технологiй. Вiн наголошує, що новий соцiальний уклад, ґрунтований на телекомунiкацiях, набуває зараз вирiшального значення для економiчного та соцiального життя, для способiв виробництва знання, а також для трудової дiяльностi людини. Автор пропонує поняття «телекомунiкацiйна революцiя» i виводить три аспекти постiндустрiального суспiльства, якi є особливо важливими для розумiння цiєї революцiї: - Перехiд вiд постiндустрiального суспiльства до сервiсного; - Вирiшальне значення кодифiкованого теоретичного знання для здiйснення технологiчних iнновацiй; - Перетворення нової «iнтелектуальної технологiї» в ключовий iнструмент системного аналiзу i теорiї прийняття рiшень. Белл наголошує на тому, що сутнiсть сучасної технологiї – це її тiснi спiввiдношення з наукою, а також велика схильнiсть до спецiалiзацiї. Вiн повiдомляє про ряд нових розробок, якi вiн називає «iнтелектуальною технологiєю», оскiльки вона дає можливiсть поставити на мiсце iнтуїтивних суджень (якi панували попередньо – в ХІХ ст.) алгоритми, тобто чiткi правила прийняття рiшень. І оскiльки iнтелектуальна технологiя стає основним iнструментом управлiння органiзацiями i пiдприємствами, автор пише, що вона набуває настiльки ж великого значення для постiндустрiального суспiльства, наскiльки важливою для iндустрiального була машинна технологiя. Також Денiел Белл зазначає, що в сучасному суспiльствi саме знання, а не праця, виступає джерелом вартостi. Знання та способи їх практичного застосування замiщують працю в якостi витоку додаткової вартостi i стають вирiшальними перемiнними постiндустрiального суспiльства. Виходячи з цього, Белл називає комп’ютер основною аналiтичною машиною, яка трансформує суспiльство ХХ ст.., так само як електроенергiя трансформувала ХІХ ст.. Комп’ютер стає iнструментом управлiння масовим суспiльством, створеним до цього за допомогою електроенергiї, оскiльки вiн є механiзмом обробки соцiальної iнформацiї, великий обсяг якої росте майже експоненцiально в силу розширення соцiальних зв’язкiв. Белл задається питанням: якщо людина навчилась моделювати за допомогою технологiй економiку, то чи можливо змоделювати суспiльство? Але вiн сам вiдповiдає на своє питання негативно, оскiльки моделювати можливо лише закриту або кiнцеву систему, а суспiльство є вiдкритим i не детермiнованим. До того ж, рiшення по проблемам соцiальної полiтики стають справою полiтичної сфери, тому моделювання неможливе. Далi Денiел Белл зазначає, що, якщо в ХІХ ст.. комунiкацiї iснували в двох рiзних видах («статичнi» - книги, журнали i т. п. та «iнтерактивнi» - радiо, телеграф), то зараз технологiчнi новацiї стирають цi диференцiацiї, що викликає ряд законодавчих та полiтичних проблем. Автор видiляє п’ять загальних питань цього телекомунiкацiйного злиття: замiна паперу електронними засобами, передача газетної та журнальної iнформацiї факсимiльними засобами, дистанцiйне копiювання документiв; замiна транспорту телекомунiкацiями iз застосуванням вiдеофонiв; реорганiзацiя зберiгання та поширення iнформацiї; розширення системи освiти через комп’ютернi термiнали; використання супутникового зв’язку тощо. Белл пише, що технологiчно телекомунiкацiї та обробка iнформацiї зливаються в одну модель, яка отримала назву «комп’юнiкацiї». Тобто рiзниця мiж обробкою iнформацiї та комунiкацiєю зникає i виникає питання – чи має ця нова галузь пiдпорядковувати державному врегулюванню чи має розвиватись самостiйно в умовах вiльної конкуренцiї? Але найважливiший аспект на думку Белла – це полiтичний. Інформацiя є владою, тому питання про її контроль чи вiльний розвиток має бути обов’язково вирiшеним, оскiльки це є головним питанням майбутнього вiльного суспiльства. Знання та iнформацiя стають стратегiчними ресурсами i агентом трансформацiї постiндустрiального суспiльства, i це ставить перед суспiльством ряд важливих полiтичних проблем. По-перше, це проблема iнфраструктури. Белл подiляє iнфраструктуру на три частини: транспорт, засоби передачi енергiї та комунiкацiя. І якщо, на його думку, в перших двох галузях нiяких ґрунтовних змiн вiдбуватись не буде, то найважливiшi соцiальнi змiни заторкнуть якраз третю, комунiкацiйну, галузь. Белл пише, що злиття технологiй телефону, комп’ютера, факсимiле, кабельного телебачення i вiдеодискiв буде вести до ще бiльшої реорганiзацiї способiв комунiкацiї мiж людьми, зникненню паперу як носiя iнформацiї, новим способам проведення вiльного часу тощо. По-друге, проблема виникнення мiст. Автор прогнозує, що в майбутньому мiста будуть будуватись за принципами вiдмiнними вiд попереднiх (торговi шляхи, ресурси), що змiниться сама концепцiя урбанiзму – країна децентралiзується в географiчному вiдношеннi. І по-третє, виникнуть новi можливостi нацiонального планування: координацiя в областi iнформацiї, моделювання, iндикативне планування, побудова нацiональних цiлей, директивне планування i т. п. Новi технологiї дозволяють здiйснювати подiбне планування, але Белл сумнiвається в його доцiльностi. Також Белл зазначає ще один важливий аспект iнформацiйного суспiльства: загроза полiцейського та полiтичного нагляду за iндивiдами з використанням iнформацiйної технiки, зловживання знанням. Щоб запобiгти цього, вкрай потрiбне законодавче врегулювання сфери iнформацiї. Белл зачiпає також питання елiтарностi; вiн зазначає, що елiтарнiсть зараз все бiльше пов’язується зi знанням, iнтелектом та освiтою, але елiта знання не має реальної влади – вона може ставити питання, iнiцiювати новi питання i можливi їх вирiшення, але впилву в неї нема. Белл вважає, що «елiта знання» не може стати новою «елiтою влади». Отже, Белл стоїть на тому, що iнформацiя та теоретичне знання є стратегiчними ресурсами постiндустрiального суспiльства, а також вони є поворотними пунктами в сучаснiй iсторiї. Першим поворотним пунктом автор називає змiну самого характеру науки – наука як «загальне знання» стає основною виробничою силою суспiльства. А другий поворотний пункт, на його думку, - це вивiльнення технологiї вiд «iмперативного» характеру, перетворення її на зручний iнструмент. Сучасна технологiя, вважає Белл, вiдкриває безлiч альтернативних шляхiв для досягнення унiкальних результатiв, при чому неймовiрно збiльшується виробництво матерiальних благ. І найважливiше – рацiонально їх реалiзувати. Хоча праця Белла є дещо застарiлою в часовому аспектi (вона була написана в 80х), i зараз ситуацiя дещо змiнилась (ми власне вже живемо в ситуацiї «майбутнього Белла»), але багато висновкiв, якi робить автор справдились i ця стаття не втрачає своєї актуальностi.
|
