Банкiвська система та пропозицiя грошей
«Банкiвська система та пропозицiя грошей»
План
Вступ
3. Нацiональний банк – головний елемент банкiвської системиУкраїни. Його функцiї
4. Суть i механiзм формування пропозицiї грошей
5. Роль державних iнституцiй у здiйсненнi емiсiйного процесу
Вступ
Досить важко зазначити, як й коли виникли першi банки. Сьогоднi банки – це унiверсальнi фiнансовi заклади, котрi виконують до 300 видiв рiзноманiтних послуг. Оскiльки цi операцiї та послуги виникли не в одну годину та не в одному мiсцi, то стає важко зазначити, коли виникла банкiвська справа.
Найдавнiшими вважаються операцiї по збереженню грошей. Цим займались чи церковнi заклади, чи приватнi особини. Слiд зазначити, що в деяких випадках уже в давньому свiтi нараховувались вiдсотки за внесенi грошi чи власнiсть.
Окремо виникла потреба в обiгу грошей. Гарним прикладом може бути Європа. У серединi Vстолiття не iснувало єдиної системи монет. Торгiвля велася монетами рiзних країн, мiст й навiть приватних осiб. Всi монети малi рiзну вагу, форму й номiнал. Тому потрiбнi були спецiалiсти, котрi малi б вести банкiвську справу. Цi спецiалiсти розмiщувались iз своїми столами обiгу там, де торгiвля мала велику швидкiсть.
Люди, котрi займались операцiями збереження та обiгом грошей, розумiли, що зiбранi багатства не використовуються.
Якщо хоча б деяку частину вiд цих коштiв вiддавати в тимчасове використання, тодi можна вилучати iз цього користь. Таким чином виникли так званi кредитнi операцiї, в основi яких лежала видача грошей iз обов’язковим поверненням та сплатi вiдсотка. Закладом при цьому були будинки, кораблi, дорогоцiннi речi й тощо.
банкiвська система виникла в ХVІ столiттi, до речi банкiри вийшли iз середовища майстрiв золотих справ чи купцiв.
У нашому суспiльствi банки виконують рiзноманiтнi види операцiй. Вони не лише органiзовують грошовий обiг та кредитнi вiдносини. Через них здiйснюється фiнансування народного господарства, страховi операцiї, купiвлi, продажiв цiнних паперiв, а й у деяких випадках управлiння власнiстю та посередницькi послуги.
До розкриття сутностi банку можливо пiдiйти iз двох сторiн: iз юридичної та iз економiчної.
Економiчна сторона: а). прийняття грошей до вкладiв; б). надання рiзноманiтних видiв кредиту; в). купiвля векселiв та чекiв; г). комiсiйнi операцiї iз цiнними паперами; д). операцiї iз коштовностями й iнше.
короткострокове кредитування.
Вчорашнє уявлення про банк: Банк – це частина апарату управлiння, головна позначка якого здiйснювати контролю над дiяльнiстю господарчих органiзацiй.
Розвиток банкiв стимулювався й стримується тепер бiднiстю населення та бiднiстю значної кiлькостi пiдприємств. Командна система поступово знищувала поняття населення про банк, як мiцний комерцiйний iнститут, обмежувала його призначення, перетворювала в розрахунково-касовi центри, котрi розподiляють кредити за призначеними лiмiтами “ картками ”. Але сучаснi комерцiйнi й тепер вiдчувають велику нестачу коштiв для кредитування пiдприємницької дiяльностi.
Крiм того, банк – це автономне, незалежне, комерцiйне пiдприємство. Банк – не завод, не фабрика, але й у нього, як й в кожного пiдприємства, є свiй продукт. Продуктом банку є насамперед формування платiжних коштiв (грошової маси), а також рiзноманiтнi послуги у видi надання кредитiв, гарантiй, доручення, консультацiй, управлiння власнiстю. Дiяльнiстю банку несе виробничий характер. Ринок висуває банк до основних, ключових елементiв економiчного регулювання. Банк стає найважливiшою складовою, Яка забезпечує народне господарство додатковими грошовими ресурсами.
1. Види банкiв та їхнi функцiї
У залежностi вiд того, кому належати кредитнi та кредитно-фiнансовi заклади, в країнах iз ринковою економiкою розрiзняються: - державнi кредитнi та кредитно-фiнансовi заклади.
Перша група – це центральнi банки, котрi мають монопольне право випуску банкнот, окремi комерцiйнi банки, поштовi - збереженi каси, деякi заклади, котрi виконують спецiальнi функцiї по кредитуванню тiєї чи iншої галузi господарства.
Розвиток державно - монополiстичного капiталiзму супроводжується зростом державної власностi у сферi, до того в числi в сферi кредиту. За характером дiяльностi банки роздiляються на: - емiсiйнi; - комерцiйнi; - iнвестицiйнi; - iпотечнi; - забережнi ; - спецiалiзованi (наприклад, торгiвельнi).
Емiсiйнi банки здiйснюють випуск банкнот й є центрами кредитної системи. Вони займають в нiй особливе положення та є “ банками банкiв ”.
Комерцiйнi банки являють собою банки, якi здiйснюють кредитування промислових, торгiвельних та iнших пiдприємств головним чином за рахунок грошових капiталiв, котрi отримують у виглядi вкладi. За формою власностi вони роздiляються на: а). приватнi акцiонернi; б). кооперативнi; в). державнi.
На початкових щаблях розвитку капiталiзму переважали iндивiдуальнi банкiрськi фiрми, але й iз розвитком капiталiзму й особливо в епоху iмперiалiзму деяка частина всiх банкiвських ресурсiв зосередилась в акцiонерних банках. Розвиток державно-монополiстичного капiталiзму знайшло вираження в одержавленнi деяких комерцiйних банкiв.
Інвестицiйнi банки займаються фiнансуванням та довгостроковим кредитуванням рiзних галузей, головним чином промисловостi, торгiвлi та транспорту. Через iнвестицiйнi банки задовольняється значна частина потреб
промислових та iнших пiдприємств в основному капiталi. Розвиток цiєї складової кредитної системи притаманно сучасного ринкового господарства. На вiдмiну вiд комерцiйних банкiв iнвестицiйнi мобiлiзують частину своїх ресурсiв шляхом випуску власних акцiй та облiгацiй, а також отримання кредитiв вiд комерцiйних банкiв. Разом iз тiм вiдiграють активну роль у випуску та розмiщеннi акцiй промислових та iнших компанiй.
Іпотечнi банки пропонують довгостроковi заклад нерухомостi – землi та будiвель. Вони мобiлiзують ресурси за допомогою випуску особливого виду цiнних паперiв – закладних паперiв, забезпеченням якi є закладена в банках є фермери, населення, а деяких випадках – пiдприємцi. Іпотечний кредит фермери часто використовують для купiвлi землi. Частково iпотечнi кредити використовуються для купiвлi машин, добрива та iнших засобiв виробництва. Крiм того, купiвлi землi дає цим фермерам можливiсть розширити своє господарство.
Спецiалiзованi банкiвськi заклади включають банки, котрi спецiально займаються зазначеним виглядом кредитування. Таким чином, зовнiшньоторговельнi банки спецiалiзуються на кредитуваннi експорту та iмпорту товарiв.
Розрахунковi операцiї банкiв. Пiдприємства розраховуються мiж собою безготiвково через установи банку, в якi вона мають розрахунковi рахунки.
платника чи в окремих випадках за рахунок кредиту банку; 4. сума списується iз рахунку платника, а потiм зараховується на рахунок постачальника. Виняток становлять розрахунки чеками у межах окремої держави.
Безготiвковi розрахунки здiйснюються таким формах: платiжнi доручення, чеки, акредитиви, вимоги-доручення, векселi. Доручення за домовленiстю мiж пiдприємствами можуть бути строковими (наприклад, авансом, чи вiдвантаження товару, чи частковi платежi при великих угодах), достроковi чи вiдстроченi – без шкоди для фiнансового стану сторiн.
Розрахунки акредитивами застосовуються, як гарантiя оплати товарiв чи послуг. Акредитив призначається для розрахункiв лише iз одним постачальником. Розрахунки вимогами – дорученнями застосовуються для оплати виконаних робiт й наданих послу, поставленої договором продукцiї.
Розрахунки, що застосовуються мiж пiдприємствами, спрямованi на усунення автоматизму у розрахунках та пiдвищення вiдповiдальностi iз виконання договорiв.
Нинi банки є найбiльш важливими фiнансовими iнститутами в ринковiй економiцi, котрi виконують численнi функцiї в суспiльствi за схемою клiєнт - банк-клiєнт.
Складовi банкiвської послуги (servicе): 1. дiяльнiсть iз надання клiєнтовi допомоги чи сприяння в отриманнi прибутку; 2. система яка задовольняє певнi потреби; 3. квалiфiкована допомога, чи порада, орiєнтованi на практичне використання.
Банкiвськi послуги – це комплексна дiяльнiсть банку з задоволення потреб клiєнта при проведеннi банкiвських операцiй чи з залученням тимчасово вiльних ресурсiв, спрямована на одержання прибутку.
Особливiсть банкiвських послуг полягає до того, що вони носять не скiльки грошовий вiдтiнок, стiльки мають властивiсть само зростаючої вартостi. Визнана суспiльно необхiдною послуга банку може бути способом задоволення певних потреб клiєнтiв банку, тобто матiр статус товару. Дiяльнiсть банку не пов’язана iз виробництвом матерiальних цiнностей, але й витрати на банкiвськi продукти (bank product) можна трактувати як суспiльно кориснi дiї, котрi задовольняють специфiчнi потреби суспiльства.
Головним критерiєм, який вiдрiзняє продукт роботи вiд товару, є тi, що другий має суспiльно кориснi властивостi, завдяки яким вiн здатний задовольнити суспiльнi потреби, тобто має споживчу вартiсть.
За станом на початок сiчня 2000 року в Українi зареєстровано 203 комерцiйних банкiв, у тому числi за участю iноземного капiталу 30 (8 банкiв iз 100% iноземним капiталом).
2. Структура банкiвської системи
Поява дворiвневої банкiвської системи у державах колишнього схiдного блоку був першою помiтною ознакою переходу до економiчної системи, орiєнтованої на ринок. Адже банкiвська система є важливою єднальною ланкою мiж макроекономiчними чинниками та мiкроекономiчними процесами, а отже, iстотно впливає на успiшнiсть чи неуспiшнiсть перехiдного перiоду.
власнiстю на засоби виробництва, вiльним пiдприємництвом, конкуренцiю, ефективною системою державного управлiння, рiвновагою iнтересiв рiзних соцiальних груп необхiдно забезпечити функцiонуючи систему цiноутворення й стабiльнiсть валюти. Власне, поняття грошової стабiльностi має величезне значення для соцiально спрямованої ринкової економiки. Зауважимо, що централiзована планова економiка розглядала роль грошей лише як iнструменту перерахунку й контролю, тодi як роль грошей в умовах ринку має центральне значення. Грошi iз їхнiми рiзними функцiями, як загальний еквiвалент обмiну, одиниця вимiру, а також як засiб для передачi i збереження вартостi – це притулок економiки. Якщо надмiрне збiльшення грошової маси зумовлює рух спiралi цiн й призводить до iнфляцiйних викривлень, то результати зменшення грошової маси є дефляцiя й безробiття.
Визначення грошової маси в такому обсязi, щоб вона iз одного боку, стимулювала економiчне зростання, а чи не спричиняла iнфляцiйних процесiв – найважливiша функцiя банкiвської системи й насамперед центрального банку країни.
У сучаснiй ринковiй економiцi з розподiлом роботи банкiвська система має величезне значення завдяки зв’язкам цiєї системи iз усiма секторами економiки. Найважливiшi функцiї банкiв полягають у забезпеченню безперебiйного копiйчаного обiгу та обiгу капiталу, у наданнi можливостей отримання необхiдного фiнансування пiдприємствами, державою, приватними особами, а також створення сприятливих умов для вкладання коштi з метою нагромадження заощаджень у нацiональнiй економiцi. Через неї проходити великий об’єм грошових розрахункiв й платежiв пiдприємств, органiзацiй й населення. Вона мобiлiзує й перетворює в активно дiючий капiтал тимчасово вiльнi кошти, заощадження та доходи населення, виконує рiзнi кредитнi, посередницькi, iнвестицiйнi, довiрчi та iншi операцiї.
Банкiвська система України започаткована пiсля прийняття Верховною Радою у березнi 1991 року Закону України “Про банки й банкiвську дiяльнiсть”.
Вона є дворiвневою й складається iз Нацiонального банку України та комерцiйних банкiв рiзних видiв й форм власностi, у тому числi експортно - iмпортного банку України та спецiалiзованого комерцiйного ощадного банку України.
Нацiональний банк України є центральним банком, який проводити єдину державну грошово-кредитну полiтику iз метою забезпечення стабiльностi нацiональної грошової одиницi.
Комерцiйнi банки створюються на акцiонерних чи пайових засадах юридичними й фiзичними особами. Свої функцiї комерцiйнi банки реалiзують через виконання таких операцiй, як залучення коштiв пiдприємств, установ, органiзацiй, населення на депозитнi, вкладнi розрахунки та не депозитнi залучення коштiв, кредитування суб’єктiв господарської дiяльностi та громадян, вкладанням у цiннi папери, формування касових залишкiв та резервiв, формування iнших активiв: касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та iнших банкiвських операцiй.
Банки у своїй дiяльностi керуються Конституцiєю України. законами України “Про Нацiональний банк України ”, “Про банки й банкiвську дiяльнiсть ” законодавством України про акцiонернi товариства та iншi види господарських товариств, iншими законодавчими актами України, нормативними актами Нацiонального банку України й своїми статутами.
Банкiвська система органiзовує й обслуговує рух головного атрибута ринку – капiталу, забезпечує його залучення, акумуляцiю й перетiкання у тих сфери суспiльного виробництва, де виникає дефiцит капiталу.
Банкiвська система України має своє особливе призначення, специфiчнi функцiї в економiцi. Виникає банкiвська система має не внаслiдок механiчного поєднання окремих банкiв, а будується за заздалегiдь виробленою концепцiєю, в межах якої надається певне мiсце кожному виду банкiв й кожному окремому банку.
Необхiднiсть формування банкiвської системи як особливої структури визначається двома групами причин, що пов’язанi iз необхiднiстю здiйснення суспiльного нагляду й регулювання банкiвської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальнодержавними iнтересами – забезпеченням сталостi грошей й стабiльної роботи всiх банкiв; - пов’язанi iз функцiонуванням копiйчаного ринку, забезпеченням збалансованостi попиту й пропозицiї на грошовому ринку й в кожному його секторi. Для цього набiр банкiвських iнститутiв та iнструментiв, котрi надаються ними, повинен бути досить широким й мобiльним, щоб можна було б заповнити будь-який сектор ринку.
Вiдповiдно банки повиннi керуватися у своїй дiяльностi не лише комерцiйними iнтересами, а i вимогами системи, до якої вони входять.
функцiї: - трансформацiйну , яка полягає в тому, що мобiлiзуючи вiльнi кошти одних суб’єктiв ринку й передаючи їх рiзними способами iншим суб’єктам, банки можуть змiнювати рядки грошових капiталiв, їхнi розмiри та фiнансовi ризики; - функцiю створення грошей й регулювання грошової маси, котра полягає до того, що банкiвська система оперативно змiнює масу грошей в обiгу, збiльшуючи чи зменшуючи її вiдносно змiни попиту на грошi. Іншими словами, банкiвська система керує пропозицiєю грошей; - забезпечення сталостi банкiвської дiяльностi i копiйчаного ринку.
До середини 1994 року вiдкриття банку в Українi можна було б порiвняти iз вiдкриттям приватного пiдприємства чи товариства. як наслiдок, число комерцiйних банкiв до кiнця 1992 року перевищило 90. У 1992 роцi їхнього було б уже 130, а й у 1993 роцi – 207. Протягом трьох наступник рокiв, кiлькiсть банкiв досягла 230 й стабiлiзувалася на цьому рiвнi. Водночас три з п’яти великих державних банкiв – “ Промбудбанк ” , “ Житлосоцбанк ” , “ Агропромбанк ” – були перетворенi в акцiонернi компанiї – “ Промiнвестбанк ” , “ Укрсоцбанк ” , а також банк “ Україна ”. 1992-1993 роках характеризується як перiод створення банкiв “нової хвилi ”. У цей перiод в результатi прогресуючого розвитку спiльних пiдприємств, малих пiдприємств й акцiонерних компанiй створюються банки з значною часткою приватного капiталу.
та банкрутства окремих банкiв. Протягом 1994 року збанкротували 12 банкiв. У 1995 роцi 20 банкiв були переведенi на стан оздоровлення. Упродовж 1996 року збанкрутувало 45 банкiв (пряме банкрутство), а 60 прибували в станi
оздоровлення (приховане банкрутство). За даними Нацiонального банку України, кiлькiсть таких проблемних банкiв становили 28. На початку 1998 року 23 банку проходили процедуру санацiї, 16 пiдлягали закриттю, 12 – визнанi банкрутами.
й перепродажiв комерцiйних банкiв та їхнiх фiлiй.
ставок через ставку рефiнансування НБУ; - доступ держави до безплатних кредитiв; - привiлейований режим роботi для окремих комерцiйних банкiв; - недостатнє дотримання принципiв, чинних для банкiвської дiяльностi; - недостатнiсть конкуренцiї у кредитнiй сферi.
На сьогоднi в Українi дiє 15 комерцiйних банкiв зi змiшаним капiталом, серед якi 5 банкiв мають 100% iноземного капiталу й зареєстрованi як українськi суб’єкти господарювання. Це “Кредит Лiонiс ” (французький капiтал), “ Сосiете Генерала ” (французький капiтал), Депозитно-кредитний банк (польський капiтал), ING Bank й “Кредит Свiсс”. Решта 12 банкiв мають лише частину iноземного капiталу у своїх статутних фондах. Крiм того, нинi в Українi працюють 22 представництва закордонних банкiв.
у Львiвськiй – 10. Водночас у Вiнницькiй й Кiровоградськiй областях узагалi немає комерцiйних банкiв.
ефективнiсть української економiки, банкам треба вiдiгравати роль посередника мiж надходженням вiтчизняних заощаджень та рацiональним розмiщенням капiталiв в економiцi. як пiдтверджує досвiд функцiонування банкiвського сектора у розвинутих країнах, в Українi ключовими питаннями банкiвської системи на сьогоднi є насамперед змiцнення законодавчих основ дiяльностi центрального банку, розбудова законодавчих рамок й нормативного регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв.
Динамiка розвитку банкiвської системи України протягом 1992-1997 рокiв
| Роки |
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
| Зареєстрованi банки |
130 |
207 |
228 |
230 |
229 |
229 |
| державнi |
0 |
0 |
2 |
2 |
2 |
2 |
|
0 |
0 |
96 |
119 |
125 |
128 |
| Закритi акцiонернi компанiї |
0 |
0 |
63 |
47 |
52 |
51 |
|
0 |
0 |
67 |
59 |
50 |
48 |
|
0 |
0 |
220 |
210 |
188 |
189 |
| Банки з iноземним капiталом |
0 |
0 |
12 |
12 |
14 |
15 |
| З 100% iноземним капiталом |
0 |
0 |
1 |
1 |
2 |
3 |
| Банки що лiквiдуються |
5 |
6 |
13 |
0 |
8 |
1 |
Створення нової банкiвської системи в Українi на основi державних банкiв почалося у 1991 роцi iз прийняттям Закону “Країни “Про банки та банкiвську дiяльнiсть ”, згiдно iз яким було закладено основи класичної дворiвневої банкiвської системи, що включає верхнiй та нижнiй рiвнi, а також визначено, котрi банки належати до шкiрного iз рiвнiв й яким якщо механiзм зв’язкiв мiж ними.
У результатi дезiнтеграцiї колишнього Союзу українське вiддiлення Державного банку СРСР змушене був прийняти рiшення про розподiл асигнувань, оскiльки союзний банк не пiдготував плану кредитiв на початок 1991 року. На базi українського республiканського вiддiлення Державного банку СРСР було б створено Нацiональний банк України. Вже влiтку 1991 року iнструкцiї союзного Державного банку не малi зобов’язуючої дiї в Українi, а 25 грудня 1991 року Державний банк СРСР було б офiцiйно лiквiдовано й НБУ став центральним банком.
Законом передбачається функцiонування дворiвневої банкiвської системи, в якiй НБУ дiяв би як центральний банк, а решта банкiв здiйснювала б комерцiйнi банкiвськi операцiї.
НБУ – це банк Першого рiвня. Вiн виконує традицiйнi функцiї, котрi характернi для центрального банку держави: це емiсiйний та розрахунковий центр держави, банк банкiв та банкiр уряду. НБУ не є незалежним. Вiн пiдкоряється Верховнiй радi та Кабiнету мiнiстрiв України.
iнших банкiв та кредитних закладiв, не видає кредитiв комерцiйним банкам, не органiзовує механiзм мiжбанкiвського кредитування банк уряду. НБУ займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням уряду – являється його касиром, здiйснює операцiї по обслуговуванню внутрiшнього державного боргу. Являється фiнансовим консультантом й т. i. нацiональний банк проводити аукцiони по розмiщенню державних облiгацiй уряду України, займається їхнього погашенням та виплатою вiдсоткiв по них, слiдкує за касовим виконанням бюджету комерцiйними банками, провiдник офiцiйної грошово-кредитної полiтики, зазначає мiтку та напрям грошово-кредитної полiтики, котрi зв’язанi iз забезпеченням стiйкостi нацiональної грошової одиницi. Вiн здiйснює регулювання курсу нацiональної грошової одиницi щодо валюти iнших держав шляхом валютних iнтервенцiй на вiдкритому ринку, управляючий золотовалютними резервами держави; - представник iнтересiв держави в мiжнародних фiнансово-кредитних органiзацiях.
На НБУ покладаються функцiї контролю за виконанням комерцiйними банками законодавства iз банкiвської дiяльностi, за дотриманням економiчних нормативiв. Вiн здiйснює державну реєстрацiю банкiв й кредитних установ, а також лiцензування банкiвських операцiй, встановлює їм єдинi правила проведення операцiй, бухгалтерського облiку й звiтностi, захисту iнформацiї та коштiв.
Однак стратегiчною метою й найважливiшим обов’язком НБУ є створення сприятливого середовища, в якому дiють комерцiйнi банки та iншi фiнансовi установи. Це означає, що основною метою дiяльностi НБУ є:
2). розвиток й змiцнення банкiвської системи;
3). забезпечення ефективного i безперебiйного функцiонування системи розрахункiв. Надiйна платiжна система, що задовольняє потреби юридичних й фiзичних осiб у безпечному i ефективному переказi коштiв – передумова успiшного розвитку ринкової економiки кожної країни;
4). встановлення та пiдтримка конкурентного середовища;
Значним досягненням стало запровадження системи електронних мiжбанкiвських платежiв. Коли одним прогресивним кроком є впровадження електронної пошти, завдяки якiй НБУ може отримувати щоденний баланс банкiвської системи.
4. Суть i механiзм формування пропозицiї грошей
Монетарна теорiя розглядає пропозицiю грошей як альтернативне вiдношення до їх попиту. Попит i пропозицiя грошей розглядається як двi
неподiльнi i водночас протилежнi одна однiй гранi єдиного економiчного механiзму, через взаємодiю яких формуються функцiональнi структури
грошового ринку. Отже монетарну теорiю цiкавить найперше специфiка спiввiдношення мiж попитом i пропозицiєю грошей, характер субординацiї мiж ними. Ця специфiка мiстить два протирiчливих положення:
- попит на грошi має пристосовуватися до заздалегiдь заданої їх пропозицiї;
- пропозицiя грошей пристосовується до їх попиту.
Зрештою, суть зводиться до того, щоб з'ясувати, яка структурна ланка грошового ринку - попит i чи пропозицiя е провiдною. Дана проблема має iнший аспект. В економiчнiй теорiї вже довго точиться дискусiя з приводу визначення основних чинникiв, пiд впливом яких формується пропозицiя грошей. Оскiльки грошова емiсiя здiйснюється на iнституцiйних засадах (емiтенти - вiдповiднi банкiвськi iнституцiї), то монетаристи вважають, що на вiдмiну вiд попиту, який визначається внутрiшньо економiчними процесами, пропозицiя грошей є суто екзогенним чинником економiчного розвитку. На положеннi про екзогеннiсть грошової емiсiї базується одна з ключових iдей монетаризму з приводу того, що першим поштовхом для змiни кон'юнктури ринку, циклiчностi його розвитку є спричиненi ззовнi економiчнi змiни у пропозицiї грошової маси. На цiй же пiдставi дається суто монетаристське визначення iнфляцiйного процесу: вважається, що цiни завжди пасивно йдуть слiдом за змiнами пропозицiї грошей. Отже, пропозицiя грошей розглядається монетаристами як суто автономний процес, екзогенний чинник, що не залежить вiд реальних змiн у сферах виробництва та обiгу товарiв i послуг.
З точки зору кейнсiанства основною вiдмiннiстю погляду кейнсiанської теорiї на пропозицiю грошей є визнання кредитної природи грошової емiсiї й вiдповiдно - формування пропозицiї грошей. З точки зору виробничого процесу базою грошової емiсiї є зобов'язання пiдприємств щодо погашення заборгованостi з оборотного капiталу - виплат заробiтної платнi, витрат на сировину, матерiали тощо. Ця заборгованiсть виникає через наявну розбiжнiсть у часi мiж поточними витратами виробництва i отриманням доходiв вiд реалiзацiї виробленої продукцiї. Цi зобов'язання є невiд'ємною складовою вiдтворювального процесу. Вони безпосередньо входять у технологiю цього процесу i складають фундамент утворення i пропозицiй рiзноманiтних форм кредитних грошей. Отже безпосереднiм суб'єктом пропозицiї грошей, їхнiм фактичним емiтентом виступають перш за все виробничi структури. Функцiї банкiв у цьому процесi дещо iншi. Вони виступають у ролi посередникiв, якi лише надають цим процесам вiдповiдної грошовi форми.
наскiльки виправданими є тi чи iншi борговi зобов'язання держави. Це вже iнший аспект проблеми, що розглядається. Тут важливим є iнше. Йдеться про констатацiю об'єктивної зумовленостi емiсiйного процесу вказаним чинником. Подiбну функцiю в механiзмi формування пропозицiї грошей виконують i непогашенi зовнiшнi зобов'язання держави. Мається на увазi дефiцит платiжного балансу, що також можна розглядати як вiдповiдну основу грошової емiсiї.
ринку. У даному разi йдеться лише про перерозподiл дiйсної вартостi. Однак у реальному господарському життi досить поширена й iнша практика. Коли вiдбувається не перерозподiл, а утворення банками нової купiвельної сили грошей, тобто їх утворення з повiтря. Коли видаються кредити, якi з часом погашаються за рахунок реалiзацiї виробленої продукцiї. Така практика є досить поширеною i ефективною. Якщо подивитись на iсторiю, то легко пересвiдчитись, що в багатьох випадках становлення сучасного iндустрiального потенцiалу бiльшостi розвинених країн заходу здiйснювалося саме на подiбних кредитних засадах. В даному випадку саме кредит, що не забезпечений нi грiшми у вузькому розумiннi цього поняття нi заставою, iнiцiює виробництво.
банкнотної емiсiї. Основною функцiєю центрального банку є забезпечення стiйкостi нацiональної грошової одиницi та регулювання дiяльностi грошово-кредитної сфери. Центральнi банки є юридично автономними, хоча iнодi до їх структури входять координацiйнi органи, що не надiляються директивними функцiями щодо центрального банку. Банкнотна емiсiя, на яку має виключне право центральний банк, має кредитний характер. Тобто кожному впровадженню в обiг певної суми банкнотних знакiв має вiдповiдати належна кредитна пропозицiя - чи то кредит урядовi або комерцiйному банковi, чи закордоннi активи. Центральний банк має у своєму розпорядженнi впливовi економiчнi важелi, вiн може впливати ними на формування вищезазначених боргових зобов'язань i таким чином регулювати банкнотну емiсiю.
1). Фiнансування дефiциту державного бюджету через здiйснення операцiй на ринку держаних цiнних паперiв. Пропозицiя грошей, що формується на державному рiвнi не обмежується банкнотною емiсiєю. У багатьох країнах функцiонує наступна система обслуговування бюджетного дефiциту. Замiсть викидання в обiг нових грошей, що призводить до їх iнфляцiйного знецiнювання, держава розмiщує на вiдкритому фiнансовому ринку державнi борговi зобов'язання. Таким чином держава позичає на пiльгових умовах грошi безпосередньо у населення. Такi позички офiцiйно оформлюються у внутрiшнiй або зовнiшнiй борг держави в залежностi вiд розташування боргових зобов'язань.
наступним чином:
- Надання кредитiв комерцiйним банкам пiд заставу iнших цiнних паперiв.
- Надання стабiлiзацiйних кредитiв.
3). Купiвля iноземної валюти - центральний банк закуповує за нацiональнi грошi iноземну валюту з метою її спрямування в офiцiйнi валютнi резерви.
6. Утворення грошей комерцiйними банками
У спрощеному виглядi основне призначення комерцiйних банкiв можна визначити як виконання функцiї посередникiв фiнансово-грошових i кредитних операцiй. Але у реальнiй економiчнiй практицi роль комерцiйних банкiв не обмежується лише виконанням даної функцiї. Комерцiйнi банки також можуть виступати суб'єктами процесу утворення пропозицiї банкiвських грошей. Якщо розглядати грошi у їх широкому розумiннi, то стає зрозумiло, що окрiм центрального банку емiтентами грошової маси виступають комерцiйнi банки. Бiльш того у деяких захiдних країнах ними також виступають позичково-ощаднi установи.
Комерцiйнi банки утворюють банкiвськi грошi наданням своїм клiєнтам кредитних позик. Коли клiєнти повертають позику грошова маса зменшується. Це вiдбувається тому, що грошовi знаки стають грiшми лише тодi, коли вони знаходяться в обiгу за межами банкiвської системи. Також схожий ефект емiсiї вiдбувається коли комерцiйний банк купує у населення державнi облiгацiї.
Кожен комерцiйний банк приймає на свої поточнi рахунки рiзнi види вкладiв. Але банк тримає у себе не всi вклади, а лише певний вiдсоток - необхiдний резерв. Решта вкладiв i стають джерелом формування кредитних ресурсiв банку. Порядок встановлення мiнiмального резерву(MR) комерцiйного банку регулюється чинним законодавством. MR завжди 100%.
Норма обов'язкового резерву. Обов'язковi резерви є часткою банкiвських депозитiв та iнших пасивiв отриманих банком з iнших джерел, якi мають зберiгатися у формi касової готiвки комерцiйних банкiв та їхнiх депозитiв у центральному банку. Зазвичай, у країнах з розвиненою економiкою дiє механiзм диференцiйованого визначення центральним банком норми резерву по поточних i термiнових вкладах. Норма обов'язкового резерву є ефективним iнструментом регулювання макроекономiчних процесiв, тому, вiдповiдно до завдань що вирiшуються, вона може варiюватися у досить широкому дiапазонi.
- Функцiя захисту iнтересiв клiєнтiв та страхування депозитiв.
- Функцiя iнструменту регулювання можливостей комерцiйних банкiв у здiйсненнi грошових емiсiй.
Обов'язковi банкiвськi резерви утримуються у двох формах:
- у формi касової готiвки комерцiйного банку;
- у формi коштiв на резервному рахунку в центральному банку.
Грошова база. В системi теоретичного аналiзу пропозицiї грошей важливе мiсце посiдає показник грошової бази, що є широко вживаним для прогнозування динамiки грошової маси, а саме потенцiйних можливостей емiсiйного процесу. За змiстом грошова база - це об'єднавчий показник резервних грошей наявних в банкiвськiй системi країни, на основi якої через ефект кредитного мультиплiкатора формується загальна маса грошей. Функцiя грошової бази зараз порiвнюється з роллю золотого резерву у минулому. Грошову базу ще називають ланкою "сильних" грошей.
Складовими грошової бази є обов'язковi банкiвськi резерви та готiвковi грошi, що перебувають у обiгу поза банкiвською системою.
B= Rd+Rt+Rc+CY
Rt - сума обов'язкових резервiв по строкових вкладах
Rc - наднормативнi резерви;
CY - гтiвка у обiгу поза банкiвською системою.
На розмiр грошової бази впливає ряд чинникiв:
- зростання зобов'язань комерцiйних банкiв по кредитах отриманих вiд центрального банку;
- змiна сальдо iноземних активiв за умови їх конвертацiї у нацiональну валюту;
- змiна фiнансових зобов'язань уряду перед центральним банком; зокрема з приводу покриття дефiциту бюджету;
- не резервнi зобов'язання кредитних установ;
- ефект кредитного мультиплiкатора.
Ефект кредитного мультиплiкатора, що також дiстав назву багаторазової експансiї банкiвських депозитiв, полягає в автоматичному розширеннi емiсiйного процесу, що реалiзується багаторазовим примноженням сформованих у банкiвськiй системi нових резервiв. Мультиплiкацiйних ефект дiє не в межах одного банку, а в межах банкiвської системи в цiлому. Тобто пiд час дiї цього ефекту вiдбувається кумулятивне зростання грошової маси на основi того, що грошовi резерви рухаються вiд одного економiчного суб'єкта до iншого.
Висновок
Розглядаючи таку цiкаву й складну тему як банкiвська система, у курсовiй роботi я намагався вивчити й проаналiзувати теоретичнi аспекти. Керуючись у своїй роботi нормативними та iнструктивними матерiалами, я прагнув якнайповнiше виявити рiзнi тенденцiї.
У своїй роботi я не претендую на вичерпнiсть, позаяк така тема є дуже багатогранна, зачiпає багато аспектiв банкiвської дiяльностi, котрi тут не були розглянутi. Алi я намагалися висвiтлити один бiк цiєї глибокої тими, аналiзуючи стан банкiвської системи.
У першому роздiлi розглянуто види банкiв та їх функцiї. У наступному власне структура банкiвської системи. Поява дворiвневої банкiвської системи у державах колишнього схiдного блоку був першою помiтною ознакою переходу до економiчної системи, орiєнтованої на ринок. Адже банкiвська система є важливою єднальною ланкою мiж макроекономiчними чинниками та мiкроекономiчними процесами, а отже, iстотно впливає на успiшнiсть чи неуспiшнiсть перехiдного перiоду.
Основною метою дiяльностi НБУ є:
1) захист й забезпечення стабiльностi валюти України;
3) забезпечення ефективного i безперебiйного функцiонування системи розрахункiв. Надiйна платiжна система, що задовольняє потреби юридичних й фiзичних осiб у безпечному i ефективному переказi коштiв – передумова успiшного розвитку ринкової економiки кожної країни;
4) встановлення та пiдтримка конкурентного середовища;
5) стимулювання використання нових iнструментiв грошово-кредитної полiтики.
У четвертому роздiлi йшлося про суть i формування пропозицiї грошей.
Таким чином, розглядаючи механiзм формування пропозицiї грошей, ми переконалися, що центральний банк може суттєво впливати на пропозицiю грошей, хоч i не в станi повнiстю її контролювати. Однак розглянутi монетарнi iнструменти потрiбно розглядати не iзольовано, а тiльки у взаємозв’язку з iншими: операцiї на вiдкритому ринку, валютнi i дисконтнi операцiї та облiкової ставки.
П’ятий роздiл це роздiл про роль державних iнституцiй у здiйсненнi емiсiйного процесу.
В останньому роздiлi йшлося про утворення грошей комерцiйними банками. Комерцiйнi банки утворюють банкiвськi грошi наданням своїм клiєнтам кредитних позик. Коли клiєнти повертають позику грошова маса зменшується. Це вiдбувається тому, що грошовi знаки стають грiшми лише тодi, коли вони знаходяться в обiгу за межами банкiвської системи. Також схожий ефект емiсiї вiдбувається коли комерцiйний банк купує у населення державнi облiгацiї.
Кожен комерцiйний банк приймає на свої поточнi рахунки рiзнi види вкладiв. Але банк тримає у себе не всi вклади, а лише певний вiдсоток - необхiдний резерв. Решта вкладiв i стають джерелом формування кредитних ресурсiв банку.
Список лiтератури
1. А. Андреєв. Особливостi становлення ринку банкiвських послуг в Українi.
Банкiвська справа. – 1999 - № 4, з. 85.
2. Н.І. Версаль. Передумови та проблеми регулювання банкiвською дiяльнiстю. Фiнанси України. – 1999 - № 9, з. 60-62
3. О. Д. Вовчак. Роль банкiв в економiцi України. Фiнанси України. – 1999 -№ 10, з. 96-112.
4. І. Гуцал Банкiвська система України. Банкiвська справа. – 1998 - № 2, с.
16-18.
5. О. В. Дзюблюк. Комерцiйнi банки в умовах переходу до ринкових вiдносин. Тернополi. – 1996, ст. 81-102
6. Е. Ф. Жуков. Банки i банкiвськi операцiї. Москва. – 1997, з. 5-10.
7. О. Е. Колосов. Інвестицiйнi банки. Фiнанси України. – 1999 - № 5, з. 15.
8. А. Н. Мороз. Посiбник “Грошi та кредит”. Київ. – 1992, з. 123-140.
9. И. Я. Носкова. Денежно-кредитноые регулювання. Фiнанси. – 1992 - № 12, з. 39.
10. В. Сусiденко. Практичнi аспекти забезпечення банкiвських кредитiв. Економiки України. – 1998 - № 7, з. 35.
11. Н. Сушко, Т. Плiсак. Проблеми становлення банкiвської системи. Банкiвська справа. – 1999 - № 3, з. 30-33.
13. Гальчинський А. С. Теорiя грошей. - К.: Основи, 1996.
14. Савлук М.І. Грошi та кредит: Пiдручник. - К.: КНЕУ,2001. -602с.
15. Грошi та кредит. / За ред. Б. С. Івасiва. - Тернопiль: Карт-бланш,2000. -510.
16. Єпiфанов А. О., Мiщенко В.І., Гребник Н.І. Грошово-кредитна полiтика в Українi; тенденцiї та перспективи. // Фiнанси України, -2000. - №9.
17. Синбченко М.І. Кон’юнктурна теорiя грошей. М.І. Туган – Барановського.// Фiнанси України. - 2000. - №9.
19. Жан - Поль Бландiьєр. Валютний курс: його мiсце i роль у перехiднiй економiцi.// Фiнанси України, 2000, - №8.
20. Остапець А.І., Остапець Л. В. Банкiвська система України: стан iпроблеми розвитку.// Фiнанси України, 2000 - №8.
21. Гриценко О. Грошi та грошово-кредитна полiтика. - К.: Основи, 1996. -Розд. 1.
22. Деньги / Сост. А. А. Чухно. - К., 1997.
| 
