Реферат/сочинение: "Бібліотекар в системі обслуговування читачів"

Бiблiотекар в системi обслуговування читачiв

Дипломна робота

"Бiблiотекар в системi обслуговування читачiв"

Вступ

Актуальнiсть дослiдження. У бiблiотечнiй системi України функцiонує понад 45 тис. бiблiотек, якi дбайливо зберiгають скарби духовного життя народiв усього свiту, вiдкривають мiльйонам користувачiв вiчнi цiнностi, забезпечують документно-iнформацiйну базу наукових дослiджень для армiї науковцiв та студентства, є важливим пiдґрунтям для пiдготовки високоосвiченого загалу фахiвцiв всiх рiвнiв нашої держави.

І в шумерськiй цивiлiзацiї, i в стародавнiх царствах хетiв, ассирiйцiв, i у давньому Єгиптi, а згодом i в античнiй цивiлiзацiї професiя бiблiотекаря була неймовiрно престижною.

В Українi шанування книги i бiблiотеки iде ще з князiвських часiв. Першi книги в Україну завiз Володимир Святий, першу бiблiотеку створив Ярослав Мудрий. Були причетними до заснування бiблiотек такi видатнi особистостi, як князь Святослав, Володимир Мономах, митрополити Іларiон та Феодосiй Печерський, Петро Могила, Петро Сагайдачний, Іван Мазепа.

Володимир Іванович Вернадський - вчений свiтового масштабу, iм'я якого носить найбiльша книгозбiрня України, скрiзь, де йому доводилося працювати, розпочинав справу зi створення бiблiотеки.

Спираючись на пiдвалини бiблiотечної етики як частини нацiонально-просвiтницьких традицiй, бiблiотеки i бiблiотекарi України входять у третє тисячолiття фактично з новою мiсiєю - мiсiєю сприяння зростанню рiзноманiтностi знань, що використовуються в суспiльствi, здатностi до самоосвiти i саморозвитку особи, її професiйної мобiльностi i творчої iндивiдуальностi.

осередками iнформацiйного суспiльства. Сучасна бiблiотека як важлива частина iнформацiйного простору суспiльства має не лише забезпечити доступ до рiзноманiтностi знань кожному члену суспiльства, а й стати центром продукування нового знання.

Бiблiотекарi змiнили традицiйнi пiдходи до формування фондiв, а електроннi ресурси дали змогу вiдкрити нову сторiнку для удосконалення системи бiблiотечно-iнформацiйного обслуговування користувачiв. Бiблiотекарi опановують новi технологiї, отримали можливiсть доступу через Інтернет до тих багатств, якi називаються «свiтовi iнформацiйнi ресурси», i розпочали формування електронних бiблiотек.

Нинi бiблiотека змiнює своє обличчя i методи роботи, пiдвищуються й вимоги до професiйних знань i умiнь бiблiотекаря. XXI столiття, визначивши одним iз своїх головних прiоритетiв iнформатизацiю суспiльства, об'єктивно поставило професiю бiблiотекаря у перший ряд найнеобхiднiших i найактуальнiших. Бiблiотеки у вiдповiдь на потребу суспiльства стають провiдниками у свiт iнформацiї, iнфоцентрами, iнфополiсами, де сконцентрованi новiтнi, найгрунтовнiшi знання та iдеї людства.

Бiблiотеки всiх систем та вiдомств, всiх типiв i видiв у сукупностi є багаторiвневою, iєрархiчною системою, яка в епоху iнформацiйних технологiй трансформується в єдиний механiзм, i неблагополуччя будь-якої його ланки вiдбивається на дiяльностi iнших. В цiй ситуацiї дуже важливо зберегти дiючу мережу бiблiотек, укрiпити її професiйними кадрами, забезпечити новiтнiми зразками комп'ютерної технiки, подбати про комфортнiсть працi кожного бiблiотекаря.

Запорукою успiшної роботи бiблiотек є їх працiвники - скромнi, вiдданi своїй професiї люди з маленькою платнею, але благородною мiсiєю. Держава повинна належно оцiнити їх нелегку працю, пiдняти престиж професiї, надати їм статус науково-iнформацiйних працiвникiв, забезпечити належною оплатою працi, подбати про соцiальний захист.

Інформатизацiя суспiльства виявилася одним iз потужних чинникiв, який впливає на всi професiї, особливо тi, що залученi до процесу комунiкацiї мiж користувачами та знанням, серед них - i на бiблiотечну. Вiд складу кадрiв та якостi їхньої пiдготовки залежить подальший розвиток бiблiотечно-iнформацiйної дiяльностi та обслуговування читачiв зокрема.

Мета дослiдження - дослiдження ролi бiблiотекаря в системi обслуговування читачiв на прикладi роботи дитячих бiблiотек.

Об’єктом дослiдження є робота бiблiотекаря.

Предметом дослiдження - комплексний процес вивчення, забезпечення i розвитку цiєї роботи в умовах iнформатизацiї суспiльства.

· висвiтлити роботу бiблiотекаря з читачами-дорослими;

· розкрити роль бiблiотекаря в процесi iнформатизацiї обслуговування читачiв;

· охарактеризувати роботу бiблiотекаря з читачами-дiтьми;

· проаналiзувати особливостi роботи бiблiотекаря з читачами в умовах iнформатизацiї дитячих бiблiотек.

1. Робота бiблiотекаря з читачами в умовах iнформатизацiї

1. 1 Маркетинг бiблiотеки через професiоналiзм бiблiотекарiв

П'ять законiв бiблiотечної справи, сформульованi у 20-х рр. ХХ ст. Індiйсь ким бiблiотекарем та фiлософом С. Р. Ранганатаном, є переконливим доказом того, що маркетинг ще на початку розумiли як iнтегральну частину бiблiотечної роботи. Динамiка бiблiотечних та iнформацiйних послуг, включаючи i вiртуальнi бiблiотеки, у П'яти законах Ранганатана виражена надзвичайно точно, навiть за умов, що слова «книга» та «читач» не обов'язково розумiти буквально.

Кожному читачевi свою книгу.

Кожнiй книзi свого читача.

Бiблiотека - це органiзм, що постiйно зростає. [30, C 21-23]

Коли клiєнт приходить до бiблiотеки у якiйсь потребi, вiн часто не знає, де йому шукати «свою книгу» (за другим законом Ранганатана). Часто цей закон (сучасною мовою, кожнiй людинi - потрiбну їй iнформацiю, незалежно вiд форми подачi) не реалiзується, тому що людина не є добре поiнформованою про послуги, що бiблiотека має йому надавати. Читач може знати про iснування бiблiотеки, вiн навiть може нею користуватися, але вiн все ще не знає достатньо для того, щоб отримати «свою книгу». На практицi, навiть досвiдчений користувач - часто «новий користувач», коли йому потрiбна iнформацiя з нової для нього теми.

Також закон «Кожнiй книзi свого читача» вимагає вiд персоналу бiблiотеки активного маркетингу, особливо, коли все бiльша i бiльша частина маркетингу видавцiв концентрується на все меншiй i меншiй кiлькостi бестселерiв, коли дрiбнi видавцi, якi не мають достатньо грошей для великих маркетингових кампанiй, випускають книги важливого змiсту, але з поганою рекламою, i коли розважальнi Інтернет-портали витiснили важливiшi сторiнки.

«Бережiть час читача». Це передбачає, передусiм, що «читач» має достатньо iнформацiї про послуги бiблiотек, i вiн знає достатньо, щоб прийти туди одразу, розумiючи, що саме бiблiотека найкраще може задовольнити його потреби. По-друге, це передбачає, що користувач водночас знає i хоче просити допомоги у бiблiотекарiв, коли вiн не може самотужки знайти те, що шукає. По-третє, такий читач повинен мати iнформацiю щодо можливостi свого пошуку.

Щоб реалiзувати закони Ранганатана, потрiбне зiткнення, «зустрiч» читача i книги. Читач - динамiчний елемент «сутички» - тодi як книга є статичним елементом доти, доки читач не знайде її. Але зустрiч часто не вiдбувається без активного посередника, працiвника бiблiотеки. Якщо працiвники просто видають необхiднi книги, пасивно виконуючи замовлення клiєнта, i не є iнтерактивними, то закони Ранганатана не реалiзуються.

Можна сказати, що П'ять законiв бiблiотечної справи Ранганатана охоплюють сутнiсть бiблiотечної роботи, об'єднуючи обслуговування та маркетинг, роблячи їх доступними та помiтними, iнтегруючи бiблiотечнi послуги в життя спiльноти та людей, що там живуть.

Полiтика обслуговування не просто пiдтримує iмiдж через дружнє, позитивне ставлення. Вона також дає орiєнтованi на споживача причини щодо деяких заборон, що необхiднi у бiблiотецi. Коли заборони базуються на не чiтко визначенiй полiтицi обслуговування, їх можна пояснити з точки зору орiєнтованостi на клiєнта. Замiсть того, щоб зосереджуватися на правилах, бiблiотека зосереджується на орiєнтацiї на споживача. Якщо хтось замовляє книжку, що видана iншому користувачу та її термiн повернення прострочено, бажано якнайскорiше нагадати боржнику, що на неї чекають iншi. Правило бiблiотеки - надати читачу книгу, коли вона йому потрiбна. Саме тому, необхiдно наголосити на рiвних правах споживачiв, на зобов'язаннi одного користувача щодо iншого повертати книжки не пiзнiше визначеного термiну, та на правi iншого клiєнта отримати замовлену книгу вчасно. Кожне правило чи заборона, не виправдане з точки зору iнтересiв клiєнта, має бути вiдкинуте бiблiотекарем як непотрiбне та шкiдливе для iмiджу. [36, C 11-14]

Бiблiотечнi послуги не будуть корисними якщо мiцним фундаментом для них не є щоденна робота, щоденне спiлкування бiблiотекарiв з клiєнтами, тобто - моменти iстини.

Центральне в даному питаннi - це поширення доброго, активного iмiджу послуг через щоденну iнтеракцiю бiблiотекаря iз споживачем, що не може бути компенсоване нiякими рекламними зусиллями, навпаки, маркетинг без iмiджу послуг лише пiдриває довiру.

Імiдж послуг бiблiотеки (в першу чергу завдяки бiблiотекарям), що необхiдний для маркетингу, лише розвивається з часом, крок за кроком, пiсля кожної зустрiчi бiблiотекаря з читачем. Це постiйний «накопичувальний» процес, реальна довготривала стратегiя, яка вимагає, щоб кожна сторона (бiблiотекарi i читачi) вкладала туди свiй внесок.

Все починається з того, в чому ми беремо участь, тобто, коли обслуговуємо читачiв за кафедрою або ходимо помiж полиць. Атмосфера - це центральний елемент iмiджу бiблiотеки, i спосiб перебування тут працiвникiв, те, як вони спiлкуються - є ключовими у створеннi атмосфери. Як часто трапляється, що бiблiотекарi сидять за своїм столом чи ходять помiж полиць, вони начебто на мiсцi, але вiдсутнi, зайнятi якоюсь iншою справою, або розмовляють один з одним? Слiд не сидiти на своєму мiсцi, а ходити навколо, бути чутливими до сигналiв вiд читачiв, бути готовими запропонувати допомогу. Іншими словами, кожен бiблiотекар - це «хазяїн/хазяйка бiблiотеки». Кожен читач, що приходить до бiблiотеки має почуватися довгоочiкуваним гостем. [32, C 8-10]

Обслуговування повинно бути не тiльки приємним а й, в першу чергу, якiсним.

Бiблiотекар повинен бути компетентним, досвiдченим i справляти приємне враження. Тобто всi якостi разом i нi в якому разi не окремо. Наприклад, позитивне враження вiд приємного обслуговування ще не означає, що обслуговування було якiсним.

Для того щоб кожен працiвник бiблiотеки мiг належним чином виконувати свої обов’язки йому потрiбнi можливостi. Причини неякiсного обслуговування можуть бути найрiзноманiтнiшими. Можливо бiблiотекаревi не дали необхiдних iнструкцiй до дiї, достатньої iнформацiї про послуги i ресурси його бiблiотеки та iнших, як, втiм, i впевненостi в собi та смiливостi бути iнiцiативним. Можливо, керiвництво бiблiотеки розробило добру систему послуг та маркетингову стратегiю. Напевне, воно навiть ознайомило з цим керiвникiв пiдроздiлiв. Проте втiлення не спрацювало, тому що працiвники не мали потрiбних повноважень. Якщо послуга не функцiонує на рiвнi безпосередньо обслуговування, тодi решта зусиль марнi, i їхнiй ефект скоро скiнчиться. Як вже зазначалось вище, кожна зустрiч бiблiотекаря з читачем - це момент iстини, i, що ще важливiше, момент можливостi, можливостi для взаємодiї. Ключовою позицiєю тут є - позицiя керiвника пiдроздiлу. Якщо вони погано працюють над реалiзацiєю, найлiпшi стратегiї згори зведуться до нуля. Бiблiотека в такому разi втрачає багато можливостей. Кожен окремо взятий працiвник бiблiотеки не мусить знати, як робити все. Але кожен окремо взятий працiвник бiблiотеки має знати достатньо про послуги бiблiотеки, бути здатним вчасно i за власною iнiцiативою запропонувати, iншими словами продати, тi послуги, з яких читач може мати додаткову цiннiсть, та направити його до того фахiвця, який зможе цi послуги належним чином забезпечити. [31, C 3-8]

Добре пiдготовленi бiблiотекарi можуть популяризувати бiблiотеку навiть не на робочому мiсцi. Кожен такий працiвник має власну мережу зв'язкiв (родичiв, друзiв, сусiдiв). В iдеалi, маркетинг бiблiотечних послуг, крiм того, що це метод роботи, є також i способом життя. Добре, коли бiблiотечний працiвник завжди i всюди пам'ятає, що вона репрезентує бiблiотеку навiть тодi, коли вiн в iншому мiсцi опиняється в ролi споживача i впливає на iмiдж бiблiотеки. Чим менша спiльнота, тим важливiша роль саме такого особистiсного маркетингу.

З iншого боку, той факт, що людину знають як бiблiотечного працiвника, може мати неабияку цiннiсть для бiблiотеки. Наприклад, кiлька працiвникiв певної мiської бiблiотеки мають звичку казати, де вони працюють, коли представляються, незалежно вiд того, де вiдбувається зустрiч. Таким чином, читачiв вже побiльшало. Ця бiблiотека має суттєву перевагу у порiвняннi з тими бiблiотеками, де бiблiотекарi вважають за краще замовчувати своє мiсце роботи, або навiть вiдмежовуються у сферi приватного життя вiд тiєї спiльноти, для якої вони працюють.

Обслуговування читачiв передбачає, що кожен бiблiотекар знання та широкий погляд на те, що необхiдне у виконаннi щоденної роботи також тому, що насправдi це вимагає постiйного прийняття рiшень. Суттєвий елемент якостi бiблiотечних послуг - це здатнiсть приймати бiблiотекарем iндивiдуальнi рiшення з точки зору потреб читача. Саме такий рiвень прийняття рiшень бiблiотекарем може бути важливiшим для iмiджу бiблiотечних послуг, нiж будь-яка спецiалiзована кампанiя, що покликана рекламувати бiблiотеку.

вiн мусить робити те, що читач вважає за краще. Пiзнiше, щоб пiдготуватися до майбутнiх подiбних ситуацiй, бiблiотекар може перевiрити, що вiн мав зробити. Працiвник бiблiотеки, який починає активно наполягати на своїй лiнiї вирiшення того чи iншого питання i виправдовуватися, витрачає час клiєнта та значною мiрою погiршує враження про здатнiсть бiблiотеки надавати якiснi послуги.

неможливо через недостатнi знання бiблiотекаря, щоб визначити, що саме потрiбно читачевi, треба з ним домовитися про те, як довго має вiн чекати вiдповiдi i яким чином вiн дiзнається про результати. Якщо на це потрiбно бiльше часу, нiж очiкувалося спочатку, бiблiотекар повинен з ним зв'язатися i розповiсти, як iдуть справи в його справi. Бiблiотекар своїми дiями має показувати клiєнту, що вiн пiклується про нього (читача) i що для вирiшення його проблеми вiн робить все можливе. Турбота бiблiотекаря про читача також вимагає зворотного зв'язку з ним. Дослiдження користувачiв також потрiбнi, але якщо зворотнiй зв'язок має мiсце лише пiсля дослiджень, що вiдбуваються раз на два-три роки, бiблiотека не може здобути для себе якусь цiнну iнформацiю або отримує її надто пiзно. Читач має вiдчувати, що питання зворотного зв'язку сприймається серйозно, i вiн мусить отримувати вiдповiдi найлiпше одразу, але якщо одразу це зробити неможливо, треба домовитися про те, як скоро з ним зв'яжуться. [29, C 59-67]

Фундаментальним питанням в обслуговуванi бiблiотекарями читачiв є виправлення. Навiть у найкращiй системi трапляються помилки, щось робиться неадекватно чи неправильно з точки зору клiєнта. Тому те, як виправляються недолiки, дуже важливо.

В кожної бiблiотеки, як правило, є своя власна, перевiрена часом, полiтика обслуговування клiєнтiв.

· Турбота: людина вiдчуває, що бiблiотекар вiзьметься вирiшувати її проблеми.

· Спонтаннiсть: людина вiдчуває, що працiвники бiблiотеки хочуть їй допомогти i можуть прийняти рiшення, зумовлене ситуацiєю, а не просто пiдуть i принесуть книжку.

· Розв'язання проблем: людина вiдчуває, що бiблiотечнi працiвники знають, як треба виконувати свою роботу.

· Виправлення помилок: людина вiдчуває, що якщо щось не спрацьовує, завжди є хтось (бiблiотекар), хто зробить все можливе, щоб виправити помилки.

вiдчувати кожну ситуацiю.

Існує кiлька порад для менеджменту послуг в бiблiотеках. Основнi чотири правила для кожного бiблiотекаря виглядають так:

· Загальний пiдхiд. Люди створюють i пiдтримують добрi та тривалi контакти. Бiблiотекарi мають дiяти як консультанти, якi готовi виконувати свою роботу тодi, коли читач їх потребує i таким чином, як цього бажає сам читач.

· Аналiз попиту. Бiблiотекар, який безпосередньо контактує з читачами, мусить аналiзувати потреби, цiнностi, очiкування та побажання читачiв.

· Контроль якостi. Кожен бiблiотечний працiвник, що надає клiєнтам послугу, має водночас чiтко контролювати належну якiсть цiєї послуги.

iмiдж бiблiотеки. Саме бiблiотекарi визначають те, яким буде результат маркетингових зусиль. Якщо iмiдж, який у людей склався пiсля досвiду користування бiблiотечними послугами, поганий, маркетинговi зусилля можуть працювати проти себе i ще бiльше погiршувати iмiдж. Змiст маркетингового послання має вiдповiдати дiйсностi, тiй якостi обслуговування, що отримують клiєнти вiд бiблiотечних працiвникiв. Полiпшення iмiджу починається з полiпшення рiвня надання послуг.

1. 2 Роль бiблiотекаря в процесах iнформатизацiї обслуговування читачiв

У кожнiй країнi в рiзнi перiоди бiблiотеки виконували важливу духовну мiсiю - бути дзеркалом i пам'яттю народу, держави, центрами їхньої духовностi.

Історiя України невiддiльна вiд iсторiї її бiблiотек. Книжнiсть, освiченiсть - одна з характерних рис українцiв. Грамотнiсть широких кiл українського народу засвiдчена багатьма iсториками. Цього не можна було б досягти без створеної нашим народом розвинутої системи освiти i книгозберiгання. Накопиченi на протязi багатьох столiть книгозбiрнями України, унiкальнi пам'ятки вiдкривають широку дорогу до знань, до духовного самовдосконалення мiльйонам наших спiвгромадян.

Розкриваються шляхи реалiзацiї Закону України «Про Нацiональну програму iнформатизацiї», питання розробки i прийняття державної програми «Електронна бiблiотека». Намiченi пiдходи до вирiшення питань збереження бiблiотечних фондiв, розглянутий вплив Мiнiстерства культури i мистецтв України на пiдтримку престижу бiблiотек в суспiльствi. [2, C 8-9]

характерним виявом визнання важливостi цих процесiв, створенням умов для задоволення iнформацiйних потреб населення стало прийняття у 1998 роцi Закону «Про Нацiональну програму iнформатизацiї». Вiн визначає загальнi принципи державної полiтики у сферi iнформатизацiї суспiльства, а також прiоритети розвитку галузей економiки, соцiальної сфери, науки, освiти, культури.

Законом покладається на державу регулювання процесiв iнформатизацiї суспiльства, забезпечення системностi, комплексностi i узгодженостi їх розвитку в країнi.

Прийняття Закону обумовило визначення основного прiоритету у стратегiї розвитку бiблiотек - розробку i затвердження Державної програми «Електронна бiблiотека» як пiдпрограми вищеназваної нацiональної.

Проект програми розглядався Нацiональним агентством з питань iнформатизацiї, пройшов експертизу i визнаний як такий, що вiдповiдає вимогам i потребам суспiльства. Вiн готувався пiл керiвництвом Мiнiстерства культури i мистецтв, мiжвiдомчою робочою групою з представникiв нацiональних бiблiотек, бiблiотек загальнодержавного рiвня, органiв державного управлiння i висвiтлює рiзнi аспекти створення нацiональної системи електронного iнформацiйно-бiблiотечного ресурсу.

Свiдченням визнання державою за бiблiотеками прiоритету у питаннях iнформатизацiї серед усiєї галузi культури є постанова Кабiнету Мiнiстрiв України №431 вiд 22 березня «Про затвердження державних замовникiв Нацiональної програми iнформатизацiї на 1999 рiк», в якiй передбачається фiнансування бiблiотек окремою позицiєю i обумовлюються державнi замовники.

Крiм того, такий пiдхiд до ролi бiблiотек на нацiональному рiвнi є Прикладом при розробцi регiональних програм, в яких бiблiотеки також мають стати одним з лiдерiв у iнформатизацiї регiонiв.

· формування баз даних нацiональної бiблiографiї України;

· максимально повне забезпечення доступу користувачiв до iнформацiйних ресурсiв тощо.

Безумовно, у сучасних умовах темпи просування бiблiотек нашої держави у свiтове iнформацiйне суспiльство бажають бути кращими. Але як би там не було, практично в усiх бiблiотеках загальнодержавного i регiонального рiвня вiдбуваються певнi зрушення:

· збiльшується кiлькiсть користувачiв Інтернет, полiпшуються умови їх роботи;

· зростає кiлькiсть звернень до iснуючих Wеb-сторiнок, що належать окремим бiблiотекам.

Сукупний обсяг записiв у базах даних регiональних бiблiотек дорiвнює бiльш нiж двом мiльйонам одиниць, що вдвiчi бiльше, нiж у минулому роцi. Але iснує багато проблем, розв'язання яких вимагає тривалого часу, державної пiдтримки та додаткових зусиль фахiвцiв з бiблiотек рiзних систем i вiдомств.

тим бiльше - увiйти у глобальнi свiтовi мережi. [27, C 10-19]

Проблема створення нормативних файлiв є надзвичайно актуальною для бiблiотек України, оскiльки по сутi розробки здiйснюються рiзними бiблiотеками самостiйно, а при застосуваннi iснуючих в свiтi словникiв предметних рубрик виникає ряд проблем через термiнологiчну неузгодженiсть. Тому в Українi минулий рiк пройшов в активних пошуках шляхiв створення нацiонального файлу предметних рубрик, який би вiдповiдав загальним принципам предметизацiї, прийнятим у свiтi. Цю роботу ведуть Нацiональна парламентська бiблiотека та Нацiональна бiблiотека iм. В. Вернадського, дотримуючись основоположних функцiй словника: комунiкативної, верiфiкацiйної, енциклопедичної i прототипної. Саме остання - прототипна функцiя - дозволить бiблiотечним фахiвцям будь-якої бiблiотеки України використовувати словник для створення власного файлу предметних рубрик, що при корпоративнiй каталогiзацiї забезпечить унiфiкацiю предметного пошуку.

Отже, наступним прiоритетом полiтики Мiнiстерства щодо бiблiотек є пiдвищення їх ролi i престижу в суспiльствi.

Допомогу в цьому надав встановлений Указом Президента України Л. Д. Кучми Всеукраїнський день бiблiотек. Це нове державне свято привернуло увагу i владних структур, i засобiв масової iнформацiї до бiблiотек i бiблiотечних працiвникiв.

У останнi роки в теорiї i практицi бiблiотечної i iнформацiйної дiяльностi став вживатися термiн «iнформацiйне суспiльство». Перiодично спалахує полемiка по трактуванню даного поняття. Однак його суть завжди залишається незмiнною iнформацiйне суспiльство - це суспiльство, в якому iнформацiя має статус ресурсу, i iснують комунiкацiї, в яких iнформацiя iснує. [35, C 2-5]

Процес формування iнформацiйного суспiльства не минув i країни СНД. Інформацiя все бiльше стає ресурсом, причому таким, що дорого коштує i соцiально значущого. Незважаючи на кризовi явища в економiцi i соцiальнiй сферi, нацiональний iнформацiйний потiк росте, зростає також частка iноземної iнформацiї в формуваннi нацiонального iнформацiйного простору. У зв'язку з цим значно зростає роль повторного iнформацiйного потоку - рiзних бiблiографiчних i реферативних баз даних (БД), якi є, насамперед, засобом доступу до першоджерел iнформацiї, не втрачаючи при цьому власне значення. Все бiльш поширеними стають так званi нетрадицiйнi форми iнформацiї, такi як рiзноманiтнi фактографiчнi та повнотекстовi БД, експертнi i лiнгвiстичнi системи, програмне забезпечення. Цi форми iснування iнформацiї стають не менш популярними, нiж традицiйнi, а часто витiсняють їх.

зберiгання i використання (поширення) iнформацiї. Одне з головних мiсць цiєї системи посiдає бiблiотека. [20, C 38-40]

Інформацiйне суспiльство пред'являє до бiблiотеки, як iнформацiйного iнституту новi вимоги, не властивi традицiйним бiблiотекам:

· забезпечення вiльного доступу до нацiональних i свiтових iнформацiйних ресурсiв на рiвнi повторної iнформацiї;

· органiзацiя гарантованої доставки першоджерел з нацiональних, зарубiжних, мiжнародних iнформацiйних центрiв;

· забезпечення доступу до найбiльш цiнною профiльною БД рiзних видiв;

· забезпечення доступу до мiжнародних iнформацiйних систем;

· забезпечення видаленого доступу до iнформацiйних ресурсiв бiблiотеки i доставка копiї або оригiналiв першоджерел з фонду бiблiотеки;

додатковi задачi по навiгацiї по нацiональних i свiтових iнформацiйних ресурсах.

Традицiйна бiблiотека, основною задачею якою є збереження документiв та їх використання, не в змозi виконати перерахованi вимоги. Для того, що б вiдповiдати вимогам, що пред’являються до бiблiотеки сучасним суспiльством, необхiдно пiддати її трансформацiї в сучасну iнформацiйну установу, бiблiотека повинна стати вiдкритою.

Вiдкрита бiблiотека - це бiблiотека, яка, з одного боку, забезпечує своїм користувачам вiльний доступ до нацiональних i свiтових iнформацiйних ресурсiв, з iншого боку, що надає свої ресурси до вiльного використання видаленим користувачам, тобто доступна через систему електронних комунiкацiй. Для здiйснення подiбної трансформацiї бiблiотечним фахiвцям необхiдно вирiшити комплекси проблем органiзацiйних i технологiчних.

Перший передбачає рiшення наступних задач:

· реорганiзацiя системи управлiння бiблiотекою;

· перебудова функцiональної структури бiблiотеки;

· перепiдготовка i навчання кадрiв в бiблiотецi;

· навчання користувачiв бiблiотеки;

· встановлення вiдносини з iноземними i нацiональними партнерами;

При рiшеннi комплексу технологiчних проблем фахiвцям необхiдно вирiшити наступнi питання:

· автоматизувати процеси всерединi бiблiотеки;

· забезпечити доступнiсть iнформацiйних ресурсiв бiблiотеки через автоматизовану систему;

· пiдключити автоматизовану систему бiблiотеки до глобальної системи комп'ютерних комунiкацiй Internet;

Перший комплекс проблем вирiшується в iндивiдуальному порядку з урахуванням умов i можливостей конкретної бiблiотеки i пiдходiв до його рiшення може бути дуже багато. Крiм того, вирiшення цих завдань не спричиняє великих матерiальних витрат, що саме по собi важливе.

Життя, однак, змушує мати справу з електронним документом, i ось на свiтло з'являється неологiзм на зразок незграбної «iнформацiйної речi» або зовсiм смiхотворного «бездокументарного документа», що став, проте, офiцiйним поняттям Цивiльного Кодексу України.

Адепти «принципово нових теоретичних положень» дивним образом не помiчають протирiч i невiдповiдностей у власних твердженнях.

Допустимо, «публiкацiя» краще за «документ». Ну давайте на хвилину забудемо про те, що унiкальну частину бiблiотечного фонду складають якраз неопублiкованi, а в їх числi документи типу манускриптiв, що не публiкуються. У цьому випадку «документалiстична» концепцiя перетворюється в «публiкацiонiстичну», але нiяк не в iнформацiйну. Погодимося, що половина запитiв вже доводиться не на паперовий, а на електронний документ, адже на документ же, а не на iнформацiю в чистому виглядi.

явно некоректно. З iншого боку, зведений звiт, хоч i мiстить повторну iнформацiю, залишається службовим документом.

Отже, альтернатива «документу» вiдсутня. А отже, мова повинна йти не про заперечення «документалiстикою парадигми бiблiотеки», а про розробку специфiки бiблiотеки нового вигляду - бiблiотеки електронної, тобто, що має електронний фонд, електронний каталог, електронну матерiально-технiчну базу, але як i ранiше реального бiблiотекаря i користувача. Так i електронної така бiблiотека буде не повнiстю. У нiй зберiгається традицiйний фонд, причому вiн буде поповнюватися доти, поки в свiтi не припиниться книговидання (поки спостерiгається тенденцiя до його зростання, а не скорочення), з'являється його вельми своєрiдна частина пiд фонд електронних документiв. Задача бiблiотекаря-фондовика визначити в кожному випадку оптимальну частку машино-людино-сприймаємих документiв, критерiї вiдбору того або iншого їх вигляду, виходячи при цьому з критерiїв повноти обслуговування (оперативнiсть задоволення запитiв) i вартiсних вимiрникiв. Загальна полiтика формування фонду при цьому доповнюється вимогою комфортностi: один i той же документ один читач хоче мати в друкарському, а iншiй в електронному виглядi, третiй потрiбна власна ксерокопiя; бiблiотекарi, отже, прагнуть до оптимального задоволення запиту не тiльки на змiст, але i на форму документа. У цiлому ж бiблiотечне фондоведення лише модернiзується, але його принципи i закони продовжують дiяти у всьому об'ємi. [26, C 159-161]

Особиста присутнiсть користувача в бiблiотецi стає все менш обов'язковою. З'явився «видалений користувач». І чудово: в читальному залi бiблiотеки все бiльше вивiльняється вiльних мiсць. Вiдвiдування читального залу перестає бути прикрою необхiднiстю, нарештi зал стає бажаним мiсцем для любителiв аромату бiблiотечних книг, особливої бiблiотечної атмосфери, мiсцем спiлкування духовно рiдних душ. Вiн, як i аванзали, конференц-зали, повинен залишитися у високоавтоматизованiй бiблiотецi.

В рядi випадкiв бiблiотекаревi також нема чого приходити в бiблiотеку. Його робоче мiсце, так само. як i у все бiльшого числа читачiв, може знаходитися вдома - при умовi, що вiн повнiстю виконує свої службовi функцiї iнфонавiгатора, або лоцмана книжкових морiв.

Бiблiотека нового типу зазнає (робота бiблiотекаря), як бачимо, вельми помiтних змiн. Але це i природно - вiдбувається iнформацiйнi революцiя.

У зв'язку з цим виключно важливо зазначити, що бiблiотеки i бiблiотекарi завжди були гостиннi до будь-яких видiв i форм документiв. У них i по цю пору вiдмiнно сусiдствували папiрус i мiкрофiльм, книжковий кодекс i CD-ROM. Протягом вiкiв пiд впливом нових видiв документiв мiнялася бiблiотечна технологiя, але зберiгалася суть бiблiотечного процесу. Ця закономiрнiсть виявляла себе протягом декiлькох тисячолiть, i, треба вважати, бiблiотека спокiйно переживе сучасний бум електронних документний технологiй i буде чекати настання наступного етапу в розвитку документний комунiкацiй. Але для забезпечення цього спокою, нашим сучасникам, звичайно, треба багато попрацювати. [42, C 119-122]

середини їдучого вiку, що обiзвали Френсиса Райдера, що уперше встановив в 1954 р. комп'ютер в бiблiотецi, «руйнiвником бiблiотечної справи».

Тих, хто висловлює песимiстичнi твердження про майбуття бiблiотек бiблiотекар Конгресу США Джеймс Бiллiнгтон характеризує як футуристiв i утопiстiв, якi «взагалi про багато що думають, i коли вони стараються дiяти вони роблять великi помилки». «Центральною частиною бiблiотеки» вiн вважає бiблiотекарiв, їх роль, з його слiв, «пiд час електронної ери, яка розвивається так швидко,… важливiше мати комп'ютери i всi цi iнформацiйнi ресурси всерединi бiблiотеки i як можна бiльше», але без традицiйних книг ми будемо створювати новий тип людини, який поступово стане extension of the computer продовженням, складовою частиною комп'ютера.

звичайно, це збереження професiї бiблiотекарiв саме в зв'язку з повiнню iнформацiї через Інтернет.» [12, C 9-12]

частиною що розосередився, частиною книжковий, частиною електронний, буде як i ранiше складатися з документiв. Альтернатива документам вiдсутня.

1. 3 Внесок бiблiотекаря в формуваннi iнформацiйної культури читачiв

змiнює уявлення, погляди, поведiнку, спосiб життя i мислення сучасної людини i ставить до неї новi вимоги, найважливiшою серед яких є опанування iнформацiйною грамотнiстю, iнформацiйною культурою.

Пiд iнформацiйною культурою треба розумiти такий рiвень iнформацiйної пiдготовки, який дозволяє людинi не тiльки вiльно орiєнтуватися в потрiбному iнформацiйному середовищi, а й брати участь у його формуваннi та перетвореннi, сприяти iнформацiйним контактам.

Категорiями iнформацiйної культури особистостi можна вважати її вмiння формулювати свою потребу в iнформацiї, ефективно здiйснювати пошук необхiдної iнформацiї в усiй сукупностi iнформацiйних ресурсiв, переробляти i створювати якiсно нову iнформацiю, вести iндивiдуальнi iнформацiйно-пошуковi системи, вiдбирати та оцiнювати iнформацiю, а також - здатнiсть до iнформацiйного спiлкування i комп'ютерну грамотнiсть.

джерела iнформацiї, а можливiсть пiдключення до мiжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й свiтовими iнформацiйними ресурсами. Формування iнформацiйної культури читачiв, яка включала б не тiльки традицiйну бiблiотечно-бiблiографiчну культуру, але й вмiння оперувати iнформацiєю з використанням сучасних комп'ютерних засобiв, тобто поєднувала б традицiйний бiблiографiчний iнструментарiй з комп'ютерними засобами, є однiєю з головних функцiй сучасної бiблiотек i бiблiотекарiв. Для її реалiзацiї бiблiотекарi повиннi перейти вiд традицiйної пропаганди бiблiотечно-бiблiографiчних знань серед читачiв до їх цiлеспрямованої iнформацiйної освiти. [15, C 4-6]

Виховання iнформацiйної культури особистостi взагалi є суспiльною проблемою. Тому при органiзацiї цiєї роботи бiблiотекарю обов'язково треба враховувати:

· ступiнь розвитку науково-iнформацiйних та бiблiотечно-бiблiографiчних ресурсiв мiста (району) в цiлому, а також кожного окремого закладу, причетного до цiєї справи;

· брати до уваги розгалуженiсть системи iнформацiйної освiти та її спадковiсть;

· наполегливо розвивати координацiйнi та кооперацiйнi внутрiшньовiдомчi i мiжвiдомчi зв'язки.

Процес формування iнформацiйної культури є комплексним i має здiйснюватися бiблiотекарем у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:

1) робота з удосконалення комплектування та розкриття бiблiотечних фондiв;

3) створення комфортних умов для задоволення iнформацiйних потреб читачiв;

4) удосконалення роботи по пiдвищенню рiвня бiблiотечно-бiблiографiчних та iнформацiйно-комп'ютерних знань;

5) популяризацiя та реклама iнформацiйних послуг бiблiотеки серед населення. [37, C 15]

Таким чином, вся дiяльнiсть бiблiотекарiв направлена на пiдвищення iнформацiйної освiти суспiльства. Проте суто iнформацiйна грамотнiсть та її розповсюдження серед користувачiв бiблiотеки передбачає, що кожен бiблiотекар буде працювати в таких напрямах:

· ознайомлення читачiв з можливостями та iнформацiйно-документальними ресурсами бiблiотеки;

· виховання довiрливого ставлення до неї;

· формування у читачiв знання основних iнформацiйних джерел та навичок їх використання;

· формування навичок у сферi бiблiотечно-бiблiографiчних та iнформацiйно-комп'ютерних знань;

· ознайомлення з iнформацiйними послугами бiблiотеки;

комп'ютерної мережi;

· можливостями використання iнформацiйних ресурсiв за межами бiблiотеки; навчання читачiв користуванню iнформацiйно-пошуковою системою (ІПС) в традицiйному та автоматизованому режимах;

· їх ознайомлення з методами аналiтико-синтетичної обробки документiв i переробки iнформацiї. [34, C 49-51]

Процес формування iнформацiйної культури читачiв потребує диференцiйованого пiдходу, пiдбору методик i програм навчання з урахуванням професiйної спецiалiзацiї читачiв, рiвня їх iнформацiйних потреб та iнформацiйної пiдготовки, наявними навичками володiння комп'ютерною технiкою. Особливе мiсце в цiй роботi бiблiотекаря з рiзними категорiями читачiв належить державним публiчним бiблiотекам. По-перше, цi бiблiотеки вiдвiдують читачi, рiзнi за вiком, рiвнем освiти, професiйною квалiфiкацiєю та iн. По-друге, дiапазон iнформацiйних потреб, запитiв читачiв, що звертаються в бiблiотеку, не обмежений. Тому органiзацiю заходiв по iнформацiйнiй освiтi в ЦБС доцiльно проводити в 3 рiвнях:

2. Бiблiографiчне навчання, що передбачає навчання методам пошуку iнформацiї i вивчення бiблiографiчних джерел;

Змiст, форми i методи iнформацiйної освiти читача визначаються не тiльки рiвнем його культури читання або професiйними потребами, але й умовами працi в бiблiотецi, нерiдко ситуативними методами обслуговування:

· в iнших - необхiдне знайомство з вiдповiдними державними стандартами i документацiєю, що регламентують правила опису видань;

· а в деяких - проводити практичнi заняття по бiблiографiчному опису, пошуку книг за окремою тематикою або якогось видання за допомогою ДБА, по користуванню комп'ютерною технiкою i т. i.

та iн. Вiдомо, що перевагу читачi надають найменш заформалiзованим заходам, до яких можна вiднести:

· оглядовi екскурсiї по бiблiотецi i стислi лекцiї з основ iнформацiйного пошуку для читачiв, що тiльки-но записались;

· надання читачам можливостi самостiйно навчатися з використанням аудiо i вiдеокасет;

· розповсюдження путiвникiв по фондам i каталогам, пам'яток читачам для самостiйної орiєнтацiї;

· розвиток системи наочних засобiв оповiщення про структуру бiблiотеки, її довiдково-пошуковий апарат;

· пiдготовка i видання методичних порад по користуванню базами даних i електронним каталогом;

· органiзацiя курсiв по навчанню користуванням комп'ютерною технiкою. [17, C 277-281]

Дiалогова форма спiлкування є найбiльш ефективною формою взаємодiї бiблiотекаря i читача. Індивiдуальне консультування має бути превалюючим в роботi з читачами i повинно супроводжувати обслуговування в рiзних вiддiлах бiблiотеки.

Позитивнi результати має також iнформацiйна освiта читачiв бiблiотекарем в процесi виконання їх запитiв, тому що читач при цьому виявляє особисту зацiкавленiсть у сприйманнi iнформацiї. Таким чином, довiдково-бiблiографiчне обслуговування бiблiотекарi можуть використовувати як базову форму iнформацiйного навчання, пiд час якого проходить засвоєння читачем основ бiблiографiчної, iнформацiйної грамотностi, закрiплення навичок самостiйного пошуку лiтератури.

в дiяльностi ЦБС здається перспективним i тому його слiд активнiше впроваджувати в практику. [10, C 252-255]

В умовах формування iнформацiйного суспiльства бiблiотекарi мають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогiв iнших бiблiотек, до електронних журналiв, до всiх баз даних, якi є в бiблiотеках та iнформацiйних центрах. Це дає можливiсть кожному бiблiотекарю (навiть якщо вiен працює у вiддаленiй бiблiотецi) забезпечити користувачам той же обсяг, глибину i якiсть iнформацiї, як i у великiй бiблiотецi, враховуючи при цьому специфiку регiону, потреби i запити органiзацiй, пiдприємств, установ, фiрм, тобто як колективних, так i iндивiдуальних споживачiв iнформацiї.

У зв'язку з цим одним з напрямкiв дiяльностi бiблiотеки (бiблiотекарiв зокрема) повинно стати навчання читачiв користуванню комп'ютерною технiкою, яке може здiйснюватися на комерцiйнiй основi. Цей напрямок може бути реалiзований на базi спецiально обладнаного комп'ютерного класу, де водночас можуть проходити курс навчання не тiльки читачi, але й самi працiвники бiблiотеки.

Отже, автоматизацiя бiблiотечних процесiв потребує вiд бiблiотекарiв вмiння працювати з електронними базами даних, володiння комп'ютерними технологiями, що стає обов'язковою умовою фахової пiдготовки працiвникiв бiблiотечно-iнформацiйної сфери. Тому виникає проблема адекватного пiдвищення iнформацiйної культури бiблiотечних фахiвцiв, якi сьогоднi повиннi бути не тiльки «лоцманами книжкових морiв», але й навiгаторами комп'ютерних мереж, чия дiяльнiсть формує нове iнформацiйне середовище.

Проблема розвитку iнформацiйної культури особистостi невичерпна i має вирiшуватись у бiблiотецi на сучасному рiвнi.

2. 1 Основнi напрямки дiяльностi бiблiотекаря при обслуговуваннi читачiв в дитячих бiблiотеках

Останнiм часом iнформацiя все частiше визначається як основний ресурс майбутнього, пiдвладний лише тим членам суспiльства, хто володiє необхiдними знаннями i добре пiдготовлений до навiгацiї в iнформацiйному просторi. Тому так важливо вже змалечку виховувати у дитини необхiднiсть одержання знань, прищеплювати навички самостiйного пошуку iнформацiї, формувати умiння її ефективного збору, систематизацiї, обмiну з iншими користувачами. Дiти - саме та категорiя, яка нацiлена на майбутнє, адже саме вони бiльш охоче та легше оволодiвають новими iнформацiйними технологiями. Їм доведеться жити уже не в постiндустрiальному, а в iнформацiйному суспiльствi, основною ознакою якого є утвердження культу знань. Стати повноправними громадянами такого суспiльства допомагають рiзнi соцiальнi iнститути: сiм'я, школа i, звичайно, бiблiотека.

З давнiх часiв бiблiотеки одночасно були сховищами документiв i основною базою для навчання. Роль же сучасної бiблiотеки, в першу чергу дитячої, пiдвищується в багато разiв: необхiдно передати дiтям знання, набутi ранiше, i пiдготувати їх до життя в суспiльствi, де накопичення iнформацiйних масивiв йде дуже швидкими темпами. Успiшно справитися з цiєю роллю можна лише при умовi активного використання i впровадження сучасних новiтнiх технологiй. Комп'ютеризована дитяча бiблiотека на сьогоднi виконує особливу мiсiю - забезпечує юним читачам оперативний доступ до iнформацiйних ресурсiв i одночасно є центром виховання iнформацiйної культури пiдростаючого поколiння. Впровадження автоматизацiї в наших бiблiотеках набирає стрiмких темпiв, але дуже часто перед бiблiотекарями виникає проблема: з чого почати, як рухатись далi? Питання необхiдностi впровадження автоматизацiї не постає, але як це буде зроблено, якими силамиi i, головне, для чого? Основною особою в бiблiотецi залишається бiблiотекар, який є користувачем рiзних технiчних новинок, що потрапляють до її стiн. Це зовсiм не вiдрiзняє його вiд читача, адже бiблiотекар використовує досягнення комп'ютеризацiї для технологiчних цiлей, а читач - для споживацьких. В результатi бiблiотекар не стає вирiшальною ланкою у справi впровадження iнформатизацiї, вiн скорiше є жертвою прогресу, хай навiть i в доброму розумiннi цього слова. Сучасний бiблiотекар є посередником мiж читачем i книгою чи будь-яким iншим носiєм iнформацiї. В бiблiотеках iснують i двi iншi категорiї людей, що вiдiграють визначальну роль. Перша - це автоматизатори, це основа прогресу в бiблiотеках, в особi яких потрiбно знайти союзникiв, їх потрiбно пiдправляти, їм слiд пiдказувати. На жаль, їм не завжди вистачає професiйних знань в галузi традицiйної бiблiотечної технологiї. Друга категорiя - це адмiнiстрацiя, яка не хоче вiдставати вiд прогресу, ревниво слiдкує за досягненнями своїх колег, щоб не виглядати ретроградом. Важливою для неї є органiзацiя вивчення чужого досвiду, ознайомлення з рiзними системами, що вже встановленi i дiють в iнших бiблiотеках. Потрiбно враховувати, що змiни в матерiально-технiчнiй базi бiблiотек викликають i змiни в структурi кадрiв, їхнiх знаннях i вмiннях, у структурi фондiв. На жаль, нiяка найсучаснiша технiка i розвинена технологiя, нiякi, навiть найкращi спецiалiсти по її використанню не зможуть привести до ефективного розвитку бiблiотечної справи, якщо впровадження новiтнiх технологiй не буде супроводжуватись суттєвими змiнами у бiблiотечнiй технологiї. Адмiнiстрацiя змушена оволодiвати основами комп'ютерної грамотностi, менеджменту i маркетингу, виступати арбiтром у стосунках автоматизаторiв i бiблiотекарiв.

Сьогоднi ринок телекомунiкацiйних послуг насичений, але доступ до iнформацiї, як реальна послуга, вiдсутнiй, оскiльки проблема з суто технiчної переходить бiльше в економiчну. Саме адмiнiстрацiя вирiшує фiнансовi питання, дає добро на придбання технiчних засобiв i програмного забезпечення. Активне впровадження нових iнформацiйних технологiй вимагає вiд бiблiотек вирiшення нагальної проблеми: як у ситуацiї дефiциту фiнансування, коли фонди бiблiотек характеризуються обмеженими ресурсними можливостями, задовольнити найрiзноманiтнiшi потреби користувачiв. Вiдсутнiсть єдиної державної програми автоматизацiї бiблiотек, сучасної нормативної та методичної баз, низький рiвень знань бiблiотечних працiвникiв в галузi новiтньої iнформацiйної технологiї не тiльки приводять до невиправданих затрат i без того незначних ресурсiв, але й створюють передумови для формування в перспективi «розiрваного» iнформацiйного поля, затрати на виправлення якого з часом стануть бiльш значними, порiвнюючи iз сьогоднiшнiми. Саме тому для дитячих бiблiотек на перший план виходять завдання не лише створення власних iнформацiйних ресурсiв, а й їх iнтеграцiї в єдиний iнформацiйний простiр. Не тiльки заради економiї фiнансових та технiчних засобiв, але й в силу необхiдностi обмiну iнформацiєю бiблiотеки прийшли до висновку про необхiднiсть координацiї та кооперування своєї дiяльностi. Однак досягнення цiєї мети залежить вiд реалiзацiї цiлого комплексу завдань. Обслуговування сучасних iнформацiйних систем потребує особливої професiйної пiдготовки персоналу бiблiотек, пiдвищення вимог до безпеки бiблiотек, чiткої домовленостi у питаннi використання єдиних правил обробки документiв - професiйних бiблiотечних стандартiв. Галузь iнформатизацiї може активно розвиватись лише при наявностi вiдповiдної нормативної бази, що регламентує її розвиток як в кожнiй окремiй країнi, так i мiжнародного законодавства, що враховує iнтереси всього свiтового спiвтовариства. З активним впровадженням комп'ютерних технологiй змiнюється i роль та значення бiблiотечного працiвника, який повинен стати посередником мiж читачем i носiєм iнформацiї, i який має прищеплювати читачевi навички iнформацiйної культури. [19, C 24-28]

Логiчною складовою частиною загальнодержавної програми iнформатизацiї повинно стати створення iнформацiйної мережi дитячих бiблiотек. Цей процес полегшується тим, що перед дитячими бiблiотеками стоять єдинi i специфiчнi завдання по обслуговуванню своїх користувачiв. Разом з тим вiн ускладнюється, тому що дитячi бiблiотеки мають стати невiд'ємною складовою частиною iнформацiйного потенцiалу свого регiону. Це означає, що дитячим бiблiотекам необхiдно налагодити взаємодiю у використаннi мiсцевих ресурсiв для iнформацiйного забезпечення владних структур, культурно-освiтнiх закладiв, науково-технiчних установ, громадських органiзацiй та окремих користувачiв, що в кiнцевому результатi призведе до створення регiональної iнформацiйно-комп'ютерної мережi. Було б дуже добре, щоб науковi бiблiотеки, в яких рiвень автоматизацiї значно вищий, побачили в дитячих бiблiотеках гiдних партнерiв, союзникiв по спiвпрацi i залучали їх до регiональних програм iнформатизацiї, пiдключали до участi у конкурсах бiблiотечної програми фонду «Вiдродження» тощо. Особливо це стає актуальним зараз, коли питання економiчного та соцiального розвитку вирiшуються, в основному, на мiсцях. В цих умовах створення i нормальне функцiонування регiональних iнформацiйних ресурсiв отримує особливу значимiсть. [23, с. 200-202]

Бiльшiсть дитячих бiблiотекарiв розумiють значення та необхiднiсть впровадження нових комп'ютерних технологiй, але на сьогоднi вони потребують належної пiдтримки на мiсцевому рiвнi.

На сьогоднi у бiблiотеках України вiдбувається поступова комп'ютеризацiя всiх бiблiотечних процесiв, але найбiльш актуальною залишається необхiднiсть формування автоматизованих баз знань. Серед них провiдну роль вiдiграє електронний каталог, що цiлком замiнив iснуючу традицiйну систему каталогiв i картотек. Серед дитячих бiблiотек України електроннi каталоги (ЕК) створюються в 7 бiблiотеках, якi найбiльш технiчно оснащенi i в яких сформовано єдиний технологiчний цикл проходження документiв вiд облiку до споживання iнформацiї читачами. Майже в кожнiй з них iснують: автоматизованi робочi мiсця комплектування та облiку фонду; обробки документiв; споживання iнформацiї; лiнгвiстичного забезпечення; адмiнiстратора баз даних i програмного забезпечення. В цих бiблiотеках також дiють локальнi мережi, що значно прискорює роботу бiблiотекаря i, вiдповiдно, процес надходження документiв до читачiв. [5, C 23-24]

Створення i подальший розвиток електронних каталогiв в дитячих бiблiотеках України повинен йти наступним шляхом. Має бути 2 категорiї бiблiотек - бiблiотеки, що створюють ресурси, та бiблiотеки-клiєнти, якi можуть використовувати уже створенi ресурси для надання послуг користувачам. Але це не означає, що бiблiотеки-клiєнти можуть бути усуненi вiд створення корпоративних iнформацiйних ресурсiв. Необхiдно активно залучати їх до цього процесу шляхом формування зведених ресурсiв, що вiдображають в повнiй мiрi унiкальну краєзнавчу iнформацiю, якою володiють бiблiотеки. Для кожної бiблiотеки важливо оцiнити реальний стан справ, свої можливостi i намагатися визначити для себе тi напрямки роботи, в яких вона зможе найкращим чином себе проявити, внести свiй неповторний вклад в загальну справу iнформатизацiї суспiльства, домогтися успiху та визнання.

спiвробiтництва на мiжвiдомчому, мiжрегiональному, галузевому рiвнях з крупними бiблiотеками, органiзацiями, що займаються проблемами дитинства.

Особливу роль у бiблiотечнiй справi, як i ранiше, продовжує вiдiгравати каталогiзування. Його методи i принципи - це нiби спецiальна мова бiблiотекарiв, без якої неможливий жоден процес професiйної роботи з книгою. Три основних принципи розкриття змiсту документальної iнформацiї (систематичний, предметний i авторський) були створенi i удосконалювались на протязi столiть в надрах бiблiотек. Дитячi бiблiотеки, де введено автоматизовану технологiю обробки iнформацiї, дотримуються стандартизацiї формату запису бiблiографiчних даних на магнiтних носiях.

На сьогоднi зростає число бiблiотек, що займаються конверсiєю каталогiв. Починати цю роботу потрiбно, перш за все, з обґрунтування необхiдностi даного процесу. Якщо вже йде мова про конверсiю каталогiв, це свiдчить, що бiблiотекою вибрано автоматизовану систему, закуплено програмне забезпечення, необхiдне обладнання, пiдготовлено кадри, вiдпрацьовано технологiчний цикл автоматизованої обробки нових надходжень. Необхiдно зразу планувати роботу в координацiї з iншими бiблiотеками, створювати зведений електронний каталог, який би розкривав фонди декiлькох бiблiотек. Тобто конверсiя повинна стати справою колективною, головне полягає в подоланнi вiдомчих бар'єрiв, налагодженнi спiвпрацi бiблiотекарiв з усього регiону, а не лише своєї мережi. [8, C 135-138]

З чого ж краще розпочинати конверсiю бiблiотекарям? Перш за все, з вибору i вiдображення краєзнавчої лiтератури, цiнних та рiдкiсних видань, що є в фондi бiблiотеки. Надалi слiд враховувати закономiрностi читацького попиту i старiння лiтератури. Читачi - найкращi експерти, вони знають, якi книги потрiбно зберiгати в бiблiотецi, а вiд яких потрiбно вiдмовитись назавжди. Якщо правильно органiзувати процес конверсiї, то на опрацювання фахiвцям необхiдно передавати тi видання, якi самi читачi вивели з ретрофонду. Вводити iнформацiю про документи бiблiотекарю потрiбно дуже уважно. І нi в якому разi не слiд будувати цю роботу на використаннi каталожних карток. В основi цього процесу має лежати лише безпосереднє спiлкування бiблiотекаря з книгами.

Аналiзуючи розмаїтiсть читацьких запитiв можна видiлити вимоги, висунутi до створення баз даних:

· iнформативнiсть,

· оперативнiсть,

· доступнiсть до джерел iнформацiї рiзних вiкових категорiй читачiв,

· багатоаспектнiсть пошуку. [13, C 9-12]

Задоволення цих вимог допомагає бiблiотекарю вiрно спрямувати процес спiлкування дитини з комп'ютером, домогтися того, щоб освоєння комп'ютерної технiки не перетворилося для дитини лише в розвагу, марне витрачання часу, а було пов'язане з процесом мислення, пошуком iнформацiї в освiтнiх цiлях. Через спiлкування з комп'ютерними iнформацiйними системами в бiблiотецi до користувача приходить розумiння ролi iнформацiї та iнформацiйних технологiй в життi людини.

Формування iнформацiйного ринку в Українi обумовлює нове ставлення до джерел iнформацiї та iнформацiйно-бiблiографiчних послуг як товару особливого роду, змушує бiблiотеки з позицiї ринкової економiки переглядати змiст, органiзацiю i технологiю традицiйної бiблiотечно-бiблiографiчної дiяльностi. В останнє десятилiття ХХ столiття бiблiотеки почали застосовувати бiблiотечно-iнформацiйний маркетинг з метою вивчення iнформацiйних продуктiв i послуг та визначення свого мiсця в ньому як виробникiв, постачальникiв та iнформацiйних посередникiв.

Поява комп'ютера в дитячих бiблiотеках викликає багато суперечок, але, здається, вже нi в кого бiльше не виникає сумнiвiв, що вiн не замiнить книгу. Часто електронна машина нерiдко сприймається як зло, як дорога, але дуже шкiдлива забава. Мiж тим очевидно - зло мiститься не в самому комп'ютерi, а в його невмiлому використаннi. Як показує досвiд, у процесi роботи з комп'ютером у дiтей проблеми технiчного характеру не виникають. Завданням же бiблiотекаря залишається не тiльки створення i забезпечення можливостей доступу читачiв до iнформацiйних ресурсiв, але i виховання iнформацiйної культури, перетворення бiблiотеки в центр iнтелектуального розвитку дитини. У дитячих бiблiотеках України це досягається рiзними формами роботи, починаючи вiд iндивiдуальних i групових занять по вихованню бiблiографiчної комп'ютерної грамотностi i завершуючи впровадженням цiльових комплексних програм. Це й органiзацiя тематичних полиць, проведення бесiд, здiйснення комплексу заходiв по реалiзацiї цiльових програм. Використання комп'ютерних технологiй допомагає також вихованню в дiтей естетичного смаку. Так, завдяки їх впровадженню працiвники бiблiотеки для дiтей вводять дiтей у багатоликий i прекрасний свiт мистецтва. Виховання iнформацiйної культури може здiйснюватись працiвниками бiблiотеки на заняттях рiзноманiтних гурткiв, пiд час яких за допомогою мультимедiйних засобiв дiти можуть отримати iнформацiю про образотворче мистецтво, слухати класичну i сучасну музику, переглядати фрагменти театральних i кiношедеврiв. Вагомим стимулом для учасникiв занять можуть слугувати комп'ютернi тести, що дають можливiсть перевiрити отриманi знання. [6, C 155-160]

юним читачам такi форми роботи, як вiртуальнi уроки, медiа-панорами, вiртуальнi екскурсiї по музеях свiту, що стали можливi завдяки пiдключенню бiблiотеки до мережi Інтернет. За допомогою електронної пошти з'явилась можливiсть оперативно обмiнюватись iнформацiєю з своїми колегами, що виводить кожну бiблiотеку на нову сходинку дiлового спiлкування.

всiх членiв сiм'ї, розвитку iнтелектуальних i творчих здiбностей дiтей, надання консультативної допомоги батькам з проблемних питань виховання у кожнiй бiблiотецi може дiяти служба iнформацiйного комфорту сiм'ї. Основним завданням кожного бiблiотекаря є виховання майбутнiх читачiв з самого раннього вiку, адже сiм'я - це школа людських взаємовiдносин, де дитина з перших крокiв свого життя опановує систему моральних цiнностей, осягає свiт культури, в тому числi i як читач. Тому бiблiотека намагається створити всi умови, щоб найголовнiшими та найближчими вихователями дитини стали її батьки, вчителi, бiблiотекарi. Саме цi люди повиннi робити все можливе, щоб дитина отримала можливiсть рости активною, життєрадiсною, творчою особистiстю.

Бiблiотека для дiтей є одним з гарантiв реалiзацiї в суспiльствi прав дитини на вiльний доступ до iнформацiї, до духовних цiнностей свiтової та нацiональної культури.

Структурна реорганiзацiя, що вiдбувається в бiблiотеках країни, змiнює ставлення дiтей до бiблiотеки, яка стає для них привабливiшою, комфортнiшою, зручнiшою для користування i вибору заняття до душi.

в досягненнi того, щоб застосування комп'ютера носило свiтоглядний, загальнокультурний характер, було спрямоване на всебiчний розвиток особистостi дитини i розкриття її творчих здiбностей. Бiблiотека обслуговує їх на основi комп'ютерних технологiй, а як центр виховання культури залишається засобом пiдготовки юного поколiння до життя в iнформацiйному суспiльствi.

2. 2 Особливостi роботи бiблiотекаря з читачами в умовах iнформатизацiї дитячих бiблiотек

У кожен iсторичний перiод функцiю естетичного вдосконалення особистостi було особливим чином покладено на конкретнi види мистецтва. У добу античностi її виконували лiтература i театр, в епоху середньовiччя - архiтектура i поезiя, Вiдродження асоцiювалося з живописом та скульптурою, Новий час - з музикою та театром. На перетинi ХІХ-ХХ столiть виник кiнематограф (синтетичний вид мистецтва), який перебрав на себе роль найефективнiшого засобу естетичного виховання. ХХІ столiття - це епоха вiдео та Інтернету.

Виховувати дiтей небайдужими до краси не так просто в умовах, коли в ефiрi, у пресi, на книжковому ринку спостерiгаємо засилля несмаку, комерцiйної псевдокультури. Така ситуацiя висуває перед дитячими бiблiотеками два взаємопов’язаних завдання:

1) сприяння засвоєнню пiдростаючим поколiнням кращих зразкiв вiтчизняної i свiтової культури та

2) допомога у формуваннi особистого естетичного свiтосприйняття, естетичного смаку дитини. [18, C 72-76]

Естетичне виховання посiдає одне з провiдних мiсць у нацiональному вихованнi, i водночас має формувати багату, орiєнтовану на загальнолюдськi цiнностi, особистiсть.

В бiблiотецi кожна дитина повинна мати змогу розкрити свої творчi здiбностi, реалiзувати потаємнi задуми щодо проби сил у лiтературнiй творчостi, в мистецтвi, розширити свiт своїх захоплень.

Все бiльшого соцiального акценту набуває рекреацiйна дiяльнiсть дiтей. Як вiдпочивають нашi дiти? Чому присвячують вони своє дозвiлля? Вмiння ефективно використовувати свiй вiльний час сьогоднi є важливим показником формування загальної культури особистостi, а дозвiлля в бiблiотецi, попри наявнi проблеми, залишається в числi найбiльш продуктивних i ефективних.

Названi завдання та їх аспекти виконуються сучасною дитячою бiблiотекою комплексно, iз застосуванням широкого спектру тематики, форм i прийомiв популяризацiї книги, методик виховного впливу, технiчних новацiй, приклади яких буде подано далi. [21, C 71-76]

Основи естетичної культури закладаються в ранньому дитинствi. Тому, з точки зору дитячого бiблiотекаря, виключне значення має естетичне виховання учнiв молодшого шкiльного вiку. Саме в цьому вiцi здiйснюються першi свiдомi кроки в свiт прекрасного, вiд яких залежить успiх роботи на наступних етапах виховання, а нерiдко - естетичнi запити i уподобання дорослих людей.

Але роль естетичного виховання пiдлiткiв не менш важлива: фахiвцi стверджують, що стiйкi лiтературнi та мистецькi уподобання формуються у вiцi 12-14 рокiв.

як, можливо, жоден iнший галузевий роздiл бiблiотечного фонду, потребує також врахування особистiсних iнтересiв дiтей, а також стiйких стереотипiв у сприйняттi певних напрямкiв, жанрiв.

Прiоритетною групою у контекстi естетичного виховання бiблiотекарi визначають дiтей, що мають талант, творче обдарування, науковий iнтерес до мистецтва:

· учнiв музичних, художнiх шкiл, шкiл естетичного виховання;

· учасникiв самодiяльних театральних, хореографiчних та вокальних колективiв, гурткiв художнього читання;

можливiсть дають бiблiотеки, в арсеналi яких лiтературнi клуби i вiтальнi, творчi зустрiчi юних читачiв з народними та професiйними майстрами, конкурси та виставки дитячих творчих робiт.

Головна їх мета - пробудження у дiтей позитивного ставлення до цiнностей художньої культури, розвиток естетичних смакiв, художньо-творчих здiбностей.

Комплексного пiдходу для свого розкриття потребують i узагальнюючi теми естетичного спрямування: «Вершини свiтового мистецтва», «Наш свiт об’єднує краса», «Українська культура: вiд витокiв у день прийдешнiй».

Бiблiотека повинна вибудовувати, виходячи з поставлених перед собою цiлей та наявних можливостей, систему заходiв, що допоможуть дiтям поглиблювати свої знання в галузi мистецтва, сформувати естетичнi смаки, розвинути творчi обдарування. Партнерами бiблiотеки у цiй дiяльностi можуть бути: музичнi школи та школи мистецтв, палаци творчостi дiтей та юнацтва, музеї, палаци / будинки культури, керiвники гурткiв дитячої творчостi.

розвитку дiтей.

У своєму естетичному розвитку дитина проходить певнi етапи:

Ознайомлення-Пiзнання-Творчiсть. [25, с. 13]

Отож, i в арсеналi бiблiотечної роботи ми зустрiчаємо форми, спрямованi на формування первинного уявлення про прекрасне:

· про мистецькi жанри та напрямки, вiдчуття краси поетичного чи прозового твору;

· на поглиблене вивчення мистецтва, художньої лiтератури, фольклору;

· на стимулювання власної творчостi дитини.

Сучасна шкiльна програма пропонує дiтям доволi широкий спектр курсiв, пiд час освоєння яких дiти набувають знань у сферi культури та мистецтва (вiд малювання i музики до спецiальних та факультативних курсiв «Народознавство», «Історiя культури», «Основи естетики», «Культурологiя» тощо).

Бiблiотека ж має змогу i покликана не лише допомогти дiтям у їх освоєннi, але й iнтегрувати знання, почерпнутi на цих уроках, поєднати їх у цiлiсному естетичному свiтобаченнi дитини.

Але варто пiдкреслити: естетичне виховання в бiблiотецi ґрунтується перш за все на читаннi дiтей та пiдлiткiв.

Знайомство з численними книгами про мистецтво, його кращими творами спонукає дiтей до творчого, поглибленого вивчення специфiки художньої творчостi, знайомства з життям i дiяльнiстю видатних митцiв, допомагає зрозумiти мову мистецтва. Читання не лише викликає певнi почуття, роздуми про життя, а й спонукає до проби себе як творця (художника, поета, актора), сприяє реалiзацiї i розвитку творчого потенцiалу особистостi. [16, C 113-115]

Важливо, щоб таке читання набуло системних ознак, не було випадковим, фрагментарним. Тут знайде застосування бiблiографiя малої форми: iндивiдуальнi рекомендацiйнi списки; закладки «Що читати далi?», пам’ятки типу «П’ятикласникам про живопис».

Мiж тим, реальна поведiнка теперiшнього поколiння дiтей як читачiв свiдчить про зниження естетичної ролi друкованого слова та збiльшення його ролi як джерела дiлової, навчальної iнформацiї (понад 80% бiблiотечних запитiв дiтей пов’язанi з навчанням, виконанням домашнiх завдань, а коло читання - обмежується навчальними програмами). Така ситуацiя орiєнтує бiблiотекарiв дитячих бiблiотек на iнтенсивний пошук варiантiв оновлення культурно-просвiтницької дiяльностi, визначення завдань естетичного виховання як особливого iнновацiйного напряму роботи.

Прикладом можуть бути рiзноманiтнi програми стимулювання читання, якi набули поширення в останнє десятилiття.

Коли йде мова про читання художньої лiтератури як чинник естетичного виховання дiтей, ми маємо на увазi позапрограмне читання, книги, що залишились поза рамками курсiв лiтератури, але є надбанням нацiональної та свiтової культури.

Основним засобом у естетичному вихованнi i культурному розвитку юних читачiв у бiблiотецi, попри сказане вище щодо прагматичностi читання сучасних дiтей, залишаються твори художньої лiтератури.

Бiблiотеки повиннi плекати об’єднання за iнтересами лiтературно-творчого спрямування: лiтературнi вiтальнi, клуби «Книголюб», «Рiдне слово», «ДАР» та подiбнi. Тут гуртуються творчо обдарованi дiти, з якими поряд з бiблiотекарями й вчителями лiтератури працюють мiсцевi письменники та журналiсти. На засiданнях обговорюються першi проби пера дiтей, але головне те, що за допомогою фахiвцiв дiти пiзнають красу i естетичну цiннiсть художнього твору, рiдної мови. [7, C 14]

Традицiйними для дитячих бiблiотек є зустрiчi з майстрами слова, презентацiї нових книг письменникiв-землякiв, лiтературнi фестивалi.

Бiблiотечна дiяльнiсть дає широкi можливостi для органiзацiї естетичного виховання шляхом створення рiзноманiтних клубiв, об’єднань за iнтересами тощо, залучення дiтей до пiдготовки i проведення масових заходiв, включення їх у мистецьку творчу дiяльнiсть та спiлкування. Саме для цих форм роботи характерним є важливий компонент розвитку та реалiзацiї творчого потенцiалу - стимулювання особистої активностi дитини.

Особливий акцент ми при цьому ставиться бiблiотекарями на роботi з творчо обдарованими дiтьми. Розглядаючи проблему творчостi дiтей, слiд зазначити, що справа не лише в тому, щоб виявити обдарованих дiтей та пiдлiткiв i проводити з ними систематичнi заняття в гуртках i об’єднаннях, а й реалiзувати їх творчий потенцiал. Цiнним у цiй роботi є те, що дiти самi створюють журнали i газети, ставлять iнсценiвки, займаються в гуртках народної творчостi i лялькових театрах.

Клуби дають можливiсть обдарованим дiтям не лише отримати дружню, авторитетну пораду i пiдтримку, а й нагоду та можливiсть творчої самореалiзацiї, першої публiкацiї.

так i тематичними.

Об’єднання типу «Мала академiя народознавства» пропонують своїм учасникам участь у дослiдженнях фольклорних джерел класичного i сучасного мистецтва; органiзують прилучення дiтей до народних художнiх ремесел.

Керiвники дитячого читання, що справляють найбiльший вплив на естетичне виховання дiтей, складають окрему групу користувачiв дитячої бiблiотеки i потребують вiд неї перш за все iнформацiйної пiдтримки своєї дiяльностi. Це вчителi, вихователi, викладачi творчих дисциплiн, керiвники гурткiв та дитячих художнiх колективiв та iн.

Вiд бiблiотекарiв вони очiкують також пiдтримки для свої учнiв та вихованцiв, можливостi продемонструвати свої здiбностi та навички.

Вiд налагодження бiблiотекарями тiсної спiвпрацi з ними багато в чому залежить успiх бiблiотечної роботи:

· спiльна рекомендацiя книг для читання;

· органiзацiя масштабних заходiв;

· авторитетна пiдтримка iндивiдуальної ефективної роботи з юними читачами. [33, C 102-106]

Далеко не останню роль в естетичному вихованнi читачiв вiдiграє середовище бiблiотеки - її iнтер’єри, вiзуальний ряд (виставки, оформлення iнформацiйно-орiєнтацiйних компонентiв).

Бiблiотекар повинен потурбуватись про те, щоб в бiблiотецi постiйно була присутня виставка, присвячена мистецтву - (але не одна i та ж!). Слiд продумати не лише тематику, а й послiдовнiсть, перiодичнiсть цих виставок; зв’язок книги та iлюстративного матерiалу (образотворчого, музичного).

Це виставки, присвяченi:

· мистецтву окремих країн, регiонiв;

· окремим видам мистецтва;

· окремим перiодам у розвитку мистецтва («Мистецтво Вiдродження», «Українське бароко» i т. п.).

Доречними будуть розробленi бiблiотекарем iнформацiйний стенд або полиця, де висвiтлюються новини культурного i мистецького життя селища/мiста, тi, до яких бiблiотекар хотiв би привернути увагу своїх читачiв: анонси концертiв, художнiх виставок, театральних вистав, кiно - та вiдеопоказiв - газетнi публiкацiї, афiшi, оголошення.

Мистецтво дає широкий простiр бiблiотекарю для творчого пiдходу у виборi виставкових форм та засобiв подачi матерiалiв у експозицiї виставки - навiть за умови обмеженого репертуару лiтератури з мистецтва. Деякi приклади тематики та жанрових рiзновидiв виставок, що можуть бути розробленi бiблiотекарем:

· «Україно! Доки жити буду, доти вiдкриватиму тебе» - виставка-панорама творiв майстрiв народного мистецтва;

· «Попурi з улюблених мелодiй» (5-9 кл.), «Прислухайтеся! Класика звучить!» (1-4 кл.) - озвученi виставки;

· «Велика Вiтчизняна у творах митцiв нашого краю» - виставка-реквiєм;

· «Мистецька палiтра моєї областi» (5-9 кл.), «Оберiг iз бабусиних рук» (1-4 кл.) - виставки-презентацiї;

· «Музичний феєрверк» - виставка-кросворд (6-7 кл.);

· «Екологiчнi фантазiї» - виставка-панорама прикладних дитячих робiт (3-4 кл.);

· «Прекрасне iз саду та вiд самої природи» - виставка-iкебана (предметний елемент оформлення - композицiї з квiтiв);

· «Коли спiває мама навеснi.» - народознавча галерея (до Дня матерi).

Взагалi, виставки, приуроченi до пам’ятних, знаменних дат у мистецькому календарi, надзвичайно поширенi й популярнi в бiблiотеках.

В умовах сiльської бiблiотеки (бiблiотекарi мають мало лiтератури з мистецтва, обмежена експозицiйна площа) фахiвцям варто звернути увагу на виставки малих форм - виставка однiєї картини, наприклад.

Українцi мають славу одного з найбiльш музично обдарованих народiв свiту. Народна пiсня плекає в нас любов до рiдного краю, утверджує, виховує, передає з поколiння в поколiння нацiональну свiдомiсть, гiднiсть, несе високi естетичнi почуття. Саме це ставлять за мету працiвники бiблiотек для дiтей, проводячи заходи, присвяченi музицi.

Починаємо просвiтницьку роботу з наймолодшими читачами, проводячи для них музичнi хвилинки, муз-перерви, музичнi кiоски «Веселi нотки», «Змалку вчитись музику любити», «Сторiнками музичної казки», «Мамина пiсня». [38, C 86-92]

В традицiях бiблiотек проведення заходiв, присвячених українськiй пiсеннiй культурi, що вмiло розробляються працiвниками бiблiотеки:

· дитячий ранок «Пiсенна iсторiя України»;

· музичний вернiсаж «Наша пiсенна спадщина»;

· цикл бесiд «Народнi музичнi iнструменти.»

Враховуючи смаки юних читачiв-пiдлiткiв, бiблiотекарi повиннi звертатись i до теми сучасної популярної та рок-музики, наприклад:

· лiтературно-музичний архiв: «Бiтлз. Музика, легенда, стиль епохи»;

· «Рок-н-рол живий!», цикли музичних подорожей;

· зустрiч з музикантами-ровесниками «З музикою в серцi».

розмову про музичнi стилi та жанри, про тi фактори, що впливають на формування естетичних оцiнок молодого поколiння читачiв-слухачiв.

У спiвпрацi iз школою бiблiотекар може органiзувати такi заходи, як:

· iнтегрований урок у курсi вивчення лiтератури «Поезiя, що музикою стала» (програмнi твори, покладенi на музику);

· «Дансклас» (дискотека, якiй передує розповiдь про хореографiчне мистецтво, проiлюстрована виступом танцюристiв iз шкiльного ансамблю спортивного / народного танцю). [41, C 29-31]

Нагоду випробувати свої акторськi здiбностi читачi бiблiотеки отримують i щоразу, якщо працiвники бiблiотеки проводитимуть заходи з елементами iнсценiзацiї, театру, шоу. Театралiзованi заходи та iнновацiйнi форми популяризацiї лiтератури ставлять читача в позицiю творця i сприяють емоцiйно-образному сприйняттю лiтературних першоджерел. Що можуть зробити подiбного працiвники районної дитяча бiблiотеки? - органiзувати театральний гурток, лiтературно-драматичну студiю за пiдтримки й допомоги шкiльних викладачiв лiтератури, музики. Проводити iнсценованi читання уривкiв з драматичних творiв або й постановки - класичного репертуару, оригiнальних драматичних творiв (можливо, проби пера самих дiтей - замальовки iз шкiльного життя). Для наймолодших - ляльковий театр. У сiльськiй бiблiотецi вiн цiлком може бути iмпровiзацiйним, з власноруч виготовленими ширмою, декорацiями, ляльками, а лiтературним матерiалом стануть улюбленi дитячi казки, уривки з дитячих книг.

Кiномистецтво, колись таке популярне, переживши перiод вiдступу перед телебаченням та домашнiм вiдео, знову починає привертати до себе увагу прихильникiв великого екрану, озброївшись сучасними технiчними винаходами. Але виростає поколiння молодi, що фактично не знає класики свiтового кiно, дуже погано обiзнане з його шедеврами i справжнiми зiрками. Бiблiотекарю варто почати з того, що привернуло увагу юних кiнолюбителiв («Зоряних воєн», «Гаррi Поттера», «Володаря кiлець») - i прокласти для них стежку вiд видовищних спецефектiв до поетичної глибини «Тiней забутих предкiв», «Зачарованої Десни», «Бiлого птаха з чорною вiдмiтиною».

· книго-кiно-мандрiвку на тему «У свiтi фентезi» (за фiльмом та книгою Толкiєна «Володар кiлець»);

· виставку-знайомство «Корифеї українського кiно»;

· виставку-роздум «Кiнематографiчна Україна: мiж минулим i майбутнiм?»;

· цикл виставок-портретiв «Легенди українського кiно».

Для читачiв-дошкiльникiв та учнiв молодших класiв подарунком вiд бiблiотекарiв будуть:

· кiнокалейдоскоп «Запрошує країна Мультляндiя»;

· мультфеєрiя «Подорож у казку»;

· кiночитання «Зi сторiнки - на екран» (улюбленi дитячi книги та їх екранiзацiї).

Дитячi бiблiотекарi мають у своєму розпорядженнi безлiч традицiйних та iнновацiйних форм роботи з творами образотворчого мистецтва - вiд використання їх у якостi iлюстративного матерiалу на книжкових виставках до спецiальних програм, адресованих художникам-початкiвцям.

Дитяча бiблiотека своїм молодшим користувачам може запропонувати програму урокiв образотворчого мистецтва, до якої ввiйдуть:

· «Подружися з олiвцем та пензлем» - майстерня юного художника (вступний урок);

· «Ілюструємо книгу» - творчий урок (завдання: малюнок-iлюстрацiя до дитячої книги за вибором дитини);

· «Пори року в полотнах художникiв» - мистецька година;

· «Абетка слов’янської писемностi» - творчий урок (завдання: створити художньо-асоцiативний образ лiтери з кириличного алфавiту, за власним вибором);

· «Таємницi шедеврiв свiтового мистецтва» - пiзнавальна година;

· «Суперобкладинка - це супер!» - творчий урок (виготовлення суперобкладинок для книг з використанням технiки аплiкацiї);

Зараз спостерiгається помiтне пожвавлення i в такiй традицiйнiй для наших бiблiотек справi, як органiзацiя виставок дитячого малюнка, дитячої художньої творчостi. Малюнки читачiв постiйно демонструються в багатьох дитячих бiблiотеках. І це якраз той випадок, коли всi бiблiотечнi працiвники в рiвних умовах i з однаковими можливостями.

експозицiями, або окремими блоками, - щоб «конкурували» мiж собою роботи ровесникiв.

Приклади подiбних виставок дитячої творчостi:

· «Хай завжди буде сонце!» - виставка-колаж дитячих малюнкiв (до мiжнародного дня захисту дiтей);

· «Хобiландiя - країна твоїх захоплень» - виставка-презентацiя дитячих робiт;

· «Подаруй ми писаночку» - виставка-колаж;

· «Таланти дитини - родзинки родини» - виставка-презентацiя сiмейної художньої творчостi;

У сферi естетичного виховання, окрiм випробуваних прийомiв та методiв (бесiд - рекомендацiйних, про прочитане; спостереження за читанням та його аналiзування; складання разом з дiтьми програми читання у виглядi плану чи iндивiдуального рекомендацiйного списку тощо), робота бiблiотекаря передбачає ще й широке застосування iнтерактивних елементiв у системi зворотного зв’язку з читачем. До них можна вiднести, наприклад:

· твори та малюнки-вiдгуки,

· рейтинги популярних книг,

· емоцiйнi характеристики прочитаних книг;

Кожному бiблiотекарю, який визначив естетичний напрямок серед прiоритетiв своєї роботи, має широке коло зацiкавлених у мистецтвi читачiв, стане в пригодi:

· назв кiнофiльмiв, музичних творiв, творiв образотворчого мистецтва та iмен їх творцiв;

Сформувати її бiблiотекар може поступово, на основi виконаних ним бiблiографiчних довiдок за запитами читачiв, матерiалiв органiзованих вiкторин, лiтературних кросвордiв тощо.

мистецтва, за хронологiєю, за алфавiтом iмен та назв. Всю цю роботу бiблiотечний працiвник може зробити з допомогою своїх активiстiв, якщо органiзує для них «бiблiотечний суботник» (з роботою та розвагами).

З усього вищезазначеного, ми можемо зробити висновок, що професiйна дiяльнiсть бiблiотекаря дитячих бiблiотек у сферi естетичного виховання передбачає своєрiдний синтез педагогiчної, освiтньої, культурної та самоосвiтньої дiяльностi дiтей i пiдлiткiв.

бiблiотекар читач iнформатизацiя обслуговування

Висновки

У традицiйнiй системi iнформацiйних комунiкацiй головним гарантом збереження фондiв документiв, а отже й iнтелектуального потенцiалу поколiнь, є бiблiотеки. Саме потреба в iнформацiї змушує читача звертатися до бiблiотеки, яка в цьому випадку виступає посередником у зв’язцi «виробник iнформацiї - споживач».

Об’єктивнi процеси, що вiдбуваються у суспiльствi, сприяють розширенню функцiй бiблiотечних закладiв, якi не лише виконують роль посередника мiж виробником iнформацiї та її споживачем, а й перетворюються на провiднi установи у формуваннi як традицiйних, так i електронних iнформацiйних ресурсiв.

Органiзацiя виробничого процесу бiблiотеки полягає в побудовi колективу за принципом ЄК («єдиної команди»), водночас зростають вимоги до фахового рiвня кожного працiвника, який повинен, досконало знаючи найсучаснiшi комп’ютернi технологiї, аналiзувати ефективнiсть методiв обробки iнформацiї, вивчати ефективнiсть, рацiональнiсть використання комп’ютерної технiки в межах усiєї бiблiотеки.

Інформацiйним системам наразi мають бути наданi новi функцiї: вiд iнформацiйного обслуговування науково-дослiдницького комплексу до комплексного iнформацiйного забезпечення соцiально-економiчного розвитку у напрямi мiжнародної iнтеграцiї. Інформацiйна структура у найближчому майбутньому має стати одним з головних чинникiв виробництва, i прогрес у цiй галузi невiд’ємний вiд загальних завдань соцiально-економiчного розвитку країни в цiлому.

її функцiонування i сприяти поширенню iнформацiйної культури у суспiльствi. Для працiвникiв бiблiотек це означає формування професiйного iмiджу бiблiотечного працiвника як органiзатора i технолога iнформацiйної iндустрiї. Останнє набуває особливого значення з огляду на кiлькiсне зростання iнформацiйного потоку.

Процес демократизацiї суспiльного життя, новi вимоги до рiвня культурного та iнформацiйного обслуговування населення, реорганiзацiя системи освiти зумовлюють необхiднiсть осмислення наукових засад кожної професiї, в тому числi - бiблiотечної. Конституцiя України гарантує вiльний доступ до iнформацiї, широкi можливостi мiжнародного фахового спiвробiтництва, що сприяє встановленню демократичних поглядiв на бiблiотечно-iнформацiйну дiяльнiсть та утвердженню практики мiжособистiсної взаємодiї бiблiотекаря i читача як рiвних партнерiв.

У зв’язку з цим увага приверталася до розширення функцiй бiблiотечних працiвникiв у напрямi здiйснення ними аналiзу iнформацiйного матерiалу, який потрапляє до бiблiотек через комп’ютерну мережу Інтернет, дiяльностi зi структуризацiї iнформацiї.

Завданням бiблiотекаря стає не вплив на iнтереси та погляди читача, а надання читачевi допомоги у вiдшукуваннi та структуризацiї всього необхiдного матерiалу. Такий пiдхiд створює умови для формування у читача власного погляду на проблему, сприяє реалiзацiї його права на свободу вибору, яке гарантується демократичною державою.

прискорення перетворень у бiблiотечних закладах в сучасних умовах.

Також ми побачили, на прикладi роботи працiвникiв дитячих бiблiотек, що iснує гостра необхiднiсть посилення дiєвостi механiзму соцiального партнерства як важливого чинника збiльшення ефективностi роботи бiблiотек, змiцнення iмiджу бiблiотечної професiї, збереження бiблiотечних кадрiв, полiпшення їх соцiального захисту.

вмiло поєднувати сучаснi технологiї з традицiйними формами обслуговування.

Вимоги читача до бiблiотекаря значно пiдвищилися. В особi бiблiотекаря вiн вбачає, насамперед, компетентного консультанта, аналiтика, бiблiографа. Саме у процесi обслуговування вiдбувається взаємодiя двох суб’єктiв - бiблiотекаря i читача, формується ставлення читача до бiблiотеки в цiлому та бiблiотечних працiвникiв зокрема.

Потребує особливої уваги виховання бiблiотекаря i користувача як рiвноправних партнерiв у спiлкуваннi стосовно книги, читання, iнформацiї, з метою забезпечення демократичних норм вiльного доступу до iнформацiї та її джерел.

Список лiтератури

1. Про бiблiотеки i бiблiотечну справу: Закон України // Голос України. - 2000. - 5 травня. - С 8-9.

4. Концепцiя нацiонального виховання: Схвалена Всеукраїнською педагогiчною радою працiвникiв освiти, 30. 06. 1994 р. // Освiта. - 1994. - 26 жовтня. - С 2-3.

5. Архипчук Ю. Інтернет - дiтям // Бiбл. Планета. - 2000. - №1. - С 23-24.

6. Алиферова Л., Руфанова С. Роль новых компьютерных технологий в формировании информационной культуры детей и юношества // Науч. и техн. б-ки. - 1998. - №2. - 155-160.

7. Архипчук Ю. [Інформацiйний портал «Дiти України»] // Вiдкритий свiт. - 2001. - №4. - С 14.

8. Бардашевська Г. Регiональна вiртуальна бiблiотека для дiтей // Новi обличчя бiблiотек та органiзацiй: вiд надiй до партнерства i професiоналiзму. - К., 2001.

10. Безручко Н. Інформацiйна культура та формування особистостi дитини // Бiблiотека. Інформацiя. Суспiльство. - К., 1998. - С 252-255.

11. Богза Н. Бiблiотека i регiон: система iнформацiйних комунiкацiй територiї // Бiбл. Планета. - 2000. - №1. - С 10-11.

12. Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Материалы 3-ей Междунар. конф. «Крым-96». Т. 2. - М., 1996. - С 9-12.

13. Викулин А. А. Информационная деятельность общедоступных библиотек // Библиография. - 1995. - №4. - С 9-12.

14. Вобленко Ю. Інформацiйна культура в працях провiдних бiблiотекознавцiв та бiблiографознавцiв // Вiсн. Кн. палати. - 1999. -№2. - 7.

15. Вобленко Ю. Система формування iнформацiйної культури юнацтва в бiблiотецi на основi програмно-цiльової методики // Вiсн. Кн. Палати. - 1999. - №3. - С 4-6.

- Т. 2.

17. Гречко Г. Служба информационного комфорта семьи в библиотеке как синтез традиций и новаций // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2001. - Т. 2. - С 277-281.

18. Гречко Г. Школьные годы чудесны, если компьютер и книги интересны // Мир библиогр. - 1999. - №7. - С 72-76.

19. Головко С. И. Самим учиться и учить других // Библиография. - 1995. - С 24-28.

20. Ершова Т. В., Хохлов Ю. Е. Информационное общество и будущее библиотеки // Науч. техн. б-ки. - 1998. - №1. - С 38-40.

22. Дзюба Н., Архипчук Ю. Первые шаги: из опыта обучения основам компьютерной грамотности и работе в Интернет // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2000. - Т. 2.

- М., 2001. - Т. 2. - С 200-202.

24. Кобзаренко А. Дитячi бiблiотеки: новi часи, новi можливостi // Бiбл. Планета. - 1998. - №2. - С 30-32.

25. Лукаш О. Дитяча бiблiотека - центр додаткової освiти // Бiбл. Планета. - 2000. - 4. - С 13.

26. Мартынова Е. В., Сбитнева Г. Н. Информационная культура в свете непрерывного образования // Наукова бiблiотека в сучасному соцiокультурному контекстi: Мiжнар. наук. конф., Київ, 12-15 жовт. 1993 р. - К., 1993. - Ч. 2. - С 159-161.

27. Медведева Е. А. Информационное обучение на Украине // Библиография. - 1997. - №1. - С 10-19.

28. Медведєва Є. Концептуальна модель iнформацiйного навчання користувачiв // Бiбл. вiсн. - 1997. - №2.

С 21-23.

31. Моргенштерн И. Г. Библиограф в информационном обществе // Библиография. - 1992. - №5/6. - С 3-8.

32. Моргенштерн И. Г. Профессиональный кодекс библиографа: Проект // Библиография. - 1992. - №5/6. - С 8-10.

33. Новiкова Н. Основнi напрямки дiяльностi дитячих бiблiотек України // Публiчнi бiблiотеки. - К., 1998. - С 102-1036.

34. Полякова Т. А. Информационная культура // Мир библиографии. - 1998. - №2. - С 49-51.

35. Прокошева Т. Полiтика Мiнiстерства культури i мистецтв в галузi створення та iнтеграцiї iнформацiйних ресурсiв українських бiблiотек: За матерiалами доп. на Всеукр. наук. -практ. конф. // Бiбл. Планета. - 2000. - С 2-5.

36. Семеновкер Б. А. Информационная культура: от папируса до компактных оптических дисков // Библиография. - 1994. - №1. - С 11-14.

38. Стрелкова Е. Книга и детская библиотека - фактор гуманизации электронных ресурсов для ребенка // Детское чтение: Феномен и традиция в конце - 20 столетия. - СПб, 1999. - С 86-92.

40. Щукiна Т. Комп'ютер у бiблiотецi для дiтей // Вiсн. Кн. палати. - 2000.

41. Щукiна Т. Медiацентр для дiтей та юнацтва // Вiсн. Кн. Палати. - 2000. - C 29-31

Бібліотекар в системі обслуговування читачів

Вступ

1. Робота бiблiотекаря з читачами в умовах iнформатизацiї

1. 1 Маркетинг бiблiотеки через професiоналiзм бiблiотекарiв

1. 2 Роль бiблiотекаря в процесах iнформатизацiї обслуговування читачiв

1. 3 Внесок бiблiотекаря в формуваннi iнформацiйної культури читачiв

coding_js_asc("322E20D0EEE1EEF2E020E169E1EB69EEF2E5EAE0F0FF20E720F7E8F2E0F7E0ECE82DE469F2FCECE80D0D0A")

2. 1 Основнi напрямки дiяльностi бiблiотекаря при обслуговуваннi читачiв в дитячих бiблiотеках

2. 2 Особливостi роботи бiблiотекаря з читачами в умовах iнформатизацiї дитячих бiблiотек

Висновки

Список лiтератури