кодифiкацiя банкiвський фiнансовий кодекс
Кодифiкацiйнi етапи процедури систематизацiї банкiвського законодавства України: пошук нових пiдходiв
Найважливiшою фазою систематизацiї банкiвського законодавства України є проведення кодифiкацiї.
Полiтика кодифiкацiї законодавства була закладена у Концепцiї судово-правової реформи, яка була схвалена Верховною Радою України на початку 1992 року. Ця концепцiя ґрунтувалася на вiтчизняному досвiдi. Тому у цiй частинi, пише В. Мамутов, наша правова полiтика аналогiчна полiтицi бiльшостi iнших країн Європи i нiякої адаптацiї тут не потрiбно. Навпаки, давно має мiсце вiдповiднiсть. Тiльки треба послiдовно дотримуватися полiтики кодифiкацiї.
Кодифiкацiя створює можливiсть здiйснення синтезуючого пiдходу, який сполучає вiдновлення зi збереженням коштовного матерiалу, заперечення iз синтезом, забезпечує поєднання прихильностi до власного досвiду з урахуванням досягнень свiтової цивiлiзацiї, особливо у сферi регулювання фiнансово-економiчних вiдносин. При цьому у порiвняннi з полiтичними системами i державами право демонструє бiльш високий ступiнь стабiльностi та спадкоємностi [11; с. 6].
У процесi кодифiкацiї укладач намагається об’єднати та систематизувати чиннi норми, що виправдали себе, а також переробити їх змiст, викласти нормативнi приписи внутрiшньо узгодженими, щоб забезпечувалася максимальна повнота регулювання вiдповiдної сфери вiдносин. Кодифiкацiя спрямована на те, щоб критично переосмислити чиннi норми, подолати протирiччя i неузгодженостi мiж ними [10; с. 359-360].
У багатьох iнших випадках процес кодифiкацiї пiсля прийняття Конституцiї України розглядається як процес доопрацювання, тобто вiдбувається не опрацювання, а саме доопрацювання багатьох проектiв кодексiв з точки зору їх приведення у вiдповiднiсть до нових конституцiйних засад нашої правової системи [3; с. 12].
Саме такий процес спостерiгався при доопрацюваннi нових Цивiльного та Кримiнального кодексiв України. Однак кодифiкацiя банкiвського законодавства – це процес не доопрацювання, а процес новiтньої розробки цiлiсного фiнансового нормативно-правового акта, який би забезпечив пряме регулювання банкiвських вiдносин. Тому, з огляду на вiдсутнiсть кодифiкацiйних дiй у банкiвському законодавствi, ми не можемо визначити iсторiю процесу кодифiкацiї банкiвського законодавства, як це вiдбувається при дослiдженнi цього питання в iнших галузях права, наприклад при розглядi аспектiв кодифiкацiї адмiнiстративно-делiктного законодавства [8] i сформулювати на цiй основi певнi пропозицiї. Тут потрiбен iнших шлях.
Процес створення Банкiвського кодексу України повинен вiдразу вiдповiдати тим сучасним вимогам як теорiї права, так i науки фiнансового права, якi висуваються до нього. При чому необхiдно забезпечити якнайближчу вiдповiднiсть мiж нормами Банкiвського кодексу України та фiнансовими мiжнародними стандартами. Тому цiлком можна погодитися з твердженням І. Борщевського про те, що важливою передумовою ефективностi цiєї форми систематизацiї законодавства є рiвень культури кодифiкацiйної дiяльностi учасникiв законотворчостi. Така культура поєднує професiйнi правовi знання, вмiння, навички з полiтичними, етичними, соцiологiчними, економiчними та iншими видами культури [3; с. 34].
Процес кодифiкацiї є суб’єктивною стороною правотворчостi, при здiйсненнi якого слiд дотримуватися таких вимог законностi:
1) визначення форми кодифiкацiйних актiв, наукове обґрунтування матерiальних i юридичних пiдстав кодифiкацiї;
2) використання комплексних нормативно-правових актiв при проведеннi галузевої i мiжгалузевої кодифiкацiї;
3) визначення кола правового матерiалу, що пiдлягає кодифiкацiї i потребує ознайомлення з актами поточної правотворчостi;
4) створення оптимальної структури нормативно-правового акту для вдалого системного розташування структурних елементiв;
6) внесення змiн i доповнень у нормативнi акти, здiйснення у процесi законопроектної роботи унiфiкацiї законодавства, облiку та встановлення перелiку актiв, що втратили чиннiсть [4; с. 72-73].
Пiдготовка проектiв кодексiв – це надзвичайно важлива i складна справа. І тут потрiбно в основу основ ставити суспiльнi та загальнодержавнi iнтереси, а не галузевi чи iнтереси якихось наукових шкiл, амбiцiї окремих учених або полiтикiв [7; с. 11]. Кодифiкацiя банкiвського законодавства повинна здiйснюватися на засадах верховенства права i закону, повноти включення норм, спецiалiзацiї тощо. Крiм того, варто додати, що кодифiкацiя в Українi неодмiнно має проводитись на основi реального спiввiдношення нацiональної iдеї i загальнолюдських цiнностей [3; с. 69].
Пiд час здiйснення кодифiкацiї банкiвського законодавства, у першу чергу, мають бути в обов’язковому порядку врахованi iнтереси нашої держави та вiтчизняної економiки, актуальнi аспекти здiйснення банкiвської дiяльностi в Українi, збереженi права як громадянина України, так i iноземних громадян.
Основою кодифiкацiї є Конституцiя України. Як зазначає Є. Євграфова, Конституцiя України, за винятком окремих перехiдних положень (роздiл ХІІІ), є засадничим правовим актом, вiдповiдно до якого здiйснюється формування системи нацiонального законодавства та її структурних пiдроздiлiв [3; с. 85].
У цьому планi опрацювання та прийняття нових кодексiв має втiлювати прогресивний розвиток українського законодавства на основi прийнятої Конституцiї України [6; с. 13]. Тут, зокрема, необхiдно взяти до уваги принципи верховенства Конституцiї України (ч. 2 ст. 8) та безпосередностi її дiї (ч. 3 ст. 8), а також засади банкiвської полiтики Української держави, закрiпленi у Конституцiї (наприклад, п. 5 ст. 85, п. 2 ст. 106, п. 1 ст. 116 Конституцiї України тощо).
Кодифiкацiя банкiвського законодавства проводиться на основi двох консолiдацiйних актiв, розглянутих у другому роздiлi дисертацiйної роботи. Це значно спрощує кодифiкацiйний процес.
І власне тому, пiдготовчими етапами проведення кодифiкацiї банкiвського законодавства є первиннi форми систематизацiї:
2) проведення консолiдацiї банкiвського законодавства, у результатi якої створюються консолiдацiйнi акти.
Кодифiкацiя банкiвського законодавства є результатом систематизацiї, її головна цiль. Тому робота над створенням Банкiвського кодексу України повинна бути деталiзована та послiдовна. Пропонується видiлити такi кодифiкацiйнi етапи:
І. Допарламентський етап кодифiкацiї банкiвського законодавства:
1) уповноваження Комiсiї iз систематизацiї банкiвського законодавства на здiйснення кодифiкацiйних робiт;
2) подання пропозицiй щодо структури Банкiвського кодексу України;
3) обговорення поданих пропозицiй у вiдкритому режимi конференцiй, симпозiумiв тощо;
4) обговорення зауважень та нових пропозицiй у тому ж режимi;
5) обговорення структурних елементiв Банкiвського кодексу України;
6) проведення юридичної експертизи проекту Банкiвського кодексу України;
7) передача проекту Банкiвського кодексу України на розгляд комiтету Верховної Ради України з питань фiнансiв та банкiвської дiяльностi;
8) остаточне редагування тексту проекту Банкiвського кодексу України;
9) подання пiдготовленого проекту Банкiвського кодексу України на розгляд Верховної Ради України.
ІІ. Парламентський етап кодифiкацiї банкiвського законодавства:
2) прийняття проекту Банкiвського кодексу України шляхом голосування.
ІІІ. Пiсляпарламентський етап кодифiкацiї банкiвського законодавства:
1) пiдписання Банкiвського кодексу України Президентом України;
3) набрання чинностi Банкiвським кодексом України
iснуючу правову систему, навiть зруйнувати її. Такий закон, не будучи стабiльним, вимагає внесення до нього частих змiн i доповнень, що пiдриває довiру до нього як з боку державних, так i недержавних структур, населення в цiлому [15; с. 54].
робiтниками кредитних i фiнансових установ та їх клiєнтiв цих безперервно змiнюваних положень, що взагалi не полiпшує дiяльностi названих установ та їх взаємовiдносин з клiєнтами, не полiпшує також i створення прогресивних економiчних вiдносин мiж кредитно-фiнансовими установами та їх клiєнтами [7; с. 34-35].
2) допоможе закрiпити позитивнi риси банкiвської системи, що сформувалися, та намiтити шляхи її подальшої реструктуризацiї;
3) дозволить врегулювати тi iнститути, якi на сьогоднi не розвинутi, але їх необхiднiсть для економiки є очевидною;
6) збiльшить стабiльнiсть банкiвського законодавства, частина норм пiдзаконних актiв буде перенесена до Банкiвського кодексу України [8; с. 266-267].
Банкiвський кодекс України повинен бути розроблений на компетентнiй i квалiфiкацiйнiй основi. Серед основних вимог, яким повиннi вiдповiдати закони, у тому числi, проект Банкiвського кодексу України, можна назвати чiткiсть, доступнiсть, системнiсть, унiверсальнiсть положень. Крiм того, слiд зазначити, що при розробцi будь-якого нормативно-правового акта, до останнього висувається ряд змiстовних та процедурних вимог. Не є винятком i проект Банкiвського кодексу України.
Серед змiстовних вимог насамперед слiд видiлити такi: акт має бути зрозумiлим (доступним), несуперечливим i повинен пропонувати повну регламентацiю банкiвських вiдносин, не допускаючи iснування прогалин.
Найважливiшими процедурними вимогами є:
1) вимога про обов’язкове оприлюднення акту;
2) вимога, що забороняє зворотну силу акту;
3) вимога розумної стабiльностi права;
4) вимога послiдовної правотворчостi;
5) вимога надання достатнього часу для змiн у системi правовiдносин, викликаних прийняттям нового закону [14; с. 36].
Дотримання таких вимог призведе до того, що проект Банкiвського кодексу України можна буде назвати дiйсно якiсним.
Пiд якiстю будь-якого закону, зазвичай, належить розумiють сукупнiсть сутнiсних характеристик i здатнiсть закону реально задовольнити суспiльнi потреби та приватнi iнтереси [13; с. 3]. У першу чергу, на якостi законiв вiдображається полiтична нестабiльнiсть, що має мiсце в суспiльствi, протистояння рiзних полiтичних сил, їх протилежнi погляди на розв’язання кардинальних проблем ринкової економiки [1; с. 16].
Для характеристики якостi проекту Банкiвського кодексу України застосуємо соцiологiчний, у широкому смислi фiлософський пiдхiд, який подає якiсть багатоаспектно, структурно, врахувавши всi його компоненти. У цьому зв’язку якiсть законодавства включає такi основнi аспекти:
1) юридичний (чи спецiально-правовий);
3) соцiальний та полiтичний;
5) культурний [5; с. 17].
Сутнiсть i значення юридичної, спецiально-правової сторони якостi проекту Банкiвського кодексу України полягає у виборi найбiльш оптимальних варiантiв рiшень комплексу тих питань, якими забезпечується нормальне та достатньо ефективне здiйснення банкiвської дiяльностi в аспектi фiнансово-правовового регулювання та охоронi банкiвських вiдносин.
Як зазначають В. Бурмiстров та П. Євграфов, економiчний аспект якостi законодавства полягає перш за все у правильному вiдображеннi вимог об’єктивних економiчних законiв. Це найбiльш складний аспект якостi законодавства, який крiм вiдображення економiчних закономiрностей, включає також глибоке та всебiчне обґрунтування вибору правових засобiв, адекватних механiзму дiї таких закономiрностей [4; с. 20].
За своєю сутнiстю банкiвськi вiдносини є економiчними. Тому їх фiнансово-правова регламентацiя у проектi Банкiвського кодексу України, повинна розкривати глибинний змiст фiнансово-економiчних процесiв, якi вiдбуваються у нашiй державi.
Соцiально-полiтичний аспект якостi проекту Банкiвського кодексу України проявляється у тому, що при розробцi даного проекту потрiбно зберiгати об’єктивнiсть, незалежно вiд вiтчизняної полiтичної ситуацiї. Із цього аспекту якостi проекту Банкiвського кодексу України випливає наступний – моральний. Тiльки при досягненнi об’єктивного фiнансово-правового регулювання банкiвської дiяльностi можливе адекватне вiдношення осiб, практикiв-фахiвцiв з банкiвської справи до Банкiвського кодексу України.
Як зазначалося у другому роздiлi роботи, при розробцi проекту Банкiвського кодексу України, варто долучити до роботи фiлологiв (лiнгвiстiв). Така практика є досить поширеною у свiтi, зокрема у Канадi. Так, у цiй країнi Мiнiстерством Юстицiї була розроблена полiтика, спрямована на покращення мови законiв, на її спрощення i бiльшу яснiсть. Лiнгвiст не має на метi пiдмiнити собою законопроектувальника, зазначає Ж. Лагасе, але вiн у великiй мiрi може сприяти покращенню рiзних аспектiв тексту, зокрема синтаксису i пунктуацiї, не кажучи вже про граматику (структура та органiзацiя iдей; простота виразiв через бiльш вдале знаходження поняття, також через рiзноманiтнi лiнгвiстичнi засоби; термiнологiя та словниковий запас у загальному розумiннi). Крiм того, лiнгвiст, як фахiвець-мовник, має загострене вiдчуття нюансiв, якi висловлює мова. Кожний вислiв тексту повинен бути складений iз урахуванням контексту, в якому вiн знаходиться [1; с. 35, 37].
Виключно важливе значення у пiдготовцi якiсного закону набуває використана у ньому термiнологiя. Пiд час великих кодифiкацiй законодавчi дефiнiцiї досить часто використовувались та користувалися значною популярнiстю. Наприклад, досить багато визначень мiстить французький Цивiльний кодекс.
всiх суб’єктiв, яким адресується правовий припис [9; с. 28-29].
Правильним та обґрунтованим використанням термiнологiї в законi досягається не тiльки яснiсть, поняттєва визначенiсть, доступнiсть для всiх громадян тексту закону, що саме по собi має принципову значимiсть, але i його соцiально-корисна ефективнiсть як своєрiдного лiтературного твору [4; с. 18].
Сучасна українська юридична термiнологiя є складною, динамiчною, iєрархiчно органiзованою системою термiнологiчних одиниць, внутрiшня структура i зв’язки якої iзоморфнi структурi та органiзацiї логiчних зв’язкiв мiж правовими явищами i поняттями [6; с. 57]. Тому одним iз способiв забезпечення якостi нормативного припису та зрозумiлостi намiру законодавця є застосування законодавчих дефiнiцiй саме у текстах вiдповiдних нормативно-правових актiв [5; с. 29], у нашому випадку – у проектi Банкiвського кодексу України.
Серед iнших правил пiдготовки проектiв нормативних актiв, З. Трофiмова називає i такi, якi стосуються власне мовного аспекту змiсту проекту: яснiсть, простота застосування та розумiння термiнiв; недопустимiсть використання в текстi документа неясних, багатозначних i нечiтких, емоцiйно насичених термiнiв; вiдмова вiд канцеляризмiв, словесних штампiв, застарiлих зворотiв та слiв, якi рiдко зустрiчаються; стислiсть i компактнiсть викладу правових норм, скорочення до мiнiмуму дублювання нормативного матерiалу з одного й того ж питання [1; с. 149].
Пiдсумовуючи аналiз якiсних характеристик проекту Банкiвського кодексу України, слiд зауважити, що при реалiзацiї цих аспектiв, створюється нова сутнiсть фiнансово-правового регулювання усiєї банкiвської дiяльностi. Таке банкiвське законодавство буде ефективним.
Аналiз лiтературних джерел свiдчить, що найпоширенiшим розумiнням поняття „ефективнiсть законодавства” є уявлення про неї як про дiєвiсть, результативнiсть, здатнiсть законодавства забезпечити досягнення вiдповiдної соцiальної мети.
Отже, щоб оцiнити ефективнiсть законодавства, треба чiтко уявляти очiкуваний результат конкретного закону (Банкiвського кодексу України), мати можливiсть зiставляти з ним фактично досягнутий результат. Можна сказати, що збiг фактичного результату з iдеальним, тобто досягнення мети в оптимальнi строки, з найменшими витратами часу, матерiальних коштiв та сил, i є свiдченням ефективностi дiї вiдповiдного закону.
визначити, хоча i змiннi (вiдноснi), проте суттєвi характеристики: наукову обґрунтованiсть закону, рiвень полiтичної i правової культури нормативного акту, вiдповiднiсть положень закону мiжнародно-правовим документам, ратифiкованим Україною, мову документа, його доступнiсть для населення, лаконiчнiсть, чiткiсть формулювань тощо [6; с. 47].
→ якiсний проект Банкiвського кодексу України → ефективнiсть банкiвського законодавства в цiлому.
Пiд час роботи над Банкiвським кодексом України актуального звучання набувають заходи по проведенню т. зв. „круглих столiв”, симпозiумiв, конференцiй та iнших заходiв наукового обговорення положень Кодексу. Така практика вiдома Українi. Так, наприклад, подiбним шляхом обговорювалися теоретичнi та загально-практичнi аспекти систематизацiї [9; с. 9], кодифiкацiя цивiльного законодавства [7; с. 94-95] тощо.
В Українi не раз проводилися науковi конференцiї, що сприяли розробцi теоретичних засад кодифiкацiї, а також прийняттю деяких кодексiв України. Так, 29 червня 1993 року у м. Києвi була проведена І Всеукраїнська конференцiя з питань кодифiкацiї законодавства, 22 грудня 1993 року у м. Харковi – ІІ Всеукраїнська конференцiя, 7 грудня 1995 року у м. Львовi – ІІІ Всеукраїнська конференцiя, 18 червня 1997 року у м. Києвi – ІV Всеукраїнська конференцiя [6; с. 9]. А 7 жовтня 1999 року у м. Києвi вiдбулася Мiжнародна науково-практична конференцiя, присвячена розгляду питань систематизацiї законодавства. Існувала пропозицiя увесь нормативний масив вмiстити орiєнтовно в шiстдесят кодексiв. Одним з таких кодексiв має стати Банкiвський кодекс України.
Лише колективна робота над положеннями Банкiвського кодексу України значно пiдвищить його якiсть i забезпечить у подальшому стабiльне фiнансово-правове регулювання банкiвської дiяльностi. Адже наукове забезпечення пiдготовки законопроектiв iз будь-яких питань правового регулювання суспiльних вiдносин попереджає допущення помилок, прорахункiв тощо. Вiдомо, до яких наслiдкiв, пише Є. Євграфова, призводить нехтування досягненнями юридичної науки, її пропозицiями та рекомендацiями, особливо при пiдготовцi кодифiкацiйних законiв, про що свiдчать неузгодженостi мiж Цивiльним i Господарським кодексами України, прогалини у кримiнальному та процесуальному законодавствi тощо. Подiбним наслiдкам можна запобiгти, своєчасно використовуючи науково обґрунтованi теоретичнi конструкцiї [7; с. 122].
Тут варто зазначити, що важливими є не тiльки тi заходи, якi органiзовуються на офiцiйному рiвнi, але й тi, що проводяться на регiональному рiвнi за власною iнiцiативою тих чи iнших наукових або науково-навчальних установ. Як зазначає І. Борщевський, пiдвищення ролi правової науки та юридичної практики є важливою передумовою ефективного використання кодифiкацiї законодавства, що у пiдсумку має забезпечити ефективнiсть правового регулювання суспiльних вiдносин та розвиток державно-правової системи [3; с. 35].
Пiсля проведення конференцiй та iнших наукових заходiв на регiональному рiвнi, висновки колективного обговорення положень Банкiвського кодексу України чи рекомендацiї щодо змiсту i процедурно-методологiчних аспектiв проведення кодифiкацiї банкiвського законодавства надсилаються до Комiсiї iз систематизацiї банкiвського законодавства, яка вiзьме їх до уваги в процесi майбутньої кодифiкацiйної роботи.
Проводячи вищезазначенi науковi заходи, неможливо не взяти до уваги їхню спецiалiзацiю. Через те, що предмет правового регулювання Банкiвського кодексу України – це банкiвськi вiдносини, якi по сутi є економiчними, спостерiгається дуалiстичне поєднання наукових сфер – юридичної та економiчної. Саме тому до роботи в конференцiях, симпозiумах тощо слiд запрошувати вчених як юридичного, так i економiчного спрямування.
Зупинимося на одному з найбiльш значущому заходi – експертизi проекту Банкiвського кодексу України. Вона проводиться з метою забезпечення якостi та обґрунтованостi акту, своєчасностi його прийняття, виявлення можливих позитивних i негативних наслiдкiв його дiї. Завданням експертизи є: об’єктивний всебiчний розгляд проекту фiнансового нормативно-правового акта; перевiрка вiдповiдностi проекту вимогам i нормам чинного законодавства, правилам нормотворчої технiки; оцiнки вiдповiдностi проекту сучасному рiвню наукових знань, економiчнiй i соцiальнiй доцiльностi; аналiз рiвня використання наукових дослiджень, свiтового досвiду; прогнозування соцiально-економiчних, правових та iнших наслiдкiв реалiзацiї передбачуваних правових норм; пiдготовка обґрунтованих експертних висновкiв [5; с. 95-96].
Для проведення юридичної експертизи проекту Банкiвського кодексу України, Комiсiя iз систематизацiї банкiвського законодавства приймає рiшення, у якому зазначаються об’єкт експертизи, суб’єкт проведення експертизи, термiн проведення експертизи.
внутрiшнiм змiстом цього фiнансового кодифiкацiйного акту.
Проведення правової експертизи здiйснює Мiнiстерство юстицiї України, яке готує висновки щодо вiдповiдностi проекту Банкiвського кодексу України Конституцiї України та законам України, основним положенням законодавства Європейського Союзу, вимогам нормопроектної технiки тощо. Фiнансово-економiчна експертиза проводиться Мiнiстерством фiнансiв України, яке визначає методику проведення такої експертизи, за погодженням iз Мiнiстерством економiки України.
Передачею проекту Банкiвського кодексу України до Верховної Ради України не закiнчується систематизацiйна процедура. Її завершення наступає тодi, коли проект Банкiвського кодексу України набирає своєї чинностi. Таким чином, кодифiкацiя як форма систематизацiї переплiтається з законотворчим процесом. І саме у цей момент вiдбувається замiна суб’єктного складу процедури кодифiкацiї – суб’єкт законопроектної дiяльностi (Комiсiя iз систематизацiї банкiвського законодавства) передає проект Банкiвського кодексу України суб’єктам законодавчої дiяльностi – депутатам Верховної Ради України. Суб’єкти законодавчої дiяльностi, пише Ю. Бойко, покликанi репрезентувати бiльшiсть електорату, вказуючи, тим самим, на iснування владної сили, надiленої правом видавати закони, i яка займає провiдне мiсце у легiтимацiї правових актiв на рiвнi закону [1; с. 19].
За визначенням З. Трофимової, законодавчий процес – це порядок дiяльностi органу законодавчої влади для створення законiв, звичайно закрiплений у Конституцiї i регламентi вiдповiдного представницького органу [15; с. 72]. Сам по собi законодавчий процес є лише абстрактною формою, якщо не визначити змiст вказаного процесу, його суспiльну орiєнтацiю. Цим змiстом обумовленi iнтенсивнiсть законодавчого процесу, його складнiсть тощо, тобто його особливий кожного разу характер, кiлькiснi та якiснi параметри даного процесу [23; с. 407-408].
законодавчої дiяльностi створюються новi нормативнi акти по тим чи iншим питанням [1; с. 12].
Нинi виникає гостра потреба в удосконаленнi юридичного механiзму здiйснення з боку парламенту його функцiй у галузi систематизацiї законодавства, змiцнення правових засад законодавчого процесу. У зв’язку з цим потрiбно якнайшвидше прийняти закони про регламент Верховної Ради України, про її комiтети, в яких слiд було б вирiшити питання щодо кола їх повноважень i тих, зокрема, якi пов’язанi iз систематизацiєю законодавства. Немає сумнiву у тому, що прийняття закону „Про закони i законодавчу дiяльнiсть в Українi” сприятиме значному впорядкуванню законодавчого процесу [7; с. 11].
Згiдно ст. 93 Конституцiї України право законодавчої iнiцiативи у Верховнiй Радi України належить Президентовi України, народним депутатам України та Кабiнету Мiнiстрiв України. Фактично кожен iз цих державних iнституцiй може претендувати на iнiцiювання Банкiвського кодексу України, але, думається, що дана перспектива належить Кабiнету Мiнiстрiв України.
Проект Банкiвського кодексу України, як i будь-якi iншi законопроекти, має бути оформлений за такими вимогами:
1) подається за пiдписом особи, яка має право законодавчої iнiцiативи або представляє орган, надiлений таким правом;
2) до друкованого примiрника проекту Банкiвського кодексу України додається його копiя в електронному виглядi (комп’ютерний файл);
Комп’ютерний набiр i друкування проекту Банкiвського кодексу України здiйснюється у секторi комп’ютерної обробки документiв управлiння технiчної роботи з документами та у структурних пiдроздiлах апарату [7; с. 14].
щодо кандидатури доповiдача на пленарному засiданнi, фiнансово-економiчним обґрунтуванням; пояснювальною запискою. Всi вище зазначенi документи подаються письмово разом з їх електронним файлом.
Пояснювальна записка повинна мiстити: обґрунтування необхiдностi прийняття законопроекту, мети, цiлей, завдань i основних його положень та мiсця в системi законодавства; обґрунтування очiкуваних соцiально-економiчних, фiнансових, правових та iнших наслiдкiв застосування закону пiсля його прийняття; iншi вiдомостi, необхiднi для розгляду проекту Банкiвського кодексу України.
Проект Банкiвського кодексу України, що вноситься до Верховної Ради України, реєструється сектором реєстрацiї законопроектiв вiддiлу з питань планування та облiку проходження законопроектiв Головного органiзацiйного управлiння апарату Верховної Ради України у день його внесення. Внесений до Верховної Ради України проект Банкiвського кодексу України пiсля його реєстрацiї не пiзнiше як у п’ятиденний строк надається народним депутатам України.
Пiсля попереднього розгляду проекту Банкiвського кодексу України у профiльному комiтетi народним депутатам України надаються висновки цього комiтету, висновки iнших комiтетiв та iншi документи, зазначенi у Регламентi Верховної Ради України [3; с. 17, 22].
Банкiвський кодекс України, приймається шляхом голосування народними депутатами України. Пiсля чого його пiдписує Голова Верховної Ради України i негайно направляє його Президенту України. Президент України протягом п’ятнадцяти днiв пiсля отримання закону пiдписує його та офiцiйно оприлюднює його або повертає зi своїми вмотивованими пропозицiями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разi, якщо Президент України протягом п’ятнадцяти днiв не повернув закон для повторного розгляду, вiн вважається схваленим Президентом України та має бути пiдписаний та оприлюднений.
Опублiкування Банкiвського кодексу України в обов’язковому порядку здiйснюється в офiцiйних виданнях (Вiдомостi Верховної Ради України, Офiцiйний вiсник України), а також, з огляду на суспiльно-значиму роль цього нормативно-правового акту, i в iнших виданнях.
Пiсля проведення кодифiкацiї банкiвського законодавства всi нормативно-правовi акти, якi слугували основою створення Банкiвського кодексу України, вiдмiняються та втрачають свою юридичну силу.
1. Борщевський І. В. Теоретичнi засади кодифiкацiї законодавства. / І. В. Борщевський // Держава i право: зб. наук. праць : Юридичнi i полiтичнi науки. Вип. 37. – К. : Ін-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН України, 2007. – С. 31-36.
2. Бурмистров В. А. Советское правовое государство (законодательство в процессе становления). / В. А. Бурмистров, П. Б. Евграфов. – М.: Знание, 1990. – 48 с.
3. Варода Л. Консолiдацiя банкiвських установ як ефективний спосiб нарощення власного капiталу банкiв. / Л. Варода. // Банкiвська справа. – 2007. – №6. – С. 26-36.
4. Василенко М. В. Як скасовано Литовського Статута (з iсторiї кодифiкацiї захiдно-руського та українського права). / М. В. Василенко. // Вибранi твори: у 3-х т. − Т. 2: Юридичнi працi. – К: Юридична думка, 2006. – 560 с.
5. Ващенко Ю. В. Банкiвське право: навч. посiб. / Ю. В. Ващенко. – К. : ЦНЛ, 2006. – 344 с.
6. Воронова Л. К. Фiнансове право України: пiдруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л. К. Воронова. – К.: Прецедент-Моя книга, 2007. – 448 с.
7. Воронова Л. Нацiональний банк України / Л. Воронова, А. Мороз, М. Пуховкiна, М. Савлук // Вiсник Нацiонального банку України. – 2001. – №5. – С. 6-9.
9. Гаврилюк Р. О. Джерела фiнансового права України. / Р. О. Гаврилюк. – Чернiвцi: Рута, 2003. – 88 с.
10. Гетьман Є. Кодифiкацiя як особливий рiзновид нормотворчостi. / Є. Гетьман. // Вiсник Академiї правових наук України. – 2008. – №3(54). – С. 283-288.
11. Головатий С. Нова Конституцiя України та подальший кодифiкацiйний процес. / С. Головатий. // Українське право. – 1997. – №3. – С. 12-16.
13. Грачева Е. Ю. Финансовое право России. / Е. Ю. Грачева, Н. А. Куфакова, С. Г. Пепеляев. – М.: ТЕИС, 1995. – 232 с.
14. Давид Р. Основные правовые системы современности. / Р. Давид. – М.: Прогресс, 1988. – 495 с.
16. Дмитренко Е. С. Фiнансове право України. Загальна частина. / Е. С. Дмитренко. – К.: Алерта-КНТ, 2006. – 376 с.
19. Дутка Г.І. Закон в iєрархiчнiй системi нормативно-правових актiв. / Г.І. Дутка. // Науковий вiсник Чернiвецького унiверситету. Вип. 70: Правознавство. – 1999. – С. 16-20.
20. Ефимова Л. Г. Банковское право: учеб. и практ. пособ. / Л. Г. Ефимова. – М.: БЕК, 1994. – 318 с.
21. Євграфова Є. Засади формування системи нацiонального законодавства. / Є. Євграфова. // Вiсник Конституцiйного суду України. – 2005. – №3. – С. 80-85.
22. Євграфова Є. Фактори формування системи нацiонального законодавства. / Є. Євграфова. // Вiсник Конституцiйного суду України. – 2005. – №6. – С. 118-122.
23. Журавський В. С. Теоретичнi питання систематизацiї та унiфiкацiї на етапi становлення i розвитку правової системи України. / В. С. Журавський. // Правовi системи сучасностi. Глобалiзацiя. Демократизм. Розвиток: кол. монографiя. / За заг. ред. В. С. Журавського. – К.: Юрiнком Інтер, 2003. – С. 151-186.
25. Законотворчiсть: основнi аспекти законодавчого процесу. / За заг. ред. Л. О. Нечипоренко, В. П. Крижанiвського. – К.: Заповiт, 2006. – 81 с.
26. Закон України „Про банки i банкiвську дiяльнiсть”: наук. -практ. коментар. / За заг. ред. В. С. Стельмаха. – К.: Концерн „Видавничий Дiм „Ін Юре”, 2006. – 520 с.
27. Заморська Л. Поняття „нормативнiсть права”: теоретичний аспект. / Л. Заморська. // Право України. – 2007. – №6. – С. 26-29.
28. Карманов Є. Банкiвськi договори. Договори в iноземнiй валютi. / Є. Карманов. – Харкiв: Право, 2004. – 312 с.
29. Карманов Є. Банкiвське право України: навч. посiб. / Є. Карманов. – Харкiв: Консум, 2000. – 464 с.
30. Карчева Г. Т. Особливостi становлення та розвитку банкiвської системи України. / Г. Т. Карчева. // Економiка i прогнозування. – 2005. – №2. – С. 93-102.
31. Кирилюк Д. До питання про необхiднiсть розробки та прийняття Банкiвського кодексу в Українi. / Д. Кирилюк. // Юридичний журнал. – 2006. – №1. – С. 80-82.
32. Ковальський В. С. Правотворчiсть: теоретичнi та логiчнi засади. / В. С. Ковальський, І. П. Козiнцев. – К.: Юрiнком Інтер, 2005. – 192 с.
| 
