Види ксерофiтiв природної та штучної флори
але знайшовши найстрашнiше – хiмiчну i бiологiчну зброю, атомну бомбу, будує мiста, аеродроми, заводи, склади боєприпасiв, вирубує лiсу, знищує рiки… Невже в новому сторiччi ми будемо жити в кам'яних джунглях.
Досить далеко в iсторiю вiдiйшли тi часи, коли екологiя була видiлена як наука. Ця наука досить цiкава та займається вивченням досить значного кола питань, якi стосуються як ботанiки так i бiологiї взагалi. Отже, досить цiкавим питанням для вивчення є питання вивчення впливу вологостi на рослиннi органiзми. Наша планета насичена рослинами, вони пристосувалися до рiзних умов середовищ. Особливо цiкаву групу рослин становлять ксерофiти – рослини, якi пристосувались до iснування в посушливих умовах. Досить поширеними ксерофiтами серед штучної флори є сукуленти, якi представленi досить значною кiлькiстю видiв.
Наша курсова робота присвячена розгляду видiв ксерофiтiв та сукулентiв штучної флори, їх особливостям будови та розмноження. Особливу увагу ми придiляємо в своїй роботi розгляду представникiв штучної флори, якi використовуються в озелененнi наших примiщень.
Ксерефiти – це екологiчна група рослин. Сукуленти – група видiв багаторiчних ксерофiтних рослин, здатних накопичувати воду в сильно розвитий спецiалiзованiй тканинi – водоноснiй паренхiмi (до 2–3 т). Водозапасаюча тканина в рослин може розташовуватися в листах, стеблi, пiдземних органах.
Вiдповiдно, видiляє листовi сукуленти (алоє, очiтки-седуми i т. д.), стебловi (кактуси, молочаї, стапелiї) i кореневi (молочаї).
Тут важливо вiдзначити, що багато видiв одночасно мають сукулентнi листки i стебло, чи стебло i корiнь. Тому вищенаведений розподiл дуже умовно.
У кiмнатних умовах вирощують сукуленти найрiзноманiтнiших видiв, з рiзними формами листiв i стебел. Ксерофiти – свiтлолюбнi i теплолюбнi рослини, з пiдвищеною стiйкiстю до високих температур. Вони дуже мало витрачають води i дуже повiльно ростуть. Існує закономiрнiсть: чим сильнiше виражена ксерофiтнiсть, тим рiдше варто поливати цю рослину.
Завдання нашої роботи полягає у вирiшення декiлькох питань, а саме:
2) охарактеризувати особливостi штучно створеної ксерофiтної флори;
3) навести морфолого-бiологiчну характеристику ксерофiтних рослин;
4) навести опис найбiльш поширених видiв штучної ксерофiтної флори.
1
. Загальна характеристика ксерофiтних рослин. морфолого-бiологiчна характеристика ксерофiтних рослин
Морфологiя – роздiл ботанiки, що вивчає закономiрностi будови i формоутворення в рослин.
ксерофiтнi та сукулентнi рослини цiкавими для вивчення, як для ботанiка, так i для еколога. Розглянемо цi особливостi.
та стеблу зберiгати воду.
Стебла. Існує листовi i стебловi сукуленти, причому вважається, що стеблових значно менше, нiж листових. Крiм представникiв родини кактусових, до стеблових сукулентiв належать рослини iз родини Молочайних i iнших. Стебла в них зеленi i виконують функцiю листка.
Мало сказати, що цi стебла дуже рiзноманiтнi за формою. Як приклад, розглянемо сукуленти iз родини Молочайних. Листки їх або скороченi до лусочок, або несукулентнi i швидко обпадають у посушливу погоду. Багато з них деревовиднi рослини з 3–4–5 гранними стеблами висотою до 20 мм, наприклад Молочай капарисовий, Молочай прибережний, Молочай вузькоголчастий – має фантастичний вигляд: зовнi нагадує купку гострих колючок, нанизаних одна на одну.
Тобто варто сказати, що функцiю листiв виконують стебла, вони запасають i довгий час зберiгають Н2
О.
Листки. Майже бiлi, блакитнувато-зеленi, сiро-зеленi, червоно-зеленi, червонi i коричневi листки родини толстянковi вражають i не залишають без уваги. Але краса лиш для нас, а для рослин усi цi кольори захиснi. Листки також можуть мати густе опушення. В окремих видiв воно дуже липке, там накопичується пiсок i смiття, що також захищає рослину вiд сонця. Агави взагалi сховали свої листки в довгу щiльну трубку. І тiльки тодi, коли молодий листок досягає майже максимальної довжини, вiн вiдокремлюється вiд цiєї трубки.
За формою листки сукулентiв можуть бути вузьколiнiйнi, схожi на хвоїнки, до кулястих. За розмiром листки теж рiзноманiтнi – вiд маленьких лускоподiбних, 3–4 мм довжиною, до величезних, довжиною 1,5–2 м твердих мечоподiбних листкiв у агав i фуркрей. Деякi листки потовщенi в нижнiй частинi й утворюють наземну цибулину, м'ясистi лусочки якої запасають вологу. Але на вiдмiну вiд цибулини рiпчастої цi лусочки значно товщi i мають зелене забарвлення.
Квiтки i плоди. Дуже захищенi в ксерофiтних рослин квiтки i плоди. Узагалi ж кожна жива iстота, i рослина теж, повинне давати потомство. А в тих умовах, у яких ростуть ксерофiти, особливо важко зацвiсти, утворити насiння i зберегти його неушкодженим. Щоб переконати вас у цьому, приведемо такий приклад. Ученi пiдрахували, що розповсюдженi в штатi Аризона (США) кактус карнегiя гiгантська, за своє життя – 100–150 рокiв дає в середньому 4*107
А самi квiтки? У багатьох ксерофiтiв вони розкриваються тiльки вночi. А от рослини родини портулаковi – талiнум i анакампсерос – обманюють майже усiх. Працiвники ботанiчного саду iменi академiка Фомiна КНУ розповiдають дуже цiкаву iсторiю: «Ми коли тiльки починали працювати с. цими рослинами, не один раз дивувалися. Ранком прийдеш – на рослинi бутон, що готуватися розкритися от-от, увечерi подивишся – бутон усе ще закритий. А через день-два уже всiх пелюсткiв вiдпали. А де ж квiтка? І тiльки через якийсь час ми змогли спостерiгати цвiтiння талiнумов i анакампсеросiв. Виявилося, їхнi квiтки розкривалися тiльки 2–3 години – у 14–16 годин дня. Деякi види вирощують у кiмнатних умовах. У бiльшостi випадкiв, – це невеликi рослини з 4-гранним зеленим стеблом. Але от на нижнiй частинi стебла з'являється зелений, дисковидний смiшний бутон на досить довгiй квiтконiжцi. Вiн росте й в один чудесний день розкривається. Але що ми бачимо? Нiяких тонких, нiжних i напiвпрозорих пелюсткiв, нiяких жовтих тичинок i гнучкої маточки. Квiтка – шкiряста п`ятикутна зiрка сiрчасто-жовтого кольору з неправильними темно-коричневими плямами; чи яскраво червонi квiтки, теж розташованi в основi стебла.
Цю тему можна продовжувати довго говорити, але визначене представлення про ксерофiтнi рослини вже одержали. А далi докладнiше про деякi з них.
2
. Ксерофiтнi рослини штучної флори
2. 1 Сукуленти як типовi представники штучної ксерофiтної флори
Кожен з вас може створити у своїй квартирi, холi, на чи балконi в зимовому саду прекрасний куточок природи, вирощуючи не тiльки квiтучi, але й екзотичнi декоративнi рослини.
В. В. Воронцов [3] не тiльки докладно розповiдає про кожне з 200 рослин, але i дає конкретнi рекомендацiї з щодо їх розмiщення, правильного поливу i пiдкормки.
Автор розглядає таке питання, як у кiмнатних умовах вирощувати сукуленти найрiзноманiтнiших видiв, з рiзними формами листiв i стебел; як широко використовуються сукуленти як декоративнi рослини, що не вимагають особливого догляду; розмiщення восени й узимку в квартирi.
На Українi сукулентнi рослини в бiльшiй мерi вирощують на пiдвiконнях, по одному й у композицiях, збирають колекцiї. У книзi [4] автори В. Гапон, член Мiжнародної органiзацiї по вивченню сукулентних рослин (IOS), головний редактор журналу «Кактус-клуб», i Н. Щелкунова, секретар того ж журналу, пояснюють багато суперечливих питань по вирощуванню сукулентiв i дають практичнi рекомендацiї тим, хто любить цi рослини. Автори пояснюють, що сукуленти – поняття, що нiяк не вiдноситься до систематики рослин; це не клас, не родина, це «неформальне об'єднання» рослин, подiбне до дерев, трав.
Семенова Д. В. [5] дає коротку характеристику основним родинам; їх практичне використання, описує найбiльш розповсюдженi i сукулетнi рослини, якi часто зустрiчаються.
а також невеликi живi ялинки, вирощенi в контейнерах. Однак можна вiдiйти вiд звичного стереотипу i замiсть звичайної ялинки придбати своєрiднi екзотичнi «ялинки» – кактуси. Адже вони теж з голками! Ними можна прикрасити будь-який куточок кiмнати чи святковий стiл. А якщо додати небагато фантазiї, що цвiте кактус можна прикрасити ялинковими iграшками, конфеттi, стрiчками.
Крiм того, як всякi екзотичнi кiмнатнi рослини, кактуси несуть у собi лiтнi сонячнi фарби, радiсть спiлкування з природою, створюють затишок i настрiй.
2. 2 Характеристика найбiльш розповсюджених ксерофiтних рослин штучної флори
Родина – Агавовi.
Батькiвщина – Азiя, Центральна i Пiвденна Америка. Для кiмнатного садiвництва бiльш за все пiдходить Агава королеви Вiкторiї й Агава Тумi.
Агава королеви Вiкторiї має розетки листкiв 50–70 см у дiаметрi, в основному одиночнi, iнодi утворюють кiлька бiчних пагонiв. Листки 10–30 см довжиною. 5–7 см шириною, дуже твердi, темно зеленi, з бiлими, косо розташованими лiнiями з двох сторiн листка. Верхнiй бiк листка увiгнутий, зворотний – опуклий, з гострим краєм, по якому, як i по краї листка, проходить рогова лiнiя. Кiнець листка з одним довгим (1,5–3,5 см) i одним – двома короткими бiчними шипами.
Агава Туми має численнi розетки листкiв, дiаметр однiєї розетки – 30–80 см. Листки 15–25 см довжиною, 1,0–2,5 см шириною, верхнiй бiк увiгнутий, зворотний – закруглений, зi слабко вираженим колом, ясно-зелений з бiлими смугами. Край у верхнiй частинi з тонкими бiлими нитками, бiля пiдстави – зубцюватий. Кiнчик листка iз шипом 0,5–0,8 см довжиною.
Ростуть агави повiльно. У вiдкритому ґрунтi цвiтуть всього один раз у життi i вiдмирають. Звичайно вони цвiтуть у вiцi 10–15 рокiв, а iнодi зацвiтають через 30–40 рокiв. У кiмнатних умовах не цвiтуть.
Батькiвщина – Африка, О. Мадагаскар. Рiд алое одержав свою назву вiд арабської назви цих рослин, що в перекладi означає – гiрка рослина. У кiмнатних умовах вирощують невисоке (30–55 см) багаторiчне Алое деревоподiбне, вiдоме усiм за назвою «столiтник». Листки сiро-зеленого кольору, ланцетоподiбнi, рiзко звуженi бiля верхньої частини, до 30 см довжиною i 5–6 см шириною в основi, зiбранi в густу розетку. Край листкiв зубцюватий, зубцi бiлого кольору, до 5 мм довжиною. Квiтки вiд яскраво-рожевих до червоних (у кiмнатних умовах цвiте – рiдко). Саме з цими властивостями i зв'язана його народна назва – столiтнiх (цвiте нiбито 1, раз у сто рокiв). Сiк алое має бактерициднi властивостi. Свiжi листки широко застосовуються в медицинi.
Гастерiя Трансваальська. Листки, яких бувають до 8, зiбранi в 2-рядну розетку. Вони темно-зеленi, блискучi, до 12 см довжиною i до 3 см шириною. Поверхня молодих листкiв зi свiтлими плямами, що згодом зеленiють i майже зливаються з кольором листка.
Рiд Хавортiя названий на честь вiдомого у свiй час англiйського ботанiка Адрiана Хаворта. Маленькi сукулентнi рослини з щiльною розеткою листiв i пазушними квiтконосами. Листки – м'ясистi, у них шорсткувата поверхня. У пазухах нижнiх листiв розвиваються столони, необхiднi для вегетативного розмноження. Цвiте хавортiя узимку, дрiбними начебто восковими, квiтками, зiбраними в мiтелку.
Хавортiя клейка. Стебло прямостояче, 10–20 см довжиною, листки розташованi в 3 ряди один пiд iншим, опукло-триграннi, загостренi, у бiльшостi рiзновидiв до 3 см довжиною i 1,5 см шириною, темно-зеленi, цiльнокраї. Верхня частина листка – увiгнута, з малопомiтними зеленими бородавками. Кiнчик листка загострений.
Хавортiя гладка. Велика рослина, листи зiбранi в розетку, до 18 см у дiаметрi. Листкiв багато, вони твердi, темно-зеленi, подовжено-трикутнi, до 12 см довжиною i 2,5 см шириною в основi. Обидвi частини листка опуклi, з невеликими, бiлуватими, розсiяними по поверхнi бородавками, нижня сторона листка з кiлем.
Рiд Гастролея – мiжродовi гiбриди, що утворенi шляхом гiбридизацiї видiв роду гастерiя i 3-х видiв роду алое.
Гастролея Бедингхаузена. Розеткова рослина до 25 см у дiаметрi. Листкiв багато, вони ланцетоподiбнi, 15 см довжиною i 2,5 см шириною в основi, темно-зеленi, з бiлими бородавками на поверхнi. Краї листкiв також бородавчастi.
Гастролея Лапакса. Розеткова рослина, згодом утворює невисоке стебло. Листки темно-зеленi, ланцетоподiбнi. 10 см довжиною i 1 см шириною, з рiдкими бiлими плямами в слабковираженних поперечних смугах i зi свiтлим роговим краєм.
Родина – Молочайнi.
Батькiвщина – Пiвденна Америка, тропiчна Африка, Пiвденна i Пiвденно-Схiдна Азiя. Рiд Молочай – один з найбiльших пологiв сiмейства, названий на честь античного лiкаря Еуфорба. Хто вiдповiдно до легенди, першим визначив лiкарськi властивостi цих рослин.
Молочай блискучий «Терновий вiнець» – невелика рослина з густо переплетеними колючими пагонами. Квiтки дрiбнi, рожевi чи червонi. Рослини цвiте майже цiлий рiк.
Молочай красивий, пуансетiя – багаторiчний чагарник з порожнiми, гiлчастими пагонами, якi видiляють при обрiзцi велика кiлькiсть соку. Листки – широкi ланцетнi, довжиною до 10–12 см. Славиться пуансетiя дивною красою приквiтникiв, забарвлени у червоний, рожевий, бiлокремовий, малиновий колiр.
з'являється на верхiвках пагонiв.
Молочай товстий. Має одиночнi стебла, нерозгалуженi, кулястi, з вiком – цилiндричної форми, свiтло-зеленi з червоно-коричневими подовжнiми i поперечними смужками, до 20 см висотою, 8–12 см у дiаметрi. Ребра (до 8) широкi, з маленьким коричневатими зубчиками, дводомнi рослини.
Родина – Толстянковi.
Це трави, чагарники, напiвчагарники iз соковитими стеблами i м'ясистими листками. Поширенi у всiх регiонах земної кулi.
Рiд Каланхое. Батькiвщина – Африка, Пiвденна Америка, О. Мадагаскар, Азiя. Для кiмнатного використання найбiльш – цiкавi К. повстяне, К. мармурове, К. брiофiллум.
Висота рослин – 40 – 45 см. Листки плоскi цилiндричнi, супротивно розташованi, на коротких черешках, поряд з простими листками розвиваються i складнi – непарноперистi (К. Дегремона). Часто К. Дегремона називають «кiмнатним женьшенем», а його листки використовують у медицинi. Каланхое вiдносять до квiтучих кiмнатних рослин, i при правильному доглядi воно може цвiсти цiлий рiк. Квiтки, у залежностi вiд виду, мають рожеве чи яскраво-червоне забарвлення.
вiночка довжиною до 1,5 см. Цвiте в березнi – квiтнi.
гострогородчастий. Стебло i листки покритi тонким борошнисто-бiлим нальотом. Квiтки рожево-фiолетовi, iз приємним запахом. Цвiте з лютого по травень.
Каланхое Шимпера. Стебло висотою до 1 м. Листки соковитi, темно-зеленi, довжиною i шириною 8–15 см. Верхнi листки округлi, нижнi яйцеподiбнi, край городчатий. Стебло i листки опушенi, волоски бiлi. Квiтки бiлi, ароматнi. Трубка вiночка довжиною 6–8 см. Цвiте з березня по травень.
Рiд Нанантус – невеликi рослини 3–5 см висотою, з товстим, м'ясистим кореневищем, утворює подушки. Батькiвщина – Пiвденна Африка. Популярнi рослини в кiмнатних колекцiях.
Нанантус Мальхерба. Листки прямi, на верхiвцi розширенi з зубчиками, злегка загнутi, 1,8–2,5 довжиною, блакитно-зеленi, покритi бiлими пухирцями. Квiтки 2,0–2,5 см, 2,5 см у дiаметрi, блiдо-коричневi. Дуже цiкавий вид, використовують для кiмнатних колекцiй.
Рiд Офтальмофiллюм – невеликi високi сукулентнi рослини, частiше одиночнi. Батькiвщина – Пiвденна Африка.
Офтальмофиллюм Лiдiї. Рослини одиночнi чи утворюють маленькi групи. Тiло – кiлевидне, 2,2 – 2,5 см висотою, 1,6 см шириною, оливково – зелене, з дуже тонкими волосками, зверху прозоре, край «вiконце» зi свiтлими крапочками, щiлина мiж листками 5 мм глибиною. Квiтки дiаметром 2 см, бiлi, кiнчик пелюсткiв рожевий.
Рiд Фенетрария – листяний суккулент. Батькiвщина – Пiвденна i Пiвденно-Захiдна Африка. Рослини придатнi для кiмнатних колекцiй.
основи червонуватi; гладенькi, зiбранi в розетку. Квiтки 3–7 см у дiаметрi, золотаво-жовтi квiтконiжка довжиною 4–5 см. Цвiте в серпнi.
Батькiвщина – Америка, деякi види зустрiчаються в Африцi i на островi Мадагаскар.
В останнi роки в квiткових магазинах можна купити не тiльки маленькi кактуси в маленьких горщиках – продаються просто величезнi екземпляри.
Echinocactus grusonii. Батькiвщина – Центральна Мексика, де вони досягають висоти 2–3 м, а їхнiй дiаметр дорiвнює 1 м. Росте повiльно. Стебло в кактуса кулясте, ребра – гострi, високi. Рослину прикрашають могутнi колючки золотаво-жовтого кольору. У кiмнатних умовах цвiте рiдко. Рослини широко поширено в аматорiв. У квiткових магазинах найчастiше зустрiчається Е. Грусона.
Апорокактус плетевидний – батькiвщина Мексика. Це дуже невибаглива рослина з тонкими ефектно звисаючими стеблами, що iнодi досягають у довжину до 1 м. Квiтки рожево-малинового кольору розпускаються навеснi. Колючки – маленькi, яскраво-коричневого кольору.
Астрофитумы – «зiрки серед кактусiв». У них м'ясистi кулястi стебла, покритi декоративними колючками чи сiрувато-бiлими цяточками. Дуже привабливi жовтi квiтки, що цвiтуть усе лiто.
Його жовтi квiтки здаються шовковими.
Гордiстю будь-якої колекцiї вважається А. прикрашений. У маленької рослини стебло кругле, але з вiком вiн набуває колонновидної форми. У нього 8 ребер i красивi прямi шипи. У кiмнатних умовах А. прикрашений виростає лише до 1 м.
Мамiлярия – батькiвщина Мексика. Це невелика, невибаглива декоративна рослина. М'яке стебло густо покрите тонкими бiлими волосками i жовто-коричневими колючками. Навеснi на верхiвках пагонiв з'являються дрiбнi квiтки. Вони бувають жовтого, червоного, рожевого i бiлого кольору.
Рiд Опунцiя – батькiвщина Америка (вiд Канади до Патогонiї), зустрiчається в країнах Середземномор'я. Вiдомо бiльш 400 видiв опунцiї. На листкоподiбних пагонах густо розташованi бiлi колючки. Квiтки – жовтi, червонi, бiлi. Деякi опунцiї використовуються як пiдщепу для щеплення кактусiв. Для колекцiї особливо пiдiйдуть О. microdasis, що має жовтуватi квiтки, i О. microdasys з червоними квiтками. У деяких видiв опунцiй плоди їстiвнi. О. microdasys.
Рiд Пародiя – батькiвщина Центральна i Пiвденна Америка. Маленькi, висотою до 20 см кактуси, що цвiтуть. Кулясте стебло покрите жовтими щетинистими колючками. Дають багато пагонiв. Цвiтуть пародiї з весни до лiта. Квiтки можуть бути жовтими, червоними, жовто-гарячими, криваво-червоними. Квiтка з'являється на верхiвцi кулястого стебла. Пародiї не вимагають особливого догляду.
Епiфiтнi, чи лiсовi кактуси.
До них вiдносяться кактуси, що живуть у тропiчних лiсах Центральної i Пiвденної Америки. До лiсових кактусiв вiдносяться епiфiллуми, рипсалидопсиси, рипсалиси i зигокактуси.
Епiфiллум – батькiвщина Центральна i Пiвденна Америка. Цi кактуси, вiрнiше гiбриди первинних видiв епiфiллумiв, у нашiй країнi досить широко вiдомi. Рослина являє собою невеликий чагарник з великими листоподiбними стеблами. Часто епiфiллум називають фiллокактусом. Вирощують його заради прекрасних квiток, забарвлених майже в усi кольори веселки. Цвiтуть епiфiллуми навеснi i влiтку.
Рiпсалiдопсiс – батькiвщина Бразилiя. Це невеликий кущ з листоподiбними дугоподiбними стеблами. Листки – членистi невеликi, довжиною 1,5–2 см. Виростаючи один з iншого, вони утворять дугоподiбнi пагони. У кiмнатних умовах вирощують 3 види: з червоними, рожевими чи фiолетовими квiтками. Цвiтуть навеснi в плинi двох мiсяцiв.
Для нормального росту i розвитку лiсовим кактусам необхiдно свiтло, але не сонячнi, а напiвзатiненi мiсця. Улiтку їх бажано виносити на свiже повiтря, обов'язково захищаючи вiд прямих сонячних променiв. З весни до осенi епiфiтам необхiдне тепле, вологе повiтря. Узимку їх встановлюють у примiщеннях з температурою 15 °С. Поливають рослини на протязi всього року регулярно, кожних 15 днiв рекомендується вносить добрива. Цвiтуть лiсовi кактуси в рiзний час. Епiфiллуми – iз травня до липня, рiпсамiдопсiси – у квiтнi – травнi. Переставляти на iнше мiсце рослину з бутонами не можна – вона їх повiльно скине. Пiсля цвiтiння рослинам необхiдний спокiй (близько 4 тижнiв). У цей перiод їх рiдше поливають i зовсiм не удобрюють. Якщо необхiдно, то рано весною кактуси пересаджують. Однак варто пам'ятати, що в тiсному горщику рослина цвiте активнiше i довше. Ґрунт для лiсових кактусiв повинен бути пухким.
2. 3 Розмноження ксерофiтних рослин
Ксерофiти розмножують насiннями i вегетативним способами. При вирощуваннi ксерофiтiв у кiмнатних умовах можна застосовувати обидва способи розмноження, однак вегетативний спосiб переважає.
Зрiзанi для живцювання пагони необхiдно залишити на кiлька днiв для пiдсихання.
Деякi види ксерофiтiв, такi, як седум (очиток), толстянка, розмножують листками, якi кладуть для укорiнення безпосередньо на вологий пiсок i злегка вдавлюють.
Через якийсь час на основi листiв утворяться новi, дуже дрiбнi рослинки, що легко укореняються в звичайному субстратi.
У каланхое i брiофiллума по краях листiв утворюються маленькi зародки нових рослин з повiтряними коренями. Вони падають i легко укореняються. Їх можна висадити в окремi горшки iз субстратом.
Алое розмножується вiдростками, що утворяться на стовбурi чи в основi стебла. Вiдростки висаджують у вологий пiсок i тримають при температурi 15 – 18° С.
Сансев`єрiя, так само як i багато ксерофiтiв, розмножується живцюванням чи розподiленням кущiв.
У жарку пору року черешки затiняють вiд прямого сонячного свiтла. Пiсля укорiнення їх пересаджують у невеликi горщики.
Як пiдщепу звичайно використовують кактуси з добре розвитий кореневою системою: ехiнопсiс, перескiю й iн. Прищеплюючи кактуси, квiтникар домагається прискореного росту рослини, бiльш раннього i рясного цвiтiння, кращого розмноження, а iнодi завдяки щепленню вiн рятує рослину, яка гине.
3
. Ксерофiти штучної флори, вирощуванi людиною з метою естетичного сприйняття живої природи
декоративними рослинами. Саме, тому у вихiднi днi, поодинцi i цiлими родинами, ми прямуємо на луки, в лiс i парки, на дачу – на природу. Завдяки їй полiпшується наш настрiй i пiдвищується життєвий тонус, змiцнюється здоров'я й облагороджуються помисли. Ми робимо такi поїздки навеснi, улiтку, восени. А узимку…
Щоб частiше радувати себе, людина навчився вирощувати улюбленi квiти i декоративно-листянi рослини в кiмнатних умовах. Це була кропiтка робота, але тепер на своєму пiдвiконнi, на лоджiї, у зимовому саду, у терарiумi i навiть… у банцi можна створити чудесний райський сад iз сукулентних рослин, який постiйно, у будь-яку хвилину, буде зачаровувати вас своєю неповторною красою.
На Українi сукулентнi рослини вирощують переважно на пiдвiконнi, по одному й у композицiях, збирають колекцiї. Цi рослини невеликi за розмiрами i на пiдвiконнi в чи невеликiй тепличцi можна розмiстити їх чимало. Для багатьох квiтникарiв сукуленти – це «хвороба» на все життя, вiдпочинок i одночасно пiклування про здоров'я i довголiття.
Композицiї iз сукулентних рослин прикрашають кiмнату, а також дають можливiсть вiдпочити, спостерiгаючи за змiнами форм i квiтiв рослин, висаджених поряд.
толстянка портулакова i т. деревовидна. А взагалi, це ще значно мало дослiджена сторiнка сучасної сукулентологiї.
І ще один аспект використання сукулентiв. Напевно, тi квiткарi, що хоча б небагато знайомi з цими рослинами, помiтили, яким потоком до нас приходять каланхое рiзних сортiв i рiзнобарвних квiток – вiд бiлих до червоних.
Узагалi, селекцiйна робота з цього питання широко проводиться в країнах Захiдної Європи i США, а нам вона майже не знайома. Вiдомо багато сортiв каланхое, у рiзних каталогах їх нараховується близько 15.
Значення кiмнатних рослин досить велике. Вони не тiльки радують нас своєю красою, але й очищають повiтря вiд пилу i бруду, збагачують киснем, пiдвищують його вологiсть. Кiмнатнi сукуленти в квартирi i школi – зелена лабораторiя, у якiй дiти, особливо молодшого вiку, ближче знайомляться з живою природою, здобувають багато корисних знань i навичок. Для людей лiтнього i похилого вiку рослини iнодi стають єдиними друзями, що урiзноманiтнюють їх самотнє життя. І звичайно, вони дуже дорожать кожною рослиною, радiють появi на них квiток.
Висновки
1. Ксерофiти – досить значна за кiлькiстю екологiчна група рослин, це досить цiкавi, рiзноманiтнi i таємничi рослини. Їх, насправдi, можна поважати за стiйкiсть, з якою вони протистоять несприятливим умовам iснування, не втрачаючи своєї краси i незвичайностi.
2. Для кiмнатного садiвництва найбiльше пiдходять такi види рослин: Агава Вiкторiї; Алое деревовидне, Алое весняне; Гастерiя Армстронга, Гастерiя карликова; Хавортiя вузьколиста, Хавортiя гладка, Хавортiя карликова, Молочай блискучий. Молочай красивий, Молочай блискаючий; Каланхое Дегремона, Каланхое вогненно-червоне, Каланхое карликове;
Очiток Адольфа, Очiток красивий; Дудлея дерниста, Толстянка плауновидна; Конофiтум дволопасний; Литопсис красивий, Литопсис мармуровий; Нанантус Мальхерба; Офтальмофиллюм Лидин, Хойя прекрасна, Апорокактус, Астрофиум, Корифанта, Лобивия, Маммилярия, Нотокактус, Опунцiя, Пародiя, Ребуция, Эхинокактус, Эхинопсис, Зигокактус, Рипсамис, Эпифиллиум.
3. Значення ксерофiтiв штучної флори дуже велике. Вони не тiльки радують нас своєю красою, але й очищають повiтря вiд пилу i бруду, збагачують киснем повiтря, пiдвищують його вологiсть.
Список ви
користаних джерел
1. Баглай К. М., Гайдаржи М. М., Нiкiтiна В. В. Сукулентнi рослини // Квiти України. – К., 1999. – №2. – 46 с.
2. Баглай К. М., Гайдаржи М. М., Нiкiтiна В. В. Сукулентнi рослини // Квiти України. – К., 2002. – №6. – 46 с.
3. Воронцов В. В. Комнатные растения. Новое руководство по уходу. – М.: ЗАО «Фитон +», 2003. – 288 с.
5. Кучинская Е. А. Зелене розы пустуни // Огородник. – 2003. – №1. -52 с.
6. Семенов Д. В. Кактусы и другие суккуленты в доме и саду. – М., 1999. – 254 с.
7. Стеблянко М.І. та iн. Ботанiка: Анатомiя та морфологiя рослин. – К.: Вища школа, 1995. – 384 с.
8. Хржановский В. Г., Пономаренко С. Ф. Практикум по курсу общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 422 с.
|
