Вищi державнi контрольнi органи у розвинених зарубiжних країнах
Вищi державнi контрольнi органи у розвинених зарубiжних країнах
Для вивчення i поширення позитивного досвiду в контрольнiй практицi зарубiжних країн у 1953 р. було створено позаурядову органiзацiю — Мiжнародну органiзацiю вищих контрольних органiв (ІНТОСАІ), яка дiє i тепер. До неї входять контрольнi органи 130 держав свiту. Через кожних три роки конгрес ІНТОСАІ видає журнал. Вiдповiдно до програми дiяльностi цiєї органiзацiї провадяться семiнари, конференцiї, обмiн стажистами. У межах ІНТОСАІ дiє Мiжнародний центр розвитку контролю, основним завданням якого є пiдготовка i перепiдготовка контролерiв. На IX конгресi, який вiдбувся у Лiмi в 1977 р., ІНТОСАІ прийняла Лiмську декларацiю керiвних принципiв контролю. За цiєю декларацiєю завдання контролю визначено як обов'язковий елемент управлiння суспiльними фiнансовими засобами. Контроль — невiд'ємна частина регулювання, метою якого є виявлення вiдхилень вiд прийнятих стандартiв i порушення принципiв, законностi, ефективностi й економiї витрачання матерiальних ресурсiв на цiй стадiї, а також в окремих випадках притягнення винних до вiдповiдальностi, одержання компенсацiї за збитки, вжиття коригуючих заходiв, щоб запобiгти цим порушенням у майбутньому.
Декларацiя визначає попереднiй контроль i контроль за фактом.
Попереднiй контроль —
це перевiрка адмiнiстративних i фiнансових документiв, яка здiйснюється до одержання iнформацiї про допущенi порушення.
Контроль за фактом —
це перевiрка, яка провадиться пiсля одержання iнформацiї про факт порушення.
Декларацiєю передбачаються органiзацiя внутрiшнього i зовнiшнього контролю вiдомств i органiзацiй, незалежнiсть контролю i працiвникiв контрольних органiв, фiнансова незалежнiсть вищих контрольних органiв, вiдносини з парламентом, урядом i адмiнiстрацiєю. Вибiрковий контроль здiйснюють за спецiальною програмою. При цьому об'єкти перевiрки визначають на основi певної моделi, а їхня кiлькiсть має бути достатньою для того, щоб зробити висновок про якiсть i правильнiсть управлiння фiнансовими i матерiальними ресурсами. Якщо спiвробiтники вищого контрольного органу не мають необхiдних професiйних знань iз окремих питань перевiрки, то до неї можна залучати стороннiх експертiв.
Мiжнародний обмiн досвiдом, iдеями в межах Мiжнародної органiзацiї вищих контрольних органiв є ефективним засобом допомоги вищому контрольному органу у виконаннi покладених на нього завдань. Для цього проводять конгреси, семiнари, якi органiзовує 00Н разом з iншими мiжнародними органiзацiями.
Основнi повноваження вищого контрольного органу визначаються конституцiєю держави i конкретизуються законами залежно вiд умов.
Вищий контрольний орган перевiряє сплату податкiв до максимально можливого ступеня i в процесi перевiрки розглядає особисте досьє про сплату податкiв. Контроль сплати податкiв в основному пов'язаний iз перевiркою законностi i правильностi внесення їх до державного бюджету. Разом з тим, контролюючи додержання закону про податки, вищий контрольний орган повинен також вивчати економiчну ефективнiсть i органiзацiю роботи податкових служб i виконання плану доходiв i в разi потреби вносити пропозицiю щодо удосконалення вiдповiдних законодавчих актiв.
В умовах ринкових вiдносин роль фiнансово-господарського контролю в економiцi не знижується. Не випадково у всiх країнах iз розвиненою ринковою економiкою склалася i успiшно функцiонує система фiнансового державного контролю за пiдприємницькою дiяльнiстю. Залежно вiд специфiки форм державного устрою, нацiональних традицiй їх органiзовують по-рiзному. Одночасно слiд зауважити, що органiзацiя i дiяльнiсть контрольно-ревiзiйних служб у зарубiжних країнах грунтуються на загальних принципах, вироблених багаторiчним мiжнародним досвiдом.
— Нацiональна ревiзiйна рада на чолi з головним ревiзором, у Канадi -Генеральний контролер, в Індiї — парламентськi комiтети державної звiтностi, бюджетних передбачень, комiсiї у справах державних пiдприємств, у Фiнляндiї — 5 державних ревiзорiв, у ФРН, Францiї, Угорщинi — лiчильнi палати.
Разом з iнститутами парламентського контролю у бiльшостi країн дiють державнi, а точнiше, урядовi контрольно-ревiзiйнi системи. У США це Адмiнiстративно-бюджетне управлiння при президентi, система iнспекторських служб у федеральних вiдомствах, президентська рада по боротьбi з фiнансовими зловживаннями в урядових установах (Рада чесностi i ефективностi); в Індiї — служба Генерального iнспектора i ревiзора (департамент ревiзiї i рахiвництва Індiї);
у Фiнляндiї — Ревiзiйне управлiння державного господарства, яке входить до Мiнiстерства фiнансiв.
Парламентськi й урядовi контрольно-ревiзiйнi системи функцiонують одночасно i паралельно, в тiсному взаємозв'язку мiж собою. Безумовним правилом є зверхнiсть парламентської системи над урядовою.
Контрольно-ревiзiйнi органи зарубiжних країн здiйснюють головним чином контроль за витрачанням державних коштiв i використанням державного майна. У межах цього глобального завдання вони контролюють витрачання коштiв мiнiстерствами, вiдомствами та iншими органами управлiння, передбачених на утримання їх i реалiзацiю державних програм, перевiряють виробничо-фiнансову дiяльнiсть приватних фiрм з виконання державних замовлень.
Головне контрольне управлiння Конгресу США постiйно контролює виконання рiзних урядових програм у галузi наукиi технiки, енергетики, освоєння космосу, охорони навколишнього середовища, сiльського господарства, використання природних ресурсiв, транспорту. При цьому перевiряють законнiсть, доцiльнiсть i ефективнiсть витрат. Федеральна лiчильна палата ФРН контролює всi федеральнi i приватнi пiдприємства, страхувальнi установи федерацiї, приватнi пiдприємства за п'ятдесятивiдсотковою участю витрат держави, а також усi iншi органiзацiї i вiдомства, якщо вони розпоряджаються державними коштами. Такий самий порядок контролю встановлений i у Фiнляндiї. Лiчильна палата Австрiї уповноважена перевiряти не лише державне господарство федерацiї, а й фiнансову дiяльнiсть, пов'язану з благодiйними та iншими фондами i установами, управлiння якими здiйснюється органами федерацiї. Державна лiчильна палата Угорщини, крiм того, контролює дiяльнiсть податкового управлiння, державної митницi, управлiння гербових зборiв i навiть державну дiяльнiсть партiй.
У деяких країнах створено спецiальнi органи, якi контролюють не тiльки бюджетно-фiнансову дiяльнiсть, а й всю роботу державного апарату. В Японiї таку функцiю виконує Управлiння адмiнiстративного контролю при Канцелярiї Прем'єр-мiнiстра. Завданням його є пiдготовка пропозицiй щодо удосконалення системи i структури державного управлiння, укрiплення службової дисциплiни державних чиновникiв, боротьба з корупцiєю, бюрократизмом.
Варта уваги висока ефективнiсть дiяльностi контрольно-ревiзiйних органiв у зарубiжних країнах. У результатi проведених перевiрок i ревiзiй виявляють i повертають до бюджету великi суми незаконно витрачених державних коштiв. Основну увагу пiд час ревiзiї звертають на доцiльнiсть i економiчну ефективнiсть витрат i в разi потреби розробляють рекомендацiї щодо зменшення їх. Висока ефективнiсть бюджетно-фiнансового контролю у зарубiжних країнах зумовлена рядом чинникiв. Першочерговим є те, що законодавством встановлено правовi гарантiї незалежностi контрольно-ревiзiйних iнститутiв вiд органiв управлiння, можливостi тиску на них будь-яких органiв. Забезпечується це передусiм тим, що керiвникiв їх призначає i затверджує парламент на бiльш тривалi строки, нiж визначено строки повноважень самих парламентарiїв. Так, для керiвникiв контрольно-ревiзiйних органiв США установленi строки повноважень15 рокiв, Канади — 10, ФРН, Австрiї i Угорщини — 12 рокiв. Звiльняти з посади можна лише за рiшенням парламенту в разi професiйної непридатностi або вчинення зловживань. У ФРН президент, вiце-президент, завiдуючi вiддiлами i секторами Федеральної лiчильної палати подiбно до суддiв пiдпорядкованi лише закону i не можуть бути знятi i:i своїх постiв без їхньої згоди. Важливою гарантiєю незалежностi є те, що витрати на утримання контрольно-ревiзiйної системи затверджуються парламентом за окремим кошторисом.
Контрольно-ревiзiйнi органи зарубiжних країн надiленi широкими повноваженнями. Вони мають право на вiльний доступ у будь-який час до всiєї потрiбної їм iнформацiї, одержання пояснень вiд рiзних осiб, якi пiдлягають перевiрцi, можуть накладати штрафи, а в деяких випадках за результатами ревiзiї навiть порушувати питання про кримiнальну вiдповiдальнiсть. Керiвники контрольних органiв надiленi винятковими повноваженнями з питань добору кадрiв iнспекторських служб.
У США, Великобританiї, Індiї, ФРН, Японiї контрольно-ревiзiйнi органи мають розвинуту централiзовану систему :i добре органiзованим апаратом, укомплектованим достатнiм штатом висококомпетентних спiвробiтникiв.
комiсiї i палат висновки з бюджетно-фiнансових питань, про використання державних асигнувань на рiзнi цiлi.
При здiйсненнi своїх функцiй вони прагнуть спиратись на пiдтримку громадськостi, надавати широку гласнiсть результатам своєї дiяльностi. Так, у Головному контрольно-ревiзiйному управлiннi Конгресу США є вiддiл зв'язку :i громадськiстю i вiддiл громадської iнформацiї, дiє безплатний телефонний канал, по якому кожний громадянин може анонiмно повiдомити про фiнансовi або iншi зловживання у державних установах. За сигналами громадян щороку виявляють багато фiнансових порушень. У Францiї рiчнi доповiдi Лiчильної палати президенту i парламенту опублiковують в офiцiйному журналi разом з вiдповiдями заiнтересованих мiнiстерств. у Росiї вперше державний контроль було введено в 1811 р. Вiн мав певнi недолiки. До 1862 р. вiдомства контролювали себе самi. Такий самоконтроль iстотно не впливав на додержання законiв у бюджетно-фiнансовiй полiтицi. Реформа 1862 р., по сутi, лише набула зовнiшнiх форм контролю, що склалися на Заходi для зовсiм iншої полiтичної i юридичної обстановки. У Росiї було створено особливу вищу установу державного контролю, на чолi якої стояв державний контролер на правах мiнiстра. Незалежнiсть державного контролю грунтувалася лише на вiдомчiй вiдокремленостi, яка була значно обмежена з введенням ради мiнiстрiв, куди увiйшов на правах мiнiстра i державний контролер. Згодом незалежнiсть державного контролю полягала в тому, що мiсцевi установи державного контролю — губернськi контрольнi палати — безпосередньо пiдпорядковувалися державному контролеру, незалежно вiд загальних губернських установ.
попереднього державного контролю не була закрiплена у законi.
подання звiту державного контролера: до законодавчих установ — до 1 жовтня, а додатки — не пiзнiше нiж 1 листопада. III Державна дума розглянула звiт державного контролю за 1908 р. у сiчнi 1912 р. У доповiдi комiсiї було зазначено, що мали мiсце значнi порушення бюджетного законодавства окремими вiдомствами.
контроль був дуже далеким вiд суворих принципiв доказу правопорушень, гому у звiтi не було жодних суджень щодо фактiв зловживань, виявлених у результатi контролю. Державний контроль виступав у ролi статиста щодо фактiв правопорушень. Отже, факти, якi державний контроль мiг виявити протягом року i з приводу яких вiн провадив розслiдування, не могли бути нi надбанням гласностi, нi об'єктом обговорення Думи, яка була обмежена розглядом лише бухгалтерського звiту. У 1912 р. Державною думою було зроблено спробу зiбрати данi щодо умов виконання бюджетного закону 1908 р. Це дало змогу зiбрати багато матерiалу, але використати його Дума не змогла, оскiльки не мала доступу до фiнансового господарства. Дiяльнiсть Державної думи у цьому напрямi певною мiрою була позитивною, оскiльки це зменшувало непогодженiсть дiй мiж бюджетними i контрольними органами. Проте без належних законiв i вiдповiдної органiзацiї контрольних установ цi спроби не змогли дати позитивного результату.
Таким чином, у Росiї державний контроль не задовольняв вимог незалежностi i гласностi. Разом з тим вiн був зовсiм iзольований вiд Думи. Оскiльки законом не передбачалися нi форми, нi склад звiту державного контролю, то вiд вiдомств залежав обсяг контрольних прав Думи. Попереднiй державний контроль, запроваджений у Росiї, не був у вiданнi Думи, оскiльки данi цього контролю не вiдображували у звiтностi.
статусу фактично були пiдпорядкованi ЦК КПРС. Свої функцiї контроль виконував, виходячи iз тенденцiйних полiтичних настанов командно-адмiнiстративної системи управлiння народним господарством. Розглянутi форми державних контрольних органiв розвивалися разом з управлiнськими структурами держави.
Рахункової палати Верховної Ради України"Про Рахункову палату Верховної Ради України" визначенi правовi основи її дiяльностi, статус, функцiї, повноваження та порядок здiйснення їх.
Отже,
|
