Банки як учасники ринку цiних паперiв
Змiст
Вступ
1. Банки як учасники ринку цiнних паперiв
2. Сутнiсть та види операцiй банкiв з цiнними паперами
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Однак якщо окремi з них розвиваються бiльш високими темпами, то деякi не можуть показувати такi стiйкi та високi темпи росту. Так, активнiсть функцiонування банкiв на фондовому ринку на сьогоднi є одним з чинникiв, який вказує на успiшнiсть розвитку всiєї економiчної системи країни. У зв’язку з особливостями функцiонування українського ринку цiнних паперiв дiяльнiсть комерцiйних банкiв справляє на його розвиток великий вплив. Комерцiйний банк – єдиний у ринковiй економiцi унiверсальний iнститут посередництва, здатний виконувати все рiзноманiття операцiй на фiнансовому ринку країни, в тому числi i на його фондовому сегментi.
Банкiвська система через фондовий ринок забезпечує економiку необхiдною кiлькiстю засобiв платежу за рахунок ефекту мультиплiкатора i трансформує заощадження в iнвестицiї. Комерцiйнi банки вiдiграють визначальну роль у розвитку фондового ринку України. А, отже, держава має об’єктивнi передумови для широкомасштабного запровадження нових фiнансових механiзмiв для вирiшення даної проблеми. В роботi доведено, що одним iз найефективнiших методiв вирiшення питання щодо ефективного використання комерцiйними банками вiльних коштiв в ринкових умовах господарювання є саме перетворення їх в iнвестицiї. Зваживши на все це, проблему функцiонування банкiв на ринку цiнних паперiв слiд розглядати як одне iз найважливiших полiтичних та економiчних завдань, що постали нинi перед нашою країною.
1. Банки як учасники ринку цiнних паперiв
У залежностi вiд нацiонального законодавства тiєї чи iншої країни, iсторичних традицiй i особливостей формування нацiональних фондових ринкiв банки можуть вiдiгравати на них рiзноманiтну роль.
Основна теоретична i практична проблема тут полягає в тому, як розподiлити ризики, що властивi звичайним “класичним” банкiвським операцiям (депозитно-позиковим i розрахунковим), вiд ризикiв, що виникають у зв'язку з тим, що банки беруть участь на фондовому ринку.
У свiтовiй практицi вiдомо два пiдходи до проблеми сполучення звичайної банкiвської дiяльностi з дiяльнiстю на ринку цiнних паперiв.
Згiдно з першим — дiяльностi як iнвесторiв (вкладення в недержавнi цiннi папери, крiм дочiрнiх банкiвських i фiнансових компанiй).
банкрутств була надмiрна активнiсть банкiв iз вкладання залучених коштiв клiєнтiв у державнi цiннi папери. Сувора економiчна криза i депресiя призвели до масових банкрутств компанiй, як наслiдок — до ланцюжка банкрутств банкiв. Свою роль зiграла також вiдсутнiсть певного державного регулювання банкiвської iнвестицiйної дiяльностi, в тому числi суттєвих обмежень на таку дiяльнiсть. У результатi економiчної кризи ринок цiнних паперiв i банкiвська система США були настiльки зруйнованi, ослабленi i дискредитованi, що довелось фактично спочатку перебудовувати систему державного регулювання фiнансового ринку. На цьому фонi концепцiя розподiлу банкiв на комерцiйнi та iнвестицiйнi (“Закон Гласса-Стiгала”) була легко прийнята i протягом декiлькох десятирiч з успiхом вирiшила поставлену задачу, а саме, захист коштiв масових вкладникiв вiд ризикiв, властивих iнвестицiям у цiннi папери.
країнах i прийнятий як основний для майбутньої об' єднаної Європи. Згiдно з цим пiдходом обмеження ризиковостi банкiвських iнвестицiйних операцiй повинно здiйснюватись не кардинальними заходами прямого розподiлу функцiй, а шляхом ведення спецiальних “вбудованих” обмежень, дестимулюючих надмiрнi iнвестицiї банкiв у цiннi папери, шляхом належного державного контролю за банкiвською дiяльнiстю, а також надмiрної уваги до проблеми конфлiкту iнтересiв при операцiях на фiнансових ринках.
- брокерська та дилерська дiяльнiсть;
- розрахункове обслуговування учасникiв ринку цiнних паперiв;
- ведення реєстру та депозитарне обслуговування;
- консультацiйна дiяльнiсть тощо.
Ринок цiнних паперiв – це система економiчних вiдносин, пов’язаних з емiсiєю, розмiщенням, купiвлею-продажем цiнних паперiв. За своєю структурою ринок цiнних паперiв є багаторiвневим.
Так, на первинному ринку здiйснюється емiсiя i первинне розмiщення цiнних паперiв, на вторинному ринку вiдбуваються купiвля-продаж цiнних паперiв, випущених ранiше.
Суб’єктами фондового ринку є покупцi i професiйнi учасники.
Продавцi на ринку – це емiтенти цiнних паперiв, споживачi iнвестицiйного капiталу. Емiтенти бажають залучити у свiй господарський оборот тимчасово вiльнi кошти покупцiв цiнних паперiв для одержання прибутку в кiнцевому результатi. Емiтентами можуть виступати держава, органи мiсцевого самоврядування, акцiонернi товариства, спiльнi та iноземнi пiдприємства, банки, бiржi та iн.
Покупцi ринку цiнних паперiв виступають у ролi iнвесторiв. Інвестори подiляються в свою чергу на двi самостiйнi групи:
- iндивiдуальнi iнвестори (фiзичнi особи);
- iнституцiйнi iнвестори (фiнансово-кредитнi установи).
для диверсифiкацiї ризикованостi вкладень.
Професiйними учасниками ринку цiнних паперiв є брокери i дилери. Вони мають доступ до ринкової iнформацiї, працюють на ринку дуже активно, їх операцiї мають спекулятивний характер.
Щодо iнструментiв даного ринку, то ними є цiннi папери, тобто грошовi документи, що засвiдчують право володiння чи кредитнi вiдносини, визначають взаємовiдносини мiж особою, яка їх випускатиме, та їх власником i передбачають виплату доходу у формi дивiдендiв [19, с. 300].
державну комiсiю з цiнних паперiв та фондового ринку”, Постановою НБУ “Про затвердження Інструкцiї про порядок регулювання дiяльностi банкiв в Українi”, статутом банку, дозволами Мiнiстерства фiнансiв України, Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, лiцензiями Фонду державного майна.
На сьогоднiшнiй день банки на ринку цiнних паперiв працюють за такими напрямками:
- операцiї з державними цiнними паперами;
- купiвля-продаж цiнних паперiв;
- депозитарно-реєстраторськi функцiї;
- операцiї на ринку приватизацiї;
- випуск власних цiнних паперiв.
На ринку державних цiнних паперiв банки виконують функцiї iнвестора, платiжного агента, дилера, комiсiонера, депозитарiю державних цiнних паперiв.
Як торговець цiнними паперами банк виконує наступнi функцiї:
- комерцiйна дiяльнiсть з власними цiнними паперами та паперами iнших емiтентiв;
- управлiння фондовими портфелями на довiрчих засадах.
Розвиток фондового ринку в Українi призвiв до необхiдностi роботи на ньому депозитарiїв та незалежних реєстраторiв. При здiйсненнi банками таких операцiй можна видiлити такi напрями як виконання депозитарно-реєстраторського обслуговування власних цiнних паперiв, депозитарне обслуговування клiєнтiв банку, виконання функцiй депозитарiю iнвестицiйного фонду або iнвестицiйної компанiї та виконання функцiї незалежного реєстратора.
послуг.
У банках на пiдставi угод з вiддiленням Фонду державного майна зберiгають бланки сертифiкатiв, якi погашенi в ходi приватизацiї.
Функцiї банку як емiтента з обслуговування власних цiнних паперiв полягають у випуску цiнних паперiв, органiзацiї їх розмiщення, забезпечення лiквiдностi, виплатi дивiдендiв акцiонерам i доходiв за власними борговими зобов’язаннями, веденнi реєстру за iменними цiнними паперами.
2. Сутнiсть та види операцiй банкiв з цiнними паперами
своїх операцiй на фiнансовому ринку, та, зокрема, i на ринку цiнних паперiв. Операцiї банкiв з цiнними паперами подiляються на пасивнi, активнi, кредитнi та позабалансовi
В Українi бiльшiсть банкiв органiзовано як акцiонернi товариства. Власний акцiонерний капiтал вони формують за рахунок грошових внескiв засновникiв i учасникiв банкiв, що забезпечуються випуском акцiй. Акцiя акцiонерного банку – це цiнний папiр без установленого строку обiгу, що засвiдчує пайову участь у статутному капiталi акцiонерного банку та право на участь в управлiннi ним, дає право його власниковi на одержання частини прибутку – дивiденду, а також на участь у розподiлi майна при лiквiдацiї банку.
Порядок випуску цiнних паперiв банками України ґрунтується на мiжнароднiй банкiвськiй практицi i на основних законодавчих актах держави, а саме: на пiдставi Законiв “Про банки i банкiвську дiяльнiсть”, “Про цiннi папери та фондову бiржу”, “Про iпотечне кредитування, операцiї з консолiдованим iпотечним боргом та iпотечнi сертифiкати”, Положення Нацiонального банку i Мiнiстерства фiнансiв України “Про умови здiйснення комерцiйними банками дiяльностi з випуску та обiгу цiнних паперiв”.
Розмiщення акцiй за рiшенням правлiння банку здiйснюється шляхом прямої передплати або через фондову бiржу. Акцiї продаються за курсовою вартiстю, яка визначається як сума номiнальної вартостi плюс сума курсової надбавки. Рiшення про мiнiмальний розмiр курсової надбавки приймає правлiння банку.
Простi акцiї розповсюджуються шляхом укладення договору купiвлi-продажу мiж банком i клiєнтом. Розмiщення акцiй через фондову бiржу здiйснюється так, як i всi операцiї купiвлi-продажу цiнних паперiв на фондовому ринку.
акцiї можуть передаватися iншим юридичним чи фiзичним особам на пiдставi угоди про передачу i оформлення на таких акцiях передавального напису – iндосаменту.
Банк може викуповувати акцiї в акцiонерiв за їх заявою за номiнальною чи курсовою вартiстю для їх наступного акумулювання чи для перепродажу.
Для збiльшення статутного капiталу згiдно з вимогами Нацiонального банку щодо мiнiмального його розмiру акцiонернi банки вдаються до повторних емiсiй, якi проводяться при повнiй оплатi акцiонерам всiх ранiше випущених акцiй.
Для залучення ресурсiв на тривалий термiн банки вдаються до емiсiї облiгацiй, якi є дуже лiквiдними i дохiдними цiнними паперами для iнвесторiв, а в деяких випадках надають їм можливiсть конвертувати облiгацiї в акцiї банку-емiтента.
Облiгацiї можуть випускатися згiдно з чинним законодавством України:
- на пред’явника;
- дисконтнi;
Облiгацiї можуть випускатися на суму, що не перевищує 25% статутного капiталу i тiльки пiсля повної оплати всiх випущених ранiше акцiй.
Сума позикового капiталу в банку залежить вiд певної кiлькостi факторiв, серед яких i процент, що банк сплачує власникам облiгацiй. Пiд час зниження облiкової процентної ставки банку вигiдно мобiлiзувати капiтал у такий спосiб. Перевагами цього методу є постiйна вартiсть капiталу протягом певної кiлькостi рокiв, якщо за облiгацiями пропонується фiксована процентна ставка.
У банках України досвiду мобiлiзацiї капiталу шляхом випуску довготермiнових облiгацiй ще немає.
До цiнних паперiв власного боргу банкiв вiдносять також ощаднi сертифiкати та векселi – фiнансовi iнструменти, якi вiдiграють роль депозитiв, i можуть використовуватися як iнструменти фондового ринку, заставнi документи при банкiвському кредитуваннi або як документи при розрахунках. Цi властивостi роблять цiннi папери банкiвського боргу високолiквiдними, i банки часто застосовують випуск цих цiнних паперiв як для збiльшення залучених коштiв, так i для формування своїх вторинних резервiв.
У банкiвськiй практицi ощаднi сертифiкати розглядаються також як керованi пасиви, тому що завдяки продажу їх на вторинному ринку власник може отримати прибуток, не змiнивши при цьому суми залучених банком коштiв.
Ощадний (депозитний) сертифiкат в Українi визначається як письмове свiдоцтво банку-емiтента про вкладання в ньому коштiв, яке засвiдчує право власника або його представника на отримання пiсля закiнчення встановленого строку суми депозиту та процентiв на нього.
Деякi банки почали випускати векселi. Їх випуск може здiйснюватися як для використання власних векселiв як iнструментiв вiдтер мiнування боргiв, або для залучення коштiв. Банки в обох випадках оперують власними банкiвськими векселями.
Банк, що випускає вексель, засвiдчує грошове зобов’язання сплатити пiсля настання строку визначену суму грошей власниковi векселя.
Інвестори можуть використовувати банкiвськi векселi не тiльки для заощадження власних коштiв i одержання за ними доходу, а й як iнструменти фондового ринку, що вiльно на ньому обертаються, як iнструменти застави при одержаннi вiд банкiв-емiтентiв кредиту, можуть подавати цi векселi до деяких банкiв до врахування.
До активних операцiй банкiв вiдносяться iнвестицiйнi операцiї та вкладення банкiв в державнi цiннi папери.
Якiсне проведення банками активних операцiй неможливе без здiйснення ними iнвестицiйної дiяльностi. Надаючи кредити, банки отримують високий дохiд, але наражаються на суттєвий кредитний ризик. А вкладаючи вiльнi кредитнi ресурси, вони повиннi потурбуватися про диверсифiкацiю ризикiв та достатню лiквiднiсть активiв. Цим вимогам цiлком вiдповiдають саме iнвестицiйнi операцiї банкiв.
Інвестицiйнi операцiї банкiв – це вкладення коштiв у iнвестицiйнi цiннi папери.
Банки розвинутих країн найбiльше доходiв одержують вiд вкладень своїх власних i залучених коштiв у державнi цiннi папери.
Державнi цiннi папери є об’єктом операцiй центрального банку на вiдкритому ринку для регулювання грошово-кредитної полiтики даної держави та покриття дефiциту державного бюджету.
влади.
Масштаби позикових коштiв держави за рахунок емiсiї державних цiнних паперiв у кожнiй державi неоднаковi. Основними видами державних цiнних паперiв є казначейськi векселi, казначейськi зобов’язання, державнi облiгацiї .
Первинне розмiщення боргових зобов’язань держави може здiйснюватися трьома способами:
- iндивiдуального продажу;
- шляхом аукцiону.
При iндивiдуальному розмiщеннi цiнних паперiв держави уряд безпосередньо або через посередникiв проводить переговори з iнвесторами, у ходi яких обумовлюються умови одержання державного кредиту пiд випуск боргових зобов’язань.
Україна, як i бiльшiсть ринкових держав свiту, обрала аукцiонну форму розмiщення своїх державних цiнних паперiв. Потенцiйнi покупцi при цiй формi розмiщення подають державному агентовi Нацiонального банку України заявки, в яких вказують обсяг цiнних паперiв i умови, за якими вони можуть їх придбати.
Доходи за державними цiнними паперами також можна виплачувати кiлькома способами:
- встановленням фiксованого процентного платежу;
- застосуванням плаваючої ставки доходу;
- використанням ступiнчастої процентної ставки;
- iндексуванням номiнальної вартостi цiнних паперiв;
- реалiзацiєю боргових зобов’язань зi скидкою проти їх номiнальної вартостi;
- проведенням виграшних позик.
Сьогоднi в Українi основним типом державних цiнних паперiв є облiгацiї внутрiшньої державної позики, хоча знаходять застосування i казначейськi векселi.
Облiгацiї – це електроннi записи на рахунках у системi електронного обiгу цiнних паперiв, кожний випуск оформляється глобальним сертифiкатом.
на здiйснення дiяльностi з випуску та обiгу цiнних паперiв; виконання встановлених економiчних нормативiв та задовiльного фiнансового стану; наявностi договору з НБУ як депозитарiєм державних цiнних паперiв про депозитарне обслуговування облiгацiй; наявностi договору з клiєнтами на придбання облiгацiй на аукцiонi та вiдкриття клiєнтам рахункiв у цiнних паперах.
Розмiщення ОВДП за допомогою аукцiону проводиться Нацiональним банком України на базi використання вiдповiдної комп’ютерної системи.
Операцiї з ОВДП на вторинному ринку комерцiйнi банки здiйснюють як брокерськi.
Депозитний сертифiкат Нацiонального банку України – ще один iз монетарних iнструментiв НБУ, який є його борговим зобов’язанням у бездокументарнiй формi, що засвiдчує розмiщення в НБУ коштiв iнших банкiв та їх право на отримання внесеної суми i процентiв пiсля закiнчення встановленого строку.
Кредитнi операцiї з цiнними паперами можуть бути як активними, так i пасивними. Надання ломбардних кредитiв, врахування векселiв, операцiї зворотного репо мають суто кредитний характер, але як застава тут виступають рiзнi види цiнних паперiв, що й дає пiдставу вiдносити їх одночасно i до активних операцiй з цiнними паперами.
У даний час в Українi юридичнi особи є власниками значної кiлькостi цiнних паперiв: державних, мунiципальних, корпоративних, що також можуть бути використанi для забезпечення банкiвського кредиту.
До позабалансових операцiй банкiв iз цiнними паперами вiдносяться посередницькi операцiї банкiв iз первинної емiсiї та розмiщення цiнних паперiв iнших емiтентiв, брокерськi операцiї банкiв та депозитарна дiяльнiсть.
Значення позабалансових операцiй банкiв з цiнними паперами визначається необхiднiстю надання своїм клiєнтам широкого спектра послуг за всiма напрямками банкiвської дiяльностi.
Посередницькi, трастовi послуги зараз вiдiграють для банкiв важливу роль, збiльшуючи їх комiсiйнi доходи. Банки виконують для рiзноманiтних емiтентiв випуск їх цiнних паперiв та первинне розмiщення. Ця операцiя називається стороння емiсiя.
Висновки
Попри те, що комерцiйнi банки вiдiграють визначальну роль у розвитку фондового ринку країни, в умовах нерозвинутостi небанкiвського фiнансового сектору та фондового ринку загалом необхiдно вирiшити ще низку питань.
Отже, банки можуть вiдiгравати рiзноманiтну роль на фондових ринках, в залежностi вiд нацiонального законодавства тiєї чи iншої країни, iсторичних традицiй i особливостей формування нацiональних фондових ринкiв. А розвиток фондового ринку, в свою чергу, призводить до виникнення широкого спектру банкiвських послуг. Так, банки зацiкавленi в постiйному розширеннi та урiзноманiтненнi своїх операцiй на фiнансовому ринку, та, зокрема, i на ринку цiнних паперiв.
На вiдмiну вiд бiльшостi торговцiв, банки є економiчно незалежними учасниками фондового ринку, самостiйно приймаючи рiшення щодо iнвестування коштiв. Одним iз найперспективнiших напрямiв дiяльностi банкiв на фондовому ринку є органiзацiя випускiв цiнних паперiв, особливо корпоративних облiгацiй.
Все ж, попри те, що комерцiйнi банки вiдiграють визначальну роль у розвитку фондового ринку країни, все ж iснують певнi важливi питання, якi потребують негайного вирiшення.
Список використаних джерел
1. Конституцiя України // Вiс. Верховної Ради. – 1996. – №30.
2. Закон України “Про банки i банкiвську дiяльнiсть” № 3541-15 вiд 15. 03. 2006 // http: // www.rada.gov.ua
3. Закон України “Про цiннi папери i фондовий ринок” № 3480-15 вiд 23. 02. 2006 // http: // www.rada.gov.ua
| 
