Валютні ринки

Валютнi ринки МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ "Фiнансовi ринки" на тему: Виконав: Студентка 5го курсу Магiстратури МАУП Духлiй Є. Перевiрив: Шклярук С. Г. Київ 2004 Змiст Поняття i структура валютного ринку. 4 Валютнi операцii 14 Ринок валютних ф'ючерсiв. 17 Висновок. 20 Лiтература. 23 Вступ Невiд’ємною ланкою мiжнародної валютної системи є валютний ринок. Без функцiонування цiєї структури валютнi вiдносини втрачають реальний економiчний змiст. Так було в межах РЕВ, де система валютних вiдносин мала значною мiрою формальний характер. Сучасний валютний ринок являє розгалужену систему механiзмiв, функцiонування яких покликаних забезпечити купiвлю i продаж нацiональних грошових одиниць та iноземних валют з метою їхнього використання для обслуговування мiжнародних платежiв. Особливо важливим функцiональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору й дiй власника валюти. Ступiнь зрiлостi валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцiй, а i його здатнiстю повною мiрою реалiзувати саме цю функцiю. Важливо враховувати й те, що свобода вибору суб’єктiв ринку пов'язана з їхнiм прагненням отримати для себе в процесi здiйснення валютних операцiй певнi матерiальнi вигоди, що реалiзуються у вiдповiдному доходi. Цей доход буває безпосереднiм або опосередкованим. Його змiст може виявитися не в перебiгу обмiнної процедури, а на наступних ступенях господарської дiяльностi, скажiмо, при продуктивному використаннi сучасного обладнання, яке придбано за кошти, отриманi в результатi валютної операцiї. Та суть справи i в цьому випадку не змiнюється: отримання доходу є визначальною мотивацiєю дiй суб’єктiв валютного ринку. Це потрiбно чiтко усвiдомлювати. Нiхто не звертається до валютного ринку заради споглядального iнтересу. Мотивацiєю є iнтерес матерiальний, економiчна потреба. Тому, звертаючись до цiєї економiчної iнституцiї, слiд чiтко собi уявляти, що валютний ринок не є установою благодiйною. Йому притаманнi атрибути будь-якого ринку. Йдеться, принаймнi, про двi речi. . По-перше, миємо враховувати, що валютний ринок виступає завжди як конкурентний ринок. Конкуренцiя є iнструментом одержання доходу. Суб’єкти ринку конкурують мiж собою з приводу одержання якнайбiльшого доходу. По-друге, будь-якi обмiннi операцiї на валютному ринку мiстять у собi елементи валютного ризику. Йдеться не лише про суто спекулятивнi операцiї, пов'язанi 3 «грою»на валютних курсах, що в принципi є також природною атрибутикою будь-якого ринкового механiзму. Валютний ризик органiчно пов'язаний з конкуренцiю, з дiєю стихiйних сил, з елементами невизначеностi економiчної кон’юнктури, нарештi, з обов'язковою присутнiстю елементiв суб’єктивностi в поводженнi контрагентiв, що їх не завжди повною мiрою можна прогнозувати. Поняття i структура валютного ринку Валютний ринок першою маються на увазi правовi норми й iнститути, що репрезентують цi норми на нацiональному та мiжнародному рiвнях. До iншої входять щоденнi зв'язки, в якi вступають фiзичнi та юридичнi особи з метою здiйснення мiжнародних розрахункiв, кредитних та iнших грошових операцiй, спрямованих на придбання або продаж iноземної валюти. У системi валютного ринку можна видiлити: · мiжнародний валютний ринок; · нацiональний валютний ринок. 1. європейський - iз центрами в Лондонi, Цюрiху, Франкфуртi; 3. американський - iз центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесi. одного, нацiональнi - вiдрiзняються за ступенем конвертованостi нацiональної валюти, за обсягом зовнiшньоторговельних та валютно-об­мiнних операцiй, за ступенем iнтегрованостi в свiтове спiвтовариство, рiвнем стiйкостi й вiдкритостi економiки, рiвнем розвитку комунiкацiй та ступенем регулювання державою валютних операцiй. Важливим атрибутом валютного ринку є запровадження Функцiональних елементiв його регулювання. Сучасний валютний ринок є iнституцiйно врегульованим. Нарештi, слiд враховувати й те, що регулятивнi основи валютного ринку реалiзуються в певних, нормативно визначених межах. За своїми формою i змiстом вони не можуть i не повиннi пiдмiняти ринковi саморегулятори. Вони мають лише доповнювати й коригувати дiю останнiх. Валютний ринок, який ґрунтується лише на iнституцiйно регульованi структури, взагалi припиняє виконувати функцiї ринку. Вiн втрачає найголовнiше - свою стимулюючу функцiю та конкурентно-конструктивну мiсiю. Тому, розглядаючи механiзми валютного ринку, необхiдно враховувати, що головний принцип їхнього застосування – принцип формальностi ринкових та iнституцiональних регуляторiв. І це не абстрактне твердження. Саме за таким принципом виконують свої функцiї регулюючi структури валютного ринку, що дiє в Українi та iнших країнах з перехiдною та ринковою економiкою. Вiдтак взаємний iнтерес контрагентiв, валютний дохiд, конструктивна конкуренцiя, комерцiйний ризик, система iнституцiйних регуляторiв - ось далеко не повний перелiк визначальних, органiчно пов'язаних мiж собою ланок, на яких вибудовується сучасна структура валютного ринку. комерцiйний iHTepec. Це традицiйна трiада - продавцi валюти, ii покупцi та посередники. Можна зазначити, що суб'€ктами валютного ринку €: По-перше, фiрми, органiзацii та. iндивiдуальнi особи, зайнятi в рiзноманiтних сферах З0внiшньоекономiЧНОl дi­яльностi. По-друге, некомерцiйнi банкiвськi установи, якi запе­речують валютне обслуговування З0внiшнix зв'язкiв. По-трет€, у функцiонуваннi валютного ринку особливо веЛИКУ роль вiдiграють брокерськi фiрми, контори та OKpeMi брокери, що займаються посередницькою дiяль­нiстЮ i отримують Biд цього вiдповiдну комiсiйну вина­городу. На окремих валютних ринках на цi структуривипада€ бiльше половини валютних операцiй. По-четверте, державнi установи, чiльне мiсце серед якИХ посiдають центральнi банки та державнi скарбницi окремиХ KpalH. Слiд зважити й на те, що провiдним споживачем валютного ринку, який, власне, визначає попит на його головний товар - валютнi ресурси, виступають свiтовi транснацiональнi банки. На них припадає приблизно 90% усього валютного обiгу свiтового ринку валют. Наслiдком цього є те, що валютнi курси формуються, як правило, у процесi здiйснення мiжбанкiвських операцiй Розрахунки за мiжнародними операцiями мiж безпосереднiми учасниками здiйснюються через банки, якi розглядають валютнi операцiї як один iз способiв отримання доходу. У зв'язку з цим при котируваннi банки встановлюють два курси: · курс покупця - курс, за яким банк купує валюту; · курс продавця Для покриття витрат з обслуговування операцiй та отримання прибутку мiж цими курсами iснує рiзниця, яка називається маржею. При укладаннi угод купiвлi-продажу на валютному ринку використовуються такi види курсiв: Крос-курс Тодi використовують крос-курс. Спот-курс - цiна одиницi iноземної валюти однiєї країни, виражена в одиницях валюти iншої країни i встановлена на момент укладання угоди за умови обмiну валютами банками­кореспондентами на другий робочий день iз моменту укладання угоди. Форвард (термiновий курс) - цiна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачi її: на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладаннi такого роду угод сторони намагаються передбачити рiвень обмiнного курсу. Якщо на дату угоди курс вiдрiзнятиметься вiд передбаченого в договорi, то одна iз сторiн отримає додатковий прибуток вiд курсової рiзницi, а друга зазнає збиткiв. Ф’ючерс - курс у майбутньому, тобто цiна, за якою через деякий час буде укладено угоду. Вона визначається в момент укладання контракту. Курси, що використовуються при укладаннi угод, цiлком залежать вiд видiв таких угод. Угода "своп" - це продаж валюти на умовах спот-курсу, але з одночасним укладанням оберненої форвардної угоди. Своп­-угоди застосовуються для покриття валютного ризику, а також отримання прибутку в майбутньому. Своп-угоди розповсюдженi не лише у валютнiй сферi. Вони широко застосовуються в кредитних операцiях як страхування вiд пiдвищення або зниження вiдсоткових ставок. на продаж валюти за сьогоднiшнiм курсом. Імпортер, купуючи товар У кредит i страхуючи себе пiдвищення курсу валюти країни походження товару, може виступити як покупець цiеї валюти за фiксованим на момент укладання термiнової угоди курсом. Форварднi угоди укладають кредитори, що прагнуть застрахувати себе вiд можливого зниження курсу валюти, в якiй надається позика. Окрiм вищеперелiчених, розрiзняють такi види операцiй, як валютний арбiтраж та складний арбiтраж. . · - одночасна купiвля та продаж iнозем­НО1 валюти на рiзних ринках. Прибуток виникае як рiзниця вкурсах на валютних ринках. · Складнuй арбiтраж Арбiтражнi операцi1 завжди пов'язанi з ризиком затримки Основнi механiзми Валютного ринку Як уже було сказано вище одним з основних механiзмiв, якi дiють на валютному ринку є валютний курс. Перш нiж описувати основнi принципи його використання, дамо визначення цьому поняттю: Валютний курс - спiввiдношення мiж грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обмiну валют при здiйсненнi валютних та iнших економiчних операцiй. Валютний курс виконує низку важливих економiчних функцiй. 3 його допомогою долається нацiональна обмеженiсть грошової одиницi певної країни. Локальна цiннiсть валюти перетворюється в мiжнародну. Окрiм того цього валютний курс виступає засобом iнтернацiоналiзацiї грошових вiдносин, утворення цiлiсної свiтової системи грошей та грошових вiдносин. З урахуванням валютного курсу визначаються цiновi структури окремих країн, розвиток їхнiх продуктивних сил, темпiв економiчного зростання, а також торговельного i платiжного балансiв. Зниження курсу нацiональної грошової одиницi (девальвацiя) сприяє подорожчанню iмпорту й зростанню експорту, i навпаки - зростання курсу (ревальвацiя) призводить до здешевлення iмпорту i падiння експорту. Валютний курс є структурною ланкою механiзму реалiзацiї мiжнародної вартостi товарiв та послуг, адже через механiзм валютних регуляторiв вiдбувається перерозподiл нацiонального продукту мiж країнами, якi беруть участь у зовнiшньоекономiчних зв'язках. Валютний курс чутливий до чинникiв, що визначають полiтичну й соцiальну стабiльнiсть країни, її мiжнародний авторитет. На валютний курс впливають також такi фактори, як змiни обсягiв ВВП, стан платiжного балансу країни, рiвень iнфляцiї, спiввiдношення попиту i пропозицiї на валютному ринку, вiдсотковi ставки. Усi цi обставини ускладнюють визначення i вибiр режиму валютного курсу. Серед яких видiляють такi: 1. Котирування - це встановлення курсiв iноземних валют у вiдповiдностi з практикою, що склалася, i законодавчими нормами. 2. , коли одиниця нацiональної валюти прирiвнюється до певної кiлькостi iноземної валюти. 3. Конвертованiсть - це здатнiсть валюти обмiнюватися на iншi валюти. Це дуже важлива характеристика валюти. За ступенем конвертованостi валюта подiляється на такi типи: · вiльно конвертована; · частково конвертована; . · неконвертована; · клiрингова. Вiльно конвертована валюта (ВКВ) - валюта, що вiльно та Канада, Нiдерланди, Нова Зеландiя, Сiнгапур, Японiя, Сполученi Штати Америки та ряд iнших. Окремо слiд видiлити євро, яка стала своєрiдною унiверсальною валютою європейських країн. Вiльноконвертованiсть у першу чергу свiдчить про стiйкiсть економiки країни, можливостi її економiчного зростання i, як наслiдок, довiру до її нацiональної валюти з боку iноземних партнерiв. Деякi вiльноконвертованi валюти є резервними валютами. · долар США, · фунт стерлiнгiв, · швейцарський франк, · японську єну, · євро. Цi п'ять валют становлять практично 100 % свiтових валютних, резервiв. Наявнiсть резервної валюти створює додатковi вигоди країнi-емiтенту, даючи змогу протягом тривалого термiну мати вiд’ємне сальдо в торговому i платiжному балансах без загрози нацiональнiй економiцi, бо така валюта не пред’являється до оплати у виглядi вимоги на поставку товарiв чи iнших активiв, а залишається в iнших державах у виглядi резервiв. обмiнюється на обмежену кiлькiсть iноземних валют, у мiжнародних розрахунках застосовується з обмеженнями. Наявнiсть обмежень зумовлюється нестабiльнiстю економiчного стану країни i незбалансованiстю платiжного балансу. Обмеження вводяться урядом або Центральним банком. Вони полягають у регламентацiї операцiй з валютою та валютними цiнностями. Бiльшiсть держав свiту, в тому числi й Україна, мають частково конвертовану валюту. Неконвертована (замкнена) валюта не обмiнюється на iншi iноземнi валюти i застосовується лише на територiї країни. Неконвертованими є тi валюти, на якi накладаються обмеження щодо ввезення, вивезення, купiвлi, продажу i до яких застосовуються рiзноманiтнi заходи валютного регулювання. Клiрингова валюта клiрингових розрахункiв. Законодавчi та нормативнi акти, пов'язанi з валютним регулюванням, передбачають, що всi розрахунки в iноземнiй валютi здiйснюються через уповноваженi банки, тобто банки, що мають лiцензiї Центрального банку на проведення валютних операцiй. Лiцензiї, отримуванi комерцiйними банками, подiляються на: · генеральнi, · внутрiшнi, · розширенi внутрiшнi. Генеральна лiцензiя дає комерцiйному банку право на такi дiї: a. здiйснення багатьох банкiвських операцiй в iноземнiй валютi як на територiї країни) так i за кордоном; b. c. створення резервного, страхового та iншого фондiв iз прибутком в iноземнiй валютi; d. участь у органiзацiї банкiвських установ y серединi країни та за її межами у ролi засновника або пайовика та використанням з цiєю метою iноземної валюти; e. вiдкриття своїх фiлiй та представництв за кордоном. Внутрiшня лiцензiя н адає комерцiйному банку право на здiйснення повного або обмеженого перелiку банкiвських операцiй в iноземнiй валютi лише на територiї країни. За цiєю лiцензiєю банк може проводити наступнi операцiї: · вiдкриття i ведення рахункiв в iноземних валютах юридичних та фiзичних осiб (резидентiв i нерезидентiв)) а також рахункiв нерезидентiв у нацiональнiй валютi країни перебування; · здiйснення кореспондентських вiдносин з банками) що мають генеральну лiцензiю; · органiзацiя через банки, якi мають генеральну лiцензiю розрахункiв, пов’язаних з експортно-iмпортними операцiями клiєнтiв банку в iноземних валютах у формi документального акредитива, iнкасо, банкiвського переказу, також iнших формах, що застосовуються в банкiвськiй практицi; · валютне обслуговування юридичних i фiзичних осiб, включаючи купiвлю та продаж iноземних валют у вiдповiдностi з чинним законодавством; · залучення i розмiщення коштiв в iноземнiй валютi юридичних осiб у формi креатинiв, депозитiв та iнших формах, а також видача гарантiй на користь клiєнтiв банку в межах власних ресурсiв банку в iноземних валютах. Розширена внутрiшня лiцензiя у конкретних iноземних банках. Головними функцiонерами валютного ринку є комерцiйнi банки, якi мають вiдповiдну лiцензiю. Вони називаються уповноваженими банками i проводять такi операцiї: · · розрахунки в iноземнiй валютi, пов’язанi з експортно-iмпортними операцiями, оплатою товарiв та послуг, а також проведенням рiзного роду нетоварних операцiй; · встановлення кореспондентських вiдносин з iноземними банкам; · пасивнi й активнi операцiї в iноземнiй валютi; · депозитнi та конверсiйнi операцiї на мiжнародних грошових ринках; · · · З метою запобiгання ризикам i мiнiмiзацiї впливу спекулятивних операцiй на валютних ринках банкам встановлюються вiдповiднi лiмiти - так звана вiдкрита позицiя продажу й купiвлi валюти вiд власного iменi i за власний рахунок. Лiмiт вiдкритостi валютної позицiї визначається Центральним банком країни у розрахунку на кiнець робочого дня уповноваженого банку. Її розмiр визначається, як рiзниця мiж сумою iноземної валюти, купленої банком за власний рахунок, та сумою проданої банком за той же час iноземної валюти. Лiмiт встановлюється залежно вiд розмiрiв власних коштiв банку. Валютнi операцii Статистика, яка визначала б щорiчнi обсяги операцiй на валютному ринку, вiдсутня. За наявними оцiнками, нинiшнiй сукупний обiг валютних ринкiв досягає 100 трлн. доларiв на рiк. Така астрономiчна цифра пояснюється багатократнiстю валютних переказiв, що здiйснюються не лише на готiвковiй, а й на безготiвковiй основi. Велике значення при цьому вiдiграє сучасне технiчне оснащення валютного ринку - його широка комп'ютеризацiя, насичення найновiшими засобами електронного зв'язку, що iстотно прискорює обiг валютних ресурсiв. i мiжнародних платiжних документiв та мiграцiю капiталу, забезпечує органiчне поєднання територiальних структур i функцiональних центрiв свiтового ринку в єдину глобальну цiлiсну систему. Найбiльшi валютнi центри розмiщенi у країнах, де до мiнiмального рiвня зведенi валютнi обмеження. Такими центрами є валютнi ринки в Нью-Йорку, Лондонi, Парижi, Цюрiху, Франкфуртi, Сан-Франциско, Торонто, Токiо, Гонконгу, Сiнгапурi та багатьох iнших. На цих ринках обсяги валютних операцiй можуть перевищувати 100 млрд. доларiв на день. Варто зазначити й те, що бiльша частина валютних операцiй припадає на долари США (2/3 загального обсягу), а також на нiмецькi марки, англiйськi Фунти стерлiнгiв, японську €HY, французький та швейцарський франки. Останнiм часом у валютний обiг включаються i мiжнароднi засоби платежу - СДР, євро, а також iншi колективнi валюти, що обертаються на регiональних рiвнях. А втiм, частка останнiх у структурi мiжнародного валютного обiгу поки що лишається незначною. Потрiбно враховувати i те, що активи валютного ринку не зводяться лише до грошових одиниць iноземних держав. Валюта включає у себе: а) у вузькому значеннi цього поняття - грошовi знаки iноземних держав; валютi. У практицi Функцiонування валютного ринку використовуються двi групи валютних операцiй. Це, по-перше, операцiї, що здiйснюються на умов ах «спот» (spot). Ідеться про валютнi угоди, що реалiзуються на короткотермiновiй основi - доставка валюти здiйснюється протягом 48 годин. Вiдповiдно до цього визначається i валютний курс «спот» - курс на момент укладення угоди. По-друге, операцiї форвардного (forward) типу. Це термiновi операцiї, розрахунки за них мають здiйснюватися бiльш як за 2 днi (48 годин) пiсля їх укладення. Однiєю з функцiональних форм термiнових угод € опцiоннi операцiї (option), за якими суб’єкти ринку отримують право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафiксованим на момент укладення вiдповiдної угоди. Форварднi валютнi курси вiдрiзняються вiд курсiв «спот» на величину «знижки» або «премiї», пов’язаної з вiдстроченням платежiв. Валютнi цiнностi обертаються на валютному ринку в найрiзноманiтнiших формах. Йдеться про обiг мiжнародних засобiв платежу, у яких здiйснюються вiдповiднi розрахунковi операцiї Пiдмурiвком цих засобiв є вираженi в iноземнiй валютi мiжнароднi платiжнi зобов’язання. юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii >аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii юридичних i фiзичних осiб oДHi€1 кr>аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii >аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним за­собом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi пере­казнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обirу заступалидорогоцiннi метали. Характерним € те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом - у BHYТ ;E i нiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними вексел и велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У пово€ ий перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжна­родних розрахункiв. Однак i нинi вони зберirають CBO€функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. HaBiTb бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiж­народну вексельну конвенцiю, що визначила правовi нор­ми використання вексельних документiв у системi мiж­державних валютних розрахункiв. Це сво€ю чергою пiд­вищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнарОДНОІ розраХУНКОВОІ одиницi. Переказний вексель, що використову€ться у зовнiшнiй торгiвлi, явля€ собою розпорядження, що вимага€ Biд банку, який представля€ iмпортера, заплатити експорте­pOBi в обумовленiй валютi певну кiлькicть грошей. Пере­казний вексель може бути оплаченим негайно або про­тягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо йогооплата вiдстрочу€ться, BiH може бути реалiзований навiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика Ma€широке застосування. Вiд 1950-х - 60-х рр. у CTPYКTypi мiжнародного ва­лютно-кредитного обмiну найбiльшого поширення набулителеrрафнi перекази. Нинi вони € провiдним засобомздiйснення мiжнародних обмiнних операцiй. Вказанi опе­рацН проводять банкiвськi установи рiзних краlН, якi пiдтримують вза€мнi кореспондентськi вiдносини, вiдкри­ваючи для цього один одному поточнi рахунки - авуари(assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються длязберiгання валютних pecypciB, здiйснення вза€мних пла­тежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню най­новiших засобiв зв'язку переказ грошових pecypciв здiй­СНю€ться у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другогоДня пiсля проведення торговеЛЬНОl операцii >аlНИ щодо вiдповiднихосiб iНШОl краlНИ. У CTPYКTypi цих зобов'язань доситьвиСОКУ питому вагу мають зобов'язання офiцiйних дер­жавних. установ i урядiв. В перiод становлення валютного ринку провiдним засобом мiжнародних розрахункiв були комерцiйнi переказнi векселi (тратти), якi в мiжнародному обiгу заступали дорогоцiннi метали. Характерним є те, що комерцiйнi векселi спершу використовувались у зовнiшнiй торгiвлi i лише перегодом – на валютнiй. На Лондонськiй бiржi торгiвля iноземними векселями велася, починаючи з 2-1 половини XVІ ст. У повоєнний перiод переказнi векселi почали витiснятися iншими кредитними засобами мiжнародних розрахункiв. Однак i нинi вони зберiгають своє функцiональне призначення завдяки простотi й надiйностi у використаннi. Навiть бiльше - 1957 р. в Женевi було пiдписано мiжнародну вексельну конвенцiю, що визначила правовi норми використання вексельних документiв у системi мiждержавних валютних розрахункiв. Це у свою чергу пiдвищило лiквiднiсть переказного векселя як мiжнародної розрахункової одиницi. Переказний вексель, що використовується у зовнiшнiй торгiвлi, являє собою розпорядження, що вимагає вiд банку, який представляє iмпортера, заплатити експортеровi в обумовленiй валютi певну кiлькiсть грошей. Переказний вексель може бути оплаченим негайно або протягом певного часу - через 30, 60 або 90 днiв. Якщо його оплата вiдстрочується, вiн може бути реалiзований на вiдкритому ринку цiнних паперiв. Така практика має широке застосування. операцiї проводять банкiвськi установи рiзних країн, якi пiдтримують взаємнi кореспондентськi вiдносини, вiдкриваючи для цього один одному поточнi рахунки – авуари (assets). :Кореспондентськi рахунки використовуються для зберiгання валютнихресурсiв, здiйснення взаємних платежiв i переказiв. 3авдяки широкому застосуванню найновiших засобiв зв'язку переказ грошових коштiв здiйснюється у найбiльш стислi строки - не пiзнiше другого дня пiсля проведення торговельної операцiї мають дорожнi чеки, якими користуються, як правило, туристи при оплатi вiдповiдних послуг в iнших країнах. Дорожнi чеки у останнi десятирiччя у практицi мiжнародних валютних переказiв почали широко використовуватися кредитнi картки та iншi види електронних грошей. В 1977 р. було започатковано мiжнародну угоду системи «Вiза», у якiй взяло участь 12 тис. банкiв 55 країн свiту. Нинi кредитнi картки системи «Вiза» є найбiльш досконалою та ефективною формою електронних переказiв валюти. Володарями таких карток стали бiльш як 100 млн. фiзичних i юридичних осiб рiзних країн свiту. Кiлька рокiв тому кредитнi картки системи «Вiза» почали використовуватися i в кранах, що входили до колишнього СРСР. В 1993 р. до мiжнародної системи «Вiза» приєдналась i група комерцiйних банкiв України. Ринок валютних ф'ючерсiв Ринок iноземної валюти мiстить у собi всi операцiї з обмiну валюти однiєї країни на валюту iншої країни. Його основними учасниками виступають експортери й iмпортери, ТНК, центральнi банки i усi фiнансовi i не фiнансовi iнститути, яким за родом своєї дiяльностi доводиться користуватися рiзними видами валют. На сьогоднi цей ринок досяг величезних розмiрiв, щоденний свiтовий обсяг операцiй з обмiну валют оцiнюється бiльш нiж у 400 млрд. дол. Основними учасниками валютних ринкiв є комерцiйнi й iнвестицiйнi банки, що купують i продають валюту для своїх клiєнтiв, для кореспондентських банкiв i для власних операцiй. Другою важливою групою учасникiв валютного ринку є центральнi банки. Операцiї цих банкiв охоплюють урядовi угоди, розрахунки з iншими центральними банками i рiзними мiжнародними органiзацiями, i iнтервенцiї, за допомогою яких здiйснюється вплив на обмiнний курс. Третя основна група учасникiв на валютному ринку — торговельний сектор, операцiї з валютою в якому здiйснюються при купiвлi або продажу товарiв, послуг або фiнансових активiв за кордоном. І нарештi, останньою групою учасникiв є так званий сектор капiталу, що включає в себе iнвесторiв i спекулянтiв. Для кожної з цих груп операцiї з iноземною валютою мають ризик, пов'язаний зi змiною курсiв у майбутньому. Цей ризик у даний момент може бути зменшений рiзними способами, у тому числi й операцiями з валютними ф'ючерсами. Ринок валютних ф'ючерсiв є елементом структури фiнансового ф'ючерсного ринку. Використання бiржових валютних ф'ючерсних контрактiв — це один зi способiв захисту вiд валютного ризику. До iнших способiв захисту вiдноситься використання форвардних контрактiв на валюту, що укладаються на мiжбанкiвському ринку, i позабiржових опцiонiв, а також випуск компанiєю облiгацiй в iноземнiй валютi. Валютний ф'ючерсний ринок, крiм забезпечення механiзму хеджування, виконує ще одну важливу функцiю: курс, зафiксований на бiржi, може служити прогнозом того, що буде через три (або бiльш) мiсяцiв, тобто вiн є свого роду сигналом для учасникiв ринку, що, орiєнтуючись на ф'ючерснi котирування, вирiшують, куди краще вкладати власний капiтал та вiльнi кошти. Бiржова торгiвля валютними ф'ючерсами почалася 16 травня 1972 р. на Chicago Mercantile Exchange, а точнiше, на утвореному в рамках цiєї бiржi Мiжнародному валютному ринку (International Monetary Market — IMM). В даний час на IMM йде торгiвля наступними iноземними валютами: · австралiйський долар (обсяг контракту — 100 тис.), · швейцарський франк (125 тис.), · японська iєна (12,5 млн.), · мексиканське песо (500 тис.), · бразильський реал (100 тис.). Крiм того торгiвля валютними ф'ючерсами здiйснюється в США на: тис.); & Associates: контракти на швейцарський франк (125 тис.), на крос-курси валют; 3. на Philadelphia Board of Trade: контракти на австралiйський долар (100 тис.), канадський долар (100 тис.), швейцарський франк (125 тис.), англiйський фунт стерлiнгiв (62,5 тис.), японську iєну (12,5 млн.), євро (125 тис.); 4. на New York Futures Exchange: контракти на швейцарський франк (125 тис.), англiйський фунт стерлiнгiв (25 тис.), японську iєну (12,5 млн.) i кiлька контрактiв на крос-курси валют. У Європi центром валютної ф'ючерсної торгiвлi є лондонська бiржа LIFFE. Валютнi ф'ючерси, якими торгують на LIFFE, „перекладають” (або точнiше сказати адаптують) на англiйський фунт стерлiнгiв, євро, японську iєну i швейцарський франк, причому торгiвля усiма валютами ведеться вiдповiдно до курсу долара США. i, зокрема, операцiї зi спредами на валютних контрактах. Спекулянти використовують як внутрiшньо ринковий спред, так i угоди про продаж валют мiж рiзними суб’єктами валютного ринку. Висновок Операцiї, якi проводяться на валютному ринку, безпосередньо пов'язанi з комплексом операцiй i станом грошового ринку країни та впливають на ситуацiю на ринку капiталiв. В умовах активною валютної спекуляцiї центральнi банки промислово розвинених країн використовують режим подвiйного валютного курсу, що є рiзновидом системи множинних валютних курсiв. Вiн полягає в подвiйному котируваннi курсу нацiональної грошової одиницi: окремо за комерцiйними та фiнансовими операцiями. Тому вибiр валютної стратегiї має враховувати фактори, якi значно впливають на валютний ринок, а саме: · темпи iнфляцiї, · рiзницю вiдсотка за кредит, · спекулятивнi валютнi операцiї, · прискорення або затримування · мiжнародних платежiв, Чим вищий темп iнфляцiї в країнi, тим, як правило, нижчий курс її валюти. Залежнiсть валютного курсу вiд темпiв iнфляцiї особливо висока в державах з великим обсягом мiжнародного обмiну (товарами, послугами, капiталом), адже найтiснiший зв'язок мiж динамiкою валютного курсу та вiдносними темпами iнфляцiї виявляється пiд час розрахункiв курсу на базi експортних цiн. Фактор прискорення або затримування мiжнародних платежiв також впливає на курсове спiввiдношення валют. Очiкуючи падiння курсу нацiональної Грошової одиницi, iмпортери прагнуть прискорити платежi контрагентам R iноземнiй валютi, щоб уникнути можливих втрат вiд пiдвищення курсу iноземної валюти. У разi змiцнення нацiональної грошової одиницi iмпортери прагнуть затримати платежi у вiльно конвертованiй валютi. Така тактика має певний вплив на платiжний баланс i, як наслiдок, на валютний курс нацiональної грошової одиницi. Що стосується центральних банкiв, то вони можуть впливати на валютний курс або за допомогою своєї монетарної полiтики, або за рахунок iнтервенцiй на валютному ринку. Валютнi iнтервенцiї здiйснюються в тому разi, коли на ринку спостерiгаються короткостроковi змiни в попитi й пропозицiї. Центральний банк очiкує швидкого вiдновлення попередньої рiвноваги. Якщо такi змiни мають довгостроковий характер, зумовлений глибинними макроекономiчними процесами, валютнi iнтервенцiї не приведуть до позитивного результату. Вони можуть лише вiдтягнути вiдповiднi змiни валютного курсу на якийсь час, протягом якого уряд повинен застосувати заходи щодо врiвноважування платiжного балансу. В iншому випадку пiсля вичерпання валютних резервiв неминуче ще бiльш катастрофiчне потрясiння валютного ринку. Лiтература 1. Балабанов И. Т. Валютный рынок и валютные операции в России. -М.: Финансы и статистика, 1994. 2. Бункина М. к. Валютный рынок. - М., 1995. 3. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. - М.: Тривола, 1995.. 4. Иванов ВМ. Финансовый рынок: конспект лекций. - К: МАУЛ, 1999. 5. Колоб Р. У. Финансовые деривативы: Лер. с анг. - М.: ФИЛИНЪ, 1997. 6. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. Л. Н. Красовиной. - М., 1994. 7. Органiзацiя мiжнародних кредитно-розрахункових Вiдносин: Навч. посiбник / За ред. Г. Г. Кipeйцeвa. - Житомир: ЖІТІ, 2000. 8. Лерар Ж. Управление международными денежными потоками. М.: Финансы и статистика, 1998. 9. Смирнов А. Л. Международный кредит. О-:новные виды и условия. 10. Управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю: Навч. посiбник / Пiд заг. ред. A.І. KpeaicoBa, К. Серажим. - К., 1997. 11. Шенаев ВН. Международный рынок ссудных капиталов. - М., 1985.