Відомі мислителі про мистецтво усного публічного мовлення

Вiдомi мислителi про мистецтво усного публiчного мовлення Реферат на тему: “Вiдомi мислителi про мистецтво усного публiчного мовлення” ПЛАН 1. Вiдомi мислителi про якостi оратора 2. Сила й краса красномовства 3. Про ораторське слово. Гармонiя думки й слова Список використаної лiтератури Якщо хто вирiшив оволодiти красномовством по-справжньому, вiн повинен бути людиною справедливою i тямущою у справах справедливостi. Платон Обов'язок оратора — говорити правду. Платон Я стверджую, що якби у будь-яке мiсто прибули оратор i лiкар, i якби у Народному зiбраннi чи у будь-якому iншому зiбраннi зав'я­залася суперечка, кого з двох обрати лiкарем, то на лiкаря нiхто i дивитися не схотiв би, а обрали б того, хто володiє словом, — варто було йому лише забажати... Оратор здатен виступати проти будь-якого супротивника i з будь-якого приводу так, що переконає натовп швидше вiд усякого iншого... Але зовсiм не слiд з цiєї причини вiднiмати славу нi у лiкаря (хоча оратор i мiг би це зробити), нi у решти знавцiв своєї справи. Платон як людина, яка бiльше спирається на силу, нiж на переконання. Демосфен Ну а хто ж є обманщик держави? Хiба це не той, хто говорить одне, а думає iнше?.. А чи можна назвати ще iнший злочин з боку оратора, який би заслуговував бiльш тяжкого звинувачення, нiж те, коли вiн для себе думає не те, що говорить на словах? Демосфен Нi, нiчим не можна принести бiльшої шкоди, нiж повiдомля­ючи брехню. Саме так, якщо тi люди, в яких державна дiяльнiсть полягає у промовах, не казатимуть правду, тодi хiба можна надiйно керувати державою? Оратор є красномовним тiльки тодi, коли здається всiм, що вiн говорить правду. Квiнтiлiан Я щиро скажу, що там немає прямого красномовства, де не видно жодної ознаки, за якою можна було б пiзнати людину муж­ню й доброчинну. Квiнтiлiан Оратором є лише той, хто в змозi говорити з кожного питан­ня гарно, вишукано i переконливо, вiдповiдно до важливостi пред­метiв, на користь часовi i для задоволення слухачiв. Тацiт Тацiт Найбiльша цiннiсть оратора — не тiльки сказати те, що по­трiбно, але i не сказати того, чого не треба. Цицерон Цицерон Балакучих людей знав я декiлькох, а красномовної людини — досi жодної. Балакучою тут я називаю таку людину, яка може до­сить розумно й ясно говорити перед пересiчними людьми, керую­чись загальновживаними поняттями, а красномовною — тiльки ту, яка будь-який обраний нею предмет може розкрити й прикрасити так, щоб вiн став бiльш вражаючим i пишним, i яка засвоїла i за­пам'ятала всi тi знання, що можуть служити джерелом красномов­ства. Цицерон Що стосується вправ для розвитку голосу, дихання, рухiв тiла й, нарештi, язика, то для них потрiбнi не стiльки правила науки, скiльки праця. Тут необхiдно з великою суворiстю вiдбирати собi взiрцi для наслiдування; причому приглядатися ми повиннi не лише до ораторiв, а й до акторiв, щоб наша невправнiсть не вилилася в якусь огидну й шкiдливу звичку. Цицерон ... Вiн (Цезар) сказав: «Вчений це був муж, дитино, вчений, до того ж любив батькiвщину». Оратор, достойний уваги, є той, хто користується словами для думки, а думкою для iстини й доброчесностi. Ф. Фенелон не iнакше зможе зробити як проходячи через уяву... Ш. Роллен Ф. Ларошфуко Гонористiсть — найбiльша перешкода iстинному красномовству. . Нiчого немає дегшого, як вiдрiзнити людину, яка добре вiдчу­ває, але погано говорить, вiд тiєї, яка добре" говорить i нiчого не вiдчуває. Д. Дiдро Оратор, проповiдник також з'являються перед публiкою влас­ною персоною, подiбно до актора... Але тут велика рiзниця. Оратор з'являється для того, щоб говорити, а не для того, щоб виставляти себе напоказ: вiн виступає у своєму власному виглядi, грає не ко­гось iншого, а тiльки самого себе, говорить вiд власного iменi, вис­ловлює чи повинен висловлювати тiльки власнi думки; оскiльки людина i дiйова особа тут єдинi, вiн на своєму мiсцi... Але актор на сценi, розiгруючи чужi почуття, проголошуючи лише тс, що йому вказано, зображуючи часто якусь фантастичну iстоту, розчиняється i начебто щезає у своєму герої. Без природних обдаровань оратором бути неможливо, але тео­рiя покаже початкiвцю, як слiд користуватися такими фiзичними засобами, якi дала йому природа, як слiд впливати на розум i сер­це його слухачiв. А. Левенстiм Той хто бажає гарно говорити або писати, повинен обов'язково добре мислити й хороший мати смак. /. Зульцер С. Шамфор Платон, поєднуючи мудрiсть iз красномовством, майстерно схи­ляв до себе серця i дух своїх слухачiв не блюзнiрством i хитрощами, але бiльше силою iстини. Говори з переконанням — слова й вплив на слухачiв прийдуть самi собою. Джерело красномовства — у серцi. Дж. Мiлль Добре говорити — значить просто добре думати вголос. Е. Ренан Тiльки забуваючи про самих себе, можемо ми захопитися яко­юсь справою i зробити її апостолом. Полiтичний дiяч захоплює маси, коли бореться за дорогу для нього справу; оратор, коли виступає з промовою i турбується тiльки про успiх тiєї iдеї, яку вiн хоче вик­ласти перед своїми слухачами; чим глибше у нiй переконаний, чим бiльше захоплений нею, тим менше вiн буде думати про власну осо­бу, про те, як вiн увiйде, як поклониться аудиторiї, чи про ефект­не заключения, яке вiн приготував для закiнчення своєї промови. Я. Дюбуа Не можна бути красномовним оратором без пристрасного праг­нення добра й свободи. Е. Ренан 2. Сила й краса красномовства Платон Красномовство належить до тих мистецтв, якi усе здiйснюють i усього досягають словом... Адже воно зiбрало й тримає у своїх ру­ках, можна сказати, сили усiх мистецтв! Заговори, щоб я тебе побачив. Сократ Кiнцева мета красномовства — переконувати людей. Ф. Честерфiлд Красномовство необхiдне таке, яке вiдкидало б усяку нещирiсть й манiрнiсть, але яке, однак, мало б здоровий блиск i переймало красу вiд сил своїх. Бо у промовi повинно бути те саме, що буває у тiлi людському, яке бере свої iстиннi прикраси вiд доброї своєї бу­дови. Красномовство — це мистецтво говорити так, щоб тi, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощiв, але iз задоволен­ням, i щоб захопленi метою й пiдбуренi самолюбством, вони захо­тiли глибше у неї проникнути. Б. Паскаль Істинне красномовство — це вмiння сказати все, що треба, i не бiльш, нiж треба. Ф. Ларошфуко Істинне красномовство виникає самим природним способом iз того, що говорять, про те, що думають i чим щоденно живуть,— з думок i уявлень, для нас цiлком буденних. К. Гiльтi Ж. Лайбрюйєр Завдяки красномовству нас може полонити людина, на яку ми звичайно не звертаємо уваги. Розум не лише одухотворює тiло, але певною мiрою оновлює його; почуття й думки, якi змiнюють одне одного, оживляють обличчя и надають йому. то одного, то iншого виразу; розумна промова надовго приковує увагу до однiєї й тiєї самої людини. Жан-Жак Руссо Красномовство давнiх часiв, тобто красномовство високе й при­страсне бiльше вiдповiдає правильному смаку, нiж красномовство сучасне; воно є розумнiшим i досконалiшим, якщо ним правильно користуватися, воно завжди матиме великий вплив на людство... Якщо я не помиляюсь, наше сучасне красномовство належить до такого роду красномовства, яке критики давнiх часiв iменували крас­номовством античним, тобто помiрним, вишуканим i тонким, яке бiльш повчало розум, нiж торкалося почуттiв, i при якому промо­ва йшла у тонi простої розмови й розвитку аргументацiї. Д. Юм Красномовство — це не що iнше, як умiння надати красу логiч­ним побудовам. Красномовство є вiрний вираз iстинного почуття. Ж. Лагарп Немає красномовства без думок... Але для красномовства не­достатньо ще того, що заготовлений у вас достатнiй запас думок: вони надають тiльки силу й служать основою. Вiдчуття становлять його чарiвнiсть. Вони лише надають творiнню того цiлющого тепло-твору, який зiгрiває душу, полонить її й рухає нею... Стрiмкiсть, яка є достоїнством красномовства, може бути плодом тiльки душi полум'яної, чутливої й абсолютно прив'язаної до свого предмета. А. Тома Зброя красномовства вимагає мудростi й чесностi. Красномов­ство має однаково як свої небезпеки, так i користь: все залежить вiд використання; воно може бути й щитом невинностi, й мечем мужностi, й кинджалом зломовностi. Л. Сегюр . Ораторське мистецтво користується всiма вигодами поезiї й усiма її правами... /. Гете Я не знаю, чому красномовство вiдносять до розряду мистецтв. Воно за своєю метою i значенням повинно стояти значно вище. Ф. Вейсс Справжнє красномовство полягає у сутностi, але зовсiм не у словах. Ш. Сент-Бев Одне слово, сказане вiд щирого серця, дiє на наш розум силь­нiше усiляких найважливiших доказiв i переконливiше усiляких роз­мiрковувань, а особливо, коли воно сказане саме тодi, коли тре­ба... Слова — теж вчинки. А. Франс Красномовство — це теж вид мистецтва, i та обставина, що воно не розвивається саме як вид мистецтва, здавалося б, супере­чить духовi нашої епохи, епохи словесних битв... Можливо, слiд пе­редусiм розширити коло людей, якi виступають публiчно, щоб крас­номовство знову змогло воскреснути як вид мистецтва. Тодi ми по­бачимо, що ораторське мистецтво може виявитися у рiзноманiтних формах i, скажiмо, поряд з промовою на зборах, надмогильним сло­вом тощо i доповiдь, i лекцiя можуть стати творами мистецтва. І. Бехер 3. Про ораторське слово. Гармонiя думки й слова Перш за все слiд пiзнати iстину стосовно будь-якої речi, про яку говориш чи пишеш. Платон Промови достойної людини завжди спрямованi до вищого бла­га, вона нiколи не буде говорити навмання. Платон Платон Не слова й не звук голосу становлять славу оратора, але спря­мування його полiтики. Демосфен Не те добре, коли кричать великим голосом, але те є велике, коли говорять добре. Демосфен Усяке слово, якщо за ним не буде справ, уявляється чимось даремним i пустим. Демосфен Нi красномовне слово не може приховати поганства дiяння, нi хороше дiяння не може бути заплямоване огудним словом. Демокрiт Все, про що маєш намiр ти сказати, розглянь перше в умi своє­му, бо у багатьох язик випереджає й саму думку. Ісократ Достоїнство стилю полягає в ясностi: доказом цього служить те, що якщо промова не є ясною, вона не досягає своєї мети. Стиль не повинен бути нi занадто низьким, нi занадто високим, але по­винен вiдповiдати предметовi мовлення. Загальний тон промови слiд обирати такий, який найбiльшою мiрою утримує увагу слухачiв i який не тiльки їх усолоджує, а й насолоджує без пересичення... Хто в змозi довго пити чи їсти тiльки солодке? А помiрного смаку їжа й пиття легко позбавляють нас вiд перенасичення. Так у всiх випадках надмiрна насолода межує з оги­дою. Цицерон i «потрiбно» — два рiзних поняття, i засади їхнi рiзнi. «Потрiбно» означає обов'язковiсть безвiдносну, якiй слiд наслiдувати завжди i у всьому; «доречно» означає начебто вiдповi­дальнiсть i згiднiсть iз обставинами та особами. Це стосується як вчинкiв, так i власне слiв, а також виразу обличчя, рухiв, ходи; усе протилежне буде недоречним. Цицерон Промова, яка турбується про iстину, повинна бути простою i немудрованою. Промова буває трьох родiв: деякi вiдрiзнялись якимось окре­мим родом, але дуже мало хто у всiх трьох однаково. Були оратори, так би мовити, балакучi, якi мали однаково величну поважнiсть ду­мок i пишнiсть слiв, сильнi, рiзноманiтнi, пишнi, поважнi, здатнi й готовi хвилювати й полонити душi, причому однi досягали цього промовою рiзкою, суворою, грубою, незавершеною й незаокруглсною, а другi — гладкою, стрункою й завершеною. ними до промови грубої i невмiлої, а в iнших при тiй самiй бiдностi досягала благозвучностi й вишуканостi i бувала навiть квiтчастою i помiрно пишною. потоком, нiчим не виявляючись, крiм легкостi й рiвномiрностi: хiба що щось вплете, як вiнок, декiлька бутонiв, прикрашаючи промову скромним убором слiв i думок. Цицерон Не повинно бути у промовi оратора жодного слова, заражено­го начебто iржею, жодного смислу, зробленого важко й не плавно за прикладом наших лiтописцiв; нехай уникає оратор бридких i низь­ких жартiв, нехай вводить у твiр свiй рiзноманiтнiсть. Тацiт Якщо правда, що невиннiсть i красномовство одне й те саме, то на цiй пiдставi я прямо й вiдкрито заявлю, що нiкому у красно­мовствi не поступлюся. Хто ж, справдi, виявиться у цьому випадку красномовнiшим за мене, коли я нiколи не роздумував нi про що таке, чого б не наважився сказати голосно? Монети, якi найбiльше цiнуються, — тi, якi мають найбiльшу вартiсть при найменшому обсязi; так i сила промови полягає в умiннi висловити багато чого кiлькома словами. Плутарх Або якомога коротше, або якомога приємнiше. Вiдчуйте передусiм у собi тi пристрастi, якi ви сподiваєтесь вик­ликати в iнших. Горацiй Прекрасна справа — умiти в усiх випадках добре володiти сло­вом, але найпрекраснiшим уявляється менi таке умiння, коли того вимагає необхiднiсть. Немає нiчого красномовнiшого, нiж глибокi роздуми. . Справжнiй оратор прикрашає свою промову тiльки свiтлими iстинами, найблагороднiшими почуттями, виразами сильними й вiдповiдними тому, що бажає вiн навiяти; вiн мислить, вiдчуває, i слова йдуть. Людина, обдарована великою душею, з деяким природним хи­стом говорити... нiколи не повинна боятися браку виразiв. Її най-незначнiшi промови матимуть взiрцевi риси, яких високомовнi про­мовцi не в змозi навiть наслiдувати. Ф. Фенелон Істотне повинне поєднуватися з приємним, але приємне слiд черпати тiльки в iстинному. Б. Паскаль Бiльша частина людей, якi хочуть зробити гарнi речi, шукає всюди без розбору пишнi вирази; вона гадає, що все зробила, якщо назбирала купу чудових i пустих думок: вона прагне тiльки обтяжи­ти свої промови прикрасами, подiбно до поганих кухарiв, якi не вмiють нiчого приправити як належить, i, думаючи, як надати кра­щого смаку стравам, кладуть у них багато солi й перцю. Ф. Фенелон квiточками, якi опадають, як тiльки їх потру­сять, або який, нарештi, пiдноситься до хмар, щоб ухопити високе. Усе це не є iстинне красномовство, але смiшнi й пустi убори. Ш. Роллен Ми повиннi зберегти пам'ять не про однi тiльки дiяння лю­дей, а й про їхнi слова... Справдi, не можна не погодитися, що промови людей, пере­повнених досвiдом про важливi й складнi справи й обставини, на­стiльки ж слугують до примноження знань, наскiльки дають пожи­ву красномовству. Ф. Бекон Не такою вже малою є влада в галузi переконання, яке здiйснюється силою красномовства. Адже якщо майстерна промова здатна голубити, запалювати, полонити у будь-який бiк розум лю­дей, то все це вiдбувається завдяки активнiй дiяльностi уяви. Ф. Бекон Там, де переконання було головним засобом спрямування сус­пiльства, де людей перше переконували, а потiм закликали до дiї, — там значно зросло красномовство. А. Шефстберi Нiщо не є таким красномовним, як пристрастi нашi, особли­во коли йдеться про захист прав їхнiх. Вони породжують дотепнiсть, прикрашену красномовнiстю... Легко розрiзнити можна людину, яка захищає iстину, i людину, яка захищає предмет пристрастi своєї. Перша говорить коротко, ясно, спокiйно. Остання ж говорить ши­роко й довго, хитросплетено, з таким жаром i полум'янiстю, що не важко побачити джерело красномовностi його. Присутнiсть духу першого походить вiд упевненостi, а надмiрний жар останнього — вiд невпевненостi, яка всерединi його живе. Е. Юнг . Мовлення, яке я люблю, це безхитрiсне, просте мовлення, таке саме, як на паперi, так i на вустах; мовлення соковите й гостре, стисле й щiльне, не стiльки тонке й приглажене, скiльки могутнє й сурове; швидше складне, нiж нудне; вiльне вiд усякої набундю-ченостi, невимушене, смiливе; кожна частка його повинна вико­нувати свою справу. М. Монтень Але хiба не правда, що дзвiнка цитата спокушає нас бiльше, нiж правдиве мовлення? М. Монтень Є галузi, в яких посереднiсть нестерпна: поезiя, музика, ора­торське мистецтво. Якi тортури слухати, як оратор пихато виголошує нудну про­мову або поганий поет з пафосом читає посереднi вiршi! Ж. Лабрюйєр Є такi люди, якi говорять ранiше, нiж подумають, є й такi, котрi, навпаки, втомливо уважнi до того, що вони говорять... Страж­даєш вiд тяжкої роботи їхнього розуму. Вони начебто навантаженi фразами й рiзними зворотами. У них все продумане, навiть жести й постава; вони не ризикують нi найменшим слiвцем, хоча б воно могло справити найкращий ефект, в них не вирветься нiчого не­сподiваного, мовлення їхнє не тече вiльним потоком: вони гово­рять правильно й нудно. Великi iнтереси — великi пристрастi. Ось джерело великих слiв, повновагомих слiв. Хвилююче питання несподiвано пробуджує красномовство у людинi. Д. Дiдро . Хоч би якою високою була майстернiсть, без iдеалу немає iстинної краси. Краса iдеалу вражає всiх людей без винятку, краса майстерностi приваблює лише знавця... Істинне красномовство буде непомiтним. Якщо я помiчаю вашу красномовнiсть, значить, ви не достатньо красномовнi. Рiзниця мiж достоїнством майстерностi й достоїнством iдеалу в тому, що одне полонить зiр, а друге поло­нить душу. Д. Дiдро Умiння ненароком зробити фразу — один iз найважливiших сек­ретiв красномовства. С. Шамфор Фiлософiя розпiзнає доброчинностi, кориснi з точки зору мо­ральної й громадянської, красномовство створює їм славу. С. Шамфор Промова, так само як i нашi вчинки, створює сприятливе вра­ження тiльки тодi, коли вона сповнена невимушеностi, простоти й щиростi. Ф. Вейсс .: Дбай бiльше про iстину слiв, нiж про красу мовлення. К. Еккартсгаузен Сказати щось ґрунтовне i водночас дуже гарне — справа не­легка; у крайньому випадку у той момент, коли вiдчуваєш красу, не завжди вловлюєш ґрунтовнiсть. . Г. Лiхтенберг Справжнє красномовство полягає у сутностi, але зовсiм не у словах. Ш. Сент-Бев Доки кожне слово вимовляється правдиво, доти i мистецтво слова удосконалюється. Дж. Рескiн Дж. Рескiн Як часто неправильно вжите слово породжує помилковi суд­ження! Г. Спенсер Що може бути кращим за красномовство вченого? Воно спи­рається на iстинний стиль — рiшучий, цiлком вiдповiдний до того, що треба висловити; швидше навiть вiн спирається на логiку — єдине i вiчне пiдґрунтя доброго стилю. Це красномовство цiлком тотожне до красномовства оратора, якому слово служить тiльки для вира­ження думки, а думка — для вираження iстини. Е. Ренан Слово... є певною мiрою стимулом розуму. Але коли словом за­надто захоплюються i вiдривають його вiд реальностi, воно вже втрачає зв'язок з дiйснiстю i стає сильним засобом сп'янiння розуму. Перший симптом — це незмiрно велика кiлькiсть слiв для ви­раження пустого й короткого змiсту. Скоро постає другий симптом: базiкання, яке не виражає нiякого змiсту. У цьому випадку набiр голосних i приголосних вражає уяву письменника, оратора, слова ллються потоком, розум збуджує безперервною вiбрацiєю слухових перетинок. За цим настає явне ослаблення розуму... Вживаються слова заради задоволення, яке дається їхнiм звучанням, без усякої пова­ги до тої частини людської природи, яка називається iнтелектом. Якою великою є перевага живого слова перед написаним! Люди зачаровуються жестом, голосом, усiєю навколишньою обстановкою... Якщо вони хоч трохи прихильнi до мовця, вони спочатку захоплю­ються, а потiм уже прагнуть зрозумiти, що вiн говорить... У пись­менника немає таких палких прихильникiв: його твiр читають у вiльний час у селi чи в тишi кабiнету; люди не збираються разом, щоб йому аплодувати... хоч би якою гарною була його книга, її чи­тають iз упередженою думкою, що вона є посередньою... це не зву­ки, якi тануть у повiтрi й забуваються: що написане, того не зггреш. Ж. Лабрюйер Ж. Лабрюйєр Животворне слово людини справляє на нас таку дiю, яку не справляють нi книги, нi роздуми; воно сильнiше вражає душу, глиб­ше вкорiнює в неї враження. С. Пеллiко Л. Фейербах Написане слово — це бiдняк, який пробиває собi шлях у свiт власними зусиллями, у той час як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендацiям її свiтлостi княгинi фантазiї та її ка­мердинерiв — очей та вух. Л. Фейербах Чимало скарбниць у свiтi вiдкривається, як Сезам казкового Алi-Баби, словесним ключем. Ван-Дайк натовпу за допомогою вуха, яке є широкою доро­гою до чуття... Слово вимовлене має значення переважно апостоличне: його бачать, його вiдчувають, воно є животрепетним i схоплюється цiлком, просякнуте враженнями й поступом людського духу. Я. Мантегацца Слово — єдине, що буде жити вiчно. Менандр Ти постарайся знайти бiльше, нiж сказане в словах. Овiдiи Бесiда — мистецтво, в якому суперником людини виступає усе людство. Емерсон Гнучкий язик людини: промов у ньому — край непочатий. Цар­ство словесне невичерпне в усiх напрямках. Гомер Список використаної лiтератури 1. Сагач Г. М. Золотослiв. - К., 1993 2. Об ораторс­ком искусстве. - М., 1980.