Банківська система України та проблеми її реформування

Банкiвська система України та проблеми її реформування ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПРАЦІ ДОПОВІДЬ на тему: «БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ» Студентка 24 групи Бурханова Тетяна Викладач: Черниш Н. М. Чернiгiв-2007 Банкiвська система в Українi та шляхи її реформування Банки є одним з найстарiших i найбiльших за активами фiнансових посередникiв. Вважається, що першi банки утворилися з контор мiняйл в Італiї, i насьогоднi в усiх розвинутих країнах свiту iснує розгалужена банкiвська система. Україна не є винятком з даного правила. Згiдно ЗУ «Про банки та банкiвську дiяльнiсть» БАНК – юридична особа, яка має виключне право на основi лiцензiї НБУ здiйснювати у сукупностi такi операцiї: залучення у вклади грошових коштiв фiзичних та юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик, вiдкриття та ведення банкiвських рахункiв фiзичних та юридичних осiб. Отже, основне завдання банку - здiйснювати посередництво в перемiщеннi коштiв вiд кредиторiв до позичальникiв. Банкiвська дiяльнiсть складається iз сукупностi трьох взаємопов’язаних операцiй: · Прийняття грошових вкладiв вiд клiєнтiв банкiв; · Здiйснення розрахункiв мiж клiєнтами. Банкiвська система - органiзацiйна сукупнiсть рiзних видiв банкiв у їх взаємозв'язку, яка iснує в тiй чи iн­шiй країнi в цiлком визначений iсторичний перiод. • однорiвнева банкiвська система (усi банки, що дiють у країнi (включаючи й цент­ральнi банки), перебувають на однiй iєрархiчнiй сходинцi, виконують аналогiчнi функцiї з кредитно-розрахункового об­слуговування клiєнтури. Такий принцип побудови банкiвської системи характерний для економiчно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталiтарним, адмiнiстративно-командним режимом управ­лiння. • дворiвнева банкiвська система (характерна для країн з ринковою економiкою, складається з двох рiвнiв: верхнiй рiвень - центральнi (емiсiйнi) банки, якi є бан­ками в повному значеннi цього слова лише для двох катего­рiй клiєнтiв: банкiвських iнститутiв та урядових структур; нижнiй рiвень - комерцiйнi банки, клiєнтами яких є пiдприємства, органiзацiї, населення). Саме дворiвнева система i дiє насьогоднi в Українi. Вона ґрунтується на взаємовiдносинах мiж банками в двох площинах: по вертикалi – вiдносини пiдлеглостi мiж центральним банком, як таким, що здiйснює керування, та низовими ланками, по горизонталi – вiдносини рiвного партнерства мiж будь-якими низовими ланками. Банкiвська система України складається з НБУ та iнших банкiв, що створенi та дiють на територiї України на основi ЗУ «Про банки та банкiвську дiяльнiсть» вiд 7 грудня 2000р. Банки в Українi функцiонують як унiверсальнi або як спецiалiзованi ощадного банку, якщо не менше 50% його пасивiв є вкладами фiзичних осiб). Створюються вони у формi акцiонерного товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю або кооперативного банку. банки можуть бути державними ( 100 % статутного капiталу такого банку належить державi, наприклад це є НБУ, Ощадний банк, та Український експортно-iмпортний банк), або такими, що заснованi на приватнiй формi власностi. Вiдповiдно до чинного законодавства в Українi можуть створюватися i кооперативнi банки за принципами територiальностi. Вони подiляються на мiсцевi та центральнi кооперативнi банки, i їх утворення, мiнiмальна кiлькiсть учасникiв та статутного капiталу чiтко регулюється законодавством. банкiвських об’єднань : банкiвська корпорацiя, банкiвська холдингова група, фiнансова холдингова група. Банкiвську корпорацiю можуть створювати виключно банки з метою пiдвищення своєї лiквiдностi та платоспроможностi, для забезпечення координацiї та нагляду за їх дiяльнiстю. Банкiвська холдингова група Фiнансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фiнансовi послуги, до того ж серед них має бути не менш нiж 1 банк, i материнська компанiя має бути фiнансовою установою, тобто вона має надавати рiзнi фiнансовi послуги. Наприклад це є банки, кредитнi спiлки, страховi компанiї, ломбарди тощо. Банкiвська система в умовах ринку функцiонує на основi певних умов. Функцiї банкiвської системи: 1) Трансформацiйна ризики. 3) Функцiя забезпечення сталостi банкiв та грошового ринку (ста­бiлiзацiйна), яка проявляється у прийняттi ряду законiв, що регламентують дiяльнiсть банкiв, у створеннi механiзму контролю i нагляду за дiяльнiстю банкiв, тощо. Питання вдосконалення та реформування банкiвської системи в Українi Навряд чи сьогоднi в Українi знайдеться людина, пiдприємство або органiзацiя, повнiстю задоволенi роботою вiтчизняної банкiвської системи. При цьому спектр оцiнок досить широкий: вiд повного заперечення будь-яких позитивних зрушень останнiми роками до переможних обiцянок про видатнi досягнення. Нормальному розвитку вiтчизняної банкiвської системи перешкоджають численнi об’єктивнi й суб’єктивнi чинники, наприклад, дуже низькi доходи переважної бiльшостi населення України , так i не вiдновлена повною мiрою довiра населення до комерцiйних банкiв, вiдсутнiсть належної системи гарантування банкiвських вкладiв тощо. До розряду суб’єктивних чинникiв, якi гальмують розвиток банкiвської системи, слiд зарахувати вузькiсть асортименту пропонованих послуг (якщо у провiдних закордонних — до трьохсот видiв послуг, то в українських — набагато менше), наявнiсть проблемних кредитiв, вiдсутнiсть кредитних iсторiй, кредитних бюро. До цього перелiку необхiдно додати ще й проблеми, пов’язанi з лiквiднiстю застав. функцiонування виробничих пiдприємств, вiдсутнiстю реальних структурних перетворень у вiтчизнянiй економiцi, а отже — високими кредитними ризиками. Спостерiгається значна концентрацiя кредитних ризикiв в обмеженого кола позичальникiв. Недосконалою залишається i структура кредитiв, наданих суб’єктам господарської дiяльностi. У результатi кошти йдуть переважно не на iнвестицiйнi потреби господарських суб’єктiв, а на поточне споживання. Звiдси й невисокий економiчний ефект вiд такої кредитної полiтики. Банки гостро вiдчувають недосконалiсть, а в окремих випадках — вiдсутнiсть належної нормативно-правової бази. Зокрема це стосується захисту прав кредиторiв, формування спостережних рад комерцiйних банкiв, стимулювання пiдвищення капiталiзацiї та збiльшення обсягiв залучення коштiв фiзичних i юридичних осiб, недопущення перекладання на банки не властивих їм функцiй контролюючих органiв i т. п. Водночас багато нормативно-правових актiв, що регламентують банкiвську дiяльнiсть, мають переважно органiзацiйно-адмiнiстративний характер i тому навряд чи можуть дати бажаний ефект у справi неухильного та стабiльного розвитку банкiвської системи. Запропонована НБУ «Комплексна програма розвитку банкiвської системи України на 2003—2005 роки» покликана видiлити основнi цiлi та прiоритети такого розвитку, шляхи й напрями їх реалiзацiї, передумови для успiшного виконання банкiвською системою завдань, якi стоять перед нею. Як основнi цiлi подальшого розвитку в Програмi визначенi: 1) змiцнення банкiвської системи України, пiдвищення її стiйкостi до криз; 2) змiцнення довiри до банкiвської системи з боку вкладникiв та iнвесторiв; 3) активiзацiя дiяльностi банкiв iз залучення коштiв та їх трансформацiї в кредити для реального сектора економiки; 4) поглиблення iнтеграцiї банкiвської системи України у свiтовий фiнансовий простiр. Отож, на мою думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справi пiдвищення рiвня банкiвської системи України мають стати: у сферi змiцнення ресурсного потенцiалу комерцiйних банкiв · зростання реальних доходiв населення i змiцнення корпоративних фiнансiв; · зниження iснуючих норм нарахування вiдсоткiв на резервнi фонди; · розширення участi комерцiйних банкiв у заснуваннi страхових компанiй; · розвиток системи рефiнансування банкiв НБУ;спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу; · обмеження розрахункiв готiвкою при придбаннi нерухомостi, автомобiлiв тощо. у сферi здiйснення банкiвської дiяльностi · виключення ситуацiй, коли банки приймають рiшення пiд полiтичним тиском або пiд впливом суб’єктiв господарювання; · приведення нормативних документiв НБУ у вiдповiднiсть до мiжнародних стандартiв; · створення державою правових та економiчних основ для здiйснення комерцiйними банками iнвестицiйної дiяльностi, перебудови системи довгострокового кредитування, активiзацiї участi комерцiйних банкiв у створеннi фiнансово-промислових груп, приватизацiйних процесах; · створення у комерцiйних банках пiдроздiлiв з розробки стратегiї їх розвитку; · розширення надання банками корпоративним клiєнтам практичної допомоги у здiйсненнi електронної комерцiї; · розвиток синдикованого кредитування суб’єктiв господарювання; · здешевлення банкiвських послуг за рахунок комплексностi їх надання; · проведення мiжнародної сертифiкацiї вiтчизняних банкiрiв тощо. Крiм того, необхiдно забезпечити сталий соцiально-економiчний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторi економiки. Отже, будемо мати надiю, що в майбутньому для нормального функцiонування банкiвської системи та для пiдняття її престижу та iмiджу сучасними державними мужами будуть проведенi необхiднi заходи та не постане бiльше подiбних проблем i ми зможемо вийти на мiжнародний рiвень, не соромлячись при цьому, що багато в чому ми вiдстаємо вiд наших європейських сусiдiв. Так нехай хоч досконала банкiвська система стане нашою гордiстю.