Види страхування життя i їх мiсце в особовому страхуваннi
Київський iнститут бiзнесу та технологiй
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
з
курсу
«Страховi послуги»
на тему: «Види страхування життя i їх
мiсце в особовому страхуваннi»
факультету “ Економiки та управлiння “
Лихолай Лiлiї Євгенiвни
Київ - 1999 р.
ПЛАН
Вступ.
І. Страхування життя та пенсiй:
а) страхування життя та його види;
г) класифiкацiя страхування життя.
ІІ. Змiшане страхування життя.
ІІІ. Страхування ренти i пенсiй.
Заключення.
ВСТУП
Наша країна вже понад сiм рокiв є самостiйною державою i поступово реформує економiку на ринковий лад. Розгорнувся процес роздержавлення власностi i формування адекватних нових структур. З огляду на це вiдбувається переорiєнтацiя i в системi захисту юридичних та фiзичних осiб вiд матерiальних втрат, до яких можуть призвести стихiйне лихо, нещасний випадок чи iншi ризиковi обставини. Має бути принципово змiнена система нагромадження коштiв для забезпечення належної матерiальної пiдтримки громадян у випадку втрати працездiтностi або мiсця роботи та при виходi на пенсiю за вiком.
Нинi в Українi функцiонує понад 240 страхових компанiй, низка посередницьких та iнших органiзацiй, причетних до страхової справи. Існує спецiальний орган - Комiтет у справах нагляду за страховою дiяльнiстю (Укрстрахнагляд), який здiйснює державний контроль за дотриманням чинного законодавства на страховому ринку. Вiтчизняний страховий ринок ще молодий. Проте вже й тепер, у роки затяжної економiчної кризи, вiдчутно зростають обсяги наданих страхових послуг. Це переконливо пiдтверджують суми надходжень страхових премiй. Страховi платежi в 1997 роцi були вищi порiвняно з попереднiм роком на 29 %, що майже в 5 раз перевищує середньорiчний загальносвiтовий темп приросту цього показника.
Людям природно притаманне прагнення захиститися вiд небезпеки втрати життя, здоров’я, житла, харчiв тощо. Потреба в захистi дуже близька до первинних (фiзiологiчних) запитiв. Зi зростанням запитiв людини ускладнюються й атрибути її безпеки.
Суспiльне виробництво в цiлому, i особливо кожне господарське формування, а також життєдiяльнiсть практично кожної людини об’єктивно мають ризиковий характер, що породжує систему вiдносин мiж людьми з метою попередження, подолання, зменшення руйнiвних наслiдкiв стихiйного лиха та нещасних випадкiв.
ГЛАВА І
пiдприємств вiд нещасних випадкiв). Цi послуги передбачають страховий захист страхувальникiв (застрахованих) у разi настання несприятливих подiй для їхнього життя й здоров’я.
До пiдгалузей особистого страхування належать страхування життся (пенсiй), страхування вiд нещасних випадкiв i медичне. Останнi двi пiдгалузi в економiчнiй лiтературi об’єднуються пiд назвою «страхування здоров’я».
Здiйснення особистого страхування має певнi особливостi. Зокрема, при його проведеннi дуже важко правильно оцiнити той ризик, який береться на страхування. Через це таке страхування пов’язане, по сутi, iз установленням умовної страхової суми, яка лише наближено вiдбиває збиток, що його може завдати страховой випадок.
Подiл страхування на окремi пiдгалузi зумовлюється сукупнiстю ризикiв, якi вони об’єднують, тривалiстю дiї договорiв страхування, а також накопиченням страхових сум. Враховуючи останнє, саме страхування життя характеризується ознакою, накопичення страхових сум пiд час дiї договору страхування. Це пов’язане з тим, що сукупнiсть ризикiв, якi беруть на себе страховi компанiї при проведеннi страхування життя, за будь-яких умов передбачає необхiднiсть здiйснення виплати страхувальнику (застрахованому або користонабувачу). На вiдмiну вiд страхування життя страхування вiд нещасних випадкiв i медичне страхування не передбачають поступового накопичення страхової суми пiд час дiї договора страхування, i тому вони називаються ризиковими видами особистого страхування.
Ризики, якi iснують при страхуваннi життя, пов’язанi з невизначенiстю тривалостi останнього для кожного окремого страхувальника. Так, коротке життя, наприклад годувальника сiм’ї, породжує значнi проблеми фiнансового забезпечення в похилому вiцi.
того, в договорi страхування додатково може бути обумовлена й вiдповiдальнiсть страховика i при дожиттi застрахованої особи до певної подiї, наприклад одруження, народження дитини, а також у разi втрати нею здоров’я вiд нещасного випадку.
Як показує свiтовий досвiд, страхування життя завжди розглядалося як вигiдне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсiю у разi дожиття до закiнчення договору, що є засобом накопичення коштiв. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскiльки дає йому змогу передбачити наслiдки своєї смертi для близьких i визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя сприяє полегшенню передачi майна, створенню грошових фондiв для рiзних цiлей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).
Договори страхування життя мають певнi особливостi. Так, при страхуваннi життя вiдповiдальнiсть страхової компанiї настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої причини. Договiр страхування вважається договором приєднання, оскiльки цей договiр, i особливо загальнi його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, якi пропонує йому страховик. Це договiр доброї волi, бо в його основу покладено довiру мiж страховиком i страхувальником. Наприклад, страхувальник, укладаючи договiр, зобов’язаний вiдповiдати на поставленi запитання, i вiдповiдати чесно. Інакше договiр страхування вважається недiйсним.
Договором страхування передбачається, що страхова компанiя зобов’язується сплатити страхувальниковi (застрахованому, користонабуначевi) фiксовану страхову суму чи пенсiю або погасити кредит, що його взяв страхувальник для придбання якогось товару в кредит. Фiксована сума виплачується користонабуначевi у випадку смертi застрахованої особи. Разом iз тим фiксована виплата страхової суми передбачена i при дожиттi страхувальника (застрахованого) до закiнчення дiї договору страхування. За умовами такого договору страхувальник (застрахований) може в обумовлений перiод або при досягненнi певного вiку одержати пенсiйнi виплати.
що витiкають з договору страхування. Цi особи - застрахований i отримувач.
При проведеннi страхування життя основними випадками є дожиття до закiнчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дiї. Саме тому страховiй компанiї потрiбно визначити ймовiрнiсть цих подiй. Врахування цього важливого моменту робить можливим досягнення еквiвалентностi у вiдносинах мiж страховиком та страхувальником i забезпечує страховиковi можливiсть побудувати мiцну фiнансову основу своєї дiяльностi. На шляху до вирiшення цього завдання важливе мiсце займає вимiрювання норм смертностi. З цiєю метою складають таблицю смертностi, яка базується на показниках статистичного облiку населення або матерiалах самої страхової компанiї i показує смертнiсть осiб, що помирають iз року в рiк у кожному вiцi iз даної кiлькостi народжень. Страховиковi, який здiйснює страхування життя, важливо знати фактори, якi впливають на смертнiсть населення. До таких факторiв можна вiднести вiк, професiю, мiсце проживання, стать. Страховиковi при розробцi умов страхування необхiдно врахувати, що найбiльше людей помирає в дитячому вiцi, у промiжку до 25 рокiв смертнiсть зменшується, а далi поступово зростає. Залежно вiд професiї громадянин може пiдлягати бiльшому або меншому ризику втрати здоров’я i життя. Так, наприклад, ризик калiцтва або навiть смертi акробата вищий, нiж у службовця. Страховиковi необхiдно врахувати i стать потенцiйних страхувальникiв. Як свiдчить статистика, чоловiча смертнiсть вища, нiж жiноча. Мiсце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалiсть життя. Рiзнi умови проживання складаються в сiльськiй i мiськiй мiсцевостях, у вiдносно чистих i забруднених зонах. Отже, розробляючи умови страхування i визначаючи розмiр плати за страхову послугу, страховик має взяти до уваги розглянутi щойно фактори.
Достовiрно побудована таблиця смертностi має дуже важливе значення для кожної страхової компанiї, оскiльки саме вiд неї залежить розмiр премiї, резерви премiї.
Порiвнюючи таблицi смертностi всього населення i таблицi смертностi, розробленi страховими компанiями, можна зробити висновок про те, що останнi точнiшi. Кожна конкретна страхова компанiя має можливiсть використати точнiшi данi щодо своїх страхувальникiв (застрахованих) та щодо видiв страхування, в яких вони беруть участь. Високим показникам смертностi мають вiдповiдати й вищi за розмiром премiї. На розмiр премiї впливає ще й такий показник, як норма дохiдностi, що її страхова компанiя нараховує на внески вiд страхувальникiв. Внески служать страховiй компанiї для формування певного розмiру фондiв, якi забезпечували б їй виконання своїх обов’язкiв перед страхувальниками. Використовуючи накопиченi фонди, страхова компанiя може одержати певний дохiд, розмiр якого залежить вiд розмiру внесеної до фонду суми часу її перебування в обiгу, а також норми дохiдностi вiдчутно впливає на розмiр тарифної ставки.
страхування нагромадилася необхiдна сума для здiйснення виплати. З огляду на те, що протягом людського життя, як уже зазначалося, ймовiрнiсть настання смертi змiнюється, то має змiнюватися й розмiр самої премiї протягом часу дiї договору страхування. Але такий пiдхiд, ускладнюючи технiчну роботу страхової компанiї, водночас майже унеможливлює сплату премiї зi збiльшенням вiку страхувальника (застрахованого). Саме тому премiї, якi страхувальники сплачують страховикам, мають характер постiйних за розмiром внескiв i є незмiнними протягом усього часу дiї договору страхування. Такий пiдхiд сприяє накопиченню певної суми, що являє собою резерв премiй i забезпечує страховиковi можливiсть подальшого виконання зобов’язань перед страхувальником. Розмiр резерву премiй iстотно залежить вiд якостi складеної таблицi смертностi, що є основою для розрахунку тарифiв, i вiд встановлення норми дохiдностi.
Якщо страховик має здiйснити виплату, вiн сплачує страхувальниковi (застрахованому) певним чином обчислену страхову (викупну) суму, яка становить лише частину накопиченого резерву. Але за умовами договору такий обов’язок на нього може i не покладатися, якщо договiр дiє недовго.
Страховик не має змоги повернути страхувальниковi весь резерв премiй. Страхування охоплює певне коло страхувальникiв, i коли його залишає навiть один з них, порушується система, на якiй базується страхування. Передчасне припинення договору тягне за собою те, що страхова компанiя недоодержує певну суму премiй, яку вона згодом планувала використати на здiйснення виплат. До того ж i витрати страховика, пов’язанi з обслуговуванням договорiв страхування, передбачалося подiлити на цiлий ряд рокiв, а переривання договору робить це неможливим.
Страхова компанiя пропонує страхувальниковi, якого спiткали труднощi зi сплатою внескiв, зменшити їх розмiр або розмiр страхової суми (i припинити сплату внескiв). Така (по сутi, не вигiдна для страховика) операцiя називається редуцiюванням.
Свiтова страхова практика подiляє страхування життя на страхування капiталiв та страхування рент. У свою чергу, страхування капiталiв передбачає можливiсть укласти договори страхування з умовою виплати певної суми при дожиттi страхувальника до зазначеного в договорi строку (подiї) або в разi його смертi. Страхування капiталiв передбачає створення нових капiталiв. Великим попитом користується змiшане страхування життя, згiдно з умовами якого передбачається виплата, якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (вiку) або помре протягом дiї договору страхування.
якi розробляються для рiзних видiв страхування, визначати особливостi формування резервiв страхової компанiї.
Практика радянського страхування передбачала такi види страхування життя: змiшане страхування життя, страхування дiтей, страхування до вступу в шлюб (весiльне), довiчне страхування i страхування додаткової пенсiї.
Дуже популярним як у колишньому СРСР загалом, так i в Українi зокрема було змiшане страхування життя, що, як i iншi види страхування, давало впевненiсть в одержаннi страхової суми як у разi закiнчення дiї договору, так i в разi настання iнших обумовлених у договорi подiй.
Вiк i стан здоров’я страхувальника взагалi не має значення при укладаннi договору страхування, але страховi компанiї їх можуть оговорити. Крiм того, договори страхування дiтей можуть бути укладенi й юридичними особами - пiдприємствами, установами, органiзацiями.
При укладаннi договору страхування враховується вiк застрахованої дитини. На страхування приймаються дiти вiком вiд дня народження до 15 рокiв (страхова компанiя може обумовити й iншi вiковi межi). Стан здоров’я дитини при укладаннi договору не має значення. Договiр страхування укладається на пiдставi заяви страхувальника встановленої форми. Укладаючи договiр страхування, страхувальник насамперед цiкавиться можливiстю накопичити до закiнчення договору страхування певну суму. Здебiльшого договори страхування дiтей укладаються на дожиття до закiнчення строку страхування. При укладаннi договору страхування за домовленiстю сторiн визначається розмiр страхової суми. При цьому страхова компанiя може обумовити й мiнiмальний її розмiр.
Розмiр страхового внеску залежить вiд розмiру страхової суми i тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить вiд вiку застрахованого, а також вiд строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, щорiчно, щоквартально або щомiсячно, готiвкою чи безготiвково.
дитини на момент укладання договору. Мiнiмальний строк дiї договору становить 3 роки.
Застрахована дитина або страхувальник має право на одержання страхової суми пiсля закiнчення строку дiї договору або протягом 3 рокiв пiсля його закiнчення. Розмiр суми, яку страхова компанiя виплачує за наслiдки нещасного випадку, визначається з урахуванням ступеня розладу здоров’я. При цьому враховується, що стiйкий розлад здоров’я спостерiгається лише протягом одного року вiд настання нещасного випадку. Наслiдки загальних захворювань не передбачають обов’язку страхової компанiї здiйснити виплату (за деякими винятками). Умови договору страхування передбачають виплату страхової суми у разi смертi застрахованого. Якщо сталася смерть страхувальника (фiзичної особи), який уклав договiр страхування, то права i обов’язки його може взяти на себе iнша особа. У цьому разi, якщо постає потреба розiрвати договiр страхування, то iнший страхувальник може одержати викупну суму лише за той перiод страхування, протягом якого вiн сплачував внески. Викупну суму щодо частини договору страхування, сплаченого першим страхувальником, одержує застрахований. Але все це не стосується випадку, якщо перший страхувальник сплатив внески за один раз. У цьому випадку замiна страхувальника може не проводитись.
або судом встановленi ознаки умисного злочину, або якщо застрахований зазнав травми або загинув у той час, коли керував будь-яким самохiдним засобом, що має двигун внутрiшнього згоряння чи електродвигун, катером чи моторним човном у станi алкогольного, наркотичного або токсичного сп’янiння або передав керування особi, котра перебувала у такому станi. Умови страхування можуть передбачати й iншi випадки, настання яких не тягне за собою виплату страхової суми (акти тероризму, наслiдки радiоактивного опромiнювання i т. iн.). Страхова сума виплачується страхувальниковi (застрахованому) готiвкою або безготiвково перерахуванням на його особистий рахунок в установi банку.
Страхування до вступу в шлюб (весiльне) передбачає, що договiр може бути укладений iз батьками (усиновителями) та iншими родичами дитини, опiкунами (пiклувальниками), тобто з фiзичними особами, а також з юридичними особами - пiдприємствами, установами, органiзацiями. При укладаннi договору з фiзичною особою страхова компанiя оговорює її вiк (наприклад, вiд 18 до 72 рокiв з умовою, що на момент закiнчення договору цiй особi буде не бiльше як 75 рокiв) i стан здоров’я. Так, договори страхування не можуть бути укладенi з непрацюючими iнвалiдами І групи. Договори страхування можуть укладатися вiдносно дiтей вiком вiд дня народження до 15 рокiв на випадок дожиття застрахованого до закiнчення строку страхування i вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року. Перiод вступу у шлюб обмежується дожиттям застрахованого до 21 року. Договiр страхування до вступу в шлюб може передбачати й вiдповiдальнiсть страховика при настаннi смертi застрахованого пiд час дiї договору або при втратi здоров’я у зв’язку iз нещасним випадком.
У страхуваннi до вступу в шлюб необхiдно розрiзняти строк страхування i вичiкувальний перiод. Строк страхування визначається як рiзниця мiж 18 роками i вiком дитини на момент укладання договору страхування. Перiод мiж закiнченням строку страхування i 21 роком вважається вичiкувальним перiодом. Протягом цього перiоду дiє тiльки страхування на дожиття до обумовленої подiї на вiдмiну вiд перiоду мiж вступом договору в силу i закiнченням строку страхування, коли має мiсце бiльш широкий обсяг вiдповiдальностi страховика.
Особливiстю цього виду страхування є те, що в разi смертi страхувальника дiя договору страхування не припиняється, вiн продовжує дiяти без подальшої сплати внескiв до кiнця строку страхування i дає право застрахованому одержати страхову суму на пiдставi дожиття.
При укладаннi договору страхування страхова сума встановлюється за бажання страхувальника, але страхова компанiя може встановити її мiнiмальний розмiр. Загалом робота страховика з укладання i обслуговування договору страхування до вступу в шлюб така сама, як i за iншими видами страхування життя. Договiр страхування може передбачати вiдповiдальнiсть страхової компанiї в разi настання смертi застрахованого, але страхова сума виплачується за винятком таких випадкiв: застрахований помер до закiнчення 6 мiсяцiв з дня набуття чинностi договору страхування вiд природженого або тяжкого хронiчного захворювання (захворювання кровi, онкологiчнi та деякi iншi); застрахований помер у вiцi вiд 14 рокiв у зв’язку зi скоєнням ним дiй, у яких слiдчими органами або судом встановленi ознаки умисного злочину; застрахований помер пiд час керування будь-яким самохiдним засобом, що має двигун внутрiшнього згоряння чи електродвигун, катером або моторним човном у станi алкогольного, наркотичного або токсичного сп’янiння або у зв’язку iз передачею керування ним особi, яка перебувала в такому станi; деякi iншi випадки за умовами договору страхування. У цьому разi страхувальниковi повертаються сплаченi внески.
Довiчне страхування. Договори довiчного страхування поширюються на фiзичних осiб, якi перебувають у певних вiкових межах, наприклад у вiцi вiд 20 до 70 рокiв, i не укладаються з iнвалiдами І групи.
Основою для укладання договору страхування є письмова заява, яка пiдписується страхувальником особисто. Страхувальником визначається особа (фiзична або юридична), яка при настаннi страхового випадку одержить страхову суму. Страхова сума встановлюється за домовленiстю мiж страховиком i страхувальником. Правила страхування можуть встановлювати мiнiмальний i максимальний розмiри страхової суми. Розмiр мiсячного внеску залежить вiд вiку страхувальника на день подання заяви про страхування, страхової суми i встановлюється окремо для чоловiкiв i жiнок за таблицею, яка прикладається до правил страхування. У разi припинення сплати внескiв договiр дiє довiчно, якщо страхувальник сплатив усi внески, або протягом певного часу, якщо внески сплаченi за два роки i бiльше (строк виплати залежить вiд вiку страхувальника на день подання заяви про страхування i кiлькостi рокiв i мiсяцiв, за якi були сплаченi внески).
Страхувальнику надається право i перiод дiї договору зменшити розмiр страхової суми (але не менш нiж до встановленого правилами страхування рiвня) i далi сплачувати внески у зменшеному розмiрi. У цьму разi частина сплачених внескiв може бути за бажанням страхувальника йому повернена або зарахована як внески за наступний перiод.
У разi настання смертi страхувальника виплачується страхова сума, обумовлена договором, призначений ним особi. Винятками вважаються тi випадки, коли страхувальник помер, перш нiж минуло 2 роки вiд початку свтупу договору в силу, вiд злоякiсного (онкологiчного) захворювання чи захворювання серцево-судинної системи, або внаслiдок самогубства (наслiдкiв замаху на самогубство); смерть страхувальника настала у зв’язку зi здiйсненням дiй, у яких слiдчими органами або судом встановленi ознаки умисного злочину.
Страхування додаткової пенсiї. Добровiльне страхування додаткової пенсiї є своєрiдним страхуванням на дожиття, яке попри безперечну доцiльнiсть з рiзних причин досi не набуло в Українi достатнього розвитку.
ГЛАВА ІІ
Одним iз найпопулярнiших видiв особистого страхування є змiшане страхування життя. Змiшане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорi i на одну особу страхування на випадок дожиття i на випадок смертi. Отже, змiшане страхування життя поєднує в собi два ризики, якi суперечать один одному: з одного боку - дожиття до певної дати або подiї, а з iншого - смерть. Проте фактично присутнiй лише один ризик: людина або доживе до кiнця дiї договору, або нi. Страхувальник, який укладає договiр змiшаного страхування життя, не тiльки забезпечує, й створює накопичення. Вiн має впевненiсть у тому, що в будь-якому разi не втратить своїх внескiв.
Як правило, у змiшаному страхуваннi життя страхувальник, який сплачує внески, i застрахований є однiєю й тiєю самою особою. Умовами договору страхування може передбачатися вiдповiдальнiсть страховика i при настаннi нещасного випадку iз застрахованою особою. Але йдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслiдки, якi призвели до постiйної втрати загальної працездатностi. За тимчасову втрату працездатностi (наприклад, пов’язану з легким пораненням, опiками) страхова компанiя страхової суми не виплачує.
Постiйна втрата працездатностi виявляється, як правило, пiсля трьох мiсяцiв вiд дня нещасного випадку, який її спричинив. Це може бути виражене, наприклад, у тривалому порушеннi функцiй пошкодженого органу. Отже, втрата працездатностi, яка мала мiсце протягом трьох мiсяцiв i в цих межах вiдновлена, не вважається постiйною.
При укладаннi логовору страхування важливе значення має стан здоров’я страхувальника, оскiльки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими iнвалiдами І групи. Можуть бути передбаченi й iншi обмеження (стосовно iнвалiдiв ІІ групи, хворих онкологiчними, хронiчними захворюваннями або на СНІД).
Страхова сума встановлюється при укладаннi договору страхування страхувальником, але страхова компанiя може обмежити його можливостi встановленням мiнiмальної страхової суми. Страхувальниковi може бути надано право пiд час дiї договору страхування за згодою страховика зменшити або збiльшити розмiр страхової суми. При цьому в договiр страхування вносяться змiни.
Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховiй компанiї, залежить вiд розмiру страхової суми i тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить вiд строку страхування i його варiанта (якщо страхова компанiя пропонує страхувальниковi можливiсть вибору), вiку страхувальника, i має бути сплачений за один раз, щорiчно, щоквартально або щомiсячно готiвкою або безготiвково.
Факт укладання договору страхування засвiдчується страховим полiсом (свiдоцтвом). У страховому полiсi вказуються строк дiї договору страхування, початок i закiнчення дiї договору, страхова сума, розмiр страхового внеску, а також особа (особи), яка в разi смертi застрахованого має право одержати страхову суму.
При дожиттi застрахованого до закiнчення дiї договору страхування страхова компанiя виплачує йому обумовлену в договорi страхову суму. Виплати, якi були пов’язанi iз наслiдками нещасних випадкiв пiд час дiї договору, не впливають на її розмiр.
Якщо протягом дiї договору застрахований помер, це також тягне за собою обов’язок страховика виплатити обумовлену в договорi суму. Але страхова компанiя не несе вiдповiдальностi з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 мiсяцiв дiї договору вiд злоякiсних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанiя не несе вiдповiдальностi i в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслiдком скоєння умисного злочину або пов’язана iз керуванням самохiдним засобом у станi будь-якого сп’янiння. У цьому випадку сплачується не страхова, а викупна сума, яка залежить вiд фактично сплаченого внесками перiоду страхування на день смертi застрахованого.
вiд ступеня втрати здоров’я. Вiдсоток утрати здоров’я визначається за спецiальною таблицею, яка розробляється страховою компанiєю. Для пiдтвердження факту нещасного випадку i визначення його наслiдкiв страхувальник має подати до страхової компанiї довiдку лiкувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100 % -вої втрати загальної працездатностi вiд нещасного випадку.
При дожиттi до закiнчення строку строку страхування або при втратi здоров’я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотарiальному порядку, iнша особа.
його смертi.
Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанiї заяву, страховий полiс та квитанцiю про сплату останнього внеску, якщо вiн був сплачений готiвкою. Крiм того, вiдповiдно до конкретного страхового випадку необхiдно подати й iншi документи.
страхової суми здiйснюється на основi заяви страхувальника (користонабувача, спадкоємця) i страхового акта у строки, визначенi згiдно з укладеним договором страхування, готiвкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку, перерахуванням у вклад на iм’я одержувача.
ГЛАВА ІІІ
Як уже зазначалося, страхування життя можебути подiлене на страхування капiталiв i страхування рент. Вiдмiннiсть мiж цими двома групами страхування життя полягає в тому, що при страхуваннi капiталiв метою є створення нових капiталiв, а при страхуваннi рент iдеться про використання вже iснуючих капiталiв зверненням їх у ручнi ренти.
При страхуваннi ернт (ануїтетiв) страхова компанiя пов’язує, як правило, виконання своїх обов’язкiв iз дожиттям страхувальника (застрахованого) до певного вiку або строку, визначеного в договорi страхування.
Страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанiї за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цiлей iнвестування. Пiсля визначеного в договорi страхування часу (вiку) страхувальник одержує певнi виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договiр страхування (чи спадкоємцi).
Договiр страхування ренти може бути укладений як фiзичною, так i юридичною особою. Фiзичнi особи можуть укласти договори страхування щодо себе або iншої особи. Основна вимога до фiзичних осiб - це їх дiєздатнiсть. Стан здоров’я не має значення, i медичне засвiдчення при укладаннi договору страхування не проводиться.
Договори страхування ренти вiдрiзняються вiд iнших договорiв страхування тим, що страхова сума представляє собою ту суму, яку виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками i перiодично пiсля настання певного часу (вiку). Крiм цього, страховик має виконувати свої обов’язки перед страхувальником (застрахованим) лише тодi, коли останнiй згiдно з договором страхування сплатить всю суму внескiв i не ранiш як, наприклад, у разi змiшаного страхування життя. При цьому обов’язок почати виплату певних сум може бути пов’язаний iз моментом закiнчення виплати всiх обумовлених внескiв. Але може бути встановлений i якийсь перiод мiж закiнченням виплати внескiв i початком виплати ренти.
фiнансовими органiзацiями.
У багатьох країнах пенсiйне забезпечення громадян здiйснюється приватними фондами (наприклад, пенсiйнi фонди пiдприємств). Зацiкавленiсть пiдприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсiйна програма може сприяти зменшенню плинностi найбiльш квалiфiкованих кадрiв. Крiм того, пiдприємство, яке робить внески на страхування пенсiї своїх працiвникiв, має пiльги щодо сплати податкiв.
Пенсiйне страхування передбачає, що страхова компанiя здiйснює застрахованiй особi виплати, якi пов’язуються з виходом на пенсiю (страхування додаткової пенсiї) або вiком, установленим договором страхування. Вiдповiдальнiсть страхової компанiї за договорами страхування додаткової пенсiї може бути розширена за домовленiстю сторiн. Так, додатково до умов договору страхування додаткової пенсiї страхова компанiя може взяти на себе вiдповiдальнiсть здiйснити виплати в разi настання нещасного випадку або смертi страхувальника (застрахованого). Стархова компанiя може надати страхувальниковi можливiсть укласти договiр страхування на користь iншої особи.
Індивiдуальнi договори страхування додаткової пенсiї укладаються з дiєздатними громадянами з урахуванням вiку, статi i незалежно вiд стану здоров’я. Час початку виплати додаткової пенсiї може бути як пов’язаний iз настанням пенсiйного вiку, так i визначений за домовленiстю сторiн. Страхова сума обумовлюється при укладаннi договору страхування. При її визначеннi враховується розмiр поточних виплат, що їх має здiйснити страхова компанiя. Крiм цих основних виплат, у договорi страхування можуть бути передбаченi й додатковi виплати, якi являють собою наслiдок участi страхувальника у прибутку страхової компанiї. Страхувальниковi надається право сплатити страховi платежi за один раз або перiодичними внесками. Розмiр страхових внескiв залежить вiд страхової суми, вiд вiку i статi страхувальника (застрахованої особи).
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Особисте страхування - це форма захисту вiд ризикiв, якi загрожують життю людини, його працездатностi, здоров’ю. Життя чи смерть не можуть бути об’єктивно оцiненi. Застрахований може лише спробувати запобiгти тим матерiальним труднощам, котрi можуть з’явитися у випадку смертi чи iнвалiдностi.
повинен бути визначеною особою, i повинна бути персоеiфiцирована особа, що наражається на дiю визначених ризикiв.
За умов ризикового характеру функцiонування будь-якого пiдприємства i не менш ризикового проживання кожної людини iснує нагальна потреба попередження i вiдшкодування збиткiв, завданих стихiйним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервнiсть процесу виробництва матерiальних благ, пiдтримувати належний рiвень життя людей. Вiдносини, що складаються в суспiльствi з цього приводу, мають об’єктивний характер i в своїй сукупностi формують змiст економiчної категорiї «страховий захист».
Сутнiсть страхового захисту полягає в нагромадженнi й витрачаннi грошових та iнших ресурсiв для здiйснення заходiв з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризикiв i вiдшкодування пов’язаних з ними втрат.
програми страховим методом. Сформованi цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсiв, спрямованих на фiнансування освiти, охорони здоров’я, пенсiйне забезпечення та деякi iншi соцiальнi заходи.
Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутнiх пенсiй, придбання житла, оплати витрат на навчання у вузi чи коледжi сприяє тому, щоб кожний громадянин реалiзував свої можливостi i задовольнив потреби. У такому разi зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за рацiональним використанням коштiв переноситься безпосередньо на споживача соцiальних послуг i виплат.
1.
2.
Янишен В. Система личного страхования в Украине. Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997 г. - № 10.
3.
С. С. Осадець. Страхування. Київ, КНЕУ, 1998 р.
4.
5.
Законодавство України по страхування. Київ, Юрiнком, 1997р.
6.
Заруба О. Д. Страхова справа. Київ, 1998 р.
7.
Саркисов С. Э. Личное страхование. Москва, Финансы и статистика, 1996 г.
8.
Закон України «Про страхування». Урядовий кур’єр. - 1996 р. - 18 квiтня.
9.
| 
