Інвестицiйна дiяльнiсть страхових компанiй
Вступ
Страхування – це стратегiчний сегмент економiки, оскiльки воно дозволяє суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетiв рiзних рiвнiв; сприяє соцiально-економiчнiй стабiльностi в суспiльствi, тому що є важливим елементом соцiального захисту населення; дозволяє оптимiзувати дiяльнiсть суб’єктiв економiки за рахунок централiзованих фондiв фiнансових ресурсiв; забезпечує компенсацiю збиткiв, завданих юридичним i фiзичним особам в результатi настання несприятливих подiй; є джерелом внутрiшнiх довгострокових iнвестицiй в економiку країни.
Актуальнiсть теми. Необхiднiсть розгляду сутностi iнвестицiйної дiяльностi, особливостей формування iнвестицiйного потенцiалу, державного регулювання та оптимiзацiї процесу iнвестування страхових компанiй пов’язана з потребою дослiдження цього напряму їх дiяльностi, з точки зору як кiнцевих результатiв функцiонування страховикiв, так i нацiональної економiки в цiлому. Активiзацiя iнвестицiйної дiяльностi страхових компанiй пiдносить сферу страхування до рангу важливих чинникiв, якi впливають на розвиток економiки, оскiльки пасивнi кошти, отриманi вiд страхувальникiв, стають активним капiталом, що задiяний на фiнансовому ринку.
Зростання iнвестицiйних ринкiв України значною мiрою може бути забезпечено за рахунок ефективного використання страхових ресурсiв вiтчизняних страхових компанiй. На теперiшнiй час цей напрям дiяльностi страховикiв в Українi залишається недостатньою мiрою розвинутим i використаним. Однак, в перспективi його реалiзацiя здатна забезпечити пiднесення нацiональної економiки. В сучасних умовах важливого значення набуває вирiшення проблем економiчного, органiзацiйно-правового, функцiонального, iнформацiйно-аналiтичного, кадрового та соцiально-психологiчного характеру, що стримують як розвиток вiтчизняного страхового ринку, так i здiйснення страховими компанiями ефективної iнвестицiйної дiяльностi. У цьому контекстi особливої актуальностi набуває система заходiв щодо активiзацiї та удосконалення iнвестицiйної дiяльностi страховикiв.
Барановський, Н. Н. Внукова, К. Г. Воблий, О. О. Гаманкова, О. А. Гвозденко, Л. М. Горбач, С. Л. Єфiмов, О. М. Залєтов, О. Д. Заруба, М. С. Клапкiв, Є. В. Коломiн, В. Кругляк, О. Б. Крутик, М. В. Мних, Л. А. Орланюк-Малiцька, С. С. Осадець, Л.І. Рейтман, О. О. Слюсаренко, К.Є. Турбiна, В. В. Шахов, Р. Т. Юлдашев, Л. А. Юрченко, Т. О. Яковлєва та iн. Теоретичнi проблеми та складовi процесу iнвестування детально розглянуто у працях В. В. Бачарова, І. А. Бланка, В. М. Геєця, Є. Ф. Жукова, Ю. Ф. Касiмова, О. В. Мертенса, Д. Норткотта, А. А. Пересади, С. К. Реверчука, У. Шарпа, В. О. Чернова, А. В. Чупiса та iнших вчених. Теоретико-методологiчнi питання економiко-математичного моделювання, якi стосуються оптимiзацiї та прогнозування дiяльностi фiнансових установ, дослiджували О. В. Бережна, А. М. Єрiна, В. С. Зарубiн, Ю. Ф. Касiмов, Н.І. Костiна, С.І. Шелобаєв та багато iнших.
Проте, особливостi iнвестування коштiв страховими компанiями дослiдженi недостатньо. Водночас проблема пiдвищення ролi iнвестицiйної дiяльностi в страхуваннi, а також методологiчнi пiдходи до обґрунтування питань ефективного формування та управлiння iнвестицiйним потенцiалом страхових компанiй потребують подальшого розвитку та узагальнення. Все це зумовило вибiр теми дисертацiйного дослiдження.
Мета i задачi дослiдження. Метою дослiдження є уточнення теоретико-методологiчних засад iнвестицiйної дiяльностi страхових компанiй та розробка напрямiв полiпшення процесу iнвестування, нацiлених на пiдвищення ефективностi функцiонування як страхового бiзнесу, так i економiки України.
Вiдповiдно до поставленої мети визначенi завдання дослiдження:
· проаналiзувати iнвестицiйну дiяльнiсть вiтчизняних страхових компанiй та виявити причини недостатньої їх ролi як постачальникiв iнвестицiйного капiталу для нацiональної економiки;
Об’єктом дослiдження є iнвестицiйна дiяльнiсть страхових компанiй на фiнансовому ринку України.
Методи дослiдження. Теоретико-методологiчною основою дослiдження стали сучасна економiчна теорiя, фундаментальнi положення страхової справи, а також iнвестицiйної дiяльностi та економiко-математичного моделювання.
У дослiдженi використано: методи системно-структурного та порiвняльного аналiзiв, статистичних групувань, фiнансового аналiзу – для оцiнки стану i перспектив розвитку страхового ринку та напрямiв розмiщення коштiв страхових компанiй; методи теорiї ймовiрностей та прогнозування – для визначення обсягу надходжень страхових платежiв i здiйснення страхових виплат. Поставленi завдання вирiшувались iз застосуванням сучасних версiй систем обробки iнформацiї, пакетiв прикладних програм MS Excel, Statistica.
Інформацiйною базою дослiдження є законодавчi, нормативнi та методичнi матерiали законодавчої та виконавчої влади; офiцiйнi статистичнi данi Державного комiтету статистики України, офiцiйнi матерiали Мiнiстерства фiнансiв України, Державної комiсiї з регулювання ринкiв фiнансових послуг України; статистичнi данi Лiги страхових органiзацiй України, данi перестрахового товариства „Swiss Re”, рейтингового агентства „Эксперт Ра”, Інформацiйного страхового iнституту.
1. 1. Нормативно-правове регулювання ринку страхових послуг
Органiзацiя страхування i пiдходи до регулювання державою порядку й умов страхових вiдносин можуть суттєво вiдрiзнятися залежно вiд соцiальної значимостi ризику, що приймається на страхування, кiлькостi потенцiйних потерпiлих, цiни страхування, iнших факторiв.
Сутнiсть правового регулювання страхового ринку України полягає у встановленнi державою певного порядку взаємодiї суб'єктiв цього ринку i в захистi iнтересiв його учасникiв шляхом встановлення певних правил, критерiїв i стандартiв вiдносно надання страхових послуг.
Правове регулювання страхового ринку може здiйснюватися державними органами (державно-правове регулювання) i окремими iнститутами (iнституцiйно-правове регулювання).
послуг. До цiєї системи входять: Нацiональний банк України, який здiйснює валютне регулювання, Державна податкова адмiнiстрацiя України - податкове регулювання, Антимонопольний комiтет — антидемпiнгова та антимонопольна полiтика, Державний комiтет з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва -регуляторна полiтика, Фонд державного майна — управлiння частками державного майна, Господарський суд — розгляд справ, пов'язаних iз спорами у галузi страхування.[5,c. 19]
Органи iнституцiйного регулювання здiйснюють регулювання всерединi самих iнститутiв у межах взаємодiї мiж цими iнститутами та iншими учасниками ринку, а також у межах спiвробiтництва з державними органами.
"Про страхування", а саме: Лiга страхових органiзацiй України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авiацiйне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.
Державно-правове та iнституцiйно-правове регулювання вiдносин у страхуваннi доповнюють одне одного, але прiоритет належить першому. Державно-правове регулювання є загальним, а iнституцiйно-правове — конкретно-обов'язковим, тобто обов'язковим лише для членiв цих об'єднань.
Система законодавства щодо регулювання страхової дiяльностi передбачає наявнiсть загального законодавства, спецiального страхового законодавства та пакету пiдзаконних актiв. Найбiльш загальнi принципи страхування (в основному вiдносно державного страхування) викладенi в Цивiльному кодексi України.
Система правового регулювання страхової дiяльностi включає в себе норми, якi визначенi:
- Конституцiєю України, прийнятою у червнi 1996 року;
- Мiжнародними угодами, пiдписаними i ратифiкованими Україною;
- Цивiльним кодексом України;
- Законами та постановами Верховної Ради України;
- Указами та розпорядженнями Президента України;
- нормативними актами, якi включають iнструкцiї, методики, накази, прийнятi мiнiстерствами, вiдомствами, центральними органами виконавчої влади i пройшли реєстрацiю в Мiн'юстi України;
- нормативними актами органу, який згiдно iз законодавством України здiйснює нагляд за страховою дiяльнiстю.
Необхiдно впорядкувати умови проведення обов'язкового страхування. Необхiдно привести його у вiдповiднiсть з принципами страхування, унiфiкувати умови захисту всiх категорiй працiвникiв.
З урахуванням власного та iноземного законодавчого досвiду в галузi страхування доцiльно пiдготувати проект Страхового кодексу України.
Зростання обсягiв робiт щодо пiдготовки проектiв законодавчих i нормативних актiв потребує активiзацiї дiяльностi Експертної ради з питань страхування при Кабiнетi Мiнiстрiв, комiсiй Лiги страхових органiзацiй, правових та фiнансово-економiчних науково-дослiдних установ.
З метою удосконалення державного нагляду та регулювання приведення страхового законодавства до мiжнародних норм, Державна комiсiя з регулювання ринкiв фiнансових послуг України стала членом авторитетних органiзацiй — з липня 2003 року — Мiжнародної асоцiацiї органiв пенсiйного регулювання та нагляду, а з вересня 2003 року — Мiжнародної асоцiацiї органiв нагляду за страховою дiяльнiстю. Здiйснюється також налагодження спiвпрацi з регуляторами iнших країн, зокрема, у рамках проекту РАDСО (Planning and Development Collaborative International — Органiзацiя планування та розвитку спiвпрацi) — з регулятором Угорщини; у рамках проекгу IDА (Canadian International Development Agency — Канадська мiжнародна агенцiя розвитку — з регулятором Канади; у рамках проекту First Initiative — з регуляторами Великобританiї, Прибалтики; у рамках проекту ОSІ —з регуляторамиПольщi та Ірландiї. Участь у реалiзацiї проектiв Свiтового Банку (СБ): програмна системна позика, програма оцiнки фiнансового сектору; програма фiнансування розвитку села, проект впровадження пенсiйної реформи в Українi, проект по дослiдженню небанкiвських фiнансових установ. Залучення технiчної допомоги для розвитку iнституцiйної спроможностi Комiсiї: Рiгзi Іпiiiапуе — експертна допомога вiд" Ваiклуогiд Іпс."; Європейська Комiсiя: програми ТАСІS (пiлотнi проекти у сферi страхування у 2003 роцi та включення в Нацiональну програму допомоги Українi у 2004 роцi; Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства (JEPLAC — iмплементацiя законодавства України до законодавства ЄС).[ 6,c. 58 ]
1. 2. Державне регулювання страхової дiяльностi.
Ринок страхових послуг у бiльшостi країн є предметом державного регулювання. В Українi питання державного регулювання розвитку ринку страхових послуг необхiдно розглядати у двох аспектах: по-перше, прийняття державою базових законiв та нормативно-правових актiв, що об'єднуються в поняття "страхове законодавство"; по-друге, здiйснення спецiального нагляду за розвитком вiдносин страхування вiдповiдно до iнтересiв громадян України та загальнодержавних
Державний нагляд за страховою дiяльнiстю здiйснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобiгання неплатоспроможностi страховикiв та захисту прав страхувальникiв. Основним принципом державного регулювання страхового ринку України вважається реалiзацiя загальнодержавних iнтересiв, забезпечення гарантiй страхувальникам i певної безпеки iнвестицiйної дiяльностi в Українi.
В арсеналi державного регулювання iнвестицiйна, фiскальна, кредитна i грошова полiтика чи так званi "ринковi", непрямi методи впливу держави на зовнiшнє середовище страхового бiзнесу. Разом з цим, використовується i пряме державне втручання в механiзм його функцiонування — як з допомогою законодавчої бази, так i з допомогою нагляду за страховою дiяльнiстю.
Якiсть державного регулювання страхового ринку суттєво залежить вiд обсягiв, достовiрностi, адекватностi та незалежностi iнформацiї щодо фiнансово-господарськоїдiяльностi страховикiв. Важлива роль у цьому вiдводиться незалежним суб'єктам пiдприємницької дiяльностi, якiздiйснюють вiдповiднi функцiї на страховому ринку — аудиторам, аварiйним комiсарам, оцiнювачам.
"Про страхування", в редакцiї вiд 4 жовтня 2001 року. Цим Законом визначаються обов'язки, права страховика i страхувальника. договiрнi вiдносини мiж сторонами, порядок та умови здiйснення страхових виплат i страхового вiдшкодування, мета i форми державного регулювання, повноваження органiв державного регулювання, функцiї та права органу нагляду за страховою дiяльнiстю, умови лiцензування страхової дiяльностi, умови забезпечення платоспроможностi страховика, формування страхових резервiв.[7,c. 398]
Питання державного регулювання поточної дiяльностi страховикiв у бiльшостi країн свiту вирiшується встановленням певних правил формування i розмiщення страхових резервiв, насамперед так званих технiчних резервiв, тобто таких категорiй пасивiв страховика, якi певною мiрою мають адекватно вiдображати обсяги взятих страховиком страхових зобов'язань.
Надзвичайно важливим є як структура та склад технiчних резервiв, так i порядок формування їх. Держава має встановлювати певнi вимоги до обсягiв та структури активiв, наявнiсть яких є обов'язковою для покриття технiчних резервiв, виходячи iз критерiїв їх надiйностi, прибутковостi, лiквiдностi та диверсифiкованостi.
Механiзм установлення вимог до покриття технiчних резервiв певними (допустимими) категорiями активiв, власне, i є засобом державного регулювання розмiщення страхових резервiв. Введенням вiдповiдних обмежень на деякi категорiї активiв держава може стимулювати або дестимулювати певнi напрями iнвестицiйної дiяльностi страховикiв.
В умовах ринкової економiки кошти резервiв разом iз власними коштами страховика стають основним iнструментом виконання страхових зобов'язань. Тому контроль наявностi i достатностi вказаних коштiв для виконання своїх зобов'язань страховиком — одне iз основних завдань дiяльностi органу нагляду за страховою дiяльнiстю. Окрiм того, для забезпечення фiнансової стiйкостi страховика, не менш важливе значення має контроль за розмiщенням страхових резервiв.
Страховi премiї, направленi у страховi резерви, деякий час перебувають у розпорядженнi страховика i можуть бути iнвестованi з метою отримання додаткового прибутку. Тому кошти страхових резервiв, iнвестованi страховиками, потребують регулювання, оскiльки є коштами страхувальникiв i повиннi бути поверненi їм при настаннi страхового випадку.
Окремим завданням, яке потребує ефективного державного регулювання, є дiяльнiсть зi страхування життя. Цей вид страхування,. на вiдмiну вiд так званих "ризикових" видiв страхування, дає змогу чiтко i точно прогнозувати характер розвитку страхового портфеля завдяки математичнiй обробцi даних таблиць смертностi як загальнодержавних, так i регiональних або галузевих.
Здiйснення ефективного нагляду за страховою дiяльнiстю — одна iз основних передумов забезпечення соцiально-економiчної стабiльностi в суспiльствi, а пiдвищення ефективностi роботи органiв нагляду є одним з першочергових завдань для уряду будь-якої країни i вимагає розгляду їх дiяльностi через призму необхiдностi i достатностi: об'єктивної необхiдностi введення певних норм i правил в об'ємах, достатнiх для досягнення позитивних результатiв нагляду.
"Про страхування" (ст. 36) основнi функцiї органу страхового нагляду (Уповноваженого органу) такi:
-ведення єдиного державного реєстру страховикiв (перестраховикiв) та державного реєстру страхових та перєстрахових брокерiв;
- видача страховикам лiцензiй на здiйснення страхової дiяльностi та проведення перевiрок їх вiдповiдностi виданiй лiцензiї;
у страхуваннi та перестрахуваннi i достовiрностi їх звiтностi; проведення перевiрок щодо правильностi застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову дiяльнiсть i достовiрностi їх звiтностi;
- узагальнення практики страхової дiяльностi i посередницької
дiяльностi на страховому ринку, розробка i надання в установленому порядку пропозицiй вiдносно розвитку i удосконалення законодавства України про страхову i посередницьку дiяльнiсть у страхуваннi i перестрахуваннi;
- прийняття у межах своєї компетенцiї нормативно-правових актiв з питань страхової i посередницької дiяльностi у страхуваннi та перестрахуваннi;
- проведення аналiзу додержання законодавства об'єднаннями страховикiв i страхових посередникiв;
- здiйснення контролю за платоспроможнiстю страховикiв вiдповiдно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;
- забезпечення проведення дослiдницько-методологiчної роботи з питань страхової i посередницької дiяльностi у страхуваннi та перестрахуваннi, пiдвищення ефективностi державного нагляду за страховою дiяльнiстю;
- проведеннi i координацiя у визначеному законодавством порядку навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв та встановлення квалiфiкацiйних вимог до осiб, якi провадять дiяльнiсть на страховому ринку, органiзацiя нарад, семiнарiв, конференцiй з питань страхової дiяльностi;
- участь у мiжнародному спiвробiтництвi у сферi страхування i посередницької дiяльностi у страхуваннi та перестрахуваннi, вивчення, узагальнення, поширення свiтового досвiду, органiзацiя виконання мiжнародних договорiв України з цих питань;
- здiйснення органiзацiйно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахункiв.
"Про страхування" визначено основнi права органу страхового нагляду, а саме:
- одержувати в установленому порядку вiд страховикiв звiтнiсть про страхову дiяльнiсть, iнформацiю про їх фiнансовий стан, та необхiднi пояснення щодо звiтних даних, а вiд пiдприємств, установ (у т. ч. банкiв, органiзацiй i громадян) — iнформацiю, необхiдну для виконання власних функцiй;
проводити перевiрку щодо правильностi застосування страховиками законодавства України про страхову дiяльнiсть i достовiрностi їхньої звiтностi за показниками, що характеризують виконання договорiв страхування, не частiше як один раз на рiк, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевiрки з визначенням аудитора;
-у випадку виявлення порушень страховиками чинного законодавства України про страхову дiяльнiсть, видавати їм приписи про усунення цих порушень, а якщо це не виконується, то зупиняти або обмежувати дiю лiцензiй цих страховикiв до моменту усунення виявлених порушень або приймати рiшення про вiдкликання лiцензiй та виключення з державного реєстру страховикiв (перестраховикiв);
-проводити тематичнi перевiрки дiяльностi страховика у випадках необхiдностi перевiрки фактiв, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальникiв, достовiрностi показникiв звiтностi, виконання вимог ранiше наданих приписiв, за дорученням правоохоронних органiв або органiв державної влади, зустрiчнi перевiрки достовiрностi i правильностi укладених договорiв страхування та перестрахування та у разi надходження iнформацiї вiд страхувальникiв про порушення;
-одержувати вiд страхових та перестрахових брокерiв установлену звiтнiсть про їх дiяльнiсть та iнформацiю про укладенi договори, а також необхiднi пояснення щодо цих даних;
- видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разi їх невиконання приймати рiшення про виключення страхового чи перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерiв;
- одержувати в установленому порядку вiд аварiйних комiсарiв iнформацiю, необхiдну для виконання покладених на нього завдань, у т. ч. iнформацiю про обставини i причини настання страхового випадку та заподiяну шкоду;
- створювати комiсiї та робочi групи для проведення перевiрок дiяльностi страховикiв та страхових посередникiв;
- здiйснювати контроль за достовiрнiстю та повнотою iнформацiї, що надається учасникам страхового ринку;
- одержувати безоплатно вiд органiв виконавчої влади iнформацiю про статистичну звiтнiсть, необхiдну для виконання покладених на нього завдань;
- звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрацiї страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.
Уповноважений орган має й iншi права, наданi йому дiючим законодавством, якi здiйснюються в таких напрямках: отримання вiд страховикiв документiв на лiцензування; щоквартальна звiтнiсть i її аналiз; здiйснення перевiрок страхових компанiй на мiсцi, а при виявленнi порушень — застосування вiдповiдних санкцiй.[8, c. 40]
Державний нагляд України за страховою дiяльнiстю дозволяє попередити фiнансовi збої, якi можуть виникати при недотриманнi страховиками вимог страхового законодавства.
Удосконалення функцiй державного нагляду за страховою дiяльнiстю необхiдно спрямувати на:
можна доручати здiйснення аудиту страхових компанiй, дасть змогу пiдвищити якiсть i вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть висновкiв за наслiдками аудиту, зменшити кiлькiсть перевiрок страховикiв iз розрiзнених питань їх дiяльностi;
-опрацювання проектiв нормативно-iнструктивних документiв щодо розробки бiзнес-планiв, ведення спецiального облiку, аналiзу i звiтностi страховикiв (включаючи форму балансу); здiйснення реєстрацiї, облiку та сертифiкацiї страхових посередникiв з максимальним наближенням цих документiв та заходiв до мiжнародних стандартiв;
- враховуючи досвiд захiдних країн, передбачити щорiчнi вiдрахування страховиками частини прибутку (0,2% отриманих страхових премiй) на спецiальний рахунок Уповноваженого органу з цiльовим використанням цих коштiв на формування iнформацiйно-методичної бази, фiнансування науково-пошукових робiт iз страхування.
Страховикам доцiльно активнiше здiйснювати роботу щодо координацiї дiяльностi компанiй, захисту їх спiльних iнтересiв у владних структурах, розширеннi спiвпрацi з мiжнародними страховими iнституцiями. З цiєю метою потрiбно активiзувати роботу Лiги страхових органiзацiй України, галузевих i територiальних страхових об'єднань. Не слiд укладати угоди про створення об'єднань, що можуть
обмежувати вiльний розвиток конкуренцiї в страховiй справi, а також сприяти монополiзацiї умов страхування, позбавленню компанiй вiльного встановлення тарифiв та розмiру комiсiйної винагороди.
державного регулювання страхової дiяльностi шляхом:
- розвитку обов'язкових видiв страхування при одночасному забезпеченнi механiзмiв контролю;
- створення сприятливих умов для iнвестування страхових резервiв в економiку держави;
- встановлення законодавчої вимоги щодо юридичних осiб з питань визначення за окремими видами дiяльностi форм страхового захисту працiвникiв та майна, яке перебуває в їх власностi або управлiннi, у тому числi в сiльськогосподарському секторi, як iнструменту управлiння ризиками.
Лiцензування страхових компанiй. Вихiд на страховий ринок великої кiлькостi страхових компанiй, вiдсутнiсть у суспiльствi i у пiдприємцiв достатнiх знань i навичок у галузi страхування посилює потребу в забезпеченнi захисту iнтересiв сторiн страхового договору через систему лiцензування страхових компанiй до початку їх дiяльностi i подальшого нагляду за виконанням законодавства. Страхова компанiя — спецiалiзована фiнансова органiзацiя, дiяльнiсть якої повинна регулюватися державою. Тiльки пiсля отримання спецiального дозволу — лiцензiї в Мiнiстерствi фiнансiв України — у державному органi виконавчої влади, який займається державним регулюванням страхової дiяльностi на територiї України i здiйснює нагляд за дiяльнiстю страхових компанiй, страхова компанiя має право займатися безпосередньо страхуванням.
Для отримання лiцензiї юридична особа, яка створена у формi акцiонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою вiдповiдальнiстю згiдно з Законом України "Про Господарськi товариства" повинна вiдповiдати вимогам ст. 2 Закону України "Про страхування", а саме:
- при створеннi страховика або збiльшеннi зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно у грошовiй формi. Дозволяється формування статутного фонду страховика цiнними паперами, що випускаються державою, за їх номiнальною вартiстю в порядку, визначеному Мiнiстерством фiнансiв, але не бiльше 25% загального розмiру статутного фонду;
- загальний розмiр внескiв страховика до статутних фондiв iнших страховикiв України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, в тому числi розмiр внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10% .
Страховики, якi отримали лiцензiю на страхування життя, не мають права займатися iншими видами страхування. Лiцензiї на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дiї.
Орган страхового нагляду згiдно з чинним законодавством зобов'язаний розглянути клопотання страховика про видачу йому лiцензiї у термiн, що не перевищує ЗО календарних днiв з часу отримання всiх передбачених статтею 38 Закону України "Про страхування" документiв.
Якшо страховик вносить якiсь змiни в документи, необхiднi для отримання лiцензiї, то вiн зобов'язаний повiдомити орган страхового нагляду у десятиденний термiн з часу реєстрацiї цих змiн у встановленому порядку.
може бути невiдповiднiсть документiв, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.
Роздiл 2.Інвестицiйна стратегiя як форма прояву диверсифiкацiї страхового портфеля.
2. 1. Моделювання фiнансових потокiв страхових компанiй.
Фiнансова дiяльнiсть страхової компанiї безпосередньо впливає на її рейтинг в межах страхового ринку. Фiнансова спроможнiсть страхових пiдприємств визначається сукупнiстю фiнансових потокiв, рiзноманiтних за походженням (як детермiнованих, так i стохастичних). Проведення дослiджень фiнансової спроможностi страхових пiдприємств потребує гнучкого математичного апарату, який враховував би специфiку процесiв, що моделюються.
Для вирiшення проблеми пропонується використати метод системної динамiки, який було запропоновано Дж. Форрестером ще на початку 60-х рокiв XX ст. Головним у застосуваннi методу є опис динамiки об'єкта моделювання у виглядi еволюцiйних змiн, без вiдтворення окремих елементарних подiй. Тобто в iмiтацiйних моделях потокового типу реальнi об'єкти вiдображаються у виглядi потокiв рiзноманiтної природи - iнформацiйних, матерiальних, фiнансових, людських ресурсiв. Сучаснi iнформацiйнi технологiї пiдтримки зазначеного методу гнучкi та розвинутi. Реалiзацiя систем безперервного та дискретного моделювання пiдтримується такими розповсюдженими пакетами, як Vensim,Poversim,iThink.
страхових пiдприємств не здiйснено. Особливо це стосується прогнозу тенденцiй розвитку страхового ринку, змiн ринкового становища конкретної компанiї, виявлення проблем у внутрiшнiй дiяльностi об'єкта дослiдження. Вiдсутнiсть багатокритерiального факторного аналiзу не дає змогу визначити причинно-наслiдковi зв'язки мiж конкретними чинниками та їхнiй вплив на кiнцевi результати функцiонування.
Для реалiзацiї комплексу моделей страхових фiнансових потокiв було обрано технологiю iмiтацiйного моделювання iThink. Позитивним у застосуваннi технологiї с те, що:
наповнюють або вичерпують фонди. Наведенi поняття унiверсальнi i легко пристосовуються до страхової специфiки. Наприклад, фондами є накопиченi обсяги надходження премiй, технiчних резервiв, поточних активiв тощо. Фондовi потоки моделюють управлiнськi рiшення, якi збiльшують або зменшують рiвнi вiдповiдних фондiв. Таким чином можна моделювати поповнення або зменшення технiчних резервiв страховикiв, формування в динамiцi активiв страхової компанiї. Надходження страхових премiй iмiтується темпом вiдповiдного потоку. Термiн iмiтацiї не має обмежень, до того ж, практично не впливає на рiвень охоплення дослiджуваного об'єкта, процесу. Користувач за власним бажанням може доповнювати модель новими напрямками та аспектами або концентрувати увагу лише на основних моментах.
2. В системi вiдтворюється механiзм зворотних зв'язкiв (прямих та опосередкованих), завдяки чому стає можливим моделювання нетривiальної поведiнки складної системи управлiння, до якої належить страхова компанiя. В результатi можливо простежити вплив поточної дiяльностi страховика на кiнцевi показники його роботи, а також зворотнiй вплив рiвня цих показникiв на активiзацiю або уповiльнення дiй компанiї на страховому ринку.
моделювання до реального протiкання їх у часi.
4. Моделi за структурою є блочними та вiдкритими. Це дозволяє включати за необхiднiстю новi блоки, не змiнюючи загальної моделi процесу.
5. Модель, яка створюється у середовищi iThink, фактично вiдiграє роль тренажера для менеджерiв завдяки об'єктивнiй спрямованостi на рiзноманiтнi аспекти поведiнки процесiв управлiння. Тобто на iмiтацiйних моделях системної динамiки страховики можуть випробовувати рiзноманiтнi управлiнськi рiшення щодо бiзнес-стратегiїтаїї можливих наслiдкiв у майбутньому.
Бiльш докладно сектори моделi «СТРАХОВІ ПРЕМІЇ» та «СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ», оскiльки вони акумулюють головнi фiнансовi потоки страхової органiзацiї (Дод. 2). Деталiзована iмiтацiя показникiв дiяльностi страхової компанiї здiйснюється завдяки дiї iнших секторiв загальної моделi об'єкта дослiдження.
Сектор «СТРАХОВІ ПРЕМІЇ» призначено для iмiтацiї потоку страхових премiй (платежiв), а також iмiтацiї витрат страхової компанiї, якi залежать вiд отриманого обсягу страхових платежiв. Для спрощення розглядається один фiнансовий потiк, який описує надходження страхових платежiв. У даному випадку потоки, породженi кожною операцiєю або кожним продажем страхового полiса окремо, не розглядаються. Пiд потоком фiнансових премiй розумiється сукупний фiнансовий потiк, який породжується однаковими подiями - укладанням договорiв страхування, має безлiч джерел (платникiв — страхувальникiв), але єдиного одержувача — страхову компанiю.
Залежно вiд динамiки кiнцевих результатiв роботи йде вiдрахування значних коштiв в страховi резерви, що пов'язує роботу наведеного модельного сектора з сектором «СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ». В цьому секторi моделюється утворення страховиками технiчних резервiв з метою забезпечення майбутнiх виплат страхових сум i страхового вiдшкодування.
Процес надходження страхових премiй моделюється в динамiцi за допомогою двох блокiв-фондiв i допомiжних змiнних.
ПОТІК ПРЕМІЙ (блок-конвеєр) - сукупний вхiдний фiнансовий потiк для страхового фонду, який складається з усiх окремих внескiв страхувальникiв, що вiдображають рiзнi види страхування. Динамiка надходження страхових премiй вiдповiдає функцiї нормального розподiлу (темп - НАДХОДЖЕННЯ ПРЕМІЙ). При побудовi даного блоку врахована часова затримка з урахуванням середнього термiну сплати страхової премiї (розтермiнування страхових платежiв за договором страхування). Темп ВИТРАТИ вiдображає вiдсоток витрат вiд надходження страхових платежiв, якi являються постiйними витратами страхової компанiї. Обсяг таких витрат формується в секторi «ВИТРАТИ НА ВЕДЕННЯ СПРАВИ».
вiд страхової дiяльностi та вiдповiдними витратами страховика. Темп надходження страхових платежiв — В СТРАХОВУ КОМП вiдображає страховi платежi з вирахуванням витрат страхової компанiї. Вихiдний потiк - В РЕЗЕРВ використовується для формування страхового фонду, а потiк В АКТИВИ — для поповнення активiв страхової органiзацiї.
Допомiжнi змiннi - конвертори - ОБСЯГ ВИТРАТ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ.
Сектор «СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ» (Дод. 2) мiстить блок-резервуар ТЕХНІЧНІ РЕЗЕРВИ — поточний фонд для майбутнiх виплат страхових сум i страхових вiдшкодувань, вмiст якого формується залежно вiд динамiки надходжень страхових платежiв (темп — В РЕЗЕРВ). Вказаний страховий фонд є основним гарантом вiдшкодування збиткiв. Вихiдний потiк фонду (темп — СТРАХ ВИПЛАТИ) складається тiльки зi страхових виплат i вiдшкодувань страхувальникам. Структура цього темпу достатньо складна, залежить вiд багатьох складових дiяльностi страхової компанiї, тому детальний опис цього потоку винесено у сектор «СТРАХОВІ ВИПЛАТИ» (Дод. 2)
З наведених коментарiв до дiаграм потокiв, представлених на рис. 1—3(Дод. 1-2), очевидно, що процес моделювання в середовищi iThink є наглядним i зрозумiлим. Вiдображаючи логiчнi зв'язки, потоковi дiаграми допомагають виявити та врахувати рiзноманiтнi аспекти процесiв, якi моделюються, з необхiдним ступенем деталiзацiї. На математичному рiвнi наведена модель є системою «кiнцево-рiзницевих» рiвнянь, якi розв'язується на основi чисельного алгоритму iнтегрування (за схемою Ейлера або Рунге-Кутта) з постiйним кроком i заданими початковими значеннями.[10,c. 374]
Позитивним моментом є можливiсть користувача задавати довiльнi значення параметрiв моделi, якi враховують специфiку дiяльностi страхової компанiї, а також змiнювати цi значення, забезпечуючи рiзнi плани проведення iмiтацiйних експериментiв. Наприклад, користувач може враховувати рiзнi термiни часової затримки, значення ємкостi блокiв-конвеєрiв, початковi значення вмiсту блокiв-фондiв усiх типiв, значення допомiжних змiнних, параметри випадкових розподiлiв тощо. Є можливiсть швидко змiнювати часовий дiапазон дослiдження i розглядати не тiльки кiнцевi, але й промiжнi результати моделювання. iThink надає можливостi табличного та графiчного представлення результатних даних.
Наприклад, визначається вплив зiбраних страхових премiй (платежiв)'на результати роботи страхової компанiї (за визначеним у модельному фрагментi колом показникiв). Імiтацiйнi експерименти проведенi на п'ятирiчну перспективу з кроком iмiтацiї у квартал.
технiчних резервiв були такими(Дод. 3) [10,c. 374 ].
З графiку (рис. 4) можна зробити висновок, що надходження страхових премiй (платежiв) у першi роки дiяльностi страхової компанiї стрiмко зростає, а потiм стає стабiльним. Це свiдчить про те, що страхова компанiя проводить активну роботу iз залучення клiєнтiв, а згодом має групу постiйних клiєнтiв. Страховi виплати, встановленi за договорами страхування, не перевищують збiр страхових платежiв у жодному перiодi моделювання, а об'єм технiчних резервiв зростає. Крива страхових виплат має значнi коливання, що свiдчить про непередбачуванiсть виникнення страхових випадкiв.
У страхуваннi важливе створення страхового резерву, який є основним гарантом вiдшкодування збиткiв. Збитки завжди оплачуються за рахунок коштiв, накопичених у цьому фондi. В динамiцi такий процес можна спостерiгати за допомогою таблицi (рис. 5). Експерименти довели, що встановлений рiвень надходжень страхових платежiв є достатнiм для проведення страхових виплат, тобто гарантує страхувальниковi отримання страхового вiдшкодування у разi виникнення страхового випадку. Рiвень страхових резервiв зростає, що дає можливiсть страховiй компанiї бути надiйною для своїх страхувальникiв.
Таким чином, завдяки проведенню комплексу iмiтацiйних експериментiв страховик може визначитися з необхiдним (з точки зору кiнцевих показникiв роботи) рiвнем надходження страхових платежiв протягом тривалого перiоду на перспективу, а також з технологiєю формування страхових резервiв. Позитивним моментом є також можливiсть оцiнки достатностi страхового капiталу, який дає змогу страховiй органiзацiї швидше адаптуватися до умов ринку, здiйснювати страхування середнiх i великих ризикiв, вистояти у конкурентнiй боротьбi.
компанiї тощо. Як видно iз рис. б, за вiдносно стабiльного об'єму надходження страхових платежiв та рiвня страхових виплат збитковiсть страхової суми має тенденцiю до зниження, рентабельнiсть компанiї залишається на вiдносно високому рiвнi.[11,c. 54]
Фондовий ринок ґрунтується на зобов'язаннях i вiдповiдальностi. Спецiалiзованими учасниками фондового ринку є такi iнвестицiйнi iнститути:
— фiнансовi посередники (брокери);
— iнвестицiйнi консультанти;
— iнвестицiйнi компанiї;
— iнвестицiйнi фонди.
Фiнансовий брокер — юридична особа, яка виконує посередницькi функцiї при купiвлi-продажу цiнних паперiв за рахунок i за дорученням клiєнтiв.
Інвестицiйнi консультанти — юридичнi та фiзичнi особи, якi надають консультацiйнi послуги з проблем iнвестування на основi пiдряду або договору. Вони виконують такi функцiї:
— аналiз ринку ЦП (експертиза конкретних угод, вивчення та прогнозування кон'юнктури ринку);
— надання консультацiй з питань права;
— консультацiї з органiзацiї та методичного забезпечення емiсiї ЦП;
— професiйне забезпечення розробки проекту випуску ЦП та реалiзацiї завдань iнвестицiйного проекту;
— оцiнювання портфеля (пакета) ЦП;
— iнформацiйне обслуговування клiєнтiв;
— пiдготовка i проведення робiт з приватизацiї державної власностi та робiт, пов'язаних з формуванням ринку цiнних паперiв.
Інвестицiйнi компанiї (iнвестицiйнi дилери) — юридичнi особи, якi дiють на ринку ЦП не за рахунок клiєнтiв, а за рахунок своїх власних засобiв. Вони виконують такi функцiї:
— органiзацiя та гарантування випуску ЦП;
— купiвля-продаж ЦП (як дилери).
Інвестицiйний фонд — юридична особа, яка займається залученням засобiв за рахунок емiсiї власних цiнних паперiв та iнвестуванням власних засобiв у ЦП iнших емiтентiв. З метою зменшення ризику вкладень в акцiї фонду держава певним чином регламентує дiяльнiсть iнвестицiйних фондiв. Зокрема, держава зобов'язує диверсифiкувати вкладення у всiлякi ЦП, вводить обмеження на залучення позичених засобiв i т. п.
Інвестицiйнi фонди дають доручення банкам-де-позитарiям здiйснювати розрахунковi кредитнi та касовi операцiї. Але банк-депозитарiй не може виступати як управляючий iнвестицiйного фонду, а фонд не може iнвестувати в банк-депозитарiй свої активи.
Інвестицiйний фонд ще називають кiнцевим iнвестором. Інвестицiйний консультант або iнвестицiйний брокер чи дилер несуть чiтко визначену законом вiдповiдальнiсть перед iнвестором.
Згiдно з наведеною вище структурою iнвестицiйних iнститутiв та розмежуванням вiдповiдальностi може виникнути, як мiнiмум, два рiзновиди страхування вiдповiдальностi:
Страховi компанiї, якi беруть на себе зобов'язання за цим видом страхування, пропонують такi варiанти страхового покриття, тобто страхують:
Інвестицiйнадiяльнiстьстраховика
— рiчний дохiд iнвестора на рiвнi, що забезпечується безризиковим вкладенням капiталу;
— величину, яка дорiвнює рiзницi мiж оголошеним розмiром дивiденду i фактичним його розмiром;
— ризик втрати капiталу, вкладеного в купiвлю акцiй, у розмiрi номiнальної вартостi акцiй або фактично сплачених сум;
— втрачений прибуток у розмiрi прибутку з безризикового вкладення капiталу або фактичних виплат за попереднiй рiк;
рiзну мiру вiдповiдальностi страховика i впливають на розмiр страхової премiї, яка визначається як добуток страхової суми (сума, на яку застраховано об'єкт) на ставку процента за цим видом ризику.
— їхньої номiнальної цiни;
— фiнансового стану емiтента;
— розмiру франшизи i т. iн.
Для того, щоб виробити прийнятний для страховика i для страхувальника механiзм захисту iнтересiв учасникiв фондового ринку, iнвестор мусить володiти методологiєю та методикою оцiнювання ризику.
Методика розрахунку ризику iнвестицiй у цiннi папери
Достеменно вiдомо, що пiд час вибору цiнних паперiв для iнвестування важливо мати можливiсть оцiнити в будь-який момент рiвень ризику з тим, щоб прийняти належне iнвестицiйне рiшення.
Кожен iнвестор прагне отримати максимальний дохiд з мiнiмальним ризиком. Тому iнвестора завжди цiкавить рiвень дохiдностi капiталу, авансованого в цiннi папери,зокрема в акцiї, за певний промiжок часу. Цей показник визначається за формулою
Rt=Pt-Pt1+Dt/Pt1 , (1)
Pt -цiна акцiї на кiнець перiоду, для якого визначається рiвень доходу;
Dt-виплаченi в цей перiод дивiденди.
Перiодом може служити час мiж двома бiржовими сесiями, тобто котирування акцiї на двох бiржових сесiях, якi йдуть одна за одною, а також рiк, пiврiччя, квартал, мiсяць.
Середнiй рiвень доходу за певний промiжок часу визначається як середньоарифметичне:
− n
R=∑Rt ∕ n , (2)
t=1
де R-середнiй рiвень доходу за n перiодiв;
Про ступiнь ризиковостi iнвестицiй у цiннi папери судять за показником варiацiї рiвеня доходу,який визначаеться за формулою
n _ 2
V =∑(Rt-R) ∕ n-1 , (3)
t=1
де V -варiацiя рiвня доход
R- середнiй рiвень доходу, визначений за формулою (2);
n-кiлькiсть перiодiв, за якi проводять розрахунки.
Якщо рiвень доходу в рiзнi перiоди залишається незмiнним, це свiдчить, що рiвень варiацiї доходу дорiвнює 0. Варiацiя завжди виражається додатним числом.
Розмiрнiсть варiацiї — вiдсотки в квадратi. У цьому складнiсть iнтерпретацiї цього показника. Тому на практицi найчастiше застосовують показник стандартного вiдхилення рiвня доходу. Вiн визначається за формулою
√V або V = S2 ,(4)
деS- стандартне вiдхилення рiвня доходу;
√V -корiнь квадратний iз варiацiї доходу.
Розмiрнiсть стандартного вiдхилення рiвня доходу — вiдсотки. Цей показник завжди виражається додатною величиною. Чим вищий показник, тим вищий ступiнь ризику iнвестицiй у цi акцiї (цiннi папери).
І, зрештою, важливим показником для прийняття iнвестицiйних рiшень є показник мiнливостi акцiй,який називають коефiцiєнтом варiацiї i визначають за формулою
S
Vz= = , (5)
R
Коефiцiєнт варiацiї показує, яка частка загального ризику вiдповiдає одиницi середнього доходу за даними цiнними паперами. Чим менший показник, тим вигiднiше iнвестувати капiтал у цiннi папери. Показник може бути вiд'ємний, додатний та дорiвнювати нулю. Якщо рiвень доходу вiд'ємний (збиток), то i коефiцiєнт вiд'ємний. Цей показник застосовують для додатного рiвня доходу за умови,Vz≠0.[12,c. 10]
премiї.
Але є й аспект проблеми: чи вигiдно страховику брати на себе зобов'язання у випадках з досить високим ступенем невизначеностi ризику?
Ствердну вiдповiдь можна аргументувати таким чином. По-перше, страхова дiяльнiсть ґрунтується на невизначеностi щодо настання страхових випадкiв (невизначенiсть фондового ринку досить схожа на непе-редбачуванiсть стихiї). По-друге, якщо страховик має широке страхове поле, то вiн здiйснює виплати потерпiлим за рахунок застрахованих, якi не потрапили в страхову ситуацiю. Головне для нього — диверсифiкацiя дiяльностi та страхового портфеля. По-третє, страховик може розпорошити взятi на себе ризики через перестрахування. І, зрештою, вiн може вiдмовитись вiд страхування найризикованiших операцiй. Наприклад, страховi компанiї, як правило, вiдмовляються страхувати ризики, пов'язанi з купiвлею-продажем цiнних паперiв зi спекулятивною метою.
страховiй справi цей вид страхування поширюється тiльки на iнвестицiйний процес, тобто процес iнвестування та освоєння засобiв, i не охоплює об'єктiв, створених у результатi пiдприємницьких iнвестицiй. До таких видiв страхування належать:
— страхування будiвництва;
Але є такi види ризику, якi не можуть бути охопленi страховими компанiями. Це ризики, пов'язанi з нестабiльнiстю внутрiполiтичного життя країни, куди спрямовують iнвестицiї.
До них вiдносять можливi втрати, пов'язанi з конфiскацiєю, громадянською вiйною, змiною полiтичного курсу уряду, змiною суспiльно-полiтичного устрою i т. iн.
Страхування подiбних ризикiв передбачає створення державних гарантiйних фондiв, якi мають забезпечити певнi гарантiї iнвестицiй приватних осiб в економiку тiєї чи iншої країни.[13,c. 5]
Роздiл 3. Зарубiжний досвiд функцiнування страхових ринкiв.
3. 1. Зарубiжний досвiд у провадженнi iнвестицiйного страхування у Великiй Британiї
.
Пайовий iнвестицiйний траст - це об'єднаний фонд iнвестицiй, подiлений на частини однакової вартостi, якi називають «паї». Це дозволяє дрiбним iнвесторам отримати диверсифiкований портфель шляхом придбання па'iв. Паї, як i iнвестицiї, що лежать у їхнiй основi, належать клiєнтам. Цiни паїв щодня друкуються в газетах, тобто клiєнтам легко вiдстехсувати вартiсть своїх iнвестицiй.
Сьогоднi пайовi iнвестицiйнi трасти широко представленi на ринку, їхнi послуги можна отримати через посередника або, скориставшись рекламою в газетi, по телефону або через Інтернет.
Постiйнi внески
Кошти на утримування управлiнського персоналу сплачуються керiвнику пайового iнвестицiйного трасту Зазвичай ставка складає вiдО,5до!,5% вiд вартостi трасту на рiк, але окремi спецiалiзованi трасти беруть 2,5% рiчних. Дiяльнiсть пасивних (iндексних) та облiгацiйних трастiв передбачає меншi витрати, тому вони зазвичай стягують менше 1,0% в рiк. Супутнi витрати, пов'язанi з роботою трасту такi як плата за послуги опiкунiв, аудиторiв та витрати на отримання юридичної допомоги бере на себе керiвництво трасту тому кошти на них зазвичай стягуються додатково до звичайної суми на утримання управлiнського персоналу Вона перераховуються до трасту на щоденнiй основi i вилучаються, зазвичай, раз на мiсяць.
" Плата за вихiд" у пайових iнвестицiйних трастах практично не використовується. Звичайно використовується метод поступового зменшення розмiрiв внескiв з часом. Метою є забезпечення певного загального рiвня надходжень чи то за рахунок" плати за вихiд", чи за рахунок щорiчних платежiв на утримання управлiнського персоналу, що надходити-муть протягом багатьох рокiв.
Рiзниця мiж цiною продажу i купiвлi - це ще один вид внеску
Рiзниця (спред) мiж цiною купiвлi i цiною продажу паїв уперше з'явилась у пайових iнвестицiйних трастах, i це був той найбiльший вплив, який вони справили на формування структури фондiв з прив'язкою до паїв. Менеджер повинен розрахувати двi цiни - цiну продажу, за якою паї будуть продаватись клiєнтам, i цiну купiвлi, за якою їх будуть викуповувати в них. Рiзниця мiж цими двома цiнами називається спредом i зазвичай виражається у вiдсотках вiд цiни продажу; наприклад, якщо цiни вiдповiдно складають 50 i 47 фунтiв, то спред буде дорiвнювати 3 фунтам або 6%.
СТВОРЕННЯ БІЛЬШ НОВИХ ПРОДУКТІВ НА РИНКУ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА ПОВНА
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ
Базова конструкцiя гнучких iнвестицiйно-страхових полiсiв
Полiси вперше з'явились приблизно в 1980-х роках. Зазвичай вони розрахованi на всю тривалiсть життя, але також можливi варiанти, розрахованi на коротший строк, їхнi основнi риси такi:
Премiї вкладаються в iнвестицiйнi трасти з прив'язкою до паїв (можливо декiлька варiантiв).
Немає гарантiй економiчної ефективностi капiталовкладень.
Усi внески на покриття витрат i всi додатковi внески визначенi.
Внески здiйснюються на початку строку дiї полiса i надалi, зазвичай, щомiсяця.
Внески можуть стягуватись за рахунок премiї або паїв.
Немає жодних гарантiй щодо ставки будь-якого з внескiв у майбутньому
Клiєнт може вибрати початкове покриття iз низки варiантiв.
Клiєнт може з часом (в певних межах) внести змiни до полiса.
Встановлюються фiксованi дати, у якi здiйснюється перегляд умов полiсу (наприклад, кожнi 5 рокiв), щоб визначити, чи рiвень покриття є достатнiм.
Страховик встановлює суму премiй на початку та на кожну дату перегляду умов полiса.
Гнучкiсть за рахунок диференцiйованостi Третiй пункт з наведеного вище списку - це ключ до диференцiацiї. Наступним за важливiстю є четвертий пункт з того ж списку, згiдно якого кошти на покриття витрат можуть стягуватись на щомiсячнiй основi. Це створює певну гнучкiсть, оскiльки розмiри стягнення можуть залежати вiд вартостi покриття витрат коленого конкретного мiсяця. Представлена нижче блок-схема демонструє як усi цi елементи працюють разом. [14,c. 10]
Право власностi на iнвестицiї
Вiдмiнностi мiж трастами з прив 'язкою до паїв та пайовими трастами
Інвестицiйнi трасти з прив'язкою до паїв, так само як i пайовi трасти, складаються з частин однакової вартостi - паїв. У пайовому трастi паї належать клiєнтам на умовах отримання вигоди. У iнвестицiйному трастi з прив'язкою до паїв паї є умовними i слугують лише методом встановлення частки активiв, до якої клiєнт може застосовувати своє право вимоги. На перший погляд вiдмiннiсть незначна, але на практицi є два дуже суттєвих моменти, якi випливають iз цiєї вiдмiнностi.
Встановлення цiни паю
У пайовому трастi, оскiльки iнвестицiї належать клiєнту на умовах одержання вигоди, цiна паю повинна вiдображати безпосередньо цiну активу, що лежить у його основi. У трастi з прив'язкою до паїв страховик може теоретично встановити будь-яку цiну за своїм бажанням. Вартiсть iнвестицiї клiєнта просто пропорцiйна загальнiй вартостi фонду в тому ж вiдношеннi, що й загальна кiлькiсть паїв, якi йому належать, до загальної кiлькостi iснуючих паїв.
Неплатоспроможнiсть
У випадку настання неплатоспроможностi, паї у пайовому трастi все ще доступнi клiєнтам. У трастi з прив'язкою до паїв активи, що входять до нього, нарiвнi з iншими активами страховика доступнi для погашення його зобов'язань. Немає гарантiї, що клiєнту буде доступна повна вартiсть активiв. Типовий рiвень внескiв при iнвестуваннi у фонди з прив'язкою до паїв
Розмiри внескiв, що можуть бути стягнутi з премiї:
• Рiзниця мiж цiною продажу i цiною придбання - приблизно 5%. Паї вiдносяться до полiса за цiною продажу, а викупають їх за цiною придбання.
Невеликий внесок - «витрати за полiсом», зазвичай, приблизно 2 фунти на мiсяць - може стягуватись як за рахунок премiї, так i з фонду поточних витрат.
Лише частина премiї може бути видiлена на придбання паїв. Це зазвичай стосується початкових премiй за контрактом, який передбачає регулярну виплату премiй. У деяких випадках протягом першого року чи близько того взагалi не передбачається жодних вiдрахувань. Пiзнiше за цим полiсом може передбачатись вiдрахування бiльше 100% премiй для постiйних клiєнтiв.
Високого рiвня премiй на початку строку дiї полiса можна досягнути iншим шляхом. Один варiант - це перерахунок початкових премiй на придбання спецiальних паїв, якi називаються початковими або капiтальними паями. За цими паями встановлюється рiвень внескiв на утримання управлiнського персоналу вищий (зазвичай це 5-6% на рiк), нiж за звичайними (накопичувальними) паями, їхня грошова вартiсть набагато менша за їх номiнальну вартiсть, оскiльки при одержаннi готiвкових коштiв будуть вiдрахованi всi майбутнi внески.
Зазвичай усi майбутнi внески на утримання адмiнiстративного персоналу трасту понад суму регулярних внескiв на утримання управлiнського персоналу стягуються на початковому етапi, а до полiсу зараховується менша кiлькiсть паїв. За цими паями встановлюється така ж сама ставка внеску на утримання управлiнського персоналу що й за звичайними паями, а вiдповiдно i однаковою є цiна паїв. Альтернативним варiантом є встановлення окремої цiни для початкових або капiтальних паїв.[15,c. 321]
Інший шлях - перевести всi премiї на початку перiоду в паї, але встановити штраф за дострокову вiдмову вiд полiсу на багато рокiв або навiть до кiнця строку його дiї. З точки зору систем, це дуже простий в управлiннi продукт.
Внески на покриття поточних витрат (витрат на утримання адмiнiстративного персоналу) здiйснюються так же як i в пайових трастах. Типовими є ставки нижче 1% у рiк вiд коштiв в управлiннi, але вони можуть сягати i 2,5%. Бiльш незвичнi типи активiв передбачають вищi внески, а трасти, якi дуже мало займаються або взагалi не займаються активним управлiнням активами (такi як iндекснi трасти), беруть найменший вiдсоток.
Зараз стала звичайною практика стягнення коштiв на покриття витрат за мiсяць шляхом анулювання певної частини паїв клiєнта. Такий внесок можна стягнути навiть тодi, коли премiя не виплачується. Цей метод використовується замiсть стягнення внеску на покриття витрат за полiсом, про яке йшлось вище.
І нарештi, iснує плата за страхування життя або iншi додатковi страховi вигоди, яка також стягується шляхом анулювання паїв за полiсом. Розмiр цiєї плати залежить вiд суми, якою ризикують за кожним видом вигоди (зазвичай це страхова сума мiнус вартiсть паїв), поточної ставки премiї за ризик та вiд iнших даних (вiк, стать, курець чи нi тощо) особи/осiб, життя яких страхується.
Комплекснi фонди з участю в прибутках. 3агальний опис
Щоденнi коливання вартостi активiв згладжуються актуарiєм
Комплекснi фонди з участю у прибутках роздiленi на паї однакової вартостi з цiною продажу та покупки, як вже описувалось. Вiдмiннiсть полягає у тому, що щоденнi коливання вартостi активiв, якi лежать в їхнiй основi, згладжуються актуарiєм. Це означає, що оголошена цiна не буде спiвпадати з «реальною» цiною.
Оголошена цiна, як правило, трохи зростає, наприклад, на 3% в рiк. Якщо зростання перевищує гарантованi розмiри, це називається «додатковими дивiдендами». Прибутки з iнших джерел (наприклад, за полiсами без участi в прибутках) можуть також включатись до «додаткових дивiдендiв».
Комплекснi плани з участю в прибутках вирiшують проблему падiння ринкової вартостi шляхом коригування оголошених цiн згiдно з ринковою цiною, Це вiдбувається лише у випадку отримання готiвки, а не у випадку закiнчення строку дiї полiса чи смертi його власника.
Деякi компанiї застосовують iнструмент коригування згiдно з ринковою цiною регулярно i роз'яснюють цей момент у своїх рекламних матерiалах, а iншi використовують цей метод лише у випадках, коли це дiйсно необхiдно.
Це дає страховику мiсце для маневру у випадку падiння цiн на ринку.
Об'єднанi iнвестицiйно-страховi полiси з участю у прибутках забезпечують вшцу ефективнiсть капiталу
Старi британськi компанiї зi страхування життя запровадили комплекснi плани з участю у прибутках впродовж 1980-х з трьох основних причин:
• У вiдповiдь на збiльшення частки ринку, що належить iнвестицiйно-страховим продуктам.
• Така структура продукту забезпечує вищу ефективнiсть капiталу
По-друге, компанiї часто вилучали звичайнi полiси з участю в прибутках з продажу, коли запроваджували об'єднанi плани з участю в прибутках. Таким чином було простiше знижувати рiвень дивiдендiв за звичайними полiсами з участю у прибутках (що було необхiдно через зменшення надходжень).
По-третє, зростання витрат у зв'язку з великими обсягами нового напряму бiзнесу, плюс нестабiльнiсть ринкiв капiталу (наприклад, кризи 1987 та 1998 рокiв), разом означали, що додаткове навантаження для нового напряму бiзнесу у виглядi оформлення звичайних планiв з участю в прибутках небажане. Об'єднанi iнвестицiйно-страховi полiси з участю в прибутках у першi роки потребували менше резервiв, нiж звичайнi полiси з участю в прибутках, та й витрати на виплату дивiдендiв за ними також меншi.[16,c. 12]
Об'єднанi полiси з участю в прибутках - прозорi
З точки зору клiєнта, найочевиднiшою перевагою об'єднаних планiв страхування з участю в прибутках (у порiвняннi зi звичайними полiсами з участю в прибутку) є те, що грошова вартiсть гарантовано не зменшиться, i приблизну грошову вартiсть завжди можна легко визначити - це кiлькiсть паїв помножена на цiну паю у будь-який момент часу. Реальна грошова вартiсть зазвичай буде приблизно такою ж.
3. 2. Можливiсть використання зарубiжного досвiду управлiння ІДСК в Українi.
На сьогоднi страхова сфера є одним з найбiльш динамiчних секторiв економiки України, який бурхливо розвивається завдяки зростаючим обсягам бiзнесу й колосальному iнвестицiйному потенцiалу. Страховий бiзнес отримує новi iмпульси подальшого розвитку у зв'язку з розширенням тралимiйних та появою нових видiв страхування. У свою чергу, це висуває новi вищi вимоги щодо розмiщення залучених коштiв й страхових резервiв у надiйнi фiнансовi iнструменти, передбачає обов'язкову диверсифiкацiю вкладень, встановлює жорсткi обмеження щодо об'єктiв iнвестування. Вiдтак, виникає проблема пiдвищення ефективностi управлiння залученими страховими компанiями коштами, страховими резервами i активами страхових компанiй взагалi.[17,c. 103]
Проте, враховуючи той факт, що страховики повиннi виступати основними провiдниками iнвестицiйної полiтики й бути лiдерами серед iнституцiйних iнвесторiв (як це вiдбувається у свiтi), виникає необхiднiсть продовження пошуку та практичної реалiзацiї нових ефективних шляхiв пiдвищення ефективностi управлiння резервами та активами вiтчизняних страхових компанiй.
Страховий ринок є одним з найбiльших та розвинених з-помiж iнших вiтчизняних ринкiв та має великий потенцiал розвитку. Аналiзуючи динамiку розвитку страхової гяпузi можна вiдзначити, то з 2004 р спостерiгалось активне зростання рiвня виплат з 14,6% (у 2004 р.) до 26,5% (у 2006 р.) та розмiру валових страхових виплат з 1,54млрд грн (у 2004р.) до 2,6млрд грн (у 2006 р.) [5, с. 39]. Сьогоднi активи страховикiв становлять понад 70% вiд загальної суми активiв усiх небанкiвських фiнансових установ. Чинне законодавство дає змогу здiйснювати управлiння активами страхових компанiй безпосередньо страховиками, не вдаючись до послуг професiйних компанiй. Однак сьогоднi страховий бiзнес ще не напрацював анi достатнього досвiду, анi належної iнформацiйної бази для управлiння iнвестицiями. Тож переважна частина коштiв страховикiв, що умiщена у фiнансовi iнструменти, вкладена у банкiвськi депозити (до 70%). Однак, як свiдчить свiтова практика, активи iнституцiйних iнвесторiв лише на 4-7% формуються за рахунок банкiвських iнструментiв, основна частина iнвестується в акцiї (до 60%) та борговi цiннi папери (до 25%) [4, с. 67].
Водночас Закон України "Про цiннi папери та фондовий ринок" передбачає можливiсть компанiям з управлiння активами (далi - КУА) у межах здiйснення професiйної дiяльностi управляти активами страхових компанiй [19,c. 20]. Таким чином, одним iз шляхiв вирiшення завдання ефективного управлiння страховими резервами та активами може бути передача їх в управлiння КУА. На жаль, на сьогоднi страховики та КУА майже не працюють один з одним. Насамперед, це може бути зумовлено слабким розумiнням страховиками можливостей роботи з КУА, небажанням змiнювати iснуючi схеми роботи, а також надто тiсна зв'язанiсть з банками.
1. Управлiння активами або частиною резервiв страховикiв.
2. Реалiзацiя спiльних проектiв; Наприклад, КУА може управляти недержавним пенсiйним фондом, засновником якого може виступати страхова компанiя.
компанiї, лiзинговi компанiї, кредитнi союзи й iншi фiнансовi заклади та установи.
Так, керуючи активами страховикiв, КУА управляють частиною страхових резервiв на оновi аутсорсингу (профiль КУА - цiннi папери та нерухомiсть). При цьому основною перевагою є зниження ризикiв за рахунок професiоналiзму КУА, мiнiмiзацiя витрат на утримання власних аналiтикiв i управляючих, одержання максимального прибутку вiд вкладення резервiв - набагато бiльше, нiж вiд банкiвських депозитiв.
На пiдтвердження можна навести той факт, що у 2006 р. рiвень отриманого страховиками iнвестицiйного доходу знаходився у межах 6-14% рiчних, тодi як подiбнi за iнвестицiйними стратегiями компанiї з управлiння активами забезпечили своїм учасникам iнвестицiйний прибуток на рiвнi 60%. Навiть фонди, якi сповiдують консервативну стратегiю i формують свої активи виключно за рахунок iнструментiв з фiксованим доходом, забезпечують на разi прибутковiсть iнвестицiй на рiвнi 14-16% [22,c. 3]. До того ж вiдзначимо, що вкладення страховикiв у банкiвськi депозити, якi сьогоднi характеризуються лише "прийнятною дохiднiстю", у майбутньому у зв'язку з дiєю iнфляцiї може впасти ще бiльше. Беручи до уваги незначну прибутковiсть цього iнструменту, можна сказати, що невисокий iнвестицiйний дохiд страховикiв забезпечується саме розмiщенням вiльних коштiв на депозитах. Тож вiтчизнянi страховики вже сьогоднi повиннi подумати про знаходження iнших, бiльш ефективних шляхiв забезпечення собi достатнього рiвня доходу.
Також КУА можуть ефективно брати участь у залученнi iнвестицiй у страхову компанiю. Так, можна досягти пiдвищення ефективностi вiд участi КУА в страховiй компанiї шляхом участi в концентрацiї страхових активiв у спецiалiзованiй холдинговiй компанiї, пiдвищити капiталiзацiю та лiквiднiсть об'єднаних страхових активiв, а також створити можливостi для виходу акцiй страхового холдингу на європейськi фондовi майдани [8, с. 64]. Ефективним також є вкладення страховикiв у цiннi папери КУА (сертифiкати та акцiї). Так, середня прибутковiсть по банкiвських депозитах у гривнi з 2005 до 2006рр. знизилася з 15 до 12%, тодi як прибутковiсть невенчурних КУА в 2006р. становила ВІД 15 ДО 37%, а венчурних-40,4% [15. c. 321].
Можна видiлити такi шляхи вирiшення завдання пiдвищення ефективностi управлiння страховими активами та резервами:
1. Довiрче управлiння - на сьогоднi де-юре може здiйснюватися тiльки банкiвськими установами (договiр довiрчого управлiння може мiстити умову залучення КУА для управлiння активами) - не бiльше нiж 35% суми страхових резервiв.
2. Розмiщення коштiв страхової компанiї в цiннi папери iнститутiв спiльного iнвестування (далi - ІСІ), активами яких управляють КУА, за умови, що iнвестування страхових резервiв у папери ІСІ дозволено законодавством.
3. Створення страховою органiзацiєю "власного" iнвестицiйного фонду з переведенням "страхових коштiв" до такого фонду та наступною передачею активiв цього фонду в управлiння КУА.
"Про страхування" для безпосереднього управлiння активами страхових компанiй з боку КУА без опосередкування цiєї процедури iншими структурами [2; 4].
пунктiв, якi б регламентували питання, що стосуються особливостей та механiзмiв здiйснення КУА управлiння активами страхових компанiй, у вiтчизняне законодавство у сферi страхових вiдносин.
Найбiльш дiєвим у сучасних умовах виявляється iнвестування страховою компанiєю страхових резервiв у цiннi папери корпоративних або пайових iнвестицiйних фондiв (традицiйнi iнститути спiльного iнвестування). Адже щодо цього виду iнституцiйних iнвесторiв усi питання створення та дiяльностi врегульованi законодавче та випробуванi на практицi. Зазначенi фонди демонструють високу прибутковiсть, ґрунтуються на диверсифiкацiї iнвестицiйного портфеля, звiльненi вiд оподаткування в частинi доходiв, отриманих завдяки iнвестицiйним активам. Вiдпрацьованi також i механiзми обслуговування дiяльностi таких ІСІ з боку КУА, зберiгана, реєстратора власникiв цiнних паперiв ІСІ тощо [4, с. 67].
Вiдзначимо, якщо страхова компанiя приймає рiшення про iнвестування своїх вiльних коштiв, то природно, що вона розраховує отримати максимальний прибуток, який, як доводить свiтовий досвiд, можна отримати лише шляхом взаємодiї з компанiями з управлiння активами
| 
