Антикризове управлiння банкiвською системою
"криза" – одне з найскладнiших, яке має багато змiстових вiдтiнкiв iнтерпретацiй та сутнiсних характеристик. Цей термiн походить вiдгрецького Krisis – рiзкий перелом, тяжкийперехiдний стан, крайня точка падiння, гостра нестача, невiдповiднiсть [
2]
.
подальшого розвитку.
У найзагальнiшому виглядi пiд антикризовим управлiнням варто розглядати таке управлiння, яке буде запобiгати або пом'якшувати кризовi ситуацiї. Щодо такого тлумачення сутi антикризового управлiння запропоновано диференцiювати такi пiдвиди:
1) передкризове управлiння, яке здiйснюють для своєчасного виявлення тавирiшення проблем (прийняття рiшень) для запобiгання кризи;
2) управлiння в умовах кризи, який визначає стабiлiзацiю нестiйких станiв iзбереження керованої системи;
[
3]
.
До передкризового управлiння можна вiднести ранню дiагностикубанкрутства, яка є складовою антикризового регулювання банкiвського сектору нацiональної економiки.
Необхiдно зробити висновок про стiйкiсть на основi сукупностi результатiв, якi можна отримати пiд час аналiзу фiнансового стану банку за такими напрямками:
● динамiка нарощування власних засобiв (капiталу) банку;
● рiвень прибутковостi та рентабельностi банкiвських операцiй;
● якiсть активiв i ресурсiв банку;
● рiвень менеджменту та маркетингу в банку.
Рання дiагностика проблемностi в банках повинна вiдповiдати такимвимогам:
● результати ранньої дiагностики повиннi бути критерiєм оцiнки якостi управлiння банком;
● рання дiагностика повинна вiдповiдати вимогам фiнансової стратегiї банку,що забезпечує ефективне управлiння ризиком банкрутства;
● рання дiагностика повинна характеризуватися, як на якiсних, так i на кiлькiсних характеристиках дiяльностi банку та використання результатiв усiх формфiнансового аналiзу;
● форми та методи ранньої дiагностики повиннi бути унiверсальнi i застосовуватися для банкiв на будь-якiй стадiї їхнього розвитку;
● рання дiагностика повинна пiдпорядковуватися метi та завданням банкiвського нагляду;
● система показникiв, яку використовують для ранньої дiагностики, повиннамати високий рiвень формалiзацiї та меншою мiрою залежати вiд iндивiдуальних особливостей банку [
4]
.
Основним критерiєм, за яким можна визначити стабiльнiсть банкiвської системи є її лiквiднiсть. Лiквiднiсть банкiвської системи є її динамiчнимстаном, який забезпечує своєчаснiсть, повноту та безперервнiсть виконаннявсiх сукупних зобов'язань банкiв та достатнiсть коштiв вiдповiдно до потреброзвитку економiки країни.
За останнi роки найменший рiвень вiльної лiквiдностi спостерiгають за станом на 1 листопада 2008 р.: вiльнi резерви перевищили рiвеньобов'язкових резервних вимог лише на 17,1 % порiвняно з 87,4 % на 01. 10. 2008 р., зменшився при цьому на 9,1 млрд. грн. Така ситуацiя свiдчить прозмiну в Українi структурної позицiї профiциту лiквiдностi банкiвської системи її структурним дефiцитом у наслiдок свiтової фiнансової кризи [
5]
.
системи:
1) зниження довiри населення до банкiв;
3) наслiдком фiнансової кризи стала нестабiльнiсть на валютному ринку;
4) криза iстотно вплинула на пiдвищення процентних ставок за кредитами;
5) наслiдком кризи є той факт, що у всьому свiтi порятунок фiнансових установ став завданням держави – вона вливала бюджетнi кошти, а такожбрала комерцiйнi банки пiд свiй контроль.
З огляду на полiтичну ситуацiю в Українi важко сказати, чи зможе держава врятувати банкiвськийсектор за умов поширення кризових явищ;
6) криза може призвести до укрупнення банкiв в Українi, оскiльки дрiбнiбанки просто не впораються з проблемами [
6]
.
Основний пакет заходiв щодо стабiлiзацiї та виведення з кризи банкiвського сектора має проводити НБУ, але уряд не повинен дiяти самостiйно щодо фiнансової полiтики. Уряд повинен узгодити свою фiнансову полiтику з НБУ i разом використати тi iнструменти, якi б доповнювали одне одного й ефективно виводили банкiвську систему з кризи. На думку Ірини Кравченко та Гранта Багатрян, основу грошової полiтики НБУ маєстановити плаваючий ринковий курс гривнi щодо долара та євро.
Кредитна полiтика НБУ, з урахуванням прагнення до мiнiмiзацiї безробiття, має бути спрямована на стимулювання iнвестицiй. Не можна рiзкозменшувати вiдсотковi ставки (зважаючи на небезпеку зростання iнфляцiї)або ж тримати їх на високому рiвнi (штучне охолоджування економiки в перiод низької економiчної активностi також приховує руйнiвнi наслiдки). Кредити потрiбно давати, причому доступнi. Проте банки повиннi вибирати iнвестицiйнi, перспективнi напрями. Податкову полiтику необхiдно змiнити, зменшивши рiвень нацiонального податкового тягаря. До чинної податкової системи варто застосуватигнучкий пiдхiд, щоб не допустити рiзкого спаду поточного споживання i стимулювати нацiонального виробника. Бюджетна полiтика повинна тонко реагувати на виклики кризи. Держава має знайти кошти на фiнансування стратегiчних iнвестицiй, не допускати серйозної заборгованостi соцiальних виплат, заробiтної плати, розширити продаж державних цiнних паперiв, а в разiпотреби йти на збiльшення обсягiв внутрiшнього боргу.
У перiод кризи неприпустимi будь− якiсоцiально популiстськi обiцянки за будь − якого значення iнфляцiї на найближчих 6-12 мiсяцiв. Треба чiтко усвiдомити: зафiксованi на цей момент соцiальнiвиплати i так вже пiд загрозою. За таких умов неминучими є вiдносне розширення частки i значення державних iнвестицiй, застосування заходiв щодозбiльшення валових нагромаджень, участь держави в iнвестицiйних программахвеликого бiзнесу та активне заохочення бiзнес − iнiцiатив пiдприємств.
розширити сферу застосування громадських робiт, збiльшувати тривалiсть i обсяги виплат iз безробiття, активiзувати роботу служб зайнятостi,посилити боротьбу iз практикою необґрунтованих масових звiльнень з бокуприватних компанiй [
7]
.
| 
