Гроши

Гроши Тема лекцiї №1: Грошi: сутнiсть, iсторiя та функцiї. 1. Грошi: сутнiсть та коротка iсторiя їх розвитку. 2. Функцiї грошей та рiзнi пiдходи до них. 3. Функцiональнi форми грошей. Грошовi агрегати M1, M2, M3, L. 4. Грошовий обiг. Закон грошового обiгу. Рекомендована лiтература: 1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. – Москва: Юристъ, 1997 2. Гальчинський А. Теорiя грошей. – Київ: Основи, 1996 3. Дорнбуш Р., Фiшер С. Макроекономiка. –Київ: Основи, 1996 4. Жукова Е. Ф. Общая теория денег и кредита. – Москва: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995 5. Основи економiчної теорiї. – пiд редакцiєю Климко Г. Н. - Київ: Вища школа, 1997 6. Кравець В. Гривня – жiночого роду \\ Вiсник НБУ. – 1997. - №9 7. Основи ринкової економiки. – пiд редакцiєю - Київ: Либiдь, 1995 8. Макконелл К. Л., Брюс С. Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. – Москва: «Республика», 1992 10. Савлук М. І. Грошi та кредит. – Київ: Либiдь, 1992 12. Ющенко В. Результати реформи мовою цифр \\ Вiсник НБУ. – 1997. - №9 1. Грошi: сутнiсть та коротка iсторiя їх розвитку. Грошi – це багатофункцiональна економiчна форма, за допомогою якої здiйснюється облiк вартостi, обмiн, платежi, накопичення вартостi. Грошi є одним з найбiльш важливих роздiлiв економiчної науки. Вони є набагато бiльшим, нiж простий iнструмент, що сприяє розвитку економiки. Добре дiюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так i повнiй зайнятостi. Та навпаки, погано функцiонуюча грошова система може стати головною причиною рiзких коливань рiвня виробництва, зайнятостi та цiн в економiцi. Грошi – це категорiя товарного виробництва i товарного обiгу. Вони мають товарне походження i виражають певнi виробничi вiдносини мiж товаровиробниками з приводу обмiну продуктами працi через ринок. У грошах як загальному еквiвалентi втiлений безпосередньо суспiльний характер працi. Вони дають змогу вимiрювати суспiльнi витрати i отриманi результати. Грошi – це специфiчний товар, що має властивiсть обмiнюватися на будь-який iнший товар, тобто є загальним еквiвалентом. “що таке грошi?” автори пiдручника дають вiдповiдь: “Грошi є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функцiї грошей, є грiшми”. Незважаючи на багатовiковi дослiдження i велику кiлькiсть теоретичних концепцiй грошей, людство сьогоднi не має однозначної й остаточної вiдповiдi на питання, що таке грошi. Уявлення, якi не викликали сумнiвiв в одних суспiльних умовах, зi змiною останнiх вступали в суперечнiсть з реальною дiйснiстю i вiдкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що суть грошей змiнюється адекватно змiнам характеру суспiльних вiдносин, в яких вони функцiонують. Тому для визначення сутi грошей необхiдно з’ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та iснування грошей в економiчному життi суспiльства. На раннiх етапах розвитку людського суспiльства вiдбувався безпосереднiй обмiн товару на товар. Спочатку це був випадковий i епiзодичний обмiн, коли у первiсних людей внаслiдок щасливого збiгу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з’являлись деякi надлишки продуктiв, якими можна було обмiнятись. Розвиток суспiльного подiлу працi, зокрема видiлення скотарства i землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних вiдносин. Вiдбувся перехiд вiд випадкового, епiзодичного обмiну до регулярного. Поступово iз загальної маси товарiв стихiйно видiлялись такi, якi почали вiдiгравати роль головних предметiв обмiну. Такими товарами в одних мiсцевостях була худоба, в iнших – зерно, в третiх – хутро тощо. У одного й того ж народу в рiзнi часи, на рiзних мiсцевих ринках i у рiзних народiв в один i той же час iснували рiзнi найбiльш ходовi товари, якi виконували роль загального еквiваленту. Врештi-решт, у процесi iсторичної еволюцiї товарного виробництва i товарного обмiну вiдбувається перехiд вiд загального товарообмiну до грошової форми обмiну. Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що першi монети з’явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу в 8-7 ст. до н. е. Це були здебiльшого мiднi монети. Близько 4 тис. рокiв тому в Асирiї почали карбувати монети iз золота. Протягом тривалого часу в обiгу використовували повноцiннi монети, реальний змiст яких вiдповiдав їх номiнальнiй вартостi. Скарбницi окремих країн не мали права отримувати прибуток вiд випуску монет. Та й назви багатьох грошових одиниць окремих країн встановлювалися вiдповiдно до ваги їх металевого змiсту. Так, примiром, фунт стурлiнгiв став грошовою одиницею Англiї як фунт срiбла. Вiд 2-ї половини 19 ст. становище змiнилося. Номiнальна вартiсть монет почала вiддiлятися вiд їхньої реальної вартостi. В обiгу з’явилися розмiннi монети, номiнальна вартiсть яких значно перевищувала їхню вагову вартiсть. Емiсiя таких монет стала прибутковою. Прибуток, отриманий вiд рiзницi мiж номiнальною вартiстю випущених в обiг грошей та витратами на їх емiсiю, дiстiв назву сеньйорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками, що здiйснювали грошову емiсiю. Для багатьох країн iз функцiонуванням товарних грошей було характерним використання системи бiметалевого обiгу – паралельної емiсiї золотих i срiбних монет. У цьому випадку державою встановлювалися фiксованi пропорцiї мiж їх номiнальним визначенням. Паралельний обiг золотих i срiбних монет породжував труднощi. При бiметалевiй системi грошi, вартiсть яких на ринку цiнних металiв нижча за їхню номiнальну вартiсть, витiсняють тi грошовi одиницi, що коштують дорожче своєї офiцiйної цiни. Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Як знаки вартостi повноцiнних товарних грошей, паперовi грошi почали використовуватися понад тисячу рокiв тому. Вважається, що вперше паперовi грошi з’явились у Китаї ще у 18 ст. н. е. У Європi це сталося значно пiзнiше. У Францiї емiсiя розпочалася 1783 р. Наприкiнцi 18 ст. банкнотний обiг мав мiсце в Англiї. Повний вiдхiд од конверотованостi паперових грошей в золото вiдбувся значно пiзнiше. Бiльшiсть країн Заходу припинила такий обмiн пiд час великої депресiї i в першi пiслякризовi роки. Проте такий обмiн залишився у сферi мiжнародних валютних вiдносин. Однак вiд середини 1970 –х рр. Практика конвертованостi паперових грошей у золото зовсiм припинилася i на рiвнi мiжнародних валютних вiдносин. Вiдбулось цiлковiте витiснення дорогоцiнного металу зi сфери грошових вiдносин. Золото повнiстю втратило грошовi функцiї. Сталася його демонетизацiя, i воно перетворилось на звичайний товар. Проголосивши своїм Третiм унiверсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республiки, Центральна Рада запровадила в Українi нову нацiональну валюту. Первiсно такою валютою було визначено український карбованець. Ухвалою Центральної Ради вiд 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республiки — купюру вартiстю у 100 карбованцiв. Напис «100 карбованцiв» подавався на купюрi мовами чотирьох найчисленнiших нацiй, що живуть на територiї України, — українською, росiйською, польською та єврейською (iвритом). З випуском стокарбованцевої купюри пов'язаний вибiр тризуба як державного герба України. федеративної Росiї, проголошувалася за Четвертим унiверсалом 22 сiчня 1918 року «самостiйною, нi вiд кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиницi — гривнi. Протягом 1918 року в Берлiнi було видрукувано грошовi знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останнiх було виконано вже пiсля проголошення гетьманату на чолi з Павлом Скоропадським). Пiсля переходу влади в Українi у груднi 1918 року до рук Директорiї на чолi з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею вiдновленої УНР знову було проголошено гривню. «Бiльшовицькi тисячки» запровадженi Раднаркомом на землях Радянської України. Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслiдком якої стало введення в обiг радянського червiнця. 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорiвнював 1/10 червiнця. Ця подiя стала моментом остаточного утвердження радянської валюти. i перiоду визвольних змагань 1917—1920 рокiв, гривня. Щодо назви розмiнної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врештi було вiддано перевагу звичнiй уже «копiйцi». 1992 року першi зразки української нацiональної валюти було виготовлено в Канадi за ескiзами В.І. Лопати. Однак в обiг в Українi з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехiдний перiод, — український карбованець, або купоно-карбованець. · Грошi – не просто товар, а носiй певних суспiльних вiдносин, формування яких зумовило видiлення iз широкого ряду товарiв одного – грошового · Як результат тривалого iсторичного розвитку товару i форм вартостi грошi самi не можуть бути застиглим, раз i назавжди даним явищем, а повиннi постiйно розвиватися як по сутi, так i за формами iснування 2. Функцiї грошей та рiзнi пiдходи до них. Функцiя грошей – це певна дiя чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартостi в процесi суспiльного вiдтворення. Питання про функцiї грошей є одним з найбiльш дискусiйних у теорiї грошей. Розбiжностi стосуються не тiльки трактування окремих функцiй, а й їх кiлькостi. Дискусiї ведуться як мiж представниками рiзних теоретичних шкiл, так i всерединi кожної з них. У працях Д. Рiкардо вiддавалася перевага функцiй грошей як засобу обiгу. “Грошi, - писав вiн, - є товаром, … що служить загальним засобом обмiну”. У книзi англiйського економiста Т. Крампа “Феномен грошей” грошовi функцiї подано як засiб платежу, мiра вартостi, одиниця вимiру, засiб обiгу та засiб нагромадження багатства. У пiдручнику “Економiкс” пiдкреслюється, що грошi виконують функцiї засобу обiгу, мiри вартостi й засобу її збереження. Економiсти Долан та Кемпбелл визначають грошi як засiб нагромадження. У книзi англiйського економiста Л. Харрiса “Грошова теорiя” говориться про функцiї засобу обiгу, засобу збереження вартостi та одиницiю рахунку i зовсiм не згадуються функцiї засобу платежу i свiтових грошей. · Мiри вартостi · Засобу обiгу · Засобу нагромадження · Засобу платежу · Свiтових грошей Мiра вартостi - це функцiя, в якiй грошi забезпечують вираження i вимiрювання вартостi товарiв, надаючи їй форму цiни. Це вiдбувається тому, що у товарах i грошах втiлена абстрактна праця, причому певна її кiлькiсть. Тому за допомогою грошей вiдбувається порiвняння вартостi рiзних товарiв. Вартiсть товарiв, виражена у грошах, є його цiною. Щоб визначити вартiсть товарiв у грошах, треба певну кiлькiсть грошового матерiалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цiн. У рiзних країнах за грошову одиницю були прийнятi рiзнi ваговi кiлькостi грошового металу. Масштаб цiн встановлює держава в законодавчому порядку, тодi як функцiю мiри вартостi грошi виконують об’єктивно. Масштаб цiн не залежить вiд змiни вартостi грошового металу, бо вiн є фiксованою ваговою кiлькiстю металу. Грошi як мiра вартостi широко використовуються як рахунковi, як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кiлькiсного виразу всiм економiчним процесам i явищам на мiкро- i макрорiвнях, на всiх стадiях процесу суспiльного вiдтворення, без чого неможлива їх органiзацiя й управлiння. купити – визначається в кiнцевому пiдсумку мiнова вартiсть товару чи сума грошей, якою товар оцiнюється на ринку та яка задовольняє обох суб’єктiв операцiї. До цього й зводиться економiчний змiст вираження вартостi за допомогою грошей в сучасних умовах. Функцiю мiри вартостi грошi виконують iдеально. Виробник заздалегiдь, до появи з товаром на ринку, визначає цiну, за якою вигiдно продати його. Але й при зустрiчi з покупцем на ринку, де остаточно вирiшується цiна товарiв, наявнiсть грошей у будь-якiй формi не обов’язкова. Продаж взагалi може вiдбуватися в борг, пiд майбутнi грошi, але цiна визначається в момент операцiї купiвлi-продажу. Тим бiльше не потрiбна наявнiсть реальних грошей при встановленнi товарних цiн державними органами. Проте вони повиннi мати чiтке уявлення про мiнову вартiсть грошей, яка фактично склалася i дiє на ринку, щоб установити цiну, адекватну вартостi товару. функцiя грошей як засобу обiгу. У цiй функцiї грошi служать засобом реалiзацiї товарiв, виступають посередником у їх обмiнi. Цю функцiю можуть виконувати лише реальнi грошi, тобто наявнi золотi монети, зливки i т. д., або їх паперовi замiнники. Паперовi грошi не мають власної вартостi (за винятком вартостi паперу i обробки), а тому, як i неповноцiннi монети, вони є символами вартостi. Держава, випускаючи паперовi грошi, надає їм примусовий курс у законодавчому порядку i використовує їх як замiнник повноцiнних грошей. Обмiн товарiв за допомогою грошей в цiй функцiї здiйснюється за схемою Т – Г – Т. Грошi як засiб обiгу забезпечують перебiг товарiв вiд виробника до споживача, пiсля чого товари виходять iз сфери обiгу. Проте самi грошi залишаються в обiгу, переходячи вiд одного суб’єкта до iншого. З розвитком ринкових вiдносин i сфери використання грошей як засобу обiгу розвивались i розширювалися вимоги до них. використання функцiї засобу обiгу завдяки проникненню сюди кредитних вiдносин. Функцiю засобу нагромадження Процес виробництва зумовлює необхiднiсть нагромадження грошей i тимчасового вилучення засобiв i предметiв працi має накопичувати достатню суму грошей, а тому тiєю чи iншою мiрою вiн виступає збирачем скарбiв. При цьому можуть нагромаджуватись не тiльки золото чи срiбло, а й металевi та паперовi знаки грошей. Грошi є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворити на будь-який товар. Тому якiсно вони не мають меж, проте кожна реальна грошова сума кiлькiсно обмежена i на неї можна придбати лише певну кiлькiсть благ. Тому iснує суперечнiсть мiж кiлькiсною межею i якiсною безмежнiстю грошей як загального виразника речового багатства. ринок для золота i срiбла незалежно вiд виконуваної ними функцiї, а з другого –створюється приховане джерело пропозицiї грошей, яке є особливо дiйовим у перiоди суспiльних потрясiнь. У сучасних умовах сфера функцiонування грошей як засобу нагромадження вартостi роздiлилася на двi частини. У тiй iз них, де нагромадження вартостi зумовлюється потребаами розширенного вiдтворення, оборотом капiталу, має конкретно-цiльове призначення i є вiдносно короткочасним, цю функцiю грошi фиконують у формi знакiв вартостi. У тiй же частинi, де нагромаджується абсолютне багатство, необхiдне за межiми усталеного процесу суспiльного вiдтворення, воно носить форму скарбу й обслуговується дiйсними грошима – золотом. Грошi, що виконують функцiю засобу нагромадження вартостi, слiд вiдрiзняти вiд поточних резервiв грошей як купiвельних i платiжних засобiв, якi постiйно створюються у суб’єктiв грошового обiгу внаслiдок короткочасних розбiжностей мiж поточними грошовими надходженнями i витратами. Такi грошовi кошти не припиняють, а лише уповiльнюють свiй рух, продовжуючи функцiонувати як засiб обiгу чи засiб платежу. Грошi ж, що обслуговують нагромадження вартостi, на певний час виходять з обiгу, зупиняють свiй рух, i їх маса визначається iншими, бiльш широкими потребами, нiж потреби грошового обiгу. Проте цi вiдмiнностi мiж грошима в цих трьох функцiях мають швидше теоретичний, нiж прктичний характер. На практицi всi складовi грошової маси виступають як єдине цiле i легко перемiщуються iз нагромаджень в обiг i навпаки. функцiю засобу платежу. Це функцiя, в якiй грошi обслуговують погашення рiзноманiтних боргових зобов’язань мiж суб’єктами економiчних вiдносин, що виникають у процесi розширенного вiдтворення. Ця функцiя тiсно пов’язана з функцiєю грошей як засобу обiгу. В товарооборотi, опосередкованому грошима ( продаж заради купiвлi), грошi виступали як швидкоплинний посередник i виконували функцiю засобу обiгу. Коли грошi здiйснюють самостiйний рух, переходячи вiд одного власника до iншого, то вони виконують функцiю засобу платежу. Цю функцiю вони здiйснюють як у сферi товарного обiгу (продаж товарiв у кредит), так i поза ним (наприклад, сплата заробiтної плати, податкiв, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг тощо). З функцiї грошей як засобу платежу виникають кредитнi грошi. Коли власник товару продає його в кредит, вiн не обмежується усним зобов’язанням покупця сплатити його, а вимагає боргову розписку, в якiй, як правило, зазначаються товар, його цiна i строк погашення боргу. Така боргова розписка є попередником векселя, так само як останнiй є безпосереднiм попередником кредитних грошей. Вексель – це боргове зобов’язання, складене за певними правилами. Вперше векселi з’явились в Італiї в середнi вiки. Спочатку їх використовували для пересилання грошей, потiм вони почали проникати в сферу товарного обiгу, виконуючи функцiю засобу платежу i загального грошового забов’зання. Існує суворо визначена форма оформлення векселя: на спецiальному паперi, який використовують для друкування грошей, де зазначають, коли i ким, в якому мiсцi i в який час видано вексель, строк i суму платежу по ньому. Вексель пiдписує той, хто його видав. У векселi не вказується, за що видане грошове зобов’язання. Облiком векселiв займаються банки. Фактично банк скуповує вексулi, розплачуючись за них власними векселями, якi нащиваються банкнотами. Кредитнi грошi, векселi, банкноти – важливi елементи функцiонування ринку. В процесi становлення ринкових вiдносин, виникнення i змiцнення ролi фондових, валютних, товарних бiрж, комерцiйних банкiв у нашiй країнi вони починають активно використовуватись у господарському механiзмi. Мiж кредитними i паперовими грошима iснують суттєвi вiдмiнностi. Так, паперовi грошi виникають з функцiї обiгу, в той час як кредитнi – з функцiї платежу. Паперовi грошi випускає держава, яка вимагає вiд усiх суб’єктiв ринкових вiдносин приймати їх у всiх платежах. Такi грошi випускаються в обiг в мiру потреби. Кредитнi грошi випускаються банком, вони не обов’язковi для приймання, але забезпеченнi золотом, iноземною валютою та iншими активами банку. Вони випускаються вiдповiдно до суми товарних векселiв i, таким чином, не перевищують потреби в них. Проте в сучасних умовах вiдмiнностi мiж паперовими i кредитними грошима стираються. Свiтовi гроши – це функцiя, в якiй грошi обслуговують рух вартостi в мiжнародному економiчному оборотi i забезпечують реалiзацiю взаємовiдносин мiж країнами. Видiлення функцiї свiтових грошей зумовлене особливостями руху вартостi на свiтовому ринку, якi визначаються подiлом цього ринку державними кордонами. Завдяки такому подiлу тут з’являється специфiчний суб’єкт економiчних вiдносин – держава, яка представляє i захищає iнтереси країни в цiлому. Тому на свiтовому ринку виникають економiчнi суперечностi бiльш високого рiвня, нiж на внутрiшньому, якi впливають i на вiдносини безпосереднiх покупцiв та продавцiв. свiтових грошей. Паперовi знаки вiдiграють все бiльшу роль у мiжнародних розрахунках. Проте золото залишається твердими i бажаними для всiх країн свiтовими грошима, надiйним гарантом у мiжнародних розрахунках. Свiтовi грошi функцiонують як: · Загальний купiвельний засiб · Абсолютна суспiльна матерiалiзацiя багатства взагалi Як загальний купiвельний засiб свiтовi грошi функцiонують при оплатi мiжнародної товарної угоди наявними грошима (наприклад, придбання країною у надзвичайних умовах зерна, зброї тощо) Як загальне втiлення суспiльного багатства грошi у свiтому обiгу виступають тодi, коли багатство переноситься з однiєї країни в iншу (при переведеннi пiдприємцями своїх грошей на зберiгання за кордон, при наданнi зовнiшнiх позик тощо). Для здiйснення мiжнародних платежiв кожна країна потребує певного запасу золота. Тому золото у виглядi скарбу одночасно є резервним фондом свiтових грошей. Зростає також реальна роль у цiй функцiї нацiональних резервних валют та iнших рiзновидiв грошей. В сучасних умовах на мiжнародних ринках свiтовi грошi, передусiм як платiжний i купiвельний засоби, виступають у виглядi нацiональних грошових одиниць. Цi перетворення зумовленi самим розвитком свiтової економiки й адекватними йому змiнами мiжнародних платiжних вiдносин: · Сформувався широкий свiтовий ринок iз системою взаємозв’язкiв i взаємозалежностей мiж його суб’єктами, з широким розвитком мiж ними кредитних вiдносин i банкiвського обслуговування. У таких умовах свiтовi грошi в бiльшостi випадкiв функцiонують миттєво i вiдпала потреба використовувати для цього золото. · Економiчний потенцiал окремих країн досяг величезних розмiрiв, що дало цим державам можливiсть забезпечити довiру до своїх нацiональних грошей як реальних носiїв мiнової вартостi не тiльки на внутрiшньому, а на мiжнародних ринках 4. Грошовий обiг. Закон грошового обiгу. Грошовий обiг – це рух грошей в готiвковiй та безготiвковiй формах, що обслуговує збут товарiв, а також нетоварнi платежi та розрахунки у господарствi. Об’єктивною основою грошового обiгу є товарне виробництво, при якому товарний свiт подiляється на товар та грошi. Грошовий обiг подiляється на двi сфери: · Готiвковий обiг (рух готiвки). Вiн обслуговується банкнотами, монетами та паперовими грошами. грошового обороту в банках, без використання грошей у готiвковiй формi. Переважання цiєї частини грошового обороту зумовлено насамперед дешивiзною використання безготiвкових грошей, а отже, вигiднiстю таких розрахункiв для економiчних суб’єктiв. Кiлькiсть грошей, необхiдних для обiгу, тобто для реалiзацiї товарiв, визначається законом грошового обiгу. Рiзнi форми грошей пiдпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням перших двох функцiй грошей вiн набуває вигляду формули, в якiй кiлькiсть грошей залежить вiд суми цiн товарiв ( що у свою чергу визначається кiлькiстю товарiв i рiвнем цiн на кожний з них) i швидкостi обiгу одноїменної грошової одиницi К = Ц \ О К – кiлькiсть грошей, необхiдних для товарного обiгу у даному роцi Це загальний закон кiлькостi грошей в обiгу. З розвитком функцiї засобу платежу формула закону набуває бiльш складного вигляду: Кп = (СЦ – К + П – ВВ) \ Шо СЦ – сума товарних цiн П – сума платежiв за борговими зобов’язаннями Шо – середня кiлькiсть обертiв грошової одиницi (як засобу обiгу та платежу). На перший погляд може здатися, що для виконання функцiї засобу платежу необхiдна додаткова кiлькiсть грошей. Однак таке враження не зовсiм правильне. Справа у тому, що частина товарiв продається у кредит i оплачується за межами даного перiоду. Значить, на вiдповiдну величину зменшиться потрiбна кiлькiсть грошових одиниць. Крiм того, значна частина боргових зобов’язань погашується шляхом не сплати готiвкою, а їх взаємного зарахування. Слiд також врахувати у даному перiодi суму платежiв за товари, що ранiше проданi у кредит. а навпаки, кiлькiсть грошей, якi перебувають в обiгу, залежить вiд рiвня цiн. Крiм того, не швидкiсть обiгу грошей щалежить вiд їх кiлькостi, а кiлькiсть обiгу грошей залежить вiд їх кiлькостi, а кiлькiсть грошей залежить вiд швидкостi обiгу. Збiльшення швидкостi обiгу грошової одиницi рiвноцiнна зменшенню грошової маси. При функцiонуваннi повноцiнних грошей в обiгу перебувала лише необхiдна кiлькiсть грошових одиниць. Роль регулятора цiєї кiлькостi стихiйно виконувала функцiя грошей як засобу нагромадження. Коли, наприклад, потреба у грошах зменшувалася, то частина грошей випадала з обiгу, перетворюючись у скарб; якщо ж, навпаки, потреба обiгу в грошах зростала, то додаткова кiлькiсть грошей надходила в обiг iз скарбу. Функцiя засобу нагромадження скарбiв вiдiгравала роль привiдних i вiдвiдних каналiв грошового обiгу. Однак в обiгу, крiм повноцiнних грошей, з 17 ст. перебувають паперово-кредитнi грошi, якi пiдпорядкованi закону обiгу паперових грошей. Суть цього специфiчного закону полягає в тому, що їхня кiлькiсть у сферi обiгу повинна дорiвнювати кiлькостi золотих грошей, потрiбних для нормального функцiонування товарообороту. Кожен паперовий долар прирiвнювався до золотого i мав такуж купiвельну цiну, як i золотий. Закон обiгу паперових грошей дiяв за умов, коли в основi грошової форми вартостi лежало золото. Із сформульованих законiв випливає дуже важливий принцип грошового обiгу – обмеження грошової маси регулярними потребами обiгу. Звiдси, у свою чергу, випливає висновок про те, що у пiдтриманнi рiвноваги в економiцi, збалансованостi попиту та пропозицiї важливу роль вiдiгрiє грошова маса. Остання виступає як сума купiвельних та платiжних засобiв, що обслуговують господарський обiг i належать державi, фiрмам та окремим особам. У грошовiй масi розрiзняють: активнi грошi, що застосоуються у готiвковому та безготiвковому обiгу; пасивнi (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), якi лише потенцiйно можуть використовуватися в угодах. безготiвкових платежiв. Так, якщо на початку 20-х рокiв резервним банкам було потрiбно 8 днiв для виконання взаємних розрахункiв, то у наш час – лише 2 днi. Швидкiсть обiгу грошей зростає завдяки широкому впровадженню чекiв. Так депозитно-чековi операцiї обслуговують зараз приблизно 90% усiх грошових платежiв США, а кожен чек у середньому 10 разiв переходить з рук у руки. Факторами прискорення обiгу грошей виступають розвиток функцiй комерцiйного банкiвського кредиту, збiльшення поточного споживчого кредиту та iн. 3. Функцiональнi форми грошей. Грошовi агрегати M1, M2, M3, L. Функцiональнi форми – похiднi вiд грошових функцiй, їх логiчне продовження. Сучасна ринкова економiка характеризується надзвичайно штрокою палiтрою наявних функцiональних форм грошей. В економiчнiй науцi та практицi протягом тривалого часу широко використовується агрегатний метод класифiкацiї функцiональних форм грошей, в основу якого покладено ступiнь лiквiдностi кожної з них. Нацiональний банк України розраховує обсяг грошової маси за допомогою грошових агрегатiв, якi репрезентує встановлене законодавтсвом вiдповiдно до принципу лiквiдностi специфiчне угруповання певної категорiї грошових форм. Склад грошових агрегатiв: М0 – грошi поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових i поточних рахунках у нацiональнiй валютi; М2 = М1 + строковi депозити у нацiональнiй валютi, кошти на рахунках капiтальних вкладень пiдприємств та органiзацiй, кошти Держстраху та валютнi заощадження; М3 = М2 + кошти клiєнтiв за трастовими операцiями банкiв та цiнними паперами власного боргу банкiв. Агрегат М1 являє собою грошову масу у вузькому розумiннi. В нього включаються два визначальнi блоки грошей: · Готiвковi грошi (металевi й паперовi) що здiйснюється за допомогою чекiв або електронних грошових переказiв. Трансакцiйнi депозити – це вклади до вимоги. Йдеться про вклади, що не приносять процентiв, а лише дозволяють власникам їх користуватися чеками та електронними переказами. вимоги тим, що на них можна отримати певний вiдсоток. М1 охоплює тi грошовi iнструменти, якими можна скористатися безпосередньо, вiдразу i без обмежень для здiйснення платежiв. Такi грошовi iнструменти лiквiднi. Актив лiквiдний, коли його можна використовувати для сплати платежiв вiдразу, без жодних обмежень i з незначними витратами. М1 найближче до традицiйного визначення грошей як засобу платежу. Агрегат М2 поєднує в собi форми у широкому розумiннi цього поняття. Грошi, що входять до цього агрегату, отримали назву “майже грошей” або грошових активiв. Вiдмiннiсть цих грошей вiд агрегату М1 полягає в тому, що, якщо грошi, що входять до агрегату М1, використовуються як засiб обiгу, то грошовi форми агрегату М2 застосовуються як високолiквiдний засiб нагромадження купiвельної спроможностi. Вони безпосередньо не функцiонують як засiб обiгу. Але їх можна легко, без фiнансового ризику перевести у грошову готiвку або чековi рахунки. У цьому вiдношеннi можна вiдзначити, що грошi агрегату М2 – це високолiквiднi фiнансовi активи, вживанi здебiльшого у функцiї засобу нагромадження. Грошова маса агрегату М2 має бiльш розгалужену структуру. До її складу входять грошовi форми агругату М1 та безчековi ощаднi рахунки в комерцiйних банках та ощадних установах, що їх можна легко перевести у грошову або чекову наявнiсть, використавши як засiб обiгу. У банкiвськiй статистицi США рiзний ступiнь лiквiдностi мають i термiновi вклади (коротко-, середньо, - i довготермiновi). Вiдповiдно дрiбнi коротокотермiновi вклади (до 100. 000$) включаються в агрегат М1, середньотермiновi – в агрегат М2. Що ж до значних довготермiнових вкладiв пiдприємств, то статистика окремих країн вiдносить їх ло агрегату М3. Цi вклади, котрими, як правило володiють пiдприємтсва, предствленi на грошовому ринку у виглядi приватних депозитних сертифiкатiв. Це забезпечує їм достатню лiквiднiсть, можливiсть конвертацiї у грошовi форми бiльш високого рангу. Агрегат М3 Такi активи тримають здебiльшого великi корпорацiї, а також багатi приватнi особи. У 1980 р. в США введений у статистичну практику ще один грошовий агрегат L, який включає: 1. М3 2. Ощаднi облiгацiї: облiгацiї, що випускаються урядом i, як правило, продаються дрiбним вкладникам 4. Комерцiйнi папери: короткостроковi борговi зобов’язання корпорацiї Приведенi грошовi агрегати вiдрiзняються мiж собою не тiльки кiлькiсно, а й якiсно. Так, перший агрегат М1 виражає масу грошей, яка знаходиться безпосередньо в обiгу, реально виконуючи функцiї засобiв обiгу та платежу. Вона найтiснiше пов’язана з товарною масою, що проходить процес обмiну, i безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат повинен бути об’єктомнайактивнiшого регулювання. В iнших грошових агрегатах врахованi також нагромадження грошей у рiзних органiзованих формах. Цi грошi тимчасово вийшли з обiгу, виконуючи функцiю нагромадження вартостi. Залежно вiд строкiв та форми нагромаджень вони вiдносяться до рiзних грошових агрегатiв. Обсяг грошової маси в кожному агрегатi визначається рiзними факторами. Так, обсяг агрегату М1 передусiм залежить вiд обсягу товарообороту та швидкостi обiгу грошей. Обсяги iнших агрегатiв визначаються, крiм того, розвитком кредитних вiдносин, рiвнем капiталiзацiї грошових доходiв суб’єктiв обiгу тощо. Цi вiдмiнностi повиннi враховуватись при використаннi того чи iншого агрегату в практицi регулювання грошового обiгу. 25 Грошова реформа та особливостi її проведення на Українi. Грошова реформа є одним з iнструментiв грошової полiтики. Роведення грошових реформ, змiст яких зводиться до повної або частокової структурної перебудови державою наявної в країнi грошової системи, завжди вимушене. Кожна грошова реформа є iндивiдуальною i неповторною за своїми характеристиками. Вирiшуючи конкретно визначене коло завдань структурної перебудови та стабiлiзацiї грошового обiгу тiєї чи iншої країни, будь-яка реформа завжди специфiчна за змiстом. Це, однак, не виключає можливостей класифiкацiї грошових реформ через видiлення певної групи спiльних ознак i їх функцiональному втiленнi. Залежно вiд мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи подiляються на два типи: грошовi реформи у вузькому й широкому розумiннi цього поняття. У першому випадку йдеться про проведення заходiв iз замiни дiйсної грошової одиницi та вiдповiдної стабiлiзацiї грошей без якiсної перебудови системи грошового обiгу; у другому – про запровадження принципово нової за структурою i змiстом системи функцiонування та обiгу грошей. · Грошовi реформи формального типу , що зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тiєї, що функцiонує. Приводом до такої змiни може бути недостатня захищенiсть купюри старого зразка та її масова фальсифiкацiя, змiна державної символiки тощо. · Грошовi реформи з деномiнацiєю грошового обiгу. Це дещо складнiша форма грошової реформи, головною метою якої є замiна через обмiн грошових купюр дiйсного масштабу цiн. · Грошовi реформи конфiскацiйного типу (з деномiнацiєю грошового обiгу або без його змiни) За часовим лагом здiйснення обмiнних операцiй теорiя i практика розмежовують одномоментнi грошовi (строк проведення обмiну старих грошей на новi не перевищує 7-10 днiв) i грошовi реформи паралельного типу. Першi називають iще “шоковими” реформами. Названий тип реформ застосовується у бiльшостi випадкiв, коли йдеться про використання конфiскацiйної процедури. Названi вище реформи конфiскацiйного типу передбачали здiйснення обмiнних операцiй протягом всього декiлькох днiв. Це були одномоментнi реформи, або реформи “шокового” типу. Реформи паралельного, або, як їх ще називають, консервативного типу є надзвичайно складною за технiкою реалiзацiї процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функцiонального застосування, витiсняє старi грошi поступово. В результатi протягом певного часу, коли в обiгу знаходяться двi грошовi одиницi – стара й нова, вiдбувається вiдповiдна сегментацiя сфери грошового обiгу. вiд розглянутих вище реформ тим, що вони передбачають не лише впровадження в обiг нової грошової одиницi, а й структурну перебудову дiйсної системи грошово-валютних i кредитних вiдносин. Грошова реформа повинна обов’язково доповнитися системою практичних заходiв, якi б гарантували її повномiрний характер. Ключовими середних мають бути: · Удосконалення управлiння валютною та емiсiйною полiтикою з тим, щоб стабiльнiсть грошової одиницi пiдтримувалась на вiдповiдному рiвнi · Скорочення поширеної практики викоритання рiзного роду квазiплатiжних фiнансових iнструментiв · Недопущення безконтрольностi з боку держави за вiдпливои капiталу та грошової маси в тiньову економiку i за кордон · Запровадження чiткого контролю за джерелами формування, умовами розмiщення та напрямками використання валютних резервiв держави Грошова реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економiки, вона створює передумови для її успiшного розвитку. Тiльки динамiчне економiчне зростання на основi науково-технiчного прогресу, структурних перетворень в економiцi i особливо – прiоритетного розвитку наукомiсткого, iнтелектуального виробництва може забезпечити не просто сталiсть, а зростання валютного курсу грошової одиницi. Лише стiйка i надiйна валюта робить можливим повне використання працi, капiталу, матерiальних ресурсiв. Грошова реформа повинна пов’язуватись з iншими аспектами економiчної реформи, перш за все з приватизацiєю, розвитком виробництва, платiжним балансом, дефiцитом державного бюджету. Інакше кажучи, для грошової реформи потрiбна сприятлива економiчна ситуацiя. Це – зменшення iнфляцiї та дефiциту державного бюджету, забезпечення розвитку експорту, позитивне сальдо платiжного балансу. Одночасно мають утвердитись дворiвнева банкiвська система, створенi резервнi фонди, розвинутий ринок цiнних паперiв, дiяльнiсть фондової бiржi. 7 листопада 1992р. Президент України пiдписав Указ “Про реформу грошової системи України”, за яким з 12. 11. 1992р. купоно-карбованець було впроваджено i у сферу безготвкового обiгу. Функцiї рубля в грошовому обiгу на територiї України припинилися. Із введенням у безготiвковий обiг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової нацiональної валюти. Вiн став єдиним на територiї республiки офiцiйним засобом платежу. Так завершився в Українi перший етап грошової реформи. Полiтика фiнансово-грошової стабiлiзацiї, розпочата у жовтнi 1994 року, створила необхiднi передумови для проведення другого етапу грошової реформи. Її вiдкритий i безконфiскацiйний характер забезпечив зростання довiри не тiльки до нацiональної грошової одиницi, а й до усiєї системи органiв державної влади України. Посилення у 1995 роцi i першiй половинi 1996, року стабiлiзацiйних процесiв в економiцi, зокрема значне зниження темпiв iнфляцiї, суттєве призупинення спаду виробництва, стабiлiзацiя курсу українського карбованця до iноземних валют, зростання доходiв населення, створили належнi умови для запровадження гривнi, яка згiдно з Конституцiєю України є грошовою одиницею нашої держави. 25 серпня 1996 року в засобах масової iнформацiї було оголошено Указ Президента України Леонiда Кучми «Про грошову реформу в Українi». Вiдповiдно до Указу Президента України грошова реформа в нашiй державi проводилася вiд 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривнi цiни, тарифи, оклади заробiтної плати, стипендiї, пенсiї, кошти на рахунках пiдприємств, установ та органiзацiй, а також вклади громадян. Карбованцевi вклади населення було перераховано у гривнi за курсом 100000 карбованцiв за одну гривню без будь-яких обмежень i конфiскацiй iз вiльним їх використанням у гривнях. Протягом 15 днiв — вiд 2 до 16 вересня 1996 року — в готiвковому обiгу одночасно вiльно використовувалися як гривнi, так i карбованцi з поступовим вилученням останнiх. Пiсля 16 вересня 1996 року приймання карбованцiв в усi види платежiв було припинено i єдиним законним засобом платежу на територiї України з цього моменту стала гривня. З початку реформи всi видачi готiвки з кас банкiв (у тому числi для виплати заробiтної плати, пенсiй та iнших доходiв), безготiвковi розрахунки здiйснювались тiльки у новiй нацiональнiй валютi. Сьогоднi можна впевнено заявити, що грошова реформа: · Забезпечила впровадження одного з найважливiших атрибутiв державностi – нацiональної грошової одиницi · Сприяла неухильному зниженню iнфляцiї · Дала змогу усунути значнi коливання обмiнного курсу · Стимулювала зростання надходжень iноземної валюти в державу ( у тому числi й повернення українських капiталiв, що збурiгаються за кордоном) · Сприяла створенню кращих умов для залучення iноземних iнвестицiй · Замiна тимчасового карбованця на постiйну нацiональну валюту · Здiйснення деномiнацiя та вiдповiдна нулiфiкацiя, тобто одночасне зменшення однаковою мiрою (масштаб 1:100000) усiх грошових вимiрiв, вартiсних i цiнових показникiв та параметрiв функцiонування економiчної системи. Все це, безумовно, позитивно вплинуло на фiнансову ситуацiю в Українi. В результатi рiзко скоротилася кiлькiсть банкнот в обiгу, що суттєво полегшило бухгалтерський облiк, роботу касирiв, банкiвських установ, торговельної мережi, всiх суб’єктiв господарювання. Грошова реформа в Українi стала надзвичайною подiєю для нашої держави, в результатi якої було створено один з невiд'ємних атрибутiв державностi — нацiональнi грошi. Зарубiжнi аналiтики вiтали здiйснення грощової реформи у нашiй державi, розглядаючи введення української валюти — гривнi — як свiдчення початку стабiлiзацiї української економiки. · Грошi – це специфiчний товар, що має властивiсть обмiнюватися на будь-який iнший товар, тобто є загальним еквiвалентом. · Головнi функцiї грошей: Мiри вартостi Засобу платежу Свiтових грошей · Грошовi агрегати: М0, М1, М2, М3 та L · Грошовий обiг - це рух грошей в готiвковiй та безготiвковiй формах, що обслуговує збут товарiв, а також нетоварнi платежi та розрахунки у господарствi.