Реферат на тему:
ПЛАН
Вступ
1.Історiя вивчення iнстинктiв
1. 1 Учення Дарвiна
1. 2 Учення Павлова
1. 4 Теорiя походження iнстинктiв Ухтомського
2. Основнi положення концепцiї Лоренца
2. 1 Структура поведiнкового акту (по Лоренцу)
2. 2 Гiпотеза Лоренца про внутрiшнi механiзми iнстинктивних дiй
2. 3 Гiдравлiчна модель Лоренца
2. 4 Сучасна оцiнка гiдравлiчної моделi Лоренца
2. 5 Вплив гормонiв на iнстинктивну дiяльнiсть
3. Розвиток концепцiї К. Лоренца в роботах Тiнбергена
3. 1 Ієрархiчна теорiя iнстинкту Н. Тiнбергена
Вступ
Поняття „iнстинкт” з’явилося в працi фiлософiв ще в III ст до нашої ери. Древнi фiлософи давали цьому поняттю наступне визначення: iнстинкт – це несвiдома, внутрiшня спонука, доцiльнiсть якої обумовлена божеством (вiд латинського instinktus– спонука).
Пiзнiше поняття iнстинкту стало предметом запеклої суперечки мiж материалистами i идеалистами. Фiлософи-iдеалiсти продовжували дотримуватися погляду древнiх мислителiв. В той же час багато фiлософiв-матерiалiстiв ХVIII ст, узявши за основу матерiалiстичну сторону учення Декарта про рефлекторний принцип дiї нервової системи, пояснювали iнстинктивнi потяги як результат певних змiн, що вiдбуваються в тiй або iншiй системi органiзму.
Колосальний вклад до вивчення iнстинктивної поведiнки внесли этологи, оскiльки ця наука iз самого початку була орiєнтована на вивчення поведiнки тварин в природному мiсцi їх iснування, причому переважно на його iнстинктивну сторону. Їх безперечним досягненням є те, що вiд спiльних мiркувань вони перейшли до послiдовного i об’єктивного вивчення реакцiй тварини з якiсною i кiлькiсною їх реєстрацiєю.
Одночасно з цим ретельному аналiзу пiддається i його мiсце iснування, що надає що активує або, навпаки, гальмiвне вплив на вiдповiднi руховi акти.
1. Історiя вивчення iнстинктiв
1. 1 Учення Дарвiна
Важливим етапом в дослiдженнi iнстинктiв з'явилося учення Дарвiна. Вiн дав достатньо чiтке визначення iнстинкту: "Такий акт, який може бути виконаний нами лише пiсля деякого досвiду або однаково багатьма особинами без знання з їх боку мети, з якою вiн проводиться, звичайно називають iнстинктом". Так само як i для морфологiчних ознак, головну причину формування iнстинкту Дарвiн бачив в природному (або штучному) вiдборi спадкової мiнливостi природжених актiв поведiнки.
"... не iнстинкти, що навмисне дарували або створенi, а тiльки наслiдок одного спiльного закону, що обумовлює розвиток всiх органiчних iстот, саме розмноження, змiни, переживання найбiльш сильних i загибелi слабкi".
1. 2 Учення Павлова
Інший напрям в розвитку вчення про iнстинкт в Росiї пов'язаний з фiзiологiєю. З перших крокiв об'єктивного вивчення вищої нервової дiяльностi І. П. Павлов подiлив всi рефлекси, лежачi в основi поведiнки тварин, на умовних i безумовних. Складнi безусловные рефлексывiн ототожнював з iнстинктами.
· по-перше, в неможливостi провести рiзкий кордон мiж iнстинктом i рефлексами;
"багатоповерховi" ланцюги, що захоплюють весь органiзм, причому кiнець одного рефлексу порушує початок iншого;
· у третiх, окремi ланки складного ланцюга рефлексiв, так само як i iнстинкт, залежать вiд гуморального стану органiзму i вiд взаємодiї один з одним.
І. П. Павлов видiляв наступнi основнi рефлекторнi (iнстинктивнi) реакцiї органiзму:
2) обороннi;
3) статевi;
4) орiєнтування;
Цi групи iнстинктивних реакцiй є спiльними для всiх видiв тварин.
Вiн вважав, що iнстинктивна поведiнка характеризується наступними ознаками:
· Інстинктивна поведiнка спадково обумовлена i є характерною властивiстю певного вигляду або раси;
· Воно не вимагає попереднього навчення;
Таким чином, визначення iнстинкту, запропоноване Циглером, нiчим по сутi не вiдрiзняється вiд павловского визначення безумовного рефлексу i достатньо чiтко формулює його не лише з фiзiологiчного, але i з бiологiчного боку.
У основi цiєї стацiонарної iнстинктивної поведiнки, поза сумнiвом, лежить поява в центральнiй нервовiй системi стiйких вогнищ пiдвищеної збудливостi - доминанты. Вперше на виникнення домiнантних стосункiв звернув увагу i описав їх як один з найбiльш спiльних принципiв роботи нервових центрiв вiдомий росiйський фiзiолог А. А. Ухтомський. Ухтомський пiдкреслював, що тривала стацiонарна активнiсть центрiв нервової системи, що накопичується, зумовила зниження порогiв збудливостi одних реакцiй i гальмування iнших, є механiзмом, що забезпечує стабiльнiсть поведiнки тварин вiдповiдно основним бiологiчним фазам його життя. При цьому величезну роль грають гуморальнi чинники, якi є причиною стацiонарних змiн збудливостi ЦНС, вони i виявляються безпосередньою причиною рiзної реактивностi нервових центрiв, вiдповiдальних за розвиток певного iнстинкту. Статевi iнстинкти зi всiєю сукупнiстю характерних для кожного виду реакцiй реалiзуються на тлi пiдвищеної активностi статевих залоз. Батькiвськi iнстинкти ссавцiв i птиць обуславливаются певними гормональними зрушеннями, при яких iстотну роль грає посилена секрецiя передньою часткоюгiпофiза, -. гормону пролактину У головному мозку iснують певнi центри, в яких вiдбувається замикання дуг безумовних рефлексiв, що є природженими компонентами iнстинктивних реакцiй, функцiональний стан, яких має iстотне значення для здiйснення того або iншого iнстинкту. Особливо велике значення в цьому вiдношеннi має гiпоталамiчна область. Пошкодження цього вiддiлу промiжного мозку приводить до серйозних порушень лави iнстинктивних актiв i навпроти, роздратування гiпоталамуса слабким електричним струмом за допомогою iмплантацiї електродiв, приводить до прояву певних iнстинктiв.
Таким чином, iнстинкти можуть бути визначенi як складнi безумовнi рефлекси, що "обростають" умовно-рефлекторними компонентами в результатi пристосування тварин до конкретних для кожної особини умов проживання. Стацiонарнi змiни збудливостi (домiнанта) нервових центрiв безумовно-рефлекторних компонентiв iнстинкту визначають напрям бiологiчнiй адаптацiї органiзму в рiзнi перiоди його життя. Основним критерiєм, що вiдрiзняє iнстинктивну поведiнку вiд не iнстинктивної, є, таким чином, бiльша питома вага безумовно-рефлекторних компонентiв в порiвняннi з умовно-рефлекторними у формуваннi даного типа поведiнки.
2. Основнi положення концепцiї Лоренца
Провiдна роль в створеннi сучасного вчення про iнстинкти в этологии належить класикам цiєї науки К. Лоренцу i Н. Тiнбергену.
В процесi створення своєї "робочої гiпотези поведiнки" Лоренц спирався не лише на власний експериментальний матерiал, але творчо осмислив i привiв в єдину систему представлення своїх попередникiв. Його безперечною заслугою з'явилося уточнення i унiфiкацiя термiнологiї, що застосовувалася для опису поведiнки його попередниками. Окрiм цього, їм був введений i цiла лава нинi вживаних термiнiв. Як одиницю iнстинктивної поведiнки Лоренц видiляє "спадковi координацiї", або, як вiн пiзнiше називав їх, "ендогеннi рухи", тобто видоспецифические, природженi, шаблоннi руховi акти. Зараз їх прийнято називати комплексами фiксованих дiй (Fixedactionpatterns). У основу своєї первинної концепцiї Лоренц поклав дiлення поведiнки на двi категорiї: природжене (власне iнстинктивне) i придбане (сформоване за рахунок iндивiдуального досвiду, навчання). Проте вiн указував, що таке дроблення в бiльшостi випадкiв буває умовним. Кожна послiдовнiсть поведiнкових актiв розглядувалася Лоренцом як складна взаємодiя iнстинктiв i навчання. Величезне значення для всiєї науки про поведiнку мало створення ним концепцiї про структуру поведiнкового акту.
2. 1 Структура поведiнкового акту (по Лоренцу)
Першою стадiєю поведiнкового акту є пошукова поведiнка. На данiй стадiї тварина, що прийшла в стан специфiчної готовностi до якогось виду дiяльностi (наприклад, готовностi до розмноження), активно шукає стимули, при дiї яких ця дiяльнiсть могла б здiйснитися. За уявленням Лоренца, саме пошукова фаза поведiнкового акту вiдноситься до категорiї цiлеспрямованої поведiнки, оскiльки здiйснюванi дiї пiдпорядкованi певнiй метi, яка може бути досягнута рiзними шляхами. Пошукова фаза будується на природженiй основi, але в ходi онтогенезу ця основа доповнюється придбаними реакцiями. Саме пошукова поведiнка є засобом iндивiдуального пристосування тварин до навколишнього середовища, причому це пристосування нескiнченне рiзноманiтно по своїх формах. Основу формування пошукової поведiнки в онтогенезi складають такi процеси, як звикається i навчання у всiх його багатообразних формах. Закiнчення цiєї фази настає, коли тварина досягне ситуацiї, в якiй може здiйснитися наступна ланка даного ланцюга реакцiй.
Друга стадiя. Багато iнстинктивних дiй виявляються тiльки у вiдповiдь на строго певнi подразники, що отримали назву ключових, або знакових. Поважно вiдзначити, що ключовi подразники тварини пiзнають вже при першому пред'явленнi, без жодного iндивiдуального досвiду. Цi стимули знiмають блокуючи механiзми в нервовiй системi самця i самки i сприяють прояву вiдповiдної iнстинктивної реакцiї у виглядi процедури залицяння, спаровування, будiвництва гнiзда i так далi Цей механiзм зняття блоку Лоренц назвав "природженою схемою реагування" (angeborneauslosendeSchema). В даний час частiше зустрiчається запропонований англiйськими етологами термiн "природжений вирiшуючий механiзм" (innatereleasingmechanism). Для пояснення принципу його дiї часто користуються аналогiєю з ключем i замком. Знаковий стимул порiвнюють з ключем, iдеально вiдповiдним замку - природженому механiзму, що вирiшує, який знiмає гальмування з центрiв, що забезпечують здiйснення вiдповiдної реакцiї. Таким чином, "ключовими" виявляються такi подразники, при дiї яких вiдбувається спрацьовування "природженого вирiшуючого механiзму". Вони вельми рiзноманiтнi за своєю природою i можуть бути адресованi будь-якому з аналiзаторiв. Ключовими подразниками для фiксованих комплексiв iнстинктивних дiй у тварин можуть бути характернi для кожного виду звуковi стимули - спiв, крики загрози або залицяння. Особливу групу ключових стимулiв складають такi, для пiзнання яких потрiбний специфiчний тип навчання – вiдображення. На вiдмiну вiд звичайних форм навчання, що вiдбувається впродовж всього життя тварини, ця форма набуття iндивiдуального досвiду приурочена до строго певного "чутливого" перiоду онтогенезу. У цей перiод тварина "фiксує", "вiдображає" подразник, на який згодом здiйснюватиметься та або iнша природжена реакцiя. Лоренц перший повно описав, а головне - визначив його роль у формуваннi поведiнкового акту (приклад вiдображення - формування реакцiї дотримання за матерью у пташенят виводкових птиць). Описавши явище вiдображення, Лоренц привернув до нього пильну увагу дослiдникiв багатьох спецiальностей, якi вивчили його роль у формуваннi поведiнки тваринних рiзних систематичних груп, уточнювали тривалiсть i значення чутливих перiодiв, вплив параметрiв стимулу, що вiдображається, зiставляли властивостi вiдображення i асоцiативного навчання i так далi
Завершуючий акт. Вiдоспецифiчнi фiксованi комплекси дiй. Вони позбавленi придбаних елементiв i можуть удосконалюватися в онтогенезi тiльки за рахунок дозрiвання вiдповiдальних за них структур мозку, але не за рахунок навчання. Типовi приклади таких дiй - рiзнi форми загрозливої i статевої поведiнки. Пiдкреслюючи той факт, що реакцiї типа завершуючих актiв у всiх представникiв вигляду (або крупнiшiй систематичнiй категорiї) однаковi i виявляються у молодих тварин без спецiального навчання, Лоренц назвав їх ендогенними рухами. Саме реакцiї типа завершуючих актiв i є, по Лоренцу, iнстинкт в чистому виглядi. Проста схема «пошукова поведiнка - ключовi стимули - завершуючий акт». Складний iнстинктивний акт можна представити у виглядi цiлого ланцюжка простiших поведiнкових актiв, що складаються з пошукової стадiї i завершуючого акту. Цiкаво, що якщо подiбний ланцюжок уривається, то подальший розвиток поведiнки залежить вiд того, на якiй стадiї iнстинктивного акту, пошуковiй або завершуючiй, стався цей обрив.
фактiв спонтанностi iнстинктивної поведiнки зiграла важливу роль у формуваннi представлень Лоренца про внутрiшнi механiзми поведiнкового акту.
2. 2 Гiпотеза Лоренца про внутрiшнi механiзми iнстинктивних дiй
освiтленiсть i тому подiбне) у вiдповiдних нервових центрах вiдбувається накопичення "енергiї, або потенцiалу дiї", специфiчних вiдносно певної спонуки (голод, спрага, статева потреба i тому подiбне).
одного вигляду. Вона полягає в активному пошуку ключових подразникiв, при дiї яких може бути задоволене виникла у тварини спонука. Коли цi подразники знайденi, здiйснюється завершуючий акт - фiксований комплекс дiй, рухiв. Цей комплекс рухiв є вiдоспецифiчний i характеризується високим ступенем генотипiчної обумовленостi.
При надмiрному накопиченнi "специфiчної енергiї дiї" завершуючий акт може здiйснитися спонтанно, тобто у вiдсутнiсть вiдповiдних подразникiв (реакцiя "вхолосту"). Термiн "специфiчна енергiя дiї" застосовувався значною мiрою як метафора, i повинен був пiдкреслити, що внутрiшнi мотивуючi чинники впливають тiльки на певнi системи поведiнкових реакцiй, зв'язанi, наприклад, з добуванням їжi i не пов'язанi з розмноженням.
2. 3 Гiдравлiчна модель Лоренца
Лоренц запропонував гiпотетичну модель здiйснення реакцiй типа завершуючих актiв, спiльнi принципи якої були запозиченi з гiдравлiки. Хоча свого часу модель активно використовувалася для трактування механiзмiв поведiнкового акту, а покладенi в її основу принципи нiколи не були спростованi, в даний час вона представляє лише iсторичний iнтерес. Основнi конструктивнi елементи моделi Лоренц запозичував з гiдравлiки, i модель iнколи називали "психогiдравлiчною". При пiдвищеннi мотивацiї, наприклад при позбавленнi тварини їжi, накопичується "специфiчна енергiя дiї", тобто енергiя, яка вiдноситься тiльки до вiдчуття голоду i не пов'язана нi з якими iншими типами поведiнки.
2. 4 Сучасна оцiнка гiдравлiчної моделi Лоренца
"специфiчна енергiя дiї", i ключовi стимули - це поняття, якi в перекладi мовою сучасної нейрофiзiологiї виражаються такими термiнами, як "специфiчна спонука", активацiя тiєї або iншої мотивацiйної системи, а також вiдоспецифiчна вибiрковiсть перцепторного апарату.
2. 5 Вплив гормонiв на iнстинктивну дiяльнiсть
"специфiчної енергiї" в здiйсненнi iнстинктивних дiй в значнiй мiрi виконують гормоны. Вони, зокрема, грають велику роль в сезонних змiнах поведiнки тварин. Останнi ж, як показують багаточисельнi сучаснi дослiдження, тiсно пов'язанi з сезонним циклом дiяльностi залоз внутрiшньої секрецiї, таких як наднирковi, гiпофiз, щитовидна залоза, статевi залози. Залози внутрiшньої секрецiї багато в чому визначають рiвень стану органiзму, його домiнантний стан.
Гормональнi змiни в органiзмi багато в чому залежать вiд дiї зовнiшнiх чинникiв: температури середи, живлення, наявностi особин iншої пiдлоги, ландшафту i т. д., але виявляються циклiчно незалежно вiд чинникiв зовнiшньої середи.
Проте видiлення гiпофiзом i статевими залозами гормонiв, що визначають поведiнку тварини в перiод розмноження, у великiй мiрi залежить вiд довжини свiтлового дня.
стан напруги функцiй органiзму (стрес), вiдносяться так званi 17-кетостероидные речовини, що видiляються з сечi як чоловiчого, так i жiночого органiзму. Цi гормони утворюються як в корi надниркових, так i в статевих залозах. Їх роль дуже велика, вони беруть участь в регулюваннi i утриманнi солей натрiю, регулюваннi обмiну вуглеводiв i дiяльностi статевих залоз. Видiлення 17-кортикостероидов регулюється гормонами гiпофiза, у свою чергу тiсно зв'язаного в своїй функцiї з центральною нервовою системою.
Іншим джерелом внутрiшнiх стимулiв є рецептори. Так, наприклад, чутливi нервовi закiнчення, розташованi в стiнках сечового мiхура, сигналiзують про їх збiльшене натягнення i, отже, переповнюваннi органу, що викликає у тварини позиви до сечовипускання. Схожим чином, коли дихальнi центри довгастого мозку сигналiзують про надлишок вуглекислоти в кровi, дихання частiшає. Детальне вивчення будь-якої iнстинктивної поведiнки показує, що воно представляє вражаюче складний ланцюг великих i малих дiй. Весь механiзм в цiлому чудово узгоджений: видiлення гормонiв i зовнiшнi стимули, безперервно взаємодiючи, приводять на кожному етапi до потрiбного вчинку.
3. Розвиток концепцiї К. Лоренца в роботах Тiнбергена
Представлення Лоренца, що заклав основи, розвинув голландський учений Н. Тинберген. Велика частка його дослiджень була проведена в 50-i рр. ХХ столiття в Оксфордському унiверситетi.
Пiд керiвництвом Тiнбергена було утворено особливий напрям, що здобув популярнiсть як англiйська школа этологии. Тiнбергену належить розробка iєрархiчної моделi поведiнки, яка бiльшою мiрою враховувала фiзiологiчнi данi, чим початкова модель Лоренца.
На базi цiєї моделi вiн видiлив деякi форми конфлiктної поведiнки i висловив гiпотезу про їх механiзми. Тiнберген i його учнi протягом багатьох рокiв систематично дослiджували в природних умовах поведiнку лави видiв комах i птиць. Величезне значення для сучасної этологии придбали роботи школи Тiнбергена, проведенi на колонiальних морських птицях. Цi роботи з'явилися основою багатьох сучасних уявлень про спiвтовариства тваринах i чинниках, регулюючих їх структуру. Крiм того, вони сприяли вивченню проблеми багатообразних форм пристосування тварин до боротьби з хижаками, яка накладає вiдбиток практично на всi сторони поведiнки.
3. 1 Ієрархiчна теорiя iнстинкту Н. Тiнбергена
Основою для розробленої Тiнбергеном моделi поведiнки послужили наступнi факти. Вiдомо, що мiж рiзними стереотипними руховими реакцiями iснує лава закономiрних стосункiв.
У деяких ситуацiях групи iнстинктивних рухiв з'являються спiльно, вони характеризують певний внутрiшнiй стан тварини i проявляють спiльнi флюктуации порогу поведiнкової реакцiї. Пiдвищення порогу реакцiї А пiднiмає порiг реакцiї В (i навпаки), а це свiдчить про те, що обидвi вони залежать вiд спiльного функцiонального "центру".
Інтерпретуючи подiбнi явища, Тинберген висунув гiпотезу про iєрархiю центрiв, керiвникiв окремими поведiнковими реакцiями. Згiдно Тiнбергену, iнстинкт є завершеною, iєрархiчною органiзацiєю поведiнкових актiв, що реагує на певний подразник чiтко координованим комплексом дiй.
Згiдно представленням Тiнбергена, змiна збудливостi центрiв пiд впливом зовнiшнiх i внутрiшнiх дiй вiдбувається в певнiй послiдовностi. Спочатку пiдвищується збудливiсть "центру" пошукової фази поведiнки, i голодна тварина зачинає пошук їжi. Коли їжа буде знайдена, станеться "розрядка" центру, що стоїть на нижчому рiвнi iєрархiї i контролюючого здiйснення завершуючого акту (поїдання їжi).
Схему iєрархiї центрiв, керiвникiв поведiнкою самця колюшки в перiод розмноження, Тiнберген представляє таким чином: Вищий центр репродуктивної поведiнки самця активiзується збiльшеною довжиною дня, гормональними i iншими чинниками. Імпульси з цього центру знiмають блок з центру пошукової поведiнки. Розрядка цього центру виражається у пошуках умов для споруди гнiзда. Коли такi умови (вiдповiдна територiя, температура, необхiдний грунт, мiлководдя, рослиннiсть) знайденi, вiдбувається розрядка центрiв наступного рiвня iєрархiї i завдяки цьому стає можливою споруда гнiзда. Якщо на територiю даного самця проникає суперник, то збудливiсть центру агресивної поведiнки пiдвищується. Результат цього центру агресивної поведiнки - переслiдування i бiйки з самцем-суперником. Нарештi, при появi самки пiдвищується збудливiсть центру статевої поведiнки i зачинається догляд самки, що є комплексом фiксованих дiй.
Таким чином, iєрархiчна теорiя iнстинктiв Тiнбергена може пояснити вище перелiченi явища - i поведiнку в ситуацiї конфлiкту, i замiщаючи дiї, i переадресовану активнiсть.
плiднiсть такого пiдходу i дозволив проаналiзувати багато видiв демонстративної поведiнки. Результати цих дослiджень частково вiдповiдали основним положенням схеми Тiнбергена, частково вимагали її удосконалення. Вони як би продемонстрували межi її застосовностi i намiтили напрями її подальшого розвитку.
Висновок
У надрах зародження думки про iнстинктивну поведiнку, що належить Древнiм мислителям, iнстинкти розглядувалися як несвiдомi, внутрiшнi спонуки i отожествлялись з божественним початком.
У мiру накопичення знань про iнстинктивнi поведiнки думки мiнялися i роздiлялися, висувалися гiпотези. Ученi рiзних країн приходили до думки, що iнстинктивна поведiнка є основою життєдiяльностi тварин, тому видiляли зовнiшнi i внутрiшнi чинники iнстинктивної поведiнки.
варiабельнiсть iнстинктивних дiй. Існують рiзнi що iндивiдуально набувають i тому максимально варiабельнi форми поведiнки, в яких головну роль грають вже рiзнi форми навчання, що мають пiд собою iнстинктивну основу i поведiнки, що переплiтаються з природженими компонентами.
фотографування, а також великого числа фiзико-хiмiчних методiв стає на шлях абсолютно об'єктивної реєстрацiї поведiнки тварин. Оснащення технiчними засобами не лише пiдвищило точнiсть реєстрацiї, але i мало ту позитивну сторону, що вiдкинуло неминуче при довiльних описах суб'єктивне тлумачення дослiджуваних явищ.
Вивчення iнстинктивної поведiнки, як роздiлу зоопсихологiї є невiд'ємною i важливою часткою психологiчних наук. На сьогоднiшнiй день залишається ще дуже багато невивченої i незрозумiлої в процесах поведiнки — цих складних природних процесах.
Але все таки завдяки ученим зараз ми можемо краще представити бiологiчнi передумови i передiсторiю зародження людської свiдомостi.
2. Тинберген Н. Поведение животных. М., 1997.
3. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. 6 издание Москва УМК «Психология» 2003г.
4. Хайнд Р. Поведение животных:Синтез этологии и сравнительной психологии. М.,1975.
6. Хрестоматия по зоопсихологии и сравнительной психологии: Учебное пособие МГППУ, 2003. Сост. М. Н. Сотская
| 
