ПЛУТОН, дев'ята вiд Сонця велика планета Сонячної системи.
Деякi параметри планети
Плутон рухається навколо Сонця по елiптичнiй орбiтi зi значним ексцентриситетом, рiвним 0,25, що перевершує навiть ексцентриситет орбiти Меркурiя (0,206). Велика пiввiсь орбiти Плутона (середня вiдстань вiд Сонця) складає 39,439 а. j. або приблизно 5,8 млрд. км. Площина орбiти нахилена до еклiптики пiд кутом 17,2. Одне обертання Плутона навколо Сонця триває 247,7 земнb[ рокiв.
Існує гiпотеза, що Плутон, подiбно ряду супутникiв планет-гiгантiв, складається переважно з замерзлих летучих речовин. Висловлювалися також припущення, заснованi на даних спектрального аналiзу, що поверхня Плутона утворена прошарком метанового льоду.
У 1978 з'явилося сенсацiйне повiдомлення: на фотографiї, отриманої Д. Крiстi за допомогою 155-сантиметрового телескопа, зображення Плутона виглядало подовженим, тобто мало невеличкий виступ. Це дало пiдставу пiдтверджувати, що в Плутона є досить близько розташований вiд нього супутник. Цей висновок пiзнiше одержав пiдтвердження на знiмках iз космiчних апаратiв. Супутник, названий Хароном (вiдповiдно до грецької мiфологiї, таким було iм'я перевiзника душ у царство Плутона Аїд через рiку Стикс), має значну масу (ок. 1/30 маси планети), знаходиться на вiдстанi усього бiля 20 000 км вiд центру Плутона й обертається навколо нього з перiодом 6,4 земної доби, рiвним перiоду обертання самi планети. Таким чином, Плутон i Харон обертаються як цiле, i тому вони часто розглядаються як єдина подвiйна система, що дозволяє уточнити значення мас i густин.
Плутон помiтно вiдрiзняється вiд усiх далеких вiд Сонця планет. І по розмiрах, i по багатьох iнших параметрах вiн скорiше схожий на захоплений у Сонячну систему астероїд (або систему з двох астероїдiв).
Плутон знаходиться приблизно в 40 разiв далi вiд Сонця, чим Земля, тому, природно, потiк сонячної променистої енергiї на цiй планетi бiльш нiж у пiвтори тисячi разом слабше, чим на Землi. Проте це не виходить, що Плутон обкутаний вiчною iмлою: Сонце на його небокраї виглядає бiльш яскравим, нiж Мiсяць для мешканцiв Землi. Але, звичайно, температура на планетi, до якої свiтло вiд Сонця йде бiльш п'ятьох часiв, низка - її середнє значення порядку 43 С, так що в атмосферi Плутона, не зазнаючи скраплення, може залишатися тiльки неон (бiльш легкi гази через малу силу тяжiння з атмосфери улетучиваються). Дiоксид вуглецю, метан i амiак затвердевають навiть при максимальної для цiєї планети температурi. У атмосферi Плутона можуть бути i незначнi домiшки аргону, i ще в бiльш малих кiлькостях азоту. Тиск у поверхнi Плутона по наявних теоретичних оцiнках складає менше 0,1 атмосфери.
електричного поля.
Пошук i догадки
Вiдкриття планети Нептун i уточнення параметрiв її орбiти дозволило в десятки разiв зменшити розбiжностi мiж розрахунковими значеннями i результатами спостережень (так званi нев’язки) у прямуваннi Урану. Проте цiлком усунути, точнiше, зводити цi нев’язки до рiвня, який би визначався тiльки обмеженою точнiстю елементiв орбiти i помилками спостережень, усе ще не вдавалося.
Сатурна i Нептуна. Обговорювалося i питання про можливий вплив транснептунової планети.
До цього ж питання звернувся в 1879 у книзi «Популярна астрономiя» i французький астроном К. Фламарiон, що спирався на аналiз прямування трьох комет. Вiн пророкував iснування великої планети, що рухається по орбiтi в 43 разу бiльшого радiуса, чим у Землi, i здiйнюючий повний оборот навколо Сонця за 330 рокiв.
авторство) результати величезної проробленої їм роботи. Проведенi Ловелом задовго до 1915 обчислення послужили спонукальною причиною початих ще в 1905 пошукiв «планети Х», як вiн її називав. Пiсля того, як у 1916 Ловела не стало, робота була продовжена. Ретельне опрацювання фотографiчних платiвок iз зображенням тих дiлянок зоряного неба, де передбачалося знайти нову планету, проте, успiху тодi не принесла. (Згодом, коли Плутон уже був вiдкритий, платiвки 1919 повторно були обробленi, i на них таки виявилися чотири дуже слабких i тому не замiчених ранiше зображення цiєї планети).
На початку 1929 у Ловеловську обсерваторiю надiйшов 32,5-сантиметровий об'єктив iз фокусною вiдстанню 169 см, що значно полiпшило можливостi виявлення шуканого об'єкта. Спостереження почалися 1 квiтня, а першi дослiдження платiвок - у вереснi 1929. Зйомка областi Водолiя продовжувалася мiсяць за мiсяцем з просуванням у схiдному напрямку через сузiр'я Риб, Овна i Тiльця. Звичайно iнтервал мiж зйомками рiвнявся двом добi, проте мiж першим знiмком округи Близнюкiв (21 сiчня 1930) i наступним пройшло на чотирьох дня бiльше. Коли знiмки були обробленi, 18 лютого 1930 астроном-аматор, що проводив їхнє дослiдження, К. Тiбо змiг переконатися, що вiдкрита нова планета. По її перемiщенню протягом чотирьох днiв було встановлено, що об'єкт розташований за орбiтою Нептуна. Побоювання, що об'єкт швидко перемiститься, тобто є якимось незвичним астероїдом або кометою, розсiялися, коли пiдтвердилося, що вiн незмiнно виявляється на перевирахованому мiсцi.
12 березня 1930 директором Ловеловської обсерваторiї В. М. Слайфером була послана телеграма: «Систематичнi багаторiчнi пошуки, що доповнюють дослiдження Ловела по транснептунової планетi, призвели до виявлення об'єкта, що протягом семи тижнiв мав швидкiсть рухуi траєкторiю, що узгодяться з даними транснептунового тiла на продиктованiй йому вiдстанi. П'ятнадцятий розмiр. Положення 12 березня о 3 годинi Грiнвичського середнього часу було сiм секунд на захiд вiд Близнюкiв у згодi з довготою, перевирахованой Ловелом».
Цiкаво, що оголошення про вiдкриття нової планети спiвпало з днем народження Ловела i з 149 рiчницею вiдкриття Урану У. Гершелем.
Нова планета мала жовтуватий колiр, що помiтно вiдрiзняється вiд блакитнуватого кольору Нептуна. На честь грецького бога тьми, спроможного ставати невидимим, її назвали Плутоном. У якостi символу планети дуже вдало був обраний знак, складений iз латинських букв P i L, що збiгаються з монограмою iнiцiалiв П. Ловела.
Вiдкриття Плутона було зустрiнуто з ентузiазмом астрономами, хоча з'явилися i скептичнi висловлення. На думку ряду дослiдникiв вiдкриття Плутона явилося навiть деякою мiрою випадковим, тому що його маса недостатня, щоб зробити помiтний вплив на руху Урану.
Багато проблем, що стосуються Плутона, одержали дозвiл тiльки на якiсно новому етапi дослiджень, пов'язаному з появою космiчних апаратiв.
|
