ВСТУП
Грошова система України функцiонує вiдповiдно до закону про Нацiональний банк України. Офiцiйною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Спiввiдношення мiж гривнею i золотом Законом не встановлено. Офiцiйний курс гривнi до iноземних грошових одиниць визначається НБУ i публiкується в пресi. Фiксований масштаб цiн вiдсутнiй. Видами грошей, що мають законну платiжну силу, є банкноти i металевi монети, що забезпечуються всiма активами Нацiонального банку. Крiм готiвки функцiонують i безготiвковi грошi (у видi засобiв на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емiсiї готiвки, органiзацiї i їхнього обертання i вилучення володiє НБУ. На Нацiональний банк України покладенi такi обов'язки:
- прогнозування й органiзацiя виробництва, перевезення i збереження банкнот i монет, а також створення їхнiх резервних фондiв;
- установлення правил збереження, перевезення й iнкасацiї готiвки для кредитних органiзацiй;
- визначення ознак платоспроможностi грошових знакiв i порядку замiни i знищення ушкоджених;
- розробка порядку ведення касових операцiй для кредитних органiзацiй;
- визначення правил, форми, термiнiв i стандартiв здiйснення безготiвкових розрахункiв;
- лiцензування розрахункових систем кредитних установ.
З метою регулювання економiки НБУ залучає такi iнструменти: ставки облiкового вiдсотка; норми обов'язкових резервiв кредитних установ; операцiї на вiдкритому ринку; здiйснює регламентацiю економiчних нормативiв для кредитних заснувань.
à також iнших юридичних осiб, на територiї України
при територiальних головних управлiннях НБУ. Цi центри формують оборотну касу по прийомi i видачi готiвки, à також резервнi фонди грошових банкiвських квиткiв i монет.
являють собою запаси не випущених в обiг банкнот i монет у сховищах НБУ i мають важливе значення для органiзацiї i централiзованого регулювання касових ресурсiв. Залишок готiвки в оборотнiй касi лiмiтується i при перевищеннi лiмiту надлишки грошей передаються з оборотної каси в резервнi фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовлена необхiднiстю: задоволення потреб економiки в готiвцi; вiдновлення грошової маси в обiгу в зв'язку з приходом у негоднiсть окремих банкнот; пiдтримки обов'язкового покупюрного складу грошової маси в цiлому по країнi i регiонам; скорочення витрат на перевезення i збереження грошових знакiв. Готiвка випускаються в обiг на основi емiсiйного дозволу
- документа, що дає право НБУ пiдкрiплювати оборотну касу за рахунок резервних фондiв грошових банкнот i монет
СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ
Суспiльний подiл працi (видiлення землеробства i скотарства, а потiм i ремесел) зажадало постiйного обмiну продуктами працi.
- це продукт працi, зроблений для продажу. Товари мають споживчу вартiсть i цiну. У цьому їх протирiччя: закон єдностi i боротьби протилежностей.
Обмiн, тобто рух товарiв вiд одного товаровиробника до iншого, припускає порiвняння рiзноманiтних по виду, якостi, призначенню товарiв. Основою порiвняння товарiв є їхня
(не цiна!) - тобто суспiльно-необхiдна праця, витрачена на виробництво товару.
З метою забезпечення порiвняннiстi рiзноманiтних витрат працi з'являється поняття мiнової вартостi. Мiнова вартiсть
- це спроможнiсть товару обмiнюватися на iншi товари у визначених пропорцiях.
Існують двi концепцiї походження грошей: рацiоналiстична й еволюцiйна. Перше нагадування про
походження грошей дається в роботi Аристотеля, що називається “Нахомахова етика”. Ця теорiя пояснює появу грошей як результат угоди (або змови) людей, що переконалися в тому, що для просування вартостi в мiновому оборотi необхiднi спецiальнi iнструменти. Ця теорiя безроздiльно панувала аж до XVIII сторiччя. Вiдповiдно до другої,
, грошi з'явилися в результатi еволюцiйного процесу. У “Капiталi” К. Маркс, на основi аналiзу товарного обiгу, це переконливо доказує. Еволюцiя обмiну товарiв припускає розвиток форм вартостi:
1) Проста
, форма вартостi. Наприклад, зустрiлися хлiбороб i скотар: 1 вiвця = 1 мiшку зерна. Особливостi:- споживча вартiсть зерна для скотаря служить формою прояву вартостi вiвцi; -iндивiдуальна праця хлiбороба виражає свою протилежнiсть - суспiльна праця; конкретна праця, укладена у зернi, служить формою прояву абстрактної працi.
2)
форма вартостi:1 мiшок зерна = 1 вiвцi, 1 аршину полотна, 1 сокирi
3) Загальна
4) Грошова форма
вартостi. Для перетворення товару в грошi необхiдно:
а) загальне визнання за цим товаром ролi загального еквiвалента;
б) тривале виконання цим товаром ролi загального еквiвалента;
в) наявнiсть особливих фiзичних властивостей, придатних для постiйної обмiнностi.
Найбiльше придатними для виконання ролi грошей виявилися золото i срiбло.
Грошi
. Вони також володiють двома властивостями товару:
-
вартiстю
(у видi прикраси - задовольняють естетичену потребу, у видi молотка - потреба в забиваннi цвяхiв);
- цiною
, оскiльки на добування золота також витрачається визначена кiлькiсть суспiльно-необхiдної працi.
Грошi - це особливий товар:
- крiм споживчої вартостi (див. вище) вони мають загальну споживчу вартiсть
, оскiльки за допомогою грошей людина може задовольнити будь-яку потребу;
- вартiсть грошей має зовнiшню форму прояву до їхнього обмiну на ринку, тодi як вартiсть звичайного товару прихована i виявляється тiльки в момент покупки-продажу, тобто якщо товар купується, то працю, витрачену на його виробництво, признається товариством, стає суспiльно необхiдним; отже, товар має вартiсть.
Грошi розв'язали протирiччя товарного виробництва: мiж споживчою вартiстю i цiною, тобто той самий товар для однiєї людини не може володiти одночасно i споживчою вартiстю i цiною. З появою грошей товарний свiт розколовся на двi частини:
-це грошi як товар i всi iншi товари. Споживча вартiсть сконцентрована на сторонi всiх товарiв, а вартiсть - на сторонi грошей. Грошi стають виразником споживчих вартостей усiх товарiв через свою цiну.
У висновку:
грошi - це товар, особливiсть якого полягає в тому, що:
-це стихiйно (iсторично) своїх фiзичних властивостей, що видiлилася за рахунок, товар;
-це особливий привiлейований товар, що грає роль загального еквiвалента;
Три основних властивостi грошей
, що розкривають їхню сутнiсть.
1) Грошi забезпечують загальну безпосередню обмiнюванiсть. На них купується будь-який товар;
Грошовий обiг здiйснюється в готiвковiй i безготiвковiй формах.
Готiвково-
- прямування готiвки в сферi обiгу i виконання ними 2-х функцiй: засобу платежу i засобу обiгу. Готiвка використовуються: для оплати товарiв, робiт, послуг; для розрахункiв, не пов'язаних iз рухом товарiв i послуг( розрахункiв по виплатi заробiтної плати, премiй, посiбникiв, стипендiй, пенсiй, по виплатi страхових вiдшкодувань по договорах страхування, при оплатi цiнних паперiв i виплатi прибутку по ним, по платежах населення, на господарськi потреби, на оплату вiдряджень, на представительськi витрати, на закупiвлю сiльгосппродукцiї i т. д). Готiвково-грошовий рух здiйснюється за допомогою рiзноманiтних видiв грошей: банкнот, металевих монет, iнших кредитних iнструментiв (векселiв, чекiв, кредитних карток). У Українi починаються спроби обмежити готiвково-грошовий обiг, тому що воно дозволяє йти вiд контролю держави за дiяльнiстю юридичних i фiзичних осiб.
Безготiвковий обiг
- рух вартостi без участi готiвки. Частка безготiвкових розрахункiв у Українi ранiш складала бiля 80 %, сьогоднi трохи збiльшилась. Високий рiвень безготiвкових розрахункiв у будь-якiй країнi говорить про правильну, грамотну органiзацiїю всього грошового обiгу.
Мiж готiвковим i безготiвковим обiгом iснує тiсний взаємозв'язок: грошi постiйно переходять з однiєї сфери обiгу в iншу, вони утворюють загальний грошовий обiг, у якому дiють єдинi грошi.
У залежностi вiд економiчного змiсту розрiзняють двi групи безготiвкового обiгу: по товарних операцiях
, тобто безготiвковi розрахунки за товари i послуги; що вони прискорюють обертальнiсть засобiв, скорочують абсолютний розмiр готiвки в оборотi, скорочуються витрати на друкування i доставку готiвки.
У 1993 р. НБУ почав роботу з впровадження автоматичної системи мiжбанкiвських розрахункiв на базi розрахунково-касових центрiв РКЦ i комерцiйних банкiв, що дозволяє вiдмовитися вiд пересилки паперових документiв i прискорює розрахунки (рахунок йде на часи i хвилини, i в iдеалi робота може вiдбуватися в режимi реального часу).
Безготiвковий оборот в Українi характеризується обов'язковим вiдкриттям розрахункового або поточного рахунка в установi банку; платежi вiдбуваються за згодою покупця або з доручення платника; пiдставою для перерахування засобiв є фiнансовi платiжнi документи (платiжнi доручення, рахунковi чек, договори); при порушеннi умов договору iснує можливiсть повної або часткової вiдмови вiд оплати у вiдповiдностi i “Правилами здiйснення безготiвкових розрахункiв”; готiвка в касi пiдприємства знаходяться в межах установлених лiмiтiв; самостiйнiсть у витратi засобiв на рахунках вiдповiдно до “Порядку ведення касових операцiй в Українi” вiд 1993 р.
У Українi вiдповiдно до правил НБУ визначено, що розрахунки пiдприємств за своїми обов'язками, а також мiж юридичними i фiзичними особами за товарно-матерiальнi цiнностi провадяться в безготiвковому порядку через установи банку. Визначено такi форми безготiвкових розрахункiв в Українi визначено такi форми безготiвкових розрахункiв:
- розрахунки платiжними дорученнями;
- iнкасовi розрахункi;
- розрахунки з застосуваннями акредитивiв;
- розрахунки з використанням чекiв;
- клiрiнговi розрахунки;
- розрахунки за допомогою пластикових карток.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.
М. К. Букина “Деньги, банки, валюта”. ( популярный очерк ).
2.
Эдвин Дж. Долан. “Микроэкономика” С. - П. 1994г.
3.
4.
Эдвин Дж. Долан “Деньги, банки и денежно-кредитная политика” С. -П. 1994г.
5.
6.
Галицькi контpакти, 1997. - № 3.
7.
| 
