Видовий склад риб річки Десна

Видовий склад риб рiчки Десна Змiст Вступ 2. Риби серед хребетних Вступ Серед тварин, що населяють водне середовище, значне мiсце посiдають риби. Вони живуть постiйно у водi, i це позначилося на їх будовi, життєвих процесах. Риби дихають зябрами, мають кiнцiвки у виглядi плавцiв, їхня форма тiла рiзноманiтна i пристосована до життя у водному середовищi, що є результатом тривалого еволюцiйного процесу. Рiзноманiтними є й мiсця життя риб. Так, на територiї України у верхiв'ях карпатських рiчок на висотi 450 — 500 м над рiвнем моря живуть риби гiрської фауни, якi пристосувались до життя в холодних i швидкотекучих водах. Тут переважають форель струмкова, харiус, гольян, бабець. Представники передгiрської фауни — теплолюбнi риби швидкотекучих вод (пiдуст, марена, вирезуб, бiлизна, рибець, чоп) водяться в середнiх дiлянках карпатських рiчок на висотi 200—500 м над рiвнем моря. Представники рiвнинної фауни живуть у рiчках на висотi 200 — 250 м над рiвнем моря. До них належать здебiльшого риби, розмноження яких пов'язане з текучими водами рiчок. Це щука, лящ, окунь, в'язь, вiвсянка, верховодка, чехоня, короп та iншi, якi поширенi в найнижчих дiлянках найбiльших рiчок з прилеглими до них дiлянками лиманiв. У лиманах, де солонiсть води змiнюється в широких межах, риби рiвнинної фауни, зазнаючи впливу, з одного боку, стоку рiчок i, з другого — Чорного моря, ведуть iнший спосiб життя, нiж у рiчках: вони нагулюються в осолонених водах лиманiв, а для розмноження йдуть у прiснi води понизь рiчок. У зв'язку з таким способом життя їх називають напiв-прохiдними на вiдмiну вiд прохiдних риб, що нагулюються в водах Чорного моря, а розмножуються в прiсних рiчкових водах, для чого здiйснюють тривалi мiграцiї. Найбiльше прохiдних риб серед осетрових та оселедцевих, менше — серед лососевих. Ряд риб, зокрема бичкових, пристосувались тiльки до осолонених вод лиманiв з уповiльненою течiєю. Є риби, у тому числi й серед бичкових, якi нiколи не залишають вод Чорного моря. Однi з них пристосувались до життя на пiщаних грунтах (морська корiвка, морський дракончик, морський кiт), iншi — на кам'янистих грунтах (бички, морськi собачки, зеленушки, морський йорж), серед пiдводних заростей (морськi голки, морський коник), у воднiй товщi (шпрот, атерина, анчоус, луфар, скумбрiя, ставрида, кефалi). Отже, риби живуть у найрiзноманiтнiших екологiчних умовах. Надзвичайна пристосованiсть риб до умов життя не може не викликати захоплення в кожного, хто знайомиться з дивовижною рiзноманiтнiстю цiєї групи тварин. Бiльш як половина представникiв рибного населення наших водойм має промислове значення. Багато з них є об'єктами аматорського та спортивного рибальства. Рiзнi форми дiяльностi людини як на водоймах, так i на прилеглих до них територiях призвели до порушення екологiчної рiвноваги водойм, що поряд з тривалим та iнтенсивним промислом риб зумовило зменшення чисельностi найцiннiших промислових видiв. Деяким з них уже загрожує повне зникнення. У зв'язку з цим гостро постала проблема охорони i рацiонального використання рибних запасiв наших водойм. Розв'язання цiєї проблеми вимагає знань особливостей будови та екологiї риб, їх практичного використання. Проте не все в бiологiї та екологiї наших риб достатньо вивчено. Тому бажано, щоб юнi любителi природи проводили спостереження за представниками рибного населення i особливо за тими, якi в тiй чи iншiй мiсцевостi стали рiдкiсними. Такi вiдомостi можуть бути використанi вченими i практиками рибного господарства для рацiонального використання i збагачення фауни наших водойм. Головна мета нашої роботи – з`ясувати видовий склад риб рiчки Десна. Встановити найбiльш поширенi види та види промислового значення. 1) охарактеризувати водойму, яка нами вивчається (рiчка Десна); 2) встановити видовий склад риб рiчки Десна; 3) визначити найбiльш поширенi види риб; та синтезу. 1. Характеристика водойми Вивчення видового та кiлькiсного складу риб проведемо на прикладi рiчки Десна. Рiчка Десна вiдома з давнiх-давен. Вона з часом дещо змiнювала своє русло. Дана водойма протiкає на територiї Чернiгiвської областi, беручи початок з республiки Бiлорусь. Вивчаючи видовий склад потрiбно з`ясувати характеристики водойми. Рiчка Десна була донедавна достатньо чистою. Рiчка має досить значну довжину, вона протiкає через декiлька районiв областi, i тому маємо ситуацiю, що зараз в рiчку скидаються вiдходи рiзних галузей промисловостi та стiчнi води комунального господарства. Оскiльки очиснi споруди коштують достатньо дорого вода повертається в рiчку недостатньо якiсно очищеною. Отже у водi рiчки Десна виявлено значний вмiст завислих речовин, фосфатiв, жирових вiдходiв, рiзних солей. Якiсть води в рiчцi залишає бажати кращого. Що стосується рибного господарства, то рибогосподарський фонд водойми р. Десна - 1975 га. Дно водойми має глибокi дiлянки, мiлини, круговоротi, середню швидкiсть течiї, бiля берегiв досить багато обривiв, омутiв. Незначне заростання водойми простежується останнiм часом, тому що не проводиться чищення дна та досить часто стiкають у рiчку пестициди та гербiциди, якi сприяють росту рослинностi. Переважаючими видами риб є щука, судак, краснопiрка, бiлизна. Кормова база досить насичена донними та планктонним безхребетними тваринами. Взимку водойма замерзає майже повнiстю, але час вiд часу прорубуються ополонки, як для ловлi риби (так звана зимова рибалка), так i з метою попередження задухи риби (проводиться службами рибного господарства). Протягом останнiх рокiв в Чернiгiвськiй областi рiзко погiршився стан рибних ресурсiв. Це пов'язано з багатьма факторами: зменшення об'єм проведення рибомелiоративних робiт на закрiплених за користувачами водоймах, несприятливi погоднi умови пiд час проходження нерест збiльшення навантаження на водойми з боку браконьєрiв та рибалок-любителiв та iнше [2, 28]. Інтенсивне навантаження на ВЖР користувачами, рибалками любителями, браконьєрами в переднерестовий перiод призводить до виснаження рибних запасiв водойми. Аналiз роботи рибодобувних органiзацiй свiдчить про те, що, в порiвняннi з 1991 роком, в основних рибогосподарських водоймах областi (верхiв'я Київського водосховищi р. р. Днiпро та Десна) добування риби у 2002 роцi зменшилось у 7,7 рази. Якщо у 1991 роцi було добуто 1815 тонн риби, то у 2002 р. тiльки 234,7 тонни. Одi з причин - значнi вилови риби в переднерестовий перiод, що згубно дiє i маточне поголiв'я риби в цiлому. Потребує вирiшення i питання будiвництв нерестове-виросних господарств для вiдтворення рибних запасiв водойм. У зв'язку з маловоднiстю, в останнi роки значно обмiлiли дiлянки р. Десна, на яких майже не проводяться днопоглиблювальнi роботи, що також не сприяє вiдтворенню водних живих ресурсiв [2, 94]. Потребує впорядкування i питання надання в оренду водойм з метою риборозведення. Не поодинокi випадки, коли, внаслiдок неузгодженостi вiдповiдних статей Земельного та Водного кодексiв України, деякi водойми передаються в оренду для риборозведення без погодження з органами рибоохорони, Облводгоспу i Державного управлiння екологи та природних ресурсiв в Чернiгiвськiй областi. 2. Риби серед хребетних Ще не так давно всiх тварин, зовнi схожих на риб, об'єднували в один клас — риби. Проте дослiдники довели, що, наприклад, ланцетники — маленькi морськi тварини — не риби. Цi тварини за своєю будовою займають промiжне мiсце мiж безхребетними i хребетними. Вони мають хорду — опорний еластичний тяж, властивий усiм хордовим тваринам. До риб вiдносили також найпростiших рибоподiбних тварин — мiног i мiксин, вiдомих пiд назвою круглоротi. Вони найдавнiшi з черепних тварин, тобто таких, у яких головний мозок захищений черепом. Називають їх круглоротими тому, що в них вiдсутнi щелепи, а рот пристосований тiльки для смоктання. У них немає парних плавцiв, носовий отвiр непарний, зябра мiшкоподiбної форми, тiло голе, має багато залоз, якi видiляють слиз. Хребет круглоротих надзвичайно примiтивний. Вiн складається лише з хрящової тканини, яка найрозвиненiша в головнiй i хвостовiй частинах, а хорда зберiгається, як i в ланцетникiв, протягом усього життя. дугах i мають вигляд пластинок, пелюсток або пучкiв, але нiколи не бувають мiшкоподiбними. Череп риб має вигляд коробки, складеної з хрящової або кiсткової тканини, мозок бiльш диференцiйований, нiж у круглоротих. Хорда в риб зникає, але її залишки є мiж тiлами хребцiв. У деяких найпростiше органiзованих риб вона залишається протягом усього життя поряд з хребцями. Тiло переважної бiльшостi риб вкрите кiстковими утворами — лускою, кiстковими пластинками, шипами. Усi цi особливостi свiдчать про те, що риби мають складнiшу будову порiвняно з найспорiдненiшими з ним рибоподiбними тваринами — круглоротими [6, 6]. Риби — найрiзноманiтнiша група хребетних тварин, яка налiчує близько 20 тисяч видiв. Вони подiляються на хрящовi й кiстковi. Майже всi хрящовi риби (у них хрящовий скелет зберiгається протягом усього життя) морськi, й лише деякi з них зустрiчаються в прiсних водах. Близько 300 — 350 мiльйонiв рокiв тому хрящовi риби переважали в водах нашої планети, а потiм багато груп їх вимерло. До сучасних хрящових риб належать, зокрема, акули й скати. У багатьох з них з'явилися прогресивнi риси — живородiння, добре розвинений головний мозок, характерна для добрих плавцiв форма тiла тощо. Це дало їм можливiсть витримати конкуренцiю кiсткових риб — найбiльш високоорганiзованих i пластичних водяних тварин, якi виникли в значно пiзнiшi геологiчнi часи. Серед кiсткових риб також є групи, якi повнiстю вимерли, i групи, вiд яких залишились тiльки одиницi чи десятки видiв. До таких риб належать, зокрема, осетровi, якi мають кiстково-хрящовий скелет. Кiстковi риби (їхнiй скелет складається майже повнiстю з кiсток) досягли значної рiзноманiтностi — їх найбiльше з усiх хребетних тварин. Вони зустрiчаються в товщi океану, у рiчках, озерах та iнших водоймах. 3. Видовий склад риб. Види промислового значення В результатi проведених виловiв риби нами були виявленi такi види. Нижче наводимо опис даних видiв та їх характеристику життєдiяльностi. ЩУКА. EsoxluciusL. Представник родини щукових. Тiло видовжене, голова велика плоска. Половину голови займає рот, утворений довгими щелепами. Широка паща озброєна сильними зубами. Тiло вкрите дрiбною лускою. Спинний плавець мiститься на заднiй третинi тiла, завдяки чому щуки здатнi робити рiзкi й швидкi рухи. Серед прiсноводних риб щука звичайна — найвiдомiший хижак, її часто називають прiсноводною акулою. Довжина тiла цiєї риби нерiдко перевищує 1,5 м, маса досягає 30 кг, а iнколи й бiльше. Живе понад двадцять рокiв. Щука має плямисте забарвлення, iнтенсивнiсть та вiдтiнки якого залежать вiд типу водойми, рослинностi, кольору води. Спина найчастiше темна, черево бiлувате, на сiрих боках є жовтуватi плями iз зеленуватим вiдтiнком i поперечнi смуги. Плавцi бурого кольору з чорними плямами, якi утворюють смуги, парнi плавцi жовтувато-червонуватi [6, 47]. перед нерестом. Нереститься щука дуже рано — вiдразу пiсля скресання криги. У цей час табуни риб з великих рiчок та озер iдуть у малi рiчки й заплави, де збираються на вкритих дерниною дiлянках, глибина яких не перевищує 1 м. Нерест вiдбувається при температурi води +1...+10°С, iнодi — при вищiй. Починається вiн iз заходом сонця. Удень його iнтенсивнiсть зменшується, а ввечерi знову посилюється. Одну самку супроводять п'ять — сiм самцiв. Табунець весь час рухається по нерестовищу. Самцi намагаються триматися над самкою, тому їхнi плавцi або навiть спини час вiд часу з'являються над поверхнею води. Плодючiсть самок дуже рiзна. Навiть в особин, у яких майже одноковi довжина, маса й вiк, вона вiдрiзняється. Максимальна плодючiсть—260 тис. iкринок, а мiнiмальна— 1,6 тис. iкринок. Ікра досить велика, близько 3 мм у дiаметрi, проте в молодших самок вона трохи менша. Вiдкладена iкра приклеюється до рослинностi. Незабаром її клейкiсть втрачається, i вона падає на дно, де лежить до вилуплення личинок. Залежно вiд температури води це вiдбувається через тиждень-два. Личинки спочатку живляться вмiстом жовткового мiхура, згодом починають споживати циклопiв i дафнiй, а пiзнiше — бiльших безхребетних тварин, зокрема водяних осликiв, личинок, комах, черв'якiв. Досягнувши довжини понад 5 см, споживає спочатку личинок риб, потiм — їхнiх малькiв, а згодом — i молодь. Свою здобич вона ловить iз засiдки. i виникнення iнших. Змiна зубiв не впливає на iнтенсивнiсть живлення риби. Доросла щука живиться рiзними рибами, а також земноводними, черв'яками. Вона поїдає переважно малоцiнних у промисловому вiдношеннi риб. Дуже поширена. Не водиться лише в гiрських дiлянках рiчок та в озерах, у яких щороку бувають задухи. ПЛІТКА, ТАРАНЯ. Rutilus rutilus (L.). Представник родини коропових, найбагатшої на види серед iнших родин риб, якi живуть у прiсних водах. Проте деякi з них можуть витримувати й осолонення вод. У коропових вiдсутнi зуби. Але в них є так званi глотковi зуби, якi мiстяться глибоко в горлi на нижньоглоткових кiстках. За їх допомогою їжа подрiбнюється, а iнодi й перетирається. Тiло коропових майже завжди вкрите лускою. На головi луски немає. Спинний плавець один. Деякi види мають вусики, але їх не бiльше як двi пари. Плавальний мiхур дiлиться на двi частини: передню — меншу i задню — бiльшу. Представникiв родини розрiзняють за формою тiла, будовою i кiлькiстю глоткових зубiв, формою та розмiщенням плавцiв. Короповi — надзвичайно рiзноманiтна група риб. Деякi з них живуть тiльки в холодних, добре насичених киснем водах, але багато риб вiддають перевагу теплим водам з надзвичайно малим вмiстом кисню. Значнi мiграцiї короповим не властивi. Самки вiдкладають велику кiлькiсть iкри i пiсля її заплiднення нiякої турботи про неї не виявляють [6, 49]. Серед коропових багато видiв, якi не досягають значних розмiрiв, тому не мають промислового значення. Проте чимало серед них i таких, що є важливими об'єктами промислу й навiть штучно розводяться. Плiтка — одна з найпоширенiших риб однойменного роду. Плiтка, яка живе в пониззях рiчок Чорного й Азовського морiв i в їхнiх лиманах, називається таранею. Тiло вкрите досить великою лускою. Бiчна лiнiя трохи вгнута в напрямi черева. Рот кiнцевий. Спина срiблясто-сiра, боки та черево бiлуватi. Спинний i хвостовий плавцi сiрi, решта — оранжевi, iнколи червонуватi. Тараню вiдрiзняють вiд плiтки за наявнiстю на кiнцях плавцiв темних смужок. Плiтка водиться у великих i малих рiчках, у струмках, у водосховищах та озерах. У рiчках вона не живе тiльки на мiлинах i великих ямах, а в озерах i водосховищах — у густих заростях i на дiлянках iз замуленим дном. Табуни тримаються переважно в придонних шарах води. На противагу таранi плiтку вважали малоцiнною рибою. А пояснювалось це тим, що тараня росте досить iнтенсивно, досягаючи понад 40 см, частiше — трохи бiльш як 35 см. Плiтка здебiльшого трапляється завдовжки близько 15 см i рiдше — понад 20 см. Із спорудженням водосховищ на рiвнинних рiчках, зокрема на Днiпрi, плiтка почала рости не гiрше, а навiть краще, нiж тараня. Цьому сприяв значний розвиток молюскiв, якими живиться плiтка i якi є основним кормом таранi. Наприклад, у водосховищах Днiпра довжина плiток у трирiчному вiцi коливалась у середньому вiд 15 до 16 см, шестирiчному — вiд 21 до 30 см, тодi як у пониззi Днiпра довжина риб таких самих вiкових груп становила вiдповiдно 18 i 29 см. У зв'язку з цим плiтку у водосховищах Днiпра тепер вiдносять до цiнних промислових. риб. Для розмноження тараня пiднiмається з лиманiв у рiчки. У водосховищах плiтка з мiсць зимiвлi також починає перемiщуватися до нерестовищ ще в лютому — березнi. Тут у неї дозрiвають iкра i молочко. Пiд час нерестового ходу та в розпал нересту спiввiдношення статей неоднакове. Перед нерестом переважають самцi, потiм поступово збiльшується кiлькiсть самок, i до кiнця нересту вони переважають. Самцi досягають статевої зрiлостi, коли довжина їхнього тiла досягне близько 10 см, самки — 12 см, тобто в дворiчному-трирiчному вiцi. Кiлькiсть iкринок, яку може вiдкласти самка, залежить вiд її довжини, маси, вiку, способу життя. Так, у Днiпрi до спорудження греблi Київської гiдроелектростанцiї плiтки у семирiчному вiцi мали в середньому 30,2 тис. iкринок, а в Київському водосховищi — 79,3 тис. iкринок. Ікру самки вiдкладають на залишки рослин, коренi очерету, верби, а також на штучнi гнiзда, виготовленi з рiзних рослинних матерiалiв. Нерест вiдбувається в ранковi та передвечiрнi години, а в тиху погоду — i вдень. Ікринки приклеюються до рослин. У такому станi вони перебувають пiвтора-два тижнi, поки з них не виклюнуться личинки. Личинки прикрiплюються до рослин та їхнiх решток, що плавають на водi, роблячи перiодично короткi плавальнi рухи. Через три-чотири доби, наповнивши повiтрям плавальнi мiхури i завдяки цьому полегшивши масу свого тiла, вони починають переходити до активного способу життя. Залишивши нерестовище, великi табуни личинок тримаються в затишних прибережних мiсцях. Пiдростаючи, молодь також тримається в цих мiсцях, аж поки не похолодає. Тодi вона збирається в глибоких ямах. Тут плiтка перебуває до скресання криги, щоб розпочати активне життя з настанням весни. Такий спосiб життя властивий i таранi, яка для розмноження заходить з осолонених морем дiлянок у пониззя рiчок. Пiсля нересту плiдники повертаються для нагулу назад, а за ними скочується сюди й новонароджена молодь. решта — червонi. на мiлкi дiлянки. Молодь тримається табунами. Дорослi риби гуртуються в табуни тiльки в перiод розмноження. Нерестяться вони на четвертому роцi життя, проте основна маса досягає статевої зрiлостi пiзнiше [6, 53]. Нереститься при температурi води вiд 5 °С до -10...+15 °С. Нерест триває не бiльш як один-два тижнi. На нерестовищах швидкiсть води досягає 0,5 — 0,2 м/с. Ікру самки вiдкладають на коренi й стебла торiшньої рослинностi на глибинi до 0,8 м за один прийом. Незадовго до нересту дiаметр iкринок коливається в межах 1,3 — 2,0 мм, а маса — у межах 1,3 — 2,24 мг. Плодючiсть самок завдовжки 24 — 41 см становить 39 — 173 тис. iкринок. Вона пiдвищується iз збiльшенням розмiрiв самок, проте i в тих з них, якi мають майже однаковi розмiри, плодючiсть дуже рiзна. У Кременчуцькому водосховищi росте досить iнтенсивно. У трирiчному вiцi довжина його в середньому досягає близько 19 см i маса — понад 200 г. Цi показники в особин десятирiчного вiку вiдповiдно становлять близько 41 см i майже 1,6 кг. Цiнна риба. Є об'єктом як промислу, так i любительського рибальства. Споживають його переважно у свiжому виглядi, iнколи в'ялять i коптять. КРАСНОПІРКА. Scardinius erythropthalmus (L.). Риба з родини коропових. За формою тiла близька до плiтки, але воно трохи вище, голова менша i закiнчується ротом, оберненим догори. Забарвлення подiбне до забарвлення в'язя, але всi плавцi в неї значно червонiшi. Очi оранжевi, у верхнiй частинi ока є червона пляма. рачками. У перiод розмноження (травень — червень) у самцiв з'являється шлюбне вбрання: тiло й плавцi стають яскравiшими, а на головi та лусцi виникають бiлуватi бородавочки. Надзвичайно плодюча. Самки завдовжки 8 — 10 см вiдкладають у середньому 5,2 тис. iкринок, а завдовжки 30 —32 см — 262,1 тис. iкринок. Максимальну плодючiсть (309,6 тис. iкринок) зареєстровано в самок завдовжки 28 — 30 см [6, 55]. Нереститься при температурi води, вищiй за 15° С. Ікру самки вiдкладають на стебла й додатковi коренi очерету. З неї через тиждень викльовуються мальки, якi спочатку тримаються в мiсцях народження, а потiм переходять на глибшi мiсця, де живуть разом з дорослими особинами. Тут вони живляться iнфузорiями та дрiбними водоростями. Росте дуже повiльно. Рiдко довжина її тiла перевищує 30 см, а маса — 500 г. Нею часто живляться хижi риби. Споживає рослинну їжу, яку бiльшiсть риб водойм не використовує для живлення, живиться також черв'яками, рачками та iншими тваринами. БІЛИЗНА. Aspjus aspius (L.). Серед наших коропових риб найбiльшим хижаком є бiлизна. Тiло її видовжене, мiцне, сплюснуте з бокiв, укрите великою лускою. Рот великий, кiнцевий, нижня щелепа довша за верхню. Тiльки в бiлизни на нижнiй щелепi є горбик, який пiд час закривання рота входить у виїмку на верхнiй щелепi. Широка спина зелено-чорна, боки й черево срiблястi, спинний i хвостовий плавцi сiрi з чорними кiнцями, решта плавцiв червонувата. Хоч бiлизна й хижак, їй властивi всi ознаки родини коропових. На щелепових та iнших кiстках рота зубiв немає. Вони є тiльки на нижньоглоткових кiстках. Ними риба подрiбнює їжу, яка надходить до стравоходу в деформованому виглядi. По стравоходу їжа потрапляє в кишечник, довжина якого становить 96 % довжини тiла. Оскiльки шлунок бiлизни невеликий, вона живиться дрiбною рибою. У цей час бiлизна тримається табунами i полює на здобич групами, зосереджуючись у мiсцях, де рiчка круто змiнює напрям течiї. Молодь бiлизни поїдає жукiв, личинок комах, рачкiв, водяних клiщiв i малькiв риб. Росте бiлизна найшвидше на першому роцi життя. У цей перiод довжина її тiла близько 14 см i маса — майже 50 г. У наступнi роки прирости довжини тiла зменшуються [6 ,57]. У п'ятирiчному вiцi довжина тiла бiлизни досягає понад 40 см, а маса — близько 1 кг. У вiцi понад десять рокiв довжина її досягає близько 1 м, а маса — 8 кг. Цiнна риба, але чисельнiсть її невелика. Це досить цiкавий об'єкт любительського рибальства. М'ясо смачне, але в ньому багато дрiбних мiжм'язових кiсточок. ЛИН. Тincа tinea (L.). Також представник родини коропових. Тiло його товсте, досить високе, сплюснуте з бокiв, укрите дрiбною лускою, що дуже глибоко сидить у шкiрi. Зверху воно вкрите густим шаром слизу. Рот кiнцевий, невеликий, обернений догори, м'ясистий, у його кутках є по одному маленькому вусику. Всi плавцi, крiм хвостового, який має невелику виїмку, заокругленi. Самцi вiдрiзняються вiд самок тим, що променi їхнiх черевних плавцiв потовщенi. Тiло зеленувато-буре або зеленувато-жовте iз золотистим вiдтiнком, плавцi темнi. Витягнутий з води, вiн втрачає свiй колiр, вкривається темними плямами, нiби линяє. Можливо, вiд цiєї властивостi риби й походить назва. Для лина властивий малорухливий придонний спосiб життя. Лин досить теплолюбний, вiддає перевагу стоячим або повiльно текучим водоймам, де обирає дiлянки iз замуленим, укритим м'якою пiдводною рослиннiстю дном. Яскравого свiтла, як правило, уникає. Плодючiсть самок зростає iз збiльшенням їхнiх розмiрiв i маси: самки завдовжки 17 — 18 см i масою 90—130 г вiдкладають 20—40 тис. iкринок, а самки завдовжки 30—33 см i масою 800—1000 r — 470—500 тис. iкринок. При температурi води понад 20 °С ембрiональний розвиток триває три — п'ять дiб. Новонародженi личинки мають довжину близько 3,5 мм, але через тиждень чи трохи бiльше довжина їх досягає 6 мм, i вони переходять на активне живлення. Це означає, що запаси жовткового мiхура вичерпались, i личинки починають самостiйно добувати їжу. Вони живляться рiзними водоростями, дрiбними рачками, черв'яками, личинками комах, якi є в товщi води. В кiнцi лiта — на початку осенi молодь починає споживати тварин, що живуть у придонному грунтi. Про це свiдчить дуже короткий кишечник лина. Вiн у нього майже вiдповiдає довжинi тiла, тодi як у риб, якi споживають значну кiлькiсть рослинної їжi, довжина кишечника в кiлька разiв перевищує довжину їхнього тiла. Наприклад, у коропа — 2,5—3 рази, у товстолобика — у 10 разiв [6, 58]. навiть 8 кг. Це вже рекордсмени з роду линiв. риб. Лина можна розводити i в монокультурi в тих ставках, де для нього є достатня кiлькiсть кормових органiзмiв. ПІДУСТ. Chondrostoma pasus (L.). Вiдрiзняється вiд iнших риб родини коропових тим, що рот його має вигляд широкої поперечної щiлини i мiститься на нижнiй частинi рила. Крiм того, черевна порожнина риби вкрита чорною плiвкою. Збирається в табуни, якi iнодi можуть бути досить великими. Складаються табуни з особин, майже однакових за розмiрами. Обирає дiлянки, вкритi грубозернистим пiском, галькою або камiнням. Живе в придонних шарах води, проте значних глибин уникає, бо там немає його кормових об'єктiв. Живиться переважно водоростями, якi прикрiплюються до придонних предметiв, зчищаючи їх нижньою губою, вкритою роговим чохликом. Крiм рослинних органiзмiв, споживає i тварин, що водяться тут. У перiод нересту iнших риб може живитися i вiдкладеною iкрою. Нереститься на мiлководних дiлянках рiчок при температурi води близько 10'°С. Для цього вiн обирає мiсця iз чистою водою, здiйснюючи переднерестовi мiграцiї. Тривалiсть нересту не перевищує одного тижня. Плодючiсть самок неоднакова. Так, у самок масою 91—130 r, 131—170 r та 171—210 г вона вiдповiдно становить — 5,8, 7,2 i 7,6 тис. iкринок. У першi три-чотири роки життя росте найiнтенсивнiше, у наступнi роки рiчнi прирости послiдовно зменшуються. У семи-восьмирiчному вiцi довжина тiла досягає 27 — 35 см. Вважається малоцiнною рибою через малу калорiйнiсть м'яса. До того ж вiн досить кiстлявий. У деяких водоймах досить численний, тому є об'єктом промислу [6, 59]. ГУСТЕРА. Blicca bjoerkna (L.). Належить до роду густера. Схожiсть з лящем виявляється у формi тiла, деяких бiологiчних рисах — масi внутрiшнiх органiв (серця, селезiнки, печiнки, нирок) i складi бiлкiв. рiвнi останнього променя спинного плавця. Зовнiшнiй край анального плавця майже не утворює увiгнутої лiнiї. Луска велика. Спина сiра з блакитним вiдтiнком, боки срiблясто-бiлi. Непарнi плавцi темно-сiрi, парнi — жовтуватi, iнодi навiть червонуватi. на глибшi мiсця. З весняним прогрiванням нерестовi косяки збiльшуються i починають рухатись проти течiї, а в озерах i водосховищах — у прибережну зону нерестовищ, дiлянок з добре розвиненою рослиннiстю i повiльною течiєю. порцiями, з iнтервалами пiвтора-два тижнi. Нерест проходить при температурi води не нижче вiд 16 °С i вiдбувається переважно в ранковi та вечiрнi години. Пiсля нересту розмiри табунiв зменшуються, риби починають нагулюватись. Живиться органiзмами, якi живуть у придонному шарi води i в ґрунтi: черв'яками, личинками комах, рачками i є серйозним конкурентом ляща. Проте темп її росту порiвняно з лящем значно повiльнiший. У водосховищах росте значно краще, нiж у рiчках. Так, у Днiпрi п'ятирiчнi риби мають довжину тiла близько 15 см, у Київському водосховищi — близько 20 см. Найбiльша довжина тiла не перевищує 35 см, маса — 1,3 кг [6, 64]. Оскiльки густера є конкурентом у живленнi цiнних риб, проводять заходи щодо обмеження її чисельностi — виловлюють на мiсцях нересту, збiльшують чисельнiсть хижих риб, таких, наприклад, як судак. Поширена майже в усiх водоймах, за винятком гiрських дiлянок рiчок Карпат i Криму. ЛЯЩ. Abramis brama (L.). Серед представникiв роду лящ досягає найбiльших розмiрiв. Довжина його тiла — 50 см, iнодi навiть 75 см, маса близько 6 кг. Тiло високе, сплюснуте з бокiв, голова мала, рот напiвнижнiй, який може висуватись трубочкою. Луска дрiбна, особливо на спиннiй частинi. Зовнiшнiй край анального плавця утворює увiгнуту лiнiю. Вiн починається пiд вертикаллю, умовно проведеною вiд заднього кiнця спинного плавця. Спина темно-коричнева чи сiрувата, боки золотисто-коричневi, у молодих особин срiблястi, черево жовтувате. Плавцi сiрi з чорною облямiвкою, на грудних плавцях облямiвки немає. Мешканець рiчок, озер, водосховищ, тримається на глибоководних плесах з глинястим, злегка замуленим дном. Молодь частiше зустрiчається на пiщаних мiсцях, куди дорослi особини iнодi виходять у пошуках їжi. Зарослих дiлянок, як правило, уникає, хоч живиться поблизу заростей очерету, рогози, рдесту. Табуни ляща постiйно перебувають в одних i тих самих мiсцях, проте, в разi небезпеки вiдкочовують з них i можуть довго не повертатись. Це надзвичайно обережна риба, живе переважно в придонних шарах води. На мiлководдя дорослi риби можуть пiдходити в перiод нересту. Якщо їх потурбувати в цей час, вони залишають нерестовища, не вiдклавши iкри. Статевої зрiлостi самцi досягають у чотирирiчному вiцi (тiло завдовжки близько 25 см), самки — у чотири — п'ятирiчному вiцi (тiло завдовжки близько ЗО см). Бiльшiсть самцiв дозрiвають на рiк-два пiзнiше, нiж самки. У нерестовому табунi частiше переважають самцi. Із збiльшенням вiку кiлькiсть їх поступово зменшується, серед особин чотирнадцятирiчного вiку самцiв немає [6, 65]. Нереститься у кiнцi квiтня — на початку травня при температурi води не нижче вiд 10 °С. Масове розмноження вiдбувається при температурi води близько 15 °С. Задовго до нересту тiло плiдникiв темнiшає, у самцiв воно iнтенсивнiше, нiж у самок вкривається бугорками iз загостреними верхiвками, якi бiльшi на головi, нiж на тiлi. Нерестовищами є дiлянки в заплавi рiчок завглибшки 20 — 40 см, в озерах i водосховищах — прибережнi дiлянки iз заростями водної або лучної рослинностi. За тихої погоди риба вiдкладає iкру в ранковi та вечiрнi години. У цей перiод табуни складаються з майже однакових за розмiрами плiдникiв. Першими починають розмножуватись найстаршi особини, пiзнiше — молодшi. Залежно вiд iнтенсивностi прогрiвання води нерест може тривати вiд двох тижнiв до мiсяця i навiть бiльше. Самки вiдкладають рiзну кiлькiсть iкринок. Так, у самок 51 — 53 см завдовжки налiчується вiд 435 до 666 тис. iкринок. Ікринки пiд час нересту приклеюються до рослинностi. При температурi води близько 20 °С перiод iнкубацiї становить п'ять— сiм днiв. Личинки прикрiплюються до рослин i перебувають у такому станi близько двох дiб. У цей час їх довжина не перевищує 5 мм, вони живляться за рахунок вмiсту жовткового мiхура. Згодом їх кормовими об'єктами стають органiзми товщi води, а досягнувши довжини тiла бiльш як 3 см, молодь починає живитися придонними органiзмами. Дорослi риби споживають личинок комах, черв'якiв, рачкiв, дрiбних молюскiв. Найiнтенсивнiше живлення вiдбувається влiтку, тому найвгодованiшими риби стають восени, коли вони збираються у великi табуни i концентруються на глибоких мiсцях. Росте досить швидко. Найбiльшi прирости тiла в довжину спостерiгаються до п'ятирiчного вiку, пiсля чого збiльшуються прирости маси. Прирости маси тiла знижуються пiсля десятирiчного вiку риби. Довжина сiмнадцятирiчного ляща досягає 52 см. i вудками. Внаслiдок погiршання умов розмноження цього виду — зарегулювання стоку рiчок, використання їх вод для поливу — проводять заходи щодо збiльшення чисельностi ляща. До них належать виставлення нерестових гнiзд, на якi риби вiдкладають iкру, насадження вздовж берегiв рiчок, озер i водосховищ дерев та кущiв, встановлення обмежень у виловлюваннi риби. до хвоста. Груднi плавцi дуже довгi. Голова невелика, рот великий, обернений догори. Тiло вкрите блискучою лускою, яка слабо тримається на тiлi. Бiчна лiнiя хвилеподiбна, близько пiдходить до нижньої частини тiла. Забарвлення верхньої частини тiла темнувате iз зеленувато-блакитним вiдтiнком, боки срiблясто-бiлi. Спинний i хвостовий плавцi сiруватi, решта — жовтуватi чи рожевуватi. Усi цi ознаки свiдчать про те, що чехоня — риба вiдкритих дiлянок водойм. Тримається у товщi води, де значна течiя, у руслах рiчок, широких плесах водосховищ та великих озер. У пониззях рiчок, якi впадають у лимани з солонуватою водою, в Азовське море, веде напiвпрохiдний спосiб життя, тобто нагулюється в солонуватих водах, а для розмноження заходить у рiчки; зимує в пониззях рiчок. Весною для розмноження пiднiмається в рiчки, якi мають широку заплаву, а у водосховищах — до їх верхнiх дiлянок та в притоки. Тримається табунами, якi є найбiльшими у весняний перiод i перед зимiвлею, а протягом доби — удень. Чехонi властивi й добовi мiграцiї, тобто вона перемiщується в товщi води за кормовими органiзмами [6, 70]. Статевозрiлою стає в три-чотирирiчному вiцi. Самцi мають довжину тiла не менш як 18 см, самки — понад 21 см. Плодючiсть самок залежить вiд довжини їхнього тiла; так, у самок завдовжки близько 20 см буває 8 тис. iкринок, а завдовжки близько 40 см — майже 70 тис. iкринок. Нереститься в травнi-червнi. Тривалiсть нересту залежить не стiльки вiд iнтенсивностi прогрiвання води, скiльки вiд рiвня води i швидкостi течiї. Як правило, температура води в перiод розмноження не нижча вiд +10...+11 °С, швидкiсть течiї 0,1—0,72 м/с. СОМ ЗВИЧАЙНИЙ. Silurus glanis L. Єдиний представник родини сомових у водоймах України. Тiло його видовжене, голова велика, на нiй особливо помiтна велика паща, оточена трьома парами вусикiв. Спинний плавець малий, анальний — довгий, майже зливається з хвостовим. Голова й тiло вкритi м'якою шкiрою, яка видiляє багато слизу. Забарвлення тiла дуже змiнюється. Найчастiше спина чорна або коричнева iз синюватим чи зеленуватим вiдтiнком, на боках плями такого самого кольору, черево бiле. води близько +13...+14 °С, хоч найiнтенсивнiший нерест при температурi води +16...+18 °С. Статевозрiлим стає у трирiчному вiцi при найменшiй довжинi 47 см i масi 900 г, проте бiльш як половина риб цього вiку дозрiває в наступнi роки. Нереститься в заплавах рiчок, вiдкладаючи iкру на залишки торiшньої рослинностi, на коренi дерев'янистих i трав'янистих рослин. З них вiн будує примiтивне гнiздо, яке самцi охороняють до вилуплення личинок. Личинки певний час перебувають у гнiздi, а згодом залишають його i поширюються по водоймi [6, 77]. Дорослий сом живиться переважно рибою, серед якої, наприклад, у пониззi Днiпра, переважають верховодка, густера, бички, гiрчак i значно рiдше такi цiннi риби, як тараня й судак. Вiдшукує їжу за допомогою добре розвинених органiв нюху, якi мiстяться не тiльки в нiздрях i на вусиках, а й на всiй шкiрi. Полює на здобич переважно в сутiнках, виявляючи в цей час найбiльшу активнiсть. Здобич пiдстерiгає на днi, де лежить нерухомо. У сома великий м'язовий шлунок. Пiсля вдалого полювання вiн може не їсти вiд однiєї до трьох дiб. Проте за певних умов поведiнка сома пiд час живлення може значно змiнюватись. Особливо це яскраво виявляється тодi, коли молодi риби, якими живляться соми, залишають мiсця народження. У цей час разом з паводковими водами вони намагаються потрапити в русло рiчки, де паводковi води довго не змiшуються з рiчковими й утворюють струмiнь чистої води, i тримаються у нiй. У мiсцях, де напрям течiї змiнюється i струмiнь чистої води спрямовується до берега, збираються соми. Глибина протоки в таких мiсцях близько одного метра. Соми розмiщуються тут у кiлька шарiв проти течiї. Це скупчення нагадує бджолиний рiй. У риб верхнього ряду голови iнколи виступають з води. Так утворюється нiби бар'єр. Здалеку чути плескiт води й голосне плямкання сомiв, якi час вiд часу виринають на поверхню води i захоплюють разом з молоддю риб струмiнь води й повiтря. 95 см, семирiчних—понад 120 см. Помiчено, що пiсля статевого дозрiвання самцi ростуть швидше, нiж самки, тодi як у бiльшостi прiсноводних риб самки завжди ростуть краще. Інодi зустрiчаються соми-гiганти вiком понад 25 рокiв, масою понад 110 кг i довжиною тiла близько 250 см. Дуже цiнна риба. Його успiшно можна розводити i в ставках. У минулому його шкiру використовували замiсть скла. Вимита й висушена вона досить мiцна i прозора. Плавальнi мiхури використовують для виготовлення клею. СУДАК ЗВИЧАЙНИЙ. Lucioperca lucioperca (L.). Серед риб родини окуневих найцiннiшим є судак звичайний. Голова клиноподiбна, рот великий, на обох щелепах є великi iкла. Спина зеленувато-сiра, на боках тiла буро-чорнi поперечнi смужки, а на плавцевих перетинках спинних i хвостового плавцiв є темнi плями. Живе у рiчках, водосховищах, проточних озерах, де обирає глибокi мiсця бiля корчiв. Для полювання виходить на мiлководнi дiлянки, вкритi пiском або сумiшшю пiску й гальки. Найактивнiший перед сходом сонця та у вечiрнi години. Тодi вiн може близько пiдходити до берегiв, а в погонi за здобиччю навiть вискакувати з води. Це надзвичайно ненажерливий хижак. Вiн нападає на табуни верховодок, молодих головнiв та iнших дрiбних риб. Нереститься в заплавах, у прибережних зонах озер, водосховищ. Ікру вiдкладає на прикореневi частини рослин. Плiдники очищають їх вiд грунту й мулу, утворюючи гнiзда. Пiсля вiдкладання iкри й заплiднення її самка залишає гнiздо, а самець охороняє його доти, поки не виклюнуться личинки. Рухом своїх плавцiв вiн сприяє очищенню iкри вiд мулу i створює сприятливий кисневий режим. Цiкаво, що при загибелi «сторожового» судака iкру охороняє iнший самець. Інших риб, у тому числi й судакiв, що наближаються до гнiзда, самець-охоронець зустрiчає агресивно: плавцi й зябровi кришки розчепiрюються, i вiн кидається на «ворога». Пiсля вiдкладання та заплiднення iкра близько двох годин набухає. Дiаметр кожної iкринки збiльшується. Швидкiсть розвитку ембрiона залежить вiд температури води: при температурi +9... -)-11 °С вiн розвивається десять-одинадцять дiб, при +15... +19 °С — п'ять-шiсть дiб, при +18...+22 °С — три-чотири доби. Звiльняється ембрiон вiд оболонки за 2 — 3 с, а iнколи може носити її на головi 2 — 3 хв. Довжина ембрiонiв становить 3,5 — 5,4 мм. Велика рiзниця в їх розмiрах свiдчить про неоднорiднiсть розвитку. В ембрiонiв завдовжки до 4 мм голова нахилена донизу i щiльно прилягає до жовтка, рота не видно, а на очах ледве помiтна пiгментацiя. Такi ембрiони понад двi доби пiднiмаються вертикально вгору й опускаються пасивно до дна. І тiльки згодом починають рухатись у горизонтальному напрямi. В ембрiонiв завдовжки понад 5 мм добре розвинений рот, голова вiддiлена вiд жовткового мiхура, очi добре пiгментованi, Через 2 — 3 години пiсля викльовування вони вже плавають у горизонтальному напрямi [6, 84]. днi пiсля викльовування ембрiон живиться вмiстом жовтка. На шостий день запаси його вичерпуються, в ембрiона з'являється рот, i вiн переходить на активне живлення. З цього часу починається личинковий перiод життя судака. 9 см, а за наступний такий самий перiод їх довжина збiльшується ще на 5,3 см. До кiнця вересня вона досягає 14,3 см. У серединi лютого їх довжина досягає лише 14,8 см, тобто за чотири з половиною мiсяцi прирiст становить тiльки 0,5 см, отже, молодь судака середньої течiї Днiпра найiнтенсивнiше росте в першi три мiсяцi (травень — липень), у наступнi мiсяцi (серпень — вересень) рiст сповiльнюється, а з жовтня припиняється або дуже сповiльнюється. поїдають риби. Молоддю живляться окунь, щука, сом та iншi хижаки. Найбiльше її знищують на раннiх стадiях розвитку безхребетнi тварини, особливо циклопи. ЙОРЖ ЗВИЧАЙНИЙ. Gymnocephalus cernua (L.). Належить до родини окуневих. У нього велика голова, коротке тiло з товстим черевом, у плавцях багато колючих променiв. Дуже поширений. Живе в рiчках, озерах i водосховищах iз сповiльненою течiєю, що мають чисту воду, у придонних шарах води, на досить великiй глибинi. Полює переважно вночi на мiлководних дiлянках. Бiльшу частину доби проводить у засiдцi, чекаючи на здобич. Живиться личинками комах, молюскiв, черв'яками та iншими безхребетними тваринами, що їх споживають лящ, короп, густера, плiтка. Отже, щодо живлення вiн є конкурентом бiльш цiнних риб. Надзвичайно ненажерлива риба, яка не припиняє пошукiв їжi нi взимку, нi влiтку, нi вдень, нi вночi. Правда, в нього також є вороги, зокрема щука, судак, сом, великi окунi. Для нересту йоржi збираються у великi табуни. Ікру вiдкладають кiлькома порцiями. Дiаметр iкринок близько 1 мм. Великi самки можуть вiдкладати до 200 тис. iкринок, їх iнкубацiя вiдбувається бiля дна. Довжина ембрiонiв, якi виходять з оболонки iкринок, близько 4 мм. Бiльшу частину часу ембрiони лежать на днi, зрiдка пiднiмаючись у товщу води, щоб потiм плавно опуститись на дно. Через мiсяць ембрiони перетворюються на малькiв, довжина яких становить близько 15 мм. їм властивий потайний спосiб життя. У табуни мальки не збираються i найбiльшу активнiсть виявляють у присмерковi години. Дуже бурхливо реагують на зовнiшнi подразники. Як показали спостереження в акварiумах, мальки можуть навiть вискакувати з води. Так само поводяться й дорослi особини [6, 86]. Йорж звичайний, як свiдчать акварiумiсти, вiдганяє всiх риб вiд корму доти, поки не наїсться сам. Проте окуня iз своєї кормової дiлянки вiн не вiдганяє. Можливо, цим пояснюється, що в мiсцях, де багато йоржiв, нiякi iншi риби, крiм окунiв, не зустрiчаються. зв'язку з чим господарського значення не мають. 4 . Данi про чисельнiсть виловленої риби В результатi проведених 10 контрольних виловiв риби було виловлено близько 40 кг риби з рiчки Десна. Оскiльки всю риби, яка перебуває на вибранiй нами територiї, розглядаємо кiлькiсний склад виловленої риби. Представимо одержанi данi у виглядi таблицi Таблиця 1. Данi про кiлькiсть видiв виловленої риби, середню вагу та вiк риби Видова назва Загальна кiлькiсть Середня вага рибини, кг Вiк риби, рiк щука 10 0,3 – 0,7 1 - 2 лящ 7 0,5 – 1,0 2 - 3 судак звичайний 2 0,8 – 1,3 2 - 3 в`язь 5 0,1 – 0,3 3-4 сом звичайний 1 0,5 – 1,0 2 - 3 пiдуст 4 0,3 – 0,6 2 лин 3 0,5 – 0,8 2 - 3 плiтка 15 2 бiлизна 5 3-4 10 0,2 – 0,6 1 – 2,5 чехоня 3 2 - 3 2 0,3 – 0,5 2 - 3 краснопiрка 8 0,3 – 0,4 2 - 3 5 . Значення риб у життi людини i в народному господарствi Риба має важливе господарське значення. Понад 18 % населення земної кулi задовольняє свої потреби в тваринних бiлках за рахунок рибної продукцiї. За хiмiчним складом риба багата на бiлки (14,5 — 22 % ), жири (0,4 — 33,5 % ), мiнеральнi речовини (0,9 — 2,0 % ), вiтамiни, якi є в iкрi, молочку та iнших органах. Висока засвоюванiсть органiзмом людини риби й рибних продуктiв зумовлює важливе їх мiсце в рядi основних харчових продуктiв. Звичайно споживають не цiлу рибу, а лише їстiвнi частини тiла, переважно м'язи тулуба, а iнколи — iкру, молочко, печiнку, м'язи голови. Харчову цiннiсть рiзних риб характеризують калорiйнiстю їх м'яса. Цiннiсть риби залежить не тiльки вiд кiлькостi жирiв i бiлкiв у її м'ясi, а й вiд смакових якостей м'яса, його кольору, а також вiд спiввiдношення їстiвних i неїстiвних частин. Наприклад, м'ясо судака менш калорiйне, нiж хамси, але судак цiниться в кiлька разiв дорожче. Рибу їдять свiжою, мороженою, соленою, копченою, в'яленою, сушеною та консервованою. Найпоживнiша свiжа та солена риба, найменш поживна — сушена. До надзвичайно цiнних рибних продуктiв належить iкра. М'ясо риб надзвичайно багате на мiнеральнi речовини. Серед них переважають кальцiй, фосфор, калiй, натрiй, магнiй, сiрка, хлор. їх називають макроелементами, бо вмiст цих речовин становить десятi й сотi частини процента. В рибi є й мiкроелементи — залiзо, мiдь, марганець, кобальт, цинк, молiбден, йод, бром, фтор та деякi iншi. Вмiст їх невеликий — вiд тисячних до мiльйонних частин процента. Але фiзiологiчне значення їх дуже важливе. Залiзо входить до складу гемоглобiну кровi, мiдь, цинк i марганець — до ферментiв тканин, плазми кровi i бiлкових речовин печiнки, йод мiститься в гормонах, а разом з хлором, бромом i фтором присутнiй у тканиннiй рiдинi. У м'ясi риб є сполуки, якi називаються екстрактивними азотистими речовинами, їх небагато — близько 2 % , i на харчову цiннiсть рибних продуктiв вони майже не впливають. Але вони надають м'ясу риб специфiчного смаку i запаху, сприяючи таким чином видiленню травних сокiв, збудженню апетиту, кращому засвоєнню їжi. З риби виробляють медичний i технiчний жири. Медичний жир виготовляють з печiнки трiски, акул, скатiв, а технiчний — з маси, яка залишається пiсля вироблення медичного жиру. З дрiбної битої риби також виробляють технiчний жир. Вживання медичного жиру запобiгає виникненню в дiтей тяжкого захворювання — рахiту. Крiм цього, вiн змiцнює органiзм, пiдвищує його стiйкiсть проти iнфекцiйних захворювань. Технiчний риб'ячий жир застосовують у шкiрянiй промисловостi для дублення шкiр, для їх змащування, а також у миловарнiй промисловостi. У сумiшi з iншими жирами його використовують як мастило. для виготовлення желе, мармеладiв, а також у медицинi для виготовлення пластирiв. З риб'ячої шкiри виготовляють галантерейнi вироби. Шкiрою деяких акул iнодi полiрують дерево. Змiшуючи останнiй з лаками, до яких входять розчинники, що швидко випаровуються, i фарбуючи ним скляне намисто, виготовляють штучнi перли. З вiдходiв i дрiбних риб виготовляють риб'яче борошно. Воно йде на корм сiльськогосподарським тваринам. Завдяки риб'ячому борошну в тварин активiзується обмiн речовин, вони засвоюють бiльше iнших кормiв, швидше жирiють, а в молодняка формується мiцний кiстяк, полiпшується рiст. З непридатної для людини i тварин риби виготовляють добрива, якi сприяють пiдвищенню врожайностi сiльськогосподарських культур. У недалекому минулому в нашiй країнi була поширена небезпечна хвороба — малярiя. У її лiквiдацiї у Радянському Союзi певну роль вiдiграла гамбузiя — риба, завезена з Центральної Америки. Поживу ця риба шукає в прибережнiй смузi, бiля поверхнi води, де тримаються личинки й лялечки малярiйного комара. Мiсцевi риби (короп, плiтка, в'язь, вiвсянка та iн.) також знищують личинок малярiйного комара. Короп, крiм цього, розпушує грунт, знищує насiння бур'янiв. Тому його випускають на рисовi поля. Такi риби, як верховодка, ялець, головень, чехоня, шемая, споживають комах, що лiтають над поверхнею води або падають на неї. Вiдомо, що заростання водойм завдає значної шкоди електростанцiям, зрошувальним системам, каналам. На їх очищення витрачаються значнi кошти. З цiєю роботою успiшно справляються так званi рослиноїднi риби, зокрема, амур бiлий, тиляпiя, товстолобик. Тиляпiя живе у водоймах, де температура води не знижується менш як до +7...+13 °С. її розводять у водоймах-охолоджувачах. Амур бiлий може жити у водоймах усiх зон України, тому його використовують для боротьби з рослиннiстю в рiзних водосховищах i каналах. Товстолобик знищує дрiбнi рослини в товщi води. Склад рибного населення водойми або окремої її частини може бути показником санiтарного стану водойми. Як правило, фауна забрудненої зони представлена малоцiнними в промисловому вiдношеннi рибами, тут вiдсутнi нерестовища цiнних риб, хоч здається для їх розмноження є всi умови: вiдповiдна глибина водойми, швидкiсть течiї, наявнiсть субстрату, а також чиста за гiдрохiмiчними показниками вода. Темп росту риб у забрудненiй зонi повiльнiший, що пояснюється, очевидно, умовами їх життя (недостатня кормова база, несприятливий гiдробiологiчний i гiдрохiмiчний режими). Наприклад, таких цiнних видiв риб, як лящ i судак, у зонi стокiв немає. Щука, головень, судак також дуже вимогливi до якостi води, до умов життя, i тому в зонi поширення забруднення вони не водяться. Деяких риб наших водойм, наприклад в'юна, карася, окуня, гiрчака можна утримувати в акварiумi. Епiдемiю так званої гафської хвороби можуть спричиняти риби, в органiзмi яких накопичилися отруйнi речовини синьо-зелених водоростей, якi тi видiляють у воду в процесi життєдiяльностi або розкладання пiсля вiдмирання. Поява отруйної риби збiгається в часi з масовим «цвiтiнням» водойм. Гафською хворобою хворiють як люди, так i тварини, якi споживають отруйну рибу систематично i в значнiй кiлькостi. Вiдсутнiсть або нестача вiтамiну Бi частково В6 при фiзичному навантаженнi й охолодженнi органiзму сприяє виникненню захворювання. Вражаються нервова система, м'язи, нирки, печiнка, кровотворнi органи. Смерть настає внаслiдок паралiчу дiафрагми та мiжреберних м'язiв, що забезпечують вентиляцiю легень. Перiодичне вживання отруйної риби навiть у невеликiй кiлькостi призводить до кишково-шлункових захворювань. Споживаючи напiвсиру рибу, людина може заразитись широким стьожаком або котячою двоусткою. Статевозрiла форма широкого стьожака паразитує в кишечнику людини. Котяча двоустка небезпечна тим, що оселяється в печiнцi людини, внаслiдок чого розвивається жовтяниця i порушується дiяльнiсть шлунка. Тому рибу перед споживанням треба добре проварювати або просмажувати. Отрута риб є бiологiчно активною речовиною i може бути використана для виготовлення нових високоефективних лiкарських препаратiв, якi використовують при нервових захворюваннях, бронхiальнiй астмi, як знеболюючий засiб та iн. Особливо цiнними серед них є тi, структура та фармакологiчнi властивостi яких не мають аналогiв серед природних сполук, виявлених в органiзмах наземних тварин i рослин. Отруйних i небезпечних серед прiсноводних риб України майже немає. Проте в йоржа звичайного, йоржа-носара, йоржа смугастого та деяких iнших риб є залози, що видiляють слиз, який при уколах колючками може попасти в рану й спричинити нагноєння. Серед риб Чорного моря найнебезпечнiшими є морський дракончик, морський кiт, морська корiвка, морський йорж та деякi iншi. Рани, спричиненi ними, довго не загоюються. Висновок на територiї вiд початку мiста Чернiгова до впаду рiчки Бiлоус в рiчку Десна). Видовий склад риб рiчки Десна наступний: щука, лящ, судак звичайний, в`язь, сом звичайний, пiдуст, лин, плiтка, бiлизна, йорж звичайний, чехоня, густера, краснопiрка. Було проведено 10 контрольних виловiв риби в рiзних мiсцях на територiї довжиною 15 км. Вилов проводився в рiзний час доби та рiзнi погоднi умови. Можна було простежити залежнiсть, що у похмуру та дощову погоду вилов риби дещо бiльший, нiж у суху та сонячну, а також вночi бiльше риби, нiж вдень. 109 талонiв та 77 промжурналiв на спецiальне використання водних живих ресурсiв. Випадкiв перевищення видiлених квот в 2003 роцi не встановлено. року спостерiгається збiльшення лову основних промислових видiв риб. Риба має важливе господарське значення. Понад 18 % населення земної кулi задовольняє свої потреби в тваринних бiлках за рахунок рибної продукцiї. За хiмiчним складом риба багата на бiлки (14,5 — 22 % ), жири (0,4 — 33,5 % ), мiнеральнi речовини (0,9 — 2,0 % ), вiтамiни, якi є в iкрi, молочку та iнших органах. Висока засвоюванiсть органiзмом людини риби й рибних продуктiв зумовлює важливе їх мiсце в рядi основних харчових продуктiв. Цiннiсть риби залежить не тiльки вiд кiлькостi жирiв i бiлкiв у її м'ясi, а й вiд смакових якостей м'яса, його кольору, а також вiд спiввiдношення їстiвних i неїстiвних частин. Список лiтератури 1. Видовий склад iхтiофауни Чернiгiвської областi. 2. Доповiдь про стан навколишнього природного середовища в Чернiгiвськiй областi за 2002 рiк. 3. Жизнь животных: Рыбы: В 6 т. – М.: Просвещение, 1971. 4. Киселев Я. Е. Рыбы наших вод. – М.: Мысль, 1984. – 288 с. 5. Кузнецов Б. А. Определитель позвоночных животных фауны СССР. Пособие для учителей Ч. 1. – М.: Просвещение, 1974. – 190 с. 6. Щербуха А. Я. Риби наших водойм. – К.: Рад. Школа, 1987. – 159 с. 7. Фауна України: В 40 т.: Т 8. – 1983.