Аналiз та визначення напрямкiв покращення фiнансової надiйностi страхових компанiй
Академiя мунiципального управлiння
“Аналiз та визначення напрямкiв покращення фiнансової надiйностi страхових компанiй”
Виконала: студентка IV курсу
економiчного факультету
Київ 2007
Ситуацiя перехiдного перiоду, характерна для України на сьогоднiшнiй момент, визначає специфiку вiдносин мiж учасниками страхового ринку України та особливостi їх дiяльностi. Страховi компанiї приймають правила гри ринкової економiки, яка передбачає конкуренцiю, боротьбу за мiсце на ринку, тому роль фiнансового аналiзу страхової дiяльностi як елемента управлiння компанiєю суттєво зростає.
Страховi компанiї мають певнi особливостi, якi слiд враховувати при оптимiзацiї їхнього фiнансового стану. Звичайно, для конкретної компанiї повинен бути окремий пiдхiд, залежно вiд видiв страхування, якi входять до її страхового меню, вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх факторiв її функцiонування та вiд її коротко- i довгострокових цiлей.
Акцiонерне товариство може обрати реальнi для себе чинники пiдвищення платоспроможностi порiвняно з граничними розмiрами або, навпаки, створити умови, коли сам граничний рiвень невеликий i його порiвняно нескладно досягнути. Зрозумiло, офiцiйнi критерiї платоспроможностi вiд цього не перестають дiяти. Але при оцiнцi фiнансового стану акцiонерного пiдприємства за договорами банки, акцiонери можуть використовувати пропоновану систему розрахунку показникiв i вирiшувати питання про iнвестицiйну привабливiсть пiдприємства з урахуванням вiдхилень фактичних значень коефiцiєнтiв вiд граничних розмiрiв.[4, c. 101]
Проблемою номер один для будь-якої страхової органiзацiї в умовах ринкового середовища є проблема виживання та забезпечення неперервностi розвитку. Ця проблема розв'язується рiзними органiзацiями по-своєму, але в основi її лежить копiтка й трудомiстка робота зi створення i реалiзацiї конкурентних переваг. Змiст i органiзацiю цiєї роботи розкриває концепцiя стратегiчного менеджменту. Суть цiєї концепцiї полягає у вiдповiдi на питання: "Як треба здiйснювати управлiння страховиком в умовах динамiчного, змiнного й невизначеного середовища?" Вiдповiдь на це питання включає не лише необхiднiсть проведення аналiзу й оцiнки середовища та прогнозування того, як воно змiнюватиметься у часi, а й створення такої системи управлiння, яка б постiйно пiдтримувала вiдповiднiсть мiж середовищем, характером та результатами дiяльностi страхової органiзацiї. Ключовим елементом цiєї системи є пiдсистема управлiння фiнансовою стiйкiстю страховика.
Характер дiяльностi страхової органiзацiї вiдповiдатиме середовищу, коли страховик реалiзовуватиме потрiбну даному ринку послугу i при цьому результат його дiяльностi вiдповiдатиме сподiванням керiвництва. Цей стан забезпечується якiсним i своєчасним виконанням усiх управлiнських функцiй: прогнозування, планування, органiзацiї, мотивацiї, координацiї i контролю, а також вiдповiдним рiвнем складових потенцiалу: квалiфiкацiї спецiалiстiв, матерiально-технiчної бази, технологiї страхування тощо. У разi порушення вiдповiдностi сподiваний результат не буде досягатися i, вiдповiдно, страхова органiзацiя зазнаватиме збиткiв як матерiальних, так i у виглядi зниження довiри до неї. [6, c. 139]
До поточних причин треба вiднести всi тi, якi впливають на зниження економiчностi страхової послуги та просування її на ринок (погана органiзацiя реклами, недостатнє використання потенцiалу, зниження якостi внаслiдок органiзацiйних проблем тощо). До стратегiчних причин вiдносять тi, якi впливають на досягнення цiлей страхової органiзацiї: помилки у визначеннi платоспроможного попиту, помилки у виборi рiвня характеристик страхової послуги, помилкове обрання часу виходу страхової послуги на ринок тощо. Поточнi невiдповiдностi усуваються засобами оперативного управлiння. Стратегiчна невiдповiднiсть може бути усунута за допомогою таких дiй, як коригування або змiна цiлей страхової органiзацiї, здiйснення диверсифiкацiї, створення нових органiзацiйних форм управлiння i т. iн.
Чiльне мiсце у системi антикризового управлiння страховиком належить широкому використанню механiзмiв фiнансової стабiлiзацiї. Успiшне застосування цих механiзмiв дає змогу лiквiдувати наслiдки кризи та прискорити темпи економiчного розвитку.
Фiнансова стабiлiзацiя в умовах кризової ситуацiї включає ряд етапiв:
1. Вiдновлення платоспроможностi страховика за рахунок здiйснення низки невiдкладних фiнансових заходiв i вияв причин, якi генерують неплатоспроможнiсть.
2. Вiдновлення фiнансової стiйкостi до безпечного рiвня та накреслення шляхiв її змiцнення за рахунок використання тактичних механiзмiв фiнансової стабiлiзацiї.
3. Змiна фiнансової стратегiї з метою прискорення економiчного зростання.
усунення неплатоспроможностi й фундаментальної основи фiнансової стратегiї на прискорення економiчного зростання. У загальному виглядi стратегiчне управлiння фiнансовою стiйкiстю являє собою дiяльнiсть, яка полягає у виборi сфери та образу дiй щодо досягнення довгострокових цiлей страхової органiзацiї в умовах зовнiшнього середовища, що постiйно змiнюються.
Вибiр альтернатив стратегiй управлiння фiнансовою стiйкiстю страховика передбачає розгляд можливих варiантiв, оцiнку їх реальної ефективностi i розробку на цiй основi взаємопов'язаного комплексу заходiв. Слiд наголосити, що при оцiнцi ефективностi цих заходiв необхiдно брати до уваги не лише локальний ефект, а й вплив прийнятих рiшень на кiнцевi результати. [5, c. 55]
Здiйснити економiчний вибiр — це обробити серiю iнформацiйних повiдомлень для прийняття рiшення про дiю, яка сама стане сигналом для iнших одиниць пiд час прийняття рiшень. Фундаментальною проблемою прийняття рiшень є невизначенiсть, яка має мiсце через недосконалу iнформацiю. Інформацiя — ключовий елемент механiзму управлiння фiнансовою стiйкiстю, який формує систему уявлень, необхiдних при прийняттi рiшення.
Проведенi дослiдження дають змогу зробити висновок, що органiзацiя управлiння фiнансовою стiйкiстю у страхових органiзацiях допоможе змiцнити рiвень їхнього фiнансового стану, створити ефективне пiдґрунтя для системи заходiв антикризової полiтики управлiння страховиком у складних умовах перiоду ринкової трансформацiї економiчного механiзму в Українi. [3, c. 136]
Фiнансово безпечна компанiя — це компанiя, яка виважено i оптимально пiдходить до використання i управлiння своїми фiнансовими ресурсами, здiйснює їх чiткий контроль, оперативно реагує на будь-якi загрози, внутрiшнi чи зовнiшнi, з метою їх мiнiмiзацiї або уникнення без шкоди для загальної дiяльностi. [1, c. 46]
Загрози фiнансової безпеки страховика за мiсцем виникнення подiляються на внутрiшнi та зовнiшнi, а також, залежно вiд рiвня їх сприйняття та усвiдомлення, на об'єктивнi та суб'єктивнi. Внутрiшнi загрози породжуються здебiльшого неадекватною фiнансово-економiчною полiтикою компанiї; помилками, зловживаннями структурних пiдроздiлiв та окремих спецiалiстiв; вiдсутнiстю контролю за збереженням фiнансової iнформацiї; помилками в управлiннi фiнансами компанiї.
Серед основних причин виникнення зовнiшнiх загроз видiляють такi:
oстрiмкий розвиток глобалiзацiйних процесiв, iнтернацiоналiзацiя свiтового ринку страхових послуг;
oвисокий рiвень мобiльностi та взаємозв'язку страхового i фiнансового ринкiв, заснованого на новiтнiх технологiях;
oрозмаїття i динамiзм наявних фiнансових iнструментiв;
oпосилення конкуренцiї та конфлiктiв мiж державами у сферi страхування та за допомогою страхування;
oшахрайство з боку страхувальникiв;
oзловживання з боку офiцiйних органiв та допомiжних структур;
oкримiнальне захоплення компанiй;
oнедосконалiсть i незавершенiсть нацiонального законодавства у фiнансово-кредитнiй та страховiй сферах;
oзростання залежностi нацiонального страхового ринку вiд iноземного капiталу;
oзбереження тенденцiй затягування виходу iз економiчної (фiнансової), полiтичної кризи;
Якщо внутрiшнi загрози насамперед впливають на дiяльнiсть страхової компанiї та її стiйкiсть, а потiм можуть позначитися на страховому ринку в цiлому, то зовнiшнi — породжуються спiльними дiями усiх учасникiв, впливають на безпеку держави, її фiнансову систему, страховий сектор i, зрештою, на безпеку окремої компанiї.
нацiональних фiнансово-економiчних iнтересiв i протидiяти впливу зовнiшнiх i внутрiшнiх загроз. [2, c. 51]
Серед внутрiшнiх заходiв забезпечення фiнансової безпеки страховими компанiями тiєю чи iншою мiрою здiйснюються:
- забезпечення iнформацiйної безпеки (захист iнформацiйних баз даних, розподiл прав доступу до iнформацiї, програмне забезпечення захисту вiд помилок);
- налагодження чiткої схеми дiй страхових пiдроздiлiв i головних спецiалiстiв та контроль за їх дотриманням (упровадження принципiв управлiння якiстю);
- фiнансовий аналiз клiєнтiв до укладення договору страхування та попередження рiзних шахрайств за допомогою новiтнiх технологiй (використання iнформацiї антирейтингiв, публiкацiй про фiнансовi махiнацiї тощо);
- створення, ведення та використання "чорних спискiв" несумлiнних клiєнтiв;
- проведення роботи щодо пiдвищення рiвня страхової культури населення.
- з боку держави основними методами забезпечення фiнансової безпеки страхового ринку є:
- пiдвищення рiвня якостi життя населення;
- формування механiзмiв i заходiв фiнансово-економiчної полiтики у сферi страхової дiяльностi, якi нейтралiзують чи пом'якшують вплив негативних чинникiв;
- включення до функцiй наглядового державного органу функцiї монiторингу зон (територiй), важливих з точки зору проникнення туди вiтчизняних страхових компанiй i зворотного впливу;
- реальне дотримання нацiональних iнтересiв у сферi страхування, що послужить фiнансовiй безпецi держави;
Отже, уточнення сутностi й мiсця фiнансової безпеки страхової компанiї, визначення основних загроз дiяльностi iнститутiв страхового ринку мають важливе значення для системи фiнансового менеджменту страховика, є основою для розроблення ним стратегiчних цiлей та вибору шляхiв їх досягнення. Крiм того, фiнансова безпека страхових компанiй i страхового ринку в цiлому є важливим аспектом у забезпеченнi фiнансової безпеки держави. [7, c. 88]
фiнансової дiяльностi та структуру звiтностi страхових компанiй.
Таблиця 1 Середнi значення показникiв фiнансового стану за групами страховикiв
| Показник |
Дрiбнi компанiї |
Малi компанiї |
|
Великi компанiї |
| Активи, тис. грн. |
1250,37 |
5776,43 |
|
64262,12 |
| Коефiцiєнт лiквiдностi |
1,47 |
2,52 |
1,25 |
0,31 |
| Коефiцiєнт термiновостi |
1,50 |
0,76 |
0,87 |
1,03 |
| Коефiцiєнт рентабельностi |
0,11 |
0,30 |
0,28 |
0,32 |
| Рентабельнiсть активiв, % |
0,04 |
0,53 |
-0,49 |
-2,68 |
| Дохiднiсть iнвестицiй, % |
4. 17 |
3,7 |
6,71 |
5,62 |
|
7,59 |
21,56 |
31,51 |
19,05 |
| Питома вага статутного капiталу у власному капiталi, % |
95,62 |
70,17 * |
49. 07 |
46,09 |
| Частка страхових резервiв у пасивах, % |
39,32 |
38,95 |
50,20 |
28,38 |
|
8,37 |
2 27 |
1,58 |
3,81 |
| Частка iнвестицiйного доходу в чистому прибутку, % |
61,42 |
61,02 |
40. 64 |
46,06 |
| Рiвень виплат, % |
20,46 |
15,01 |
29,10 |
23,24 |
| Коефiцiєнт дiлової активностi |
0,53 |
0. 58 |
0,59 |
0. 48 |
Проведений аналiз показав, що 72% компанiй на страховому ринку України мають лiквiднiсть нижчу за встановлений норматив - 1,05, у 15% компанiй коефiцiєнт коливається вiд 1,05 до 3, i 13% компанiй мають коефiцiєнт бiльший 3.
Аналiз свiдчить, що низька лiквiднiсть є наслiдком незадовiльної структури активiв, у якiй 36% припадає на дебiторську заборгованiсть i 10% - на основнi засоби. Отже, активи великих компанiй переоцiнено бiльш як на третину. Грошових коштiв повнiстю (на 104%) вистачає для покриття зобов'язань перед страхувальниками, а отже загальна лiквiднiсть, враховуючи високу дебiторську заборгованiсть, є незадовiльною.
закладається стандартний рiвень прибутку, а з другого боку, - iз зростанням величини активiв не спостерiгається вiдчутного впливу закону великих чисел та ефекту масштабу на рiвень затрат (а отже, i на рентабельнiсть) страховикiв. Детальний аналiз свiдчить, що 27% страховикiв мають нульову або вiд'ємну рентабельнiсть, половина вiд загальної кiлькостi компанiй працюють з рентабельнiстю в межах 40% , i лише 23% компанiй - з рентабельнiстю понад 40% . Рiвень виплат суттєво не вiдрiзняється по групах компанiй, коливаючись у середньому навколо показника 20%, який є значно нижчим вiд загальноприйнятого у свiтовiй практицi нормативу 40-80% .
Показник дохiдностi iнвестицiй у дрiбних компанiях (табл. 1) становить 4,17% , зростаючи до 6% у великих. Такi низькi показники є результатом високої частки грошових коштiв у структурi активiв, незадiяностi їх в iнвестицiйнiй дiяльностi.
Бiльше того, показники дохiдностi iнвестицiй (хоч низькi, але додатнi) нiвелюються неефективним управлiнням рештою активiв, що призводить до ще нижчих показникiв рентабельностi активiв. Характерно, що рентабельнiсть активiв з ростом величини активiв компанiї зменшується до вiд'ємних показникiв (вiд 0,04% у дрiбних до - 2,68% у великих компанiях). Аналiз свiдчить про те, що великi компанiї мало уваги придiляють управлiнню активами, допускаючи високу дебiторську заборгованiсть, низьку лiквiднiсть та вiд'ємну рентабельнiсть активiв.
Як показує аналiз, ефект масштабу в дiяльностi страховикiв України проявляється, як правило, у незначному зростаннi економiчної ефективностi при збiльшеннi обсягiв страхового портфеля. Спостерiгається тенденцiя: у багатьох компанiй витрати зростають майже пропорцiйно збiльшенню рiчних надходжень, що призводить до незмiнного або спадного економiчного ефекту. Наслiдком збiльшення рентабельностi є, як правило, не зниження тарифiв чи покращення обслуговування клiєнтiв, а розширення матерiально-технiчної та кадрової бази страховика, а також збiльшення обсягу ресурсiв, що спрямовуються на споживання.
Це свiдчить про неефективнiсть та невиправдану затратнiсть дiяльностi з надання страхових послуг: бiльша частка внескiв страхувальникiв спрямовується на утримання компанiї, а не на виконання нею основної функцiї - захисту вiд ризикiв. Такi явища характернi для страхових ринкiв, що розвиваються, на яких ще не стандартизовано правила страхування, не сформовано очiкування споживачiв, не досконала конкуренцiя.
дiяльностi протягом попереднiх рокiв.
Аналiз структури пасивiв виявив переважання власного капiталу в пасивах, що характерно для усiх учасникiв ринку. Страховi компанiї як фiнансовi установи повиннi працювати в основному iз залученим капiталом. Натомiсть бiльшу частку активiв українських страховикiв профiнансовано за рахунок власних джерел. Частка страхових резервiв у пасивах коливається на рiвнi 30 - 40%. При цьому для великих компанiй спiввiдношення «власний капiтал - резерви» змiнюється не на користь страхових резервiв. Це вказує на те, що обсяги розширення страхових операцiй значно вiдстають вiд загального зростання компанiй
На думку багатьох оглядачiв страхового ринку, значна кiлькiсть страховикiв (358 компанiй), але водночас незначна мiсткiсть страхового ринку, вказують на низьку капiталiзацiю компанiй. Однак данi аналiзу свiдчать, що забезпеченiсть страхових резервiв власними коштами становить вiд 1,58 у великих компанiях до 8,37 у дрiбних, у той час як оптимальний норматив для цього показника 0,28 - 0,60. Тобто свої зобов'язання перед страхувальниками (вiдображенi у страхових резервах) компанiї покривають власними коштами в середньому вдвiчi, а винятково грошовими коштами (коефiцiєнт термiновостi) - на 80 - 90% . Значить, низька капiталiзацiя компанiй має двi сторони: з одного боку, наявний фiнансовий потенцiал страховикiв України дозволяє їм приймати на страхування значно бiльше ризикiв, формувати суттєво (у три-чотири рази) бiльшi страховi портфелi, нiж сформованi на даний момент, однак з iншого боку наявний потенцiал не достатнiй для прийняття великих ризикiв, попит на страхування яких з розвитком ринкових вiдносин значно зростає. Вирiшення проблеми збiльшення мiсткостi страхового ринку для прийняття великих ризикiв можливе як за рахунок злиття та об'єднання дрiбних страховикiв, так i за рахунок утворення фiнансово-промислово-страхових груп.
Як видно з даних таблицi 1, 60% чистого прибутку дрiбнi та малi страховики отримують вiд iнвестицiйної дiяльностi, в той час як для середнiх та великих компанiй цей показник змiнюється на користь прибутку вiд страхової дiяльностi. Аналiз показує, що сума чистого прибутку в абсолютному вираженнi для великих компанiй зростає (про що свiдчить пiдвищення рентабельностi), а вiддача вiд iнвестицiй залишається на тому ж рiвнi, що i в дрiбних компанiях. Тому для великих компанiй частка iнвестицiйного доходу в чистому прибутку суттєво зменшується, доступаючись прибуткам вiд страхової дiяльностi.
Коефiцiєнт дiлової активностi для всiх груп компанiй є приблизно однаковим i коливається в межах 0,48 - 0,58. Найменше середнє значення показника (0,48) спостерiгається у групi великих компанiй, що свiдчить про неповне використання їх власного фiнансового потенцiалу i вiдсутнiсть однозначної кореляцiї мiж величиною активiв та масштабами дiяльностi страховикiв на українському ринку.
Таким чином, проведений аналiз фiнансового стану страхових компанiй дозволив виявити недолiки фiнансового менеджменту страховикiв на сучасному етапi та окреслити напрями пiдвищення ефективностi страхової дiяльностi в Українi:
Оскiльки основним чинником, що впливає на рiвень рентабельностi страхової дiяльностi, є витрати на утримання компанiї, а не рiвень виплат, то прiоритетним напрямком фiнансового менеджменту має стати удосконалення полiтики управлiння витратами.
Зважаючи на високий рiвень забезпеченостi страхових резервiв власним капiталом, доцiльно переглянути перестрахову полiтику компанiй для забезпечення оптимального розподiлу вiдповiдальностi мiж страховиком i перестраховиком.
Низька капiталiзацiя компанiй, характерна для страхового ринку, суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це, нарощування власного капiталу, в першу чергу, за рахунок нерозподiленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великi та катастрофiчнi ризики, збiльшивши мiсткiсть страхового ринку. Це також дозволить залишати бiльшу частку ризикiв на власному утриманнi українських страховикiв, не передаючи їх повнiстю в перестрахування нерезидентам.
активiв з метою пiдвищення ефективностi страхового пiдприємництва в Українi.
Також важливим чинниками полiпшення фiнансового стану страховика в Українi є:
-впровадження зарубiжного досвiду органiзацiї страхування i ефективного функцiонування страхового ринку, оскiльки страховi компанiї в розвинутих країнах добре знають сильнi i слабкi сторони клiєнтiв, мають певний досвiд ринкових перетворень, вимушенi постiйно оцiнювати ризик i прогнозувати страховi подiї, розробляти рекомендацiї по пiдвищенню ефективностi роботи страховикiв i страхувальникiв та по виконанню страхових зобов’язань по укладених договорах.
-реалiзацiя страхових продуктiв у прямiй залежностi вiд потреб ринку;
-побудова розгалуженої мережi iндивiдуального обслуговування, пошук та розробка нових видiв страхування;
-змiцнення та вдосконалення органiзацiйно-територiальної мережi;
-змiцнення матерiально-технiчної бази, всеохоплююча комп’ютеризацiя, створення локальної мережi зв’язку.
Вказанi пропозицiї щодо покращення фiнансового стану вплинуть на пiдвищення прибутковостi компанiї, а отже, i ефективностi її дiяльностi, покращеннi її фiнансових показникiв.
1) Єрмошенко А. М. Визначення поняття фiнансової безпеки страховика та її категорiй. // Актуальнi проблеми економiки №4, 2004 р.
2) Перепечаенко Ю. Оккупация страха // Бiзнес№8, 2006 р.
4) Третяк О. Д. Оцiнка фiнансового стану акцiонерних товариств. // Фiнанси України № 12, 2000 р.
7) Нiкiфоров П. О, Кучерiвська С. С. Сутнiсть та значення фiнансової безпеки страхової компанiї. // Фiнанси України № 5, 2006 р.
|
