Комерційні банки та їх види

Комерцiйнi банки та їх види Реферат на тему: «Комерцiйнi банки та їх види» Вступ Вiдповiдно до даного Закону України, банки – це установи, функцiєю яких є кредитування суб’єктiв господарської дiяльностi, а також громадян за рахунок залучення коштiв пiдприємств, установ, органiзацiй, населення й iнших кредитних ресурсiв, виконання ними касово-розрахункового обслуговування народного господарства, валютних i iнших операцiй, передбачених даним законом. Банки є юридичними особами й економiчно самостiйними. Вони проводять власну фiнансову полiтику стосовно кожного конкретного клiєнта, кiнцевим результатом якої є одержання прибутку, як основної мети в умовах ринкових вiдносин. Вони враховують перспективи розвитку даного позичальника i диференцiюють режим фiнансування в залежностi вiд його кредитоспроможностi. Економiчна i правова вiдповiдальнiсть за роботу банку з клiєнтами цiлком лежить на засновниках банку, а не на державi. На мою думку, дана тема реферату є досить актуальною, оскiльки комерцiйнi банки обслуговують пiдприємства, органiзацiї та населення, (тобто всi установи крiм урядових та банкiвських), якi на сьогоднiшнiй день функцiонують фактично саме за рахунок кредитiв. Комерцiйнi банки вiдносяться до особливої категорiї дiлових пiдприємств – фiнансових посереднникiв. Вони залучають капiтали, заощадження населення та iншi вiльнi грошовi кошти, якi вивiльняються у процесi господарської дiяльностi та надають їх у тимчасове користування iншим економiчним агентам, якi потребують додатковий капiтал. Фiнансовi посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцiю, забезпечуючи суспiльство механiзмом мiжгалузевого та мiжрегiонального перерозподiлу грошового капiталу. усi банки, крiм центрального, називаються комерцiйними. Нiмеччини, США та iнших країн, у яких, поряд з групою комерцiйних банкiв, дiє велика група iнших банкiв другого рiвня, що не є комерцiйними. Отже, розглянемо якi ж є види комерцiйних банкiв. 1. Сутнiсть та основнi принципи дiяльностi комерцiйного банку · у широкому розумiннi комерцiйний банк – це будь-який банк, що функцiонує на другому пiсля центрального банку рiвнi банкiвської системи; · у вузькому розумiннi комерцiйний банк – це банк, який виконує певний набiр базових банкiвських операцiй та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку. Законом України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть» визначено, що комерцiйний банк – це установа, функцiєю якої є кредитування суб'єктiв господарської дiяльностi та громадян за рахунок залучення коштiв пiдприємств, установ, органiзацiй, населення та iнших кредитних ресурсiв, касове i розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та iнших банкiвських операцiй. До базових банкiвських операцiй належать 16 операцiй, якi й визначають банк як фiнансову установу (ст. 3 Закону України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть»). Залежно вiд економiчного змiсту всi види дiяльностi комерцiйних банкiв прийнято подiляти на три групи (див. рис. 1): · пасивнi операцiї; · послуги. За рахунок пасивних операцiй формуються ресурси комерцiйного банку, якi необхiднi йому понад власний капiтал для забезпечення нормальної дiяльностi, пiдтримання лiквiдностi на належному рiвнi та отримання запланованого доходу. Акумульованi в результатi пасивних операцiй грошовi кошти складають переважну частину ресурсiв банку, що визначає важливу роль цих операцiй в його дiяльностi. Пасивнi операцiї включають: залучення коштiв юридичних осiб та вкладiв населення; отримання кредитiв вiд комерцiйних банкiв та центрального банку; випуск банкiвських облiгацiй, векселiв та iнших зобов'язань. Результати пасивних операцiй вiдображаються в пасивi балансу банку. Активнi операцiї – це розмiщення банком власних та залучених коштiв з метою отримання прибутку. До активних операцiй належать: надання кредитiв юридичним та фiзичним особам, вкладення в цiннi папери, формування касових залишкiв та резервiв, формування iнших активiв (придбання примiщень, обладнання тощо). Результати активних операцiй вiдображаються в активi балансу банку. Активнi операцiї тiсно пов'язанi з пасивними операцiями. Комерцiйний банк, розмiщуючи грошовi кошти в активи, постiйно стежить, щоб частина коштiв знаходилась у виглядi обов'язкових та вiльних резервiв i термiни вкладень в активи вiдповiдали термiнам залучення коштiв в пасиви. Крiм того, кредитнi операцiї банкiв призводять до появи додаткових коштiв в пасивах. Все це вимагає вiд банку управлiння активами та пасивами в їх взаємозв'язку як єдиним комплексом банкiвської дiяльностi. Крiм операцiй, пов'язаних з формуванням банкiвських пасивiв та активiв, комерцiйнi банки займаються i iншими видами дiяльностi, якi дiстали назву банкiвських послуг. До банкiвських послуг належать: розрахунковi, касовi, трастовi (довiрчi), посередницькi, консультацiйнi та iншi. Істотною ознакою банкiвських послуг є те, що для їх надання банку не потрiбнi додатковi ресурси. Свою дiяльнiсть щодо надання послуг банк здiйснює як правило у процесi проведення пасивних i активних операцiй. Доходи вiд послуг банки отримають не у виглядi вiдсоткiв, а у формi комiсiйних виплат. Банкiвськi послуги приносять банку стабiльний дохiд i є практично без ризиковим видом дiяльностi. · активнi (вкладення коштiв); · пасивнi (залучення ресурсiв); · позабалансовi (не вiдображають руху коштiв, а тому до певного часу, тобто поки не вiдобразяться в доходах чи видатках банку, в балансi не значаться). Комерцiйнi банки є суб'єктами пiдприємницької дiяльностi та функцiонують згiдно з такими принципами: 1. Комерцiйний розрахунок: доходи покривають витрати, вiдсутнє право на отримання державних субсидiй, безпосередньою метою дiяльностi є отримання прибутку при розумному ризику. Основним джерелом прибутку є банкiвський процент. Першоосновою процента є додатковий продукт, створений у виробництвi, а на поверхнi явищ прибуток банкiв виступає переважно як рiзниця мiж сумою процентiв, отриманих за наданi банком кредити i виплачених по внесках клiєнтiв. 2. Автономiя: банки отримали право самостiйно здiйснювати цiноутворення банкiвських продуктiв у межах дiючих обмежень, тобто самостiйно встановлюють вiдсотковi ставки за депозитами та кредитами, розмiри тарифiв на розрахунково-касове обслуговування тощо. 3. Самоуправлiння: банки самостiйно визначають стратегiю i тактику свого розвитку, своєї дiяльностi без втручання держави. 4. Комерцiйнi банки належать до категорiї пiдприємств – фiнансових посередникiв i працюють за принципом: «Подешевше купити – подорожче продати». Виходячи з цього банк з повним правом можна назвати спекулятивним пiдприємством. Певна рiч, спекуляцiя зi сторони банку має свої межi. Будь-хто має право торгувати, але для цього спекуляцiя повинна носити «цивiлiзований» характер. Для приборкання її аморальних якостей вона повинна спиратись на законодавство, не суперечити йому, для здiйснення комерцiї кожен банк повинен мати рiвнi iнформацiйнi можливостi про кон'юнктуру ринку. В таких умовах спекуляцiя втрачає свiй кримiнальний вiдтiнок i стає нормою пiдприємництва. Вiд того наскiльки успiшно «спекулює» банк, залежить його дохiднiсть та ефективнiсть дiяльностi. 5. Всi грошi, всi ресурси банку повиннi максимально працювати. З позицiї комерцiї не повинно бути ресурсiв, якi даремно лежать. Реальнiсть однак така, що якась частина коштiв знаходиться в резервах, обертається повiльно, або не обертається зовсiм. З позицiї бiзнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка кредитiв по вiдношенню до банкiвських резервiв. 6. Банкiвська комерцiя повинна дiяти за принципом – все для клiєнта. Це означає, що банк несе повну вiдповiдальнiсть за клiєнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з принципом дохiдностi самого банку. Разом з тим нiякого протирiччя мiж цими принципами не iснує. На практицi все повинно бути на взаємовигiднiй основi: перш за все прибуток клiєнта, а потiм прибуток банка. Вiрно i те, що прибуток клiєнта – це не єдина мета, а основа для одержання прибутку банка. Забезпечуючи прибуток клiєнту, банк реалiзовує i свiй власний iнтерес. 2. Види комерцiйних банкiв Фiнансово-кредитна установа – юридична особа, яка проводить одну або кiлька операцiй, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладiв вiд населення. У широкому розумiннi, комерцiйний банк – це будь-який банк, що функцiонує на другому рiвнi банкiвської системи. Таке трактування комерцiйного банку характерне для української практики, в якiй усi банки, крiм центрального, називаються комерцiйними. У вузькому розумiннi комерцiйний банк – це банк, який виконує повний набiр базових банкiвських операцiй та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так, вiн характеризується у банкiвськiй практицi Нiмеччини, США та iнших країн, у яких, поряд з групою комерцiйних банкiв, дiє велика група iнших банкiв другого рiвня, що не є комерцiйними. Таблиця 1. Класифiкацiя комерцiйних банкiв Класифiкацiйнi ознаки Види комерцiйних банкiв Порядок створення Характер спецiалiзацiї Унiверсальнi, спецiалiзованi Територiя дiяльностi Розмiр Форма власностi змiшанi Функцiї i характер виконуваних операцiй Інвестицiйнi зберiгання, депозитнi, iнновацiйнi, поштово-пенсiйнi, промисловi, агропромисловi, бiржовi, експортно-iмпортнi, лiзинговi, торговельнi Характер вiдносин Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноваженi Ступiнь впливу Структура Ступiнь контролю Контролюючi, контрольованi Конкурентоспроможнi, неконкурентоспроможнi Фiнансовий стан Стiйкi (стабiльнi), проблемнi, кризовi, банкрути Свiтова практика виробила два принципи побудови комерцiйних банкiв: – принцип сегментування, коли банкiвська дiяльнiсть обмежена певним видом операцiй чи сектором грошового ринку; – принцип унiверсальностi, коли будь-якi обмеження на дiяльнiсть банкiв на грошовому ринку знiмаються. Незалежно вiд принципу, на який орiєнтується банкiвське законодавство, комерцiйнi банки в кожнiй країнi iстотно вiдрiзняються набором операцiй та послуг, що надаються. Однi з них виконують широке коло операцiй, охоплюють багато секторiв грошового ринку та галузей економiки. Такi банки прийнято називати унiверсальними. Іншi банки виконують тiльки окремi операцiї на ринку чи функцiонують у вузькому секторi ринку, обслуговуючи окремi галузi економiки. Згiдно Закону України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть» банк – це юридична особа, яка має виключне право на пiдставi лiцензiї Нацiонального банку України здiйснювати у сукупностi такi операцiї: залучення у вклади грошових коштiв фiзичних i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик, вiдкриття i ведення банкiвських рахункiв фiзичних та юридичних осiб. Свiтова практика виробила два принципи побудови комерцiйних банкiв: а) принцип сегментування, коли банкiвська дiяльнiсть обмежена певним видом операцiй чи сектором грошового ринку; б) принцип унiверсальностi, коли будь-якi обмеження щодо дiяльностi банкiв на грошовому ринку знiмаються. Банки з колективною формою власностi – це ВАТ, ЗАТ, ТОВ, кооператив. Сьогоднi в Українi функцiонує два унiтарних державних комерцiйних банки (Статутний капiтал – 100% належить державi): Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-iмпортний банк України (Укрексiмбанк). Ощаднi банки – спецiалiзуються на кредитуваннi населення за рахунок залучення невеликих за розмiрами строкових депозитiв. Інвестицiйнi та iнновацiйнi банки спецiалiзуються на акумуляцiї тимчасово вiльних коштiв на тривалi строки (у тому числi через облiгацiйнi позики) i надання довгострокових кредитiв. Облiковi i депозитнi банки спецiалiзуються на здiйсненнi короткострокових депозитних i кредитних операцiй. Акцiонернi банки формують свiй Статутний фонд шляхом випуску i розмiщення акцiй банку. Всi емiтованi акцiї повиннi бути iменними. Випускати акцiї на пред'явника в Українi законом заборонено. Власником капiталу є банк. Акцiонери не мають права вимагати повернення своїх внескiв. Банки у видi ТОВ формують свiй Статутний фонд за рахунок внескiв учасникiв. При цьому кожний учасник зберiгає право власностi на свою частку. Вiдповiдальнiсть кожного учасника обмежена розмiром його внеску до Статутного фонду. Кооперативнi банки створюються за територiальним принципом: мiсцевi та центральний кооперативний банки. Кожний учасник не залежно вiд розмiру його внеску має 1 голос. Мiнiмальна кiлькiсть учасникiв банку (в межах областi) – 50 осiб. Клiєнтами кооперативного банку можуть бути тiльки його учасники. Також банки можна подiлити за розмiром Статутного фонду та за розмiром їх активiв. За розмiром Статутного фонду банки подiляються на: - малi до 5 млн. євро (мiнiмум 1 млн. євро); - великi – 10 – 30 млн. євро. - найбiльшi – понад 30 млн. євро. За розмiром активiв, на: - малi до 50 млн. грн.; - великi 100 млн. грн. – 1 млрд. грн. - найбiльшi – понад 1 млрд. грн. В Українi станом на 01. 10. 2006 р. лiцензiю НБУ на здiйснення Найбiльшi КБ України: Приватбанк – капiтал 2,3 млрд. грн. Аваль – 2,1. Державний експортно-iмпортний банк – 1,3, Укрсиббанк – 1,1, Укрсоцбанк – 1,0 млрд. грн., Промiнвестбанк – статутний капiтал понад 195 млн. грн. (2000 р.) Спецiалiзованi банки обмежують свою дiяльнiсть невеликим колом операцiй або функцiонують у вузькому секторi ринку, або обслуговують окремi галузi економiки (ощаднi, iпотечнi, банки споживчого кредиту, банки пiдтримки, гарантiйнi, розрахунковi (клiринговi) банки або палати). Унiверсальнi банки виконують широкий спектр банкiвських операцiй, охоплюють багато секторiв грошового ринку та галузей економiки. В Українi бiльшiсть банкiв унiверсальнi, їм заборонено здiйснювати дiяльнiсть лише в сферi торгiвлi, матерiального виробництва i страхування. Висновок В результатi написання даного реферату ми встановили, що комерцiйний банк – це автономне, економiчно самостiйне, незалежне комерцiйне пiдприємство, яке функцiонує за умов повної економiчної самостiйностi, партнерських взаємовiдносин з клiєнтами в межах державного контролю за його дiяльнiстю з боку органiв банкiвського нагляду. а) принцип сегментування, коли банкiвська дiяльнiсть обмежена певним видом операцiй чи сектором грошового ринку; б) принцип унiверсальностi, коли будь-якi обмеження щодо дiяльностi банкiв на грошовому ринку знiмаються. У ринковiй економiцi функцiонують рiзнi види банкiв, якi класифiкуються за певними ознаками: 1. За формою власностi:державнi, приватнi, кооперативнi. В Українi функцiонують два державнi банки: експортно-iмпортний та ощадний. Решта банкiв є приватними i мають статус акцiонерних товариств i товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю. необхiднi ресурси залучають на фiнансовому ринку. 3. За територiальним охопленням: мiжнароднi, регiональнi, банки, що ведуть дiяльнiсть у нацiональному масштабi (колишнi спецiалiзованi банки). 4. За колом виконуваних операцiй: спецiалiзованi, унiверсальнi. банки пiдтримки, гарантiйнi, розрахунковi (клiринговi) банки або палати). Унiверсальнi банки виконують широкий спектр банкiвських операцiй, охоплюють багато секторiв грошового ринку та галузей економiки. В Українi бiльшiсть банкiв унiверсальнi, їм заборонено здiйснювати дiяльнiсть лише в сферi торгiвлi, матерiального виробництва i страхування. Крiм функцiональної, видiляють галузеву i регiональну спецiалiзацiї банкiв. 5. За порядком формування статутного фонду комерцiйнi банки подiляються на акцiонернi товариства вiдкритого i закритого типу та пайовi банки. Список використаної лiтератури 1. Закон України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть» вiд 7. 12. 2000 р. №2121-ІІІ iз змiнами та доповненнями. 2. Борейко В. І. банкiвська справа: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення – Рiвне: НУВГП, 2007. – 88 с. 3. Васюренко О. В. Банкiвськi операцiї. К.: Знання, 2004. – 324 с. 4. Лаптєв с. м., денисенко М. П., кабанов В. Г., Любунь О. С. банкiвська дiяльнiсть (вiтчизняний та зарубiжний досвiд): навчальний посiбник. – К.: ВД «професiонал», 2004. – 320 с. 5. Мещеряков А. А. Органiзацiя дiяльностi комерцiйного банку. Навчальний посiбник. – К.: Центр учбової лiтератури, 2007. – 608 с.