;- розподiл дозволiв на викид (лiцензiй на викид), встановлення лiмiтiв викидiв, якщо рiвень забруднення не перевищує ДУЗ;- регулювання механiзму передачi квоти, передбаченої дозволом на викид (лiцензiєю), вiд одного пiдприємства до iншого (на тiй стадiї, коли починається перехiд до торгiвлi правами на забруднення). Специфiчними є екологiчнi проблеми для зон, де розмiщенi об'єкти пiдвищеної риски: атомнi електростанцiї, крупнi хiмiчнi пiдприємства. Для об'єктiв подiбного роду критерiй не збiльшення рiвня забруднення (не перевищення ДУЗ) трансформується. Для територiй, що вiдносяться до зон риски, це означає, що не повинна збiльшуватися вiрогiднiсть того, що станеться аварiя хоч би на одному з об'єктiв.
яке загрожує всьому живому, в першу чергу благополуччю людини i його здоров'ю. Мiрою поєднання екологiчних iнтересiв в здоровому i сприятливому для життя природному середовищi з економiчними iнтересами суспiльного прогресу Закон України “О охоронi природного довкiлля” (ст. ст. 31-33) називає екологiчнi стандарти i нормативи. Мета екологiчної стандартизацiї i нормування - це встановлення комплексу обов'язкових норм, правив, вимог по охоронi природного Довкiлля, використанню природних ресурсiв i забезпеченню екологiчної безпеки (ст. 31). Державнi стандарти визначають поняття i термiни, режим використання i охорони природних ресурсiв, методи контролю за станом природного довкiлля, вимоги по запобiганню шкiдливiй дiї забрудненого природного довкiлля на здоров'ї людей, iншi питання, зв'язанi з охоронного природного довкiлля i використанням природних ресурсiв (ст. 32). Вiдповiдно до Декрету Кабiнету мiнiстрiв України “Про стандартизацiю i сертифiкацiю” (ст. 4) нормативнi документи по стандартизацiї дiляться на:- державнi стандарти України;- галузевi стандарти;- стандарти науково-технiчних i iнженерних суспiльств i союзiв;- технiчнi умови;- стандарти пiдприємств. чинним законодавством. Так, за випуск, реалiзацiю продукцiї, яка в результатi порушень вимог стандартiв, санiтарних норм, є небезпечною для життя i здоров'я людей, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 100% вартостi випущеної або реалiзованої продукцiї. Екологiчнi нормативи є системою i включають:а) нормативи екологiчної безпеки (гранично допустимi концентрацiї (ГДК) забруднюючих речовин в природному довкiллi, гранично допустимi рiвнi акустичного, електромагнiтного, радiацiйного i iншої шкiдливої дiї на природне довкiлля, граничний допустимий вмiст шкiдливих речовин в продуктах харчування;б) гранично допустимi викиди (ПДВ) i скидання в природне довкiлля забруднюючих хiмiчних речовин, рiвнi шкiдливої дiї фiзичних i бiологiчних чинникiв. Законодавством України можуть встановлюватися також нормативи використання природних ресурсiв i iншi екологiчнi нормативи. Центральне мiсце серед перерахованих екологiчних нормативiв займають нормативи гранично допустимих концентрацiї (ГДК) шкiдливих речовин в атмосферi, водоймищах, ґрунтах, i нормативи гранично допустимих викидiв (ПДВ) шкiдливих речовин стацiонарними i пересувними джерелами забруднення. Якщо перший вигляд екологiчних нормативiв дає характеристику екологiчної обстановки в республiцi, областi, мiстi, районi без вказiвки джерела дiї, то друге - передбачають конкретне джерело такої дiї.“Нормативнi ПДВ шкiдливих речовин в атмосферу, водоймища, грунт, надра i шкiдливих iнших хiмiчних, фiзичних, бiологiчних дiй на природне довкiлля встановлюються для кожного стацiонарного джерела викидiв або iншої шкiдливої дiї, для кожної моделi транспортних i iнших пересувних засобiв i установок. ПДВ визначаються на рiвнi, при якому викиди забруднюючих речовин i iншi шкiдливi дiї вiд конкретного i всiх iнших джерел в даному районi з врахуванням перспективи його розвитку не приведуть до перевищення ГДК, що дiють в даному районi”. Екологiчнi нормативи розробляються i вводяться в дiю Мiнiстерством охорони природного довкiлля, Мiнiстерством охорони здоров'я i iншими уповноваженими на те державними органами вiдповiдно до законодавства України. На базi екологiчних стандартiв i екологiчних нормативiв Закон України “О охоронi природного довкiлля” пред'являє до господарюючих суб'єктiв наступнi екологiчнi вимоги (ст. 51-56):- до розмiщення, проектування, будiвництва, реконструкцiї, вводить до ладу i експлуатацiї пiдприємств, споруд i iнших об'єктiв;- при вживаннi засобiв захисту рослин, мiнеральних добрив, токсичних речовин i iнших препаратiв;- вiд неконтрольованої i шкiдливої бiологiчної дiї: акустичного, електромагнiтного, iонiзуючого i iншої шкiдливої дiї фiзичних чинникiв i радiоактивного забруднення;- вiд забруднення виробничими, побутовими, iншими вiдходами;- до екологiчної безпеки транспортних засобiв. Спецiальнi екологiчнi вимоги Закон передбачає також при проведеннi наукових дослiджень, впровадженнi вiдкриттiв, винаходiв, вживаннi нової технiки, iмпортного устаткування, технологiй i систем;вiдносно вiйськових, оборонних об'єктiв i вiйськової дiяльностi; при розмiщеннi i розвитку населених пунктiв. У всiх перерахованих випадках законодавчо передбачається поєднання екологiчних iнтересiв з економiчними, шляхом встановлення вiдповiдних стандартiв i нормативiв, виняток становлять зони надзвичайних економiчних ситуацiй i природнi територiї, що особливо охороняються, i об'єкти. На думку Петрова В. В., перша категорiя територiй утворюється для запобiгання деградацiї природного середовища, що йде, вiдновлення, якщо це можливо, втрат в природному середовищi. Друга - для збереження природного середовища вiд негативної дiї економiчної дiї (ст. 60-64), тому для курортних, лiкувально-оздоровчих, рекреацiйних i iнших окремих районiв можуть встановлюватися строгiшi нормативи гранично допустимих концентрацiй забруднюючих речовин i iнших шкiдливих дiй на природне довкiлля.“Не дивлячись на дiаметральну протилежнiсть в частинi стану довкiлля, правовий режим цих територiй має одну загальну рису – повна або часткова заборона господарською або iншiй дiяльностi, що перечить цiлям i завданням територiї, що охороняється”. Якщо екологiчнi стандарти i нормативи є мiрою поєднання екологiчних iнтересiв з економiчними, то економiчний механiзм охорони природного довкiлля покликаний створити умови для розвитку як у виробникiв, так i громадян дбайливого вiдношення до природи, виробити у суб'єктiв права вiдношення до неї з позицiї - не нашкодь. Вiн включає комплекс заходiв по економiчному стимулюванню охорони довкiлля, нормуванню господарської дiї на довкiлля, екологiчну експертизу, екологiчнi вимоги при розмiщеннi, проектуваннi, експлуатацiї виробничо-господарських об'єктiв, екологiчний контроль, вiдповiдальнiсть i вiдшкодування збиткiв. Формування нового економiчного механiзму природокористування i фiнансування природоохоронних заходiв при переходi до ринкових стосункiв повинне, - на думку заст. мiнiстра охорони природного довкiлля України В. Шевчука, - стати органiчною складеною системою управлiння i регулювання економiки. При цьому головним складеним економiчного механiзму, - вважає вiн, - мабуть:- плата за спецiальне використання природних ресурсiв;- плата за забруднення природного довкiлля;- система фiнансування i кредитування природоохоронних заходiв (державний i мiсцевий бюджети, природоохороннi фонди, банки, засоби пiдприємств, iноземнi iнвестицiї i так далi). Фiнансування заходiв щодо охорони природного довкiлля на територiї мiста, району, областi, республiки Законом України “О охоронi природного довкiлля” (ст. ст. 42, 47) передбачається республiканськими i мiсцевими позабюджетними фондами охорони природного довкiлля, а також за рахунок республiканського бюджету України, Республiки Криму i мiсцевих бюджетiв, засобiв пiдприємств, установ i органiзацiй, добровiльних внескiв i особистих засобiв. Мiсцевi позабюджетнi фонди охорони природного довкiлля утворюються в межах єдиного позабюджетного фонду вiдповiдної Поради народних депутатiв за рахунок:а) платежiв за забруднення природного довкiлля;б) грошових стягнень за порушення норм i правил охорони природного довкiлля, санiтарних норм i правил i збиток, заподiяний порушенням законодавства про охорону природного довкiлля в результатi господарської або iншiй дiяльностi, понадлiмiтне використання природних ресурсiв;в) цiльових i iнших добровiльних внескiв пiдприємств, установ i органiзацiй i громадян;г) вступiв вiд реалiзацiї конфiскованого вiдповiдно до законодавства майна, яке було предметом екологiчного правопорушення. Республiканський позабюджетний фонд охорони природного довкiлля утворюється за рахунок:а) вiдрахувань з мiсцевих позабюджетних фондiв охорони природного довкiлля, розмiр якого визначається Верховною Радою України;б) добровiльних внескiв пiдприємств, установ, органiзацiй, громадян i iнших вступiв. Засоби мiсцевих i республiканських позабюджетних фондiв охорони природного довкiлля можуть використовуватися лише для цiльового фiнансування природоохоронних i ресурсозберiгаючих заходiв, у тому числi наукових дослiджень, а також заходiв для зниження дiї забруднення природного довкiлля на здоров'ї населення. Негативнi чинники економiчного стимулювання пов'язанi з вилученням частини коштiв господарюючих суб'єктiв. Центральною ланкою тут є система платежiв за спецiальне використання природних ресурсiв. Згiдно ст. 41 Закону платежi пiдроздiляються на два види: спецiальне використання природних ресурсiв (землею, надрами, водами, лiсами, тваринним свiтом) i за забруднення довколишньою природною сивi (викиди, скидання, розмiщення вiдходiв i iншi види шкiдливої дiї). Порядок i розмiр платежiв за спецiальне використання природних ресурсiв встановлюється спецiальним законодавством. Плата за використання землi, наприклад, встановлюється на рiвнi закону (Закон України “Про плату за землю”, Закон Республiки Криму “Оплатi за землю”), а прiсних водних ресурсiв - Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 лютого 1994 року N75. 2. Порядок визначення плати i стягування платежiв за забруднення природного довкiлля затверджений постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13 сiчня 1992 р., N18 i вiд 7 липня 1992 р., N373 за:- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стацiонарними i пересувними джерелами забруднення;- скидання забруднюючих речовин в поверхневi води, територiальнi i внутрiшнi морськi води, а також пiдземнi горизонти, у тому числi скидання, вироблюванi пiдприємствами через систему комунальної каналiзацiї;- розмiщення вiдходiв в природному довкiллi. Платежi за викиди i скидання забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв в природному довкiллi взимаються з пiдприємств незалежно вiд форм власностi i вiдомчої приналежностi. Розмiри вказаних платежiв встановлюються Урядом Криму, облвиконкомами, Київською i Севастопольською мiською адмiнiстрацiєю на пiдставi лiмiтiв викидiв i скидань забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв i нормативiв плати за них. Враховуючи мiсцевi умови, Порада Мiнiстрiв Республiки Крим, обласнi, Київська i Севастопольська мiська державна адмiнiстрацiї можуть звiльняти пiдприємства, органiзацiї i установи вiд платежiв за викиди i скидання забруднюючих речовин, вироблюваних у межах граничний допустимих викидiв i скидань. Розмiри платежiв за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами встановлюються на пiдставi нормативiв плати за цi викиди i кiлькостi використаного пального. Мiнiстерство охорони природного Довкiлля України встановлює загальнi по територiї Криму, областей або окремих районiв, а також мiст республiканського пiдпорядкування лiмiти:- викидiв забруднюючих речовин в атмосферне повiтря вiд стацiонарних джерел забруднення;- скидань забруднюючих речовин в територiальнi i внутрiшнi морськi води, а також поверхневi води республiканського значення. Лiмiти викидiв забруднюючих речовин в атмосферне повiтря вiд стацiонарних джерел забруднення, скидань забруднюючих речовин в територiальнi i внутрiшнi морськi води, поверхневi води республiканського значення, а також розмiщення вiдходiв, що наводять до забруднення природних ресурсiв республiканського значення, встановлюються для пiдприємств органами Мiнiстерства охорони природного довкiлля України у формi видачi дозволiв на викиди i скидання забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв. Лiмiти скидань забруднюючих речовин в поверхневi води мiсцевого значення i розмiщення вiдходiв, що наводять до забруднення природних ресурсiв, окрiм вiднесених до ресурсiв республiканського значення, встановлюються для пiдприємств за поданням органiв Мiнiстерства охорони природного довкiлля України в порядку, визначеному Верховною Радою Криму, обласними, мiськими (мiст республiканського пiдпорядкування) Порадами народних депутатiв. Лiмiти викидiв i скидань забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв встановлюються на один рiк i доводяться до пiдприємств не пiзнiше за 1 липня попереднього року. Нормативом плати за викиди i скидання забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв в межах встановлених лiмiтiв є розмiр плати за одну тонну конкретної забруднюючої речовини або класу забруднюючої речовини. За викиди i скидання забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв в межах встановлених лiмiтiв встановлюються базовi нормативи плати i коефiцiєнти, що враховують територiальнi екологiчнi особливостi. Вказанi нормативи i коефiцiєнти розробляються i затверджуються Мiнiстерством охорони природного довкiлля за узгодженням з Мiнiстерством економiки i Мiнiстерством фiнансiв України. За понадлiмiтнi викиди i скидання забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв встановлюється пiдвищений розмiр плати на пiдставi базових нормативiв плати, коефiцiєнтiв.
|
